Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Агора





Дата конвертації22.12.2017
Розмір8.35 Kb.
Типреферат

Агора, ринкова площа в містах Стародавньої Греції, центр громадському та діловому житті. Агора перебувала під відкритим небом і, як правило, була оточена громадськими будівлями і головними святилищами міста, а також торговими рядами. У найдавніших грецьких містах ринкові площі складалися безсистемно, в містах же, закладених в епоху еллінізму, вони планувалися як єдине ціле. При детальному розгляді агори в Афінах з'ясовується, що в ній поєднуються обидва типи, так як древній ринок, який виник, мабуть, без плану, був у 2 ст. до н.е. оновлений відповідно до принципів міського планування тієї епохи. Громадські будівлі, що оточували афінську агору, добре відомі, оскільки описані мандрівником Павсаній, що жив в правління імператорів Адріана, Антоніна Пія і Марка Аврелія (середина 2 ст. Н.е.). В ході розкопок, проведених в Афінах в 1931 Американської школою класичних досліджень, вдалося виявити руїни більшості згадуваних Павсаній будівель.

Афінська агора розташовувалася на північний захід від Акрополя, пагорби Ареопаг і Колон обмежували її з півдня і заходу. Знахідки керамічних фрагментів свідчать про те, що люди оселилися тут вже в II тисячолітті до н.е. Найдавнішим громадським будинком, зведеним у цій частині міста, був Булевтерий, тобто будівлю засідань Ради. З півдня до булевтерии примикала будівля з двором, оточеним колонадою (перистилем). Там були криниці, труби, по яких підводилася питна вода, і кухня. На північ від булевтерии з глибокої давнини розташовувалися святилища Матері Богів, Аполлона Патрооса (Чому) і Зевса елевтерію (Визволителя).

Виниклі тут пізніші споруди розміщувалися майже точно на місці стародавніх. У самому північному, святилище Зевса, були вівтар і постамент - мабуть, для культової статуї; далі на південь знаходився мав апсиду храм Аполлона з невеликою архаїчної статуєю бога, відлитими з бронзи безпосередньо на місці. Ще далі на південь розміщувалися храм Матері Богів, Булевтерий і його кухонні прибудова. В кінці 6 ст. до н.е., коли в правління Пісістрата та його синів Афіни переживали підйом, тут були зроблені значні громадські роботи: вбудований кам'яний стік для відведення води і нечистот; поруч з булевтерии, там, де з-під землі біля підніжжя Ареопагу пробивалися джерела, був зведений девятіструйний фонтан, названий Еннеакрунос ( «Дев'ять ключів»); на північ, поруч зі святилищем Зевса, споруджений і обнесений огорожею вівтар Дванадцяти Богів. Втім, про місцезнаходження Еннеакруноса на агори згадує лише Павсаній, традиційно ж його прийнято поміщати на березі Ілісса, на південному сході древніх Афін. Ймовірно, з поваленням тиранії і встановленням демократії в ході реформ Клісфена в кінці століття пов'язане будівництво нової будівлі Ради на місці первісного булевтерии, що відображало відновлення значущості Ради ( «буле»). В результаті реформ Клісфена всі громадяни Афін були розділені на десять філ, кожна з яких отримала ім'я одного з героїв. На схід від булевтерии, прямо перед ним, були споруджені статуї цих десяти героїв, оточені огорожею, званої Періфрагмой. Огорожа ця грала роль дошки для оголошень: глави філ прикріплювали на неї різні повідомлення для відома громадян. Нарешті, під кінець століття оформилася південний кордон агори, на якій був встановлений прикордонний камінь з написом: «Я - прикордонний камінь Агора».

Всі ці стародавні споруди, за винятком булевтерии, були сильно пошкоджені або зруйновані під час розграбування Афін персами в 480-479 до н.е. Після відходу персів афінянам довелося в першу чергу займатися відновленням своїх будинків, міських укріплень, а також знаменитих святинь Акрополя, розгорнути ж широке будівництво на агори можливості не було. Тут були наспіх відновлені або тимчасово відремонтовані невеликі храми і святилища. З усіх споруд агори для повсякденних громадських справ був необхідний лише Булевтерий, а він, можливо, виявився серед згаданих Фукідідом будівель, якими користувалися перси, і тому, мабуть, уцілів. У всякому разі, в самій будівлі не виявляється ніяких слідів руйнувань, що відносяться до часу перського навали. Найбільш нагальною була необхідність відновити господарські служби при булевтерии, що було виконано бл. 470 до н.е., коли на місці колишньої кухні поруч з булевтерии був побудований толос.

Толоса був круглий будинок з розписного черепичним дахом, покоившейся на шести внутрішніх колонах. До толосов примикала кухонні прибудова і невеликий фонтан, а також резервуари для води і колодязі. Толоса був не тільки місцем відправлення різних малих культів і сховищем зразків офіційних одиниць мір і ваг, але служив також їдальнею і спальнею для пританов (членів виконавчого комітету Ради).

В кінці 30-х років 5 ст. на місці святилища Зевса почалося будівництво довгою подвійний стои (галереї) Зевса елевтерію з виступаючими вперед прикрашеними фронтонами крилами по обидва боки. Зовнішні колони були доричного ордера, внутрішні - іонічного. Перед стоей, між її крилами стояла статуя Зевса, за яким і називалася стоячи. Павсаній згадує ще Царську стою, де знаходився архонт-басилевс (член колегії 9 архонтів, що відав питаннями релігії). Однак опис Павсанія досить неясне, так що топографи не прийшли до єдиної думки, чи були в Афінах дві різні стои, Зевса елевтерію і Царська, чи це одне і те ж споруда.

В самому кінці 5 ст. було розпочато будівництво нового булевтерии. Стара будівля стали використовувати як сховище державних архівів, а на захід від було зведено нову, поєднане з самої агорою короткими пропилеями і провулком. На розташованих півколом рядах лавок в залі нового булевтерии могли розміститися всі п'ятсот членів Ради. Пізніше з південної сторони до булевтерии була прибудована галерея з колонами, яка виходила на подвір'я, де були встановлені мармурові стели з вирізаними на них постановами, що стосуються Ради і членів його різних комітетів.

У 4 ст. замість старого храму Аполлона був зведений новий, іонічного ордера, зі статуєю Аполлона роботи скульптора Евфранора. Між колон, на яких покоївся фронтон, були встановлені статуї Аполлона, виконані Каламід і Леохаром.

Всі ці будівлі були звернені фасадом на схід і розташовувалися біля підніжжя Колона, на вершині якого стоїть храм Гефеста, відомий нині в Афінах як Тесейон ( «храм Тесея»). З півночі агору обмежувала Писана стоячи, стіни якої покривали зображення знаменитих перемог, здобутих афінянами, в тому числі в марафонської битви. Тут же зберігалися щити, які забрала у спартанців, які були розбиті при Пілосі в 424 до н.е. Стоячи знаходиться за межами розкопаної території, тому її місце розташування точно не визначено. Невідомі і східні кордони агори класичного періоду. Мабуть, протягом 2 ст. до н.е. агора розширювалася, почасти завдяки пожертвам меценатів, таких, як багатий цар Пергама Аттал II, який вибудував уздовж східного боку агори величезну стою, відому як стоячи Атталі. У новозбудованих будинках розміщувалися торгові ряди. Деякі будівлі на західній стороні агори були перебудовані, щоб відповідати вимогам симетрії. Старий Булевтерий і храм Матері Богів були об'єднані в одну велику будівлю з чотирма приміщеннями, перед якими звели довгу колонаду, дивилась на площу.

Останні античні будівлі на агори відносяться до часу Августа. При ньому був побудований Одеон, невеликий критий театр. В ту ж епоху посеред агори звели перенесений сюди з іншого місця храм Ареса, що відноситься до 5 ст. до н.е. Крім того, до толосов був прибудований спирається на колони фронтон. При Адріані і його сучасника Ірода Аттиці, щедрого покровителя Афін, ніяких значних будівель на агори зведено не було. Увійшовши до складу Римської імперії, Афіни перетворилися в тихий місто, центр освіти, і політичне життя тут практично завмерла. Оборонні споруди міста прийшли в занепад, а населення було занадто нечисленне, щоб їх захищати. Афіни стали легкою здобиччю тих, хто прийшов з півночі готовий, які обрушилися на них в 267 н.е. Під час цієї навали місто було розграбоване, а будівлі і пам'ятники агори знесені. Після відходу варварів руйнування довершили самі жителі, які брали частини знесених споруд для побудови нової міської стіни, яка охоплювала значно меншу територію. Оскільки на агори продовжували жити і в візантійську епоху, і за часів турецького панування, руйнування її тривало. Тим не менш ретельно проведені розкопки дали чудові результати, уточнюючі топографію Афін і проливають світло на їхнє мистецтво, побут, розвиток державних інститутів і історію в античну епоху.