Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


геноцид циган





Дата конвертації14.09.2018
Розмір10.8 Kb.
Типреферат



план
Вступ
1 Початок переслідувань циган
2 Розстріли на окупованих територіях СРСР
3 Знищення німецьких циган
4 Геноцид в Хорватії
5 Медичні досліди, проведені над циганами в концтаборах
6 Геноцид по країнах (деякі факти)
7 Знамениті цигани, померлі або постраждалі від геноциду
8 Організатори геноциду
9 Відображення геноциду в фольклорі і творчості циган
10 Бібліографія

Список літератури

Вступ

категорії:

Цигани в таборі смерті Бельзеці

Геноцид циган - геноцид, організований і здійснений націонал-соціалістами в 1935-1945 роках на території Німеччини, країн-союзників Третього рейху та окупованих країн. Знищення циган було частиною загальної політики націонал-соціалістів зі знищення політичних опонентів, гомосексуалів, невиліковно хворих, душевнохворих, наркоманів і євреїв. За останніми дослідженнями, кількість жертв геноциду циган становить 150 000-200 000 чоловік. Кількість постраждалих - ще більше.

1. Початок переслідувань циган

Цигани сприймалися з точки зору нацистської расової теорії як загроза расову чистоту німців. Так як офіційна пропаганда проголошувала німців представниками чистої арійської раси, що походить з Індії, відома складність для теоретиків нацизму полягала в тому, що цигани є куди більш безпосередніми вихідцями з Індії; вони близькі її нинішньому населенню з об'єктивної расової точки зору і говорять мовою індоарійської групи - отже, цигани, по крайней мере, ніяк не менших арійці, ніж самі німці. Вихід був знайдений в рішенні, згідно з яким цигани, які живуть в Європі, є плід змішання арійського племені з самими нижчими расами всього світу - це нібито пояснює їх «бродяжництво» і доводить їх асоціальність. Цигани, навіть осілі, визнавалися потенційно асоціальними в силу своєї національності. Спеціальна комісія рекомендувала відділення «циганства» (нім. Zigeunertum) від німецького народу.

Законодавчою базою для початку переслідувань циган став прийнятий в Баварії 16 липня 1926 року «Закон про боротьбу з циганами, волоцюгами і дармоїдами». За його зразком були посилені закони і в інших регіонах.

Наступним етапом став період з 1935 по 1938 рік, коли поліція і відомства соціального забезпечення в багатьох містах стали поміщати циган в табори примусового утримання, часто обнесені колючим дротом, і підкоряти їх там суворому табірному розпорядку. Так, 16 липня 1936 року в зв'язку з Олімпійськими іграми, котрі проводили в той рік в Берліні, цигани були вигнані за межі міста і відправлені на ділянку, згодом отримав назву «майданчики для привалу Марцано».

З березня 1936 на циган були поширені положення так званих «Нюрнберзькі законів» (нім. Nürnberger Gesetze) про громадянство і раси, які перш за поширювалися тільки на євреїв: їм також було заборонено вступати в шлюби з німцями і брати участь у виборах, було знято громадянство Третього рейху.

Імперський міністр внутрішніх справ Фрік уповноважив начальника берлінської поліції провести «загальний день облави на циган». На клині землі між марцанскім кладовищем, лінією міської залізниці та полями вже в травні 1936 року імперська служба праці підготувала місце для пристрою «майданчики для привалу Марцано».

Через табір Марцано пройшли як мінімум 1 500 циган. Це був накопичувач, перша станція на шляху до знищення. Переважна більшість перебували в ньому людей було депортовано в травні 1943 року в табір знищення Освенцим.

16 травня 1938 року по наказу рейхсфюрера СС Гіммлера в берлінське управління карного розшуку було включено управління по боротьбі з «циганської загрозою», утворене зі Служби інформації по циганам. Тим самим завершилася перша фаза знищення циган: створення псевдонаукового інструментарію, селекція і концентрація в таборах, а також створення централізованого та налагодженого апарату для координації подальших злочинних проектів в масштабах всієї держави на всіх адміністративних рівнях. Наскільки відомо, першим законом, прямо і безпосередньо спрямованим проти циган, був циркуляр Гіммлера від 8 грудня 1938 року «Про боротьбу з циганської загрозою». У ньому говорилося про «врегулювання циганського питання виходячи з расових принципів».

Знищення почалося зі стерилізації циган (друга половина 1930-х років). Нацисти виробили нескладний спосіб стерилізації жінок - укол в матку брудною голкою. Медична допомога після цього не виявлялася, незважаючи на можливі важкі ускладнення. Це призводило зазвичай до болісного запального процесу, призводить до зараження крові і смерті. Такому методу стерилізації піддавалися не тільки дорослі жінки, а й дівчатка.

27 квітня 1940 року по наказом Гіммлера почалися перші депортації сінті та рома на територію Польщі - в трудові та концентраційні табори, а також в єврейські гетто. Потім був наказ про примусове переведення на осіле становище польських циган: їх розміщували в єврейських гетто, а майно конфісковували. У місті Лодзь знаходилося найбільше на завойованих Німеччиною територіях циганське гетто, яке послужило зразком для інших. Воно було повністю ізольоване від єврейського гетто. Перші партії циган надійшли сюди восени 1941 року, їх транспортуванням керував особисто Адольф Ейхман. Всього в Лодзь прибуло 4996 циган (в тому числі 2689 дітей), депортованих з таборів на території Австрії. Багато з них були вже вкрай виснажені, страждали від жорстокого поводження і хвороб. Циганське гетто в Лодзі проіснувало майже два місяці. З 1943 року циган Лодзі почали знищувати в таборі смерті Хелмно. З Варшавського гетто циган разом з єврея відправляли в табір смерті Треблінка.

2. Розстріли на окупованих територіях СРСР

З осені 1941 р на окупованих територіях СРСР поряд з масовими вбивствами євреїв почалися масові вбивства циган. Айнзацгрупи знищували зустрінуті на шляху табори. У грудні 1941 року айнзацгрупою «D» (якою командував О.Олендорф) були проведені масові страти циган в Криму, причому гинули вже й осілі сім'ї. Цей досвід був поширений, починаючи з весни 1942 року, на всю оккупірованих територію СРСР (за винятком румунської зони окупації). Карателі керувалися «принципом крові». Страти циган-колгоспників, міських робочих або артистів не вписувалися в рамки боротьби проти табірного криміналу. Досить було циганської національності, щоб поповнити ряди жертв. Трохи пізніше геноцид за національною ознакою доповнився акціями «антипартизанської війни». У 1943-1944 роках цигани гинули заодно зі слов'янами при спаленні «партизанських сіл», при очищенні міст від підпільників і так далі.

Зарубіжні дослідники вважають, що на окупованій території СРСР було вбито не менше тридцяти тисяч циган.

3. Знищення німецьких циган

16 грудня 1942 року наказом Гіммлера було наказано «відбирати за певними критеріями циган-напівкровок, циган-рома і не мають німецької крові представників циганських пологів балканського походження і в ході акції протягом декількох тижнів помістити в концентраційний табір». В ієрархії жертв геноциду було, таким чином, три ступені:

· Перша, чисельно невелика група (близько 300 осіб) - «чистокровні» або ж «хороші в циганському розумінні напівкровки». Вони розглядалися як «спадщина арійських предків» і повинні були бути залишені в живих для наукових досліджень; їх пропонувалося поселити під нагляд СС між Бургенланд і Нойзідлер;

· Другу групу становили «соціально адаптовані». Вони підлягали стерилізації після досягнення 11-річного віку;

· Третя група підлягала відправці в Освенцим.

Арешти німецьких циган почалися ранньою весною 1943 року. Потрапили на закінчення навіть цигани, що служили в німецькій армії і мали бойові нагороди. Заарештованих відправляли в Освенцим.

В Освенцімі залишали в живих в основному німецьких циган-сінті, яких нацисти вважали більш цивілізованими. Польські ж, російські, литовські, сербські, угорські цигани в основному знищувалися в газових камерах одразу після прибуття в табір. Але і німецькі цигани масово вмирали від голоду і хвороб, непрацездатних також відправляли в газові камери.

Коли радянська армія в 1944 році підійшла до Освенциму досить близько, то дітей і непрацездатних в'язнів «циганського сектора» відправили в газові камери, а що залишилися вивезли в інші табори, подалі від лінії фронту.

4. Геноцид в Хорватії

Знищення циган велося також в Незалежному хорватському державі, активно співробітничав з гітлерівською Німеччиною. Система таборів смерті Ясеновац перебувала в 60 кілометрах від Загреба і була створена хорватськими націоналістами-усташами в серпні 1941 року для знищення сербів, євреїв і циганів.

5. Медичні досліди, проведені над циганами в концтаборах

Нацисти відчували інтерес до циган через те, що це був народ, що відноситься до індо-аріїв. Серед циган рідко, але зустрічалися люди з блакитними очима, в Дахау у таких циган могли видалити очі для вивчення незрозумілого для нацистських расистів феномена. У таборі смерті Дахау, за вказівкою Гіммлера був поставлений досвід над 40 циганами по зневодненню організму. Ставилися і інші досліди, що призвели до інвалідності або смерті піддослідних.

Геноцид по країнах (деякі факти)

· В Естонії було знищено близько 97% циган [1]

· У Латвії було знищено близько 50% циган [2]

· У Хорватії було знищено близько 90% циган [3]

· У Польщі було знищено близько 70% циган (по Кенрика і Паксон)

· В СРСР, на окупованих територіях, було знищено до 50% циган (по Безсонову)

7. Знамениті цигани, померлі або постраждалі від геноциду

· Йоганн Тролльманн

· Джанго Рейнхардт

· Матео Максимов

· Папуша

8. Організатори геноциду

· Роберт Ріттер

· Ернст Рюдін

· Ева Юстин

9. Відображення геноциду в фольклорі і творчості циган

Пережитий геноцид знайшов своє відображення в казках, піснях, віршах і літературних творах циган різних країн. наприклад:

· Вірш, присвячене гонінням на польських циган, є у поетеси Папуши.

· У фільмі циганського режисера Тоні Гатліфа «Добрий шлях» в одній зі сцен літня циганка співає пісню, присвячену померлому в концтаборі цигана. Інший його фільм, «Сам по собі», повністю присвячений геноциду ромів.

· Геноциду циган на окупованих територіях СРСР присвячений фільм російського актора і режисера Дуфуня Вишневського «Грішні апостоли любові».

10. Бібліографія

· Кенрика Д., Паксон Г. Цигани під свастикою. - М., «Текст», журнал «Дружба народів», 2001.

Список літератури:

1. http://www.novopol.ru/print20586.html

2. Dialogi.lv

3. Меморіал - Санкт-Петербурзька благодійна історико-просвітницька правозахисна громадська організація

Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Геноцид_цыган


  • 5 Медичні досліди, проведені над циганами в концтаборах 6 Геноцид по країнах (деякі факти) 7 Знамениті цигани, померлі або постраждалі від геноциду
  • 8 Організатори геноциду 9 Відображення геноциду в фольклорі і творчості циган 10 Бібліографія Список літератури