Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


економічна історія





Скачати 428.76 Kb.
Дата конвертації31.07.2019
Розмір428.76 Kb.
Типшпаргалка

1. Предмет, метод і завдання курсу. Варіанти періодизації ек-ської історії

Предметом науки явл-ся госп-ва життя різних країн в різні історич. епохи від первіснообщинного ладу до сучасності, окремі історич. події або процеси в їх екон-ському розвитку (н-р, госп-ні реформи), а також всі структурні рівні аналізу, що означає, що всередині науки виявляються рівні, ланки наукового аналізу, такі як:

- історія способів вироб-ва;

- історія госп-них механізмів;

- історія окремих екон-ських процесів, явищ або подій (н-р, урбанізація, пром-ний переворот, інтеграція і ін.);

- історія галузей народного госп-ва;

- історія екон-ських інститутів (н-р, податки, ціни, кредит та ін.) Всі ці структурні рівні взаємодоповнюють один одного, формуючи цілісне уявлення про предметну область науки, і озн., Що наука є багаторівневою, т. Е. Може аналізуватися під різними кутами зору.

У предмет історії ек-ки входять також:

- типи і форми госп-ва;

- їх соц-ва і організаційна структура;

- форми зовнішньоекономічних зв'язків;

- екон-ська політика гос-ва;

- зрушення в розміщенні продуктивних сил; та ін.

Іст. ек-ки може вивчати ек-ку в цілому, а може вивчати окремі її частини (н-р, історію промисловості, історію с / г, історію транспорту - тобто історію конкретних наук) .Іст. ек-ки тісно пов'язана з іншими громадськими і екон-ми дисциплінами. Так, в системі екон-ських наук вона явл-ся фундаментальної, тому що забезпечує ек-ську теорію фактичним матеріалом про госп-ном розвитку людства, а закони та категорії, що виводяться ек-ської теорією, залежать від кількості, кач-ва і повноти первинної загальноекономічної інф., кіт. представляє історія ек-ки. Ек-ська іст. пов'язана з галузевими ек-ськими науками, такими як: ек-ка пром-ності; ек-ка транспорту; ек-ка с / г; та ін. Крім ек-ських дисциплін і функціональних наук іст. ек-ки пов'язана з усіма істор-ськими дисциплінами: громадянської іст .; іст. культури; загальної іст .; іст. мови; військової іст .; та ін. Оскільки іст. світової ек-ки вивчає госп-ву життя різних країн і континентів, то вона тісно пов'язана з географич. науками, демографічної наукою і мн. ін. суспільними дисциплінами, такими як-соціологія, політологія, психологія та др.Задачей дисципліни явл-ся формування принципів ек-ського мислення, оскільки дана наука дозволяє бачити істор. коріння суч. Соц-них і ек-ських проблем, дозволяє адекватно оцінювати поточну ек-ську ситуацію і приймати правильні рішення. Дисципліна дає можливість складати науково обгрунтовані прогнози ек-ського розвитку окремих країн і регіонів, виробляти практич. рекомендації по налагодженню оптимального режиму ек-ської життя, тобто дозволяє використовувати знання госп-ної деят-сти людей в минулому для раціональної та ефективної організації ек-ської життя в наст.

Кінцева мета дисципліни - це формування твердих знань, госп-ного досвіду в результаті госп-ної діяльності людства на різних стадіях розвитку.

ВАРІАНТИ періодизації істо СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ. Періодизація - це встановлення хронологічно послідовних етапів у ек-ському розвитку т-ва. Встановлення етапів розвитку явл-ся найважливішою науковою проблемою, оскільки в основі етапів повинні бути вирішальні чинники - тобто загальні для всіх країн або для провідних країн. За час сущ-вання історико-економічної науки розроблено багато варіантів періодизації госп-ної іст. людства. У наст. час сущ-ет три основні підходи до цієї проблеми (тобто 3 групи теорій):

1) ек-ська іст. людства трактується як сходження від нижчого до вищого;

2) ек-ська іст. трактується як теорії історичного кругообігу;

3) ек-ська іст. трактується як теорії цивілізацій.

До першої групи теорій належить концепція Десницкого, заснована на ідеї постійного ускладнення форм господарського життя. Він виділив 4 стадії: 1 -собірательство; 2 - скотарство; 3 - землеробство; 4 -Комерційні стан т-ва. Інший російський вчений Мечников встановив періодизацію за ступенем розвитку водних шляхів сполучення: - річковий період (період давнини);

- середземноморський період (середньовіччя); - океанічний період (включає нове і новітнє час). Із зарубіжних можна виділити німецького вченого Бюхера, який виділив три стадії розвитку ек-ки, в залежності від мети виробленого продукту:

1-я стадія - замкнутого домашнього гос-ва (все проводиться для себе);

2-я стадія - міського госп-ва (де виробник працює на замовлення)

3-тя стадія - народного госп-ва (де виробник працює на невідомий ринок). Інший зарубіжний вчений - Вільям Ростоу в 1960р. висунув теорію стадій ек-ського зростання по етапах соц-ек-ського розвитку, вважаючи цю теорію альтернативою марксизму. Їм було запропоновано розрізняти п'ять етапів:

1 етап - традиційне т-во (приблизно до кінця епохи феодалізму);

2етап-період передумов або перехідного т-ва (відповідає переходу до домонополістичного капіталізму);

3 етап - період зсуву (від домонополістичного капіталізму до монополістичного етапу);

4 етап - період зрілості (коли досягнуто прогресу всіх галузей госп-ва);

5 етап - ера високого масового споживання.

6 етап - ера якісного поліпшення життєвих умов людини. (У. Ростоу в 70-і рр. Доповнив схему шостий стадією, на якій т-во шукає шляхи кач-ного поліпшення життєвих умов людини). Карл Маркс розробив варіант періодизації, виходячи з принципу матеріалістичного розуміння іст., Поклавши в її основу спосіб вироб-ва (або формаційну теорію). Відповідно до цієї теорії іст. людства постає як послідовна зміна суспільно-економічних формацій:

1) первіснообщинної (з моменту виникнення людини до 4-го тис. До н. Е.);

2) рабовласницької (з 4 тисяч. До н.е. - по 5 століття);

3) феодальної (з 5 століття - по 17 століття);

4) капіталістичної (з середини 17 століття - по теперішній час);

5) комуністичної.

Останнім часом набули поширення підходи до періодизації під впливом НТР. Прикладами можуть бути схеми:

- доиндустриальное т-во - індустріальне - постіндустріальне (автори Д. Белл, А. Турен);

- аграрна - індустріальна - технотронная цивілізація (автор О. Тоффлер). ДРУГА ГРУПА - теорії історичного кругообігу стала популярною в останні 70-80 років, хоча перші з них були створені на початку 18 века.На-р, італієць Дж. Віко висунув концепцію іст-ських кіл, стверджуючи, що розвиток всіх народів йде по циклам . У працях німецького історика І.Г. Гердера іст. народів уподібнюючи життя людини з його віками. Інший вчений - Е. Мейер висловив думку про те, що іст. людства являє собою ряд замкнутих циклів -н-р, Стародавній світ, середньовіччя - і в кожному з них присутні елементи як феодальної, так і капіталістичної ек-ки, в будь-якому з циклів можна знайти і вільний, і найманий, і примусову працю. Третя група теорії цивілізацій (близько стоїть до теорій циклічного круговороту). Цивілізаційний підхід заснований на виявленні спільних рис в політичне життя-кой, духовної, побутової, матеріальної культури, суспільній свідомості, подібних шляхи розвитку. У цивілізаційному підході враховуються і відмінності в географічному середовищі проживання, а також іст-ські особливості. Цивілізаційний підхід будується на аналізі внутрішніх особливостей даної цивілізації і характ-ся певної ек-ської системою, етнічним корінням, релігією, філософією, стилем творчого мислення, узагальненим образом світу, особливим принципом життя цивілізації. Цей принцип об'єднує людей в народ даної цивілізації, забезпечує його єдність і збереження протягом усієї його історії. Виділяють 3 основних типи цивілізацій: 1 народи без ідеї розвитку (тобто поза іст-ського часу) - це первісний стан т-ва. Для нього характерна адаптація до природи, повторення традицій і гармонія людини з природою. В даний час це окремі племена в Австралії, Африці, Сибіру, ​​Америці. 2-Східний тип цивілізації (носить циклічний характер розвитку) Характерно переплетення минулого і наст., Збереження релігійних пріоритетів, відсутність яскраво виражених класових відмінностей, слабо розвинена приватна власність і система правових відносин, прогрес йде сповільнено, циклами. 3-Європейський тип цивілізації (прогресивний тип), в його основі лежить ідея сталого розвитку. Характ-ся цивільним заг-вом, раціоналізмом, розвиненою приватною власністю і системою правових відносин, і іншими особливостями. Слід зазначити, що особистість найбільш розвинена в даному типі цивілізації. Теорії цивілізацій розробляли вчені - Сорокін, Данилевський, із зарубіжних - Тойнбі.

2. первіснообщинного госп-во: етапи еволюції та їх харак-ка

Первісне суспільство харак-ся слід-ми рисами 1) це найтриваліший в іст. людства період - від виникнення людини до формування на землі перших гос-в.2) у вивченні первісного т-ва багато «білих плям», спірних і невирішених питань (т. к. немає письмових джерел). Первіснообщинний лад - це перший етап розвитку людства і характ-ся низьким рівнем розвитку виробниц-них сил, повільним їх вдосконаленням, колективним присвоєнням природних ресурсів і результатів експлуатованої території, їх так само забезпечує розподілом, соц-ек-ським рівністю, відсутністю приватної власності, класів і гос-в. Етапами його еволюції частіше явл-ся відмінності в матеріалі та техніці виготовлення знарядь праці, тобто археологічна періодизація, в кіт. виділяють наступні періоди: 1.Каменний століття, кіт. підрозділяється на: а) древнекаменний - палеоліт (від виникнення людини до 10 тисячоліття до н. е.); б) среднекаменному - мезоліт (від 10 до 8 тис. до н. е.); в) Новий кам'яний - неоліт (близько 8 до 3 тис. до н. е). 2.Бронзовий століття (з кінця 4 тис до н. Е. - до початку 1 тис. До н е.) 3.Железний століття - з 1 тисяч. до н. е.На рубежі неоліту і бронзового століття зароджуються нові заг-ні отнош-я, засновані на приватній власності .Але оскільки розвиток вироб-них сил було нерівномірним, то і становлення класових заг-в в різних регіонах не збігалося у часі. Н-р, на Стародавньому Сході класоутворення почалося в 4 тис. До н .е., А на території Росії - в середині 1 тис. до н. е. Історія первісного госп-ва. Вчені поділяють її на 5 етапів, кожен з кіт. відрізняється ступенем розвитку знарядь праці і матеріалами, з кіт. вони зроблені, якістю житла, а також відповідною організацією ведення госп-ва. 1 етап - це передісторія госп-ва і матеріальної культури (від виникнення людини до 1 млн. Років тому.). Це час пристосування людини до навколишнього середовища. Прабатьківщиною людини є Східна Африка, тут знаходять кістки людей, що жили більше 2 млн. Років тому. 2 етап - примітивно привласнює госп-во (від 1 млн. Років до 40 тисяч років до н. Е.), Тобто. охоплює знач. частина кам'яного віку: ранній і середній палеоліт.

3 етап - розвинене привласнює госп-во (важко визначити рамки, так як в різних місцевостях по-різному - в деяких закінчився приблизно 20 тисяч років до н. Е.- це в субтропіках Європи і Азії, а в інших місцевостях, в тропіках - триває по теперішній час. Охоплює пізній палеоліт, мезоліт, а в деяких областях і весь неоліт. 4 етап - зародження виробляє госп-ва.(В найбільш розвинених в госп-ном відношенні районах землі - це з 9 по 8 тис. До н. Е.). Охоплює пізній мезоліт - ранній неоліт. 5 етап -епоха виробляє госп-ва. Для деяких областей сухих і вологих субтропіків це з 8- по 5 тис. До н. е. Охоплює розвиненою неоліт.О перших етапах розвитку первісного госп-ва до нас дійшли уривчасті відомості у вигляді кам'яних рубав, що мають незначні сліди обробки, що дозволяє їх віднести до знарядь, що використовувалися людиною в кам'яному столітті. До нас дійшли також відомості про стоянках в Євразії і Африці (наприклад, стоянки шелльской культури - це близько Парижа).

Палеоліт поділяється на: - ранній (приблизно 1 млн. Років тому - до 100 тис. Років до н. Е.); - середній (приблизно 100 тис. Років до н. Е. - до 40 тис. Років до н. Е.); -пізній (приблизно 40 тис. .років до н .е. - до 12 тис. .років до н е.). Ранній палеоліт - це період примітивного присвоєння Сама значна це оволодіння вогнем приблизно 300 - 200 тис. Років тому. Причому, напередодні великого заледеніння людина вміла полювати на найбільших тварин, з'явилася осілість мисливців. В кінці раннього палеоліту - на початку середнього палеоліту (приблизно 100 тисяч років тому) почався колосальний льодовик, який створив суворий клімат і вплинув на рослинний і тваринний світ, кіт. поділив іст. первісного т-ва на 3 періоди і відповідно типи людини:

1) дольодовиковий період пов'язаний з існуванням археантропов (Петікантропа і синантропа);

2) льодовиковий період пов'язаний з Палеантроп (це неандерталський тип людини);

3) післяльодовиковий період пов'язаний з сучасним типом людини.

На середній стадії палеоліту неандертальці жили в печерах і спеціально оселях -чумах. Людина вже сам тертям здобувала вогонь. Мисливці ісп-списи, крем'яні вістря, дубини. Вже робляться перші позов-ні поховання небіжчиків. В цей час зароджуються родові організації заг-ва, і йде впорядкування відносин статей, (заборони шлюбу в межах одного колективу). Звідси вигляд неандертальців вдосконалюється і до кінця льодовикового періоду перетворився в людей суч. типу. На пізній стадії палеоліту льодовиковий період ще тривав, але людина вже досить озброєний для боротьби за існування. Госп-во вже стає комплексним, його основа полювання, є зачатки рибальства, триває збирання плодів, зерен, коріння. Кам'яні вироби діляться на зброю і знаряддя праці, поширені метальні засоби. Основний осередок соціального ладу-невелика родова громада (приклад близько 100 чоловік) .Возможна парні сім'ї з невеликими житлами. Поява культу вождів і старійшин родових і племінних. Людина не тільки в Європі, але і на Кавказі, Середній Азії, в Сибіру. У суспільстві матріархат. Мезоліт (ділиться також ранній, середній, пізній) відповідає 9-8 тис. До н. е. і пов'язаний із закінченням льодовикового періоду, потеплінням клімату, зміною флори і фауни, і сильним впливом географічного середовища. Відбулися зміни: зникли мамонти, приручена собака, вдосконалено зброю мисливців, придуманий лук і стріли. Люди навчилися готувати м'ясо, ширше практикується рибальство. Тепер полювання і рибальство здійснюється невеликими групами і знову відродилося збиральництво. Для мезоліту хар-но привласнює госп-во нижчих мисливців, збирачів, рибалок та принципи колективізму. У мезоліті йде освіту племен, коли кілька пологів об'єднуються в племена, а це важливий крок на шляху до складання союзів племен. На зміну материнської родової громади приходить батьківська, з'являються перші парні сім'ї, звідси рахунок спорідненості вже не по материнській, а по батьківській лінії. Т.ч., мезоліт став епохою початку патріархату. Людина навчилася фіксувати, передавати і зберігати інформацію (тобто з'явилося рисунчатого лист). Накопичені відомості по географії, зоології, ботаніки, мінералогії, астрономії, медицині, метеорології. В цьому періоді почався процес формування народів, тобто всередині рас виділилися гілки:

1) всередині європеоїдної - південна і північна;

2) всередині монголоїдної - азіатська і американська;

3) всередині негроїдної - африканська і австралійська.

Неоліт - це перехід вже до виробничого госп-ву, коли основними галузями ек-ки стали-землеробство, скотарство і ремесла. Цей перехід отримав назву неолітичної революції, кіт. проходила в період 10-3 тис. до н.е. і кіт. полягає не у виробленні будь-яких нових знань і техніці, а в перебудові колишнього укладу життя. В умовах осілості йде відволікання праці на обробку землі та звуження полювання і збирання, з цим пов'язані міграційні процеси з передгір'їв на відкриті простори долин Азії, Африки, де більш зручні землі і пасовища. Людство, розселившись, пішло різними шляхами і темпами розвитку. На півдні еволюція була швидше, ніж на півночі. Людина вже використовує шліфувальні та інші знаряддя, ліпить посуд з глини, використовує ткацький верстат. Перехід спорідненості по батькові завершився в неоліті патріархатом, звідси зміна форми сімейних відносин: у чоловіків - полігамія; у жінок - моногамія.Основние галузями стали- землеробство, скотарство, ремесла - гончарство та ткацтво. Важливий фактор ек-ського розвитку-це вдосконалення харчових технологій і техніки обробки каменю, використання металів (міді та бронзи) .При неоліті найважливішими причинами змін у розвитку людства стали - початок обробки землі, коли намітився перехід від ручного землеробства до орного і в зв'язку з цим формування привілейованих верств і майнової нерівності, а також зростання загальної чисельності населення на рубежі 5-4 тис. до н. е. У регіонах Європи, Західної і Середньої Азії були освоєні майже всі с / г культури - жито, пшениця, овес та ін. Скотарство сформувалося з полювання. До кону неоліту вже відбулося майнове розшарування. У 4 тис. До н. е., різко підвищилася вироб-ність праці. В цей час на Сході винайдено колесо і звідси використання тварин як тяглової сили, з'явилися візки. Приблизно в 5-4 тис. До н. е. починається розкладання первіснообщинного ладу в зв'язку з: 1) неолітичної революцією, при кіт. перехід до виробничого господарству призвів до першого поділу праці - відокремлення скотарства від землеробства, що призвело до прогресу произв-них сил; 2) з в'язі з прогресом произв-них сил відбувається другий суспільний поділ праці - відділення ремесла від землеробства, що призводить і сприяє індивідуалізації праці. У зв'язку з цим відбувається інтенсифікація землеробства, розвиток спеціалізованого скотарства, поява металургії, становлення спеціалізованого ремесла, розвиток торгівлі, кіт. Явл-ся причинами розкладу первісного т-ва.

3. Соціально-економічна еволюція гос-в Стародавнього Сходу. «Азіатський спосіб вироб-ва»

Особливостями явл-ся: 1) східне рабство утворилося раніше античного - вже в кінці 4 тис. До н. е .; 2) характерно - патріархальне рабство, тобто не було масового застосування праці рабів у всіх галузях госп-ва, а зростала експлуатація і залежність землеробського населення, тому особливістю явл-ся система поголовного рабства; 3) у розвитку госп-ва харак-но виняткове родючість грунтів річкових долин, що дозволило рано пережити ек-ський підйом, основна галузь ек-ки с / г; 4) найбільшим досягненням народів Стародавнього Сходу явл-ся спорудження розгалуженої іригаційної системи, кіт. вимагала організації вироб-ва в масштабах країн; 5) земля на Сході перебувала в гос-ной чи гос-но-общинної власності; 6) произв-ні сили в Східних гос-вах розвивалися повільно (в порівнянні з античними країнами). 7) в країнах Сходу формою соц-но-політичне життя. устрою і управління явл-ся деспотія (тобто повне безправ'я жителів перед обличчям держави). ЕТАПИ ЕВОЛЮЦІЇ СХІДНОГО РАБСТВА. 1 етап - епоха ранньої Древности (з кінця 4 тис. До н. Е.- до кінця 2 тис. До н. Е) збігається з епохою бронзи. На цьому етапі виникають перші гос-ва в Месопотамії, Єгипті, Китаї, де йде розпад родового ладу, виникають класи і стародавні рабовласницькі т-ва, створення гос-в, початок цивілізацій і ек-ки. Для будівництва іригаційних систем була потрібна робота спільно великого числа людей - це була одна з найважливіших функцій гос-в (міст), а початкова їх форма - «номи». Ном це землі територіальних громад, їх центром було місто. Згодом «номи» перетворилися в об'єднання будь-якого річкового басейну або потрапляли під владу більш сильного нома, збирає данину з слабких номів. Приклад, Єгипет, Індія, Південна Месопотамія. З 3 тис. До н. е. з появою великих гос-в складається особлива форма соц-но-політичне життя. устройства- «деспотія», харак-ва для всіх країн Стародавнього Сходу, де вся верховна влада належить царю, і все населення несе держ-ні повинності. Формально вся земля в гос-ве належить царю, але фактично знач-ва її частина перебувала в руках вільних людей - общинників. У кабалі знаходяться і раби і одноплемінники (за борги), основну роботу виконують селяни. Величезна роль у бюрократичного апарату. Основна ек-ська одиниця - великі царські госп-ва, де натуральний тип вироб-ва. Торгівля у вигляді обміну в ізольованих один одного регіонах. Існує 2 сектора ек-ки-гос-ний і громадський сектори. У громадському секторі ек-ки земля - ​​це власність територіальних громад, а рухоме майно - це приватна власність общинників. У 2 тис. До н. е. йде вдосконалення знарядь праці, прогрес в ремеслі і с / г, зростає товарне вироб-во, розвивається лихварство і боргове рабство, держ-ні землі вже надають приватним особам. Між областями Близького Сходу встановлюються ек-ські, політичне життя. і культурні зв'язки, виникають міжнародні торговельні шляхи. Звідси йде боротьба за ці торгові шляхи і війни. В кінці 2 тис. До н. е. закінчився бронзові століття і починається залізний вік, початок кіт. пов'язане з народами моря, кіт. принесли його зі вторгненням до Єгипту, Малу Азію і Східне Середземномор'я. На рубежі 2 - I тис. До н. е. йде активний рух племен: індійських і перських - в Іран; Індоарійських - в Індію. 2 етап - епоха розквіту Стародавніх гос-в (з кінця 2 тис. До н. Е.- по кінець I тис. До н. Е.) У цю епоху виникають світові держави (імперії). Вони відрізняються від гос-в ранній давнину тим, що явл-ся більш міцними об'єднаннями з центральним управлінням і єдиної внутрішньою політикою. Деспотія, як форма гос-ного пристрою досягає розквіту. У містах в ремеслі переважає рабська праця, але в с / г працю рабів використовується слабо, широко використовується гос-вом. У цю епоху в ек-ці відбувається: 1) активне використання заліза, сталі, тому підвищується вироб-ність праці, в зв'язку цим 2) йде розвиток с / г, це в свою чергу призводить до 3) розвитку ремесла і товарності вироб-ва . Все це тягне 4) розвиток товарно-грошових відносин, тому вже поширення грошей в монетної формі. У зв'язку з розвитком грошей і товарно-грошових відносин 5) розвивається міжнародна торгівля, в яку втягуються Індія, Китай, Середня Азія, південь Аравійського півострова. У зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин 6) виникає приватна власність і тепер земля (гос-ва і громадська) стає об'єктом купівлі-продажу. І в зв'язку з цим сформувалися і переважають вже великі приватні госп-ва в ек-ці країни. 3 етап - епоха пізньої Древности (з першої половини 1-го тис. До н. Е.) У цю епоху вже більш важливу роль відіграють народи периферії. В цей час йде активно процес соц-ного розшарування, це створює передумови для появи гос-в. Крім того, в 3-5 ст. починається велике переселення народів і звідси крах Стародавніх гос-в. На цьому етапі відбуваються зрушення в усіх сферах життя: - формуються нові соц-но-ек-ські відносини; - зрівнюються різні групи населення (вільних, неповноправних людей і рабів) до положення залежних подданних.Отсюда згортання товарно-грошових відносин, тому міста втрачають своє значення, і центр ек-ської життя переходить в маєтку великих землевласників, які у себе в руках зосереджують влада (ек-ську, судову, політичне життя.) над їх землями. Це означає формування зовсім нових-феодальних відносин, так старовину поступається місцем середньовіччя.

4.Античне рабовласництво. Особливості госп-ної еволюції античних гос-в

Іст. античних гос-в-це іст. Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Античні країни (як і давньосхідні) традиційно називаються рабовласницькими, але типи произв-ва в античних країнах разлічни.Вознікновеніе рабовласництва в Стародавній Греції і Стародавньому Римі відбувається на основі розкладу первісної общини. На поч-ном етапі образ-ня в античних країнах сущ-вовало патріархальне рабство (як і в країнах Стародавнього Сходу), але в міру розвитку вироб-ва і товарно-грошових отнош-ий патріархальне рабство стало поступатися місцем класичного, яке характ-ся : 1) високим ступенем експлуатації рабів, де раби позбавлені всіх прав і явл-ся основою вироб-ва; 2) прагненням отримати макс-ву вигоду від праці рабів; 3) існує третьому полісної власності на землю, кіт. Явл-ся поєднанням общинної і приватної власності; 4) високими темпами ек-ського розвитку (в порівнянні з країнами Стародавнього Сходу).

ГРЕЦЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ, ЕТАПИ ЕВОЛЮЦІЇ.

1 етап - епоха крито-мікенської культури - (предполісний період) з 3тис. до н.е. - по 12 в. до н.е. Епоха бронзового століття, знач-них успіхів досягають металургія і керамічне вироб-во. У с / г провідні культури: злакові (особливо ячмінь), виноград, оливки. Найбільш активно розвинувши-ся грецьк. О-ва (н-р, Кикладские о-ва, о-в Кріт), на кіт. особливе значення набувають морські промисли, торгівля, ремесла. Основою ек-ки о-ва Крит і архейских пана в було с / г. Люди багатіли, з'явилися міста, де були розвинені обмін і ремесла. Особливість - це вигідне географіч. становище і відносне перенаселення р-нів Стародавньої Греції, тому процес класоутворення супроводжувався завойовними війнами і формуванням ринку рабів. На цьому етапі исп-ся різні форми експлуатації, але переважаючим стає рабство. У другій половині 13 ст. до н. е. неврожайні роки скоротили торгівлю, а тому працю ремесла оплачувався сільгосппродукцією, то вся ек-ська життя опинилося під загрозою. До 12 в. до н. е. микенский світ став розпадатися і до 11 в. до н. е. крито-мікенська цивілізація зникла зовсім. Тому період з 11в. по 8 ст. до н. е. називають темними віками, в цей час забута писемність і мало контактів з іншими народами. У цей період йде розкладання громади, коли родові громади поступаються місцем територіальним. Старійшини громади - це аристократія, кіт. в своїх руках має воєнну здобич і землі. Рабство поки ще патріархальне. 2 етап - період архаїки (з 8 - по 6 ст. До н. Е.) Характ-ся двома основними процесами, які вплинули на розвиток грец. цивілізації: 1) це Велика колонізація (тобто освоєння греками узбереж Середземного, Чорного, Азовського морів); 2) оформлення поліса, як особливого типу общіни.На цьому етапі провідною формою власності на землю стає полисная (антична), при кіт. володіти землею могли тільки громадяни території поліса. Йде інтенсивний розвиток античного заг-ва: зростання населення, прогрес в ливарному вироб-ве, ремеслі. Виникли центри -Афіни, Мегара. У цей період ремесло відокремилося від землеробства. У зв'язку з перенаселенням полісів і нездатністю забезпечити харчуванням його зростаюче населення виникла необх-сть грец. колонізації, починається догляд мас в колонії, коли відбувається постачання метрополії хлібом, тобто здійснювалося ввезення продуктів в метрополію, і навпаки, ремісничої продукції - в колонію. Звідси розвиток форм ек-ки, а посередництво в торгівлі-це джерело сущ-ня цілих громад. З розвитком обміну відбувається розвиток монети, грошового обігу і лихварства. На цьому етапі исп-ся праця привізних рабів всюди: на рудниках, в ремеслі, в с / г, що означає формування класичного рабства. Греція не була єдиною гос-вом, а складалася з багатьох маленьких гос-в-полісів. Поліс-це незалежний місто-гос-во з оточуючими його землями (виникли в 8-6 ст. Дон. Е.) І важливу роль в госп-ві більшості полісів грало ремесло і торгівля. На базі цих галузей міської господарки склався шар, який відтіснив на задній план стару аристократію (що виникла ще при розкладанні родового ладу), а перемігши її встановлювали демократичний лад (н-р, в Афінах). Основною відмінною рисою грецького поліса явл-ся участь всіх членів громадянської громади в управлінні д-вою. Завершився розпад общинної власності. Але громада збережена як громадянська орг-ція. Члени поліса були юридичними власниками. Розвиток приватної власності призвело до диференціації населення, родові організації зведені до становища приватних спілок, позбавлених політичне життя. влади. Великий вплив у торговців і лихварів, суспільство поділялося на 4 розряду в залежності від рівня доходів. Так виникло в Древній Греції рабовласницька гос-во. 3 етап - класичний період (5 4 ст. До н. Е.). Це час найвищого підйому грец. цивілізації. Війни, піратство, торгівля рабами забезпечили різке збільшення кількості рабів. У цей період остаточно оформляється класичне рабство, і поліс досягає розквіту. Важливу роль у розвитку Греції зіграла перемога в греко-перській війні (500 449 рр. До н. Е.), Що перетворила на час Афіни в провідне гос-во, коли Афіни - торговий, культурний, політичне життя. і ремісничий центр. Завдяки торгівлі Афіни дуже багаті, звідси розширення грошового обігу та лихварства. Розвинені всі сфери ек-ки: торгівля, будівництво, ремесло, суднобудування, текстильне вироб-во, процвітає работоргівля. Афіни на чолі морського союзу, куди входить 31 поліс. Спарта-сильне військове гос-во. Завдяки морської і фінансової реформам, починає своє існування афінський бюджет. Основна галузь ек-ки і раніше с / г, збільшується його товарність, поглиблюється регіональна спеціалізація. Але повністю натур-ве госп-во не було витіснене, т.е.по раніше для полісів зберігається політичне життя. і ек-ська самост-ність, і самозабезпеченість. З 4 ст. до н. е. починається криза грец. Д-ви, відбувається Пелопонесская війна між демократичними Афінами і олігархічною Спартою, яка велася 27 років з 431 по 404 рр. до н. е. Ця війна відбилася на ек-ці та правлінні Афін: відбувається скорочення торговельного обороту і брак рабів-виробників. Звідси освіту величезної армії пролетаріату (класу люмпен), що призводить до політичне життя. нестабільності і в підсумку Грецію завойовує Македонія (в 338 р. до н.е..), а потім Рим (в 146 р. до н.е..).

ЕВОЛЮЦІЯ Стародавнього Риму.

1 період - Царський (з 8 по 6 ст. До н. Е.) На чолі гос-ва стоїть довічно обраний цар, громадяни є рівними (крім рабів). Однак царський період - це зовсім не монархічна гос-во на чолі з царем, тому що римські «царі» (як і грец. Басилей) були військовими вождями, а суспільний лад Риму - строєм військової демократіі.Основа госп-ної життя-с / г з натуральним характером, торгівля розвинена слабо. Цей період характ-ся розкладанням родової громади, територіальним розшаруванням і поділом римського т-ва на патриціїв і плебеїв, де патриції - це члени римської родової громади, а плебеї - прибульці з інших областей (тобто не члени римської громади). Плебеї були юридично вільними, але не мали громадянських прав, займалися торгівлею, ремеслом або обробкою невеликих ділянок землі. З 6 ст. до н. е розгортається постійна боротьба патриціїв з плебеями, в ході кіт. відмирали залишки родових відносин і сформувалося Римське гос-во, що мало специфічно військовий характер і грунтується на особливій структурі - античної громадянської громаді. У 6 ст. до н. е. Рим став на чолі Латинського союзу, кіт. об'єднував 47 племен і виникає гос-во, починається 2 період римської історії - період республіки (з 509 р. до н.е.. по 31 р. до н.е..) Царський період завершився в 509 р. до н.е. е., коли останній цар був вигнаний з Ріма.В ході завойовницьких воєн Рим підпорядкував інші племена, які жили на території Італії, але єдиного гос-ва ще не сложілось.С 6 по 3 ст. до н. е. - це період раннерабовладельческое відносин, коли раби не були основною вироб-ної силою (т. Е. Рабство патріархальне). Основне заняття - землеробство. У період республіки основу с / г складали дрібні селянські госп-ва, а головною продукцією було зерно, кіт. експортувалося. У міру ек-ського розвитку розвивається міське госп-во, ремесло і торгівля, появ-ся «нові багатії», кіт. прагнуть поділити владу зі старою римською знаттю, потрапити в її ряди.В цей період Італія - ​​центр торгівлі (внутрішньої і зовнішньої), тому підвищення ролі грошей, веде постійні війни, звідси стабільний ринок рабів. Основне джерело доходу римського гос-ва-податки з провінцій. Рим виграв три (пунічні) війни проти Карфагенян: розбив Македонію, сирійського царя, пізніше підпорядкували собі Грецію і Західну частину Малої Азії і став центром Середземномор'я. Розвинене грошове госп-во, багато банків (посередників у торгівлі). З 3 ст. до н. е. появ-ся великі госп-ва з рабською працею, виникають нові форми ек-ки ведення підприємницької діяльності, йде руйнування і укрупнення земель. Виникає новий тип рабовласництва - вілли (поблизу міст) - земельні госп-ва середньої величини, де використовувалася праця рабів і вільних людей (кооперація праці). З 2 ст. до н. е по 1 століття н.е. виникають латифундії (великі скотарські госп-ва), засновані на рабську працю, що вказує на класичного рабство. Одновременнос цим процесом прискорювалося розорення дрібних землевласників, кіт., Продавши ділянки, ставали безземельними селянами і були змушені арендовивать землю у власників великих іменій.Труд цих селян був більш ефективним, ніж праця рабів, (хоча вони не могли використовувати переваги кооперації, на яких грунтувалося процвітання середніх вілл). Поступово центр давньоримського вироб-ва змістився з централізованого госп-ва - з вілл, на орендовані землі - латифундії. Концентрація земельної власності розвивалася одночасно з наростанням соц-них протиріч, що призвело до масових повстань рабів і в 80- е рр. до н. е. в Римі почалася громадянська війна. В умовах протиріч і міжусобної боротьби головною силою стає армія, кіт. перш складалася з громадян Риму, але тепер така армія не могла тримати в руках всю Італію і вести подальші завойовницькі війни. Причому розбагатіли громадяни Риму не рвалися до солдатського життя, тому армія тепер комплектувалася з найманців, кіт. стали військовими професіоналами і ними стали жителі завойованих земель. Воєначальники, використовуючи таку армію, захопили владу в країні. Так, Римська республіка до 1 ст. стала імперією - (це 3 період відповідає 31г. до н. е. - 476г. нашої ери), засновником кіт. став Юлій Цезар. Імператорська влада стабілізувала обстановку. Але при переході до періоду імперії, коли Рим завоював нові землі і перетворив їх у провінції, в с / г настав переворот. Тепер із заморських провінцій хлинуло дешеве зерно, і землеробство стало менш вигідним. Низька вироб-ність рабської праці, укрупнення імператорських земель і виникнення сальтусов - великих земельних маєтків (де додатковий продукт вилучався у формі ренти), різке скорочення припливу рабів внаслідок припинення агресії та недороге привізна зерно призводять до трансформації рабства, т. Е. До утворення Колонат , як форми оренди. Колонами могли бути вільні орендарі, а також повернулися з міста плебеї. Поступово до положення колонів наблизилися і раби (квазиколонами). Поступово грань між цими видами колонів стиралася і колонат перетворювався в основну форму експлуатації хліборобів, близьку до феодальної. Якщо на початку 2 ст. колони перебували на становищі ек-скі і юридично вільних орендарів (вносили фіксовану орендну плату), то в кінці 2в. - початку 3в. вже виникає панщина. Колонат створювали передумови для натуралізації госп-ва. Тому в 3-5 ст. починається криза пізньої Римської імперії, де криза рабовласницьких произв-них відносин (сепаратизм провінцій, навали варварів - готовий, франків, аламаннов, повстання рабів, колонів і ін.) призводить до занепаду с / г, торгівлі, ремесел, поверненню до натуральних відносин. Поступово орендарі перетворювалися на кріпаків, і юридично кріпацтво колонів було оформлено в 332 році.

5.Феодалізм в Західній Європі: етапи і основні риси госп-ного розвитку, галузева структура ек-ки

Феодальний лад в Західній Європі склався в результаті синтезу 2-х процесів: 1) розпаду Римської рабовласництва; 2) розкладання родового ладу варварських племен. Феодальне т-во в Західній Європі пройшло в своєму розвитку 3 основні стадії: 1 - епоха раннього феодалізму (раннє середньовіччя) - з 5 по 10 століття; 2 - епоха розквіту феодалізму (класичне середньовіччя) - з 11 по 15 століття; 3 - епоха розкладання феодалізму (пізнє середньовіччя) - з 15 по 17 століття.

Коротка характеристика етапів.

1 етап ранній феодалізм характ-ся формуванням феодального способу вироб-ва, низьким рівнем розвитку виробниц-них сил, відсутністю міст, ремесел, грошового обігу, многоукладностью ек-ки, т. Е. Існувало кілька видів произв-них відносин одночасно: - сущ-ли рабовласницькі отнош-я; - патріархальні отнош-я (тобто вільне общинне землеволодіння); - і початкові форми феодальних отнош-ий (де поземельна і особиста залежність).

Галузева структура.

С / г переважало в ек-ці. Головні знаряддя вироб-ва-легкий і важкий плуг, соха. Сіяли жито, пшеницю, полбу, овес, ячмінь, стручкові. З технічних культур - льон, коноплі. У городництві застосовувалися: мотика, лопата, борони, серпи, коса, обмолот, дерев'яний ціпок. Зерно обробляли на млинах. Розвинене виноградарство. Високо розвинене скотарство-корови, свині, вівці та ін. Тварини. Робоча худоба - бики, воли. Конярство виділено в спец-ву галузь. Ремесло на цьому етапі ще не відокремилося від землеробства і було лише доповненням до с / г і базувалося на переробці сільгосппродукції: н-р, гончарне, будівельне, ковальське, збройове, по вироб-ву одягу, взуття, вина, пива, мила, хліба . Сільська громада в 5 6 ст. була ще основою госп-ної життя. Але в кінці 6 ст. - початку 7в. відбувається імущих-ве розшарування всередині сільської громади. Посилене розшарування призводить до виникнення приватної влас-сті на наділи общинної землі (алоди). Поступово дрібні алоди перетворювалися в селянські тримання, при цьому власник міг розпоряджатися землею на свій розсуд. Це створювало передумови для формування великого феодального землеволодіння (н-р, у церкві). Основна виробниц-ва сила-селяни вільні громадяни. Тобто для раннього феодалізму характ-но поєднання общинного землеволодіння з приватним селянським госп-вом. В цей період відбувалося становлення феодальних отнош-ий і освіту великої земельної влас-сті шляхом пожалувань короля служивим людям земель в феод, а з 8 століття роздача земель була в вигляді бенефициев (т. Е. На час несення служби). Феодал підпорядковував собі селян або за допомогою прямого насильства, або коли через часті воєн, які розоряли селян-общинників селяни самі зверталися за допомогою до феодалам і просили заступництво у великих земельних власників, кіт. ставали їх панами. При цьому селяни, потрапляли в особисту залежність, а втративши землі, і в поземельну, і повинні були виконувати повинності на користь свого пана. (Тобто шляхом позаекономічних методів) .Крестьяне потрапляли в залежність також за допомогою ек-ських методів (за борги), Так відбувалася феодалізація. Процес феодалізації закінчився до середини 11 століття. 2 етап - розквіт феодалізму характ-ся завершенням процесу формування феодальних отнош-ий, при кіт. селяни були поставлені в поземельну і особисту залежність, а представники панівного класу знаходилися в ієрархічному супідрядності. Такий стан разом з натуральним характером ек-ки сприяло розпаду ранньофеодальних гос-них утворень і переходу до феодальної раздробленності.Благодаря удосконалення знарядь праці, спостерігається зростання виробниц-них сил, поглиблюється поділ заг-ного праці, ремесло відокремлюється від землеробства. Йде розквіт ремесел, відродження і зростання міст, розвиток ближнього і далекого торгівлі, поява купецькихгільдій, розвиток ринкового госп-ва. Все це відбувається на тлі посилення боротьби народних мас проти феодальних порядків (селянські і міські повстання). Це вело до зміни форм феодальної експлуатації, ослаблення особистої залежності селян, появи вільного міського населення, зміни форм феодальних повинностей. Ці процеси докорінно змінювали зовнішність феодального т-ва, сприяючи ліквідації феодальної роздробленості, централізації гос-ной влади і утворення централізованих гос-в - Франції, Англії, Іспанії, Польщі, Росії та ін.

Галузева структура економіки.

Головна галузь - с / г, в кіт. стався прогрес - екстенсивне розширення посівних площ. Збереглися трехпольная і двопільні системи сівозміни. Основна форма власності та організації виробництва - феодальний маєток. Але якщо в 11-13вв.- це замкнуте натуральне госп-во, де тісний зв'язок панського з селянським госп-вом і селяни обробляють землю феодала своїми знаряддями і своєю худобою, то в 13-14 ст. феодальні маєтки втягуються в ринкові отнош-ия і починається комутація повинностей (йде заміна відробіткової та натуральної ренти - грошовою рентою). У ремеслі вдосконалення техніки і технологій привели до збільшення виробниц-сти, йде помітний прогрес в металургії, обробці металів, ковальському і збройовому справі. З 13в. будують печі до 3,5 м, з 14 ст.- отримують рідкий чавун, з 15в. йде строит-во домен і застосування токарних верстатів. Найбільший розвиток отримує сукноделие через попит на цю продукцію.Основная форма внутрішньої торгівлі-ярмарки. Зовнішня торгівля ведеться на морях - Середземному, Північному, Балтійському. 3 етап розкладання феодалізму характ-ся зародженням в надрах феодального т-ва нових капіталістичних отнош-ий, причому в землеробстві вони в 16в. поширювалися повільніше, ніж в промисло-сті. Великі географич. відкриття приводять до розширення торговельних зв'язків, зростанню внутрішнього і зовнішнього ринку, виникнення світового ринку. У 16-17 вв. відбувається розвиток техніки, наукових знань, а це призводило до зростання вироб-ва. І в промисловості і в с / г виникають підприємства нового типу - капіталістичні мануфактури, що використовують найману працю. У процесі первісного нагромадження капіталу відбувалася ліквідація системи поземельної й особистої залежності, феодальна власність на землю переростала в капіталістичну. Мануфактури призводять до розкладання феодалізму, але ступінь інтенсивності процесу розкладання по країнам була неоднаковою. Більш швидкими темпами розвивалися Голландія і Англія, у Франції феодалізм панував до кінця 18 століття, а в Німеччині відбулася консервація феодалізма.Общая риса у всіх країн Західної Європи полягає в тому, що процес розкладання феодалізму збігається з процесом первісного нагромадження капіталу (на відміну від Росії ).

6. Етапи розвитку феодальної ек-ки в Росії (9-17 ст.)

У цей період можна виділити кілька етапів: з 9 по 12 ст .; з 12 по 15 ст .; з 16 по 17 ст. 1 Етап з 9 по 12 ст. характ-ся образ-ням Давньоруської д-ви в 882 р, коли Новгородський князь Олег об'єднав князівства: Новгородське, Смоленське, Київське, і перенісши столицю в Київ, проголосив себе великим київським князем. В кінці 9 - втор. підлог. 11 ст. влада київських князів распростр-ся на великі території - на Півночі, Північному сході і північному Заході, на півдні - розширення територій Київського, Чернігівського і Переяславського і ін. князівств. Так йшло освіту ранньофеодальної Давньоруської д-ви. Саме в рамках цього гос-ва формувалися основи феодалізму, після чого воно розпалося в 12 в. на дрібні феодальні княжества.С освітою гос-ва йде становлення системи його взаємин з населенням, кіт. включали: вироб-во продукції, збір податків, несення військової служби. Найпершою формою панування і підпорядкування був збір данини - «полюддя» з усього населення на користь д-ви. У міру розвитку великого землеволодіння і зміцнення гос-ва форми експлуатації мінялися і диференціювалися, і в одних випадках: - данина перетворювалася в подати - т. Е. Стягувалася на користь князя, гос-ва; - в інших випадках - у феодальну ренту - т. Е. Виплачувалася феодалу. У 10-11 вв. в Київській Русі посилився процес феодалізації. Це проявилося в наступі племінних вождів і старійшин на общинні землі і їх захоплення, що пояснювалося зміцненням орного землеволодіння і двухпольной системою сівозмін, при кіт. знач-но посилюється інтерес до закріплення землі в постійне володіння. Т.ч., інтенсивно формується приватна власність на землю і йде процес «обояріванія» земель. Приватна власність на землю мала назву «вотчиною», її можна купити, продати, передати у спадок. Вона утворювалася приєднанням наділів інших общинників (збіднілих) насильницьким шляхом (внеек-ським методом) і могла бути князівської, боярської, монастирської, церковної. І то. вотчинники перетворювалися у великих землевладельцев.С цього періоду смерди не тільки платять день гос-ву, а й стають залежними від феодала (боярина) і виплачують оброк або відпрацьовують панщину. Але ще значне число жителів були незалежними від бояр, оскільки до кінця 11 ст. бояри отримували землю без селян. Роздача земель з селянами почалася в 12 ст. Саме в цьому випадку данину стала виплачуватися не князю (тобто гос-ву), а боярину. АГРАРНИЦТВО у східних слов'ян було основною галуззю господарства і в період Київської Русі воно помітно просунулася вперед, але існували місцеві відмінності, кіт. визначалися географич. фактором і рівнем розвитку вироб-них сил. Так, наявність в лісових масивах «ополий», тобто відкритих просторів з родючими грунтами на Північному сході Русі вплинуло на освіту розвиненого землеробського госп-ва з обробкою землі за допомогою тяглової сили худоби. При таком- орного землеробства значно підвищується вироб-ність праці, а розвиток населення дає можливість перейти до двухпольной системі сівозміни. На Півдні - вже трипілля. На Півночі країни відстале землеробство - тобто вогнева подсечная система землеробства, де основна культура - жито. Тваринництво було важливою галуззю госп-ва, пов'язаного з землеробством через потребу в тяглову силу. Розводили: коней, волів, корів, овець, свиней, птахів (курей, гусей качок). У госп-ві феодалів успішно розвивалися скотарство і конярство, кіт. в Київській Русі були провідними отраслямі.В цілому за рівнем с / г техніки, ступеня розвитку землеробства і набору культур Київська Русь стояла на ур-ні західноєвропейських країн. Але агротехнічний ур-нь не дозволяв зробити цю галузь стійкою. На відміну від Західної Європи в Росії дуже важливу допоміжну роль грали різні промисли: полювання, рибальство, бортництво, які велику питому вагу мали в північних р-нах, оскільки землеробство не забезпечувало потреб населення. Ремесла. У Київській Русі йде розквіт ремесла, кіт. мало 64 види ремісничих спеціальностей і розподіл: 1) на сільське (сільське); 2) і міське. Зростає його спеціалізація по р-нам. Так, вже в 12 ст. виділився Устюжский р-н на Північно-заході, що спеціалізується на ливарному произв-ве. З ростом ремесла йде зростання городов.Кіев - один з найбільших ремісничих і торгових центрів. Іншим важливим торговим і ремісничим центром був Новгород, де в 11-12 вв. вже були вертикальні верстати, а в 12-13 вв. -горизонтальні верстати.

ТОРГІВЛЯ. Головними шляхами сполучення були водні шляхи. Найбільш відомий шлях - «із варяг у греки", кіт. з'єднував Балтійське море з Чорним, і кіт. проходив через Київ. За Дніпровському шляху на Русь з Візантії везли дорогі тканини, книги, ікони, вина, прянощі, фрукти, овочі, скляні та ювелірні вироби. З північних р-нів по Дніпру везли - ліс, мед, віск, хутра та ін. Жвавим був і Волзький шлях - на Каспій, Кавказ, Закавказзя, в арабські країни. З розвитком торгівлі розвивалася грошова система.Спочатку в Київській Русі існувала в північних р-нах грошова одиниця - «куна» - це хутро куниці; в південних районах - «худоба». Тому до 2 половини 10 століття на території Русі ходили візантійські і арабські гроші - монети, а потім і західноєвропейські. Але в кінці 10-початку 11 ст. починається карбування власної монети: київської гривні і новгородської гривні.

2 ЕТАП в розвитку Русі-це період феодальної роздробленості, що охоплює 12- 15 ст. , Коли на рубежі 11-12 вв. єдине гос-во починає розпадатися на ряд самост-них князівств і настає період феодальної роздробленості, охвативающій- домонгольський період (до 1237-1241 рр.), коли Русь продовжувала розвиватися по висхідній лінії; - і період монгольського ярма, що тривав до 1480г., Коли спостерігався загальний занепад с / г і ремісничого вироб-ва, торгівлі та коли починається подолання загального занепаду і відродження ремесел і строітельства.К середині 12 ст. завершився процес феодальної роздробленості, і на основі Київської Русі виникло 15 самостійних князівств, найбільшими і впливовими з яких були:

1) Володимиро-Суздальське князівство (а раніше Ростово-Суздальське);

2) Галицько-Волинське князівство;

3) Новгородська республіка.

Центром ек-ської і політичне життя. життя країни стає феодальна «вотчина», кіт. виступала головною ланкою і формою феодальної земельної власності, і утворювалася шляхом насильницького приєднання общинних земель і закріпачення селян - вільних общинників. У 12 ст. частина селян втрачають не тільки землі, але і госп-ву самост-ність, оскільки отримавши від феодала позики, стали задолженнікамі і вже не могли покинути землю, потрапивши в ек-ську і особисту залежність. Але вони в 13-14 ст. ще зберігали за собою право перейти (при сплаті боргів) до іншого власника. Але розвиток вотчин і закріпачення селян свідчить, що феодальні отнош-ия стали вирішальними, коли селяни перетворюються в кріпаків. Крім вотчин існували - княже (тобто палацове) землеволодіння, коли питома князь розширював свої вотчинні володіння як силою, так і покупкою у збанкрутілих власників землі. У зв'язку з цими формами земельної власності розрізнялися селяни приватновласницькі, кіт. платили ренту феодалові і чорносошну селяни, які платили ренту і податі гос-ву і кіт. були більш вільними, тому що могли продавати свої участкі.Военной опорою князя була дружина, характер кіт. в період феодальної роздробленості змінився. Старші дружинники (або бояри) осідали на землі і князь повинен був набирати військових слуг, кіт. отримували від князя землю тільки на час несення служби, так стверджувалося умовне землекористування, з кіт. виникла помісна форма землеволодіння, а селяни-общинники (чорносошну) вже ставали залежними. Існували форми експлуатації: феодальна рента, кіт. була основною формою і кіт. в залежності від ступеня розвитку феодальних отнош-ий ділилася на: отработочную (тобто панщину), натуральну (тобто продуктову) і грошову. Вразвітіі міст можна виділити 3 форми виникнення:

1) міста - резиденції князів;

2) міста - торговельні пункти;

3) міста - вотчини. З усіх форм цей тип був основним і його пройшли багато міст Русі. Суспільний поділ праці, закладене в госп-ної деят-сти міста, поступово змінювало ек-ку і соц-ву структуру міста. Вотчинное госп-во втягується в произв-ні отнош-ия міста, коли с / г продукція збувається в місті і одночасно продукцію ремісничого проів-ва отримує вотчина. Так формується феодальне місто як торгово-промисловий центр, поступово відокремлюється від вотчіни.В зв'язку з татаро-монгольським ярмом соц-но-ек-ське і політичне життя. розвиток Русі було загальмоване через величезні виплат данини, руйнувань міст, масових знищень людських і матеріальних ресурсів. Було завдано важкого удару по с / г, ремеслу, будівництва, торгівлі, коли перервалися торгові отнош-ия Русі з країнами Сходу і Заходу, відокремити руські землі. Відновлення госп-ва почалося в кінці 13 - початку 14 ст., Коли відновлені міста знову заселялися ремісниками і торговцями, освоювалася дво- і трипільна системи сівозміни, йшов розвиток товарно-грошових отнош-ий, складалася помісна система землеволодіння і новий стан-служилої дворянство . Цей стан стояло за об'єднання Російських земель в одне гос-во і формувалося з колишніх удільних князів, вотчинного боярства, який перейшов на службу до великого князя, і з представників нижчих шарів. У 2 пол. 14 в. через військові потреб почався підйом ремісничого вироб-ва, на цей час припадає і процес спеціалізації. Об'єднання російських земель очолила Москва, в результаті чого посилюється боротьба за незалежність від татаро-монгол і в 1480г. Русь стає незалежною д-вою завдяки її об'єднанню в єдине гос-во. На відміну від західноєвропейських країн Русь мала ряд особливостей при формуванні єдиного гос-ва-це феодальна роздробленість, важкі наслідки монголо-татарської навали, сповільнившись ек-ське розвиток російських земель, прискорене об'єднання для боротьби із зовнішніми ворогами і монгольським ярмом, тобто початкове подолання політичне життя., а не ек-ської роз'єднаності країни.

3 ЕТАП розвитку відноситься до 16- 17 ст., Коли завершується ек-ське об'єднання і складання всеросійського ринку, починається процес первісного нагромадження капіталу і початок мануфактурного вироб-ва, завдяки чому створюються об'єктивні можливості для подолання відносної відсталості Росії. 16 В. До його початку завершується процес об'єднання Північно-східній Русі навколо Москви, появ-ся величезна держава, що іменується Росією, тепер Московське царство не можна було ігнорувати при встановленні ек-ських зв'язків зі східноєвропейськими гос-вами. Основною галуззю ек-ки залишалося с / г, в кіт. тваринництво відігравало підпорядковану роль. З 16 в. вдосконалюються знаряддя праці, техніка землеробства, застосовуються добрива. З'являється новий вид холопства - «кабальну», що виникло на ек-ської основі позики (кабала-це розписка про позику), і кіт. замість тимчасового (тобто до сплати боргу) поступово перетворюється в постійне і довічне. Експлуатація селян посилюється, феодали розширюють свої посівні площі за рахунок селянських наділів шляхом їх оранки, і до середини 16 ст. панщинні роботи виконують всі селяни, які жили на землі її власника. З втратою багатьох ремесел почали розвиватися сільські кустарні вироб-ва, кіт. були додатковим доходом для селян. У містах же відновлюються посадські госп-ва, виникають нові слободи, починають розвиватися ремісничі вироб-ва. Особливість Росії полягає в відсутність цехової організації міського ремесла, ремісники через низькі заробітки ставилися до міської бідноти. Йде процес поглиблення суспільного розподілу праці, розвитку ремесла, промислів і торгівлі, відроджуються старі і з'являються нові міста. Найбільші: Москва, Новгород, Володимир, Смоленськ, Псков, Ярославль і ін. Але питома вага міського населення в 16в. незначний і міста явл-ся власністю бояр, а значить залишалися в системі феодальних отнош-ий, що гальмувало їх соц-но-ек-ське развітіе.В 16 в. з'являються перші централізовані мануфактури, що свідчить про зародження в Росії великої примушує-сти в ливарному вироб-ве по виготовленню гармат і дзвонів - це гарматні двори, по відпливу монети - грошові двори. 16 ст.-це період правління Івана Грозного (IV), коли зміцніло централізоване гос-во, відбувся розвиток товарно-грошових відносин і розширення зовнішньоторговельних зв'язків країни, скасовано система годувань, що збільшило надходження додаткових коштів до державної скарбниці, встановлено новий гос-ний податок - «посошная подати», проведена військова і аграрна реформи (введена опричнина). Введення опричнини (1565-1572) справила згубний вплив на розвиток ек-ки, будучи каральної організацією, вона знищувала міста надають опору її введення, перерозподіляла землі бояр на користь дворянства і ліквідувала незалежне Велика вотчина-княже землевладеніе.Опрічніна і Лівонська війна привели до занепаду госп-во країни, посиливши втеча селян, в результаті центр і Північний захід виявилися спустошеними, тому був заборонений перехід селян до нових господарів (тобто скасований Юр'єв день). 17 В. Кінець 16- початок 17 ст. ознаменувалося епохою смутного часу (1598-1613), неймовірними соц-но-ек-ськими труднощами. У ці роки змінилося 6 правителів, відбувалися повстання селян і холопів, боротьба проти польських інтервентів, багато міст розорені, села спалені і ограблени.После відновлення монархії в 1613 р головним стало питання відновлення ек-ки, для цього необхідно було забезпечити мир на кордонах , тому в 1617р. був підписаний мир зі Швецією, а в 1618г. з Польщею. У відновленні ек-ки важливе місце займало ремесло, зростання кіт. і розширення ринків збуту привели до спеціалізації окремих р-нів і територіальному поділу праці. Робота на замовлення в ремеслі замінюється роботою на продаж і ремесло перетворюється на дрібнотоварне вироб-во.В 17 в. число мануфактур збільшилася, вони були казенними (керівники - прав-во) і вотчинними (дворянськими). За підтримки прав-ва виникли металургійні і металообробні підприємства, які відкривалися російськими та іноземцями. Відмінність російських мануфактур від західних полягало в їх формуванні та розвитку в умовах феодально-кріпосницьких відносин, коли до мануфактур приписувалися села і кріпаки ставали кріпаками робітниками. Т.ч., в них перепліталися феодальні і буржуазні отнош-ія.По міру розвитку торгівлі продовжував розвиватися клас купецтва, де гості - це вища корпорація купецтва, кіт. вела великі торгові операції всередині країни і за кордоном, кіт. призначалися на посади в центральні, місцеві госп-ні та фінансові органи. Прав-во заохочувала розвиток внутрішньої і зовнішньої торгівлі, і захищало купців Новоторговому статутом 1667, по кіт. іноземці могли торгувати тільки в прикордонних містах і тільки під час роботи ярмарків, (тобто статут носив протекціоністський характер) .На Заході зовнішня політика Росії серйозних успіхів не мала. Зате козаки-першопрохідці відкривали нові шляхи і землі на Далекому Сході та Сибіру, ​​закладаючи нові міста і остроги. За ними йшли підприємливі купці, промисловці, селяни і вільні люди. До кінця 17 ст. сибірське землеробство стало виробляти стільки хліба, якого вистачало для прожитку всього населення Сібірі.Ек-ське розвиток країни в 17в. призвело до злиття всіх земель і князівств в одне еко-ське ціле, в один всеросійський ринок, що означало подолання ек-ської замкнутості окремих територій і злиття їх в єдину ек-ську систему. Цим завершився тривалий процес утворення Російського централізованого гос-ва.

7. Первинне накопичення капіталу: джерела, форми, особливості в країнах Західної Європи і Росії

Для організації капіта-ського вироб-ва необхідні дві умови:

1) наявність вільних капіталів;

2) і наявність вільних рук (тобто найманої праці).

ПНК (первісне нагромадження капіталу) - це насильницьке позбавлення виробника (тобто селянина) коштів произв-ва (т. Е. Землі). В рез-ті чого відбувається формування великої земельної власності і вивільнення вільних рук, тобто нічим незайнятих селян, кіт. можуть бути використані на мануфактурах як вільна робоча сила. АНГЛІЯ. Явл-ся класичною країною ПНК, тому що саме тут йде масове позбавлення селян землі через підвищений попит на шерсть в Европе.В рез-ті чого відбувається конверсія ріллі, кіт. перетворюється в пасовища і утворюється високодохідна галузь «вівчарство». Даний процес увійшов в історію як аграрна революція (або обгородження) .Крім обезземелення селян, в Англії були і інші джерела ПНК, це: - революція цін;

- система гос-ного боргу (тільки зародилася);

- доходи від торгівлі;

- доходи від колоній;

- секуляризація церковних земель (з 16 в.було закрито більше 3000 монастирів, і землі їх було віддано під мануфактури), при цьому лендлорди (т. е. великі землевласники) перетворюються в буржуазне дворянство;

- доходи від торгівлі рабами.

ФРАНЦІЯ. У Франції процес ПНК мав свої особ-сті. На відміну від Англії у Франції не було масового обезземелення селян і обуржуазненого дворянства. Тому основними джерелами ПНК тут стали:

- податкова система;

- держ-ні позики (тобто склалася система гос-ного боргу);

- продаж судових та фінансових посад (багато французьких буржуа воліли бути чиновниками адміністративно-судового апарату, тобто купували посади за гроші);

- відкуп податків (в 16 ст. Була введена відкупна система, а на початку 17 ст. Був встановлений загальнофранцузької відкуп податків, кіт. І став одним з найважливіших джерелом ПНК у Франції);

- «революція цін» (явл-сь одним з перших джерел ПНК, внаслідок чого відбувалося зростання цін на продовольство - збільшення склало 2,5 рази, в результаті чого відбувалося широкомасштабне руйнування середнього і дрібного дворянства). При цьому положення селян не поліпшувався, тому що вони явл-сь основними платниками податків і були обтяжені всезростаючі податками, через кіт. відбувалися селянські повстання;

- захоплення і розширення колоній (Франція мала колонії в Індії, вона колонізувала Канаду, Вест-Індію, землі по річці Міссісіпі, а в 1664 р створила Ост-Індської компанії.) В результаті ПНК відбувався процес майнового розшарування і обезземелення селян. Заможні і буржуазні верстви користувалися можливістю скуповувати права дворян на збір ренти, брали на відкуп збір непрямих податків, займалися іпотечним кредитом, купували землі. Все це вплинуло на особливість розвитку Франції, характ-ся переважанням НЕ підприємництва, а лихварства і відкупних операцій. НІМЕЧЧИНА. Для Німеччини характерним став переворот в аграрних отнош-ях, що почався в другій пол. 14 в., Коли в зв'язку з розквітом торгівлі та ек-ським підйомом міст (в період розквіту Ганзейського Союзу) світські і духовні феодали стали шукати нові фінансові джерела, що призвело їх до натиску на права громад (марки) і початку перевороту в аграрних відносинах . Цей переворот продовжився і в перші десятиліття 16 ст. (Він був основним джерелом ПНК). Розгорнулася боротьба за отримання від громади (марки) права переважного користування громадськими лісами, пасовищами, а в подальшому і повний їх захоплення. З плином часу селянивтрачали можливість і право контролю над розмірами панського стада, що пасеться на общинних пасовищах, а феодали поступово привласнювали собі право випасу всієї худоби (переважно овець) на скошених селянських наділах, а також право безперешкодного прогону феодальної отари через селянські наділи. Тому розвиток вівчарства призвело до появи орендарів (вівчарів), які фактично стали іздольщікамі- тобто першими представниками підприємницького капіталу в селі. Т.ч., частка в орендованому госп-ві і стала його капіталом, завдяки якому вівчар отримував прибуток. В результаті джерелами ПНК для Німеччини стали:

- переворот в аграрних відносинах;

- торгівля;

- податки;

- секуляризація церковних земель.

Слід зазначити, що через віддалення від нових водних шляхів в період виникнення і розвитку світової торгівлі та колоніальної системи Німеччина не володіла перевагами для боротьби за колоніальні володіння і нові водні шляхи. Крім того, через роздробленість країни і фактично другого закріпачення селян, яке увійшло в історію як «друге видання кріпацтва» джерела ПНК в Німеччині були набагато меншими, ніж в інших країнах Європи. ГОЛАНДІЯ.Вигодное географич. полож-е Голландії в період формування колоніальної системи і розвитку світової торгівлі відбилося на розвитку цієї країни в період ПНК і на формах ПНК:

- доходи від торгівлі (значне зростання торгівлі, в результаті чого Антверпен в 16в. Загальноєвропейський центр торгівлі і кредиту, суду з колоніальними товарами приходили прямо в Антверпен, і звідси по річках відправлялися у внутрішні райони Європи);

- фінансово-кредитна система (Антверпен також фінансовий центр, т. К. Все банківські будинки тут мали свої контори);

- податкова система;

- «революція цін» (яка розорила частина землевласників і їхні землі перейшли в руки фермерів, в результаті чого в с / г почалося застосування найманої праці);

- система державного боргу;

- доходи від колоній.

РОСІЯ. Процес первісного нагромадження капіталу в Росії почався в 17 в. і відрізнявся від його форм Англії тим, що протікав у феодальній форме.На першому місці - основним джерелом ПНК була роздача земель поміщикам і накопичення ними капіталу у вигляді феодальної ренти.Другімі джерел були:

- доходи від торгівлі і збір з неросійських народів (тобто російський ринок був включений в систему світового ринку - зростання торгівлі з Заходом і азіатськими країнами);

- розширення внутрішньої торгівлі (Москва займала 1 місце);

- система відкупів (н-р, питних відкупів, що означає, що купці могли торгувати, заплативши в казну певну суму грошей - «відкуп», як різницю в ціні між продажною і заготівельної ціною товару, для отримання права торгівлі цим видом товару);

- ліквідація «білих слобод» (кіт. Раніше не оподатковувалися, але тепер повинні були платити податки в казну).

Т.ч., ПНК - це період підготовки основних умов для розвитку капіталістичного вироб-ва. Всі джерела ПНК стали основою для зародження і розвитку мануфактурного вироб-ва.

8. Великі географич. відкриття: передумови, хід та сц-но-ек-ські наслідки

Загибель феодалізму і перехід до капіталізму в Європі прискорили Великі географічні відкриття (ВГО). До них відносять найбільші відкриття 15-16 вв., Головними з яких були: - відкриття Америки в 1492 р іспанцями під командуванням Христофора Колумба; - відкриття морського шляху навколо Африки до Індії - Бартоломео Діасом в 1486-1487 рр. і Васко да Гама - в 1498г .; - відкриття Північної Америки Дж. Каботом 1497-1498 рр .; - першу навколосвітню подорож під керівництвом Фернана Магеллана 1519-1521 рр.

ПЕРЕДУМОВИ ВГО .Сущ-ли 3 головних передумови відкриттів: 1) в 15 в. Турки, завоювавши Візантію, перерізали торговий шлях з Європи на Схід. Тому потік східних товарів до Європи різко скоротився, і треба було шукати інший путь.2) Другою причиною був брак золота і срібла в Європі як грошового металу. Ек-ського розвитку Європи було потрібно все більше грошей з-за розвитку товарності госп-ва і зростання торгівлі, а золото витікало на Схід (в оплату за товари). Добути золото сподівалися в країнах Сходу, кіт. за чутками вважалися богатимі.3) розвиток науки і техніки, особливо суднобудування і навігації. Так в 15 в. з'явилося судно нової конструкції - каравела, кіт. могло рухатися не тільки при попутному вітрі, а й при бічному. Крім того, з'явилася астролябія - це прилад для визначення широти. Значні успіхи були зроблені в геогр., Відродилася антична теорія про кулястості Землі (Флорентійський географ Тосканелли стверджував, що до Індії можна дістатися, рухаючись і на захід). Був вдосконалений компас, уточнені географич. Карти.Первимі з середини 15 ст. навколо Африки рушили португальці. В кінці 15 ст. іспанці досягли берегів Америки, і туди ринув потік жебраків, хоробрих і жорстких іспанських дворян -конкістадоров. В результаті загони Кортеса і Пісарро розграбували гос-ва ацтеків та інків, і самост-ве розвиток американської цивілізації припинилося.

НАСЛІДКИ ВГО.Географіч. відкриття привели до глибоких змін в ек-ці Європи. 1) «революція цін». Оскільки в Європу хлинув потік дешевого золота і срібла з заокеанських земель, то вартість їх різко впала, а ціни на с / г і примушує-ні товари зросли. (Протягом 16 в. Приплив золота в Європу з Америки виріс більш, ніж в 2 рази, срібла - більш, ніж в 3 рази. У зв'язку з цим в Іспанії ціни зросли в 4,5 рази, в Англії і Франції - в 2 , 5 рази, в Італії і Німеччині - в 2 рази.) Революція цін мала важливі соц-но-ек-ські наслідки, надавши глибокий вплив на всі європейські країни і на ек-ське становище станів феодального т-ва. Вона стала важливим джерелом ПНК.В результаті революції цін одні країни зазнали занепад в ек-ці, а інші піднесення. Н-р, в Іспанії через подорожчання товари стали неконкурентоспроможними, що стало причиною занепаду примушує-сті і торгівлі країни. І, навпаки, в Голландії, завдяки революції цін, височить купецтво, кіт. зайнято було посередницькою торгівлею, і в результаті цього Голландія переживає ек-ський под'ем.Революція цін також дуже вплинула на промисло-ве розвиток недо-их країн, прискоривши перехід до мануфактурного капіталізму (оскільки відбулося здешевлення робочої сили з-за різкого падіння заробітної плати ) .Революція цін вплинула на значні зміни в аграрному секторі європейських країн. Так, відбувалося знецінення фіксованих грошових оброків (тобто грошової феодальної ренти), що вело до зубожіння дворянства і подальшому розкладанню феодалізму. А зростання цін на продукти с / г привів до збільшення орендної плати і до скасування селянських держаний. І нове дворянство в Англії стало на шлях ломки феодальної системи землеволодіння (очищаючи землі від селянських наділів). До нових умов пристосовувалися тільки ті феодали, кіт. здавали землю в оренду і кіт. збирали оброк, як частку урожая.2) відбулося знач-ве розширення сфери світової торгівлі. Освоєння нових земель призвело до включення в товарообіг нових продуктів, раніше не відомих европейцам- це: тютюн, кава, какао. Чай, рис, цукор, картопля і ін. В результаті обсяг торгівлі значно збільшився. 3) ВГО привели до переміщення і торгових шляхів з морів на океани: Атлантичний Індійський, Тихий. Нові торгові шляхи по Атлантичному океану підняли значення Нідерландів, Англії та Франції в міжнародній торговле.4) виникли нові форми організації торгівлі в зв'язку з її розширенням і зростанням мануфактурним вироб-вом. Тепер в Європі з'явився постійно діючий ринок - товарна біржа (перша з них з'явилася в 1460г. В Антверпені). На біржі виконувалися операції з цінними паперами. З'явилися галузеві біржі, які спеціалізувалися на торгових операціях шерстю і сукном.5) склалася система колоніалізму, (що є негативним наслідком).

9. Провідні країни Західної Європи в період мануфактурного вироб-ва

У 16-17 вв. в передових країнах Європи відбувалося знач-ве розвиток техніки, наукових знань, були досягнуті більше успіхи в произв-ве. Зростання вироб-ва, географич. відкриття привели до розширення торговельних зв'язків, зростанню внутрішнього і зовнішнього ринку, виникнення світового ринку. І в промисло-ном вироб-ве, і в с / г виникають підприємства нового типу-капіта-ські мануфактури, ісп-щие найману працю. Лідерами примушує-ного розвитку в цей період стають Голландія і Англія. Мануфактура це капіта-ське підприємство, де було поділ праці, хоча використовувалися ті ж знаряддя, що і в ремеслі. Робочі виконували окремі операції, що сприяло значному підвищенню произв-сті праці. Деталізація операцій і вдосконалення ручного інструменту в мануфактурі досягали такого високого ступеня, що підводили до створення робочого механізму машини, а тим самим і до машинного вироб-ву. У мануфактурах исп-ся найману працю, та вона була вільна від цехових обмежень, що теж сприяло розвитку вироб-ва. Організатори мануфактур - це особи, які володіли необхідними коштами, ними могли бути купці, лихварі, чиновники, гос-во.Существовало 3 основних типи мануфактур: 1) Централізована; 2) Розсіяна; 3) Змішана. Централізована - це велике капіта-ське підприємство, в кіт.зайняті десятки і сотні робітників. Цей тип був поширений в галузях вироб-ва, де техн-ний процес припускав спільна праця великого числа робочих, які виконували різні операції (текстильні, гірничорудні, металургійні та ін.) Господарі таких мануфактур - це розбагатіли купці, іноді цехові майстри, гос-во . Розсіяна (надомна) - це тип підприємства, де купець-підприємець ісп-л працю дрібних ремісників-надомників, забезпечуючи їх сировиною і збуваючи вироблені ними вироби. Цей тип в основному був поширений в місцях, де не діяли цехові обмеження. Були поширені в текстильному справі, прядении. Змішана - це тип підприємств, де первинну обробку виконували надомники (н-р, прядіння), а потім в майстернях мануфактурного типу проводилися більш відповідальні операції (н-р, фарбування та оздоблення готових тканин).

АНГЛІЯ З середини 16 ст. вступає в мануфактурний період капіта-зма. Всі джерела ПНК стали основою для зародження і розвитку мануфак-ного вироб-ва. Мануфак-ве вироб-во зароджується в надрах феодалізму, але воно явл-ся вже капіта-ським вироб-вом, тому що на мануфактурі исп-ся вільна наймана раб. сила і застосовується поділ праці за операціями. В Англії в 16в - пров. підлога. 17в. були створені всі умови для капіта-ського вироб-ва (це рання скасування кріпосного права через розвиток товарно-грошових отнош-ий; розвиток вироб-ва вовни через зростання примушує-сти і попиту вовни на континенті; виникло обуржуазившееся дворянство і примушує-ва буржуазія). Тобто в Англії для розвитку капіталізму було створено 2 головних і необхідних умови: 1) наявність вільних капіталів; 2) наявність вільних рук. По-перше, тут з середини 16 ст. починається розвиток мануфак-го произв-ва, причому исп-ся в основному мануфактури розсіяні і змішані в селах, де немає впливу цехів. По-друге, прискоренню розвитку Англії також сприяє географич. фактор, коли внаслідок ВГО відбувається переміщення торгових шляхів з морів в Атлантичний океан біля Англії, завдяки чому вона панує в цьому регіоні. Крім того, ВГО створили благопр-ні умови для торгової і колоніальної експансії і з 2 пол.16в. Англія починає колоніальні захоплення. Завдяки колоніальної експансії вона завоювала Ірландію, захопила в 1578г. Багамські острови і розгромила «Непереможну армаду» Іспанії, в кінці 16 ст. розпочала колонізацію Північної Америки, на початку 17 ст. на Американському континенті були створені колонії - Вірджинія, Нова Англія, Нова Шотландія, Кароліна, Меріленд, Гвіана. Були створені нові торгові факторії в Вест-Індії, в Африці - Гамбія. По-третє, тут відбулися зміни в кредитній системі, коли банкіри-лихварі натомість зберігаються у них грошей видають банківські квитки (тобто банкноти) на певну суму, і паперові гроші стали витісняти золоті монети. А в кінці 17 ст. засновується акціонерний Англійський банк, банкноти кіт. набагато надійніше, ніж у лихварів, але головна його функція - це торгово-промисловий кредит (тобто кредит на розвиток примушує-сти). Банк сприяв накопиченню капіталів, щоб потім їх інвестувати в вироб-во. В Англії в період переходу до мануфактурного виробництва панувала розсіяна мануфактура в вовняної промисловості, яка охопила спочатку сільські райони (так як тут не було цехових обмежень, що забороняли велике виробництво). Суконне виробництво розвивалося швидкими темпами і замість вовни за кордон вивозили вовняні тканини, експорт яких в 60-і рр. 16 в. становив 4/5 експорту країни. Крім вовняний стали розвиватися мануфактури в інших галузях: металургійній, вугільній, суднобудівної. Успішно розвивалася металургія і металообробка. Недолік заліза покривався за рахунок вивезення його з Швеції. Мануфак-ве вироб-во розвивалося також в суднобудуванні і рибальстві. На початку 17в. виникло бавовняну вироб-во, кіт. було засновано на сировину з Сходу. Розвивалося вироб-во скла, мила, пороху. Переселенці з Франції (гугеноти, що бігли з-за переслідувань) розвивали шовкове вироб-во. По-четверте, розвитку мануфак-го произв-ва в Англії також сприяла торгова політика англійського прав-ва, застосовувала підвищення імпортних мит на промислові товари для досягнення активного балансу зовнішньої торгівлі з метою припливу в країну золота і серебра.С часом політика змінилася. Тепер метою стає не накопичення золота, а сприяння розвитку промисло-сті, хоча метод залишається колишнім - підвищення імпортних мит, що вело до підвищення прибутків промисловців і прискоренню розвитку англійської примушує-сти. Так, англійське прав-во, підвищуючи мита на ввезення вовняних тканин в країну і обмежуючи вивезення вовни з країни, одночасно заохочувало споживання вовняних тканин всередині країни, і шерсть тепер переробляється всередині країни. Це вело до розвитку мануфактурного вироб-ва. По-п'яте, прямим наслідком перемоги буржуазних отнош-ий в госп-ві країни стала буржуазна революція, що проходила в 1642-1649 рр., Особливістю кіт. стала угода між буржуазією і обуржуазнені феодалами, згідно з чим аграрне питання було вирішене на користь феодалів, тому що земля залишилася їхньою власністю. Крім того, буржуазне прав-во в 17 в. мовчазно визнавала обгородження, а після революції навіть заохочує його. І результатом аграрного перевороту стало прискорений розвиток капіталізму в селі і виникнення капіта-го фермерства. Так був сформований внутрішній ринок в Англії для промислового капіталізму. Важливим рішенням буржуазної революції став закон 1651г.- «Навігаційний акт», по кіт. товари будь-якої країни дозволялося привозити до Англії тільки на англійських судах або судах тієї країни, в кіт. вони були зроблені. А товари з англійських колоній вивозити тільки на англійських судах. Цей закон дав англійської буржуазії переваги в порівнянні з іншими країнами і сприяв становленню Англії як великої морської держави.

ГОЛАНДІЯ За своїм ек-ському розвитку північна і південна частини Нідерландів суттєво різнилися. Найбільш розвиненою була південна частина - Фландрія і Брабанта - старий р-н полотняною і полотняною примушує-сти. Вже до початку 16 ст. в цих галузях переважала капіта-ська мануфактура розсіяного типу в основному в селах, де не було обмежень цехів. Тут також розвивалося вироб-во мила, скла, зброї і килимів. Центром південній частині був р Антверпен.Северная ж частина Нідерландів була менш розвинена в ек-ському розвитку - це Голландія та Зеландія. Тут в основному були розвинені рибальство і суднобудування. Але північ країни мав великі переваги для подальшого розвитку. По-перше, в Голландії не були розвинені цеху, що стримують мануфак-ве вироб-во, тому хоча тут мануфактури виникли пізніше, але розвивалися вони швидше, і мануфактуристи півдня переселяються на північ. У конкурентній боротьбі мануфактурної вироб-во здобуло перемогу над цеховим ремеслом, кіт. занепадало. По-друге, північ Нідерландів представляв виключення в ек-ської історії, тому що тут не було практично феодалізму, оскільки селяни Голландії ніколи не перебували у феодальній залежності, причиною чого були природні умови - тут болотисті ділянки, що заливаються морем, які феодали було захоплювали. Відсутність феодалів прискорило розвиток вироб-них сил і в 16 ст. тут вже не було натур. госп-ва, а вся продукція (масло, сир, пшениця) йшла на продаж в город.Еті обст-ва змінили центр Нідерландів, тобто він перемістився з півдня на північ країни. По-третє, значне зростання торгівлі, загальноєвропейським центром торгівлі і кредиту в 16 в. стало місто Антверпен (раніше Брабанта). Після розгрому іспанцями (1576 г.) роль центру перейшла до Амстердаму. По-четверте, Нідерланди входили до складу іспанських володінь в 16 ст., Підкоряючись іспанському королю. І якщо це обст-під спочатку сприяло розвитку Нідерландів, кіт. торгувала з Іспанією, отримуючи величезні прибутки. Але до середини 16 ст. ця залежності стала стримувати розвиток країни через збільшення податків і проникнення в країну інквізіціі.С розвитком промисло-сті і формуванням єдиного ринку нідерландська буржуазія зіткнулася з феодальної Іспанією, і це протиріччя переросло в буржуазну революцію, яка прийняла характер національно-визвольної війни, яка велася з 1566г по 1609 г. - в 1566г. повстання охопило 12 провінцій Нідерландів з 17. У відповідь іспанські війська окупували Нідерланди, було встановлено терористичний режим герцогом Альба, призначеним керуючим і стратили 20 тисяч голландців; - в 1571г. їм був введений новий торговий податок - алькабала (десята частина вартості будь-якого товару при продажу йшла в казну). Такий удар по промислово-торговельної країні призупинив госп-ву життя і почалися - голод, безробіття, посилилася народна війна проти Іспанії; - 1572 р відбулося загальне повстання в північних провінціях; - 1576 р - в південних провінціях; - в 1579 р була укладена Утрехтская унія, освіту на півночі незалежної Республіки - Голландії з 7 провінцій (тобто нового гос-ва), кіт. Іспанія визнала лише в 1609 р Після цього в Голландії стрімкий ек-ський зростання, хоч і короткий. У госп-ві, крім суднобудування та рибальства, розвивається текстильна промисло-сть (шовкова, суконна, полотняна), на колоніальному сировину розвивається тютюнова і цукрова промисло-сть, йде посилене переміщення мануфактур з юга.А в Південній частині Нідерландів (кіт. Згодом склала основу Бельгії) революція зазнала поразки і панування Іспанії збереглося. По-п'яте, Голландія починає активну колоніальну експансію. Спочатку 17в. вони захоплюють недо-ті іспанські та португальські колонії, і створюють свою колоніальну імперію. Експлуатацією колоній займалася Ост-Індська компанія, організована на акціонерних засадах і її колоніями були Зондські острови (зараз Індонезії), а в Індії, Індокитаї і Японії вона мала опорні пункти.Главной особливістю Голландії явл-ся розвиток не примушує-ного, а торгового капіталу , вона стає центром світової торгівлі і їй належить 60% світового торгового флоту, вона контролювала більшу частину перевезень на Північному і Середземному морях. Голландія стала світовим торговим посередником, всі країни торгували через Голландію на голландських судах.Здесь щорічнобудувалося до тисячі судів, хоча всю продукцію можна було вивести на 100 судах. Вино вироблялося у Франції та Іспанії, а винні склади були в Голландії. Ліс заготовляють в Прибалтійських країнах, а забезпечувала Європу лісом Голландія. Крім того, Голландія стала найбагатшою країною, країною-банкіром, тут було більше грошей, ніж у всій Європі. Амстердамський банк став загальноєвропейським центром і давав кредити всім гос-вам. В Амстердамі виникає перша в світі фондова біржа, де торгували не товарами, а цінними паперами - акціями, облігаціями гос-них позик, (спочатку ці папери продавалися на товарній біржі, а потім фондова біржа виділилася в самостійну) .Однак надалі Голландія втрачає світове значення, тому що накопичені тут капітали залишилися в сфері накопичення, в торгівлі і не перелилися в промисло-сть, тому Голландія зазнала поразки у змаганні з Англією і втратила своє лідерство. Т.ч., якщо в 17 ст. Голландія - зразкова капіта-ська країна, то з середини 17в. вона відчуває зростаючу конкуренцію з боку Англії, в результаті чого зазнавала поразки, а з початку 18 століття поступово втрачає світове значення і відходить на другий план.

10. Соц-но-ек-ські передумови, хід та посл-вия буржуазних революцій в країнах Європи

АНГЛІЯ (1642-1649гг.) Причинами бурж. Рев-ції в Англії були: 1) саме кріпацтво в Англії було ліквідовано ще в 15 ст., Але оставалісьфеодальние пережитки на півночі і заході Англії (панщина, феодальний оброк і ін.), Що гальмувало розвиток с / г; 2) цехові обмеження гальмували розвиток мануфактур, і для відкриття нових мануфактур предприн-ям доводилося підкуповувати королівських чиновників, щоб отримати на це дозвіл; 3) свавілля королівської влади, кіт. встановлювала нові податки, вводила монополію на вироб-во і продаж мила, вина, вугілля, заліза, що викликало збільшення цін на товари; 4) ек-ська і політичне життя. безправність буржуазіі.В рез-ті цих причин подальше зростання капіта-ських отнош-ий в Англії гальмувався. Крім того, посилюється боротьба між прихильниками парламенту - пуританами і прихильниками короля-роялістами (захищали старі порядки). В країні розлад торгівлі і примушує-сти, посилення еміграції - як підсумок політики короля - Карла 1, населення голодувало, від участі в гос-них справах було відсторонено нове дворянство і інакомислячих духовенство, посилилися гоніння. У період буржуазної революції, що проходила з тисячі шістсот сорок два по 1649 рр., Пройшло 2 громадянські війни (1-я була в період з тисяча шістсот сорок два-по 1 646 рр.і 2-я була в 1648р.) Створена Олівером Кромвелем парламентська армія завдала вирішальної поразки королівської армії в 1645 року і 1648 Під тиском народних мас король був страчений, а Англія проголошена республікою. У влади виявилися багаті купці, підприємці і нове дворянство. Вся законодавча влада належала палаті громад, а виконавча влада формально була в руках Ради, кіт. керувала військова верхівка на чолі з Кромвелем. В результаті рев-ції: 1) селяни-орендарі землю не отримали і залишалися безправними під владою лендлордів, а акти про обгородження тепер проходили через парламент, тобто придбали законодавчу силу; 2) республіка нічого не зробила з безробіттям і дорожнечею, і в 1653р. в Англії була встановлена ​​військова диктатура - протекторат Кромвеля (його влада була набагато більше, ніж раніше влада у короля). Але його зовн. політика була вигідною для англійської буржуазії; в 1654 році він здобув перемогу в світовій морській торгівлі з головним суперником - Голландією, а потім здобув перемогу над Іспанією. 3) були оголошені свобода предприн-ства і торгівлі (Кромвелем був прийнятий новий навігаційний акт, кіт. Давав переваги Англії); 4) головне - це перемога буржуазної власності, тепер і в промисло-сті і в с / г капіта-ське розвиток.

ГОЛАНДІЯ (Нідерланди) Перша в світі бурж. Рев-ція відбулася в Нідерландах (1566-1579гг.), Причинами кіт. були: 1) наявність пережитків феодалізму, особливо на півдні країни, гальмувало розвиток вироб-них сил; 2) цеховий лад сковував зростання мануфак-го произв-ва; 3) назрівали протиріччя між дворянством і буржуазією; 4) митні обмеження заважали розширенню внутрішнього ринку ; 5) важливою причиною були протиріччя, пов'язані з зовн. силою -феодальной Іспанією, кіт. захищала в Нідерландах феодальний режим. З розвитком промисло-сті і формуванням єдиного ринку буржуазія Нідерландів зіткнулася з Іспанією і це протиріччя переросло в буржуазну революцію, яка прийняла хар-р національно-визвольної війни. Це рання буржуазна революція, що проходила на початку мануфак-го періоду, кіт. велася з 1566 р 1609 г.Во 2-й пол. 16в. іспанська влада провели ек-ські репресії проти нідерландської буржуазії, чому примушує-сть і торгівля Нідерландів зазнавала збитків: - встановили високі митні збори на ввезену сюди іспанську шерсть; - забороняли нідерландським купцям в'їзд і торгівлю в іспанських колоніях. З розвитком промисло-сті і формуванням єдиного ринку нідерландська буржуазія зіткнулася з феодальної Іспанією, і це протиріччя переросло в бурж. Рев-цію, яка прийняла хар-р національно-визвольної війни, яка велася з 1566г. по 1609г., посилилася інквізиція: - в 1566г. повстання охопило 12 провінцій Нідерландів з 17. У відповідь іспанські війська окупували Нідерланди, було встановлено терористичний режим герцогом Альба, призначеним керуючим і стратили 20 тисяч голландців; - в 1571г. їм був введений новий торговий податок - алькабала (десята частина вартості будь-якого товару при продажу йшла в казну). Такий удар по промислово-торговельної країні призупинив госп-ву життя і почалися - голод, безробіття, посилилася народна війна проти Іспанії; - 1572 р відбулося загальне повстання в північних провінціях; - 1576 р - в південних провінціях;

- в 1579 р була укладена Утрехтская унія, освіту на півночі незалежної Республіки - з 7 провінцій на чолі з Голландією, яке Іспанія визнала лише в 1609г. Остан-вия рев-ції: - утворилося нове гос-во Голландія; - революція передала владу буржуазії і забезпечила її повне панування в ек-ської і політичне життя. життя країни; - звільнила т-во від феодально-абсолютистських кайданів, що обмежують його розвиток; - на півночі були створені всі умови для ек-ського розвитку на основі капіта-ських отнош-ий; - буржуазія Голландії, яка звільнилася від сплати частини свого доходу феодальної Іспанії, швидко збагачувалася і вкладала капітали в створення мануфак-них вироб-в; - в Голландії стрімкі ек-ський зростання, хоч і короткий. У госп-ві, крім суднобудування та рибальства, розвивається текстильна промисло-сть (шовкова, суконна, полотняна), на колоніальному сировину розвивається тютюнова і цукрова промисло-сть, йде посилене переміщення мануфактур з півдня. - в Південній частині Нідерландів (кіт. Згодом стала основою Бельгії) революція зазнала поразки, де панування Іспанії збереглося.

ФРАНЦІЯ (1789-1794 рр.) Франц. Бурж. Рев-ція потрясла основи феодалізму всієї Європи, причини кіт. були пов'язані з різким загостренням соц-но-ек-ських протиріч: 1) залишалися феодальні привілеї, особиста залежність селян і часті неврожаї; 2) торгово-промисло-ні кризи; 3) гос-ве банкрутство і нездатність прав-ва налагодити госп- ву життя через марнотратства королівського двору, фаворитизму, змісту величезного бюрократичного апарату, великих військових витрат, зобов'язань по гос-ному боргу, що змушувало королівську владу збільшувати податки (найбільш важким був податок на сіль-«габель»), це призводило до численних восстан ям; 4) панування цехового ладу стримувало примушує-ве розвиток Фр .; 5) торгівля через переважання сільського населення і наявності внутрішніх митних зборів не отримала належного розвитку; 6) важке становище селянства, кіт. зазнавало потрійний гніт з боку-короля, феодала і церкви, селяни повинні були виплачувати феодальну ренту- 1/4 врожаю; більш важким був грошових оброк, крім цього вони виплачували десятину на користь церкви, і ще 3 податку королю (це талью - з доходів, капітації -подушную подати, і двадцятини -Податок з землі). Обгородження у Франції не прийняли великих масштабів. В цілому феодальні порядки гальмували розвиток мануфактур і торговлі.Взятіем Бастилії 14 липня 1789р. почалася бурж. Рев-ція у Фр. На першому етапі (червень 1789- серпень 1792 рр.) Зберігалася влада конституційно-монархічної буржуазії і був здійснений ряд найважливіших перетворень: - Установчими зборами приймається Декларація «Про повне знищення феодалізму», але були ліквідовані не всі права дворян; - була проведена ліквідація сеньyoрскіх судів, скасовані кріпосні особисті повинності, а решта полежали викупу в розмірі 20-ти річних рент, скасовувалися права дворян на полювання; - проводилася секуляризація церковних земель і їх продаж буржуазії; - скасовувалися податкові привілеї для дворянства і духовенства; - гарантувалося право всім громадянам на заняття будь-яких посад; - проведені реформи в промисло-сті і торгівлі, що включають скасування регламентації примушує-ного вироб-ва, цехового ладу, всіляких привілеїв, монополій, внутрішніх митниць, заборон на торгівлю хлібом і ін.; - був введений в 1791 р новий митний тариф, Кіт. мав протекціоністський хар-р.Но не всі проблеми були вирішені, так не було вирішене аграрне питання, залишався нестримним зростання цін і падіння з / п, секуляризація викликала невдоволення народу. Крім того, велика буржуазія поклала на дрібних промисловців вищі податки, не були ліквідовані повністю феодальні повинності тощо. Заборонялися робочі об'єднання і страйки, закривалися майстерні для безробітних. Тому з серпня 1792г. по червень 1793г. проходить 2 етап рев-ції, коли народним повстанням був повалений монархічний режим і на чолі встали представники буржуазних-их республіканців (тобто жирондисти). Вони менш, ніж за рік встановлюють: а) перший максимум цін на продовольство; б) видають Закон про продаж конфіскованих земель невеликими ділянками або їх здача в безстрокове володіння за річну ренту; в) припинялися всі судові переслідування у справах, пов'язаних з колишніми феодальними правами ; г) скасовувалися без викупу феодальні права владельцев.Но найбільш радикальним рішенням аграрних і ін. проблем був третій етап рев-ції, що проходив з червня 1793по липня 1794гг., коли в рез-ті паризького повстання встановилася диктатура революційних демократів (якобінців), що знищила феодальний режим: - був повністю знищений феодальний лад (всі права феодалів були скасовані, а разом з ними повинності і побори з селян); - селяни отримали землю (за ділянки вони вносили лише 5% вартості землі, інше оплачувалося в розстрочку на 10 років) і ділянки селян були вже їх приватною власністю; - були встановлені ціни на всі предмети першої необхідності; - обмежувалася буржуазна власність (не можна було торгувати дзвінкою монетою, дозволялася торгівля тільки асигнаціями); - були проведені конфіскації у буржуазії; - суворої регламентації піддалася і фінансова сфера; - був проведений ряд соц-них заходів щодо поліпшення життя трудящіхся.Но заг. становище в країні ускладнювалося, до війни і блокаді додалася літня посуха 1793г., невдоволення встановленням максимуму з / п (кіт. відставала від зростання цін), ревізією у селян продовольства та ін. В рез-ті зміцніла за роки революції буржуазія і перейшло на її сторону больш-во селян допомогли скинути рев-цію. Тому в липні 1794р. контрреволюція, яка представляла інтереси великої буржуазії, примушує-ного предприним-ства і торговців повалила якобінців і привела до влади Наполеона Бонапарта. Прав-во Наполеона визнало приватну власність недоторканною, в кінці 1794р. був скасований загальний максимум, що викликало спекуляцію і формування величезних маєтків, зростання цін і розшарування населення, процвітання «чорної біржі», в 1800 р. був створений Фр. банк.Т.о., буржуазія скористалася завоюваннями рев-ції і в той же час знищила більшу частину демократичних соц-них преобразованій.После падіння Наполеона була відновлена ​​королівська династія Бурбонів, тому для остаточного утвердження капіталізму потрібні були рев-ції 1930р. і 1848р.

НІМЕЧЧИНА (1848р.) Країна залишалася феодальної і ек-скі відсталою країною. Необхідними причинами бурж-х перетворень були: 1) політичне життя. роздробленість (в 18в. на її території знаходилося 300 незалежних князівств і герцогств і ін.), причиною цього були - сепаратизм феодалів і релігійні війни; 2) ізоляція від світових торговельних шляхів; 3) політичне життя. роздробленість гальмувала госп-ве розвиток країни, де були: - численні митні заставами з їх митами; - не було єдиної грошової одиниці, єдиної системи мір і ваг; - протекціонізм в промисло-сті і торгівлі лише посилював ек-ський застій; - велися спустошливі війни внутр. (Релігійні) і зовн. (Особливо сильного збитку завдала в 17 в. Тридцятирічна війна 1618-1648гг.); - цеховий лад стримував розвиток примушує-сті; - відроджувалося кріпацтво; абсолютна монархії в больш-ве німецьких держав, свавілля чиновників і помещіков.Рев-ція почалася в 1848 р масовими виступами берлінських робітників в містах та закінчилася перемогою повстанців і формуванням ліберального прав-ва. Глав. задача рев-ції - це знищення феодальної роздробленості і політичне життя. об'єднання країни. Німець. буржуазія стала переходити в табір контрреволюції, було сформовано новий прав-во з великих феодалів і вищої бюрократії, кіт. нічого не зробило для звільнення селян від феодальних повинностей і полегшення становища селян. Минулі в 1849 р повстання в захист конституції (прийнятої в березні 1849р. І відхилений прав-вом Пруссії та іншими німецькими гос-вами) були придушені, що означало поразку рев-ції і на початку 50-х рр. в країні утвердився реакційний режим.

Наслідки: В ході рев-ції були враховані інтереси буржуазії: - введена повна свобода пересування по країні; - скасовані залишки цехових привілеїв; - введена єдина система мір і ваг; - але буржуазія доступу до влади не отримала і залишки феодалізму були знищені. Революція виявилася половинчастою, незавершеною через нечисленність робітничого класу і слабкості буржуазії, тому що не змогла знищити феодальної монархії і влади юнкерів (поміщиків), кіт. зберегли за собою найважливіші пости в гос-ном апараті, збройних силах і ін. постах. Але бурж. Рев-ція зіграла полож-ву роль, т.к. створила умови для капіта-ського розвитку, проведення примушує-ного перевороту і політичне життя-го об'єднання країни.

11.Соц-но-ек-ські передумови, хід та посл-вия бурж. рев-ції в США і Японії

США (1775-1783гг. І 1861-1865 рр.) Відноситься до молодих капіта-ським країнам, як незалежне гос-во існує з 1776 року, коли на Європейському континенті утвердилися капіта-ські отнош-ия. Тут капіталізм мав переселенський, колоніальний хар-р, суть кіт. в перенесенні сформованих в метрополії форм організації госп-вом в колонію. У міру розвитку капіта-ських отнош-ий зростала кількість найманих робітників, ними були в основному іммігранти з Європи. Англія спочатку водить обмеження на еміграцію кваліфікованих фахівців, а з 1765 р. забороняє їх виїзд. Але це рух призупинити було неможливо, тому що їхня праця в колонії оплачувався вище, ніж в Англії. Поступово ек-ські і політичне життя. протиріччя між колоніями і метрополією поглиблювалися, тому причинами тут були: - обмеження інтересів місцевої торговельної буржуазії (до заборони торгівлі американським купцям з європейськими країнами); - англійська монополія на торгівлю багатьма товарами (цукром, тютюном, бавовною, хутром і ін.); - заборона вивозу вовни і вовняних виробів з Америки з метою задавити колоніальну примушує-сть і торгівлю; - не дозволяли зводити в колоніях прокатні стани, доменні печі, ковальські майстерні; - в односторонньому порядку підвищувалися мита на товари, що ввозяться з Вест-Індії (цукор , патока); - на мн. товари вводилися непрямі податки; - головними були аграрні протиріччя, тому що англійська велика земельна собст-сть заважала розвитку вільної селянської колонізації (спочатку приватним особам англійське прав-во забороняло купувати землі у індіанців; пізніше заборонялося самовільне переселення на нові землі, а пізніше заборонялося займати землі в долині річки Міссісіпі, що позбавляло плантаторів Півдня можливості переходити з виснажених земель на родючі, а також зачіпало інтереси дрібних орендарів, які прагнули піти на Захід і стати самостійними фермерами); - почалася боротьба з Англією проти високої чайної вульгарний іни, що послужило приводом до розриву між колоніями і Англією. Всі ці протиріччя загострилися і призвели до війни, що увійшла в історію як «Війна за незалежність», кіт. тривала 8 років (1775-1783 рр.) і закінчилася перемогою колоністів. Остан-вия. В ході рев-ції були здійснені демократичних. перетвор-ня: - дрібні власники землі були звільнені від орендної плати; - конфісковані великі володіння земельної аристократії, духовенства, чиновників і купецтва (що отримала землі від англійського короля) і продані невеликими ділянками; - знищувалися: феодальне землеволодіння, дворянські звання, спадкова оренда і ін.; - був дозволений перехід на західні землі; - англійська монополія в Північній Америці скасовувалася; - від протекціонізму країна перейшла до фритредерству; - в ході війни стимулювався розвиток військової примушує-сті.В той же час Америк-ська рев-ція залишилася незавершеною, що проявлялося в збереженні рабства, кіт. було навіть узаконене Конституцією США, в невирішеності повністю аграрного питання (тому що дозволялася продаж земель великими ділянками і за високою ціною). Однак фермери продовжували повставати, і поступово розмір ділянок та ціни за них сніжалісь.Все ці протиріччя привели до про 2 буржуазної рев-ції в США, кіт. увійшла в іст. як «ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА» і проходила в 1861-1865рр. і стала 1 етапом другої буржуазно-демократичної рев-ції. Др. причинами були протиріччя між розвиненим капіта-ським госп-вом на півночі країни і відсталим плантаторським Півднем (рабство на півдні гальмувало розвиток примушує-ного півночі, оскільки сировина і с / хпродукцію плантатори традиційно вивозили в європейські країни, а звідти імпортували примушує-ні товари, тим самим позбавляючи північ сировини і ринків збуту примушує-ної продукції. Крім того, і північ і південь претендували на родючі західні землі). Тобто це були протиріччя між системою найманої праці і системою рабства. Приводом до війни стало обрання на пост президента Лінкольна, одного з керівників Республіканської партії і прихильника скасування рабства. На що плантатори на своєму з'їзді прийняли рішення про відділення рабовласницьких штатів від Союзу і почали підготовку до війни, створивши Конфедерацію, їх війська підняли заколот і захопили форти і арсенали на півдні країни. Больш. знач-е для перемоги жителів півночі мав закон про гомстедах, прийнятий в 1862р, по кіт. кожен громадянин США міг отримати наділ землі до 65 га (160 акрів) і після госп-ня на землі протягом 5 років отримати землю в собст-сть.Другімі остан-виями були: -скасування рабства; -ліквідація економічної і політичної роз'єднаності країни; демократичний дозвіл аграрного питання на Заході країни; -победа фермерського шляху розвитку с / г; -створення єдиного національного ринку і розширення демокр-ських прав громадян. 2 етапом буржуазно-демократичної рев-ції можна вважати роки РЕКОНСТРУКЦІЇ 1865-1877 рр., Мета кіт. була в проведенні в південних штатах буржуазно-демократичних перетворень і обмеження влади колишніх рабовласників. В результаті: -Звільнення негрів і право голосу за ними (але землю негри не отримали); - були створені умови для розвитку капіта-ських отнош-ий на Півдні країни; -завершення процесу створення єдиного національного ринку.

ЯПОНІЯ (1867-1868 рр.).Отсталость країни, її замкнутість і почалася боротьба в 1867-1868 рр. між знатними родами за владу завершилася бурж. рев-цією Мейдзі (що означає освічене правління), головними передумовами кіт. були: -раздробленность країни, внутрішні митниці і феодальні порядки; -не було єдиної системи мір і ваг, єдиної грошової одиниці; -заборона вільного пересування по країні і вибору професії; -цеховой лад, клани і гільдії стримували розвиток капіта-ських отнош-ий; - необх-сть прискореного розвитку ек-ки і прагнення протистояти колоніальної політики США змусило нове прав-во приступити до проведення соц-но-ек-ських перетворень (реформ), де головним було об'єднання гос-ва, розвиток примушує-сти, торгівлі, військової сфери та оволодіння передовою західній технологією. Остан-вия: - було відновлено імператорська правління в 1868 р (переворот Мейдзі - т. Е. Рев-ція); - завершення об'єднання країни (тобто феодальні князівства ліквідуються з метою підриву ек-ської бази феодальних уділів, що заважали національній єдності, для чого країна була розділена на губернії і префектури на чолі з чиновниками, що встановлювало однаковість в правлінні усією країною); - скасований феодальний лад (всі володіння і права князів і самураїв передавалися імператору); - скасовані всі обмеження на заняття і професії (проголошена свобода підприємницької дія-ва, торгівлі та пересування по країні); - ліквідовані цеховий лад, гільдії і клани; - засновано новий становий розподіл т-ва (замість 4-х залишилося 3 стану); - зняті всі внутрішні митниці, введена єдина грошова едініца.Все ці заходи сприяли утворенню єдиного всеяпонського ринку, єдиного ек-ського простору. Однак рев-ція вважається незавершеною, тому що новий політичне життя. режим захищав інтереси поміщиків, хоча допускалася до влади і буржуазія. Тобто реформи носилидвоїстий хар-р і проводилися поступово, а феодальні елементи не піддавалися негайної зламу, а пристосовувалися до нових умов. Другим етапом бурж. рев-ції можна вважати реформи 70-х років, де головними були: - аграрна реформа 1872-73гг., яка вирішувала завдання ліквідації феодального землеволодіння і формування нових власників землі (земля без викупу закріплювалася на правах приватної влас-сті за селянами, тобто . за тими, хто нею розпоряджався - за спадковими держателями наділів). Але більш-во селян землі втратили, тому що землі були орендовані або закладені ще до реформи, тому вони змушені були арендовивать землю на важких умовах - звідси збереження в селі напівфеодальних отнош-ий; - капіталізація пенсій з метою залучення самураїв в предприним-кую діяльність (в промисло-сть, торгівлю, банківська справа , аграрний сектор), кіт. в 1876 р була оголошена обов'язковою і складалася в одноразову виплату пенсій за кілька років вперед, з них половина -готівкою, половина - держоблігаціями; - в 1873 р був введений поземельний податок - головне джерело держбюджету, що поширювався на всіх землевласників, який досягав 50% зібраного урожая.В підсумку в Японії була узаконена приватна влас-сть на землю, дозволена її вільна купівля-продаж сформувала нові категорії земельних власників , були надані можливості для підприємницької дія-ва, що створювало передумови для капіта-ських форм вироб-ва. Знач-е аграрної реформи полягала у введенні приватної собст-сти на землю, тим самим ліквідувавши основу азіатського способу вироб-ва і, давши можливість Японії перейти на європейський шлях розвитку.

12. Промислов-ний переворот в Англії: передумови, направлення й посл-вия

До середини 18 ст. Англія стає провідною капіта-ської країною з переважанням с / г. після бурж. рев-ції процес витіснення дрібного і середнього селянського госп-ва великої земельної влас-стю привів в сер. 18 в. до того, що селянство як клас пішло з іст. Арени. В рез-ті знищення общинного і дрібного селянського землеробства відбулися аспределеніе земельної влас-сті зростання великого землеволодіння, розвиток капіта-ського фермерства. Укрупнення маєтків дозволяло лендлордам ширше застосовувати с / г машини. Удосконалювалися агротехніка і агрокультура. Намітився перехід до поліпшеного сівозміні. Постійним стимулом для вдосконалення вироб-ва служив стійкий попит на с / г продукцію та розширення внутр. І зовн. Ринкова. Вводилися чотирирічні сівозміни і чергування різноманітних культур - зернових, коренеплодів, трав. Більш глибока оранка і ретельне розпушування грунту, боротьба з бур'янами, використання органічних добрив та ін. Помітнішими стали досягнення в тваринництві. Входили в практику стійлове утримання великої рогатої худоби, овець, їх понад повноцінна зимова підгодівля і т.д. подібні нововведення вимагали значних капіталовкладень. Обгородження в 18 ст. являло собою створення на базі спільно оброблюваних земельних відкритих полів великих ферм. До загального укрупнення ділянок і витіснення дрібних орендарів більшими вів зростання орендної плати. Т.ч., с / г виробництво в Англії в 18 ст. розвивалося на більш високому рівні. Значно збільшилася його товарність. Повніше задовольнявся зростаючий попит неземледельческого населення на продовольство, а примушує-сті - на сировину. Обгородження формувало додаткові резерви вільної раб. Сили для її більш широкого використання в промисло-ном произв-ве. ПЕРЕДУМОВИ. Широкий простір ек-ському прогресу країни надала бурж. рев-ція сер. 17 в. Вона усунула перешкоди на шляху капіта-ського розвитку. Твердила бурж. собст-сть на землю. Прискорила освіту нац-го ринку. У країні склався стійкий союз земельної та фінансової аристократії на чолі з монархією. У 18 ст. мануфак перша система стала себе переборювати і в найбільш розвинених галузях промисло-сті зайшла в глухий кут. Техн-ський базис мануфактури вступив у суперечність з нею ж створеними потребностяміпроізв-ва і запитами зовн. І внутр. Ринкова. Була потрібна нова техн. База, відповідна капіта-ському вироб-ву. Висувалися нові вимоги до підготовки кадрів. Що стояла при владі торгово-промислова верхівка в союзі з «новим дворянством» визначала ек-ську політику гос-ва в капіта-ському направленіі.осуществляемая політика протекціонізму вводила високі ввізні мита на іноз. Товари. Зіткнувшись на світовому ринку з прдукция з Росії, Швеції, Індії, Англія могла обійти конкурентів, лише створивши фабричне вироб-во і налагодивши випуск більш конкурентоспроможної продукції - кач-ной і недорогий. Англії вдалося накопичити достатню кількість вільного капіталу для субсидування наукових досліджень і практич-го впровадження в вироб-во техніч. Винаходів і удосконалень. Джерелом необх. Коштів стали і гос-ний борг, і зростання оподаткування, і розширення вироб-ва і торгівля. Торгові війни 18 ст. для Англії майже завжди супроводжувалися захопленням нових колоній. Все це дозволило Англії стати батьківщиною примушує-го перевороту. НАПРЯМКИ. Примушує-ний переворот - перехід від мануфактури з ручним поділом праці до фабрично-заводського вироб-ву, що супроводжується формуванням пром-ної буржуазії і примушує-го пролетаріату в Англії він охопив втор. Пол 18 в. - пров. чверть 19 ст. і мав кілька напрямків. Переворот почався в текстильній промисло-сті і насамперед в бавовняної. Потіснивши дороге сукно, х / б тканина, виготовлена ​​за допомогою нових машин, стала більш дешевою і кач-ной. Саме вона могла забезпечити як влас-ний знач-ний попит, так і витіснити конкурентів на світовому ринке.вначале удосконалення та винаходи торкнулися ткацтво. У 30-е гг.18 в. Дж. Кей створив «літаючий човник», вдвічі підвищив вироб-сть праці. Паралельно йшло вдосконалення прядіння. У 1765 р Дж. Харгрівс створив дерев'яну прядку «Дженні». До Бертолле (1785) застосував хлор пріотбеліванііі полотна, т. Белл запропонував забарвлення тканин за допомогою обертового валика з вирізаним на ньому малюнком. Неухильне зростання вироб-ва машин виявив чергове напрямок примушує-го перевороту - удосконалення металургій-го процесу. Складалася своєрідна тісний ланцюжок взаємного стимулювання вироб-го розвитку країни. Попит на кам'яне вугілля прискорив розвиток вугільної пром-сти. Цим підштовхувалося транспортний вироб-во, в т.ч. водне значно скорочує витрати на транспорт. Широка транспортна мережа сприяла зростанню внутр. Торгівлі, а це призводило до накопичення капіталу і стимулювало подальше розширення призв-ва. Необмежені перспективи машинної індустрії і сущ-ний ріст примушує-го произв-ва були пов'язані з 3-им напрямком примушує-го перевороту. Створенням парового двигуна була задоволена потреба в універсальному і більш ефективному двигуні. Завершальним етапом примушує-го перевороту стало створення в Англії машинобудівної галузі промисло-сті. Нові прийоми обробки металу дозволили налагодити випуск стандартних деталей машин машинами. НАСЛІДКИ. Примушує-ний переворот в Англії торкнувся всіх сфер вироб-ва, у т.ч. і с / г, викликав зростання міст і міського населення. Глибокий вплив випробували на собі всі сторони життя ібита насления. Змінився зовн. Вид країни. Це був початок становлення нової індустріальної цивілізації. Найбільшим містом світу став Лондон. Тут здійснювалися осн-ні зовнішньоторговельні і фінансові операції. Це був совеобразний перевалочний пункт у заморської торгівлі, який змінив у цій ролі Амстердам.

13.Особливості переходу до індустріальної госп-ної системі Франції, Німеччини, США та Японії

Примушує-ний ПЕРЕВОРОТ У ФРАНЦІЇ. Примушує-ний переворот (ПП) у Фр. почався пізніше, ніж в Англії і проходив повільними темпами, що пов'язано з особливостями іст-го розвитку країни. Особливостями були: - переважання дрібного надомного вироб-ва; - відсутність великої пролетаризації серед селянства і ремісників; - швидке розвиток не примушує-сти, а банківсько-лихварського капіталу і др.Поетому примушує-ний переворот у Франції проходив щодо мляво. Він почався в 20-30-і рр. 19 століття і закінчився в 60-х роках. Для проведення ПП у Франції були підготовлені умови, завдяки револ-ним подій кінця 18 ст., Коли були: - знищена цехова система; - створені умови для розвитку мануфактур і фабрик після краху феодального режиму, коли було полегшено міграція, що створювала ринок раб. сили для фабричної примушує-сті; - розширився внутр. і зовн. ринок (за рахунок попиту на амуніцію, зброю та ін.) в період наполеонівських воєн; - прагнення подолати англійську конкуренцію і прискорити механізацію. В основному ПП проходить за рахунок імпортних машин з Англії. Найбільш значні власні винаходи торкнулися текстильну примушує-ність - це х / б і шовкову. У цій галузі в 1805 році ЖАККАРД створив верстат для вироб-ва шовкових тканин з набивним візерунками. У ситцевому вироб-ве стала застосовуватися перротіна, що забезпечує нанесення на тканину різнокольорових малюнків. У 1810 р Ф. Жирар сконструював льонопрядильну машину і т.д. До середини 19 ст. ПП відбувався в основному в текстильній промисло-сті, а в 50-60 рр. поширився і на важку. Другим напрямком ПП була металургія. Тут стали відомі винаходи металурга Мартена, в тому числі мартенівську піч для виплавки сталі. У 30-40-і рр. отримало розвиток пудлингование і більшу частину металу в країні стали виробляти з использ-ем кам'яного вугілля, але нестача сировини (залізної руди і вугілля) стримувала розвиток цієї галузі. Справжній злет примушує-ного перевороту намітився після револ-них подій 1848 року, коли в х / б і шовковому вироб-ве широко стали використовуватися верстати, потреба в кіт. стимулювала металургію. У 50-70-і рр. споживання бавовни подвоїлася, центром шовкового вироб-ва і найбільшим примушує-ним центром став ЛІОН, де вироблялося третину шовку країни, половина кіт. йшла на експорт. Крім шовкового вироб-ва конкуренцію Англії на європейському ринку становила французьке вовняне вироб-во.В 50-60-і рр. тяж. пром. теж набрала високі темпи промислового-го зростання. За допомогою бесемерівського методу виплавки сталі її вироб-во зросла в 8 разів, потроїлася вироб-во чавуну і видобуток вугілля. Більш, ніж в 3,5 рази збільшилася загальна кількість парових двигунів, більш, ніж в 5,5 разів збільшилася ж / д буд-во і др.В цілому ПП був завершений до кінця 60-х рр. 19 в. і загальний обсяг промислового-ної продукції зріс в 6 разів, але не дивлячись на успіхи великої примушує-сти в країні переважали середні і дрібні підприємства. І хоча Фр. значно поступалася Англії за розмірами примушує-ного вироб-ва і загальним ек-ському потенціалу, їй належало 2 місце в міре.Однако Фр. вирвалася вперед у розвитку кредитної, банківської системи, в цьому позначився лихварський хар-р фр. капіталізму. Фр. буржуазія слабо вкладала капітали в промисло-сть, вона концентрувала їх у банках. Відбувався процес злиття банківського капіталу з примушує-ним і йшло освіту фінансового капіталу. Оскільки капітали всередині країни не знаходять достатньої застосування, то банки починають вивозити капітали, давати в борг іншим країнам. В результаті чого Франція стає міжнар. банкіром, світовим лихварем. Особливістю Фр. була діяльність комерційних акціонерних банків, які пов'язані з гос-вом. Ці банки відкривають кредит примушує-никам і торговцям, цим сприяючи ек-ському розвитку країни, але також активно втручаються в госп-ву життя. Тобто, якщо пром-ве підприємс-під відстає від накопичення капіталів в банках, то банкіри самі організовують примушує-ні акціонерні компанії, строит-во каналів і ж / д.Об'ясняется це тим що рев-ція зміцнила дрібну селянську собств- сть, а натур. хар-р селянського госп-ва обмежував розвиток великого капіта-ського вироб-ва і сприяв використанню капіталів в сфері кредиту. Тому типовим для Фр. стає рантьє - людей, які не займався підприємс-ської діяльністю, а живе на дохід з цінних паперів.

Примушує-ний ПЕРЕВОРОТ У НІМЕЧЧИНІ. В кінці 18 ст. - початку 19 ст. в процесі примушує-ного вироб-ва німці стали використовувати іноземну, особливо англійську техніку і технологію. Разом з тим багато техніч. пристосування і машини були створені німецькими винахідниками. Спочатку ПП охопив текстильну примушує-сть, коли на базі англійських машин в Саксонії розвивалася х / б примушує-сть, в Сілезії - льнопряденіе, в Лейпцігу на ярмарках широко були представлені вироби з шовку. У металургії йшов перехід до виплавці чавуну із застосуванням кам'яного вугілля і застосуванням пудлингования. ПП в Німеччині проходить в кілька етапів: 1) початковий етап ПП - до 50-х рр. 19 в. - торкнувся галузі текстильної промисло-сті, коли текстильне вироб-во все більш ставало на машинну основу; 2) 60-70 рр. 19в. були пов'язані з розвитком галузей тяж. примушує-сти - вугільної, металургії, машинобудуванні. Уже в 30-40 рр. 19в. поява парових машин викликало збільшення попиту на вугілля, завдяки чому його видобуток збільшився вдвічі, а кількість робочих збільшувалася в 4 рази. Больш. знач-е мало ж / д строит-во, за зростанням кіт. не встигало власне паровозостроение і кіт. забезпечувало тільки на 15% всіх потреб країни. Т.ч., в 30-40 рр. ПП ще не набрав повну силу і знаходився на початковій стадії. Однак ек-ський підйом почався в 50-60-х рр. і сприяла цьому бурж. рев-ція 1848р., кіт. створила умови для ек-ського єднання країни і для ПП особливо в тяж. примушує-сти. Причому, потужний стимул розвитку великої індустрії дав мілітаризм Пруссії (тобто військова примушує-сть), в результаті чого примушує-сть Німеччини досягла небачених розмірів. 3) кінець 70-х рр. характ-лся завершенням ПП і збігся за часом з монополізацією вироб-ва. До початку 70-х рр. Німеччина вступає в новий потужний ек-ський підйом. У цей період примушує-сть оснащувалася новою технікою і енергетично переозброювалася, а провідну роль в цьому зіграло політичне життя. об'єднання країни в Єдину Німецьку імперію (1871р.) і перемога у франко-пруській війні (1970-71 рр.), коли виплачується Францією контрибуція в розмірі 5 млрд. франків була спрямована на оснащення німецького вироб-ва. Держ-ної підтримкою продовжувало користуватися ж / д строит-во, кіт. частково було націоналізовано. Крім того, французькі провінції - Ельзас і Лотарингія -пополнілі німецьку вугільно-металургійну базу Рейнського і Саарського басейнів, що вивело тяж. примушує-сть Німеччини (металургію, металообробку і машинобудування) на провідні позиції, а за рахунок французьких х / б провінцій ця галузь в Німеччині збільшила випуск в 2 рази.

ПРОМИСЛОВИЙ ПЕРЕВОРОТ У США. В Америці ПП почався в кінці 18 ст. і мав свої особ-сті. Однією особ-стю його був постійний приплив емігрантів з різних країн Європи, завдяки чому американська примушує-сть мала робітників і технічний досвід усіх країн Європи. В рез-ті тут злилися воєдино всі технічні. досягнення Європи. Інший особ-стю ПП було постійний (хронічний) недолік раб. сили через постійного догляду на захід в фермери. Американці не тільки переймали техніку інших країн, але через нестачу і дорожнечу робочої сили тут була введена система заохочення винаходів, що стимулювало винахідництво. Уже в 1790 р. в США діяв закон про патенти, який давав право монопольного використання свого винаходу протягом 14 років. Тут народилися винаходи: косарка, жатка, револьверний верстат, ротаційна машина, бесемерівський процес, трактор, швейна машина, турбіна і ін. Іншу особ-сть ПП в США визначили природні умови країни. Через велику кількість річок дешевшим і вигіднішим було використання енергії річок, а не енергії пара, тому тут парова енергія почала використовуватися пізніше тільки в 40-х рр. 19 в. Джерелами коштів для розвитку великого промислового-ного вироб-ва стали - прибуток від торгівлі, доходи фермерських госп-в і доходи від спекулятивних операцій із землею, а також екон-ська політика гос-ва, націлена на протекціоністський тариф і переорієнтацію інвестицій на початку 19в . зі сфери торгівлі в сферу примушує-сті.Как і в більшості країн ПП в США почався з х / б примушує-сти. У 90-і рр. 18 в. англійська робочий Слейтер на пам'ять відновив креслення однієї з перших прядильних машин. У ці ж роки американський учитель УІТНІ винайшов бавовноочисних машину, і х / б примушує-сть отримала дешеву сировину. До середини 19 ст. переворот в цій галузі був закінчений і по вироб-ву паперових тканин США вийшли на 2 місце в світі після Англії. Поступово машини впроваджувалися в більш складне - вовняне вироб-во, і в 1840 р на Північному сході переважало вже машинне вироб-во та Північний Схід став центром текстильної промисло-сті, де було зосереджено 78% фабрик цієї галузі. З 40-х рр. почалося укрупнення текстильних фабрик, а механізація вироб-ва дозволила зменшити витрати і знизити ціни в 5раз.В лёгк. Примушує-сти, крім текстильної ПП охопив харчову, взуттєву, швейну та шкіряну. Інший напрямок ПП - розвиток транспорту, кіт. було особливо важливим для США, тому що зв'язати окремі частини величезної території і госп-но освоїти землі Далекого Заходу стало можливим тільки за допомогою ж / д і пароплавів. На транспорті переворот був початий в 1807. з використання колісного пароплава «Клермонт» Роберт Фултон. Перехід в 40-і рр. до гвинтових пароплавів привів до вирішальних зрушень у військово-морській справі і якість американських судів не поступалося англійським, їх тоннаж зрівнявся. І до середини 19 ст. переворот на транспорті був завершений. Рев-ція на транспорті спричинила прискорений розвиток металургії, добувної промисло-сті, машинобудування, тому можна вважати, що з 40-х рр. почався 2 етап ПП. Ще одна особ-сть ПП пов'язана з достатком в країні лісів, через що в кач-ве основного виду палива тут довго использ-ся деревне вугілля. Масове застосування мінерального палива в металургії почалося в 40-і рр., Коли набули широкого застосування пудлінговий печі і були побудовані 100 домен на кам'яному угле.В середині 19 ст. в США вже були великі машинобудівні заводи. У 1818 р Е.УІТНІ винайшов фрезерний верстат з Багаторізцеві ріжучим інструментом (фрезою) і заклав основи техніки і організації масового вироб-ва в машинобудуванні. США стали великим виробником паровозів, судів, с / г машин. У 60-і рр. будуються спальні вагони, цистерни та ін. Особ-сть ПП в США була також крайня територіальна і галузева нерівномірність. Перш за все, він охопив північно-східні штати. На півдні, навпаки, навіть до початку Громадянської війни не було фабрик і заводів, і застосовувався рабська праця. У західних штатах становлення примушує-ного капіталізму запізнювалася через відсутність мануфак-ної стадії або ж скорочення термінів мануфак-ної стадіі.І все ж в середині 19 ст. США залишалися переважно аграрною країною: в ек-ці переважало с / г, більше половини експорту становив бавовна і лише 12-14% - промислові товари.

ПРОМИСЛОВИЙ ПЕРЕВОРОТ У ЯПОНІЇ. Початком ПП і індустріалізації Японії слід вважати 70-і рр. 19в., Коли силами гос-ва створюється фабрично-заводська примушує-сть. У винятково короткий термін Японія завершує ПП, не маючи власних винаходів, вона запозичує їх у інших більш розвинених країн. Недолік приватних капіталів тут заповнюється активною роллю гос-ва. Саме гос-во створює фабрично-заводське примушує-сть, особливо в тяж. індустрії. Японське гос-во підтримує приватних підприємців: - надає їм субсидії; - звільняє від податків; - продає побудовані заводи в розстрочку тим примушує-ним фірмам, кіт. виконували держ-ні закази.Строіт-під гос-во брало на себе в найбільш складних і нових галузях: - суднобудівної; - скляної; - полотняною; - шовкомотальна; - гірничорудної. У 1870р. був створений департамент примушує-сти, кіт. керував новими підприємствами. Гос-во брало участь і в організації банків, організовувало геологічні розробки. У 1872 р гос-во збудувало першу телеграфну і ж / д лінії, тим самим поклало початок створенню інфраструктури. Брак капіталів восполнялась також за рахунок залучення іноземного капіталу, за участю кіт. будувалися великі підприємства фабричного типу. За допомогою іноземних позик велося ж / д строит-во. Англійська капітал отримав концесію на видобуток вугілля. В країну запрошувалися іноземні фахівці і виписувалася техніка. Поступово складаються умови для приватного предприним-ва і в 80-і рр. японське прав-во змінює ек-ську політику, відмовляючись від казенного капіталізму і видає указ про передачу заводів приватним особам. Дер-ні підприємства передаються в приватні руки на пільгових умовах. Це зумовило переміщення капіталу зі сфери обігу в сферу вироб-ва.Ізмененіе ек-ської політики оживило примушує-ве вироб-во, відбувалася його концентрація і створення акціонерних заг-в.Прежде за все, пожвавлення торкнулося текстильну галузь, де в 1897 р був один мільйон веретен. Перший картель об'єднував найбільші текстильні фабрики країни, хоча зберігалося ручне вироб-во.Швидко розвивалися галузі, що мають вітчизняну сировинну базу, такі як видобуток вугілля. Розвивалася чёр. метал-я, хоча Японія не мала своєї сировини і по вироб-ву металу поступалася європейським країнам. Другий напрямок індустрії - це ж / д строит-во. У країні сформувалася єдина мережа повідомлень. Індустріалізації сприяв менталітет японської нації - навички общинного колективізму, відповідальність і організованість, а також «патерналізм» зі своєю системою заохочень і покарань, взаємин між господарем і робітниками, коли господар вважався «батьком» і покровителем робочих і контролював всі сторони їхнього життя. Це знижувало рівень з / п. Фактором, який гальмує ПП був надлишок дешевої робочої сили, її дешевизна, так як це зменшувало стимул до впровадження машин. Тому до початку світової війни переворот ще не був закінчений: 40% підприємств залишалося на мануфактурної стадії; 60% населення було зайнято в с / г і експорт Японії в основному становила с / г продукція. Головною особ-стю ек-ського розвитку Японії було поєднання в одних і тих же хронологічних рамках мануфак-ної, примушує-ної і монополістичної стадій розвитку капіталізму. Тут в 1880 р утворилася перша монополія. У 1882 р монополією стала пароплавна компанія - суднобудівне і транспортний об'едіненіе.Под'ем примушує-сти характ-ся військовою спрямованістю. На початку 90-х рр. 19 в. Японія встала на мілітаристський шлях і в 1894г. Японія, напавши на Китай через суперечку за твердженням контролю над Корейським п-вом, в японо-китайської війни здобула ряд перемог. У 1895 р була прийнята програма розвитку народного госп-ва на 10 років, кіт. ставила завдання реорганізувати і зміцнити військові сили, для чого було намічено створення нових галузей промисло-сті - тяж. і військової. Високими темпами розвивалося військове та торгівельне суднобудування.

14. Мануфак-ний період в Росії. Особливості пром-ного капіталізму (18-остання третина 19 ст.)

Мануфактурний період В РОСІЇ в пер. чверті 18 ст. відповідає періоду реформ Петра I, метою кіт. була ліквідація ек-ської відсталості Росії, розвиток примушує-сти. На початковому етапі капіта-ських отнош-ий гос-во дотримувалася політики протекціонізму. Однак бурж. політику проводило феодальне гос-во і це ускладнювало соц-но-ек-ське розвиток. Розвиваючи примушує-сть, гос-во сприяло розвитку буржуазної ек-ки, але будучи феодальним, гос-во не прагнуло прискорити перехід країни на капіта-ський шлях, тому намагалося підпорядкувати бурж. отнош-я інтересам феодалів. Результ-му такої політики стали складні напівфеодальні отнош-я і полукапіталістіческіе отнош-я, приміром кіт. явл-ся кріпосна мануфактура. Для мануфак-го произв-ва ще не дозріли ек-ські умови, тому що первісне нагромадження капіталу ще тільки почалося. Тому ек-ська політика Петра 1 була спрямована на подолання нестачі первісного нагромадження. В результаті в госп-во країни з ініціативи д-ви відразу впроваджувалася мануфактура в централізованій формі, для кіт. були потрібні великі капітали. Купцов з такими капіталами було мало, але і вони не прагнули вкладати їх в нову справу. Тому недолік капіталів переборювався трьома шляхами: по-перше, шляхом строит-ва казенних підприємств на держ-ні гроші (тільки в останні роки царювання Петра з'явилися приватні мануфактури, а частина казенних були передані в приватні руки); по-друге, шляхом виявлення та мобілізації приватних капіталів насильницькими, адміністративними заходами (якщо окремі капітали були недостатні для заснування мануфактур, то купців змушували об'єднуватися і спільно будувати мануфактуру, а якщо капітали ховалися від влади, то за Указом конфісковували гос-вом і третина одержував донощик); по-третє, шляхом гос-ного стимулювання ек-ськими заходами (коли гос-во надавало різні пільги, позички та субсидії, безкоштовно забезпечувало сировиною, а часто передавало казенні мануфактури в приватні руки - особливо коли казенні мануфактури були збитковими і приходили в занепад) . Стимулюючу роль відігравало реформа армії і строит-во флоту, кіт. сприяли відкриттю ринку для мануфактур.Однако, крім капіталів для мануфак-го произв-ва необхідні були вільні робочі руки, кіт. в Росії не було через кріпацтва. Тому видається Указ 1721р. про дозвіл купувати кріпаків, щоб перетворювати їх на кріпаків робітників. Цей указ ставився до купців і зрівнював їх з дворянами, оскільки дворяни і так мали право купувати і використовувати працю кріпаків. Щоб не допускати зрівняння купців з дворянами права купців-мануфактуристов були обмежені, а саме, кріпаки і сама мануфактура ставали не власністю купця, а лише його умовою владенія- тобто посесія, а кріпаки робітники прикріплялися ні до господаря, а до мануфактурі, і тому він не мав права їх продати, або використовувати поза мануфактури. Власником такої мануфактури юридично вважалося гос-во і всі закони, що видавалися для казенних мануфактур, поширювалися і на посесійні, т. Е. Гос-во встановлювало для них обсяг вироб-ва, з / п і норми виробітку. Т.ч., було покладено початок «кріпак мануфактурі», оригінальною ріс. формі примушує-сти з використанням примусового, кріпосної праці. Однак не всі ріс. мануфактури були кріпаками. Існувало 4 види мануфактур: - казенні; - посесійні; - купецькі; - вотчинні (належать дворянам на правах повної власності). До казенним і посесійних приписувалися і держ-ні селяни, кіт. не були кріпаками і приписувалися на певний термін для відпрацювання величини гос-ной податі, а потім поверталися знову в село. Купецькими звані-сь мануфактури не тому, що належали купцям, а тому що могли бути власністю селянина чи дворянина, т. Е. Купецькими називалися мануфактури з найманими робітниками, де найманими могли бути ті ж кріпаки, але не кріпаки мануфактуристам, а відпущені на оброк поміщицькі селяни. По відношенню до мануфактуристам вони були найманими і експлуатувалися капіта-ськими методами, а знач. в їх основі були капіта-ські отнош-я. У зв'язку з цим кріпаки мануфактури не можна було вважати феодальнимі.Іменно кріпосна мануфактура була проявом «другого видання кріпацтва» і саме кріпосне право стало тим інструментом, кіт. дозволив пристосувати капіта-ську мануфактуру до феодального ладу. А в міру розвитку капіта-ських явищ в ек-ці посилювалося і кріпацтво, щоб пристосувати ці явища до феодальних порядків. В рез-ті розвитку кріпосної мануфактури відбувалося зрощування мануфактуристов з феодалами. Так, мануфактуристи отримують дворянські звання, стають князями, баронами і ін., А поміщики включаються в промисло-ве предприним-во, заводять мануфактури в своїх іменіях.Мануфактурное вироб-во висуває Росію в 18 ст. в число передових країн і це відбивається на експорті, який становить 52% в 1726г., провідні місця в ньому займає залізо і парусина. Успішно розвивалося порохове, скляне, паперове і кораблебудівному вироб-во. Успіхи ріс. мануфактури пояснювалися низькими витратами на сировину, паливо і оплату труда.Более інтенсивно розвивалося текстильне вироб-во і металургія. За Петра 1 було побудовано близько 30 текстильних мануфактур, Росія практично забезпечувала Європу парусиною. Центром металургії став Урал, Росія перестала залежати від імпорту металу і до 80% його стала експортувати, гл.обр. в Англію.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОМИСЛОВОГО капіталізму В РОСІЇ полягали не тільки в кріпак мануфактурі, а також у владі гос-ва над примушує-стю і в циклічності ек-ського розвитку. Це означає, що при Петрові з ініціативи д-ви будувалися не тільки казенні мануфактури, а й приватні, і нерідко примусовими заходами. Ключевський назвав це «казенно-парниковим вихованням промисловості». Завдяки чому, за короткий термін Росія змогла реалізувати свої цілі: -перейти до стадії мануфак-го произв-ва; -забезпечити армію і флот всім необхідним; -ліквідіровать відставання в ек-ському развітіі.В примушує-сти основну частину становили казенні та посесійні мануфактури, тобто формально теж належать гос-ву. Переважна частина продукції мануфактур надходила в розпорядження гос-ва і ціни на неї тому визначалисяне ринком, а встановлювалися гос-вом. Гос-во управляло не тільки казенними і посесійними, але всіма іншими тканинами. Воно давало держ-ні замовлення підприємствам, навіть якщо продукція не призначалася для скарбниці, а в разі невиконання замовлень відбирало мануфактуру і передавало іншому «завододержателю». Це означало, що приватної власності на пром-ве підприємство не визнавалася.У рез-ті вирішальну роль в госп-ві стала грати бюрократія і регламент, кіт. в більшій мірі поширювався на казенні мануфактури, що робить неможливою конкуренцію і вдосконалення вироб-ва, тому що не міг замінити ринку. Підприємець був зацікавлений лише в одержанні вигідного казенного замовлення і в отриманні під цю продукцію від гос-ва землі, ліси і різних привілеїв, для чого потрібно було мати зв'язку в прав-ве і вміння підкуповувати чиновників. Звідси різні зловживання, в числі кіт. поява мануфактур, що значаться тільки на папері. Т.ч., в Росії прогресивні реформи (на відміну від Заходу) проводилися зверху, репресивної гос-ной машиною, в інтересах гос-ва, його зміцнюючи і пригнічуючи т-во. Але посилення деспотії викликало уповільнення розвитку - ек-ський застій, а це призводило до необхідності проведення нових реформ. Звідси циклічність ек-ського розвитку - як одна з особливостей розвитку Росії. Після смерті Петра 1 спостерігався тривалий застій мануфак-ної примушує-сти, кіт. змінився новим підйомом тільки при Катерині II. Її політика відрізнялася від політики Петра, оскільки вона вважала, що торгівля і фабрики не повинні вестися примусом, а дешевизна можлива лише при великому числі продавців і товарів. Тому вона видавала ряд законів, що обмежують гос-ву регламентацію. Так, вже не було потрібно спеціального гос-ного рішення на відкриття мануфактур, було заборонено купувати до мануфактур кріпаків, а значить створювати нові посесійні підприємства, вживалися заходи для розширення торговельно-промислового населення, на кіт. Катерина покладала основи процвітання госп-ва.Однако, повністю подолати адміністративну систему їй не вдалося, тому що залишалися раніше засновані казенні та посесійні підприємства, розвиток деяких галузей (металургійної, вовняної та ін.) визначалося казенної регламентацією. Але в цілому розвиток вироб-ва прискорився і число мануфактур зросла.

ТОРГІВЛЯ І ФІНАНСИ. З ростом мануфак-ного вироб-ва і товарності поміщицького госп-ва збільшувався внутр. ринок Росії. Під особливим покровительством гос-ва була зовн. торгівля і в ній відбулися кач-ні зміни. По-перше, провідне місце в експорті стали займати примушує-ні товари. По-друге, торгівля мала активний торговельний баланс (тобто експорт перевищував імпорт, а різниця у вигляді іноземних монет залишалася в Росії) .Преобразованія петровського періоду шукало нові способи поповнення скарбниці і спочатку використовувалися традиційні методи - шляхом збільшення непрямих податків і введення нових податків (н-р, на вулики, на продаж огірків, на бороди і т.п.) Прямим податком з населення була подворная подати, а з 1724г.- подушна подати, кіт. на 35% збільшила гос-ний дохід і залишалася головною статтею доходів в бюджеті і в кінці 18 ст. становила 34% доходів. На другому місці стояв «питних дохід», кіт. давав 29% доходів казни.Однако витрати гос-ва росли швидше за доходи, тому для покриття дефіциту бюджету гос-во стало друкувати паперові гроші (асигнації), посилений випуск кіт. викликав інфляцію і до кінця 18 ст. за паперовий рубль давали 50 металевих копійок. С / Г не відчувало великих перетворень як примушує-сть, щоб не зачіпати монополію дворян-поміщиків на землю і володіння кріпаками. Але прав-во Петра вживав заходів для поліпшення с / г: виписувалися з-за кордону кращі породи худоби, були замінені серпи на коси, влаштовувалися «кошару заводи». Але основними зміни були природні процеси - збільшення товарності вироб-ва і посилення експлуатації селян, що вело до географич.поділу панщини і оброку. Збільшення панщини означало збільшення посівних площ, зате оброк давав більше можливостей для селянської ініціативи (оскільки менше пов'язував селян і вони могли займатися торговим і промисловим предпринимат-вом, тому в оброчних маєтках посилювалося розшарування селян). Але найбільшу ек-ську сам-сть мали держ-ні селяни, кіт. не були в особистому зав-сті від поміщика, а лише платили держ-ні податки і виконували регламентовані держ-ні повинності. Т.ч., в 18 ст. зусиллями гос-ва в Россі утворюється складне переплетення феодальних і капіта-ських елементів в ек-ці. Воно й забезпечило подальше зростання феодально-кріпосницького госп-ва, посилило гос-во і підвищило значення Росії в міжнар. справах. Однак подальше протиріччя між капіта-ським вироб-вом і кріпацтвом привеликий кризи феодально-кріпосницької системи, кіт. знову гальмувала ек-ське розвиток Росії і полягала в наступному. По-перше, з 20-х рр. 19 в. в Росії посилено росли с / г т-ва і переймалося все нове, що було в с / г за кордоном - новинки європейської с / г техніки, наукові сівозміни, породистий худобу, майстерні з виготовлення машин. Однак безкоштовну працю кріпаків гальмує застосування техніки. По-друге, з натур-го госп-во все більш ставало товарним (т. Е. Не для власного споживання виробляється, а для продажу) і в сер. 19 в. воно вже становило 18%. Це викликало зростання ренти, тому що для продажу потрібно більше продукції, ніж для свого споживання. Втягуючись в товарно-грошові відносини, поміщики збільшували експлуатацію селян настільки, що виводили її за рамки феодалізму. Так, через збільшення панщини поміщики переходили на «місячину», коли селянинові не було можливості працювати на своїй госп-ві їх зміст брав на себе поміщик, видаючи щомісяця продукти харчування. Така експлуатація вже не вважається феодальної, а стає змішаною або напівфеодальній - полукапіталістіческой формою. У північних р-нах, де переважав оброк, поміщики його збільшували в 2-3 рази і селяни все частіше повинні були займатися промислами, найматися в промисло-сть, виплачуючи оброк ні з доходів с / г, а з інших заробітків, що теж не може вважатися феодальної рентою. По-третє, поміщики почали застосовувати і найману працю. Головне-це низька виробниц-сть кріпосної праці в с / г, він в 6 разів нижче праці найманого. Оброк теж не стимулював розвитку с / г, тому що рента в Росії не була регламентована і при збільшенні доходу селянина поміщик збільшував оброк. Поміщики, бачачи недоліки панщини і оброку, стали застосовувати і найману працю, кіт. часто набував теж потворні напівфеодальні форми. Саме через кріпацтва в країні був недолік найманих робітників і тому народжувалися такі напівфеодальні форми найму. По-четверте, розвиток товарно-грошових відносин підривало монополію дворян на землю. З 1801 року допускалася вільна торгівля землею без кріпаків, тобто земля стала товаром. Маєтки розорилися поміщиків скуповували купці і розбагатіли держ-ні селяни. Т.ч., новими капіта-ськими явищами були - народження нової техніки, зростання товарності, найману працю, що не поміщицьке землеволодіння. У них і висловлювався прогрес в с / г. Але їх подальший розвиток гальмувала феодально-кріпосницька система, тому ці явища набували потворну напівфеодальну форму.

15. Ек-ка Росії на початку 20 ст. (1900-1917). особливості монополізації

20в. став для Росії періодом тяж. випробувань і неймовірного злету. Саме в першій пол-не 20 в. Росія брала участь у всіх найбільших світових військових конфліктах (Першої і Другої світових війнах): - Росія воювала з Японією в 1905, 1938, 1939,1945 роках; -з Німеччиною з 1914-по 1918 рр. і з 1941-1945 рр .; -з Фінляндією з 1939-1940 і з 1941-1944 рр .; -з Туреччиною в 1914 р .; - з Угорщиною з 1941-1944 рр .; -з Румунією в 1940р. і з 1941-по 1945гг.В першої пол-не 20 в. в країні відбулися 3 рев-ції: -бурж. рев-ція 1905 р.; - лютнева бурж. рев-ція 1917 р.; - жовтнева соціалістична рев-ція 1917 г..Прічем, рев-ції 1917 р. привели до зміни заг-но-політичне життя. ладу в країні, а після жовтневої рев-ції 1917 р. послідувала Громадянська війна, що проходила у всій країні і принесла величезні жертви серед населення та руйнування нар-ного госп-ва. У першій пол-не 20 в. неодноразово поставало питання не тільки про цілісність, але і про існування Російського гос-ва. І особливо гостро ця проблема стояла в зв'язку з фашистською Германіей.В рез-ті відбуваються наслідків і потрясінь радикально змінювалася ек-ка, ідеологія, культура і заг-но-політичне життя. лад. З них найбільш суттєвими були зміни в ек-ці, пов'язані зі зміною форм собст-сти. Якщо раніше ек-ка протягом століть базувалася на приватній влас-сті, то після соціалістичної рев-ції громадська, гос-ва собст-сть стала переважаючою, що відбилося на розподілі підсумків праці, ставлення населення до праці, собст-сти і рез там праці. Що стосується ідеології, то тут зміни набрали заміні старої ідеології, заснованої на самодержавство і релігії, на нову ідеологію демократії і атеїзму, в кіт. до відомих демократичних. цінностям таким як свобода, рівність, братерство додалися інтернаціоналізм, нові цивільні права на працю, соц-ву захищеність. І метою нової ідеології стало побудова комуністичного заг-ва.В рез-ті концентрації собст-сті і величезної частки рез-тов праці мільйонів людей в руках гос-ва дозволили зосередити величезні матеріальні та фінансові ресурси і спрямовувати їх на реалізацію найважливіших ек-ських і соц-них завдань розвитку країни. Це дало можливість Росії в найкоротші терміни створити величезний індустріальний потенціал (при створенні СРСР) і добитися великих успіхів в освіті, науці, культурі. Країна змогла стати однією з головних світових держав, з величезним міжнар. авторитетом (особливо після Другої світової війни). У першій пол-не 20 в. можна виділити наступні етапи розвитку: - з 1900 по 1917 рр.; - з 1917 по 1941 рр .; - з 1941 по 1950 рр.

ЕКОНОМІКА РОСІЇ В ПЕРІОД 1900-1917 рр. Провідними тенденціями соц-но-ек-ського розвитку Росії на початку 20 ст. були подальше зростання капіталізму, перехід його в монополією-ську стадію, входження країни в світову капіта-ську систему. До поч. 20 в. в Росії склалася капіта-ська система ведення госп-ва, що виражалося у збільшенні числа підприємців і їх капіталів, в зростанні найманих працівників, переозброєння пром-ного вироб-ва, використанні досягнень 2НТР і в переході до монополією-ської стадії капіталізма.Формірованіе монополією -ского капіталізму в Росії мало свої особ-сті, суть кіт. полягала в наступному :: 1) незважаючи на високі темпи розвитку промисловості і фінансово-банківської системи в країні залишалося відсталим с / г; 2) активне втручання д-ви в ек-ку через слабку російської буржуазії, (гос-во за допомогою законодавчих актів, держ-них замовлень, фінансової підтримки покровительствовало створення великих підприємств і фінансово-промислових об'єднань) .3) активне проникнення в країну іноземних капіталів. Т.ч., монополією-ський капіталізм в Росії формувався в умовах диспропорції політичне життя. і ек-ського розвитку, збереження дворянських привілеїв, низького ур-ня життя переважної частини населення і слабо розвиненою селянської приватної собст-сти на землю. Незважаючи на швидке пром-ве розвиток Росії, її міжнар. становище, політичне життя. і соц-ні отнош-я, а також ур-нь життя населення не відповідали європейським нормам, і не супроводжувалося соц-ним і політичне життя. прогресом. У цей період Росія, залучена в міжнар. товарообіг, не могла уникнути впливу світових ек-ських криз (це свідчило про об'єктивно зростаючому ек-ському єдності пром-ного світу). Світова криза початку 20 ст. 1900-1903гг., Що почався на Заході, торкнувся ек-ку Росії, що позначилося в скороченні вироб-ва продукції, зростанні цін, збільшення числа безработних.Однако в Росії ця криза прийняв затяжний і тяж. хар-р. У період кризи закривалися не тільки середні і дрібні, але і великі підприємства. Всього за роки кризи закрилося 3 тис. Середніх і дрібних підприємств, на яких працювало 112 тис. Робітників. Було ліквідовано: в металургій. пром-сті 18 великих підприємств з капіталом 55 млн. руб .; в машинобудуванні - 33 підприємства; виплавка чавуну скоротилася на 15%; знизився видобуток нафти; строит-во доріг зменшилася в 7 разів; різко скоротилося ж / д строит-во; вугільна пром-сть знизилася всього на 0,3%, а з 1902р. видобуток стала підвищуватися. Вплив кризи на торгівлю проявилося в скороченні ввезення пром-них товарів, особливо машин і устаткування. У легк. пром-сти криза проходила більш м'яко, пожвавлення в х / б і полотняною пром-сти почався вже в 1902-1903 РР.В цілому криза 1900-1903 рр. не зупинив поступального розвитку капіталізму в Росії, він сприяв подальшої монополізації - початку 2-ий хвилі монополізації (після 1890-х років) і створення великих пром-них об'єднань-сіндікатовКрізіс 1900-1903гг. змінився застоєм (депресією) 1904-1908гг., причиною кіт. були російсько-японська війна і що послідувала за нею рев-ція. В ході війни 1904-1905рр. військові замовлення, з одного боку, сприяли розвитку галузей пром-сти, пов'язаних з вироб-вом озброєння і боєприпасів, а з ін., величезні витрати на її ведення привели до погіршення фінансової системи країни і дефіциту гос-ного бюджету. Тільки витрати на ведення військових дій в російсько-японській війні обійшлися в 2347 млн. Рублів, крім того, майно, що відійшло до Японії, і потоплені в ході війни кораблі обійшлися в 500 млн. Рублей.Ітогом війни 1904-1905рр. стала криза фінансових ресурсів, скорочення капіталовкладень в пром-сть і с / г, а також дезорганізація вироб-ва і управління. Все це відбилося на загостренні соц-но-політичне життя. протиріч в Росії і призвело до рев-ції 1905-1907 рр. Найбільш негативні-но наслідки кризи 1900-1903гг. і депресії 1904-1908гг. відбилися на с / г. У цій галузі капіта-ські отнош-я розвивалися слабо через панування дворянського землеволодіння, що вело до гострого обезземеливанию селян. А висока орендна плата, введена дворянами за свої землі, не дозволяла селянам збільшувати посіви. Тому лише 15% селян мали можливість вести товарне вироб-во, а решта вели натур-ве госп-во. Все це позначилося на стані фінансів. У цей період доходи держбюджету не забезпечували витрати, кіт. росли в зв'язку з необхідністю утримання царського двору, величезного бюрократичного і поліцейського апарату, необхідністю придушення народних хвилювань і проведеної царем агресивної зовн. політикою. Для покриття всіх цих витрат царський прав-во збільшувало зовн. позики, розмір кіт. різко возрастал.В період рев-ції виступи селян проходили по всій країні (9,5 тис. виступів) під впливом робітничого руху. У підсумку, незважаючи на придушення рев-ційного руху-я і збереження монархії і самодержавства, в країні відбулися соц-но-політичне життя. зміни: 1) був введений новий представницький орган - Держ-ва дума, що ознаменувало початок парламентаризму в країні; 2) дозвіл на створення політичне життя. партій, профспілок; 3) розширення кола виборців, скасування цензури; 4) відповідно до Указу від 9 листопада 1906р., був дозволений селянам вихід із сільської громади з виділенням їм висівок, земельних ділянок на хуторах.Россійская ек-ка дуже повільно виходила з депресії, і 1908 рік усе ще залишався важким для багатьох галузей пром-сти. Починаючи з 1909 р, в Росії почався новий пром-ний підйом, який тривав аж до Першої світової війни. За цей період пром-ве вироб-во збільшилася майже в 1,5 рази. Підйом 1909-1913гг. був характерний для всіх галузей вироб-ва і став найважливішим етапом в ек-ському розвитку Росії. Уже в 1909 р загальний приріст пром-ної продукції склав 2,9%, а в 1910г.-17,6%. Швидко долали кризу підприємства Півдня Росії, оснащені сучасною технікою. Найбільш високі темпи розвитку були хар-ни для галузей з високим рівнем монополізації (машинобудування, металургія, паливна). Причому, приріст пром-ної продукції в галузях, що виробляють ср-ва произв-ва, був значно вище, ніж в галузях, що виробляють предмети потребленія.Особенно швидко росла військова пром-сть і строит-во вое6них кораблів. Це було пов'язано з підготовкою до першої світової війни. Держ-ні замовлення прискорювали розвиток заводів, пов'язаних з вироб-вом озброєння і боєприпасів. Знач-ними були успіхи в металообробної пром-сти, в металургії. У легк. пром-сти ведущ. Полож-е займала текстильн. і харч. пром-сть. Високими темпами розвивалася гумова і шкіряно-взуттєва пром-сть. У регіональному розміщенні произв-них сил як і раніше зберігалася нерівномірність пром-ного розвитку. Велика залишалася зосередженої в шести р-нах, де вироблялося 75% валової продукції і було зосереджено 79% всіх фабрично-заводських робітників: -Центральні-Промисловому; - Північно - Західному; -Південний; -Прібалтійском; - Польському; - Уральському. Незважаючи на кризу і соц-но-ек-ську відсталість, Росія вступила в стадію імперіалізму і утвердження панування монополією-ського капіталізму одночасно з розвиненими країнами міра.Россійскій імперіалізм визначався як загальними рисами, закономірностями, суперечностями для всіх імперіалістичних країн, так і своїми специфічними особ-ня. Важн. рисою монополією-ського капіталізму була концентрація вироб-ва, кіт. особливо посилилася в металургій., машинобудівної, х / б пром-сті.Високой концентрації пром-ного вироб-ва в Росії сприяли також великі держ-ні замовлення на військову продукцію в машинобудуванні і металургії, а також строит-во відразу великих підприємств. І на початку 20 ст. Росії стояла на одному з перших місць в світі за рівнем концентрації вироб-ва. Монополізація капіталізму, концентрація вироб-ва були вирішальною передумовою переростання пром-ного капіталізму в імперіалізм. У перше десятиліття 20 в. процес монополізації торкнувся практично всі галузі пром-сти, синдикати панували на внутр. ринку і шукали шляхи виходу на зовн. ринок. У період з 1909-1913 рр. виникають монополією-ські об'єднання вищого типу - трести і концерни на основі злиття окремих підприємств в одне або загального фінансового руков-ва. Для них були хар-ни: керівна роль банку; участь підприємств у вирішенні питань про розподіл пакетів акцій; установа дочірніх підприємств; збереження формальної самостійності що входять в об'єднання предпріятій.Образов-е трестів найбільш активно йшло в тяж. пром-сти, при організації монополією-ських об'єднань в цій галузі брали участь прав-ні кругі.Образов-е монополією-ських спілок йшло в гострій конкурентній боротьбі за контролем над трестами між іноземним і російським фінансовим капіталом, а також між російськими банками. Ця боротьба завершилася виникненням фінансово-пром-них груп, серед них найбільший вплив мали:

-Російський-Азіатський міжнар.комерційний банк; -і Петербурзький міжнар. комерційний банк.Сращіваніе промисловості і банків і розвиток вищих типів монополією-ських об'єднань було хар-но для багатьох галузей пром-сти: суднобудування, машинобудування, транспорту, кам'яновугільної, нафтової та ін. галузей. Передвоєнний пром-ний підйом став важливим етапом складання фінансового капіталу в країні. Відбулися зміни в системі фінансування пром-сті (гос-во заохочувала кредитування пром-сти російськими банками). Сума вкладів в кредитній системі дозволяла задовольнити потреби в кредиті за рахунок внутрішнього ринку. Одночасно в країні набирають силу і фінансові угруповання, які прагнуть вийти з-під контролю гос-ва, і більше того, використовувати його в своїх інтересах.Крупнейшімі установами кредитної системи - Держ-ний банк і акціонерні комерційні банки. Держ-ний банк, підпорядковувався Мін-ву фінансів, явл-ся знаряддям політики д-ви і сприяв складанню гос-но-монополією-ського капіталізму. Для російської ек-ки поч. 20 в. було хар-но також зрощування банківського капіталу з пром-ним. Директора і члени правлінь 8 петербурзьких банків входили до правління більш ніж 200 пром-них підприємств, а великі промисловці обиралися в правління банків. В рез-ті зрощування фінансового і пром-ного капіталу утворювалися фінансові олігархії. Із зростанням ролі банків, посилився наступ іноземного капіталу на фінансову систему Росії, і до 1914 року 45% акціонерного капіталу 10-ти найбільших комерційних банків країни становив іноземний капітал. Це дозволило іноземним інвесторам розширити сферу свого впливу в ек-ці Росії, проникаючи в багато галузей пром-сти (в т.ч. і військову). Основним напрямком іноземних капвкладень була тяж. пром-сть.Вместе з тим в нач. 20 в. Росія продовжувала залишатися аграрною країною: в с / г вироб-ве було зайнято 3/4 населення, частка селян в соц-ної структурі т-ва становила 84%. Тому без вирішення проблем с / г інтенсивний розвиток країни було невозможним.С ек-ським підйомом 1909-1913гг. було пов'язано проведення аграрної реформи, програму кіт. розробив і здійснив П. А. Столипін. Сутність реформи полягала в руйнуванні громади і закріплення землі в приватну собст-сть селян, в створенні хутірського і висівкового госп-ва. При цьому поміщицька собст-сть на землю залишалася в недоторканності. Селяни могли продавати і купувати земельні ділянки і брати для покупки землі суди в Селянському банку, а для зняття напруженості в земельному питанні заохочувалося переселення селян з центральних р-нів в малонаселені околиці - Сибір, Далекий Схід, де переселенці отримували за рахунок гос-ного земельного фонду наділи. В цілому столипінська реформа була прогресивною, тому що посилила перерозподіл земель на користь заможних селян, заміняла віджилі, напівкріпосницького госп-ні структури новими, що дають можливість інтенсивного розвитку капіталізму в с / х.Ускоренію нового пром-ного підйому в Росії сприяли наступні фактори: 1) досягнення рев-ції 1905-1907 рр . (В ході кіт. Робітники добилися підвищення зарплати на 15%, а селяни скасування викупних платежів, що призвело до підвищення купівельної спроможності населення); 2) розвиток внутр. ринку (торговий оборот за період 1905-1907 рр. збільшився в 1,5 рази і склав 2. 3 млрд. рублів); 3) столипінська аграрна реформа і високі врожаї; 4) зріс вивіз зерна на зовн. ринок, де ціни зросли на 35%. 5) загальне зростання населення і зокрема міського. З початком Першої світової війни общеек-ське становище країни погіршилося. Вже на початку війни цілий ряд галузей почав відчувати спад. Руйнівний вплив війни зазнавало с / г, посівні площі скоротилися на 10 млн. Десятин, збір зернових з 2,8 млрд. Пудів в 1913 р до 2,2 млрд. Пудів в 1916-1917 рр. Призов до армії чоловіків позбавив селянські госп-ва працівників і годувальників. Все це зумовило падіння с / г вироб-ва, що призвело до продовольчої кризи, від кіт. особливо страждало населення в великих містах. Вирішальне знач-е для пром-сти мали потреби армії. Успіхи були досягнуті в произв-ве нарядів, патронів та інших видів військової продукції, але в основному за рахунок згортання вироб-ва мирної продукції в машинобудівній, металообробній і металлургич. галузях. Підприємства легк. пром-сти також переходили на випуск військової продукціі.Однако вітчизняна пром-сть не справлялася з військовими потребами, тому на фронті гострої залишалася нестача озброєння. У зв'язку з цим прав-во звернулося із замовленнями за кордон - до США, Англії, Франції, Швеції, Японії та ін. Транспорт теж не забезпечував потреб фронту і тилу. Евакуація з прифронтових районів в 1915р. викликала хаос на ж / д, накопичувалися НЕ перевезені вантажі, а так як навесні 1916р. цю проблему вирішити не вдалося, то до зими 1916-1917гг. транспорт був паралізований. Заглиблювався паливний і сировинна криза. Всевозрастающие витрати на ведення війни (1 день обходився 50 млн. Руб.) Засмутили гос-ву фінансову систему, тому що прав-во намагалося заповнити витрати за допомогою збільшення випуску паперових грошей (їх випуск за роки війни збільшився в 6 разів), за допомогою внутр. і зовн. позик і за допомогою збільшення податкових питань. Всі спроби оздоровлення ек-ки не привели до полож-ним рез-там. Ек-ка Росії з її численними феодальними пережитками виявилася не в змозі винести тяжкості війни. Система вільного капіта-ського ринку в умовах війни проявила свою нездатність задовольнити потреби фронту, мирного населення і пром-сті. Гос-во змушене було піти на активізацію свого втручання в ек-ку, на встановлення контролю над приватними підприємствами. Уже на початку 1915 р. були утворені «особливі наради», серед кіт. найважливішим було - «Особлива нарада з оборони», керувала військової ек-кою і постачанням фронту. У роботі «особливих нарад» брали участь чиновники мініст-в, представники регулюючих гос-них органів, Держ-ної думи, Держ-ного Ради, що знаходяться під впливом монополій і банків. Все це свідчило про зрощування гос-ного апарату з капіталом і оформленні «гос-но-монополією-ського капіталізму».

ОСОБЛИВОСТІ МОНОПОЛІЗАЦІЇ В РОСІЇ. Соц-но-ек-ська відсталість Росії не завадила їй вступити в стадію імперіалізму з пануванням монополією-ського капіталу одночасно з розвиненими країнами світу. 1 етап монополізації в Росії почався в 80-і рр. 19 в. , Коли почали виникати монополії насамперед в нових галузях. Їх першими формами були - союзи, картелі або синдикати цукрозаводчиків, гасових бакинських заводчиків, рейкових фабрикантів, кіт. були тимчасовими об'єднаннями і після закінчення терміну договорів вони розпадалися. 2. Наступним етапом монополізації можна вважати період кризи 1900-1903гг. , Коли утворюються стійкі масові об'єднання, які стали основою ек-ської життя. Їх основною формою стали синдикати - об'єднання підприємств однієї галузі, які здійснюють продаж готової продукції, закупівлю сировини і розподіл замовлень через єдиний орган по збуту. Вони зберігали виробничу і юридичну самост-сть, але втратили комерційну самост-сть. Незважаючи на угоди між підприємствами, всередині об'єднання існували протиріччя, а також конкурентна боротьба з іншими монополією-ськими об'єднаннями і підприємствами. Ведучий. полож-е в чёр. мет. належало синдикату «Продамет», в трубопрокатному виробництві «Трубопродажа», в колір. мет. акціонерне т-во «Мідь», в машіностроенііоб'едіненія «Продпаровоз» і «Продвагон», в нафтовий картель «Нобельмазут» і т.д. Створювалися монополією-ські союзи і в лёгк. пром-сти, кіт. об'єднували петербурзькі та лодзинські х / б, полотняні та ін. підприємства. В результаті процес монополізації в перше десятиліття 20в. торкнувся практично всі галузі промисловості і синдикати панували на внутр. ринку і шукали шляхи виходу на зовн. ринок. 3.Следить етапом монополізації в Росії стали роки підйому 1909-1913, коли відбувається образів-е нових синдикатів і картелів і виникають монополією-ські об'єднання вищого типу - трести і концерни, кіт. існували на основі злиття окремих підприємств в одне або загальний фінансовий руков-во, при цьому повністю втрачали вироб-ву і комерційну самост-сть. Для таких видів монополій була хар-на керівна роль банку, більш висока концентрація капіталу і управління шляхом акцій. Найбільш активним було утворення трестів у важкій пром-сти за участю прав-них кіл. Російський імперіалізм мав і ін. Риси, характерні для всіх країн. 2) Др. загальної тенденцій явл-сь - концентрація вироб-ва, кіт. найсильніше проявилася в металургій., машинобудівної та х / б пром-сті. На великих підприємствах цих галузей було зосереджено близько 49% робочих пром-сті. За концентрації вироб-ва Росія на початку в. стояла на одному з перших місць в світі і цьому сприяли великі держ-ні замовлення на військову продукцію і строит-во на рубежі століть відразу великих капіта-ських підприємств, а також кризи і депресії. Висока концентрація вироб-ва була хар-на також для нових пром-них р-нів - Донбасу, Центрально-Промислового і ін. 3) Наступна риса російської ек-ки - концентрація капіталу, через що відбуваються зміни в системі фінансування пром- сти. Гос-во заохочувала кредитування російськими банками промисловості і сума вкладів в кредитній системі дозволяла задовольнити потреби в кредиті за рахунок внутр. ринку. Однак, в країні набирають силу фінансові угруповання, кіт. прагнуть вийти з під контролю гос-ва і, гірше того, використовувати цей контроль в своїх інтересах. Найбільшими кредитними установами були Держ-ний банк і акціонерні комерційні банки, кіт. безпосередньо до 1914 р зосередили 70% всіх вкладів і поточних рахунків. Держбанк підкорявся Мін-ву фінансів і явл-ся знаряддям політики д-ви, сприяв складанню гос-но -монопол-ського капіталізму. У 5-ти найбільших петербурзьких банках була зосереджена майже половина ресурсів і активних операцій всіх акціонерних банків. З посередників акціонерні банки перетворювалися в грошових монополістів. Найбільш великими монополією-ськими банківськими групами були: Російсько-Азіатський банк; Міжнародний банк; Азовсько-Донський банк. 4) Наступною рисою монополією-ського капіталізму в Росії був процес зрощування банківського капіталу з пром-ним, коли в умовах кризи 1990-1903 рр. до складу правлінь пром-них підприємств стали входити представники банків, кіт. стали підпорядковувати собі не тільки окремі підприємства, але і окремі галузі. Під впливом банків виявилася металообробна, нафтова і цементна та ін. Галузі. Рез-том зрощування фінансового і пром-ного капіталу стало утворення фінансової олігархії, коли директора і члени правлінь банків входили до правління пром-них підприємства, а керівники найбільших підприємств обиралися в правління банків. В рівній мірі йде посилення ролі банків і зрощування пром-ного капіталу з банківським, коли боротьба за контроль над трестами завершилася виникненням фінансово-пром-них груп, серед кіт. найбільшим впливом користувалися Російсько-Азіатський і Петербурзький міжнар. комерційні банки. Так, до складу Російсько-Азіатського банку входив військово-пром-ний концерн на чолі з об'єднанням «Суспільство Путиловський заводів», «Товариство Невського судостроіт-ного і механічні. заводів, товариш-во «Нафта», нафтові трести Манташева А.І., Ліонозова С.Г. та ін. Крім цього, під контролем Російсько-Азіатського банку знаходилися великі транспортні, машинобудівні, гірничорудні і кам'яновугільні підприємства. Зрощування пром-сти з банками і розвиток вищих типів моноп-ських об'єднань - фінансово-пром-них груп (ФПГ) - було хар-но для багатьох галузей промисловості і для інших країн. Т.ч., для російського імперіалізму були хар-ни як загальні риси, так і специфічні - особливі.

16.Друга НТР і перехід до монополією-ському капіталізму. Формування світового госп-ва на рубежі 19-20 вв

В кінці 19-поч 20 ст. створилися матеріальні передумови для утворення монополій. Перехід до монополією-ському капіталізму був пов'язаний зі 2ий НТР, в рез-ті кіт. відбулися зрушення в розвитку світових вироб-них сил. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ 2 НТРІ ЇЇ НАСЛІДКИ. 1) Електрика. Відбувся перехід від енергії пара до електроенергії і були створені електричні. генератори постійного струму, побудовані перші тепло- і гідроелектричним станції, була створена нова енергетичних. основа примушує-сти і транспорту, тобто вирішена найбільша техніч. проблема. В рез-ті технічної ланцюга: отримання - передача - прийом електроенергії, примушує-ні підприємства могли розміщуватися далеко від енергетичних баз, і вироб-во електроенергії було організовано на особливих підприємствах - електростанціях. 2) Іншим напрямком став транспорт. Був винайдений двигун внутр. згоряння, який працював на рідкому пальному-бензині і отримав широке застосування у всіх галузях промисло-сті і транспорту. У зв'язку з цим з'явилися нові види транспорту - автомобільний, повітряний, де застосовувалися аероплани і дирижаблі. Високі темпи розвитку автомобілебудування спричинили строит-во шосейних доріг. Через потреб швидкості і зростання обсягів перевезень відбулося вдосконалення ж / д техніки, рухомого складу, були прориті найбільші тунелі, в ряді країн з'явилися приміські та міжміські електричні. ж / д, все більше при строит-ве мостів застосовувалася сталь. Розвивався флот, де було розпочато строит-во теплоходів з використанням двигунів внутрішнього згоряння. Йде створення великих надводних кораблів - броненосців, дредноутів, підводних човнів. 3) направленіебило пов'язано з електротехнікою і появою нових засобів комунікацій - телефоном, телеграфом, радіозв'язком. В результаті 2 НТР електротехніка стає однією з провідних галузей, розвиваються її подотраслі.В цілому розвиток електротехнічної промисловості було обумовлено промисловим застосуванням електричної енергії, будівництвом електростанцій, розширенням електричного освітлення міст і розвитком телефонної связі.4) напрямок - це зміни в техніці і технології виплавки чорних металів. Швидкий розвиток машинобудування, суднобудування, військового произв-ва, ж / д транспорту стимулювало розвиток металургії. У металургії були впроваджені нові способи: конверторний, мартенівський, томасовський. У колір. мет. - це електролітичний спосіб, кіт. дозволив розвинути цю галузь. 5) напрямок пов'язаний з новойтехнологіей і організацією вироб-ва. У цей період народилася хімія органічного синтезу і було розпочато вироб-во: пластмас, спокуса-го волокна, синтетичного каучуку, синтетичного бензину. У всі галузі вироб-ва проникають химич. методи обробки сировини - в машинобудівну, текстильну, електротехнічну, де широко використовується хімія синтетичних волокон: пластичних мас, ізоляційних матеріалів, спокуса-го волокна та ін. 2 НТР внесла багато нового для удосконалення технічної сфери легкої, поліграфічної та інших галузей промисло-сті. Були створені - автоматичний ткацький верстат, механічний складальний верстат, винайдений конвеєр США). Система масового потокового вироб-ва вимагала зміни організації праці, тепер обробні машини і робочі місця розташовуються по ходу технологич. процесу. Процес виготовлення змінився і став осуществлятьсябезостановочно, безперервно, з урахуванням поділу вироб-ва на велику кількість простих операцій. 6) напрямок було пов'язано з появою нових матеріалів і технології строит-ва. Були винайдені залізобетон, портландцемент, що докорінно змінило технологію строит-во і дозволило вже в 1880-і роки перейти до строит-ву небоскрёбов.7) напрямок було пов'язано з військовою технікою, де головними напрямками стали - автоматизація стрілецької зброї, автоматизація артилерії, вироб-во вибухових речовин, широке використання засобів повітроплавання і авіації, створення великих надводних і підводних кораблів.

НАСЛІДКИ 2 НТР І ФОРМУВАННЯ СВІТОВОГО ХОЗ-ВА НА МЕЖІ 19- 20 ВВ. 1) Досягнення 2 НТР дозволили перейти до більш високого ур-ню розвитку вироб-нихсіл т-ва. На рубежі 19-20 вв. розвиток світових вироб-них сил відбувалося надзвичайно високими темпами, внаслідок чого збільшився обсяг світового примушує-ного вироб-ва. Колич-ні зміни супроводжувалися бурхливим розвитком техніки, нововведення кіт. охоплювали різні сфери вироб-ва, транспорту, побуту. Радикальні зміни відбулися і в організації примушує-ного вироб-ва і в його технології. Крім того, відбулися істотні зрушення в розміщенні произв-них сил як між країнами, так і всередині окремих гос-в. 2 НТР зумовила активний процес превращеніянаукі в произв-ву силу заг-ва, чого раніше в 18-19 ст. в період примушує-го перевороту не спостерігалося, в зв'язку з чим 2 НТР називають науково-технічною революцією. Крім того, 2 НТР перевершила попередню епоху за темпами техніч. прогресу, винаходи обчислювалися вже не двозначним числом, а чотиризначним (тобто тисячами) .2) 2НТР привела до появи нових галузей-хімічні., електротехнічна., нафтовидобувної, автомобільної, нафтопереробної та Нафтохімічн., літакобудування, вироб-во портландцементу і залізобетону та ін. 3) технічні зрушення, що відбулися в рез-ті 2 НТР, і випереджальний розвиток нових галузей призвели до зміни структури світового примушує-ного вироб-ва. Якщо до 2НТР в загальному обсязі продукції, що випускається переважала частка галузей групи «Б» (тобто вироб-во предметів споживання), то в рез-ті 2 НТР підвищилася питома вага галузей групи «А» (тобто галузей тяж. примушує-сти і вироб-во засобів виробництва). 4) Переважна більшість галузей групи «А» призвело до посилення концентрації вироб-ва, тобто до переваги великих підприємств. 5) В свою чергу велике вироб-во потребувало великих капіталах, тому відбувається концентрація капіталу шляхом об'єднання приватних капіталів, кіт. здійснювалося освітою акціонерних заг-в (тобто переважної стає акціонерна формакапітала). 6) Результатом цього ланцюжка змін стало створення, освіту монополією-ських спілок (тобто монополій) як в області вироб-ва, так і в області капіталів (тобто фінансових джерел). 7) Наслідком 2 НТР стали кризи, що проходили регулярно, починаючи з кінця 19 ст. Це кризи -1873, 1883, 1893, 1901-1902 рр. і ін., кіт. також сприяли переходу капіталізму до монополістичної стадії, т. к. в період криз гинули, перш за все, дрібні і середні підприємства, а це сприяло концентрації і централізації вироб-ва і капіталу. 8) На рубежі 19-20 вв. провідне місце в світі по примушує-ному розвитку займають молоді капіта-ські країни - США, Німеччина, значно просувається Японія, тоді як колишні лідери - Англія і Франція відстають. Центр світового ек-ського розвитку при переході до монополією-ської стадії капіталізму переміщається з Європи в Сівши. Америку. І першою державою світу з ек-ському розвитку стають Сполучені Штати Америки, на другому місці - Німеччина. Т.ч., в кінці 19- поч. 20 ст. створювалися матеріальні передумови для утворення капіта-ських монополій, т. е. капіталізм переходив в свою нову стадію імперіалізму, характ-ся концентрацією вироб-ва і капіталу і пануванням капіта-ських монополій. Однак в різних країнах переважали різні форми монополій, вони залежали від особливостей розвитку цих країн. Історично можна виділити 3 етапи становлення монополій. 1 етап - охоплює 60-початок 70-х рр. 19 століття, коли вільна конкуренція досягла вищого ступеня свого розвитку. На цьому етапі монополії тільки утворювалися, тому були рідкісним винятком із загального правила. 2 етап - починається з ек-ського кризи 1873 року і закінчується до кінця століття. Цей етап харак-ся інтенсивним появою і розвитком картелів. (Картель-це форма монополією-ських спілок, які уклали угоду про обсяги вироб-ва, умовах збуту продукції та найму робочої сили. Учасники союзу зберігають комерційну і виробничу самост-сть). 3 етап - охоплює останні роки 19 ст.-початок 20 ст. і характ-ся появою синдикатів і трестів. (Трест - це форма ек-ського об'єднання, при кіт. Учасники втрачають вироб-ву, комерційну, а часто і юридичну самост-сть, тому влада знаходиться в руках головної компанії. Отримували розвиток в галузях, що виробляють однорідну продукцію). Т.ч., на рубежі 19-20 вв. монополія (як форма організації вироб-ва і капіталу) зайняла панівні позиції в соц-но-ек-ської життя провідних країн світу, хоча ступінь концентрації та монополізації по країнах була неоднаковою, були різними і переважаючі форми монополій, що було пов'язано з особливостями ек -ского розвитку країн. Переважаючі форми монополій по країнам: в США - трести; в Німеччині - картелі і синдикати; в Англії - картелі; у Франції - банківські монополії; в Росії - синдикати; в Японії - концерни (надвеликі промислово-фінансові кредитні групи на чолі з холдинг. компаніями) .Для кожної з країн в конкретний історичний період була характерна своя специфічна форма монополії. Аналогічним чином проявилася і специфіка національної форми імперіалізму. Так, в Росії і Японії імперіалізм мав «військово-феодальні» риси, в Німеччині - «юнкерсько-буржуазні», в Англії - «колоніальні», у Франції - «лихварські», в США - «хижацькі, хуліганські» (кіт. Могли змінюватися з часом) .Після першої світової війни процес концентрації вироб-ва і капіталу активізувався, зростання ек-ського і політичне життя. могутності монополій прискорився. Це зумовило народження іншої форми монополій-концерну, де функції управління вироб-вом, торгівлею і фінансовими операціями злиті воєдино, що дає можливість краще пристосуватися через високого рівня технічного прогресу зі зростаючими масштабами вироб-ва до вимог організації вироб-ва і звернення ( концерни міцно утвердилися перед 2 світовою війною) .Процесс монополізації ек-ки зумовив втручання д-ви в процес розширеного відтворення, так як зміцнення позицій монополій робить це втручання необхідним і одночасно створює умови для його здійснення. Злиття монополій з д-вою в єдиний механізм являє собою вищий щабель процесу монополізації і характ-ся становленням гос-но-монополією-ського капіталізму (ГМК) як загального і основним напрямом у розвитку капіталізму 20 в. (Відмінності між країнами складалися лише в ступені інтенсивності втручання, а також в темпах і його формах) .Развитие ГМК стимулювалося поруч внутр. і зовн. факторів - впливом з боку НТР, загостренням боротьби між імперіалістичними країнами, тенденцією до інтернаціоналізації і транснаціоналізації капіталу, кіт. посилювалася гонитвою за прибутками і необхідністю застосування результатів НТР.Уже на початку 20 ст. існували міжнар підприємства, кіт. використовували спеціалізацію вироб-них підприємств і галузей, вкладаючи капітал в произв-ва, спільними силами діяли на принципах спеціалізації та кооперації на світовому рівні.

17. Особливості ек-ського розвитку провідних країн світу в період становлення монополією-ського капіталізму

США (АМЕРИКАНСЬКИЙ ІМПЕРІАЛІЗМ). На рубежі 19-20 вв. при переході до монополією-ської стадії яскраво проявився ек-ський підйом в США. Ця молода капітал-ська країна переживає розквіт майже у всіх сферах госп-ва і завойовує перше місце в світі не тільки за загальним обсягом продукції, що випускається, але і по кач-ним параметрам. В амер. примушує-сти відбуваються структурні зміни в цей період: раніше провідне місце займала лёгк. пром-сть, тепер на 1 місце вийшла тяж., і вирішальну роль в цьому зіграли нові галузі - електротехнічна., автомобільна, нафтова, гумова, алюмінієва. Перехід до монополією-ської стадії в США починається з 1872 р, з освіти однієї з найбільших нафтових компаній - тресту «СТАНДАРТ ОЙЛ», організатором кіт. був Дж. Рокфеллер і в 1879 році ця монополія контролювала 95% нафтопереробки США. Найпоширеніша форма монополій в США- трести, створені в різних галузях (від електротехнічної до тютюнової). В рез-ті винаходів Едісона в області електротехніки в 80-х рр. 19в. народжується знаменита фірма Едісона, кіт. в подальшому переростає у велику електротехнічна. корпорацію «Дженерал Електрик», кіт. виробляла електроенергію і різне електротехнічна. обладнання та електротехнічна. галузь стає однією з провідних. Винахід двигуна внутр. згоряння було використано підприємцем Генрі Форд для організації фірми по вироб-ву автомобілів, кіт. стає монополією -Концерном Форда і автомобільна примушує-сть США відразу займає перше місце в світі. Монополізованої галуззю було ж / д строит-во. У сталеливарної примушує-сти в 1870 р було створено об'єднання Е. Карнегі, кіт. пізніше було продано Дж. Моргану і їм був утворений «Сталевий трест». В цілому по країні на поч. 20 в. функціонувало понад 800 трестів, які об'єднували понад 5 тис. підприємств. Про високий ступінь монополізації можна судити за сформованими династій «королів» стали, нафти, електрики, ж / д - це Моргани, Рокфеллери, Вандербільда, Гарріман і др.Актівно в США відбувався процес зрощування трестів з банківськими монополіями, а це призводило до створення американського фінансового капіталу. Причому провідне становище посіли 2 банківські групи - Моргана і Рокфеллера, їх банки контролювали до початку 1 Світової війни третю частину національного багатства країни. Вони здійснювали контроль над примушує-ними монополіями, ж / д компаніями і великими банками. За ступенем монополізації США істотно обігнали Європу. На початку 20 ст. в США бере початок гос-но-моноп-ський капіталізм, коли в зв'язку з хижацьким використанням приватними компаніями природних ресурсів і встановленням монопольно високих цін, гос-во здійснює регулюючі заходи з розвитку ек-ки, охоплюючи різні її сфери. Монополії роздували ціни, розоряли дрібних виробників, що викликало обурення в заг-ве. Під тиском заг-ного думки в 1890р. був прийнятий «антитрестовский» закон Шермана, кіт. передбачав заходи проти змови фірм на ринку. Однак, він міг боротися тільки з монополіями нижчого порядку - синдикатами і картелями, а проти трестів був безсилий, оскільки фірми в тресті зливалися в одну, тому закон не вбачав змови і не міг втручатися у внутр. справи фірм. Після закону Шермана в США посилене поширення набуває нова форма монополій - холдинг-компанії, де холдинг - це т-во, кіт. тримає портфель акцій різних фірм, отримує дивіденди і розподіляє їх між пайовиками. Як підприємство - акціонер, холдинг-компанія посилає в ці фірми своїх директорів і контролює їх деят-сть. При цьому перед обличчям закону холдинг - це не монополія, а т-во, що володіє акціями, і як акціонер має право контролювати фірми, в кіт. вкладені її капітали. При переході до моноп-ської стадії капіталізму центр світового ек-ського розвитку переміщається з Європи в Північну Америку і першої державою світу з ек-ському розвитку стають США. Для цього вони мали такі чинники: 1) Природно-географіч. фактор - означає наявність потужної сировинної бази; крім того, віддаленість від Європи дає можливість посилювати свої позиції в Західній півкулі. 2) Громадянська війна 1861-1865 рр., Що визначила перемогу капіта-ського шляху розвитку. 3) Зовнішньоторговельна політика, а саме, що ввозяться товари обкладалися високими митами, а для ввезення іноземних капіталів була надана свобода4) демографич. фактор, коли через нестачу раб. сили посилюється механізація. І крім того, вплив на ек-ське розвиток надає імміграції (приблизно 30 млн. Чоловік) .5) Використання досягнень НТП і НТР. В рез-ті перерахованих вище факторів на стадії моноп-ського капіталізму ек-ка США розвивалася більш високими темпами, перевищуючи всі інші країни. До поч. 20 в. США - країна з найдинамічнішою ек-кой.Отлічітельной рисою ек-ського розвитку США визнають його комплексність, глибока зміна техніко-вироб-ної і організаційної структури, високий техніч. рівень вироб-ва, що дозволив здійснити перехід до масового випуску стандартизованої продукції навіть в старих, традиційних галузях. У застосуванні нових методів раціональної організації вироб-ва США обігнали всі ін. Країни - саме в США була створена перша в світі примушує-ва лабораторія Едісона (в1876г.), Кіт. стала центром винахідництва, генератором техніч. нововведень. США обігнали всі капіта-ські країни не тільки за темпами індустріалізації, але і абсолютного рівня примушує-ного вироб-ва, а це значить, що виробляли більше всіх і швидше за всіх. Особливо швидко росла тяж. пром-сть в результаті 2 НТР і ж / д строит-во. У цей період успішно розвивалося і с / г вироб-во. США вирушили на перше місце в світі по вироб-ву і експорту зерна, стали основним постачальником с / г продуктів для Європи. Але розвивалося с / г в різних районах неоднаково. Головним примушує-ним р-м США і найбільш розвиненим в с / г був Північ. На Півдні технічний рівень с / г був значно нижче. На далекому Заході ще тривала колонізація, край був мало заселеним і с / г було переважно екстенсивним. Т.ч., ще не вся територія країни була повністю госп-но освоєна і тривав процес внутр. колонізації, тому вивіз капіталу з країни був невеликим, переважав його ввезення. Незважаючи на те, що США не потребували колоніях, проте відповідно до загальною тенденцією в кінці 19 ст. вони починають колоніальну експансію, кіт. мала особ-сті. По-перше, слаборозвинені країни були поруч і для їх захоплення не потрібно було їхати за океан, тому США беруть на озброєння доктрину - «Америка для американців». Раніше ця доктрина була гаслом боротьби народів Латинської Америки проти європейського колоніалізму. З цією метою США не допускали до країн Латинської Америки проникнення європейських капіталів, резервуючи їх для своєї колоніальної деят-сти. По-друге, колоніальна експансія США відразу набула рис неоколоніалізму, тобто вони не оголошують країни Латинської Америки своїми колоніями, а формально залишають їх вільними, ввозять туди свої капітали і експлуатують їх нац-ні багатства. У разі, якщо прав-во будь - якої країни хоче вийти з під контролю США, то вони користуючись своїм впливом, організовують гос-ний переворот. (Прикладом може служити «революція» в Панамі з метою захоплення Панамського каналу) .В-третє, США пропагують в країнах Старого Світу принцип «відкритих дверей», тобто рівних можливостей для капіталістів всіх країн. Це означає, що вони проти колоніалізму, але за змагання капіталів в слаборозвинених країнах, що дозволило їм проникнути в країни Азії. Індивідуальність розвитку США полягає також в розпочатої на початку 20 ст. епохи прогресизму (1901-1914 рр.), коли були проведені демократичні перетворення, що охопили політичне життя., ек-ські і соц-ні сфери. З епохи прогресизму в США бере початок гос-но-моноп-ський капіталізм, коли гос-во здійснює регулюючі заходи з розвитку ек-ки, охоплюючи різні її сфери.

НІМЕЧЧИНА (юнкерське-БУРЖУАЗНИЙ ІМПЕРІАЛІЗМ) Німецький імперіалізм прийнято називати «юнкерсько-буржуазним» і «військово-гос-ним».Юнкерсько-буржуазним тому, що в Німеччині поміщики - юнкери займали сильні позиції в с / г, в пром-ної і банківській сфері, в їх руках залишалася армія. Тільки дворянин міг зробити військову кар'єру і тому традиційно юнкери були зацікавлені в мілітаризації, зростанні військових витрат. Разом з ними німецька буржуазія теж була зацікавлена ​​в військові приготування, тому що Німеччині не вистачало колоній і тому прагнула до переділу колоній в свою користь. Німецький імперіалізм називають також «військово-гос-ним», оскільки гос-во посилено втручалася в госп-ву життя в військово-політичне життя. цілях. Воно займалося організацією пром-них підприємств, давало військові замовлення, ставило конкретні завдання перед промисловцями. В середині 19 ст. Німеччина відставала від Англії і Франції. Але в 70-і рр. тут відбувся корінний перелом і в країні почався пром-ний підйом. Завдяки техніч. і енергетичних. переозброєння пром-сти, різко збільшилися обсяги продукції у важкій індустрії, підвищилася вироб-сть праці, збільшилися обсяги зовн. Торгівлі. За темпами ек-ського розвитку (збільшеного в 6 разів) Німеччина поступалася тільки США (де в 10 разів). Попереду була тяж. пром-сть. На 1 місце в світі вийшла німецька металургія, хімічні. пром-сть і електротехнічна, продукція кіт. йшла на експорт .Пром-ний підйом в країні зумовив зміну структури її ек-ки, тепер питома вага пром-сти перевищив частку с / г і Німеччина стала індустріальною країною. Тяж. пром-сть за темпами розвитку випереджала легку, особливо важливу роль в ек-ці грали галузі - електричні., машинобудівна, хімічні. Виключне знач-е має ж / д буд-во, в рез-ті чого Німеччина стає найбільшим експортером ж / д обладнання. Великими темпами розвивається нова химич. пром-сть. Успіхи німецької пром-сти були пов'язані з низкою політичне життя. обст-в.1) Німеччина з 1871 р стала єдиним гос-вом, що сприяло її швидкому развітію.2) Її розвитку сприяла перемога у франко-пруській війні (1870-1871гг.), в рез-ті кіт. Німеччина отримала французькі провінції -Ельзас і Лотарингію, багаті залізною рудою, і контрибуцію в розмірі 5 млрд. Франків, кіт. цілком була використана на розвиток пром-сти. Оскільки переважний розвиток отримали нові галузі тяж. пром-сти, то в Німеччині відразу росте число великих підприємств і по концентрації вироб-ва країна виходить на 1 місце в Європі. Висока концентрація вироб-ва полегшувала утворення монополій і на початку 20 ст. Німеччина стає класичною країною монополій. Відмінність процесу монополізації полягало в тому, що концентрація вироб-ва і капіталу тут мала більш виразні і закінчені форми. Важливим поясненням цього явл-ся яскраво виражена традиція гос-ності в німецькому заг-ве, кіт. сприяла об'єднанню країни в 1870р. і блискавичного розвитку її ек-ки. Особливістю монополізації в Німеччині було утворення переважно картелів і синдикатів. Після кризи 1893 р. процеси концентрації та монополізації посилилися, особливо в нових галузях-хімічні. і електротехнічна. У електротехнічна. галузі виникли корпорації - «Загальне електричне товариство» (АЕГ) і т-во «Сіменс». Химич. пром-сть була в основному під контролем концерну «Фарбениндустри». У старих галузях переважали нижчі форми монополій - це «Рейнсько-Вестфальський вугільний синдикат» та «Німецький сталевий синдикат». Серед німецьких монополій особливе місце займав військовий концерн Круппа, створений за участю гос-ва і діяв по гос-ной програмі, став д-вою в державі. До складу концерну входили не тільки військові підприємства, а й шахти, металургійні та машинобудівні заводи. Т.ч., Німеччина перевершувала європейські країни за ступенем концентрації і монополізації вироб-ва. Поряд з монополізацією промисловості і транспорту, в Німеччині йшов процес концентрації банків і формування фінансового капіталу, відбувалося зрощування банківського капіталу з промисловим через «особисту унію», особисті зв'язки. Для Німеччини кінець 19- поч. 20 ст. - це час корінного перелому в ек-ської історії, коли з відстає і політично роздробленою країна перетворюється на провідну державу світу. Підйом країни починається з 70-х рр. 19 в. і на початку 20 ст. Німеччина вже представляла собою динамічно розвивається країну в Європі і другу після США у світі. Т.ч., основою успіхів Німеччини були найвищі темпи пром-ного зростання, пов'язані з політикою мілітаризації. Разом з тим, Німеччина показувала національний зразок розвитку с / г, де провідну роль відігравали великі юнкерські госп-ва, які успішно конкурують на європейських ринках і застосовували досягнення 2 НТР.Однако, незважаючи на високі показники пром-ного розвитку на початку 20 ст., Німеччина вивозила тільки 20% капіталів, оскільки на світових ринках німецькі капітали зустрічають конкуренцію з боку англійських і французьких. Тому Німеччини потрібні колонії, кіт. вона мала головним чином в Африці, і кіт. їй не вистачало, в рез-ті чого Німеччина прагне до переділу світу. Важливим протиріччям між країнами стає ек-ське і політичне життя. вплив не тільки в колоніях, але полуколониях, кіт. явл-сь Туреччина і Китай. Німеччина починає будувати ж / д Берлін - Белград - Багдад, по кіт. прямо і дешево можна вивозити німецькі товари, ввозити сировину, перекинути солдат в короткий термін. Англія намагається загальмувати строит-во дороги і повернути її на Північ - до кордонів Росії. Однак, німці на поступки не йдуть. Тому, якщо в США в цей період отримує своє поширення теорія американської винятковості, то в Німеччині набуває поширення ідея нестачі життєвого простору і вона стає на шлях мілітаризації, розв'язуючи Першу світову війну.

АНГЛІЯ (КОЛОНІАЛЬНИЙ ІМПЕРІАЛІЗМ)

У 80-90-х рр. 19в. в Англії відбувається перехід від класичної-го капіталізму до моноп-ському. Особ-стю монополізації в Англії було пізніше їх утворення і слабкість у порівнянні з Німеччиною і США. Причина цих явищ була в місткому ринку колоніальної імперії і переважною орієнтацією англійської пром-сті на зовн. ринок, а не на внутр. Крім того, впливав також фактор відносного занепаду старих галузей пром-сти (добувної), з кіт. і починався процес монополізації. У цей період виникають монополії, кіт. створювалися пізніше на 10-15 років, ніж США і Німеччини. Особливо активним процес концентрації і централізації був у фінансовій сфері - в кредитній, банківській, де вони набували форму транснаціональних банків. У 20 ст. Великобританія стала країною моноп-ського капіталізму. Збільшення кількості філій в колоніях свідчило про колоніальне напрямку експансії англійської капіталу. З цієї причини англійський імперіалізм звані-т колоніальним. До 70-их рр. 19в. Англія встигла захопити більше колоній, ніж інші країни і продовжує їх збільшувати, приєднавши величезні території в Африці, тому виникнення пром-них монополій в цій країні було тісно пов'язане з колоніальною політикою в Азії і Африці. Територія англійських колоній була в 100 разів більше самої Англії. У цьому полягала причина гіпертрофованого розвитку Англії і в останній третині 19 в. вона стала втрачати лідерство. Колонії забезпечували їй величезні переваги перед іншими країнами, але саме ці переваги і загальмували зростання англійської ек-ки. Причинами цього билі.1. Англійська пром-сть виявилася в привілейованому становищі, оскільки колонії були джерелами дешевої сировини і ринками збуту. Промисловці мали гарантовані прибутки і тому не мали стимулу до техніч. вдосконалення підприємств. В рез-ті до початку 20 ст. обладнання англійських заводів виявилося морально застарілим, т. к. підприємства будувалося раніше, ніж заводи Німеччини та США. 2. Найбільш вигідним вживанням капіталу був його вивезення в колонії, оскільки прибутки від цього були вище, ніж в метрополії (через відсутність конкуренції в колоніях і низьку оплату праці) 3. Головним ринком збуту англійської пром-сти були колонії, в кіт. збувалися в основному споживчі товари, т. е. продукція легк. пром-сті. Це зберігало в Англії провідну роль лёгк. пром-сти, тоді як в Німеччині і США посилено розвивалася машинобудування. Особливо відставало розвиток нових галузей - електротехнічна. і хімічні. Ці обст-ва призвели до втрати Англією пром-ної монополії і вона перестала бути «фабрикою світу». В Англії концентрація вироб-ва, а значить утворення монополій йде уповільненими темпами. Монополії вищого типу-це трести і концерни - раніше всього утворюються у військовій пром-сти, з них найбільші «Армстронг» і «Віккерс», потім злилися в один трест.В інших галузях утворення монополій сповільнювала політика вільної торгівлі. Оскільки ринок Англії був відкритий для іноземних товарів, то злиття фірм в монополії було невигідним, тому що споживачі могли віддати перевагу іноземні товари і продукція монополій не знайшла б збуту. Тому німецькі та американські товари витісняли англійські товари не тільки на світових ринках, а й усередині країни. Але особливо сильно гальмувала колоніальна імперія розвиток с / г Англії. Оскільки дешеві с / г продукти надходили з колоній і, крім того, доповнювалися припливом дешевого хліба з Америки, то англійські фермери не могли витримати такої конкуренції і розорялися (тому що вони повинні були віддавати частину доходів ленд-лордів в якості орендної плати) . З кінця 19 ст. інтенсивно прогресує експансія Англії на основі вивозу капіталу, вона займає 1 місце в світі з вивезення капіталу. Тому Англія стала найбагатшою країною світу, отримуючи величезні прибутки від колоній, і її грошова одиниця - фунт стерлінгів - стала основною одиницею в міжнародному-них розрахунках. У колоніальної експансії появ-ся нові явища. Так, на поч. 20 в. в ряді колоній, де вихідці з Англії та інших європейських країн (біле меншість) міцно зайняло ключові позиції в країні, йде освіту (надання) автономій. Прикладом є в 1901р. - Австралія, в 1910р. - Південно-Африканський Союз, в 1907г.- Нова Зеландія, кіт. отримали статус домініонів, тобто самоврядних територій імперії. Однак, незважаючи на деякі зміни, Англія продовжувала широко застосовувати в основному військово-терористичні методи управління на підвладних їй територіях. Це сприяло збереженню високого рівня мілітаризації її ек-ки напередодні Першої світової війни.

ФРАНЦІЯ (лихварський ІМПЕРІАЛІЗМ) В кінці 19 ст. Франція залишалася аграрно-індустріальною країною. У зв'язку з дрібної земельної влас-стю населення країни зменшується, і Франція-з найбільшою за чисельністю населення країни в 1 пол. 19в. вже до кінця століття поступається Німеччині і Англії. Франція поступається позиції і в пром-ном произв-ве. Причина відставання була в колишньої спрямованості пром-сті - виготовлення предметів розкоші, де технічні. вдосконалення і концентрація вироб-ва були невозможни.В кінці 19в. у Франції успішно розвивається і тяж. пром-сть, де виникають перші монополії. Одна з них - картель «комітети ДЕ форж», кіт. об'єднував майже всі підприємства чёр. мет. Великих успіхів було у військовій пром-сти, де утворюються найбільші моноп-ські об'єднання, йде виготовлення кулеметів, гармат, підводних човнів. Найбільший концерн Шнейдер явл-ся провідною військовою монополією в світі. Відмінною рисою монополізації був високий рівень концентрації фінансового капіталу при відносно низькому рівні концентрації пром-го произв-ва. Французькі капіталісти панували в цей час у вугільній і металлургич. пром-сти Росії. Французькі банкіри вивозили свої капітали здебільшого в менш розвинені країни Європи, надаючи їх як гос-ву, так і приватним особам у вигляді позик, вкладів в іноземні цінні папери. Тому французький капіталізм набував лихварський хар-Р.К кінця 19 ст. у Франції в основному склалася колоніальна імперія. Франція захопила величезні території в Африці (Туніс, Гвінею, Конго, Мадагаскар Дагомею), але колонії не грали сущ-ної ролі для французького госп-ва. Напередодні 1 Світової війни в колонії вивозилося лише 10% експорту капіталу і 10% експорту товарів з Франціі.В початку 20 ст. розвиток Франції характ-сь як загальними для больш-ва провідних країн рисами, так і рядом особливостей. Вступ Франції в період монополістичного ринку зумовило подальше зростання концентрації вироб-ва і капіталу. Разом з розвитком традиційних галузей, 2 НТР викликала до життя нові галузі - автомобілебудування, химич., Електротехнічна. та ін. Незважаючи на це, все більшим стає відставання індустрії Франції від динамічно розвиваються її пром-них конкурентів-Німеччини і США. Головна причина відставання це лихварський хар-р ек-ки, де головні позиції зайняли банки, які сприяли переливу капіталів за межі країни, що позначалося на дефіциті інвестицій всередині країни. Гос-во перетворюється в основного кредитора європейських країн, підпорядковуючи цей вид ек-ських отнош-й внешнеполітіч. інтересам країни.

ЯПОНІЯ (ВІЙСЬКОВО-ФЕОДАОЛЬНИЙ ІМПЕРІАЛІЗМ) На рубежі 19-20 вв.Японія прискорює темпи ек-ського розвитку. У цей період яп-ська нація проявила здатність до швидкого сприйняття зарубіжного досвіду капіта-ського розвитку і, не маючи власних техніч. винаходів, завершує пром-ний переворот, здійснює монополізацію ек-ки, створює нові галузі пром-сті. Японія вступила на шлях капіталізму, коли вже світ переходив до імперіалізму, тому яп-ський капіталізм народжується відразу в імперіалістичної формі і має своєрідність розвитку. Тут імперіалізм носив військово-феодальний хар-р, тому що виник до завершення пром-ного перевороту, при збереженні феодальних пережитків, властивих азіатського способу вироб-ва. Це означало панування в ек-ської життя монополій, які поєднувалися з мілітаризацією, підтримуваних поміщиками. Таке протиріччя не завадило перетворенню Японії в централізоване гос-во, кіт. відбувалося швидкими темпами і Японія з слабкою, відсталою феодальної країни висунулася в якості «Великої держави», будучи єдиною азіатською країною, яка стала на шлях самост-го капіта-ського розвитку. Важлива відмінність монополізації складалося особливо яп-ських монополій-дзайбацу, кіт. виникли не вході концентрації вироб-ва і конкуренції, а в ході роздачі гос-вом підприємств в приватні руки, в основному людям, які мали добрі зв'язки. Тому можна було захопити цілу групу підприємств, в зв'язку з чим тут склалися в основному конгломерати, що складаються з підприємств різних галузей. На першому місці серед таких монополій була компанія -МІЦУІ, до складу кіт. входили-банк, текстильні, гірські і торгові підприємства. На 2 місці-компанія МИЦУБИСИ, в її склад входили вугільні шахти, судноплавні і суднобудівні підприємства. Новий поштовх до посиленої монополізації дав фінансова криза 1897-1898 рр. і світова криза перевиробництва 1900-1903 рр. В рез-ті яп-ські монополії відразу ж склалися в фінансово-промислові групи, що пояснювалося «гос-ним» хар-ром яп-ського капіталізму, де раніше інших країн виник гос-но-моноп-ський капіталізм, що є відмінністю процесу монополізації в Японії. Виникають нові картелі і синдикати в галузях - цукрової, цементної, вугільної, з виробництва ж / д обладнання. Старі монополії «МИЦУБИСИ» і «МІЦУІ» перетворилися в концерни на чолі з холдинг-компаніями. Монополіями ставали і інші компанії, які отримали від прав-ва ряд великих підприємств в різних галузях пром-сті. Другий ос-стю явл-ся колоніальна експансія Японії, коли сама вона нах-ся в положенні напівколонії і тому ринки сировини і збуту її не цікавлять. Японії потрібні нові землі, тому що при владі перебувають самураї-це військово-феодальна каста. Однак, наявність в аграрному секторі пережитківфеодалізму, а також вузькість внутр. ринку (через бідність трудящих мас) змушують Японію виходити на зовн. ринки і здійснювати територіальну експансію, вести завойовницькі війни. Прав-во відчуває тиск з боку самураїв, які вважали що лише війна зможе і зміцнити становище цієї касти. Японія не стала колоній, тому що нерівноправні договори, кіт. ставили її в положення напівколонії, в 90-і рр. були анульовані. Японія використовувала суперництво держав на Далекому Сході через Китай, і сама постаралася брати участь в розділі Китаю, уникнувши долі колонії. Уже в 90-і рр. в результаті війни з Китаєм вона відбирає у нього Тайвань, підпорядковує своєму впливу Корею, Пескадорские о-ва, в рез-ті російсько-японської війни 1904-1905рр. отримує Квантунську область з Порт-Артуром, половину Сахаліну і через два роки укладає в царським прав-вом договір про розподіл Манчжурії на сфери впливу. В рез-ті такої політики в Японії поширюються внутрішні позики, в т.ч. і примусового хар-ра, збільшився земельний податок з 3% до 17%, йде згортання цивільних галузей, скорочення посівних площ, росте зовнішня заборгованість країни .. За 1900-1914 рр. посилилася концентрація капіталу, кіт. стала обганяти концентрацію вироб-ва. Ведучим був - Банк Японії, заснований в 1882р., В кіт. акумулювалася основна частина фінансових коштів. Інвестиції в пром-ні підприємства цей банк здійснював непрямим шляхом через різні банки. Перевага у фінансуванні чинився стратегічним військовим галузям. Фінансово - банківська система Японії відрізнялася своєрідністю, тому що в неї входили заг-ні фінансові установи. На рубежі 19-20 вв. в Японії змінювалася структура яп-ського експорту і в промислово-розвинені країни почали виводити не експорт сировини, а експорт готових виробів в Китай і Корею. Крім того, йшла концентрація вироб-ва і, незважаючи на низький рівень розвитку капіта-ських отнош-й в країні, Японія стала вивозити капітал в Китай, Корею і Тайвань. Після перемоги в російсько-японській війні, Японія захоплює Південну Маньчжурію і Південний Сахалін і яп-ські монополії спрямовуються на територію цих країн, таким чином, японська експансія тривала. Створювалися спеціальні колоніальні банки. У 1906р. полугос-ним концерном йде строит-во Південно-Маньчжурської ж / д. За 1900-1914 рр. яп-ські інвестиції в ці країни зросли з 1 млн. доларів до 220 млн. доларів. В рез-ті ек-ська експансія викликала підйом яп-ської пром-сти, посилилася концентрацію капіталу і стала обганяти концентрацію вироб-ва, капітали більш рівномірно розподілялися між важкою і легкою пром-стю. Однак, Японія відставала від західноєвропейських країн і від США. Крім того, на початку 20 ст. близько 2/3 населення країни було зайнято в с / г, тому яп-ський капіталізм носив військово-феодальний хар-р.

18. «Велика депресія» 1929-1933. і варіанти антикризових програм ( «Новий курс» Рузвельта, «Новий порядок» Німеччини)

ПРИЧИНИ КРИЗИ. Ек-ський криза 1929-1933 рр. увійшов в історію як «Велика депресія». Причини кризи полягали в диспропорциональности розвитку галузей, в соц-но-ек-ських протиріччях, пов'язаних з монополізацією вироб-ва, у відносному перепроізв-ве, коли товари не знаходили збуту через монопольно високих цін і бурхливого розвитку всіх галузей пром-сти і ін. Причини слід розглядати в особливостях ек-ського розвитку попереднього кризи періода.Во-перше, бурхливий розвиток вироб-ва під впливом 2НТР призводить до монополізації ек-ки, зрощенню пром-ного і банківського капіталу в усіх країнах і утворення кр пнейшіх фінансових груп, які зайняли ключові позиції в основних галузях госп-ної життя. Всемогутні корпорації втручаються у внутр. і зовн. політику своїх держав, поставивши її під свій контроль. При цьому монополії, як потужні суб'єкти госп-ва, в гонитві за прибутком все більш активно впливали на сферу ціноутворення, що призводило до виникнення серйозних диспропорцій в рамках національних госп-в окремих країн і посилення міжнар. ек-ського протиріччя. Тобто криза була пов'язана з корисливою політикою монополій, це і визначало особливості протікання кризи в різних країнах, масштаби, глибину, протяжність і остан-вія.Во-друге, причиною кризи були збої в сфері товарного, грошового обігу, відносного перепроізв-ва, порушень між попитом і пропозицією, між споживанням і накопленіем.ПОСЛЕДСТВІЯ КРИЗИ. Криза 1929-1933 рр. був найбільш затяжним і глибоким. Від нього постраждали всі країни світу, але найбільше США (де були найбільші диспропорції в розвитку ек-ки) і Німеччина (кіт. Була найбільш ослабленою після 1 Світової війни і ще повністю не встигла відновити ек-ку). Пром-ве вироб-во в США скоротилося за ці роки більше, ніж на 46%, найбільше постраждало автомобільне, чугунолитейное, сталеливарне, видобуток нафти і вугілля впала. У Німеччині пром-ве вироб-во скоротилося більш, ніж на 40%, у Франції-на 30,9%, в Англії - на 16,2%. Показники падіння вироб-ва в менш розвинених країнах були часто більш глибокими, ніж у четвірки ек-ських лідерів. Так, індекс пром-ного вироб-ва в Чехословаччині знизився на 40%, в Польщі - на 45%, в Югославії - на 50% і т.д.Резкое скорочення вироб-ва в базових галузях зробило негативний вплив на інші галузі ек ки - на пром-ні, торгові, фінансові фірми, банківську сферу. Криза зачепила і с / г, де відбувалося масове розорення фермерських госп-в.Невіданних розмірів досягло безробіття. У зв'язку з кризою йдуть пошуки виходу з депресії, виробляються антикризові заходи. Боротьба з кризою і пошуки нових форм і методів протидії визначили генеральну лінію політики прав-в усіх країн. Причому, спочатку антикризова політика керувалася раніше відомими методами - «невтручання» гос-ва в ек-ську життя, згідно з концепцією саморегулювання ринку, але кіт. виявилася непридатною в умовах кризи і сучасного розвитку. Тому пізніше - на початку 30-х рр. помітно зростає активність гос-ва і проявляються тенденції до розвитку гос-но - монополією-ського капіталізму. Але в різних країнах ступінь втручання держави була різною і визначалася особливостями іст-ського і ек-ського розвитку, рівнем і специфікою соц-но-ек-ських і політичне життя. отнош-й. Разом з тим, можна виділити 3 основні напрями (3 варіанти) виходу з кризи: 1) ліберально-реформістський метод, кіт. отримав застосування в антикризовій політиці «нового курсу» Рузвельта в США. Американський варіант спирався на непрямі методи впливу на госп-ву і гро-ву сфери життя. Проведені Рузвельтом банківська і фінансова реформи стали вихідним пунктом подальших перетворень. За допомогою бюджетної та кредитно-грошової політики гос-во здійснювало великі інвестиційні заходи, спрямовані на досягнення оптимальних темпів ек-ського зростання, усунення соц-ної напруженості через фінансування програм допомоги безробітним, організацію гро-них робіт і т.д. Політика гос-ного фінансування доповнювалася комплексом правових актів, вмілим регулюванням податкової системи, протекціоністськими заходами і ін. Даний варіант був довгостроковим, тому що його рез-ти відчувалися не моментально, а в доступній для огляду перспективі. 2) соціал-реформістський метод, характерний для скандинавських країн, Франції, Іспанії. Метод характ-ся поєднанням посилення регулюючої ролі д-ви і «соціалізацією» ек-ки, т. Е. Передачею в гос-ву собст-сть окремих підприємств і галузей госп-ва. В рез-ті цих заходів значно зростав гос-ний сектор ек-ки, зовн. торгівля та вивезення капіталу були поставлені під гос-ний контроль, були полегшені умови кредитування вироб-ва шляхом зниження позичкового відсотка, вироблялося фінансування капітального строит-ва, с \ г вироб-ва і ін. Ці заходи підкріплювалися сильної соц-ної політикою в області поліпшення пенсійного забезпечення, створення системи гос-ного страхування, видання законів з охорони материнства і дитинства, розвитку трудового законодавства і гос-ного фінансування житлового строит-ва. Цей варіант також не призводило до моментальним позитивним рез-там і був націлений на перспективні зміни в ек-ці, завдяки чому зараз ми маємо модель «шведського соціалізму» .3) тоталітарний варіант гос-ного регулювання, кіт. використовувався в Німеччині, Італії, Японії. Варіант характ-ся усуненням ринкових отнош-й, сверхцентрализацией і тотальної мілітаризацією ек-ки, використанням непрямих і прямих методів втручання в ек-ку (причому прямі стають переважаючими), постійне збільшення гос-ного сектора в ек-ці, одержавлення не тільки військової пром-сти, але і сировинних галузей, паливно-енергетичних. бази, транспорту і т.д. Крім того, проводилося примусове картелирование (т. Е. Входження окремих підприємств до складу великих монопольних об'єднань, тісно пов'язаних з д-вою) в рез-ті чого збільшувалася частка гос-ного замовлення, розвивалися елементи директивного ек-ського планування. «НОВИЙ КУРС» РУЗВЕЛЬТА.Теоретіч. базою «Нового курсу» стало вчення англійського економіста Джона Кейнса, кіт. бачачи глибокі зміни в ек-ці капіта-ських країн при пануванні монополій, визнав необхідність участі д-ви в регулюванні госп-ної життя. Виходячи з цього, основною метою реформ Рузвельта стало активне втручання д-ви в процес суспільного воспроизв-ва. У здійсненні «Нового курсу» виділяють 2 етапи: 1) з 1933 до 1935 рр., 2) з 1935 р, коли позначилися зрушення вліво. Основні заходи «Нового курсу» включали: 1.Прежде всього - порятунок банківської і фінансової систем. Для їх оздоровлення заборонялося вивозити золото за кордон, припинявся обмін банкнот на золото, були закриті всі банки (але націоналізація банків не здійснювався). У Надзвичайному законі про банки передбачалося відновлення функцій і отримання прав-них кредитів (позик) з федеральної резервної системи (тобто найбільш великим банкам). До кінця березня 1933 року було знову відкрито 4/5 банків - членів Федеральної резервної системи (але 2 тис. Банків дозвіл на це не отримали). В рез-ті посилилася концентрація банківської системи -їх число скоротилося з 25 тис. До 15 тис.Для збільшення фінансових ресурсів гос-ва США відмовилися від золотого стандарту, вилучили золото з обігу і провели девальвацію (тобто знецінення) долара. Для цього були зроблені великі закупівлі золота за цінами, що перевищують курс долара по відношенню до золота, це позов-но знизило курс долара. Одночасно золотий запас був вилучений з федеральних резервних банків і переданий казначейству, а натомість банкам видавалися золоті сертифікати, прирівняні до золота і забезпечують банківський резерв. У 1934 р був прийнятий закон про золотий резерв, кіт. встановлював нову ціну на золото 35 доларів за унцію, і в січні 1934 р золотий вміст долара знизилося на 41%. І завдяки девальвації розподіл доходів змінилося на користь пром-ного, а не судного капіталу і, тим самим, були попереджені масові банкрутства в кредитній сфері, посилилися експортні можливості США і зменшилася заборгованість монополій прав-ву. 2. Провідне місце в заходах «Нового курсу» відводилося проблемі відновлення пром-сті.В 1933р. був прийнятий закон про відновлення національної пром-сти, кіт. вводився на 2 роки і передбачав ліберальні реформи в галузі трудових отнош-й (як компроміс між робітниками і капіталом). При прав-ве була створена «Національна адміністрація з відновлення пром-сті» (НИРА). На чолі її встав «мозковий трест» - рада найбільших економістів і промисловців і стала здійснювати гос-ве регулювання госп-ва. Пром-сть була розділена на 17 галузевих груп і на чолі кожної був поставлений свій орган і введені свої правила. Закон включав 3 розділу: 1) перший розділ передбачав заходи щодо пожвавлення ек-ки і виходу з кризової ситуації, де основний упор робився на «кодекси чесної конкуренції», в кіт. встановлювалися обсяги вироб-ва, ціни, правила конкуренції, зайнятості та найму; 2) розділ і 3) розділ закону визначали форми оподаткування і фонд громадських робіт із зазначенням порядку використання коштів цього фонду. Була створена Адміністрація громадських робіт, на кіт. покладалася організація великих гос-них робіт, що включають строит-во нових доріг, аеродромів, шкіл, лікарень та ін. споруд в основному з сфері інфраструктури. Для організації робіт було побудовано 2,5 тис. Наметових таборів, куди збирали безробітних з метою зменшення безробіття і збільшення ринку збуту для підйому ек-ки і виходу з кризи. У 1935 р пропозиція президента про продовження терміну дії закону викликало опір з боку різних сил і Верховний суд США визнав його неконституційним, хоча регулююча роль гос-ва збереглася. 3. Другий важливий закон - про регулювання с / г - був прийнятий на початку 1933р. Конгресом США. Для його проведення була створена Адміністрація регулювання с / г (т.зв. ААА). Для подолання аграрної кризи були вжиті заходи, спрямовані на скорочення с / г вироб-ва-це підвищення цін на с / г продукцію, д-ва скупка землі у фермерів (з метою збереження їх без використання), виплати премій за скорочення поголів'я худоби і продукції, надзвичайні заходи з фінансування гос-вом фермерської задолженності.4. З 1935р. політика «Нового курсу» була спрямована на погашення соц-го конфлікту і тому містила соц-ву спрямованість. Влітку 1935р. Рузвельтом був підписаний Закон Вагнера- «Національний акт про трудові отнош-ях», де за робочими визнавалося право на страйки, захист робітниками своїх інтересів через профспілки і шляхом укладення з підприємцями колективних договорів. Згідно із законом Вагнера Адміністрація не могла застосовувати репресії до робітників і втручатися у внутр. справи робітничих організацій. У 1936 р був прийнятий Закон про соц-ном забезпеченні, кіт. вводив систему пенсій по старості і допомоги з безробіття, хвороби та інвалідності. Але закон не поширювався на осіб, зайнятих у сфері торгівлі та обслуговування. У 1938 р був прийнятий Закон про справедливі умови праці, кіт. встановлював тривалість робочого тижня (44 години), визначав хв. і макс. межі з / п на підприємствах федерального значення, забороняв використання дитячої праці. В цілому «Новий курс» Рузвельта сприяв подоланню кризового стану ек-ки (хоча і повільними темпами) і до 1937р. по ряду ек-ських показників США вийшли на позначку 1929 г. (до кризового періоду). Однак «Новий курс» не можна розцінювати як перехід до соціал-ському планування, тому що залишалася непорушною приватна собст-сть, в США не було націоналізовано жодного підприємства або банка.ЕК-ська ПОЛІТИКА ФАШИСТСЬКОЇ ГЕРМАНІІ.Завісімое положення незміцнілої ек-ки Німеччини визначило глибину кризи 1929-1933 рр. і свого піку криза досягла в 1932р., вразивши банківську систему, пром-сть, викликавши величезну безробіття. Припинення допомоги з боку провідних країн ще більше посилило положення країни. У такій ситуації, бачачи нездатність протистояти ек-ському кризи, став формуватися блок монополій і фашизму, і в 1933р. фашисти прийшли до влади, встановивши фашистський режим. Ек-ська політика фашизму -формується ГМК, де гос-ве управління госп-вом було доведено до межі, а антикризові заходи носили надзвичайний хар-р і переслідували військово-політичні цілі. Програма фашистів включала знищення демократії, підготовку до війни, підпорядкування великому капіталу дрібних і середніх підприємців, підняття ек-ки шляхом великих гос-них замовлень. Це визначило форми і методи виходу країни з кризи. З цією метою нацистським керівництвом був зроблений упор: 1) на відновлення важливих військових галузей тяж. і паливної пром-сти; 2) на створення підприємств, що випускають військову техніку.Ето зажадало концентрації величезних коштів в руках гос-ва, тому нацисти створюють потужний апарат гос-ного регулювання госп-ва, кіт. став основним важелем зосередження фінансових, сировинних, виробничих, продовольчих, трудових та ін. ресурсов.Главним вмістом ек-ської політики фашизму стала загальна мілітаризація Німеччини, кіт. проводилась прискореними темпами і розглядалася як головне середовищ-во виходу з кризи. Тому в короткий термін фашистське прав-во перевело всю країну на військові рейки і військові витрати в 1933-1939 рр. зросли в 10 разів. - Були побудовані нові заводи з випуску танків, бойових літаків, гармат і т.д. - Розширилося вироб-во гармат, підводних човнів, боепріпасов.- Запаси сировини і продовольства, грошові фонди різного роду передавалися в руки военних.- Здійснювалася стандартизація залізних і сталевих виробів і деталей машин. Т.ч., внутр. і зовнішньоекономічної-ський курс фашизму був пов'язаний з підготовкою до Другої світової війни. Відразу після приходу до влади Гітлер порушив умови Версальського договору і відкрито почав переозброєння Німеччини: -в квітні 1933 року створив міністерство авіації; -в 1934 році було відновлено колоніальне відомство; -в березні 1935 року ввів загальну військову повинність; - в червні 1935 уклав з англійцями морської договір, по кіт. Німеччина домоглася права будувати свій надводний і підводний флот; - в березні 1936р. були розірвані Локарнские угоди і послані війська в демілітаризовану Рейнську обл. Однак, західні держави не виступили з протестом. Більш того, монополії США, Англії, Франції фінансували фашистську Німеччину, допомагали оснащенню її армії, постачаючи стратегічною сировиною. Фашисти створили складний апарат для гос-ного регулювання ек-ки, де питання обсягів вироб-ва, асортименту товарів і цін повністю вирішувалися прямими методами шляхом централізованих гос-них рішень. У 1933р. прав-во Німеччини прийняв закон про примусове картелировании ек-ки, після чого в ряді галузей пром-сти були створені об'єднання пром-них фірм.В 1934р. був виданий «Закон про підготовку до органічного побудови німецького госп-ва», по кіт. міністр ек-ки отримав повноваження на створення госп-них об'єднань, їх розпуск або злиття, призначав керівників цих об'єднань. Були утворені 7 головних імперських груп, через які проводилися держ-ні рішення в обл. ек-ки: - пром-сти, - енергетики, - ремесла; - банківського і страхового справи; - транспорту; - торгівлі. На чолі ек-ки стояв Головний госп-ний рада. Т.ч., в керівництві ек-кою робився наголос на методи прямого, адміністративного регулювання, в чому полягала відмінна риса німецького гос-но-монополією-ського капіталізма.В травні 1935р. був прийнятий закон «Про оборону імперії», по кіт. генеральний уповноважений в області військової ек-ки (Я. ШАХТ) повинен був поставити ек-ку на службу ведення війни. З цією метою: - йшло скорочення мирних галузей і розпочато масове вироб-во озброєння і військових матеріалів; - збільшувався експорт і скорочувався ввезення продовольства щоб забезпечити стратегічні галузі валютою; - здійснювався жорсткий контроль і регламентація зовн. торговлі.В 1936р. був затверджений 4-річний план мобілізації ек-ських ресурсів, накопичення дефіцитних матеріалів і розширення вироб-ва військового постачання, мета кіт. - створення власної сировинної бази для забезпечення потреб військового произв-ва. По ньому військово-стратегічні підприємства забезпечувалися сировиною, кредитами і раб. силою в першу чергу і 3/5 всіх інвестицій надходили в ці галузі. У підсумку важка пром-сть в 1939 р перевищила рівень 1934 р. на 50%. При підготовці до війни прискореними темпами розвивалося вироб-во синтетичного каучуку, заліза, пального, створювалася власна велика ек-ка. АГРАРНА політика фашизму була розрахована на створення продовольчих резервів до початку війни. У зв'язку з цим було створено «Імперське стан з продовольства» - головний орган з регулювання с / г вироб-ва. Було запроваджено систему примусових поставок с / г продукції, продукція кожного двору перебувала на суворому обліку і більшу частину її селянин повинен був здавати за низькими цінами, кожен селянин перетворювався в «солдата фронту харчування», було ліквідовано профспілка с / г робітників. Фашистське гос-во взяло під контроль РИНКИ РАБ. СИЛИ. Робочі і підприємці були включені в єдиний «німецький трудовий фронт». В 1934 г. вышел закон «Об организации национального рынка труда», где декларировалось прекращение классовой борьбы и рабочие превращались в «солдат труда». Были отменены коллективные договоры, уничтожены все рабочие организации, запрещены стачки и забастовки, зарплата регулировалась «Немецким трудовым фронтом». С установлением фашистской диктатуры складывается система внеэк-ского принуждения: постепенно вводились некоторые виды трудовой повинности – сначала с целью сокращения безработицы, а с 1935г. вводится принудительная трудовая повинность для молодежи от 18-до 25 лет, которая с 1938г. становится всеобщей. С 1934г. рабочим-металлистам было запрещено менять место работы, в 1935г. для учёта и мобилизации раб. силы использовались особые раб. билеты. Эти ограничения позднее распространялись на все категории квалифицированных рабочих, удлинялась рабочая неделя и рабочий день.Фашисты стимулировали перерастание монопол-ского капитала в ГОС-НО-МОНОПОЛ-СКИЙ. Фашисты объединили в отраслевые и территориальные группы все пром-ные и ремесленные предприятия, финансовые компании, транспорт, торговлю, поставив во главе этих групп крупных капиталистов. Так, крупнейшие промышленники (КРУПП, ФЕГЛЕР), банкир (ШРЕДЕР) вошли в состав Генерального совета хоз-в при минист-ве народного хоз-ва. Вожди фашистской партии становились фабрикантами банкирами, землевладельцами, получали крупные посты в пром-ных и финансовых корпорациях. Так, ГЕРИНГ прибрал к своим рукам металлургич., машиностроительные и военные заводы, угольные шахты и железные рудники. В руки ГИТЛЕРА перешли все изд-ва Германии. В огромных масштабах обогащались и др. представители фашистской верхушки.Т.о., быстрыми темпами происходило сращивание гос-ного аппарата с монопол-скими кругами, сложилась тоталитарная (т.е. командно-административная) модель гос-но-монопол-ского капитализма (ГМК) с централизованным механизмом управления и свободный рынок перестал служить регулятором эк-ского процесса.

19. Соц-но-эк-ские причины и последствия первой мировой войны

ПРИЧИНЫ ВОЙНЫ Важнейш. причинами обострения междунар. ситуации в конце 19- нач. 20 ст. были неравномерность эк-ского развития капит-ских стран и изменение соотношений сил на мировой арене. США и Германия, ранее отстававшие в эк-ском развитии, на рубеже веков вышли на 1-е и 2-е места по произв-ву промыш-ной продукции, оттеснив Англию и Францию.Важную роль в борьбе за господство на мировом рынке играло обладание колониями. А распределение колоний между главными индустриально развитыми странами не соответствовало уровню их эк-ской и военной мощи. В 1913г. колонии занимали в общей сложности 65 кв. км площади, на кот. проживало 526 млн. чел. При этом колониями владели в основном Англия, Франция, но знач-но меньше Германия, США и Япония. Это порождало у крупнейших индустриальных держав стремление перераспределить колонии и сферы влияния в свою пользу в соответствии с их изменившимся эк-ским и военным могущ-вом.Существовали и другие противоречия между различными странами, урегулирование кот. мирными ср-вами было делом очень трудным. Так, острые междунар. противоречия и политич. кризисы в начале 20 в. не раз ставили человечество на грань мировой войны. Такими кризисами были: Марокканские кризисы 1905-1906гг. и 1911г., Боснийский кризис 1908-1909гг., Балканские войны 1912-1913гг., кот. лишь ускорили развязывание Первой мировой войны.Кроме того, бурное развитие науки и техники не только открывало перед развитыми индустриальными странами новые горизонты прогресса, но и вело к быстрому совершенствованию военной техники, гонке вооружений. Ускоренное совершенствование военной техники и оружия (в период 2 НТР) неизбежно порождало гонку вооружений, кот. в условиях обострения противоречий между главными индустриальными развитыми странами была чревата возникновением мирового военного конфликта.ПРОТИВОРЕЧИЯ МЕЖДУ СТРАНАМИ Наиболее острые противоречия складывались между Германией и Англией. Их интересы cталкивались во многих регионах мира, на океанских и морских трассах. Поэтому из всех противоречий главными были противоречия между Германией и Англией, кот. заключались в сложившейся к этому времени колониальной системе. Как известно в конце 19 – нач. 20 в. заканчивается территориальный раздел мира, причем Германия посчитала такое распределение колоний «несправедливым», не соответствующим ее эк-скому потенциалу. Кроме того, в странах Азии и Африки возникают полуколонии, превратившиеся в объект острых споров и столкновений между ведущими странами по вопросу приложения капитала. Если вывоз капитала раньше играл во внешнеэк-ской сфере Германии подчиненную роль, то за 1901- 1913 гг. экспорт капитала возрастает в 4 раза, что также вызывает острые противоречия между Англией и Германией.Противоречие между Германией и Францией существовали со времен франко-германской войны (1870-1871 гг.), когда Германия захватила богатые углем и железной рудой французские провинции Эльзас и восточную часть провинции Лотарингии и получила 5 млрд. франков контрибуции. Кроме того, Франко-германские противоречия имелись и по колониальному вопросу: Германия претендовала на Марокко, кот. стремилась захватить и Франция. Источниками противоречий между Германией и Россией являлись противоположные торговые интересы. Так, в конце 19 – нач.20 вв. юнкеры добились увеличения таможенных пошлин на импорт российской с/х продукции. А когда Россия ответила тем же на ввозимые из Германии машины и оборудование, разгорелась таможенная война. Германия, как эк-ски более зрелая в этой войне одержала победу. Но взаимоотношения между странами не смягчались. Источниками противоречий гл. обр. была борьба за влияние в Турции. Так, интересы России в Турции затрагивались строит-вом германскими фирмами Багдадской ж/д, соединявшей Босфор с персидским заливом. Эта ж/д проходила по территории Османской империи. Правящие круги Германии стремились поставить под свой контроль Османскую империю и держать под ударом английские позиции в Индии и Египте, а также позиции России на Кавказе и в Средней Азии. Поэтому прав-ва Англии, Франции и России стремились не допустить строит-ва Багдадской ж/д Германией. Существовали противоречия между Турцией и Россией из-за Константинополя, черноморских проливов и Армении; между Россией и Австро-Венгрией – из-за преобладания на Балканах. В Германии складывается мощный военно-промышленный комплекс, на который работала индустрия страны. Знач-но увеличились расходы на армию, флот. Совершенствовалось вооружение сухопутных войск, и формировался крупный военно-промышленный флот. Германия серьезно приступила к подготовке войны за передел мира, захватывая не только английские и французские колонии, но и территории в Европе, пытаясь установить мировое господство. В рез-те идеология Германского прав-ва выразилась в создании Пангерманского союза (1891г.) и в необходимости захвата новых территорий. В рез-те были захвачены Камерун, Того,Северно-Западная Африка, Каролинские, Марианские и Маршалловы о-ва и др. территории. Т.о., к началу Первой мировой войны обостряются империалистич. противоречия, вылившиеся в войну между двумя коалициями–между Германо-Австрийским блоком и Антантой.Уже в конце 70-х гг.19 в. был сформирован военный блок Германии с Австро-Венгрией. В начале 80-х гг. в него вошла Италия. Так сложился Тройственный союз (1882 г.), сыгравший роковую роль в развязывании 1 мировой войны 1914-1918 гг. На початку 20 ст. (в 1904-1907гг.) формируется другой союз «Антанта», в кот. вошли - Англия, Франция и Россия. Т.о., Первая мировая война явилась следствием империалистических противоречий, вызванных неравномерным эк-ским и политич. развитием капит-ских стран, ведущими борьбу за передел мира, сферы влияния и приложения капитала, а также за междунар. источники сырья и рынки сбыта, что привело к жесточайшей войне между германо-австрийским блоком и Антантой. ИТОГИ ВОЙНЫ. В итоге Первая мировая война (1914-1918гг.), охватила вначале 8 европейских гос-в, а в дальнейшем - более 30 стран с населением 1,5 млрд. чел. (2/3 населения планеты), с 30-миллионной численностью в действовавших армиях. Война велась на территории Европы, Азии и Африки, общей площадью свыше 4 млн. кв. км. Не разрешив острейших противоречий, Первая мировая война принесла неисчислимые бедствия: за годы войны из 74 млн. мобилизованных погибло, около 10 млн. человек, было ранено свыше 20 млн. человек, умерло от эпидемий и голода около 10 млн. человек. Если к этим потерям добавить сокращение рождаемости, то общее число потерь составило около 36 млн. человек. Кроме того, страны-участницы понесли колоссальные военные потери и расходы. В ходе военных действий были потоплены около 500 боевых кораблей, 6 тысяч торговых судов и тысячи вспомогательных судов. Быстро было израсходовано оружие, заготовленное в предвоенные годы, что требовало перевода всей эк-ки воевавших стран на военные рельсы. Это привело к структурным диспропорциям в эк-ке, бездарному расходованию массы сырья, средств и трудовых усилий. Так, в 1917г. на войну со стороны Антанты (без США) работало более 40 тыс. предприятий с 13 млн. рабочих. В странах германо-австрийского блока работало около 10 тыс. предприятий с 6 млн. рабочих. В рез-те воевавшим странам необходимо было устранить тяжелые посл-вия, искать и находить пути и возможности политич., эк-ского, нравственного возрождения в сложных условиях начала крушения колониальной системы и зарождения социалистического оппонента. Всего за годы войны было изготовлено в ведущих странах около 30 млн. винтовок, более 1 млн. пулеметов, свыше 150 тыс. артиллерийских орудий, более 9 тыс. танков и свыше 180 тыс. самолетов. Кроме того, в ходе боевых действий впервые использовались новые рода войск и технические средства - авиация, войска противовоздушной обороны, химического нападения и защиты, автомобильные и дорожные службы, морская авиация, подводные лодки и бронетанковые войска и т.д. В целом военные расходы стран-участниц выросли более, чем в 20 раз, составив свыше 200 млрд. долларов (в ценах соответствующих лет), в 12 раз превысив наличные золотые запасы. В итоге материальные и людские потери были огромны. Война уничтожила треть материальных ценностей человечества, нанеся невосполнимый урон природным ресурсам. Между тем, на израсходованные ср-ва при их разумном назначении можно было бы вшестеро повысить благосостояние трудящихся планеты. Лишь Япония на 25 % и США на 40 % увеличили свое национальное богатство за годы войны. Япония установила монополию на торговлю в юго-восточной Азии. США, находясь в географич. удалении от основных театров военных действий и осуществляя за ширмой нейтралитета торговлю оружием с обеими воюющими группировками и вступив в войну лишь в апреле 1917 г., сосредоточили у себя около половины мирового запаса золота и сделали своими должниками почти все западные страны. ЭК-СКОЕ И ПОЛИТИЧ. ПОСЛЕДСТВИЕ ПЕРВОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ ДЛЯ РОССИИ. ПЕРИОД ВРЕМЕННОГО ПРАВ-ВА.К концу 1916г. эк-ское положение в стране еще более осложнилось. Огромные людские потери в армии, голод населения, отрицательные демократич. последствия Первой мировой войны (2,3 млн. человек убитыми), нехватка паровозов, вагонов, топлива, пром-сть без сырья. Все это негативно отражалось на эк-ке страны. оборонные предприятия сокращали произв-во вооружения, крестьяне не везли продовольствие в города, нарастало недовольство в Петербурге. Все слои населения ждали политических изменений в стране. Эти настроения стали особенно ярко проявляться к началу 1917г., когда обострился кризис, связанный с поражением в войне, хоз-ной разрухой и продовольственным кризисом.23 февраля стихийно проходившие митинги в Петрограде с антивоенными лозунгами перерастали в массовые стачки и демонстрации. 24 февраля они вылились во всеобщую забастовку, в которой участвовало 87 тыс. рабочих, а 25 феврале уже 240 тыс. рабочих. 27 февраля всеобщая забастовка переросла в вооруженное восстание, начался массовый переход войск на сторону восставших, кот. заняли важнейшие пункты города и правительственные здания. был создан Совет рабочих и солдатских депутатов.Буржуазные и дворянские лидеры видели выход из создавшейся революционной ситуации в образовании нового прав-ва. Поэтому не получив поддержки у армии и царедворцев, 2 марта 1917 г. Николай 2 подписал Манифест о своем отречении. Ликвидация монархического строя в России произошла безболезненно для общ-ва и гос-ва, была ускорена неудачами на фронтах, развалом эк-ки и неспособностью царя и царской администрацией с этим справиться. Одновременно с образованием Совета рабочих депутатов в Петрограде был создан Временный комитет Госдумы, 2 марта они сформировали Временное прав-во, состоящее в основном из представителей буржуазных партий. Петроградский Совет осуществлял поддержание порядка в городе и снабжение населения продовольствием. Фактически это свидетельствовало о двоевластии.Итогом февральской буржуазной революции было свержение самодержавия и введение политич. свобод, отмена смертной казни, политич. амнистия, упразднение карательных органов старого режима (т.е. установление демократич. свобод). За несколько месяцев власти Временного прав-ва произошло 3 политических кризиса: 1) Первый кризис разразился в апреле, одной из причин кот. было заверение министром иностранных дел Милюковым П.Н. стран Антанты в том, что Россия будет вести войну до победного конца. Также усилилось противостояние Советов и Временного прав-ва после выдвижения Лениным лозунга «Вся власть Советам». В связи с этим в апреле 20 и 21 прошли демонстрации в Петрограде, требовавшие немедленного прекращения войны и передачи власти Советам. 2) Второй кризис произошел в июне, вызванный подготовкой наступления русских войск на фронте и выступлением солдат Петроградского гарнизона, не желавших отправления на фронт. И вновь начались демонстрации под лозунгом «Вся власть Советам». 3) В июле произошел третий кризис в рез-те наступления русской армии по требованию союзников, кот. окончилось поражением и новым выступлением населения столицы. Для восстановления порядка были вызваны войска с фронта и Временное прав-во начало репрессии. В рез-те кризиса было создано второе коалиционное прав-во во главе с эсером Керенским А.Ф.Кризисы сопровождались ухудшением соц-но-эк-ского положения в стране: ухудшалось продовольственное снабжение крупных городов, не удалось улучшить работу промыш-ных предприятий и ж/д транспорта. Ни Хлебная разверстка, введенная с января 1917г., ни мясная, ни гос-ная монополия на хлеб, ни принудительное изъятие военными отрядами у крестьян зерна не улучшило снабжение городов продовольствием. Поэтому недовольство населения возрастало. А попытки генералитета армии подавить недовольство населения силой лишь усилило позиции большевиков. В рез-те осенью 1917 г. в стране назрел общенациональный кризис и 25 октября (7 ноября ) в Петрограде произошло вооруженное восстание и к власти пришли большевики (т.е. свершилась Октябрьская социалистическая революция). На открывшемся Втором Всероссийском съезде Советов было провозглашено установление советской власти, а члены Временного прав-ва были арестованы. На съезде Советов были приняты: «Декрет о мире»; «Декрет о земле»; провозглашена отмена частной собст-сти на землю, национализация земли и ее недр, а также передача земли в распоряжение крестьянских комитетов и уездных Советов крестьянских депутатов. Было сформировано новое прав-во во главе с Лениным.

20. Эк-ское развитие ведущих стран в межвоенный период(1919-1939 гг.). Планы Дауэса и Юнга

ЕК-ське РОЗВИТОК США. США вийшла з Першої світової війни на 40% збільшивши своє нац-ве багатство. Перебуваючи в географич. видаленні від основних театрів воєнних дій і здійснюючи за ширмою нейтралітету торгівлю зброєю з обома воюючими угрупованнями, США вступили у війну лише в квітні 1917 року і зосередили у себе близько половини світового запасу золота, зробивши своїми боржниками майже всі західні країни. Протягом 2-х повоєнних років 1919 і 1920 р. в країні зберігалася висока госп-ва кон'юнктура, це було пов'язано з наданням американськими приватними компаніями допомоги європейським країнам по відновленню зруйнованого госп-ва.Однако, через скорочення обсягу військових і цивільних замовлень кризові явища все ж торкнулися ек-ку країни, гл. обр. - примушує-ний сектор. Криза 1920-1921 рр., Що почався у важкій пром-сти, незабаром поширився на с / г. США досить швидко подолали кризові явища конверсійного періоду в ек-ці. Наступний етап був пов'язаний з ек-ським підйомом, кіт. увійшов в історію як період «проспериті» (тобто процвітання), що почався з 1923р. і тривав до кінця 1929р. Основою процвітання стало прискорений розвиток нових галузей-хімічні., Автомобільної, електротехнічна., Радіотехніч. і др.Однако, одночасно в період ек-ського підйому спостерігалися негативні явища, пов'язані з ростом диспропорцій у розвитку ек-ки, хронічним безробіттям, біржовим спекулятивним ажіотажем і ін. При цьому система гос-ного регулювання в цей період не отримала розвитку, а навпаки повернулася ідея невтручання гос-ва в ек-ку.Следующ. етап був пов'язаний зі світовою кризою 1929-1933рр., кіт. почався в США з краху на фондовій біржі в зв'язку з катастрофічним падінням курсу акцій, ціна кіт. була завищена біржовими спекулянтами. Криза охопила банківську, фінансову систему, пром-сть, с / г і за своїм хар-ру представляв циклічна криза перепроізв-ва, коли внаслідок нестачі купівельної спроможності товари не знаходили збуту і залишалися нереалізованими, в зв'язку з чим порушився процес заг-ного відтворення і розорилися багато торгових, примушує-ні транспортні підприємства і банки, обороти зовн. торгівлі скоротилися в 3,1 рази, за роки кризи ціни на с / г продукцію знизилися на 58% і розорилося близько 1 млн. ферм. В рез-ті країна була відкинута до рівня 1911 г.Презідент Герберт Гувер, який вступив на посаду в 1929 р спочатку обмежився введенням високого митного тарифу, на що інші країни теж підвищили ввізні мита. Положення в країні ускладнювалося масовими вступами голодних і безробітних. У 1931р. Гувер зробив спроби гос-ного кредитування банків, пром-сті, транспорту, надання допомоги великим фермерам. Але в цілому це не дало відчутних рез-тов і його обіцянку швидко подолати кризу виявилася нездійсненною. Справитися з кризою зміг тільки Франклін Рузвельт, який став президентом в 1933 р. і проводив надзвичайні, великомасштабні реформи, які увійшли в історію під назвою «Нового курсу». Найважливішим інструментом його курсу став гос-ний бюджет, за рахунок кіт. здійснювалося фінансування розширеного воспроизв-ва і соц-них програм. Завдяки активній ролі д-ви країна змогла вибратися з кризи, і відбулося затвердження гос-но-монополією-го капіталізму. Після закінчення кризи підйом ек-ки був досить слабким. У 1937р. почалася нова криза і пром-ве вироб-во впало на 36%, кількість безробітних зросла до 10,5 млн. чоловік. Вихід з цієї кризи був уже пов'язаний з початком Другої світової войни.ЕК-ське РОЗВИТОК АНГЛІЇ. Незважаючи на те, що Англія була в числі переможниць у Першій світовій війні і в деякій мірі змогла компенсувати значні втрати, до неї перейшла частина німецьких колоній, але сама війна погіршила ек-ське становище в країні. В ході війни Англія втратила половину торгового флоту, ослабли її зв'язку з колоніями, утворився величезний борг Сполученим Штатам, на погашення кіт. щорічно витрачалося до 40% гос-ного бюджета.Весь період між світовими війнами англійська пром-сть відчувала хронічний застій з масовим безробіттям і недовантаженням произв-них потужностей. До того ж «старі» традиційні галузі були охоплені стагнацією - вугільна, металургійна, текстильна, кіт. в ек-ці відігравали головну роль і відсував новими галузями. Однак, питома вага нових галузей - автомобільної, химич., Авіаційної, електротехнічна. - був невисокий, тому ці галузі не могли стати основою пром-ного підйому. Причиною тому була нестача інвестицій з-за перетікання капіталу за кордон в пошуках більш високих прибутків, і до 1929 р. англійська пром-сть не змогла відновити довоєнний вироб-ний ур-нь. Негативно на ек-ку діяла зовнішньоторговельна англійська політика, коли протекціоністські заходи в світовій торгівлі сприяли витіснення англійських товарів з зовн. ринків, а Англія продовжувала дотримуватися політики фритредерства. Крім того, в Англії прав-во переорієнтувалося на збереження лідерства в банківській сфері, а не в пром-ної. Так, в 1925 р прав-во провело ревальвацію англійської валюти за рахунок введення золотого стандарту фунта стерлінга, це сприяло зростанню курсу фунта і торкнулося інтересів промисловців-експортерів (завдяки подорожчанню англійських товарів) .Крізіс 1929-1933рр. в Англії почався пізніше, ніж в інших країнах-на початку 1930р. Обсяг пром-ного вироб-ва впав на 15%, особливо в старих, традиційних галузях, обсяг зовн. торгівлі скоротився в 2 рази, торговий баланс був дефіцитним, збільшилося безробіття, кіт. в 1932р. охопила 35% всіх робітників. Для полегшення становища малозабезпечених та безробітних верств населення мин-во фінансів збільшило податки на імущих, що зустріло серйозний опір з боку других. До весни 1931р. фінансове становище країни погіршилося. Це було пов'язано з нестійким положенням фунта стерлінгів, коли іноземні власники короткострокових вкладів в банках Лондонського Сіті стали вилучати їх для перекладу в більш міцну валюту, в рез-ті зменшувався золотий запас країни. Для виправлення ситуації потрібні були рішучі заходи. І в березні 1931р. була створена королівська Комісія з національної ек-ці під керівництвом фінансиста Дж. Мея. Вважалося за необхідне зменшення держ-них витрат і використання національного доходу для перерозподілу коштів з менш істотних галузей в галузі, що пом'якшують соц-ву напруженість. Ставилося за мету - досягнення бюджетної рівноваги, для цього передбачалося збільшення прямих і непрямих податків при одночасному різкому скороченні бюджетних витрат по соц-ним статей і зарплати держслужбовцям, з асигнувань на громадські роботи і допомозі з безробіття. Крім того, прав-ву консерваторів вдалося отримати найбільший позику в сумі 80 млн. Фунтів стерлінгів для відновлення платіжного баланса.В цілому антикризові заходи включали: 1) Скасування золотого паритету фунта стерлінгів, в рез-ті чого знецінився паперовий фунт на 30% (т . Е. відбулася девальвація фунта) і підвищилися роздрібні ціни на внутр. ринку. Цей захід мала велике знач-е і для зовн. ринку, оскільки 25 гос-в, що входили в стерлінговий блок були змушені піти за Англією, тобто встановлювали курс своїх валют на основі курсу англійського фунта. Крім цього, країни блоку передавали свої валютні резерви Англії в загальний фонд блоку, що забезпечило Англії чималі вигоди від даної операції. Члени блоку, орієнтуючись на стерлінг, змушені були закуповувати англійські товари і одночасно постачати для Англії переважно сировинні і продовольчі товари. У взаємовідносинах ж із країнами, які відмовилися від золотого стандарту, англійські (стерлінгові) товари придбали цінову перевагу за рахунок підвищення цінової конкурентоспроможності, що сприяло посиленню політики протекціонізму. 2) Відмова від фритредерства і перехід до протекціонізму, що позитивно відбилося на англійській промисловості і дозволило поліпшити платіжний баланс за рахунок скорочення імпорту. Крім того, іноземним позичальникам було легше проводити оплату в фунтах, оскільки ціни залишалися досить стабільними (зросли не більше, ніж на 10%) і ур-нь життя в країні практично не змінювався. 3) Економію і раціональне використання бюджетних ср-в, що включає зниження допомоги з безробіття на 10%, регулювання гос-них витрат, кіт. в реальному вираженні збільшилися по відношенню до ВНП (валового національного продукту), добре збалансований бюджет і ін. заходи. В результаті довіру до валюти було практично відновлено, вклади почали повертатися в англійські банки, фунт стабілізувався, бюджет став збалансованим, проводилася ефективна політика протекціонізму, банківський відсоток постійно знижувався і в у червні 1932 р досяг 2%, це означало, що фінансова криза минула. Після 1932 р бюджетні проблеми вирішувалися все легше за рахунок підвищення прибуткового податку, скорочення допомоги з безробіття, появи нових гос-них доходів (в результаті проведення протекціоністської політики), вивільненню додаткових грошових ресурсів в зв'язку з переходом до низькій процентній ставці по військовому позиці. У комплексі з ін. антикризовими заходами вже до кінця 1933 р Англія змогла досягти стабілізуючого ефекту за рахунок випереджаючих кроків на зовн. ринку і жорсткого внутр. ек-ського курсу, що відрізняло її політику від «Нового курсу» Рузвельта.Всё це сприяло пом'якшенню політики економії в 1934 р, тобто були відновлені скорочені в 1931р. допомоги по безробіттю і половина урізаних зарплат, був знижений прибутковий податок. І в 1934р. Англія остаточно вийшла з кризи, обсяг промислового-ного вироб-ва досяг рівня 1929 року, а в 1935 р був скасований закон про потребу. Підйом підкріплювався істотними держ-ними асигнуваннями на розвиток галузей, пов'язаних з вироб-вом озброєння - на автомобілебудування, Радіопром-сть, авіаційну та ін. Крім того, притоку інвестицій в старі галузі - суднобудування, металургію, и др сприяли заходи з оздоровлення фінансової системи і жорстка політика протекціонізму. Однак, зберігалися внутрихоз-ні диспропорції в ек-ці, а галузі - вугільна і текстильна-продовжували стагнувати. І в цілому до початку Другої світової війни вироб-во Англії лише на 22% перевищувало рівень 1913 р Держ-ве регулювання госп-ва в Англії розвивалося дещо інакше, ніж у США. Першим поштовхом став також як і в США криза 1929-1933 рр., Коли створювалися спец. гос-ни. Але в Англії була ще одна форма - це організація змішаних гос-но - капіта-ських компаній, кіт. були за участю гос-ного капіталу і діють під гос-ним контролем. Таку змішану форму отримало вироб-во і розподіл електроенергії, радіомовлення і деякі ін. Галузі. Крім того, Англія відставала від інших країн за концентрацією вироб-ва і утворення монополій. Однак, у воєнні роки, а також в періоди криз і депресій процес монополізації пром-сти успішно тривав, в зв'язку з вигідними держ-ними замовленнями, наданими тільки великим фірмам, і розоренням дрібних і слабких фірм в період крізісов.ЕК-ське РОЗВИТОК ФРАНЦІЇ . За роки Першої світової війни у ​​Франції виявилися риси системи гос-ного регулювання. Від війни госп-во Франції знач-но постраждало - пром-ве вироб-во скоротилося на 40%, с / г - на 1/3. Однак війна забезпечила і можливості для прискорення ек-ського зростання, оскільки свої матеріальні втрати у війні Франція змогла компенсувати за рахунок переможеної Німеччини. 1.Франціі були повернуті розвинені області - Ельзас і Лотарингія. Крім того, терміном на 15 років - Саарская вугільна галузь. З приєднанням Лотарингії Франція з видобутку руди вийшла на 1 місце в Європі. Ельзас мав розвинену текстильну пром-сть, в рез-ті потужності цієї галузі виросли в 1,5 рази. Тому «старі» галузі-металургійна і текстильна -в 20-е рр. набагато збільшили вироб-во, тоді як в ін. країнах вони відчували застій. 2. Франція отримала великі репарації від Німеччини 8 млн. Золотих марок, що склало основу для розвитку народного госп-ва в післявоєнний докризовий період з 1919р. по 1930р., темпи зростання тут в порівнянні з іншими країнами-лідерами були найвищими, після США. 3. У Франції оновлення основного капіталу, як наслідок військових руйнувань, сприяло примушує-му зростання. Пром-ний підйом 20-х рр. тривав у Франції довше, ніж в ін. країнах - до 1930р. До цього часу пром-ве вироб-во зросла на 40% в порівнянні з рівнем 1913р. і темпи зростання його були вище, ніж в США і Германіі.Успешное розвиток було засновано на форсованому зростанні нових і старих галузей пром-сти, тісно пов'язаних з військовими держ-ними замовленнями. Однак, галузі лёгк. пром-сті і с / г переживали застій і періодичні кризи. Світова криза поширився на Францію пізніше - лише в 1930р., Проте був більш затяжною і глибокою. Пром-сть скоротила випуск продукції на 1/3, с / г вироб-во впало на 40%. У період кризи загострилися соц-но-ек-ські проблеми і наслідком стала виразна тенденція до фашизації країни за прикладом Італії та Німеччини. Їй протистояли республіканські, демократич. традиції громадянського заг-ва, де особливо активними виявилися ліві партії та рухи. Комуністи і соціалісти, які об'єдналися в Народний фронт, змогли погасити в лютому 1934 р спробу фашистського путчу, за кіт. стояли не тільки фашистські організації, але також частина великих монополій, представники церкви. Ця боротьба між різними політичне життя. силами і визначила особливості антикризової політики і багато в чому вплинула на тривалість кризи, кіт. закінчився тільки в 1936 р Саме такі зміни в політичне життя. життя громадян викликали неприйняття антикризових буржуазних заходів з традиційними методами скорочення бюджетного дефіциту і відновлення порушеної рівноваги за рахунок дефляції (примусового звуження грошових потоків в ек-ці), зниження з / п, скорочення соц-них витрат, підвищення ур-ня оподаткування і т. п. Близькість ідеологічних установок соціалістів і комуністів дозволила знайти компроміс між керівництвом цих партій з питань антикризової програми в рамках єдиної організації лівих антифашистських сил - Народного фронту, кіт. до початку 1936р. об'єднав не тільки ці партії, але і організацію радикал - соціалістів, рух інтелігенції та ін. Програма Народного фронту була орієнтована на задоволення потреб широких верств країни. Націоналізація обмежилася об'єктами військової промисловості і Французьким банком. Др. напрямком стало створення національного фонду безробіття, скорочення робочого тижня без зменшення змісту, збільшення числа робочих місць в основному за рахунок зниження пенсійного бар'єру, організація масштабних громадських робіт, регулювання закупівельних цін на с / г продукцію з урахуванням інтересів виробників і др.В 1936р. було створено перший уряд Народного фронту, на чолі кіт. стояв БЛЮМ. Завдяки підписаній угоді між Загальною конфедерацією праці (ЗКП) і підприємцями щодо збільшення з / п, визнання профспілок, надання оплачуваних відпусток та ін., Велика частина положень ек-ської платформи Народного фронту була закріплена рішенням парламенту (тобто на законодавчому рівні), що стало перемогою робочого двіженія.Ізмененіе антикризового курсу виразилося у втечі капіталів з країни, поглибленню процесу скорочення вироб-ва і іншим протидій з боку великого капіталу, крім того, в збільшенні витрат по соц-ним статей, в рез-ті чого виріс дефіцит гос-ного бюджету. Тому прав-ву довелося піти на девальвацію франка, що негативно позначилося на Ур-ні життя людей, проте не була проведено податкову реформу і не був встановлений контроль за діяльністю Французького банку. Звідси політичне життя. криза, кіт. викликав зміну кабінету міністров.Прав-під соціаліста-радикала Каміль Шотан намагалося знайти компроміс між інтересами великого капіталу і інтересами широкими верств населення в зв'язку з чим були обмежені деякі вимоги програми Народного фронту. Однак, незважаючи на згортання бюджетних витрат, стан фінансової системи не покращився, а ще більше погіршилося, що змусило прав-во провести девальвацію національної валюти вдруге. Непослідовність антикризових дій викликала загострення соц-них протиріч всередині країни і розколу самого Народного фронту, в рез-ті чого істотно змінилася його програма. В рез-ті нового прав-ного кризи навесні 1938 р формується новий кабінет Л.БЛЮМА, кіт. проводить курс на подальше згортання політики Народного фронту, збільшення витрат на військово-оборонне строит-во, для чого передбачалося збільшення розмірів податку на капітал, встановлення жорсткого контролю за валютними операціями, імпортом та ін. заходи. Однак дана програма не отримала підтримки як з боку великого бізнесу, так і з боку широких верств громадян. Це визначило падіння кабінету міністров.Сформірованное в квітні 1938 року уряд Едуар Даладьє остаточно відмовилося від програми народного фронту, а стан ек-ської нестабільності було характерно аж до кінця 30-х років. И тем не менее опыт Народного фронта показал возможность и эффективность совместных усилий гос-ва и большей части общ-ва противостоять фашизму и тоталитаризму.Т.о. , после кризиса 1929-1933гг. новый пром-ный подъём во Франции не наступил. Кризис сменился депрессией, затем очень слабым эк-ским оживлением. Если до кризиса французская пром-сть росла быстрее, чем в др. странах, то теперь она снова отстаёт от них. В 1938г. было выпущено столько же продукции, сколько в 1913г. Застой наблюдался и в с/х, где в 1938г. произв-во превысило уровень 1913г. лишь на 10 %. И к началу 2 Мировой войны Франция оставалась наполовину аграрной страной, производительные силы оставались на низком Ур-не, структура пром-сти также была отсталой.ЭК-СКОЕ РАЗВИТИЕ ГЕРМАНИИ. Первая мировая война обошлась Германии дороже, чем др. капит-ским странам. Здесь пром-ное произв-во сократилось в 2 раза, она лишилась своих колоний, а также Эльзаса и Лотарингии и в рез-те этих потерь нац-ное богатство страны уменьшилось в 2 раза. По Версальскому мирному договору территория Германии сократилась на 1/8, а население на 1/10. Но особенно тяжелым последствием были репарации, кот. Германия должна была выплатить странам-победительницам в размере 132 млрд. золотых марок. А тому выплатить за короткий срок репарации Германия не могла, то в обеспечение репарационных сумм победители вывозили из Германии всё, что представляло ценность, а в 1923г. франко-бельгийские войска оккупировали Рурскую обл., кот. давала 90% угля и 50% металла, чтобы беспрепятственно вывозить её продукцию. Основная тяжесть репараций пришлась на первые годы, когда победители настойчиво добивались платежей, а пром-сть Германии была наполовину разрушена и не было капиталов. Поэтому сначала из Германии ушло последнее золото, а затем в счёт репараций стали вывозить уголь, коров, паровозы. В рез-те этого падала марка и в стране наступила невиданная инфляция. Инфляция разорила массу мелкой буржуазии, банки и гл. обр. рабочих. Однако пром-ная буржуазия, корпорации от инфляции выиграли.т.о. крушение политич. системы в рез-те проигрыша в войне, огромные людские и материальные потери, тяжелейше условия Версальского договора явились главными факторами затяжного послевоенного кризиса и последующей стагнации эк-ки страны. Страна была ввергнута в эк-ский хаос, была подорвана финансовая система, инфляция стала настоящим бедствием. Всё это требовало серьёзного реформирования эк-ки, поэтому комплекс мер включал преобразования как внутр., так и внеш. порядка. 1. Наиболее радикальной стала денежная реформа 1923г., в целях прекращения инфляции. Был учрежден в октябре 1923 г. Рентный банк, эмиссионный капитал кот. составлял 3,2 млрд. марок и состоял не из золота, а из долговых обяз-в его учредителей – это собственников с/х земель, промышленников, торговцев и владельцев банков. В ноябре 1923г. стали выпускаться рентные марки, вскоре стабилизированные (1рентная марка приравнивалась к 1триллиону бумажных марок), кот. признавались законным обеспечением наравне с золотом. Это позволило относительно быстро упорядочить бюджет и даже добиться превышения поступлений над расходами. В переходный период функционировало одновременно 2 эмиссионных банка–Рентный и Рейхсбанк с двумя различными денежными системами. В августе 1923г. с завершением денежной реформы и изъятием рентных марок из обращения перестал существовать Рентный банк, функции кот. передавались реорганизованному Рейхсбанку. Новые банкноты обеспечивались золотом и подлежали обмену на золото (правда временно отсроченному). Новый Рейхсбанк становился независимым от прав-ва банком (в отличие от предыдущего, находившегося под контролем и в управлении германского прав-ва), но новый Рейхсбанк был поставлен под контроль репарационных кредиторов. И был принят новый банковский закон.2. Среди других стабилизационных мер были: - модернизация оборудования;- усиление эк-ских позиций немецких монополий (заменивших ранее господствовавшие картели и синдикаты на тресты и концерны); - повышение эксплуатации трудящихся и интенсификация труда при более низкой з/п . Лишь с середины 20-х гг. стала заметна тенденция к оздоровлению эк-ки, когда наметились позитивные сдвиги в развитии отдельных, новых, монополизированных отраслей пром-сти и относительно быстрый рост внешнеторг. оборота. В знач-ной мере этому способствовало стремление США и ведущих стран Европы восстановить баланс сил, нарушенный в рез-те поражения Германии в войне, желание погасить соц-ную напряжённость внутри страны и не допустить сближения Германии с СССР, а также возможности проникновения социализма в Западную Европу. С этими целями был принят предложенный США новый репарационный «План ДАУЭСА», кот. заключался в следующем: 1) США (и в небольшой степени Англия) дают Германии займы для восстановления пром-сти. Сразу был предоставлен американскими кредиторами заём в 800 млн. марок, кот. способствовал укреплению бюджета Германии. 2) Доходы пром-сти идут на уплату репараций Англии и Франции (репарационные платежи по 1 - 1,75 млрд. марок ежегодно, а с сентября 1928 г. – по 2,5 млрд. марок в год).3) Англия и Франция свои военные долги возвращают США.План ДАУЭСА предусматривал 3 основных источника обеспечения репарационных платежей: 1) поступления за счёт пошлин и косвенных налогов (в основном на предметы массового потребления);2) доходы германских ж/д;3) налогообложение пром-сти. При этом жёсткий механизм иностранного контроля не допускал даже малейшего нарушения плана. Всего по плану Дауэса Германия получила около 30 млрд. золотых марок (70% кот. были американскими). В период его реализации (1924-1929гг.) усилилось проникновение западных капиталов в пром-сть Германии в виде займов, прямых инвестиций, скупки акций. В рез-те во 2–й половине 20-х гг. пром-ное произв-во страны оживилось и к концу 20-х гг. довоенный уровень пром-ного произв-ва был превышен, в т.ч. на треть увеличилась добыча каменного угля и выплавка стали, более чем на 40 % выплавка чугуна и т.д. Расширение произв-ва на новой технической основе продвинуло электротехнич. и машиностроительную отрасли, осваивалось произв-во иск-ного шёлка и бензина, благодаря американским новациям росла произв-сть труда. По общему объёму пром-ного произв-ва Германия вышла на 1 место в Европе и 2 место в мире. А германские магнаты к концу 20-х гг. смогли вернуть утраченные междунар. позиции. В июне 1929г. в условиях надвигающегося мирового кризиса план Дауэса был заменён новым репарационным «Планом ЮНГА», кот. предусматривал ещё большие льготы для Германии. 1) Сумма репараций сокращалась, и их общий объём ограничивался суммой - 113,9 млрд. марок. 2) Выплачивать их Германия должна была сравнительно небольшими ежегодными платежами – в 2 млрд. марок, ближайшие 37 лет.3) Изменился порядок взимания репараций - теперь их единственным источником остались гос-ный бюджет и прибыль от ж/д.4) Отменялись отчисления от прибылей пром-сти и финансовый контроль за эк-кой Германии. Был создан Банк междунар. расчётов в целях получения и распределения репараций, а также осуществления расчётов по межсоюзническим долгам, кот. обеспечивал финансирование тяж. пром-сти и военного произв-ва, и кот. укрепил позиции американского капитала в Германии. Однако обострение эк-ских проблем в кризисной ситуации сделал план ЮНГА невыполнимым. В середине 1931г. американским президентом Г. Гувером было предложено приостановить платежи на год. А в 1932г. план Юнга и репарации были отменены. Всего Германия выплатила в счёт репараций около 20 млрд. марок.К 1929г. пром-ное произв-во Германии выросло только на 8% по сравнению с довоенным уровнем. Его рост сдерживался узостью внутр. рынка, поскольку германское население обнищало в период инфляции и выплат репараций и следствием чего стала недогрузка произв-ных мощностей (они были загружены только на 70 %) и безработица, которая составила 4 млн.Поэтому кризис 1929-1933 гг. в Германии проявился особенно в острой форме. Пром-ное произв-во здесь сократилось более, чем на 40%, более половины рабочих оказались безработными из-за чего обострились соц-ные противоречия. Антикризисные меры (как и в др. странах) имели антирабочую направленность–законом сокращалась зарплата, ликвидировались пособия по безработице, в трудовых лагерях (куда собирали безработных) устанавливался жёсткий военный режим. В стране складывалась революционная ситуация и происходит поляризация политич. сил – с одной стороны усиливаются фашисты, с др. стороны – социалисты-коммунисты. Однако ряды левых были расколоты и союз социалистов и коммунистов не сложился. Монополистическая буржуазия, ища новую силу, на кот. можно опереться, нашла её в лице партии Гитлера.Однако фашизм в Германии родился как мелкобуржуазное политич. движение, т.е. людей не очень богатых и лозунги провозглашённые Гитлером обещали ликвидировать капит-ские монополии, защищать разоряемых ремесленников, мелких торговцев, организовать для них дешёвый кредит. Однако придя к власти, Гитлер отбросил прежнюю программу и стал проводить политику моноп-ской - т. е. крупной буржуазии. С этой целью в 1934г. Гитлер уничтожает ближайших своих сподвижников, устраивая «ночь длинных ножей». Т.о., фашизм изменил свою соц-ную сущность и стал особой формой гос-но-моноп-ского капитализма, где всё хоз-во страны было подчинено органам гос-ного управления, в кот. решающую роль играли лидеры моноп-ской буржуазии. Во главе был поставлен Генеральный совет хоз-ва, в кот. решающие позиции занимали КРУПП («пушечный король») и СИМЕНС («электротехнический король»).Резко растёт гос-ный сектор хоз-ва, крупнейшей корпорацией в стране стал гос-ный концерн Геринга, кот. увеличился за счёт конфискованного имущ-ва евреев, а впоследствии за счёт захвата предприятий на оккупированных территориях. С самого начала фашистское гос-во приступило к регулированию цен, нарушив тем рыночные отнош-я – был установлен низкий уровень цен на товары народного потребления из-за чего эти товары исчезли с полок магазинов и кот. можно было купить только на чёрном рынке по высоким ценам. В рез-те пришлось вводить карточки на продовольствие. Под контроль гос-ва было поставлено сельское с/х, теперь с/х продукция учитывалась и должна была сдаваться гос-ву по установленным ценам. Всё хоз-во Германии было переведено на централизованную систему, кот. управляли лидеры моноп-ской буржуазии.Установив контроль над хоз-вом, начинается эк-ская подготовка к войне. В 1936г. был принят второй четырёхлетний план, задачей кот. было обеспечение эк-ской независимости Германии от импорта и ускоренное развитие отраслей военной пром-сти. Была поставлена цель – производить в Германии всё, что необходимо для ведения войны.В 1940г. был принят третий четырёхлетний план, задача кот. была более узкой – развивать военное произв-во и военно-пром-ный потенциал. При этом в планировании и организации военного хоз-ва преобладали административные методы управления – то есть принудительные, внеэкономические методы, кот. в условиях подготовки к войне и войны оказались эффективными, т.к.:- военное произв-во развивалось за счёт невоенных отраслей;- из оккупированных стран доставлялись ресурсы для военного произв-ва;- развитию пром-сти способствовали специфич. источники финансирования – захват собственности демократич. организаций (т.е. конфискация собственности неарийцев);- развитию пром-сти способствовало резкое сокращение расходов на заработную плату (Гитлер выполнил обещание дать работу безработным, но зарплата была ниже обычной, чуть больше пособия по безработице).

21. Основные черты «военного коммунизма» и новой эк-ской политики (нэп) в СССР

По хар-ру эк-ской политики первые 10 лет после Октябрьской рев-ции (1917-1927) подразделяются на: 1) период «военного коммунизма» (1918-1920);

2) период новой эк-ской политики – НЭП (1921-1927).Периоды различаются между собой: а) отнош-ем к частному капиталу; б) применению наёмного труда; в) степенью использования и признания товарно-денежных отнош-й.

ПОЛИТИКА ВОЕННОГО КОММУНИЗМА (1918-1920). Со 2 сентября 1918г. ВЦИК объявил Республику единым военным лагерем и установил режим с целью сосредоточения у гос-ва всех ресурсов, что означало переход к политике «военного коммунизма», кот. полностью завершила свое оформление к весне 1919г. и представляла собой проведение 3-х основных групп мероприятий : 1) национализацию всех пром-ных предприятий; 2) централизованное снабжение населения через национализацию торговли и замену ее принудительным гос-ным распределением с помощью введения продовольственной разверстки;3)введение общей трудовой повинности.

В период военного коммунизма верховным органом стал « Совет рабочей и крестьянской обороны », учрежденный 30 ноября 1918г.Переход к такой политике был связан с началом гражданской войны и иностранной интервенции. В этот период: - Север был оккупирован английскими, французскими и американскими войсками; - Дальний Восток - японскими, английскими, французскими, канадскими интервентами; - Прибалтику, часть Украины, Белоруссии, Крым и Грузию захватили немцы;- в Центральной России проходили антисоветские мятежи;- на Юге действовали армии Деникина и Краснова;- от Волги до Владивостока была свергнута советская власть. 1) Первый этап Гражданской войны (с осени 1918г. по весну 1919г.) закончился освобождением Красной Армией всех городов Юга России. 2) Второй этап Гражданкой войны и интервенции (с марта 1919г. по март 1920г.) закончился победой Красной Армии против армий Колчака, Деникина, Юденича, прекращением Антантой эк-ской блокады России в январе 1920г. и эвакуацией значительной части войск Антанты. 3) Третий этап войны и интервенции (с конца апреля 1920г. по март 1921г.) закончился освобождением Крыма в ноябре 1920г. от врангелевской армии и подписанием в марте 1921г. с Польшей мирного договора, по кот. Западные Украина и Белоруссия отходили Польше.Гражданская война нанесла огромный ущерб. В рез-те военных действий, белого и красного террора, голода и болезней погибло 8 млн. чел. В эмиграцию уехало 2 млн. чел, материальный ущерб превысил 39 млрд. золотых рублей.

ПРЕДПОСЫЛКИ «ВОЕННОГО КОММУНИЗМА» (1918-1920гг.) Система «военного коммунизма» сложилась постепенно в рез-те мероприятий, проводимых советским гос-вом при решении возникающих в ходе войны хоз-ных задач. То же самое относится и к периоду НЭПа. Война отрезала Украину, Сибирь, Урал, Кавказ. Эти районы давали 90% каменного угля, почти всю нефть, 85% железной руды, 70% стали, весь хлопок. В руках Советского гос-ва (большевиков) оставался только центральный район, хотя и наиболее насыщенный фабриками и заводами, однако не имелось топлива и сырья для этих заводов.Началась разруха, кот. проявлялась в следующем.1) В катастрофическом сокращении пром-ного произв-ва (кот. в 1920г. было получено в 8 раз меньше, чем в 1913г.) и в снижении производительности труда (которая упала более, чем в 4 раза). Это значит, что происходило не только колич-ное, но кач-ное изменение, это означало, что от машин возвращались к ручному труду. Удельный вес крупной, фабрично-заводской пром-сти сокращался, т.к. предприятия не могли действовать без налаженных связей, без регулярного поступления топлива и сырья. Поэтому по мере прекращения работы фабрик и заводов всё более преобладали мелкие, мелкотоварные, кустарные и полукустарные заведения. 2) Важной проблемой стало положение с топливом. Главные угольные и нефтяные районы– Донбас и Кавказ– были отрезаны, поэтому пришлось переключиться на дрова и торф. Для населения была введена дровяная повинность, по кот. каждый трудоспособный человек должен был за полмесяца заготовить 2 кубических сажени, 16 кубометров. К лесам в специальном порядке проводились ж/д.3) Однако дрова и торф не были пригодны для плавки металла, поэтому в 1920г. выплавка чугуна составила лишь 2,4 % довоенного уровня. Без металла и топлива не могло действовать машиностроение, поэтому большинство машиностроительных заводов было закрыто, а в оставшихся действовали только отдельные цеха в кач-ве ремонтных.4) Хлопчатобумажные фабрики прекращали работу из-за нехватки сырья – хлопка. 5) В крайне тяжёлом положении находился транспорт. Из строя вышло 60 % паровозов, а из 70 тыс. вёрст железных дорог европейской части России оставались не разрушенными только 15 тыс., так как Гражданская война шла в основном вдоль дорог, разрушая их. В этих условиях главной задачей стала мобилизация всех оставшихся ресурсов на нужды обороны. Это и стало главной целью политики военного коммунизма. Але тому що в условиях разрухи перестали действовать эк-ские регуляторы хоз-ной жизни – деньги, рынок, прибыль, материальная заинтересованность–их приходилось заменять принуждением, мерами административного, а не эк-ского порядка. Поэтому политика военного коммунизма означала военную диктатуру с широким применением принудительных мер в хоз-ве.

Но вынужденность мер составляла лишь одну сторону политики военного коммунизма. Другой стороной этой политики была попытка перейти к коммунистическим безденежным отнош-ям, т.е. отказом от денег и товарно-денежных отнош-й.

ВОЕННЫЙ КОММУНИЗМ В с/х. В феврале 1918г. был принят закон о социализации земли, в соответствии с кот. с 1917г. по 1919г. в 22 губерниях получили землю около 3 млн. крестьян. Одновременно были приняты меры военного хар-ра : - была установлена гос-ная монополия на хлеб;-продовольственные органы получили чрезвычайные полномочия на закупку хлеба;- были созданы продотряды по изъятию излишков хлеба по твердым ценам, (хлеб изымался бесплатно или обменивался на пром-ные товары, т.к. деньги мало что значили). И объём заготовок определялся не наличием товарных излишек, а гос-ми потребностями. Если в 1917г. хлеба в стране было достаточно, то в период гражданской войны и интервенции посевные площади сократились более, чем в 2 раза и значительно упала урожайность. По сравнению с предвоенными годами урожай 1920-1921 гг. уменьшился почти в 3 раза, поголовье скота сократилось в 2 раза. В рез-те нарушения товарообмена между городом и деревней с/х стало натуральным, а значит, не производило товарной продукции. Получить продовольствие для города теперь стало возможным только путём принуждения. Поэтому ГЛАВНОЙ МЕРОЙ военного коммунизма в деревне стала ПРОДРАЗВЁРСТКА, кот. была введена с начала 1919г., когда беспорядочные поиски «излишков» продотрядами были заменены ПЛАНОВОЙ СИСТЕМОЙ, при кот. минимально необходимое кол-во хлеба для армии и рабочих, развёрстывалось на сельские районы.При комбедах планы хлебозаготовок постоянно срывались. Так, в 1918г. план хлебозаготовок при комбедах был выполнен лишь на 38%, в 1920г.– на 34%, что стало основной причиной их ликвидации. Поскольку комбеды объявляли врагами советской власти не только кулаков, но и середняков и направляли карательные действия против тех, кто производил хлеб, разрушая их хоз-ва, тогда как сами бедняки продовольствия не производили, а только потребляли. Поэтому комбеды были распущены и органами власти в деревне снова стали сельские советы. Основной причиной сокращения притока продовольствия в город было « осереднячивание » деревни в рез-те перераспределения земли комбедами. То есть доля крупных хоз-в с посевами свыше 8 десятин сократилось, а доля хоз-в с посевами до 4 десятин увеличилась (с 58 % до 86%). А мелкие хоз-ва не только меньше производили, но и сами потребляли весь свой продукт, не производя излишков. Это и сокращало приток продовольствия в город.

ТОРГОВЛЯ В ПЕРИОД ВОЕННОГО КОММУНИЗМА. Торговля продовольствием была запрещена, т.к.:1) всю товарную продукцию надо было сдавать гос-ву (это значит, что торговля могла вестись лишь в обход развёрстки);

2) торгівля заборонялася також тому, що вважалася найважливішою складовою частиною буржуазної ек-ки. Тому в 1919р. проголошувалася «заміна торгівлі планомірним, організованим в общегос-ном масштабі розподілом продуктів», це означало заборону товарно-грошових отнош-й. Все продовольство надходило в розпорядження Наркомпрода і розподілялося в містах по картках. Однак мережі гос-них магазинів ще не було і постачання продовольством безкоштовно теж не було торгівлею. Тому продукти і промтовари розподілялися через споживчі кооперативи. Ці кооперативи ще під час війни при підприємствах закуповували в селах продовольство і розподіляли серед своїх членів. А тепер вони були прив'язані до радянської адміністративної машині і перетворені в єдину розподільну мережу. Тобто в 1919р. спеціальним декретом вся кооперація була перетворена в розподільну організацію- «споживчу комуну». При цьому виробничі кооперативи ліквідовувалися, а їх имущ-во передавалося споживчим кооперативам. Норми карток були мінімальними (тобто голодними). З усіх надійшли в місто продуктів через гос-ву розподільну мережу проходило тільки 40%, решту давали «мелочнікі», кіт. вважали спекулянтами-перекупниками, тому до них застосовували репресії. Насправді ж це були зазвичай городяни, що їздили в село обмінювати одяг, взуття та предмети власного побуту на продовольство. В рез-ті страйків петроградських робочих влада була змушена йти на поступки робітникам і їм було дозволено обмежене привозити з села мішки з продовольством. Після цього частина зарплати робітникам стали видавати промисловими товарами, виробленими на підприємствах, для обміну на хліб і картоплю.

ВІЙСЬКОВИЙ КОМУНІЗМ У промисловості. Тут військовий комунізм означав повну націоналізацію, централізацію управління і внеек-ські методи госп-ванія.Товаров ставало все менше і восени 1918р. пром-сть була майже паралізована. Саме поняття націоналізації було зведено до конфіскації, що негативно відбилося на пром-сти, тому що порушувалися госп-ні зв'язку, мав труднощі контроль в масштабі всієї країни. В цілому масова націоналізація промисловості і недосвідченість приводили до погіршення ек-ського положення в стране.В цілому ек-ська політика нового гос-ва базувалася на знищенні приватної собст-сти, введення на приватних пром-них підприємствах робітничого контролю, а з кінця 1917р. почалася націоналізація великих підприємств військового значення і було створено Вищу Раду народного госп-ва (ВРНГ) .Все це призвело до централізації Радою народних комісарів (РНК) госп-ної життя в загальнонаціональному масштабі, що призвело до націоналізації другого етапу (з весни по іюнь1918г.), коли в ведення гос-ва переходили вже цілі галузі вироб-ва (цукрова, нафтова, машинобудування, металургія), де найбільш сильними були позиції фінансового капітала.В грудні 1918р. націоналізація великих підприємств - тобто пром-сті була завершена. Однак через розрухи великі підприємства припиняли роботу і в 1920р. вони становили лише 1% від усіх підприємств. Тому в кінці 1920р. була оголошена націоналізація дрібних і середніх підприємств, після кіт. дрібні заклади зазвичай закривалися (3 етап націоналізації). Іншим напрямком військового комунізму в пром-сті була сувора централізована система управління - система «главкізма», коли всі підприємства кожної галузі підпорядковувалися своєму галузевому главку - відділу ВРНГ (при РНК). Головне полягало в тому, що: 1) підприємства підпорядковувалися своїм центральним органам; 2) все ек-ські отнош-я припинялися і використовувалися тільки адміністративні методи. Іншим важливим елементом військового комунізму була загальна трудова повинність. Вона була проголошена ще в 1918р. Тепер праця розглядалася не як товар, а як форма служіння д-ві, як обов'язкова повинність. З / п і свобода праці оголошувалися буржуазними елементами. Ці теоретич. положення були реалізовані в січневому декреті 1920р., кіт. регламентувалася мобілізація населення на різні трудові повинності - паливну, дорожню, будівельну та др.Уклоненіе від трудової повинності вважалося дезертирством і каралося за законами воєнного часу. У 1918р. для порушників були організовані виправно-трудові табори, а для винних в антирадянській діяльності - концентраційні табори.

ФІНАНСИ В ПЕРІОД воєнного комунізму.Война вимагала великих витрат, а джерел держприбутків не було, тому що податки були скасовані, а мита в умовах ек-ської ізоляції гос-ва не збиралися. Тому військові витрати збиралися «надзвичайними способами»: 1) це були надзвичайні податки з буржуазії (тобто конфіскація у буржуазії золота, срібла, дорогоцінного каміння); 2) шляхом паперово-грошової емісії, а це призводило до інфляції. Кількість грошей збільшилася за роки громадянської війни в 44 рази, вартість паперового рубля до 1920р. впала в 13000 разів у порівнянні з 1913р., тому гроші взагалі вийшли з обращенія.В рез-ті грошовий обмін змінився натуральним і в зв'язку з цим відбулася і натуралізація оплати праці. В рез-ті кредитно-банківська система і банки стала непотрібною, тому банки були закриті. Т.ч., політика військового комунізму була як вимушені заходи, так і ще спробу перейти до комуністичних безгрошовим отнош-ям, тобто відмовою від грошей і товарно-грошових отнош-й.

НОВА ЕК-ська ПОЛІТИКА (1921-1927гг.). Із закінченням Громадянкою війни в кінці 1920р. на перший план виходять завдання відновлення народного госп-ва. Необхідно було міняти методи управління країною, тому що воєнізована система управління з бюрократизацією апарату і продрозверсткою викликали навесні 1921р. внутріполітіч. криза, що проявився в Кронштадському заколоті, повстання селян в Тамбові, Сибіру, ​​на Кавказі, страйках робітників у Москві, Петрограді, Харкові. Тому з березня 1921р. проводиться нова ек-ська політика (НЕП), в основі кіт. було: -многоукладность ек-ки; допуск приватного капіталу в ек-ку при керівництві в країні партії більшовиків; -Збереження великої промисловості і фінансової системи; -Збереження монополії зовн. торгівлі в руках гос-ва.Т.о. , Передумовами НЕПу стали: 1) розруха в країні; 2) закінчення війни і звідси нові цілі для країни; 3) невдоволення селянства продрозкладкою; 4) нездатність забезпечити міста продовольством, що викликало відтік робітників у деревні.Всё це визначило зміст нової ек-ської політики - політики відновлення товарообігу між містом і селом, а, отже, політики відновлення товарно-грошових отнош-й (тобто ек -скіх отнош-й), що вимагало переходу від адміністративно-командних методів управління до ек-ським методам госп-вання. Це була політика використання буржуазних елементів в ек-ці для відновлення і розвитку госп-ва, кіт. за період військового комунізму змістилося на докапіталістичний уровень.Необходімо відзначити, що спочатку НЕП розглядався тільки як тимчасова поступка або вимушений відступ перед капіталізмом і не передбачалося відновлення товарно-грошових отнош-й, а відновлені вони були під тиском ек-ського процесу. І згодом НЕП вже розглядався не як вимушений відступ, а як шлях строит-ва соціалізму через торгівлю, госп-ний розрахунок і кооперацію.

НЕП В С / Г. Без хліба робітники не могли працювати, тому відновлення с \ г було першочерговим завданням, кіт. необхідно було вирішити для відновлення пром-сті. Здійснення НЕП розпочалося з податкової реформи в с / г, кіт. полягала в заміні продрозверстки натуральним податком, кіт. був в 2 рази менше, ніж продрозкладка. Це стимулювало селян до розширення вироб-ва, тому що сплативши податок продуктами, селянин міг решту продати. Рішення про перехід до продподатку було прийнято навесні 1921 р і спричинило за собою всі інші елементи НЕПу. Дозволялася оренда земельних ділянок, наймання працівників і торгівля с / г продукцією. Але головним напрямком гос-ной політики в селі було сприяння кооперування селян. При розробці кооперативного плану були використані праці Чаянова В. А, в основі кіт. була матеріальна зацікавленість селян. Вони були зацікавлені в більшому вироб-ве продукції для продажу, а в обмін - в покупці пром-них товарів і с / г техніки. Але для цього треба було об'єднатися в кооператив, тому що все реалізувати і закупити одному селянинові було не під силу. Саме з кооперативів -сбитових, споживчих, машинних - і почалося кооперування в роки НЕПу. У них об'єднувалися щодо заможні селяни, т. Е. Ті, кіт. виробляли продукцію на продаж. Центральною фігурою в селі стає середняк. Бідняки, які виробляли товарної продукції в таких кооперативах брати участь не могли. Вони об'єднувалися в произв-ні кооперативи - колективні госп-ва, колгоспи. У 20-і роки виникли колгоспи (колективні добровільні хозва, кіт. В 1925р. Було 22 тисячі) та продовжували діяти радгоспи (спільні, великі держ-ні хозва). Існувало 3 види колгоспів: 1) комуни - кіт. були при воєнному комунізмі; 2) артілі - де обобществлялись основні ср-ва произв-ва;

3) ТОЗ и (товариства спільного обробітку землі) - тут зберігалася приватна влас-сть на ср-ва произв-ва, а об'єднувався тільки праця. Колгоспи і радгоспи користувалися особливими пільгами, отримували допомогу від гос-ва і протиставлялися кооперативам, проте вони давали лише 1,5% с / г продукції. У 1923р. був введений єдиний с / г податок, що стягується в будь-якій формі (грошима або натурою). Основну роль у відновленні товарообігу між містом і селом грали кооперативи, в яких в 1925 р складалося 1/4 селян, а в 1928р. - 55%. Селянські кооперативи стали об'єднуватися в галузеві організації. Появілісь- Хлебоцентр, Льноцентра, Маслоцентр, Плодовощсоюз і ін. Вони об'єднували: постачання і збут кооперативів в масштабі країни, організовували кредит і захищали інтереси кооперативів. Але такі успіхи були досягнуті не відразу, оскільки: -в 1921р. на початку НЕПу була посуха, яка призвела до голодної смерті мільйонів людей; -в 1922р. госп-во ще не оговталося від природного лиха; - і тільки з врожайного року - 1923 с / г пішло на підйом. Однак, низька товарність с / г не могла вирішити проблему постачання міста. ВІДНОВЛЕННЯ промисловості і ЇЇ ПЕРЕСТРОЙКА ПРИ НЕП.У пром-сти одним із проявів НЕПу був дозвіл (хоча і з обмеженням) капит-ського предприним-ва: 1) дозволялися дрібні приватні підприємства (до 20 робочих); 2) дозволялася оренда держ -них підприємств; 3) допускалося створення змішаних акціонерних заг-в (за участю гос-ного і приватного капіталу); 4) дозволялася здача госп-них об'єктів в концесію іноземцям (в основному на розробку природних ресурсів) для залучення іноземного капіталу; 5) в промисловості і торгівлі був скасований декрет про загальну націоналізацію; Відновлення почалося з лёгк. пром-сти, оскільки вона не вимагала большіхкапвложеній, задовольнялася дровами і торфом і в ній діяв приватний капітал і кустарні артілі. Крім того, відновлення лёгк. пром-сти створювало необхідні умови і передумови для відновлення тяж. індустрії. У розпал НЕПу капіта-ський сектор давав значну частину товарів народного споживання. Надалі гос-ва пром-сть, використовуючи силу гос-ва, стала відтісняти капіталістів і завойовувати ринок. У 1925р. на приватних підприємствах працювало 1/10 робочих, кіт. давали 27% пром-ної продукції, але виробниц-сть їх праці була вищою, ніж у гос-них. Держсектор виробляв 65% продукції, решта - кооперативний сектор. Частка концесій в пром-сті була невеликою - 1% продукції. Концесії працювали на Кузбас, в Сибіру, Москві і Петербурге.К початку НЕПу діяв план ГОЕЛРО, кіт. передбачалася не тільки електрифікація, а й відновлення госп-ва. Крім того, це був план соціалістичної індустріалізації. Так, за 10-15 років намічалося побудувати 30 великих електростанцій загальною потужністю 1,5 млн. Квт. І відновити довоєнний рівень пром-сти, і збільшити в порівнянні з цим рівнем випуск продукції тяж. пром-сті в 2 рази, а лёгк. - в 1,5 рази. На основі електрифікації передбачалося реконструювати пром-сть і створити умови для соціалістичної перебудови с / г. Нова політика в пром-сті полягала не тільки в дозволі приватного підприємництва, а й у розбудові та організації гос-ной пром-сті. Ця перебудова виразилася: 1) в перекладі підприємств на госпрозрахунок (т. Е. Якщо в період військового комунізму вони не мали самостійності і отримували все необхідне для вироб-ва від гос-ва і йому ж здавали продукцію, то тепер повинні були вести госп у самостійно - закуповувати на ринку сировину, матеріали, збувати продукцію, отримувати прибуток, платити податок гос-ву і продовжувати вироб-во за рахунок свого прибутку). 2) в переході від главків до трестам і синдикатів (якщо раніше всі підприємства кожної галузі були підпорядковані своєму главку - відділу ВРНГ, то тепер головною ланкою управління пром-стю стали трести, кіт. Були територіально-галузевими об'єднаннями, а значить об'єднували тільки частина підприємств галузі, розташованих на певній території. Наприклад, трест Югосталь об'єднував металлургіч.заводи Півдня). Тим самим трест об'єднував укрупнювати підприємства, поєднував вироб-во, що дозволяло налагодити розподіл праці між підприємствами. Іноді трест ставав підприємством, а колишні підприємства - його цехами. Трест набагато здешевив заготівлю сировини, збут продукції і до кінця 1922 р в трести були об'єднані до 90% промислових підприємств. Трести були організовані за зразком капіта-ських монополій, що передбачало конкуренцію, кіт. боялися радянські керівники. Тому трести і просто підприємства кожної галузі об'єднувалися в синдикати, кіт. теж за зразком капіта-ських монополій об'єднували лише заготовку матеріалів і збут продукції (т. е. були торговими організаціями, але зате охоплювали цілу галузь). 3) У переході до системи планування. У лютому 1921р. була організована гос-ва планова комісія - т. е. організований Держплану, кіт. повинен був діяти на основі плану ГОЕЛРО. Спочатку розроблялися тільки річні плани по окремих галузях, кіт. виконувалися лише на 50-80% (через брак грошей). Але з 1924р. стали враховуватися фінансові можливості і плани стали називати промфінпланамі. У 1925р. галузеві плани вперше зливаються в єдиний річний план промисловості і строит-ва.

ФІНАНСИ І ТОРГІВЛЯ В ПЕРІОД НЕПу. Головним фактором пожвавлення ек-ки стало відновлення товарно-грошових отнош-й. У 1921р. був відкритий Держ-ний банк РРФСР і були проведені дві деномінації для стабілізації валюти (в 1922р. і 1923р.). Оскільки в перші роки НЕПу інфляція тривала, то в 1922 г. потрібна була грошова реформа, однак розміри інфляції не дозволяли провести реформу шляхом обміну старих грошей на нові. Тому в 1922р. було пущено в обіг лише обмежену кількість нових грошей -червонцев (причому, нові гроші були різного дост-ва, а не тільки 10 рулів). Вони були забезпечені дорогоцінними металами і більш того, карбувалися монети зі срібла, золота, платини, а паперові гроші обмінювалися на металеву монету. Ці гроші були конвертованими - тобто обмінювалися на іноземні валюти (за довоєнним курсом царського карбованця 1 дол. = 1,94 рубля) .В рез-ті в 1922 р по 1924 року в обігу були гроші 2-х видів: 1) старі - радзнаки, кіт. все більш знецінювалися; 2) і нові, що мали твердий курс. І в 1924 р радзнаки вийшли з обращенія.С відновленням грошей були відновлені кредитні установи. Якщо в 1921 р вже був відкритий Держбанк, то в 1922 -1925 рр. виникли спеціалізовані банки: - акціонерні - для кредитування галузей госп-ва; - кооперативні - для кредитування споживчої кооперації; - т-ва взаємного кредиту - для кредитування приватної промисловості і торгівлі; - ощадкаси. У 1926р. було більше 60 банків, а пайовиками банків були синдикати, кооперативи і приватні особи. ТОРГІВЛЯ спочатку при переходу до НЕПу не припускала повернення до товарно-грошовим отнош-ям і самої торгівлі, пропонувалося налагодити «соціалістичний продуктообмін» (тобто безгрошовий обмін товарами між містом і селом з подальшим їх розподілом) .Однак, продуктообмін провалився, т .до. в сфері торгівлі приватний капітал завоював сильні позиції і розпал НЕПу в руках капіталістів було 75% роздрібної торгівлі. Тільки в 1925р. його частка знизилася до 43% .Усього було 3 сектора торгівлі: 1) капіталістичний сектор (займав 1 місце); 2) кооперативний сектор (займав 2 місце, але потім витісняючи капіталістів, став на 1 місці); 3) гос-ний сектор ( був на 3 місці) .Риночная стихійність цін була однією з причин кризи збуту в 1923р, коли був прийнятий перший перспективний план (1923-1928гг.) - як спроба переходу до індустріалізації. У зв'язку з цим ціни на пром-ні товари були завищені (синдикати могли диктувати ціни ринку), а на с / г продукцію ціни були занижені (т. К. Рік був врожайним). Пром-ні товари за такими цінами не купувалися і сталося затоварювання, а заводи, не отримавши виручки, зупинялися. В рез-ті цього стався криза в 1923р., Який став наслідком першої спроби переходу до індустріалізації - як спроби реалізації плану «сверхіндустріалізацію» Троцького.

ПІДСУМКИ НЕПу. Всі ці заходи стимулювали розвиток ек-ки і в 1925р. объем пром-ного произв-ва достиг довоенного уровня, а валовый сбор зерна на 20,7 % превысил довоенный уровень. Население было обеспечено продовольствием и товарами повседневного спроса, и в общ-ве была снята соц-ная напряженность. К 1926 г. в стране было восстановлено хоз-во после страшной разрухи и более того, сложились благоприятные условия для дальнейшего развития. Действовали рыночные отнош-я, кот. стимулировали развитие произв-ва. Наряду с гос-ными предприятиями (приспособившимися к условиям рынка) в хоз-ной жизни участвовали капит-ские предприятия, кооперативы, а крестьянство всё более вовлекалось в кооперативные объединения. Кроме того, на успешное восстановление народного хоз-ва повлияло объединение в декабре 1922г. самостоятельных советских республик - РСФСР, Украинкой ССР, Белоруской ССР и Закавказской СФСР в единое гос-во – СССР.

22. Хоз-ное развитие ссср в годы довоенных пятилеток. Становление гос-ного социализма

После восстановления хоз-ва встала задача строит-ва социализма. Социалистическая реконструкция эк-ки состояла из 2-х основных процессов:1)Индустриализации;2)коллективизации. Начальный этап индустриализации начался с 1925г., который стал переломным в истории страны, когда происходит пересмотр взглядов на НЭП-с трактовки как способа строит-ва социализма на установку как политики временного отступления. В 1926г. обнаружилась нехватка металла, а затем и других материалов и сырья. Одновременно назревал товарный голод. Для регулирования снабжения был создан Комитет гос-ных заказов. В связи с этим начала проводиться активная политика вытеснения частного капитала, что привело к быстрому сокращению частного сектора, прежде всего в торговле. В это время основная задача состояла в превращении страны из ввозящей машины и оборудование, в страну производящую их. Реализация курса индустриализации была связана со свертыванием рыночных отнош-й, наступлением на частный капитал и усилением административных тенденций в управлении. Источниками индустриализация были: доходы от национализации пром-сти, транспорта, торговли; налоговая система; внутренние займы; доходы от экспорта с/х продукции; внутрипром-ное перераспределение ср-в в пользу отраслей группы «А».Хлебозаготовительный кризис 1927-1928 гг. привёл к применению чрезвычайных мер, к использованию административного и судебного нажима на крестьянство для обеспечения города хлебом, включая конфискацию хлебных излишков. Для поддержания высоких темпов индустриализации Сталин И.В. выступил на июльском Пленуме ЦК с теорией «дани», т.е. добавочного налога на крестьянство, сверхналога. Переход в 1929г. на карточную систему снабжения нанес последний удар по частной торговле. К 1930г. было ликвидировано больш-во концессий, к февралю 1930г. были упразднены товарные биржи и ярмарки, прекращалась деятельность частных и смешанных акционерных общ-в, общ-в взаимного кредита и др. К осени 1931 г. была ликвидирована и частная промыш-сть. Восстановление и расширение гос-ного (социалистического) сектора эк-ки создали условия и необходимость перехода от годового планирования к перспективному. В форме контрольных цифр. Разработка первого пятилетнего плана велась в течение нескольких лет, начиная с 1925г. и только в мае 1929г. он был утвержден.На первом этапе индустриализации (1926-1928гг.) строилось вновь и реконструировалось около 800 крупных предприятий. Большое внимание уделялось развитию энергетич. базы–добыче нефти, угля, строит-ву электростанций. Вступили в строй электростанции в Донбассе, Закавказье, Волхове, начато строит-во электростанций в Брянской, Челябинской, Ивано-Вознесенской обл-ях. В 1927г. идет прокладка новой ж/д–Турксиба (из Средней Азии в Сибирь). Преимущество в строит-ве отдавалось окраинным районам страны.

ПЕРВЫЙ ПЯТИЛЕТНИЙ ПЛАН 1928-1932 гг. предусматривал: - увеличение объёма пром-ной продукции в 2,8 раза при преимущественном развитии тяж. пром-сти;- преодоление отставания с/х и социалистическое переустройство; - вытеснение и ликвидацию капит-ских классов, создание эк-ской базы для построения социалистического общ-ва. В течение первого пятилетнего плана показатели изменялись в сторону увеличения, что делало план невыполнимым, несмотря на высокие темпы развития произв-ва. Одновременно происходило формирование новой системы управления. В 1932г. ВСНХ был реорганизован в Наркомат, ведавший тяжелой пром-стью. В управлении народным хоз-вом усилились центростремительные тенденции, вся хоз-ная жизнь регламентировалась, произошёл переход к отраслевому принципу управления. Одновременно внедрялись попытки хозрасчетных отнош-й. Произошла кредитная реформа, отменявшая с 30 января 1930 г. отпуск товаров и оказание услуг в кредит. Теперь всё краткосрочное кредитование было сосредоточено в Госбанке и осуществлялось под план, составленных трестами, что подрывало основы хозрасчета. Проведённая налоговая реформа, согласно кот. вместо множества различных видов налогов устанавливался налог с оборота и отчисления от прибыли, также не способствовала развитию инициативы предприятий. С темпами индустриализации были неразрывно связаны темпы коллективизации, поскольку для привлечения огромных средств в пром-сть осуществлялась их перекачка из с/х (путем снижения цен на с/х продукцию и завышения цен на пром-ную продукцию). В таких условиях только коллективное хоз-во могло дать увеличение сырьевых и финансовых поступлений. Курс на коллективизацию выработал 15 съезд ВКП (б), где признавалось развитие всех форм кооперации и в перспективе – переход к коллективной обработке земли на основе новой техники. Съезд не устанавливал сроков и единственных форм и способов кооперирования. Но на практике коллективизация осуществлялась форсированными методами, что привело к резкому сокращению поголовья скота и сбора зерновых, к человеческим жертвам. В рез-те в годы первых пятилеток существовала карточная система, просуществовавшая до 1936 г. Положительным в коллективизации было лишь то, что она создала соц-ную базу для модернизации аграрного сектора, позволила высвободить трудовые ресурсы для других сфер эк-ки и повысить производ-сть труда. Первая пятилетка отличалась высокими темпами прироста пром-ной продукции, кот. были ниже плановых, но значительно превосходили темпы прироста в капит-ских странах. Было построено 1500 заводов и фабрик (Сталининградский тракторный, Горьковский и Московский автомобильные заводы, Уралмаш). Появились новые отрасли: произв-во пластмасс - во Владимире и иск-ного каучука – в Ярославле. Были созданы новые пром-ные районы на Востоке: в Казахстане, Сибири, Средней Азии. Продукция машиностроения и металлообработки возросла в 4 раза. Программа по общему объему пром-ного произв-ва была выполнена на 93,7 % , по тяж. пром-сти – на 108 %. Первая пятилетка стала временем коренной ломки структуры пром-ного произв-ва: удельный вес отраслей группы «А» увеличился с 39,5 % в 1928г. - до 53,4 %. Изменились пропорции и между основными отраслями народного хоз-ва. ВТОРОЙ ПЯТИЛЕТНИЙ ПЛАН 1933-1937 гг. предусматривал:- окончательную ликвидацию капит-ских элементов;- уничтожение причин, порождающих деление общ-ва на классы;-завершение технической реконструкции народного хоз-ва (т.е. создание новейшей технич. базы для всех отраслей народного хоз-ва, освоение новой техники и новых произв-в).Второй пятилетний план был утвержден в феврале 1934г., в нём основное внимание уделялось созданию мощной энергетич. базы и машиностроению; предполагался среднегодовой прирост пром-ной продукции на 1933-1937 гг. в размере 16,5 %. Отличительной чертой плана была установка на опережающее развитие темпов отраслей группы «Б» (т.е. товаров народного потребления) по сравнению с группой «А».В с/х планировалось:- завершение коллективизации и хоз-ное укрепление колхозов;- увеличение произв-ва с/х продукции в 2 раза; - повышение уровня потребления в 2-3 раза на базе роста доходов и снижения розничных цен на 35%;- ставились сложные задачи перед транспортом (из-за развития восточных районов и его отставания). Для выполнения намеченных задач был увеличен объем капвложений в народное хоз-во более, чем в 2 раза, кот. определялся суммой 133, 4 млрд. руб. (в 1 пятилетке– 64,6 млрд. руб.) Условиями выполнения 2 пятилетнего плана выдвигались:1) развитие соцсоревнования, особенно стахановского движения; 2) рост производ-сти труда (на 63 % за пятилетку);3) обеспечение квалифицированными кадрами.

ИТОГИ 2-й пятилетки: Основные задачи 2-й пятилетки были выполнены: активно проводилась технич. реконструкция хоз-ва, было построено 4500 новых пром-ных предприятий, валовый уровень пром-ной продукции увеличился в 2,2 раза, продукции с/х – в 1,5 раза. Полностью была завершена коллективизация с/х (в колхозах было объединено 93% всех крестьянских хоз-в). Среднегодовой темп прироста пром-ной продукции составил 17,1%, что выше планового. Увеличение производ-сти труда в различных отраслях позволило снизить себестоимость на 10, 3%. Однако не удалось добиться опережающего роста отраслей группы «Б» - товаров народного потребления. Успехи 2 пятилетки были результатом социалистического соревнования, осуществления программы подготовки кадров. Крупнейшим достижением было строит-во московского метрополитена, вдвое рост доходов населения за счет увеличения зарплаты, отмены карточной системы, снижения цен на товары массового потребления. В рез-те выполнения 2 пятилетки СССР стал передовой индустриальной страной, в 1936г. по объему пром-ной продукции страна вышла на 1место в Европе и 2 место в мире. Важнейшим итогом двух пятилеток стало достижение эк-ской независимости Советского Союза.

ТРЕТЬЯ ПЯТИЛЕТКА 1938-1942 гг. Основной задачей пятилетки было догнать и перегнать главные капит-ские страны по произв-ву на душу населения, для чего предполагалось поддержание высоких темпов развития всех отраслей эк-ки. Исходя из нарастания военной угрозы, план предусматривал более высокие темпы прироста машиностроения, энергетики, металлургии, химич. пром-сті. В целях повышения обороноспособности новое строит-во намечалось вести преимущественно в восточных р-нах в виде предприятий - дублеров.

Итоги 3-й пятилетки: В целом итоги выполнения 3-й пятилетки были успешными и к середине 1941г. план по выпуску пром-ной продукции был выполнен на 86 %, грузооборот ж/д составил 90 %, товарооборот достиг 92 %. Однако вторая половина 30-х гг. отмечена нарастанием проблем в хоз-ной сфере, поэтому на 18-ой конференции ВКП (б), проходящей в феврале 1941 г. были приняты решения по внедрению хозрасчётных отношений для улучшения положения. Однако третья пятилетка была не завершена из-за начала Второй мировой войны. В рез-те выполнения предвоенных пятилеток СССР превратился в индустриальную державу.

23. Соц-но-эк-ские причины и посл-вия второй мировой войны. План Дж. Маршалла

ПРИЧИНАМИ ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ ЯВЛ-СЬ: 1) Версальская система не смогла решить острейших империалистических противореч. между странами-лидерами, междунар. разногласия и конфликты, а также неудовлетворённость новым переделом мира – всё это вело к опасности развязывания новых войн;2) Версальский мирный договор не затронул господствующее положение важнейших германских монополий в эк-ке, кот. снова быстро набирают мощь;3) содействие западных стран и Америки возрождению германского милитаризма; 4) нарушение Германией условий Версальского мирного договора после Первой мировой войны с молчаливого согласия стран Лиги Наций и неспособность буржуазно-демократических антифашистских гос-в объединиться для противостояния реваншистскому военно-политич. союзу Германии с Японией и Италией привело к страшным для всего мира посл-виям;5) милитаризация эк-ки и подготовка к войне, кот. использовала фашистская Германия в кач-ве варианта выхода из кризиса 1929-1933 гг., не только не решало проблему восстановления эк-ки страны в связи с разразившимся кризисом, но напротив, загоняло страну в тупик, т.к. не решало проблему восстановления нарушенных хоз-ных пропорций, расширения внутр. і зовн. рынка, оздоровления финансовой системы, гармонизации соц-ных отнош-й и пр. Только развязывание внеш. агрессии могло отодвинуть неотвратимую эко-скую катастрофу, поэтому с 1935г. Германия и другие страны с фашистским режимом всё более втягиваются в военные конфликты и в конечном счёте начинают Вторую мировую войну. Вторая мировая война началась 1 сентября 1939г. с вторжения германских войск на территорию Польши. Уже 3 сентября Англия и Франция объявили войну Германии, однако не оказав Польше реальной помощи. С 3 по 10 сентября в войну против Германии вступили: Австралия, Новая Зеландия, Индия, Канада; США объявили о нейтралитете, а Япония - о невмешательстве в Европейскую войну. Т.о., Вторая мировая война началась как война между буржуазно-демократическим и фашистско-милитаристским блоками. В ходе Второй мировой войны можно выделить 5 этапов. Первый этап войны датируется 1 сентября 1939 г. и по 21 июня 1941г., в начале кот. немецкая армия смогла оккупировать: Польшу, Данию, Норвегию, капитулировали прав-ва Люксембурга, Бельгии, Голландии, фактически капитулировала Франция. В мае 1940г. с назначением Черчилля главой Военного кабинета заканчивается период «странной войны». А с августа 1940 г. по май 1941 г. немецкое командование тщетно пытается заставить Англию выйти из войны, организовывая с этой целью систематические авиационные налёты. Германия усиливает натиск и на страны Юго-Восточной Европы. Присоединение к Берлинскому пакту в сентябре 1940г. болгарского профашистского прав-ва обеспечило успех агрессии против Греции и Югославии в апреле 1941г. Политика СССР на первом этапе войны не является однозначной, поскольку трактуется как пособническая в отнош-и Германии и одновременно как политика укрепления СССР для подготовки к отражению неминуемой агрессии. Второй этап войны с 22 июня 1941 г. по ноябрь 1942 г. характ-ся вступлением в войну СССР, а также отступлением советских войск и первой победой под Москвой, а также началом формирования антигитлеровской коалиции. Именно 22 июня 1941г. Англия заявила о полной поддержке СССР и почти одновременно США (23 июня) выразили готовность в оказании эк-ской помощи. В итоге 12 июля 1941г. в Москве было подписано советско-английское соглашение о совместных действиях против Германии. В том же месяце в результате совещания Рузвельта и Черчилля была подписана Атлантическая хартия, к кот. в сентябре присоединился СССР. Третий этап войны – середина ноября 1942г. по конец 1943 г. ознаменовал коренной перелом в ходе войны, а именно потерю стратегической инициативы странами фашистской коалиции на фронтах и, напротив, превосходством антигитлеровской коалиции в эк-ском, политич. и моральном аспекте. Так, СССР одержал победу под Сталинградом и Курском; англо-американские войска успешно наступали в Африке, освободив от германо-итальянских соединений Египет, Тунис и др. страны; в Европе союзники заставили капитулировать Италию, в рез-те успешных действий на Сицилии. И 1 декабря 1943 г. на Тегеранской конференции было принято решение об открытии в Европе в мае 1944 г. Второго фронта и принята Декларация о совместных действиях в войне против Германии и послевоенном сотрудничестве, и аналогично был решён японский вопрос. Четвёртый этап войны – с конца 1943г. по 9 мая 1945г. характ-ся активным процессом освобождения Советским Союзом западных областей СССР, Польши, Румынии, Болгарии, Чехословакии и др. стран; В Западной Европе открытием с запозданием (6 июня 1944 г.) Второго фронта, освобождением стран Западной Европы. Рез-том совместных усилий явилась полная и безоговорочная капитуляция Германии 8 мая 1945г. Пятый этап войны – с 9 мая по 2 сентября 1945г. – заключительный проходил на Дальнем Востоке и в Юго-Восточной Азии. К лету 1945 г. союзнические войска и силы национального сопротивления освободили все захваченные Японией земли, а американские войска впервые в мировой практике применили атомные бомбардировки городов Хиросимы (6 августа 1945г.) и Нагасаки (9 августа 1945г.). После молниеносного разгрома СССР Квантунской армии в августе 1945г. Япония подписала акт о капитуляции 2 сентября 1945 г.

ИТОГИ ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ. Вторая мировая война, подготовленная силами междунар. реакции, развязанная главными агрессорами – фашистскими Германией, Италией и милитаристской Японией, стала крупнейшей эк-ской катастрофой. Война, планировавшаяся агрессорами как ряд малых молниеносных войн, превратилась в глобальный вооруженный конфликт. В войну были втянуты 64 гос-ва с населением 1,7 млрд. человек – это 4 /5 жителей планеты. Охваченные войной территории в 5,5 раз превосходили территории в Первую мировую войну. Военные действия велись на территории 40 гос-в Европы, Азии, Африки и охватывали просторы Северного Ледовитого океанов. В рядах вооруженных сил насчитывалось 110 млн. человек, война унесла около 55 млн. жизней. В лагерях смерти было уничтожено 11 млн. человек, эк-ка больш-ва стран была подорвана. Были уничтожены нац-ные богатства стоимостью 316 млрд. долларов. Общие военные расходы в 4,5 раза превзошли показатели первой мировой войны. В тяж. эк-ском положении оказались почти все страны-участницы, в т.ч. и страны Западной Европы. После войны западно-европейская эк-ка обладала деформированной милитаризованной структурой произв-ва. Произошёл разрыв сложившихся за долгие годы связей в пром-сти, финансах, торговле. Оборудование требовало обновления и больших капиталовложений. Ощущался острый дефицит в самых необходимых продуктах. Растущая инфляция, неустойчивость европейских валют подрывали заинтересованность аграрного сектора эк-ки в обмене своей продукции на деньги, что вело к сужению аграрного сектора, несмотря на повышенный спрос. Фактически страны Западной Европы за счёт собственного произв-ва могли обеспечить свои потребности – в зерне, хлопке, меди, алюминии лишь на 40 %, свинце, цинке – на 30 %, в масле, сале – на 15 %, жидком топливе, мясе – на 10 %.Только США, находясь в географич. удалении от военных действий, смогли умело использовать сложившуюся эк-скую конъюнктуру, и за годы войны пром-ное произв-во здесь удвоилось, а чистая прибыль корпораций - утроилась. В ряде отраслей наблюдался высокий рост, и в рез-те США стали обладателями двух третей пром-ного произв-ва и золотого запаса мира. Специально созданная комиссия при президенте США по анализу помощи иностранным гос-вам подтвердила катастрофическое состояние западноевропейской эк-ки и США после войны выступили в кач-ве своеобразного спонсора по программе восстановления и развития Европы, автором кот. стал Джордж Маршалл. Программа удовлетворяла следующим требованиям:- обеспечение большей самоокупаемости эк-ского возрождения Европы;- повышение отдачи от американской помощи;-соответствие начавшемуся обновлению технологич. базы американской эк-ки в к.40-х гг.

ПЛАН ДЖ. МАРШАЛЛА. План Маршалла був висунутий 5 червня 1947р. В середині липня 1947р. відбулася Паризька конференція країн-учасниць плану Маршалла (16-ти європейських країн: Австралії, Бельгії, Великобританії, Греції, Данії, Ірландії, Ісландії, Італії, Люксембурга, Нідерландів Норвегії, Португалії, Туреччини, Франції, Швеції і пізніше ФРН), на кіт . було засновано Комітет європейського ек-ського співробітництва, завдання кіт. зводилася до складання на основі звітів про стан ек-ки, військових руйнувань, валютних резервів, відновлювальних роботах зведеної заявки на американську допомогу, загальна сума якої склала 29 млрд. долларов.На нараді міністрів закордонних справ Великобританії, Франції і СРСР в 1947р. Радянський Союз піддав критиці ідею плану, розглядаючи його в кач-ве механізму втручання у внутр. справи європейських країн, розколу Німеччини і поділу Європи на 2 протистоять групи гос-в. Відмова від участі в плані Маршалла СРСР був підтриманий і іншими соціалістичними країнами-Болгарією, Угорщиною, Польщею, Румунією, Чехословаччиною, Югославією, Фінляндією і Албаніей.Только в квітні 1948р. американський Конгрес прийняв «Закон про допомогу іноземним гос-вам». Ек-ська допомога здійснювалася на основі двосторонніх угод при дотриманні жорстких умов, серед кіт .: 1) відмова від націоналізації пром-сті; 2) надання повної свободи приватного підприємництва; 3) гальмування галузей західноєвропейської індустрії конкуруючих з галузями США; 4) одностороннє зниження митних тарифів на імпорт американських товарів; 5) обмеження торгівлі з соціалістичними країнами і др.Контроль за реалізацією плану Маршалла здійснювала, створена в США, Адміністрація ек-ського сотруднічества.За 4 роки виконання плану (з 1948 р - по 1951 рр.) США надали європейським країнам допомогу в обсязі 17 млрд. доларів і більше 2/3 цієї суми припадало на частку чотирьох провідних європейських країн - Великобританії, Франції, Італії та ФРН. У той же час Західна Німеччини з колишнього агресора перетворилася в союзника країн-переможниць, кіт. США надавали перевагу, за перший рік реалізації плану ФРН отримала від США 2,422 млрд. Долл.- це майже стільки ж, скільки Англія (1,324 млрд.) І Франція (1,13 млрд.) Вместе.Основную допомогу (70%) становили поставки продовольства, палива і добрив. Але головний сенс плану полягав у підживлення слабких європейських економік і створенні умов для власного відродження, а саме: - для швидкого розвитку внутрієвропейської торгівлі; - для активізації найбільш ефективних произв-них потужностей з метою досягнення прискореного випуску продукції через міжгалузеву кооперацію; - для зміцнення своїх валют і відновлення до них доверія.Формой забезпечення європейської кооперації стала Організація Європейського Ек-ського Співробітництва (ОЄЕС), в рамках співпраці її країн-учасниць щодо лібералізації торгівлі та платежів потрібна координація інвестицій з метою спрямування капіталовкладень на розвиток ключових галузей і запобігання дублюванню інвестіцій.Главним в реалізації плану Маршалла стало вирішення питання про джерела фінансування окремих елементів плану. Всі поставки були розділені на 3 осн-них види: 1) перший об'єднував предмети життєвої необхідності - продукти харчування, паливо, одяг. Щорічне зростання власних ресурсів європейських країн супроводжувався відповідним скороченням американських асигнувань, а тому больш-во країн Західної Європи були не в змозі оплатити поставки, то основна їх частина йшла у вигляді дотацій, а не позик. Одночасно валюта, виручена від продажу ввезених товарів, використовувалася прав-вом європейських країн для скорочення дефіциту бюджету, а значить і темпів інфляції. 2) другий вид поставок становило пром-ладнання. У його фінансуванні переважали міжнар. позики. 3) третій вид поставок становило сировину, с / г машини, пром-ні товари і запасні частини, кіт. фінансувалися під гарантії американського прав-ва через спеціально створене відділення експортно-імпортного банку США. Т.ч., план Маршалла був орієнтований на постачання західноєвропейського вироб-ва, на імпорт сировини і матеріалів, на відновлення і оновлення основних фондов.Совместно з планом Маршалла застосовувалися власні ек-ські програми в країнах Заходу по відродженню післявоєнних економік, що давало високу результативність розвитку цих країн і проявлялося у зростанні випуску продукції в базових галузях більш, ніж на половину за 1947-1950 рр., а за окремими видами продукції більш того. Свідченням успішного виконання програми ек-ського відродження західноєвропейських країн є зростання експорту, кіт. за 1948-1952 рр. збільшився на 49 пунктів. Прогресивні зміни торкнулися і структуру експорту. Західноєвропейський вивезення продукції зріс на 40%, а поставка обладнання для традиційних галузей з США не тільки зміцнювала базові галузі, а й створювала суттєві передумови для підвищення конкурентоспроможності споживчих секторів ек-ки, повороту до перспективних технологій і навіть експорту кач-них матеріалів для новітніх галузей з Європи і США.Вместе з тим на тлі загострення післявоєнної міжнар. обстановки план Маршалла з 1951р. став перетворюватися в програму надання країнам-учасницям американської військової допомоги, сприяючи післявоєнного розколу Західних гос-в і посилення «холодної війни» проти соціалістичних країн, а також залежно західноєвропейських гос-в від США.На це був націлений прийнятий в 1951 р. закон про взаємне забезпечення безпеки, кіт. діючи на основі двосторонніх угод сприяв зовн. політиці через безоплатні субсидії і поставки американських товарів і матеріалів. Країни-одержувачі вимушені були надавати свою територію для американських ських баз і припинити торгівлю стратегічними товарами з соціалістичними країнами, тобто ек-ська допомога Європі була спрямована на підтримку переозброєння, а не на подальше загальне розширення ек-ки.

2 4. Національні програми відродження ек-ки в країнах Європи і Японії після 2 світової війни

ЕК-ська ПРОГРАМА Л. Ерхард В ФРН. Післявоєнний стан ек-ки західної Німеччини виглядало найбільш гнітючим: зруйновані міста, демонтовані заводи і фабрики (або знищені бомбардуваннями), на десятки років відкинуте аграрне вироб-во, порожні полиці магазинів, карткова система, спекуляція. Після війни на душу населення припадала одна тарілка в 5 років, пара черевиків - в 12 років, костюм - в 50 років і т.д., країна виробляла ледь половину продукції 1936 р Народ отримав урок загального фінансового, ек-ського і морально духовного виснаження. Держ-ний борг гітлерівського прав-ва зріс майже в 14 разів, інфляція наближалася до 600% свого довоєнного ур-ня, існував знач-ний «чорний ринок» .Все зусилля, спрямовані на зниження гос-ного боргу, скорочення величини грошей в обігу , карткової системи за допомогою збільшення податків і заморожування готівки рахунків в банках, давали зворотний ефект, і в рез-ті знижувався інтерес до грошей, побічно підтримувалося «натуральне» госп-во і стали переважати товарообмінні угоди не тільки в розрахунках між окремими виробниками, але і в оплаті праці, транспорті, сфері обслуговування. Західні окупаційні власті були змушені щорічно завозити продукти харчування і найнеобхідніші предмети споживання на 1 млрд. Долларов..В організації госп-ної життя також панував повний хаос, одночасно в країні функціонувало кілька часом суперечать один одному ек-ських систем. Центральне управління і планування було представлено 2 системами: 1) системою окупаційної влади; 2) і системою німецьких органів самоврядування.Западние окупаційна влада, побоюючись виникнення епідемій і хвилювань в народі, в 1946 р були схильні до переведення підприємств на самоокупність, збереження лімітування німецького вироб-ва і зовн. торгівлі з орієнтацією на сировину і напівфабрикати. У цій ситуації вагомою виявилася для Німеччини надана допомога США. Оздоровлення ек-ки Німеччини вимагало рішучих заходів, але супротивників реформ виявилося більше, ніж їх сторонніков.В рез-ті пошуків відродження Німеччини було прийнято рішення до відторгнення чистого ек-ського лібералізму, кіт. при всіх своїх перевагах щодо підняття вироб-ва опинявся нездатним вирішити проблему соц-ної справедливості, тобто справедливого розподілу результату суспільної праці. Також відторгалася позиція посилення ролі д-ви з-за його недавнього нацистського минулого. І найбільш прийнятним і розумним визнавалося змішання або поєднання систем, кіт. забезпечить госп-ве планування, запобіжить можливості ек-ських криз і посилення монополій, і в той же час, забезпечить демократичність т-ва. Тому взяла гору ідея соц-ного ринкового госп-ва, де провідна роль відводилася ринку - як регулятору всієї госп-ної життя, здатному забезпечити найнижчі ціни при максимальній госп-ної произв-сті, і в підсумку провести гідну соц-ву політику.

ХОЗ-ІНШІ РЕФОРМИ. Головним архітектором госп-них реформ став професор Людвіг Ерхард - директор Управління госп-ва об'єднаних західних окупації в 1948р., Міністр народного госп-ва ФРН, кіт. поєднував в собі теоретич. знання і досвід великого господарського керівника. Основну мету економічних реформ він бачив у створенні «соц-ного ринкового госп-ва», в підвищенні купівельної спроможності всіх верств населення і зосередження всіх зусиль госп-ва на збільшенні нац-ного госп-ного доходу. А важелями ек-ського відродження він вважав - вільну приватну ініціативу і конкуренцію в поєднанні з активною роллю гос-ва в ек-ці. Плани Л. Ерхарда по відродженню ек-ки спиралися на: 1) грошову реформу; 2) вільні ціни; 3) вільне предприним-во. 1. ГРОШОВА РЕФОРМА.Вона була найбільш непопулярною і навіть жорсткої, оскільки фактично в один день, використавши військову диктатуру авторитетної окупаційної влади, країна змогла звільнитися від величезної маси незабезпечених і обесценённих грошей, коли вранці 21 червня 1948р. рейхсмарки були оголошені недійсними, і замість них кожен житель отримав по 40 нових дойчмарок, потім до них додавалися ще 20. Іншого способу покінчити з інфляцією Л. Ерхард не бачив. Підприємства, отримавши готівку для виплати першої зарплати, надалі повинні були існувати за рахунок збуту своєї продукціі.Денежние зобов підприємств перераховувалися в співвідношенні 1: 10. Пенсії та зарплата підлягали виплаті в нових марках у співвідношенні 1: 1. Половину заощаджень можна було обміняти за курсом 1:10. Друга половина тимчасово заморожувалася і пізніше обмінювалася у співвідношенні 1: 20. Зобов ва банку і установ колишнього Рейху в основному анулювалися. Новий емісійний банк-Банк німецьких земель - регулював свої отнош-я з приватними банками, визначаючи розмір обов'язкових грошових резервів. 2. ВІЛЬНІ ЦІНИ. Через 3 дні після грошової реформи послідувала реформа цін, вони були відпущені на свободу. Разом з тим було прийнято Закон «про принципи госп-ної структури і політики цін», кіт. дав право Л. Ерхардом скасувати множ-во різних приписів, що регулювали ек-ську життя, скасувати адміністративний розподіл ресурсів і контроль над цінами. Розрегулювання цін і з / п проводилося поступово, але швидкими темпами і часто всупереч порадам окупаційної влади (кіт. Боялися швидкого переходу до ринкових отнош-ям) і просоціалістично настроям в заг-ве.Однако, правильність політики Ерхарда незабаром була підтверджена на практиці, коли зник «чорний ринок», магазини заповнилися товарами і замість пошуків продуктів люди стали піклуватися про їх вироб-ве. Інфляція майже не відчувалася і ціни виросли не в 2-4 рази, а лише на кілька відсотків і приблизно в тій же пропорції, що і з / п, кіт. росла за рік на 1/3 за рахунок підвищення произв-сті труда.Но головне, що сприяло збереженню стабільності валюти і уникненню гіперінфляції було прийняття закону проти довільного завищення цін. Періодично публікувалися каталоги доречних цін, що пристосовуються до готівкової купівельної спроможності споживача. 3. ВІЛЬНИЙ зроблений-ВО. Основою «добробуту для всіх» став дрібний і середній бізнес, предприним-ть в произв-ної сфері. Тому Л. Ерхард наполягав нема на нагляді, а на заборону монополій, які прагнуть до панування на ринку і душили вільну конкуренцію. Опонентів соц-ного ринкового госп-ва було чимало - це профспілки, ліві партії і картелі.На свободу підприємницької дія-ва (без урізання прав споживача) була спрямована кредитна і податкова політика, при кіт. покупець знову став «королем», що визначив обличчя ринку.

ПІДСУМКИ ПРОГРАМИ Ерхард. Аналізуючи підсумки і хід ек-ської програми відродження, можна виділити певні фази її реалізації: 1) Перша фаза 1948-1949гг. пройшов під знаком грошової (валютної) і цінової реформ, підвищення ставок реальної з / п з урахуванням зростання вироб-сті праці та знач-ного зростання вироб-ва; 2) фаза - 1950-1951гг.-період найбільшої напруженості післявоєнного ринкового госп-ва , коли перелом в сторону успішного подолання труднощів позначився ще виразніше в 1951р. Піднявся середньорічний рівень зайнятості - завершилася друга фаза. 3) фазу - фазу випробування соц-ного ринкового госп-ва як системи на міцність і придатність ознаменувала припинення зростання цін в 1952 р.4) на цій фазі-1953-1954гг. вдалося здійснити потрійне поєднання: зростаючу вироб-сть праці; зростання обсягу продукції і підвищується в зв'язку з цим з / п. При такому поєднанні ціни не тільки не зростали, але стабілізувалися, і навіть впали, а це призводило до добробуту для всіх. Для цієї фази хар-но підвищення произв-ва товарів широкого споживання, що дозволило назвати 1953р .- «роком споживача». Будівельний сектор теж впорався із завданням надання нормального житла мільйонам біженців і потерпілих від бомбардувань, в 1954 р був перевищений рівень вироб-ва 1936 в 2 рази. 5) в 1954 р намітився перехід до наступного - 5-го етапу ринкового госп-ва - фазі високої кон'юнктури, через що виникало питання протидії небезпеки інфляційного перенакала високої кон'юнктури. І з середини 1956 р вдалося впоратися із загрозою госп-ної деградації. Після загальмованість ек-ського підйому перехід до спокійного прогресу можна було вважати забезпеченим. Т.ч., ФРН стає передовою країною Західної Європи, вона обігнала в госп-ном розвитку своїх колишніх переможців. Вже до середини 50-х рр. ФРН вийшла на 2 місце в світі (після США) за обсягом золотих запасів, що стало справжнім доказ-вом не тільки внутр. сили німецької ек-ки і динаміки її зростання, але і невтомній працездатності всіх шарів німецького народу. Країна виступила одним з головних засновників Європейського об'єднання вугілля і сталі, стояла біля витоків європейської ек-ської інтеграції та до початку 60-х рр. на її частку припадало понад 60% видобутку вугілля, близько половини вироб-ва стали, близько 40% експорту і 35% імпорту ЄЕС ( «Спільного ринку»). Але «німецьке диво» -це не тільки ек-ка, Л. Ерхард вказував, що головне диво полягало в зміні німецького народу, кіт. пройшовши за десять років чистилище ек-ських реформ, зміг вийти з нього новою нацією-вільної, доброзичливої ​​і життєрадісною.

ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА голлізм У ФРАНЦІЇ. Війна і чотирирічна окупація завдали значної шкоди ек-ці країни. Ек-ські втрати Франції у Другій світовій війні доповнювалися не тільки руйнуваннями від військових дій, бомбардувань, але і шкодою від окупації німецькими військами. Вироб-во в середньому скоротилося в 3 рази, при цьому пром-ве вироб-во знизилося на 70%, с / г - більш, ніж в 2 рази; автомобільний парк і вантажні перевезення скоротилися в 3 рази. У Франції в 1944 р. було сформовано тимчасовий прав-во на чолі з Шарлем де Голлем, що проіснувало до 1946 р. У питаннях фінансово-ек-ської обл-ти в прав-ве не було єдності. Спочатку була запропонована грошова реформа, яка передбачала з метою запобігання інфляції заморозити з / п і ціни, а також одночасно блокувати банківські рахунки і приступити до примусового обміну банкнот, кіт. була відхилена де Голлем. Ш. де Голль висловився за інший проект - в основі кіт. був випуск великої внутрішньої позики. Комуністи і некіт. представники «лівих» в прав-ве найважливішими завданнями вважали проведення націоналізації і рішення соц-но-ек-ських проблем. Протягом 1945-1947 рр. була націоналізована 1/5 французької пром-сти, але як і в інших розвинених капіта-ських країнах націоналізація не торкнулася всіх основних галузей пром-сти, і з одного боку, сприяла обмеженню панування монополій, а з ін. - сприяла притоку капіталовкладень в нац -ву пром-сть. Для Франції була хар-на високий ступінь гос-ного участі в ек-ці. Тут преимущ-но застосовувалося індикативне (т. Е. Необов'язкове) планування - як метод впливу д-ви на ек-ку, що здійснюється з 1946р., Коли був створений спеціальний орган - Генеральний комісаріат з планування. І до кінця 40-х рр. ек-ка країни була восстановлена.Основной завданням першого плану країни (1947-1953гг.) були модернізація націоналізованого сектора і відновлення госп-ва. Осінь 1947р. новий міністр фінансів (Майер) висунув план, кіт. порывал с системой фиксированных цен и вводил разнообразные валютные курсы. Эта политика была успешной для эк-ки Франции. В 1948г. было подписано соглашение об эк-ском сотрудничестве с США– план Маршалла. Большая часть инвестиций была направлена на развитие пром-ного потенциала страны. Довоенный уровень пром-ного произв-ва был восстановлен в 1948г.Т.о., во Франции после войны первоначально был взят курс на пропорциональное развитие всего комплекса отраслей. Но этот курс был эк-ски нецелесообразен, т.к. предполагал дальнейшее развитие тех традиционных отраслей, продукция кот. не пользовалась спросом на мировом рынке и кот. составляли до 40 % французской пром-сти. Кроме того, этот курс противоречил принципу интеграции, поскольку предполагал самообеспечение Франции всеми видами продукции вместо участия в междунар. разделении труда. Во Франции довольно быстро прошёл период послевоенного восстановления эк-ки, в основе кот. лежала военно-инфляционная конъюнктура – как рез-тат колониальных войн в Африке, Индокитае и расходов по линии НАТО.Укреплению конкурентоспособности частных фирм стало задачей второго плана (1954-1957 гг.)С 1954 г. в эк-ке страны начался период подъёма, причём по темпам пром-ного развития в 1954-1958гг. Франция обогнала больш-во капит-ских стран. 1) Одной из причин быстрых темпов эк-ского роста стало обновление основного капитала, продиктованное возросшей конкуренцией со стороны ведущих стран. 2) Другой важной причиной стало осознание прав-ными и хоз-ными кругами бесперспективности дальнейшей опоры на колониальные методы обогащения и на ростовщичество. Теперь инвестиции поступали в нац-ные произв-ные отрасли эк-ки и этот процесс ускорялся быстрыми темпами технич. прогресса, кот. опирался на открытия в обл. ядерной энергетики, электротехники, автоматики и химии. Большая доля капвложений приходилась на тяжёлую промыш-сть и новые отрасли. Т.о., и к середине 50-х гг. общий объём ежегодных инвестиций в основной капитал увеличился в 2,5 раза по сравнению с довоенным временем, а выпуск пром-ной продукции к 1958г. возрос более, чем в 2 раза.К концу 50-х гг. в пром-сти складываются 3 сектора: 1) традиционные отрасли (текстиль, металлургия, машиностроение, произв-во предметов роскоши); 2) новые отрасли (автомобилестроение, авиапромышленность, нефтепереработка); 3) и новейшие отрасли (атомная энергетика, электроника, произв-во пластических масс).Во Франции существенное влияние на эк-ское развитие оказали – активное участие страны в западноевропейской интеграции и НТР.

ЭК-СКАЯ ПОЛИТИКА ДЖ. ДОДЖА И К. ШОУПА В ЯПОНИИ (“ОБРАТНЫЙ КУРС”)

Япония проиграла Вторую мировую войны и капитулировала 2 сентября 1945г. и была оккупирована американскими войсками. Военные действия унесли 2 млн. жизней людей. Эк-ка страны находилась в состоянии хаоса, отрасли лёгк. пром-сти пришлось практически создавать заново. Восстановление осуществлялось медленно. И если в Европе в 1948г. объём произв-ва приблизился к довоенному уровню, то в Японии он достиг лишь 52 %. В отличие от стран Западной Европы Японии не была предоставлена помощь, подобная плану Маршалла, поэтому она должна была восстанавливать эк-ку собственными силами. Запад ограничился гуманитарной помощью в размере 2,2 млрд. долларов. Были сведены к минимуму репарации, наложенные на Японию после окончания войны. В Японии не проводилась приватизация предприятий, поскольку военный контроль, веденный в 1939-1941 гг., не ликвидировал частной собст-сти, а только ограничил её свободу. Поэтому в первые послевоенные годы здесь сохранилось прямое распределение ресурсов. Однако существовал чёрный рынок и инфляция, кот. к 1952г. достигла 1500% от послевоенного ур-ня. Даже денежная реформа, проведённая в 1946г., не смогла приостановить эти негативные процессы.После войны оккупированной администрацией был отвергнут путь национализации пром-сти и были осуществлёны реформы 1946-1952 гг., получившие название программы «обратного курса», разработанной представителями американского монопол-ского капитала – Дж. Доджем и К. Шоупом. Реформы должны были ликвидировать милитаристско-фашистские порядки, реформировать все стороны жизни–хозяйственный уклад, общественный строй, гос-ное устройство, предстояло демилитаризировать и демократизировать Японию и осуществить переход от тотального военного контроля к рыночной эк-ке. Важнейшими в эк-ском отношении были две реформы. 1) В 1945г. был издан закон о ликвидации дзайбацу, т.е. была осуществлена демонополизация эк-ки. Этим законом были ликвидированы головные холдинг-компании групп, в рез-те функции руков-ва группами перешли к банкам, а банки не были в семейной собств-сти, как холдинги, поэтому группы утратили семейный хар-р.Кроме того, ведущие пром-ные компании по закону 1945г. были разукрупнены (как и в Германии) 2) Другой важной реформой послевоенных лет была аграрная реформа 1947-1949 гг., кот. заключалась в принудительном выкупе гос-вом у помещиков земель и продажи их крестьянам в рассрочку на 24 года. В рез-те помещичье землевладение было практически уничтожено и из арендаторов крестьяне превратились в собственников земли. Это была буржуазная реформа, кот. ликвидировала паразитическое полуфеодальное землевладение. И даже несмотря на мелкие размеры хоз-в, реформа вызвала рост с/х произв-ва и применение механизации. 3) В 1950г. по рекомендации Д. Доджа (управляющего банком) была осуществлена радикальная бюджетная реформа, в соответствии с кот. вводился принцип строгого балансирования статей бюджета и его бездефицитность. Реформа предусматривала:-прекращение выплат компенсаций военным заводам за конверсию;-в убыточным предприятиям больше не представлялись субсидии;-денежная эмиссия ставилась под контроль;-был принят единый фиксированный валютный курс (без обратимости йены);-японским предприятиям и банкам разрешалось операции на внеш. рынке. Проведение этой реформы остановило инфляцию, что позволило снять контроль над ценами и означало утверждение рыночных отнош-й в японской эк-ке. 4) Преобразования включали структурную перестройку эк-ки. В Японии предусматривалось форсирование темпов роста (без чего было невозможно преодоление технич. отставания от Запада), создание многоотраслевого комплекса всех современных перерабатывающих отраслей с учётом обеспечения экспорта и замещения импорта. При перестройке эк-ки был использован опыт прямого контроля, кот. осуществлялся ранее накануне войны, и включал активную роль прав-ва в формировании структуры пром-сти, а также сочетание рыночного хоз-ва с гос-ной поддержкой частного накопления с учётом приоритетов развития. По мере развития структурной перестройки отраслевые приоритеты изменялись. 5) В рамках реформы Доджа действовал важнейший инструмент структурной политики – это полный гос-ный контроль всей системы внешнеэк-ских связей. Сюда входили:-лимит средств на оплату импорта в соответствии с отраслевыми приоритетами;-ограничение притока иностранных капиталов;-поощрение импорта технологий;-стимулирование технич. обновления;-защита пром-сти от внеш. конкуренции.Контроль над внешнеэк-скими связями длился 22 года, а его либерализация длилась 10 лет. В рез-те за 30 послевоенных лет Япония из бедной с гипертрофированной военной индустрии превратилась в великую эк-скую державу.

ПРОГРАМА гос-ного РЕГУЛЮВАННЯ В АНГЛІЇ. Незважаючи на те, що після Другої світової війни Англія була в числі переможців, але це їй не забезпечило процвітання, і після війни її частка в світовій торгівлі продовжувала падать.Велікобрітанія прийняла ряд заходів, спрямованих на стабілізацію ек-кі.1) В Англії в 1945р. до влади прийшли лейбористи (англійська робітнича партія). У своїй програмі вони проголошували перехід до соціалізму шляхом націоналізації пром-сти, тому з 1946р. по 1951р. вони провели націоналізацію ряду галузей госп-ва: вугільної та газової пром-сти, електростанцій, радіо і телебачення, ж / д і ін. видів транспорту, був націоналізований Англійський банк. Головними рез-тами націоналізації стали: а) можливість освоювати нові більш перспективні галузі на отриманий викуп, тому що за старими, малорентабельним націоналізованим, але важливим для госп-ва галузям гос-во брало на себе витрати по утриманню та це давало можливість їх колишнім господарям отримати дохід і направляти його на освоєння нових галузей; б) можливість проведення реконструкції за рахунок гос-ного бюджету (тому що «старі» націоналізовані галузі потребували реконструкції, але вони не забезпечували прибуток їх колишнім власникам, тому гос-во провело їх реконструкцію); в) можливість надавати приватному сектору сировину , енергію, транспорт за зниженими цінами (часто нижче собівартості), це дало можливість за рахунок гос-ва знизити витрати корпорацій, збільшити їх доходи і зміцнити їх положення (тому що в руки гос-ва після націоналізації перейшли в основному галузі, кіт . забезпечували ос ально госп-во паливом, енергією, металом і перевезеннями); г) низька ефективність гос-ного сектора ек-ки через управління преимущ-но адміністративними методами і звідси необхідності великих витрат на утримання старих галузей (в зв'язку з чим кожен раз повертаючись до влади консерватори проводили денаціоналізацію) .2) Після війни гос-во стало позов-ними заходами підтримувати фермерів, а саме покривати близько чверті їх вироб-них витрат: скуповувало їх продукцію за гарантованими твердими цінами, платило премії за підвищення врожайності, продуктивності тваринництва та ін. досягнення. В рез-ті з початку 50-х с / г вироб-во значно зросла і більше половини споживаного продовольства Англія стала виробляти сама.Т.о., капіталовкладення в пром-сть сприяли зростанню вироб-сті праці та вже в 1948р. пром-сть змогла досягти і перевершити довоєнний рівень випуску продукції, а прийнята в 1947р. програма розвитку с / г вироб-ва, сприяла збільшенню випуску продукції. І до початку 50-х рр. в основному вдалося відновити ек-ський потенціал країни, і ек-ське розвиток країни прискорилося. 3) Серйозною проблемою для Англії стала угода в грудні 1945р. про англо-американському позику, по кіт. американське прав-во забезпечувало Великобританію довгостроковими позиками за умови конвертації фунта стерлінгів, що направляло потік власників фунтів до доллару.4) Крім того, з 1947р. було оголошено про проведення режиму економії, кіт. включав в себе заморожування зарплати, доходів і обмеження споживання громадян. Прискореного розвитку Англії також сприяло: - вліяніеНТР; - вдосконалення методу управління; - великі капіталовкладення гос-ва в вироб-во; - структурні зміни в пром-сті. саме гос-ний бюджет, а не гос-ний сектор, явл-ся головним інструментом гос-ного регулювання госп-ва в Англії (тому що вгоссекторе проводиться тільки 20% пром-ної продукції Англії, а через держбюджет проходить до 40% ВНП) .Однак, темпи розвитку Великобританії в 50-і рр. були нижче, ніж в інших європейських країнах, на її розвиток впливала ліквідація імперії (тобто колоніальної системи), і це ставило перед Англією питання про участь в європейській інтеграції.

25. Ек-ка СРСР в роки вів. повоєнна відбудова нар-го госп-ва

Незважаючи на те, що СРСР перетворився в індустріальну державу, Німеччина ретельно готуючись до війни і набагато раніше перевівши ек-ку на військові рейки, зуміла розвинути ек-ський потенціал, кіт. по ряду показників був вище, ніж в СРСР (особливо в галузях військової пром-сти). Крім того, на виконання військових замовлень для Німеччини працювало близько 5 тис. Підприємств окупованих західноєвропейських країн, що зумовило перевагу фашистської армії в озброєнні на початку війни. В цілому гітлерівські війська перевершували наші бойові сили за кількістю військ майже в 2 рази, танках - в 3 рази, артилерії - на 25%. Це дозволило гітлерівським військам вести військові дії на радянській території і частина її тимчасово окупувати.

У зв'язку з цим перший етап війни (червень 1941-листопад 1942) для СРСР склався невдало. На початку війни СРСР втратив території, на кіт. до війни було зайнято посівами понад 70,8 млн. га (або 47% орних земель країни), на кіт. проживало 88 млн. чоловік (тобто 40% усього населення), 32% робітників і службовців, 33% основних фондів підприємств, вироб-щих 33% валової продукції всієї пром-сти стани. Особливо неоціненні і непоправні були втрати, пов'язані із загибеллю 27 млн. Радянських людей, загиблих на полях битв, в концентраційних таборах, на фашистській каторзі, розстріляних і закатованих на тимчасово окупованих терріторіях.В зв'язку втратами в перший період війни і перебудовою ек-ки на військові рейки нац-ний дохід СРСР в 1941 р знизився на третину. 27 Июня 1941 році було прийнято рішення про евакуацію підприємств в східні райони РРФСР, Казахстан, Узбекистан, Таджикистан, Туркменістан і Киргизію, що дозволило зберегти знач-ву частина військово-ек-ського потенціалу і послужило потужним поштовхом для індустріального розвитку як у воєнні роки , так і післявоєнний період. Всього за липень-листопад 1941 року було перебазовано +1523 пром-них підприємства і в східні райони прибуло 7,4 млн. Человек.На схід евакуювався і імущих-во колгоспів і радгоспів, понад 10 млн. Голів худоби було перегнати з України в східні райони, з Білорусії - 395 тис. голів великої рогатої худоби, 248 тис. овець і 15 тис. свіней.Уже в 1942р. була створена нова пром-ва база, кіт. стала основним постачальником всіх найважливіших видів продукції, тут виробляли 100% тракторів, 99% коксу, 97% залізної руди і чавуну, 87% сталі, 90% прокату, 82% вугілля, 52% верстатів і 59% електроенергії. Тим самим була вирішена задача забезпечення фронту озброєнням, продовольством і відновлення нар-го госп-ва. До кінця 1942р. ур-нь озброєння забезпечував матеріально-технічні. перевагу наших військ над німецькими, і на фронтах стався перелом у військових діях в нашу користь.

Другий етап війни листопада 1942- грудень 1943 р. Цей етап явл-ся періодом перелому, тому що в листопаді 1942р. радянське командування розпочало наступ в р-ні Сталінграда, закінчилося 31січня 1943р. поразкою німців. Одночасно вдалося нанести ураження німцям на Північному Кавказі, в р-ні Великих Лук, Ржева, Воронежа, Ворошиловграда. Була прорвана блокада Ленінграда в січні 1943 р Влітку Курська битва привела до остаточної втрати німцями стратегічної ініціативи і стала завершенням корінного перелому у Великій Вітчизняній війні, а 6 листопада завершилася битва за Дніпро. У теч-е 1943р. були звільнені: Брянськ, Донбас, Лівобережна Україна, Київ, Смоленськ, Новоросійськ, (майже 2/3 окупованій німцями території), захоплені важливі плацдарми в Криму.Етот етап війни вніс істотні зміни в військово-політичне життя. міжнар. обстановку, підвищивши міжнар. авторитет СРСР. У 1943р. в Тегерані були узгоджені терміни спільних військових дій глав прав-в «великої трійки» (Англії, США і СРСР) .Второй етап був переломним і для ек-ки країни. Починаючи з 1943р., Нац-ний дохід поступово починає збільшуватися. Глав-м джерелом доходів держбюджету продовжували залишатися надходження від гос-них підприємств, сущ-но покращилися ек-ські показники деят-сти підприємств і організацій. Одним з джерел додаткових ср-в стали надходження від населення (податки, держ-ні позики та ін.). Був ще один джерело ср-в, заснований на патріотизмі - це добровільні внески населення. Гострою проблемою в роки війни була нестача раб. рук як в пром-сті, так і в с / г. Джерелом доп-них праця-х ресурсів стали жінки, пенсіонери і подросткі.Осуществленіе розширеного воспроизв-ва в воєнні роки було утруднено, тому величезне знач-е для ек-ки мали пром-ні центри, створені в передвоєнні і воєнні роки в східних р -нах РРФСР і республіках Середньої Азії. Це дозволило в роки війни постійно розширювати воспроизв-во і нарощувати ек-ський потенціал країни. Розширене воспроизв-під здійснювалося не тільки в сфері матеріального вироб-ва, а й в непроизв-ної сфері. Виділення на ці цілі капвкладень і зусилля трудящих дозволили припинити зниження непроизв-фондів і поступово їх збільшувати. Уже в 1943 р ці фонди зросли на 29%, в т.ч. по житлу - на 32% в порівнянні з 1942 р

Третій, завершальний етап війни (січень 1944-травень 1945). Цей етап війни хар-ся постійним наступом радянських військ. В ході зимової кампанії 1944р. війська звільнили Правобережну Україну, вийшли на гос-ву кордон, звільнили Ленінградську обл. Навесні був звільнений Південь України, Крим, війська перейшли кордон з Румунією. Влітку в рез-ті «Багратіон» (червень-серпень 1944р) були звільнені Білорусія і частина Прибалтики, звільнена Карелія. У вересні - Західна Україна, Молдавія, Прибалтика. У листопаді війська Німеччини та її союзників були вигнані з території СРСР і військові дії були перенесені на території Угорщини, Польщі та ін. Гос-в, окупованих Німеччиною. 6 червня 1944 року було відкрито другий фронт в Європі. У лютому 1945р. відбулася Кримська конференція, яка вирішила питання остаточним-ного розгрому Німеччини, її післявоєнного положення і вступ СРСР у війну проти Японії. В ході військової кампанії 1945р. були звільнені: Польща, Чехословаччина, Угорщина, а 8 травня був підписаний Акт про повну капітуляцію Німеччини. Згідно з домовленістю між союзниками 8 серпня 1945р. СРСР оголосив війну Японії і, спільно з частинами Монгольської народної республіки 20 серпня розгромили японську армію. В ході військової операції було звільнено: Південний Сахалін, Північно-Східний Китай, Північна Корея. Друга світова війна 2 вересня 1945р. була завершена підписанням акту про повну капітуляцію Японіі.В цілому ек-ка СРСР в роки Великої Вітчизняної війни виявилася міцнішою, а пром-сть і с / г - більш произв-ним, ніж німецька ек-ка. Це дозволило домогтися переваги в озброєнні і на цій основі вистояти у війні. Важливий внесок у перемогу зробило партизанський рух, де налічувалося понад 1 млн. Человек.На третьому етапі війни ек-ська міць СРСР зростала, в 1944р. нац-ний дохід зріс уже на 30% (хоча його обсяг до кінця війни не досяг довоєнного рівня). В рез-ті зростання вироб-сті праці, зниження витрат вироб-ва і собівартості істотно покращилися ек-ські показники підприємств, що стало основою зростання доходів держбюджету, кіт. з 1942 по 1945 рр. зросли на 60 млрд. руб. Загальні надходження до бюджету зросли за цей же період на 36 млрд. Рублів. В ході війни змінювалася структура витрат держбюджету. У найбільш напружений період війни на фінансування оборони було направлено близько 60% фінансових ресурсів бюджету. З нарощуванням військового произв-ва і посиленням потужності армії, військові витрати стали зменшуватися як у відносній, так і в абсолютній формі. Це дало можливість збільшити ср-ва на розвиток нар-го госп-ва. Особливо можна відзначити, що витрати на соц-но-культурні заходів не зменшувались, а навіть зростали. Головною причиною зростання витрат на нар-ве госп-во і соц-но-культурні заходи була необхідність відновлювальних робіт в окупаційних р-нах. У 1944р. приріст непроизв-фондів склав 20%., причому більша частина капвкладень прямувала в житлове строит-во. В рез-ті військових дій, розграбування і знищення імущих-ва Радянський Союз втратив близько 30% нац-го багатства. У вартісному вираженні збиток, заподіяний нар-ному господарству СРСР, оцінюється в сумі 679 млрд. Руб. в цінах 1941 року (в т. ч. держпідприємствам і установам -287 млрд. руб., колгоспам -181 млрд. руб., сільським і міським жителям -192 млрд. руб., кооперативам, профспілковим та іншим заг-ним організаціям - 19 млрд. руб.). Цей склало 2/3 нац-го имущ-ва СРСР. Після закінчення війни на початку 1946р. колишні союзники з антигітлерівської коаліції знаходилися в сост-ванні «холодної війни», тому Радянський Союз був позбавлений зовнішньоекономічної-ської допомоги та у відновленні зруйнованого госп-ва повинен був спиратися на власні сили. У березні 1946р. на сесії Верховної Ради СРСР був затверджений п'ятирічний план відновлення і розвитку нар-ного госп-ва на 1946-1950гг., основне завдання кіт. -Відновити постраждалі від війни райони країни, досягти довоєнного ур-ня розвитку промисловості і с / г, а потім перевершити його. План був націлений на якнайшвидше відновлення постраждалих від окупації р-нів і включення їх природних, произв-них і людських ресурсів в ек-ський потенціал країни. Для осущ-ня поставленої задачі був необхідний знач-ний обсяг капітальних вкладень, їх обсяг за роки четвертої п'ятирічки склав 348,7 млрд. Руб. Четверту частину цієї суми було надано регіонам, що постраждали під час війни. Для зміцнення фінансової системи в повоєнні роки була проведена грошова реформа в 1947р., Т. К. В роки війни через величезні військових витрат і дефіциту держбюджету гос-во змушене було вдатися до грошової емісії. Крім того, з метою підриву ек-ки СРСР фашисти на тимчасово окупованих територіях пустили в оборот знач-ну кількість фальшивих грошей. В рез-ті після війни грошова маса в обігу в 3,8 раза перевищувала довоєнну. Тому для розвитку госпрозрахунку, зміцнення товарно-грошових отнош-й в нар-ном госп-ві, відновлення купівельної спроможності рубля і підвищення ролі грошей необхідно було вилучити з обігу надлишок грошової маси. Одночасно з грошовою реформою була скасована карткова система. У повоєнний час на стан фінансів сприятливо відбилися зміни в структурі заг-ного продукту: збільшилася частка пром-сти в произв-ве сукупного заг-ного продукту; значно збільшилися темпи зростання нац-ного доходу; збільшилася вироб-сть праці. Т.ч., вдосконалення структури заг-ного продукту і розвиток вироб-ва сприяли зростанню нац-ного доходу країни, зміцненню фінансової системи і динамічному розвитку гос-ного бюджету СРСР, кіт. за післявоєнну п'ятирічку зріс з 325 млрд. руб. до 422 млрд. руб .. За період 1946-1950гг. з держбюджету було виділено 708,4 млрд. руб., кіт. стали глав-м джерелом фінансування заходів з відновлення галузей нар-го госп-ва і їх технічні. переозброїти-ю. Однак відновлення нар-го госп-ва країни стримувалося нестачею працю-х ресурсів, сировини, обладнання-ня, будматеріалів. Крім того, після війни залишилися диспропорції в розвитку окремих галузей пром-сти, кіт. треба було подолати. Необхідно було відновити зруйновані произв-ні зв'язки як між окремими підприємствами, так і між пром-центрами країни, а також перерозподілити в період мирного часу матеріальні, фінансові і трудові ресурси між галузями нар-го госп-ва, підвищивши питому вагу громадянської пром- сті в загальному обсязі пром-ного вироб-ва. Важливою рисою повоєнного періоду було поєднання відновлювальних робіт з новим будує-вом пром-них підприємств. Масштаби і темпи відновлювальних робіт та нового строит-ва були такі, що вироб-ні показники по найважливішим галузям нар-го госп-ва до кінця п'ятирічки були вище, ніж до війни. До величезного збитку нанесеному війною с / г, додалося ще посуха, кіт. в 1946р. охопила Україну, Молдавію, Нижнє і частина Середнього Поволжя і області Центрально-Чорноземної зони. Засуха відбилася на зборі зерна (в 1946 р зерна зібрали в 2,6 рази менше, ніж до війни) і на тваринництві (чисельність тільки великої рогатої худоби знизилася на 1,5 млн. Голів). Всі регіони направляли свої матеріальні і фінансові кошти постраждалим від посухи р-нам.На розвиток с / г щорічно збільшувалися асигнування з гос-ного бюджету. Всього за роки післявоєнної п'ятирічки з держбюджету було направлено в сільське і лісове госп-во 115,5млрд. руб. Крім централізованої допомоги з боку д-ви с / г надавалася допомога пром-них підприємств і жителів міста. Ними були побудовані і відремонтовані десятки тисяч житлових будинків, машинно-тракторних станцій, произв-них будівель, дитячих садків, клубів, бібліотек і т.п. Все це дозволило зміцнити матеріально-технічні. базу с / х.Особое значення після посухи 1946р. приділялася лісорозведення в степових р-нах, створення полезахисних степових смуг. У зв'язку з цим було прийнято «План полезахисних насаджень, впровадження травопільних сівозмін, строит-ва ставків і водойм для забезпечення високих і сталих врожаїв у степових і лісостепових р-нах Європейської частини СРСР». Згідно з планом навесні 1949р. широким фронтом почалися лісосадильні роботи, особливо активно проводилися в Краснодарському краї, Рязанської, Ростовській, Тульській і ін. обл-х. Розпочаті в післявоєнну п'ятирічку роботи по перетворенню землі і поліпшенню умов для с / г вироб-ва, дали позитивні рез-ти. Колгоспи, радгоспи і лісгоспи заклали до 1951 р. полезахисні лісові смуги на площі тисячі вісімсот п'ятьдесят два тис. га, протяжністю понад 6 тис. км. Т.о., за годы первой послевоенной пятилетки в рез-те восстановления пром-ного и с/х произв-ва, быстро проведенной конверсии военного произв-ва объем пром-ной продукции по сравнению с 1940г. возрос на 73 %, капитальные вложения – в 3 раза, произв-сть труда – на 37 %, произведенный нац-ный доход – на 64 %.

26. Этапы развития интеграционных процессов в европе («общий рынок», еэс)

Мировые интеграционные процессы связаны:1)с потребностями совр. междунар-го разделения труда;2)с развитием научно-технич. прогресса;3) с углублением междунар. специализации и кооперации хоз-ных структур отдельных стран. Эк-ская взаимозависимость гос-в, интернационализация произв-ных сил способствуют развитию интеграционных процессов в эк-ке.ЭК-СКАЯ ИНТЕГРАЦИЯ – это кач-но новый и более сложный этап интернационализации хоз-ных связей, основными целям кот. явл-ся: - более тесное сотрудничество и взаимопроникновение отдельных нац-ных хоз-в;- обеспечение условий концентрации произв-ва и переплетения капиталов; - проведение согласованной межгос-ной эк-ской политики.Хар-ной особ-стью интеграционных объединений явл-ся их развитие на региональном Ур-не . Идеи европейской эк-ской интеграции стали осуществляться в 1944г. и первой попыткой этого стало решение правительств Бельгии, Голландии и Люксембурга о создании с 1 января 1948г. таможенного союза, впоследствии известного под названием БЕНИЛЮКС .Региональная интеграция проходит ряд этапов, каждый из кот. имеет свои особ-сти, специфич. черты. На каждом этапе устраняются определённые барьеры и создаются предпосылки для более эффективного произв-ва и внешнеэк-ских связей между странами. В рез-те идёт процесс создания целостных региональных хоз-ных комплексов с общими нац-ными и межгос-ными органами управления.Наиболее отчётливо интеграционные процессы проявились в Западной Европе во 2-й пол-не 20 в., когда межгос-ные связи начинают перерастать в междунар. эк-скую интеграцию, когда был оформлен Европейский Союз, прошедший в своём развитии ряд этапов. Начало европейской интеграции положило подписание в 1951г. Договора об европейском объединение угля и стали (ЕОУС), кот. вступил в силу в декабре 1952г. Договор предусматривал создание общего рынка угля, железной руды, металлургии, согласно кот. были отменены все пошлины и колич-ные ограничения на импорт и экспорт между странами ФРГ, Францией, Италией, Бельгией, Люксембургом и Нидерландами. 1 этап развития интеграционных процессов был связан с поиском повышения эффективности нац-ного произв-ва, в связи с этим шесть стран Западной Европы – ФРГ, Франция, Италия, Голландия, Бельгия и Люксембург подписанием в январе 1957г. Римский договор о создании благоприятных условий для эк-ского сотрудничества хозяйствующих субъектов, включающих постепенное снижение таможенных пошлин на ввоз товаров. Договор был подписан также с целью развития предпосылок для свободного перелива капитала, услуг и рабочей силы.Согласно Римскому договору было образовано – Европейское эк-ское сообщ-во (ЕЭС) о создании « Общего рынка » для чего было намечено:1) снятие торговых ограничений между странами-членами ЕЭС; 2) установление единого общего тарифа в торговле с третьими странами;3) свободное передвижение капиталов, услуг и рабочей силы;4) проведение единой политики в энергетике, транспорте, сельском хозяйстве;5) унификация налогов; 6) создание валютного союза. В 1958г. страны Римского договора подписали Договор об Евратоме (Европейское сообщ-во по атомной энергии), целями кот. были: - контроль за использованием расщепляющихся материалов;- проведение исследовательских работ;- обмен технич. инф-цией;-совместное строит-во предприятий атомной энергетики и др.В 1967г. произошло сияние ранее самост-ных региональных организаций – ЕОУС, ЕЭС «Общий рынок» и ЕВРАТОМ в Европейское сообщ-во, кот. официально так называлось до 1 ноября 1993 г.Основой для создания «общего рынка» стала Единая с/х политика (ЕСП), принятая в 1967г., кот. финансировалась Европейским фондом с/х гарантий и ориентации, созданным в 1962г. за счёт взносов стран-участниц, к кот. впоследствии добавились и собственные ресурсы фонда. Однако, монетарные условия и инфляция, неодинаковые в различных странах, расстраивали систему аграрного рынка.Много проблем между членами сообщ-ва было в транспортной сфере, где понадобились большие усилия, чтобы отрегулировать рынок транспортных услуг.Римский договор стал хронологической схемой, разделённой на 3 стадии. Первая ступень предусматривала в течение 12 лет устранение таможенных пошлин и установление общего внеш. тарифа. Но этот процесс развивался настолько успешно, что таможенный союз был оформлен раньше намеченного срока – уже 1 июля 1968г.Т.о. , 1 этап включает 1958-1968 гг., когда был сформирован таможенный союз и в рез-те этого были устранены пошлины и количественные ограничения во взаимной и торговле стран-участниц, то есть были введены: - единый таможенный тариф; - единая торговая политика в отнош-и третьих стран; - была закончена выработка единой аграрной политики; - была начата либерализация движения капиталов и раб. силы. 2 этап развития интеграции ЕС включает 1969-1992 гг. В декабре 1969г. было принято (в Гааге) решение о расширении и углублении интеграции Европейского сообщ-ва. И с 1973 г. в него вступили Дания, Ирландия, Великобритания, в 1981г. – Греция, в 1986г. – Испания, Португалия, в 1995 г. – Австрия, Швеция, Финляндия.После создания таможенного союза Римский договор предусматривал на второй стадии полную эк-скую интеграцию, кот. означала существование таможенного союза и обеспечения «четырёх свобод движения» - товаров, услуг, капиталов и раб. силы, т.е. образование единого рынка без границ при скоординированной макроэкономической политике. В этом направлении стал важным принятый ЕДИНЫЙ ЕВРОПЕЙСКИЙ АКТ (ЕЕА), вступивший в силу в 1987г. и предусматривающий формирование единого внутреннего рынка ЕС, основанного на достижении «четырёх свобод» стран-участниц.Речь шла о создании в рамках сообщ-ва единой правовой и эк-ской среды для хоз-ной деят-сти юридических и физических лиц. Кроме того, была создана правовая база для распространения интеграции на новые сферы деят-сти, такие как: наука; техника; валютные отношения; охрана окружающей среды. В едином европейском акте (ЕЕА) важным стал договор о сотрудничестве стран ЕС в сфере внеш. политики.Важным для развития интеграции стало создание общего бюджета Сообщ-ва, кот. в 1977г. составлял 0,7 % от ВНП стран ЕЭС, в кот. шли поступления от импортных пошлин и взносов в ЕСП (единую с/х политику) и поступления от непосредственных выплат стран-членов, а с 1 января 1979г. в бюджет ЕЭС переводится 1 % от налога на добавленную стоимость. В целом для реализации идеи « Общего рынка » Комиссия ЕС разработала 300 программ по устранению преград в торгово-эк-ском обмене стран ЕС и в 90-е гг. эти преграды были в основном устранены. К 90-м годам в ЕС практически завершилось создание основ единого рынка и системы межгос-ного управления. Страны вплотную подошли к окончательному оформлению эк-ского, валютного и политич. союзов. И в итоге 2 этапа - к концу 1992 года - мероприятия по созданию единого внутр. рынка были закончены и с 1993 г. в рамках ЕС стали свободно перемещаться товары, услуги, капиталы и граждане, а с подписанием Шенгенского соглашения появилась возможность безвизового перехода границы между странами-членами ЕС. 3 этап интеграции ознаменовался новым расширением ЕЭС в 90-е годы, и прежде всего за счёт стран Европейской ассоциации свободной торговли (ЕАСТ). У 1991р. ЕС и ЕАСТ достигли соглашения о создании Европейского эк-ского пространства (ЕЭП), объединяющего 19 стран от Арктики до Средиземного моря и теперь ЕАСТ – основной торговый партнёр всех стран ЕС, на долю кот. приходится 27 % экспорта и 35 % импорта ЕС. В свою очередь формирование общего рынка неизбежно ведёт страны к введению единой валюты, поэтому с ноября 1993г. вступает в силу Маастрихтское соглашение об образовании европейского политич., эк-ского и валютного союза - Европейского Союза (ЕС). Фундаментом Маастрихтского договора стала программа единого внутреннего рынка, кот. была в основном завершена к 1993 году.Маастрихтский договор предусматривал: -введение с 1 января 1999 г. единой валюты евро; -выработку общей (единой) внеш. политики;-повышение роли Европарламента;-сотрудничество в области безопасности, иммиграции, предоставления политич. убежища;-введение единого европейского гражданства. Эк-ский и валютный союз проходят развитие тоже в несколько этапов:1) на первом этапе – обеспечивается функционирование единого рынка;2) на втором – обеспечивается координация политики, кот. постепенно приводит к сближению основных эк-ских показателей;3) на третьем этапе уже вводится единая валюта и формируется единый центральный банк.Т.о., с 1 января 1994 г. действуют одобренные Советом ЕС « Основные направления эк-ской политики », кот. должны руководствоваться все страны – члены Сообщества. С 1 января 1999г. 11 стран ЕС перешли к единой евро – валюте. ЕС объединяет 6 % населения Земли - это 340 млн. жителей.

27. Варианты и особ-сти хоз-ного развития стран, освободившихся от колониальной зав-сти

Понятие « развивающиеся страны » объединяет знач-но отличающиеся друг от друга страны, но имеющие определённые общие черты, кот. позволяют их отнести к данной группе стран. Иначе эти страны называют Третьим миром. После Второй мировой войны, особенно после завершения распада колониальных империй и деколонизации общей для всех развивающихся стран встала проблема выбора путей развития. Такая возможность возникла в связи с обретением народами политич. незав-сти и вставшей в связи с этим перед ними впервые задачи « догоняющего развития »–как проблемы глобального масштаба. В целом развив-ся страны занимают важное место в мировом сообщ-ве – на их долю приходится около 70 % территории Земли и около 80% её населения. Эти страны явл-ся периферией мирового капит-ского хоз-ва. Они отличаются общими чертами:-низким ур-нем развития произв-ных сил;-характ-ся многоукладностью эк-ки и двойственностью эк-ской структуры, кот. заключается в развитии с/х и ремесла - с одной стороны и современной пром-стью – с др.;-эк-ское положение нах-ся в зав-сти от развитых индустриальных стран и развитие этих связей продолжается по старой модели «готовые изделия - сырьё»;-во всех странах наблюдается зав-сть соц-но-эк-ского и политич. развития от мирового капит-ского хоз-ва, от реализации своей сырьевой продукции на мировых рынках и ключевые позиции в эк-ке стран занимает иностранный капитал. СТРАТЕГИЯ РАЗВИТИЯ. В разработке выбора путей дальнейшего развития развив-ся стран участвуют как сами страны, выдвигая различные нац-ные программы и проекты дальнейшего развития, так и междунар. организации при ООН (прежде всего специализированные органы ООН). Так, в 60-е гг. междунар. стратегией ООН стала концепция « догоняющего развития », практические мероприятия кот. предусматривали развитие освободившихся стран на уровне темпа прироста -5 % в год. Но при этом, концепция не учитывала специфики этих стран и поэтому была обречена на неудачу. (Разработчиками концепции стали - У. Ростой, Р. Нурксе, П. Розенштейн-Родан и др.)На 70-е гг. теоретич. обоснованием стратегии развития стала концепция « основных потребностей », кот. предполагала увеличение инвестиций в эк-ку, повышение занятости в традиционных секторах эк-ки и увеличение гос-ной помощи беднейшим слоям населения. Развивающиеся страны смогли воплотить эти установки в своих планах эк-ского развития, однако внешнеэк-ская деятельность оказалась спорной для этих стран и поэтому не совсем их устраивающей. Развивающиеся страны уже не хотели видеть себя в роли отсталой и зависимой периферии в междунар. капит-ском разделении труда и не хотели мириться с этим. (Авторами концепции стали – И. Адельман, Р. Робинсон, Х. Ченери). В 80-е гг. теоретич. обоснованием стратегии развития стали сразу 3 концепции – это:1)концепция основных потребностей;2)концепция коллективной опоры на собственные силы;3)концепция нового междунар. эк-ского порядка. Все концепции ориентируют «периферию» на ускоренную интеграцию с пром-но развитыми странами, в кот. развив-ся странам отводится роль поставщика ресурсов и амортизатора в кризисныепериоды для индустриально развитых стран. Из предложенных концепций ни в одной не говорилось о способах преодоления слаборазвитости.

28. История мировой системы социализма

Знач-ным ист/ событием послевоенного времени стали народно-демократич. рев-ции в ряде стран Европы –в АЛБАНИИ, БОЛГАРИИ, ВЕНГРИИ, ВОСТОЧНОЙ ГЕРМАНИИ, ПОЛЬШЕ, РУМЫНИИ, ЧЕХОСЛОВАКИИ, ЮГОСЛАВИИ и в странах Азии – ВЬЕТНАМЕ, КИТАЕ, КОРЕЕ, МОНГОЛИИ. В этих странах были установлены новые политич. режимы и провозглашён курс на социализм.В знач-ной мере политич. ориентация в этих странах определялась пребыванием на их территории советских войск, это же способствовало кардинальным преобразованиям в политич., соц-но-эк-ской и других сферах, кот. хар-лись высочайшей степенью централизации нар-го хоз-ва и преобладанием партийно-гос-ной бюрократии. Странам предлагалось использовать опыт строит-ва социализма в СССР.Выход социалистической модели за рамки одной страны, её распространение на Юго-Восточную Европу и Азию заложило основы для возникновения сообщ-ва стран, кот. получило название « мировая система социализма » (МСС). В 1959г. КУБА, а в 1975 г. – ЛАОС вошли в состав этой новой системы, просуществовавшей более 40 лет. В конце 80-х гг. в состав мировой системы социализма входило 15 гос-в, насчитывающих 32,3 % мирового населения, что явл-ся существенным фактором, говорящим о существовании мировой системы социализма в послевоенной междунар. життя. ЭТАПЫ РАЗВИТИЯ МСС. План строит-ва социализма предусматривал не только проведение пролетарской рев-ции и установление диктатуры пролетариата в тех или иных формах, но также сосредоточение в руках власти ключевых позиций в эк-ке (это национализацию пром-сти, транспорта, связи, природных ресурсов, финансово-кредитной системы, внеш. и внутр. торговли), индустриализацию и преобразование мелкой крестьянской собств-сти в кооперативную (т.е. создание крупного обобществлённого произв-ва), культурную рев-цию, установление тотального контроля гос-ва, высших органов пр вящей партии над общ-ной жизнью и т.д. 1 этап МСС (1945-1949гг.) включал изменения в политич. режимах, приведшие к смене соц-но-эк-ской ориентации. Одновременно с восстановлением пострадавшего от войны хоз-ва началась перестройка эк-ской структуры при активном политич. и материальном содействии СССР.Важным шагом в истории формирования мировой системы социализма можно считать создание в 1949г. Совета эк-ской взаимопомощи (СЭВ) в целях организации планомерного эк-ского, научно-технич. и культурного сотрудничества, призванный облегчить переориентацию внеш. торговли стран Восточной Европы (ранее до 1939г. главным партнёром кот. была Германия). Кроме того, СЭВ служил каналом эк-ской помощи менее развитым социалистическим странам со стороны СССР (в противовес плану Маршалла) и его создание мотивировалось политич. соображениями – содействие взаимозависимости стран Восточной Европы с СССР. Можно считать 1949г. своеобразной паузой, подводившей черту под предысторией МСС. 2 этап МСС (1950-1960гг.) 50-е гг. можно выделить в относительно самост-ный этап форсированного создания «нового» общ-ва (по образцу СССР). Однако социалистические страны Европы были сравнительно динамичной часть МСС, а страны Азии МСС– использовали сталинскую модель строит-ва, искореняя рыночные элементы в эк-ки. Военно-политич. сотрудничество велось в рамках созданного в мае 1955г. Варшавского Договора.На этом этапе в странах Восточной Европы после национализации начинается индустриализация, для чего принимаются первые планы народнохоз-ного развития. Проходят аграрные преобразования, но национализация земли не проводилась. Земли отбиралась у крупных землевладельцев, причём отбиралась не вся земля, а только её излишки сверх установленной нормы и продавалась на льготных условиях крестьянам. А в некоторых случаях землевладельцы даже получали частичную компенсацию. Осуществлялось кооперирование крестьянства, кот. было завершено в больш-ве стран Восточной Европы к началу 60-х гг.(исключение составляла Польша и Югославия, где гос-ный уклад в аграрном секторе не приобрёл решающего значения). В новых странах преобразования в эк-ке имели компромиссный хар-р и проводились осторожнее, чем в СССР (был учтён опыт нашей страны, показывающий разрушительность крайних мер рев-ционных преобразований, поэтому «военного коммунизма» в этих странах не было). Пром-сть в 50-е гг. переживала бурное развитие, темпы её роста составляли около 10 % в год и страны из аграрных превратились в индустриально-аграрные (кроме Чехословакии и ГДР). Методы форсированной индустриализации способствовали формированию административной системы управления и монополизированной структуры нац-ного хоз-ва, индифферентной (т. е. безразличный) к особенностям конкретных стран. В целом, несмотря в основном на экстенсивный тип развития, итоги десятилетия были благоприятными в больш-ве стран. В этот период разворачивалась деятельность СЭВ, кот. до этого в основном опиралась на идеологический фактор и была мало развита на межгос-ном Ур-не и на Ур-не предприятий и фирм. Однако обстановка холодной войны благоприятствовала переориентации торгово-эк-ских отнош-й в сжатые сроки и с помощью СЭВ его участники смогли не только выжить, но и восстановить хоз-во после войны и добиться впечатляющего прогресса. Если на начальном этапе деят-сть СЭВ была сосредоточена на развитии товарообмена, координации и развитии внеш. торговли, на предоставлении научно-технич. документации и инф-ции, то с1956-57гг. страны СЭВ перешли к специализации и кооперированию произв-ва, к согласованию и координации народнохоз-ных планов, к созданию совместных научных центров и хоз-ных организаций. 3 этап МСС (1960-1970 гг.) связан с исчерпанием ресурсов экстенсивного роста, падением темпов роста пром-сти и национального дохода, что вызвало необходимость проведения хоз-ных реформ. В этот период стали проявляться недостатки социалистической системы хоз-вания, поскольку укрепившаяся в странах СЭВ модель сковывала инициативу хоз-ных субъектов и не позволяла адекватно реагировать на новые явления и тенденции в мировом эк-ском процессе (особенно наглядно это стало проявляться в связи с НТР в 50-е гг., когда страны всё больше стали отставать от передовых капит-ских стран). Поэтому во многих странах СЭВ были сделаны попытки частичного реформирования этой модели.В Венгрии, Чехословакии, Югославии ориентиром реформ стало использованием механизма рынка с целью включения в систему междунар. разделения труда и выхода на мировой рынок. В этих странах изменения эк-ской системы носили радикальный хар-р. В Польше, ГДР перемены не заходили далее модернизации существующей административной системы планирования и управления народным хоз-вом.В Монголии, Румынии, Кубе, Вьетнаме к реформированию нац-ных моделей развития в этот период не приступали.Однако хоз-ные реформы в 60-е гг. не дали положительных рез-тов и были свёрнуты, поскольку либерализация ценообразования хоть и дала положительные рез-ты в аграрном секторе, но в условиях монопольного положения пром-ных предприятий вела не к формированию конкуренции, а к реализации монопольных преимуществ, в т.ч. и росту цен. Кроме того, когда их коллективы получили право влиять на распределение дохода, началось просто «проедание» доходов предприятий.Важной причиной неудач было сильнейшее сопротивление реформам партийно-гос-ной номенклатуры, кот. в основном и определило их крайнюю непоследовательность, а потому и безуспешность начатых преобразований. В 1968г. реформы по либерализации и демократизации были прерваны вводом в Прагу войск стран Варшавского договора. В целом, сворачивание реформ объяснялось не только политич. давлением, но и обострением соц-ных противоречий, вызванных сложностями перехода на коммерческие принципы хоз-вания.В деят-сти СЭВ продолжилась координация народнохоз-ных планов стран и в 1964г. был создан Междунар. банк эк-ского сотрудничества – орган по регулированию междунар. расчётов. 4 этап МСС (1970-середина 80-х гг.) хар-ся попытками решить хоз-ные проблемы социалистических стран путём модернизации административной системы хоз-вания, но не прибегая к радикальным переменам. Большое влияние на развитие социалистических стран оказал мировой энергетический кризис 1973-74 гг., кот. выразился в росте цен на нефть. В то время, как капит-ские страны из-за кризиса стремились уменьшить зависимость от импорта сырья и топлива, поэтому быстро перестраивали структуру эк-ки путём внедрения ресурсо- и энергосберегающих технологий, внедряли произв-во микропроцессоров и биотехнологий. Однако страны СЭВ в связи с получением ресурсов из СССР по льготным ценам (ниже мировых) и неповоротливости системы ценообразования во взаимной торговле лишались всех стимулов к таким новациям. Это обернулось серьёзным отставанием по всем ключевым направлениям научно-технич. прогресса. Исчерпание ресурсов экстенсивного роста заставило страны СЭВ прибегнуть к использованию зарубежных кредитов. Внутри СЭВ начали проявляться противоречия. Страны, проводившие радикальные реформы (Венгрия, Югославия и Чехословакия), стали активнее включаться в мировой рынок и их наиболее кач-ная продукция уже шла на западные рынки, а доля их экспорта в страны СЭВ сокращалась. В результате доля СЭВ стала снижаться.Проблемы, вставшие перед СЭВ, требовали изменения форм его деят-сти и в 1971г. была принята Комплексная программа социалистической эк-ской интеграции. Она ставила цель–развитие производственной кооперации и специализации, научно-технич. сотрудничества, координации планов эк-ского развития, совместной инвестиционной деят-сти (т.е. развитие высших форм эк-ской интеграции). В рез-те роль СЭВ в хоз-ве социалистических стран в 70-е гг. возросла и в течение 1971-1978гг. было заключено 100 многосторонних и 1000 двусторонних соглашений о производственной кооперации. Наибольшее развитие кооперации и специализации получили отрасли автомобильной пром-сти. Кроме того, роль СЭВ возросла из-за зависимости от импорта нефти из СССР в период мирового энергетического кризиса. Однако масштабы и формы произв-ной кооперации внутри СЭВ сущ-но отставали от западных стандартов из-за невосприимчивости хоз-ва к НТР. Поэтому в конце 70-х гг. была предпринята ещё одна попытка модернизации СЭВ – начали разрабатываться долгосрочные целевые программы эк-ского сотрудничества. В течение 80-х гг. внутри СЭВ происходило нарастание проблем, приведшее к его кризису. Период распада МСС (2-я половина 80-х гг. –начало 90-х гг.) хар-ся нарастанием проблем внутри СЭВ и распадом в 1991г. мировой системы социализма. В этот период стало очевидным, что сложившаяся соц-но-эк-ская система и её хоз-ный механизм не могут создать эффективную соц-но-ориентированную эк-ку, активно использующую достижения научно-технич. прогресса и взаимодействующую с мировым хоз-вом.Для стран Восточно-европейских стран СЭВ было хар-но падение темпов роста эк-ки, отставание наукоёмких произв-в, перекосы в финансовой сфере, рост внеш. задолженности, сравнительно низкий жизненный Ур-нь населения.Все предпринятые меры по интенсификации произв-ва в 80-е гг. не увенчались успехом и продолжавшийся глубокий эк-ский кризис, нестабильность возникших политич. систем, обострение нац-ных противоречий, развал многонациональных гос-в (Югославия), безработица, обеднение населения – все эти процессы были хар-ны для конца 80-х гг. Процессы глубокого кризиса были хар-ны и для СССР. Это вело к распаду системы СЭВ, поскольку Советский Союз был инициатором создания мировой системы социализма. Эк-ские реформы, проводимые с начала 90-х гг. в странах Восточной Европы стали частью обновления соц-но-эк-ского и политич. строя, становления кач-но новой модели хоз-вания в постсоциалистических странах, где главным стал курс в направлении западной демократии и рыночных отнош-й через приватизацию гос-ного сектора и поощрение частного предприним-ва.В странах Центральной и Юго-Восточной Европы ослабление социалистических экономик было вызвано одновременно крахом методов эк-ского управления и процессом реформ, проводившихся в Советском Союзе. ВЫВОД: Кризис СЭВ и прекращение его деят-сти предопределили следующие факторы:1) не был преодолён барьер первоначальной межотраслевой схемы разделения труда, базирующегося на интересе партнёров к советскому сырью;2) тепличными условиями в развитии взаимных связей (т.е. отсутствием конкурентной борьбы);3) общим нарастанием кризисных явлений в странах социализма;4) ухудшением позиций восточноевропейских товаров на мировом рынке;5) разногласия и конфликты по поводу цен и принципов сбалансированности товарообмена;6) стремление к переходу на з падные рыночные пути развития экономик. Прекращение в 1991г. деят-сти СЭВ по-разному отразилось на эк-ке входивших в него стран. Для СССР прекращение поставок по каналам СЭВ означало дополнительный фактор углубления кризиса. Реакция разных стран Восточной Европы определялась зав-стью их хоз-в от поставок сырья из СССР и альтернативных источников импорта, и перспектив перехода к ресурсосберегающим технологиям в этих странах.

29. Этапы, направления и результаты хоз-ного реформирования в ссср в годы «перестройки» (1985-1991гг)

Последствия гипертрофированного развития военно-пром-ного комплекса (ВПК), отсталость гражданских отраслей и с/х, падение темпов развития (до уровня простого воспроизв-ва – 2% годовых), ухудшение гос-ных финансов, рост бюджетного дефицита и внешнего долга, «проедание» сырьевых ресурсов – всё это вынудило руков-во страны изменить эк-скую политику. Новая эк-ская политика началась с 1985г. и получила название курса «ускорения ». Программа была сформулирована в общих чертах и документах КПСС и Советского прав-ва. Основной целью курса ускорения объявлялась интенсификация общественного произв-ва за счёт приоритетного развития ряда сфер:- за счёт научно-технич. прогресса; - за счёт структурной перестройки эк-ки;- за счёт эффективной системы управления; - за счёт организации и стимулировании труда.Однако, модель была теоретически не проработана, поскольку структурная перестройка эк-ки была невозможна без реорганизации всего хоз-ного механизма. Поэтому понятие « ускорение » через год выходит из употребления и заменяется термином « перестройка ».Т.о., с избранием в 1985г. генеральным секретарём ЦК КПСС М. С. Горбачёва в СССР наступает период перестройки и смены соц-но-эк-ской системы 1985-1990-е гг. На 1 этапе с марта 1985г. по август 1991г. в стране шёл процесс пересмотра политич. строя и планово-распределительной системы. Была начата « перестройка », означающая переход к демократизации строя и внедрению рыночных отнош-й в эк-ку сверху.Осуществление перестройки сверху выразилось: в снижении роли КПСС в жизни общ-ва; в создании гласности и парламентаризма; ослаблении централизованного руков-ва эк-кой; повышении прав региональных органов власти. Всё это по сути означало реформирование эк-ки при регулирующей роли гос-ва, внедрение рыночных отнош-й и разгосударствление части общ-ной собст-сти. Только к середине 1987г. была разработана и принята программа коренной перестройки управления эк-кой, кот. предусматривала: - соц-ную переориентацию эк-ки;- структурные преобразования в эк-ке;- реформу ценообразования; - перестройку финансово-кредитной системы. Особое место отводилось реформе цен, но против этой реформы была развёрнута мощная кампания в условиях острой борьбы за власть. Под давлением популизма были сняты или ослаблены ограничители роста денежных доходов в хозрасчётной сфере, без учёта реальных возможностей в условиях эк-ской стагнации началось осуществление дорогостоящих соц-ных программ. В рез-те эк-ка становилась заложницей политики и поэтому все предлагаемые программы по стабилизации оказались обречёнными (Абалкина-Рыжкова, «500дней», компромиссной программы, разработанной под руков-вом М. Горбачёва). Т.о., интересы народа были принесены в жертву борьбе за власть, прав-во не смогло улучшить эк-ское положение.Кризис углублялся и стал распространяться на др. сферы, параллельно эк-скому в стране созревали идеологический, управленческий и политич. кризисы. Неспособность центрального прав-ва улучшить эк-ское положение, руков-во союзных республик, краёв и обл. видели путь в улучшении децентрализации управления. Это заставляло прав-во СССР перейти к выработке методических подходов по решению вопроса о региональном хозрасчёте. Другой особ-стью периода 1985-1989гг. стала борьба с коммунистической идеологией, особым нападкам подверглись понятия–интернационализм, пролетарская солидарность, дружба народов. Началась атака на административно-командную систему под различными политич. лозунгами. В рез-те этой борьбы возникла ситуация хоз-ного безвластия, т.к. эта пропаганда носила деструктивный хар-р и способствовала формированию в общ-ве сознания необходимости и неизбежности развала гос-ва. Главными разжигателями межнациональных конфликтов были партийная элита и представители уголовно-теневой эк-ки, именно они стремились к власти и достижению своих узкокорыстных интересов, поэтому были против сильной централизованной гос-ной власти, мешавшей им в достижении целей. Именно они способствовали развалу гос-ва, т.к. из партийных функционеров и представителей националистической интеллигенции вышли лидеры, впоследствии ставшие главами гос-в Поэтому в конце 80-х -начале 90-х гг. прокатились по стране межнациональные конфликты в Азербайджане, Армении, Грузии, Узбекистане, Киргизии, Молдавии и др. странах, созданных на развалинах СССР. В такой обстановке руков-во союзных республик, краёв и областей видели путь к улучшению в децентрализации управления, в предоставлении ещё больших прав и эк-ских возможностей регионов в решении на местах эк-ских и соц-ных проблем. Поэтому их требования выражались в борьбе за право оставлять в распоряжении регионов большей доли созданного нац-ного дохода (НД), что вело к уменьшению доли, поступающей в централизованные фонды гос-ва. Однако вопрос о региональном хозрасчёте так и не был решён, т.к. шла война в Афганистане, требовавшая больших затрат и расходов на содержание ВПК и поэтому у гос-ва не имелось возможности оставлять в распоряжении регионов большей доли НД. Кроме того, в стране действовала искажённая налоговая система и система цен, не отражающие истинного вклада республик в эк-ку гос-ва. Это давало повод для к взаимным обвинениям в регионах и центре и к формированию общ-ного мнения о целесообразности распада СССР. Неумелая финансовая политика руков-ва вела к ухудшению гос-ных финансов, росту бюджетного дефицита, кот. покрывался всё в больших размерах за счёт денежной эмиссии и роста внутреннего долга страны. Одновременно росла потребность в увеличении бюджетных ассигнований многим отраслям нар-го хоз-ва. Однако неумело проведённая антиалкогольная пропаганда, развернувшаяся в период перестройки, не дала положительных рез-тов, а лишь усугубила положение финансовой системы, способствовала увеличению дефицита бюджета. Кроме того, вырубка богатейших виноградников нанесла непоправимый ущерб с/х. Эти и др. проблемы приближали финансовый кризис, разразившийся в начале 90-х гг., кот. не смогли предотвратить постоянно меняющиеся министры финансов (только с 1985-1997гг. этот пост занимали 10 человек). Во многом в создание эк-ских трудностей для СССР внеси страны, входящие в НАТО. Аналитики этих стран выявляли слабые стороны эк-ки СССР и проводили мероприятия по ослаблению советской эк-ки. Ими были организованы широкомасштабные кампании по снижению на мировом рынке цен на нефть, ограничению экспорта советского природного газа, что приводило к уменьшению поступлений в СССР конвертируемой иностранной валюты. США вводили запрет на приобретение СССР новой пром-ной продукции и новых технологий, обостряли ресурсный и технологич. кризис СССР путём увеличения военных расходов и военных исследований. Всё это вело к дальнейшему эк-скому истощению страны. При этом западными странами создавались условия, затрудняющие получение СССР иностранных кредитов. Подрыв союза провоцировала борьба союзного и республиканского парламентов. Пришедшие в парламенты в период демократического движения эк-ски неквалифицированные депутаты вместо поиска путей выхода из кризиса и создания законодательной базы для улучшения обстановки и усиления депутатского контроля за бюджетными ср-вами (их формированием и использованием) на самом деле занимались деструктивной политич. деятельностью, направленной на противостояние центра и регионов. Кроме того, партийное руков-во, являющееся частью административно-командной системы, на самом деле саботировало проведение реформ и реформы оставались только на бумаге в виде лозунгов и решений. В СССР часть партийного руков-ва и демократич. общественность стали призывать к более быстрым радикальным реформам в эк-ке и политике. Поэтому усиливались кризисы в эк-ке, разразились политич. кризисы в Азербайджане, Армении, Грузии, Литве с массовыми выступлениями населения, где были использованы вооруженные силы с целью подавления волнений. Кроме того, в начале 90-х гг. по стране прокатились забастовки рабочих, требовавших повышения зарплаты. В этих условиях руков-во СССР принимает решение о подготовке нового союзного договора, в кот. должно было найти отражение расширения прав союзных республик. Однако, в августе 1991г., накануне подписания договора, группа лиц из высшего состава руков-ва гос-ва ввели в стране чрезвычайное положение. Непоследовательная политика, проводившаяся Горбачёвым (Президентом СССР), подорвала к нему доверие и 8 декабря 1991г. в Беловежской Пуще в Белоруссии было подписано соглашение (президентами России, Украины, и Белоруссии) о прекращении существования СССР. На основе бывших союзных республик были образованы самост-ные независимые гос-ва - страны СНГ. Т.о., негибкость и во многом некомпетентность руководителей высшего и среднего звена управления привели к эк-скому отставанию СССР, несостоятельности в обеспечении внутр. рынка (с постоянным дефицитом товаров и повышенным спросом) и неконкурентоспособности сначала на внешнем рынке, а затем и на внутреннем. Рез-том этого стала потеря СССР рынков в 80-х гг. в странах СЭВ, а в 90-х гг. и рынков СНГ, и наконец – был потерян рынок сбыта в самой России. Реформы, осуществлявшиеся со 2-ой половины 80-х гг. и проводившиеся в рамках прежних базисных отнош-й (в рамках СССР), теоретически были не проработаны, осуществлялись не комплексно и в целом оказались неудачными, это поставило прав-во станы перед проблемой смены соц-но-эк-ской ориентации.

30. Третья нтр, её этапы и посл-вия. Постиндустриальное общ-во

В сер-не 20 в. в эк-ском развитии ведущих капит-ских стран отмечено перерастание НТП (научно-технического прогресса) в НТР (в научно-техническую революцию).НТР означ-т переход к технич. развитию только на научной основе и охватывает все сферы, превращая саму науку в индустрию знаний. Предпосылками 3 НТР стали: 1) рев-ция в естествознании 2-й половины 19- начала 20 вв., связанная с переломом во взглядах на материю и открытием сложных форм её движения;2) Вторая Мировая война, кот. содействовала развитию произв-ных сил, фундаментальных и научно-прикладных исследований и разработок. Этапы 3 НТР. В своём развитии 3 НТР прошла 2 этапа: 1 этап - с середины 40-х гг. до середины 60- х гг.;2 этап – с середины 60- гг. по конец 80-х гг. Границей между первым и вторым этапом 3 НТР явл-ся создание и внедрение ЭВМ четвёртого поколения, что позволило создать комплексную автоматизацию произв-ва и начать переход к новому технологич. укладу во всех отраслях нар-го хоз-ва. Хронология изобретений и открытий 3 НТР: 40-е гг.: атомная бомба, ракеты, радар, пенициллин, телевидение, компьютеры, транзисторы, синтетич. волокна; 50-е гг.: водородная бомба, искус-ные спутники земли, реактивный пассажирский самолёт, электроэнергетич. установка на базе ядерного реактора, ЧПУ (станки с числовым программным управлением); 60-е гг.: лазеры, спутники земли, скоростные экспрессы, интегральные схемы и др.; 70-е гг.: микропроцессоры, пром-ные роботы, биотехнология, волоконно-оптическая передача инф-ции и др.; 80-е гг. : сверхбольшие и объёмные интегральные схемы, сверхпрочная керамика, компьютеры 5-го поколения, генная инженерия. ПОСЛЕДСТВИЯ 3 НТР:1) Третья НТР создала предпосылка для создания новых отраслей хоз-ва таких, как атомная пром-сть (с 1954г.), энергетика, электронно-счётное машиностроение, ракетостроение, радиоэлектронная пром-сть и др. 2) В рез-те НТР произошли сдвиги. Достижения 1-го этапа – усилили процессы концентрации и централизации произв-ва; усилили акционерную форму капитала и монополий. Эти тенденции переросли в эк-ские возможности отдельных, наиболее развитых стран, усилили интернационализацию произв-ва как на частнохоз-ном ур-не (т.е. через создание междунар. монополий), так и на межгос-ном ур-не ( через интеграционные процессы). В сфере эк-ской политики произошло расширение масштабов гос-ного регулирования эк-ки. Лидерами первого этапа стали страны – США и СССР. При этом в условиях 3 НТР в период пром-но-технологич. рев-ции появились новые формы хозяйствования, связанные с концентрацией произв-ва и капитала. В 50-е гг. 20 в. стали распространёнными конгломераты, кот. объединяли различные фирмы и были связаны между собой лишь общим финансовым руков-вом и обладали большими возможностями в переброске капиталов из отрасли в отрасль, но не отличались эффективностью произв-ва. Поэтому в 70-е гг. их создание прекращается. Влияние 2 этапа стало ощутимым после эк-ского кризиса 1974-1975 гг., когда изменилась направленность соц-но-эк-ских процессов. Произошла индивидуализация процесса труда вследствие широкого внедрения ЭВМ на произв-ве, что вызвало укрепление позиций мелкого и среднего бизнеса в новых отраслях хоз-ва и в отраслях инфраструктуры. На початку 70-х рр. началась структурная перестройка эк-ки, кот. привела к активизации мелкого и среднего бизнеса. Разновидностью мелкого предприним-ва явл-ся мелкая инновационная форма рискового хар-ра – венчурная фирма. Венчурные фирмы – это небольшие капит-ские компании, кот. осуществляют разработку научно-технич. проектов путём заимствования необходимых финансовых ср-в на рынке свободных капиталов. Главная цель их деят-сти – создание крупных и важных изобретений в самых передовых областях материального произв-ва, таких как–робототехника, сложное медицинская аппаратура, биотехнология и др. 3) Развитие техники и технологий в рез-те 3 НТР привело к появлении комплекса проблем, получивших в силу их распространенности и значимости название глобальных проблем. К ним относят: опасность ядерной войны; экологич. кризис; проблема перенаселения; продовольственная проблема и др.

ПЕРЕХОД К ПОСТИНДУСТРИАЛЬНОЙ ЦИВИЛИЗАЦИИ. Анализ посл-вий, кот. вызвала 3 НТР, лег в основу теорий « нового индустриального » и « постиндустриального» общ-в, кот. были разработаны западными учёными во 2-й половине 20 в. – Д. БЕЛЛОМ, ДЖ. ГЭЛРБРЕЙТОМ, У. РОСТОУ, Ж. ФУРАСТЬЕ и др.Создатели концепции «нового индустриального» и постиндустриального общ-в исходят из того, что НТР явл-ся ведущим фактором трансформации совр-го общ-ва, поскольку технологич. процесс сущ-но изменил соц-ные отнош-я, вызвал массовые потребности и одновременно создал ср-ва их удовлетворения. При этом произошёл отказ от развития унифицированного произв-ва и потребления, т.е. активизировался процесс индивидуализации произв-ва и потребления, что получило выражение в огромных сдвигах в структуре раб. силы, обусловив её перелив из сферы произв-ва в сферу услуг и инф-ции. В рез-те этого труд стал терять ярко выраженный общ-ный хар-р (форму) и знач-ная часть людей получила возм-сть самовыражения и самосовершенствования на основе уже индивидуального выбора рода занятий. Др. словами – трудовая деят-сть в постиндустриальном общ-ве всё менее мотивируется осознанием материальной необх-сти (из-за насыщенности рынка товаров и услуг, развитой системы соц-ного обеспечения и т.д.), модифицируется в более высокий тип деят-сти – в творчество. Т.о., человек из придатка машины всё более превращается в творца, о чём свидетельствует интенсивный рост ур-ня квалификации, профессионализма работников, ур-ня образования в целом. Поэтому наука в постиндустриальном общ-ве стала ведущим фактором развития общ-ва и совершенствовании индивида в частности. С учётом этих изменений можно рассматривать постиндустриальную цивилизацию в кач-ве нового этапа в развитии западноевропейской цивилизации, включая отдельные наиболее передовые страны Востока (Японию, новые индустриальные страны) и на этом основании трактовать её как одну из возможных моделей общ-ного прогресса.

31. Три мировых центра эк-ского развития: США - Япония - ЕС

3 НТР вызвала ускоренное вовлечения стран в междунар. разделение труда, в обмен продукцией и инф-цией, что послужило основой для возникновения во 2 пол-не 20 в. процесса интернационализации эк-ки на основе процесса интеграции. Однако интеграция, явл-сь ведущей тенденцией мир-го развития, сопровождается острой конкурентной борьбой между 3-мя главными центрами мир-го хоз-ва - между США, Западной Европой и Японией. Эти центры оформились во 2-ой пол-не 20 в. и усиливающаяся конкуренция за рынки сбыта и сферы влияния в известной мере стимулирует сам процесс интеграции внутри центров, постоянно подталкивая центры к расширению своей деят-сти. Вместе с тем в конкурентной борьбе за рынки сбыта и сферы влияния каждый из трёх основных центров опирается на преимущ-ва своего положения в масштабе мирового хоз-ва.

США. Одним из главных центров явл-ся США. Эта страна располагает мощнейшим произв-ным и научно-технич. потенциалом, ёмким внутр. рынком, многими природными ресурсами. США занимают весьма удобное геополитич. пространство, имеют огромные зарубежные капиталовложения. Особо следует выделить мощь американских ТНК, на базе кот. действует «вторая эк-ка» за пределами страны, и их превосходство в военной области. ТНК (транснациональные корпорации) и МНК (многонациональные корпорации) - ими явл-ся практически все крупнейшие компании развитых стран - это междунар. предприятия, кот. вместе с применением электронно-вычислительной техники и совр. ср-в связи стали превращаться во 2 пол-не 20 в. в многоотраслевые комплексы, действующие на принципах специализации и кооперации произв-ва на мировом ур-не. ТНК, вкладывая капитал и создавая многочисленные филиалы за рубежом, формируют разветвлённую систему мирового произв-ва, объединённую общими организационными, эк-скими и технологич. отнош-ями и разрушающую границы между нац-ными рынками товаров, капиталов и раб. силы с помощью налаживания прямых произв-но-технологич. и эк-ских связей между предприятиями в различных странах, вызывая эффект интернационализации эк-ки. ТНК достигают более высокой эк-ской эффективности за счёт оптимального размещения в разных странах произв-ва с учётом их сравнительных преимуществ (связанных с наличием источников сырья, квалифицированной рабочей силы, технич. ур-ня произв-ва и др.)

ЗАПАДНАЯ ЕВРОПА. Др. центр– западноевропейский -наиболее широко исп-ет развитые внутрирегиональные связи, тесное переплетение взаимодополняющих структур, лидирующее положение в сфере интернационализации произв-ва и капитала.Западная Европа использует другую форму интернационализации эк-ки – межгос-ную интеграцию, кот. получила особое развитие в последние десятилетия. В основе интеграции лежит стремление достигнуть большей эффективности нац-ных хоз-в за счёт стимулирования процессов специализации и кооперирования в рамках региональных союзов, развитие сотрудничества между странами-участницами в области произв-ва, торговли, валютных отнош-й и др. сферах. Наиболее развитой формой междунар. интеграции явл-ся Европейский Союз, главной целью объединения кот. стало создание единого рынка товаров, услуг, раб. силы и капиталов.Столь динамичное развитие Западной Европы было обусловлено опасением европейских стран превратиться в условиях НТР в «технологич. периферию» США и Японии. Поэтому страны Европы объединили свои силы в области научно-технич. сотруднич-ва и внедрения рез-тов совр. разработок в произв-во. Уже в 80-90 гг. в рамках программы «ЭВРИКА» осуществляется сотрудничество в области микропроцессорных разработок (программа «ЕВРОРОБОТ»), в области систем связи (программа «ЕВРОКОМ»), в области биотехнологий (программа «ЕВРОБИО»), в области создания новых материалов (программа «ЕВРОМАТ») и др.

ЯПОНИЯ. Третьим центром явл-ся Япония, кот. не располагает многими факторами, имеющимися у его конкурентов. Поэтому Япония делает упор на эффективное применение передовых иностранных технологий и в последнее время в большей степени на отечественных технологиях, на рац-ном использовании импортируемых ресурсов.Особое внимание уделяется проблеме приспосабливаемости и адаптации эк-ки страны к современным требованиям, её мобильности, концентрации научно-технич. сил в сфере наукоёмких произв-в, росту произв-сти труда, снижению издержек, дизайну.

ДИНАМИКА СООТНОШЕНИЯ ТРЁХ МИРОВЫХ ЦЕНТРОВ. До конца 60-х гг. 20 в. США обеспечивали себе эк-ское, финансовое и технологич. превосходство над остальными двумя центрами. Однако, в течение 70-80 гг. их монопольное положение по многим позициям было утрачено или изменено. Так, в настоящее время Япония вышла на 2 место в мире по общему объёму произв-ва, сравнявшись с США по размерам экспорта; а по душевому произв-ву Япония в 1988 году обогнала США.За 25 лет доля США в совокупном валовом продукте (СВП) развитых стран сократилась с 53 % (в 1960 г.) до 41 % (в середине 80-х гг.), в то время как доля Западной Европы выросла соответственно с 35 % до 36 %, а доля Японии с 5 % до 15 % и т.д. Кроме того, в США более медленно по сравнению с Японией и Европой происходит рост произв-сти труда и США уступают в области фундаментальных исследований НИОКР, усиливается давление на США также в области экспорта капиталов, особенно со стороны Японии. Перераспределение позиций между тремя мировыми центрами связано с особенностью современного эк-ского развития, с конкурентной борьбой на мировом рынке. Ни одна страна сегодня не в состоянии обеспечить своё полное превосходство одновременно по всем позициям, как это могло быть раньше в 18 или 19 в. (на примере Англии). Это связано с процессом углубившегося междунар-го разделения труда, при кот. занять лидирующие позиции можно лишь в нек-рых сферах мировой эк-ки, что и подтверждают рез-ты соперничества США, Западной Европы и Японии.

32. Этапы формир-ия и распада колониальной системы. Специфика эк-ки развивающихся стран

Колонии в совр. знач-и появились в эпоху ВГО, в рез-те кот. начинает формир-ся колониальная система. И этот этап развития колониализма связан с формир-ем капит-ских отнош-й, поэтому понятия «колониализм» и «капитализм» неразрывно связаны, причем капитализм становится господствующей соц-но-эк-ской системой, а колонии ускоряют этот процесс.1 этап формир-ия колониализма – это колониализм эпохи первоначального накопления капитала (ПНК) и мануфактурного капитализма. Здесь главными процессами были – это колониальный грабеж и колониальная торговля, кот. и были главными источниками ПНК. На этой стадии в рез-те ВГО стали образовываться обширные колониальные владения, в первую очередь –это Испании и Португалии, между кот. в 1494 году между ними было заключено Соглашение в разделе мира по 30 градусному меридиану в Атлантическом океане, по кот. все земли на Запад от этой линии – были колонии Испании, а на Восток - все земли Португалии. Так было положено начало формир-ю колониальной системы.Первый период колониализма затрагивает и мануфактурный период. В дальнейшем в 60-е гг. 16 в. Испанию и Португалию по размерам накопления богатств начинают обгонять голландские купцы и буржуа. Голландия вытесняет португальцев с Цейлона, создаёт свои опорные пункты в Южной Малайзии, Индонезии.Почти одновременно с португальцами Англия начинает свою экспансию в Западной Африке (в странах Гамбия, Гана), а с начала 17 в. – в Индии. 2 этап колониализма совпадает с эпохой пром-ного капитализма (т.е. 2стадией развития капитализма). Новый этап развития капитализма применил новые методы эксплуатации колоний. Так, для дальнейших колониальных захватов потребовалось объединение крупных купцов и промышленников метрополий. В результате в 17 в. были созданы: - Ост-Индская компании - (Английская 1600-1858 гг.; Голландская 1602-1798гг.; Французская 1664-1770 гг. и 1785-1793 гг.); - В Центральную и Северную Америку – Вест-Индские компании. У этих компаний было монопольное право осуществлять захват колоний и эксплуатировать народы и главным источником фондов этих компаний была перепродажа скупаемых товаров за бесценок.На этом этапе развития колониальной системы происходит пром-ная рев-ция (это переход от мануфактур к фабрикам и заводам), кот. начинается с последней трети 18в. и заканчивается в развитых европейских странах примерно к середине 19в. На этой стадии начинается период обмена товарами, с помощью кот. колониальные страны втягиваются в мировое товарное обращение. Т.о., происходит замена внеэк-ских методов эксплуатация (т. е. насилия) другими методами- эк-скими (это обменом товаров между колониями и метрополиями), в рез-те метрополии превращают колонии в свои аграрно-сырьевые придатки для нужд своей пром-сти. Но, с др. стороны, метрополии способствуют соц-но-эк-скому развитию колоний, а именно развитию местной пром-сти по переработке сырья, развитию транспорта, связи и др. Кроме того, в эпоху пром-ного капитализма произошла специализация колоний, появились полуколонии, такие как Китай, Турция. 3 этап – это этап монопол-ского капитализма, соответствует последней трети 19 в. и до Первой мировой войны (до 1914г.) В этот период меняются формы эксплуатации колоний, они втягиваются в мировой капит-ский рынок, а через него в произв-во товаров. И к началу Первой мировой войны полностью складывается колониальная система, т.е. на этом этапе завершился территориальный раздел мира, когда сложились колониальные владения 3-х европейских держав:- Англия была на 1 месте по владениям, имела–33,5 млн. кв. км с населением 400 млн. человек; - Франция – 10,6 млн. кв. км с численностью 55 млн. человек;- Германия – 3 млн. кв. км с численностью 13, 3 млн. человек.В связи с изменением формы капитализма, т. е. переходом в новую стадию–стадию империализма, изменяются и методы эксплуатации колоний. Теперь вывоз капитала становится главным методом эксплуатации колоний, т.к. межмонопольная конкуренция на родине не дает больших процентов прибыли от вложенного капитала, отсюда выгодность его вывоза в колонии. Капитал вывозится в различных формах:1)в форме ссудного капитала (это кредиты и займы);2)в форме производительного капитала (это станки и пром-ное оборудование);3)в форме непроизводительного капитала (оружие, кредиты на импорт потребительских товаров). Причем на 1 месте ссудные операции и роль в этом иностранных банков.

РАСПАД колоніальної системи. 1 етап розпаду колоніальної системи відноситься до кінця 18 ст. - першої чверті 19 ст., Коли в рез-ті воєн за незалежність від іспанського та португальського панування отримали свободу країни: в Північній Америки - США (колишня англійська колонія) і багато країн Латинської Америки (Аргентина, Бразилія, Венесуела, Гондурас, Гватемала, Мексика, Колумбія) .2 етап розпаду пов'язаний з кризою колоніальної системи, що почався на початку 20 ст. В період імперіалізму створюються передумови для краху колоніальної системи, це: 1) створення в колоніях предприним-ва створювало можливість подальшого розвитку лише при нац-ної неза-сти; 2) рев-ція в Росії в1905-07гг., Що зумовила тенденцію нац-но визвольного руху в колоніях; 3) криза Західної цивілізації, пов'язаний з Першою світовою війною і подальшим ній глибокими соц-но-політичне життя. змінами в світі, що вплинули на антиколоніальну боротьбу (тобто на розпад колоніальної системи) .Етап кризи колоніальної системи почався з 1905-07гг. і тривав до 1914р., коли йшло пробудження країн Азії і метрополії були змушені змінити своє уявлення про місце в майбутньому народів Азії, Африки та Латинської Америки. У цей період проходять революції: в Іране- 1905-07гг .; в Туреччині - 1908 р .; в Індії -1905-08гг .; в Китаї - 1911-1913 рр. У 2 етапі можна виділити следующ. періоди: 1) період с1914 по 1945 рр., коли звільнилися від колоніальної зав-сті следующ. країни: Єгипет-в 1922р., Ірак і Саудівська Аравія-в 1927р., Ефіопія-в 1941р., Сирія і Ліван - в 1943р. 2) період з 1945-1960гг. - найбільш значимий в розпаді колоніальної системи, почався з закінчення Другої світової війни, коли СРСР в ООН виступив за неза-сть колоніальних народів. За 10 років від колоніальної і полуколониальной зав-сті звільнилося понад 1,2 млрд. Чоловік. Крім того, з середини 50-х рр. почалося крах колоніальної системи в її класичних формах прямого підпорядкування та диктату. На карті світу, починаючи з 1945р. стало 15 суверенних держав, в кіт. проживало 4/5 населення колишніх колоній. У цей період звільнилися: Філіппіни -в 1946р., Індія, Бірма, Пакестан і Індонезія - в 1947р., Цейлон-в 1948р., Камбоджа і Лаос - в 1949р., В'єтнам - в 1954 р., Малайзія - в 1957р. і ін. країни. 3) період з кінця 60-х рр. і по 1975 р - завершальний. У 1960 році Генеральна Асамблея ООН прийняла декларацію про надання неза-сти колишнім колоніям та 1960 років народження увійшов в історію як рік Африки, тому що в Африці в 60-і рр. була проголошена неза-сть 17-ти країн Центральної і Західної частини Африки. В рез-ті в 1975 р розпалася остання колоніальна імперія (португалькая), ніж та завершився колоніальний розпад.

Специфіка ЕК-КІ ТА РОЗВИТКУ СТРАН.Хар-ної особ-стю країн, що розвиваються явл-ся наявність у них: 1) багатоукладність ек-ки; 2) ек-ка має перехідний хар-р; 3) нерозвиненість соц-но-ек-ських структур; 4) залежне становище по отнош-ю до розвинених країн. Всього виділяють 4 групи країн, що розвиваються зі своєю специфікою в ек-ці: 1 група-АГРАРНІ країни, для кіт. хар-рен низький ур-нь розвитку і основна галузь ек-ки - с / г. До них відносяться в основному країни Африки - це Ангола, Гвінея, Зімбабве, Ліберія, Мозамбік, Нігерія і др.2 група-АГРАРНО-ІНДУСТРІАЛЬНІ країни - це країни з середнім ур-ньому розвитку. До них відносяться: Індія, Індонезія, Пакестан, Колумбія, Чилі, Перу, Сирія, Туреччина. У цих країнах аграрний сектор має трохи більше значення (в ньому зайнято 60% усього населення), а пром-сть представлена ​​підприємствами з переробки с / г сировини, текстильними фабриками, розвивається машинобудування, енергетика, приладобудування, складається сучасна інфраструктура госп-ва.3 група - група НАФТОПЕРЕРОБНИХ країн (тобто країни нафтової еліти) - це Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Саудівська Аравія та ін. Вони хар-ся наявністю найбільших в світі запасів нафти. Основа народного госп-ва - це видобуток і експорт нафти і нафтопродуктів, що становить до 95% гос-них доходів страни.4 група-це нові індустріальні країни (НІС), кіт. ділиться на 2 групи країн: - на Східні НІС, до кіт. відносяться - Корея, Сінгапур, Гонконг, Тайвань, Таїланд. У них основою ек-ки явл-ся пром-сть, кіт. дає основну частину валового нац-ного продукту (ВНП), в них інтенсивно розвивається електроніка, електротехніка, приладобудування, упор зроблений на високоскладних і наукомісткі вироб-ва.-на Латиноамериканські НІК, до кіт. відносяться - Аргентина, Бразилія, Мексика, Венесуела і ін. Темпи ек-ського зростання латиноамериканських країн трохи нижче, ніж у Східних НІС. У них в аграрному секторі до 1/3 працездатного населення.

33. Ек-ка СРСР в 50-ті - першій половині 80-х рр. ( «Відлига», госп-ні реформи, наростання системної кризи)

Повоєнні роки по хар-ру соц-но-ек-ського розвитку можна поділити на 3 періоди: 1) зліт (1950-1970гг.); 2) застій (1971-1985гг.); 3) до різіс і зміна соц-но-ек-ської системи (1985-1990-ті рр.). ЕК-ське РОЗВИТОК У 50-60-е ГГ. У ці роки ек-ка країни динамічно розвивалася. Розвитку сприяли: оновлення та модернізація основних фондів в пром-сти, зміцнення матеріально-технічні. бази с / г, розширення вироб-ва товарів народного споживання, освоєння цілинних земель, вдосконалення системи управління. Важливе знач-е в досягнутих успіхах мало зміна внутріполітіч. обстановки в країні. Після смерті Сталіна (в 1953р.) Внутр. політика стала змінюватися і тоталітарна система, створена ним, закінчує своє ім-ня, країна переходить до нового політичне життя. курсу, орієнтованого на соц-ву ек-ку. Особлива увага приділялася збільшенню капітальних вкладень в галузі групи «Б» і с / г, великі права надавалися керівникам підприємств і колхозов.В сельс / г головний акцент робився на освоєння цілинних і залежаних земель. Були створені сотні нових радгоспів, машинно-тракторних станцій в Західному Сибіру і Казахстані, прокладені дороги і побудовані селища. Це дозволило, незважаючи на екстенсивний шлях розвитку галузі, створити нові р-ни с / г вироб-ва на Сході страни.Большую роль у регіональній ек-ці та комплексному розвитку регіонів зіграв перехід в 1957р. на територіальні принципи управління. З цією метою були скасовані багато союзні і республіканські мініст-ва, а підприємства передані у відання створених в республіках, краях і областях рад нар-го госп-ва (раднаргоспів). Це було кроком до децентралізації управління нар-ним госп-вом і демократизації ек-ки, до розширення прав і матеріальних можливостей на місцях. Однак це створювало певні труднощі в проведенні єдиної общегос-ної політики, так як розпорошувало ресурси і знижувало ефективність їх використання. У ці роки було зроблено сущ-ний крок до підвищення Ур-ня життя населення. Це знайшло відображення в Законі про пенсії, у введенні мінім. гарант-ної з / п в с / г, в підвищенні з / п в ін. галузях, в скороченні тривалості робочого тижня, в зниженні податків, у скасуванні оплати за навчання в середній школі і вузах і др.Созданная мережу шкіл, технікумів і вузів дозволила підвищити Ур-нь нар-го освіти і сформувати хороший кадровий потенціал країни, що мало позитивні рез-ти в розвитку науки і культури. Великих успіхів вдалося досягти у вирішенні житлової проблеми. У 50-і рр. надавалися пільгові кредити забудовникам індивідуальних будинків, що поліпшило становище з житлом у малих і середніх містах і сільській місцевості. У 60-і рр., Завдяки організації типового житлового будівництва на індустріальній основі, різко зросла житлове строит-во, яке забезпечило до кінця 70-х рр. окремими квартирами в містах до 80% семей.В розвитку ек-ки в 1950-1970 рр. істотну роль грали фактори інтенсивного зростання, коли приріст нац-ного доходу і валового заг-ного продукту забезпечувався збільшенням вироб-сті праці та впровадженням досягнень науково-технічні. прогресу. Пром-ве розвиток забезпечувалося систематичним зростанням капітальних вкладень, в їх структурі зросла частка, яку направляють на розширення, реконструкцію і технічне. переозброєння діючих підприємств. У ці роки в промисловості і на транспорті широко впроваджувалися технічні. нововведення і досягнення 3 НТР, лідерами її першого етапу (1945-1965 рр.) стали СРСР і США. Під впливом НТР в країні здійснювалися кардинальні зміни в технічні. розвитку, був створений ядерний і ракетний потенціал, швидкими темпами розвивалися радіоелектронна, атомна, хімічні. і приладобудівна пром-сть, був запущений перший у світі супутник, а потім - космічний корабель, здійснений перший політ людини в космос, побудовані перші атомні електростанції і морські атомні кораблі. Високі темпи ек-ського розвитку забезпечувалися інтенсивним типом розширеного воспроизв-ва. У 1950-1970 рр. була здійснена корінна перебудова паливного балансу. У ці роки зріс видобуток нафти і газу, частка кіт. в загальному обсязі енергоресурсів підвищилася в 3 рази, для їх транспортування були побудовані трубопроводи на далекі відстані найбільших діаметрів в світі з високою пропускною здатністю, завдяки чому в країні була створена Єдина маневрена система нафто- і газопостачання, що включає мережу трубопроводів, що з'єднала все р- ни (за винятком Далекого Сходу). Високими темпами розвивалася електроенергетика - будувалися найбільші гідростанції, теплові електростанції, було розпочато строит-во атомних станцій. Завершувалося створення Єдиної енергетичної системи Європейської частини СРСР (включаючи Урал - найбільшу енергосистему світу). Істотне розвиток отримали всі види транспорту. Морський транспорт СРСР по тоннажу вийшов на 5 місце в світі, а за віком судів радянський флот був наймолодшим. З винаходом реактивного і турбогвинтового літака вся авіація була переведена на реактивні двигуни, і повітряні лінії стали обслуговуватися високошвидкісними літаками, в зв'язку з чим різко розширилася мережа міжнар. авіаліній. Була здійснена техніч. реконструкція ж / д -вони переводилися на електровозну і тягу тепловоза і з 1958р. було припинено випуск паровозів. Отримав розвиток автомобільний транспорт і автодорожнє строит-во. Все це зумовило кардинальні зміни в структурі транспортної системи, де провідними стали прогресивні засоби пересування. Належність транспортних засобів гос-ву забезпечувала їх взаємодія, тому що транспортна системи була єдиною гос-ной системою. У цей період інтенсивно розвивається телебачення (спочатку чорно-біле, а з 60-х рр.- кольорове), збільшується його масштабність - в телемовлення втягується все більше число регіонів і республік, з 1970р. вступила в дію Останкінська телевізійна башня.В великих масштабах йшло освоєння нових р-нів і родовищ корисних копалин, росло нац-ве багатство у вигляді тисяч нових підприємств, сотень нових міст і селищ, йшла урбанізація. Це створювало нові робочі місця, забезпечувало здоровий соц-но-психологічний. клімат в країні, впевненість в отриманні роботи, житла, мінім. благ і услуг.Поступательному розвитку ек-ки сприяла ек-ська реформа 1965р., кіт. з одного боку, полягала в централізації управління госп-вом шляхом ліквідації раднаргоспів і поверненню до галузевих мініст-вам. А, з ін. Боку, полягала у відродженні госпрозрахункового принципу ведення госп-ва на підприємствах, в створенні фондів матеріального стимулювання, у введенні плати в бюджет за використовувані підприємствами основні виробничі фонди, в наданні більших прав підприємствам у плануванні та ін. Ці заходи були покликані сприяти зацікавленості трудових колективів у рез-тах праці, підвищенню Ур-ня інтенсифікації вироб-ва і ек-ки. Вже перші підсумки реформи були позитивними, в 1966-1970гг.билі досягнуті високі темпи зростання за основними ек-ським показниками. Швидкими темпами розвивалися галузі пром-сті, що визначають науково-технічні. прогрес - машинобудування, електроніка, енергетика, Нафтохімічн. та ін. За обсягом вироб-ва багатьох видів пром-ної продукції СРСР обігнав США і зайняв 1 місце в світі.З створенням світової системи соціалізму різко зросла міжнар. значення СРСР, кіт. стояв на чолі цієї системи. Крім того, соціалістичної орієнтації дотримувалося чимало країн Третього світу. За всю більше, ніж тисячолітню історію російського гос-ва там ні такого високого ек-ського потенціалу і Ур-ня життя населення, авторитету і впливу на долю світу. ЕК-ське РОЗВИТОК У 1971-1985-е ГГ. Ці роки охоплюють 9, 10, 11 п'ятирічки. Пріоритетними напрямками стали - автомобілебудування і атомна електроенергетика (створена нова галузь машинобудування - атомне машинобудування). Була створена Єдина енергетична система СРСР (в 10-й п'ятирічці до енергетичної системи Європейської частини була приєднана енергосистема Сибіру). Була споруджена перша в світі атомна теплоелектроцентраль. Здійснено строит-во великих пром-них і транспортних об'єктів (КамАЗ, ВАЗ, БАМ, експортні газопроводи та ін.) У цей період формувалися великі територіально-вироб-комплекси (ТПК), перш за все в східних р-нах, кіт. забезпечували приріст видобутку нафти, газу, вугілля (це - Західно-Сибірський, Павлодар-Екібастузький, Саянський, Південно-Таджицький, і ін.) В період 1971-1985гг. розроблялися великомасштабні перспективні програми з розвитку енергетики, Нечорнозем'я, випуску товарів народного споживання, автодорожнього строит-ва, продовольча програма. Разом з тим, з середини 70-х рр. стали проявлятися симптоми кризових явищ в ек-ці, де спостерігалося уповільнення розвитку науково-технічні. прогресу і моральний знос обладнання в провідних галузях пром-сти, йшло відставання інфраструктурних галузей від основного вироб-ва, намітився ресурсний криза, кіт. висловлювався в переміщенні видобутку природних ресурсів у важкодоступні райони і подорожчання сировини, що видобувається для пром-сті.Всё це негативно відбивалося на основних ек-ських показниках, і з кожною п'ятирічкою середньорічні темпи зростання знижувалися, знижувалася і ефективність нар-го госп-ва. З 1960 р по 1985 р основні фонди зросли в 7 разів, а нац-ний дохід - лише в 4 рази, що свідчить про екстенсивне рівні ек-ського розвитку (тобто за рахунок збільшення природних і трудових ресурсів в произв- ве, а не за рахунок произв-сті праці та НТР) .Причина цього були: 1) амбітна зовн. політика керівництва країни, що вимагає надпотужний військовий потенціал, створюваний військово-пром-ним комплексом (ВПК) за рахунок величезних матеріальних і фінансових ресурсів, одержуваних за рахунок інших галузей госп-ва і низькою з / п трудящих; 2) неефективність жорсткої адміністративно-командної системи з її планово-розподільчою системою управління, суворим лімітування матеріальних і фінансових ресурсів (для швидкого отримання ресурсів віддавалася перевага екстенсивним методам ведення госп-ва, що стримувало розвиток НТП); 3) переважне розвиток галузей групи «А» за роки соціалізму створювало диспропорції в структурі ек-ки і недолік предметів споживання, а це призводило до дефіциту цих товаров.4) волюнтаризм і низький професійний Ур-нь керівників вищ. і середньої ланки управління (т.зв. номенклатурою партійних і радянських органів), монопольне становище комуністичної партії, нетерпимість до критики і заохочення слухняності, а не ініціативи і розуму стало причиною багатьох негативних явищ в ек-ці. Така ек-ська політика вела до погіршення соц-ної сфери (знижувалися витрат на житлове строит-во, охорону здоров'я, освіту, науку, кіт. Фінансувалися за залишковим принципом). Гос-во не змогло зупинити падіння темпів вироб-ва і домогтися виконання планів з випуску продукції, не дивлячись на зниження завдань п'ятирічок, перевести ек-ку на інтенсивний шлях розвитку. В рез-ті чого СРСР відставав у технологич. Ставлюся від провідних країн Заходу (тому що не здійснювала впроваджень в вироб-во досягнень 2 етапу 3 НТР). Низький Ур-нь оплати праці не сприяв збереженню трудових ресурсів і використання досягнень НТП. Рез-ті стало зменшення нац-ного багатства країни. В країні була прихована інфляція, яка становила близько 3% в рік. З урахуванням зростання чисельності населення і інфляції нац-ний дохід перестав рости вже в 80-і рр, нац-ве багатство на душу населення зменшувалася і йшло зубожіння населення. Основною причиною тяж. ек-ського положення було гіпертрофоване розвиток ВПК- мілітаризація ек-ки. Нові технології, що розробляються в ВПК, були засекреченими і не надходили в ін. Галузі ек-ки, тому не чинили належного впливу на розвиток науково-технічні. прогресу в країні, а це призводило до відсталості і неконкурентоспроможності на світовому ринку, товарному голоду.Кроме того, в 1978р. СРСР втягнувся в затяжну війну в Афганістані, що мало серйозні наслідки для країни, що виразилися в підриві міжнар. авторитету країни, надалі ек-ському виснаженні і негативному психологічному кліматі всередині країни.

33. Ек-ка РФ в пострадянський період

Посилення кризових явищ в ек-ці СРСР, політичне життя. кризи в Азербайджані, Вірменії, Грузії, Литві, що підігріваються руков-вом союзних республік, країв і областей і спрямовані на децентралізацію управління привели до підписання 8 грудня 1991. Угоди про розпад СРСР, де констатувалося, що Союз РСР як суб'єкт міжнар. права і геополітіч. реальність припиняє своє існування. З цього періоду починається 2 етап реформ - більш радикальних ринкових перетворень. Т.о., на основе бывших союзных республик были образованы самост-ные независимые гос-ва (СНГ) – страны Содружества, что способствовало проведению политики на предоставление больших прав, эк-ских и соц-ных возможностей для регионов.Однако, при распаде СССР не было учтено, что в условиях многовекового сосуществования в рамках единого гос-ва народов было создано единое эк-ское пространство, произошло смешение народов и произошли многие др. соц-но-эк-ские процессы. Последствием такой политики стал не только распад самого большого в 20 в. гос-ва в мире, но с геополитич. позиций произошла ликвидации баланса 2-х сверхдержав в мире, что привело к гегемонии США (её агрессии). Кроме того, последствиями распада СССР стали - значительные эк-ские потери в каждой из бывших республик СССР из-за разрушения хоз-ных связей, потеря эк-ских преимуществ от межрегиональной интеграции, упадок эк-ки, неустойчивое внутриполитич. положение, снижение жизненного Ур-ня населения, идеологический разброд, психологич. дискомфорт в общ-ве, а также необходимость перемещения из республики в республику огромного числа лиц (с 1992 по 1995гг. официально в Россию переехало 3,8 млн. человек, а из России выехало – 1,8 млн. человек).

Начавшиеся после распада СССР реформы привели к углублению эк-ского кризиса. Поскольку такие кардинальные реформы не были основаны на создании соц-ного рыночного хоз-ва, то все соц-но-эк-ские процессы оказали негативное влияние на эк-ку и общ-во. Все реформы основывались на монетаризме (где главным стало снижение денежной массы в стране) и т.к. «шоковой терапии». Поэтому проведение реформ выразилось в либерализации цен, в ускоренной приватизации гос-ной собственности, в отказе от гос-ного регулирования эк-ки и распределении продукции предприятий, регулирования цен и валютного курса, отказе от бюджетных дотаций отраслям народного хоз-ва и населению, отказе от административной привязки производителя продукции к потребителю и др. Это означает, что реформы проводились поспешно, без тщательной методологической и организационной подготовки, что нашло отражение в снижении важнейших эк-ских, демографи ч. и соц-ных показателей. В итоге проведения реформ с 1992 по 1995гг. объём пром-ного произв-ва в России сократился на 81%, с/х продукции–на 53%, национального дохода – на 63 %, доля жителей с доходами ниже прожиточного минимума составила около 25 % к общей численности, естественный прирост населения составил - 5,7 промиль (по сравнению с 1992г. -1,5 промиль). Лібералізація цін в 1992р. привела к гиперинфляции, когда цены выросли за год в 26 раз. Это привело к резкому снижению покупательского спроса населения. Сочетание роста цен с одновременным открытием границ и ввозом продовольствия и др. товаров из-за рубежа отразилось на сокращение сбыта. Проведённая в 1993-1994гг. ускоренная приватизация гос-ной собст-сти вместо пополнения бюджета привела к недополучению в бюджет огромных ср-в за счёт передачи за бесценок огромных ресурсов и крупнейших предприятий в частные руки. Т.о., бюджетный дефицит не только не был частично покрыт, но ещё больше увеличился. Кроме того, такая приватизация способствовала расслоению общ-ва (т.к. работники непроизв-ной сферы и бюджета практически от приватизации ничего не получили), т.к. переданные ими в инвестиционные фонды ваучеры пропали вместе с развалившимися фондами. К началу 1993 г. были приватизированы почти все предприятия торговли, общ-ного питания, бытового обслуживания и треть пром-ных предприятий, при этом бюджетная система не получила примерно четверть бюджетных доходов, что вело к быстрому имущественному расслоению общ-ва. В 1994-1996гг. прав-ву не удалось преодолеть спада в эк-ке страны. Предприятия переставали производить продукцию и услуги, работники не увольнялись и не объявлялись банкротами (хотя Закон о банкротстве был издан). Бюджет лишался доходов в виде на прибыль, НДС, подоходного налога с физич. осіб. В рез-те увеличился бюджетный дефицит (т.е. если на первых этапах реформ дефицитным был только федеральный бюджет, то позже дефицитными стали региональные и местные бюджеты) и начались постоянные невыплаты з/п в бюджетных отраслях и пенсий пенсионерам. Реформы в аграрном секторе предполагали 3 варианта реорганизации колхозов и совхозов: -организацию фермерских хоз-в и с/х кооперативов;-организацию акционерного общ-ва;-сохранение колхозов или совхозов. Реформы привели к массовой реорганизации колхозов и совхозов в основном в акционерные общ-ва и произв-ные кооперативы. Однако положение в отрасли ещё более ухудшилось из-за резкого сокращения гос-ных дотаций с/х предприятиям, огромного размера импорта продовольствия, снижения платёжеспособного спроса населения, отсутствия материально-технической базы, трудностями получения банковского кредита в связи с отсутствием залога (т.к. землю нельзя было продавать и закладывать). Это привело к ежегодному снижению уровня с/х произв-ва. Сопротивления проведению реформ со стороны населения не было, т.к. никто не терял собст-сти (она была гос-ной) и населению внушалась мысль о том, что в условиях гос-ной собств-сти и социализма эффективно организовать произв-во и обеспечить приемлемый Ур-нь жизни людей невозможно. Др. негативным фактором стала криминализация многих сторон жизни общ-ва – произв-ной, сферы обращения, строит-ва, транспорта, территорий страны. С конца 70-х –начала 80-х гг. преступные группировки, объединенные общими эк-скими интересами, стали проникать во все сферы эк-ки. Произошло слияния преступного мира с чиновничьим и кредитной системой, образуя коррупцию, что вело также к упадку эк-ки, т.к. практически свыше 50 % денежных средств, вращаясь в теневой эк-ке, проходило мимо гос-ного бюджета.Кроме того, начавшаяся в 1994г. война в Чечне усугубила эк-ский кризис в стране, т.к. с помощью войны разваровывались и отмывались огромные бюджетные ср-ва. Т.о., в целом реформы привели к углублению эк-ского кризиса и себя не оправдали. В целях восполнения выбывших налогов прав-во стало выпускать ГКО- гос-ные краткосрочные обяз-ва, по кот. устанавливались высокие ставки доходности и кот. стали постоянным источником федерального бюджета (в 1998г. госдолг составлял 500 млрд. долларов, из которого 130 млрд. - внешний и 370 млрд. – внутренний). Ситуация в стране усугубилась политикой Центрального Банка, кот. принимает ряд необоснованных решений и 17 августа 1998г. Центральный Банк объявляет о расширении коридора обменного курса валюты, т.е. практически объявляет о девальвации рубля и о моратории на оплату банками валютных долгов перед иностранными кредиторами; о замораживании выплаты по гос-ным краткосрочным обяз-вам. Последствиями таких действий стали:1) уход иностранных инвесторов и российского рынка ценных бумаг и потеря бюджетом одного из источников доходов; 2) тяж. финансовое положение банков, вложивших в гос-ные ценные бумаги знач-ные ср-ва своих вкладчиков, что привело к банковскому кризису. При этом банковский кризис парализовал расчёты между предприятиями, между ними и бюджетом, что ещё больше усугубило проблему собираемости налогов в бюджет; 3) скупка банками долларов для восполнения своих активов вызвала повышенный спрос на них и повышение цен на валюту. В связи с этим Центральный банк прекратил поддержку курса рубля на валютном рынке, перестав продавать доллары. В результате за 2 недели курс доллара вырос в 3 раза, а с ростом курса доллара цены на потребительские рынке выросли в 3-4 раза. Всё это стало причиной разразившегося в августе 1998 г. финансового кризиса, углубления общего эк-ского и политич. кризиса в стране, выразившегося в смене прав-ва и руков-ва Центрального Банка. И страна вновь оказалась в ситуации первого этапа реформ.Т.о., в третье тысячелетие Россия вошла эк-ски слабой страной, с нерешёнными соц-ными проблемами и низким Ур-нем жизни больш-ва людей.

34. Поиск совместного решения мировым сообщ-вом глобальных проблем совр-сти

Во 2-й пол-не 20 в. совр. цивилизация столкнулась с глобальными проблемами совр-сти, круг кот. достаточно широко–это и военно-политич., и ресурсно-эк-ские, и демографич., и мирохозяйственные проблемы, кот. проявляются через кризисы в области здравоохранения, образования, культуры и растущей преступности. Они носят всеобщий, универсальный хар-р. Универсальность и глобальность их связана с тем, что они касаются всех стран независимо от общественно-политич. строя и не могут быть решены одной страной или группой гос-в. Они могут быть решены только совместными усилиями всех гос-в. Несмотря на многочисленность проблем, они имеют общую причину возникновения - как рез-т последствий самой НТР, порождение техногенной западной цивилизацией, западными ориентирами деят-сти. Многие глобальные проблемы явл-ся важным элементом современных междунар. эк-ских отнош-й и всё больше становятся их неотъемлемой частью. Впервые вопрос о существовании глобальных проблем был поставлен в середине 80-х гг. рядом междунар-ных организаций – ООН, Римским клубом, ОБСЕ, ОЭСР, а также ежегодными совещаниями стран «Большой семёрки», мировой общ-стью. Все глобальные проблемы можно разделить на 2 основные группы : 1) проблемы, связанные с обеспечением существования человека как биологического вида; 2) проблемы взаимоотношений стран с различными соц-но-эк-скими системами и Ур-нями развития человека и общ-ва. К 1 группе проблем относятся проблемы:-угроза термоядерной войны;-ресурсное истощение планеты;-преодоление загрязнений окружающей среды;-энергетическая проблема;-экологические проблемы;-демографическая проблема и проблема перенаселения. Ко 2 группе проблем можно отнести: - продовольственную проблему и меры по её решению (особенно в Африке, Азии и Латинской Америке);-локальные войны и их последствия;-военные конфронтации и угроза применения средств массового уничтожения людей.ПОИСК РЕШЕНИЯ ГЛОБАЛЬНЫХ ПРОБЛЕМ. Учёные-футурологи по-разному смотрят на перспективу развития совр. цивилизации и на способность решить угрожающие противоречия. Часть учёных обосновывает пессимистический прогноз развития. Опираясь на ист. опыт, они обосновывают возможность гибели совр. цивилизации, указывая на примеры бесследно исчезнувших цивилизаций прошлого. Др. учёные придерживаются более оптимистической точки зрения. По их мнению глобальный кризис совр. цивилизации носит планетарный хар-р, а не локальный, как это было в прошлом. Поэтому гибель угрожает не какой-то части совр. цивилизации, а человечеству в целом. Угроза не той или иной форме соц-ной организации, а всеобщим условиям существования человека. Отсюда проблема, стоящая перед человечеством, заключается в возможности изменения им своей соц-но-культурной формы, кот. находится в кризисном состоянии, при сохранении всеобщих условий бытия. В рез-те этого неизбежным будет противостояние всего человечества глобальной катастрофе, поскольку всеобщая опасность роднит и объединяет всех, что вселяет известный оптимизм. Но с этих позиций необходимо учесть: 1) что глобальные проблемы не могут быть решены для отдельной какой-либо страны или части стран (н-р, проблема обеспечения ресурсами), т.к. все глобальные проблемы тесно связаны друг с другом; 2) они не должны решаться за счёт др. стран, поскольку это может привести к возникновению военной конфронтации, угрозе нестабильности как между странами, так и во всём мире. Н-р, превращение развивающихся стран в источник сырья для развитых гос-в, что обрекает население развивающихся стран на нищенское, полуголодное существование. Это ведёт к нестабильности и усилению военной конфронтации, росту угрозы войны, локальным конфликтам и даже возможному применению ср-в массового уничтожения людей. УГРОЗА ТЕРМОЯДЕРНОЙ ВОЙНЫ. Среди глобальных проблем остаётся наиболее важной задача предотвращения мировой термоядерной войны. Несмотря на серьёзные достижения последних десятилетий в области ослабления блокового, военно-политич. противостояния в мире всё-таки эта проблема остаётся серьёзной и влияет на развитие глобального кризиса. Сама по себе конфронтация сильно сдерживает интеграционные тенденции и мешает осознанию глобальности кризисных явлений. Кроме того, в рез-те военно-политич. конфронтации отвлекаются колоссальные ресурсы, кот. могли бы быть направлены на устранение голода и недоедания, на экологические программы и т.д. Особенно опасным явл-ся накопление вооружений, кот. способны в рез-те какого-либо природного катаклизма окончательно решить проблему существования чел-ва в целом. Осознание опасности и бесперспективности дальнейшего военно-политич. противостояния распространяется в мире, хотя односторонний мир (однополярный) явл-ся не менее опасным и вызывает обоснованные опасения. РЕСУРСНОЕ ИСТОЩЕНИЕ ПЛАНЕТЫ И ЭКОЛОГИЯ. Др. важным фактором глобального кризиса явл-ся процесс ресурсного истощения планеты. К концу 20 в. человечество столкнулось с энергетич., продовольственным кризисом, тенденцией резкого сокращения запасов не возобновляемых ресурсов и нарастающей непригодностью и даже опасностью для жизни возобновляемых ресурсов. Безусловно, ресурсный кризис нельзя рассматривать вне связи с проблемами экологии и демографии. ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ПРОБЛЕМА имеет многовековую ист., но обострилась со 2-й пол-ны 19в. по мере индустриализации планеты. И за последние 100 лет было уничтожено около 1/ 4 обрабатываемой земли и около 2/ 3 лесов планеты, каждое десятилетие в мире теряется 7% плодородных почв. Кризисный хар-р экологическая проблема приобрела с конца 50-х - начала 60-х гг. 20 в., когда масштабы взаимодействия современного общ-ва с природой оказались настолько велики, что возникла реальная угроза нарушения сбалансированности обмена между ними и серьёзных изменений в обмене с нежелательными посл-виями для человека и мирового развития. По существу обострение экологической проблемы означ. переход на кач-но новую зав-сть населения мирового сообщ-ва от оскудевающей окружающей природы в рез-те варварского воздействия на неё самой человеческой деят-стью. Главными направлениями обострения эк-ского кризиса явл-ся : - чрезмерное употребление химич. удобрений, засорения почв и др. в рез-те чего происходит вывод из землепользования всё больших размеров (площадей) культивируемых земель; - химич. воздействие на продукты земледелия и животноводства, на воду и среду обитания человека, уничтожение лесов приводит к растущему негативному влиянию на жизнь и здоровье всех людей, и уничтожает способ-сть к воспроизв-ву природной среды; - растущие выбросы в атмосферу Земли загрязнителей (сотни тысяч тонн окиси углерода, углеводородов, сернистого ангидрида и т.д.) приводит к постепенному уничтожению озонового защитного слоя вокруг атмосферы Земли, что грозит непредсказуемыми последствиями;- «локальные войны», кот. оказывают влияние на ускорение экологического кризиса, поскольку военные действия уничтожают природную среду, что связано с бесчисленными выбросами снарядов, загрязнением окружающей среды и мирового океана миллионами тонн нефтепродуктов (это касается также и военных учений, когда ведутся опасные испытания как на суше, так и в Мировом океане); - продовольственная проблема, кот. перестала быть актуальной только для ведущих стран капит-ского мира, где рост произв-ва уравновешивается соответствующим ростом населения, но в остальных регионах остаётся острой и заключается в неравномерном распределении по континентам и по отдельным гос-вам потребления. Поэтому продовольственная проблема неразрывно связано с демографич. проблемой. Направления в РЕШЕНИИ экологических проблем.В мире существует осознание угрозы ресурсной и экологической катастрофы. Научные круги, общественность способствует принятию различных нормативных актов, а также широких национальных и межнациональных программ в области защиты окружающей среды и рационального использования природных ресурсов. К числу наиболее важных направлений в области поиска совместных решений можно отнести международное экономическое сотрудничество в области экологии, разоружения, освоения космоса и мирового океана, продовольственной проблемы и стабильности мировой финансовой системы. Экология становится широкой сферой международного сотрудничества, начало которому положил «Римский клуб», созданный в 1968г. и провозгласивший совместную борьбу с загрязнением окружающей среды. Окончательное оформление норм экологического права и защиты окружающей среды состоялось на Стокгольмской конференции в 1972 г. в виде «Стокгольмского плана действий». Развитию международного сотрудничества в области экологии способствовала также система организаций при ООН (это ЮНЕП - Европейское агентство по охране окружающей среды, ЭКОСОС - экономический и социальный совет ООН, Международный институт «ЭКОТЕХНИКА» и др.), а также ряд организаций на независимой основе, неправительственные организации. Однако в целом проблема вряд ли разрешима с помощью этих мероприятий, т.к. её кардинальное решение не может состоять в рамках индустриальной цивилизации, это значит, что человечеству необходим переход к новым нормам поведения, к новым ценностным ориентирам в рамках существующего постиндустриального общ-ва. - Демографический фактор глобального кризиса наиболее ярко проявляется в странах третьего мира, которые освободившись от колониальной и свободного развития большинства этих стран оказалось перед лицом нищеты голода и эпидемий. Это обусловлено не только историческими особенностями их развития, но и исключительно высокими темпами роста населения. Причём, с проблемой нищеты связаны занятость в этих странах, что усугубляет бедность, нищету и голод. В результате этого страны третьего мира становятся постоянным очагом нестабильности для всего мира. И не решив их проблемы, невозможно решать и остальные глобальные противоречия. Для решения проблем стран третьего мира часто предлагается западный рецепт, где одним из аргументов явл-ся пример преуспевающих в стоящее время немногих бывших колониальных стран, идущих по пути развития рыночных отношений, демократических форм общественного устройства и т.п. Однако нельзя забывать, что глобальные проблемы, с кот. столкнулось человечество в 20 в. были порождены именно техногенной западной цивилизацией, западными ориентирами деятельности и представлениями о ценностях бытия. Это формулирует ещё одну немаловажную глобальную проблему–своевременного предвидения и предотвращения отриц-ных последствий самой научно-технич. рев-ции.