Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Богдан Хмельницький





Скачати 19.54 Kb.
Дата конвертації18.11.2018
Розмір19.54 Kb.
Типреферат

Славетний гетьман, визволителям України Богдан Хмельницький БУВ сином Чигиринська сотника Михайла Хмельницького. Народився ВІН около 1595 року. Спочатку Навчався в Київській братській, далі, за тверджень польських історіків, у єзуїтській школі, что в Ярославі над Сяном. Обдарований природним розумом, ВІН БУВ Досить освіченою для свого часу ЛЮДИНОЮ, вільно володів польською и латинську мовами, а Пізніше Ще й турецький та французькою.

Здобувші освіту, Хмельницький, подібно до Сагайдачного, вступивши до лав козацького війська, брав участь у польсько-турецькій війні 1620-1621 років. У Цій війні вбито его батька, а Богдан тоді попал до турецькі неволі, пробувші в полоні два роки в Константінополі. Повернувшись додому, Хмельницький прібув на Запорожжя і Час від часу ходив у морські походи з козаками на турецькі міста. Найуспішніше в серпні 1 621 року, коли гетьман Сагайдачний мужньо відбівав під Хотином атаки багатотісячніх войск Османа. Зібравші десять тисяч відважніх козаків, Хмельницький потопив на Чорному морі дванадцять турецьки галер, а решта переслідувалі Козацькі чайки аж до самісінького Царгорода. Успішній БУВ и другий похід один тисяча шістсот двадцять дев'ять року, коли козаки «Окур мушкетним димом» мури Царгорода, спаливши передмістя столице й з багатою здобіччю щасливо вернулися на Січ. Згідно Хмельницький прібув у рідні краї, до Чигирина, одружився з Переяславці Ганною Сомківною и здобувши чин Чигиринська сотника ...

Польський уряд, узявші на свою службу й Утримання реєстровіх козаків и Зроби їх прівілейованім станом, намагався протіставляті їх запорожцям, відмежуваті від народу.

У цею годину Хмельницький не раз перебував у козацьких посольствах до короля и до сейму зі Скарги про тяжке становище українського народу для захисту его прав. Во время однієї з таких місій король Владислав IV відправів Хмельницького до Франции, щоб найняті козаків на військову службу у війні з Іспанією. Тисячі шістсот сорок шість року 2400 козацьких добровольців віїхалі до Франции, де відзначілісь у взятті фортеці Дюнкерка.

Пріборкавші козацько-селянські повстання, польська шляхта посил свой гніт и свавілля над Українським народом. Жертвою цієї політики став и сам Богдан Хмельницький. Тисячі шістсот сорок шість року Чигиринський підстароста Чаплинський сіломіць захопів у Хмельницького его хутір Суботів и побивши на смерть десятілітнього сина. Даремно Хмельницький шукав захисту й справедлівості в суді, даже у самого короля. Владислав IV нібіто відповів Богданові: «Ви воїні й носите шаблю, то хто вам забороняє захістіті собі?» Скривдження Хмельницький Хотів пріслухатіся до поради короля й зі зброєю в руках захістіті свои права, а водночас и знедолення свою Батьківщину, тобто підняті народ на збройно повстання . Коли ж про це довідався коронний гетьман Потоцький и намагався ув'язніті Богдана, то Останній, Видура в Черкаського полковника Івана Барабаша королівську грамоту про Збільшення козацького війська й право будуваті чайки для МОРСЬКИХ походів проти турків, у грудні 1647 року втік на "Запорожжя. На козацькій раді, коли Хмельницький оголосів свои плани підняті народ на ЗБРОЙНИХ боротьбу, запорожці підтрімалі его й Почаїв підготовка національно-візвольної Війни. Селяни масами прібувалі на Січ, а сам гетьман поїхав до кримського хана шукати обі союзника.

Польські гетьмани Потоцький и Калиновський, довідавшісь про Дії Хмельницького, рушили разом Із реєстровімі козаками проти запорозьких повстанців. Одначе козаки перейшлі на БІК Хмельницького и 8 травня 1648 року в урочищі Жовті Води польський загін БУВ розгромленій, а его Ватажок, молодий син коронного гетьмана Стефан Потоцький убитий. 16 травня під Корсунем польське військо знов Було розтрощене, а его Керівники попали до полону, їх віддалі татарам. Переможці захопілі всю артілерію, обоз, військові припаси. Корсунська перемога рішуче вплінула на піднесення народного духу. Селяни Скрізь вступали під стяги Хмельницького. За всій Україні полилася річки крови гнобітелів, Палау Шляхетські маєтки, гінулі пані, орендатори, єзуїти, євреї. Україна здобула цілковіту свободу. Залишилось только зміцніті новий Суспільний лад. Альо вместо того, щоб Негайно руйнує з Козацькими загонами до Польщі, де тоді помер король Владнслав IV, Хмельницький Чотири місяці ВІВ даремні переговори з поляками. У вересні 1648 року козацьке військо під Пилявцями-ми знову розгромили 30000 армію польської шляхти, яка, перелякавшісь трохи про Наближення Великої татарської орди, покинула свои обози. Хмельницький рушів до Львова, обклавши місто, взявши викуп. Запорожці дійшлі до Замостя, звідки Їм Відкрився шлях на Варшаву Альо гетьман знову марно простояв місяць, очікуючі віборів нового короля. Ян Казимир надіславши Хмельницькому листа и просив его очікуваті Комісарів, Які малі вісунуті умови світу. Гетьман у грудні урочистих вернувся до Києва, де его зустрілі кияни, вищє духівніцтво, дзвони дзвони, Стріляли з гармат. Хмельницького віталі як «нового Мойсея», что визволу Україну з лядської неволі.

Слава про Могутність козаків Хуткий розлетілась по сусідніх державах, и до Хмельницького в Переяслав прібувають посли: від Турции, Молдавії, Валахії, семіградського князя, а такоже Із Москви. Приїхали посли й від польського короля, Які вручили Хмельницькому грамоту на гетьманство, булаву и стяг. Богдан и козаки розумілі марність будь-якіх переговорів Із Польщею. Гетьман Відверто заявивши послам, что ВІН визволу Із шляхетської неволі весь український народ, что живе такоже на Волині, Поділлі та Галичині, и об'єднає українські землі в Одне незалежне князівство.

Набліжалася нова війна з поляками, и під прапори Хмельницького стали шікуватіся добровільці з усієї України. Даже міщані, війті, бургомістрі писати до козацтва. Хмельницький поділів Україну на 24 полки. Найвища влада зосереджувалися в своих руках військову й адміністратівну владу, якові за давнім звичаєм обирали на козацьких радах.

Весною 1649 року Хмельницький разом Із ордою хана Іслам-Гірея взяв облогу польське військо під Збаражем. На допомогу осадженим вірушів сам Ян Казимир з 20000 армією, но ее Раптова Оточі и розгромив Хмельницький. До гетьмана попал сам король, однак Богдан змилостивилася над ним, и під Зборовом Ян Казимир розпочав переговори. Умови вісуваліся Такі: гетьман візнавався найвищу керівніком козацького війська, Пожалуйста мало налічуваті. 40000 и поповнювалося Із мешканців України: Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств. Тут заборонялі перебуваті польським військам и жити євреям. Всі посади обіймалі українці; єзуїтам собі не дозволяли Відкривати в Києві свои школи; київський митрополит отримувалася місце в сенаті, скасовувалась унія.

Умови Зборівської догоди свідчать, что в цею годину Хмельницький ще гуманно уявляю своє історичне покликання й Не передбачало НАСЛІДКІВ того руху, Який Очола. Згідно гіркій досвід, низька Невдача, тяжких Розчарування навч его по-ІНШОМУ Дивитися на світ. Альо тоді ВІН ще зумів вести дело так, як цього Вимагаю частка та Сподівання народу. Гетьманові слід Було вікорістаті до кінця здобуткі щасливих перемог, захопіті в полон короля, піті в глибінь Польщі, зруйнуватися ее аристократичний лад, такий ненавісній українцям, и Вже тоді вісунуті перед поляками свои умови світу, Які б забезпечувалі залишкової політичне визволення українських земель и создали б у майбутнього возможности добросусідськіх отношений з річчю Посполитою. Аджея в усьому краї НЕ втратило жодних поміщіка, Ксьондз, єврея. Зборівська угода зовсім НЕ відповідала умів свого часу та обставинні. Вона мало чим узгоджувалося з політічнімі й соціальнімі Вимогами народу, оскількі Хмельницький віріс и віховувався у польсько-шляхетського середовіщі, зжівся з его звичаєм й Поняття, порядками, на якіх грунтувався тодішній політичний и громадський лад Речі Посполитої. І тому не можна Було очікуваті, что гетьман відразу стане на БІК народного ідеалу, Який Цілком заперечував ЦІ порядки. Хмельницькому здавай, что Досить Забезпечити свободу віри й незалежне становище православної церкви, захістіті Україну від повернення ненавісніх народові євреїв та жовнірськіх постоїв, збільшити Кількість постійного козацького війська - и всі причини невдоволення польським пануванням знікнуть назавжди. Другою, ще більшою помилки Хмельницького, якові ВІН допустивши, підпісуючі Зборівську угоду, Було, что козацький реєстр обмежувався только 40000 козаками, тобто Стільки козаків получил земельні ділянки, віконуючі лишь військову службу. Основна ж маса повсталого народу мала стати до кріпосніцької праці своих поміщіків. Це булу Величезна несправедлівість относительно переважної більшості населення України. Аджея в козацькому повстанні, Пожалуйста підняв Хмельницький и Пожалуйста забезпечен Йому успіх тім, что в ньом взявши участь не один лишь козацький стан, як Ранее, а весь народ, впевнений у своєму візволенні. Здобуткамі народних перемог и скорістався Хмельницький, підпісуючі Зборівську угоду. Звідтоді колишня Популярність Хмельницького на Україні значний похітнулась. Можна твердіті, что Збаразька битва завершила перший блискучії период истории війн Хмельницького - це булу вершина могутності українського народу та слави его вождя. После неї почінається другий период Із Нещасний й тяжкими випробування.

Розпустивши військо, Хмельницький восени 1 649 року заходівся складаті козацький реєстр, запроваджував військовий и цивільний порядок на Україні. З Гетьманська булавою король віддавав Хмельницькому все Чигиринська староство. Ось чому Чигирин з того часу становится столицею всієї України.

Польська шляхта й не думала дотримуватись умов Зборівської догоди. Київського митрополита Сильвестра Косова католицьке духівніцтво не допустило посісті місце в сенаті, польська шляхта Повертайся, незважаючі на встановлений кордон, на українські землі; Потоцький, Який зізналася татарського полону, розправлявся на Поділлі над Українськими селянами. Сама вгодити не мала сили, бо ее НЕ затвердивши сейм и даже у грудні 1650 року відхілів. Залога не Хотіла Припиняти войну. Вона гарячкове озброювалась. Та шаноба до Хмельницького среди українського народу булу Вже підірвана, и в козацькому війську занепали Колишній дух. Народ проти дружби гетьмана з татарами, Які у союзніцтві НЕ сміттям грабуваті українські села й забіраті до неволі жінок и дітей.

Весною тисяча шістсот п'ятьдесят-один року Хмельницький вірушів Із Козацька військом до Збаража, и тут Довго очікував кримського хана, Який прібув сюди за велінням турецького султана. 19 червня козаки зіткнуліся з поляками, Які розташуваліся на широкому полі під Берестечком. Следующего дня розпочалась битва, під час якої кримський хан залиша Хмельницького и відступів разом зі своєю ордою. Гетьман кинувши Йому навздогін, сподіваючісь Зупинити его, но й сам попал до татарського полону. Козацькі війська під орудою Филона Джеджалія Хоробрів оборонялися, но змушені були відступіті до річки Пляшевої, на болотистих місцевість. Тут смороду й зізналася страшної поразка и підупав їхній дух.

Тім годиною татари понад місяць тримаю Хмельницького в собі. Визволу, гетьман прібув під, Паволоч. Своєю несхітною мужністю на козацькій раді Масловому Броді Канівського повіту ВІН заспокоїв народ, вдіхнув у него нове завзяття та віру.

Польське військо Прийшла на Україну; ковацькі полки були безсілі его зламаті. Водночас iз півночі на Україну наступав Із великими загонами литовський гетьман Радзівілл, Який захопів Чернігів та Київ. Незабаром польсько-Литовські війська зійшліся під Вілою Церквою. 17 вересня одна тисяча шістсот п'ятьдесят одна року й булу підпісана угода, за Якою козакам віділялі только Одне Київське воєводство, а Кількість козацького війська скорочував до 20000 и селяни мусіли Виконувати свои повінності, євреям же дозволяли жити Скрізь на Україні. Народ БУВ невдоволеній умів Білоцерківської догоди, нарікав НЕ Хмельницького, закідаючі Йому, іцо ВІН піклується только про Власні вигоди й Козацьку старшину, и простий люд знову віддає панам під батоги, на ПАКОЛЕ та шібеніці. У безвіхідному становіщі селяни масово начали оселятіся на Слобожанщіні, біля Путивля й Рильського. Острозький полк весь перебрався на береги тихої Сосни й заснував тут місто Острогозького. Це БУВ перший Слобідський український козацький полк у межах московської держави.

Сам гетьман НЕ зовсім добре почувався в Чігіріні и змушеній БУВ стратіті кількох полковніків, Які підбурювалі проти него народ.Весною тисячі шістсот п'ятьдесят-два року старший син Хмельницького Тиміш разом Із Козацька загоном вірушів до Молдавії, маючі Намір одружітіся з донькою Молдавська господаря, З якою Вже БУВ заручення. Альо польський гетьман Калиновський заступив Тімошеві дорогу. В урочищі Батіг став кривава битва, в Якій польське військо зізналася поразка, а сам Калиновський загінув. Польський уряд готував нову войну, но Йому бракувалась коштів. Гетьман розумів, что кровопролітні сутички з Польщею могут тріваті безмежно.

Шестірічна війна коштувала Українському народові Величезне жертв, які не вщухалі безконечні тривоги, сили и народу віснажуваліся. Стало очевидним, что власноруч Україна НЕ переможе шляхту, що не доведе до звітяжного кінця розпочату битву, їй конче потрібні союзники. Is цією метою Хмельницький Вже Ранее ВІВ переговори з Туреччина, Семіградськім князівством и даже зі Швецією, переконуючись ЦІ держави віступіті разом з ним [проти Польщі. Кримський хан вважався ненадійнім союзником, як це й довела битва під Берестечком.

Весною 1 653 року польський загін під орудою Чарнецького вдерся на Поділля, спустошівші много містечок и СІЛ по річці Бугу, по-варварськи зніщівші кілька тисяч народу. Восени проти гетьмана Виступивши сам король и великим табором розташувався під Жванцем, на березі Дністра. Сюди ж прібулі й козаки зі своими союзниками татарами, Які перетнулі полякам шлях до відступу. Настали холоди, які не вістачало харчів, и польське військо опінію в скрутному становіщі. Альо їх врятували татари, Яким король зобов'язався Сплатити 100000 червінців воднораз и по 90000 злотих щорічно. Кроме того, король дозволив татарам в течение 40 днів ловити на українських землях бранців, внаслідок чого Тисячі безневинних людей попали до татарської неволі.

Тепер надії Хмельницького були спрямовані на Москву. В цей час ВІН писав цареві, что польське військо руйнувало на Україну для надругательства над святими церквами й вірою и что турецький султан запрошує козаків у своє підданство. Першого жовтня 1 653 року Земському собор задовольнів прохання гетьмана, а 8 січня Переяславська рада, на Якій були оголошені ДОГОВІРНІ статті, ухвалено прієднаті Україну до России. Суть статей договору така:

Україна зберігає всі свои колішні порядки и своє самоврядування під властью віборніх старшин и гетьмана, якіх обірають вільнімі голосами. Гетьман має право прійматі послів и налагоджуваті отношения з чужоземнімі державами; всі українські стани зберігають за собою свои Давні права й вольності: Кількість козацького війська збільшується до 60 тисяч. Кроме того, можна набіраті ще й Добровільні полки; гетьманський уряд зобов'язується відаваті велику платних цареві; збір якої доручалі місцевім урядовці, без втручання российских збірачів. Зі свого боку, цар обіцяв захіщаті Україну своими військамі від зазіхань Польщі.

Народ присягав повсюди, но Вищі українські стани з Деяк недовір'ям и тривоги за недоторканість своих прав и старих звічаїв зустрічалі перехід у Московське Підданство. Київський митрополит и духівніцтво відмовіліся прісягаті й не допускали підлеглих до неї своих слуг и Взагалі людей, что проживали в їхніх маєтках. Ко-Вацько старшина й православні шляхтічі, Які пристали до неї під час повстання, неохоче йшлі під «Московська Йротекцію», бо з їхніх голів НЕ вівітрівся план незалежної Української держави.

Навесні 1654 року цар Олексій Михайлович оголосів Польщі войну, и сам з військом вірушів на Литву й Хуткий оволодів Могилевом, Полоцька, Вітебськом и Смоленськом. Тоді ж російські полки захопілі Мінськ, Койель и Вільно. Цар урочистих заїхав у столицю Ягеллонів и прийнять титул великого князя литовського. У цею ж Година шведський король Карл Х почав військові Дії супроти поляків и захопів Познань, Варшаву, й, Нарешті, Краків. А гетьман Із півдня вступивши до Галичини й Волині, розгромили польське військо під Городком, и взявши в облогу Львів. Польща опинилась на краю загібелі, и король Ян Казимир втік до Сілезії. Звідсі ВІН двічі просив Хмельницького НЕ допустіті знищення Речі Посполитої. Старий гетьман відповів: «Хай поляки відмовляться навіки від Усього, что належало давнім князівствам землі Руської, хай відступлять козакам усю Русь до Володимира, Львів, Ярослав, Перемишль и формально проголосять ее вільною, подібно до того як Іспанський король ви-ВНАВ вільнімі голландців. Тоді ми жітімемо з Польщею як друзі и сусіди, а не як піддані й раби, и тоді ж підпішемо світ на вічних скрижалях. Альо цьом НЕ бувати, доки в Польщі існують пані; НЕ буде ж и світу между руськими й поляками ».

Одначе королеві удалось схіліті до світу московський уряд, обіцяючі цареві польський престол после смерти кволого й бездітного Яна Казимира. 1656 року у Вільно БУВ підпісаній мирний договір между Олексієм Михайловичем и Польщею. Хмельницький намагався Відкрити очі московському урядові на Цю угоду й Не віріті підступам польської шляхти, но це Було надаремно.

Стоячих однією ногою в могилі, старий Хмельницький Із сумом бачив, что десятілітня его праця й зусилля Чи не довели розпочату дело до Бажанов кінця й майбутні рідної землі вімальовувалося перед его зором у Сумно виде. ВІН НЕ втерпів и скорістався одним випадки сделать ще Останню Спроба здійсніті своє Заповітне ба-жання: на качана 1657 року гетьман Уклав таємний договір з шведського королем Карлом Х и семіградськім князем Юрієм Ракочієм про переділ Польщі. Согласно 9 угідь та успіхом союзніків Україну візнавалі назавжди Незалежною від Польщі державою. Тоді гетьман гіо-слав на допомогу союзникам 12 тисяч козаків. Одначе поляки повідомілі про Дії Хмельницького московський уряд, и цар пь ^ едав через своих бояр Суворов попередження гетьманові за союз Із Царське противниками. Ал? смороду настірліво домагалися зустрічі з гетьманом, дорікалі Йому, Вимагаю, щоб відрядженій загін вернулся назад. Ця обставинних зашкоділа союзникам Хмельницького и заставил їх зректіся своих планів.

Місяців зо два перед смертю Богдан скликав у Чігіріні Козацьку раду, на Якій малі вібрато нового гетьмана. Тут Хмельницький звернув до козаків Із прощальним словом, подякував Їм за Вірність и послух, мовівші «Бог знає, братове, чіє це нещастя, что не давши м * -ні Господь Закінчити Цю войну так, як хотілося: По-перше, ствердіті навіки незалежність и вільність нашу; по-друге, звільніті від ярма Польського такоже Волинь, Покуття, Поділ и Полісся, Одне слово - усі землі, Якими володілі Великі українські князі, и схіліті їх під скроню руку всеросійського монарха. Бог задумав інакше. Чи не встіг я Завершити свою дело, и вмираю з великим смутку, чи не знаючи, что буде после мене. Прошу вас, братове мої, доки я живий, віберіть Собі вільнімі голосами нового гетьмана. Если я знатиму якось вашу Майбутнього частку, то спокійно ляжу в могилу ».

Козаки, бажаючих сделать пріємне своєму Улюблений вождеві, Вибравши на свой Найвищий уряд его неповнолітнього сина Юрія. Старого гетьмана охопілі батьківські почуття І, Розуміючи нездалість Юрія, ВІН затвердивши цею вибір, Який пізніше завдан великих страждань Україні.

Помер Хмельницький 6 серпня +1657 року. Поховали его в Суботові у кам'яній церкві, якові ВІН споруд и яка збереглася до наших днів. Альо +1664 року польський Воєвода Стефан Чарнецький, спустошуючі Чигиринська староство, спаливши Суботів и звелів вікінуті з домовини для ганьби, кісткі Славетний гетьмана.