Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Австрія в Євросоюзі





Дата конвертації21.04.2018
Розмір5.55 Kb.
Типреферат

Австрія вступила в Євросоюз в 1995 році. Цей крок був далеко не простим як для політичної еліти і населення Австрії, так і для Європейського союзу.

Справа в тому, що, згідно з угодою про нейтралітет 1955 року народження, можливість членства Австрії в міжнародних організаціях була досить обмежена. Заявку на вступ Австрія подала ще в липні 1989 року, а конкретні переговори почалися в лютому 1993.

Економічні підсумки вступу в ЄС

Серед позитивних моментів необхідно виділити: усунення митних та технічних бар'єрів, уніфікація акціонерного права, гармонізація податкової політики, вільне пересування товарів, свобода у виборі місця розташування підприємств. Крім того, вступ країни до Євросоюзу запобігло відхід з ринку багатьох підприємств, тому в довгостроковій перспективі це сприятливо позначилося на зайнятості. Введення євро також позитивно позначилося на економічному розвитку країни. Так, ВВП країни виріс на 0,9%, знизилося зростання споживчих цін (з 2,8% до 1,8%), знизився рівень інфляції (з 2,3% в 2001 році до 1,3% в 2003)


Серед негативних підсумків можна відзначити підвищення безробіття в перші роки після вступу в ЄС (приблизно на 0,1 - 0,5% на рік).

Вступ до зони євро (фактично - з 1999 року, введення готівки з 2002 р) сприяло зниженню інфляції і загального поліпшення економічної обстановки. Незважаючи на це, австрійське населення ставиться до єдиної європейської валюти з деяким упередженням. Навіть називають вони її часто на свій манер - Teuro (від нім. Teur - дорогий). Як припускає економіст з Національного банку Австрії Гельмут Штікс, можливо, справа тут в психології: громадяни досі переводять поточні ціни в євро в стару валюту.

Головування в ЄС

У 1998 (1 липня - 31 грудня) і 2006 роках (1 січня - 30 червня) Австрія головувала в Євросоюзі. Друге головування довелося на важкий період діяльності ЄС, коли Франція і Нідерланди відхилили проект Європейської конституції, а між Францією і Великобританією виникли суперечки з приводу бюджету ЄС. Особливу увагу під час останнього головування було приділено питанням внутрішньої безпеки, навколишнього середовища, зокрема, питання глобального потепління. Одним із пріоритетів були і відносини з Росією, в тому числі так званих «дорожніх карт», що охоплюють 4 сфери взаємодії: економіка, внутрішня безпека, зовнішня безпека, наука і культура. До числа найбільш значущих заходів під час головування країни в ЄС можна віднести наступні. Конференція «Звук Європи» ( «Sound of Europe») 26-28 січня 2006 року о Зальцбурзі. Там обговорювалися питання європейської ідентичності, єдиної культури, проблеми ісламу в Європі і т. Д. 18-19 квітня проводилась конференція «Європа починається вдома» ( «Europe begins at home») в місті Санкт-Пельтен. На цій конференції обговорювалася така найважливіша для ЄС тема, як субсидіарність. Також було приділено увагу проблемі загальноєвропейської безпеки. Що стосується відносин з Росією, то тут не можна не відзначити такий найважливіший етап, як саміт в Сочі. Тут не тільки були намічені подальші кроки щодо поглиблення співпраці, а й підписані конкретні документи, наприклад, угода про реадмісію і спрощення візового режиму.

Мабуть, найсерйознішими конфліктами з країнами ЄС стали конфлікт з Чехією через Темелінська АЕС, зіткнення з більшістю країн Євросоюзу з приводу прийняття в кандидати в члени союзу Туреччини і дипломатичний конфлікт 2000 року.

Сутність дипломатичного конфлікту полягала в наступному. У 1999 році на федеральних виборах в Австрії впевнене друге місце з невеликим відставанням від переможця зайняла ультраконсервативна Австрійська партія свободи, яку очолював відомий своїми неонацистськими поглядами Йорг Хайдер. У країнах ЄС тут же пішли заклики заборонити цієї партії брати участь у політичному житті країни і ввести санкції проти Австрії. Ні на перше, ні на друге у ЄС повноважень не було. Тому державами-членами ЄС були введені двосторонні санкції.

Вражаюче, але тріумф його партії став початком кінця для самого Хайдера. Президент країни Томас Клестіль «попросив» Хайдера не входить до складу уряду. Проти його присутності в кабінеті різко виступали і члени Австрійської народної партії, переможця виборів і партнера АПС по коаліції.

Для врегулювання конфлікту була створена т. Зв. «Група трьох мудреців», до складу якої увійшли Марті Ахтісаарі, Марселіньо Горіха (колишній міністр закордонних справ Іспанії) і Йохен Фровайн (директор Інституту імені Макса Планка). У спеціальній доповіді, підготовленій цією групою, йшлося про те, що введені санкції «контрпродуктивні» і їх слід скасувати, однак підкреслювалося, що партію Хайдера необхідно тримати під суворим наглядом.

Варто зазначити, що даний дипломатичний конфлікт вплинув на ставлення простих австрійців до ЄС, оскільки багато хто просто не розуміли, чому перемога партії на демократичних і вільних виборах викликала таку бурхливу реакцію.

Конфлікт навколо Темелінська АЕС з осбой силою розгорівся між Австрією та Чехією з 2000 року. Станція, будівництво якої почалося ще в 1980-і, була на думку австрійської сторони, небезпечною в експлуатації, до речі, вельми небезпідставно, оскільки витоку радіоактивних матеріалів відбувалися там не раз. З осені 2000 року - моменту відкриття станції - суперечки і дипломатичні маёври слідували один за іншим, проте до теперішнього моменту ситуація не вирішена повністю.

Що стосується різко негативного ставлення до такої не самою європейській країні, як Туреччина, то причини тут, по всій видимості, такі.

Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Австрия_в_Евросоюзе