Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Англія напередодні революції 1640-1660-х років





Скачати 18.66 Kb.
Дата конвертації 12.01.2018
Розмір 18.66 Kb.
Тип реферат

12

Реферат по найновішої історії на тему:

«Англія напередодні революції 1640-1660-х років.»

план:

1 - Розвиток промисловості і торгівлі на передодні великої англійської революції 1640-1660-х років

2 - англійська село напередодні революції.

Англійська революція XVII ст. сповістила про за-народженні нового суспільного ладу, який завдав величезного удару по старих порядків в країні. Крім того, вона стала першою буржуазною революцією, яка мала загальноєвропейське значення. Принципи, які вона проголосила, відповідали не тільки потребам Англії, але і потребам всієї тогдаш-ній Європи, історичний розвиток якої вело до утвердження буржуазних порядків. Іншими словами, перемога Англійської революції з'явилася перемогою буржуазної власності над ФЕО-далекої, вона ознаменувала собою зміни у всіх областях людської діяльності, вела до розвитку освіти і усунення середньовічних пере-Житков. Маючи багато спільних рис з іншими буржуазними революціями, Англійська революція XVII ст. разом з тим відрізнялася своїми специфічними особ-ності. В першу чергу вони стосувалися розлучимося-ки сил різних верств населення, які брали в ній участь. Ця розстановка в свою чергу визна-ділила кінцеві соціально-економічні та полі-тичні результати революції. Капіталістична виробництво великими тим-пами розвивалося в Англії вже з XVI ст. Располо-женная на острові в Атлантичному океані, вона ока-залась в центрі світових торгових шляхів. І все ж головну роль в економічному розвитку країни зіграли обставини її внутрішнього життя. Нові технічні винаходи і вдосконалять-вання, а головне - нові форми організації про-промислово праці, які були розраховані на мас-совое виробництво товарів, свідчили про те, що англійська промисловість поступово пере-страівалась на капіталістичний лад.

Велике значення для розвитку гірничодоб-щей промисловості мало застосування повітряних насосів для відкачування води з шахт. Необхідно відзначити, що за століття, тобто з 1551 по тисячі шістсот п'ятьдесят одна рр., Видобуток вугілля в Англії збільшилася в 14 разів і досягла 3 млн. Тонн на рік.

Уже до середини XVII ст. в країні вироблялося 4 Д всього здобувався в той час в Європі камен-ного вугілля. Вугілля використовувався не тільки в побутових потребах, як, наприклад, опалення будинків та інше, але також почав застосовуватися вже і для промисло-них цілей. Приблизно за ті ж 100 років кількість видобутої залізної руди зросла в три рази, а до-Бича міді, олова, свинцю і солі збільшилася в 6-- 8 разів.

В цей час були вдосконалені хутра для дуття, які тепер у багатьох місцях в рух наводилися силою води. Це сприяло даль-кро розвитку залізоплавильні справи. Необ-обхідно відзначити, що вже на початку XVII ст. в країні плавили залізо 800 печей, які в середньому про-мордували по 3-4 тонни металу в тиждень. Особливо багато таких печей було побудовано в Кенті, Сессекс, Серрі, Стаффордшире, Ноттингемшире, а також в деяких інших графствах. Великих успіхів досягла Англія у виробництві гончарних і металевих виробів, а також в кораб-лестроеніі. Швидкими темпами розвивалося сукноделие. Ця галузь промисловості була широко поширеною-нена в Англії і раніше - протягом багатьох століть. Однак на початку XVII ст. обробка вовни мала особливо велике значення і охопила всю Англію. Так, наприклад, венеціанський посол повідомляв: «Ви-Далекому сукна займаються тут по всьому королівству, в невеликих містах і в крихітних селах і ху-торах».

Головними центрами сукноделия були: на За-паде - графства Сомерсетшир, Уїлтшир, Глостер-шир, на Сході - графство Норфолк з містом Норич, на Півночі - Лідс і інші йоркширські «суконні міста». Для цих центрів була характер-на спеціалізація у виробництві певних сортів сукон. Так, східні графства супровід спеці-лись головним чином на виробництві тонких кам-вільних сукон, західні виробляли тонкі Некра-шение сукна, північні - грубошерсті сорти і т. Д. Номенклатура одних тільки головних видів шер-стягніть виробів в першій половині XVII ст. насчіти-вала близько двох десятків назв.

Необхідно відзначити, що вже в середині XVI ст. вивезення сукна становив 80% всього англійського експорту. У 1614 р вивезення необробленої вовни був остаточно заборонений. Завдяки цьому, Англія з країни, яка вивозила шерсть (а саме такою вона була в середні віки) перетворилася в країну, яка поставляла на зовнішній ринок готові шер-стягніть вироби. Поряд з розвитком старих галузей промисло-вості в Англії було засновано багато мануфактур в нових галузях виробництва - шовкової, хлоп-чатобумажной, скляної, паперової, Милове-ренной і ін.

Чималих успіхів у XVII ст. досягла і торгівля. Уже в XVI в. в країні почав складатися націо-нальний ринок. Все більше втрачало значення іно-дивне купецтво, яке раніше тримало в своїх руках майже всю зовнішню торгівлю країни. У 1598 р був закритий Ганзейського «Сталевий двір» в Лондоні. Англійські купці все частіше почали проникати на іноземні ринки, при цьому з успіхом відтісняючи своїх конкурентів. Так, наприклад, на північний захід-ном узбережжі Європи широкою популярністю поль-поклику стара, заснована ще в XIV ст., Компанія «купців-авантюристів». Слідом одна за одною виникали нові компа-нии - Московська (1555 г.), Марокканська (1585 г.), Східна (на Балтійському морі, 1579 г.), Левантской (1581 г.), Африканська (1588 г.), Ост-Індська (1600) та ін. Вони швидко поширили свій впливав-ня від Балтики до Вест-Індії на Заході і до Кі-тая - на Сході. Будучи конкурентами голландців, англійські купці у першій третині XVII ст. заснували факторії в Індії - в Сурат, Бенгалії, Мадрасі. У той же час англійські поселення стали з'являтися і в Америці на о. Барбадос, у Вірджинії і в Гвіані.

Зовнішня торгівля, звичайно ж, приносила огром-ні прибутку і привертала значну частку на-особистих капіталів. На початку XVII ст. компанія «куп-цов-авантюристів» налічувала в своїх лавах понад 3500 осіб. В Ост-Індської компанії в 1617 р було зайнято 9514 пайовиків з капіталом в 1629 тис. Ф. ст. На час революції оборот англійської зовнішньої торгівлі в порівнянні з початком XVII ст. збільшився в два рази. Сума мит піднялася бо-леї ніж втричі і в 1637 р досягла 623 964 ф. ст.

Швидкий розвиток зовнішньої торгівлі сприяло прискоренню процесу капіталістичного пере-пристрої промисловості. На місце колишньої ФЕО-далекої, або цехової організації промисловості, прийшла капіталістична мануфактура (від латин-ських «манус» - рука і «факерс» - робити, вироб-дить). У дореволюційній Англії налічувалося біль-ШОЕ кількість різних підприємств, в яких під одним дахом працювали сотні найманих робітників. Як приклад таких централізованих ману-фактур можна привести мідеплавильному міста Кес-віка. В цілому на них було зайнято близько 4 тис. Робочих. Досить великі мануфактурні підприємства мали суконна, збройова, кораблебудівна, гірничодобувна, а також інші галузі промисло-вості. Однією з найбільш добре відомих централізованого-ванних мануфактур того часу була мануфактура Джека з Ньюбері, про яку розповів у своїй баладі Томас Делон. Ось як поет описував її:

В одному просторому і довгому сараї

200 ткацьких верстатів в ряд стоять,

І 200 ткачів, о Боже, прости,

Трудяться тут від зорі до зорі.

Біля кожного з них хлопчик сидить,

Човники готує мовчки --мастер сердитий ...

У сусідньому сараї слідом за ним

100 чесальщіц вовни в задушливій пилу розчісують шерсть.

В іншому приміщенні - ходімо туди - 200 робітниць - діти праці,

Чи не знаючи втоми, шерсть прядуть І сумну пісню співають.

І поруч з ними на брудній підлозі 100 бідних дітей

За пенні в день шерсть щипають, Грубу від тонкої відокремлюють.

У цій же баладі ще згадуються 20 валяль-щиків, 40 красильників, 50 стригалів, 80 декаті-ровщіков.

І все ж найпоширенішою формою капі-талістіческой промисловості в першій половині XVII ст. в Англії була централізована, а рас-сіяна мануфактура. В цьому випадку капіталіст-господар не будував виробничі приміщення, не придбавав для них необхідне обладнання. Він обмежувався тільки покупкою сировини. Як приклад можна привести сукнороба Томаса Рейнольдса з Колчестера. Він постачав на дому 400 прядильщиц, 52 ткача і 33 ремісників інших спеціальностей.

Зустрічаючи опір своїй підприємець-ської діяльності в старовинних містах, в яких ще панувала цехова система, багаті сукон-щики спрямовувалися в прилеглу сільську округу, де бідніше селянство в достатку по-ставлять найманих домашніх робітників.

Так, наприклад, збереглися відомості про одне сукнороба в Гемпширі, на якого працювали робочі вдома в 80 парафіях.

Інше джерело повідомляє нам про те, що в Сеффолка 5 тис. Ремісників і робітників працювали на 80 сукнарів.

Велику роль в поширенні мануфактури зіграли обгородження і захоплення селянських земель лендлордами. Багато англійські дворяни перетворена-ли свої маєтки в пасовища. Вони захоплювали об-щінние пасовища, зганяли селян з наділів, при цьому іноді зносилися селянські будинки і навіть цілі села. Захоплені землі дворяни огоражі-вали частоколом, обкопували канавами або обсаджені-вали частоколом. Потім ці землі за високу плату здавалися в оренду великим фермерам-вівчаря. Втім, непоодинокими були випадки, коли дворяни самі розводили на них великі стада овець.

Один із сучасників так писав про це: «... де в колишні часи годувалася багато християн, тепер ви не знайдете нічого, крім диких звірів; і там, де було багато будинків і церков, тепер ви не знайдете нічого, крім загонів для овець і кошари на смерть людям ».

Обезземелені селяни в промислових граф-ствах як правило ставали робітниками розсіяною мануфактури.

Крім того, і в містах, в яких ще сущест-вовали середньовічні цехові корпорації, відбувається із-дил процес підпорядкування праці капіталу. Свідок-ством цього було соціальне розшарування як всередині цеху, так і між окремими цехами. з середовища

членів ремісничих корпорацій почали виділятися багаті, так звані ліврейні, майстри. Самі виробництвом вони не займалися, а брали на себе роль капіталістичних посередників між цехом і ринком, при цьому зводячи рядових членів цеху до положення домашніх робітників:

Такі капіталістичні посередники, наприклад, існували в лондонських корпораціях сукноробів і шкіряників.

Разом з тим, з іншого боку, окремі цехи, які зазвичай займалися кінцевими операціями, підкоряли собі ряд інших цехів, які працювали в смеж-них галузях ремесла. При цьому з ремісничих корпорацій вони перетворювалися в купецькі гільдії. Одночасно все більше збільшується відстань між майстрами і підмайстрами. Останні з часом остаточно перетворилися в <�вічних під-майстрів ».

Незважаючи на досить відчутні успіхи промисло-вості і торгівлі, вони не могли розвиватися в пів-ву міру, так як їх розвиток гальмувався панів-ціалу феодальним ладом. Адже ще й до середини XVII ст. Англія в основному залишалася аграрною країною, в якій переважання села над горо-будинок, землеробства над промисловістю було огром-ним. Мало того, навіть в кінці XVII ст. з 5,5 млн. населення країни 4,1 млн. жило в селах.

Найбільшим містом, який різко виділяв-ся серед інших міст концентрацією населення, був Лондон.В цей час він перетворився в між-народний центр торгівлі і кредиту. Швидко зростало населення міста. Напередодні революції в ньому прожи-вало близько 200 тис. Чоловік. Інші міста в цьому сенсі не йшли з ним ні в яке порівняння. Так, на-приклад, населення Брістоля становило всього 29 тис., В Нориче проживало 24 тис., В Йорку - 10 тис., Екзетера - також 10 тис.

По берегах річки Темзи був побудований порт з біль-шим кількістю пристаней. Ще в 1571 р в Лондоні відкрилася торгова біржа. З цього часу почала зростати значення лондонського Сіті - центральної годину-ти міста, в якій були розташовані великі торгові підприємства і банківські контори.

Однак хоча економічний розвиток Англії проходило швидкими темпами, в першій половині XVII ст. країна все ж ще значно поступалася щодо промисловості, судноплавства і торгівлі Голландії. Багато галузей англійської промисловості - як, наприклад, виробництво шовку, бавовняних тканин, мережив і т. Д .-- ще були малорозвинені. Дру-Гії ж - шкіряна, металообробна про-мислення - продовжували залишатися в рамках середньовічного ремесла. Його виробництво головним чином було розраховано на місцевий ринок.

Це ж повною мірою стосується і транспорту, ко-торий всередині країни носив середньовічний характер. У деяких місцях - особливо на Півночі - з-за поганих доріг товари можна було перевозити тільки на в'ючних тварин. Це призводило до того, що нерідко провезення товару обходився дорожче його вартість Рахунки-ти. Тоннаж англійського торгового флоту був ніщо-дружин, особливо якщо порівняти його з голландським. Отме-тім, що ще в 1600 році одна третина товарів в англійській зовнішній торгівлі доставлялася до місця призначення на іноземних кораблях.

АНГЛІЙСЬКА СЕЛО НАПЕРЕДОДНІ РЕВОЛЮЦІЇ.

Характерною особливістю соціально-економіч-ського розвитку Англії в кінці середніх століть і на початку нового часу було те, що буржуазне раз-витие цієї країни не обмежувався тільки роз-ством промисловості і торгівлі. Необхідно відзначити, що в цей час сільське господарство не тільки не відставало від промисловості, але за багатьма параметрами навіть випереджало її. Ломка старих феодальних виробничих від-носіння в землеробстві була одним з найяскравіших проявів революціонізуючу ролі капитали-стіческого способу виробництва. Найтіснішим чином пов'язана з ринком, англійське село була розсадником не тільки нового капіталістів-чеського землеробства, а й нової капіталістичної промисловості. Капіталістична землеробство набагато раніше, ніж промисловість, стало вигод-ним об'єктом докладання капіталу. Саме в англійському селі особливо швидкими темпами відбувалося первинне накопичення. Процес відділення працівника від засобів виробниц-ства, який передував капіталізму, в Англії почався раніше, ніж в інших країнах. Мало того, саме тут він придбав свою класичну форму. У XVI - початку XVII ст. глибокі зміни кос-нулісь самих основ економічного побуту англійської села. Продуктивні сили в землеробстві, як і в промисловості, до початку XVII ст. помітно ви-росли. Про це красномовно говорили осушення боліт і меліорація, впровадження травопольной систе-ми, посів коренеплодів, удобрення грунту мергелем і морським мулом, а також застосування усовершен-ствовала сільськогосподарських знарядь - сівалок, плугів і т. П. Про це ж свідчить і той факт , що в передреволюційної Англії отримала дуже широке поширення агрономічна літера-туру. Так, наприклад, протягом першої половини XVII ст. в країні було видано близько 40 агрономічних трак-торів, які пропагували нові, раціонального-ні методи землеробства. Сільське господарство приносило високі доходи, і це приваблювало в село багато багатих людей, які прагнули стати власниками маєтків і ферм. Для лендлорда економічно вигідніше було мати справу з орендарем, позбавленим будь-яких прав на землю, ніж з традиційними власниками-крестья-нами, платили порівняно низькі ренти, кото-які не можна було підвищити до передачі тримання спадкоємцю, не порушивши при цьому старовинний звичай. Рента короткострокових орендарів (лизгольдеров), яка була рухомий і залежить від умов ринку, в багатьох маєтках почала перетворюватися в основну статтю маноріальних доходів. Так, наприклад, в трьох манорах Глостершира до на-чалу XVII в. вся земля вже перебувала в користування земельними діл-ванні лизгольдеров. У 17 інших манорах того ж граф-ства лізгольдери лендлордам сплачували майже по-Ловін всіх феодальних податків. У графствах, які прилягали до Лондону, питома ний вага капіталістичної оренди був ще вищим.

Середньовічна форма селянського Землед-лія - ​​копігольд - все більш витіснялася лізголь-будинок. Дрібні і середні дворяни в своїх манорах все частіше переходили до капіталістичних методів господарювання. Таким чином, дрібне селян-ське господарство звільняло місце великому, капи-талістіческого. Проте, хоча в сільське господарство і широко впроваджувалися капіталістичні відносини, в англійська-ської передреволюційної селі основними класу-ми продовжували залишатися - з одного боку - тра-Діціон власники-селяни і - з іншого боку - феодальні землевласники - лендлорди. І ті, і інші вели між собою запеклу, то приховану, то відкриту, але ніколи не припиняю-щуюся боротьбу за землю. Уже з кінця XV в. лорди, намагаючись використати вигідну кон'юнктуру для підвищення прибутковості своїх маєтків, почали похід проти селян-власників і їх общинної, наділяючи-ної системи господарства. Для маноріальних лордів традиційні власники стали головною перешкодою на шляху до нових форм господарського вико-вання землі. Для підприємливих англійських дво-Рян першочерговим завданням стало зігнати селян з землі. Для досягнення цієї мети використовувалися два шляхи. Перший шлях полягав у обгородженні і захопленні селянських земель і общинних угідь - лісів, боліт, пасовищ. Другий - у будь-якому підвищена-шеніі земельної ренти. Напередодні революції обгородження повністю або частково були вироблені в Ессексі, Норфол-ке, Кенті, Сеффолка, Нортгемптоншир, Лестерші-ре, Вустерширі, Гертфордшир, а також в деяких інших центральних, східних і південно-східних графствах. Найбільшими темпами і в великій кількості обгородження проводилися в Східній Англії. Причиною цього стало осушення там десятків тисяч акрів боліт. На дренажні роботи, які вироб-сідали спеціально організованої для цієї мети когось паніей, були витрачені дуже великі кошти. На Заході у зв'язку з перетворенням заповідних королівських лісів в приватновласницькі парки ого-ражіваніе супроводжувалося знищенням общинних сервітутів селян (прав користування угіддями). Як свідчили розслідування уряду, 40% всієї площі, обгородженій за період з 1557 по 1607, доводилося на останні десять років цього періоду. У першій половині XVII ст. обгородження прово-сідали великими темпами. Крім того, ці десяти-річчя стали також періодом небаченого зростання зе-Мельна ренти. Так, акр землі, який в кінці XVI ст. здавався менше ніж за 1 шилл., тепер став здаватися за 5 - б шилл. У Норфолку і Сеффолка плата за оренду орної землі з кінця XVI до сере-дини XVII в. зросла в кілька разів.