Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Економ. політика доби національно-візвольної р. (1917-1920рр ..)





Скачати 25.85 Kb.
Дата конвертації04.05.2019
Розмір25.85 Kb.
Типреферат

Економічна політика українських Урядів доби національно-візвольної революції (1917-1920рр ..)

Контрольна робота

з історії економіки

ОФФ, З / В

Викладач: Маньковський Тетяна Іванівна

Київ 2000

план

1. Економічні превращение Центральної Ради.

2. Господарська політика правительства П. Скоропадського.

3. Стан господарства України та економічна політика за Діректорії.

4. Економічна політика правительства Західно-Української Народної Республики.

1. Економічні превращение Центральної Ради.

Революція 1917р. яка відкріла реальні возможности для демократизації Суспільства, его Реформування и прогресу, булу з надією зустрінута всією передову громадськістю колішньої царської России. В Україні революція стала міцнім стимулом відродження национальной Ідеї та політічного руху за державне самовизначення українського народу. Значний актівізувалась науково-практична діяльність вчених-економістів, спрямована на економічне и соціальне відродження України. Ця робота ускладнювалась війною, господарськими труднощамі, спробуй Тимчасова правительства Проводити у відносінах з Україною стару імперську політику, різною зовнішньополітічною орієнтацією провідніх діячів України, тощо. Альо после консолідації різніх політічніх партій НЕ скликання у квітні 1917р. Українському національному конгресі БУВ Створений всеукраїнський центр - Центральна Рада, до якої увійшлі НЕ только представник українських демократичних та соціалістичних партій, но й російські меньшовікі, есерів та інші.

Перші місяці праці Центральної Ради були віповнені Спроба самперед добровільного домовлення з Тимчасовим УРЯДОМ про передання їй справ организации Автономної власти на Україні. Взагалі до середини літа Центральна Рада віддавала всі свои сили делу національного самовизначення и Визнання та закріплення своєї позіції Найвищого політічного органу на Україні. Виявило змісту тих Прагнення були універсали Центральної Ради: перший від 10 червня и другий від 3 липня 1917р.

Пізніше, восени, у праці Центральної Ради более стали переважаті соціально-економічні проблеми, зокрема земельне питання. Першочерговім завдання булу підготовка та проведення аграрної реформи.

Передбачало, что землі козенні, удільні, монастірські та Великі поміщіцькі маєтки «повінні буті забрані», а землі землевласніків треба Було вікупіті коштом українського державного скарбу и роздаті в Користування тім, хто на них працюватіме. 20 листопада 1917р. Центральна Рада проголосила своим третім універсалом Українську Народну Республіку.

У земельній делу третій Універсал проголошувалися Скасування пріватної власності за на поміщіцькі, удільні, монастірські, церковні та інші землі нетрудових господарств и про передачу їх «земельним комітетам, обраних народом». Встановлювали державна монополія на ряд промислових товарів (залізні вироби, тютюн, кожи) .Уся земля до качана Весняних польових робіт мала буті передана трудовому народу без викуп.

В Офіційному роз'ясненні Генерального Секрітаріату підкреслювалося: «Колішнім власникам забороняється землю продавати, купуваті, закладаті, даруваті чи передаваті будь-кому у власність іншім способом оскількі ЦІ землі візнаються русски Центральною Радою такими что належати НЕ окремим особам, а всьому трудящому народу».

Цей принцип Було покладаючи в основу земельного законопроекту Ухвалення 18 січня 1918р.

Головні етапи земельного закону Центральної Ради були Такі:

1) Право власності за на всі землі з їх водами, надземними и підземнімі багатствами в межах УНР касується. Всі землі стають добром УНР, и користуватись ЦІМ добром ма ють право всі громадяни держави без різниці статі, віри й національності.

2) У приватно-трудове Користування сільським громадам та общество землю малі пріділюваті земські комітеті та встановлюваті правила господарного вживання відведеніх земель.

3) норми наділу для приватно-трудових господарств винна буті така Кількість землі, на Якій батьківщина або товариство могли б задовольніті свои споживчі спожи, но норма ця не винних булу перевіщуваті такой кількості землі, яка может буті оброблена, власною працею родини або товариства. За Користування землею не винних Було буті ніякої плати. Оподаткування підлягалі лишь землі, надані поверх встановленої норми або Надзвичайні доходи з землі, Які залежався від вігіднішіх природних и соціально-економічних умов и незалежалі від праці господарств.

4) Терміни Користування землею малі встановлюваті земельні комітеті. Право Користування могло переходіті в спадщину за дозволив земельних комітетів.

5) З вівласненіх земель без викуп за Попередніми власниками й орендарем Залишайся в Користування наділі землі в такій кількості, якові смороду власноручною працею могли б обробіті.

З землі, прізначеної для розподілу между приватно-трудовими господарствами в Першу Черга малі задовольнітіся спожи місцевої малоземельної й безземельної хліборобської людності, у одному - спожи місцевої нехліборобської и немісцевої людності.

Ідея «соціалізації землі» віклікала Обурення заможного селянства, Пожалуйста агітувало проти Центральної Ради.

Під натиском своих и чужих напередодні перевороту булу прийнятя поправка до земельного закону, відповідно до якої наділі землі до 30 десятин НЕ підлягають «соціалізації».

На качана 1918р. в УНР з'явились Власні паперові гроші з державною сімволікою. В обігу були и карбованці, и гривні (1 крб. Дорівнював 2 гривні). Ухвали Української Центральної Ради від 1 січня 1918р. надруковано перший державний кредитний білет.

Відповідно до закону Центральної Ради від 1 березня 1918р.грошовою одиницею УНР стала гривня. Альо нестача потрібної кількості розмінної монети та інші обставинні віклікалі з'явився окремий міськіх грошей з різнімі назв (бони, чеки, розмінні знаки). У 1917-1918рр. В Україну плив потік российских грошей з друкарень Петрограда и Москви.

9 лютого 1918р. УНР та країни четвертого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина) постелили Брестська мирний договір. ВІН засвідчував Завершення стану Війни между договірнімі сторонами. Сторони відмовляліся від взаємніх претензій на відшкодування збитків, спрічіненіх війною, обмінюваліся військовополоненімі, зобов'язували відновіті економічні отношения, провести обмін надлишком сільськогосподарських та промислових товарів.

14 березня 1918р. булу утворена Державна комісія по товарообміну, Якій Було Надано повноваження вести переговори и підпісаті віроблені спільно з комісіямі Центральних держав умови взаємного товарообміну.

Переговори проходили складно и кілька разів вінікала загроза їх зріву. Незважаючі на СКЛАДНІ умови (Відсутність спеціалістів, Власний грошей, прісутність іноземних войск, шлюб статистичних Даних ТОЩО), українці відстоювалі Захоплення своєї держави.

Брестські переговори закінчіліся підпісанням економічної догоди 23 квітня 1918р. Согласно цієї догоди Україна зобов'язували поставити до Центральних держав Певна Кількість продовольства та сировини. Центральні держави поставляли в Україну сільськогосподарські машини, нафтопродукти, вугілля, емальованій посуд, Спиртні напої, хімічні та фармацевтичні товари.

Договір нельзя назваті рівноправнім. Австро-Угорщина та Німеччина намагались Здійснювати в Україні заграбніцьку воєнно-економічну політику з метою назавжди превратить Україну на свой аграрний придаток.

Незважаючі на це, ВІН започаткував цівілізовані економічні зносини молодої української держави з Європейськими країнамі.

2. Господарська політика правительства П.Скоропадського.

29 квітня 1918р. состоялся політичний переворот. Того дня на «Хліборобському конгресі» в Києві відбулося проголошення П.Скоропадського гетьманом України. Конгрес состоялся з ініціативи «Союзу земельних власніків». Участь у ньом взяли такоже делегати хліборобськіх ОРГАНІЗАЦІЙ, Які скликала Українська демократично-хліборобська партія (УДХП) .Обідві партии сходилися на обороні принципу пріватної власності за, но между ними були різниці в національно-політічніх Подивимося, зокрема в земельній делу. «Союз» БУВ проти принципу примусове викуп велікопанськіх земель, стояв за непоручіність пріватної власності за на землю, тому не без порозуміння з командуванням окупаційніх австро-німецькіх войск прагнув до повалення Центральної Ради й заміні ее сильною властью монархічної форми.

Група дрібнішіх українських селян у «Союзі» набліжалася более до УДХП. Смороду заявили, что «Україна є и винна буті Незалежною та суверенною державою з парламентарно-демократичним устроєм» на чолі з гетьманом. Члени цієї групи стояли на тому, что «принцип пріватної власності за має буті непорушний, но в інтересах держави розмір володіння землею та патенти обмежіті».

УДХП у земельній делу обстоювалося пріватновласніцькій принцип, но вважаю Звичайно проголошення примусове викуп великих земельних маєтків.

Отже 29 квітня 1918р. П.Скоропадській проголосує «Грамоту до українського народу», в якої Виступивши за Відновлення пріватної власності за й свободи підприємництва.

Для подготовки нового аграрного закону Було Створено губернські та повітові КОМІСІЇ.

Тім годиною 14.06.1918р. рада міністрів видала «Закон про право продажу та купівлі землі», в якому среди других були Такі статті:

1) «КОЖЕН власник сільськогосподарських та лісовіх маєтностей» ... має право продажу їх без обмеження розміру.

2) Одна фізична чи юридична особа має право набуваті купівлею або Дарування сільськогосподарські ділянки з тим, щоб розмір Загальної їх площади НЕ перевіщував 25 десятин.

3) Державний земельний банк набуває сільськогосподарські та лісові маєтності без обмеження їх кількості, но з тім, что розпродує їх на підставі цього закону.

22 жовтня 1918р. булу організована Вища земельна комісія, якові Очола П.Скоропадській. Завдання цієї КОМІСІЇ Було віробіті основні земельні реформи. На качану листопада з'явився проект аграрної реформи, основними принципами которого були Такі: всі Великі земельні маєтки малі буті примусових вікуплені державою й потім розподілені между селянами с помощью державного земельного банку, но НЕ более, чем по 25 десятин в одні руки. Залишайся только господарства, Які малі культурне значення, и то в розмірах НЕ более 200 десятин на шкірні господарство. Більші норми Залишайся только в маєтках, Які обслуговував цукроварні, годувать племінну худобу; одначе й Такі в усій життя без цілості НЕ малі перевіщуваті тисячу десятин. Чи не відчужуваліся такоже садиби й виноградники.

За період правления П.Скоропадського Почаїв відновлюватісь фінансово-кредитна система України. Законом від 9 травня встановлювали національна грошова одиниця - карбованець, стабільність которого зміцнілась. ВІН забезпечувався природними багатствами України, Головним чином цукром. Альо у гетьманській державі допускався неконтрольованій обіг российских рублей та «керенок», німецькіх марок та австро-угорських крон.

23 квітня 1918р. булу підпісана економічна угода между русски народних республікою, Німеччіною та Австро-Угорщиною. Отже головний Тягар Виконання цього договору з боку України ліг НЕ гетьманський период. А 10 вересня Було підпісано новий економічний договір между Україною та тимі ж союзниками, но на значний гіршіх условиях. Так на 1918/19 господарський рік уряд Української держави Надав право вівезті НЕ менше 100 млн. Пудів хліба, худоби до 11млн.пудів (живої масі), овець-300 тис. голів, птиці-2 млн. голів, до 400 тис. пудів сала, масла, сиру, 2,5млн. пудів цукри, а такоже много Іншого продовольства та промислової сировини.

В цілому план вивезення з України сировини та продовольства не БУВ Виконання. Політика правительства, розруха на транспорті и протідія населення - вісь далеко не повний ПЕРЕЛІК причин цього. План БУВ реалізованій лишь на 20%.

Водночас Центральні держави поставили Певна Кількість товарів в Україну. Так до 31 липня Було імпортовано товарів, головним чином з Австрії, примерно на 130 млн. Крон у тому чіслі 160 вагонів сільськогосподарських машин, 400 вагонів емальованого посуду и на 10-15 млн. Крон нафтопродуктів. Товари Надходить в Київ, Харків, Одесу, Вінницю. Постачали плуги, віялкі, граблі, лопати, меблі, швейні машини, Спиртні напої, хімічні товари.

Альо значний Кількість товарів не доходила до спожівачів. Дуже багато товарів Було розграбовано солдатами та селянами. Велика Кількість товарів, закуплених для України, залиша в Австрії (на 50 млн. Крон) або опінію в Галичині (на 20 млн. Крон).

В Україні трівало подалі СКОРОЧЕННЯ промислового виробництва. На металургічніх заводах Півдня з 63 доменних печей на кінець травня 1918р. Працювало 4, а на кінець серпня лишь 2. До осені з 102 мартенівськіх печей були в дії только 7. виплавлення чавуну в 1918р. скороти порівнено з 1913р. в 11 разів, Сталі в 13, Видобуток залізної руди - в 17.

Масового характеру Набуль Безробіття. Так, у 1918р. у 23 містах України налічувалося 180,6 тис. безробітніх. На кріворізькіх рудниках безробітнімі стали понад 90% всех робітніків. Підірванімі були продуктивні сили сільського господарства. Через СКОРОЧЕННЯ в 1918р. посівніх площ почти наполовину порівнено з довоєннім періодом зменшіть товарна маса зерна. Внаслідок цього Зросла спекуляція. Робітники великих міст й промислових центрів одержувалі, и щось не Щодня, лишь по фунту хліба на день.

3. Стан господарства України та економічна політика за Діректорії.

У грудні 1918р. Гетьманат БУВ повалених Діректорією на чолі з С. Петлюрою. 26 грудня 1918р. вона бачила Декларацію, в Якій заявила про свой Намір експропріюваті Державні, церковні та Великі ПРИВАТНІ землеволодіння для перерозподілу їх среди селян. Уряд брав на себе зобов'язання буті представником інтересів робітніків, селян и «Трудової інтелігенції».

У зв'язку з критичним політичним та воєннім становищем, в якому з самого качана діяла Діректорія УНР, їй НЕ удалось налагодіті управління економікою.

У ряді галузь промисловості України, посілівся процес роздробленості виробництва даже у такій Галузі, як кам'яновугільна, в 1919р. з 61 підприємства залишились лишь 23. Зросла Частка Середніх и невеликих підприємств. У 1918р. Було відобуто 34,8% вугілля порівняно з 1913р., а в 1919р. - лишь 20,5%. Загострювався паливний голод. Залізо-рудної и марганцева промисловість у 1919р. Повністю Припін свою діяльність. Чи не працював жоден рудник. Різко скороти виробництво Машинобудівна промисловість України. Так, випуск паровозів у 1918р. проти 1917р. зменшівся в 2,5 рази, а в 1919р. - в 15 разів. Істотно зменшено виробництва цукру. Если у 1918р. Було изготовлен только 50% випуску 1913р., то в 1919р.-20%. В такому становіщі перебувалі й інші Галузі харчової промисловості. Все це негативно відбівалося на матеріальному становіщі населення, особливо міського. 4 січня 1919р. согласно з законом Діректорії українські гроші Було признал Єдиним законним засоби виплат на территории України. І хоч українська влада Швидко Втрата більшу часть территории, українські гроші малі більшу купівельну ВАРТІСТЬ чем «керенки», більшовіцькі рублі чи «денікінкі».

Українське селянство, Пожалуйста на качана БОРОТЬБИ Гетьманщини підтрімало Діректорію, Почаїв віявляті політичне невдоволення ее Економічною політікою. Поштовх до поглиблення конфлікту давши земельний закон Діректорії, опублікованій 8 січня 1919р. За основу БУВ взятий закон Центральної Ради, до которого Було внесено деякі поправки.

Закон Діректорії декларував ліквідацію пріватної власності за на землю. Верховна власність землі визвали за державою, яка с помощью своих ОРГАНІВ мала порядкувати Державним фондом землі, Утворення з вівласненіх земель нетрудового характеру. Всі дотогочасні трудові господарства, які не более 15 десятин, залишились непорушний в корістуванні своих дотеперішніх господарів. Для земель піскуватіх, солонців ця максимальна трудова норма (15 дес.) Могла буті збільшена постановами повітових земельних управ после затвердження міністерства земельних справ.

Согласно закону виходом, что вівласненню підпадалі й селянські господарства, Які до того часу малі более 15 десятин. З вівласненіх земель и Утворення земельного фонду земельні управи малі надаваті наділі у вічне Користування малоземельних и безземельним селянам нема менше 5-6 десятин.

Земельна власність іноземних землевласніків булу оголошено недоторканих. Ее частку МАВ вірішіті Спеціальний закон.

На додаток до закону 8 січня 1919р. Діректорія УНР видала ще окремий закон з 18 січня 1919р. про додатковий земельний Наділ для козаків армії УНР. КОЖЕН вовк УНР МАВ право отріматі додатково 2 десятин землі и 2000 гривень безпроцентної позики на господарювання, якові належало Сплатити за 5 років по Закінчення Війни. Вовк, Який самовільно покинув ряди армії, втрачав право на Наділ землі.

Реалізацію земельного закону Діректорії земельні управи могли Здійснювати лишь на дуже обмеженій территории України, бо впродовж двох років українська влада мусіла вести войну у важкий условиях з більшовікамі, Денікіном и Польщею. На великих просторах веліся воєнні операции. Більшовіцька пропаганда призвал селянство забіраті землю Негайно в свои руки, бо Діректорі, Мовляв, має в життя без Програмі Передат землю в руки «куркулів». Самі більшовікі спочатку передавали поміщіцькі землі й інше майно селянам; майбутніх форм аграрних отношений смороду докладно НЕ встановлювали.

В кінці 1918р. на качана 1919р. більшовікі захопілі значний теріторію України. Вже 5 лютого 1919р. смороду захопілі Київ. Більшовікі начали скоро там, де смороду міцніше закріпіліся на Україні, відбіраті у селян розділену з поміщецькіх маєтків землю, стали заводіті «радгосп» и сільськогосподарські «комуни». У добу «воєнного комунізму» все селянство більшовікі обтяжілі «продразверствою» - Податки, что під Гостра карами зобов'язував здаваті державі всю сільськогосподарську продукцію, за вінятком дуже обмеженої норми, залішеної для особістом споживання. Більшовіцька земельна політика відбирання хліба або примусове продаж худоби й других продуктів за бувартісні банкноти, віклікала селян усвідомлення, что на Обіцянки більшовіцької пропаганди нельзя покладатіся. Запізно Повертайся сімпатії селян до своєї української влади. Повстання проти більшовіків вібухалі по всій Україні й трівалі довшій годину по невдачі збройної БОРОТЬБИ Діректорії УНР.

4. Економічна політика правительства Західно-Української Народної Республики.

1 листопада 1918р. в результате успішного Збройних повстання в Східній Галичині булу повалена влада Австро-Угорської монархії й проголошена Західно-Українська Народна Республіка. Законодавчо органом ЗУНР, а потім ЗОУНР (Західної області УНР) стала Українська Народна Рада. У ее програмній декларації, віданій 5 листопада 1918р., Проголошувалися Народовладдя, гарантуваліся права и свободи громадян, їх національна та соціальна Рівність.

Законодавчо органом Української Народної Ради стала Рада ДЕРЖАВНИЙ Секретарів, Створена 10 листопада 1918р.

Найбільшою турботою Секретаріату внутрішніх справ Було забезпечення населення та армії продуктами харчування. В Галичині НЕ вістачало продовольства та промислових товарів. Тому Державний Секретаріат внутрішніх справ змушеній БУВ здійсніті ряд радикальних ЗАХОДІВ. Усі запаси продуктів харчування та предметів Першої необхідності Секретаріат засередів в своих руках.

Чималий роботу провів Секретаріат залізниць, пошт и телеграфів. Йому удалось налагодіті рух поїздів. Для подготовки нового залізничного персоналу Секрітаріат подбав про залізнічно-технічні курси. З січня 1919р. налагодиться робота пошт.

З найбільшімі труднощамі зіткнуліся секрітаріаті фінансів й торгівлі та промислу. Чи не вістачало фахівців. Прибутки Державної Скарбниці були мінімальнімі. З Огляду на повне зубожіння населення надходження від податків були незначні. З великими зусилля уряд Вишукана кількасот тисяч крон, щоб віплатіті «Добовий» фронтовикам.

Секрітаріат Громадський робіт займався Використання корисних копалин (нефти, вугілля, СОЛІ). ВІН здійснював нагляд за шляхами и ДЕРЖАВНИЙ пилорамами. Взимку 1919р.йшла заготівля лісу для відбудовчіх робіт, Які планувалося розпочаті з Настанов весни.

Секрітаріат земельних справ займався реалізацією земельного закону, Який БУВ Ухвалення 14 квітня 1919р.

Закон вівласнював усі монастірські й церковні землі; посілості, якіх ВЛАСНИКИ НЕ обробляємих своими силами та, врешті, всі Такі, площа якіх перевіщувала означену межу, что ее МАВ візначіті окремий додатковий закон.

З ціх земель утворювався земельний фонд області, и з него малі наділюваті безземельних та малоземельних громадян в такій черзі: вовки, Які Втратили здоров'я у війнах, что їх вела УНР; далі вдови й сироти по померли внаслідок Війни вовків; вовки-інваліди Світової Війни 1914-18рр .; сироти и вдовиці не воєнні; врешті, інші безземельні селяни.

Вівласнені ліси виставляти свою предмету наділів. Смороду переходили у власність держави.

Усаділювання землею не могло розпочатіся перед закінченням візвольної Війни ї поверненням додому волків. Постанови относительно способу й годині розділу вівласненої землі, относительно висоти наділу землею, висота его ціни та способу Сплата малі буті Виданих пізніше.

Справу відшкодування дотогочасніх власніків и орендарів закон відкладав до пізнішого вирішенню сейму ЗОУНР, Який МАВ буті скликання на підставі нового виборча права.Без Огляду на це вівласнена земля переходила Вже по оголошенні закону в завідуванне земельних комісій за. До першої години Введення окремий Законів земельні КОМІСІЇ малі залішаті в корістуванні дотогочасніх власніків чи орендарів таку площу землі, яка булу потрібна для Утримання власника и его родини та служби існуючіх на землі промислових закладів.

Закон не вірішував Негайно розділу вівласненіх земель и відкладав до пізнішого вирішенню норми наділів. Відкладав такоже дело відшкодування колішнім власникам вівласненіх маєтків и питання оплат за наділі; Утворення кредитових установ для фінансування довготерміновіх нізькопроцентніх кредитів на таку ціль.

Українська Національна Рада ЗО ухвалою своєї більшості утрімувалась перед безвікупнім вівласненням и безкоштовна розподілом землі з Огляду на міжнародну сітуацію.

З боку селянства, Пожалуйста виявило довір'я до своєї влади й стало в ряди армії на оборону землі й держави, що не Було в годину того короткого ПЕРІОДУ визвольних змагань ЗО УНР віпадків порушеннях чи захоплень майна Великої власності за, хоч и були Спроба чужих агентів провокуваті до таких віступів.

література

1. Лановик Б., Матісякевіч З., Матейко Р. Історія господарства: Україна і світ: підручник. К., 1995р.

2. Копиленко М., Копиленко О. Забуті реформи: З досвіду економічних Перетворення в Україні // Інформація и ринок. 1993р. №1

3. Горкіна Л. До обгрунтування Суспільно-економічних Перетворення в Україні в 1917-1920рр .. // Економіка України. 1993р. №5

4. Вітановіч І. Аграрна політика Українських Урядів 1917-1920рр .. // Український історик. 1967р. №3-4

5. Притуляк П. Економічний договір УНР з Німеччіною та Австро-Угорщиною 1918р. // Український історичний журнал. 1997р. №1


  • 1. Економічні превращение Центральної Ради.
  • 9 лютого 1918р.
  • 2. Господарська політика правительства П.Скоропадського.
  • «Грамоту до українського народу»
  • 3. Стан господарства України та економічна політика за Діректорії.
  • 4. Економічна політика правительства Західно-Української Народної Республики.