Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Довідник школяра та студента з всесвітньої історії





Дата конвертації09.10.2019
Розмір0.51 Mb.
Типкнига


ЩО ТАКЕ ІСТОРІЯ?

Історія (від грецьк. Historia - Розповідь про минуле, про пізна # ні) - 1) процес розвитку природи й Суспільства; 2) комплекс сус # пільніх наук (історична наука), что вівчають минуле людства у всьо # му его різноманітті. Для встановлення основних тенденцій и законо # мірностей історічного розвитку Вчені досліджують факти (події, про # цесі) Минулого на підставі історічніх джерел - писемності, речо # вих, усніх ТОЩО.

Історію зазвічай поділяють на Всесвітню (Загальну) Історію й істо # рію окремий стран и народів. Всесвітня історія підрозділяється на Історію первісного Суспільства, давно Історію, Історію середньовіч # чя, нову Історію (Історію нового часу) i новітню Історію.

ПЕРІОДІЗАЦІЯ ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ

Періодізація - поділ процесів розвитку на основні, якісно відмінні періоді. Наукова періодізація будується відповідно до об'єктивних закономірностей и тенденцій розвитку природи й су # спільства.

Всесвітню Історію Прийнято поділяті на ряд великих періодів, что якісно відрізняються один від одного.

П е р ш и й п е р і о д охоплює Історію первісного Суспільства. ВІН почінається з з'явилися на планеті найдавнішої людини (за останнімі оцінкамі дослідніків - примерно 2,6 млн років тому) и завершуєть # ся з'явилися дерло класового суспільств и держав (в азії й Афріці - На межі 4 и 3 тис. До н. Е. , з з'явився дерло цівілізацій у Єгипті й Ме # жіріччі; у Европе - у 3-2 тис. до н. е., тобто в период крито # мікенської цівілізації; в Амеріці - лишь в 1 тис. н. е.).

Д р у г и й п е р і о д Прийнято назіваті історією давно світу. ВІН почінається від Зародження дерло цівілізацій в Єгипті й Ме # жіріччі й завершується падінням рабовласніцької Західної Рімсь # кої імперії в V ст. н. е.

Т р е т и й п е р і о д назівають історією середньовіччя. В Европе середньовіччя продовжувалося з V ст. до епохи Відродження (кінець XV - початок XVI ст.). Це БУВ годину панування феодального способу виробництва. Розклад феодального ладу й Зародження капіталістіч # них (буржуазних) отношений відкріває Історію нового часу. Цей Пері # од охоплює XVI-XIX ст.

Нарешті, Сучасний Епоха (XX - початок XXI ст.) Прийнято назива # ти п е р і о д о м н о в и т н ь о ї і с т о р і ї. При цьом Всередині кожного великого ПЕРІОДУ зазвічай віділяють певні підперіоді. Например, Історію середньовіччя умовно поділяють на Раннє, розвинутості (класіч # ні) и пізнє середньовіччя.

Зазначилися періодізація всесвітньої історії булу розроблено вчення # ми в основному зважаючі на Історію Європи.

ЩО ТАКЕ «Історичні ДЖЕРЕЛА»?

Історичні джерела - це найрізноманітніші засоби информации, Які безпосередно відбівають історичний процес и дають можлівість вівчаті минуле людського Суспільства. Це все, что Було створене Ранее людським суспільством, что дійшло до наших днів у виде предметів матеріальної культури, пам'яток писемності й усніх пе # реказів, Які дозволяють делать Висновок относительно вдачі, звічаїв, мови ТОЩО тих або других народів.

Історичні джерела Чима дослідніків умовно поділяють на гру # пі - пісемні, речові, Усні, а такоже етнографічні, Лінгвістичні, кіно #, відео #, фоно # и фотоматеріалі. Як історичні джерела Використовують такоже дані таких наук, як географія, антропологія, археологія ТОЩО. Важлівімі історічнімі Джерелами є дані побуту, звічаїв, что нері # ДКО відсутні в писемності джерелах и збіраються етнологією й етно # графією; дані мови, Які досліджуються лінгвістікою, й Усні джере # ла - Білин, думи, казки, пісні, прислів'я ТОЩО, Які досліджують # ся фольклористики.

ПІСЕМНІ ДЖЕРЕЛА

Пісемні історичні джерела, як рукопісні (на камені, бересті, пергаменті, папері ТОЩО), так и друковані, складають найчісельнішу групу. Смороду розрізняються за своим походження (матеріали держав # них, вотчини, фабрично # Заводська, відомчіх, особистий й других Архівів), змістом и призначення (статистично # економічні матеріа # чи, юридичні акти, діловодні документи, ЗАКОНОДАВЧІ пам'ятки, ді #

пломатічна й військова документація, судово # слідчі справи, періоді # чна преса ТОЩО).

Документальні історичні джерела відбівають ОКРЕМІ факти. На # приклад, в актах у форме визначених юридичних норм зафіксовані економічні або Політичні догоди, договори между приватна особа, приватна особа й державою ТОЩО. Такі джерела ма ють особливо правдоподібність. Тільки сукупність актових, статистичних, законо # давчіх й других джерел дозволяє Відтворити картину Суспільства в тій або Інший период. Оповідальні історичні джерела - літопісі, хроніки, історичні повісті ТОЩО - передаються історичні події в тому виде, як смороду перелому у свідомості їхніх авторів. Відомості оповідальніх джерел часто Менш достовірні, однак смороду являються зі # бою зв'язного Розповідь про історичні події.

Архіви

Архіви (лат. Archivum, від грецьк. Arkheia - Урядовий будинок) - самостійні установи або відділи в установах, організаціях, на під # пріємствах, что зберігають документальні матеріали; а такоже сукуп # ність документів, что створі в результате ДІЯЛЬНОСТІ установ, то # вариство и окремий осіб.

Як збори джерел архіви службовців цілям наукових досліджень, ви # корістовуються для практичних потреб господарства и державного управління.

РЕЧОВІ ДЖЕРЕЛА

Речовий історічнімі Джерелами назіваються збережені за # лишки (пам'ятки) матеріальної культури, Вивчення й інтерпретація (Тлумачення) якіх допомагають ученим реконструюваті (відтворі # ти) події минулого. Значний своєрідність речових джерел зумов необходимость Вивчення їх особливо фахівцямі - археологами.

МУЗЕЇ ІСТОРІЇ ТА ЇХНІ Колекції

Історичні музеї - наукові установи, что здійснюють збирання, Збереження, Вивчення и популярізацію пам'яток матеріальної й ду # ховної культури, что відбівають розвиток людського Суспільства. Іс # торічні музеї ма ють або широкий історичний Профіль - загальноіс # торічні музеї (музеї історії країни, регіону, міста ТОЩО), або їхній

Профіль відповідає спеціальнім історічнім дісціплінам (археологічних # логічні музеї, етнографічні музеї), самостійнім галузь історичної науки (воєнно # історичні музеї).


КУЛЬТУРА

Культура (від лат. Cultura - оброблення) - Певний історичний рівень розвитку Суспільства, творчих сил и здібностей людини, Який знаходится вираженість в типах и формах организации життя людей, а такоже в матеріальніх и духовних цінностях, что створюються ними. Поняття «культура» вжівається для характеристики питань комерційної торгівлі історі # чних епох (культура неоліту, антична культура ТОЩО), конкретних суспільств, народностей, націй (культура скіфів, культура майя ТОЩО), а кож спеціфічніх Сфера діяльності (культура побуту, художня культура). У більш вузьких значенні під культурою розуміють сфе # ру духовного життя людей. Культура Включає в себе різноманітні результати ДІЯЛЬНОСТІ людей (знаряддя праці, споруди, релігійні уявлення, твори мистецтва, норми поведінкі и права, соціальну орга # нізацію, Державні Інститути, способ життя, світогляд ТОЩО).


цивілізація

Поняття «цівілізція» (від лат. Civilis - цивільний, громадян # ський) НЕ має чіткого загальновізнаного Тлумачення. Іноді цею тер # мін Використовують як сінонім культури. Частіше під цівілізацією розуміють Певний рівень суспільного розвитку, матеріальної и духів # ної культури (антична цивілізація, цивілізація середньовічного За # ходу, сучасна цивілізація).


ДЕРЖАВА

Держвою назівається особлива організація Політичної власти, покликавши регулюваті Суспільні отношения с помощью законодав # чих (юридичних, правових) норм, а такоже спеціальніх ОРГАНІВ управ # ління и примусу (чиновники, армія, поліція, служба безпеки, суд, в'язниці ТОЩО). Держава як апарат насильства вінікає внаслідок Расписание первіснообщінного ладу, з'явилися майнової и социальной НЕ # рівності. Головними ознака держави є: 1) наявність особлівої сис # тими ОРГАНІВ и установ (державний Механізм), Які здійснюють функ # ції державної влади; 2) право, что закріплює Певна систему норм,


санкціонованіх державою; 3) наявність певної территории, на населений # ня якої розповсюджуються правові норми даної держави. З розвит # кому держави вінікають Різні форми політічного правления (східна деспотія, республіка, монархія ТОЩО).


КАМ'ЯНИЙ ВІК

Кам'яний вік - культурно # історичний период у розвитку людст # ва, коли основні знаряддя праці й зброя Виготовляю здебільшого з каменю і ще булу відсутня обробка металів, уживалися такоже дерево и кістка; на пізньому етапі кам'яного віку ширше й обробка гли # ні, з якої робів посуд. Археологи зазвічай поділяють кам'яний вік на три періоді: палеоліт (Давній кам'яний вік), мезоліт (середній кам'яний вік) и неоліт (новий кам'яний вік). Через перехідну епо # ху - енеоліт (мідно # кам'яний вік) - кам'яний вік змінюється брон # зовім ВІКОМ. Кам'яний вік збігається з більшою частина епохи пров # віснообщінного ладу й охоплює годину, починаючі з виокремлено лю # дини з тварин стану (около 2,6 млн років тому) и закінчуючі Епоха Поширення дерло металів (около 8 тис. Років тому на давно Сході й около 6-7 тис. років тому в Европе).

ПАЛЕОЛІТ

Палеоліт (від грецьк. Palaios - Давній и lіthos - камінь) - Давній кам'яний вік, перша з двох основних епох кам'яного віку. Палеоліт - епоха Існування вікопної людини, а такоже вікопніх, ніні вімерліх відів тварин. ВІН збігається з двома дерло великими етап чет # вертінного геологічного ПЕРІОДУ - еоплейстоценом и плейстоценом.

У Епоха палеоліту клімат Землі, ее рослинний и Тваринний світ Досить сильно відрізняліся від СУЧАСНИХ. Люди епохи палеоліту до # рістуваліся лишь оббитими кам'яними знаряддямі, що не вміючі ще шліфуваті їх и виготовляти керамічний посуд - кераміку. Смороду за # ймаліся Полювання и збирання рослинної їжі. Рибальство только починаєм вінікаті, а землеробство й скотарство НЕ були відомі. За # чаток палеоліту (понад 2 млн років тому) збігається з з'явилися на Землі

найдавнішіх мавпоподібніх людей, архантропів типу олдувайського Homo habilis. Кінець палеоліту датується примерно 12-10 тис. ро # ків тому. Палеоліт нерідко поділяється на Давній (Нижній, Ранній) палеоліт, середній палеоліт и пізній (верхній) палеоліт.

МЕЗОЛІТ

Мезоліт (від грецьк. Mesos - середній и lithos - камінь) - епоха кам'яного віку, Перехідна между палеолітом и неолітом. Перехід від па # леоліту до мезоліту в основному збігся зі зміною плейстоцену голоцену # ном, что характерізується сучасним кліматом, рослінністю й тва # ріннім світом.

Дата мезоліту Європи (встановлен радіовуглецевім методом) - 10-7 тис.лет назад (у північніх районах ВІН продовжувався до 6 5 тис. років тому), мезоліт Близько Відразу - 12-9 тис. лет назад. Для мезолітічніх культур багатьох територій характерними є міні # атюрні кам'яні знаряддя - мікроліті. Вікорістовуваліся оббіті знаряддя для Рубанов з каменю - сокири, тесла, кирки, а такоже знаряддя з кісткі й рогу - наконечники спісів, гарпуни, рибальські гачком, вістря, кирки ТОЩО. Ширше цибулю и стріли, різноманітні прилади для рибальства и полювання на МОРСЬКИХ тварин (відовбані Із суцільного дерева човни, Рибальська сітка). Глиняний посуд з'явились # ся в основному Вже при переході від мезоліту до неоліту. Собака, Який, ймовірно, БУВ приручення в пізньому палеоліті, широко вико # рістовувався в мезоліті; Почалося приручення и Деяк других відів тварин, например свині.

НЕОЛІТ

Неоліт (грецьк. Neos - новий и lіthos - камінь) - новий ка # м'яній вік, епоха пізнішого кам'яного віку, что характерізується Використання вінятково кремінніх, кістяніх и кам'яних знарядь (у тому чіслі виготовлення с помощью техніки ПИЛЯНІ, Сверд # ління й шліфування) І, як правило, широким Поширення глини # ного посуд. Знаряддя праці епохи неоліту являються собою завершити # льону стадію розвитку кам'яних знарядь, на зміну Яким Прийшли дедалі пошіреніші вироби з металу. За культурно # господарськими ознака неоліт розпадається на две групи: 1) хліборобів и скотарів; 2) вправно міслівців и рибалок. Неолітічні культури Першої гру # пі відбівають Наслідки переходу до принципова Нових форм оді # житнього продуктів Шляхом їхнього виробництва (так кличуть входити продук # тивна економіка).

Кардінальні Зміни в жітті Суспільства, что відбуліся в результа # ті цього І виказав самперед у розвитку осілості й різкому збіль # шенні чісельності населення, дозволяють досліднікам Слідом за ан # глійськім археологом Г. Чайлдом Говорити про «неолітічну рево # люцію» як про перший економічний переворот в історії людства. У Старому Світі найдавніші хліборобсько # скотарські культури на Блі # зькому Сході, за новітнімі данімі, датуються VIII-VII тис. до н. е. Для ціх культур характерним є Існування осіліх поселень Із глино # бітної БУДИНКАМИ (іноді на кам'яних фундаментах), наявність про # відніх стін, Поширення святилищ, часто много прикрашені рель # єфамі и фрескового живопису, а такоже керамічних фігурок людей и тварин та різноманітніх прикрас у виде намисто, браслетів и під # вісок. В Европе неолітічні культури хліборобів и скотарів Уперше з'яв # ляються в Македонії напрікінці VII тис. до н. е., а потім у VI-IV тис. до н. е. пошірюються на Балканах и в Середній Европе. В Україні з ЦІМ колом культур пов'язана буго # дністровська культура (відома, например, за Розкопки у Сороках). Селища, что складаються в основному з каркасних наземних будинків, плоскодонна кераміка, много прикрашена розпіснім и продряпанім орнаментом, різнома # нітна антропоморфна пластика - характерні РІСД ціх культур.


ЕНЕОЛІТ

Енеоліт (від лат. Aeneus - мідь и грецьк. Lіthos - камінь), або халколіт (від грецьк. Chalkos - мідь и lithos - камінь) - мідно # ка # м'яній вік, епоха переходу від кам'яного віку до бронзового. Найдана # ніші мідні предмети й шматки руди віявлені в ранньоземлеробсь # ких поселеннях передньої азії (VIII-V тис. До н. Е.). З IV тис. до н. е. мідні й бронзові знаряддя начали вітісняті кам'яні.


ВІРУВАННЯ ПЕРВІСНІХ ЛЮДЕЙ

АНІМІЗМ

Анімізм (від лат. Anima, animus - душа, дух) - віра в Існування душ и духів, тобто фантастичних, надприродних, надчуттєвіх обра # зів, что в релігійній свідомості уявляються діючімі у всій мертвій и жівій природі агентами, Які керують усіма предметами та явіщамі матеріального світу, включаючі й людину. Если душа уявляється

пов'язаною З якою # небудь окремий істотою або предметом, то духу пріпісується Самостійне Існування, широка Сфера діяльності й здати # ність впліваті на Різні предмети. Душі й духи уявляються то аморфний # ними, то фітоморфнімі, то зооморфні, то антропоморфні іс # тотамі, однак смороду всегда наділяються свідомістю, волею й інші # ми Людський властівостямі.

фетишизм

Фетишизм (від португ. Feitio - Талісман) - релігійне поклонін # ня матеріальнім предметів - фетишів, Яким пріпісуються надпрі # родні Властивості. Із шануванням фетішів (стовпів, каменів ТОЩО) на # пологами Західної Африки Вперше познайоміліся португальські моря # ки в XV ст .; срок «фетиш» Уведення Голландський мандрівніком В. Босманом на качана XVIII ст. Французький навчань Ш. де Брос у творі «Про культ богів фетішів» досліджував фетишизм у релігіях давніх єгіптян, греків, римлян. Французькі просвітітелі розглядалі фетишизм як архаїчну форму релігії, безпосередно пов'язану з неуц # твом. Для німецького філософа Г. Гегеля фетишизм - форма первіс # ної, безпосередньої релігії - чаклунства, коли людина Здійснює НЕ # прямий Вплив на природу с помощью чарівного засоби - фетиша, досягаючі того, что їй нужно.

ТОТЕМІЗМ

Тотемізм (від «ототем» - слова з мови індіанців # оджибве, что означають «його рід») - комплекс вірувань, міфів, обрядів и звічаїв родоплемінного Суспільства, пов'язаних з уявленням про надпрірод # НЕ споріднення между визначеними групами людей и так званні тоте # мами - видами тварин и рослин (рідше - явіщамі природи й Не # живими предметами). Основний вид тотемізму - клановий, або ро # довий (індивідуальний чи (рідше) статево). Тотем (найчастіше вид тварин) - предмет релігійного Поклоніння групи, что носити его имя, зазвічай родової громади, членам якої забороняється полюваті на тотема, убіваті его и вжіваті в їжу, а такоже одружуватіся между собою (екзогамія) .Тотемна група считает собі пов'язаною з тотемом спільнім походження від міфічніх предків - напівлюдей # напів # тварин або напіврослін - и бачіть у ньом заступника и джерело жіттєвіх благ. Звідсі магічні обряди розмноження тотема - ріту # ального поїдання его м'яса (у звичайний условиях Заборонений), розпо # відання міфів, танці, что наслідують тотема.

!

МАГІЯ

Магія (лат. Magia, від грецьк. Magеia) - чаклунство, чарівніцт # во, обряди, пов'язані з вірою в здатність людини надприродного шля # хом впліваті на людей, тварин, явіща природи, а такоже на уявлюва # них духів и богів . Магія, як и інші явіща первісної релігії, вінікла в найдавнішу Епоха, коли людина булу безсіла в борьбе с природою.


ПЕРВІСНООБЩІННІЙ ЛАД

родових общин

Родових общин назівається первісній колектив людей, по # в'язання батьківщину зв'язками. Для родової общини характерне до # колективних володіння засоби виробництва (ПРОМИСЛОВА теріторі # єю, знаряддямі праці), зрівняльній Розподіл продуктів, суспільне самоврядування, Єдині для всіх правила поведінкі (звичаї) и РЕЛІГІЙ # ні уявлення.

МАТРІАРХАТ

Матріархат (від лат. Mater - мати и грецьк. Arche - влада) - одна з форм суспільного устрою, в основном в Ранній период первісно # общинного ладу. Характерізується домінуючім становищем жінки в сім'ї та суспільстві, Успадкування майна за матерінській Лінії. На зміну матріархату прийшов патріархат.

Патріархат

Патріархат (від лат. Pater - батько и грецьк. Arche - влада) - период родового ладу, для которого характерна провідна роль чоловіків у господарстві, суспільстві та сім'ї.

плем'я

Плем'я - це етнічна спільність и тип соціальної (суспільної) орга # нізації епохи первіснообщінного ладу. Для племені характерні ро # дінні зв'язки между его членами, Розподіл на роди та фратрії, спіль # ність территории проживання, Деяк елементів господарства, саме # свідомості та самоназви, звічаїв та релігійніх культів, а для пізньо # го етапу - племінне самоврядування, что Складанний з племінної ради (народних зборів), старійшін и Військових вождів. ОКРЕМІ племена могли об'єднуватися в союзи племен.


бронзовий ВІК

Бронзовий вік - історичний период, Який змінів енеоліт и Який характерізується Поширення металургії бронзи, бронзових знарядь и оружия в кінці IV тис. до н. е.


Залізний ВІК

Залізний вік - период у розвитку людства, что наступивши з по # ширення металургії заліза и виготовлення залізних знарядь и оружия. ВІН змінів Бронзовий вік примерно на качана I тис. до н. е. Використання заліза дало могутній стимул розвитку виробництва и тім самим пришвидшити Суспільний розвиток. У залізному віці у багатьох народів відбувався розклад первіснообщінного ладу и здій # снювався перехід до класового Суспільства и держави.


СТАРОДАВНІЙ ЄГИПЕТ

ПЕРІОДІЗАЦІЯ ІСТОРІЇ старожитніх ЄГІПТУ

Автором Першої історії Єгіпту, что охоплює период правления 30 ді # настій, БУВ Євросєть. Зроблені Сучасний досліднікамі уточнення дозволили віділіті в его хронологічній системе Такі етапи історії Стародавнього Єгіпту:

1) протодінастічній период (I-II дінастії) - 3000-2800 рр.до н. е .;

2) Стародавнє царство (III-VI дінастії) 2880 - бл. 2250 рр. до н. е., 3) перший перехідній период (VII-X дінастії) - бл. 2250 - бл.

2050 рр. до н. е .;



4) Середнє царство (XI и XII дінастії) - бл. 2050 - бл. 1700 рр. до

н. е .;

5) другий перехідній период (XIII-XVII дінастії) - бл. 1700 -бл. 1580 рр. до н. е .;

6) Нове царство (XVIII-XX дінастії) - бл. 1580 - бл. 1070 рр.до н. е .;

7) період занепад (XXI-XXX дінастії) - 1070-332 рр. до н. е., Який завершівся завоюванням країни Олександром Македонський.

Наведені дати нужно розглядаті як пріблізні, причому більш точно з них є пізніші, тоді як найдавніші могут мати погрішно # сті в межах кількох століть.

ІРІГАЦІЯ

Термін «ірігація» (від лат. Irrigatio) означає «зрошування». У старожитні Єгипті люди будували Великі ірігаційні споруди (дам # бі, канали, водосховища) для регулювання розлівів Нілу та викори # стання его вод Із метою штучного зрошування полів.

НОМ

Ном (від грецьк. Nomos - область, округ) - адміністративний округ в стародавні Єгипті. Кожний ном МАВ свой політичний и Релігійний центр, військо, герб, своих богів # заступніків.

ФАРАОН

Фараон - срок, что Вказував на царя Стародавнього Єгіпту; походити від словосполучень «proh», Пожалуйста означає «великий дім». Починаючі з часів Тутмоса III (XV ст. До н. Е.) Цею срок Постійно вікорістовується в єгіпетськіх джерелах для Позначення царя; зго # будинок ВІН перейшов у грецький и єврейську мови, а звідті - у сучасні ЄВРОПЕЙСЬКІ. З часів V дінастії Фараони малі п'ять імен, шкірні зі своими Власний функціямі: «имя Гора», «имя золотого Гора», «имя двох володарок» (верхньоєгіпетської богіні # грифа Нехбет и нижніх # єгіпетської богіні # змії Уаджет), «имя царя верхнього и Нижнього Єгіпту», «имя сина Ра». Четверте и п'яте імена писали в картушах - подовжений замкненому овалах, что сімволізувалі Всесвіт, Яким у # лодарює фараон.Імена фараонів всегда ма ють якесь значення: на # приклад, Рамсес означає «народжений Ра», Аменхотеп - «Амон за # доволення» и т. Д. Саме имя фараона НЕ вімовлялося: его називали інакомовно - «він», «його велічність »,« Гор ». Життя єгіпетськіх фараонів Повністю регламентовано: для владик Єгіпту Мирський и свя # щенне Було неподільнім, тобто людська и божественна Сутність зли # валися в них в єдине ціле.


Передня АЗІЯ В давнини

ДВОРІЧЧЯ (МЕСОПОТАМІЯ, Межиріччя)

Дворіччя - регіон в середній и Нижній течії рік Тигр и Євфрат (у Західній азії, на территории нінішнього Ираке). Один Із найдавнішіх центрів цівілізації. На территории Дворіччя в IV-III тис. до н. е. сфор # муваліся держави Ур, Урук, Лагаш та інші.

ШУМЕР

Шумер - стародавня країна в Південному Дворіччі (Південь су # чесного Ираке). Бл. 3000 р. до н. е. на территории Шумеру начали скла # датися міста # держави шумерів (Лагаш, Ур, Кіш та інші), Які вели между собою боротьбу за гегемонію. Завоювання царя Саргона Стародавнього # го (XXIV ст. До н. Е.) Об'єднали всю теріторію Шумеру під властью Аккада.

АККАД

Аккад (Агад) - давнє місто в Месопотамії, на південному за # ході від сучасного Багдада. Точне Місцезнаходження Невідоме. У XXIV-XXII ст. до н. е. - центр держави, яка включала Месопо # тамію та Елам. Назва Аккад потім ширше на всю північну часть Південної Месопотамії. Бл. 2200 р. до н. е. Аккад БУВ розгромленій гутіямі.

ВАВІЛОН

Вавилон - відоме давнє місто в Месопотамії, столиця Вавілонії; Було розташоване на річці Євфрат, на Південь від сучасного Багдада. Давно семітською мовою его називали «Бабілю», что означало «брама бога», у староєврейській мові ця назва трансформувалася в «Бабель», а в грецькій и латінській - у «Бабілон». На качану цього ПЕРІОДУ Ранее незначна містечко Бабілю в Аккаді Зроби столи # цею невеликого царства, у якому правив аморей Сумуабум, что ставши засновником I Вавілонської дінастії. Его наступником були Суму # ла # Ель, Сабіум, Апіль # Сін, Сінмубалліт и Хаммурапі, Який правив з тисячу сімсот дев'яносто два до 1750 р. до н. е. Вже при синові Хаммурапі - Самсуїлуне - Почаїв Нашестя касітськіх племен, что спускалися зі Східних гір. Більше чем століття Самсуїлуне та его наступником вдаватися стрімуваті натиск касітів. Та зрештою смороду зумілі захопіті краї # ну і правили у Вавілоні почти півтісячоліття (бл. 1600 - бл. Тисячі сто п'ятьдесят-п'ять рр. До н. Е.). Касітську дінастію змінила II Династія Іссіна, что втрі # мувала владу в Вавілонії более століття. Ее найвідатнішім царем БУВ Навуходоносор I (1126-1105), что зумів на Деяк годину підкоріті Ассірію. Проти после него значний часть Середньовавілонського ПЕРІОДУ країна знаходится під пануванням Ассірії. Саргон II у 710 р. до н. е. захопів Вавилон и коронувався тут як цар. Потім ВІН побуду # вав у південній цітаделі Вавилона масивною стіну з круглою Кутовий вежею. Син Саргона Сіннахеріб у 689 р. до н. е. Повністю зруйнувалися місто и даже повернувши на него води Євфрату, щоб ЗМІ та его з лиця землі. Однако его спадкоємець Асархаддон відновів и перебудував місто. Зокрема, Було відновлено головний храм Вавилона - Есагіла; такоже Було побудовали відомій зікурат, что ввійшов в Історію під ім'ям Вавілонської вежі.

Нововавілонській период (612-539 рр. До н. Е.) Почався Із захоп # лення царської власти у Вавілоні халдеєм Набопаласара, Який встуила # пів у союз Із іншімі антіассірійськімі силами и в 612 р. до н. е. зруйнувалися Ніневію - столиця Ассірії. При его синові й наступна # кові Навуходоносорі II (605-562 рр. До н. Е.) Вавилон досяг Найві # щого розквіту. Тоді стало «колосальний перебудова Всього міста». Було перебудовано все: Есагіла - храм бога Мардука, зікурат ете # менанкі, храм Емах и храм богіні Іштар. Південну цитадель допів # нили Царське Палац, у північній ее части побудував ще один палац. Стіні раннього міста відновілі, і місто, что збільшілося в розмірах, Оточі Величезне стіною; Було віріто канали и побудо # вано кам'яний міст через Євфрат.

Одним Із семи чудес стародавнього світу вважать «вісячі сади Семіраміді», но сучасні розкопки НЕ змоглі дати матеріали, за Якими можна Було б з упевненістю ідентіфікуваті їхні Залиш # ки. Найчудовішімі споруд Вавилона того ПЕРІОДУ були Ворота Іштар и Алея Процесій, прікрашені кольоровий фризами Биків, драконів и левів. Останнім царем цього ПЕРІОДУ БУВ Набонід, что ділів владу у Вавілоні зі старшим сином Белшаруцуром (Валта Саром). У 539 р. до н. е. Вавилон БУВ Захоплення персидських царем Кіром II Великим.

ХАММУРАПІ

Хаммурапі - цар Вавілонії. Точний час правления Хаммурапі досі не встановлено. Ранее его царювання відносілі до XXI ст. до н. е., но потім Цю дату Було перенесено на більш пізній час - бл. 1950 р. до н. е., 1700 р. до н. е. або даже ще пізніше. Вважають, что Хаммурапі БУВ шостим монархом аморейської дінастії. При ньом Вавилон БУВ столицею Великої імперії, яка простяглася від Персідської затоки на Північ і захід аж до Середземних моря. Хаммурапі БУВ видатних полководцем и Володарем, однак его имя більш відоме Завдяк Створення ним законам. Текст Законів, Вібі # тий на кам'яній плиті, Було знайдено археологічною експедіцією в Сузах (Іран) у 1902 р. ОКРЕМІ статті ціх Законів стосуваліся пріватної власності за, нерухомості, торгівлі, діловіх зв'язків, сім'ї, умів праці. Більшість наказание, что передбачало цімі закону # ми, були дуже жорстокі: смороду ґрунтуваліся на прінціпі «око за око, зуб за зуб».

АССІРІЯ

Ассрія - давня держава в Північному Дворіччі, ядром якої спо # чатку Було місто Ашшур. У роки правления Хаммурапі Ассірія булу вавілонською провінцією, потім попала під владу держави Мі # танні. Нарешті на берегах Верхнього Тигру войовнічі ассірійці ста # чи закладаті основи своєї імперії. Історію Ассірії после ее первого піднесення можна поділіті на три основних етапи.

1. Бл. 1300 - бл. 1100 рр. до н. е. головного завдання, Пожалуйста потріб # але Було вірішіті ассірійцям, БУВ захист кордонів. На Западе знахо # ділася Могутня Мітанні, на півночі Урарту, на сході - еламські пле # міна, на півдні - Касіта. Течение Першої половини цього ПЕРІОДУ Йшла Безперервна боротьба з мітаннійцямі та Урарту, якові вели вели # кий ассірійській цар Салманасар I (1274-1245 рр. До н. Е.) Та его наступником. До кінця ПЕРІОДУ, коли на сході, півночі й Западе кордо # ні з Сусідами зміцнілі, ассірійці во время правления Тіглатпаласа # ра I (1115-1077 рр. До н. Е.) Змоглі зайнятості своим Південним сусі # будинок - Вавилоном, де незадовго до цього впала Касітська Династія (1169 р. до н. е.). На качана XI ст. до н. е. Тіглатпаласар захопів Вавилон, но втріматі це місто ассірійцям НЕ удалось.

2. 883-763 рр. до н. е. После двох століть смути, на качана IX ст.

до н. е., ассірійці знов создали сильно воєнізовану державу. При трьох великих царів # Завойовник - Ашшурнасірпалі II, Салмана # Сарі II та Ададнірарі III, - правления якіх охоплює період з 883 до 783 р. до н. е., ассірійці розшірілі свои володіння до колішніх пів # нічніх и Східних кордонів, Вийшла до Середземних моря на Западе й захопілі часть земель Вавілонії. Ашшурнасірпал II, Який хвалив # ся, что у него «немає супротівніків среди князів Чотірьох стран світу», воювали з ворогами Ассірії почти Кожний рік свого правлін # ня; его наступником брали приклад з него. Альо сто років постійніх воєн не могли не призвести до фатального результату; Ассірійська держава розпалася, коли после Сонячне затемнення 763 р. до н. е. в стране Почалося цілковіте безладдя.

3. 745-612 рр. до н. е. До 745 р. до н. е. Тіглатпаласар III відновів порядок у своєму царстві та здійснів нове завоювання Вавілонії. У роки правления Саргона II, засновника новой ассірійської дінастії (722 р. До н. Е.), Почався период небаченої могутності Ассірії. Саме Саргон II захопів ІЗРАЇЛЬСЬКЕ царство и переселивши его жителей, зруй # Нува хетські фортеці, среди них Каркеміш, и розшірів кордони цар # ства до Єгіпту. Сінаххеріб (Сіннахеріб) (705-681 рр. До н. Е.) Утвер # див ассірійське володарювання в Еламі, а после повстання у Вавило # ні (689 р. До н. Е.) Зрівняв це місто Із землею. Асархаддон (681- 669 рр. До н. Е.) Здійснів завоювання Єгіпту (671 р. До н. Е.), Но в роки правления его сина Ашшурбанапал (669-629 рр. До н. Е.) Ассірійська імперія Почаїв розпадатіся . Незабаром после 660 р. до н. е. Єгипет відновів свою незалежність. Останні роки правления Ашшурбанапала були затьмарені Нашестя кіммерійців та скіфів на около Схід і зростанням могутності Мідії та Вавілонії, боротьба з Якими віснажіла військові й фінансові резерви Ассірії. У 612 р. до н. е. ассірійська столиця Ніневія булу захоплююсь об'єднанімі сі # лами мідійців, вавилонян и скіфів, и на цьом период незалежного Існування Ассірії завершівся.

ПАЛЕСТИНА

Палестина (від давньоєвр. Пеліштім - філістімляні) - істо # річної область у Західній азії. У III тис. до н. е. тут осілі племена хананеїв. У XII ст. до н. е. Узбережжя Палестини Було завойовано філістімлянамі; на іншій территории в XI ст. староєврейські племена заснувалі Ізраїльсько # Іудейське царство, что розпалося бл. 928 р. до н. е. на два царства: ІЗРАЇЛЬСЬКЕ (існувало до 722 р. до н. е.) та Іудейське (до 586 р. до н. е.). Згідно Палестина входила до складу держав Ахеменідів (после 539 р. До н. Е.), Птолемеїв и Селевкідів (у III-II ст. До н. Е.), Риму (з 63 р. До н. Е.), Візантії (з 395 р.).

ФІНІКІЯ

Фінікія - давня країна, что розташовувалася в північній и цент # ральній части східного Узбережжя Середземних моря, у смузі между морем и горами. Ее жителі течение III-I тис. до н. е. славою як чудові мореплавці, енергійні купці, пірати й колонізаторі. На тери # торії Фінікії Вже в першій половіні III тис. до н. е. існувало місто # держава Бублій (Бібл) - найбільш Ранній центр цівілізації в Східно # му Середземномор'ї. Бібл, розташованій около кедрових лісів Лі # вану, БУВ центром торгівлі лісом, Який Вивезення до Єгіпту. Кроме деревини, звідсі в Єгипет з III тис. до н. е. Вивезення такоже вино й маслинову олію. До кінця III - качана II тис. до н. е. міста # держави вінікають на всій территории східного Середземномор'я. Пріморські поселення на территории Фінікії - Акка, Тір, Сідон, Берута, Арвад та інші - у II тис. до н. е. превращаются у квітучі міста, чому спріяв Ранній розвиток торгівлі у Фінікії. У містах процвіталі ремесла: в усьому Середземномор'ї слави фінікійське скло, только тут у # лоділі секретом фарбування тканин у пурпурний колір. Велика роль купців у жітті міськіх громад уповільнювала розвиток у Фінікії мо # нархічного ладу. Фінікійські міста Ніколи НЕ були об'єднані в єдину централізовану державу. Майже в кожному городе були свои Царі, но загаль управління в них носило олігархічній характер. Розвиток морської торгівлі Фінікії прізвів до розквіту мистецтва мореплавст # ва. У пошуках рабів и багатших земель фінікійці заходили в Егейське море, плавали вздовж Узбережжя Північної Африки, Италии та Іспа # нії. У 609-595 рр. до н. е., як сообщает давньогрецький історик Геродот, за дорученням єгіпетського фараона XXVI дінастії Нехо фінікійці здійснілі подорож вокруг Африки. Ними Було засновано много колоній на Середземних морі. Найбільшою з них БУВ Карф # ген на північному узбережжі Африки.

СТАРОДАВНІЙ Ізраїль

Ізраїль - назва, что вжівається в Старому Заповіті у різніх зна # ченнях.На мнение вчених, ім'я Ізраїль означає «Бог бореться» (або «Який бореться з Богом») и Було ОТРИМАНО Іаковом после того, як тієї боровся з ангелом Господнім и переміг. У 1 розділі Книги Вихід 12 Синів Іакова названі «синами Ізраїлевімі»; Згідно цею срок стали використовуват як сінонім Всього єврейського народу, Який походити від Синів Іакова. У текстах на кам'яній плиті Мернептаха (XIII ст. До н. Е.) И на Моавітському камені (бл. 840 р. До н. Е.) Народ назівається просто Ізраїлем, хоч неізраїльтяні та Самі ізраїльтяні в спілкуванні з чужоземцямі вікорістовувалі, ймовірно, срок «єв # реї». Ізраїлем називається царство, что вінікло Згідно и Яким споча # тку правив Саул. Мабуть, Саул НЕ зміг об'єднати всі колена (племена) Ізраїлю, но це удалось его наступнікові - Давиду. Союз ізраїльсь # ких племен БУВ зміцненій сином Давида - Соломоном, и єдина дер # жава проіснувала около 90 років.

После смерти Соломона бл. 933 р. до н. е. внаслідок повстання цар # ство розпалося, и назва Ізраїль стала додаватіся только до Північного царства, в Пожалуйста входило 10 з 12 колін, а Південне царство, в Пожалуйста входь # чи колена Іуді та Веніаміна, називається Іудеєю. Вождем повстання и дерло царем Ізраїлю став Єровоам I. Усього ж в Ізраїлі Було 19 ца # рів Із чотірьох дінастій, а столицею его в Різні часи були три міс # та - Сихем, Фірца й Самарія. Ізраїль декілька разів Перемагай у війнах з Іудеєю и Постійно зазнаватися нападів з боку сусідніх держав. У 722 р. до н. е. ІЗРАЇЛЬСЬКЕ царство Було зніщено Ассірією. Много его жителей Було переселено в інші країни.

МОНОТЕЇЗМ

Монотеїзм (від грецьк. Monos - один, єдиний и theos - бог) - система релігійніх вірувань, что ґрунтується на уявленні про єдіно # го бога (єдінобожжя), На Відміну Від політеїзму - багатобожжя. До монотеїстічніх РЕЛІГІЙ відносять Іудаїзм, християнство та іслам.

Іудаїзм

Іудаїзм - релігія єврейського народу. Слово «Іудаїзм» (від грецьк. Ioudaismos) започаткувалі грекомовні євреї бл. 100 р. до н. е. для того, щоб відрізніті свою релігію від грецької. Цей срок похо # дить від імені четвертого сина Іакова - Іуді (Йєхуді), нащадки яко # го утворілі Південне Іудейське царство зі столицею в Єрусалимі. После Падіння північного Ізраїльського царства й розсіяння его пле # мен народ Іуді (відомій Згідно під назв «йєхудім», «іудеї» або «євреї») ставить основним носієм єврейської культури, яка зберіглася даже после руйнування єврейської держави. Іудаїзм як релігія - найважлівішій елемент єврейської цівілізації. Завдяк усвідомлен # ню своєї богообранності євреї змоглі Вижити в условиях, коли смороду не раз втрачалі свою національно # політічну ідентічність. Іудаїзм спо # відує віру в єдиного Бога и візнає реальний Вплив цієї віри на життя. Іудаїзм - НЕ только етичним система; ВІН Включає в себе Релігійні, історичні, обрядові та національні елементи. Етичний поведінка НЕ ​​самодостатня, вона винна поєднуватіся з вірою в ті, что доброчес # ність «прославляє єдиного Бога». Головного обґрунтуванням ключ # вих вірувань и практики іудаїзму служити історія єврейського наро # ду. Священних текстів іудаїзму є Танах ( «Закон та пророки»), что складається з трьох частин: Тора (5 книг Мойсея, або П'ятикнижжя), Невіїм (Пророки) и Кетувім (Писання). Танах практично відповідає канонічнім текстів Старого Заповіту Християнсько направлений. Суть іудаїзму - у прійнятті Торі, а такоже Учення пророків и мудреців. Воля Всевишнього булу віражах в Пісьмовій Торі (П'ятікніжжі) та Усній Торі. Усна Тора пояснювала много заповідей, что містяться в П'ятікніжжі; вона передавалася від поколение до поколение, доки НЕ булу записана (у II ст. до н. е.), щоб стати наріжнім каменем Тал # Муду. Талмуд складається з двох частин и представляет собою збірник релі # гійно # юридичних правил жіттєвої та віросповідної мудрості.

Біблія

Біблія - книга, что містіть Святого Письма єврейської и хрис # тіянської РЕЛІГІЙ. Єврейська Біблія, збірник давньоєврейськіх свя # щенніх текстів, входити и до християнської Біблії, утворюючі ее пров # шу часть - Старий Заповіт. Як християни, так и євреї вважають ее записів договором (завіту), Укладення Богом з Людина і відкрітім Мойсея на горі Синай. Християни вірять, что Ісус Христос сповістів про Новий Заповіт, Який є Виконання Заповіту, даного в Одкровенні Мойсея, но разом Із тім замінює его. Тому книги, Які розповіда # ють про діяльність Ісуса та его учнів, назівають Новим Заповітом. Новий Заповіт ставити одного часть християнської Біблії. Біль # Шість старозавітніх книг написана староєврейською мовою (на біб # лійному івріті). Традіційно авторство старозавітніх книг Приписами # ється кільком правителям, что прославилися в єврейській історії, у їх чіслі - Мойсей, Самуїл, Давид, Соломон. Новозавітні книги з'яви # лися в течение первого століття после смерти Ісуса. Авторами ново # завітніх книг Прийнято вважаті апостолів и учнів Ісуса.

ЗІКУРАТ

!

Зікурат - Храмова вежа, яка притаманна головного храмам ва # вілонської та ассірійської цівілізацій. Назва походити від Вавилон # ського слова sigguratu - «вершина» (у тому чіслі вершина гори). Перші Такі вежі у форме прімітівніх ступінчастіх терас з'явилися в долинах Тигру и Євфрату напрікінці IV тис. до н. е. Останній помі # тній сплеск актівності в зведенні месопотамськіх зікуратів зафік # сова Вже в VI ст. до н. е., напрікінці Нововавілонського ПЕРІОДУ. Як видно з назви, зікурат БУВ «штучний Пагорб», імітацією одне # го з тих святилищ, Які шумери Втратили внаслідок переселення зі своєї гірської прабатьківщіні на рівніні Месопотамії. Зікурат яв # Ляв собою масивні споруди, что Складанний з кількох терас, з похі # Лімі стінамі та невеликим храмом на вершіні. Знаменитий ваві # Лонського зікурат - так кличуть входити Вавілонська вежа - був заввишки понад 90 м, довжина кожної Сторони квадратної основи становила 91,5 м. Вавілонська вежа # зікурат називається Етеменанкі ( «Буди # нок основи небес та землі») и булу увінчана храмом верховного боже # ства Мардука.


Стародавні Індія ТА КИТАЙ

ХАРАППСЬКА цивілізація

(Мохенджо! ДАРО Й Хараппи)

У межах цієї цівілізації існувалі два великих міста: Мохенджо-Даро, на березі Інда в Сінді, и Хараппа, на березі Раві в Пенджабі. У кожному з них знаходится укріплені цітаделі, побудовані на плат # формах Із глини та сірцової цегли, висота якіх досягала 6-15 м. У містах були Великі зерносховища. У цітаделі Мохенджо # Даро знай # дено такоже Будівлі для проведення ритуальних церемоній, священний водойміще, палацові споруди й зали прійомів. Прімітною особли # вістю Мохенджо # Даро Було использование каналізації з обпаленої це # гли. Будинки, як правило, з обпаленої цегли и з двориком у центрі, були ретельно сплановані, часто в них робілі цегляні сходи, что вели на верхній поверх або плоский дах. Підлоги у ванніх кімнатах викл # далися плиткою, булу каналізація. У Хараппі поруч Із зерносхові # щами знаходится ряди майданчиків для обмолоту зерна, до них прімікалі ряди казарм. Найбільш прімітнімі з типових для Ха # раппської цівілізації виробів є Різьблені печатки. Як знаряддя праці и зброю жителі долини Інда вікорістовувалі вироби з МІДІ або брон # зи: плоскі ножі, списи, плоскі сокири без гнізда для рукоятки, Які давно Вже були відомі в Західній азії. Прикраси робілі Із золота, срібла, МІДІ або фаянсу, рідше зустрічається Ляпіс # блакить з Афгані # стану, а такоже БІРЮЗА з Північно # Східної Персії.

АРІЙСЬКЕ нашості

Цивілізація в долині Інду лежала безпосередно на шляхах вторгся # нення аріїв, Які у II тис. до н. е. зайнять Пенджаб (П'ятіріччя). Пам'ять про це Нашестя збереглася в гімнах «Рігведі» - найдавнішої індійсь # кої літературної пам'ятки. З них можна дізнатіся и о том, як арії брали в облогу Місцеві укріплення - мабуть, міста Хараппської цівілізації. Відомо, что кінець Мохенджо # Даро БУВ кривавий, и винні в цьом, ймо # вірно, арії. У різніх місцях Мохенджо # Даро Було знайдено скупчення скелетів чоловіків, жінок и дітей, у Деяк були рани від мечів або зі # кир; Скелет лежали там, де впали. Вороги взяли місто штурмом и ру # шили далі. У тій период кочовікі # арії Ще не перейшлі до осідлості, так что такий напад Цілком відповідав їхньому способу життя. Альо НЕ # залежних від того, чи булу Загибель Мохенджо # Даро делом рук аріїв чи ні, існують Свідчення того, что на тій момент місто Вже знаходится в стані економічного и СОЦІАЛЬНОГО занепад.

ВЕДІ

Веди (санскр. Veda - знання) - давньоіндійські священні тексти, что включаються: 1) Збірки священних гімнів, жрецькіх и магічніх формул (мантри); 2) брахмани - Тлумачення значення обрядових Дій, а такоже супроводжуючий їх мантр; араньяки - «лісові книги», прізначені для Додатковий и таємного Тлумачення ритуалу; упані Шаді - Антології містичного Пояснення попередніх пам'яток; 3) су три (буквально «нитка») - посібник для жрецькіх шкіл зі священний # ною мовою и обрядом у виде дисциплін, что іменуються веданґа ( «части вед»), - фонетика, граматика, Етимологія, просодія, ри # туалознавство й астрономія . Тексти вед Складанний більш чем тися # чоліття, починаючі з епохи початкових розселення аріїв у північній части Індостану. Усна передача ціх текстів у різніх місцевостях різнімі кланами поетів # жерців, а потім жрецькімі «школами» и «підшколамі» зайнять не одну історічну Епоха. Найдавнішою збір # кою гімнів булу «Рігведа» ( «Веда гімнів»), яка дійшла до нас в одній з редакцій (традіційно нараховувалі їх 5) и містіть 1017 гімнів, до якіх додаються ще 11 Додатковий гімнів. «Рігведа» булу розділена на 10 книг - мандал (буквально «цикли») різного ОБСЯГИ. Основний Зміст гімнів «Рігведі» - прославляння подвигів індоарійськіх бо # гів, а такоже прохання про багатство, чоловіче потомство, довголіття, победу над ворогами; більш пізні Мандалі містять такоже опису окремий обрядів и космогонічні етюди. Усі Мандалі, за вінятком VIII и IX, почінаються Із Звернення до бога священного вогню Агні - найважлівішого персонажа ведійського пантеону; як правило, за ними йдут гімні Індрі - найбільш популярному, героїчному боже # ству індоаріїв, цареві # громовержцеві, Який переміг демонів. «Сама # веда» ( «Веда наспівів») складається в основном Із гімнів «Рігведі» з коментарями. «Самаведа» дійшла до нас у двох редакціях и булу при # значена для жерця, Який віконував співи во время урочистих обряду.

«Яджурведа» ( «Веда формул Жертвопринесення»), призначила для жерця, Який віконував обрядові Дії, існує в двох головних версіях: «Чорна Яджурведа» Нарівні з назвою формулами містіть тлумі # чення обряду; «Біла Яджурведа» - только формули. Остання скла # дається з 40 розділів, в якіх є тексти, что промовляв во время уро # чистих Жертвопринесення, військового обряду Із змагання на колі # сниці и Пітт Хмільного напою сури, церемоніалу посвячення царя на царство, річної церемонії спорудження жертовності вівтаря Агні ТОЩО. «Атхарваведа» ( «Веда атхарван») відома такоже під назв «Брахмаведа» ( «Веда для жерця брахмана», что спостерігав за діямі дере трьох), або «Пурохітаведа» ( «Веда для Царське жерця»), булу включена в канон вед пізніше, чем Перші три. «Атхарваведа» поряд з гімнамі містіть замовляння білої и чорної магії.

ІНДУЇЗМ

Індуїзм - основний релігія Индии и одна зі світовіх РЕЛІГІЙ.Індуїзм охоплює широку Різноманітність вірувань та обрядів. Терпімість, З якою в рамках індуїзму відносяться до різноманітності релігійніх форм, мабуть, унікальна среди світовіх РЕЛІГІЙ. В індуїзмі немає ні церковної ієрархії, ні верховного авторитету. На Відміну Від христи # янства або ісламу, в індуїзмі НЕ Було свого засновника, чіє Учення розповсюджувалося б послідовнікамі.

Велика частина Положень індуїзму булу сформульована за часів Христа, однак коріння цієї релігії більш давнє; деякі з богів, Яким поклоняються індуїсті сьогодні, були предметом Поклоніння їхніх предків почти 4000 років тому. Незважаючі на протіріччя между різ # ними варіантамі індуїзму, в Основі всех лежить декілька фундаментів # Тальне положень. За межами Вічно мінлівого фізічного світу існує єдиний універсальний дух, Який назівається Брахман. Душа (ат ман) всякої істоті у Всесвіті, включаючі и богів, є частко цього духу. Коли вмирає плоть, душа не гине, а переходити в інше Тіло, де продолжает нове життя. Частка душі в кожному новому жітті Залежить від ее поведінкі в минуло втіленнях. Закон карми свідчіть: ніякий гріх НЕ залішається без наказание, ніяка доброчесність - без наго # роди; если людина НЕ получила заслуженого наказание або нагір'я # ді в цьом жітті, вона получит їх в одному з подалі. Поведінка людини візначає вищий або нижчих статус Подальшого втілення, від неї самой покладах, чи народиться вона знову ЛЮДИНОЮ, богом або, пріпустімо, свиней. Для більшості індуїстів важлівім Елем # тому релігійніх вірувань є сонм богів. В індуїзмі нараховуються сотні божеств, від дрібніх божків місцевого значення до великих богів. Найбільш відомі - Вішну, Рама и Крішна як две форми Вішну, Сива (Шива) и бог # творець Брахма. Священні книги відіграють велику роль у всех різновідах індуїзму. Особливе значення ма ють Такі Класичні санскрітські тексти, як веди та упанішаді. Народний індуїзм вико # рістовує як священні тексти такоже епічні поеми «Рамаяна» и «Махаб # харатії», нерідко в перекладі з санскриту на Місцеві мови. Частина «Махабхарати» - «Бхагавадгіта» - відома практично кожному ін # дуїсту. «Бхагавадгіту» можна Було б назваті святим письмом індуїз # му. У священних книгах індуїстів містіться декілька різніх опісів походження та побудова Всесвіту.

В індуїстському Всесвіті є лишь одна Постійна Сутність - Брах # ман, універсальний дух, что Заповнює простір і Час. Священні книги індуїзму назівають Чотири мети, на Досягнення якіх повинною буті націлене життя людини. Це артха - багатство і влада; кама - на # солоду и удовольствие бажань. Артха и кама є законними цілямі и вва # жаються важлівімі складових потреб людини, однак смороду посту # паюте за значущістю двом іншім цілям життя: дхармі - пра # ній поведінці - та мокші - звільненню від циклу нескінченних пе # рероджень. Головного среди ціх цілей є дхарма.

Нарівні з моральністю и правильною поведінкою це Поняття озна # чає такоже якість и обов'язок. Дхарма вічна и незмінна. Усе суще має свою дхарму. Дхарма людини (Манава # дхарма) відповідає правилам поведінкі, Які личать кожному індівіду. Сюди входити повага до священнослужітелів и священних текстів, правдівість, відмова від насильного позбавлення життя, Здійснення доброчесності вчінків и ша # нування богів. У чоловіків, жінок, старих, молодих, правітелів и простолюдінів Різні дхарми; своя дхарма існує для кожної Великої соціальної групи.

Варна

! !

Варни (санскр., Буквально - якість, колір) - Чотири стани в сус # пільстві Стародавньої Індії. Представник найвищої варни - Брах манам - пріпісувався білий колір - колір чистоти, цнотлівості. Брахмани віконувалі обов'язки жерців и здійснювалі чісленні про # ряди, Яким у Стародавній Индии надавали дуже важліве значення. Брахмани були такоже охоронця давно вчення, знавцямі свя # щенніх текстів. Течение багатьох століть, будучи Ще не записані # ми, ЦІ тексти зберігаліся Виключно в пам'яті вчених брахманів. Саме тому Кожний брахман проходив трівале навчання: ще хлопчиком віддавалі его в дім вчителя, де ВІН провівши життя в праці та ві # вченні вед.

Другу варну представляли кшатрії - воїні. Їм пріпісувалі че # рвоній колір - колір вогню, Війни, рішучості. Кшатрії з дитинства навчаюсь володіті зброєю, справлятіся з конем и колісніцею. До цієї варни в основном належали правітелі держав.

Третя варна - вайш'ю - землероб и реміснікі. Їхній колір - жовтий, колір землі. На них покладався обов'язок обробляті поля, працювати в майстерню, а такоже торгуваті.

Четверта варна - Шудрі, або слуги. Їхній колір - чорний. Oбов'язком шудрів Було служити представник Вищих варн. На Відміну Від брахманів, кшатріїв и вайш'ю, Шудрі НЕ вважать Наща # дкамі давніх аріїв # завойовніків І, ймовірно, були нащадки підко # реного населення. Три Вищі варни називається такоже «двічінародже # ними», оскількі проходили обряд «іншого народження» - посвя # чення в арії. Во время цього обряду на хлопчика надягалі священний шнурок, после чого ВІН вважався повноправнім членом своєї варни. Пріналежність людини до своєї варни булу Спадкового: дитина, на # Роджена в сім'ї брахмана, ставала брахманом и т. Д. У Стародавній Индии засуджувалося одруження з жінкою з Іншої варни.

Особливе гріхом вважаю создания такой сім'ї, в Якій дружи # на з вищої, а чоловік - з ніжчої варни; тоді їхні діти ставали непов # ноправнімі. Однак не всі жителі Индии належали до чотірьох варн, частина населення Залишайся поза цими станами. Такими вважа # лися чандала - «недоторканні»; до них заборонялося доторкатіся, чути їхній голос и даже Бачити, Щоб не поганітіся. Уявлення про варни Було тісно пов'язане з вірою в переродження, согласно З якою душа людини после ее смерти переселяється в Тіло Іншої істоті. Лю # дина народжується брахманом або Шудря, царем або «недоторкан # ною» перелогових від тих гріхів або чеснот, Якими вона вірізнялася в некогда жітті.

каста

Касти (португ. Casta, від лат. Castus - чистий; санскр. «Джа # ті») - замкнені групи людей, Які відособіліся внаслідок Виконання якіх спеціфічніх СОЦІАЛЬНИХ функцій, Спадкового зайняти та про # фесій (что может буті пов'язано з пріналежністю до певної етнічної, а іноді й релігійної спільноті). Архаїчні Касти існувалі в ряді стародав # ніх и середньовічних суспільств (Єгипет, Індія, Перу ТОЩО). В Индии відособлення груп людей за тією чи іншою Ознакою з давніх часів Набуль Загальна характеру. Ієрархія каст у середньовічній Индии виглядаю так: Вищі - брахмани та військово # землевласніцькі кас # ти - Складанний клас великих и Середніх феодалів; нижчих знаходится # ся торгово # ліхварські Касти; далі - землевласніцькі Касти дрібніх феодалів и землеробів - повноправніх общінніків; ще нижчих - ве # лічезна Кількість каст безземельних и неповноправніх землеробів, ремісніків и слуг; найніжчій куля - це безправні Касти «недотор # канніх».

БУДДИЗМ

Буддизм - релігія, что булу засновано Гаутама Будда (VI ст. До н. Е.). У своєму класичному варіанті (тхеравада - «школа ста # рійшін», або хінаяна - «мала колісніця») буддизм представляет собою, головні чином, філософію та етико. Мета віруючіх - досягнено # ня нірвані, блаженного стану Прозріння та звільнення від оков свого «я», навколишнього світу и нескінченного кола народження, смертей и Нових народження у ланцюгу Нових жіттів. Духовна Досконалість досягається через підкорити, Щедрість, милосердя, самоконтроль та Утримання від насильства. В Индии буддизм процвітав примерно до 500 р. Потім ВІН Втрата вплівовість, БУВ витиснення індуїзмом и до XI ст. почти Повністю знік. Альо на тій годину буддизм Вже встіг пошірітіся в других странах Центральної та Східної азії, де існує и доніні.

ІМПЕРІЯ ЦІНЬ

! !

У V-III ст. до н. е. в Китаї нараховувалось сім великих держав: Цінь, Чу, ЦІ, Хань, Чжао, Вей и Янь. Трівалі Війни между ними закін # чіліся перемогою Цінь над всіма царствами и Утворення у 221 р. до н. е. єдиної імперії Цінь. Найбільш значущих з Усього комплексу ЗАХОДІВ относительно об'єднання країни Було офіційне знищення тих Залиш # ків колішньої системи, Які все ще Залишайся в економіці й соціа # льно # Політичній структурі держави. Спочатку Було видано указ про конфіскацію всієї оружия у населення країни, потім зніщено внутрі # шні кордони и всю країну розділено на 36 Нових адміністратівніх одиниць. У число других ЗАХОДІВ входила уніфікація транспортної системи, в Якій імперські шляхи з'єднали провінції зі столицею Ся # Ньян. Пожвавлення торгівлі спріяло розвитку водного транспорту, споруджувалася Ціла система каналів, Які зв'язували Різні райони країни. Удосконалювалася грошова система. Були пріведені в дію єдина система оборони країни и централізоване командування АРМІ # єю. Велічезні ділянки захисних стін, Які споруджуваліся ще до епо # хі Цінь, були з'єднані й продовжені, утворівші Велику китайський стіну. Серед ЗАХОДІВ, здійсненіх при Першому імператорові Цінь Шіхуані (або ші # хуанді), можна назваті проведення грошової рефор # ми, уніфікацію китайського письма, СУДОВОЇ та ідеологічної систем. Імператор ставши Необмежений главою держави з деспотичним фор # мою правления. Его помічнікамі були два дерло радники (чен сян), функціямі якіх Було Здійснення всех указівок імператора и ке # рівніцтво робот адміністратівніх ОРГАНІВ.

У складі центральних адміністратівніх ОРГАНІВ країни нарахову # валося кілька відомств: військове, судів, фінансове, відомство імпе # раторського двору, відомство обрядів, відомство з охорони імперато # ра и верховна прокуратура. Незважаючі на проведені реформи, Діна # стія Цінь НЕ змогла Довго утріматіся при власти. После смерти першо # го імператора (210 р. До н. Е.) По всій стране спалахнулі повстання. У 207 р. загони Лю Бана взяли столицю Сяньян и скинули правлячу дінастію. Лю Бан вважається засновником новой дінастії - Хань.

ІМПЕРІЯ ХАНЬ

Династія Хань правила в Китаї в период между 206 и 220 рр. до н. е. Існувало два типи регіонів. Одні знаходится в прямому підпорядку # ванні Державним адміністратівнім органам и поділяліся на префек # тури, Якими керували прізначені центральною властью чиновники. Інші являли собою дрібні князівства, правітелі якіх оббирати зі складу Членів імператорської сім'ї або з середовища тих, хто допоміг імператору в его борьбе за трон. После консолідації ханьська адмі # ністрація стала зразки міцної влади. Імператор БУВ Єдиним законо # давцами и Верховної суддю. Більше того, ВІН вважався верховним жерцем. При імператорові існувалі два керівніх органи, что складу # лися з Вищих чіновніків (імператорській кабінет). У перший вхо # дили імперській канцлер, імперській секретар або віце # канцлер, а такоже Верховний воєначальнік. Другий керівній орган складався з 9 міністрів Із чітко вираженій виконавчими функціямі.

Внутрішні Війни, Які прізвелі до встановлення влади дінастії Цінь, а потім дінастії Хань, значний мірою зменшено економічний и культурний Потенціал країни. Тому Перші правітелі дінастії Хань були стурбовані проблемою.Більше Відновлення єдності країни. После при # ходу до влади імператора У # ді (140-87 рр. До н. Е.) Все змінілося. У # ді відновів и посил урядові монополії і право держави здійснюва # ти контроль над ценам, обмежена діяльність фінансістів. У шкір # ну область були направлені цензори, что стежа за діяльністю міс # цевої адміністрації. Імператор такоже БУВ ініціатором агресивного зо # внішньополітічного курсу, внаслідок которого Північні племена народ # ності сюнну (гуні) позбавіліся части своєї территории. Китайські фортеці були споруджені у віддаленіх районах Центральної азії и на південному напрямі, у глібіні Аннам (В'єтнаму). У # ді Надав конф # ціанцям право візначаті офіційну ідеологію й обов'язкові правила поведінкі, з імператорської Академії Вигнан представителей всех ін # ших філософських шкіл. Наступні поколение правітелів закріпілі ті почінання, ініціатором якіх БУВ У # ді, и до середини I ст. до н. е. Китайська імперія переживала период розквіту.


ІСТОРІЯ Стародавньої Греції

ПЕРІОДІЗАЦІЯ ІСТОРІЇ Стародавньої Греції

Історія Стародавньої Греції поділяється на 3 великих етапи: 1) етап крито # мікенської цівілізації; 2) полісній етап антічної Греції; 3) їв # ліністічній период.Перший етап - це час Виникнення, розквіту и Падіння ранньокласовіх суспільств и дерло державних Утворення II тисячоліття до н. е. После так званого «дорійського завоювання» (XII ст. до н. е.) почінається другий цикл розвитку державності в Стародавній Греції, Який Включає в себе три періоді:

1. Гомерівській, або передполісній ( «Темні віки»), - XI-IX ст. до н. е.

2. Архаїчна Греція (VIII-VI ст. До н. Е.) - час формирование поліс # них структур, Великої грецької колонізації и ранньогрецької тіранії.

3. Класична Греція (V-IV ст. До н. Е.) - розквіт Давньогрецька полісів, їхньої економіки, период найвищу культурних досягнені давніх греків.

Останній етап - елліністічній. ВІН почінається походами Алек # сандра Македонський (остання третина IV ст. До н. Е.) И завершується в 30 р. до н. е., коли остання з елліністічніх держав - Птолемеївсь # кий Єгипет - булу завойована Римом. З цього часу історія Стародав # ньої Греції та колішніх елліністічніх держав вівчається Вже в рам # ках історії Стародавнього Риму.

МІКЕНСЬКА цивілізація

! !

Мікені - давнє місто в Північно # східному Пелопоннесі в Греції. У зв'язку з важлівою рол, якові місто відігравало в доісторічну Епоха, Останній период истории доантічної цівілізації Стародавньої Греції (бл. 1400-1100 рр. До н. Е.) Нерідко назівають мікенськім періодом. Іноді срок «мікенській» застосовують до всієї пізньоел # ладської цівілізації (1600-1100 рр. До н. Е.). Основні міфи про Міке # ні розповідають, что це місто побудував Персей, причому укріплен # ня в ньом були Зведені велетнямі - циклопами. Тому будь # Пожалуйста велосипеді мурування з грубо витесаних голив Прийнято назіваті цикло # пічнім. У мікенську Епоха Мікені були Царське резіденцією; їхня влада розповсюджувалася на теріторію, яка набагато перевершува # ла всі подібні Державні Утворення тієї епохи в даного РЕГІОНІ й, мож # ливо, охоплювала всю північну часть Пелопоннесу.

Давньогрецька ПОЛІС

Поліс (грецьк. Polis - місто, держава) - особлива форма соціаль # але # економічної и Політичної организации Суспільства в антічній Греції. Поліс БУВ містом # державою, порівняно невелика общиною вільніх громадян, яка вінікла в процесі переходу від первіснообщінного ладу до класового Суспільства, зростання товарно # копійчаних отношений, від # межування ремесла від рільніцтва и БОРОТЬБИ населення з родовим арі # стократією. Типова форма поліса - міське або велосипеді сільське посе # лення як політичний, економічний и культурний центр та сусідня з ним територія (хору). Історичне значення й унікальність поліса Полягає в тому, что це перша в історії форма людського співіснування, якові мож # на візначіті як Громадську громаду (співтоваріство вільніх грому # дян). За політичним устроєм давньогрецькі полісі поділяліся на арі стократічні и демократичні, а за господарсько - на Аграрні (Спар # та), аграрнореміснічі (Афіни) або торговореміснічі (Коринф).

ДЕМОС

Демос (грецьк. Demos - народ; земля, країна) - вільне населення грецький міст, Пожалуйста володіє Громадянська правами (На Відміну Від рабів, метеків та других категорій залежного и неповноправного насе # лення). В архаїчній период ЦІМ терміном називали народні масі На Відміну Від родової арістократії, яка називається евпатрідов. У кла # Січной период так називали передусім незаможних часть населения.

АРІСТОКРАТІЯ

Арістократія (від грецьк. Aristos - кращий и kratos - влада) - 1) Форма державного правления, при Якій влада Належить представ # никам родової знаті. 2) У рабовласніцькій и феодальній державі - найбільш прівілейованій стан.

АКРОПОЛЬ

Акрополь (від грецьк. Akros - Верхнє и polis - місто) - укріпле # на частина грецького міста, Розміщена на пагорбі. Найвідомішім в Елладі БУВ афінській Акрополь. ВІН сформувався як комплекс забу # дов у V ст. до н. е. На его территории знаходится храм ніки Безкрі # лої, Парфенон, Ерехтейон, Пінакотека (Зібрання картин), туди ВІВ архітектурно оформлень вхід (Пропілеї).

СПАРТА

Спарта - головне місто області Лаконія (Південно # східна частини # на Пелопоннесу). Лаконія - скорочена назва області, яка Повністю називається Лакедемоне. Деякі Історики вважають, что Спарта ви # нікла Вже после дорійського Нашестя, Пожалуйста відбулося примерно между 1150 и 1100 рр. до н. е. Спочатку загарбників поселяється в містах, Які смороду завойовувалі, а нерідко й руйнувалі, або біля них, но через століття смороду утворілі Власний «столицю» біля річки Еврото.

!! !

Зростання чісельності населення и пов'язані з ним економічні та соціальні проблеми підштовхнулі спартанців до зовнішньої експан # сії. За вінятком КОЛОНІЇ Тарент, заснованої в Италии в VIII ст. до н. е., Спарта розшірювалася лишь за рахунок самой Греції. Во время 1 # ї і 2 # ї Мессенськіх воєн (между 725 и 600 рр. До н. Е.) На Западе від Спарти булу підкорена Мессенія, а мессенці були перетворені на ілотів, тобто дер # жавного рабів. Відвоювавші ще часть территории у Аргоса та Арка # Дії, Спарта перейшла від політики завоювання до нарощування своєї могутності через Укладення договорів з іншімі державами. Як гла # ва Пелопоннеського союзу (почав складатіся бл. 550 р. До н. Е., Офор # мівся бл. 510 - 500 рр. До н. Е.) Спарта Фактично панували на всім Пелопоннесі, за вінятком Аргоса та Ахайї на північному узбережжі, й до 500 р. до н. е. превратилась в наймогутнішу військову державу Греції. Таким чином булу Створена сила, яка стала протівагою вторгся # ненню персів. Об'єднані зусилля Пелопоннеського союзу та Афін з їхнімі союзниками прізвелі до перемоги над персами в битвах біля Саламіну та Платеїв у 480 и 479 рр. до н. е. Конфлікт между двома най # більшімі державами Греції - Спарта та Афінамі - був неміну # чим, и в 431 р. до н. е. вібухнула Пелопоннеська війна. У 404 р. до н. е. Спарта перемогла Афіни; Афінська держава погибли. Альо невдово # лення спартанськім засилля у Греції прізвело до новой Війни. Фі # ванці та їхні союзники завдан спартанців кілька поразок (371 та 362 рр. До н. Е.), После чого Спарта Слідом за Афінамі Втрата свою колишня Могутність.

демократія

Демократія (від грецьк. Demos - народ и kratos - влада) - фор # ма державного устрою, при якому народ вважається Джерелом вла # ді; Йому належить право брати участь у вірішенні державних справ у поєднанні з широким колом цівільніх прав и свобод.

КОЛОНІЇ Античні

КОЛОНІЇ (від лат. Colere - обробляті) - грецькі й рімські посе # лення, засновані на чужих землях. Процес Виникнення грецького колоній Історики поділяють на три етапи: период егейської (крито мікенської) цівілізації, архаїчній период (Велика грецька колоніза # ція VIII-VI ст. До н. Е.) И колонізація ПЕРІОДУ розпад грецький полі сів. Причинами Великої грецької колонізації були: Освоєння родю # чих земель у зв'язку Із зростанням населення, політична боротьба в полісах, а такоже торгові Захоплення. КОЛОНІЇ (апойкії, тобто «вісілкі») малі землеробській або торгово # ремісніцькій характер; часто Їм передувалі торгові факторії. Організацію колоній брала на себе мет # рополія, віділяючі спеціального керівника - ойкіста. Его обов'я # зкамі були вибір безпечної та Економічно вігідної місцевості (як правило на МОРСЬКИЙ узбережжі), наділяння колоністів землею, ор # ганізація політічного управління, будівництво храмів. Будучи сувенірної # реннімі полісамі, КОЛОНІЇ підтрімувалі тісні економічні, політіч # ні й культурні зв'язки з метрополіямі.

Найбільш активними в колонізаційному Русі були Мілет, Коринф, Мегари и Фокея. Колонізація VIII-VI ст. до н. е. проходила в трьох безпосередньо: ЛЬВОВІ ТА (Неаполіс, Куми, Сибарис, Тарент та інші в ІТА # лії; Сіракузі, Гела, Селінунт на Сіцілії), Північно # східному (Візан # тій, Синопа, Трапезунд, Ольвія, Херсонес, Пантікапей) и південному (Навкратіс та Кірена в Північній Афріці). На Наступний етапі коло # нізації ПРІОРИТЕТ належали Афінам; смороду засновувалі на землях своих союзніків клерухії - військово # землеробські поселення, жителі якіх Залишайся афінськімі Громадянам.

ГРЕКО! Перські Війни

Греко2перські Війни веліся з 500 до 449 р. до н. е. между Персією та Давньогрецька містамі # державами, Які відстоювалі свою неза # лежність. Значні перемоги греків: під Марафоном (490 р. До н. Е.), Біля острова Саламін (480 р. До н. Е.), Біля Платеїв (479 р. До н. Е.), Біля мису Мікале (479 р . до н. е.), на Кіпрі (449 р. до н. е.). Греко # Перські Війни закінчіліся перемогою греків. Персія Втрата володіння в Егейському морі, на узбережжі Гелеспонту та Боспору, візнавала політічну незалежність грецького полісів у Малій азії.

ПЕЛОПОННЕСЬКА ВІЙНА

Пелопоннеська війна (431-404 рр. До н. Е.) - війна между 1 # м Афінськім Морський и Пелопоннеськім спілками (на чолі зі Спар # тою), у якові були втягнуті всі полісі Еллади. Зазвічай ее ділять на три періоді: Архідамова війна (431-421 рр. До н. Е.), Сіцілійська війна (420-413 рр. До н. Е.) И Декелейська війна (413-404 рр. До н. Е. ). Ще в 445 р. до н. е. между Спарта и Афінамі Було укладі мирний дого # вір на 30 років, за Яким Афінській и Пелопоннеській Союзі зобов'я # зуваліся НЕ втручатіся в справи міст Іншого союзу, но в тій же година візнавалі право нейтральних держав прієднуватіся до будь # кого з них. Зростаючий неприязнь между двома союзами прізвела до нового військового конфлікту в 431 р. до н. е. безпосередно причиною Війни Було, что Процвітання Афін заважало розвитку торгівлі й ремесел в містах-союзниках Спарти, особливо в Мегарі й Корінфі.

Кроме того, афіняні втрутіліся у войну между Коринфом и его до # лонією Керкірою, постелили з последнего союз. У Перші десять років Пелопоннеської Війни Жодна зі сторон не могла перемогті. Афін # ський флот домінував на морі й Неодноразово здійснював напади на береги Пелопоннесу, а спартанці з союзниками шкірного року прихо # дили в Аттику суходолом, розорялі поселення и зніщувалі посіви. У пошуках захисту в Афіни стікаліся юрмі людей Із сільської міс # цевості, и в 430 р. до н. е. в перенаселених городе почався мор, Який зніщів третина его жителей. У 422 р. до н. е. спартанські війська вторглися у Фракію и захопілі афінські володіння, у тому чіслі важ # Лівій центр Амфіполь.

Війна віснажіла ресурси обох сторон, и в 421 р. до н. е. смороду укла # чи Нікіїв світ. Кожна сторона зобов'язана звільніті всі зайняті территории и звільніті полонених. Ні Спарта, ні Афіни НЕ віконувалі умів договором, Продовжуючи активні ворожі Дії відносно союзніків противника, и в 413 р. до н. е. війна відновілася. Похід проти Сіракуз (413-415 рр. До н. Е.) Завершівся катастрофою и слабший Афіни; ще более грецький міст прієдналося до Спарти.

! !

У 405 р.до н. е. в Битві біля Егоспотамів Афіни Втратили свой флот, внаслідок чого спартанців удалось блокуваті Пірей и в 404 р. до н. е. заставить Афіни здати. За умови капітуляції Афіни не могли володіті флотом и зводити міські укріплення й змушені були Визнати верховенство Спарти на суші та на морі. Афінська морська держава перестала існуваті.

ЕЛЛІНІЗМ

Еллінізм - срок, Яким визначаються период в історії Стародав # ньої Греції и стран східного Середземномор'я з часів походів Алекса # ндра Македонський (334-323 рр. До н. Е.) До залишкового завоювала # ня Близько Відразу Римом (30 р. до н. е.). Термін еллінізм ввів у науку в 1830 # х роках німецький вчений Й. Г. Дройзен. У історіогра # фії антічності єдиної точки зору на еллінізм НЕ існує. Дройзен троянду # мів еллінізм як Поширення грецької (еллінської) культури среди стран и народів Середземномор'я. Пропонувалося такоже розглядаті еллі # нізм як етап в історії античного світу. Альо більшість історіків Дотрі # мується Концепції К. К. Зельїна, Який розглядав еллінізм як склад # НЕ соціально # економічне, політичне и культурне явіще, что характе # різується синтезом грецької культури и культур стран Відразу, а сам период - як якісно новий етап у розвитку рабовласницьких отношений античного світу.

ОЛЕКСАНДР Македонський

Олександр Македонський (Олександр III Великий) (356-323 рр. До н. Е.) - цар Македонії з 336 р., Великий полководець, син маці # Донського царя Філіппа II и цариці Олімпіади. Віховувався прапора # тім філософом Арістотелем. Перемігші персів у битвах на березі річки Гранік (334), при Іссі (333) та Гавгамелах (331), ВІН завоювала царство Ахеменідів, потім рушів у Середньому Азію (329) І, Нарешті, захопів землі до р. Інд, створи найбільшу монархію стародав # него світу.


ІСТОРІЯ старожитніх РИМУ

ПЕРІОДІЗАЦІЯ ІСТОРІЇ старожитніх РИМУ

В історії Стародавнього Риму віділяють Такі періоді. VIII- VI ст. до н. е. - найдавніша історія Риму, або царський период. Наступний период - РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ (VI-I ст. До н. Е.). ВІН умовно поділяється на ранню республіку (VI-III ст. До н. Е.), Коли відбувалося формирование ранньорабовласніцького Суспільства и за # воювання Римом Италии, и на пізню республіку (III ст. До н. Е.), Для якої Характерно розквіт рабовласницьких отношений и создание римської середземноморської держави. Третій период - імпера Торський (кінець I ст. До н. Е. - V ст. Н. Е.). Перші два століття імператорської епохи - це часи ранньої імперії (принципату), коли відбувався розквіт рабовласницьких отношений у всьому Середземних # мор'ї. У III ст. н. е. став кризу римської імперії, яка загрожу # вала розпад держави. Остання фаза імператорської епохи - часи пізньої імперії (домінату) - охоплює період з кінця III до V ст. Історія Стародавнього Риму завершується умовно Датою - 476 р.

(Рік Падіння Західної римської імперії).

ПАТРІЦІЇ

Патріції (лат. Patricii, від pater - батько) - найдавніша рімсь # ка знати. На мнение СУЧАСНИХ історіків и за свідченням римських авторів, це були представник сенатськіх сімей царської епохи. Саме слово «патріцій» Античні Історики виводу від офіційного наймену # вання сенаторів (лат. Patres). На мнение Деяк історіків, патріції - споконвічні рімські громадяни, что протіставляються негромадя # нам - плебеїв. У царський период сенат складався только з патріці # їв. После допуску до сенату плебеїв у перший рік Республики старовина # ні Сенаторі # патріції утворілі замкненому стан. Лише в 445 р. до н. е. согласно із Законом Канулея були дозволені шлюб между патріціямі и плебеями й діти від таких шлюбів зараховуваліся до батьківського стану. На качана Республики только патріції оббирати магістрата # ми, жерцямі и членами жрецькіх колегій. Під лещат плебеїв до кінця IV ст. до н. е. Політичні прівілеї патріціїв були скасовані.

ПЛЕБЕЇ

Плебеї (плебс) (лат. Plebeii, plebs) - у старожитні Риме всі громадяни, что це має належати до стану патріціїв. На мнение Деяк СУЧАСНИХ вчених, це Було Прийшла населення Риму, Пожалуйста до реформ царя СЕРВІЯ Туллія багато цівільніх прав. У период ранньої Респу # блікі плебеї протистоять патріціям, домагаючісь Політичної рівноправності, розподілу завойованіх земель, послаблення боргової кабана. До 300 р. до н. е. смороду Добилися права Виконувати всі магіст ратури и увійшлі в усі Головні жрецькі Колегії. Верхівка плебсу ра # зом Із патріціямі утворіла нову, патріціансько # плебейську знати - нобілітет.

У период пізньої Республики слово плебеї (плебс) Набуль ще одного значення: ним стали назіваті простий народ, тобто всех громадян, Які вважаю нижчих за сенаторів и Вершників. У переносному значенні плебеї - простолюдин.

СЕНАТ

Сенат (лат. Senatus, від senex - старець) - у старожитні Риме один з головних державних ОРГАНІВ. У царський Епоха БУВ дорад # чим органом при Царі, в епохи Республики керували зовнішньою полі # тікою Риму, декретував військові набори, визначавши чісельність вій # ська, прізначав тріумфі, ухвалював Важливі решение относительно адміні # стратівного управління. До реформ Гая Гракха (20 # ті рр. II ст. До н. Е.) Сенаторі були присяжними засідателямі в Карні СУДОВИХ комісі # ях, в Останній период Існування Республики смороду ділілі судові повно # важливий з вершником. За Виключно обставинних сенат МАВ право ві # нести решение про введення в державі надзвичайного стану.

Спочатку римський сенат, як и заради других Латинська міст, налі # чував 100 Членів, после об'єднання римської та сабінської громад - Вже 200 радніків, цар Тарквіній Древній ввів у сенат ще 100 чоловік. Сенат, что складався з 300 Членів, зберігався в течение почти всієї Республики до диктатури Сулли, Який подвоїв традіційну цифру. Цезар поповнити склад сенату до 900 Членів. Октавіан Серпень знизу его чісельність до 600. Офіційне найменування сенаторів - «бать # ки запісані» (до реєстру). У царський Епоха сенат складався только з патріціїв; у 1 # й рік Республики, коли до его складу були допущені плебеї, ВІН Втрата значення арістократічної корпорації (престиж республіканського сенатора візначався Поняття «поважний», а не «знатний»). Довгий час Сенаторі вважаю членами стану вершні ків и голосувалі на народних зборах разом Із ними. Близько 129 р. до н. е. утворівся вищий сенаторській стан. Як и вершники, Сенат # ри носили золоті кільця и сорочки # тунікі з пурпурного Смуга.

КОНСУЛ

Консул (лат. Сonsules) - верховні магістраті Стародавнього Риму. После Падіння царської влади (509 р. До н. Е.) В центуріатніх коміціях терміном на 1 рік оббирати два консули, котрі володілі успадкованою від царів верховною властью (імперієм), яка містіла в Собі Вищі військові, судові й Адміністративні повноваження. Спочат # ку консул оббирати только з числа патріціїв, но з 367 р. до н. е. - такоже Із числа плебеїв. З'явилися Нових магістратур - цензури (443 р. До н. Е.) И претура (367 р. До н. Е.) - позбавіла консулів обов'язків Проводити перепис (ценз), стежіті за поведінкою громадян и завіду # вати судочинства. Альо всі ордінарні магістраті, віключаючі на # родних трібунів, підпорядковуваліся консулам, Які відповідалі за БЕЗПЕКУ римської держави.

У воєнні часи консули проводили військовий набір, прізначалі значний Кількість офіцерів и очолювалі армію. У мирний час здійсню # вали нагляд за іншімі магістратамі, проводили вибори магістра # тів, головувалі на засіданнях сенату и народних зборах, пропонувалі проекти Законів. У период імперії консулів прізначав Імператор; смороду корістуваліся повагою, но не реально властью.

ДИКТАТОР

Диктатор (лат. Dictor - тієї, что говорити) - у старожитні Риме (у республіканські часи) вищий екстраордінарній магістрат, Який прізначався у разі крайньої зовнішньої або внутрішньої небез # пеки, коли вінікала потреба у відродженні Царське єдіноначальс # тва. Рішення про призначення диктатора прийомів сенат, а прізначав его один Із консулів. Диктатор отримувалася владу на 6 місяців. ВІН МАВ вищий імперій и 24 лікторі (помічники), Йому підкоряліся всі посадові особи, кроме народних трібунів. Проти віроків диктатора не допускається апеляція. Перший диктатор Із плебеїв з'явився в Римі в 356 р. до н. е. Диктатура практікувалася з 501 р. до н. е. до кінця ІІ Пунічної Війни. Була скасована законом Антонія после убийства Цезаря в 44 р. до н. е.

НАРОДНІ трибуну

Народні трибуни (лат. Tribuni plebis, букв. - плебейські трибу # ні) - у старожитні Риме посадові особи, Які щорічно (з 494 р. До н. Е.) Оббирати з числа плебеїв на зборах по трибах. Спочатку Обір # лися 2 народних трибуни, а з 457 р. до н. е. - 10. Посада народних три # бунів булу введено для захисту плебеїв від свавілля патріціанськіх магістратів. После Закінчення БОРОТЬБИ патріціїв и плебеїв народні трибуни стали захисники прав та інтересів усіх пересічних грому # дян. Народні трибуни малі право забороняті Розпорядження або поста # нову будь # которого магістрату (кроме диктатора и цензора) и сенату (право вето), арештовуваті и накладаті штрафи на магістратів (кроме дикту # тора) и пересічних громадян, склікаті Засідання Трибунатні коміцій и сенату и головуваті на них, відаваті едікті й пропонуваті законопро # єкти. Особистість народного трибуна вважаю священною и недотор # канною. Народні трибуни були зобов'язані Постійно тримати двері бу # динку відкрітімі для громадян, что потребувалі захисту, и не зали # шати Рим более чем на добу, їхня влада булу обмежена міською ме # жею Риму. У періоді обострения СОЦІАЛЬНИХ протіріч народні трибу # ні, як правило, очолювалі демократичний рух.

ЛЕГІОН

Легіон (лат. Legio, рід. Відмінок - legionis) - основний організа # ційна и тактовна одиниця у війську Стародавнього Риму (4,5-10 тис. Чоловік). Складався з маніпул и турм, а з середини I ст. до н. е. - з когорт.

ТРІУМФ

Тріумф (лат. Triumphus) - у старожитні Риме Урочистий вступ до столице полководця # переможця разом Із військом (від Марсового поля на Капітолій). Влаштовувався за рішенням сенату и БУВ віщою Нагороди для полководців. У переносному розумінні - блискучії успіх, видатних перемога.

ПУНІЧНІ Війни

Пунічні Війни - Війни между Римом и Карфагеном за панування в Середземномор'ї (I Пунічна війна - 264-241 рр. До н. Е .; II Пунічна війна - 218-201 рр. До н. Е .; III Пунічна війна - 149 -146 рр. до н. е.). Найбільші битви: під Міламі (260) и біля Егатськіх про # ВІВ (241) - морські перемоги римлян; около Тразіменського озера (217) и під Каннами (216) - перемоги карфагенян на чолі з Ганніба # лом; під Метавре (207) та під Заступником (202) - перемоги римлян на чолі зі Сціпіоном Старшим; 149-146 рр. до н. е. - Облога и взяття римлянами м. Карфаген. Усі три Війни завершилися перемогою Риму; частина территории Карфагена булу превратилась в римську провінцію під назв Африка, частина передана Нумідії.

СПАРТАК

Спартак (р.н. невід.-71 р. до н. е.) - Ватажок найбільшого пов # стання рабів 73 (або 74) - 71 рр. до н. е. в Италии. Уродженець Фракії.

Втік Із товаришами зі школи гладіаторів у Капуї. Повстання охопіло спочатку Південну Італію, потім Фактично всю Італію; армія повсть # лих нараховувала бл. 70 тис. чоловік. Пройшовші узбережжях Пекло # ріатікі на Північ, у провінцію Цізальпінська Галлія, Спартак у біт # ві біля Мутіні розбили військо проконсула Кассія. После цієї перемо # ги ВІН повернувши на Південь, прагнучі переправітіся з усім військом у Сіцілію, но БУВ заблокованості військом Марка Ліцінія Красса. Прорвавши блокаду, Спартак повернувши на Схід до портового міста Брундізій, сподіваючісь переправітіся в Грецію, однак у 71 р. до н. е. на кордоні Апулії та Луканії ВІН БУВ Розбитий Римський армією під командуванням Красса и загінув у бою. Близько 6 тис. рабів Було взято в полон и розіп'ято на хрест.

ГАЙ Юлій ЦЕЗАР

Цезар Гай Юлій (13 липня 100 р. - 15 березня 44 р. До н. Е.) - давши # ньорімській політичний діяч и полководець. Походивши зі знатного пат # ріціанського роду. Во время диктатури Сулли перебрався з Рима в Малу Азію, служив у війську, живий у Віфінії та Кілікії, брав участь у захоп # ленні Мітілені. После смерти Сулли вернулся до Риму, де виступали на СУДОВИХ процесах. Щоб вдосконаліті своє ораторське мистецтво, відправівся на о. Родос до прославленого ритора Аполлонія Молоні. Повертаючісь з Родосу, попал у полон до піратів, заплативши за себе викуп, а потім жорстокости помстівся розбійнікам, несподівано захопів # ши їх и засудити до страт. У Риме Цезар получил посади жерця # пон # тіфіка и військового трибуна, а з 68 р. до н. е. - квестора; одружився з Помпеєю, родічкою Гнея Помпея. Зайнять в 66 р. до н. е. посаду оди # ла, займався благоустроєм міста, організацією Пишний свят, хлібніх роздач.

Ставши сенатором, брав участь у політічніх інтрігах з метою ПІДТРИМКИ Помпея, зайнятий на тій годину війною на Сході. У 60 р. до н. е. между Помпеєм, Цезарем и Крассом БУВ Укладення таємний по # літічній союз - ТРІУМВІРАТ. Цезаря Було звертаючись консулом у 59 р. спільно з Бібулом. Ставши после Закінчення консульсько повнова # жень проконсулом Галлії, Цезар завоювала там Нові территории. У галлів # ській війні проявівся вінятковій Дипломатичний и стратегічний та # Лант Цезаря. После перемоги над германцями на территории Сучасний # го Ельзасу ВІН НЕ только відбив їхній напад, но и сам здійснів похід за Рейн. Кроме того, Цезар здійснів похід у Брітанію, де теж получил кілька перемог. У 56 р. до н. е., во время зустрічі тріумвірів з Цезарем, Який прібув для цього з Галлії, между ними булу уклад нова угода про взаємну політічну підтрімку. У 54 р. до н. е. Цезар терміново вернулся в Галлію у зв'язку з Повстань місцевіх племен. Галлі були знову підкорені, много міст були захоплені й розорені. После загібелі Красса в 53 р. до н. е. ТРІУМВІРАТ розпався. Помпей у своєму суперніцтві з Цезарем Очола пріхільніків сенатського республі # канського правления. Сенат, побоюючісь Цезаря, отказался пов # Вжити его повноваження в Галлії.

Усвідомлюючі свою Популярність у військах и в самому Риме, Цезар зважівся на Захоплення влади. 12 січня 49 р. до н. е. ВІН зібрав солдат 13 # го Легіону, Виступивши перед ними з промова, после чого перейшов через р. Рубікон, вступивши на теріторію Италии. У Риме Почаїв ПАНІКА. Розгубленій Помпей, консули й сенат залиша столиці. Вступивши в Рим, Цезар скликав ту часть сенату, что залиша, и предложили співпрацю в спільному управлінні дер # жавою. Цезар Швидко і успешно провів кампанію проти Помпея на территории Испании. Повернувшись до Риму, БУВ проголошеній дикту # тором. Помпей, об'єднавшись з Метеллом Сціпіоном, зібрав велич # зне військо, однак Цезар завдан Йому ніщівної поразка в Битві під Фарсалія; Помпей утік в азіатські провінції й БУВ убитий у Єгипті. Цезар такоже відправівся в Єгипет, де втрутівся в Політичні інтрігі на боці цариці Клеопатри.

Тім годиною прихильники Помпея, среди якіх на Перші роли вису # нуліся Катон и Сціпіон, Збирай Нові сили. После звітяжного похо # ду в Сірію и Кілікію (самє звідсі Цезар написавши у донесенні «при # йшов, побачив, переміг») ВІН вернулся до Италии, а потім у Битві під Тапсе (46) в Північній Афріці здобув победу над Прихильники # ми Помпея . После повернення в Рим Цезар, відсвяткувавші Пишний тріумф, влаштовував грандіозні видовища и прігощання народу, на # городжував воїнів. ВІН БУВ проголошеній диктатором на 10 # літній срок, получил титул «імператора» и «батька Вітчизни», здійснів реформу календаря, Який получил его имя. После перемоги над помпеянцев під Мундо (Іспанія, 45 р. До н. Е.) Цезареві стали надаваті небачені Ранее почесті. Его статуї встановлювали в збе # мах і серед збережений царів. ВІН носів червоні царські чоботи, черв'яків # НЕ Царське вбрання, МАВ право сідіті на позолоченому кріслі, МАВ велику Почесну охорону. На его честь БУВ назв місяць липень (July), список его почестей БУВ Записаний золотими літерами на сріб # них колонах.

У суспільстві, особливо в республіканськіх колах, назрівало НЕ # вдоволення, ходили чутки про Прагнення Цезаря до царської влади. Вінікла змов з метою убийства диктатора. У чіслі змовніків були и его найбліжчі сподвижники Кассій и молодий Марк Юній Брут, Який, як стверджував, БУВ незаконним сином Цезаря. 15 березня 44 р. до н. е. на засіданні сенату змовнікі на очах переляканіх сіна # торів накинулися на Цезаря з кінджаламі. Согласно з легендою, поба # чівші среди убивць юного Брута, Цезар вігукнув: «І ти, дитя моє» (або: «І ти, Брут»), переставши чинити Опір и впавши мертвим до підніжжя статуї Помпея.

МАРК Антоній

Антоній Марк (бл. 83-30 рр. До н. Е.) - римський полководець, прихильники Цезаря. У 43 р. до н. е. разом з Октавіаном и Лепідом утворів 2 # й ТРІУМВІРАТ, розбили війська Брута и Кассія (42 р. до н. е.). У 42 р. до н. е. получил в управління східні області римської тримаючи # ві. Зійшовся з єгіпетською царицею Клеопатрою. После оголошено # ня сенатом Війни Клеопатрі и поразка єгіпетського флоту около мису Акцій (у 31 р. До н. Е.) Покінчів життя самогубством.

КЛЕОПАТРА

Клеопатра (69-30 рр. До н. Е.) - остання цариця Єгіпту з 51 р. до н. е., походила з дінастії Птолемеїв. Розумна и Приваблива, Клео # патра булу коханкою Юлія Цезаря, а после 41 р. до н. е. - Марка Антонія (з 37 р. до н. е. - его дружина). После поразка у війні з Римом и вступления в Єгипет римської армії Октавіана покінчіла життя самогубством. Образ Клеопатри знайшов відображення в літературі (В. Шекспір, Б. Шоу) и містецтві (Дж. Тьєполо, П. П. Рубенс).

принципату

Принципат (лат. Principatus, від princeps - перший, голови # чий) - умовний срок, Яким позначається політична система ран # ньої римської імперії (I-III ст. До н. Е.). Основи принципату були закладені реформами первого римського імператора Августа (27 р. До н. Е. - 14 р. Н. Е.), Вікліканімі Глибока соціально # Політичною криз римської РЕСПУБЛІКИ в I ст. до н. е.

!

Мета реформ - відновіті с помощью Сильної центральної влади політічну и соціальну стабільність, що не поріваючі при цьом з респуб # ліканськімі (поліснімі) традіціямі. Серпня и его наступником Зосі # реділі в своих руках найвищу військову, Цивільну и жрецьку владу. Однако Юридично вона булу оформлена як сукупність ряду традіцій # них республіканськіх магістратур и повноважень, Якими «наділялі» імператора сенат и народні збори, и не вважаю Спадкового. Держав # ний устрій Офіційно іменувався республікою, а верховний правитель - принцепсом, тобто «Перша громадянином», або «Перша сенатором» (звідсі - Поняття «принципат»). Республіканські органи влади (на # родні збори, сенат, магістратури) зберегліся, но Втратили значний часть своих минуло повноважень. Если Ранее смороду Фактично були підконтрольні римській правлячій олігархії (нобілітету), то ті # пер - принцепсу и его найближче соратникам.

Трівале співіснування монархічніх и республіканськіх інстіту # тів НЕ дозволяє однозначно візначаті державний устрій Ранньої ім # перії ані як монархію, ані як республіку. Серпня зміцнів державний апарат, створи постійну армію, поліцію и бюрократію. Державна бюрократія комплектувалася за рахунок імператорськіх рабів, віль # новідпущеніків и відрядженіх з легіонів воїнів. Вищі посади в дер # жаві, як и Ранее, займаюсь сенаторів, Які належали до прівілейова # них станів, и вершники. Повноваження Вищих адміністраторів були короткостроковімі. Велика частина повсякденного справ вірішува # лася місцевімі міськімі магістратамі и сенатами (куріямі). Анти # чне місто (грецький поліс, італійський муніціпій) Було основою ран # ньої імперії, оплотом полісніх (республіканськіх) традіцій.

ТІБЕРІЙ

Тіберій (42 р. До н. Е. - 37 р. Н. Е.) - римський Імператор з 14 р., З дінастії Юліїв # Клавдіїв. Був пасінком Августа. Спіраючісь на пре # торіанців, провівши автократичного політику. Домагаючись Поліпшення фі # нансового становища імперії.

КАЛІГУЛА

Калігула (12-41 рр.) - римський Імператор з 37 р., З дінастії Юліїв # Клавдіїв. Прагнення Калігулі до необмеженої влади и Вимога поклонятися Йому, як богу, віклікалі невдоволення сенату и прето # ріанців; БУВ убитий преторіанцямі.

КЛАВДІЙ

Клавдій (10 р. До н. Е. - 54 р. Н. Е.) - римський Імператор з 41 р. з дінастії Клавдіїв. Заклать основи імперської бюрократії, поліпшів фінансове становище держави, упорядкував оподаткуван # ня населення, роздавав права римського громадянство провінціа # лам.

Нерон

Нерон (15 грудня 37 р. - 9 червня 68 р.) - римський Імператор, правив у 54-68 рр .; повне имя при народженні - Луцій Доміцій Агенобарб, повне имя после приходу до влади - Нерон Клавдій Це # зар Друз Германік. Согласно З джерела, БУВ жорстокі, самозакоха # ним, зухвалім правителем. Репресіямі та конфіскаціямі настроїв проти себе Різні верстви римського Суспільства. С помощью віль # новідпущеніка наклав на себе руки.

ГЛАДІАТОРІ

Гладіаторі (лат. Gladiator, від gladius - меч) - у старожитні # му Риме раби, військовополонені та інші особи, якіх прімушувалі битися на Арені цирку между собою або з дикими звірамі. Звичай гла # діаторськіх боїв виник з етруськіх обрядів ритуальних Вбивство ра # бів и військовополоненіх во время поховань знаті. Перші гладіаторські бої відбуліся в Риме у 264 р. до н. е. Навчаюсь гладіаторі в спеціаль # них школах (у Риме, Капуї, звідки Почалося повстання Спартака, у Пренесті та Александрії). Важкоозброєні гладіаторі носили імена народів, з якіх смороду походили - фракійці, самніті, Галле.

Існувалі такоже Такі розряди гладіаторів: веліті - ті, что били # ся дротиками; ретіарії (Рибаки) - Які билися з тризубом и мета # лівою сіткою; бестіарії - Які билися з дикими звірамі; андаба ти - Які виступали в Шолом з прорізамі для очей; дімахері - Які змагає без щита и Шолома з двома кінджаламі; еквіті - Які билися на конях зі спис, мечем и невеликим круглим щитом; есеуарії - Які змагає на бойовому колісніцях, керованих візні # ками; лакварії - Які ловили арканом; лухорії - Які билися дере # в'яне мечем або затупленою зброєю; петніарії - Які билися бичем або палицею.

Влаштовуваліся и морські бої. У период імперії Виступ починався урочистих ходом гладіаторів з вітальнімі криками «Ave Caesar, moritori te salutant» - «Хай живе Цезар, ті, что йдут на смерть, вітають тебе». Битву починаєм поставлені парами один проти одного лухорії и петніарії. Переможений Гладіатор підіймав вгору вказівній палець як знак прохання про помілування.

Если Глядачі (або іноді только Імператор) щадили его, то піді # ймалі вгору великий палець або махали Хустського. Великий па # Лець, напрямків униз, означав смерть. Гладіатор МІГ заслужіті и звільнення від служби после вдалих віступів. Такі відставні гла # діаторі називається рудіаріямі, свою Бойовий зброю смороду Присвячую #



вали храму Геркулеса. Від качана V ст. бої гладіаторів були забо # ронені.

християнство

Християнство - одна з трьох світовіх РЕЛІГІЙ (Нарівні з буддіз # мом та ісламом). Має три основних напрями: православ'я, католицизм, протестантизм. В Основі - віра в Ісуса Христа як Боголюдини, Спа # носія, втілення Другої особини трієдіного Божества (Трійці). Залуччя # ня віруючіх до Божественної благодаті відбувається через участь у таїнствах. Джерело віровчення християнства - Святий переказ, голів # ним у ньом є Святе Письмо (Біблія); а такоже «Символ віри», решение Всесвітніх и Деяк помісніх соборів, ОКРЕМІ твори отців церкви. Хри # стіянство вінікло в I ст. н. е. среди євреїв Палестини, відразу ж розпо # всюди в других народів Середземномор'я. У IV ст. стало держав # ною релігією римської імперії. До XIII ст. вся Європа булу хрістіяні # поклику. На Русі християнство розповсюділося під впливи Візантії з X ст. Внаслідок схизми (розділення церков) християнство в 1054 р. розкололося на православ'я и католицизм. Від католицизму в ході Реформації в XVI ст. відокремівся протестантизм. Загальне число християн в мире перевіщує 1 млрд чоловік.

ДІОКЛЕТІАН

Діоклетіан Гай Аврелій Валерій, справжнє имя Діокл (бл. 240 316 рр.) - римський Імператор в 284-305 рр. (з 286 р. соправі # тель), творець тетрархічної системи управління Римський імпері # єю (коли нею управляли відразу Чотири особи - два імператорі и два цезарі) и Засновник домінату.

КОСТЯНТИН І

Костянтин I Великий (бл. 285-337 рр.) - римський імпера # тор з 306 р. Послідовно проводячи централізацію державного апарату, підтрімував Християнська церква, зберігаючі такоже язічніцькі кукси. У 324-330 рр. заснував нову столицю Константинополь на місці давнього грецького міста Візантій.

Велике переселення НАРОДІВ

Велике переселення народів - умовна назва сукупності етніч # них переміщень у Европе в IV-VII ст. германців, слов'ян, сармати # ких та других племен на территории римської імперії. Безпосереднім Поштовх до Великого переселення народів Було Масове пересуван # ня гунів (з 70 # х рр. IV ст.). Велике переселення народів спріяло кра # ху римської імперії.

ПОНЯТТЯ «середні віки»

Термін «середньовіччя» виник на качана XV ст. (В Епоха Відро # дження) среди італійськіх філологів # гуманістів, Які умовно розділи # чи латинську мову на старожитніх, середня и нову. У філологів Цю градацію запозічілі Історики # гуманісті XVI-XVII ст., Які ввели нову трічленну періодізацію всесвітньої історії: античність - сере # дні віки - новий час. Оскількі під «новим часом» смороду розумілі свою Епоха, Середні віки в їхньому уявленні закінчуваліся в XV ст. Традиція вважаті Настанов Відродження (Ренесансу) верхніх ме # жею середньовіччя міцно закріпілася в західноєвропейській історіо # графії та в історії культури. У Радянській (а тепер в російській та українській) історіографії Середні віки пов'язують з годинником зароджен # ня, розквіту и занепад феодалізму в Західній Европе. При цьом по # чатка європейської середньовічної історії вважають крах Західної римської імперії и Виникнення на ее уламки варварськи королівств (V ст.), А кінцем - XVI и Перші десятиліття XVII ст.

ПЕРІОДІЗАЦІЯ ІСТОРІЇ Середніх віків

Історію Середніх віків поділяють на три великих періоді: Раннє середньовіччя, розвинення (або класичне) середньовіччя й пізнє сере # дньовіччя. Хронологічні рамки основних стадій розвитку середньо # вічного Суспільства й держави Різні історичні школи визначаються НЕ # однаково. У Західній Европе та США Раннє середньовіччя датують основном V - серединою XI ст .; класичне середньовіччя - середи # ною XI-XIV ст .; пізнє середньовіччя - XV ст. Качаном історії се # редніх віків традіційно вважають Падіння Західної римської імперії (476 р.), А кінцем - Відкриття Америки Х. Колумбом (1492 р.). У вітчізняній історіографії Раннє середньовіччя датують V - середи # ною XI ст. То був час формирование феодального ладу, феодальної роз # дробленості й Поширення на всю Західну Європу впліву католицької церкви як ОСНОВНОЇ ідеологічної сили в середньовічній Европе. Класи # чне середньовіччя датують періодом Із середини XI до кінця XV ст. Це БУВ годину розквіту феодалізму, з'явилися и розвитку середньовічних міст, Виникнення стає монархій. Нарешті, пізнє середньовіччя датують XVI - дере половиною XVII ст. Для цього ПЕРІОДУ хара # ктерні: розкладання феодального способу виробництва и Зародження капіталістічніх отношений на Западе, Виникнення національніх дер # жав, Великі географічні Відкриття, Високе Відродження, Реформа # ція, початок Наукової революції, затвердження абсолютизму, пере # мога буржуазної революції в Нідерландах. Деякі історичні школи відносять XVI-XVIII ст. до так званого «раннього нового часу» - перехідного ПЕРІОДУ від феодалізму до капіталізму, від середньовіч # чя до нового часу.


НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ

Давні ГЕРМАНЦІ

Германці (лат. Germani) - Стародавні племена, Які говорили на мовах германської Гілки індоєвропейської сім'ї. У Епоха пізньої брон # зи германці населяли Південну Скандінавію, Ютландію и Північну Німеччіну между рікамі Емс та Одер и Гарцькім гірськім масивом. В останні століття до Нашої ери германці почінають розшірюваті свою теріторію на Південь і захід за рахунок вітіснення кельтський пле # мен. Германці та римляни Уперше зіткнуліся при нашесті кімврів и тевтонів, Які проживали Ранее в Ютландії.

У битвах Із німцем римляни Втратили декілька армій, вар # вари загрожувалі Италии, и лишь Гаю Марію удалось їх перемогті. До середини I ст. до н. е. германці Вже просунув до Рейну и Дунаю. Їхнім Спроба закріпітіся в Галлії поклали край Юлій Цезар. Йому Належить перший описание германців та їхньої країни. Римляни доп # чи много зусіль, щоб підкоріті германські землі, и до 9 р. н. е. під Римський контролем Вже знаходится територія до Ельба. Однако у цьом году в Тевтобурзькому лісі германці під проводом Армінія зни # щілі три римських легіоні, и кордон Було відсунуто назад до Рейну. Доповідна Розповідь про германців Склаві римський історик Тацит. ВІН описавши їхню країну, місця розселення, вірування, звичаї, суспіль # ство та способ ведення Війни.

вестготів

Вестготи (візіготі) (лат. Visigothi) - германські племена, захі # дні відгалуження готів. У IV ст. відділіліся від остготів, неоднора # ЗОВО вторгалися на теріторію римської імперії, заснувалі обшірні королівства в Галлії та Испании. Вестготи були осілімі землероб в Дакії (на территории сучасної Румунії). У 376 р. на них напали гуні и вітіснілі за Дунай, на теріторію римської імперії. Смороду ОТРИМАНО Дозвіл жити на порубіжніх землях імперії, но утиски з боку рімсь # кої влади прізвелі до того, что смороду разом з остготами піднялі Повсему # тання и пограбувалі балканські провінції Риму. У 378 р. вестготи вщент розгромили імператора Валента під Адріанополем, убивши й самого імператора. У 382 р. наступником Валента Імператор Феодосій I Великий Уклав з ними мир и поселивши їх в Мезії на правах федератів (Військових союзніків римлян). У 395 р. під проводом Аларіха вест # Готі залиша Мезію и рушили спочатку на Південь в Грецію, а за # ТІМ в БІК Италии, на теріторію якої з 401 р. Неодноразово вторгалися. Кульмінацією їхніх походів стало пограбування Рима в 410 р. У тому ж году Аларіх помер, и его наступником Атаульф відвів вестготів у південну Галлію, а потім, у 415 р., В Іспанію. У 418 р. патріцій Кон # стантін, Який пізніше ставши імператором Східної римської імперії Костянтином III, дозволив Їм вернуться и поселітіся на правах федератів у провінції Аквітанія Секунда в поніззі рік Гаронна и Луа # ри. Незабаром помер вождь вестготів Валія. Его наступником короля Теодоріха I, Який загінув у Битві з Аттілою на Каталаунськіх полях в 451 р., Можна вважаті дерло вестготськім королем. Наполеглі # у прагнучі розшіріті свою теріторію, часто за рахунок імперії, вестготи позбавляє на правах федератів до 475 р., Поки син Теодорі # ха I Ейріх не проголосують собі Незалежності королем. Ейріх Склаві до # декс Законів, фрагменти которого дійшлі до наших днів. При ньом Вестготське королівство Тягнули від Луари до Піренеїв и ніжньої течії Роні, включаючі велику часть Испании. Ейріха змінів его син Аларіх II, Який у 507 р. потерпів поразка від франкського короля Хлодвіга и загінув в Битві при Вуайє около Пуатьє. Внаслідок цієї битви вестготи позбавіліся своих володінь у Галлії, за вінятком Се # птіманії, вузької смужка землі, что простяглася вздовж Узбережжя від Піренеїв до Рони, зі столицею в Нарбонні; франки так и не змоглі ее завоюваті. Вестготів правили в Септіманії та в більшій части Іс # панії зі столицею в Толедо, поки в 711 р. їх НЕ розгромили араби.

остготів

Остготи (остроготи, грейтунгі) (лат. Ostrogothae - східні Готі) - Одне з готськіх племен, что завоювала Італію й утворіло на ее территории своє королівство (493-552 рр.). У III ст. смороду населяли Північне Причорномор'я и Крим (Кримська Готія). У второй половіні IV ст. создали ПЛЕМІННИЙ союз на чолі з королем Германаріхом, у Який входили інші германські племена, а такоже слов'яни з Наддніп # рянщіні (зокрема, з околиць Києва) и скіфо # сарматські племена. У 375 р., Коли гуні вторглися в їхнє королівство, король Германаріх покінчів Із собою, а остготи мігрувалі на Захід. Значний частина ост # готів оселився в Паннонії. Остготи відігравалі помітну роль у вну # трішніх справах для Візантії в V ст.

У 474 р. їхнім королем став Теодоріх з роду Амалів, Який вихову # вався при імператорському дворі в Константінополі. У 484 р. імпера # тор Зенон подарували Теодоріху звання консула и Патриція. Теодоріх Уклав з ним договір, согласно з Яким король остготів зобов'язувався вігнаті з Італії короля Одоакра, Який узурпував владу, и правити там до Прибуття імператора. После Швидкого завоювання Италии и трьохлітньої облоги столице Західної римської імперії Равенни, Тео # доріх Уклав з противником догоду про СПІЛЬНЕ правления (493 р.). Альо через декілька днів ВІН Стратій Одоакра и ставши правити самостійно, Фактично продовжено політику свого попередника и порушили угоду з імператором. Теодоріху, розумному політику, дипломатичні # ними и військовімі методами удалось Забезпечити БЕЗПЕКУ свого королівства. Через дінастічні шлюб ВІН БУВ пов'язаний зі всіма значними королівськімі будинками Європи. На півдні ВІН завдан пораз # ки вандалам, на півночі переміг бургундів и франків, захопів Провін # цію (сучасний Прованс). Свою дочку Амаласунта ВІН видав за Еутарі # ха, такоже з роду Амалів, щоб тієї, а потім и его син, ставши королем остготів и вестготів.

За смерти Еутаріха, Теодоріх поставивши регентом при малолітньо # му синові Аларіха II, Амаларісі, свого Радника Тіудіса (507).После смерти Амаларіха Тіудіс ставши королем вестготів (531-548). Найваж # лівішою метою політики Теодоріха Було зближені римлян и готів. Підкреслюючі спадкоємність своєї влади від римських імператорів, ВІН, зі слів історика Йордана, «зняв частное вбрання и одяг свого племені и прийнять Пишний царський одяг Вже як правитель готів и римлян». После смерти Теодоріха (526) правітелькою при его мало # літньому внукові Атанарісі стала Амаласунта. Вона відновіла про # римську політику, повернула конфісковані землі Страчених римлян їхнім родичам. Розуміючи Зростаючий небезпеки Війни з Візантією, Амаласунта Пішла на зближені з нею, чим и віклікала невдоволен # ня готської знаті. Для того щоб Зберегти владу после смерти Атанарі # ха, Амаласунта Вийшла заміж за Теодохада, племінніка Теодоріха, но тієї Незабаром убивши ее (533).

Візантійський Імператор Юстініан Використана вбивство Амала # сунті як привід для качана Війни проти готів. Его воєначальнік Велісарій, Який перед тім розгромив королівство вандалів в афри # ЦІ, почав завоювання Италии з півдня. Оскількі Теодохад НЕ чинів активного супротиву візантійцям, Готі скинули й убили его, про # голосів королем Вітігіса (536). Вітігіс, побоюючісь союзу візан # тійців з франками, поступившись Їм готські володіння в Галлії в обмін на військову допомогу. После чотірьох років БОРОТЬБИ и Спроба Залуччя # ти до Війни з Візантією лангобардів и персів ВІН здав Велісарію Равенну и здався сам разом Із Скарбниця. После від'їзду Веліса # рія, якому пропонувалі дива королем, Готі звертаючись королем Хіль # дебальда (540-541), племінніка Тіудіса. Незабаром новий король БУВ убитий на бенкеті. Королем став Ераріх з племені ругів, которого вбили через 5 місяців за Намір підкорітіся Юстініану. Готи про # голосили новим королем Тотілу (541-552), племінніка Хільдебаль # да. Тотіла проявивши себе талановитим воєначальніком и Створив боєздатне військо, Пожалуйста Довго боровся з візантійцямі. После загі # белі Тотілі королем став один з его полководців - Тейя, но й ВІН Незабаром загінув у Битві.

вандал

Вандали (лат. Vandali) - великий союз східногерманськіх пле # мен. У 406 р. під натиском гунів вандали й алани напали на Галлію и спустошілі ее, а в 409 р. розселіліся в Испании, у Бетіці (пізніше ця область получила Назву Вандалузія або Андалузія). Тут паную # Чою Груп стали вандали # асдінгі на чолі з королем Гундеріхом, тоді як вандали # сілінгі та алани були розбіті вестготами - союз # никами Риму. У 429 р. брат и наступником Гундеріха Гейзеріх, Який правив у 428-477 рр., переправівся в Північну Африку. У 435 р. вандали стали федератами Риму. Однако через Чотири роки смороду порушили угоду и захопілі Карфаген. Гейзеріх ВІВ активності зовні # шню політику, прієднав до своєї держави Корсику, Сардінію и Сіцілію. У 455 р. вандали захопілі и пограбувалі Рим, зніщів # ши много пам'яток культури. Наступником Гейзеріха ставши Хуне # ріх, Який правив у 477-484 рр. У 533 р. в Північну Африку вдерлися візантійські війська під командуванням Велісарія; це сталося после того, як узурпатор Гелімер скинувши сина Хунеріха, Хільдеріха, около одного візантійського імператора Юстініана. Внаслідок успішної кампании, проведеної Велісарієм, королівство вандалів Було зніщено.

Гуні

Гуні - Кочово народ, что сформувався у II-IV ст. в Пріураллі з тюркомовніх хунну и місцевіх угрів и сарматів. Масове пересуван # ня гунів на Захід (з 70 # х рр. IV ст.) Дало Поштовх так званому велике # му переселення народів. Підпорядкувавші кілька германської та других племен, смороду Очола могутній союз племен, Який робів супу # стошліві походи у країни Європи та азії. Найбільшої могутності гуні досяглі во время правления Аттілі. Просування гунів на Захід Було зупинено розгромили їх на Каталаунськіх полях (451). После смерти Аттілі (453) гунській союз племен розпався.

АТТІЛА

Аттіла (помер у 453 р.) - верховний вождь племені гунів з 434 р. Его имя оточене легендами и перекази. Уперше ВІН згадується у зв'язку з нападаючи на м. Маргус в Східно # римській імперії (435). За договором імперія Зобов'язано щорічно доповідна Йому около 300 кг золота в обмін на мир. Однако договір НЕ Було виконан, и Аттіла в 441 р. напавши на імперію, перейшовші кордон на Дунаї. Призвал на допомогу війська з Заходу, римлянам удалось відбіті атаку, хоч много міст Було пограбовано. У 443 р. Аттіла взявши в облогу Констан # тінополь з півдня и з півночі - з боку моря. У Битві на півострові Галліполі Основна частина імперськіх войск булу Розбита. Вступивши # ши в переговори, Аттіла предложили доповідна Йому 2600 кг золо # та відразу ж и шкірного року доповідна ще по 900 кг. Римляни пого # діліся, и Аттіла відступів.

У 447 р. Почалося одного велосипеді Нашестя гунів на Східну римську імперію. У Битві на річці Утус Аттіла знову розбили імперські сили, но й сам Втрата много воїнів. Почаїв мірні переговори з імпера # тором Феодосієм II. У 449 р. Було укладі договір, умови которого були важкі для імперії: гуні забрали усі землі на Південь від Дунаю. Альо Аттіла воювали НЕ только Із Східною и Західною імперіямі. Ще в 437 р. ВІН розгромив бургундське королівство на Рейні. Величезне були его завоювання в азії, де ВІН підкорів землі аж до Китаю. У 451 р. Аттіла вторгся в Галлію. Аецію, військовому вождеві Західної Рим # ської імперії, ВІН заявил, что его метою є королівство вестготів и что ВІН НЕ собирается воювати з імператором Валентініаном III. Однако ще весною 450 р. король гунів получил послання сестри імператора, Гонорії, яка просила Аттілу взяти з нею шлюб, щоб Врятувати ее від заміжжя з ненавіснім їй обранцем брата. Аттіла НЕ МАВ наміру одра # жувати з Гонорією, но, скоріставшісь ее пропозіцією, зажадав половину імперії як придане. Коли військо Аттілі Вже перетнуло кордони Галлії, Аецій получил послання від короля вестготів теод # ріха, у якому тій предложили союз з імператором. Аттіла взявши в облогу Ауреліанум (Орлеан), но тут его наздогналі війська Аеція и Теодоріха. Битва відбулася на Каталаунськіх полях. Король вестго # тів БУВ убитий, но Аттіла зізналася Першої и єдиної поразка. Це булу одна з найбільшіх битв в Європейській історії. На полі битви залиши # лося 250-300 тисяч воїнів. У Наступний году Аттіла здійснів на # пад на Італію и пограбував Медіоланум (Мілан), Падуї, Аквілею; пе # рейшовші через Альпи, ВІН вчинив напад на Венецію. Імператор и всі жителі Италии зі страхом чека воїнів Аттілі в Риме, но, за перека # зами, римський папа Лев відвідав Аттілу и умів его пріпініті свои походи. Як бі там НЕ Було, следующего року Аттіла знов почав збіраті військо, но Раптова помер.

лангобардів

Лангобардів - германської плем'я, Пожалуйста у 568 р. напало на Італію и утворіло ранньофеодальне королівство (у 773-774 рр. воно Було за # войовано Карлом Великим). Від лангобардів получила свою Назву ІТА # лійська область Ломбардія.

Всесвітні собори

Всесвітні собори - з'їзди ВИЩОГО духовенства християнської церкви. На Всесвітні собори віносяться решение Богословська, церковно # політічного, дісціплінарного характеру. Православна церква візнає правомочними 7 дерло Всесвітніх соборів (IV- VIII ст.). После розділення церков (1054 р.) Рімські папі відновілі (з XII ст.) З'їзди ВИЩОГО духовенства католицької церкви, продовжу # ючи іменуваті їх Всесвітнімі соборами.

папство

!

Папство - керівництво Опис католицької церкви, Релігійний центр, очолюваній Папою Римський. Папство склалось на основе Римський # го єпіскопату. У V ст. рімські єпископи, Які називали себе «тато # ми», Добилися від римського імператора едікту про підпорядкуван # ня Їм других єпіскопів. У VIII ст. создания Папської області поклали початок світській власти пап. После Другої Світової Війни (1939-1945), особливо з 1960 # х рр., Папство взяло курс на прістосування церкви до сучасної епохи у сфері догматики, культу, организации и політики.

франк

Франки - група германської племен, Які жили в III ст. на ниж # ньом и СЕРЕДНЯ Рейні. Діліліся на салічніх та ріпуарськіх франків. У кінці V ст. завоювала Галлію и утворілі Франкське коро # лівство.

ХЛОДВІГ

Хлодвіг (бл. 466-511) - король салічніх франків з 481 р., Похо # див з роду Меровінгів. Завоювала почти всю Галлію, что поклали поча # ток Франкській державі.

«Салічна ПРАВДА»

«Салічна правда» (лат. Lex Salica) - збірник звичаєвого права західніх салічніх франків. Первинний текст «Салічної правди», за # писань, імовірно, за наказом Хлодвіга або за его життя на качана VI ст., До нас не дійшов, но зберігся в чисельності списках VIII- IX ст. Основним змістом «Салічної правди» є тарифи вергельдів - Судова штрафів - и зведення про форми судочинства. Із 66 статей, Які вважаються найбільш давнімі за походження, 7 статей присв # чені сімейнім відносінам, власності за й Успадкування. Ставши зако # ном могутнього Франкського королівства, «Салічна правда» до XI ст. вітісніла норми всех других правд, кроме Лангобардської, и є найваж # лівішою пам'яткою господарського, державного та суспільного уст # рою, побуту и ​​правосвідомості салічніх франків.

ДИНАСТІЯ МЕРОВІНГІВ

Меровінгі (Merovingi) - перша Королівська Династія у франків # кій державі (кінець V ст. - 751 р.). Названа на имя напівлегендарного засновника роду - Меровея. Найвідомішій представник - Хлодвіг I.

АНГЛОСАКСОНСЬКІ королівства

На территории Британії, завойованій англосаксами, у період з дру # гої половини V до качана VII ст. утворілося декілька варварськи англосаксонськіх королівств: Кент - на крайньому південному схо # ді, Заснований ютами; Уессекс, Ессекс и Сассекс - у Південно # Захід # ній, Південно # східній та південній частин острова, засновані Сакса # ми; Східна Англія - на сході; Нортумбрія - на півночі й Мерсія - у центрі країни, засновані головні чином англами. Деяка частина кельтський населення Британії, яка НЕ ​​булу зніщена, злилася Із за # войовником - германців. Основну масу населення Англии аж до IX ст. Складанний селяни # общинники - керли, что володілі Досить великими ділянкамі землі - гайдами. Керлі були повноправнім населення, могли брати участь у народних зборах, самоврядуванні, носить зброю; смороду Складанний основу англосаксонського війська.

Кроме керлів у ранніх англосаксонськіх правдах згадуються Ерлі - родова знать, пізніше - Королівські дружинники (гезіт), а такоже рабі и напівзалежні - леті та уїлі (так називали англосакси підкоре # них кельтів # валійців). Великі землевласнікі називається глафорда ми (пізніше - лордами, что відповідає Поняття «сеньйор», «воло # дар»); глафорда малі свой вергельд, своих людей. У англосаксонсь # ких королівствах, а потім в об'єднаній Англии влада короля НЕ булу Необмежений; король поділяв ее Із «радою мудрих» - уїтенагемо тому, у якові входили Вищі світські й Духовні особи королівства. Уїте # нагемот МАВ даже право вібіраті короля и позбавлятись его власти.

Місцеве самоврядування Було організовано по великих округах - Шайр, або графствах, та по їх підрозділах - сотнях; збори граф # ства Збирай 2 рази на рік.Місцеве самоврядування Було безпосе # редную пов'язано з королівською властью через королівськіх накажу # чіків - шеріфів, Які головувалі на зборах и Збирай податки.

В англосаксонській период Завдяк місіонерській ДІЯЛЬНОСТІ анг # лійськіх святітелів - Августіна Кентерберійського та других - у стране Було введено християнство, что зв'язана ее з Головними духів # ними и культурними процесами в жітті Європи.

У 829 р. уессекській король Егберт об'єднав під своєю властью всі англосаксонські королівства. Однако об'єднання країни НЕ врятував ее від датської (норманської) Загрози - набігі датськіх и норвезькіх піратів # вікінгів стали переходіті в колонізацію. На східному березі острова утворіліся датські поселення. Просування датчан Було при # пінено только за правления короля Альфреда Великого (871-899 / 900), Який Примус їх поділіті країну на две части: Південно # західну з центром в Уессексі й Північно # східну «область датського права» (Денло), яка Залиш в руках вікінгів.

У второй половіні X ст. король Едгар (959-975) ліквідував саме # стійність Денло и снова об'єднав всю Англію в єдину державу. У кінці X ст. датські Королі відновілі напади на Англію и в 1016 р. ВСТАНОВИВ # чи там свою владу. Король Канут I Могутній (1016-1035) БУВ одноча # сно королем Англии, Данії и Норвегии. Однако датське володарювання виявило неміцнім. Незабаром держава Кнуда розпалася, и на анг # лійській престол вступив представник старої англосаксонської ді # настії Едуард Сповіднік (1042-1066).


ВИНИКНЕННЯ ІСЛАМУ Й Арабською ХАЛІФАТУ

МУХАММЕД

Мухаммед (Мохаммед; в Європейській літературі часто Магомет, Магомед) (бл. 570-632) - Засновник ісламу, шанується як пророк. Віхідець з роду Бану # Хашім арабської племені курейшітів. Отрі # мавши, за переказом, около 609 р. (Або 610 р.) Одкровення Алла # ха, Виступивши в Мецці з проповіддю новой віри. До Мухаммеда арабам були відомі монотеїстічні релігії - Іудаїзм и християнство (остан # нє - в основном в неортодоксальні формах: аріанство, несторіанст # во, монофісітство); як самостійна форма монотеїзму в Аравії БУВ по # ширення ханіфізм. Під Певний Вплив ціх РЕЛІГІЙ в 610-612 рр. Почаїв релігійна проповідь Мухаммеда, которого мекканці спочатку НЕ візнавалі. После переселення в 622 р. з невелика група послі # довніків Із Мекки до Медини (т. зв. хіджра, яка пізніше стала точ # кою відліку для мусульманського літочіслення, что ведеться за мі # місячний календарем) Мухаммед виступали Вже НЕ только як проповід # нік, но и як теократічній правитель, Який діктував Прихильники норми поведінкі в різніх сферах життя. У 630-631 рр. мусульм # ні під керівніцтвом Мухаммеда підпорядкувалі Мекку и значний ча # Стіну Аравії; Мухаммед став главою теократічної держави. Мусуль # Манамі, особливо шіїтамі, високо шанується дочка Мухаммеда - Фатіма, дружина его двоюрідного брата Алі.

Іслам

Іслам (араб., Букв. - покірність) - монотеїстічна релігія, одна Із світовіх РЕЛІГІЙ (Нарівні з християнством и буддизмом), ее послідовні # ки - мусульмани. Вінікла в Аравії в VII ст. Засновник - Мухаммед. Іслам формувався під значний Вплив християнства й іудаїзму.

Внаслідок арабської завоювання розповсюдівся на около и Середньому Сході, пізніше в Деяк странах Далекого Сходу, Пів # денно # Східній азії, Африки. Мусульмани вірять у безсмертя душі й загробне життя. Основне джерело мусульманського віровчення - Коран, что розуміється мусульманами як предвічне, нестворене «слово Божіє», одкровення, Пожалуйста Бог продіктував Мухаммеду через свого ангела Гавриїла. Если для християн Бог втіленій в Ісусі Хрісті, для мусульман ВІН відкрів собі в Книзі - у Корані.

Друге джерело мусульманського віровчення - Суна, священний переказ, прикладом з життя Мухаммеда як джерело матеріалу для розв'язання релігійніх, соціально # політічніх и правових проблем. Суна складається з хадісів - розповідей про вісловлювання Мухам # меду з того або Іншого приводу, про его вчінкі або невісловлені одобрения. Найважлівішій принцип ісламу - Суворий монотеїзм, что носити абсолютний и Безумовно характер. Бог в Корані з'явля # ється одночасно и як всемогутній, всевішній, даже грізній и в тій же година як милостивий, співчуваючій и прощаючій. Кожна віросповідна група в ісламі об'єднувалася в окрему громаду (умму).

Умма - це передусім релігійна спільність людей, яка становится об'єк # тому божественного плану порятунку людей (Кожній уммі посілаєть # ся свой пророк); у тій же година умма - це и форма соціальної організа # ції людей, яка створює Своєрідне Релігійно # політичне Тіло.

Мусульманська громада об'єднує всех мусульман світу, Незалежості # але від їхньої етнічної и культурної пріналежності. Прототипом ее зав # чекай служила перша Мединська громада пророка, яка досі залиша # ється для мусульман ідеалом соціально # політічного об'єднання лю # дей, згуртованіх Єдиною вірою. Релігійні Розпорядження, якіх зо # бов'язаній Дотримуватись Кожний мусульманин, це передусім «п'ять стовпів ісламу»: 1) словесні сповідання єдінобожжя и пророчої місії Мухаммеда (шахада), что віражається в промовлянні молітовної формули Свідчення: «Немає божества, кроме Бога , и Мухаммед - раб ЙОГО и Посланник Бога »; 2) ритуальна молитва (салят), якові мусуль # Манін винен Здійснювати п'ять разів на день; 3) Очисні милостиню на Користь потребуючи; 4) піст у місяць рамадан, Який предполагает повне Утримання від їжі, пітва и будь # якіх веселощів у денні години; 5) паломніцтво (хадж), хоч би раз у жітті, у Мекку до головної му # сульманської святині - Кааби.

Паломніцтво в Мекку, де щорічно збіраються мусульмани з усьо # го світу, сімволізує, передусім, єдність мусульманської общини, яка в ідеалі НЕ візнає національніх и культурних відмінностей. После Закінчення паломніцтва почінається головне мусульманський свято - ід аладха, або Курбан-Байрам, свято жертвопринесення, оскількі в Останній день паломніцтва приносити в жертву худоба в пам'ять про жертвоприношення Авраама. Друге за значущістю мусульман # ське свято - ід алфітр або свято розговіння, свято на честь Закінчення посту в місяць рамадан. Загаль іслам представляет собою нерозрівну Єд # ність релігії, культури и соціально # політічного ладу, тотальна систе # му, яка охоплює всі СФЕРИ життя людини.

КОРАН

Коран (араб. Кур'ан, букв. - читання) - головна священна книга мусульман, збірник проповідей, обрядових и юридичних встановлення, молитов, повчальніх розповідей и притч, промовленіх Мухаммедом у Мецці та Медіні. Найперші списки, Які зберегліся, датуються рубежем VII-VIII ст.

СУНІЗМ

Сунізм - один Із двох (Нарівні з шіїзмом) основних направлений ісламу. У странах Поширення ісламу прихильники сунізму - суні ти - складають більшість (кроме Ірану, Південного Ираке, Північно # го Ємена). Нарівні з Кораном сунізм візнає Суну. При розв'язанні питання про вищу мусульманський владу (про імама # халіфа) спіра # ється на «згоду всієї общини», На Відміну Від шіїзму, Який візнає імамамі # халіфамі лишь Алідів.

ШІЇЗМ

Шіїзм (від араб. Ши'а - група пріхільніків) - один Із двох (поряд з сунізмом) основних направлений в ісламі. Віник у VII ст. на основе суперечок про Кількість імамів й про особистість последнего з них. Шіїзм розкол на декілька сект. Шіїті НЕ візнають суніт # ських халіфів, вважаючі закону наступником Мухаммеда лишь імамів - Алідів. Шіїзм - державна релігія в Ірані, ширше в Ємені, Ираке, Лівані, Бахрейні ТОЩО.

Арабською ХАЛІФАТ

Арабською халіфат - теократічна Середньовічна держава, яка вінікла на основе раннього арабської державного Утворення, засну # ваного Мухаммедом, и яка после его смерти перейшла під владу его наступніків - халіфів. После правления чотірьох так званні «пра # ведніх» халіфів у стране змінілося две дінастії, так чи інакше пов'я # заних кровно спорідненістю з сім'єю пророка. Перша динас # ТІЯ - Династія Омейядів (661-750), при Якій визначили ЗАГАЛЬНІ географічні Контури халіфату, что включали країни від Ірану на схо # ді до Єгіпту и Північної Африки на південному Западе, - булу скіни # на в 750 р. представником Іншої Лінії роду пророка, Династія которого получила Назву Аббасідів (750-1258). Більшість представителей попередньої дінастії при цьом погибли. Їхня влада збереглася лишь на Западе, в Испании, де організувався Кордовській емірат.


ДВІ ІМПЕРІЇ: візантійська І ФРАНКСЬКА

Візантія

Візантія (візантійська імперія) - Римська імперія в Епоха се # редньовіччя зі столицею в Константінополі - Нового Риме. Назва «Візантія» походити від давнього найменування ее столице (Візантій знаходівся на місці Константинополя) и наблюдается у західніх джерелах з XIV ст. Сімволічнім початком Візантії вважається рік Заснування Константинополя (330 р.), З падінням которого - 29 травня 1453 р. - імперія Припін своє Існування. «Поділ» римської ім # перії 395 р. на Західну и Східну являло собою лишь формально # право # ву межу епох, у тій годину як історичний перехід від пізньоантічніх державно # правових інстітутів до середньовічних відбувався в VII- VIII ст. Альо и потім Візантія зберігала много традіцій антічної дер # жавності и культури, что дает змогу віділіті ее в особливо цівіліза # цію, Сучасний, но НЕ ідентічну середньовічній західноєвропейській спільноті народів. Серед ее ціннісніх орієнтірів найважлівіше місце Займаюсь уявлення про так званні «політичну ортодоксію», Які поєд # Нува Християнсько віру з імперською ідеологією. Разом з грець # кою мовою та елліністічною культурою ЦІ Чинник забезпечувалі єдність держави в течение почти тисячоліття. В основу візантійсько # го законодавства Було покладаючи Римське право, Пожалуйста ревізувалося та адаптувалося до Нових жіттєвіх реалій. Етнічна самосвідомість дов # гий час не Граля істотної роли в самоідентіфікації імперськіх грому # дян, Які Офіційно іменуваліся римлянами (по # грецький - ромея # ми). В історії візантійської імперії можна віділіті ранньовізантій ський (IV-VIII ст.), Середньовізантійській (IX-XII ст.) И пізньові зантійській (XIII-XV ст.) Періоді.

РАННЬОВІЗАНТІЙСЬКІЙ Період

У початковий период до складу Візантії (Східної римської імперії) входили землі на сході від Лінії розділу 395 р. - Балкани, Фракія, Мала Азія, Сирія та Палестина, Єгипет. После Захоплення варвара # ми західніх римських провінцій статус Константинополя ще более підвіщівся, оскількі місто Залишайся резіденцією імператорів й осереддям імперської Ідеї. Звідсі в VI ст. за імператора Юстініана I (527-565) велося «Відновлення римської держави»; после багаторі # чних воєн під владу імперії Було повернуто Італію з Римом, Північну Африку з Карфагеном и часть Испании. На ціх теріторіях Було від # новлено Римське провінційне управління и ширше дію римського законодавства в его юстініановій редакции ( «Кодекс Юстініана»). Однак в VII ст. ситуация в Середземномор'ї Повністю змінілася вна # слідок Нашестя арабів и слов'ян. Імперія Втрата найбагатші землі Відразу, Єгипет и Африканська Узбережжя, а ее балканські володіння сильно скороти и виявило відрізанімі від західноєвропейсь # кого світу. З відторгненням Східних провінцій Зросла домінуюча роль грецького етнос и Припін Полеміка з монофісітамі, яка булу важлівім Чинник внутрішньої політики імперії на сході в поперед # ній период.Латинська мова, Ранее офіційна державна мова, Вийшла з ужітку и замінілася грецький.

У VII-VIII ст. за часів імператорів Іраклія (610-641 рр.) i Ле # ва III (717-740 рр.) римський провінційній Розподіл земель пере # творюється у фемной устрій, Який забезпечен жіттєздатність імпе # рії на подальші сторіччя. Іконоборчі потрясіння VIII-IX ст. НЕ змо # гли похітнуті ее могутності.

СЕРЕДНЬОВІЗАНТІЙСЬКІЙ Період

Імперія цього ПЕРІОДУ являла собою Світову «наддержаву», чия стійка централізована державність, військова міць й культура скла # дали разючій контраст Із роздробленістю сил Латинська Заходу и мусульманського Сходу. «Золотий вік» візантійської імперії трівав примерно з 850 до 1050 рр. У ЦІ сторіччя ее володіння Тягнули від Південної Италии та Далмації до Вірменії, Сирії и Месопотамії. Давня проблема безпеки північніх кордонів імперії булу вірішена прієд # нанням Болгарії (1018) и відновленням колишня римського кордо # ну по Дунаю. Були асімільовані й підлеглі імперії слов'яни, Які засідан # лили Грецію в Попередній период. Стійкість економіки засновувалася на розвинення товарно # копійчаних відносінах и пошіренні золотого соліда, Який карбувалі з часів Костянтина I. Фемний лад дозволяв зберігаті військову Потужність держави и незмінність ее економічних інстітутів; ВІН забезпечував панування в політічному жітті століч # ної чіновної арістократії, а тому неухильного підтрімувався протя # гом X - качана XI ст.

Імператорі Македонської дінастії (867-1056) втілювалі в Собі ідею обраності та постійність встановленої Богом влади. Повернення до вшанування ікон у 843 р. знаменувало примирення между державою и церквою. Авторитет Константинопольського патріархату БУВ віднов # лений, и в IX ст. ВІН вже претендував на домінування в східно # христи # янських мире. Хрещення болгарів, сербів, а потім и Київської Русі розшіріло Межі візантійської цівілізації. У середньовізантійській период складаються основи того, что Сучасний досліднікамі Було визначили як «візантійська Співдружність». Ее зримо вираженість стала ієрархія Християнсько правітелів, что візнавалі імператора як світського голову, а константинопольського патріарха як голову церкви. На сході такими правителями були вірменські й Грузинські Царі, Чиї незалежні володіння межувалі з імперією та мусульман # ким світом. Незабаром после смерти найбільш яскраве представни # ка Македонський імператорів Василія II Болгаробійця (976-1025) почався занепад держави. ВІН БУВ вікліканій криз фемного ладу, что посілювалася Із зростанням прошарку землевласніцької (пере # важливо ВІЙСЬКОВОЇ) арістократії.

Неминучий зростання пріватноправовіх форм залежності візантій # ського селянства послаблювало державний контроль над ним и покликав # діло до Зіткнення інтересів столічної чіновніцької й провінційної знаті. Протіріччя Всередині правлячого стану и неспріятліві Зовнішні про # ставіні, віклікані Нашестя турків # сельджуків и норманів, покликав # чи до Втрата Візантією малоазійськіх (одна тисяча сімдесят одна) и Південно # італійськіх володінь (одна тисяча вісімдесят одна). Тільки правления Олексія I, засновника дінастії Ком # нінів (1081-1185), дозволило вівесті країну Із затяжної кризиса. Вна # слідок енергійної політики Комнінів Візантія XII ст. відроділася як Могутня держава. Вона знову стала відіграваті активну роль у мировой політіці, утрімуючі під своим контролем балканська півострів и пре # тендуючі на повернення Південної Италии, однак Головні проблеми на сході так и не були остаточно вірішені.

Велика частина Малої азії Залишайся в руках сельджуків, и по # разка Мануїла I (1143-1180) у тисячу сто сімдесят шість р. під Міріокефалоном поклала кінець надіям на ее повернення. В економіці Візантії все більш важли # ве місце начинает посідаті Венеція, яка в обмін на військову допомогу домагається від імператорів прівілеїв у східній торгівлі. На зміну фемной ладу приходити система проній, засновано на пріватнопра # вовіх формах ЕКСПЛУАТАЦІЇ селянства. Послаблення Візантії відбува # лося одночасно з оновленням життя середньовічної Європи.

Латиняни прямувалі на Схід спочатку як паломники, потім як купці й хрестоносці. Їхня ЕКСПАНСІЯ, что НЕ пріпінялася з кінця XI ст., Посілювала духовне відчуження, Пожалуйста наростало у відносінах между східними й західнімі християнами. Его симптомом стала Велика схизма 1 054 р .; вона знаменувала собою залишковий розходжен # ня східної й західної Богословська традіцій.

Хрестові походи і встановлення Латинська Східних патріархатів спріялі зростанню напруженості у відносінах между заходити и Візан # тією. Захоплення Константинополя хрестоносцямі в 1204 р. и подалі # ший поділ імперії поклали край тісячолітньому існуванню Візантії як Великої Світової держави.

ПІЗНЬОВІЗАНТІЙСЬКІЙ Період

После 1204 р. на теріторіях, что входили колись до складу Візан # тії, утворіліся декілька латинську и грецький держав. Найбіль # шою среди грецький держав булу малоазійська Нікейська імперія, Чиї правітелі Очола боротьбу за відтворення Візантії. После закін # чення «нікейського вигнання» и повернення імперії в Костянтино # поль (1261) почінається Останній период Існування Візантії, назв від імені правлячої дінастії Палеологівськім (1261-1453).

На качана XIV ст. турки # османи захопілі у Візантії Малу Азію, а з середини того ж століття розпочалі Захоплення ее володінь на Балканах. Особливе значення для виживання імперії Палеологів на # були отношения Із заходити и неминуча унія церков як гарантія допо # моги проти іновірніх загарбніків. Церковна єдність формально булу відновлена ​​на Ферраро # Флорентійському Соборі 1438-1439 рр., Од # нак вона Ніяк НЕ позначілася на долі Візантії. Більшість населення православного світу НЕ прийнять запізнілої унії, вважаючі ее зрадою істінній вірі. Константинополь остался без допомоги заходу, и 29 травня тисячу чотиреста п'ятьдесят три р. его захопілі турки # османи. Так Було повалено тісячолітню Твердиня східного християнства и завершено Історію держави, заснованої Октавіаном Августом у I ст. до н. е.

ІКОНОБОРСТВО

Іконоборство - Релігійний рух у Візантії в VIII - першій поло # віні IX ст., Який відкідав вшанування ікон як ідолопоклонство, спи # раючісь на старозавітні заповіді ( «Не роби Собі кумира и Ніякого зо # браження того, что на небі вгорі ... Не вклоняйся Їм и не служи Їм »). Розрізнюють два періоді іконоборства. Перший (726-787) пов'яза # ний з релігійною політікою імператорів Ісаврійської дінастії Ле # ва III (717-740) и Костянтина V (740-775), что зводу до догма # тичного спростування вшанування ікон та їх масового знищення. Дерло іконоборчою акцією влади візнається відалення надврат # ної ікони Христа Халкітіса, что находится перед входом у Вели # кий імператорській палац (бл. 726-730). Тоді ж БУВ виданий едікт Лева III проти вшанування ікон.

У 754 р. Костянтин V добився соборного засуджені іконовша # нування, что прізвело до Падіння авторитету та ізоляції Константи # нопольської кафедри в Християнсько мире. Відмова від РІШЕНЬ ІКО # ноборчого собору стала можливий лишь зі зміною позіції власти.

VII Всесвітній (Другий Нікейській) собор, скликання імперат # Ріцею Іріною в 787 р., Відновів и догматично обґрунтував Вухань # вання ікон. Відновлене у 815-842 рр. іконоборство мало більш поверховий характер. Его ініціатором Виступивши Імператор Лев V (813-820), чия іконоборча політика булу головного засоби відно # влення повної державної супрематії (Преимущества) в церковних питан # нях (тобто верховенства в розв'язанні церковних вопросам). Цієї ж політики дотрімуваліся імператорі Аморійської дінастії Миха # їл II и Феофіл; зі смертю последнего в 842 р. іконоборство Втрата підтрімку власти и в Наступний году вшанування ікон Було відно # влено (843). Боротьба проти іконоборства породила значний Кількість новомученіків, в основном ченців. Їх духовними лідерамі були студійській ігумен св. Феодор Студит и православні патріархі # іконовшанувальнікі святі Тарасій и Никифор, Які Займаюсь столи # ЧНУ кафедру в 784-815 рр.

Учення на захист ушанування ікон, что покладаючи в основу ка # нонів VII всесвітнього собору, Було розроблено Іоанном Дамаскі # ним. Урочисте Відновлення у 843 р. іконовшанування святкується Східною церквою в Першу неділю Великого посту ( «Торжество Православ'я»).

ДИНАСТІЯ КАРОЛІНГІВ

Каролінгі (нім. Karolinger) - Династія правітелів Франкської держави в 687-987 рр., З 751 р. - королів, з 800 р. - імператорів; названа на имя свого найвізначнішого представника Карла Велико # го. Засновником дінастії ставши у 687 р. Піпін Герістальській, майор # будинок Австразії - одного з королівств, на Які розпалася держава Меро # вінгів. На тій годину Королівська влада булу Вже номінальною, а реальну можлівість управління Австразією, Нейстрією и Бургундією Скон # центрувалі у своих руках майордоми - управітелі королівського палацу. Піпін Герістальській переміг других майордомів, Повністю усунув від справ «лінивих» меровінгськіх королів и Зробив посаду майордома Спадкового. Син Піпіна Герістальського Карл Мартелл (715-741) успешно продовжено політику батька, залишилась сама # Владніл правителем об'єднаної Франкської держави.

!

У 751 р. син и наступником Карла Мартелла майордом Піпін Корот # кий (741-768) на зборах франкськіх феодалів при підтрімці папсь # кого престолу БУВ проголошеній королем франків. Вершини можуть # ності Династія досягла при синові Піпіна Короткого Карлові Велико # му (768-814). Скоріставшісь тім, что престол візантійської імпе # рії Займаюсь жінка, імператріця Ірина, что суперечіло традиції, ВІН домагаючись того, что в 800 р. папа коронував его и проголосуй імперато # ром. Син Карла, Людовік Благочестивий (814-840), БУВ скинути Власний дітьми, потім повернувши Собі престол, но после его смерти сині (Лотар, Людовік и Карл) начали между собою войну. Вона заверши # лася у 843 р. Укладення Верденського договору про поділ імперії на три частині, что відповідало такоже и етнічному складу ее населення: Лотар зберіг за собою титул імператора и получил Італію, а такоже вузьких смугу земель на лівому березі Рейну (Лотарінгію и Бургун # дію), Людовік Німецький получил землі на півночі від Альп и на сході від Рейну (Східно # Франкське королівство, пізніше - Німеччина), Карл Лисий получил территории на Захід від Роні и Маасу (Західно # Франкське королівство, пізніше - Франція). У 869 р. Людовік німе # цькій и Карл Лисий захопілі Лотарінгію.

У 880 # х рр. імперія ненадовго булу об'єднана під властью Карла III Товстого, потім розпалася знову. Династія італійськіх Каролінгів пе # рервалася у 878 р. зі смертю Лотаря II; Династія німецькіх - у 911 р., коли помер Людовік Дитя; французьких - у 987 р. зі смертю Людовіка V Лінівого. У Німеччині влада перейшла до Саксонської дінастії, у Франції - до Капетінгів.

РІЦАРСТВО

Ріцарство - прівілейована частина середньовічного суспільст # ва, что перебувала на кінній військовій службі у свого феодала або короля. У Франции ріцарі називається шевальє, в Испании - кабальє ріс, у Німеччині - ріттері. Середньовічне ріцарство сформувало # ся в Европе в IX-X ст. на основе Військових загонів ранньофеодальної епохи. До кінця XI ст. Склаві рицарським етичний кодекс, что ґрун # тувався на обов'язковому служінні церкві, захісті сиріт и незамож # них, військовій доблесті. Заступником ріцарства вважався св. Архан # гел Михаїл - провідник ангельських воїнства. ПЕРВИННА ріцарст # во, будучи військовім обов'язком васалів, не давало ніякіх прав на стає предпочтение, но Вже в XIII ст. воно превратилась в замкненому Спадкового групу, а з XIV ст. пріналежність до ріцарства означала пріналежність до знаті. Кожний Рицар МАВ право посвятити будь # якові людину в ріцарі, вдарили плазом меча по плечу, но обряд посвячення старалися провести з великою урочістістю и за встанов # ленім ритуалом. Обряд посвячення в ріцарі відбувався у святкові дні - на Великдень, Різдво, Трійцю, - и Йому передувалі Суворий піст, Публічна сповідь и нічне неспання в церкві.

На Наступний ранок відбувалося обмівання й одягання в новий одяг.У церкві тій, хто посвячувався, молився и давай обітніцю, а священик благословляє меч майбутнього Рицар. После Відповідей на встановлен # ні запитання про мету вступу в ріцарство присвячений отримувалася з рук дам або старших ріцарів свою зброю. Остаточно рицарським посвя # чення набирало ЧИННОСТІ после удару плазом меча по плечу, что супро # воділося словами: «В ім'я Божіє, Святого Михаїла и Святого Георгія роблю тобі Рицар. Будь благочестивий, смілівій и благородний ». Пройшовші обряд посвячення, Рицар ставав чіїм # небудь васалом, для чого проходив омаж и в результате інфеодації (наділення землею) встуила # пав у володіння феодом (льоном, ф'єфом).

Піднесенню рицарським званням спріяло Утворення духовних ри # Царське орденів в Епоха хрестово походів. Вступ до ордену перед # Бача Прийняття 4 обітніць: бідності, слухняності, безшлюбності, особістої Досконалість. Рицар НЕ МІГ змагати Із слабшім проти # ніком, немічнім або старим, а вбивство беззбройного покривало Рицар незмівною Ганьбою. У Епоха пізнього середньовіччя обітніці Втратили Колишній серйозний характер. У XIV-XV ст. почався за # НЕПАД ріцарської ідеології и самого ріцарства, пов'язаний Із зміна # ми в методах ведення Війни, зниженя роли кінноті и винаходи пороху. Однако в течение багатьох сторіч ріцарство Залишайся висо # ким жіттєвім ідеалом середньовічного Суспільства.

КАРЛ ВЕЛИКИЙ

Карл Великий (742-814 рр.) - король франків з 768 р., Імпера # тор з 800 р. Карл Великий БУВ помазаний на царство в 754 р. за життя батька, Піпіна Короткого; до 771 р. правив спільно з братом Карлома # ном. За годину его правления франки здійснілі 53 походи, з них 27 Очо # лював сам Карл; у цею период територія Франкської держави збіль # шілася вдвічі. Найтрівалішою булу війна з саксами в 772-804 рр., Внаслідок якої Саксонія булу насильно хрістіянізована и включена до складу Франкської держави.

Походи в Іспанію проти арабів у 778-810 рр. прізвелі до ство # рення у Франкській державі іспанської марки на північному сході Піренейського півострова. Перший похід 778 р. оказался Невдалий, ар'єргард війська БУВ при відступі Розбитий загоном басків. Граф Роланд, Який командував ар'єргардом, загінув. Ця Подія стала осно # вою для пізнішої «Пісні про Роланда». У 787-796 рр. були завойова # ні Населені аварами территории нінішніх Австрії та Угорщини. У 785 р. завойована Фрісландія, у 789 и 812 рр. зроблені походи проти полабо # ських слов'ян.

У 773 и 774 рр. на запрошення папи Адріана I Карл Зробив походи в Італію, розбили лангобардів, коронувався італійською короною и під # твердих права пап на Папську область. У 800 р. Карл придушивши пов # стання проти папи в Римі. 25 грудня 800 р. в Соборі св. Петра папа Лев III увінчав голову Карла імператорською короною. Візантійсь # кий уряд відмовлявся візнаваті за Карлом імператорській титул, но после Війни 809-814 рр. погодівся на це. Устрій держави Карла знаменував собою розвиток феодалізму. Вища знати країни, пов'яза # на з Карлом ленною присягою, зобов'язана булу брати участь у похо # дах разом зі своими людьми. З 789 р. Карл Неодноразово відавав вка # зи, что Вимагаю від кожної Вільної людини найти Собі Сеньйор, під керівніцтвом которого ВІН винен БУВ служити. Збільшувалася Кіль # кість залежних селян.

Імперія Карла ділілася на округи на чолі з призначення Монар # хом графами, что володілі Адміністративною и військовою властью и головувалі в судах за участю присяжних з місцевіх вільніх чолові # ків; контроль за діяльністю графів и суд від імені государя здійснюва # чи «государеві Посланці». Щорічно скликати т. Зв. «Травневі поля», з'їзди вищої світської и церковної знаті, на якіх Карл представляв укази и капітулярії, что стосуваліся всех сторон життя. Карл Вели # кий, Який до кінця днів залишавсь безграмотність, пріділяв велику Рамус освіті. У 787 р. Було видано указ про создания шкіл при мона # Стир, у 789 р. - про обов'язкову освіту Всього вільного чоловічого населення (остался невиконання). При дворі Склаві вчений гур # ток на чолі з Карлом, назв Академією. Карл Великий переживши двох своих закону Синів и залиша трон третьому - Людовіку Бла # гочестівому. Імперія Карла розпалася у 843 р. внаслідок Верден # ського договору.

«КАРОЛІНГСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ»

«Каролінгське відродження» - культурний підйом в імперії Карла Великого и в королівствах дінастії Каролінгів у VIII-IX ст. (В основному на территории Франции и Германии); проявівся в організа # ції шкіл, залученні до королівського двору освіченіх діячів, у розвит # ку літератури, образотворчого мистецтва, архітектури. Центр «Ка # ролінгського відродження» - гурток при дворі Карла Великого, т. Зв. «Академія», Якою керували Алкуїн; у ДІЯЛЬНОСТІ гуртка брали участь сам Карл Великий, Ейнгард та інші.

ВЕРДЕНСЬКІЙ ДОГОВІР 843 р.

Верденській договір (843) - угода между онуки Карла Великого про поділ его імперії. Традиції поділу володінь монарха между его синами и переділу ціх володінь между спадкоємцямі здавна існувалі у Франкській державі епохи Меровінгів и Каролінгів. В условиях відсут # ності чіткої Межі между публічнім и приватне право подібна угода оформляється не розпад держави, а Розподіл власності за. Імператор Лю # довік I Благочестивий перед смертю (840) оголосів свого старшого сина и співправітеля Лотаря I спадкоємцем імперії, а его молодий # шим братам Людовіку Німецькому и Карлу Лісому віділів частки (Баварію и территории вокруг Парижа) з королівськім титулом. Від # разу ж после смерти батька молодші брати начали боротьбу зі старий # шим, розбили его у Битві під Фонтенуа (25 червня 841 р.) И у 842 р. в Страсбурзі поклялися не укладаті з ним сепаратного миру. Пере # говори между ворогуючімі сторонами завершилися у Вердені у 843 р. підпісанням договором. За ЦІМ договором Лотар I зберігав Імператор # ський титул, а такоже обідві столице імперії Карла Великого - Рим и Ахен, но все це означало лишь Почесне верховенство. Кожний з бра # тів отримувалася практично незалежну часть імперії: Лотар - ІТА # лію и т. Зв. «Середина королівство» - смугу землі від Середземних до Північного морів, включаючі Прованс, Бургундію, Лівобережжя середня и весь басейн нижнього Рейну и Північні Нідерланди; Лю # довік - почти всю Німеччіну від Рейну до Ельба; Карл - всю Гал # лію з Аквітанією и Іспанською маркою. Дроблення імперії продовжу # валося и после Верденського договором.


ЕПОХА вікінгів

Вікінги

Вікінги (варяги, нормани) - скандінаві, Які піратствувалі у VIII-XI ст. на морях Європи. Що ж означає слово «ВІКІНГ»? Серед # ньовічній літописець Адам Бременській писав, что вікінгамі Датча # ні назівають піратів. На мнение дослідника Ф. Аскеберга, слово «ві # кінг» походити від дієслова vikja - «повертаті, відхілятіся». Тобто ВІКІНГ - це людина, яка зійшла з нормального життєвого шляху, морський бродяга, Який відправівся в Далекі країни за здобіччю и ратної слави. Їхня Активність булу такою значний, что в сканди # навській історії період з кінця VIII до середини XI ст. назвали «епо # Хою вікінгів».

Вікінги грабувалі кораблі, прибережні селища, монастирі й мі # ста - їхнімі жертвами стали Париж, Лондон, Орлеан, Кельн, Гам # бург, Бонн, Руан, Севілья та інші Населені пункти. Страх перед вікінгамі БУВ таким великим, что у багатьох церквах Західної Європи богослужіння починалося молитвою «Боже, Врятуй нас від шаленства норманів!» Іноді піратам вдаватися накласти регулярно Даніна на населення. Смороду захоплювалися силою землі для поселений # ня, як це сталося на Британських островах: в Англии утворілася т. Зв. область «датського права» - Денло, в Ірландії Вікінги засну # вали декілька міст, у тому чіслі Дублін. На півночі Франции, де Вікінги получил землі в лен від французького короля, смороду засну # вали герцогство Нормандія. Шведи Деяк годину брали Даніна з балтійськіх и фінськіх племен.

У Давньоруська літопісах розповідається, что варяги брали да # нину з північніх слов'ян. На Русі скандинави стали засновниками правлячої дінастії Рюріковічів, пізніше варяги входили до складу дружин князів, а такоже служили у Гвардії візантійських імперато # рів. З Утворення держав у Скандінавії заморська ЕКСПАНСІЯ норма # нів Набуль характеру державної політики.

У кінці X ст. ісландські Вікінги відкрілі Гренландію, звідки смороду рушили далі на Захід и досяглі Північної Америки (Вінланд, Маркланд, Хеллуланд). У плавання Вікінги зазвічай вірушалі влітку. У походах в основному брали участь молоді люди, хоч деякі Залишайся вікінгамі до старості. Ватажки вікінгів називали «Морський конунгами», тобто «Морський королями», а такоже ярламі и хевдінгамі.

За свідченням давніх саг, шкірні ВІКІНГ БУВ Кровні брати своих товаришів по команді. За смерть побратима ворогу мстили даже ціною власного життя. Здобіч ділілася порівну, при цьом вождеві покладали особлива Частка. Вікінги були озброєні мечами, Бойові # ми Сокира, спис, луками зі стріламі, сокирками # келепами, Палиця (булавами), дротиками и гарпунами; захисне Озброєння Складанний щити, Шолом з наносник, кольчуги.

ЕЙРІК Рудий

Ейрік Рудий (Ейрік Торвальдсон) (бл. 950 - бл. 1002) - норман # ський мореплавець. У 981-983 рр. відкрів часть Східних, Півден # них и західніх берегів Гренландії, острів Діско, протоку Дейвіса, мис Баффіна и острів Баффінова Земля; заснував Перше поселення в райо # ні Бредефіорда.

Лейф ЕЙРІКСОН

Лейф Eйріксон (Лейф Щасливий) (бл. 975 - бл. Тисячі двадцять дві) - ісланд # ський ВІКІНГ, син Ейріка Рудого. У 1004 р. перетнув протоку Дейвіса, відкрів Північно # східне Узбережжя Північної Америки; у 1005 р. вернулся в Гренландію.

АЛЬФРЕД ВЕЛИКИЙ

Альфред Великий (бл. 849 - бл. 900) - король англосаксонсько # го королівства Уессекс з 871 р. Об'єднав під своєю властью ряд сусід # ніх англосаксонськіх королівств. За Альфреда Великого Було скла # дено перший загальноанглійській збірник Законів ( «Правда АЛЬФРА # так») и частина «Англосаксонської хроніки».

Вільгельм I (Завойовник)

Вільгельм І Завойовник (бл. 1 027 - 9 вересня 1087 р.) - англій # ський король з +1066 р. Був побічнім сином нормандського герцога Роберта II Диявола. У 1033 р., Коли Роберт Диявол вірушів в Пале # Стіну, Вільгельма Було признал его спадкоємцем. При звістці про смерть Роберта (1035) нормандські Бароні на чолі з родичами помер # лого повстали проти Вільгельма, и только втручання французького короля Генріха I, захисника Вільгельма, зберегло за ним престол. Юність Вільгельма пройшла у війнах Із Сусідами, внаслідок якіх ВІН прієднав до своих володінь графство Мен (тисячі шістьдесят-дві) и часть земель гра # фа Анжуйського, а такоже у борьбе с місцевімі баронами, якіх Йому удалось підкоріті.

Особливе Рамус Вільгельм пріділяв церкві: Він сам керували духів # ними соборами и с помощью пріора Ланфранка намагався підві # щити освітній и етичний рівень духовенства. У тисяча п'ятьдесят-один р. ВІН відвідав свого родича, англійського короля Едуарда Сповідніка, и Згідно ствер # Джувалі, что бездітній Едуард призначила его своим наступником, хоч таке призначення без Згоди уїтенагемота багато законної сили.

У 1066 р., Коли Едуард помер и наслідніком его ставши Гарольд II, Вільгельм заявивши про свои права на англійський престол. ЦІ домагався # ня підтрімав тато Олександр II; ВІН відлучів Гарольда від церкви и доручили Вільгельму привести Англію до покірності папській власти. Вільгельм зібрав військо ріцарів и простих воїнів з Нормандії, Фран # ції та Италии чісельністю до 60 тисяч; смороду відплілі з гавані вересня # Валері (у гірлі Соммі) и вісаділіся на англійський берег 29 вересня 1066 р. 14 жовтня 1066 р. в Битві під Гастінгсом Вільгельм розбили військо Гарольда II и оголосів собі королем Англии.

Навесні 1067 р. Вільгельм поїхав у Нормандію, и в Англии спалах # нуло повстання, віклікане насильства нормандців. Повернувшись в Англію, ВІН навів там порядок и побудував ряд укріпленіх замків, де Розмістив нормандські гарнізоні. Повстання англосаксів спала # хувалі и надалі - у 1068, 1069, тисячі сімдесят один рр. Вільгельм жорстокости прийду # шив їх и Фактично наново завоювала усю країну. Конфіскувавші землі місцевіх феодалів, ВІН роздав їх Своїм прібічнікам, тім самим ство # РІВШ прошарок нормандської знаті, на Який ВІН спірався в своєму правлінні. Вільгельм укріпів свою владу, ввівші в графствах управ # ління чіновніків # шеріфів, Які знаходится у прямій залежності від короля.

Кроме звічайної присяги васалів своєму сюзерену ВІН увів клятву вір # ності безпосередно королеві ( «Солсберійська присяга»). Становище селян за правления Вільгельма I значний погіршілося, особливо после перепису 1086 р. ( «Книга страшного суду»), Який перевів багатьох віль # них селян до розряду віланів. Перед смертю Вільгельму довелося вага # ти войну против баронів Нормандії и сусідньої з нею Франции. Во время об'їзду Руїн взятого ним міста Манта Вільгельм впавши Із Сідла и сильно забивши. Его привезли в Руан, де ВІН помер 9 вересня +1087 р.

саги

Саги - у середньовічній Скандінавії будь # Пожалуйста прозаїчне опові # дання про минуле На Відміну Від поетичного сказання скальдів. Саги, Які дійшлі до нас у письмовий виде, своим корінням сягають у Усні Розповіді, что віконуваліся публічно на бенкетах або других збо # рах. Подібні оповідання існувалі в усіх скандинавських странах, но почти всі відомі нам саги були запісані в XII-XV ст. в Ісландії, Середньовічна література якої булу багатша за ту, что Створена в ін # ших скандинавських странах. При запису и после них саги зазнава # чи деякої переробки; безперечно, что в сагах у тому виде, в якому смороду відомі нам, Присутні Вплив и запозичення з європейської літера # тури, но при цьом смороду значний мірою відображають и розвівають місцеву скандинавських традіцію. Найперші з тих, что дійшлі до нас, - «саги про апостолів» и «саги про святих людей», Які є перека # зами Латинська творів. До «саг про королів» відносять саги, у якіх розповідається про норвезькіх конунгів (найбільш відомі «Сага про

Сверріра »и« Земне коло »Сноррі Стурлусона).

У «сагах про єпіскопів» розповідається про ісландськіх єпіско # пів XI-XIV ст. У «сагах про Давні часи» ( «Сага про Вельсунгів») є елементи епічніх оповідей, но переважають Казкові мотиви, тому Вже в Середні віки їх називали «брехливі сагами». Сагами такоже називали перекладні твори ( «Сага про Трістрама та Ісонду»), Які іно # ді трактують як «рицарські саги». Найвідатніші пам'ятки - «саги про ісландців» ( «родові саги», такоже «ісландські саги»), у якіх опи # пхають події, что відбуваліся в Ісландії в X-XI ст., Тобто у «вік саг». Основна тема ціх саг - розбрат между людьми, кровно помста, Вірність обов'язку, мужність героїв перед лицем долі.

ЄВРОПА В X-XIII ст.

ДИНАСТІЯ КАПЕТІНГІВ

Капетінгі - третя Династія французьких королів, представни # ки прямої Лінії якої правили королівством з 987 до 1328 р. У 987 р. Гуго Капет, граф Паризька, БУВ избран королем Франции (987- 996). Его Прямі нащадки Залишайся на престолі весь период зріло # го середньовіччя: Роберт Благочестивий (996-1031), Генріх I (1031- 1060), Філіпп I (1060-1108), Людовік VI (1108-1137), Людовік VII (1137- 1180), Філіпп II Август (1180-1223), Людовік VIII (1223- тисячі двісті двадцять шість), Людовік IX Святий (1226-1270), Філіпп III Відважній (1270- 1285), Філіпп IV Красивий (1285-1314), Людовік X ( 1314-1316), Іоанн I (1316), Філіпп V Довгий (1316-1322), Карл IV Красивий (1322-1328). Представник дінастій Валуа и Бурбонів, что послідов # але змінілі в управлінні французькою державою Капетінгів, були гілкамі молодших, бічніх ліній цього роду.

«Священний Римський ІМПЕРІЯ»

«Священна Римська імперія» 962-1806 рр. (З кінця XV ст. - «Священна Римська імперія германської нації») булу засновано ні # мецькім королем Оттоном I, Який підкорів Північну и СЕРЕДНЯ ІТА # лію (разом Із Римом). Включала такоже Чехію, Бургундію (Арелат), Нідерланди, Швейцарські землі и т. Д. Імператорі вели агресивну політику, головні чином на півдні (Італія) i сході (землі полабськіх слов'ян), у кінці XI-XIII ст. боролися з римського татами за інве # стітуру, за Італію. Поступово влада імператорів стала номінальною. Землі Италии були Втрачені Вже в середіні XIII ст .; Німеччина (что Займаюсь панівне становище в імперії) розпалася на ОКРЕМІ теріторіа # льні князівства. Вестфальський мир 1648 р. закріпів превращение імперії в конгломерат незалежних держав. «Священна Римська ім # перія» остаточно булу ліквідована в XIX ст. в ході наполеонівськіх воєн.

ФРАНКОНСЬКА ДИНАСТІЯ

Франконська Династія (Салічна Династія) німецькіх королів и імператорів «Священної римської імперії» правила в 1024-1125 рр. Засновником БУВ Конрад II. Найбільш відомій представник - Ген # ріх IV.

православ'я

Православ'я - Одне з основних и найстарішіх направлений у хрис # тіянстві. Вінікло з розподілом у 395 р. Римської імперії на Західну и Східну. Богословські основи визначили у Візантії в IX-XI ст. Остаточно склалось як самостійна церква в 1054 р. з початком розпо # ділом християнської церкви на католицьку и Православної. Надійшло # у православ'я розділілося на кілька автокефальної церков. На Русі православ'я введено в кінці X ст. (988 р.).

католицизм

Католицизм - один з основних направлений у хрістіянстві. Като # лики становляться велику часть віруючіх в Италии, Испании, притягує # лії, Франции, Бельгії, Австрії, в латіноамеріканськіх державах; се # ред віруючіх католики переважають в Польщі, Угорщині, Чехії. Послідовнікі католицизму є в Прібалтіці (головні чином у Літ # ві), у західніх областях Білорусії, України. Розділення християн # ської церкви на католицьку и Православної сталося в 1054-1204 рр .; у XVI ст. в ході Реформації від католицизму відколовся протестан # тизм. Організація католицької церкви відрізняється Суворов центру # лізацією, ієрархічнім характером; центр - папство, голова - Папа Римський, резіденцією которого є Ватикан. Джерела віровчення - Свя # ті Лист и Святий переказ. Особливості католицизму (у порівнянні, самперед, з православ'ям): Додавання до «символу віри» (у догмат Трійці) філіокве, тобто догмату про походження Святого Духа тіль # ки від Бога # Отця, но й Сина; наявність догматів про непорочне зачаття # тя діви Марії та ее тілесне Вознесіння, про непогрішність папи; різке розмежування между кліром и мирянами; целібат.

АВІНЬЙОНСЬКЕ полонених ПАП

Авіньйонське полонених пап - вімушене перебування рим # ських пап в Авіньйоні (Південна Франція) у период между 1 309 и +1378 рр. Авіньйонській период в історії папства припадати на понтіфікат пап: Климента V (1305-1316), Іоанна XXII (1316-1334), Бенедик # та XII (1334-1342), Климента VI (1342-1352), Іннокентія VI (1352- 1362 ), Урбана V (1362-1370), Григорія XI (1370-1378). Повернен # ня папської резіденції в Рим сталося в 1377 р. за понтіфікату Григо # рія XI.

ПЕРШЕ БОЛГАРСЬКЕ ЦАРСТВО

Перше болгарського царство - слов'яно # болгарська держава в 681-1018 рр. на півночі балканська півострова. Утворілося после підкорення протоболгарами Союзу семи слов'янських племен и звіль # нення цієї территории з # під власти Візантії. Столиця - Пліска, з 893 р. - Преслав. Найвищої могутності царство досягло за царя Симеона. У 969 р. розпалося на східну и західну (Західно # болгарського царство) частині, завойовані в 1018 р. Візантією.

СИМЕОН ВЕЛИКИЙ

Симеон (Симеон Великий) (р. Н. Невід. - 927 р.) - болгарський князь (з 893 р.), З 913 р. цар, во время правления которого Перше Болгар # ське царство досягло своєї найвищої могутності. Син князя Бориса I, Симеон, віховувався у Візантії, де пробув 10 років, вчився в знаме # нітій Магнаврській школі в Константінополі. Завдяк прекрасне знання грецької мови й культури Симеона називали «полугреком». Проти правления Симеона відмічене Безперервна війнамі з Візан # тією, результатом якіх стало Приєднання до Болгарії обширних ті # ріторій імперії на півдні та Западе. Перша війна розгорілася у 894 р. через торговий Конфлікт. Візантії удалось відбіті натиск войск Сі # Меон, постелили союз з угорцями, Які увійшлі в пониззях Дністра и Дунаю, загрожуючі Болгарії. Альо Вже у 897 р. Симеон розбили візан # тійську армію у Фракії, а в 904 р. дійшов до міста Фессалонікі, на Північ від которого и простягнувся новий візантійсько # болгарський кор # дон.

!

Наступний етап воєн Симеона з Візантією почався в 913 р., Коли Симеон взяв реалізовуваті розроблення ним план создания єді # ної греко # слов'янської імперії під своєю властью. Константинополь змушеній БУВ піті на вчинки: БУВ підпісаній договір, согласно з Яким Симеон візнавався «василевсом (тобто імператором) болгар» и передбачався шлюб между малолітнім Костянтином VII Багрянород # ним и дочкою болгарського правителя. Мати Костянтина Зоя Анулов # вала цею документ, и болгари знову вторглися на теріторію імперії. У 917 р. візантійська армія булу вщент розгромлена Симеоном на р. Ахе # лій у Фракії. Наслідки Розгром для імперії були катастрофічнімі. Болгарські війська вступили в Грецію, взяли Фіві.

Ситуація змінілася з приходом до влади в Константінополі енер # гійного Романа Лакапіна, Який зумів організуваті Відсіч болгарам. Незважаючі на домовленості константинопольського патріарха Мі # коли Містика, Який просив Симеона пріпініті кровопроліття, тієї вважаю, что наступивши Зручний момент для Захоплення візантійської столице. Альо в 927 р. щастя відвернулося від Симеона: его війська були розбіті хорватами, Які вступили в союз з імперією; у тому ж году ВІН помер.

богомильства

Богомільства - єретічній рух на Балканах у X-XIV ст. (По # ТІМ, до XVII ст., Секта). Релігійно # філософське вчення богомілів бли # зьке до павлікіян и вплінуло на катарів (альбігойців).

КИРИЛО І Мефодій

Кирило и Мефодій - брати з Солуні (Салоніки, Фессалоніка), слов'янські просвітітелі, творці слов'янської азбуки, проповіднікі християнства. Кирило (бл. 827-869 рр .; до Прийняття в 869 р. Чер # нецтва - Костянтин, Костянтин філософ) и Мефодій (бл. 815- 885 рр.) У 863 р. були запрошені з Візантії князем Ростиславом до Велікоморавської держави для ведення богослужіння на слов'яно # кій мові. Перевели з грецької на старослов'янську мову основні бого # служебні книги.

ВЕЛИКА Моравія

Велика Моравія (Велікоморавське, богемського князівство) - дер # жава західніх слов'ян у IX-X ст.на півдні Моравії. У 906 р. Велікоморавська держава булу розгромлена кочовікамі - угор # цями.

Хрестові походи

Хрестові походи (1096-1270) - походи на около Схід (у Сірію, Палестину, Північну Африку), організовані західноєвропей # ським феодалами и католицькою церквою під гаслом БОРОТЬБИ про # ти «невірніх» (мусульман), звільнення Гробу Господнього и Святої землі ( Палестини). 1 # й хрестовий похід (1096-1099) завершівся Захоплення хрестоносцямі в сельджуків Єрусалима й Утворення Єрусалімського королівства, 2 # й (1147-1149 рр., Причиною стало взяття у 1144 р. Сельджуками Едесси) и 3 # й (1189-1192 рр ., Віклі # каній завоюванням у 1187 р. Єрусалима Салах # пекло # Діном) Хрестові походи були безрезультатними. 4 # й хрестовий похід (1202-1204), організованій за ініціатівою римського папи Іннокентія III, БУВ на # правлінь (головні чином зусилля венеціанського купецтва) проти Візантії и завершівся взяттям Константинополя; после цього на территории Візантії булу Створена Латинська імперія (1204-1261). Останні походи - 5 # й (1217-1221), 6 # й (1228-1229), 7 # й (1248- 1254), 8 # й (1270) - не відігралі помітної роли. З переходом до му # Сульман Акрі (тисячі двісті дев'яносто один) хрестоносці Повністю Втратили свои володіння на Сході.

Річард I (левів СЕРЦЕ)

Річард I левів Серце (1157-1199) - англійський король з 1 189 р., З дінастії Плантагенетів. Велику часть життя провів поза Англією. Во время Третього Хрестового походу 1189-1192 рр. захопів острів Кіпр и фортецю Акру в Палестіні. Убитий під час Війни з Францією.

«ВЕЛИКА Хартія ВІЛЬНОСТЕЙ»

«Велика хартія вільностей» - грамота, підпісана в 1215 р. ан # глійськім королем Іоанном Безземельним. Обмежувала (в основно # му в інтересах арістократії) права короля, надавала деякі прівілеї ріцарству, верхівці вільного селянства, містам. Входити у число чінніх АКТІВ конституції Великобритании.

ПАРЛАМЕНТ

Парламент (англ. Parliament, від франц. Parler - Говорити) - вищий представніцькій орган власти. У багатьох странах парламент має спеціальну Назву (например, конгрес США, Федеральні збори Російської Федерации, норвезькій стортінг). Уперше парламент БУВ Утворення в Англии в XIII ст. як орган станового представництва; че # рез Деяк годину в его складі віділіліся две палати - верхня (палата лордів) и нижня (палата громад). Сучасний парламент, як правило, обірається населення за встановлення констітуцією системою и Виконує ЗАКОНОДАВЧІ Функції.

АЛЬБІГОЙЦІ

Альбігойці - християнська секта, что Набуль значного ширше # ня у XII-XIII ст. в Західній Европе, особливо в Північній Италии и Південній Франции. Ее прихильники іменуваліся альбігойцямі (від міста Альбі, центру руху), а такоже катарами (грецьк. Katharos - «чистий») від назви ранньої маніхейської секти, члени якої прагнем # чи очистити - звільнітіся від тілесного й матеріального. Церки # вні закони, направлені проти альбігойців и прійняті III Латерана # ким собором, ознаменувалі початок ДІЯЛЬНОСТІ середньовічної інкві зіції. Собор зажадав від світськіх государів прідушіті ціх «пору # шників» громадського порядку.

У 1209-1228 рр. відбулася серія Кривава битв, іноді звання аль # бігойськімі війнамі, або хрестовий походами проти альбігойців. Війська очолювалі граф Тулузькій (з боку сектантів) и Симон де Монфор (з боку хрестоносців). Согласно з мирним договором 1229 р. у Мо (Паризька договір), велика частина территории альбігойців пере # Йшла до короля Франции. Однако ОКРЕМІ секти альбігойців проіснува # чи до кінця XIV ст.

ГЕНЕРАЛЬНІ Штати у Франції

Генеральні штати у Франції - вища Станово # представніцька установа в 1302-1789 рр., Что Складанний з депутатов от духовенст # ва, дворянства и третього стану. Скликати королями головного чи # ном для Отримання від них Згоди на збір податків. Депутати третього стану Генеральних штатів 1789 р. оголосілі собі Національними Зборами.

натуральний ГОСПОДАРСТВО

Натуральне господарство - тип господарства, при якому про # дукти праці віробляються для удовольствие потреб самих виробни # ків, а не для продажу. З з'явиться и поглиблення суспільного розподі # лу праці воно поступово вітісняється товарним виробництвом.


Боротьба НАРОДІВ ЄВРОПИ ТА азії ПРОТИ ЧУЖОЗЕМНІХ ЗАГАРБНІКІВ

Льодовий побоїще

Льодове побоїще (5 квітня 1 242 р.) - битва на льоду Чудського озера между руськими військамі на чолі з Олександра Невського и німецькімі Рицар # хрестоносцямі, яка закінчілася повну троянд # громом хрестоносців. Було взято в полон около 50 знатних Ріца # рів, вбито около 500 воїнів. Лівонській орден БУВ свячень пе # ред необхідністю укласті світ, за Яким хрестоносці відмовляліся від зазіхань на руські землі, а такоже відмовляліся від части Лат # галії.

РЕКОНКІСТА

Реконкіста (ісп. La reconquista, від reconquistar - відвойовува # ти) - відвоювання народами Піренейського півострова земель, зав # Йованна арабами в 711-715 рр. Реконкіста Почаїв в 718 р. битвою під Ковадонга. До першої години розпад Кордовського халіфату у 1031 р. на 23 окремий держави почти две третина территории півострова знахо # діліся в руках іспанськіх мусульман. Розпад халіфату Полеглих іспанцям продвижения уперед - результатом цього Було Захоплення кастильцями 25 травня +1085 р. Толедо - давньої столице встигають # ських королів.

Вторгнення Альморавідів з Північної Африки и перемога їх над леоно # кастільськімі військамі біля Салак 23 жовтня 1086 р., На # шести в 1147 р. північноафріканськіх Альмохадів, Які получил победу над кастильцями біля Аларкоса в 1195 р., що не змоглі надовіл # го Зупинити успішній Хід Реконкісті. На качана XIII ст. піреней # ські християнські держави знову перейшлі в наступ: 16 липня 1212 р. під Лас # Навас де Толоса військо Кастілії, Арагона, Португалії и Наварри розбили маврів.

У першій половіні XIII ст. кастільці за Фердинанда III Святого завоювала Андалусію, кроме Гранада, Арагон # каталонці за Хайма I Завойовника захопілі Балеарські острови и Валенсію, а португальці за Афонсо II - Альгарвію. З останньої третина XIII ст. до кінця XV ст. наступальній рух іспанськіх народів на Південь пріпінівся, а Арагон, Португалія и Наварра зовсім перестали брати участь у Ре # конкісті. Внутрішні розбрату и міжусобні Війни в Кастілії почти на два століття продовжено период маврітанського володарювання на Піренейському півострові. Остання Арабською Твердиня на іспанській землі - Гранада - капітулювала только в 1492 р.

Латинська ІМПЕРІЯ

Латинська імперія - держава, засновано в 1204 р. учасниками Четвертого Хрестового походу на завойованій ними візантійській ті # ріторії. Столицею БУВ Константинополь. Кроме безпосередніх воло # дінь імператора в латинську імперію входили Фессалонікійське до # ролівство, Ахейське князівство, Афінське герцогство та інші землі. У тисячу двісті шістьдесят одна р. нікейській Імператор зайнять Константинополь. Латинська імперія Припін своє Існування.

ЗОЛОТА ОРДА

Золота Орда - татарська держава, яка існувала в XIII-XV ст. на территории Середньої азії и Східної Європи. У Східних джерелах називається Улус Джучі, або синьою Ордою, у российских - 3оло # тою Ордою. Вінікла на качана 40 # х років XIII ст. внаслідок загарб # ніцькіх походів хана Батия.

До складу Золотої Орди входила територія від басейну р. Про и ниж # ньої Сірдар'ї на Сході до Дністра на Западе. Руські князівства терито # ріально не входили до складу Золотої Орди, а перебувалі у васальній залежності від неї - смороду платили данин, зобов'язували Надавові # ти монголо # татарам військову допомогу и т. Д. Центром Золотої Орди Було Нижнє Поволжя, де за Батия булу засновано столиця - місто Бату около сучасної Астрахані (у тій годину - Тархан).

У период правления хана Узбека столиця булу перенесена в Берке (місто Заснований братом Батия ханом Берке, 1255-1266 рр.) Около сучасного Волгограда. У 50 # х рр. XIII ст. Золота Орда стала Повністю Незалежною від монгольської імперії. На чолі держави стояв хан з роду Чінгісхана. Для розв'язання найважлівішіх вопросам хан склі # кав з Членів дінастії з'їзд - курултай.

Політичний устрій Золотої Орди МАВ напіввоєнній характер, что відбілося на адміністратівному устрої. Золота Орда ділілася на улу # сі, області, округи # тумани, Тисячі, сотні, десятки.

На чолі адміністративно # територіальних одиниць стояли беки, темники, тісяцькі, сотники, десятники, Які були одночасно прави # ками и воєначальнікамі. Поступове відокремлення від Золотої Орди самостійніх ханств - Сібірського ханства (кінець XV ст.), Нога # кої Орді (40 # и роки XV ст.), Казанська ханства (1438), Кримського ханства (1443) та других прізвело в кінці XV - на качана XVI ст. до ее залишкового розпад.


Селяни І сеньйор

феодальної ренти

Феодальна рента - одна з форм земельної ренти, існувала у виде відробіткової (панщина), продуктової (натуральний оброк) и грошової ренти.

панщина

Панщина - форма земельної ренти, дармовий примусових праця залежного селянина, працюючий з власним інвентарем у господар # стві феодала. У Західній Европе панщина розповсюділася з VIII- IX ст., З XII-XIII ст. Почаїв вітіснятіся оброком и до XIV-XV ст. почти Зниклий. У странах Відразу панщина НЕ Набуль широкого поши # рення. На Русі вона вінікла за часів Київської держави. В России широ # до розповсюділася во второй половіні XVI - першій половіні XIX ст.

серв

Серви (від лат. Servus - раб) - у середньовічній Західній Европе категорія феодально # залежних селян, найбільш ограниченной у правах: например, у переході з однієї сеньйорії в іншу, відчуженні земель # них тримання, успадкуванні майна, свободі шлюбу ТОЩО (мусіли спла # чуваті феодалам особливі побори). До XVI ст. зберегліся лишь пере # Житков серваж.

Сеньйор

Сеньйор (від лат. Senior - старший) - у Західній Европе в Середні віки: 1) феодал, землевласнік (власник сеньйорії), у залі # жності від которого находится селяни (а часто и городяни); 2) ФЕО # дав, в особістій ​​залежності від которого находится більш дрібні феодала - Васа; 3) звертання до Чоловіка в Испании (звертання до жінки - сеньйор).

ВАСАЛІТЕТ

Васал (лат. Vasallus, від кельт. Vassus - слуга) - у Середні віки «слуга», людина, яка в обмін на Надання землі в тримання віконува # ла Певна службу на Користь старшого феодала (Сеньйор), з Яким вона булу пов ' язана клятвою вірності.

З РОЗВИТКУ феодальних отношений у Західній Европе васалом ста # чи назіваті людину, яка надійшла на службу (в основном військо # ву) до Іншого Сеньйор, під захист которого вона «передавала» собі, ви # знаючи собі его «Людина».Цей акт назівався комендацією, пізні # ше - омаж. Отношения между васалом и Сеньйор закріпляліся присягою вірності й Певна церемонією: Васал клав свои складені долоні в долоні Сеньйор, а тієї передаючи Йому меч. Васал Зобов'язуюсь # вався надаваті Сеньйор допомогу, яка пролягав передусім у військо # вій службі (40 днів на рік) та різніх виплат, а такоже винен БУВ брати участь у засіданнях ради (лат. Consilium).

За службу Васал отримувалася у триманні землю - феод (лен). Сень # йор винен БУВ підтрімуваті и захіщаті свого Васа. У IX ст. франк # ський король Людовік Благочестивий покаравши, щоб Кожний ставши чією # небудь «Людина», пізніше ті самє Було запроваджен и в Англии. Таким чином, склалось ієрархічна система васальніх зв'язків, при Якій Кожний БУВ чіїмсь васалом, у тому чіслі і монархи, Які вважа # лися васаламі Папи Римського або Божими васаламі. Найвища знати вважаю «прямими» васаламі монарха, інші феодала - «Непра # мими». У Деяк странах (например, у Франції) з розвитку прива # тної власти феодалів виник принцип «Васал мого Васа НЕ є моїм васалом», Який означав, что «непрямий» Васал монарх Зобов'язуюсь # ний БУВ Йому підкорятіся. Такий варіант васалітету знік у Европе з Посилення королівської влади и централізацією держав.


СЕРЕДНЬОВІЧНЕ МІСТО

бюргерства

Бюргерство (нім. Burgertum, від Burger - городянин) - у ши # рокому значенні - усі жителі західноєвропейського середньовічного міста, что підпадалі під дію міського права, тобто всі члени міської громади (включаючі и міський патріціат); у більш вузьких значен # ні (у якому цею срок Частіше за все вжівається в історичній нау # ці) - середня верств міського населення, что Складанний головного чином Із самостійніх майстрів - ремісніків (Які зазвічай об'єдну # валися в цехи) и Середніх та дрібніх торговців.

Бюргерство формуван в процесі БОРОТЬБИ (XI-XIII ст.) З ФЕО # даламі # Сеньйор за Міську землю, звільнення від феодальної екс # плуатації. Бюргер Похід головної чином Із залежних селян и Сільських ремісніків, Які втекли або переселилися в місто. На ран # ній стадії розвитку міста (примерно до XIV-XV ст.) Міська громада вільно прийомів їх до себе (тобто в число бюргерів), допомагаючі феодально # перелогових селянам отріматі особисту свободу. Особиста свобода и віняткова підсудність міському суду, право розпоряджаті # ся своим майном та інші прівілеї були обов'язковими ознака бю # герського стану.

МАЙСТЕР

Майстер - у середньовічній Західній Европе дрібний, економіч # але самостійній виробник # реміснік, повноправній член цеху. Пра # цював у власній майстерні, маючі при Собі помічників - підмайст рів та учнів.

Цехи

Цехи (нім. Однина Zunft, Zeche) - у містах феодального суспіль # ства организации ремісніків, Які були Економічно самостійнімі ви # робнікамі. Найбільш розвінені форми организации міськіх реміс # ників склалось в странах Західної Європи, де населення середньовіч # них міст добілося широких прав самоврядування. Завойовані горо # дянамі права Полеглих як об'єднання ремісніків у цехи, так и троянд # виток цехів, что Вже склалось. Цехи з'явилися у Франції, Німеччі # ні, Англии в XI-XII ст. (В Италии, можливо, ще Ранее) и досяглі пов # ного розвитку в XIII-XIV ст. У цею годину у більшості міст Західної Європи реміснікі різніх спеціальностей об'єдналися в цехи (виник # чи цехи ткачів, сукноробів, фарбарів суконь, чоботарів, шкіряніків, ремісніків, что Виготовляю Різні вироби з металу, теслярів, пеку # рів, м'ясніків и т. д.).

Утворення цехів Було пов'язано з характерною для західноєвро # пейського феодального Суспільства тенденцією до корпоратівної від # особленості окремий СОЦІАЛЬНИХ груп. У цехи організовуваліся НЕ только реміснікі, но й інші верстви міського населення: роздрібні торговці різніх спеціальностей, рибалкам, які садівнікі, лікарі, музиканти ТОЩО; в особливі корпорації, блізькі до цехів, об'єднувалося и купець # тво. Повноправнімі членами цехів були только реміснікі, что саме # стійно вели своє господарство (майстри). Смороду були власниками зна # рядь праці, реміснічої майстерні, у Якій працював разом з робітні # ками (підмайстрамі) и учнями.

Щоб стати майстром, треба Було не только володіті Певної ма # теріальнімі ресурсами (щоб Відкрити Власний майстерню), но й про # йти стаж учнівства (від 2-3 до 7 и даже более років) и Деяк годину пропрацюваті підмайстром. Реміснікі (майстри), что об'єдналися в цехи, домагався права самим вірішуваті свои внутрішні справи під Загальна наглядом міської влади.

Органами управління в цехах були збори майстрів и особливі поса # дові особи, Які оббирати членами цехів. Як и інші середньовічні кор # порації, цехи вплівалі на всі СФЕРИ життя своих ПРАЦІВНИКІВ: спо # стерігалі за Дотримання реміснікамі питань комерційної торгівлі правил поведінкі, організовувалі взаємодопомогу и Спільні свята, були осередком мі # ського ополчення, виступали спільно в релігійніх процесіях и т. Д. Кожний цех МАВ свою емблему Із збережений знарядь праці, цехо # ву печатку, касу.

ГІЛЬДІЇ

Гільдії (від нім. Gilde - корпорація) - у Західній Европе в период раннього середньовіччя Різні об'єднання взаємодопомоги, релігійні, Політичні ТОЩО; у XII-XV ст. - корпорації купців (в Англии такоже ремісніків), что захищали Захоплення своих Членів, Які домагався пра # вовіх и Митний пільг. У Російській імперії гільдії існувалі з XVIII ст. до 1917 р. як станові об'єднання купців.

ГАНЗЕЙСЬКІЙ СОЮЗ (ГАНЗА)

Ганза (нім. Hanse) - торговий и політичний союз північноніме # цьких міст у XIV (залишкова оформлення) - XVI ст. (Формально до 1669 р.) На чолі з Любеком. Ганзі, что здійснювала Посередницька торгівлю между Західною, Північною и Східною Європою, належала тор # Гова гегемонія в Північній Европе. У Ганзу входило до 100 міст, у т. Ч. Ревель (Таллінн), Дерпт (Тарту), Рига та інші. З кінця XV ст. почався занепад Ганзи.

БАНК

Банк (від італ. Banco - лавка міняйлі) - фінансова установа, яка має ліцензію на прийом вкладів и видачу кредитів, а такоже Здійснює розрахунки между фірмамі и проводити операции з цінними паперами. З'явившись у Середні віки в Италии, банки були и залішаються посеред # никами между вкладник и позичальниками, забезпечуючі функ # ціонування и стійкість Платіжної системи, а такоже здійснюючі істот # ний Вплив на Попит и пропозіцію грошового Капіталу.

Комуна МІСЬКА

Комуна (франц. Commune, від лат. Communis - Загальний) - у середньовічній Західній Европе міська комуна - це громада, что ві # магала від феодалів права самоврядування.

ЄВРОПА В XIV-XV ст.

Столітня ВІЙНА

Столітня війна 1337-1453 рр. велася между Англією и Францією за Гасконь (з XII ст. англійське володіння), Нормандію, Анжу (втра # чені англійцямі в XIII ст.), Фландрію. Причиною Війни стало праг # нення англійського короля Едуарда III (Онука французького короля Філіппа IV) зайнятості французький престол после смерти французько # го короля Карла IV (Який НЕ МАВ сина). Англія виграла битви при Слейсі (1340), під Кресі (одна тисяча триста сорок шість), Пуатьє (+1356). Договір в Бретіньї 1 360 р. закріпів за Англією значний часть французької территории. У 70 # х рр. XIV ст. Англійці почти Повністю були вігнані з Франции.

Однако после перемоги під Азенкурі (1415) Англійці в союзі з бургундцями захопілі Північ Франции (з Парижем). Всенародний Опір англійцям Очола Жанна д'Арк. У 1 429 р. французькі війська на чолі з нею зняла облогу Орлеана. Столітня війна завершилася ка # пітуляцією англійців у Бордо (+1453). Англія втрімала на территории Франции лишь порт Кале (до 1558 р.).

ДИНАСТІЯ Валуєв

!

Валуа - Династія французьких королів, Які правили в 1328- 1589 рр., Гілка Капетінгів; получила свою Назву від невеликого граф # ства у Франції, у провінції Іль # де # Франс, ніні розділеного между Депарьє # таменту Єні та УАЗі. Династія Валуа розпадалася на три Гілки: пряму (власне Валуа), Орлеанську и Ангулемську. Перші графи Ва # Луа належали до молодшої Лінії роду Вермандуа. Остання спадко # єміця цього роду Вийшла заміж за Гуго, сина короля Генріха І Фран # цузького, и принесла Йому в посаг володіння Валуа и Вермандуа.

У 1215 р. графство Валуа Було прієднано королем Філіппом Авгу # стом до земель французької корони. У тисяча двісті вісімдесят п'ять р. ЦІ землі получил Карл Валуа, син короля Філіппа ІІІ Відважного, брат короля Філіппа ІV Красивого, последнего прямого представника дінастії Капетінгів. Саме Карл Валуа ставши засновником однойменної королівської динас # тії. С помощью вдалих шлюбів ВІН розшірів свои володіння и даже Придбай титул імператора Константинопольського. Молодший син Карла ставши засновником Лінії Алансонів, однієї з гілок дінастії Ва # Луа, что перервалася в 1527 р. Старший син у 1 328 р. вступивши на французький престол, после того як три сини Філіппа ІV померли, чи не залишилось чоловічого потомства. Як найближче нащадок Капетін # гів, ВІН БУВ коронування під ім'ям Філіппа VІ. Цей факт не БУВ визна # ний Англією и спричинив початок Столітньої Війни между Англією и Францією. Згідно графство Валуа Неодноразово передавати прин # цям дому Валуа, а потім Бурбонам (всегда вместе с герцогством Ор # леанськім).

Найбільш відомімі представник дінастії Валуа були: Карл V Мудрий, Людовік XI, за правления которого в основному завершилося ТЕРИТОРІАЛЬНЕ об'єднання Франции, Франциск I, что превратилась Фран # цію в абсолютно монархію, Генріх II, Генріх III. З убивства Генрі # ха III во время релігійніх воєн Династія Валуа Припін своє існу # вання. Последнего гілкою роду Валуа булу Маргарита (королева березня # го, 1553-1615). Ее чоловік Генріх IV ставши дере королем новой ді # настії Бурбонів, яка такоже походила від Капетінгів.

ЖАКЕРІЯ

Жакерія (Jacquerie від «Jacques Bonhomme» - «Жак # Простак», Звичайне прізвісько французьких селян) - серія селянських Повсему # тань у Франції в период Столітньої Війни (1337-1453) между Англією и Францією. Найбільшім Повстань стала так кличуть входити «Велика Жаке # рія» (травень-червень +1358 р.). Повстання вібухнуло в переломний момент Столітньої Війни. Незадовго до цього стало битва під Пуа # тьє (1356), у Якій французькі війська зізналася поразка, и велика Кіль # кість ріцарів на чолі з королем Іоанном II Добрим попала в полон до англійців. Обурення селян Було спровоковано тім, что насліднік престолу Дофін Карл розпорядівся збільшити податки, щоб зібраті суму, необхідну для Викуп сеньйорів, Які попали в полон. Укла # дене Незабаром перемир'я между англійцямі и французами такоже не принесло Спок стране, оскількі много СІЛ Було пограбовано англій # ським загонами, что діялі по всій Франции. Це стало черговий уда # ром для селянства, Пожалуйста в 1340 # х рр. сильно потерпіло від голоду й епідемії чуми. Повстання почав у травні +1358 р. на північному Западе Франции І ШВИДКО розповсюділося в Пікардії, Шампані, Іль # де # Франсі та других областях.

Стіхійно сформувалася селянська армія, что Складанний з 5 6 тис.чоловік. Повстанці громили замки и вбивали їх мешканців. На чолі повстання стояв Гійом Каль, Який Зробив Спроба об'єднатися з повсталімі городяни в Паріжі. Повстання в Паріжі під проводом Етьєна Марселя Почалося в 1358 р. и такоже Було віклікано невдово # ленням податковим тягара. Дофін Карл БУВ змушеній утікті з бу # нтуючого Парижа, а Етьєн Марсель спробував скористати его ВТЕ # чею и відсутністю короля и змістіті ненавісніх торгового стану пекло # міністратівніх чіновніків. Етьєн Марсель відіслав для ПІДТРИМКИ учасников Жакерії загін з 300 чоловік з метою організуваті боротьбу з військамі дофіна, Який блокував Париж. Дворяни Незабаром стали об'єднуватися вокруг Карла II Наваррського (Карла Злого).

Повсталі зайнять позіції около села Мело, но на рівнінній місцевості, де смороду розташуваліся, рицарським кіннота булу особливо небезпечна. Гійом Каль з декількома соратниками прібув у табір Карла Злого для переговорів, де его Було схоплено и Страча. Вна # слідок цього 10 червня тисяча триста п'ятьдесят вісім р. селяни, слабо озброєні й позбавлені керівніцтва, були розгромлені дворянами на чолі з графом де Гасто # ном де Фуа и Жаном де Граїлі. Слідом розпочаліся Масові репресії проти повстанців.

Повстань Уота Тайлера

Повстання Уота Тайлера (1381 р.) - найбільше в середньовіч # ній Англии селянське повстання. Керівнікамі були Уот Тайлер и Джон Болл. Повстання охопіло більшість графств. У червні повстанці за ПІДТРИМКИ міської бідноті увійшлі в Лондон. Во время переговорів з королем повстанці Вимагаю Скасування кріпацтва (т. Зв. Майл # Енд # ська програма), повернення громаді угідь и зрівняння станів (Сміт # філдська програма). Повстання Було придушено.

ЖАННА Д'АРК

Жанна д'Арк, Орлеанська діва (бл. 1412-1431) - народна героя # їня Франции. Походила з Селянської сім'ї. У ході Столітньої Війни 1337-1453 рр. Очола боротьбу французького народу проти анг # лійськіх загарбніків, у тисячу чотиреста двадцять дев'ять р. звільніла Орлеан від облоги. У 1430 р. попала в полон до бургундців, Які передали ее англійцям; останні оголосілі Жанну д'Арк Чаклунка и передали церковному суду. Зви # нувачена в єресі, Жанна булу спалена на міському майдані Руана. У 1920 р. канонізована католицькою церквою.

Людовік XI

Людовік XI (3 липня 1423 - 30 серпня 1483) - король Франции з 1461 р., З дінастії Валуа. Людовік народився у найважчій период Столітньої Війни, коли его батькові Карлу VII належала лишь частини # на Франции. У +1456 р. Людовік посварівся з батьком и втік до герцога Бургундського Філіппа Доброго, при дворі которого живий до 1461 р., По # стійно демонструючі почуття вдячності та дружби до Філіппа и его сина Карла Смілівого.

После смерти Карла VII Людовік вернулся в Париж, де здівував усіх скромністю вбрання и поведінкою, что личить городянінові, а не монарху. Новий король Оточі собі незнатного людьми, что залежа # чи только от него. Прийшовши до влади, Людовік почав боротьбу з Філіппом и его сином. Карл Смілівій у 1 465 р. Створив з великих феодалів Лігу Загальна Блага, яка Примус Людовіка 29 жовтня підпісаті сприятливі для Членів Ліги догоду; Людовік тут же почав ее порушуваті. У 1468 р. Людовік за порадою кардинала де Балю прібув у Перонн до Карла Смілівого для переговорів.

У цею годину у Льєжі сталося інспіроване Людовіком повстання про # ти князя # єпіскопа Людовіка де Бурбона, Який БУВ союзником Карла. Карл обвинили у ціх подіях короля, арештував его, и Людовіку удалось звільнітіся лишь ціною значний вчинок Бургундії. После повернення Людовік посадивши кардинала де Балю в клітку, у Якій НЕ # можливо Було розігнутіся, и тієї провів там 11 років. У 1470 р. Людо # вік оголосів Пероннські догоди Недійсними.

Карл Смілівій відповів війною, у Якій взяли участь брат Людовіка Карл Французький, король Англии Едуард IV и ряд найбільшіх феоду # лів Франции. Людовік нейтралізував Карла Смілівого, розбили и стра # тив багатьох учасников Війни, підкупів Едуарда IV и Уклав з ним у Пі # кіньї світ, Яким Офіційно в 1475 р. завершивши войну. Людовік підтріму # вав усіх ворогів Карла Смілівого, а после его загібелі в 1477 р. захо # пів часть его володінь, у тому ж году ВІН прієднав герцогство Чи не # мурське, а в 1481 р. Викуп володіння Анжуйського дому. У 1 479 р. Людовік провів реформу армії, зроби ее найманими; у тому ж году ВІН переніс інсульт, у 1482 р. - другий, после чого різко змінів своє життя, зачінівся в замку Плессі # ле # Тур, замолював гріхі и жертву # вав велічезні суми на церкву. Третій інсульт ставши для него останнім. У Людовіка залиша две дочки и син - Карл VIII.

ВІЙНА Червоної І Білої ТРОЯНДИ

Війна Червоної и Білої Троянди (1455-1485 рр.) - міжусобна війна в Англии, яка велася за престол между двома гілкамі дінастії Плантагенетів - Ланкастерами (на гербі Яскрава # червона троянда) и Йорками (на гербі біла троянда). Загибель у війні головного представ # ників обох дінастій и значної части знаті Полеглих встановлення абсолютизму дінастії Тюдорів.

НЕАПОЛІТАНСЬКЕ Королівство

Неаполітанське королівство - держава в південній части Апеннінського півострова з тисяча двісті вісімдесят дві р. (Формально з 1302 р.) До 1504 р. (З Перерва в 1442-1458 рр.). Воно утворілося после розпад Сици # лійського королівства. У 1504 р. стало володінням Испании и увійшло до складу королівства обох Сіцілій (назва «Неаполітанське королів # ство» збереглася за континентальний частина цієї держави).

Кортес

Кортеси (ісп. Cortes) - у державах Піренейського півострова Станово # представніцькі збори (парламент), найдавніші на терито # рії Західної Європи. У X ст. в королівствах Леон, Кастілія, Сала # манка з'явилися збори # курії, Які вірішувалі питання релігійного, політічного й адміністративного характеру, хоч и не могли саме # стійно ухвалюваті закони. У 1137 р. склікані в Леоні під голову # ванням короля Альфонса VII збори получил Назву кортесів. Оскіль # ки кортеси вініклі з королівськіх Курій, спочатку в них були представлені лишь дворяни й духовенство, міста ж дісталі право посілаті своих депутатов пізніше. Перші представництва міст з'яви # лися в кортесах королівства Леон у 1188 р. Кортеси, так само як Королівські курії, Збирай нерегулярно, Терміни їхніх сесій НЕ були чітко Встановлені. Спочатку смороду були консультативними органами и могли лишь надаваті поради королеві. Починаючі з XIII ст. роль кортесів у політічному и соціальному жітті іспансь # ких королівств різко Зросла, смороду стали прагнуті обмеження коро # лівської влади, чіткого визначення норм діючого права. Уже до середини XIII ст. кортеси прийомів присягу у короля, вірішува # чи питання престолонаслідування, ухвалювалі Нові закони и були наділені правом оголошуваті войну й укладаті світ. У різніх до # ролівствах Испании кортеси Займаюсь Різні позіції: в Арагоні смороду обмежувалі владу короля, а в Кастілії підтрімувалі ее. З кінця XV ст. Почалося обмеження впліву кортесів и сфер їхньої діяльно # сті: смороду скликати рідше, представництво міст у кортесах обме # жували. До кінця XVIII ст. кортеси Припін своє Існування. У сучасній Испании кортесами назівається парламент.

османського ІМПЕРІЯ

Османського імперія - назва султанської Турции. Османського імперія склалось в XV-XVI ст. внаслідок турецьких завоювань в азії, Европе й Північній Афріці. У период найбільшого Розширення (друга половина XVI ст. - середина 70 # х рр. XVII ст.) Включала кроме власне Турции весь балканська півострів, значні территории на півночі Африки, Месопотамію ТОЩО. Розпалася после поразка в Пер # шій мировой війні.

ТИМУР (ТАМЕРЛАН)

Тимур (Тамерлан) (1336-1405) - полководець, Емір з 1370 р. Засновник держави зі столицею в Самарканді. Розгромив Золоту Орду. Здійснював загарбніцькі походи в Іран, Закавказзя, Індію, Малу Азію и т. Д., Які супроводжували розорення багатьох міст, знищення и Захоплення у сповнений населення.

КАЗИМИР III ВЕЛИКИЙ

Казимир III Великий (30.04 (за іншімі данімі 30.06). 1310 - 5.11.1370) - король Польщі (1333-1370). Син Владислава I Локет # ка, Останній представник дінастії Пястів. У 1337-1346 рр. провів копійчаних реформу. У 1346-1347 рр. видав Вісліцько # Пьотрокувські статути, Які стали дерти повну записи польського звічає # вого права и в якіх законодавчо закріплялося Існування станової мо # нархії в Польщі. В течение 40 # х рр. XIV ст. Казимир III при підтрім # ЦІ Чехії ВІВ загарбніцьку політику проти Галицько # Волинської дер # жави. У 1340 р. Казимир III, заздалегідь постелили військовий союз (1339) з угорським королем Людовіком I Великим, почав агресію проти Галицько # Волинського князівства, но потерпів поразка. Піс # ля смерти в 1349 р. глави Боярський правительства Д. Дедько захопів Галі # чину, а немного Ранее - Сяноцьку землю. У 1350 р. Казимир Уклав угоду з Людовіком I Великим про перехід после его смерти польсь # ких земель, Галичини, Холмської и Белзької земель під владу Угор # щини. При ньом в 1351-1352 рр. продовжувалася війна между Поль # щею и Литвою за Галицько # Волинська землю, а в 1352-1366 рр. Польська держава воювали проти Волинського князя Любарта. У 1366 р. Казимир ІІІ подписал договор з Великим князівством Літів # ським, за умови которого до Польщі відійшла Західна Волинь з Хол # мом и Белзом. Розпочав процес польської и німецької колонізації укра # їнськіх земель. Вів Невдалий войну против Тевтонського ордену, яка завершилася підпісанням Калішського трактату 1 343 р., ЗА УМОВИ # ми которого Польща втрачала Східне Помор'я. У 1 343 р. прієднав до Польщі Куявію. Заснував Краківській університет (1364).

КРЕВСЬКА унія

Кревська унія 1385 р. - угода, уклад между Польщею и Вели # ким князівством Литовсько 14.08.1385 в замку Крево (Литва). Пе # редбачає об'єднання Польщі й Литви в єдину державу внаслідок шлюбу польської королеви Ядвігі и литовського князя Ягайла. За умови Кревської унії Ягайло ставав польським королем, одночасно залішаючісь великим князем Литовсько.

Литва зберігала незалежність, но зазнаватися значного посильний # ня в ній польського впліву. Віконуючі умови унії, Ягайло в 1385 р. разом з усіма підданімі прийнять католицтва. Основною метою Кревської унії Було об'єднання сил двох держав для БОРОТЬБИ проти агресії Тевтонського ордену и Приєднання до Польщі части укра # їнськіх земель, Які знаходится у складі Великого князівства Лі # товського. Проти унії виступив литовсько # українська опозиція на чолі з князем Вітовтом, яка добілася Збереження Великого князів # ства Литовсько як окремої незалежної держави.

«Золотої булли»

«Золота булла» Карла IV Люксембурга (лат. Bulla Aurea) - зако # нодавчій акт, чинний імперськім сеймом в 1356 р. и учет імператором «Священної римської імперії» Карлом IV. Вона регла # ментувала избрания німецького короля колегією імперськіх курфюр # Стів и булу дійсна до кінця Існування Старої імперії (1806). Булл були візначені права семи курфюрстів, у 7 # му розділі позначають, хто є «дійснімі І Закону курфюрстами« Священної римської імперії »: три архієпіскопі (Майнца, Тріра и Кельна), король Богемії, Рейнську пфальцграф, герцог Саксонії и маркграф Бранденбурга. Скликання ціх зборів и роль керівника віборів короля належала архієпіскопу Майн # ца, что віддавав свой голос обранцеві останнім.

Рішення прийомів більшістю голосів (або единогласно).До обу # мовлення в «Золотій буллі» прав курфюрстів відносілося такоже про # межень (Заборона) на Розподіл територій курфюрств. Їхні права ві # значущих їхній стан віщим за стан других ландграфів. Особливо це стосувалося Богемії (Чеська королівства), король якої ставав тепер головні світськім курфюрстом.

гуситів

Гусити - прихильники антікатоліцького и национального руху в Чехії (частково в Словаччині) у першій половіні XV ст., Послідов # ники вчення Яна Гуса. Рух гусітів БУВ підготовленій реформацій # ною діяльністю Міліча з Кромержіжа, Матвія з Янова, Яна Гуса, Єроніма Празька, їхніх послідовніків Мікулаша з Пельгржимов # ва, Мартіна Гуски. Центри гусітів - Прага, Пльзень, Табор. У гусітському Русі розрізнюваліся два основних напрями: Таборі ти й чашники. Боротьба гусітів з католицькою церквою и німець # ким засилля у Чехії прізвела до Серії гусітськіх воєн 1419- 1437 рр. Феодально # католицькі сили на чолі з папою Мартіном V та імператором Сігізмундом I провели в 1420-1431 рр. п'ять з # ходів на Чехію, но смороду були відбіті гуситами, військові сили якіх очолювалі Ян Жижка, Ян Желівській, Прокоп Великий. У 1 433 р. чашники об'єдналися з імператорськімі військамі и в 1434 р. біля Ліпан розгромили таборітів, остання фортеця якіх (Сіон) булу захоплююсь в 1437 р.

Грюнвальдська БИТВА

Грюнвальдська битва - битва между військамі Тевтонського ор # подіну и польсько # литовської коаліції 15 липня 1410 р. (У ході так зва # ної «Великої Війни»). «Велика війна» 1409-1411 рр. вінікла через Прагнення Литви повернути ті Литовські землі, что находится под властью Тевтонського ордену (Жемайтію); Польща виступала союз # ніком Литви в цьом конфлікті. 3 липня 1410 р. об'єднані польсько # Литовські війська під командуванням польського короля Владісла # ва II Ягайла (Ягеллона) рушили до кордону володінь Тевтонського ордену, назустріч Їм зі столице орденськіх володінь Марієнбурга (су # часний Мальборк) Вийшла армія під командуванням великого магіс # тра ордену Ульріха фон Юнінгена. Серед тевтонців кроме власне чле # нів ордену та їхніх васалів були ріцарі з Німеччини, Франции та Ан # глії; польське військо включало полки, складені з чехів, валахів, укра # їнців и білорусів; у Литовській армії, Якою командував великий князь литовський Вітовт (Вітаутас), двоюрідній брат Ягайла, знаходится два Смоленськом полки під командуванням князя Смоленськом Се # міна Лінгвена Ольгердовича; на боці союзніків виступала такоже та # тарська кіннота.

15 липня противники зійшліся на рівніні в трикутнику между міс # тами Грюнвальд, Танненберг (ніні - Стембарк) и Людвігсдорф (ніні Людвігово). Війська ордену вішікуваліся фронтом между Грюнвальдом и Танненбергом у две Лінії. Право крило Першої Лінії очолював Ліх # тенштейн, ліве - Валенрод, одному лінію - сам великий магістр. Союзники вішікуваліся в три Лінії довжина 2,5 км между Грюн # Вальдом и Людвігсдорфом.

На лівому крилі знаходится поляки (спільно з чехами, україн # цями та іншімі) під командуванням коронного маршала Польщі Збігнева з Бжезя, третя лінія - на чолі з самим Владиславом, на правому - Литовські й смоленські війська під керівніцтвом Вітовта, на крайньому правому фланзі - татарська кіннота.

Битва Почаїв Із залпу орденської артілерії. Потім в атаку піш # ла татарська кіннота, за нею - перша лінія войск Вітовта. Атака булу відбіта, у бой ПІШЛИ одного и третя Лінії літовців, но Валенрод рушів у контратаку, літовці начали відступаті. Одночасно поляки ПІШЛИ НА Ліхтенштейна и прорвали его фронт. Валенрод, что пере # слідував літовців, вернулся, намагався потісніті сили Збігнева з Бжезя, но БУВ відбітій. У бой вступила друга лінія орденськіх войск під командуванням Ульріха фон Юнінгена, но на допомогу Збігневу прийшла третя лінія поляків під командуванням Ягайла, а загони Вітовта, Які повернув на поле битви, довершили розгром сил ор # подіну. Великий магістр и з ним 205 ріцарів ордену погибли в бою. Мирний договір від 1 лютого 1411 р. Примус Тевтонській орден віддаті Жемайтію Літві, Добжінську землю - Польщі, а такоже віплатіті контрібуцію.


Утворення московської ДЕРЖАВИ

Дмитрій Донський

Дмитрій Донський (1350-1389) - великий князь московський (з 1359 р.) И Володимирський (з 1362 р.), Син Івана II. При ньом в 1367 р. почато будівництво білокам'яніх стін Кремля в Москві. Очо # лив Збройних боротьбу руського народу проти монголо # татар; керували їхнім розгромили у Битві на р. Вожа (1378). У Куліковській Битві 1380 р. (Верхів'я Дону) ВІН проявивши неабиякий полководніцькій та # Лант, за що БУВ прозваний Донська. Во время князювання Дмитрія Донського Москва ратифікувала своє панівне становище в руських зем # лях. Дмитрій Донський Уперше передавши велосипеді князювання Васі # лю I без санкції Золотої Орди. Канонізованій російською Православ # ною Церквою.

МАМАЙ

Мамай (р. Н. Невід. -1380) - Татарський темник (воєначальнік), фактичність правитель Золотої Орди, організатор походів у руські зе # Млі. Зізналася поразка від московського князя Дмитрія Донського в бі # твах на р. Вожа (1 378) и на Дону (Куликовська битві 1380 р.). Втрата # воші владу в Золотій Орді, утік до Криму. Убитий у Кафі.

Куликовський БИТВА

Куликовська битва (8 вересня 1380 р.) - битва руських войск під проводом великого князя Володимирський и московського Дмит # рія Донського з татарським військом на чолі з темником Мамаєм на Куликовому полі, у верхній течії р. Дон. Битва завершилася розгром # мом татарського війська и поклала початок звільненню руського наро # ду від золотоордінського ярма.

ІВАН III

Іван III (1440-1505) - великий князь московський (з тисячі чотиреста шістьдесят дві р.), Син Василія II. За правления Івана III склалось ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ядро ​​єдиної Руської держави, почав формирование центрального держав # ного апарату. Прієднав Ярославль (+1463), Новгород (1478), Твер (1485), Вятки, Перм та інші міста. За его правления Було скіни монголо # татарське ярмо ( «стояння на Вугрові» 1480 р.), Склад Судебник 1497 р., Розвернулося велике будівництво в Москві, віріс міжнародний авторитет Руської держави, сталося оформлення Тита # лу Великий князь всієї Русі.

Боярський ДУМА

Боярська дума - 1) У Київській державі рада Членів старшої Дружини та других около до князя осіб. 2) У период феодальної роздробленості рада знатних васалів при князі у великих та удільніх князівствах. 3) У Російській централізованій державі кінця XV - качана XVIII ст. Постійний Станово # представніцькій орган аристо # кратії при великому князі (цареві) законодорадчого характеру, на засіданнях которого обговорюваліся питання зовнішньої и внутрішньої політики.

ДВОРЯНСТВО

Дворянство - один Із Вищих станів феодального Суспільства (на # Рівні з духовенством), Який БУВ наділеній закріпленімі в законі при # вілеямі, что передавати в спадщину. Основою економічного и полі # тичного впліву дворянства булу власність на землю. У Західній Євро # пі дворянство формуван Із старовинних аристократичність родів, королівськіх посадових осіб, ріцарства и остаточно склалось в Епоха абсолютизму. Воно ділілося на вищє и нижчих, что находится віра # ження и в Дворянська титулах (Бароні и ріцарі в Англии, гранди та ідальго в Испании, магнати и шляхта в Польщі ТОЩО). У странах Захід # ної Європи после ліквідації станового Суспільства дворянство зберег # ло много своих прівілеїв, а такоже політичний Вплив. В России дворян # ство вінікло в XII-XIII ст. як нижчих частина військово # служивого стану. З XIV ст. дворяни начали отрімуваті за службу землю. За Петра I становлення дворянства остаточно завершити.


!


ЩО ВІВЧАЄ НОВА ІСТОРІЯ

Термін «нова історія» ( «новий час») з'явився в Європейській сус # пільно # Політичній думці в Епоха Відродження. Це Поняття міцно за # кріпілося в історичній науке, хоч его Зміст Постійно уточнювався и трансформувався. Зараз під новою історією розуміють процес станів # лення й утвердження буржуазних отношений як основи західної ціві # лізації. Як правило, ее початок пов'язують з англійською революці # єю 1640-1660 рр., Что стала Яскрава симптомом кризиса «старого порядку». Верхня межею ПЕРІОДУ новой истории є рубіж XIX-XX ст. За цею годину економіка Заходу еволюціонувала від мануфактурної ста # Дії розвитку капіталізму до індустріальної, а в соціально # Політичній сфере - від абсолютизму до буржуазних республік и основ цивільно # го Суспільства.


ВЕЛИКІ географічні ВІДКРИТТЯ

ОГЛЯД ВЕЛИКИХ географічних ВІДКРІТТІВ

Великі географічні Відкриття - найбільші Відкриття європей # ських мореплавців и землепроходців, зроблені в XV - середіні XVI ст. Спонукальності мотівів для Відправлення європейцямі чис # ленніх експедіцій Було кілька. Це Пошуки Нових торгових Шляхів, оскількі Розширення володарювання турків зруйнувалися традіційні торгові зв'язки Європи зі сходяться, перекривши найважлівішій тор # говій шлях на Схід через Малу Азію та Сірію. Кроме того, до цього часу Вже булу практично вірішена завдання мореплавства у Відкрито # му морі, побудовані Надійні судна, прістосовані до океанського пла # вання; усе це стімулювало поиск Нових Шляхів в Індію, Відкриття и Захоплення земель, что находится на Південь від Європи.

ПЕРШИЙ Період ВІДКРІТТІВ

Далекі морські Експедиції дерло начали Здійснювати порту # гальські мореплавці, пірати и работоргівці. У 1419 р. Ж. Гонсалвіш Зарку и Т. Ваш Тейшейра відкрілі острови Мадейра и Санта, между +1427 и одна тисяча чотиреста тридцять два рр. М. Велью Кабрал відкрів Азорські острови. У 1445 р. капітан Д. Діаш обійшов Західний край Африки и назвавши его Зеле # ним мисом, а експедиція А. Кадамосто в 1456 р. відкріла острови Зеленого мису. У 60-70 # ті роки португальці досліджувалі бережи Гвінейської затоки; у 1 482 р. капітан Д. Кан відкрів гирло р. Конго. У 1487-1488 рр. Каравела Б. Діаша досяглі Південного краю афри # ки, відкрівші міс Доброї Надії. Нарешті, у 1497-1498 рр. експе # діція Васко да Гама на чотірьох суднах обігнула Африку з півдня, Вийшла в Індійський океан и досягла берегів Индии.

Віходячі з уявлення про кулястість Землі, генуезець Христофор Колумб на іспанській службі Зробив Спроба досягнуть Индии іншім Шляхом (плівучі на Захід Атлантичного океаном). Іспанський уряд дав Йому 3 Каравела (найбільша булу водотоннажністю 280 т), и 12 жовтня одна тисяча чотиреста дев'яносто дві р. експедиція під керівніцтвом Колумба досягла од # ного з Багамськіх островів. Кроме того, були відкриті острови Куба и Гаїті. Потім великий мореплавець здійснів ще три плавання, відкрівші острови Пуерто # РІКО, Ямайку и кілька невеликих островів з групи Ма # лих Антильські, а такоже Узбережжя Південної и Центральної Амері # ки. Колумб помер у 1506 р., Будучи упевненім, что відкрів новий шлях в Індію. Насправді ж ВІН БУВ першовідкрівачем Америки.

У 1499-1504 рр. Чотири подорожі (у складі іспанськіх експеді # Цій) здійснів до берегів Нового Світу італієць Амеріго Веспуччі. Ні # мецькій картограф и видавець М. Вальдземюллер у передмові до книги Веспуччі предложили назваті новий материк на честь Амері # го - Америкою, и ця назва увійшла в Історію (у 1 538 р. Вона Вперше булу вказана на карті Південної и Північної Америки).

У 1500-1501 рр.ескадри під командуванням португальця П. А. Кабрала, что прямувала в Індію, через екваторіальну течію силь # але відхілілася від курсу на Захід и досягла берегів Бразилии, яка булу оголошено володінням Португалії. Берегів Тихого океану дерти з європейців досяг Іспанський конкістадор В. Нуньєс де Бальбоа, Який перетнув у 1513 р. Панамській перешійок. Остаточно підтвердів наявність Величезне океану между Америкою и Азією Ф. Магеллан, Який Очола Перше плавання вокруг світу (1519-1521). Експеді # ція під керівніцтвом Магеллана досліділа Південно # східну часть Південної Америки, відкріла протоку между Атлантичного и Тихим океанами (Магелланової протоки) и здійсніла плавання в південній ча # стіні Тихого океану. Магеллан побував на Маріанськіх и Філіппінсь # ких островах (де загінув у сутічці з тубільцямі). З 239 людей, что відправіліся з ним у плавання, в Іспанію повернулася 21 (ними до # мандував керманич Експедиції баск С. Ель # Кано).

Напрікінці XV ст. італієць Дж. Кабот на англійській службі від # кривий Північно # східне Узбережжя Північної Америки, Пожалуйста на рубежі X-XI ст. Вже відвідувалося вікінгамі. Пізніше его син С. Кабот здійснів трівалу подорож уздовж східного Узбережжя Південної Аме # рики. У второй чверті XVI ст. Ф. Пісарро, Д. де Альмагро, Ф. Орель # яна та інші іспанські конкістадорі досліджувалі Тихоокеанський уз # бережжя Південної Америки, відкрілі Перу, Чілі й найбільші пів # денноамеріканські ріки Амазонку, Оріноко, Парани и Парагвай.

ДРУГИЙ Період ВІДКРІТТІВ (СЕРЕДИНА XVI - СЕРЕДИНА XVII СТ.)

У цею годину Почалося Освоєння Сібіру руськими мандрівнікамі и землепроходцями. Помор'я, что заселяли Узбережжя Білого моря, відправляліся у трівалі плавання на невеликих вітрильних суднах, відкріваючі полярні острови (Шпіцберген та інші). У 1579 або одна тисяча п'ятсот вісімдесят один р. Єрмак почав похід у Сибір. На півночі Західного Сібіру в 1601 р. Заснований місто Мангазея - центр торгівлі хутрами. На Єнісеї та Лені були побудовані руські фортеці - остроги. У 1639 р. І. Мос # квітін пройшов до Узбережжя Охотська моря. В. Поярков и Є. Хаба # рів у 1649-1653 рр. зі своими Козацькими загонами Вийшла до Амура. Експедиція С. Дежнєва дерло пройшла Берінговою прото # кою, что розділяє Азію и Північну Америку. Похід В. Атласова на Камчатку завершивши добу географічних відкріттів росіян у Сібіру та на Далекому Сході.

Спроба європейськіх мандрівніків у цею период обігнуті відкри # ту Колумбом землю з півночі й найти новий шлях в Азію обумовілі інтенсівне Вивчення Північної Атлантики та Арктики. Англієць Дж. Девіс здійснів три плавання в пошуках Північно # західного про # ходу з Атлантичного в Тихий океан, у 1587 р. відкрів протоку (яка носити его имя). Г. Гудзон во время експедіцій в арктічні части Північної Америки відкрів протоку, затоку и ріку, названі его ім'ям. В. Баффін у 1612-1616 рр. здійснів експедіцію до берегів Шпіц # Бергені, досліджував Гудзонову затоку и море, Згідно Назва его ім'ям, відкрів ряд островів у Канадсько Арктична архіпелазі. Голландський мореплавець В. Янсзоон у 1606 р. відкрів Австралію (західне Узбережжя півострова Кейп # Йорк). У 1642 р А. Тасман від # кривий острів, назв на его честь Тасманією, дерло обійшов Ав # стралію з півдня, відкрів Нову Зеландію и ряд архіпелагів у Тихому океані. Плаваюча в цьом РЕГІОНІ, Л. Торрес відкрів південний бе # рег Нової Гвінеї и протоку между нею и Австралією.

Значення Великих географічних відкріттів в історії людства ве # лічезне. Смороду ознаменувалі нову еру в географічному дослідженні Землі, дали Поштовх до розвитку багатьох галузь природознавства, спріялі інтенсіфікації Світової торгівлі й підготувалі умови для європейської колоніальної експансії.


РЕФОРМАЦІЯ В Европе

М. ЛЮТЕР

Лютер Мартін (1483-1546) - діяч Реформації в Німеччині, початок якої поклали его Виступ (1517) у Віттенберзі з 95 тезами про # ти торгівлі індульгенціямі; ЦІ тези відкідалі основні догмати като # ліцізму. Був засновником лютеранства. Переклав на німецьку мову Біблію, затвердивши норми загальнонімецької літературної мови.

ІНДУЛЬГЕНЦІЯ

Індульгенція (від лат. Indulgentia - Милість) - у католицькій церкві повне або часткова відпущення гріхів, а такоже письмове посвід # чення про це. Широка торгівля індульгенціямі (з XII-XIII ст.) Була засоби збагачення духовенства.

РЕФОРМАЦІЯ

Реформація (від лат. Reformatio - превращение) - Суспільно # політичний та ідеологічній рух у Західній и Центральній Европе XVI ст., Що прийнять релігійну форму БОРОТЬБИ проти католицького вчення І церкви. Початок Реформації пов'язують з виступа Марті # на Лютера 31 жовтня 1517 р. проти торгівлі папськімі індульгенці # ями. Ідеологі Реформації вісунулі тези, Які заперечувалі необхід # ність католицької церкви з ее ієрархією та інститутом духовенства, відкідалі канони католицького богослужіння, що не візнавалі права церкви на земельні багатства. Традіційно віділяють три основних напрями Реформації: бюргерській (Лютер, Жан Кальвін, Ульріх Цвін # глі); плебейській, Який Вимагаю Скасування католицької церкви та поєднувався з Боротьба за встановлення соціальної рівності (Томас Мюнцер, анабаптисти); королівсько # князівській, что відображав ін # Тереса світської влади, яка прагнула розшіріті своє політичне зна # чення за рахунок церковних володінь. Під ідейнімі гасли рефор # мації проходили Селянська війна в Німеччині 1524-1526 рр., Нідерландська и Англійська революції. У Реформації містяться дже # рела протестантизму.

Т. Мюнцера

Мюнцер Томас (бл. 1490-1525) - вождь Селянська # плебеї # ких мас у Реформації и селянській війні 1524-1526 рр. у Німеччі # ні. У релігійній форме проповідував Ідеї насільніцького повалення феодального ладу, передачі влади народові й встановлення справед # ливого Суспільства. Намагався создать в Тюрінгії # саксонському районі єдиний центр Селянської Війни, но 15 травня +1525 р. его загін Було розгромлено около м. Франкенгаузен, а Мюнцера Схопи # лено и Страча.

Селянська ВІЙНА В Німеччині

Селянська війна в Німеччині 1524-1526 рр. булу віклікана Посилення феодального гніту; тісно переплелися з Реформацією. Основні райони: Швабська # шварцвальдській, франконській, Тюрін # го # саксонській. Селяни, підтрімані Частина городян (особливо пле # бейством), штурмували дворянські замки й монастирі, захоплювалися міста. Програма повсталіх - «Дванадцять статей» - Вимагаю ска # сування кріпацтва, Зменшення податків и панщини, вільного корис # тування Громадського угіддямі.

Вождь та ідеолог Селянська # плебейського табору Томас Мюнцер призвал до встановлення справедливого ладу. До селян прієднала # ся частина бюргерства и ріцарства. Селянська війна булу жорстокости придушена військамі Швабська союзу.

Ж. КАЛЬВІН

Кальвін Жан (1509-1564) - французький діяч Реформації, за # сновнік кальвінізму. Головний твір Кальвіна назівався «Повчання в хрістіянській вірі». Ставши з 1541 р. Фактично диктатором Ж # неви, ВІН превратилась ее на один Із центрів Реформації. Характеризують # вався вкрай релігійною нетерпімістю.

КАЛЬВІНІЗМ

Кальвінізм - направление протестантизму, Заснований Ж. Кальві # ном. З Женеви розповсюдівся на Францію (гугеноти), Нідерланди, Шотландію й Англію (пуритани). Під вплива кальвінізму прохо # дили Нідерландська (XVI ст.) Та Англійська (XVII ст.) Революції. Для кальвінізму особливо характерні: Визнання только Святого Письма, віняткове значення доктрини призначення (тобто призна # чення життя людини, ее порятунку або засуджених походити від Божої Волі; успіх у професійній ДІЯЛЬНОСТІ служити підтверджен # ням ее обраності), заперечення необхідності допомоги з боку духо # венства в спасінні людей, Спрощення церковної обрядовості (во время богослужіння не звучить духовна музика, чи не запалюються свічки, у церквах відсутні настінні зображення). Сучасні прихильники кальвінізму - кальвіністі, реформати, пресвітеріані, конгрегаціо # налісті.

протестантизм

Протестантизм (від лат. Protestans, рід. В. Protestantis - тієї, что публічно доводити) - один з основних направлений у хрістіянстві. Відокремівся від католицизму в ході Реформації XVI ст. Об'єднує безліч самостійніх течій, церков и сект (лютеранство, кальвінізм, ан # гліканська церква, методисти, баптисти, адвентисти и т. Д.). Для про # тестантізму характерні Відсутність принципова протиставлення духовенства мирянам, відмова від складної церковної ієрархії, спро # щений культ, Відсутність чернецтва, целібату; у протестантізмі НЕ # має культу Богородиці, святих, ангелів, ікон, число таїнств зведення до двох (хрещення и причастя). Основне джерело віровчення - Святе Письмо.

КОНТРРЕФОРМАЦІЯ

Контрреформація - церковно # політичний рух в Европе середи # ні XVI-XVII ст. на чолі з папством, напрямків проти Реформа # ції. В основу програми Контрреформації покладаючи решение Трід # тського собору 1545-1563 рр. Здійснювалася в основному за допо # могою інквізіції. Активні провідники Контрреформації - чернечі ордени, особливо єзуїти.

єзуїти

Єзуїти (лат. Societas Jesu - «Товариство Ісуса») - католицього # кий Чернечий орден, Заснований у 1537 р. Ігнатієм Лойолою. За # тверджень папою Павлом III у 1540 р., У 1550 р. від папи Юлія III орден получил детальний опис своих завдання и структури. В условиях Поширення протестантизму и критики традіційного черне # цтва перед єзуїтами ставить завдання Поширення и захисту віри, а такоже виховання «добрих католиків», чому служили проповідь, викладання в навчальний заклад и допомога знедолення. Здійс # ненню завдання ордену служили централізм та ієрархія; будь # хто з єзуїтів МІГ жити в світі; Було такоже відсутнє єдине орденське вбрання.

После попередня іспіту бажаючих вступитися до ордену - нови Цій - покликання БУВ два роки працювати в госпіталі або здійсніті босоніж пілігрімство, жити у зліднях и на милостиню (перша ЕКЗА # мінація). Потім починався период навчання богослов'я и суміжніх наук, Який МАВ невизначенності длительность (друга екзамінація). З числа схоластіків # учнів відбіраліся особини для річного новіціату (третя екзамінація) - терціарії, Які потім в залежності від Виявлення зді # бностей могли стати членами двох Наступний рівнів ордену: коад'ю торів (помічників) и професів, Які прийомів три звічайні чернечі обітніці - цнотлівості, бідності й слухняності.

З останніх відбіраліся потім «Професія четвертої обітніці» - чи # польових обмежена еліта ордену, - Які приносили обітніцю особістої слухняності Папі римському. Смороду обирали генерала ордену, якому належала вся повнотіла власти; від скликання генерального капітулу єзуїти відмовіліся. Резиденція генерала знаходится в Риме. Осіб # Лівій акцент Лойола робів на дотріманні обітніці слухняності: ор # ден Мисливий як безвідмовне знаряддя в руках папства, а Кожний его член покликання БУВ, «немов труп», підпорядкуваті собі старий # шим, причому не только зовні, но й внутрішньо. Значне місце в дія # льності ордену Займаюсь освіта, яка, на Відміну Від жебрущіх орденів, що не булу обмежена только богослів'ям, но включала в себе й оволодін # ня комплексом гуманітарних знань. Єзуїти создали розгалужену и доступні для віхідців Із різніх станів систему середньої освіти. Дуже скоро єзуїтські колегіумі стали вважатіся Зразкове Незалежності від того, якові кар'єру МАВ Намір зверни Вихованець. Орден БУВ одним з основних знарядь Контрреформації.

Учення єзуїтів про «уявно обмовку», что знімало відповідальність за ті або інші проступки в имя Вищих цілей, дозволило ордену ефек # тивно протістояті протестантизму, контролюваті Державні органи и впліваті на Суспільні настрої.


НІДЕРЛАНДСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ

ІКОНОБОРЧЕ Повстань 1566 р.

Іконоборче повстання 1566 р. - повстання, з которого Почаїв Нідерландська революція XVI ст. Розпочато воно Було під гаслом кальвінізму и спрямовано передусім проти католицької церкви. Го # ловного діючою силою повстання стали міські НИЗИ и селяни прімісь # ких СІЛ. Погрому зізналася около 5500 церков и монастирів, де зни # щуваліся ікони и статуї святих. У Деяк місцях повстанці громили дворянські замки и маєтки, зніщувалі боргові й орендні записи. Спо # чатку діямі повсталіх намагались Керувати кальвіністські КОНСИС # торії и ОКРЕМІ члени антііспанського Союзу дворян, Створення в 1565 р. Однако озлоблення повсталіх відштовхнуло від них нідер # ландськіх дворян, Які ПІШЛИ НА догоду з іспанською властью. 23 серп # ня намісніця Нідерландів Маргарита Пармська видала МАНІФЕСТ, обіцяючі скасуваті інквізіцію, пом'якшити закони проти єреті # ків, допустіті обмеження свободу кальвінізму, амністуваті Членів Союзу дворян. Цей МАНІФЕСТ розкол ряди повсталіх, й іконоборче повстання Було придушено.

ПРИНЦ В. ОРАНСЬКІЙ

Вільгельм I Оранській (Нассауській, Мовчазний) (24 квітня 1 533 - 10 липня 1584) - принц Оранській, граф Нассауській, діяч Нідерландської революції, лідер антііспанської дворянської опозі # ції. Старший син німецького графа Нассау # Ділленбурга, Вільгельм володів землями в Німеччині, Нідерландах и Франции (князівство Оранж). На качану 1560 # х років ВІН Виступивши на чолі опозиції нідер # ландськіх дворян проти іспанської влади. После вступления в Нідерлан # ді іспанської армії Вільгельм сховався в Німеччині и с помощью німецькіх протестантський князів и французьких гугенотів органі # зував походи в Нідерланди в 1568 и одна тисяча п'ятсот сімдесят два рр. Повсталі штати Голлан # дія и Зеландія в 1572 р. Проголосуйте Вільгельма Оранського своим статхаудером и нада Йому шірокі повноваження. Спритний полі # тик и дипломат, майстер інтрігі й компромісів, Вільгельм у цею пе # ріод спріяв консолідації національніх сил Нідерландів у борьбе против власти іспанського короля. После перемог повсталіх на півдні країни в 1576 р. ВІН переїхав у Брюссель, де в 1577 р. зайнять вищий екстраордінарній адміністративний пост у Брабанті. Убитий іспан # ським агентом Б. Жераром.

МОРСЬКІ ТА Лісові ГЕЗІ

Гезі (нідерл. Geuzen, від франц. Gueux - убогі) - во время Нідер # ландської революції XVI ст. прізвісько борців проти іспанського у # лодарювання. Спочатку гезамі називали Членів Союзу дворян, утво # реного опозіційною знаття в 1565 р. з метою захисту прівілеїв ні # дерландського дворянства від деспотизму іспанського короля. Пізні # ше гезамі стали назіваті учасников збройної Боротьба з іспанцямі, Які діялі Партизанська методами на суші (лісові гезі) и на морі (морські гезі). Морські гезі получил от Вільгельма Оранського каперські свідоцтва, Які надавали Їм статусу каперів (корсарів) и тім самим узаконювалі їхні піратські напади на іспанські торгові судна й прибережні поселення. Взяття Морський гезамі міста Бриля 1 КВІ # Тня +1572 р. дало Поштовх до загально повстання в Північніх Нідер # Ланда.

ГЕРЦОГ АЛЬБА

Aльба Фернандо (повн. Фернандо Альварес де Толедо # и # Пімен # тел, третій герцог Альба) (29 жовтня 1507 - 11 грудня 1582) - іс # Панський полководець и державний діяч, правитель Нідерландів у 1567-1573 рр. На Політичній Арені з'явився во время Війни 1546- 1548 рр. зі Шмалькальденськім союзом німецькіх протестантів и Війни Испании з папою Павлом IV (1556-1557). Завдяк смілівості, католицькому фанатизму и відданості монархії Альба користувався особливим довір'ям іспанського короля Філіппа II Габсбурга. При # значень правителем у Нідерланди, Альба влітку тисяча п'ятсот шістьдесят-сім р. на чолі Сильної армії прібув у країну. ВСТАНОВИВ терористичний диктату # ру (Рада про безладдя), ВІН прірік до Страті Тисячі людей (у тому чіслі графа Егмонт та Адмірала Горна). Однако політика Альби, осо # бліво набрання ним у 1571 р. нового податку - Алькабала, - при # звелено в 1572 р. до нового революційного Вибух. У тисячу п'ятсот сімдесят три р. король БУВ змушеній відклікаті герцога Альбу в Іспанію. У 1580 р. Альба Очо # лював іспанську армію, яка завоювала Португалію.

УТРЕХТСЬКА унія

Утрехтська унія (тисяча п'ятсот сімдесят дев'ять р.) - військово # політичний союз Північ # них провінцій Нідерландів (Голландія, Зеландія, Утрехт, Гелдерн, Оверейссель, Фрісландія, Гронінген), Укладення проти Испании. Во время Нідерландської революції XVI ст. Південні провінції країни 6 січ # ня тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять р. постелили Арраську унію, спрямованих на Збереження влади іспанського короля Філіппа II Габсбурга. У відповідь п'ять північніх провінцій (пізніше до них прієдналіся ще две провінції) 23 січня 1579 р. постелили в Утрехті унію проти іспанської влади. Статті Утрехт # ської унії передбачало Федеративної політичний устрій Нідерлан # дів, создание комунальної армії, єдиної монетної системи, ведення спіль # ної зовнішньої політики. Влада іспанського короля візнавалася лишь формально. Утрехтська унія заклать основи Республики сполучення провінцій. До унії долучень много міст у Фландрії та Брабанті, но в 1580 # ті роки весь Південь Нідерландів БУВ завойованій іспанські # ми військамі.

ГЕНЕРАЛЬНІ Штати

Генеральні штати - у Нідерландах історічніх (з 1463 р.) Так називана вища Станово # представніцька установа, у СУЧАСНИХ Ні # дерландов - парламент.

НІДЕРЛАНДСЬКА ОСТ! ІНДСЬКА

КОМПАНІЯ

Нідерландська Ост2Iндська компанія (Об'єднана Ост # Індська компанія) - торгова компанія Голландський купців, что існувала в 1602-1798 рр. Компанія мала монопольне право торгівлі, мореплав # ства, размещения факторій у странах басейнів Індійського и Тихого океанів. Захопівші значні территории в Південно # Східній азії и на пів # дні Африки, Ост # Індська компанія стала головним інструментом ство # рення голландської колоніальної імперії.

НІДЕРЛАНДСЬКА ВЕСТ! ІНДСЬКА КОМПАНІЯ

!

Нідерландська Вест2Iндська компанія - торгова компанія, что існувала в 1621-1791 рр. Дістала від Генеральної Штатів республі # ки сполучення провінцій монопольне право торгівлі та колонізації в Амеріці й Західній Афріці. Захопіла часть территории Бразилии, кілька островів Вест # Индии (Кюрасао, Аруба ТОЩО), часть східного Узбережжя Північної Америки, де Було Заснований місто Новий Ам # стердам (ніні Нью # Йорк). Ряд опорних пунктів компании на західно # му узбережжі Африки стали базами для голландської работоргівлі. У борьбе с іспанською и португальського торгівлею компанія актив # але вікорістовувала каперство. У 1628 р. каперській флот під коман # Дуванна Пітера Хейна захопів около берегів Кубі Іспанський «срібний флот»; ВАРТІСТЬ здобічі оцінювалася у 12 млн гульденів. После Закінчення Трідцятілітньої Війни (1618-1648) Нідерландсь # ка Вест # Індська компанія зізналася кризиса. Більшість ее володінь уже во второй половіні XVII ст. булу захоплююсь колоніальнімі суперники # ми голландців - англійцямі.

Франція У XVI-XVII ст.

ФРАНЦИСК I

Франциск I (12 вересня 1494 - 31 березня тисяча п'ятсот сорок сім) - король Фран # ції з 1515 р. з ангулемської Гілки дінастії Валуа. На роки его прав # ління пріпадає розквіт французького Відродження, Посилення абсо # лютізму в королівській політіці й початок становлення соціально # Політичної системи, яка існувала до 1789 р.

ГУГЕНОТСЬКІ (Громадянські) Війни

Гугенотські Війни у Франції 1562-1594 рр. - Війни между като # ликами й гугенотами. Обидвоє протіборствуючіх Таборі очолювала феодальна знати (что прагнула обмежіті королівську владу): катол # ків - герцоги Гізі, гугенотів - принц Луї Конде, адмірал Гаспар Коліньї та наваррській король Антуан Бурбон (Який пізніше пере # йшов на бік католиків). Зі вступити de facto на французький пре # стіл у тисячу п'ятсот дев'яносто чотири р. Генріха IV Бурбона (Який перейшов у католицизм) військові Дії в основному закінчіліся; остаточно завершивши Релігійні Війни Нантській едікт 1598 р.

абсолютизм

Абсолютизм (абсолютна монархія) - форма феодальної дер # жави, при Якій монарху Належить необмежена верховна влада. При абсолютізмі держава досягає Найвищого ступенів централізації, ство # рюються розгалуженій бюрократичною апарат, Постійна армія и по # ліція; діяльність ОРГАНІВ станового представництва, як правило, при # піняється. Розквіт абсолютизму в странах Західної Європи пріпадає на XVII-XVIII ст.

ВАРФОЛОМІЇВСЬКА НІЧ

Варфоломіївська ніч - Масове знищення гугенотів католиками в ніч з 24 на 25 серпня 1572 р. (День святого Варфоломія) в Паріжі, організоване Катериною Медічі та Гізамі, найважлівіша Подія релі # гійніх воєн у Франції. За вересень # Жерменськім світом (после Третьої релігійної Війни 1568-1570 рр.) Гугенотів получил частково свобо # ду, Їм передавалися кілька фортець, а Адмірала Коліньї Було введено до складу королівської ради. Уряд Карла IX и Катерини Медічі, бажа # ючи скріпіті світ, наполіг на шлюбі голови кальвіністів Генріха Наваррського (майбутнього Генріха IV) и Маргариті Валуа, сестри короля. Коліньї предложили об'єднати католицьке и гугенотське дворянство у війні проти Испании, підтрімавші повсталіх кальвініс # тів Нідерландів. Катерина Медічі та ее радники вважаю, что кін # флікт Франции з Могутнє Іспанією обернеться катастрофою. Смороду побоюваліся такоже, что Коліньї вдасть підпорядкуваті своєму впли # ву молодого короля.

На весілля в столиці з'їхалися усі відомі представник кальвініст # ської арістократії, а такоже сотні Середніх и дрібніх дворян. У Парі # жі ходили чутки про гугенотську змов. Сорбонна и проповіднікі називали весілля «протіпріроднім». Гугенотам пріпісувалі від # повідальність за розв'язання Громадянських воєн, бачили в них слуг антихриста, Які звертатись до організаторів Бога. Весілля відбулося 18 серпня 1572 р. На фоні загально зубожіння Надзвичайно пішні Святкування поси # лювали Обурення міськіх жителей. 22 серпня на Адмірала Коліньї Було Вчинено замах. Сліді злочин Вказував на прічетність до ньо # го герцога Генріха Гіза, популярного среди парижан.

За законами честі ВІН винен БУВ помстітіся Коліньї за свого батька, убитого в 1563 р. Пораненого Адмірала відвідалі Карл IX и Катерина Медічі. Альо гугенотська знати не задовольнілася співчут # тям, зажадавші від короля наказание Гіза. Місяць Заклик готува # тися до новой Війни. Деякі дворяни залиша Париж. Катерині Ме # дічі й кільком придворним удалось переконаті короля усунуті най # більш небезпечний групу гугенотів, щоб избежать Громадянської вій # ні. Паризька муніціпалітет 23 серпня получил наказ зачініті ворота и привести в Готовність Міську милицию. У ніч на 24 серпня Було вбито Коліньї, потім Почаїв різанина гугенотів, что находится в Луврі та в других частина міста. Генріху Наваррському та его Кузьо # ну Генріху Конде король врятував життя, зажадавші їхнього перехо # ду в католицтва. Тиждень у городе панували дике насильство. Король намагався відновіті спокій, но солдати и міська міліція змішувалі # ся з простолюдинами, вбіваючі и грабуючі даже тих, кого король брав під захист. Спочатку уряд намагався поясніті, что відбува # ється, ворожнечею Гізів та Коліньї, но 26 серпня Карл IX Офіційно заявил, что все сталося за его наказом.

Убивства гугенотів відбуліся такоже у кількох провінційніх міс # тах.Тільки в Паріжі погибли более 2 тис. чоловік и більше 5 тис. - по всій Франции.

ДИНАСТІЯ БУРБОНІВ

Бурбони (франц. Bourbons, ісп. Borbones, італ. Borboni) - динас # ТІЯ королів Франции в 1589-1792, 1814-1830 рр .; королів Испании в 1700-1808, 1814-68, 1874-1931 и з 1975 р .; королів обох Сіцілій в 1735-1805, 1814-1860 рр .; герцогів Парми и П'яченца в 1748- 1802, 1847-1859 рр. Найбільш відомі представник французьких Бурбонів: Генріх IV, Людовік XIV, Людовік XVI, Людовік XVIII. Початок іспанської Гілки Бурбонів поклали онук Людовіка XIV - Фі # ліпп V. Король Испании Хуан Карлос I є Єдиним з Бурбонів, что збері # гає престол до цього часу. Родоначальник Гілки королів обох Сици # лій - Карл IV, син іспанського короля Філіппа V.

НАНТСЬКІЙ ЕДІКТ

Нантській едікт (1598 р.) - закон, виданий французький до # ролем Генріхом IV Бурбоном; остаточно завершивши Релігійні Війни Другої половини XVI ст. у Франції. Едікт Було підпісано у квітні 1598 р. в городе Нанті. Согласно з его положеннями католицизм зали # шався пануючою релігією Франции, но гугенотам надавати свобо # та віросповідання и богослужіння в містах (кроме Парижа и Деяк других) та у Деяк Сільських місцевостях. Гугенотів здобули право займаті судові, Адміністративні й військові посади. При парламен # тах Парижа, Бордо, Тулузи, Гренобля були створені СПЕЦІАЛЬНІ впала # ти для розбор СУДОВИХ справ гугенотів. Половина складу ціх палат комплектувалася з числа гугенотів. Едікт дозволяє гугенотам склі # кати свои конференции й Синоду. Кроме того, Нантській едікт містів секретні додаткові статті. Смороду надавали гугенотам право мати свою армію, сто фортець и укріпленіх замків з гарнізонамі (Головні з якіх Монпельє, Монтобан, Ла # Рошель). После Війни з гугенотами 1621- 1629 рр. секретні статті Нантського едікту були Відмінені за світом в Але одна тисяча шістсот двадцять дев'ять р. У 1685 р. король Людовік XIV Бурбон Повністю відмі # нив дію Нантського едікту.

Англія У XVI ст.

ДИНАСТІЯ ТЮДОРІВ

Тюдори - Королівська Династія в Англии в 1485-1603 рр. Перед # ставники: Генріх VII, Генріх VIII, Едуард VI, Марія I, Єлизавета I.

лендлордів

Лендлорд (англ. Landlord, буквально - земельний лорд) - у се # редньовічній Англии феодал - великий землевласнік, лорд; з розвит # кому капіталістічніх отношений у Великобритании - великий землі # власник, одержувач земельної ренти. Власність лендлордів Почаїв складатіся в Англии в XIV-XV ст. у период розкладання манора (фе # одальної вотчини). Пізніше, поряд з джентрі, лендлордів почінають вести своє господарство капіталістічнімі методами. У результате огороджувань лендлордів зосереділі у своих руках Великі земельні площади. Англійська революція XVII ст. Юридично зміцніла Володін # ня лендлордів на правах пріватної власності за. Парламентські огоро # джування XVIII ст. остаточно зігналі селян Із земель лендлордів. Володіючі значний земельною власністю, лендлордів широко прак # тікувалі капіталістічні форми ее оренди, у тому чіслі здачу діля # нок під забудову, будівництво шахт и підприємств. У XVIII ст. ленд # Лорді відігравалі провідну роль у політічному жітті Великобрита # нії, їхні Інтереси віражала партія Торі. У XIX ст. зростання проми # слової буржуазії прізвело до послаблення позіцій лендлордів.

ДЖЕНТРІ

Джентрі (англ. Gentry, від gentle - благородний, родовитий, знатний) - нетітуловане Середнє и Дрібне дворянство в Англии XVI- XVII ст. В Англии джентрі стали підґрунтям для нового дворянства, Пожалуйста зуміло прістосуватіся до розвитку капіталізму в XVI-XVII ст. Саме джентрі Було головного провідником капіталістічніх отношений в англійському селі. У ході аграрного перевороту XVI-XVII ст. смороду збільшілі свою земельну власність за рахунок огороджувань та роз # продаж секулярізованого церковного майна. Свої землі джентрі складали в оренду великим фермерам, або Самі Займаюсь сільським господарством и промисловим виробництвом, активно використову # ючи Найману працю. Свої капіталі джентрі ОХОЧЕ Вкладай в торгові компании. Економічно зміцніле джентрі Вже в XVI ст. відігравало ва # жліву політічну роль, з їхнього середовища Вийшла много політіч # них діячів, Лідери парламентської опозиції абсолютизму и Лідери англійської революції XVII ст. - Дж. Хемпден, Дж. Пім, О. Кром # вель, Дж. Лільберн. Джентрі у складі нового дворянства виступили головні союзником буржуазії в борьбе против абсолютизму. Рево # люція лента земельну власність джентрі. Проведені в ході рево # люції Скасування рицарським тримання превратилась земельні під # лодіння джентрі в приватну власність буржуазного типу.

ОГОРОДЖУВАННЯ

Огороджування - насільніцькій згін селян Із землі (якові потім огороджувалі обгороджений, канавами); класичне вираженість нашли в Англии кінця XVІІІ - качана XIX ст. Основними причинами зго # ну селян Із земель, Які стали використовуват під пасовища, були зростання цен на зовні и розвиток суконної промісловості. Селяни, позбавлені землі, перетворюваліся в основном на волоцюг и жебраків. Так звані Парламентські (дозволені актами парламенту) огороджена # вання XVIII - качана XIX ст. прізвелі у Великобритании до знік # нення селянства.

Генріх VIII

Генріх VIII (28 червня 1 491 - 28 січня 1547) - англійський король з 1509 р., З дінастії Тюдорів, один Із найяскравішіх предста # вніків англійського абсолютизму. В управлінні державою Генріх VIII спірався на своих фаворітів: Томаса Уолсі, Томаса Кромвеля, Томаса Кранмера. За его правления в Англии булу проведена Реформація, якові король розглядав як засіб Зміцнення своєї влади и поповнення Скарбниці. Безпосереднім мотивом до реформи англійської церкви стала відмова римського папи Климента VII затвердіті розлучення Генріха VIII и Катерини Арагонської та его одруження з Анною Бо # лейн. После розріву з Папою Римський парламент у 1534 р. прого # лосів короля головою англійської церкви. Оновлена ​​церква зберегла католицькі обряди и получила Назву англіканської церкви. Канцлер Томас Мор, Який Виступивши проти розріву Із Папою Римський, БУВ звинувачений у державній зраді и Страчених у тисяча п'ятсот тридцять п'ять р.

Генріх VIII в 1536 и 1539 рр. провів секулярізацію Монастір # ких земель, значний частина якіх перейшла в руки нового дворянст # ва. Опір, особливо сильний на півночі Англии ( «Благодатне паломниць # тво»), жорстокі прідушувався королівськімі військамі. У зв'язку Із секулярізацією посілівся процес експропріації селянських наді # лів, розорення селян. Для Боротьба з волоцюгами и Жебрак Генріх VIII видав «криваве законодавство» проти експропрійованіх. Однак в условиях аграрного перевороту, что почався, король намагався зберег # ти старі феодальні структуру землеволодіння, зокрема, провівши заходи проти огороджувань.

АНГЛІКАНСЬКА ЦЕРКВА

Англіканська церква - протестантська церква, что вінікла в XVI ст .; у Великобритании є державною. У догматіці англіканської церкви поєднуються положення протестантизму (про порятунок осо # бисть вірою) и католицизму (про спасаючу силу церкви). За куль # тому и організаційнімі принципами Близько до католицької церкви. Церковна ієрархію очолює король.

пуритани

Пуритани (англ. Puritans, від пізньолат. Puritas - чистота) - послідовнікі кальвінізму в Англии в XVI-XVII ст., Які виступали за поглиблення Реформації, проведеної зверху у форме англіканства, і проти абсолютизму. Пурітанізм ставши ідеологічнім Прапора Анг # лійської революції XVII ст. Неоднорідність соціально # політічного складу пуритан прізвела до віділення среди них помірної (пресвіте # ріані) и радікальної (індепенденті) течій.

Єлизавета I

Єлизавета I Тюдор (7 вересня 1533 - 24 березня 1603) - коро # лева Англии з 1558 р., Дочка Генріха VIII Тюдора та Анни Болейн. При Єлізаветі I були зміцнені позіції абсолютизму, відновлена ​​англі # канська церква, розгромлена Іспанська Непереможне армада (1588), широко здійснювалася колонізація Ірландії. Сорокап'ятілітнє прав # ління Єлизавети I вважається періодом розквіту англійського абсо # лютізму и «золотим ВІКОМ» ренесансної культури в стране.

Непереможне АРМАДА

Непереможне армада (ісп. «La Armada Invencible») - військо # вий флот, сформованому у 1586-1588 рр. Іспанією для завоювання Англии во время англо # іспанської Війни 1587-1603 рр. Армада нарах # Вува 131 корабель Із 2400 гармат.

Екіпаж суден складався з 8 тис. матросів и канонірів. На борт Було взято 19 тис. солдат и +1545 добровольців, призначення для завою # вання Англии. Іспанські кораблі Складанний в основном з великих, ви # сокобортніх галеонів, призначення для абордажного бою. Роль арти # лерії в Морське бою іспанські Флотоводці недооцінювалі. После дворічної подготовки, 20 (30) травня 1588 р. армада під прапором герцога А. П. Медіні # Сідонії Вийшла в море з Лісабона.

Шторм Затримано флот в Ла # Коруньї и только 12 (22) липня іспанці залишились рідні береги. Англійський флот складався з невеликих за розмірамі, но маневреності суден Із сильною артілерією. Усього у Флоті англійців нараховувалося 197 кораблів, 6500 гармат, 12 тис. мат # росів, 4 тис. солдат. Під командуванням Ч. Хоуарда и Ф. Дрейка анг # лійські кораблі зустрілі іспанців у Ла # Манші и в течение 21 (31) лип # ня - 29 липня (8 серпня) 1588 р. Неодноразово атакувалі Неперемож # ну армаду, зніщівші около 20 кораблів.

Зізналася поразка у відкрітому бою, Іспанський флот не зміг при # йняти на борт армію герцога Парма, діслоковану в Нідерландах, и БУВ змушеній піті вокруг Британських островів назад в Іспанію. Во время штормів біля Оркнейськіх островів и около берегів Ірландії погибли около 40 кораблів. У вересні 1588 р. в порти Північної Испании повернув около 70 суден армади з 9-10 тис. чоловік на борту. Внаслідок загібелі Непереможної армади Могутність Испании на морях булу серйозно підірвана, а Великобританія получила статус Сильної морської держави.

АНГЛІЙСЬКА ОСТ! ІНДСЬКА КОМПАНІЯ

Англійська Ост2Iндська компанія - приватна компанія, что за # ймалася торгівлею з країнамі Ост # Индии та Кітаєм и поступово пере # творилася в організацію з управління англійськімі володіннямі в Индии. Існувала в 1600-1858 рр.


ТРІДЦЯТІЛІТНЯ ВІЙНА (1618-1648)

Основні етапи

ТРІДЦЯТІЛІТНЬОЇ Війни

Трідцятілітня війна 1618-1648 рр. - війна между Католицький # Габсбурзької блоком (іспанські й Австрійські Габсбурги, католицькі князі Німеччини, підтрімані папством и річчю Посполитою) і проти # стантсько # антігабсбурзькою коаліцією (німецькі протестантські кня # зі, Франція, Швеція, Данія, підтрімані Англією, Голландією и росі # єю). Габсбурзької блок виступали під прапором католицизму, анти # Габсбурзької коаліція (особливо спочатку) - протестантизму. Три # дцятілітня війна поділяється на періоді: чеський (1618-1623) - Чеське повстання 1618-1620 рр.проти Габсбургів и поразка чехів біля Білої Гори (1620); датській (1625-1629), коли війська католіт # цької ліги (під командуванням Альбрехта Валленштейна та Йоганна Тіллі) завдан поразка Данії, прогнавши датські війська з территории Німеччини; шведський (1630-1635), коли шведська армія, яка втор # глась під командуванням Густава II Адольфа в Німеччіну, получила перемоги біля Брейтенфельді (1631), Лютцена (1632), но булу троянд # біта під Нердлінгеном (1634); франкошведській (1635-1648), коли Із вступити у войну Франции визначили явна перевага антігабсбур # зької коаліції. У результате Війни зізналася краху плани создания універсальної католицької монархії під егідою Габсбургів, політична гегемонія в Европе перейшла до Франции. Війна закінчілася Вест # фальськім світом тисячу шістсот сорок вісім р.

ВЕСТФАЛЬСЬКІЙ СВІТ

Вестфальський мир (1648 р.) - два мирних договори, підготов # лені в Мюнстері та Оснабрюк (Вестфалія). Завершивши тридцяти # літню войну 1618-1648 рр. Швеція получила гирла почти всех судноплавних рік Північної Німеччини, Франція - часть Ель # засу, за німецькімі князями були візнані права суверенних го # сударів. Цей світ закріпів и посил політічну роздробленість Ні # меччіні.

Московська ДЕРЖАВА В XVI-XVII ст.

ІВАН IV Грозного

Іван IV Грозний (1530-1584) - великий князь (з 1533), цар и ве # лікій князь всієї Русі (з +1547), син Василія III. З кінця 40 # х рр. правив за участю Вібраної заради. За часів его правления Почалося скликання Земському соборів, склад «Судебник» 1550 р., Проведені реформи управління та суду (Губна, Земському й інші реформи). У 1565 р. булу введено опричнина. За Івана IV ВСТАНОВИВ торгові зв'язки з Англі # єю (+1553), Створена перша друкарня в Москві. Підкорені Казанська (1552) та Астраханське (1556) ханства. У 1558-1583 рр. велася Лівон # ська війна за вихід до Балтійського моря, почав Приєднання Сібіру (1581). Внутрішня політика Івана IV супроводу масово Репре # сіямі и стратами, посилений закріпачення селян.

ОПРИЧНИНА

Опричнина - 1. У XIV-XV ст. особливе удільне володіння жі # нок з велікокняжеської сім'ї. 2. Назва уділу Івана Грозного в 1565- 1572 рр. з особливими теріторією, військом и Державним апаратом.

3. Система внутрішньополітічніх ЗАХОДІВ Івана Грозного в 1565- +1572 рр. для Боротьба з передбачуваності зрадою в середовіщі знаті (Масові репресії, страти, земельні конфіскації и т. д.).

ЛІВОНСЬКА ВІЙНА

Лівонська війна 1558-1583 рр. - війна России проти Лівонського ордену, Швеции, Польщі та Великого князівства Литовсько (з 1569 р. - Речі Посполитої) за вихід до Балтійського моря. 1 # й етап (до 1561 р.) Завершівся розгромили Лівонського ордену. На 2 # му ета # пі (до 1578 р.) Російські війська вели боротьбу зі зміннім успіхом, зайнять влітку 1 577 р. кілька прібалтійськіх фортець. На 3 # му етапі (з +1579 р.) Російські війська вели Оборонні бої (оборона Пскова 1581-1582 рр. ТОЩО) проти армії Стефана Баторія и Шведська войск. Завершилася підпісанням невігідніх для России Запольського # го и Плюського перемир'я.

Б. ГОДУНОВ

Борис Годунов (бл. 1552-1605) - російський цар з 1 598 р. Вису # нувся во время опричнини; брат Дружини царя Федора Івановича и фактичність правитель держави при ньом. Зміцнював Центральну владу, спіраючісь на дворянство; посілював закріпачення селян.

УРОЧНІ ЛІТА

Урочні літа в России XVI-XVII ст. - 5 #, 15 # літні та інші Терміни, протягом якіх поміщікі могли подати иск про повернення Їм КРІ # Поснов селян # утікачів. Уведені в 90 # х рр. XVI ст. Соборне Укладення 1649 р. ВСТАНОВИВ безстроковій розшук селян # утікачів.

Єрмак

Єрмак Тимофійович (между тисячі п'ятсот тридцять сім и 1540 - 1585) - російський до # зацькій отаман. Походом 1582-1585 рр. розпочав завоювання Сібі # ру російською державою. Загінув у бою з ханом Кучум. Герой народних пісень.

ЛЖЕДМІТРІЙ I

Лжедмітрій I (р. Н. Невід. -1606) - російський цар з 1605 р. Вважається самозванцем (ймовірно, це БУВ Г. Б. Отреп'єв). У 1601 р. з'явився в Польщі під ім'ям сина Івана IV Грозного - Дмитрія. У 1604 р. з польсько # Литовсько загонами перейшов російський кор # дон, БУВ підтріманій частина міщан, козаків и селян. Убитий бою # рами # змовнікамі.

ЛЖЕДМІТРІЙ II

( «ТУШІНСЬКІЙ Злодій»)

Лжедмітрій II ( «Тушінській злодій») (р. Н. Невід. -1610) - самозванець невідомого походження. З 1607 р. відавав собі за царя Дмитрія, Який нібіто врятувався (тобто за Лжедмітрія I). У 1608- 1609 рр. Створив Тушінській табір під Москвою, звідки безуспішно намагався захопіті столиці. З початком Відкритої польської інтер # венції втік у Калугу, де БУВ убитий.

ДИНАСТІЯ Романова

Романові - Боярський рід, Царське (з 1613), імператорське (1721-1917) прізвище. Дерло відомим предком Романових БУВ Андрій Іванович Кобила (помер до 1351 р.). До качана XVI ст. іме # Нува Кошкінімі, потім Захар'їнімі # Кошкінімі и Захар'їні # ми # Юр'євімі. Родоначальник Романових - боярин Микита Рома # Нович Захар'їн # Юр'їв. Его син Федір у Майбутнього ставши патріар # хом під іменем Філарет. На Земському Соборі 1613 р. Михайла Федо # Сидоровичу звертаючись царем. З дому Романових царювалі Олексій Михайло # вич, Федір Олексійович. У роки малоліття царів Івана V и Петра I правителька булу Соф'я Олексіївна.

У тисяча сімсот двадцять одна р. Петро I БУВ проголошеній імператором. Катерина I (березень Скавронська) стала дерти російською імператріцею. Зі смертю Петра II Династія Романових перервалася в прямому чоло # вічому поколінні.

!

После смерти Анни Іванівні правітелькою при малолітньому Іва # Нові VI Антоновичу булу Анна Леопольдівна. Зі смертю Єлизавети Петрівні Династія Романових перервалася у прямій жіночій Лінії. Однако прізвище Романових носили Петро III (син герцога Голштейн # Готторпського Фрідріха Карла та Анни, дочки Петра I) и его дружи # на Катерина II (уродж Ангальт # Цербстська), їхній син Павло I и его нащадки (одна з назв дінастії в літературі - Голштейн # Готторп # ські # Романові): Олександр I, Микола I, Олександр II, Олександр III и Микола II, что зрікся престолу в ході Лютневої революції 1917 р. У 1918 р. Микола Олександрович Романов та его сім'я були розстріля # ні в Єкатерінбурзі; других Романових убито в 1918-1919 рр., Дехто емігрував.

ЗЕМСЬКІ собору

Земські собори - Вищі Станово # представніцькі встанови в России середини XVI - кінця XVII ст. Включали представителей освячена # го собору (архієпіскопі, єпископи та інші на чолі з митрополитом, з тисячу п'ятсот вісімдесят дев'ять р. - з патріархом), Боярської думи, «государевого двору», ви # борної від провінційного дворянства и верхівкі міщан. На Земському соборах розглядаліся найважлівіші загальнодержавні питання.

Наказ

Наказ - 1. Органи центрального управління в России XVI - качана XVIII ст. 2. Місцеві органи палацово управління в XVI- XVII ст. 3. Назва стрілецькіх полків у XVI-XVII ст.

стрільці

Стрільці - у Російській державі XVI - качана XVIII ст. слу # Жилі люди, Які Складанний постійне військо; піхота, озброєна вогнепаль # ною зброєю. Спочатку набирається з вільного сільського и міського населення, потім їхня служба стала довічною и Спадкового. Отрімува # платні грошима, хлібом, іноді землею. Жили слободою и малі сім'ї, займаюсь такоже ремеслами и торгівлею. Стрільці були актив # ними учасниками Московского +1682 р. и Стрілецького повстання 1698 р. После создания регулярної російської армії стрілецьке вій # сько Було скасовано Петром I.

Соборний Покладання 1649 р.

Соборний Покладання 1649 р. - зведення Законів Російської тримаючи # ві; Прийнято Земському собором 1648-1649 рр. У ньом Вперше були зафіксовані Державні злочини, остаточно оформлених кріпацтво. Ос # новное закон в России до першої половини XIX ст.

С. РАЗІН

Разін Степан Тимофійович (бл. 1630 - 6 (16) червня тисячі шістсот сімдесят одна) - Донський козак, Ватажок Селянської Війни 1670-1671 рр. У 1662- 1663 рр. Донський отаман, воювали з кримського татарами и турка # ми. У 1 667 р. Із загонами козацької голоти здійснів піратські походи на Волгу та Яїк, у 1668-1669 рр. займався розбоямі на Каспійсько # му морі, біля берегів Персії. Весною 1670 р. Очола Селянська войну. С. Разіна Було видано Козацька старшиною Царське правительства. Стра # чений у Москві.

Патріарх НИКОН

Никон (Минов Микита) (1605-1681) - російський патріарх з тисячі шістсот п'ятьдесят два р. Провів церковні реформи, Які спричинили розкол. Втручан # ня Никона у внутрішню и зовнішню політику держави під тезою «свя # щенство вищє за царство» віклікало розрив патріарха з царем. У 1 658 р. Залиш патріаршество. Собор 1666-1667 рр. позбавів его сану патріарха. Був заслання на Північ. У 1681 году БУВ Повернення Із заслання и відновленій у сані патріарха.

церковний розкол

Розкол - відділення від Російської православної церкви части віруючіх, что НЕ признал церковної реформи Никона 1653-1656 рр. У второй половіні XVII-XVIII ст. БУВ ідейнім гаслом опозіційніх рухів.

Англія У XVII-XVIII ст.

Яків I СТЮАРТ

Яків I Стюарт (1566-1625) - англійський король з 1603 р., Шотландський король (під ім'ям Якова VI) з тисячі п'ятсот шістьдесят сім р. З дінастії Стю # артів, син Марії Стюарт. Прихильники абсолютизму континентально # го типу. За правления Якова I загострілася боротьба между короною и парламентом.

КАРЛ I

Карл I Стюарт (19 листопада 1600 - 30 січня 1649) - король Великобритании та Ірландії, перший в історії Європи монарх, засу # Дженні до публічної страти (у период англійської революції 1640- 1660 рр.). Другий син Якова VI, короля Шотландії, та Анни Датської.

ДОВГИЙ ПАРЛАМЕНТ

Довгий парламент (Long parliament) в Англии - скликання до # ролем Карлом I Стюартом 3 листопада 1640 р .; Фактично ставши законо # давчім органом англійської революції XVII ст. Проіснувавші понад 12 років (звідсі назва), Довгий парламент БУВ розігнаній Олівером Кромвелем 20 квітня 1653 р.

О. Кромвеля

Кромвель Олівер (1599-1658) - діяч англійської революції XVII ст., Керівник індепендентів. У 1640 р. Вибраний у Довгий пар # ламент. Один з головних організаторів парламентської армії, что отри # мала перемоги над королівською армією в 1 # й (1642-1646) і 2 # й (1648) Громадянських війнах. Спіраючісь на армію, яка Вигнан з парла # менту пресвітеріан (1648), спріяв страті короля и проголошенню ре # спублікі (1649), а влада в Якій булу зосереджена в руках Прихильний # ків Кромвеля. З 1650 р. лорд # генерал (Головнокомандувачем всіма зброй # ними силами). Придушивши Рухи левелерів и діггерів, візвольні Рухи в Ірландії та Шотландії. У +1653 р. ВСТАНОВИВ режим одноосібної війсь # кової диктатури - протекторат.

ВІГІ ТА ТОРІ

Вігі та Торі - англійські Політичні партії.Англійська двопар # тійна система, что є основою політічного життя країни, Почаїв фор # муватіся в Епоха реставрації, за правления Карла II. До кінця 1660 # х років корупція и розбещеність двору, непопулярна зовнішня політика (союз з Францією) и страх перед Посилення католицизму об'єднали всех незадоволення режимом. Уже в 1667 р. у палаті про # щін формується партія опозиції - так кличуть входити «партія країни». Їй протистоять «партія двору». Обідві партии Складанний здебільшого з представителей арістократії, хоч до складу «партии країни» входила частина англійської Фінансової еліти. Пізніше, під час полемікі на # вколо «Білля про віключення» Якова Стюарта з престолонаслідуван # ня и скликання парламенту (1680-1681), за Обом партіями закріпі # лися лайліві прізвіська, Які вживалися їхнімі опонента. Перед # ставніків «партии країни» іменувалі вігамі (Whig в Шотландії - чоловік, что находится поза законом), а члени «партии двору» стали назіватіся Торі (Tory - ірландській грабіжник). Під цімі назв обідві партии увійшлі в Історію.

«БІЛЛЬ ПРО ПРАВА»

«Білль про права» (Bill of Rights) є (1689) - Конституційний акт, что визначили розвиток Англии як парламентської монархії. Результатом # ти політічного перевороту 1688 р. (Коли Якова II Було усунуто від влади и его місце зайнять Вільгельм III) були оформлені у виде Декларації прав, что закріплювала завоювання парламенту та фіксу # вала умови, на якіх Лорді и общини погоджуваліся Визнати Вільгель # ма Оранського своим правителем. Декларація булу прийнятя 13 лю # того +1689 р., А в Жовтні 1 689 р. вона булу превратилась в парламенті # кий «Білль про права». Статут переосміслював співвідношення вла # ді парламенту и короля, что правив тепер нема за «Божественна пра # вом», а согласно з актами парламенту.

Согласно зі статутом, король позбавлявся права відміняті закони парламенту про наказание, а такоже без его санкції Припиняти дію других Законів. Таким чином, король позбавлявся суверенітету в за # конодавчій сфере. Різко обмежувалася и можлівість втручання коро # ля у сферу судочинства. Були скасовані суди Церковної КОМІСІЇ, что підпорядковуваліся королю як Голові церкви. Королівська влада по # збавілася и Фінансової незалежності; вместо старого принципу віді # лення довічного доходу короля, кошти на Утримання двору та армії тепер віділяліся на невеликій срок, змушуючі монарха Постійно звертатися до парламенту за субсідіямі. Навпаки, позіції парламен # ту Завдяк «Біллю про права» посил. Король зобов'язувався регулярно склікаті парламент (як мінімум один раз на три роки); членам парламенту гарантувалася свобода слова. Кроме того, як «Не # закон» засуджувався способ маніпулювання Вибори, коли на місцях підбіраліся Вірні трону кандидати. ОКРЕМІ розділи «Білля про права» торкає СУДОВОЇ власти. У них йдеться про те, что суди НЕ повінні вдаватся до надмірніх застав, штрафів и жорстокости поки # рань. Було покладаючи край практике штучного підбору присяжних. Компетенція судів присяжних розшірілася, оскількі Їм Було пере # дано право розглядаті справи про державну зраду.

Заборонялася такоже конфіскація майна арештованіх аж до вини # сення присяжних вердикту. Таким чином, цею документ намагались # ся покласти край судновому свавіллю. «Білль про права" не встанов # лював прямого парламентського правления; король як и Ранее МАВ право вібіраті и зніматі з посад міністрів, Суддів, а такоже склікаті и розпускаті парламент.

ВІЙНА ЗА ІСПАНСЬКУ Спадщина

Війна за Іспанську спадщину (1701-1714 рр.) - війна между Фран # цією та Іспанією - з одного боку, и протилежних Їм коаліцією на чолі з австрійськімі Габсбургами и Велікобрітанією - з Іншого боку. Причиною Війни стала Відсутність прямого спадкоємця у примі # рлого в 1700 р. последнего представника дінастії іспанськіх Габсбу # ргів Карла II. Війна Йшла зі зміннім успіхом, но зрештою закінчі # лася перемогою стран антіфранцузької коаліції. У 1713 р. Було укла # дено Утрехтській світ между Францією та Іспанією, з одного боку, и Англією, Голландією, Пруссією, Савойєю та Португалією - з іншо # го, а в 1714 р. у Раштатті - мирний договір между Францією и «Свя # щенною Римський імперією». У результате Філіпп V БУВ Визнання королем Испании та ее колоній за умов відмові его спадкоємців від прав на французький престол. Значні вигоди від Війни получила Ан # глія: до неї відійшлі фортеця Гібралтар на півдні Піренейського пів # острова, острів Менорка в Середземних морі, французькі володіння у Північній Амеріці (землі вокруг Гудзонової затоки, острів Нью # Фаундленд); кроме того, англійські купці Добилися права асьєнто - права на ввезення негрів # рабів в іспанські КОЛОНІЇ. Голландія дістала право тримати військові гарнізоні в Фортеця Намюр, Турн, Іпр та других. До Австрії були прієднані Іспанські Нідерланди, південна частина Италии, Сардінія, частина Тоскани, Мілан и Мантуя, поверніть # ні территории на Рейні. Сіцілія відійшла до Савойї. Франція внаслі # док Війни булу Розора и позбавілася колішньої могутності й впліву в Европе. Загальне число убитих и поранених у війні становило почти 600 тис. чоловік. Головного результатом Війни за Іспанську спадщі # ну стало Посилення морської й колоніальної могутності Англии.

ПРОМИСЛОВИЙ ПЕРЕВОРОТ

Промисловий переворот - назва історічного ПЕРІОДУ переходу від мануфактури до машинного виробництва. У 60 # ті рр. XVIII ст. - першій чверті XIX ст. промисловий переворот ставить у Великобритані # нії. Потім до кінця XIX ст. в різний час на шлях промислового пере # коміра стали США, Франція, Німеччина, Італія, Японія. У Російсь # кій імперії промисловий переворот почався после Скасування кріпа # цтва (1861), а завершівся на качана 80 # х рр. XIX ст.

РОСІЯ НАПРІКІНЦІ XVII-XVIII ст.

ПЕТРО I

Петро I (30 травня (9 червня) 1672 р. - 28 січня (8 лютого) тисяча сімсот двадцять п'ять р.) - російський цар з тисячі шістсот вісімдесят-два р. (Правив з тисяча шістсот вісімдесят дев'ять р.), Імператор всеросійській (з одна тисяча сімсот двадцять одна р.), Молодший син Олексія Михайловича від іншого шлюбу з Н. К. Нарішкіною. Провів реформи державного управління (створ Сенат, Колегії, органи ВИЩОГО державного кон # тролю и політічного розшуку; церква підпорядкована державі; про # ведено Розподіл країни на губернії, побудовали нову столицю Санкт # Петербург). Використана досвід західноєвропейськіх стран у розвит # ку промісловості, торгівлі, культури. Провівши політику Мерканті # лізму (создания мануфактур, металургійних, гірнічіх та других заводів, портів, каналів ТОЩО). Керували будівництвом флоту и ство # ренням регулярної армії.

Очолював армію в Азовському походах 1695-1696 рр., Північній війні 1700-1721 рр., ПРУТСЬКА поході 1711 р., Персидських по # ході 1722-1723 рр .; командував військамі при взятті Нотебурга (1702), у битвах біля села Лісового (1708) и під Полтавою (1709). Спри # яв зміцненню економічного и політічного становища дворянства.

З ініціативи Петра I Відкрито много учбових закладів, Академію наук, Прийнято т. Зв. цивільний шрифт. Реформи Петра I проводь # лися с помощью жорстокости методів, Шляхом вкрай напружено # ня матеріальніх и Людський ресурсов (введено подушний податок), что спричиняв народні повстання (Стрілецьке 1698 р., Астрахан # ке 1705-1706 рр., Булавінське 1707-1709 рр .), Які прідушувалі # ся УРЯДОМ. Будучи творцем могутньої абсолютістської держави, Петро І добився Визнання за Россией авторитету Великої держави.

СТРІЛЕЦЬКИЙ БУНТ

Стрілецьке повстання (Стрілецький бунт) +1698 р. Було віклікане Посилення кріпосніцького гніту, тяжкою службою и насильством з боку начальніків. Московські стрільці (бл. 4 тис. Чоло # вік), учасники Азовська походів Петра I, на шляху в Великі Луки усунулі своих начальніків и рушили до Москви; ВСТАНОВИВ зв'язок Із царицею Софією Олексіївною, готуваліся до розправі з боярами та іноземцямі. Розбіті під Новоєрусалімськім монастирем 18 чер # вня. У 1698-1699 рр. Було Страча +1182 стрільці, 601 заслано на каторгу. Слідчі Дії та Страті трівалі до 1707 р.

СЕНАТ

Сенат - державний орган в России в 1711-1917 рр., Підпорядко # ваний імператору. Був Заснований Петром I як вищий орган у спра # вах законодавства и державного управління. З Першої половини XIX ст. як вищий Судовий орган здійснював нагляд за діяльністю держав # них установ и чіновніків. Через суди статутами 1864 р. - вища касаційна інстанція.

Колегії

Колегії - в России у XVIII - на качану XIX ст. центральні уста # нови, Які відалі окремий галузь державного управління. Засну # вані Петром I у 1717-1721 рр. вместо пріказів. Перші Колегії: ІНО # земних справ, Військова, Адміралтейська, Камер # колегія, Штатс # контор # колегія, Ревізіон # колегія, Юстиц # колегія, Берг # колегія, Ма # нуфактур # колегія, Комерц # колегія, вотчина # колегія, Головний магіс # витрат. Пізніше утворені Колегії економії, Малоросійська колегія, Юс # тиц # колегія ліфляндськіх, естляндськіх и фінляндськіх справ, Ме # дична колегія. Були скасовані з утвореннями міністерств.

НАЙСВЯТІШІЙ СИНОД

Синод (від грецьк. Synodos - збори) - у Руській православній церкві в 1721-1917 рр. вища церковна установа. Синод БУВ встанов # лений у ході Перетворення Петра I вместо Скасований ним патріарше # ства спочатку як Духовна колегія (указом від 25 січня +1721 р.) И уро # чисто Відкритий 14 лютого +1721 р. під назв Найсвятішій Правлін # ський Синод. У 1723 р. Синод БУВ Визнання патріархамі Східних православних церков як установа, что має всі патріарші права.

Північна ВІЙНА

Північна війна 1700-1721 рр. - війна Північного союзу (у скла # ді России, Речі Посполитої, Саксонії, Данії, Ганноверу, Пруссії) проти Швеции. Росія у Цій війні боролися за вихід до Балтійського моря. После поразка під Нарвою (+1700) Петро I реорганізував армію, ство # рів Балтійський флот. У 1701-1704 рр. російські війська закріпі # лися на узбережжі фінської затоки, взяли Дерпт, Нарву.

У 1703 р. Було засновано Санкт # Петербург, Який ставши столицею Російської імперії. У 1708 р. шведські війська, Які вторглися на ро # сійську теріторію, зізналася поразка у Битві біля с. Лісового. Полтав # ська битва 1709 р. закінчілася повну розгромили шведів и Втеча Карла XII в Туреччина. Балтійський флот здобувши перемоги біля Гангута (1714) та біля Гренгама (1720). Війна завершилася перемож # ним для России Ніштадтськім світом 1721 р.

Табель ПРО РАНГИ

Табель про ранги - законодавчий акт в России, что визначавши поря # док проходження служби чиновниками. Виданий Петром I у тисячі сімсот двадцять два р. Табель про ранги встановлювали 14 рангів (класів, класная чінів, 1 # й - Найвищий) за трьома видами: військові (армійські та морські), штат # ські та прідворні. Скасований после 1917 р.

АННА ІОАННІВНА

Aнна Іоаннівна (Ганна Іванівна) (1693-1740) - російська імпе # ратріця з 1730 р., Племінніця Петра I, герцогиня Курляндська з 1710 р. Посаджена на престол Верховною таємною радою. Фактіч # ним правителем при ній БУВ Е. Й. Бірон.

Російсько! Турецький ВІЙНА 1735-1739 рр.

Російсько2турецька війна 1735-1739 рр. велася Россией (у сою # зі з Австрією) за вихід до Чорного моря и з метою припиненням набігів кримсько татар. Російські війська під командуванням Б. К. Мініха взяли Азов, Очаків, Хотин, Ясси, двічі Займаюсь Крим. Закінчілася Бєлградськім світом 1739 р.

Єлизавета ПЕТРІВНА

Єлизавета Петрівна (1709-1761 / 62) - російська імператрі # ця з 1741 р., Дочка Петра I. Посаджена на престол гвардією. За часів ее царювання були досягнуті значні успіхі в розвитку господарства, культури России и в Зовнішній політіці, чому спріяла діяльність М. В. Ломоносова, П. І. та І. І. Шувалова, А. П. Бестужева # Рюміна та других.

КАТЕРИНА II

Катерина II Велика (1729-1796) - російська імператріця (з 1762 р.). Німецька принцеса Софія Фредеріка # Августа Анхальт # Цербе # стська. З 1744 р. жила в России. З +1745 р. дружина великого князя Петра Федоровича, майбутнього імператора Петра III, которого скинула з престолу (1762), спіраючісь на гвардію (Г. Г. и О. Г. Орлова та других). Провела реорганізацію Сенату (1763), секулярізацію земель (1763-1764), скасувала гетьманство в Україні (1764). Очолювала Покладена комісію 1767-1769 рр. За ее правления став Селянська війна 1773-1775 рр. під проводом О. Пугачова.

Підпісала указ про ліквідацію Запорозької Січі (1775), видала Установу для управління губернією 1775 р., «Жалувану грамоту дво # рянства» 1 785 р. и «Жалувану грамоту містам» 1785 р. За часів Каті # ріні II внаслідок Російсько # турецьких воєн 1768-1774 и 1787- 1791 рр. Росія остаточно закріпілася на Чорному морі, Було прієд # нано Північне Причорномор'я, Крим, Прикубання. Вона ліквідувала Кримське ханство (1783), прийнять в російське підданство Східну Грузію (1783). У период правления Катерини II Здійснено три поділі Речі Посполитої (1772, 1793, 1795). Імператріця лістувалася з Воль # тером та іншімі діячамі французького Просвітніцтва. Була авто # ром багатьох белетрістічніх, драматургічніх, публіцістічніх, на # уково # популярних творів, «Записок».

Російсько! Турецький ВІЙНА 1768-1774 рр.

Російсько2турецька війна (1768-1774 рр.) Була розпочата Туреч # чіною после відмові России вівесті війська з Польщі. Розгром турі # цьких войск під Ларга и Кагул (Командуючим П. О. Рум'янцев), турецького флоту в Чесменському бою, заняття Криму Примус турецький уряд підпісаті Кючук # Кайнарджійській світ 1774 р.

Російсько! Турецький ВІЙНА 1787-1791 рр.

Російсько2турецька війна 1787-1791 рр. булу розпочата Туреч # чіною з метою повернення Криму та других територій. Перемоги российских войск під командуванням О. В. Суворова (Кінбурн, Фок # шани, Рімнік, Ізмаїл), Г. О. Потьомкіна (Очаків), М. В. Рєпніна (Ма # чінська битва), російського флоту під командуванням Ф. Ф . Ушаков # ва (Керченська битва, битви біля Тендра та Каліакрії) заставил Туреч # чину Визнати себе переможених. Війна завершилася Ясськім ми # ром тисяча сімсот дев'яносто дві р.

Г. Потьомкін

Потьомкін Григорій Олександрович (13 (24) вересня 1739 - 5 (16) жовтня тисячі сімсот дев'яносто один) - російський державний и військовий діяч, дип # Ломатя, генерал # фельдмаршал (1784). Народився в сім'ї офіцера. У +1756 р. вступивши до гімназії Московского университета, звідки БУВ відчісленій (1760). Записаний у гвардію в 1755 р .; за долю у двір # цевому перевороті 1762 р., внаслідок которого престол зайнять Катері # на II, Потьомкін получил чин підпоручіка Гвардії.

У 1767 р. взявши участь у работе Уложенної КОМІСІЇ. За участь у Росій # сько # турецькій війні 1768-1774 рр. получил чин генерала. После зближені з Катериною II (1770) БУВ призначення віце # президентом ВІЙСЬКОВОЇ Колегії, получил графській титул, призначення генера # лом # ад'ютант (1774) и шефом іррегулярніх войск. Особисте при # хільне Ставлення з боку Катерини II, високий статус при дворі и в державному апараті Зроби Потьомкіна наймогутнішою людини в стране. Проявивши себе талановитим адміністратором, ВІН ставши най # Ближче помічником Катерини II в проведенні політики Зміцнення абсолютістської держави. У 1774 р. організовував каральні заходи проти О. Пугачова.

У 1775 р. з ініціативи Потьомкіна булу ліквідована Запорозька Січ як можливе вогнище нового масового народного виступа. У +1776 р. генерал # губернатор Новоросійської, Азовської и Астраханської губер # нії.У того ж году від Йосифа II получил титул князя «Священної римської імперії». У 1783 р. реалізував свой проект Приєднання Кри # му до России, отримай за це титул найсвітлішого князя Таврійсько # го. Спріяв освоєнню Північного Причорномор'я и Заснування тут Херсона, Миколаєва, Севастополя и Катеринослава.

Під керівніцтвом Потьомкіна здійснювалося будівництво на Чор # ному морі Військових и торгових флотів. У 1 784 р. Призначення пре # резидентів ВІЙСЬКОВОЇ Колегії. Во время Російсько # турецької Війни 1787-1791 рр. Потьомкін командував армією, но, чи не маючі Полко # водніцького таланту, лишь сковував Дії О. Суворова. Помер во время мирних переговорів з Туреччина в Яссах.

О. Пугач

!

Пугачов Омелян Іванович (1742 - 10 (21) січня +1775) - донсь # кий козак, керівник Селянської Війни 1773-1775 рр. У +1759 р. встуила # пів на військову службу козаком, взявши участь у Семілітній війні. У тисячу сімсот шістьдесят чотири р. знаходівся в Польщі, у 1769-1770 рр. воювали з турками и получил чин хорунжого. После хвороби повернувшись на Дон, у тисяча сімсот сімдесят два р. вірушів бродяжіті, живий среди терськіх козаків, за Кубан # ню у козаків # некрасовців, у Польщі, среди старообрядців під черні # говом, Гомелем, на річці Іргіз. Декілька разів его заарештовувалі, но шкірного разу ВІН утікав. У травні 1773 р. утік з казанської в'язнів # ЦІ на ріку Яїк, де среди козаків, что проживали там, оголосів собі імператором Петром Федоровичем, Який нібіто врятувався від убивць, підісланіх невірною дружиною. 17 вересня від его імені Було прочитано перший МАНІФЕСТ про початок повстання, ядром яко # го стали яїцькі козаки # старообрядці.

Потім до них прієдналіся загони башкірів та других народів За # Волж, уральські робітники, а такоже селяни, Які становили більшість на последнего етапі повстання. Чісленні загони повстанців діялі на велічезній территории від Уралу до Волги. Сам Пугачов спочатку взявши в облогу Оренбург, но после поразка від Урядовий войск біля Таті # щевої фортеці 22 листопада 1 774 р. его Головні сили відступілі на Урал. Звідті ВІН рушів на Волгу и взявши Казань. Подалі шлях переслідуваного Урядовий військамі бунтівного вождя лежав у по # ніззя Волги.

У зв'язку з розмахом пугачовського повстання уряд змушеній БУВ форсуваті переговори з турками про Закінчення Війни і перекинути в Поволжя війська під командуванням О. В. Суворова. После того як по # встанці зізналася поразка під Царицино, Пугачов у вересні 1774 р. БУВ виданий своими колішнімі соратниками царській власти. Доставлений у клітці до Москви у Розпорядження слідчої КОМІСІЇ, бунтівній вождь БУВ засуджений судом до четвертування и Страчених з декількома сво # їмі товаришами 10 січня +1775 р. на Болотяній площади.

О. СУВОРОВ

Суворов Олександр Васильович (1730-1800) - граф Рімніксь # кий (1789), князь Італійський (1799), російський полководець, гені # ралісімус (1799). Починаєм службу капралом у 1748 р. Учасник Се # мілітньої Війни. Во время Російсько # турецьких воєн (1768-1774 и 1787-1791 рр.) Получил перемоги під Козлуджа (тисяча сімсот сімдесят чотири), Кінбур # ном (1787), Фокшанами (1789), Рімніком (1789) и штурмом оволодів фортецею Ізмаїл (1790). На последнего етапі повстання О. І. Пугачов # ва, з серпня 1 774 р., Керували військамі, спрямованих для его при # Душенов. Командував військамі, что прідушувалі Польське по # встану 1794 р.

У 1799 р. провів Італійський и Швейцарський походи, розбили французькі війська на ріках Адда и Треббія и біля Нові; Вийшов з кожним # чення, перейшовші Швейцарські Альпи. Автор військово # теоретич # них робіт ( «Полкова установа», «Наука перемагати»). Створив орігі # нального систему поглядів на методи ведення Війни і бою, виховання и навчання войск. Стратегія Суворова носила наступальній характер.

Чи не програв жодної битви.

Ф. УШАКОВ

Ушаков Федір Федорович (1745-1817) - російський Флотова # Дець, адмірал (1799), один Із засновніків Чорноморського флоту и з 1790 р. его Командуючим. Розроб и застосувались маневреність такт # ку, получил кілька значний перемог над турецьким флотом у Кер # ченській морській Битві, біля коси Тендра (1790) и мису Каліакрія (1791). Успешно провів Середземноморського похід російського фло # ту во время Війни проти Франции 1798-1800 рр.

«ЖАЛУВАНА грамотидворянству»

«Жалувана грамота дворянству» (1785 р.) ( «Грамота на права, вільність і переваги благородного російського дворянства») - Звід Дворянська прівілеїв, оформлень законодавчо актом Катерини II від 21 квітня. Дворянство відокремлювалося від других станів, під # тверджувалася свобода дворян від обов'язкової служби (проголошена у тисяча сімсот шістьдесят два р.), Від Сплата податків, до них не можна Було застосовуваті тілесні наказание, судити їх МІГ только Дворянська суд. Лише дво # ряні малі право володіті землею и кріпоснімі селянами, смороду та # шкір володілі Надрами у своих маєтках, могли займатіся торгівлею и засновуваті заплави, їхні будинки були звільнені від постою войск, маєтки НЕ підлягалі конфіскації. Дворянство дістало право на саме # врядування, склалось «Дворянська суспільство», органом которого були дворянські збори, что скликати кожні три роки в губернії та повіті й на якіх оббирали губернськіх та повітових ватажків дворянства, судів засідателів и капітан # справніків, что очолювалі повітову пекло # міністрацію. Дія грамоти булу ширше такоже на дворян прибалтів # ки, України, Білорусії та Дону.

НІМЕЧЧІНА ТА Австрія У XVIII ст.

Бранденбурзьких! ПРУССЬКА ДЕРЖАВА

Пруссія - держава, потім земля в Німеччині до 1945 р. Основне історичне ядро ​​Пруссії - курфюршество Бранденбург, что об'єдна # лося в 1618 р. з герцогством Пруссія, Пожалуйста вінікло в 1525 р. на основе Тевтонського ордену. Бранденбурзьких # Прусська держава стала в 1701 р. королівством Пруссія зі столицею в Берліні. Керівну роль в економічному и політічному жітті Пруссії відігравало юнкерство.

Прусські Королі з дінастії Гогенцоллернів у XVIII - першій полови # ні XIX ст. значний розшірілі теріторію держави. У тисяча вісімсот сімдесят одна р. прусське юнкерство на чолі з Бісмарком «залізом і кров'ю» завершило об'єд # нання Німеччини; прусській король ставши німецькім імператором. Унаслідок Лістопадової революції 1918 р. в Німеччині монархія в Пруссії булу ліквідована, Пруссія стала однією з німецькіх земель. После розгром фашістської Німеччини у Другій мировой війні ті # ріторія Пруссії булу розділена на ОКРЕМІ землі. У 1947 р. Контроль # на рада для Німеччини ухвалено закон про ліквідацію Прусської держави як оплоту мілітарізму й Реакції. После об'єднання Німеч # чини в 1990 р. Пруссія як земля не відновлювалася, вместо неї булу відтворена земля Бранденбург Із центром у Потсдамі.

СЕМІЛІТНЯ ВІЙНА

Семілітня війна 1756-1763 рр.- війна между Австрією, Фран # цією, Россией, Іспанією, Саксонією, Швецією з одного боку и Пруссі # єю, Велікобрітанією (в унії з Ганновером) и Португалією - з Іншого. Війна булу віклікана обострения англо # французької боротьбу за КОЛОНІЇ и зіткненням політики Пруссії з інтересами Австрії, Франции и России. Перемоги прусської армії Фрідріха II в 1757 р. під Росбахом и Лейтеном були перекреслені перемогою Російсько # австрійськіх войск у Кунерсдорфській Битві 1759 р. У 1761 р. Пруссія булу на Грані катастрофи, но новий російський цар Петро III Уклав з нею в 1762 р. союз (Катерина II розірвала его, но Війни НЕ відновіла). Запекла боротьба Йшла такоже у колоніях и на морях. За Губертусбур # зькім світом +1763 р. з Австрією и Саксонією Пруссія закріпіла за собою Сілезію. За Паризька мирним договором 1763 р. до Велико # Британии від Франции перейшлі Канада, Східна Луїзіана, більша годину # твань французьких володінь в Индии. Головний підсумок Семілітньої Війни - перемога Великобритании над Францією.

ОСВІЧЕНІЙ абсолютизм

Освіченій абсолютизм - назва політики абсолютизму в ряді європейськіх стран у второй половіні XVIII ст., Яка віражалася в реформуванні найбільш застаріліх СОЦІАЛЬНИХ інстітутів (скасуван # ня Деяк стає прівілеїв, підпорядкування церкви державі, про # ведення реформ - Селянської, СУДОВОЇ, шкільного навчання, а такоже пом'якшення цензури ТОЩО). Представник освіченого абсолютизо # му (Йосиф II в Австрії, Фрідріх II в Пруссії, Катерина II в Росії - до качана 70 # х рр. XVIII ст. Та інші), вікорістовуючі Популярність Ідей французького Просвітніцтва, зображувалі свою діяльність як «союз філософів и государів ». Освіченій абсолютизм БУВ направле # ний головного чином на Зміцнення дворянства, хоч деякі реформи спріялі розвитку капіталістичного укладу.

Північна Америка У XVIII ст.

ВІЙНА ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ У ПІВНІЧНІЙ АМЕРІЦІ

Війна за незалежність у Північній Амеріці (1775-1783 рр.) (Перша Американська революція) - визвольна війна 13 англійськіх колоній, у ході якої Створена незалежна держава - США. Почаїв боями біля Конкорда и Лексінгтона (квітень 1775 р.). У +1776 р. при # йняти Декларація незалежності США. Американська армія (з червня 1775 р. Головнокомандуючім БУВ Дж. Вашингтон) здобула рішучі перемоги під Саратога (жовтень один тисячі сімсот сімдесят сім р.) Та Йорктауном (жовтень 1781 р.). За Версальський мирний договір +1783 р. Великобрита # нія признал незалежність США.

ДЕКЛАРАЦІЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Декларація незалежності - головний документ американо # кої революції, чинний континентального конгресу 4 липня 1776 р .; Проголосуйте відділення від Великобритании ее 13 північноаме # ріканськіх колоній. 11 червня 1776 р. для подготовки Декларації Було звертаючись комітет у складі Т. Джефферсона, Дж. Адамса, Б. Франк # ліна, Р. Шермана и Р. Р. Лівінгстона. Комітет доручили Скласти про # єкт Декларації Джефферсону, Який 17 днів (з 11 по 28 червня) пра # цював над ее текстом, не звертаючи с помощью до наукових тра # ктатів, памфлетів або колег Із комітету. Увечері 4 липня Декларація булу одноголосно схвалена. Декларація незалежності НЕ только пояс # нювалися причини, что спонукалі американців до відділення від мет # рополії, но й булу дерло в історії документом, что проголосує прин # цип суверенітету народу як основи державного устрою. Ее формула # вання затверджувалі за народом право на повстання и повалення дес # Потічного правительства, проголошувалися основні Ідеї демократії - Рівність людей, їхні «невід'ємні права, среди якіх право на життя, свободу и на Прагнення до щастя».

! !

Декларація стала не только свідченням про народження новой держави, но й Визнання пам'яткою американской літератури: Джефферсону удалось віразіті відомі принципи та Ідеї чудовим мовою, у короткій и доступній форме. Церемонія Підписання відтво # реної на пергаменті Декларації відбулася 2 серпня 1776 р., Коли услід за Дж. Хенкоком свои Підписи поставили ще 55 осіб. Імена 56 чоловік, Які підпісалі Декларацію, увійшлі в Історію США, Їм прісвячені обширна література и меморіал у Вашингтоні. День Прийняття Декларації - 4 липня - ставши національнім святому США - Днем незалежності, Який щорічно урочистих відзначається всією Країною.

КОНСТИТУЦІЯ тисячі сімсот вісімдесят сім р.

Конституція США (1787 р.) - головний чинний закон, вироб # лений Констітуційнім конвентом 1787 р. у Філадельфії. Затвердивши республіканську демократичну форму правления и Федеративної устрій США. Согласно зі ст. VII Конституція набрала ЧИННОСТІ после затвердження ее спеціальнімі ратіфікаційнімі конвентами 9 з 13 штатів 21 червня 1788 р. Відповідно до тексту новой Конституції державний устрій США базувався на принципах розподілу влади. Вища виконавча влада належала презідентові, Який обірався колі # гією віборщіків один раз у 4 роки. Вища законодавчо влада вручала # ся конгрес, что складався з двох палат - верхньої (сенату) и ніжньої (палата представителей). У верхню палату Кожний штат посіла по два представника, у Нижній палаті Делегація шкірного штату форму # валася в залежності від чісельності его населення. Вища судова вла # та передавати Верховному суду.


ВЕЛИКА ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ

ПРОСВІТНІЦТВО

Просвітніцтво - ідейна течія кінця XVII-XVIII ст., Заснова # на на переконанні у вірішальній роли розуму й науки в пізнанні «при # рідного порядку», Який відповідає Справжній природі людини й сус # пільства. Неуцтво, мракобісся, Релігійний фанатизм просвітнікі вважаю причинами людський бід; виступали проти феодально # аб # солютістського режиму, за політічну свободу, Громадську Рівність.

Головні представник Просвітніцтва в Англии (де воно й вінікло) - Дж. Локк, А. Коллінз, Дж. Толанд, А. Е. Шефтсбері; у Франції (Пері # од найбільшого Поширення тут Просвітніцтва, между 1715 и +1789 рр., назівають «ВІКОМ Просвітніцтва») - Вольтер, Ш. # Л. Монтеск'є,

Ж. # Ж. Руссо, Д. Дідро, К. Гельвецій, П. Гольбах; у Німеччині - Г. Є. Лессінг, Й. # Г. Гердер, Й. Шиллер, Й. # В. Гете; у США - Т. Джеф # Ферсон, Б. Франклін, Т. Пен; у Росії - М. І. Новиков, О. М. Радіщев). Ідеї ​​Просвітніцтва значний чином вплінулі на розвиток суспільної думки. Разом з тим у XIX-XX ст. ідеологія Просвітніцтва нерідко зазнаватися критики за ідеалізацію людської природи, оптімістічне Тлумачення прогресу як неухильного розвитку Суспільства на основе удосконалення розуму. У широкому значенні просвітнікамі нази # вали видатних розповсюджувачів наукових знань.

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ

ЛЮДИНИ І громадянин

Декларація прав людини й громадянина (Declaration des droits de l'homme et de citoyen ) - державний акт, что проголосує загаль # ність и ПРІОРИТЕТ прав людини; Прийнято установчо Зборами Фран # ції (26 серпня 1789 р.), увійшла як преамбула до першої французької конституції (1791).

жирондистами

Жирондисти - політичне угруповання ПЕРІОДУ Французької ре # волюції. Назва «жирондисти» булу дана історікамі пізніше - за назв департаменту Жиронда, звідки родом Було много діячів Угру # повання. Лідери жірондістів: Ж. # П. Бріссо, П. # В. Верньо, Ж. # А. Кон # Дорс та інші. После повалення монархії (10 серпня тисячі сімсот дев'яносто дві р.) Прийшли до влади. Повстання 31 травня - 2 червня 1793 р. позбавіло Жирон # дістів власти. У жовтні 1793 р. частина їх булу Страча. После термі # доріанського перевороту тисячу сімсот дев'яносто чотири р. жирондисти прієдналіся до контрреволюціонерів.

ЯКОБІНЦІ

! !

Якобінці (Jacobins) - політичне угруповання, что Прийшла до влади во время Великої Французької революції. Від качана якобін # ЦІ - це члени Якобінського клубу ( «Товариства друзів конституції», 1789-1794 рр.), Найвідомішого з т. Зв. «Патріотичних товариств», Пожалуйста мало у своєму розпорядженні розгалужену ятір філій и знач # ною мірою вплінуло через них на політізацію Великої части насе # лення Франции в Епоха революції. Якобінській клуб зобов'язаний сво # єю назв місцю своих ЗАСіДАНЬ - пріміщенню колишня доміні # канського (якобінського, по вул. Вересня # Жак, тобто Св. Якова в Паріжі) монастиря на вул. Сент # Оноре. Пріналежність до цього клубу, его підтримка були неодмінною умів доступу до влади до 9 термідо # ра. Через него пройшли и фейянов, и жирондисти, и монтаньяри. Тому помилковості вважаті якобінцямі лишь пріхільніків М. Робесп'єра, Ж. # П. Марата, Ж. # Ж. Дантона, Л. # А. Вересень # Жюста, Ж. Кутона, тобто тих, хто остался в клубі после вигнання з него жірондістів У жовтні +1792 р. Проти в історичній пам'яті назва «якобінці» закріпі # лася сортаменту за ними, за радикальні діячамі, что Прийшли до влади в период т. Зв. якобінської диктатури (1793-1794) - революційно # терорістічної форми державного правления Франции від Падіння жи # Ронді до термідоріанського перевороту.

РОБЕСП'ЄР

Робесп'єр Максіміліан (1758-1794) - діяч Великої французи # кої революції, один Із керівніків якобінців. Фактично Очола в 1793 р. революційний уряд, спріяв страті Людовіка XVI, Створення революційного трибуналу й страті лідерів жірондістів. Зосередів у своих руках практично Необмежений владу; організатор масового теро # ру. Страчених термідоріанцямі.

ТЕРМІДОРІАНСЬКІЙ ПЕРЕВОРОТ

Термідоріанській переворот (27/28 липня 1794) (9 термідора II року за новим республіканськім календарем) ліквідував у Фран # ції якобінську диктатуру. Організаторі термідоріанського переворо # ту: Ж. Фуше, Ж. # Л. Тальєн, П. Баррас.

ДІРЕКТОРІЯ

Діректорія (Виконавча Діректорія) - уряд Французької респуб # ліки з листопада 1795 до листопада тисячі сімсот дев'яносто дев'ять р. Результати термідоріан # ського перевороту 1 794 р. були закріплені констітуцією III року, Вироблення и прийнятя Конвентом восени 1795 р. Сам Конвент троянд # пускався (жовтень тисяча сімсот дев'яносто п'ять р.). Законодавчо влада зосереджувалися в двох палатах - раді п'ятисот та раді старійшін; виконавча влада переда # валася Діректорії. Остання Складанний з 5 чоловіків и щорічно онов # лювали на одну п'яту свого складу. У Діректорію первого складу увійшлі Л. М. Ла Ревельєр # Лепо, Ж. Ф. Ребель, Ф. Л. О. Летурнер, П. Баррас, Л. Н. Карно.

Режим Діректорії відповідав зажадає соціальної консолідації класу власніків на нізхідній Лінії революції, забезпечуючі КОМПРО # міс между тимі колами буржуазії, Які виграли від революційного пе # рерозподілу власності за, но НЕ малі наміру різікуваті Основним ка # піталом, Складення ще до 1789 р., Та « новімі »власниками, основ # ний капітал якіх сформувався после тисячі сімсот вісімдесят дев'ять р. и гарантії недоторканно # сті которого були дані Якобінською диктатури. Ліквідація парламент # ської опозиції дозволила Діректорії упорядіті Податковий систему (листопад 1797 - грудень 1798 р.), Однак загаль фінансове стано # вищє Залишайся Важко. Економічному пожвавлення и подальшій стабілізації внутрішньополітічного життя Франции спріяла широ # комасштабна зовнішня ЕКСПАНСІЯ - наполеонівські Війни в Италии, Єгипті, грабіж сусідніх стран. Ця агресія захищали термідоріанську Францію и від Загрози реставрації «старого порядку», и від нового підйому революційного руху. Неминучий в ціх условиях зростання впли # ву армії прізвело до перевороту 18 брюмера (9 листопада) 1799 р., Встановлення «твердої влади» - диктатури Наполеона, яка покінчі # ла з існуванням Діректорії.

Правления Наполеона Бонапарта.


ПЕРША ІМПЕРІЯ во Франции

НАПОЛЕОН БОНАПАРТ

! !

Наполеон I Бонапарт (15 серпня 1769 - 05 травня1821) - французький державний діяч, полководець, Імператор у 1804- 1814 рр. и в березні - червні 1815 р. Почав військову службу в 1785 р. в чіні молодшого лейтенанта артілерії; відзначівся в период Вели # кої Французької революції. У листопаді 1 799 р. здійснів державний переворот (18 брюмера), внаслідок которого ставши дере консулом и фак # тично зосередів у своих руках всю повнотіла власти; у 1804 р. проголо # шений імператором. Провів ряд реформ (Прийняття Цивільного до # ДЕКС, 1804 р .; Заснування Французького банку, 1800 р.). Завдяк звітяжнім війнам значний розшірів теріторію імперії, поставивши у залежність від Франции більшість держав Західної и Центральної Єв # ропи. Поразка наполеонівськіх войск у війні 1 812 р. проти России по # клала початок краху імперії Наполеона I. Вступ у 1814 р. войск анти # французької коаліції у Париж заставил Наполеона I відректіся від престолу. Був заслання на острів Ельба. Знову зайнять французький престол у березні 1815 р. После поразка під Ватерлоо повторно відрік # ся від престолу (22 червня 1815 р.). Останні роки життя провів на острові Св. Єлені бранців англійців.

НАПОЛЕОНІВСЬКІ Війни

Наполеонівські Війни - визначення, что зустрічається в історіч # ній літературі для Позначення воєн Франции в период Консульства (1799-1804) та імперії Наполеона I (1804-1814, 1815). Хронологіч # але смороду продовжувалі Війни Великої Французької революції 1789- 1794 рр. и малі деякі Спільні з ними РІСД. Маючі загарбніцькій характер, смороду, проти, спріялі Поширення в Европе революційніх Ідей, підріву феодальних порядків и розвитку капіталістічніх від # носин. Смороду веліся в інтересах французької буржуазії, яка прагнула закріпіті своє військово # політичне и торгово # промислове панування на контіненті, відтіснівші на другий план англійську буржуазію. Головними противниками Франции в ході наполеонівськіх воєн були Англія, Австрія та Росія.

ДРУГА АНТІФРАНЦУЗЬКА коаліція

Умовний Датою качана наполеонівськіх воєн вважається вста # новлення у Франції в ході перевороту 18 брюмера (9 листопада) 1799 р. ВІЙСЬКОВОЇ диктатури Наполеона Бонапарта, Який ставши дере кін # сулом. У цею годину країна Вже знаходится в стані Війни з другою анти # французькою коаліцією, якові утворілі в 1798-1799 рр. Англія, Ро # сія, Австрія, Туреччина и Неаполітанське Королівство (перша анти # французька коаліція у складі Австрії, Пруссії, Англии и кількох ін # ших європейськіх держав воювали проти революційної Франции в 1792-1793 рр.). Прийшовши до влади, Бонапарт направивши англійсь # кому королю й австрійському імператору пропозіцію почату мірні переговори, но смороду відхілілі ее. Франція Почаїв формуваті на Східних кордонах велику армію під командуванням генерала Моро. Одночасно на Швейцарський кордоні таємно формуван так кличуть входити «Резервний» армія, яка и завдан первого удару по австрійськіх війсь # ках в Италии. Здійснівші важкий перехід через перевал вересня # Бернар в Альпах, 14 червня 1800 р. в Битві під Маренго Бонапарт розгромив австрійців, Якими командував фельдмаршал Мелас. У грудні 1800 р. Рейнську армія Моро розбили австрійців під Гогенлінденом (Баварія).

У лютому 1801 р. Австрія булу змушена укласті з Францією мир и Визнати ее завоюваня в Бельгії и на лівому березі Рейну. После цього одного коаліція Фактично розпалася, Англія Погода в Жовтні 1801 р. підпісаті умови прелімінарної (тобто попередньої) догоди, а 27 березня 1802 р. БУВ Укладення Ам'єнській мирний договір между Англією з одного боку и Францією, Іспанією и Батавською республі # кою - з Іншого.

Третій АНТІФРАНЦУЗЬКА коаліція

У 1803 р. війна между ворогуючімі сторонами заново, а в 1805 р. булу утворена третя антіфранцузька коаліція у складі Англии, России, Австрії и Неаполітанського королівства. На Відміну від попередніх, вона проголосила своєю метою боротьбу Не проти рево # люційної Франции, а проти загарбніцької політики Бонапарта. Ста # воші в 1804 р. імператором, Наполеон I готував висадку французь # кої експедіційної армії в Англии. Альо 21 жовтня 1805 р. в Трафаль # гарській Битві англійський флот на чолі з адміралом Нельсоном зніщів об'єднаний франко # Іспанський флот. Ця поразка назавжди позбавіла Францію возможности супернічаті з Англією на морі. Однако на контіненті наполеонівські війська одержувалі одну пере # можу за іншою: у Жовтні 1805 р. австрійська армія генерала Мака без бою капітулювала під Ульмом; у лістопаді Наполеон перемож # ним маршем вступивши у Відень; 2 грудня в Аустерліцькій Битві ВІН розгромив об'єднані сили росіян та австрійців. Австрія знову булу змушена підпісаті світ Із Францією. За Пресбурзькім договором (26 грудня 1805 р.) Вона признал наполеонівські завоювання, а та # шкір Зобов'язано віплатіті Величезне контрібуцію. У 1806 р. Наполеон Примус Франца I Скласти з себе титул імператора «Свя # щенної римської імперії німецької нації».

ЧЕТВЕРТА ТА п'ять АНТІФРАНЦУЗЬКІ КОАЛІЦІЇ

!! !

Войну против Наполеона продовжено Англія та Росія, до якіх НЕ # Забара прієдналіся Пруссія та Швеція, стурбовані Посилення французького панування в Европе. У вересні 1806 р. утворілася чет # Фільверта антіфранцузька коаліція європейськіх держав. Через місяць, у ході двох битв 14 жовтня 1806 р., Прусська армія булу зніщена: біля Ієні Наполеон розбили загони князя Гогенлое, а під Ауерштед # тому маршал Даву розгромив Головні прусські сили короля Фрідріха # Вільгельма и герцога Брауншвейзького. Наполеон урочистих в'їхав у Берлін. Пруссія булу окупована. Російська армія, яка Йшла на допо # можу союзникам, зіткнулася з французькою спочатку около Пул # Туска 26 грудня 1806 р., Потім біля Прейсиш # Ейлау 8 лютого 1807 р. ЦІ битви не дали Преимущества жодній зі сторон, но в червні 1807 р. в Битві під Фрідландом Наполеон здобувши победу над російськімі військамі, Якими командував Л. Л. Бенігсен. 7 липня 1807 р. посе # редіні ріки Німан на плоту відбулася Зустріч французького и Росій # ського імператорів и Було укладі Тільзітській світ, за Яким Росія візнавала всі завоювання Наполеона в Европе и прієднувалася до про # голошеної ним у 1 806 р. Контінентальної блокади Британських ост # ровів. Навесні 1809 р. Англія та Австрія знову об'єдналися в п'яту антіфранцузьку коаліцію, но Вже в травні 1809 р. французи встуила # пили у Відень, а 5-6 липня в Битві під Ваграмом австрійці знову зізналася поразка. Австрія Погода Сплатити контрібуцію и при # єдналася до Контінентальної блокади. Під властью Наполеона опінію # лася значний частина Європи.

ПЕРШІ поразка Франции.

КІНЕЦЬ французької ЕКСПАНСІЇ

Антінаполеонівській національно # визвольний рух набув найбіль # шого розмахом в Испании и Германии. Однако частка імперії Наполеона булу вірішена во время его походу в Россию. У ході Вітчізняної Війни 1 812 р. стратегія російської армії, керованої фельдмаршалом М. І. Ку # тузів, та Партизанський рух спріялі загібелі більш чем 400 # ти # сячної «Великої армії». Це віклікало новий підйом національно # віз # вольної БОРОТЬБИ в Европе, у Деяк державах Почаїв створюватіся народне ополчення. У 1813 р. утворілася шоста антіфранцузька до # аліція, куди увійшлі Росія, Англія, Пруссія, Швеція, Австрія та інші держави. У жовтні 1813 р. внаслідок «битви народів» під Лейп # цігом від французів булу звільнена територія Німеччини. Наполео # нівська армія відступіла до кордонів Франции, а потім булу розгром # лена на життя без землі. 31 березня війська союзніків вступили в Париж. 6 квітня Наполеон I подписал зреченості від престолу и БУВ вісланій Із Франции на острів Ельбу.

КІНЕЦЬ НАПОЛЕОНІВСЬКІХ ВОЄН

У 1815 р., После втечі з Ельба, Наполеон во время знаменитих «Ста днів» (20 березня - 22 червня) Зробив Останню Спроба повернути Собі владу. Поразка в Битві під Ватерлоо (Бельгія) 18 червня 1815 р., За # Вданной Йому військамі сьомої коаліції під командуванням герцога Вів # лінгтона и маршала Блюхера, завершила Історію наполеонівськіх воєн. Віденський конгрес (1 листопада 1814 р. - 9 червня 1815 р.) Вірі # шив частку Франции, закріпівші переділ територій європейськіх стран в інтересах держав # переможниця. Візвольні Війни, Які веліся проти Наполеона, були неминучий пов'язані з частково відновленням ФЕО # дально # абсолютістськіх порядків у Европе ( «Священний союз» єв # ропейськіх монархів, Укладення з метою придушенням національно # визвольного и революційного руху в Европе).

КОНСУЛЬСТВО

Консульство - период истории Франции від державного переворо # ту 9 листопада 1799 р. (18 брюмера) до проголошення Наполеона Бо # напарта 18 травня 1804 р. імператором. Номінально влада належала трьом консулам, вибраних на 10 років (з серпня 1802 р. Довічно), Фактично Першому консулу - Бонапарту.

КОДЕКС НАПОЛЕОНА

Кодекс Наполеона, або Цивільний кодекс (Code Napoleon, Code Civil) - зведення Цивільного законодавства Франции, прийнятя в бе # резні 1804 р. в период Консульства Наполеона Бонапарта. Розроблено # ний комісією юристів з ініціативи и за безпосередно участь Напо # Леона, кодекс Юридично затверджував завоювання Великої Францу # зької революції. ВІН спірався на Декларацію прав людини й громадя # нина. Важлівім юридичним Джерелом кодексу Було Римське пра # в. Кодекс Наполеона складається з трьох частин. У першій тракту # ються питання правоздатності й акти громадянського стану: шлюб, розлучення, опіка, усиновлення. Проголошується громадянська рів # ність. Законодавці фіксують норми, что забезпечують Збереження и недоторканність власності за сім'ї: верховенство в сім'ї Чоловіка и німо # жлівість для Дружини розпоряджатіся майном без его Згоди, вла # та батьків над дітьми.

У центрі кодексу - питання власності за, Які були головні для багатьох Нових, Створення революцією власніків. Друга частина до # ДЕКС присвячено регламентації права власності за. Третя частина рег # ламентує ДОГОВІРНІ отношения, пов'язані з придбанням власності за (по # рядок Успадкування, Дарування, купівля # продажів), договори з найму, у тому чіслі з найму РОБОЧОЇ сили. Неодмінною умів законності договору кодекс оголошує Рівність громадян, что его укладають, и їхню повну свободу вступаті б або не вступаті у ДОГОВІРНІ отношения.

! !

Для Франции кодекс Наполеона БУВ дере Загальне зведення Законів. ВІН Юридично закріпів найважлівіші економічні й цівільні результати Французької революції. Відразу ж после Прийняття до # декс БУВ Поширення на французькі КОЛОНІЇ, а такоже на ЄВРОПЕЙСЬКІ країни, завойовані Наполеоном, або на ті, что вступили з ним у союз (Італія, Голландія, Бельгія, герцогство Варшавська, Вестфальське королівство и т. Д.) .

БИТВА ПІД АУСТЕРЛІЦОМ

Битва під Aустерліцом 20 листопада (2 грудня) 1805 р. - вірі # очманілі битва между Російсько # австрійськімі и Французький війська # ми во время Російсько # австро # французької Війни 1805 р. около м. Ау # стерліц (ніні Славков, Чехія). Армія Наполеона I розбили Російсько # Австрійські війська під командуванням М. І. Кутузова, змушеного діяті за одобрения Олександром I Невдалий планом австрійського полковника Ф. Вейротера. После цієї битви третя антіфранцузька коаліція розпалася.

ТІЛЬЗІТСЬКІЙ СВІТ

Тільзітській світ Було укладі 25 червня 1807 р.в Тільзіті вна # слідок особістом переговорів Олександра I та Наполеона I. Росія по # годжувалася на создания великого герцогства Варшавська и при # єднувалася до Контінентальної блокади. Окремим актом оформлено наступальній й оборона Російсько # французький союз.

континентальну блокаду

Континентальна блокада - торгова блокада Великобритании, оголошено Наполеоном I у 1806 р. Всім союзним и підвладнім Фран # ції державам заборонялося вести торгівлю, підтрімуваті поштові та інші стосунки з Британських островів. За Тільзітськім мирним договором 1807 р. до Контінентальної блокади змушена булу прієд # натіся и Росія. После розгром Наполеона в России (1812) більшість стран перестала дотримуватись умов Контінентальної блокади. Формально відмінена после зреченості Наполеоном престолу (квітень 1814 р.).

«СТО днів» НАПОЛЕОНА

«Сто днів» - годину іншого правления імператора Наполеона I у Франції (20 березня - 22 червня 1815 р.) После его втечі з о. Ельба, на Який ВІН БУВ заслання услід за дерло зреченості престолу. Про # ти наполеонівської імперії виступили антіфранцузька коаліція бага # тьох європейськіх стран. Армія Наполеона булу розгромлена 18 чер # вня в Битві під Ватерлоо; 22 червня Наполеон другий раз відрікся від престолу.

Віденський КОНГРЕС

Віденський конгрес 1814-1815 рр. (Вересень 1814 р. - червень 1815 р.) - конгрес європейськіх держав (за вінятком Турции); завершивши Війни коаліцій європейськіх держав з Наполеоном I. Були укладені договори, направлені на Відновлення феодальних порядків и удовольствие територіальних домагань держав # переможниця; закріп # лена політична роздробленість Німеччини та Италии; Варшавське гер # цогство поділене между Россией, Пруссією та Австрією. Франція по # збавлена ​​своих завоювань. У вересні 1815 р. постанови Віденського конгресу доповнені актом про создания Священного союзу.

священний союз

Священний союз - союз Австрії, Пруссії та России, Укладення у Паріжі 26 вересня 1815 р. после Падіння імперії Наполеона I. Метою Священного союзу Було забезпечення непорушності РІШЕНЬ Віден # ського конгресу 1814-1815 рр. У 1815 р. до Священного союзу при # єдналіся Франція и ряд других європейськіх держав. Священний союз санкціонував Збройних інтервенцію и придушенням австрійські # ми військамі революцій у Неаполі (1820-1821) и П'ємонті (1821) и Французький військамі в Испании (1820-1823). У Деяк актах брала участь Великобританія. Протіріччя между Європейськими державами розхитували Священний союз, напрікінці 20 # х - на качану 30 # х рр. ВІН Фактично розпався.

КРАЇНИ ЄВРОПИ В 1815-1847 рр.

луддитів

Луддитів (англ. Luddites) - учасники дерло стіхійніх висту # пів проти! Застосування машин у ході промислового перевороту у Ве # лікобрітанії (кінець XVIII - початок XIX ст.). Назва походити від імені легендарного підмайстра Неда Лудда, Який у гніві нібіто пров # шим зруйнувалися машину.

КОРОЛЕВА ВІКТОРІЯ

Вікторія (повне имя Александріна Вікторія) (19 травня 1819, Лондон - 22 січня 1901, Осборн) - королева сполучення королівства Великобритании та Ірландії (з 1837), імператріця Индии (з 1876), дочка герцога Кентського, четвертого сина короля Георга III , остання з Ган # новерської дінастії. Зайнять трон после смерти свого дядька короля Віль # Гельма IV. У лютому 1840 р. Вийшла заміж за принца Альберта Сакс # Кобург # Готського. Ее царювання, Безпрецедентний довге в англійській історії, пов'язане зі зміцненням морального авторитету корони.

Хлібні закони

Хлібні закони у Великобритании в XV-XIX ст. регулювалися вве # зення й вивезення зерна та других сільськогосподарських продуктів (в основному Шляхом високих ввізніх Митний тарифів). Вели до ско # Рочен продовольчих товарів на внутрішньому Сайти Вся и Підвищення цен на них. Відповідалі інтересам лендлордів. У XIX ст. Скасування хлібніх Законів стало гаслом фрітредерів. Скасовані в 1846 р.

чартизмом

Чартизм (від англ. Charter - хартія) - перший масовий робіт # нічій рух у Великобритании у 1830-1850 рр. Вимоги чартістів були вікладені у виде законопроекту ( «Народна хартія», 1838). У 1840 р. Засновано Національна чартістська асоціація. У 1840, 1842 1848 рр. чартисти внесли в парламент петіції з Вимогами Введення Загальна виборча права (для чоловіків), обмеження робочі дні, Підвищення зарплати и т. д .; петіції були знехтувані. После 1 848 р. чартизм вступивши у период занепад.

Людовік XVIII

Людовік XVIII (1755-1824) - французький король у 1814- 1815 и 1815-1824 рр., З дінастії Бурбонів. У период Великої Фран # цузької революції один Із керівніків французької контрреволюцій # ної еміграції. Зайнять престол после Падіння Наполеона I.

КАРЛ X

Карл X (1757-1836) - французький король у 1824-1830 рр., З дінастії Бурбонів. За его правления були Виданих Липневі ордонанси 1830 р., Які обмежувалі демократичні свободи; у 1830 р. розпочате колоніальне завоювання Алжиру. Скинути Липневій революцією 1830 р.

Липневій РЕВОЛЮЦІЯ 1830 р. во Франции

У кінці царювання Людовіка ХVIII и особливо за Карла X посили # вся Вплив правих сил на політику правительства. У серпні одна тисячу вісімсот двадцять дев'ять р. кабінет Очола ультрарояліст князь О. Ж. А. Поліньяк. 18 березня 1830 р. палата депутатов голосами констітуціоналістів и лібералів прийнять Звернення до монарха, зажадавші відставкі кабінету. 16 травня до # роль розпустивши палату. Однако Нові вибори (кінець червня - початок липня) принесли победу опозиції. 25 липня король подписал ордо # Нансі про розпуск новообраної палати, про Скасування свободи друку и для включення ще Менш демократичної віборчої системи.

26 липня ліберальні журналісти закликали народ до віступів про # ти власти. 27 липня, после закриття поліцією опозіційніх газет, по # чалося будівництво барикад у Паріжі. Весь день 28 липня трівалі вулічні бої. 29 липня повстанці сформувалі національну гвардію під командуванням Лафайєта и до вечора взяли Лувр. Депутати и жур # налісті опозиції, что зібраліся в будинку банкіра Ж. Лаффіта, за # пропонувалі корону герцогу Орлеанському. 31 липня ВІН БУВ прого # лошеній намісніком королівства. 2 серпня Карл Х відрікся від пре # столу на Користь свого онука. 9 серпня Луї # Філіпп Орлеанській зі # йшов на престол, підпісавші оновлення Хартію.

Луї! Філіпп

Луї2Філіпп (1773-1850) - французький король у 1830-1848 рр. З молодшої (Орлеанської) Гілки дінастії Бурбонів. Зайнять престол после Ліпневої революції 1830 р. Скинути Лютнева революцією 1 848 р.

ОЛЕКСАНДР I

Олександр I (1777-1825) - російський Імператор з 1801 р. Стар # ший син Павла I. На качана правления провів помірно ліберальні реформи, розроблені негласні комітетом та М. М. Сперанського. У Зовнішній політіці лавірував между Велікобрітанією и Францією. У 1805-1807 рр. взявши участь в антіфранцузькіх коаліціях. У 1807- 1812 рр. тимчасово зблізівся з Францією. Вів успішні Війни з Туреч # чіною (1806-1812) и Швецією (1808-1809). За Олександра I до Ро # сії прієднані территории Східної Грузії (1801), Фінляндії (1809), Біс # сарабії (1812), Азербайджану (1813), колишня герцогства Варшав # ського (1815). После Вітчізняної Війни 1812 р. Очола у 1813- 1814 рр. антіфранцузьку коаліцію європейськіх держав. Був одним з керівніків Віденського конгресу 1814-1815 рр. и організаторів Свя # щенного союзу.

Вітчизняна війна 1812 р.

Вітчизняна війна 1812 р. - визвольна війна России проти Наполі # онівської агресії. Вторгнення войск Наполеона Було віклікане обострения Російсько # французьких економічних и політічніх про # тіріч, фактичність відмовою России від Контінентальної блокади. Ос # новні події 1812 р .: 24 червня - перехід французької армії через Німан (сили сторон на початок Вітчізняної Війни: французи - бл. 610 тис. Чоловік; Росіяни - бл. 240 тис. Чоловік); 4-6 серпня - Смоленська битва, невдало спроба Наполеона розгроміті основні сили российских войск; 8 серпня - призначення головнокомандуючім М. І. Кутузова; 26 серпня - Бородінська битва; 1 вересня - військо # ва рада в Філях, решение Кутузова Залишити Москву; вступ францу # зьких войск у Москву; 2-6 вересня - спалення Москви; вересень- жовтень - Кутузов проводити Одеська обласна рада марш # маневр, змушує французів піті з Москви и відступаті старим Смоленськом Шляхом; розгортається партизанська війна; 14-16 листопада - битва біля Березіні; листопад-грудень - Загибель французької армії; 14 гру # дня - вигнання залишків «Великої армії» из России.

декабристів

Декабристів - діячі російського визвольного руху Першої чверті XIX ст. Рух виник у колах освіченої дворянської молоді, что перебу # вала під Вплив європейської Громадської думки, Ідей французь # ких енціклопедістів та Великої Французької революції. Разом з тим рух декабристів зародівся в Епоха складання национальной самосві # домості в цілому ряді країн Європи и БУВ подібним до других національ # них патріотичних рухів. Много хто з майбутніх декабристів брав участь у війнах з Наполеоном. Основними цілямі декабристів були встановлення в России Конституційного парламентського режиму та обмеження самодержавства (як форма правления розглядаліся рес # публіка або Конституційна монархія), Скасування кріпацтва, демок # ратічні превращение, введення цівільніх прав и свобод. Декабріс # ти вісувалі Ідеї относительно змін в Економічній сістемі России, обговорюва # чи плани аграрної реформи (немінучої после Скасування кріпацтва), СУДОВОЇ и ВІЙСЬКОВОЇ реформ. Декабристів утворілі кілька таємних товариств: Союз порятунку (1816-1817), Союз благоденства (1818- 1821), Південне товариство и Північне товариство (1821-1825). Окре # мо вінікло Товариство об'єднаних слов'ян, Пожалуйста в 1825 р. увійшло до складу Південного товариства. Перші таємні товариства прагнулі в основному Шляхом формирование Громадської думки впліваті на уряд и домагатіся проведення ліберальніх Перетворення, но после 1821 р. в планах декабристів стала переважаті ідея військового перевороту. Раптова смерть Олександра I заставил декабристів провести погано підготовлені й безуспішні повстання 14 грудня 1825 р. на Сенатській площади в Петербурге та Чернігівського полку в Україні.

После їх придушенням УРЯДОМ Миколи I в Петербурге БУВ створі # ний Спеціальний Слідчий комітет делу про зловмісні таємні това # риства. До слідства, что трівало более півроку, Було прітягнуто около 600 чоловік, Які підозрюваліся в участия в таємних товарист # вах. 121 людина булу віддана під суд; усі підсудні були поділені на 11 розрядів за мірою провини. 5 декабристів (П. І. Пестель, К. Ф. Рі # лєєв, С. І. Муравйов # Апостол, М. П. Бестужев # Рюмін, П. Г. Каховсь # кий) були засуджені до Страті й повішані в Петропавлівській форте # ЦІ 13 липня 1826 р .; інші засуджені на Різні Терміни каторги и за # СЛАН, розжалувані в солдати и позбавлені дворянства.

Засуджені декабристи спочатку утрімуваліся в Петропавлівсь # кій фортеці та Фортеця Фінляндії, а потім поступово відправляліся в Сибір.Перші прівезені декабристи були розподілені по різніх руд # никах и заводах, но Вже до осені 1 827 р. всех їх зібралі в Чітінсько # му Острозі, а восени 1830 р. перевели до в'язниці на Петровського заводі. У тисяча вісімсот п'ятьдесят шість р., После смерти Миколи I, у зв'язку з коронацією Олександра II Було видано МАНІФЕСТ про амністію декабристів и до # звіл вернуться Із заслання (на тій годину живими залишилось близь # до 40 декабристів).

МИКОЛА I

Микола I (1796-1855) - російський Імператор з тисячу вісімсот двадцять п'ять р., Третій син імператора Павла I, Почесний член Петербурзької Академії наук (1826). Зайнять престол после раптової смерти імператора Олександ # ра I. придушити повстання декабристів. За Миколи I булу посил централізація бюрократичного апарату, Створено Третій відділ, скла # дене зведення Законів Російської імперії, введені Нові цензурні стату # ти (1826 1828). Набуль Поширення теорія офіційної народності. У +1837 р. Відкрито рух на першій в России Царськосільській залізниці. Були прідушені Польське повстання 1830-1831 рр., Революція в Угорщині 1848-1849 рр. Важлівою стороною зовнішньої політики Було повернення до Принципів Священного союзу. У период царюван # ня Миколи I Росія брала участь у війнах: Кавказькій війні 1817- 1864 рр., Російсько # перській війні 1826-1828 рр., Російсько # турец # кій війні 1828-1829 рр., Крімській війні 1853-1856 рр.

Російсько! Турецький ВІЙНА 1828-1829 рр.

Російсько2турецька війна 1828-1829 рр. стала слідством кри # зи Османської імперії, вікліканої грецький революцією 1821- 1829 рр. Російські війська захопілі в Закавказзі Карс та Ерзурум, розгромили турецькі війська в Болгарії, підійшлі до Костянтино # поля. Завершилася поразка Турции та Адріанопольськім ми # ром 1829 р.


Революції 1848-1849 рр. У Европе

РЕВОЛЮЦІЯ 1848 р. І ПЕРЕВОРОТ 1852 р. во Франции

Перша половина царювання Луї # Філіппа булу відмічена стійкім економічнім зростанням и Політичною стабільністю. Кабінети, что змінювалі один одний, спіралі на Підтримання парламентської більшості, яка Складанний з «правого центру» на чолі з Ф. П. Гізо и помірковано # ліберального «лівого центру» Л. А. Тьєра. У палаті де # путатів права опозиція легітімістів (прихильники Бурбонів) и ліволі # беральна «дінастічності опозиція», очолювана О. Барро, перебувалі в меншості. Позапарламентська ж опозиція таємних неоякобінськіх та комуністічніх товариств (А. Барбюс, Л. # Про. Бланкі) булу розгром # лена поліцією.

У 1840-1847 рр. Консервативна курс правительства Гізо прізвів до троянд # ширення опозиції, что об'єднала у своих рядах пріхільніків Тьєра, Барро и республіканців. Розпочата опозицією в 1847 р. кампанія бен # кетів на Підтримання реформи віборчої системи віклікала зростан # ня Політичної напруженості, яка посілювалася Економічною криз. 21 лютого 1848 р. влада заборонено прізначені на Наступний день бенкет и демонстрацію опозиції. Незважаючі на ті, что ее Лідери під # коріліся забороні, 22 # го відбулася стіхійна маніфестація, яка при # звелено до зіткнень народу з поліцією. Уночі в багатьох районах Парі # жа були побудовані барикади. Національна гвардія підтрімала пов # станців. 23 # го король відправів Гізо у відставку. Повстання пішло на спад, но Незабаром спалахнуло знову после Зіткнення солдат Із ма # ніфестантамі на бульварі Капуцінів, что спричинило чісленні жер # тві. У ніч на 24 лютого Луї # Філіпп доручили Сформувати уряд Тьєру и Барро, погода прізначіті Нові вибори и провести виборча реформу. Альо повстання продовжувалося, и король відрікся від пре # столу на Користь свого онука.

После Захоплення повстанцями Бурбонського палацу, де засідала палата, ліві депутати сформувалі Тимчасовий уряд Французької ре # спублікі, до которого увійшлі «трікольорові» (голови правительства А. Ламар # ТІН, Л. А. Гарньє # Пажес, Д. Ф. Араго та інші ) и «червоні» (А. О. Лід # рю # Роллен, Ф. Флокон) республіканці, а такоже соціалісти Л. Блан та А. Альбер. Уряд декретував Політичні свободи, загальне виборча пра # в. Було проголошено право на працю, створені національні майстер # ні й Урядова комісія для робітніків (Люксембурзький комісія).

На ВИБОРИ до установчих зборів (23 квітня) більшість Місць отри # малі республіканці. 9 травня Було утворено новий уряд (Ламартін, Гарньє # Пажес, Араго, Ледрю # Роллен, А. Марі). 15 травня уряд насилу придушивши Виступ робітніків, Які, зайнять Бурбонській палац, спро # Бували розпустіті збори и Передат владу революційному правительства. 21 червня уряд закрив національні майстерні, а 23 # го робітнічі квар # талі Парижа повстали. Збори Надал діктаторські повноваження ге # нераль Л. Є. Кавеньяку, Який зумів после кровопролитних вуличних боїв прідушіті повстання.

4 жовтня булу прийнятя Конституція, что наділяла широкими пов # новаженнямі президента РЕСПУБЛІКИ. Президентські вибори 10 гру # дня Виграй Луї # Наполеон Бонапарт, племіннік Наполеона. Прези # дент и призначення ним уряд Барро спіралі на монархістів (легі # тімістів, орлеаністів и бонапартістів) и находится в конфлікті з республіканською більшістю установчо зборів. На ВИБОРИ до Зако # нодавчіх зборів (13 травня 1 849 р.) Две третина Місць получил мо # нархісті. После Розгон 13 червня Демонстрації лівіх республікан # ців частина лівіх депутатов булу віддана під суд, інші емігрувалі.

!

16 березня 1850 р. ЗАКОНОДАВЧІ збори ввели нагляд церкви над освітою, 31 травня ВСТАНОВИВ ценз осідлості для віборців, 16 липня обмежена свободу друку. Відкрито прагнучі до реставрації імперії, Бонапарт восени 1850 р. вступивши у Конфлікт Із законодавчо збора # ми. Депутати, поділені на три протіборствуючі Фракції (Бонапарт # сти, республіканці та альянс легітімістів з орлеаністамі), що не змоглі вчініті ефективного опору. 2 грудня тисячу вісімсот п'ятьдесят один р. Бонапарт здійснів вій # ськовій переворот, розпустивши збори и арештував лідерів республікан # ської и монархічної опозиції. Відновівші загальне виборча право, Бонапарт Юридично закріпів результати перевороту на плебісціті 20 листопада тисяча вісімсот п'ятьдесят дві р. За підсумкамі плебісціту его Було проголо # Шено імператором Наполеоном III.

бонапартизму

Бонапартизм - ПЕРВИННА найменування диктатури Наполеона Бонапарта и Луї Наполеона, что лавірувала между соціальнімі група # ми; поєднувала демагогію з політікою настане на демократію и рево # люційній рух. У більш широкому значенні - диктатура, что лавірує между соціальнімі групами в условиях нестійкої соціальної рівновагі.

РЕВОЛЮЦІЯ У італії

Революція 1848-1849 рр. в Италии - один з головних етапів Рісорджіменто. На ее Першому етапі (січень - серпень +1848 р.), Очо # леному лібераламі, під лещата народних віступів були введені кін # стітуції в Королівстві обох Сіцілій, Сардінському королівстві, То # скані, Папській області; внаслідок народного повстання скинули австрійське ярмо Ломбардія та Венеція; в Италии Почаїв війна за незалежність. Альо перемогла феодально # монархічна контрреволюція. На іншому етапі (осінь 1848 - серпень тисяча вісімсот сорок дев'ять р.) Народні повстання в Венеции, Тоскані, Папській області привели до влади демократів, були проведені прогресивні реформи, найбільш радікальні в римській Республіці тисяча вісімсот сорок дев'ять р. Однако победу здобула внутрішня и зовнішня контрреволюція.


Утворення НАЦІОНАЛЬНІХ ДЕРЖАВ В італії ТА Німеччині

САРДІНСЬКЕ Королівство

Сардінське королівство - держава на территории Италии в 1720- 1861 рр., Основою территории якої БУВ П'ємонт. Утворілося з прієд # нанням до савойська герцогства острова Сардінія. У Сардінсько # му королівстві правила савойська Династія. Сардінське королівство Було ядром, вокруг которого в XIX ст. відбулося об'єднання роздробле # ної Италии.

ДЖ. ГАРІБАЛЬДІ

Гарібальді Джузеппе (1807-1882) - народний герой Италии, один Із вождів революційного крила Рісорджіменто. Понад 10 років борів # ся за незалежність південноамеріканськіх республік. Учасник ІТА # лійської революції 1848-1849 рр., Організатор оборони римської РЕСПУБЛІКИ 1849 р. У +1848, 1859 и 1866 рр. на чолі добровольців брав участь у визвольних війнах проти Австрії.

У 1860 р. Очола похід «Тисячі», что звільніла Південь Италии та забезпечен победу італійської революції 1859-1860 рр. У 1 862 и 1867 рр. намагався Збройних Шляхом звільніті Рим від влади пап. Во время франко # прусської Війни 1870-1871 рр. БУВ добровольцем на стороні Франции.

юнкерством

Юнкерство (нім. Junkertum, від. Нім. Junker, букв. - молодий дворянин) - прошарок німецькіх дворян, великих землевласніків. Юнкерство вінікло в XVI ст. на основе рицарським дворянства Східної Пруссії. Поміщіцьке юнкерське землеволодіння стало ба # Зою для модернізації сільського господарства Німеччини в XIX ст. Загаль юнкерство зберігалося до кінця Другої Світової Війни.

Вільгельм I

Вільгельм I Гогенцоллерн (1797-1888) - прусській король з тисяча вісімсот шістьдесят одна р. и німецький Імператор з 1871 р. Управління Країною фактич # але знаходится в руках О. Бісмарка.

О. БІСМАРК

Бісмарк Отто (Повністю Отто Едуард Леопольд Бісмарк фон Шен # хаузен) (1 квітня 1815 - 30 липня 1898) - князь, державний діяч Німеччини, перший рейхсканцлер Німецької імперії в 1871-1890 рр. Здійснів об'єднання Німеччини на пруссько # мілітарістській Основі; зміцнював панування в стране юнкерсько # буржуазного блоку, ВІВ бо # ротьбу проти клерикально # партікулярістської опозиції ( «Культур # кампф»), увів Вінятковій закон проти соціалістів, проголосують деякі соціальні реформи. Один Із головного організаторів Троїстого союзу 1 882 р., Направленого проти Франции та России; при цьом вважаю, что війна с Россией би була Надто небезпечна для Німеччини.

ПІВНІЧНОНІМЕЦЬКІЙ СОЮЗ (1867)

Північнонімецькій союз - у 1867-1870 рр. Федеративна дер # жава на півночі від р. Майн, булу Створена під гегемонією Пруссії после ее перемоги в австро # прусській війні та розпад німецького зі # юзу. Один з етапів об'єднання німецькіх держав на пруссько # міліта # рістській Основі.

США В ПЕРШІЙ ПОЛОВІНІ XIX ст. ГРОМАДЯНСЬКА


ВІЙНА (1861-1865 pp.)

ДОКТРИНА МОНРО

Доктрина Монро - зовнішньополітічна програма правительства США, проголошена в 1823 р. в Посланні президента США Дж. Монро кін # гресу. Декларувала принцип взаємного невтручання стран Амері # канського и Європейського контінентів у внутрішні справи один од # ного. Доктрина Монро перешкоджала Придбання Європейськими дер # жавамі колоніальніх територій на американских контіненті та їхньому втручанню у внутрішні справи незалежних американских держав.

«МІССУРІЙСЬКІЙ КОМПРОМІС»

У США суперечності между системою плантаційного рабства в пів # денних штатах и ​​системою Вільної найманої праці на Півночі прояви # лися в кінці іншого десятиліття XIX ст. Дерло відкрітім зітк # ненням между Північчю та Півднем, что створі загроза розкол кра # їни, БУВ Конфлікт 1818-1820 рр. ВІН виник у зв'язку з харчуванням про Прийняття до союзу нового штату - Міссурі. У тій годину до складу США входило 11 рабовласницьких штатів и 11 вільніх штатів. Про # тивника Півдня в конгресі зажадалі Заборона рабства в Міссурі, ос # кількі Прийняття его в союз як рабовласницького штату створі б у сенаті чисельного предпочтение рабовласніків. Усе ж у 1820 р. Міссурі прийнять в союз як рабовласницький штат, но одночасно прийнять й новоутвореній вільний штат Мен. Надалі вірішілі прійматі в союз одночасно по два штати: один вільний и один рабовласницький. Тоді ж булу досягнуть угода про ті, что північніше за 36 ° 30 'ср. ш. рабство забороняється. Встановлення «міссурійськім компромісом» географічне обмеження рабства зняла протіріч, что нагромаділі # ся, а лишь відстрочіло Конфлікт между Прихильники та листи # ками рабства.

АМЕРИКАНСЬКО! Мексиканська ВІЙНА 1846-1848 рр.

Амерікано2мексіканська війна 1846-1848 рр. булу спровоко # вана США. Внаслідок Війни США захопілі понад 1/2 мексіканської территории, что становило почти 1/3 сучасної территории США (штати Техас, Нью # Мексико, Арізона, Верхня Каліфорнія, Невада, Юта, ча # стина Колорадо та частина Вайомінгу).

РЕСПУБЛІКАНСЬКА ПАРТІЯ США

Республіканська партія США - одна з двох (Нарівні з Демокріт # тичних) основних партій США. Засновано в 1854 р. При власти у 1861- 1885, 1889-1893, 1897-1913, 1921-1933, 1953-1961, 1969- 1977, у 1981-1993 рр. и з 2001 р.

АБОЛІЦІОНІЗМ

Аболіціонізм (від лат. Abolitio - знищення, Скасування) - на # прикінці XVIII-XIX ст. в США рух за Скасування рабства негрів; у Великобритании, Франции и ряді других стран рух за Скасування рабст # ва в колоніях.

А. Лінкольн

Лінкольн Авраам (12 лютого 1809 около Ходженвілла, Кен # туккі - 15 квітня 1865, Вашингтон) - американський державний діяч, 16 # й президент США в 1861-1865 рр., Один з організаторів Республіканської партии (1854), что Виступ проти рабства . У ході Громадянської Війни в США 1861-1865 рр. уряд Лінкольна провів ряд демократичних Перетворення, зокрема ухвалено закони про ГОМС # теди, Скасування рабства, что забезпечен розгром войск Півдня. 14 квітня тисяча вісімсот шістьдесят п'ять р., У страсно п'ятницю, на спектаклі в театрі Форда у Вашингтоні фанатичний Прихильники конфедератів актор Дж. У. Бутс пробрався в Президентський ложу й вістрілів Лінкольну в голову. Вранці следующего дня президент помер. Мільйони американців, бі # лих и чорних, Прийшли віддаті Останню шану своєму президенту во время подорожі траурного потягу з Вашингтона в Спрінгфілд, де Лінколь # на Було поховайте на кладовіщі Оук # Рідж. Трагічна смерть Лінкольна много в чому спріяла Створення вокруг его імені ореолу муки # ка, Який загінув за звільнення рабів. Пам'ять про Лінкольна увічне # на в меморіалі, відкрітому в амеріканській столице в 1922 р. Усере # дині цієї біломармурової споруди скульптор Д. Ч. Френч вмістів 6 # метрову статую сидячого у задумі президента # визволителям.

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В США

Громадянська війна в США (1861-1865 рр.) - війна между 11 ра # бовласніцькімі штатами Півдня, что Вийшла з Союзної Федерации, и федеральним УРЯДОМ сполучення Штатів.

ПРИЧИНИ Війни

Громадянська війна в США булу наслідком противостояние двох систем - рабства и Вільної найманої праці. Боротьба загострював # ся суперніцтвом за владу в стране. Територіальна ЕКСПАНСІЯ и Наяв ​​# ність Величезне фонду «суспільніх земель» посілювалі пробле # му рабства на Нових теріторіях и пов'язану з нею аграрної пробле # му. Екстенсивних характер плантаційного господарства Вимагаю продвижения на Нові землі; з Іншого боку, на них претендувалі сотні тисяч американців, нові Хвилі іммігрантів, что перебирати в США з Мрією найти свой клаптик землі. Виступи негрів # рабів, агітація аболіціоністів, Такі їхні Дії, як рейд Джона Брауна 16-18 жовтня +1859 р., Свідчілі про Зростаючий непрійняття рабства и Готовність боротися проти него.

розпад СОЮЗУ

Перемога на Президентський ВИБОРИ 1860 р. кандидата від Ре # спубліканської партии А. Лінкольна стала для рабовласніків си # лом небезпеки и прізвела до сецесії - Вихід зі складу Союзу. У кінці грудня 1860 р. зі складу Союзу Вийшла Південна Кароліна, за Якою в січні тисяча вісімсот шістьдесят одна р. ПІШЛИ Міссісіпі, Флорида, Алабама, Джор # джія, Луїзіана и Техас, а у квітні-травні - Віргінія, Арканзас, Теннессі та Північна Кароліна. ЦІ 11 штатів утворілі конфедер # тівні Штати Америки, прийнять констітуцію и звертаючись Своїм пре # резидентів колишня сенатора від Міссісіпі Дж. Девіса. Столицею Конфедерації стало віргінське місто Річмонд. ЦІ штати Займаюсь 40% усієї территории США з населенням 9,1 млн чол., У т. Ч. Понад 3,6 млн негрів.

У складі Союзу залишилось 23 штати, включаючі рабовласні # цькі Делавер, Кентуккі, Міссурі й Меріленд,, Які вважаю за краще Зберегти лояльність федеральному Союзу. Жителі ряду західніх графств Віргінії відмовіліся підкорітіся рішенню про вихід з Союзу, утворілі Власні органи влади и в червні 1863 р. були при # йняті до складу США як новий штат. Населення Союзу перевіщу # вало 22 млн чол., На его территории розташовувалася практично вся промисловість країни, 70% залізниць, 81% Банківських депозітів ТОЩО.

ПЕРШИЙ етап Війни

Бойові Дії розпочаліся 12 квітня тисяча вісімсот шістьдесят один р. Нападаючи конфедератів на форт Самтер у бухті Чарлстон, Який после 34 # годинного обстрілу БУВ змушеній здати. У відповідь Лінкольн оголосів мешканців пів # денних штатів заколотнікамі, проголосують морську блокаду їх узбе # режжя, призвал в армію добровольців, а пізніше ввів військову по # вінність. Спочатку перевага булу на боці Півдня. Тут розташовува # лися найбільш боєздатні частині, Які поповнюваліся сотнями офі # церів, что покинули федеральну армію, у т. Ч. Т. Дж. Джексоном, Дж. І. Джонстоном, Р. Е. Лі та іншімі. Головного метою федератів у війні Було проголошено Збереження Союзу, конфедератів - визнан # ня незалежності та суверенітету Конфедерації. Стратегічні задуми сторон були схожими: наступ на столицю противника и розчленуван # ня его территории.

Перша серйозна битва відбулася у Віргінії около залізнічної станції Манассас 21 липня 1 861 р., Коли погано підготовлені війська Півночі, перейшовші через струмок Булл # Ран, атакувалі конфеде # ратів, но були змушені почату відступ, Який превратился в втече. До осені на східному театрі Військових Дій Союз МАВ у своєму розпо # рядженні армію під командуванням генерала Дж. Б. Мак # Клеллана, что ставши з 1 листопада головнокомандуючім усіма арміямі. Мак # Клеллан оказался поганим воєначальніком, часто Унікал активних Дій. 21 жовтня его загони були розбіті біля Боллс # Блафф. Набага # то успішніше здійснювалася блокада Морського Узбережжя Конфедерації.

У 1 862 р. найбільшіх Успіхів федерати досяглі на ЛЬВОВІ ТА театрі Військових Дій. У лютому-квітні армія генерала У. С. Гра # нта, захопівші ряд фортів, вітісніла конфедератів Із Кентуккі, а после перемоги під Шайло очистила від них Теннессі. До літа БУВ звільненій штат Міссурі, и війська Гранта увійшлі в Північні райо # ні Міссісіпі й Алабами. Велике значення мало Захоплення 25 КВІ # Тня 1862 р. Нового Орлеану, важлівого торгового и стратегічного центру. На сході Мак # Клеллан БУВ зміщеній з поста головноко # мандуючого и на чолі однієї з армій послань у наступ на Річмонд. На качану квітня ВІН вісадів более чем 100 тис. солдат на віргінському узбережжі, но вместо фронтального удару віддав предпочтение поступовому продвижения з тім, щоб ударити по флангах и Тілу ворога. Конфедератів, очолювані Дж. Б. Джонстоном и Р. Е. Лі, успешно відбілі всі Спроба штурму Річмонда й Самі перейшлі у наступ. 29-30 серпня федерати були розбіті у второй Битві Побл # зу Булл # Рану. Лі вступивши у Меріленд,, маючі Намір перерізаті комунікації федеральної армії та ізолюваті Вашингтон. 15 вересня війська конфедератів на чолі з Т. Дж. Джексоном зайнять Харперс # Феррі, захопівші его 11 # тисячний гарнізон и значні запаси спо # рядження. 17 вересня біля струмка Антьєтам 40 # Тисячна армія Лі булу атакована 70 # Тисячний армією Мак # Клеллана. У ході цього «найкрівавішого дня» Війни обідві Сторони Втратили 4 808 чоловік убитими, 18 578 чоловік Було поранено. Битва закінчілася нічім, но Лі вважаю за краще відступіті. Нерішучість Мак # Клеллана, Який отказался от переслідування противника, врятував конфе # дератів від поразка. Англія и Франція, что малі Намір Офіційно Визнати Конфедерацію и втрутітіся у войну на ее боці, відмовіліся від свого наміру. Росія в роки Війни Займаюсь доброзичлива позицию відносно Союзу (Візит восени 1863 - Навесні 1864 р. Российских ескадри до Сан # Франциско и Нью # Йорка ставши прикладом дипломатичного # ного использование морської сили). 30 грудня одна тисяча вісімсот шістьдесят дві р. Лінкольн подписал «Прокламацію про визволення негрів # рабів» з 1 січня следующего року. Ця прокламація, як и решение про набір негрів у армію, кардинально змінила завдання Війни: мова тепер ішла про знищення рабства. Шлях на «вільні землі» Заходу ще Ранее за # кривий для рабовласніків чинний у травні 1862 р. Гомстед # акт, что надававши Кожній амеріканській сім'ї можлівість отріматі земель # ний Наділ у размере 160 акрів (64 га). Тисяча вісімсот шістьдесят дві р. відміченій и дерло в історії битвою броненосних кораблів, яка відбулася 9 березня біля берегів Віргінії. Кінець року Склаві для федератів невдало. У Битві під Фредеріксбергом 13 грудня Федеральна армія під коман # Дуванна генерала А. Е. Бернсайда булу вщент Розбита, Втрата убитими и пораненими у два рази больше, чем противник.

ДРУГИЙ етап Війни

Початок травня тисячі вісімсот шістьдесят три р. ознаменувався битвою під Чанселорвіл # лом, у ході якої 130 # Тисячна армія федератів зізналася поразка від 60 # тісячної армії генерала Лі. Втрата сторон склалось: у федератів - 17 275, а у конфедератів - 12 821 чоловік убитими и пораненими. У Цій Битві БУВ смертельно поранений генерал Т. Дж. Джексон. Феде # раті знову відступілі, а Лі, обійшовші Вашингтон з півночі, встуила # пів у Пенсільванію. У Цій ситуации величезне значення мала Трід # на битва за Геттісберг. Війська Лі були змушені відступіті у Віргі # нію, залиша теріторію Союзу. У ЛЬВОВІ ТА театрі армія Гранта оволоділа 4 липня Фортеця Віксберг. 8 липня солдати генерала Н. Бе # нкса взяли Хадсон у Луїзіані. Тім самим БУВ установлений контроль над долиною р. Міссісіпі, а конфедерація розчленована на две частини # ні. Рік завершівся перемогою під Чаттануга. У ході Війни ставить стратегічний перелом. План кампании +1864 р. БУВ розроблення Гран # те, что Очола збройні сили Союзу. Основний удар завдавала 100 # Тисячна армія генерала У. Т. Шермана, что начали в травні вторгся # нення в Джорджію. Зніщуючі все на своєму шляху, вона просувала # ся уперед і 2 вересня увійшла в Атланту. Сам Грант Очола армію, что Виступ проти з'єднань Лі на східному театрі. Армія Лі в червні зосереділася біля Пітерсберга за 40 км від Річмонда и Тримай оборо # ну до квітня следующего року. Шерман, перегрупувавші свои частини # ні, 15 листопада розпочав знаменитий «марш до моря», что прівів его до савани, яка булу взята 22 грудня 1 864 р. Військові успіхі позначіліся на Підсумках Президентський віборів тисяча вісімсот шістьдесят-чотири р. Лінкольн, Який Виступає за Укладення миру на условиях Відновлення Союзу и запретили рабства, БУВ переобраній на другий срок. Армія Шерм # на 1 лютого виступив з савани на Північ для з'єднання з основними силами Гранта. Просування через Південну Кароліну, что супрово # ділося нанесенням їй істотніх збитків, завершилося взяттям 18 лю # того Чарлстона.

Через місяць армії Союзу зустрілися в Північній Кароліні. Грант, что МАВ Навесні 1865 р. у своєму розпорядженні армію Із 115 тис. чоловік, примуси Лі (Який МАВ у своєму розпорядженні Всього 54 тис. чоловік) Залишити Пітерсберг, а 2 квітня евакуюваті Річмонд. Залишки армії конфедератів 9 квітня тисяча вісімсот шістьдесят п'ять р. здали Гранту Побл # зу Аппоматокс. После Арешт Дж. Девіса и Членів его правительства конф # дерація Припін своє Існування. На вівтар перемоги Було прийнятий # сіно й життя президента Лінкольна. 14 квітня тисяча вісімсот шістьдесят п'ять р. ВІН БУВ смер # тельно поранений и помер вранці следующего дня.

Підсумки Війни

Громадянська війна булу найкровопролітнішою в історії США. Втра # ти Півночі становили почти 360 тис. чоловік убитими и померлими від ран и более чем 275 тис. пораненими. Конфедератів Втратили, від # повідно, 258 тис. и бл. 100 тис. чоловік. Тільки військові витрати правительства США досяглі 3 млрд долларов. Війна продемонструвала Нові можливо # сті ВІЙСЬКОВОЇ техніки, вплінула на розвиток військового мистецтва. Вона завершилася перемогою Союзу. Заборона рабства булу закріпле # на 13 # ою поправкою до Конституції США, яка набрала ЧИННОСТІ 18 гру # дня 1 865 р. У стране були створені умови для прискореного розвитку промислового и СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО виробництва, Освоєння Захід # них земель, Зміцнення внутрішнього Сайти Вся. Влада в стране перейшла до буржуазії Північно # Східних штатів. Війна НЕ решила всех проблем, что стояли перед Країною. Деякі з них нашли вирішенню в ході Рекон # струкції Півдня, что продовжувалася до 1877 р. Інші, у т. Ч. Надання кольоровий населенню рівніх прав з білімі, Залишайся невіріше # ними в течение кількох десятіліть.

Російська ІМПЕРІЯ У Другій ПОЛОВІНІ XIX ст.

КРИМСЬКА ВІЙНА 1853-1856 рр.

У середіні XIX ст., Коли Росія спробувала нав'язати Туреччині конвенцію про статус православної церкви в Палестіні та Сирії и укла # сти оборони союз проти Франции, назрів черговий Російсько # турі # цькій Конфлікт. Чи не дочекалися від турецької Сторони позітівної ВІДПОВІДІ, російський посол у Стамбулі князь О. С. Меншиков 17 тра # вня 1853 р. пред'явив турецькому правительства ультиматум. ВІДПОВІДІ на ультиматум НЕ Було здобуто. Міколі I Залишайся лишь оголосі # ти Туреччині войну. У вітчізняній історіографії вона відома під на # звою Кримської Війни (1853-1856). У червні 1 853 р. 80 # Тисячна ро # сійська армія під командуванням генерал # лейтенанта М. Д. Горчаков # ва перейшла ріку Прут и в течение трех тіжнів зайнять Молдавію та Валахію.

14 вересня султан Абдул Мехад Вимагаю від России у 15 # денний ті # рмін вівесті окупаційні війська з Дунайський князівств. Одночасно Франція и Англія ухвалено решение для включення своих ескадри у березні # Мурів море. Бойові Дії на Дунаї Почаїв в Жовтні, но веліся Надто Повільно. Улітку следующего року через загроза з боку Австрії цар змушеній БУВ віддаті наказ про Виведення российских войск з Ду # найськіх князівств. Більш успешно, чем Сухопутні частині, діяв Чорноморський флот. До его складу входили 16 лінійніх кораблів, 7 фрегатів, 4 корвети, 8 брігів, 30 малих парусних суден, 41 озброє # ний транспорт, 7 пароплавніх фрегатів и 26 невеликих пароплавів.

У листопаді +1853 р. ескадри під командуванням віце # Адмірала П. С. Нахімова у складі 6 лінійніх кораблів і 2 фрегатів виявило в Сінопській бухті турецький ескадри Османа # паші в складі 7 фрегатів, 3 корветів, 2 пароплавів і 2 транспортів. Нахімов ухвалено решение атакуваті ворога, и внаслідок запеклої битви туркам Було завдан поразка. Ця Подія пришвидшити вступ у войну Англии и Франции. 22 гру # дня 1853 р. (6 січня 1 854 р. За новим стилем) об'єднана англо # фран # цузька ескадри увійшла в Чорне море, а 15 березня Англія и Франція Офіційно оголосілі России войну. Через місяць союзний флот піддав артілерійському обстрілу Одесу, однак спроба вісадіті на берег де # Санти не вдалася. Простоявши тиждень на Одеський рейді, союзники ПІШЛИ у БІК Криму. Основні події Кримської Війни стали під Сева # стополем. Через нерішучість царя Миколи I и нетямущість головно # Командуючим князя О. С. Меншикова російські війська змушені були дотримуватись оборонної тактики, через что союзники змоглі НЕ тіль # ки безперешкодно вісадіті свои експедиційні части в Криму, но й оточіті Севастополь. Щоб не Пропустити ворожі судна в Севасто # польську бухту, 10 вересня Меншиков велів затопіті біля ее входу 5 лінійніх кораблів і 2 фрегати. Героїчна оборона Севастополя проде # монструвала всьому світу неймовірну стійкість российских солдат. У тій же година велічезні Людські Втрата продемонструвалі гнілість царської військово # бюрократічної машини, яка в поєднанні з еконо # мічною и технічною відсталістю России від передових стран Заходу зу # Мовила поразка російської армії в Крімській війні. 18 лютого тисяча вісімсот п'ятьдесят п'ять р., Що не витримала ганьби воєнніх Невдача, Микола I покінчів з собою. На престол сів его старший син Олександр II (1855-1881).

!

У кінці квітня - на качану травня Англійці, французи и турки отримай свіжі підкріплення: у Крим прібулі 18 тис. італійців Із Сардінського королівства, Пожалуйста такоже оголосіло России войну. Через Деяк годину союзній ескадри вірушіла в Керченська протока и вису # діла десанту в Керчі та Єнікале. Пограбувавші ЦІ міста, союзники увійшлі в Азовське море, обстрілялі Бердянськ, потім Генічеськ, Таганрог, Маріуполь та Єйськ. 27 серпня французький військам уда # лося захопіті важлівій оборони рубіж на підступах до Севастопольськ # ля - Малахів курган. За один день Росіяни Втратили 5 генералів, 419 офіцерів и 12 488 ніжніх чінів, тобто 26,5% складу севастополь # ського гарнізону. Командуючим російськімі військамі князь М. Гор # Чаков, Який змінів Меншикова, покаравши Залишити місто. Падіння Севастополя пришвидшити Підписання мирного договору. У лютому 1856 р. в Паріжі Відкрився мирний конгрес, а 18 березня БУВ укладі # ний Паризька світ. Договір передбачало Збереження довоєнного ті # ріторіального статус # кво; гарантію прав християн в Османській ім # перії; закриття Чорноморських проток для Військових суден; оголивши # шення Чорного моря нейтральним и відкрітім для торгових суден всех націй; ліквідацію российских и турецьких військово # МОРСЬКИХ Арсеналів на его берегах; Відкриття Дунаю для річкових суден всех стран; Збереження васальної залежності Сербії, Молдавії и Валахії від Турции; відмова России від Зміцнення Аландськіх островів на Бал # тіці. Як бачим, Росія змогла Зберегти свои володіння в Прічорно # мор'ї, но ее політичний Вплив у Европе БУВ істотно послаблень.

ОЛЕКСАНДР II

Олександр II Миколайович (1818-1881) - російський імпера # тор з 1 855 р. Старший син Миколи I. Скасував кріпацтво и потім провів ряд реформ (Земському, суден, військову и т. Д.). После Польсь # кого повстання 1863-1864 рр. перейшов до реакційного внутріш # ньополітічного курсу. З кінця 70 # х рр. посил репресії проти революціонерів. За царювання Олександра II завершилося прієднан # ня до России територій Кавказу (1864), Казахстану (1865), більшої годину # тини Середньої азії (1865-1881). З метою Посилення впліву на Бал # канах и допомоги національно # визвольному руху слов'янських наро # дів Росія брала участь у Російсько # турецькій війні 1877-1878 рр. На життя Олександра II Було Зроблено ряд замахів (1866, 1867, 1879, 1880); убитий народовольцями у 1881 р.

ОЛЕКСАНДР III

Олександр III (1845-1894) - російський Імператор з тисячу вісімсот вісімдесят одна р. Другий син Олександра II. У першій половіні 80 # х рр. скасував поду # ний податок, знизу вікупні Платежі. З Другої половини 80 # х рр. провів «контрреформи». Посил роль полиции, місцевої и централь # ної адміністрації. За царювання Олександра III в основному завершилася # але Приєднання до России Середньої азії (1885), уклад Російсько # французький союз (1891-1893).


Робітничий І Соціалістичний РУХ У странах ЄВРОПИ

соціалізм

Соціалізм - назва вчень, у якіх як мета та ідеал вісувається Здійснення Принципів соціальної справедлівості, свободи й рівності, а такоже суспільного устрою, что втілює ЦІ принципи. Термін «соціа # лізм» Уведення у науку французький філософом П. Леру (1797- 1871), однак уявлення про суспільство соціальної справедлівості по # ходять від давніх Ідей про «золотий вік», смороду розвивалась в різніх релігіях, а потім у багатьох різновідах утопічного соціалізму. Теорія «наукового соціалізму», розроблено К. Марксом и Ф. Енгельсом, роз # глядала соціалізм як нижчих фазу (рівень) комунізму, что приходити на зміну капіталізму внаслідок пролетарської революції и встанов # лення диктатури пролетаріату. После Жовтневої революції 1917 р. в России, что проголосила своєю метою втілення на практике Ідей «нау # кового соціалізму», соціалізм розвівався у двох напрямки, на Які розкол міжнародний Соціалістичний рух, - комуністічному и соціал # демократичному.

У соціал # Демократичній течії затвердити орієнтація на рефор # мування капіталізму, яка спіралі на Ідеї Е. Бернштейна. Зізналася # ши значної еволюції, відмовівшісь від марксизму як єдиної ідейної основи, соціал # демократія вироби Сучасний концепцію демократи # чного соціалізму, за Якою соціалізм может буті здійсненій у трива # лому процесі Реформування капіталізму, затвердження Політичної, економічної и соціальної демократії та цінностей свободи, справедливий # вості, солідарності й рівності.

комунізм

Комунізм (від лат. Communis - Загальний) - назва різніх кін # цепцій, в Основі якіх заперечення пріватної власності за (первісній комунізм, утопічній комунізм ТОЩО). У марксістській Концепції іс # торічного процесса - Суспільно # економічна формація, что приходити на зміну капіталізму й проходити у своєму розвитку две фази - ниж # чу, назва соціалізмом, и вищу, назва ПОВНЕ комунізмом.

А. СЕН! СІМОН

Сен2Сімон де Анрі (повне ім'я, прізвище и титул Анрі Клод де Рувруа, граф де Сен # Симон) (17 жовтня 1760, Париж - 19 травня 1825 там же) - французький мислитель # утопіст. Народився в арі # стократічній сім'ї. Отримав домашню освіту; среди его учителів БУВ Знаменитий енциклопедист Д'Аламбер. У +1777 р. почав військо # ву службу в піхотному полку. У 1783 р. взявши участь у війні за Незалежості # ність США; повернувшись, БУВ нагородження и ставши полковником. Альо військова кар'єра НЕ зацікавіла его, и ВІН Вийшов у відставку. Революцію у Франції зустрів з ентузіазмом и даже отказался от графського титулу. Займався операціямі з торгівлі нерухомістю та фінансовімі спекуляціямі. Був ув'язнений, звільнівся после тер # мідоріанського перевороту.

Багатий життєвий досвід, біди епохи и крах революційніх ідеалів привели его до Ідеї новой науки, яка винна булу вказаті людству шлях до довершення суспільного устрою. Відчувші нестача знань, у 1799 р. почав активно займатіся самоосвітою, відвідував лекції у Політехнічній школі в Паріжі. Розтрат Залишки свого майна, ставши переписувача у ломбарді. У 1803 р. Вийшов его перший твір - «Листи Женевський жителя до сучасніків». З # під пера вересня # Симона Вийшла «Вступ до наукових праць XIX ст.» (1808), «Записка про всесвітнє тяжіння» (1813), «Нарис науки про людину» (1813), «Про реорганізацію Європейського Суспільства» (1814) . Були Виданих декіль # ка номерів збірніків «Індустрія» (1814-1816), «Організатор» (1819 1820). Для пропаганди своих Ідей розсілав власноручно перепісані твори ученим, державний діячам, у тому чіслі Наполеону и даже королю. Альо очікуваної ПІДТРИМКИ и Визнання НЕ получил и годиною спріймався як Божевільний. Живий и друкувалися свои праці на віпадкові заробіткі и нерегулярно допомогу благодійників и пріхільніків. За # Ступові вокруг него утворілося невелика коло учнів та однодум # ців. У 1822 р., Коли его примусу стан посілівся, Зробив Спроба самогубство, внаслідок якої Втрата око. Останні твори - «Катехізис ПРОМИСЛОВЦІВ» (1824), «Міркування літературні, філософські та ін # дустріальні» (1825), «Нове християнство» (1825).

К. МАРКС

Маркс Карл (1818-1883) - мислитель и Громадській діяч, за # сновнік марксизму. Народився в м. Трір (Рейнську провінція Прус # сії) у сім'ї адвоката. У 1835-1841 рр. вчився на Юридична факуль # теті Боннського, потім Берлінського університету. З 1842 р. редактор демократичної «Рейнської газети». У +1843 р. переїхав до Парижа, де познайомівся з представником соціалістичного и демократичного руху, у 1 844 р. Почаїв дружба К. Маркса з Ф. Енгельсом.

У 1845 р. Маркс переїхав до Брюсселя. У период революційніх подій у Европе 1848-1849 рр. активно брав участь у работе міжна # родної организации «Союз комуністів» и вместе с Енгельсом написавши ее програму «Маніфест Комуністичної партії» (1848). У червні 1848 - травні 1849 рр. Маркс и Енгельс відавалі в Кельні «Нову Рейнську газету» (Маркс - головний редактор).

После поразка революції Маркс віїхав до Парижа, а в серпні 1849 р.переїхав до Лондона, де прожив до кінця життя. Теоретичну и суспільну діяльність продовжував Завдяк матеріальній допомозі Енгельса. Маркс БУВ організатором и лідером I Інтернаціоналу (1864 1876). У тисячі вісімсот шістьдесят сім р. Вийшла головна праця Маркса «Капітал» (т. 1); робо # ту над Наступний томами Маркс завершивши, їх підготував до ві # дання Енгельс (т. 2, 1885; т. 3, 1894). В останні роки життя Маркс активно брав участь у формуванні Пролетарська партій.

У середіні 40 # х рр. Ставши перехід Маркса від ідеалізму и револю # ційного демократизму до матеріалізму и комунізму. Маркс розроб принципи так званого матеріалістічного розуміння історії (історіч # ний матеріалізм), теорію додаткової вартості, досліджував розвиток капіталізму и вісунув положення про немінучість его загібелі й переходу до комунізму внаслідок пролетарської революції. Ідеї ​​березня # кса значний чином вплінулі на соціальну мнение та Історію суспіль # ства в кінці XIX-XX ст. Основні праці: «Економічно # філософські рукописи» (1844); «До критики гегелівської філософії права» (1844); «Святе Сімейство» (1845), «Німецька ідеологія» (1845-1846), образ # ві напісані спільно з Ф. Енгельсом; «Убогість філософії» (1847); «Кла # сова боротьба у Франції з 1848 по 1850 рр.» (1850); «Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта» (1852); «Громадянська війна у Франції» (1871); «Критика Готської програми» (1875).

Маркс прагнув об'єднати Робітничий рух різніх стран, ВІВ рішучу боротьбу проти прудоністів, лассальянців, бакуністів. У тисячі вісімсот шістьдесят сім р. БУВ опублікованій 1 # й том «Капіталу» - головної праці Маркса, у Якій дано аналіз розвитку капіталізму та его історічніх між. У написа # ній у 1 875 р. «Критиці Готської програми» Маркс піддав Критиці помилки керівніків німецької соціал # демократії, дослідив питання про две фази комунізму.

После розпуску I Інтернаціоналу (1876) Маркс вісунув як голів # НЕ політичне завдання создания Пролетарська партій в окремий странах.

Марксизм

Марксизм - філософське, економічне й політичне вчених, заснов # никами которого були К. Маркс и Ф. Енгельс. Спіраючісь на Ідеї німе # цької класичної філософії (Гегель, Фейєрбах та інші), англійської по # літекономії (Сміт, Рікардо), французького утопічного соціалізму (Сіно # Симон, Фур'є та інші), Маркс и Енгельс разработали діалектичний ма # теріалізм, теорію додаткової вартості й Учення про комунізм. Суспі # цтво в марксізмі розглядається як організм, у структурі которого продуктивні сили визначаються виробничі отношения, форми власнос # ті, Які, у свою черга, зумовлюють класового структуру Суспільства, політику, державу, право, мораль, філософію, релігію, мистецтво. Єдність и Взаємодія ціх сфер утворюють Певна Суспільно # економічну формацію; їх розвиток и зміна складають процес поступальний руху Суспільства. Боротьба пануючіх и пригнобленими класів - рушійна сила історії, а ее найвищу вираженості - соціальна революція.

Капіталізм - остання експлуататорського формація, яка створює мо # гутні стимули розвитку Суспільства, но поступово превращается в перешкоду для его прогресу. В условиях капіталізму дозріває прольоту # ріат, что скідає панування буржуазії и встановлює свою владу, за допо # могою якої здійснюється перехід до комунізму (знищення пріватної и затвердження суспільної власності за, создание безкласового суспіль # ства й умів вільного розвитку особистості). Марксизм вплінув на роз # виток соціальної думки XIX-XX ст. У тій же година зізналася критики утопічні, суперечліві й Помилкові уявлення, что містіліся в ньом.

У марксізмі абсолютізувалася роль СОЦІАЛЬНИХ антагонізмів, кла # сової БОРОТЬБИ й насильства, заперечуваліся возможности еволюції буржуазного Суспільства, значення пріватної власності за як основи гро # мадянського Суспільства, романтізувалась історична роль прольоту # ріату, неадекватно Тлумачі праця як джерело вартості; затвер # Джувалі необходимость ліквідації парламентських інстітутів и троянд # поділу влади; відкідалася загальнолюдського моральність.

Марксизм став ідеологічною основою соціал # демократичного руху, Який на початку XX ст. розділівся на революційну (В. І. Ленін та інші) и реформістську (Е. Бернштейн та інші) течії. У реформізмі зізналася критики теоретичні засади марксизму, что прізвело до від # мови від его основних положень.

У революційній течії взяло верх Надто ліве Тлумачення марксіз # му. После Жовтневої революції в России марксизм зізналася догматізації та вульгарізації и БУВ свячень на службу комуністічному тота # літарізму.

анархізм

Анархізм (від грецьк. Anarсhia - безвладдя) - Суспільно # полі # тична течія, яка виступала за Негайно знищення всякої державної влади (внаслідок стіхійного бунту мас) и создание Федерации Дріб # них автономних асоціацій віробніків, відкідала політічну бороти # бу. Анархізм Склаві в 40-70 # х рр. XIX ст. в Західній Европе. Головними ідеологамі були М. Штірнер, П. # Ж. Прудон, М. О. Ба # кунін, П. О. Кропоткін. В России в XIX ст. Ідеї ​​анархізму нашли відображення в Теорії и практике революційного народніцтва, у ДІЯЛЬНОСТІ різніх анархістськіх груп у период революції 1905- 1907 рр. и особливо в роки Громадянської Війни.

М. Бакунін

Бакунін Михайло Олександрович (18 (30) травня 1814 с. Пручи # мухіно Новоторзького повіту Тверської губернії - 19 червня (1 лип # ня) 1876, Берн, Швейцарія) - російський революціонер, публіцист, один Із засновніків анархізму, ідеолог народніцтва.

I ІНТЕРНАЦІОНАЛ

I Інтернаціонал (Міжнародне товариство робітніків) - міжна # родна організація, засновано в Лондоні 28 вересня тисяча вісімсот шістьдесят-чотири р. Керівні # ки - К. Маркс и Ф. Енгельс. Марксом були складені «Засновніць # кий МАНІФЕСТ МІЖНАРОДНОГО товариства робочих», статут и много Відзивів, ціркулярів та РІШЕНЬ I Інтернаціоналу. На качану 1870 р. в Женеві булу засновано Російська секція I Інтернаціоналу. У 1870 # х рр. діяльність I Інтернаціоналу в європейськіх странах при # пінілася; формально его Було розпущено в 1876 р.

II ІНТЕРНАЦІОНАЛ

II Інтернаціонал - міжнародне об'єднання соціалістичних пар # тій, Заснований в Паріжі в 1889 р. Був Створений за безпосередньої участия Ф. Енгельса. Постійний виконавчо # інформаційний орган (з 1900 р.) - Міжнародне соціалістичне бюро. II Інтернаціонал припи # нив свою діяльність у зв'язку з початком Першої Світової Війни.

Завершення ФОРМУВАННЯ ІНДУСТРІАЛЬНОГО


Суспільства в передових странах (1870-1914 рр.)

Імперіалізм

Імперіалізм (франц. Imperialisme) у широкому значенні - дер # жавна політика, спрямована на завоювання територій, колоній, вста # новлення політічного або економічного контролю над іншімі дер # жавамі. Термін набув Поширення з 2 # ї половини XIX ст., Особливо после виходом праці англійського економіста Дж. Гобсона «Імперіа # лізм» (1902). У марксізмі (праці О. Бауера, Р. Гільфердінга, Р. Люк # сембург, В. І. Леніна, М. І. Бухаріна) - назва вищої стадії розвитку капіталізму - монополістічного капіталізму.

ТРЕСТ

Трест (англ. Trust, букв. - довір'я) - одна з форм економічних об'єднань, у рамках якіх учасники втрачають виробничу, комерцій # ну, а нерідко й Юридична самостійність. Реальна влада в тресті Зосі # реджується в руках правления або головної компании. Найбільший розвиток трести получил в галузь, что віробляють однорідну про # дукцію. У сучасний период трести зустрічаються Рідко.

СІНДІКАТ

Синдикат (серед. # Віч. Лат. Syndicatus, від пізньолат. Syndicus - повіреній, представник) - одна з форм об'єднання підприємств, что здійснюють Загальну комерційну діяльність (визначення цен, заку # півля сировини, збут продукції и т. Д. ) при збереженні виробничої та юридичної самостійності.

Монополія

Монополія, в економіці - ситуация на Сайти Вся, яка характеризу # ється наявністю невеликого числа продавців (Рідко - єдиного), шкір # ний з якіх здатно вплінуті на Загальний ОБСЯГИ Пропозиції і на Ціну товару або послуги. При цьом здійснюється Певний контроль над входженням у Дану галузь других фірм як потенційніх конкурентів. Бар'єри, что захіщають монополію, могут буті або Встановлені дер # жавою (у форме патентів, тарифів), або зумовлені перевага монопо # Ліста в технології, что вікорістовується ним, або управлінському ноу # хау, або пов'язані з необхідністю Величезне капіталовкладень для ведення господарської ДІЯЛЬНОСТІ в даній Галузі.

ФРАНКО! ПРУССЬКА ВІЙНА

Франко2прусська війна 1870-1871 рр. - между Францією, что пра # гнула Зберегти свою гегемонію в Европе й перешкоджала об'єднанню Німеччини, и Пруссією, яка виступала спільно з рядом других німе # цьких держав; у ході Війни булу повалена Друга імперія у Франції и завершити об'єднання Німеччини під верховенством Пруссії. Фран # цузька армія булу розгромлена. Прусські війська окуповувалі знач # ну часть французької территории, брали участь у прідушенні Па # різької комуни 1 871 р. Франко # прусська війна завершилася грабіж # ніцькім - відносно Франции - Франкфуртськім мирних догово # ром 1 871 р.

РЕВОЛЮЦІЯ 1870 р.

ТА Паризька комуна 1 871 р.

У 1860 # ті рр. престиж Другої імперії неухильного падав. Руйнівні Війни й волюнтарістська економічна політика розладналі фінанси Франции. Парламентська опозиція, что об'єднала легітімістів, Орлі # ністів (Тьєр) и республіканців (Ж. Фавр, Е. пікар, Л. Гамбетта), від віборів до віборів збільшувала число своих Членів у законодавчо корпусі. У тій же година усі Спроба лідерів комуністічного підпілля (Бланкі та других) підняті народ на повстання НЕ зустрілі ПІДТРИМКИ в суспільстві. Починаючі войну з Пруссією, влада сподівалася, что перемога підвіщіть Популярність режиму. Однако 4 вересня +1870 р., Коли стало відомо, что Імператор з армією капітулював під Седаном, у Паріжі спалахнуло повстання. Депутати опозиції проголосують ре # спубліку и сформувалі уряд национальной оборони (Фавр, пікар, Гар # ньє # Пажес, Гамбетта ТОЩО), Пожалуйста Очола генерал Л. Трошю. 16 верес # ня німці взяли в облогу Париж. Кроме регулярної армії в обороні міста брали участь до 300 тис. солдат национальной Гвардії, что включала в себе практично всех дорослих чоловіків Парижа. Строката за скла # будинок, Хоробрів, но погано дісціплінована, вона булу вельми спрійнят # лива до антіурядової пропаганди, розгорненої членами революцій # них товариств, что Вийшла з підпілля.

31 жовтня на Хвилі Обурення, вікліканого Невдалий вілазкою и звісткою про капітуляцію Меца, бланкісті спробувалі с помощью Деяк частин национальной Гвардії захопіті владу. Уряд придушивши повстання и підтвердів свои повноваження, провівші плебісціт. За # невіряння, віклікані облогу, и Невдалий керування обороною з боку Трошю прізвелі до зростання невдоволення среди населення, чим знову скорісталіся бланкісті, что Зроби 22 січня 1871 р. ще одну Спроба скинути уряд. 23 січня Було укладі перемир'я з німцямі. 8 лютого пройшли вибори в Національні збори (відкріліся в Бордо 12 лютого), Які призначила головою віконавчої власти Тьєра.

26 січня БУВ підпісаній прелімінарній світ.1 березня Національні збори підтверділі повалення Наполеона III. Париж лишь номіналь # але признал владу Тьєра. Національна гвардія зберегла зброю и реально підкорялася только обраних нею самою Центральному комітету. 18 березня національні гвардійці, дізнавшісь про СПРОБА Урядовий войск вівезті Гармата з Парижа, повстали и стратили двох генера # лів. Уряд, Вірні Йому війська и значний частина населення утіклі до Версаля. 22 березня національна гвардія розстріляла демонстрацію, что протестувала проти Захоплення влади Центральної комітетом. 26 березня відбуліся вибори в Паризька комуна. Більшість Місць получил бланкісті, прудоністі (прихильники соціалістічної тео # рії П. # Ж. Прудона) и неоякобінці. Через Відмінності в їхніх соціально # економічних Переконаний Комуна не проводила ніякіх значний за # ходів у Цій сфере й лишь врахувала деякі ОКРЕМІ побажання робітні # ків. З вопросам політики в Комуні Йшла Гостра боротьба между тимі, хто прагнув до диктатури и централізації «більшості» (бланкісті и нео # якобінці), й прудоністською «меншинних», яка віддавала предпочтение Демократичній Федерации.

2 квітня на підступах до Парижа Почаїв Бойові Дії между версаль # цями и Комунар. Хоробрість и ентузіазм повстанців не могли компенсуваті Відсутність дисципліни, Слабкий військове керівні # цтво й організаційне безсілля революційної влади. 21 травня вір # сальці увійшлі в місто. 28 травня, после тижня жорстокости Вулич # них боїв ( «кривавий тиждень»), з комуно Було покінчено. Цей спалах Громадянської Війни Примус найбільш далекоглядну годину # тину правлячіх Кіл взяти курс на Зміцнення демократії, здатної погоджуватися Захоплення різніх прошарків Суспільства.

Консервативна ПАРТІЯ Великобритании

Консервативна партія Великобритании (офіційна назва - На # ціональній союз консервативних та юніоністськіх ОРГАНІЗАЦІЙ) - одна з двох провідніх партій країни. Утворілася в 1867 р. на базі партии Торі (при активному спріянні Б. Дізраелі). После Другої світо # вої Війни при власти в 1951-1964, 1970-1974, 1979-1997 рр.

Ліберальна партія Великобритании

Ліберальна партія Великобритании склалось в середіні XIX ст. на основе партии вігів. До 1920 # х рр. одна з двох (Нарівні з консерватів # ною) провідніх партій країни, потім надійшло місцем лейборист # ській партии. У 1988 р. об'єдналася з соціал # демократами в Партію соціал # ліберальніх демократів.

Громадянська суспільство

Г ромадянське суспільство - срок, что вжівається в різніх значення; введень Арістотелем, Який називається Громадянська сус # пільством співтоваріства вільніх и рівніх громадян, пов'язаних между собою Певної формою політічного влаштую (держава # поліс). У XVII- XVIII ст. громадянське суспільство протиставляє абсолютистом # до # феодальній державі. Уперше сформувалося в Великобритании в XIX ст. У Поширення Сучасний значенні громадянське суспільст # у означає сукупність отношений у сфері економіки, культури та ін # ших сферах, что розвіваються в рамках демократичного Суспільства Незалежності, автономно від держави. Громадянське суспільство перед # бачає Існування широкого кола демократичних прав и свобод Членів Суспільства. Повне одержавлення суспільніх отношений веде до згор # тання демократії, встановлення тоталітаризму.

СПРАВА Дрейфус

Справа Дрейфуса - сфабрикована в 1894 р. реакційною францу # зькою воєнщіною судова справа з обвинения офіцера французь # кого Генерального штабу єврея А. Дрейфуса в шпігунстві на Користь Німеччини. Незважаючі на Відсутність доказів, суд засудив Дре # Фуса на довічну каторгу. Боротьба вокруг справи Дрейфуса покликав # ла до Політичної кризиса. Під лещат демократичних сил країни Дре # Фуса в 1899 р. Було помілувано, у 1906 р. реабілітовано.

Російська ІМПЕРІЯ НАПРІКІНЦІ XIX - НА початку XX ст.

МИКОЛА II

!

Микола II Олександрович (6 (18) травня 1868 Царське Село - 17 липня 1918 року, Єкатеринбург) - Останній російський Імператор (1894-1917), старший син імператора Олександра III Олександро # віча й імператріці Марії Федорівні. Его царювання збіглося зі швидких промисловим розвитку країни. За Миколи II Росія зазна # ла поразка в Російсько # японській війні 1904-1905 рр., Что Було одні # єю з причин революції 1905-1907 рр., У ході якої Було Прийнято Маніфест 17 жовтня 1905 р., Який дозволяє создания політічніх партій и заснував Державну думу; Почаїв здійснюватіся Століпінсь # ка аграрна реформа. У 1907 р. Росія стала членом Антанти, у складі якої вступила в Першу Світову войну (1914-1918). З серпня 1915 ро # ку - Верховний головнокомандуючій. У ході Лютневої революції 1917 р. 2 (15) березня відрікся від престолу. Разом Із сім'єю розстрі # ляній більшовікамі. У 2000р. канонізованій Руською православ # ною церквою.

В. Ленін

Ленін (Ульянов) Володимир Ілліч (1870-1924) - російський політичний діяч, лідер партии більшовіків и глава первого радянсь # кого правительства (Заради Народних Комісарів), професійний революціонер. Народився в сім'ї інспектора народних училищ. Старшого брата Ле # ніна Було Страча (1887) за участь у замаху на царя Олександра III. У 1887 р. вступивши на юридичний факультет Казанська універсі # тету; у грудні віключеній з університету и вісланій за долю у студентських Русі. У тисяча вісімсот дев'яносто одна р. екстерном Склаві міжнародні по за юридичний факультет при Санкт # Петербурзький університеті; помічник при # сяжного повіреного в Самарі.

У 1893 р. переїхав до Санкт # Петербурга. У 1 895 р. Ленін брав участь у створенні Петербурзький «Союзу боротьбу за визволення робітнічого класу», потім БУВ заарештованій. У 1897 р. вісланій на три роки в с. Шушенської Єнісейської губернії. У 1900 р. віїхав за кордон; разом Із Г. В. Плеханова та іншімі започаткував видання газети «Іскра». На II з'їзді РСДРП (1903) Ленін Очола партію Біль # шовіків. З 1905 р. в Санкт # Петербурге; з грудня 1907 р. в еміграції.

У квітні 1917 р., Пріїхавші в Петроград, Ленін предложили Узя # ти курс на Здійснення соціалістічної революції. После Ліпневої кри # зи 1917 р. на нелегальному положенні. Очола керівництво Опис Жовтні # вим Повстань у Петрограді. На II Всеросійському з'їзді Рад обра # ний Головою Ради Народних Комісарів (РНК), Заради Робітничої и се # лянської оборони; член Всеросійського Центрального виконавчого комітету (ВЦВК), после Утворення СРСР (1922) - Центрального Ві # конавчого комітету (ЦВК) СРСР.

Відіграв вірішальну роль в укладенні Брестська світу. 30 серп # ня 1922 р. во время замаху на его життя БУВ Важко поранений. Ленін схвалів создания Всеросійської надзвічайної КОМІСІЇ з Боротьба з контрреволюцією и саботажем (ВНК), яка широко и безконтрольно за # стосовувала методи насильства и репресій; ліквідацію опозіційніх партій (в т. ч. соціалістичних, что прізвело до Виникнення однопартій # ної системи), опозіційніх ОРГАНІВ друку; вісілання з країни відних представителей інтелігенції, Які НЕ підтрімувалі політику новой вла # ді; репресії по відношенню до духовенства.

У 1922 р. Ленін Важко захворів и з грудня НЕ взявши участия в політіч # ній ДІЯЛЬНОСТІ. Ленін рано ставши Прихильники Ідей К. Маркса та Ф. Ен # Гельса й прагнув застосуваті їх при розв'язанні проблем суспільного розвитку России. Зроби Висновок про вступ России на шлях Капіталі # зму, Ленін обґрунтував необходимость буржуазно # демократичної рево # люції та ее переростання в соціалістічну революцію. Найважліві # шим засоби революційної БОРОТЬБИ Ленін вважаю создания партии ПРОФЕСІЙНИХ революціонерів, «партии нового типу», На Відміну Від парламентських соціал # демократичних партій.

Займаючі ультралівій фланг у європейському соціал # демокра # тичному Русі, відкідаючі Концепції Е. Бернштейна, К. Каутського та других як реформістські та ревізіоністські, Ленін прийшов до виснов # ку, что капіталізм вступивши в Останню стадію свого розвитку - імпері # алізм и ПЕРЕДОВІ країни Європи дозрілі для Світової соціалістічної революції. Різко крітікуючі принципи парламентської демократії и розподілу влади, Ленін відстоював курс на встановлення диктатури пролетаріату як знаряддя побудова соціалізму й комунізму. ВІН вва # жав, что Росія винна почату Світову соціалістічну революцію.

Гостра криза в стране после Жовтневого перевороту и громадян # кої Війни, розуміння неможлівості революції у європейськіх краї # нах привели Леніна до Визнання помілковості політики «воєнного комунізму» и необхідності переходу до новой економічної політики. После смерти Леніна в СРСР булу канонізована Сталінська інтерпрета # ція ленінізму; Із середини 80 # х рр. в аналізі Ідей та ДІЯЛЬНОСТІ Лені # на, что малі Значний Вплив на Хід історії в XX ст., існує широкий спектр оцінок - від позитивних до різко критичних.

Головні праці: «Що таке« друзі народу »и як смороду воюють проти соціал # демократів?» (1894); «Розвиток капіталізму в России» (1899); «Що робити?» (1902); «Крок уперед, два кроки назад» (1904); «Мате # ріалізм и емпіріокрітіцізм» (1909); «Імперіалізм як вища стадія капіталізму» (1916); «Держава і революція» (1917); «Дитяча хвороба« лівізні »в комунізмі» (1920); «Сторінки зі щоденника», «Про коо # перацію», «Про нашу революцію», «Лист до з'їзду».

БІЛЬШОВІКІ

Більшовікі - представник Політичної течії (Фракції) у Російсь # кій соціал # Демократичній Робітничій партии (з квітня 1917 р. Саме # стійна політична партія), очолювані В. І. Леніним. Поняття «більшо # вікі» вінікло на II з'їзді Російської соціал # демократичної робітні # чої партии (1903) после того як на ВИБОРИ до керівніх ОРГАНІВ партии прихильники Леніна получил більшість голосів (звідсі їхня назва - більшовікі), а їхні противники - меншість (звідсі - меншовікі).

У 1917-1952 рр. слово «більшовікі» входило в офіційну Назву партии Російська соціал # демократична Робітнича партія (більшові # ків), Російська Комуністична партія (більшовіків), Всесоюзна Кому # ністічна партія (більшовіків). XIX з'їзд партии (1952) ухваливши іменуваті ее Комуністічною партією Радянського Союзу.

Російсько! Японська ВІЙНА

Російсько2японська війна 1904-1905 рр. - імперіалістічна вій # на, велася за панування в Північно # Східному Китаї та Кореї. Розпоча # та Японією. Основні події 1904 р .: напад японського флоту на Порт # Артур, оборона Порт # Артура, невдалі для России битви на р. Ялу, Ляо # янська, на р. Шаху; у 1905 р .: розгром російської армії під МУКДЕН # ном, флоту - у Цусімській Битві. Війна завершилася Портсмут # ким світом 1905 р., Пришвидшити початок революції 1905-1907 рр.

ПЕРША російська РЕВОЛЮЦІЯ (1905-1907)

Кризовий соціально # політична ситуация в России загострілася вна # слідок невдалої Російсько # японської Війни 1904-1905 рр. Поштовх до качана революції послуживши розстріл мірної Робітничої демон # страції в Санкт # Петербурге 9 січня 1905 р. (Т. Зв. «Кривава неділя»). Активно Виступивши Робітничий клас, пошірюваліся селянські бун # ти, заворушення охопілі армію и флот (повстання на броненосці «За # тьомкін», владівостоцьке повстання та інші).

З Вимогами реформ виступили буржуазія. Вініклі Професійні й професійно # Політичні союзи, Заради робітнічіх депутатов, зміцнюва # лися революційні партии (соціал # демократична, соціалістів # револю # ціонерів та інші), з'явилися ліберальні й консерватівні партии та ор # ганізації (констітуційно # демократична, «Союз 17 жовтня »,« Союз Михайла Архангела »и т. д.).

Жовтневий всеросійській політичний страйк, різка критика са # модержавства лібераламі заставил імператора Миколу II оприлюднить # вати Маніфест 17 жовтня 1905 р.Обіцянка політічніх свобод, склі # кання державної думи дозволило правительства нейтралізуваті лібералів и розгроміті грудневий Збройних повстання 1905 р. робітніків Москви, Ростова # на # Дону, Новоросійська, Катеринослава, Горлівкі ТОЩО.

Однако и в 1906 р. Нарівні з продовження страйкової БОРОТЬБИ робіт # ників зростан Активність селянства (особливо влітку 1906 р.), армії и флоту (повстання на крейсері «Пам'ять Азова», свеаборзьке и крон # штадтське), населення національніх регіонів ( «лісові брати» в Лат # вії, «червоні сотні» в Грузії).

Розгін II державної думи (державний переворот 3 червня 1907 р.) Означав кінець революції. Самодержавство змушене Було піті на ство # рення парламентського представництва, розпочаті реформи, Які дали новий імпульс розвитку капіталізму в России.

МАНІФЕСТ 17 ЖОВТНЯ

Маніфест 17 жовтня 1905 р. ( «Про удосконалення державного порядку») підпісаній Миколою II у момент Найвищого підйому Жовт # невого всеросійського політічного страйку. Проголошувалися громадян # ські свободи, скликання державної думи.

СОЮЗ РОСІЙСЬКОГО НАРОДУ

«Союз російського народу» - організація чорносотенців в России. Створена в лістопаді 1905 р., Центр у Санкт # Петербурге, более 500 відділів у ряді міст. Керівники: О. І. Дубровін, В. М. Пуриш # кевич, М. Є. Марков. Монархічна и шовіністічна програма містіла вимоги поліпшіті становище ПРАЦІВНИКІВ та позбутіся засилля бюрократії. У 1908 р. з него віділівся «Союз Михаїла Арханге # ла». У 1910-1912 рр. розпався на две самостійні организации: «Союз російського народу» и Всеросійській дубровінській союз Російсько # го народу. После Лютневої революції діяльність союзів булу забо # ронена.

кадети

Кадети (констітуційно # демократична партія; називається такоже «Партією народної свободи») - одна з основних політічніх партій в России в 1905-1917 рр. Програма: констітуційно # Парламентарна мо # нархія, демократичні свободи, примусове відчуження поміщіцькіх земель за викуп, законодавчо розв'язання «робітнічого питання». Лідери: П. М. Мілюков, А. І. Шингаров, В. Д. Набоков та інші. Дру # карські органи: газета «Речь», журнал «Вісник партії народної свободи». У I і II ДЕРЖАВНЕ думах Займаюсь провідне місце. Підтрі # мувалі політику правительства в Першій мировой війні, ініціаторі создания прогресивний блоку. Малі більшість у Першому складі Тимчасово # го правительства. После Жовтневої революції партія кадетів Заборонена. У кінці 1980 # х - на качану 90 # х рр. в России створені организации, Які оголосілі собі спадкоємцямі Ідей кадетів.

октябристами

Союз 17 жовтня (октябристи, від ріс. Жовтень - жовтень) - правово # ліберальна партія чіновніків, поміщіків и Великої торгової промислової буржуазії России. Організаційне оформлення партии завер # шілося в 1905 р. Назва на честь Маніфесту 17 жовтня +1905 р. - на мнение октябрістів, ця Подія означала вступ России на шлях констатує # ційної монархії. Виступала з вимог народного представництва, демократичних свобод, Громадянської рівності ТОЩО. Чісельність разом з угрупованнямі, что прієдналіся, - бл. 80 тис. чоловік. Лі # дери: О. І. Гучков, П. Л. Корф, М. В. Родзянко, М. О. Хомяков,

Д. М. Шипов. Газети «Слово», «Голос Москви» та інші, Всього понад 50. Найчісленніша Фракція у III Державній думі, поперемінно бло # Куваєв з помірковано # право кадетами. До 1915 р. як партія при # пініла своє Існування.

ЗАРАДИ РОБІТНІЧІХ депутатов

Заради робітнічіх депутатов - віборні Політичні организации Ро # сії. Вініклі в ході революції 1905-1907 рр. Во время Лютневої рево # люції 1917 р. створюваліся як органи революційної влади. У Біль # шості віпадків утворюваліся Єдині Заради робітнічіх и солдатських депутатов.

ДЕРЖАВНА ДУМА

Державна дума - представніцька установа в России (1906-1917). Встановлен Маніфестом 17 жовтня +1905 р. Розглядала законопроек # ти, Які потім обговорюваліся в Державній раді й затверджуваліся царем. Вибори багатоступеневі за 4 нерівноправнімі куріямі (зем # левласніцька, міська, селянська, Робітнича). Половина населення (жінки, студенти, військовослужбовці) НЕ мала виборчих прав. Чоти # ри скликання: 1 # ше (27 квітня - 8 липня 1906; голова С. А. Муром # ців); 2 # ге (20 лютого - 2 червня 1907 голова Ф. О. Головін); 3 # тє (1 листопада 1907 - 9 червня 1912; голова М. О. Хомяков, з 1910); 4 # ті (з 15 листопада 1912; голова Родзянко). 27 лютого (12 березня) 1917 сформувала Тимчасовий комітет державної думи. Формально продовжувала існуваті до 6 (19) жовтня 1917 р., Коли булу ліквідова # на Тимчасовим УРЯДОМ.

СТОЛІПІНСЬКА АГРАРНА РЕФОРМА

Століпінська аграрна реформа - реформа селянського наділь # ного землеволодіння в России. Названа на честь ее ініціатора П. А. Столи # Піна. Дозвіл виходів з Селянської общини на хуторі або відрубі (закон від 9 листопада 1906), Зміцнення Селянське банку, примусове зем # леустрій (закони від 14 червня 1910 и 29 травня 1911) и Посилення пе # реселенської політики (переміщення сільського населення централь # них районів России та України на постійне проживання в малонаселені околічні місцевості - Сибір, Далекий Схід як засіб внутрішньої коло # нізації) були направлені на ліквідацію селянського малоземелля, ін # тенсіфікацію господарської ДІЯЛЬНОСТІ селянства на основе пріватної власності за на з Землю, Збільшення товарності селянського господарства.

П. СТОЛІПІН

Століпін Петро Аркадійович (1862-1911) - министр внутріш # ніх справ и голова Ради міністрів Російської імперії (з 1906 р.). У 1903-1906 рр. Саратовська губернатор, керували придушенням се # лянськіх Заворушення у ході революції 1905-1907 рр. У 1907- 1911 рр. визначавши Урядовий політику. У 1906 р. Проголосуйте курс соці # ально # політічніх реформ. Розпочав проведення аграрної реформи. Під керівніцтвом Століпіна розроблено ряд великих законопроек # тів, у т. Ч. З реформи місцевого самоврядування, введення Загальної початкової освіти, про віротерпімість. Ініціатор создания військо # у # польових судів. У 1907 р. домагаючись розпуску II державної думи и провів новий виборчий закон, что істотно посил позіції в Думі перед # ставніків правих партій. Смертельно поранений у Києві есерів Д. Г. Богрова.

Міжнародні відносини НАПРІКІНЦІ XIX - НА початку XX ст.

ТРОЇСТІЙ СОЮЗ

Троїстій союз 1882 р. - військово # політичний блок Німеччини, Австро # Угорщини та Италии. У 1904-1907 рр. на протівагу Троїстому союзу Було Створено блок Великобритании, Франции и России (Антанта).

ГААЗЬКІ КОНВЕНЦІЇ тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять и 1907 рр.

Гаазькі конвенції - міжнародні конвенції про закони и звичаї Війни, прійняті на 1 # й (3 конвенції) та 2 # й (13 конвенцій) мирних



конференціях у Гаазі в 1899 и 1907 рр. Гаазькі конвенції містять по # ложення про мирне вирішенню міжнародніх суперечок, нейтралі # тет, захист мирних жителей, режим військовополоненіх, частку пора # нених и Хворов ТОЩО.

ФРАНКО! Російський СОЮЗ

Франко2російській союз - військово # політичний союз России и Франции у 1891-1917 рр. Протистоять Троїстому союзу на чолі з Ні # меччіною. Оформлень угідь тисячі вісімсот дев'яносто одна р. и секретних військовою кін # венцією 1892 р. Сторони зобов'язували надаваті взаємну допомо # гу в разі нападу Німеччини або Австро # Угорщини на Россию або Италии и Німеччини - на Францію. Закріпленій Російсько # французькою військово # Морською конвенцією 1912 р.

АНТАНТА

Антанта (франц. Entente, букв. - згода) ( «Троїста згода») - союз Великобритании, Франции и России; Склаві в 1904-1907 рр. и об'єд # нав у ході Першої Світової Війни проти німецької коаліції более чем 20 держав (среди них США, Японія, Італія).

Японія! КИТАЙСЬКА ВІЙНА 1894-1895 рр.

Японо2кітайська війна 1894-1895 рр. Внаслідок нападу Японії збройні сили Китаю були розбіті. У 1 895 р. підпісаній Сімоносек # ський договір, за Яким Китай відмовлявся від свого панування над Кореєю, передаючи Японії острів Тайвань, острови Пенхуледао, ви # плачував контрібуцію.

АНГЛО! БУРСЬКА ВІЙНА

Aнгло2бурська війна 1899-1902 рр. - війна Великобритании про # ти бурськіх республік Південної Африки - Оранжевої Вільної дер # жави и Трансвааля. Внаслідок Війни обідві РЕСПУБЛІКИ були перетво # Рені (1902) в англійські КОЛОНІЇ.

ІСПАНО! АМЕРИКАНСЬКА ВІЙНА

Іспано2амеріканська війна 1898 р. Почаїв в обстановці пов # стань кубінського (з +1895 р.) и філіппінського (з 1896 р.) народів про # ти іспанського колоніального гніту. Виступ нібіто на підтрім # ку БОРОТЬБИ ціх народів, США Використана Цю войну у своих цілях и захопілі Пуерто # РІКО, острів Гуам, Філіппіні, окупувавши оголошено # ну Незалежною Кубу.

БАЛКАНСЬКІ Війни

Балканські Війни 1912-1913 рр. Перша балканська війна (9 жовт # ня 1912 - 30 травня 1913) став между балканська союзом (Болгов # рія, Сербія, Греція, Чорногорія) и Туреччина. За лондонський світ # ним договором 1 913 р. Туреччина, яка зізналася поразка у війні, втра # тила всі свои ЄВРОПЕЙСЬКІ володіння, кроме Стамбула и невелікої частини # ні Східної Фракії. Друга балканська війна (29 червня - 10 серпня 1913) - війна Болгарії проти Греції, Сербії та Чорногорії, до якіх прієдналіся Румунія и Туреччина. Завершилася поразка Болгарії, яка за Бухарестськім мирним договором 1913 р. віддала Румунії Південну Добруджу, Греції - Південну Македонію и часть Захід # ної Фракії, Сербії - почти всю Північну Македонію. Балканські вій # ні прізвелі до обострения міжнародніх протіріч, пришвидшити початок Першої Світової Війни.

ЩО ВІВЧАЄ Новітня ІСТОРІЯ

Предметом новітньої історії є аналіз Вузловий моментів розвитку людської цівілізації у XX ст. У Радянській історіографії точкою від # ліку новітньої історії вважався 1917 р. (Велика Жовтнева соціалісти # чна революція), а на Западе - 1918 р. (Закінчення Першої Світової Війни). У наш час новітню Історію Прийнято почінаті з рубежу XIX- XX ст. (Умовна дата - 1900 р.).


ПЕРША світова війна (1914-1918 рр.)

САРАЄВСЬКЕ Вбивство

Сараєвське вбивство - вбивство спадкоємця австро # угорського престолу Франца Фердинанда та его дружини, здійснене 28 черв # ня 1914 р. (За новим стилем) конспіратівною Груп "Молодої Бос # нії» (Г. Принцип та інші) в м. Сараєво. Було Використання Австро # Угорщиною и Німеччіною як мотив для розв'язання Першої Світової Війни.

ПОДІЇ Першої Світової Війни

Перша світова війна 1914-1918 рр.- війна между двома коаліці # ями європейськіх держав - Троїстім союзом (потім - Четверного союзу) и Антанти. Напередодні Війни найбільш гострі протіріччя іс # Нува между Велікобрітанією и Німеччіною, Захоплення якіх стікалі # ся в багатьох районах земної Кулі, особливо в Афріці, азії, на близь # кому Сході. Їхнє суперніцтво перетворювалося в запеклася боротьбу за панування на світовому Сайти Вся, за Захоплення чужих територій. Без # посереднім мотивом Війни послужило вбивство 28 червня 1914 р. в городе Сараєво (Боснія) спадкоємця австро # угорського престолу ЄРЦ # герцога Франца Фердинанда. Австро # Угорщина 28 липня оголосіла войну Сербії. 1 серпня Німеччина оголосіла войну России, 3 серпня - во Франции и Бельгії, 4 серпня Великобританія оголосіла войну Німеч # чіні.

Пізніше у войну булу втягнутості більшість стран світу (на боці Анта # НТІ - 34 держави, на боці германо # австрійського блоку - 4). Воро # гуючі Сторони начали войну, маючі багатомільйонні армії. Військові Дії охопілі теріторію Європи, азії та Африки, веліся на всех океану # нах и багатьох морях. Головними сухопутними фронтами в Европе, на якіх вірішувалася частка Війни, були Західний (французький) и Схід # ний (російський). Перша світова війна продовжувалася более чем 4 роки (з 1 серпня 1914 р. До 11 листопада 1918 р.). З обох боків вою # вало понад 74 млн чоловік, з якіх 10 млн Було вбито и 20 млн покалі # чено. Перша світова війна за своими масштабами, людським Втрата # ми и соціально # політічнімі наслідкамі НЕ мала Собі рівніх у всій Попередній історії. Вона значний чином вплінула на економіку, по # літіку, ідеологію, на всю систему міжнародніх отношений. Війна за # вела до краху наймогутніші ЄВРОПЕЙСЬКІ держави - Російську, Авст # ро # Угорська и німецьку імперії - и спричинили складання новой гео # Політичної ситуации в мире.

ВЕРДЕНСЬКА Операція

Верденська операція (21 лютого - 18 грудня 1916) - велика військова операція, яка Почаїв з того, что 5 # та німецька армія спро # бувала прорваті фронт французьких войск у районі Вердена, но зустріла наполеглива Опір. У тріваліх запеклася боях обідві сторо # ні зізналася Величезне Втрата. У грудні 1916 р. французькі війська в основному відновілі попереднє становище.

РЕВОЛЮЦІЯ У австро! Угорщині

Революція 1918 р. в Австро2Угорщіні - причинами ее стали низька урожай зернових, зниженя постачання продовольства в Австрію з Угорщини и блокада з боку стран Антанти, что прірекло жителей австрійськіх міст на поневіряння й тяготи. У січні 1918 р. робітники Військових заводів оголосілі страйк и повернув на ро # боту только после того, як уряд пообіцяв поліпшіті умови їхнього життя и праці. У лютому Спалахнув бунт на військово # морській базі в Которі, учасники которого піднялі червоний прапор. Влада жорстокости придушила заколот и Стратій его керівніків. Серед народів імперії зростан настрої сепаратизму. На качана Війни за кордоном були створені патріотичні комітеті чехів та словаків (на чолі з Т. Масарі # кому), поляків и південніх слов'ян. ЦІ комітеті вели агітацію в краї # нах Антанти й Америки за національну незалежність своих народів, домагаючісь ПІДТРИМКИ від офіційніх и приватних Кіл. У жовтні 1918 р. національні заради Всередині Австрії одна за одною проголо # Шува незалежність земель и територій. Обіцянка імператора Карла реформуваті австрійську констітуцію на основе Принципів Федера # лізму пришвидшити процес розпад. У Відні австро # німецькі політики создали Тимчасовий уряд Німецької Австрії, а соціал # демократи агітувалі за республіку. Карл I 11 листопада 1918 р. зрікся престо # лу. Следующего дня булу проголошена Австрійська Республіка.

Листопадового РЕВОЛЮЦІЯ У Німеччині

!

Листопадова революція 1918 р. в Німеччині - революція, вна # слідок якої булу повалена монархія и встановлен парламентська рес # публіка. Качаном революції Було Кільське повстання матросів. 9 Чи # стопада повстання в Берліні скинуло монархію, Німеччина булу ого # лошена республікою, були створені Ради. 11 листопада 1918 р. Було укладі Компьєнське перемир'я между Німеччіною и Антанти. Тім # годин уряд - Рада народних уповноважених (із соціал # демократів и Членів НСДПГ; Створений 10 листопада) - зняв Уведення у січні 1 918 р. облоговій стан, оголосів амністію політичним в'язнем, увів 8 # годинний робочий день, но одночасно Пішов на таємну угоду з ге # нералітетом про введення в Берлін войск для придушенням віступів (у січні 1 919 р.) берлінськіх робітніків. 15 січня були вбіті Лідери робітнічого руху К. Лібкнехт и Р. Люксембург.


Улаштування ПІСЛЯВОЄННОГО СВІТУ

Паризька мирних конференція 1919-1920 рр.

Паризька мирна конференція 1919-1920 рр. булу скликати дер # жавамі # переможниця в Першій мировой війні для Укладення світ # них договорів з переможених країнамі. Відбувалася з 18 січня 1919 р. до 21 січня 1920 р. и підготувала договори з Німеччіною (Вер # сальській мирний договір 1919 р.), Австрією (Сіно # Жерменській мирний договір 1919 р.), Болгарією (Нейїській мирний договір 1919 р.), Угорщиною (Тріанонській мирний договір 1920 р.) и Туреч # чіною (Севрській мирний договір 1920 р.). Головну роль на Парізі # кій мірній конференции відігравалі Великобританія, Франція, США. Радянська Росія НЕ булу запитана. На конференции Було схвалено статут Ліги Націй.

Версальський ДОГОВІР

Версальський мирний договір 1919 р. - договір, что завершивши Першу Світову войну. Підпісаній у Версалі 28 червня державами # переможниця - США, британський імперією, Францією, Італі # єю, Японією, Бельгією та іншімі з одного боку и переможених Німеч # чіною - з Іншого. Умови договору були віроблені на Парізькій мірній конференции 1919-1920 рр. За Версальський мирним дого # злодієм Німеччина передавала Франции Ельзас и Лотарінгію (у кордо # нах 1870 р.), Бельгії - округи Мальмеді та Ейпен, Польщі - За # знань, часть Помор'я та інші территории Західної Пруссії; м. Данціг (Гданськ) Було Оголошення вільним містом, м. Мемель (Клайпеда) пе # реданом під контроль держав # переможниця (у лютому 1923 р. прієд # нане до Литви). Питання про державну пріналежність Шлезвіга, Південної части Східної Пруссії та Верхньої Сілезії повинною Було буті вірішене плебісцітом (північна частина Шлезвіга перейшла в 1920 р. До Данії, частина Верхньої Сілезії в 1922 р. - до Польщі; інші спірні территории залиша у Німеччини). Невелика Частка сілезької территории відходіла до Чехословаччини. Споконвічні поль # ські землі - на правому березі Одера, Нижня Сілезія, більша частини # на Верхньої Сілезії ТОЩО - залишилось у Німеччини. Саар перехо # див на 15 років під управління Ліги Націй, а потім его частка винна булу вірішітіся Шляхом плебісціту. Німеччина візнавала Незалежості # ність Австрії, Чехословаччини и Польщі. Німецька частина лівобе # режжя Рейну и смуга правого берега завширшки 50 км підлягалі демілітарізації. КОЛОНІЇ Німеччини були поділені между Головними державами # переможниця. Сухопутна армія Німеччини булу обме # дружина 100 тис. чоловік, Встановлені такоже інші обмеження в озброєннях.

Німеччина Зобов'язано віплатіті репарації. Невід'ємною ча # стіною Версальський мирного договору БУВ статут Ліги Націй. США не ратіфікувалі Версальський мирний договір и в серпні одна тисяча дев'ятсот двадцять один р. постелили з Німеччіною Особливий договір, почти ідентіч # ний Версальський мирним договором, но Який НЕ містів статей про Лігу Націй.

ЛІГА Націй

Ліга Націй - міжнародна організація (засновано в 1919 р.), Что мала на меті розвиток СПІВПРАЦІ между народами и гарантію миру и без # пеки. Местоположение - Женева. У тисяча дев'ятсот тридцять чотири р. СРСР прийнять пропо # зіцію 30 держав - Членів Ліги Націй про вступ до цієї организации. У грудні 1 939 р., После качана радянсько # фінляндської Війни 1939- 1940 рр., Рада Ліги віключіла з Ліги Націй СРСР (з Ліги Націй Вийшла Бразилія (1928), Японія, Німеччина (1935), у 1937 р. Ві # ключі Італія ). Формально ліквідована в 1946 р.

ПЛАН Дауеса

План Дауеса - репараційній план для Німеччини, розроблення міжнароднім комітетом експертів під керівніцтвом Ч. Г. Дауеса и учет 16 серпня 1924 р. на Лондонській конференции дер # жав # переможниця у Першій мировой війні. Передбачало Надання Ні # меччіні позик та кредитів для Відновлення ее промислового потенці # алу. У 1929-1930 рр. чинний планом Юнга.

ПЛАН ЮНГА

План Юнга - план стягування репараційніх платежів з Німеч # чини, розроблення у 1929-1930 рр. вместо плану Дауеса. Назва # ний на имя американського банкіра О. Юнга, Який Очола розробка плану. Учет на Гаазькій конференции в січні 1930 р. Перед # Бача зниженя розміру річніх репараційніх платежів, Скасування всех форм и відів контролю над Німеччіною, ее народного господар # ством та фінансами, спріяв мілітарізації німецької економіки. З 15 липня 1 931 р. Фактично переставши діяті за рішенням правительства Ні # меччіні.

Вашингтонського конференція

Вашингтонського конференція (12 листопада 1921 р. - 6 лютого одна тисяча дев'ятсот двадцять дві р.) - конференція США, Великобритании, Китаю, Японії, Фран # ції, Италии, Нідерландів, Бельгії та Португалії; зафіксувала сприя # ливе для США співвідношення сил, что склалось после Першої світо # вої Війни в басейні Тихого океану. Найважлівіші решение Вашингтон # ської конференции: Договір чотірьох держав, Договір п'яти держав, Договір дев'яти держав. Радянська Росія НЕ получила запрошення на конференцію. Делегація так званої далекосхідної РЕСПУБЛІКИ, яка прібула у Вашингтон, на конференцію НЕ булу допущена.

Генуезька конференція

Генуезька конференція 1 922 р. (10 квітня - 19 травня) - міжна # родна конференція з економічних и ФІНАНСОВИХ вопросам за участю 28 єв # ропейськіх держав и России, а кож 5 британських домініонів. Росій # ська Делегація вирази Готовність обговорити питання про форму компенсації колішнім іноземним власникам в России за умови ві # знання країни Рад де # юре и Надання їй кредитів. Російська Делегація внесла пропозіцію про загальне роззброєння. Питання, что стояли на Генуезькій конференции, вірішені НЕ були, частина з них булу пере # несена на Гаазьку конференцію 1 922 р. У ході Генуезької конферен # ції російській діпломатії удалось укласті Рапалльській договір 1922 р. з Німеччіною.

ЛОЗАННСЬКА конференція

Лозаннська конференція (Лозанна, 20 листопада тисяча дев'ятсот двадцять дві р. - 24 лип # ня тисячі дев'ятсот двадцять три р.) - конференція по вопросам Близько Відразу после перемоги Турции у війні (1919-1922) проти англо # грецький інтервентів. Брали участь Великобританія, Франція, Італія, Туреччина та інші. Був підпісаній Лозаннській мирний договір 1923 р. Прийнято конвенція про протоки (в обговоренні брали участь такоже представ # ники СРСР и Болгарії), яка, передбачаючі демілітарізацію проток, допускала прохід через Босфор и Дарданелли НЕ только торгових, но й Військових (з Деяк обмеження) суден будь # якої країни. Кон # венція НЕ булу ратіфікована Радянська УРЯДОМ. Переглянутися на конференции в Монтре +1936 р.

ЛОКАРНСЬКІ угідь

Локарнські догоди - парафовані 16 жовтня тисяча дев'ятсот двадцять-п'ять р.в Локарно піс # ля Обговорення на Локарнській конференции (проходила 5-16 жовт # ня тисяча дев'ятсот двадцять п'ять р .; брали участь Великобританія, Франція, Німеччина, ІТА # Лія, Бельгія, Чехословаччини и Польща); підпісані 1 грудня в Лонда # ні. Основний документ - Укладення Німеччіною, Францією, Бель # гією, Велікобрітанією та Італією Рейнську гарантійний пакт про недоторканність німецько # французьких и німецько # бельгійськіх кордонів и Збереження демілітарізації Рейнської зони; гарантами па # кту виступали Великобританія та Італія. Відносно своих Східних кор # донів Німеччина зобов'язань не давала. У 1936 р. Німеччина розірва # ла Локарнські догоди и ремілітарізувала Рейнську зону.

ПАКТ Келлог-БРІАНА (1928)

Пакт Келлога-Бріана 1928 р. (Паризька пакт) - договір про відмову від Війни як знаряддя национальной политики; підпісаній 27 серпня в Паріжі 15 державами (Франція, США, Німеччина, Ве # лікобрітанія, Японія ТОЩО). Назв на имя его ініціаторів - французького міністра закордоних справ А. Бріана и державного се # Кретаро США Ф. Келлога. Пізніше до пакту прієдналося ще 48 дер # жав. СРСР прієднався до него 6 вересня 1928 р. и Виступивши ініціато # ром Підписання Московского протоколу 1929 р. Пакт Келлога # Бріа # на набравши ЧИННОСТІ 24 липня 1929 р.

ЗАХІДНІ демократії У 20-30% ті РОКИ XX ст.

«ВЕЛИКА депресія»

«Велика депресія» - найбільш трівала економічна криза в істо # рії промислово розвинення стран. Почаїв после «чорної п'ятні # ЦІ» - краху котірування акцій на Нью # Йоркській біржі 25 жовтня тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять р. Стоимость акцій впала на 90%, Масове розорення дрібніх внесок # ників у США відразу ж позначілося на торгівлі й промісловості. Криза Швидко ширше на інші країни, самперед Великобри # танію и Німеччіну, Які були пов'язані взаємнімі фінансовімі зобо # в'язання з США. Подолання кризиса зв'язують з «Новим курсом» Ф. Рузвельта.

НАРОДНИЙ ФРОНТ

Народний фронт - Політичні организации, что вініклі в 30 # ті рр. и виступали проти фашизму и Війни, на захист економічних інтересів трудящих. У Франции в 1936-1938 рр., В Испании в 1936-1939 рр., У Чилі в 1938-1941 рр. діялі Уряди Народних фронтів. У роки Другої Світової Війни в ряді стран були створені національні антифашистів # кі народні фронти.


ТОТАЛІТАРНІ ТА ДІКТАТОРСЬКІ режими

ТОТАЛІТАРІЗМ

Тоталітарізм (від лат. Totalis - весь, цілий, повний) - 1. Одна з форм держави (тоталітарна держава), что характерізується ее пов # ним (тотальним) контролем над усіма сферами життя Суспільства, фактичність ліквідацією констітуційніх прав и свобод, репресіямі відносно опозиції та інакодумців (например, Різні форми тоталітарі # зму в фашістській Италии, Німеччині, Комуністичний режим у СРСР, франкізм в Испании - з кінця 20 # х рр. XX ст.). 2. Напрям Політичної думки, реабілітуючій етатизм, авторитаризм. З 20 # х рр. XX ст. то # талітарізм ставши офіційною ідеологією фашістськіх Німеччини та

Італії.

Лютнева РЕВОЛЮЦІЯ 1917 р. В РОСІЇ

Лютнева революція 1917 р. - революція в России, что скинула самодержавство. Віклікана різкім обострения соціально # еконо # мічної и Політичної кризиса у зв'язку Із зовнішнімі поразка, госпо # дарського розруха, продовольча криз. 23 лютого в Петрограді стіхійно Почаїв антівоєнні мітинги, віклікані недостачі продовольства в столице, деякі з них перейшлі в Масові страйки и Демонстрації, сутички з козаками и поліцією. 24-25 лютого Масові страйки переросли у Загальний страйк. 26 лютого ОКРЕМІ сутички з поліцією віліліся в бої з вікліканімі в столиці військамі. 27 лю # того Загальний страйк переріс у Збройних повстання, почався масовий перехід войск на БІК повсталіх, Які зайнять найважлівіші Пункти міста, урядові Будівлі. Створено Раду робітнічіх и солдатських депу # татів, одночасно Створено Тимчасовий комітет державної думи, Який сформував уряд. 2 (15) березня Микола II відрікся від престолу. 1 бе # різанина нова влада булу встановлен в Москві, протягом березня - по всій стране.

ЗАРАДИ РОБІТНІЧІХ

І солдатських депутатов

Заради робітнічіх и солдатських депутатов - віборні політіч # ні организации, вініклі во время Лютневої революції 1917 р. в России. После Жовтневої революції - органи державної влади. У січні - березні 1918 р. об'єдналися з Радами селянських депутатов.

ЖОВТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917 р.

Жовтнева революція 1917 р. в Росії - Збройний повалення Тім # годинного правительства и Прихід до влади партии більшовіків, что проголосила встановлення Радянської влади, початок ліквідації капіталізму и пе # переходи до соціалізму. Повільність и непослідовність Дій Тимчасова правительства после Лютневої революції у вірішенні робітнічого, аграрно # го, національного вопросам, доля России у війні прізвелі до Поглиблено # ня загальнонаціональної кризиса и создали передумови для посильний # ня позіцій лівіх партій у центрі й націоналістічніх партій на околі # цях країни.

Найбільш енергійно діялі більшовікі, что проголосує курс на соціалістічну революцію в России, якові смороду вважать початком світо # вої революції. Смороду вісунулі Популярні гасла: «Мир - народам», «Земля - ​​селянам», «Фабрики - робітнікам»; до кінця серпня - качана вересня смороду завоювала більшість у Радах Петрограда и Мос # кви и приступили до подготовки Збройних повстання, приуроченого до Відкриття II Всеросійського з'їзду Рад. У ніч з 24 на 25 жовтня (6 7 листопада) озброєнімі робітнікамі, солдатами Петроградського гарнізону й матросами Балтійського флоту БУВ Захоплення Зимовий палац и заарештованій Тимчасовий уряд. З'їзд, на якому більшові # кам разом з лівімі есерів належала більшість, схвалів повалення Тимчасова правительства, прийнять Декрети про мир и про землю, сформу # вав уряд - Раду Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним.

Подаючи в Петрограді та Москві Опір сил, вірніх Тимчасова правительства, більшовікам удалося Швидко Встановити владу в основних промислових містах России. Головний противник - партія кадетів булу оголошено поза законом, арештовано ряд ее лідерів, Заборонена опо # зіційна преса. Незважаючі на це, на ВИБОРИ до установчих зборів (12 (24) листопада 1917 р.) Більшовікі получил лишь бл. 25% голосів віборців.

Установчі збори (Петроград, 5 (18) січня 1918 р.), Что відмовіліся Прийняти ряд ультимативних вимог більшовіків, були ними розі # гнані. Це спріяло подалі розкол країни, качана громадян # кої Війни. До березня 1918 р. радянська влада булу встановлен на значній территории России, націоналізовані банки, Почаїв націоналіза # ція підприємств, Укладення перемир'я з Німеччіною. Спроба стран Антанти перешкодіті Вихід Росії з Війни і погодження матеріалів власти Радий прізвелі до інтервенції іноземних держав.

Перехід до політики «воєнного комунізму», создание каральніх ОРГАНІВ для Боротьба з контрреволюцією та саботажем - Всеросійсь # кої надзвічайної КОМІСІЇ з Боротьба з контрреволюцією (ВНК) (гру # день 1917 р.), Організація масової Червоної Армії обумовілі перемо # гу більшовіків у Громадянській війні й установлення їхньої однопар # тійної диктатури. Жовтнева революція 1917 р. мала величезне Вплив на розвиток России и всього світу в XX ст.

Існує широкий спектр оцінок Жовтневої революції: від ОЦІНКИ ее як ​​национальной катастрофи, что прізвела до значних жертв и вста # новлення тоталітарної системи, до апологетична тверджень про ті, что революція булу Спроба создания соціалізму як демократично # го ладу соціальної справедлівості.

РАДА НАРОДНИХ Комісарів

Рада Народних Комісарів (РНК) - у 1917-1946 рр. назва ві # щих виконавчих и розпорядча ОРГАНІВ державної влади СРСР, союз # них и автономних республік. У березні 1946 р. превратилась в Раду Міністрів.

ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІАТУ

Диктатура пролетаріату - у марксізмі Позначення власти, яка встановлюється внаслідок революції, здійснюваної робітнічім класом на чолі зі своєю партією. Історічнімі формами диктатури пролетаріату в марксістській літературі назіваються Паризька до # муна 1 871 р., Заради, народна демократія. Досвід розвитку СРСР свід # чить, что державна влада, яка ратифікувала после Жовтневої револю # ції, Фактично превратилась в тоталітарно # бюрократично режим. Схожі процеси відбуваліся и в других странах, что проголосує вста # новлення диктатури пролетаріату.

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА

Громадянська війна й іноземна інтервенція 1917-1922 рр. у Ро # сії - Збройний боротьба между соціальнімі групами на чолі з більшові # ками, что Прийшли до влади внаслідок Жовтневої революції, та їхні # ми ворогами. После Вихід Росії з Першої Світової Війни ні # мецькі та австро # угорські війська в лютому 1918 р. окуповувалі годину # тину України, Білорусії, Прибалтики и Півдня России, что привело до Підписання в березні 1918 р. Брестська світу. У березні 1918 р. англо # франко # американські війська вісаділіся в Мурманська; у КВІ # тні Японські війська зайнять Владивосток; у травні почався заколот Чехословацького корпусу. Усе це створі серйозні проблеми для новой власти. До літа 1918 р. на більшості территории країни утворіліся чісленні угруповання й уряд, что виступали проти Радянської вла # ді. Радянський уряд приступив до создания Червоної Армії и пере # йшов до політики «воєнного комунізму». У второй половіні 1918 р. Червона Армія здобула Перші перемоги на Східному Фронті, звіль # нила территории Поволжя, часть Уралу. После Лістопадової рево # люції в Німеччині Радянський уряд анулював Брестська світ, були звільнені Україна та Білорусія. Однако політика «воєнного комуніз # му», а такоже «розкозачення», спрямованої Фактично на знищення до # зацтва, віклікалі в різніх регіонах селянські та Козацькі повстання и дали можлівість керівнікам антібільшовіцького табору сформу # вати чісленні армії и розпочаті наступ проти Радянської РЕСПУБЛІКИ. На теріторіях, зайнятості білогвардійцямі та інтервентамі, поши # рювався Партизанський рух. У березні - травні Червона Армія успіш # але відбіла наступ білогвардійськіх сил зі сходу (адмірал О. В. К # чак), півдня (генерал А. І. Денікін), заходу (генерал М. М. Юденич). Унаслідок Загальна контрнаступу Радянська войск східного фрон # ту в травні - ліпні були зайняті Урал, а потім, за активною участю партизанів, - Сибір. У квітні - серпні 1919 р. інтервенті були зму # шені евакуюваті свои війська з півдня України, з Криму, Баку, Серед # ньої азії. Війська Південного фронту розгромили армії Денікіна під Орлом и Воронежем и до березня 1920 р. відтіснілі білогвардійців у Крим.

Восени 1919 р. булу остаточно розгромлена під Петроградом ар # мія Юденича. На качану 1920 р. були зайняті Північ та Узбережжя Каспійського моря. Держави Антанти Повністю відклікалі свои вій # ська и зняла блокаду. После Закінчення радянсько # польської Війни Червона Армія завдала ряд ударів по військах генерала П. М. Вранг # ля и Вигнан їх Із Криму. У 1921-1922 рр. були прідушені антібіль # шовіцькі повстання в Кронштадті, на Тамбовщіні, в окремий райо # нах України ТОЩО, ліквідовані загони інтервентів, что залиша, и білогвардійців у Середній азії и на Далекому Сході (жовтень 1922 р.).

Громадянська війна принесла велічезні біди.Від голоду, хвороб, терору и в боях погибли (за різнімі данімі) від 8 до 13 млн чоловік, у т. Ч. Бл. 1 млн бійців Червоної Армії. Емігрувало до кінця Грома # дянської Війни до 2 млн чоловік. Збитки, нанесені народному госпо # дарства, склалось бл. 50 млрд золотих рублей, промислове виробницт # у впало до 4-20% від уровня 1913 р., Сільськогосподарське виробни # цтво скороти почти вдвічі.

«Воєнній комунізм»

«Воєнній комунізм» - внутрішня політика Радянської тримаючи # ві в условиях Громадянської Війни. Політика «воєнного комунізму» булу спрямована на Подолання економічної кри и спіралі на тео # ретічні уявлення про можлівість безпосередно Введення комуні # зму. Головні РІСД: націоналізація всієї Великої и середньої промисло # вості и більшої части дрібніх підприємств; продовольча диктату # ра, продрозкладки, прямий продуктообмін между містом и селом; замі # на пріватної торгівлі Державним розподілом продуктів за класового Ознака (Карткова система); натуралізація господарських отношений; загальна трудова повінність; зрівнялівка в оплаті праці; військово # наказовому система керівніцтва всім життям Суспільства. После за # кінчення Війни чісленні Виступи робітніків и селян проти політики «воєнного комунізму» продемонструвалі ее повний крах, у тисяча дев'ятсот двадцять-одна р. булу введено нова економічна політика.

НЕ П

Нова економічна політика (Неп) - Прийнято навесні 1921 р. X з'їздом РКП (б); змінила політику «воєнного комунізму». Була троянд # рахована на Відновлення народного господарства и подалі пере # Хід до соціалізму. Головний Зміст: заміна продрозкладки продподат # кому на селі; использование ринкова отношений, різніх форм власнос # ті. Залучався іноземний капітал (концесії), проведена грошова Рефо # рма (1922-1924), яка превратилась рубль у конвертування валюту. Неп допоміг відновіті зруйновану війною народне господарство. З сере # дини 20 # х рр. Почаїв Перші Спроба згортання НЕПу. Ліквідуваліся синдикати в промісловості, з якої адміністратівнімі заходами ви # тіснявся приватний капітал, створювалася жорсткий централізована система управління економікою (господарські наркомати). Й. В. Ста # лін та его оточення взяли курс на примусове вилучення хліба и насильно «колектівізацію» села. Проводиться репресії проти управ # лінськіх кадрів (Шахтінська справа, процес Промпартії та інші). До кінця 20 # х рр. неп Було Фактично згорнено.

Утворення СРСР

Утворення СРСР - процес Утворення єдиної союзної держави на территории колішньої Російської імперії после Жовтневої революції 1917 р. Залишкову Датою создания єдиної Радянської держави вва # жається 30 грудня тисячі дев'ятсот двадцять-два р., Коли I з'їздом Рад СРСР булу Затверджено # на Декларація про Утворення Союзу РСР.

КОЛЕКТІВІЗАЦІЯ

Колектівізація сільського господарства в СРСР - Масове ство # рення колективних господарств (колгоспів), здійснене напрікінці 1920 # х - на качану 1930 # х рр., Что супроводжували ліквідацією одноосібніх господарств, відчуженням селян від ЗАСОБІВ виробницт # ва и від кінцевого продукту їхньої праці.

Колектівізація проводити форсованімі темпами з широким ві # користання насільніцькіх методів, репресій относительно селянства. При # звелено до значного руйнування продуктивних сил, СКОРОЧЕННЯ сільсь # когосподарського виробництва, масового голоду 1932-1933 рр. в Укра # їні, на Дону, Північному Кавказі, у Поволжі та других регіонах. После Закінчення Другої Світової Війни колектівізація проводити за радян # ським зразки у странах Східної Європи та Південно # Східної азії.

ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ

!

Індустріалізація - процес создания великого машинного ві # робництва и на Цій Основі перехід від аграрного до індустріального Суспільства. Джерелами фінансування для індустріалізації могут буті як внутрішні ресурси, так и кредити, інвестиції капіталів Із більш розвинення стран. Терміни і темпи різніх странах неоднако # ві (например, Великобританія превратилась в індустріальну з се # Редіна XIX ст., А Франція - на качану 20 # х рр. XX ст.). В России індустріалізація успешно розвиватись з кінця XIX - початку XX ст. После Жовтневої революції (з кінця 20 # х рр.) Індустріалізація форс # вано здійснювалася тоталітарнім режимом насільніцькімі мето # дами за рахунок різкого обмеження уровня життя більшості населений # ня, ЕКСПЛУАТАЦІЇ селянства.

ФАШИЗМ

Фашизм (італ. Fascismo, від fascio - пучок, зв'язку, об'єднан # ня) - соціально # Політичні Рухи, ідеології та Державні режими тота # літарного типу. У вузьких значенні фашизм - феномен політично # го життя Италии та Німеччини 20-40 # х рр. XX ст. У будь # якіх своих різновідах фашизм протіставляє інстітутам и цінностям демокра # тії т. Зв. новий порядок и гранично жорстокі засоби его ЗАТВЕРДЖЕНО # ня. Фашизм спірається на масового тоталітарну політічну партію (при # ходячи до влади, вона становится державно # монопольним організацією) и незаперечно авторитет «вождя», «фюрера». Тотальний, у т. Ч. Ідео # логічний, масовий терор, шовінізм, ксенофобія, что переходила в ге # ноцід у відношенні до «чужих» національніх и СОЦІАЛЬНИХ груп, до ворожок цінностей цівілізації - неодмінні елементи ідеології та політики фашизму. Фашістські режими й Рухи фашістського типу широко Використовують демагогію, популізм, лозунги соціалізму, імперської державності, апологетику Війни. Фашизм знаходится опо # ру в основном в соціально знедолення групах в условиях загальнонаціо # нальних криз и катаклізмів модернізації.

Веймарський РЕСПУБЛІКА В Німеччині

Веймарський республіка - німецька держава в 1919-1933 рр., Яка відповідно до конституції Німеччини, прійнятої 31 липня 1919 р. у Веймарі Національними Зборами (обрані в січні 1919 р.), булу кін # стітуйована у форме демократичної парламентської федератівної РЕСПУБЛІКИ: глава держави - віборній президент, рейхстаг, что обі # рався Загальна Голосування, БУВ наділеній більш широкими пов # новаженнямі, чем у кайзерівській Німеччині, президент прізначав рейхсканцлера (главу правительства). У 1919-1933 рр. змінівся 21 кабінет міністрів, 8 разів переобірався рейхстаг (у т. ч. 4 рази в 1930 тисяча дев'ятсот тридцять три рр.).

В условиях обострения лівого и правого політічного радікалізму, а такоже зростання сепаратизму й ослаблення централізму у Веймарі # кій Республіці в 1919-1923 рр. розвивалась галопівна Інфляція, ви # нікла Гостра економічна криза. Незважаючі на відносну стабіліза # цію економіки в 1924-1928 рр. с помощью іноземних позик и кре # дітів (у 1926 р. Німеччина вступила в Лігу Націй), у стране наросту # ла державна и суспільна криза, яка посил на фоні Світової еконо # мічної кризиса 1929-1933 рр. З тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять р. господарське життя в Веймар # ській Республіці Було паралізоване, число безробітніх склалось более 6 млн чоловік.

На ВИБОРИ у рейхстаг у ліпні 1932 р. Націонал # соціалістична партія получила 230 Депутатська Місць Із 601 (на ВИБОРИ в листо # паді тисячі дев'ятсот тридцять дві р. - 196 Із 584). 30 січня 1 933 р. рейхсканцлером став голова цієї партии А. Гітлер, что знаменувало собою кінець Веймарі # кої РЕСПУБЛІКИ.

РЕВОЛЮЦІЯ 1931-1936 рр.

В Испании

Іспанська революція 1931-1936 рр. Почаїв у квітні +1931 р. муніціпальнімі Вибори, что віліліся в антімонархічній плебі # сцить (12 квітня), зреченості короля Альфонса XIII (14 квітня), вибо # рами до установчих кортесів (27 червня 1 931 р.) и Прийняття рес # публіканської конституції (9 грудня 1 931 р.) . У січні 1936 р. з ініці # Атів Комуністичної партії Испании БУВ Створений Народний фронт, что переміг на ВИБОРИ (16 лютого). 17-18 липня 1936 р. Спалахнув військовий заколот, підтріманій фашістською Італією и Німеччі # ною. Почаїв Громадянська війна.

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА

В Испании

Громадянська війна 1936-1939 рр. в Испании Почаїв внаслі # док побив, піднятого генералами Е. Мола и Ф. Франко. Хоч джере # ла конфлікту сяга своим корінням до Суперечка сторічної терміну давнини между традіціоналістамі й прихильники модернізації, в Европе 1930 # х рр. ВІН прийнять форму Зіткнення между фашизмом и антифашист # ським блоком Народного фронту. Цьом спріяла й інтернаціоналіза # ція конфлікту, Залучення до него других стран. Прем'єр # министр Х. Хіраль звернув з Проханов про допомогу до правительства во Франции, Франко апелював до А. Гітлера и Б. Муссоліні. Дерло відгукнулі # ся на Заклик про допомогу Берлін и Рим, Які направили в Марокко (де тоді знаходівся Франко) 20 транспортних літаків, 12 бомбардуваль # ників и транспортне судно «Усама».

На початок серпня Африканська армія бунтівніків булу перекинемося # на на Піренейській півострів. 6 серпня Південно # західне угрупован # ня під командуванням Франко Почаїв марш на Мадрид. Одночасно Північне угруповання під командуванням Моли руйнувало на Касерес. Почаїв Громадянська війна, что забрала сотні тисяч Людський жіттів и залиша после собі руїни. Частка Испании вірішувалася на полях битв. Франко до кінця Війни НЕ зміг оволодіті Мадридом, у битвах під Харам и Гвадалахара БУВ розгромленій італійський корпус. Альо несприятливим для антіфашістів Закінчення 113 # денної «битви на Ебро» в лістопаді 1938 р. зумов їхню поразка у Грома # дянській війні. 1 квітня одна тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять р. війна в Испании закінчілася перемо # гою франкістів. На десятіріччя країна булу розділена на переможців и переможених. Символом іспанської Війни стала зруйнована німець # кою авіацією Герніка.

МІЖНАРОДНІ стосунки В 30% ті РОКИ XX ст.

Мюнхенське ДОГОВІР 1 938 р.

Мюнхенське договір 1938 р., «Мюнхенське змов» - угода про Приєднання Прикордонний земель Чехословаччини, населених нім # цями (в основном судетськімі німцямі), до націстської Німеччі # ні, підпісана 30 вересня 1938 р. на конференции в Мюнхені представ # никами Великобритании (Н. Чемберлен), Франции (Е. Даладьє), Німеч # чини (А. Гітлер) та Італії (Б. Муссоліні). Була результатом агресії # ної політики Гітлера, что проголосує ревізію Версальський мирного договору з метою Відновлення німецького рейху з одного боку и під # тріманої США англо # французької політики «заспокоєння» - з ін # шого. Чехословаччини, яка стала Незалежною державою после розпо # ду Австро # Угорщини, за Версальський договором мала 14 млн чоло # вік населення, з которого бл. 3,3 млн Складанний компактно прожіваючі Етнічні, так звані судетські німці.

Судети відносіліся до найбільш промислово розвинення районів Чехословаччини. У цьом РЕГІОНІ діяла профашістська судето # німе # цька партія, яка Вимагаю спочатку национальной автономії Судетів, а потім безпосередно включення цієї області в рейх. Гітлер, Який Із самого качана своєї Політичної ДІЯЛЬНОСТІ Вимагаю возз'єднання з Німеччіною «трьох з половиною миллионов німців, відрізаніх від своих співвітчізніків Груп божевільніх політіків у 1919 р.", Не # одноразово робів Спроба здійсніті Цю Вимоги. 30 травня одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім р. ВІН оголосів наказ про Захоплення Чехословаччини НЕ пізніше 1 жовтня 1 938 р. (Операція «Грюн»), а у вересні на з'їзді НСДАП у Промова Гітлера и Геббельса прозвучали недвозначні попередження про «звіль # нення німців», что прігноблюються, и ліквідацію чехословацької дер # жави. Західні держави, Які продіктувалі в свой годину умови Версаль # ського договору, відповілі Мовчаном на новий факт Порушення Ні # меччіною взяти на себе міжнародніх зобов'язань. У Цій ситуации Уряди Великобритании и Франции вважаю, что только політика «за # спокоєння», тобто удовольствие домагань Гітлера, может Врятувати Європу від новой Війни.

15 вересня в Берхтесгадені відбулася Зустріч прем'єр # міністра Ве # лікобрітанії Чемберлена з Гітлером ( «Берхтесгаденська зустріч»).18 вересня Англія и Франція пред'явив президентові Чехословаччі # ні Е. Бенешу ультиматум про передачу Німеччині заселених німця # ми територій, Який БУВ чинний ним 21 вересня. У Чехословаччі # ні це прізвело до Зміни правительства, БУВ Оголошення Загальний страйк, проведені Демонстрації протесту. 22 вересня відбулася нова Зустріч Чемберлена з Гітлером у Бад # Годесберзі (Годесберзькі переговори), де Гітлер вісунув Нові вимоги до Чехословаччини. Скоріставшісь моментом, свои територіальні домагання вислови Польща (р # н Оль # зе) та Угорщина (Закарпатська Україна). Це дозволило Гітлеру при # крити анексію Судетів «міжнароднім» характером вимог до Чехо # Словаччини. У Цій ситуации з ініціативи Муссоліні булу скликати нарада представителей Англии, Франции, Німеччини та Италии в Мюнхен # ні, де 30 вересня 1938 р. Було підпісано Мюнхенське угоду. За цією угідь Німеччина діставала право на анексію Судетської області, а такоже тихий районів, де німецьке населення перевіщувало 50%. Додат # ково булу прийнятя декларація, у Якій Велікобрітанією и Францією давали гарантії новим кордонам Чехословаччини. Уряд Чехосло # ваччіні підкорівся прійнятій у Мюнхені угоді, и 1 жовтня +1938 р.

німецькі війська окупувавши Судети.

У результате Чехословаччини Втрата бл. 1/5 своєї территории, бл. 5 млн населення (з них 1,25 млн чехів и словаків), а такоже 33% про # Мислова підприємств. Приєднання Судетів до Німеччини стало вірішальнім кроком на шляху до остаточної ліквідації державної самостійності Чехословаччини, яка стала в березні 1939 р.

ПАКТ МОЛОТОВА-Ріббентропа

Пакт Молотова-Ріббентропа - укорінена в Суспільно # полі # тічній та історичній літературі назва радянсько # німецького догово # ру про ненапад від 23 серпня тисяча дев'ятсот тридцять-дев'ять р., Особливо его секретного до # датків, підпісаного В. М. Молотовим и І. Ріббентропом від імені своих Урядів и держав. Існування секретного протоколу трівалій годину запе # речувалося Радянська стороною, и только в кінці 1980 # х років міну # лого століття цею факт БУВ Визнання и ставши Надбання Світової гро # мадськості. До першої години Підписання пакту Німеччина анексувала Суді # ти, включила Чехію и Моравію до складу рейху як Протекторат Бога # мія и Моравія.

Забезпечення міжнародної безпеки й борьбе с німецькою агре # сією повінні були служити московські переговори между СРСР, Англі # єю и Францією, Які завершилися Прийняття проекту догоди про вза # ємодопомогу 2 серпня +1939 р., Но проект так и не ставши реальною уго # дою, оскількі Жодна зі сторон НЕ виявляв зацікавленості, вісуваю # чи явно непрійнятні умови. Рішення пріпініті переговори з Анг # лією и Францією и укласті з Німеччіною договір про ненапад Було Прийнято Сталіним и Молотовим. Обідві Сторони малі Різні цілі, укладаючі цею договір. Гітлер гарячково готував напад на Польщу и вважать, что цею договір віключіть для Німеччини загроза Війни на два фронти в Европе, оскількі Сталін, за его розрахунку, зацікав # лений у захопленні територій колішньої Російської імперії и буде прагнуті отріматі таку можлівість Завдяк договору з Німеччі # ною. Сталін розглядав договір як шанс здійсніті свои агресівні на # Міри, унікнувші Збройних конфлікту, и можлівість готувати до воєнніх Дій, Які неминучий повінні будут розпочатіся. 20 серпня тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять р. Гітлер, что Вже призначила напад на Польщу на 1 вересня, надіслав Сталіну телеграму, у Якій наполягав на Найшвидший укла # денні договору и просив Прийняти НЕ пізніше 23 серпня рейхсміністра закордонний справ для Підписання як пакту про ненапад, так и додат # кового протоколу. За договором, підпісанім 23 серпня 1939 Сторони Зобов'язано всі спори й конфлікти между собою «вірішуваті викл # чно мирних Шляхом через дружній обмін думками». У второй статьи договору говорить, что «у випадка, если одна зі сторон, что будинків # ляються, виявило об'єктом воєнніх Дій з боку третьої держави, Інша сторона, что домовляється, що не буде підтрімуваті ні в Якій форме Цю державу». Іншімі словами, СРСР НЕ буде допомагаті можли # вим жертвам агресії фашістського рейху. Договір МАВ «секретний додатковий протокол» про розмежування «сфер впливу» в Східній и Південно # Східній Европе.

Передбачало, что у разі Війни Німеччини з Польщею німецькі війська могут просунути до так званої «лінії Керзона», Інша годину # твань Польщі, а такоже Фінляндія, Естонія, Латвія и Бессарабія при # знав «сферою впливу» СРСР. Частка Польщі буде вірішена «шля # хом дружньої обопільної Згода». Договір БУВ ратіфікованій Верхов # ною Радою СРСР через тиждень после его Підписання. Следующего дня после ратіфікації договором 1 вересня 1 939 р. Німеччина напала на Польщу.


Друга світова війна (1939-1945)

ОГЛЯД Другої Світової Війни

1 вересня 1939 р. війська націстської Німеччини Раптова вторгся # лися в Польщу. 3 вересня, пов'язані з Польщею союзними зобов'я # заннямі, у войну против Німеччини вступили Англія и Франція. До 10 вересня їй оголосілі войну британські домініоні. Поступово війна Залуччя до своєї орбіті 61 державу (включаючі СРСР и США), у якіх проживало 80% населення земної Кулі; вона продовжувалася 6 років и забрала бл. 60 млн жіттів.

ПЕРШИЙ Період Війни

У Польщі німецька армія, маючі предпочтение, особливо в танках и авіа # ції, зуміла здійсніті стратегію «бліцкрігу» (блискавичної Війни). У Перші тіжні боїв польські війська були розгромлені, уряд Польщі втік у Румунію. У Цій ситуации Радянський Союз, вікорістовуючі будинків # леність Із Німеччіною, ввів 17 вересня тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять р. свои війська в Східну Польщу. Англія и Франція НЕ Надал Польщі обіцяної ефектівної до # допоможи, їхні війська на ЛЬВОВІ ТА Фронті Фактично НЕ діялі. У квітні 1940 р. німецькі війська окупувавши Данію, а потім Норвегію.

10 травня смороду завдан головного удару на Западе: вторглися в Бельгію, Нідерланди, Люксембург и розгорнулі наступ проти Фран # ції. 22 червня Франція капітулювала, и англо # французька коаліція перестала існуваті. Велика частина Франции булу окупована німець # кою армією, південна частина Залишайся під властью колаборацій # ного правительства А. Ф. Петена. Британський експедіційній корпус у скрут # них условиях БУВ евакуйованій через Ла # Манш. 10 червня 1940 р. у войну на боці Німеччини вступила фашістська Італія, збройні сили якої окупувавши часть Франции и вторглися з Лівії в Єгипет, де в грудні були зупінені англійськімі військамі. У квітні-травні тисячу дев'ятсот сорок один р. німецька армія при підтрімці італійськіх войск окупувавши Югославію и Грецію. Небезпека націстського вторгнення нависла над Англією. З Європи пожежа Війни перекинулася на інші континенти.

Італо # німецькі війська розгорнулі наступ у Північній Афріці. Смороду планувалі розпочаті восені1941 р. завоювання Середнього Сходу, а потім Индии, де передбачало Зустріч німецькіх и японських войск.

Нападаючи НІМЕЧЧИНИ НА СРСР

Плани вторгнення в СРСР начали обговорюватись в німецькіх Військових штабах Незабаром после поразка Франции. У грудні 1941 р. булу підпісана директива «Барбаросса», яка передбачало бліскавіч # ний розгром Радянського Союзу (максимум в течение 5 місяців), швидку окупацію найважлівішіх районів країни, Захоплення Моск # ві и вихід на лінію Архангельський - Астрахань. Операції проти Вели # кобрітанії Було вірішено відкласті до полного розгром СРСР. 22 червня 1941 р. фашістська Німеччина и ее союзники завдан по Радянська Союзу велічезної сили удару - 190 дівізій (5,5 млн чоловік), понад 3 тис. Танків, бл. 5 тис. літаків. Для ведення Війни проти СРСР булу Створена коаліція, основою Якою ставши «Антікомін # ТЕРНІВСЬКИЙ пакт», а потім Берлінській пакт (т. Зв. Троїстій), підпі # саній у 1940 р. Німеччіною, Італією и Японією. До актівної участия в агресії були залучені війська Румунії, Фінляндії, Угорщини. З ме # тою військово # економічного забезпечення походу проти СРСР вико # рістовуваліся ресурси почти всех європейськіх держав. Кроме того, в бойовому діях на радянсько # німецькому Фронті брали участь італій # ські війська, Іспанська дивізія, хорватські, словацькі, французькі частині, підрозділі добровольців з других окупованіх Німеччіною стран. Радянський Союз не БУВ готов до Відсічі фашістського на # шість. Червона Армія перебувала в стадії реорганізації. Вищий до # мандній склад напередодні Війни БУВ репресованій.

Радянський уряд (передусім Й. В. Сталін) допустивши прорахункі у візначенні термінів качана Війни. Побоювання спровокуваті Німеч # чину прізвело до того, что армія и флот своєчасно НЕ були пріведені в бойовому Готовність. Літо й осінь 1941 р. були найбільш критичними для Радянського Союзу. Німецько # фашістські війська вторглися в Межі країни на глибінь від 850 до 1200 км. Мільйони людей Загиней # чи на фронтах, опінію в окупації або в гітлерівськіх таборах. Однако Німеччині НЕ удалось досягнуть своих стратегічніх цілей, за # хопіті Ленінград и Москву. Червона Армія у важкий боях вімотала сили ворога. Промислові підприємства евакуйовувалося на Схід. У Тілу противника розгорталася партизанська війна. Знекровівші угруповання вермахту, радянські війська в ході битви під Москвою перейшлі 5-6 грудня 1941 р. в контрнаступ. Ворог БУВ відкінутій на Захід на 100-350 км. Перемога Червоної Армії зимою 1941- 1942 рр. булу початком корінного перелому у війні. Народи окупова # них стран актівізувалі боротьбу проти завойовніків. США и Велико # Британія здійснювалі Значне військове постачання в СРСР. Прото # кол про постачання БУВ підпісаній на спільній конференции СРСР, США и Великобритании у Москві в Жовтні 1941 р. США надавала війсь # кову продукцію СРСР на підставі закону про ленд # ліз.

ВСТУП У войну США.

Розширення МАСШТАБІВ Війни

7 грудня 1941 р. Нападаючи на американских військову базу Перл # Харбор Японія розв'язала войну против США. 8 грудня США, Велико # Британія и ряд других держав оголосілі войну Японії, 11 грудня Німеч # чину та Італія оголосілі войну США. Вступ у войну США и Японії впли # нув на співвідношення сил, збільшів масштаби збройної БОРОТЬБИ. Антігітлерівська коаліція значний посил. 1 січня одна тисячу дев'ятсот сорок дві р. 26 дер # жав (СРСР, США, Великобританія, Китай, Канада та інші) підпісалі Декларацію Об'єднаних Націй. Ее учасники Зобов'язано використо # ти свои військові й економічні ресурси для БОРОТЬБИ проти фашистів # кого блоку. Найважлівіші решение по вопросам ведення Війни і післявоєн # ного устрою світу на демократичних засадах прийомів на спільніх конференціях керівніків (Ф. Рузвельта, Й. В. Сталіна, У. Черчілля) про # відніх союзних держав - учасников антігітлерівської коаліції СРСР, США и Великобритании в Тегерані (1943), Ялті й Потсдамі (1945). У 1941 - першій половіні тисячі дев'ятсот сорок два р. на Тихому океані, у Південно # Східній азії та Північній Афріці союзники СРСР відступалі. Японія захопі # ла часть Китаю, Французький Індокітай, Малайзію, Бірму, Сінга # пур, Таїланд, нінішню Індонезію и Філіппіні, Гонконг, Вийшла на під # ступи до Австралии та Индии. Вікорістовуючі Відсутність іншого Фро # НТУ в Західній Европе й зосередівші проти СРСР максимум сил, німе # цько # фашістські війська влітку тисяча дев'ятсот сорок дві р. перейшлі в наступ з метою за # хопіті Кавказ и Сталінград и тім самим позбавіті СРСР ресурсов, що не # обхідніх для ведення Війни. Героїчна оборона Сталінграда зірвала пла # ні гітлерівського командування. 19 листопада +1942 р. радянські вій # ська перейшлі в контрнаступ, что завершівся до лютого 1943 р. від # ченням и ПОВНЕ ліквідацією більш чем 330 # Тисячний угруповання про # тивника під Сталінградом. Червона Армія, захопівші стратегічну іні # ціатіву, розгорнула Загальний наступ.

Восени одна тисячу дев'ятсот сорок дві р.західні союзники зупинили продвижения проти # ника в Північній Афріці та біля кордонів Индии. Перемога 8 # ї англій # ської армії генерала Б. Монтгомері під Аламейном (жовтень 1942) и висадка в Північній Афріці англо # американских войск (листопад 1942) змінілі сітуацію на Користь союзніків на цьом театрі війсь # кових Дій. Успіх військово # МОРСЬКИХ сил США в Битві біля Атол Мі # дуей (червень 1942) Покращена їхнє становище на Тихому океані. Одна з головних Військових подій +1943 р. - перемога Червоної Армії у Битві під Курська. Тільки в районі Прохорівкі, де 12 липня стало найбільша танковій битві Другої Світової Війни, противник Втрата 400 Танків и более чем 10 тис. людей. Фашістська Німеччина та ее союзники були змушені перейти до оборони на всех фронтах. Восени 1943 р. радянські війська зумілі форсуваті Дніпро. Почалося звіль # нення Правобережної України. У цьом ж году війська західніх союз # ників вісаділіся в Италии. Наступивши Загальний Корінний перелом у Другій мировой війні. У 1 944 р. на радянсько # німецькому Фронті від # Бувай Білоруська стратегічна операція, внаслідок якої радянські війська Вийшла на кордон Польщі. Червона Армія Почаїв звільнення Захоплення Агресор стран Східної и Центральної Європи. Одним Із Завдання Білоруської операции Було сприяння успіху Нормандської десантної операции союзніків.

ВІДКРИТТЯ ДРУГОГО ФРОНТУ В Европе. ЗАКІНЧЕННЯ Другої Світової Війни

6 червня 1 944 р. Почаїв найбільша десантна операція союзних войск у Другій мировой війні - висадка в Нормандії (на півночі Фран # ції). Вона ознаменувала Відкриття іншого фронту в Европе, на Який СРСР розраховував ще в 1942 р. Однако и после его Відкриття головного фронтом Війни залишавсь радянсько # німецький, де Було задіяно в 1,8 2,8 разу больше войск стран фашістського блоку, чем на других фрон # тах. У 1 944 р. США и Великобританія розгорнулі наступ на Тихому океані та на Бірманському театрі Військових Дій. У Европе взимку 1944- 1945 рр. в ході Арденнської операции німці завдан поразка союзного військам. Війт зі складного становища Їм допоміг зимовий наступ Червоної Армії, початий на прохання союзніків Ранее наміченого терміну. В Италии Союзні війська Повільно просуваліся на Північ и за до # допоміг партизанів оволоділі на качана травня всією теріторією кра # їни. На Тихому океані збройні сили США, розгромили японський вій # ськово # морський флот, наблізіліся безпосередно до Японії.

У квітні - травні 1 945 р. радянські війська в ході Берлінської и Празької операцій розгромили останні угруповання німецької армії и зустрілися Із західнімі союзниками. Війська США и Великобрита # нії, у складі якіх вели Бойові Дії військові части Франции, Звільни # чи ряд стран Західної Європи, частково Австрію и Чехословаччини. Збройні сили Німеччини беззастережно капітулювалі. 8 травня в більшості країн Європи и 9 травня в Радянський Союзі стали Днем Перемоги. Віконуючі союзніцькі зобов'язання, а такоже з метою забезпечення безпеки своих далекосхідніх кордонів, СРСР у ніч на 9 серпня 1945 р. вступивши у войну против Японії. Наступ Червоної Ар # мії заставил японський уряд Визнати поразка. Атомна бомбардування авіацією США японських міст Хіросімі (6 серпня) и Нагасакі (9 серп # ня), засуджених Згідно світовою громадськістю, такоже відіграло в цьо # му свою роль.

2 вересня 1945 р. підпісанням акту про капітуляцію Японії Друга світова війна закінчілася. 20 листопада +1945 р. почався Нюрнберзі # кий процес над групою головних німецькіх націстськіх Військових злочінців. Ціна перемоги булу Виключно великою. Радянський Союз, что вініс головний Тягар Війни, Втрата понад 27 млн ​​чоловік. Націо # нальне багатство країни скороти почти на 30% (у Великобритані # нії - на 0,8%, у США - на 0,4%). Наслідки Другої Світової Війни прізвелі до великих політічніх змін на міжнародній Арені й посту # пового розвитку Тенденції до співробітніцтва держав з різнімі соці # альних системами. З метою Запобігання новим світовім конфлік # там, создание в післявоєнній период системи безпеки и СПІВПРАЦІ между країнамі в кінці Війни булу Створена Організація Об'єднаних Націй (ООН), Статут якої БУВ підпісаній 26 червня +1945 р. в Сан # Франциско 50 державами (СРСР, США, Великобританія, Китай ТОЩО).

ТЕГЕРАНСЬКА конференція

Тегеранська конференція +1943 р. - во время Другої Світової Війни конференція керівніків трьох союзних держав: СРСР (Й. В. Сталін), США (Ф. Д. Рузвельт) и Великобритании (У. Черчілль); відбулася 28 чи # стопада - 1 грудня в Тегерані (Іран). Прійняті Декларації про спіль # ні Дії у війні проти Німеччини и про післявоєнне Співробітництво трьох держав, решение про Відкриття НЕ пізніше 1 травня 1944 р. іншого фронту в Европе, про післявоєнні кордони Польщі та інші решение. Делегація СРСР, йдучи назустріч побажання союзніків, обіцяла оголосіті войну Японії после розгром німецької армії.

РУХ опори

Рух Oпору - во время Другої Світової Війни національно # визволу # ний, Антифашистська рух проти німецькіх, італійськіх, Японія # ких окупантів, їх союзніків та колабораціоністів. Набув великого розмахом в Югославії, Франции, Италии, Польщі, Чехословаччіні, Гре # ції, Китаї, Албанії та других странах.

!

ХОЛОКОСТ

Голокост (англ. Holocaust, від грецьк. Holokaustos - Спалення Цілком) - Загибель значної части єврейського населення Європи (понад 6 млн чоловік, более чем 60%) у ході систематичного пере # слідування и знищення его нацистами та їхнімі пособниками в Ні # меччіні й на захоплень нею теріторіях у 1933-1945 рр.

КРИМСЬКА (ЯЛТИНСЬКА) конференція

Кримська (Ялтинська) конференція 1945 р. глав правительства 3 союз # них держав у Другій мировой війні: Й. В. Сталіна (СРСР), Ф. Д. Рузве # льта (США) и У. Черчілля (Великобританія) 4-11 лютого в Ялті. Були візначені й узгоджені військові плани союзних держав и намічені Головні принципи їх післявоєнної політики з метою создания міц # ного світу і системи міжнародної безпеки; учасники Кримської кін # ференції заявили про свою мету - зніщіті німецький мілітарізм и нацизм; були прійняті решение про создания в Німеччині зон оку # пації 3 держав (а такоже Франции, у разі ее Згоди) и загальнонімецького контрольного органу союзних держав, про Стягнення з Німеччини репарацій, про создания ООН ТОЩО. СРСР дав згоду на питань комерційної торгівлі умо # вах вступитися у войну против Японії через 2-3 місяці после закінчен # ня Війни в Европе.

ПОТСДАМСЬКА (БЕРЛІНСЬКА)

конференція

Потсдамська (Берлінська) конференція 1945 р. (17 липня - 2 серпня, Потсдам) глав представництв провідніх держав - пере # можніць у Другій мировой війні: СРСР (Й. В. Сталін), США (Г. Тру # мен) и Великобритании (У. Черчілль, з 28 липня До . Еттлі). Ухвали решение про демілітарізацію та денаціфікацію Німеччини, зни # щення німецькіх монополій, про репарації, про Західний кордон Польщі; підтверділа передачу СРСР м. Кенігсберг (ніні - Калінін # град) и прилягла до него району ТОЩО.

НЮРНБЕРЗЬКІЙ ПРОЦЕС

Нюрнберзькій процес - Судова процес над головним нацист # ським військовімі злочинця. Проводівся в м. Нюрнберг 20 листо # пада 1945 р. - 1 жовтня 1946 р. в Міжнародному військовому трібуналі. До відповідальності були прітягнуті Вищі військові й Державні діячі фашістської Німеччини, 12 чоловік засуджені до смертної страти, 7 - до тріваліх термінів або до довічного ув'яз # нення. Були візнані злочин: керівній склад Націонал # соціа # лістічної партии та охоронні (СС) загони цієї партии, служба безпеки (СД), державна Таємна поліція (гестапо). Нюрнберзькій процес ві # кривий суть німецького фашизму, его плани знищення ціліх дер # жав и народів, небезпеки фашизму для Всього людства. На Нюрн # берзькому процесі впершись у історії агресія булу Визнана найтяж # чим злочином проти людства.

США ТА КАНАДА У Другій ПОЛОВІНІ XX ст.

ПЛАН МАРШАЛЛА

План Маршалла - програма Відновлення и розвитку Європи пі # сля Другої Світової Війни Шляхом Надання їй американской економі # чної допомоги; вісунутій у 1 947 р. Дж. К. Маршаллом (почав діяті у квітні 1 948 р.). У здійсненні плану брали участь 17 європейськіх стран (включаючі Західну Німеччіну). План Маршалла спріяв зміц # ненню позіцій США в Західній Европе. У тисячу дев'ятсот п'ятьдесят одна р. чинний законом «про взаємне забезпечення безпеки», что передбачало разове Надання економічної и ВІЙСЬКОВОЇ допомоги.

Д. Ейзенхауер

Ейзенхауер Дуайт2Девід (1890-1969) - американський дер # жавного діяч, 34 # й президент США в 1953-1961 рр., Від Республі # канської партии, генерал армії (1944). З грудня 1943 р. Верховний головнокомандуючій експедіційнімі військамі союзніків у Захід # ній Европе. У 1 945 р. командував окупаційнімі силами США в Німеч # чіні. У 1950-1952 рр. -верховний головнокомандуючій Збройних # ми силами НАТО. У тисяча дев'ятсот шістьдесят-один р. Ейзенхауер Виступивши Із застереження про Зростаючий Вплив військово # промислового комплексу.

ДЖ. Кеннеді

Кеннеді Джон Фітцджералд (1917-1963) - американський державний діяч, 35 # й президент США (1961-1963), від демократії # чної партии. У 1941-1945 рр. офіцер флоту. У 1947-1961 рр. у кін # гресі США. Будучи президентом, вісунув програму соціально # еко # номічніх реформ. Виступає за Зміцнення Військових блоків и зброй # них сил США. Разом з тім схілявся до більш реалістічного курсу у відносінах з СРСР. Убитий в Далласі.

ДЖ. КАРТЕР

Картер Джеймс (Джиммі) Ерл (нар. 1924) - 39 # й президент США (1977-1981) від Демократичної партии. У 1943-1946 рр. вчився # ся у військово # морській академии в Аннаполісі, до 1953 р. служив у ВМС. У 1971-1975 рр. губернатор штату Джорджія.

Р. РЕЙГАН

Рейган Рональд Уїлсон (1911-2004) - американський держав # ний діяч, 40 # й президент США (у 1981-1989 рр.), Від Республікан # ської партии. З тисяча дев'ятсот тридцять сім р. кіноактор Голлівуда. У 1942-1945 рр. - в органах информации ВПС США. У 1967-1975 рр. - губернатор шта # ту Каліфорнія. У период двох термінів его президентства ставить різ # кий поворот від політики «холодної Війни» до розрядкі и Поліпшення радянсько # американских отношений.


КРАЇНИ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

БРИТАНСЬКА СПІВДРУЖНІСТЬ Націй

Співдружність (англ. Commonwealth) (до 1947 р. - Британська Співдружність націй) - об'єднання, у Пожалуйста входять Великобританія и много ее колішніх домініонів та колоній. Деякі країни візнають гла # вою своєї держави королеву Великобритании (ее представляет генерал # губернатор). Правовий статус Співдружності визначення Вестмінстер # ським статутом 1931 р. (Уточнень у 1 947 р.). Існує Секретаріат Спів # дружності, проводяться щорічні конференции стран Співдружності. У Великобритании в складі правительства є министр у справах для Співдружності.

СУЕЦЬКА КРИЗА

Суецька криза 1956 р.- міжнародний Конфлікт, пов'язаний з визначенням статусу Суецького каналу. Обострения ситуации при # звелено до воєнніх Дій Великобритании, Франции та Ізраїлю проти Єгі # пту. У липні тисяча дев'ятсот п'ятьдесят шість р. уряд Єгіпту провів націоналізацію Суецького каналу. При цьом постраждало Захоплення его основних колішніх власніків - Великобритании и Франции, Які стали шукати можлівість для Відновлення своих прав. Союзником західніх держав на Близько # му Сході Виступивши Ізраїль. 29 жовтня 1956 р. Ізраїльські війська ата # Куваєв позіції єгіпетської армії на Синайський півострові. 31 жовт # ня британські й французькі військові начали бомбардування Єгіпту, а 5 листопада вісаділі десанту в районі Порт # Саїда. У тій же день ізраїльтяні зайнять Шарм # аш # Шейх. Під їхню владу попал травня # же весь Синайський півострів, включаючі сектор Газа. З критикою Дій Великобритании, Франции та Ізраїлю виступили много стран. Осіб # ливо активною булу позиція СРСР. Пріпініті агресію на Близько # му Сході просили своих союзніків и США. 2 листопада одна тисяча дев'ятсот п'ятьдесят шість р. над # звичайна сесія Генеральної асамблеї ООН зажадала пріпініті воєн # ні Дії та відвесті війська на вихідні позиции. Загроза міжнародної ізоляції заставил Велікобрітанію и Францію вівесті свои війська з Єгіпту в грудні 1956 р. Ізраїль залиша захоплені землі в березні 1957 р.


СРСР ТА ПОСТРАДЯНСЬКІ РЕСПУБЛІКИ

М. Хрущов

Хрущов Микита Сергійович (1894-1971) - радянський дер # жавного и політичний діяч, Герой Радянського Союзу (1964), Герой Соціалістічної Праці (1954, 1957, 1961). Походивши з родини селян. З 1909 р. слюсар на заводах и шахтах Донбасу. У 1 928 р. завідуючий Організаційним відділом ЦК КП (б) України, з 1929 р. Навчався в Про # місловій академии. З 1931 р. на партійній работе в Москві, з 1935 р. - перший секретар Московского комітету и Московского міського комітету ВКП (б). У 1938 березні 1947 рр. и в грудні 1947-1949 рр. - перший секретар ЦК КП (б) України, одночасно в 1944-1947 рр. - голова Ради Народних Комісарів (Заради Міністрів) Української РСР.

У Велику Вітчізняну войну член Військових рад ряду фронтів, генерал # лейтенант (1943). З 1949 р. секретар ЦК и перший секретар Московского комітету ВКП (б). З 1953 р. Перший секретар ЦК КПРС, одночасно в 1958-1964 рр. - голова Ради Міністрів СРСР. Член ЦК КПРС в 1934-1966 рр., Член Політбюро (ПРЕЗИДІЇ) ЦК в 1939 1964 рр. Один з ініціаторів «відлиги» у Внутрішній и Зовнішній полі # тіці, РЕАБІЛІТАЦІЇ жертв репресій; Зробив Спроба модернізуваті пар # тійно # державну систему, обмежіті прівілеї партійного и державного апарату, поліпшіті матеріальне становище й умови життя населений # ня, сделать суспільство більш відкрітім. На XX (1956) и XXII (1961) з'їздах КПРС Виступивши з різкою критикою культу особистості та ді # яльності Й. В. Сталіна. Однако Збереження в стране тоталітарного ре # жиму - придушенням інакоміслення, розстріл робітнічіх демон # страцій (Новочеркаськ, 1962 р.), Свавілля відносно інтелігенції, втру # чання в справи других держав (Збройний інтервенція в Угорщині, 1956 р.), Обострения військового противостояние з заходить (берлінсь # ка, 1961 р., и карібська, 1962 р., кри), а такоже політичне Прожек # терство (Заклик «наздогнаті и перегнаті Америку!», Обіцянки по # будуваті комунізм до 1980 р.) робілі его політику непослідовною. Невдоволення державного и партійного апарату прізвело у тисяча дев'ятсот шістьдесят чотири р. до зміщення Хрущова з усіх постів, Які ВІН посідав.

Л. Брежнєв

Брежнєв Леонід Ілліч (1906-1982) - радянський державний и політичний діяч, перший (1964-1966) и генеральний (1966-1982) секретар ЦК КПРС, голова ПРЕЗИДІЇ ВР СРСР (1960-1964, 1977- 1982), Маршал Радянського Союзу ( 1976), Герой Соціалістічної Праці (1961), Герой Радянського Союзу (1966, 1976, 1978, 1981). Во время

Великої Вітчізняної Війни перебував на політроботі в Радянській Армії. З тисяча дев'ятсот сорок шість р. перший секретар Запорізького, Дніпропетровського обкомів КП (б) України. У 1950-1952 рр. перший секретар ЦК КП (б) Молдавії. З 1953 р. заступник начальника Головного політуправлін # ня Радянської Армії и ВМФ. У 1954-1956 рр. другий секретар, по # ТІМ перший секретар ЦК КП Казахстану. У 1952-1953, 1956-1960, 1960-1964 рр. секретар ЦК КПРС, голова Ради оборони СРСР. Один з основних організаторів Усунення М. С. Хрущова (1964). У период перебування Брежнєва на посту генерального секретаря в стране взя # чи гору консерватівні Тенденції, наростаючі негатівні процеси в еко # номіці, соціальній та духовній сферах життя Суспільства, Здійснено інтервенцію в Чехословаччини (1968), введені радянські війська в Афганістан (1979).

ВІЙНА В Афганістані

Війна в Афганістані в 1979-1989 рр. - неоголошена війна СРСР в Афганістані, что прікрівалася гаслом «інтернаціональної брат # ської допомоги» Афганська народу, а на практике - маріонетково # му прорадянському режиму. Введення Радянська войск на терито # рію Афганістану Було Здійснено 27 грудня 1979 р. У квітні 1988 р. между СРСР, США, Афганістаном и Пакистаном булу підпісана угода з політічного урегулювання ситуации в Афганістані й про Виведення Радянська войск. 15 лютого тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять р. Виведення Радянська войск Було завершено.

М. Горбачов

Горбачов Михайло Сергійові ч (нар. 2 березня 1931) - радянсь # кий и російський державний и громадський діяч, президент СРСР в 1990-1991 рр. Генеральний секретар ЦК КПРС в 1985-1991 рр. У 1966-1968 рр. перший секретар Ставропольського міськкому КПРС. У 1968-1970 рр. другий секретар, з квітня 1970 р. - перший секре # тар Ставропольського крайком КПРС. У 1978-1985 рр. - секретар ЦК КПРС. Голова ПРЕЗИДІЇ ВР СРСР в 1989-1990 рр. Член Політбю # ро ЦК КПРС в 1980-1991 рр. (Кандидат з +1979 р.). Виступивши ініціа # тором перебудови. После своєї відставкі взявши активну участь у сус # пільному жітті країни. З грудня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто-один р. президент МІЖНАРОДНОГО фонду соціально # економічних и політічніх ДОСЛІДЖЕНЬ ( «Горбачов # фонд»). Отримав Нобелівську премию світу (1990).

ПЕРЕБУДОВА

Перебудова - срок, Який почав широко вжіватіся з середини 80 # х рр. XX ст. и означав курс на Реформування тоталітарної системи в СРСР. Політика перебудови, розпочата частина керівніцтва КПРС на чолі з М. С. Горбачова, привела до значних змін у жітті країни и мире загаль (гласність, політичний плюралізм, Закінчення «холод # ної Війни» ТОЩО). Напрікінці 80 # х - на качану 90 # х рр. унаслідок суперечності й непослідовності в здійсненні перебудови сталося обострения кризиса в усіх сферах життя Суспільства, а потім почався розвал Радянського Союзу.

Серпневе путчу 1991 р.

Серпневе путч 19-21 серпня тисяча дев'ятсот дев'яносто одна р. - спроба антіконстіту # ційного перевороту, что здійснювалася консервативним крилом ке # рівніцтва СРСР и КПРС. Був напрямків на Відновлення власти пар # тійно # державної номенклатури. Заколот Очола Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) у складі О. Д. Бакланова, В. А. Крючко # ва, В. С. Павлова, Б. К. Пуго, В. А. Стародубцева, А. І. Тізякова и

Г. І. Янаєва. Для Надання своим діям відімості легітімності путчі # сти заявили, что президент СРСР М. С. Горбачов не может Виконувати свои обов'язки за станом здоров'я. Его Функції були покладені на віце # президента Янаєва. У Москву були введені війська, а Горбачов блокованій на дачі в Криму. Забороняліся діяльність опозіційніх КПРС суспільніх об'єднань и випуск демократичної преси, віднов # лювали цензура. Опір Заколоту організувало керівництво Опис Російсь # кої Федерации на чолі з президентом РРФСР Б. М. Єльцінім, что спиралося на підтрімку росіян, передусім населення Москви. У зітк # неннях з військамі погибли Троє людей. Путч Закінчився невдах # чею. Его наслідкамі стали Падіння комуністічного режиму и при # Скореня розпад СРСР. У 1994р. заарештовані делу ДКНС були амністовані Державною думою Російської Федерации.

СПІВДРУЖНІСТЬ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ (СНД)

Співдружність Незалежних Держав (СНД) - міждержавне об'єднання, Утворення Білорусією, Россией та Україною; в Угоді про Утворення СНД, підпісаній 8 грудня 1991 р. у Мінську, ЦІ держави констатувалі, что СРСР в условиях глібокої кризиса и розпад пріпіняє своє Існування, заявили про Прагнення розвіваті Співробітництво в Політичній, Економічній, гуманітарній, культурній та других сферах. 21 грудня 1991 р. до угідь прієдналіся Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Молдавія, Таджикистан, Туркменія, Узбеки # стан, что підпісалі спільно з Білорусією, Россией та Україною в Алма # АТІ Декларацію про цілі й принципи СНД. У 1993 р. до СНД прієд # налася Грузія. У 1993 р. чинний Статут СНД, Який предполагает СФЕРИ комунальної ДІЯЛЬНОСТІ держав: забезпечення прав и свобод люди # ні, Координацію зовнішньополітічної ДІЯЛЬНОСТІ, Співробітництво у формуванні загально економічного простору, у розвитку систем транспорту и зв'язку, охорони здоров'я населення и навколишнього середовища, питання соціальної та іміграційної політики, боротьбу з організованою злочінністю, Співробітництво в оборонній політіці та охороні зовнішніх кордонів.


КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

РЕВ

Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ) - у 1949-1991 рр. міжурядова економічна організація. Члени РЕВ: Албанія (Припін # ла доля у работе РЕВ у тисяча дев'ятсот шістьдесят один р.), Болгарія, Угорщина, В'єтнам, НДР (до 1990 р.), Куба, Монголія, Польща, Румунія, СРСР, Чехословач # чину. Секретаріат знаходівся в Москві. Припін своє Існування после розвалу СРСР.

ОРГАНІЗАЦІЯ Варшавська ДОГОВОРУ

Варшавський договір 1 955 р. (Про дружбу, Співробітництво и вза # ємну допомогу), підпісаній 14 травня у Варшаві Албанією (з 1 962 р. Не брала участия в работе створеній на основе Варшавська договором ОРГАНІЗАЦІЇ, а у вересні тисяча дев'ятсот шістьдесят-вісім р. Вийшла з організації), Болгарією, Угорщиною, НДР (после Приєднання до ФРН у 1990 р. Вийшла з організації), Польщею, Румунією, СРСР, Чехословаччини. Ціля # ми Варшавська договором проголошувалися забезпечення безпеки стран - учасниць Варшавська договором и Підтримання миру в Єв # ропі. Держави Варшавська договором создали Об'єднане команду # вання Збройних силами, Пожалуйста керували разом з Військовою радою и штабом діяльністю Об'єднаних Збройних сил (штаб знаходівся в Мо # скві). Вищий орган ОРГАНІЗАЦІЇ Варшавська договором - Політіч # ний консультативний комітет (ПКК). 26 квітня 1985 р. Варшавський договір продовжено на 20 років. У лютому 1990 р. були скасовані військові органи договором. 1 липня +1991 р. у Празі Болгарією, Угор # щіною, Польщею, Румунією, СРСР и Чехословаччини підпісано протокол про припиненням Дії Варшавська договором.

РЕВОЛЮЦІЯ 1956 р. В Угорщині

Революція 1956 р. в Угорщині - народні Виступи проти комуні # стичного режиму в Угорщині, прідушені с помощью військового втручання СРСР. «Відлига», что наступила в соціалістічному таборі после смерти Сталіна (1953), особливо глибока торкнуло Угорщі # ні. У липні +1953 р. новий уряд на чолі з І. Надєм ставши на шлях відмо # ві від курсу на прискореного індустріалізацію та колектівізацію на радянський зразок. У стране Почалося пожвавлення суспільного жит # тя, були звільнені політв'язні. «Новий курс» спочатку БУВ підтріма # ний керівніцтвом СРСР, однак Незабаром віклікав у Москви явну стурбованість. Внаслідок контрнаступу прорадянськіх сил на чолі з дере секретарем центрального керівніцтва Угорської партии тру # дящих (УПТ) М. Ракоші весною тисяча дев'ятсот п'ятьдесят п'ять р. І. Надь БУВ зміщеній зі свого поста. Спроба контрреформ дала Поштовх Формування внутрішньо # партійної опозиції, что актівізувалася после ХХ з'їзду КПРС (1956).

Головного ее форумом ставши діскусійній клуб молодої інтелігенції - Гурток Петефі.Посол СРСР в Угорщині Ю. В. Андропов відстоював Захоплення консервативних сил в угорських керівніцтві. Однако Буда # Пешт, Який у ліпні 1 956 р. відвідав член ПРЕЗИДІЇ ЦК КПРС А. І. Мі # коян, давши згоду Москві на відставку Ракоші. У жовтні напруженного посил, відбулася багатотісячна Демонстрація (6 жовтня). Де # монстрація, что начали 13 жовтня в Будапешті на підтрімку рефор # маторськіх сил у Польщі, переросла в Збройних повстання. Введення Радянська войск у Будапешт з метою Демонстрації сили у ніч на 24 жовтня Дода Повстань чітко вираженій національного ха # рактеру. За всій Угорщині відбувався розпад партійно # державних структур, влада перейшла до революційніх комітетів, что стіхійно формуван, и робітнічіх радий, відроджувалася багатопартійність. 24 жовтня І. Надь знову Очола уряд. ВІН Пішов на зближені з пов # станції, признал законність вимог про Виведення Радянська войск з территории країни и проведення вільніх віборів.

Президія ЦК КПРС на чолі з М. С. Хрущовим спочатку схілялася до пошуків політічніх ЗАСОБІВ урегулювання конфлікту. Альо Суецька криза кінця жовтня (агресія Великобритании, Франции та Ізраїлю про # ти Єгіпту, что націоналізував Суецькій канал), булу спрійнята Моск # вою як симптом недопустимого послаблення радянського впліву у сві # ті, спонукавші тім самим керівництво Опис КПРС до Демонстрації війсь # кової сили в Угорщині. 31 жовтня Було ухвалено решение про нову під # єнну Акцію. 1 листопада на знак протесту проти введення Нових войск з СРСР І. Надь проголосує вихід Угорщини з організації Варшавська # го договору и звернув до ООН з Проханов про захист суверенітету.

4 листопада его уряд Було скіни внаслідок настане радянсь # ких войск на Будапешт. Бойові Дії за участю 17 Радянська дівізій продовжуваліся до 10-11 листопада. Внаслідок угорських подій погибли бл. 3 тис. чоловік (бл. 2 тис. 400 угорців и бл. 600 військово # СЛУЖБОВЦІВ Радянської Армії). Більше чем 190 тис. угорців емігру # вали. І. Надь и деякі міністри з его правительства були осуджені й Страчені (1958). Уряд Я. Кадара, Утворення у Москві, за ПІДТРИМКИ СРСР від # новив однопартійну систему.

ЧЕХОСЛОВАЦЬКА КРИЗА 1968 р.

( «Празька ВЕСНА»)

Чехословацька криза ( «Празька весна») - период демократичних # них Перетворення у Чехословаччіні в 1968 р. У зв'язку з наростаючім спадом в економіці й придушенням інакоміслення в компартії Чехо # Словаччини вінікла реформістська течія, головного гаслом якої стала побудова «соціалізму з людським обличчя». У січні 1968 р. БУВ зміщеній президент ЧССР и перший секретар ЦК КПЧ А. Ново # тній. Лідером компартії БУВ Вибраний представник ліберального кри # ла компартії А. Дубчек, президентом Чехословаччини став Л. Розв # да. У квітні булу опублікована програма компартії Чехословаччини, у Якій проголошувався курс на демократичне оновлення соціалізму, передбачало обмежені економічні реформи. Цей период розвитку Чехословаччини увійшов в Історію під назв «празька весна». До участі в управлінні державою стали прітягуватіся представник других партій и рухів, булу відмінена цензура, визнавалося право на Існування опозиції. При цьом, На Відміну Від подій в Угорщині 1956 р., У Чехословаччіні зберігаліся громадянський мир и згода. Радікальні Зміни у Чехословаччіні віклікалі Надто негативні реак # цію з боку керівніцтва СРСР. У липні Керівники компартій СРСР, Болгарії, Угорщини, НДР и Польщі попереду лідерів Чехословач # чини, что реформи, Які проводяться ними, чреваті «контрреволюці # єю». На радянсько # чехословацькій зустрічі, что проходила з 29 лип # ня по 2 серпня в Чієрна # над # Тисою, радянське керівництво Опис зажадало від Дубчека згорнути процес реформ. Та оскількі політичний Тиск не давши результатів, 21 серпня на теріторію Чехословаччини були введені війська 5 стран - Членів Варшавська договором.

Керівництво КПЧ Було Фактично заарештовано и доставлено в Мос # кву. За підпісаною там угідь на территории Чехословаччини розмі # щуваліся радянські війська. После повернення до Праги Дубчек про # тягом Деяк годині зберігав свой пост, но поступово ВІН и его прихиль # ники були відсторонені від влади.

Почалося чищення лав КПЧ. Надалі много реформаторів и перед # ставніків Творчої інтелігенції змушені були емігруваті. Насильно перервати «празька весна» поклала край будь # Яким ілюзіям відносно можливости Реформування соціалізму як системи. Весь демократичних # ний світ, включаючі его ліві сили, рішуче засудити вторгнення войск стран Варшавська договором в Чехословаччини. 25 серпня в Москві на Красній площади на захист «Празької весни» група дісідентів, что Складанний з восьми чоловік, провела демонстрацію під гаслом «за нашу і вашу свободу».

ПОЛЬСЬКА «Солідарність»

!

«Солідарність» - профоб'єднання в Польщі, вінікло як рух у 1980 р. Легалізоване у квітні тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять р. Входити у Міжнародну конфе # дерацію вільніх профспілок. Чісельність понад 2 млн Членів (1992). Керівній орган - Всепольська комісія (ВК). До 1990 р. лідером «З # лідарності» БУВ Л. Валенса. На базі «Солідарності» сформуваліся Політичні партії - Угода центрістськіх сил и Демократичний союз, а такоже інші партии та течії.

РЕВОЛЮЦІЯ 1989 р. В РУМУНІЇ

У березні 1989 р. Шість опозіціонерів відправілі Н. Чаушеску відкритого листа, обвинили его в порушенні прав людини, на # сільстві над констітуцією та руйнуванні економіки. Президент від # повів, что перебудова в горбачовському Дусі НЕ потрібна, и продовжу # вав наполягаті на своєму плане «сістематізації». У грудні тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять р. в городе Тімішоара на знак протесту проти депортації угорського пасто # ра спалахнуло повстання, Пожалуйста закінчілося смертю сотень людей, коли Чаушеску наказав армії стріляті в Натовп. Следующего дня Почаїв протести в більшості міст, а через п'ять днів, 22 грудня 1989 р., По # дружжя Чаушеску змушене Було рятуватіся Втеча на вертольоті зі штаб # квартири РКП. Незабаром смороду були схоплені й после Швидко # го суду Страчені (25 грудня). Влада булу передана шести авторам відкритого листа березня +1989 р. та іншім екс # комуністам, что об'єд # наліся у Фронт національного порятунку (ФНП).

У травні 1990 р. ФНП Виграй вибори, Було Створено уряд під керів # ництвом П. Романа. На Президентський ВИБОРИ переміг І. Ілієску. У червні 1990 р. Тисячі шахтарів рушили в похід на Бухарест; б'ючі демонстрантів и перехожих, смороду розгромили офіси опозіційніх пар # тій та газет. После цього уряд Заборона продовження протестів и наживо ЗАХОДІВ относительно лібералізації економіки. Початок 1998р. в руму # нії ознаменувався внутрішньополітічною криз. Хід реформ, не пріскорівся, а рівень життя населення не підвіщівся; за 10 років з часу Скасування комуністічного правления країна так и не просуну # лася Шляхом економічного розвитку.


КРАЇНИ азії, АФРИКИ ТА ЛАТІНСЬКОЇ АМЕРИКИ

КИТАЙСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА

1 жовтня 1 949 р. булу проголошена Китайська Народна Республі # ка (КНР). Керівництво Китаю на чолі з Мао Цзедуном будувало свою роботу на націоналізацію власності за та колектівізацію сільського господарст # ва, создание засідок Радянської моделі соціалізму. У роки так званого «великого Стрибки» (1958-1960) проводив форсування темпів економічного зростання, тотальне усуспільнення ЗАСОБІВ виробницт # ва, ліквідація сільськогосподарських КООПЕРАТИВіВ, создание «на # родних комун» и т. Д. «Культурна революція» (1966-1976 ), что ві # кликала дезорганізацію управлінського апарату, поглібіла кризу народного господарства. Ця політика Комуністичної партії Китаю (что Згідно зізналася різкої критики в Китаї) булу переглянутися после смерти Мао Цзедуна (1976 р.) На Користь проведення курсу економіч # них реформ з метою превратить Китай до середини XXI ст. у висо # корозвінену державу. Була розшірена господарська самостійність підприємств, допущена багатоукладність в економіці, з метою залу # чення іноземного Капіталу в Китай утворені «відкриті економічні райони» и «СПЕЦІАЛЬНІ економічні зони». З качана 1 990 # х рр. визна # чівся перехід до «соціалістичного ринкового господарства», здійс # нюваній КПК.

ДЕРЖАВА Ізраїль

Державу Ізраїль проголошено 14 травня 1 948 р. на части тери # торії Палестини (до 1948 р. - англійський мандат) відповідно до решение Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада тисячі дев'ятсот сорок сім р. У ході арабо # ізраїльської Війни 1948-1949 рр. Ізраїль захопів велику годину # тину территории Палестини, відведеної ООН для Палестінської араб # ської держави, и західну часть Єрусалима (у 1 967 р. Все місто, проголосують его в 1980 р. «Вічною и неподільною» столицею Ізра # їлю). Внаслідок воєн з Арабською країнамі в 1967 и 1973 рр. Ізраїль окупувавши теріторію на ЛЬВОВІ ТА березі р. Йордан, сектор Газа, Го # ланські висоти ТОЩО. Ізраїль отказался от Виконання резолюції Ради Безпеки ООН від 22 листопада тисяча дев'ятсот шістьдесят-сім р. про політичне урегул # вання блізькосхідної кризиса. У 1979 р. Ізраїль подписал мирний дого # вір з Єгіптом, Вивів свои війська з Синайський півострова и в 1982 р. повернувши его Єгіпту. З 1991 р. Ізраїль бере участь у двосторонніх и багатосторонніх переговорах з блізькосхідного урегулювання. У ве # ресні тисяча дев'ятсот дев'яносто три р. Ізраїль и Організація звільнення Палестини постелили уго # ду про взаємне Визнання и про Тимчасова палестинський автономію в секторі Газа и в зоне м. Єріхон, яка булу Створена в 1994 р.

В течение декількох років зі зміннім успіхом ішлі мірні перего # вори при посередніцтві США. Каменем спотікання стало питання єру # Саліма. Палестінці Вимагаю розділіті Єрусалим, Арабською полови # на которого винна булу дива столицею палестінської держави. Ізраїль зайнять в цьом відношенні жорсткий позицию. Мирний процес Було зі # рваною. У жовтні 2000р. Почаїв Зіткнення Із ЗАСТОСУВАННЯ оружия, Які прізвелі до чисельності людського жертв з обох боків.

В'єтнам

У 1941-1945 рр. В'єтнам БУВ окупованій японська війська # ми. Серпнева революція 1 945 р. Завершиться проголошенням 2 ве # вій 1945 р. Демократичної Республики В'єтнам (ДРВ); президен # тому и прем'єр # міністром ДРВ БУВ Вибраний Хо ші Мін. У 1945- 1946 рр. французькі війська розпочалі військові Дії на півдні, а потім розгорнулі загарбніцьку войну в масштабі всієї країни. Ряд серйозі # них поразок французьких войск (особливо під Дьєнбьєнфу в 1954 р.) I вимоги суд миру сил заставил уряд Франции піті на Укладення Женевський Угод 1954 р.

У 1964-1965 рр. США розпочалі повітряну войну против ДРВ, у 1 965 р. ввели в Південний В'єтнам війська, взяли на себе безпосереднє ведення Війни проти патріотичних сил. У +1969 р. Було Створено Тимчій # Совий революційний уряд Республики Південний В'єтнам. У січні 1973 р. підпісана Паризька угода про припиненням Війни і Відновлення світу у В'єтнамі. У липні +1976 р. Було завершено державне возз'єднан # ня В'єтнаму, проголошена Соціалістична Республіка В'єтнам (СРВ). IV з'їзд КПВ у грудні +1976 р. накреслів курс на будівництво соціаліз # му в масштабі всієї країни. У 1980 р. Прийнято конституція СРВ.

На VI (грудень 1986) и VII (червень 1991) з'їздах КПВ визначили курс на поступове роздержавлення економіки, создание рінкової економіки й Залучення іноземних інвестіцій. У 1 992 р. Прийнято нова конституція.

Африканська НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНГРЕС

Африканська національний конгрес (АНК) - найстаріша полі # тична організація Африканська населення ПАР.Засновано в 1912 р., У 1960-1990 рр. нелегальна. Проголосуйте своєю метою ліквідацію режиму апартеїду, боротьбу за демократичне перевлаштування сус # пільства. Президентом АНК з 1990 р. БУВ Н. Мандела.

РЕВОЛЮЦІЯ У НІКАРАГУА

У тисяча дев'ятсот сімдесят-чотири р. підпільній Сандіністській фронт національного віз # волення (СФНВ) імені А. Сандіно в Нікарагуа посил Виступи проти діктаторського режиму Сомоси. Уряд увів воєнний стан, однак проти правительства виступили много вплівовіх угруповань, вклю # чаючи ділові кола и церкву. У 1978 р. БУВ убитий лідер поміркова # ної опозиції Чаморро, что віклікало спалах страйків. У вересні Почалося Масове народне повстання проти правительства. Сомоса кинувши про # ти повсталіх літаки й танки; число Загибла перевіщіло 2000 чо # ловік, однак 19 липня 1979 р., после настане, что продовжувався місяць, збройні сили сандіністів Переможне увійшлі в Манагуа. У стране БУВ Створений Тимчасовий демократичний уряд національно # го відродження.

Національна гвардія булу розпущена, вместо неї булу Створена Сандіністська народна армія. Свою програму національного відро # дження уряд почав з націоналізації великих маєтків, банків и Деяк промислових підприємств, однак націоналізація НЕ торкнуло травня # на промісловців, Які протистоять Сомосі. Незабаром Почаїв троянд # ходження между сандіністамі та діловими колами, представник якіх Вийшла з правительства в 1980 р.

У тисячі дев'ятсот вісімдесят один р. уряд США Припін економічну допомогу Нікарагуа під тім приводом, что сальвадорські повстанці отримуються через Ні # карагуа зброю з Кубі, а Незабаром США начали надаваті пряму вій # ськову допомогу Залишки Национальной Гвардії, что витекли з краї # ні. До 1983 р. сандіністській уряд продовжував користуватись зро # стаючою підтрімкою населення, особливо среди селянства та міської бідноті, однак у цею годину Йому довелося зіткнутіся з опозицією, яка включала організовані ділові кола, вищє католицьке духовенство, соціал # демократичні и деякі комуністічні профспілки, індіанців Москітового берега, Англомовні негрітянські общини Карибського Узбережжя.

Почаїв й збройні Виступи контрреволюційніх груп (т. Зв. Кін трас), Які здійснювалі рейди з баз, что находится на территории Гондурасу. До контрас прієдналіся індіанці міскіто. В течение 1 984 р. США нарощувалі свою військову прісутність у Гондурасі та Сальвадорі. Активність контрас Зросла, и смороду стали Здійснювати по # Вітряні нальотом на теріторію Нікарагуа, а кораблі ВМФ США, что курсувалі біля берегів Нікарагуа, допомагать мінуваті нікарагуан # ські порти.

4 листопада +1984 р. у стране відбуліся вибори президента и Членів Национальной асамблеї. Хоч уряд США намагався перекона # ти две Головні опозіційні партии бойкотуваті вибори, у них взяло участь более чем 80% Електорат. Дві третина голосів получил кандидат сандіністів Д. Ортега Сааведра, Який и ставши президентом. У тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ять р. президент США Р. Рейган увів ембарго на торгівлю США з Нікарагуа.

У відповідь на це уряд Нікарагуа оголосів надзвичайний стан, что дозволить прідушіті Виступи пріхільніків контрас, и висту # пів у Міжнародному суді з обвинуваченого США в агресії. У по # дальші роки, коли воєнні успіхі контрас були Досить скромно, а в Конгресі США зростан невдоволення зовнішньою політікою Рейгана, країни Центральної Америки стали шукати вихід Із ста # новіща, что ворота. У тисячу дев'ятсот вісімдесят сім р. президент Коста # Ріки О. Аріас предложили план, метою которого Було Відновлення демократії в стране та роззброєння контрас; цею план БУВ чинний нікарагуанськім УРЯДОМ. Конгрес США в березні +1988 р. проголосував за Припін # ня ВІЙСЬКОВОЇ допомоги контрас, тім самим заставил їх піті на переговори.

У лютому тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять р. уряд Нікарагуа призначила следующие вибори на лютий 1990 р. Сандіністі були впевнені в перемозі, однак много нікарагуанців боялися, что, коли СФНВ залиша при власти, США будут продов # жувати підтрімуваті контрас и економічне становище країни ще Біль # ше погіршіться. Опозіційній національний союз, что Виступивши проти сандіністів и являв собою коаліцію з 14 партій, здобув победу на вибо # рах, отримай 55% голосів. Лідер ОНС В. Барріос де Чаморро приставні # пила до виконання обов'язків президента у квітні 1990 р.

РЕВОЛЮЦІЯ У САЛЬВАДОРІ

Напрікінці 1970 # х років XX століття в Сальвадорі стали набираючи # ти силу Масові организации лівого спрямування. Найбільша з них, На # родний революційний блок, захоплювалися урядові установи та інозем # ні посольства, вімагаючі Підвищення заробітної плати и земельної реформи.

У жовтні 1979 р. група офіцерів здійсніла переворот и скинула президента К. У. Ромеро Міну. Була Створена військово # цивільна хун # та, якові підтрімувало много політічніх партій.

Однако консервативна частина Військових та олігархія продовжу # вали блокуваті реформи, и в січні 1980 р. всі партии «лівіше центру», за вінятком части Християнсько демократів, перестали підтрі # муваті хунту, на чолі якої стояв Х. Н. Дуарте. На качану 1980 р. під лещата з боку США хунта приступила до Здійснення реформ, вклю # чаючи перерозподіл земельної власності за й націоналізацію банків. Проти в стране продовжуваліся безчинства полиции та Військових. У березні 1980 р. видатний борець за права людини архієпископ Саль # вадору О. Арнульфо Ромеро БУВ застреленого біля вівтаря під час служ # бі, а на его похоронах много людей Було розстріляно військамі. После цього в стране спалахнула громадянська війна.

У грудні 1980 р. ліві организации, что брали участь у збройній борьбе, об'єдналися, утворівші Фронт національного визволення імені Фарабундо Марті (ФНВФМ). До них прієдналіся частина Християнсько демократів, а такоже профспілки и групи студентів, духовенства та інтелігенції, утворівші Революційно # демократичних # ний фронт (РДФ), керівництво Опис которого виступив з Вимогами демо # кратії и СОЦІАЛЬНИХ реформ. Уряд США оголосів РДФ Терористи # чною організацією и Надав хунті допомогу, Направляюча в Сальва # дор Військових радніків, гроші и зброю. У березні 1982 р. під жорсткий контролем Військових були проведені вибори до Законо # давчої асамблеї.

Партии правого крила виявило в більшості, віконуючім обов'яз # ки президента БУВ призначення банкір А. Маганья. До середини 1980 # х років более чем 40 тис. громадян Сальвадору були убіті уря # довімі військамі, сотні тисяч емігрувалі.

У травні 1984 р. відбуліся Президентські вибори, на якіх перемо # гу здобувши кандидат від ХДП Х. Н. Дуарте. На ВИБОРИ до законодав # чої асамблеї в березні тисяча дев'ятсот вісімдесят вісім р. зі значний перевага перемогла партія правого крила - націоналістичний РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ союз (АРЄ # НА). Президентські вибори, что відбуліся через рік - у березні 1989 р. - Виграй кандидат від АРЕНА А. Крістіані.

У травні 1990 р. уряд Крістіані и ФНВФМ Погода на перегово # ри з метою припиненням Громадянської Війни і демократизації країни.


Міжнародні відносини

МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - спеціалізована устано # ва ООН. Створений у 1 944 р. для упорядкування валютно # ФІНАНСОВИХ отношений между країнамі, ПІДТРИМКИ валютних курсів и Надання кре # дітної допомоги для вірівнювання платіжніх балансів. Правления знаходиться у Вашингтоні. Членами МВФ є 176 держав (1993). Капі # тал МВФ (із внесків стран # Членів) 90 млрд одиниць «спеціальніх прав запозичення» (84 млрд дол. США) (1989).

ЮНЕСКО

ЮНEСКО (Організація Об'єднаних Націй по вопросам образования, науки та культури) - міжурядова організація, спеціалізована установа ООН. Існує з 1946 р. з метою сприяння миру и міжнародній безпеці Шляхом розвитку співробітніцтва между державами в галузь освіти, науки и куль # тури. Об'єднує 188 стран (1999). Местоположение - Париж.

«Холодна війна»

«Холодна війна» - срок, что вказує на стан військово # політіч # ної конфронтації держав и груп держав; во время «холодної Війни» ве # дітися гонка озброєнь, застосовуються економічні заходи тиску (їм # Барг, економічна блокада ТОЩО), здійснюється організація військо # у # стратегічніх плацдармів и баз, проводяться ідеологічні діверсії.

«Холодна війна» вінікла Незабаром после Закінчення Другої сві # тової Війни; булу Припін у второй половіні 80 # х - на качану 90 # х рр. Головним чином у зв'язку з демократичними превращение # ми в СРСР и в багатьох странах колішньої соціалістічної системи.

РАДА ЄВРОПИ (1949)

Рада Європи (РЄ) - консультативна політична організація, ство # рена в 1949 р. для сприяння інтеграційнім процесам у сфері прав людини. Спріяє уніфікації законодавства різніх стран у Цій сфере. РЄ проводити експертизу уровня захисту прав особистості в конкретних # ній стране, в ее законодавстві й на практике. Органи РЄ знаходяться в Страсбурзі (Франція).

НАТО

Організація Північноатлантічного договору (НАТО; англ. North Atlantic Treaty Organization - NATO) - військово # політіч # ний союз, створене на Основі Північноатлантічного договором, під # писаного 4 квітня +1949 р. в Вашингтоні США, Велікобрітанією, Францією, Бельгією, Нідерландамі, Люксембургом, Канадою, ІТА # лією, Португалією, Норвегією, Данією, Ісландією. У 1952 р. до НАТО прієдналіся Греція и Туреччина, у тисяча дев'ятсот п'ятьдесят-п'ять р. - ФРН, у 1982 р. - Іспа # нія. У рамках НАТО створене об'єднане військове командування. У тисяча дев'ятсот шістьдесят шість р. з ВІЙСЬКОВОЇ организации НАТО Вийшла Франція, у 1974 р. - Греція (у 1980 р. Повернулася в організацію); у військову організа # цію не входить Іспанія. На ліпневій Сесії 1997р. Заради НАТО в Мад # ріді Було ухвалено решение про Розширення блоку за рахунок стран Східної Європи и республік колишня СРСР. Вищий орган - сесія Ради НАТО. Штаб # квартира знаходиться в Брюсселі.

ВІЙНА В Кореї

Війна в Кореї велася в 1950-1953 рр. Почаїв 25 червня 1950 р. между Північною та Південною Кореєю. Кожна сторона звінувачувала іншу в нападі. Альо Незалежності від того, хто перший розпочав воєнні Дії, Незабаром стало очевидним, что північнокорейська армія Перевера # шує свого супротивника. Повномасштабній наступ північніх корей # ців прізвів до Падіння Сеула Вже на п'ятий день Війни. Тім годиною на Екстреному засіданні Ради Безпеки ООН Північна Корея булу прого # лошена агресор. Коли Заклик про відведення войск БУВ проігноро # ваний, президент США Трумен наказав американська військовім Частина Включити в Бойові операции; аналогічнім чином повів себе й англійський уряд. Командування войск ООН (что Складанний з підрозділів Південної Кореї, США, держав брітанської Співдружно # сті націй та других стран) здійсніло контрнаступ, и Вже в лістопаді союзникам удалося війта на рубіж р. Амноккан. У відповідь на це на допомогу північнім корейцям прийшла китайська армія, и збройні сили, что діялі від імені ООН, були відтіснені на Південь від Сеула.

У кінцевому результате лінія вогню пройшла Фактично вздовж 38 # ї паралелі І, незважаючі на Бойові Дії, Залишайся стабільною в течение двух років, поки веліся переговори про перемир'я. Угода про перемир'я булу формально уклад 27 липня тисяча дев'ятсот п'ятьдесят три р. Війна за # несла корейського народу незліченні біди. Майже вся територія Пів # денної Кореї стала ареною битв, а Північна Корея постраждала від могутніх бомбових ударів. Кроме Величезне Втрата среди Цивільного населення, чісельність убитих и поранених у військах ООН, за данини # ми командування, становила почти 350 тис., А в північнокорейській армії перевіщіла 1,5 млн чоловік.

БЛІЗЬКОСХІДНА КРИЗА 1956 р.

28 лютого 1955 р. Ізраїльські війська Зроби напад на військову базу єгіптян у Газі. Президент Єгіпту Гамаль Абдель Насер пізніше стверджував, что ця акція спонукала его організуваті партізанські операции палестинський арабів проти Ізраїлю. Президент Абдель На # сер ухвалено решение про создания Сильної армії, и для Отримання оружия з # за кордону булу уклад угода з Чехословаччини. Влада Ізраїлю розцініла ЦІ заходь як загроза для безпеки своєї країни. Єгипет увів війська на Синайський півострів и здійснів у ліпні 1956 р. націоналізацію Суецького каналу, что віклікало невдоволення Ве # лікобрітанії и Франции. Прагнучі скинути режим Насера, ЦІ країни Погода на військову операцію проти Єгіпту спільно з Ізраїлем, Чиї війська 26 жовтня тисяча дев'ятсот п'ятьдесят шість р. вторглися в сектор Газа и на Синаї # кий півострів. Захопівші ЦІ территории и ліквідувавші військовий плац # дарм, Ізраїльські части просунув до зони Суецького каналу, де между ними та єгіптянамі опінію англійські й французькі війсь # кові підрозділі. Під лещат з боку ООН и США Ізраїль БУВ змушеній вівесті свой Збройний контингент з территории Єгіпту и сектору Газа. Сили Швидкого реагування ООН розташуваліся на кордоні обох дер # жав и допомоглі Забезпечити мир у цьом районі течение Наступний # го десятіріччя.

ЄВРОПЕЙСЬКЕ економічне

СПІВТОВАРІСТВО ( «Спільний ринок»)

Європейське економічне співтоваріство (ЄЕС) - одна з голів # них регіональніх інтеграційніх ОРГАНІЗАЦІЙ, что входити до складу Європейськіх співтоваріств. Створено за римську договором тисяча дев'ятсот п'ятьдесят-сім р., Іноді назівається «Спільнім ринком». Спочатку включало 6 європейськіх стран (Францію, Німеччіну, Італію, Бельгію, Нідер # Ланді, Люксембург), потім до ЄЕС прієдналіся Великобританія, Данія, Ірландія (з 1973), Греція (з 1981), Іспанія, Португалія (з 1986). Мета ЄЕС - створення єдиного економічного простору Шляхом під # вищення уровня економічного розвитку его учасников. Досягнення цілей, поставлених ЄЕС (з 1986 р. Європейські співтоваріства) при # вело до Прийняття Маастріхтського договору про Європейський Союз. После создания Європейського Союзу ЄЕС назівають Європейськім співтоваріством.

ОПЕК

Організація стран - експортерів нефти (ОПЕК; англ. Orga nization of Petroleum Exporting Countries - OPEC) - Створена в 1960 р. Включає Іран, Ірак, Венесуела, Кувейт, Саудівську Аравію, Катар, Індонезію, Лівію, Об'єднані Арабські Еміраті, Алжир, Ніге # рію, Еквадор, Габон. Добуває бл. 40% нефти в мире, експортує понад 50% (початок 90 # х рр.); встановлює Єдині ціни на Нафту. Штаб # квар # тиру знаходиться у Відні.

РУХ НЕПРІЄДНАННЯ

Рух непрієднання - рух, что об'єднує країни, Які проголосує основою свого зовнішньополітічного курсу неучасть у військово # по # літичних блоках и угрупованнях. У 1 992 р. у Русі непрієднання налі # Чува 108 стран.

До качана 1990 # х рр. відбуліся конференции стран, что НЕ прієд # наліся: у Белграді (Югославія, вересень 1961 р .; 25 держав), Каїрі (Єгипет, жовтень 1964; 47 держав), Лусаці (Замбія, вересень 1970 р .; 54 держави), Алжірі ( вересень 1973 р .; 76 держав), Коломбо (Шрі # Ланка, серпень 1976 р .; 86 держав, а такоже представник 29 стран, міжнародніх ОРГАНІЗАЦІЙ и національно # визвольних рухів як спосте # рігачі й Гості), Гавані (Куба, вересень одна тисяча дев'ятсот сімдесят дев'ять р .; 95 держав и національ # але # визвольних рухів, а такоже представник 39 стран, міжнародніх ОРГАНІЗАЦІЙ и національно # визвольних рухів як наблюдатели й Гості), делі (Індія, грудень 1983 р .; 97 держав и національно # визвольних рухів, а такоже представник 41 країни, міжнародніх ОРГАНІЗАЦІЙ и національно # визвольних рухів як наблюдатели й Гості), Хараре (Зім # бабве, серпень - вересень 1986 р .; 100 держав и національно # визволу # них рухів), Белграді (Югославія, вересень +1989 р .; 102 держави), Джакарті (Індонезія, вересень 1992 р .; 108 держав).

Карибського КРИЗА

Карибського кризу в Жовтні тисячу дев'ятсот шістьдесят-дві р. - найбільше обострения від # носин между СРСР и США за весь післявоєнній период, что поставило світ перед небезпеки ядерної Війни между наддержавамі. Криза ві # нікла в ситуации конфронтації через будівництво Берлінської стіні. Безпосередно причиною кризиса Було таємне размещения на Кубі Радянська ракет з ядерними боєголовкамі. Операція проводилася таємно, за особистою вказівкою М. С. Хрущова и за Згідно Ф. Кастро.

Хрущов, імовірно, Бажана таким чином урівноважіті ядерної пе # ревагу США, як чисельного (за оцінкамі міністра оборони в Уряді Дж. Кеннеді - примерно 17 # кратна), так и тактовно (американські ракети були розміщені тоді біля самих кордонів СРСР - у Туреччі # ні). Важліву роль відігравало Прагнення радянського лідера захис # тити від можливости американського нападу Кубу, яка у квітні 1961 р. відбіла висадку десанту контрреволюціонерів на Плайя # Хірон. Оче # видно, цею ризикованості крок много в чому пояснюється імпульсів # ним и непередбачуванім характером М. С. Хрущова, его прагнем # ням змагання з США, готовністю нехтувати безпеки свого и чужого народів заради «перемоги соціалізму» в Західній півкулі.

!

Рішення про размещения ракет Було Прийнято літом +1962 р. во время візіту на Кубу Радянської делегації, до складу якої входять березня # шал С. С. Бірюзов. Наявність ракет, что заперечувалася Хрущовим (у Вереснева особістом Посланні Кеннеді) и А. А. Громико (во время аудієнції у Кеннеді 18 жовтня), булу неспростовно встановлен розві # дувальнімі органами США за помощью аерофотозйомка. 22 жовт # ня президент Кеннеді Виступивши по телебачення й оголосів про поча # ток військово # морської блокади Кубі, куди Відтепер не допускається радянські кораблі. У раді Безпеки ООН, у якові звернули Із запита # ми СРСР, Куба и США, були проведені слухання. 23 жовтня Радянсь # кий уряд Виступивши Із заявив, яка засуджувала агресівні Дії США. Обідві Сторони обговорювалі варіанти нападу. Однако президент Кен # неді не ставши потураті амбіціям американских Військових и взявши на себе ініціатіву в особістом переговорах з М. С. Хрущовим по прямо # му телефонному зв'язку между Москвою и Вашингтоном. Уже 28 жовт # ня Хрущов у Посланні до Кеннеді, «щоб заспокоїті американський народ», заявивши про демонтаж ракет, які не назіваючі їх прямо (факт размещения ракет заперечувався аж до оголошеної М. С. Горбачова «гласності»). За результатами проведених негласно особістом пере # говорів между лідерамі, Сполучені Штати Погода на демонтаж своих установок у Туреччині, а такоже відмовіліся Офіційно від будь # якіх Спроба Изменить Збройних Шляхом режим Ф. Кастро.

ВІЙНА США У В'ЄТНАМІ

Війна США у В'єтнамі - ширше назва Другої індокітайської Війни (1965-1975) за участю Демократичної Республики В'єтнам (ДРВ) и сполучення Штатів Америки. Перша індокітайська війна (1945-1954) закінчілася поразка Франции, Тимчасовим розділен # ням В'єтнаму за Женевський Угодами 1954 р. относительно Індокітаю на две части, на территории якіх Згідно були проголошені незалежні держави з різнім політичним устроєм - Демократична Республіка В'єтнам зі столицею в Ханої на півночі та Республіка В'єтнам зі сто # ліцею в Сайгоні - на півдні.

Прологом новой Війни стали події в Тонкінській затоці около берегів В'єтнаму в серпні 1964 р., Коли, за тверджень офіційного Вашингтона, торпедні катери ДРВ атакувалі кораблі ВМФ США, и конгрес США прийнять резолюцію, что надавала президенту Л. Джон # сону право вікорістаті американські збройні сили в Південно # Схід # ній азії. У березні +1965 р. адміністрація Джонсона направила війсь # кові контингенту на теріторію Південного В'єтнаму для захисту его від ЗАХОДІВ, что прийомів Північнім В'єтнамом з метою об'єднан # ня В'єтнаму Збройних Шляхи. Паралельно з лютого +1965 р. США начали масоване бомбардування территории ДРВ, щоб змусіті кому # ністічніх лідерів у Ханої відмовітіся від ПІДТРИМКИ сил, Які в гру # дні 1960 р. об'єдналися в Національний фронт визволення Південно # го В'єтнаму (НФВПВ), что виступали проти прозахідного режиму в Сайгоні.

Згідно війна охопіла НЕ только теріторію В'єтнаму, но й сусід # ніх з ним Лаосу и Камбоджі (звідсі и одного ее назва). З боку ДРВ військові Дії прийнять форму крупномасштабних Партизанська операцій на территории Південного В'єтнаму за участю регулярних войск ДРВ проти Збройних сил Південного В'єтнаму и его союз # ника США. Кроме масованіх бомбардувань Північного В'єтнаму США надавали підтрімку Сайгону в проведенні воєнніх операцій проти партизанів, надавали економічну допомогу. До качана 1968 р. війна зайшла у безвіхідь: жодній зі сторон НЕ удалось вірішіті постав # лених завдання. У травні +1968 р. Почаїв мірні переговори в Па # ріжі, спочатку только между США и ДРВ, а потім, з січня 1 969 р., за участю представителей сайгонського режиму и НФВПВ. Однако війсь # кові Дії на территории В'єтнаму продовжуваліся и во время Паризька мирних переговорів относительно В'єтнаму. После більш чем чотірьох років переговорів 27 січня один тисяча дев'ятсот сімдесят три р. адміністрація США, очолювана Р. Нік # соном, послаблена внутрішньополітічною криз ( «Уотергейська справа»), Пішла на Підписання догоди з ДРВ про умови Виведення своих войск Із В'єтнаму.

У лютому-березні 1973 р. в Паріжі відбулася міжнародна кон # ференція относительно Індокітаю, яка закріпіла Парізькі мірні догоди про припиненням Війни та Збереження миру у В'єтнамі, підпісані США и республікою Південний В'єтнам з одного боку та ДРВ и НФВПВ - з Іншого. Безуспішні й трівалі воєнні Дії, что супрово # Джувалі великими Втрата, породили в американском сус # пільстві т. Зв. «В'єтнамській синдром», тобто різке непрійняття участия американских солдат у зарубіжніх Збройних конфліктах, Якою б метою ця доля не мотівувалася. Війна у В'єтнамі пов # вжувалася, однак, ще в течение двух років, тепер уже между Північ # ним В'єтнамом у союзі з НФВПВ та сайгонськім режимом, Очола # ваним генералом Нгуєн Ван Тхієу. Вона завершилася у квітні 1975 р. внаслідок настане Збройних сил ДРВ и Бойовий частин НФВПВ и Падіння столице Півдня - Сайгона. Влада на территории Південного В'єтнаму перейшла в руки Тимчасова революційного правительства Рес # публікі Південний В'єтнам.

«ШЕСТІДЕННА ВІЙНА» ІЗРАЇЛЮ ПРОТИ Арабською стран

Шестіденна війна 5-11 червня 1967 р. - Збройний Конфлікт между Ізраїлем и сусіднімі Арабською державами - Сірією, Єгіп # тому и Йорданією. У 1967 р. загостріліся отношения между Ізраїлем и его Арабською Сусідами. На початок травня 1967 р. Єгипет сконцент # Рува на кордоні з Ізраїлем бл. 100 тис. солдат и более Тисячі тан # ків. На допомогу Єгіпту прібулі військові Контингенти з Йорданії, Ираке, Кувейту, Алжиру. У ціх условиях Ізраїльський уряд решил завдаті превентивного удару. 5 червня тисячу дев'ятсот шістьдесят сім р. Ізраїльська армія ата # Кувала позіції єгіпетської армії, Дещо пізніше - Сирійські війська на півночі. У Перші три години Війни Ізраїльські військово # повітряні сили зніщілі 500 Арабською літаків, 90% з них - на аеродромах. Очолювана міністром оборони Моше Даян Ізраїльська армія швид # до злом Опір противника и зайнять значні территории. Король йор # данії Хусейн решил вступитися у войну на боці арабів, но зізналася поразка. Йорданці були змушені Залишити Західний берег ріки Йо # рдан. Успешно розвівався наступ ізраїльтян и на Сінаї: смороду Вийшла на берег Суецького каналу. На півночі ізраїльтяні зайнять Голанські висоти и закріпіліся в декількох кілометрах від столице Сирии Дама # ска. Досягнувші всех поставлених цілей, 11 червня тисяча дев'ятсот шістьдесят-сім р. Ізраїль # ська армія перейшла до оборони. За підсумкамі Шестіденної Війни Ізраїль анексував Іудею, Самарію, східну часть Єрусалима, сек # тор Газа, Голанські висоти, Синайський півострів - Усього 70 тис. км 2, что в Чотири рази перевіщувало его Власний теріторію.

ДОГОВІР ПРО НЕПОШІРЕННЯ ЯДЕРНОЇ оружия

Договір про непошірення ядерної оружия - міжнародний дого # вір, підпісаній 1 липня 1968 р. СРСР, США, Велікобрітанією та іншімі державами. Его учасники - 158 держав (1989). Зобов'язує ядерні держави не передаваті нікому ядерну зброю и контроль над нею, нехай не допомагаті ніякій державі, что НЕ має ядерної оружия, в ее вироб # ніцтві або прідбанні. Неядерні держави зобов'язані НЕ прійматі ядерної оружия, а такоже контролю над нею, нехай не віробляті и не одержува # ти ее Яким # небудь іншім Шляхом и не домагатіся з цією метою чієї # небудь допомоги, а такоже укласті з МАГАТЕ догоди про гарантії, что передбачають установлення ее контролю за їхньою ядерною діяльніс # тю. Договір НЕ перешкоджає будь # Якій державі розвіваті досліджен # ня, виробництво и использование ядерної ЕНЕРГІЇ в мирних цілях.

ДОГОВІР ПРО ограниченной СИСТЕМ ПРОТІРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ

Договір про обмеження систем протіракетної оборони (ПРО) БУВ Укладення между СРСР и США. Підпісаній у Москві 26 травня одна тисяча дев'ятсот сімдесят дві р., Набравши ЧИННОСТІ 3 жовтня одна тисяча дев'ятсот сімдесят дві р. (Протокол до Договору від 3 липня 1974 р.); безстроковій, но підлягає РОЗГЛЯДУ через кожні 5 років. Предполагает зобов'язання НЕ розгортаті системи ПРО на ті # ріторії своєї країни и не створюваті основу для такой оборони, обме # ження числа районів размещения системи ПРО для кожної боку, Кількість пускових установок и протіракет на стартових позіціях. Сторони Зобов'язано НЕ створюваті, що не віпробовуваті и не розгор # таті системи або компоненти ПРО Морського, повітряного, космічно # го або мобільно # наземного базування. Контроль за Дотримання по # лежання Договору здійснюється за помощью технічних засобів.

ДОГОВОРИ ВЗГ! 1 ТА ВЗГ! 2

Договори ОСО21 та ОСО22 - договори про обмеження стратегіч # них озброєнь. ВЗГ # 1 - тимчасова угода между СРСР и США, підпісана в Москві 26 травня 1 972 р., Срок Дії 5 років. Контроль за обмежен # ням узгодженням числа відповідніх тіпів ракет Національними тих # нічнімі засоби. 24 вересня 1974 р. Сторони окремо заявили про Намір НЕ вдаватся до Дій, несумісніх з цією угідь, за умов, что Інша сторона буде демонструваті таку ж стріманість. ВЗГ # 2 - дого # вір между СРСР и США; підпісаній у Відні 18 червня 1979 р., срок Дії до 31 грудня 1985 р. Договір не набравши ЧИННОСТІ, оскількі НЕ БУВ ратіфікованій сенатом США. Фактично обідві Сторони дотрімува # лися передбачення договором обмежень.

Араби! Ізраїльська ВІЙНА 1973 р.

Арабо2ізраїльська війна тисячі дев'ятсот сімдесят три р. (Війна Йом # Кіпур, Війна Судно # го дня) - Збройний Конфлікт между Ізраїлем та Єгіптом и Сірією. Пі # сля поразка в Шестіденній війні арабські країни віношувалі плани Відновлення ситуации, яка існувала до червня 1967 р. 6 жовтня 1973 р., В день Йом # Кіпур (Одне з найбільшіх єврейськіх свят), Єгипетська армія напала на Синай, а Сирійські війська атакувалі Голанські висо # ти. У Перші дні Війни арабам удалося прорваті оборону противника и заглібітіся на его теріторію. Альо Вже через 7 днів ізраїльтяні перейшлі в контрнаступ. Смороду форсувалі Суецькій канал и взяли під контроль шосе Суец - Каїр. До 22 жовтня Бойові Дії були припи # нені. У дні Війни західні країни и передусім США нада підтрімку Ізраїлю, что спричинило оголошення Арабською країнамі ембарго на постачання нефти. Наслідком цього решение стала світова палів # але # енергетична криза 1970 # х років.

ГЕЛЬСІНКСЬКА МІЖНАРОДНА натішиться

З БЕЗПЕКИ ТА СПІВРОБІТНІЦТВА

В Европе (1975)

Нарада з безпеки та співробітніцтва в Европе - загальноєвро # пейська нарада (за участю США и Канади) в 1975 р. Перший етап Наради (за участю міністрів закордоних справ 33 держав) проходив у Гельсінкі з 3 по 7 липня 1 973 р. Другий етап (представлені 35 дер # жав) проходив з 18 вересня одна тисяча дев'ятсот сімдесят три р. по 21 липня +1975 р. в Женеві. Третій етап (представлені Політичні й Державні Керівники 35 дер # жав) - з 30 липня по 1 серпня тисяча дев'ятсот сімдесят п'ять р. в Гельсінкі. 1 серпня 1 975 р. Було підпісано Заключний акт, что ставши важлівім Чинник забез # печінки світу в Европе. Заключний акт предполагает проведення Пері # одічніх зустрічей представителей держав # учасниць для Перевірки Виконання его положень. На Мадрідській конференции НБСЄ (КВІ # тінь +1991 р.) Прийнято решение про создания Парламентської асамб # леї (засновано в ліпні 1 991 р.) ОРГАНІЗАЦІЇ з безпеки та співробіт # ництва в Европе (ОБСЄ).

Шенгенська УГОДА

Шенгенська угода (березень 1995 р.) - угода про безвізовій пе # ретин кордонів стран Європейського Союзу. Об'єднує Бельгію, Німеч # чину, Іспанію, Люксембург, Нідерланди, Португалію, Францію, Австрію, Грецію та Італію.

СНТ! 1 ТА СНТ! 2

СНО21 та СНО22 - договори про СКОРОЧЕННЯ и обмеження страті # гічніх наступальніх озброєнь (СНО) между СРСР и США. Договір СНО # 1 підпісаній у Москві 31 липня 1991 р. Передбачало СКОРОЧЕННЯ шкір # ною стороною Загальної кількості носіїв - міжконтінентальніх ба # лістічніх ракет (МБР), балістічніх ракет підводніх човнів (БРПЧ) и стратегічніх бомбардувальніків (СБ) до 1600 одиниць; гранична Кількість ядерних зарядів не винних булу перевіщуваті 6000 оди # ниць. Система контролю за виконання Договору Включає проведено # ня взаємніх перевірок на місцях базування, ПОВІДОМЛЕННЯ про вироб # ництво, випробування, пересування, розгортання и знищення СНО. У травні 1992 р. Представник России, Білорусії, Казахстану, України и США підпісалі в Лісабоні протокол до Договору про СНО, за Яким Білорусія, Казахстан і Україна зобов'язана в найкоротшій срок прієднатіся до Договору про непошірення ядерної оружия 1968 р. як неядерні держави. Договір СНО # 2 между Россией и США БУВ підпісаній у Москві 3 січня +1993 р. Сторони Зобов'язано до 2003 р. скоротіті арсенали своих стратегічніх озброєнь на 2/3 від уровня січня 1 993 р. До 2003 р. Кількість ядерних боєголовок кожної сторони не винна булу перевіщуваті 3000-3500 одиниць.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Європейський Союз Було утворено в 1993 р. відповідно до Мааст # ріхтського договору 1992 р. на базі Європейського співтоваріства, ВІН об'єднав 12 стран: Бельгію, Велікобрітанію, Німеччіну, Гре # цію, Данію, Ірландію, Іспанію, Італію, Люксембург, Нідерланди, Португалію, Францію. У 1994р. підпісані догоди про вступ до ЄС Австрії, Норвегии, Фінляндії та Швеции. Договір предполагает створен # ня політічного, економічного й валютного союзу (т. Зв. «Європа без кордонів»), завершення формирование єдиного внутрішнього Сайти Вся - Усунення всех перешкоду на шляху вільного пересування товарів, послуг, капіталів и людей. Країни ЄС Зобов'язано Проводити спіль # ний курс у сфері зовнішньої політики и безпеки, основних направлений внутрішньої економічної політики, коордінуваті політику з пі # тань охорони навколишнього середовища, БОРОТЬБИ Із злочінністю, у сфері юстиції ТОЩО. Встановлюється єдине європейське грому # дянство. Створюється Європейський валютний інститут и Європей # ський центральний банк, у 1999р. введена єдина валюта - євро (кроме Великобритании, Данії), здійснюється єдина грошово # кредит # на політика.

Глобальні проблеми СУЧАСНОСТІ

Глобальні проблеми - сучасні проблеми Існування й розвитку людства з метою Запобігання мировой термоядерній війні и забезпе # чення світу для всіх народів; Подолання розріву в Рівні соціально # економічного розвитку между розвинення країнамі и тимі, что троянд # віваються, Подолання голоду, убогості й непісьменності; регулю # вання стрімкого зростання населення в странах, что розвіваються; Запобігання катастрофічному забрудненню навколишнього середо #



вища; забезпечення людства необхіднімі ресурсами - продовольчою # ством, Промислова сировина, джерела енергії; Запобігання НЕ # гатівнім наслідкам розвитку науки и техніки. Глобальні проблеми породжені протіріччямі суспільного розвитку, масштабами впліву ДІЯЛЬНОСТІ людства на Навколишній світ и пов'язані такоже Із нерівно # мірністю соціально # економічного и науково # технічного розвитку кра # їн та регіонів. Розв'язання глобальних проблем требует розгортання МІЖНАРОДНОГО співробітніцтва.

  • МУЗЕЇ ІСТОРІЇ ТА ЇХНІ Колекції
  • РАННЬОВІЗАНТІЙСЬКІЙ Період
  • СЕРЕДНЬОВІЗАНТІЙСЬКІЙ Період
  • ПІЗНЬОВІЗАНТІЙСЬКІЙ Період
  • ПЕРШИЙ Період ВІДКРІТТІВ
  • ДРУГИЙ Період ВІДКРІТТІВ (СЕРЕДИНА XVI - СЕРЕДИНА XVII СТ.)
  • ДРУГА АНТІФРАНЦУЗЬКА коаліція
  • Третій АНТІФРАНЦУЗЬКА коаліція
  • ЧЕТВЕРТА ТА пять АНТІФРАНЦУЗЬКІ КОАЛІЦІЇ
  • КІНЕЦЬ французької ЕКСПАНСІЇ
  • КІНЕЦЬ НАПОЛЕОНІВСЬКІХ ВОЄН
  • Нападаючи НІМЕЧЧИНИ НА СРСР
  • Розширення МАСШТАБІВ Війни
  • ВІДКРИТТЯ ДРУГОГО ФРОНТУ В Европе. ЗАКІНЧЕННЯ Другої Світової Війни