Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Економічна соціологія в Росії: історія і сучасність





Скачати 23.46 Kb.
Дата конвертації30.07.2018
Розмір23.46 Kb.
Типреферат

Ю. В. Веселов

Прийнято вважати, що економічна соціологія виникла в Росії в 80-і рр. ХХ ст. Іноді навіть стверджували, що ця "нова наука" у нас і була створена. Насправді економічна соціологія має тривалу історію свого формування і розвитку, причому як на Заході, так і в Росії. Ми б навіть стверджували, що з самого початку соціологічної науки розвивається і її гілка - економічна соціологія. Якщо згадати Конта, то його позитивна соціологія була створена як щось протиставлять не тільки філософії, а й політичної економії, саме Конт і заявив про претензії соціології на вивчення господарства, при цьому звинувативши економістів в схоластики і метафізики. Конт визнавав лише одну науку, здатну вивчати економіку, - соціологію.

Ця ідея була продовжена у французькій соціологічної школі, і вже в 90-х рр. Дюркгейм, продовжуючи критикувати економістів за їх "вселяє зневіру" картину економічної людини і суспільства, виступив з ідеєю створення економічної соціології як галузі суспільствознавства *. У Німеччині соціальна концепція господарства розроблялася ще раніше представниками німецької історичної школи політичної економії (В. Рошером, Г. Шмоллер, Л. Брентано), тому соціологія господарства Вебера і Зомбарта, представлена ​​на початку ХХ ст., Сприймалася як само собою зрозуміле; економічна соціологія тут формувалася не як протиставлення економічній науці, а як область, що інтегрує економіку, історію і соціологію.

* Дюркгейм в роботі 1909 року "Соціологія і соціальні науки" визначив предмет економічної соціології, який полягає, з його точки зору, в соціологічному дослідженні інститутів виробництва багатства, інститутів обміну і розподілу. Йому ж належить пріоритет в соціальному дослідженні економічного інституту поділу праці [1]. назад

Росія також не стояла осторонь від цього світового процесу становлення економічної соціології. Так, вже в 1904 р в Москві виходить переклад першої монографії з економічної соціології Г. Де Греф "Соціальна економія" в російській викладі ( "La sociologie economique"). До ідеям Де Греф приєднується М. М. Ковалевський, який співпрацював з ним в Новому брюссельському університеті. Він пише: "... Господарські явища, що вивчаються політичною економією, отримують належне освітлення тільки від соціології" [2, с. 127]. Активно розробляв він у своїй фундаментальній тритомної роботі "Економічне зростання Європи до виникнення капіталістичного господарства" ідею про обумовленості економічного розвитку соціальними факторами, головним чином - зростанням населення. Хоча Ковалевський ніде не підкреслював цього, але за своєю природою ця ідея носить економіко-соціологічний характер. На початку століття вже в навчальних матеріалах зустрічається згадка про економічну соціології, в підручнику соціології 1917 р московського професора В. М. Хвостова виділяється спеціальний розділ "Економічна соціологія", куди він відносить школу Маркса і Ле ПЛЕ. Нарешті, навіть історики вітчизняної соціології (зокрема Н. І. Карєєв) вже тоді говорили про наших "соціолого-економістів" [3, с.105-110].

Існували й деякі цікаві паралелі в розвитку економічної соціології в Росії і за кордоном. Наприклад, Дюркгейм і Ковалевський практично однаково визначали головний фактор економічного розвитку - зростання фізичної і моральної щільності населення. Дослідження дарообмена М. Мосса в деяких аспектах предвосхищаются роботою Н. І. Зібера "Нариси первісної економічної культури", що вийшла ще в 1883 р Ідеї німецької історичної школи підтримувалися і розвивалися А. І. Тюменева і іншими представниками економістів-істориків, а соціальна теорія господарства Р. Штаммлера перегукується з соціальною теорією розподілу М. І. Туган-Барановського і С. І. Солнцева. Якщо в США концепція "Економіка і суспільство" ( "Economy and society") створюється Т. Парсонсом і Н. Смелсером в 1950-і рр., То у нас ця традиція з'являється на початку століття: у П. Б. Струве в його роботі 1913 г. "Господарство і ціна" відділ перший так і називається "Господарство і суспільство". Ця традиція розвивається далі Н. Д. Кондратьєвим в роботі "Основні проблеми економічної статики і динаміки", написаної в 1931 р і опублікованій лише в 1991 р в серії "Соціологічне спадщина" [4]. Були у нас і унікальні зразки вивчення господарства, аналогії яким навряд чи знайдуться, - мова йде про роботу С. Н. Булгакова "Філософія господарства" (1912 р). Нарешті, не можна забувати, що питання про співвідношення економічного і соціального був поставлений в історичній суперечці народників (В. П. Воронцова, Н. Ф. Даніельсона і ін.) І марксистів (В. І. Леніна і ін.) Про долі капіталізму в Росії: якщо перші вибирали соціальний розвиток замість економічного, то марксисти наполягали на єдності економічного і соціального.

Таким чином, тема економічної соціології в Росії була відомою. І немає сумнівів, що її історію треба починати з 90-х рр. Х1Х в. або навіть раніше, маючи на увазі, що в історію науки завжди входять її джерела, і перший етап розвитку науки - це її передісторія, а етап інституціоналізації або загального визнання науки не збігається з етапом її створення *. Ця ідея поки не підтримується більшістю сучасних економ-соціологів (Т. І. Заславська, Р. В. Ривкіна, Г. Н. Соколова говорять тільки про радянської економічної соціології, В. В. Радаєв та А. В. Дорін взагалі нікого з вітчизняних економ-соціологів не згадують). Проте, деякі вчені згодні з такою постановкою питання: Д. С. Климентьєв і Л. Н. Панкова включають в російську класичну соціологію і економічну соціологію, а В. І. Веховін велику увагу в історії економічної соціології приділяє Н. Д. Кондратьєву [7, розділ 3б, с. 150-210; 8, с, 28-35].

* Так і історію соціології навряд чи можна починати з того моменту, коли Контом було запропоновано її назву. Не випадково Р. Арон починає історію соціології з аналізу ідей Монтеск'є, а не Конта [5, c. 36]. Ось що пише Ю. Н. Давидов з цього приводу: "Перше, з чим ми зіткнулися, маючи на меті реконструювати історію соціологічної теорії ..., був той парадоксальний факт, що навіть соціологія взагалі, не кажучи вже про власне теоретичної соціології ... , значно старше ... самої себе "[6, c. 7].

В кінці 1920-х рр. намічається остаточний розрив "старої соціології" і марксистської науки в СРСР, в 1922 р були вислані П. Сорокін, С. Франк та інші видатні соціологи старої школи, в 1925 році було закрито відділення соціології в Ленінградському університеті, гасла соціологів-марксистів Бухаріна і Оранського про те, що історичний матеріалізм і є марксистська теоретична соціологія, що не стали в нагоді, а скоро і сам Бухарін був зарахований в "буржуазний табір". Кондратьєв, економіст, найбільш близький соціології, продовжував працювати в 1930-і рр. вже в ув'язненні в Бутирській в'язниці (в 1930 р Кондратьєв був заарештований як глава неіснуючі "Трудової селянської партії" і в 1938 р розстріляний, у тій самій справі був розстріляний і А.В. Чаянов). Навіть ті, хто оголошували розрив з "буржуазної соціологією" і займалися прикладними дослідженнями праці та виробництва, не змогли піти від комуністичного терору. Творець Центрального інституту праці А. К. Гаст був в 1930-і рр. репресований, а його інститут був по суті розгромлений, ще раніше в 1928 р був закритий кондратьєвський Кон'юнктурний інститут. Настав тимчасова перерва в історії розвитку соціології та економічної соціології, хоча продовжували працювати окремі вчені. Наприклад, С. Г. Струмилин займався дослідженням бюджетів часу робітників. У 1930-і рр. проводилися прикладні дослідження в галузі наукової організації праці, на багатьох заводах створювалися лабораторії психотехніки, які приносили чималі результати у справі підвищення продуктивності праці.

Подібна тенденція в бік деідеологізації економічної соціології та розвитку її прикладних аспектів була властива і західній соціології. У Франції на початку 1930-х рр. ще публікуються Ф. Сіміан і М. Хальбвакс - послідовники дюркгеймовской традиції економічної соціології, але після них ніхто теорією не займається, і інтерес до економічної соціології відроджується тільки в кінці 1950-х рр. і початку 1960-х рр., коли А. Турен та Р. Арон починають займатися дослідженням праці та індустріального суспільства, однак класична дюркгеймовская традиція вже ніколи більше не повертається. У США дослідження Е. Мейо в 1930-і рр. набагато більш популярні, ніж спроби Парсонса відродити веберовскую традицію "економіки і суспільства". По суті, тільки після виходу його спільної роботи з Смелсером "Economy and society" в кінці 1950-х рр. і роботи Смелсера "Sociology of economic life" на початку 1960-х рр., починається процес визнання економічної соціології в Америці. Такий же розрив в історії соціології господарства був і в Німеччині, так що Росія в цьому плані не виняток.

В кінці 1950-х і початку 1960-х рр. інтерес вітчизняних соціологів знову звертається до сфери праці, виробництва, до проблем вільного часу і побуту трудящих. Г. В. Осипов, А. А. Заворикін, І. І. Чанглі - співробітники сектора соціологічних досліджень Інституту філософії АН СРСР - провели в той час прикладне соціологічне дослідження нових форм праці на московських підприємствах, і результатом їх роботи стали не тільки практичні рекомендації , а й теоретичні роботи. А. Г. Здравомислов, В. А. Ядов в той час починають дослідження молодих робітників і їхнього ставлення до праці, в результаті чого публікується що стала дуже популярною книга "Людина і його робота". У 1960-і рр. в Ленінграді В. Я. Ельмеевим обґрунтовується концепція поєднання економічного і соціального розвитку, створюється теорія і практика соціального планування, з цього моменту термін "соціально-економічне" стає дуже поширеним. Саме після цього стали замислюватися про соціальні результати розвитку економіки, а в політекономію стала повертатися концепція людини. Соціологи починають активно займатися дослідженнями праці не тільки в сфері промисловості, але і в області сільського господарства. Т. І. Заславської і Р. В. Ривкина був організований проект "системного вивчення радянського села". Таким чином, в 1960-і рр. економіка стає об'єктом пильного інтересу соціології, поки все ще "твердо" стоїть на марксистських позиціях. Іншого ще не дозволено, але це не означає, що між соціологами не було розбіжностей і протиріч. Якраз в цьому не бракувало. Так поступово закладалися основи майбутнього відродження економічної соціології, і невипадково ті з соціологів, хто займався економічною проблематикою в 1960-і (Єльмеєв, Заславська, Ривкіна), будуть стояти біля її витоків в 1980-і рр.

У 1970-ті рр. великих новацій в області соціологічного дослідження економіки не було, хоча активно розвивалася промислова соціологія, професія "соціолог" стала поширеною на заводах - так з'явився заводський соціолог. Друкувалися й теоретичні роботи в цій галузі, зокрема книга В. Подмаркова і А. Величко "Соціолог на підприємстві" (1976 г.). Тривали масштабні дослідження, розпочаті в 1960-і, зокрема, Г. В. Осипов, В. А. Ядов, Т. І. Заславська повторили свої дослідження. У руслі концепції "людина і його робота" в 1970-х рр. Л. А. Гордон і Е. В. Клопов розробляли проект "людина після роботи", де розбирали проблеми вільного часу і побуту робітників. У Мінську Г. Н. Соколової, яка також згодом буде виступати за створення економічної соціології, проводилися дослідження в галузі культури робітничого класу, вивчалися соціальні наслідки автоматизації. Завдяки ідеям В. Я. Ельмеева в економічну науку активно впроваджувалася концепція людини. В. Т. Пуляєв в 1979 р виступив з ідеєю про те, що головною продуктивною силою економіки є людина, що похитнуло технократичне тлумачення економіки в радянській політекономії. І сьогодні ця тема людини в економічній науці має своє продовження, особливо завдяки роботам В. С. Автономова [9].

Однак в 1980-і і 1990-і рр.соціальна тема, яку вважали офіційною в радянській політекономії, з вітчизняної науки зникає. Як свого часу після маржиналістськуреволюції західна політекономія перетворилася на "economics", так і у нас стався поворот від політичної (а значить і соціальної) економії в бік чистої економічної теорії. Намітилося подальше розходження соціології та економічної науки. Якщо порівнювати підручники політекономії 1950-х і 80-х рр., То помітно вилучення теорії суспільних формацій з економіки, а в підручниках економічної теорії 1990-х соціального не залишилося практично нічого. З правильної в цілому ідеї боротьби із засиллям марксистсько-ленінської теорії вийшов зовсім неправильний висновок - економіка повинна бути тільки економікою, все політичне і соціальне з економічної теорії повинно бути вилучено. Якщо в західній економічній науці така позиція - вже минулий день, там Й. Шумпетер ще в 1955 р ввів в економічну теорію економічну соціологію як її складову частину, то наш економічний "mainstream" стоїть далеко в стороні від соціології. Увага до соціальних моментів економічного життя скоріше тепер повертається завдяки поширенню неоинституционализма. Серед останніх досліджень російської економіки і реформ на базі інституціоналізму можна назвати книгу В. Т. Рязанова "Економічний розвиток Росії" (1998 г.). Є, правда, і окремі кроки економіки назустріч соціології в сучасній практиці. Так, в 1990-і рр. в Інституті економіки РАН за підтримки Л. І. Абалкін створюється Центр економічної соціології, але це, скоріше, виняток, ніж правило. Роз'єднаність економістів і соціологів - це реальність сьогоднішнього дня. Мабуть, поки немає необхідного внутрішнього потенціалу з'єднання цих областей знання. Як казав колись А. Маршалл - єдина громадська наука бажана, але поки неможлива.

У 1980-і рр. вітчизняна економічна соціологія вступає в етап своєї інституціоналізації. Тоді вперше ясно було заявлено, що така галузь соціологічного знання необхідна, і були дані перші уявлення про її предмет. У 1984 р в Новосибірську Т. І. Заславська і Р. В. Ривкіна виступили з програмною статтею "Про предмет економічної соціології" [10, с. 9-20]. Звичайно, тоді економічна соціологія ще ні в якій мірі не претендувала на протиставлення себе економічній науці, мова йшла дуже обережно про прикладної соціології господарства, яка доповнювала б економічну теорію. У той же час в Новосибірському університеті став читатися курс економічної соціології, і далі була утворена кафедра економічної соціології. Все це свідчило про те, що економічна соціологія набуває статусу наукової та навчальної дисципліни.

Але Новосибірська школа була не єдиним, хто виступив з ідеєю економічної соціології. У 1984 р в Ленінградському університеті були відкриті на економічному факультеті кафедра і відділення прикладної соціології. Сама присутність соціології на економічному факультеті змушувало займатися економічною соціологією. В. Я. Єльмеєв тоді виступив з серією статей, пропонуючи своє розуміння предмета економічної соціології, яке різко відрізнялося від позиції новосибірської школи [11, c. 49-56] *. Якщо Новосибірська школа розуміла предмет економічної соціології як застосування системи координат соціології до дослідження економічних об'єктів (в руслі традиції Парсонса і Смелсера) і вважала економічну соціологію частиною соціологічного знання, то Єльмеєв бачив економічну соціологію як застосування економічного методу до аналізу соціальних об'єктів і вважав, що вона повинна бути частиною економічного знання [13]. Так відкривається перша у вітчизняній науці дискусія про предмет і метод економічної соціології, хоча обидві сторони формально стояли на одних і тих же підставах - марксистської теорії, але намітилося істотне розходження в розумінні проблеми. Дискусія не залишилася непоміченою і була продовжена вже на сторінках журналу "Соціологічні дослідження". У ній взяли участь А. Н. Комозін, М. В. Попов, В. Ю. Кондратьєв та ін. З одного боку, дискусія привернула увагу до проблеми економічної соціології, що було дуже важливо в той час, з іншого боку, дискусія породила роз'єднаність і навіть ворожість різних напрямків економічної соціології один до одного - то, що можна було зробити разом, не вдалося поодинці. І до сих пір вітчизняної економічної соціології бракує потенціалу інтеграції, за роз'єднаністю часто стоїть незнання і нерозуміння ідей один одного. Проте, підсумок 1980-х - постановка питання про предмет економічної соціології і завдання створення відповідної галузі соціологічного знання.

* Теорія економічної соціології з позиції матеріалістичного методу В.Я. Ельмеевим викладена в монографії "Відтворення суспільства і людини" [12].

У 1990-і рр. настає, можна сказати, справжній тріумф економічної соціології в Росії - навряд чи яка-небудь галузь соціології розвивалася успішніше в той час. У геометричній прогресії зростає кількість публікацій, багато журналів, соціологічні та економічні, виділяють спеціальні розділи з економічної соціології. Економічна соціологія стає повноправною галуззю соціології, крім того, тепер з нею рахуються і економісти, проводяться конференції та семінари (з найостанніших, в червні 1998 року, семінар в СПбДУ і в листопаді - представницька конференція в МДУ). Про визнання економічної соціології офіційною наукою свідчить і той факт, що в багатьох університетах створюються профільні кафедри та відділення економічної соціології, а в інститутах академії наук - відповідні відділи. У 1990-і рр. економічна соціологія виходить на рівень не тільки статей та збірників, але з'являються і великі монографії. У 1991 р виходить робота Т. І. Заславської і Р. В. Ривкина "Соціологія економічного життя: нариси теорії", в 1995 р - μонографія Г. Н. Соколової "Економічна соціологія" (2-е, доп. Изд. в 1998 г.). У 1998 р Р. В. Ривкіна видає роботу "Економічна соціологія перехідної Росії: люди і реформи". Але в 1990-ті роки звучать і нові імена: В. В. Радаєв після великої серії статей з економічної соціології в 1997 р публікує в Москві монографію "Економічна соціологія: курс лекцій" (на наш погляд саме ця робота є кращою в своєму класі ), в тому ж році А. В. Дорін видає в Мінську книгу "Економічна соціологія" (російською мовою), в 1998 р В. І. Верховина (МДУ) публікує монографію "Економічна соціологія". Крім того, в 1990-і виходить і цілий ряд методичних посібників з економічної соціології для студентів.

Які проблеми найбільше хвилюють вітчизняних економ-соціологів? Аналіз публікацій в журналі "Соціологічні дослідження" показує, що однією з найпопулярніших тем є соціологія підприємництва. І якщо на початку 1990-х йшлося про підприємництво як особливий вид діяльності і про його соціальні функції, про підприємницькому поведінці і мотивації, то зараз, після деякої перерви, інтерес до підприємництва виражається в дослідженні тіньової економіки і силового підприємництва [14]. Велика увага в економічній соціології приділяється соціології ринку і ринкових реформ, соціології виробництва і промислового підприємства, соціології обміну і грошей, соціології власності та соціології споживання.

Чи є перспективи розвитку економічної соціології в нашій країні? Висловлюються різні точки зору, В. В. Радаєв вважає, що економічна соціологія "приречена на успіх", інші проводять думка про те, що економічна соціологія має у великій мірі своїм предметом міф і малоймовірно, що вона буде успішно розвиватися. Навряд чи можна погодитися і з тими, і з іншими. Ясно одне - сьогодні економічна соціологія, як і будь-яка інша нова тема в соціології, переживає сплеск загального інтересу, незабаром тимчасовий інтерес пройде, і ця галузь стане рядовою в області соціологічного знання. Але вже сьогодні економічна соціологія по-новому пропонує вирішувати важливі наукові і практичні завдання, економ-соціологи істотно змінюють погляд економістів на процеси функціонування і розвитку економічної системи, і економіко-соціологічні дослідження мають солідним теоретичним і методологічним багажем, важливо тільки не розгубити його в майбутньому .

Звичайно, у економічній соціології в Росії є багато проблем, серед найістотніших ми б назвали роз'єднаність економ-соціологів, відсутність періодичних видань в області економічної соціології, малу зацікавленість вчених практичними питаннями реформування господарства в нашій країні, обмежену базу емпіричних досліджень. Немає і великих теоретичних робіт, які можна порівняти, наприклад, з соціальною теорією розподілу Туган-Барановського або філософією господарства Булгакова. Поки немає спільної роботи економістів і соціологів над дослідженням соціальності господарства, і роз'єднаність економіки і соціології сьогодні все ще залишається реальністю, хоча прикладається багато зусиль для її подолання. Поки не вдається поєднати економічну соціологію і соціологію праці: якщо на словах практично всі визнають, що соціологія праці є складовою частиною економічної соціології, то на ділі обидві галузі розвиваються самі по собі. Немає і необхідної інтеграції економічної соціології з економічною психологією, економічною історією та демографією. Для російської економічної соціології характерна і її слабка включеність в світову економічну соціологію, практично немає жодного перекладу на російську мову класиків економічної соціології (може бути, за винятком скороченого перекладу книги Н. Смелсера "Соціологія економічного життя", що має обмежений тираж), відсутні хрестоматії для студентів з економічної соціології.

Але незважаючи на зазначені вище проблеми, ми хочемо підкреслити, що російська економічна соціологія сьогодні - явище безумовно відбулося, у нас є свої історичні традиції соціологічного дослідження господарства, є і нові роботи в цій галузі, дослідження наших вчених дають суттєві теоретичні та практичні результати. Дуже важливо, що сучасна вітчизняна економ-соціологія відкрита для сприйняття різних методологічних концепцій, і "прощання з марксизмом-ленінізмом" тут уже відбулося. Сприятливо на майбутнє економічної соціології впливає і той факт, що сьогодні ми почали спеціально готувати студентів в цій області (в С.- Петербурзькому державному університеті відділення економічної соціології було відкрито в 1997 р), тому у нас є надія, що розвиток ідей економічної соціології буде продовжуватись. Ми будемо сподіватися, що, не втрачаючи своєї національної специфіки, російська економічна соціологія буде успішно розвиватися в руслі світової традиції, сприяючи підвищенню авторитету вітчизняної соціології в рамках світового соціологічного співтовариства.

Список літератури

1. Дюркгейм в роботі 1909 року "Соціологія і соціальні науки"

2. Ковалевський М. М. Соціологія // Твори: У двох томах. Т. 1. СПб: Алетейя, 1997..

3. Карєєв Н. І. Основи російської соціології. СПб .: Изд-во Івана Лімбаха, 1996..

4. Кондратьєв Н. Д. Основні проблеми економічної статики і динаміки. М., 1991. розд. 1 Товариство і господарство.

5. Арон Р. Етапи розвитку соціологічної думки. М., 1993.

6. Історія теоретичної соціології / За ред. Ю. Н. Давидова: У 5 т. Т. 1.М .: Наука, 1997..

7. Антологія російської класичної соціології / За ред. Д. С. Климентьєва, Л. Н. Панкової. М .: +1995.

8. Верховина В. І. Економічна соціологія. М .: 1998.

9. Автономов В. С. Модель людини в економічній науці. СПб .:, 1998..

10. Заславська Т. І., Ривкіна Р. В. Про предмет економічної соціології // Известия Сибірського відділення АН СРСР. Серія економіка і прикладна соціологія. 1984. №1. Вип.1.

11.Єльмеєв В.Я. Соціологія на службі економіки // Вісник ЛДУ. Серія 5. 1989 №5. С. 49-56.

12. Єльмеєв В. Я. Відтворення суспільства і людини. М., 1988.

13. Єльмеєв В. Я. Предмет і джерела економічної соціології // Соціологія економіки та управління / Под ред. Л. Т. Волчкової. СПб .: Изд-во СПбГУ, 1998..

14. Волкова В. В. Силове підприємництво // Соціологічні дослідження. 1999. № 1.


  • Список літератури