Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Готувався чи Сталін до війни з Німеччиною





Дата конвертації08.08.2018
Розмір8.56 Kb.
Типдоповідь

Чому не можна погодитися ні з Хрущовим, ні з Суворовим?

Давно намагаються довести: Сталін не вірив в те, що Гітлер порушить двосторонні домовленості і нападе на Радянський Союз, і тому належним чином не готував Червону Армію до війни. Про це, зокрема, привселюдно заявив з трибуни ХХ з'їзду КПРС в 1956 р М. С. Хрущов {1}. Заява мало пропагандистський характер і перебувало в повному протиріччі з тим, що було в дійсності.

Уже влітку 1940 р, після капітуляції Франції, Кремлю було ясно, що війна на порозі. З кінця червня в Москву стали надходити відомості про перекидання частин вермахту із Західної Європи до радянського кордону і про військові приготування Німеччини на Балтиці. У жовтні в Москву прийшло перше повідомлення про розробку штабом німецького верховного головнокомандування планів війни проти СРСР. 29 грудня 1940, тобто вже на одинадцятий день після підписання Гітлером Директиви № 21 (план "Барбаросса"), про неї стало відомо в Москві (повним її текстом радянський уряд, однак, не мало). І, по мірі того як наближався день німецького нападу на СРСР, потік тривожної інформації ставав все ширше {2}. Та й зовнішньополітичні акції Берліна (висновок їм Троїстого військового пакту з Італією і Японією, активний тиск на межували з СРСР країни Східної Європи з метою домогтися їх приєднання до цього пакту, посилка підрозділів вермахту до Румунії і Фінляндію і т.д.) ясно свідчили про тому, що військова загроза з боку Німеччини неухильно наростає.

Радянський уряд не тільки не ігнорувало котрі поступали до нього відомості про приготування Німеччини до війни проти СРСР, а й робило з них практичні висновки. З літа 1940 р воно активізувало роботу з перекладу економіки країни на військові рейки, по розробці нових зразків військової техніки і налагодження їх серійного випуску, прийняло серйозні адміністративні заходи, покликані мобілізувати ресурси країни на військові потреби. Перед обличчям наростання військової небезпеки було укріплено керівництво Народного комісаріату оборони СРСР і Генерального штабу РККА {3}, які, в свою чергу, зайнялися доопрацюванням і уточненням планів прикриття державного кордону, мобілізаційних і оперативних планів на випадок війни з Німеччиною {4}. Була збільшена чисельність збройних сил, розпочато формування нових частин і з'єднань, прискорена організаційна і структурна перебудова Червоної Армії {5}. До травня 1941 в складі РСЧА замість колишніх 120 було вже 300 дивізій, з яких майже 100 були танковими і моторизованими.

У той же час в Кремлі ясно розуміли, що до війни з Німеччиною СРСР поки що не готовий. Будівництво оборонних рубежів на новій західному кордоні ще не було завершено. Переозброєння Червоної Армії, формування великих механізованих з'єднань, відповідали новітнім вимогам ведення бойових дій, тільки-тільки починалося. Вишкіл військ, їх готовність користуватися новітньою технікою залишали бажати багато кращого. Досвід радянсько-фінляндської війни і бойових дій вермахту в Європі вказували на необхідність перегляду тактичних установок Червоної Армії (нагадаємо, що це стало ясно тільки навесні - влітку 1940 р). Крім того, в збройних силах після політичних "чисток" попередніх років відчувався дефіцит досвідчених командних кадрів, особливо від командира дивізії і вище. На дуже низькому рівні перебувала підготовка молодших командирів РККА {6}. Щоб вирішити питання матеріально-технічної, оперативно-тактичної та кадрової підготовки Червоної Армії, був потрібен час. Сталін вважав, що в кращому випадку лише з 1942 р збройні сили СРСР будуть в змозі вести маневрену війну і зможуть на рівних протистояти вермахту {7}. Аналогічну оцінку перспектив розвитку Червоної Армії давало в жовтні 1940 року і німецьке військове командування {8}. Незважаючи на крайнє напруження сил і спроби прискорити процес реорганізації і переозброєння Червоної Армії, більшість з вищеназваних питань до 22 червня 1941 р вирішити не вдалося. Як би не хотілося радянському керівництву швидко реформувати і переозброїти армію, економічні можливості країни були далеко не безмежними. На озброєнні у Червоній Армії і раніше залишалося багато застарілої техніки, а більшість з'єднань, які першими прийняли на себе удар вермахту, не мали не тільки необхідного числа нових танків і літаків, але і в достатній кількості засобів зв'язку, транспорту та матеріально-технічного забезпечення {9}. Багато з них не були навіть укомплектовані по штатах воєнного часу. При приблизно рівній кількості з'єднань вермахту і Червоної Армії, зосереджених до 22 червня 1941 по обидва боки радянсько-німецького кордону, першим мав значну перевагу по чисельності особового складу (5 млн. Проти 3 млн.) І кількості озброєнь, особливо в першому стратегічному ешелоні {10}. На окремих ділянках фронту цю перевагу виявилося подвійним і навіть потрійним {11}. У зв'язку з цим не можна не відзначити, що точка зору, представлена ​​висловлюваннями прихильників тези про "превентивної війни" на чолі з Суворовим, про озброєних до зубів, оснащених новітньою технікою незліченних "червоних вояків", які влітку 1941 р були готові обрушитися на Німеччину, як і прямо протилежні висловлювання Хрущова, не відповідають дійсності. Заяви Суворова - це вигадка, причому вигадка далеко не новий. З'ясувати, де його витоки, нескладно. Для цього досить ознайомитися з зверненням Гітлера до німецької нації від 22 червня 1941 р

Список літератури

{1} Про культ особистості і його наслідки: Доповідь Першого секретаря ЦК КПРС тов. Хрущова Н.С. ХХ з'їзду Комуністичної партії Радянського Союзу 25 лютого 1956 // Известия ЦК КПРС. 1989. № 3 С. 145 - 148. Згодом аналогічні висловлювання з'явилися також у спогадах деяких радянських воєначальників (С.С.Бірюзова, Н.Н.Воронова, А.В.Горбатова і інших) і на сторінках дослідницької літератури.

{2} Див .: Про розвідувальної діяльності органів держбезпеки напередодні нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз: Довідка КДБ СРСР // Известия ЦК КПРС. 1990. № 4. С. 198 - 218; Прикордонні війська СРСР. 1939 - червень 1941 р .: Збірник документів і матеріалів. М., 1970. Док. №№ 279, 344 - 390.

{3} Наркомом оборони СРСР у травні 1940 р був призначений Маршал Радянського Союзу С. К. Тимошенко, який змінив на цій посаді Маршала Радянського Союзу К. Є. Ворошилова. У серпні 1940 р начальником Генштабу РККА замість Маршала Радянського Союзу Б.М.Шапошнікова був призначений генерал армії К. А. Мерецков, якого, в свою чергу, в січні 1941 р змінив на цій посаді Г. К. Жуков.

{4} Див .: Василевський А.М. Справа всього життя. М., 1973. С. 105 і сл.

{5} Див .: Друга світова війна: Коротка історія. М., 1982. С. 103 - 109; Самсонов А.М. Крах фашистської агресії. 1939 - 1945: Історичний нарис. М., 1975. С. 109 - 121; Анфілов В.А. Зміцнення обороноздатності СРСР напередодні Великої Вітчизняної війни // СРСР в боротьбі проти фашистської агресії. 1933 - 1945. М., 1976. С. 157 - 176. Докладно ці питання висвітлені також у військово-мемуарної літератури, зокрема, в спогадах А.М.Василевского, Г. К. Жукова, М. Г. Кузнєцова, К .А.Мерецкова, К.Москаленко, Л.М.Сандалова та інших.

{6} По цим і багатьом іншим пунктам незадовільна оцінка радянським керівництвом рівня підготовки Червоної Армії відображена в "Акті про прийомі Наркомату Оборони СРСР тов. Тимошенко С.К. від тов. Ворошилова К.Є." // Військово-історичний журнал (Далі - ВИЖ). 1992. № 1. С. 7 - 16.

{7} Див. Мерецков К.А. На службі народу. М., 1968. С. 201 - 202, 206; Жуков Г.К. Спогади і роздуми. 11-е изд., Доповнене за рукописом автора. Т. 1. М., 1992. С. 367 - 377; Сто сорок бесід з Молотовим: З щоденника Ф. Чуєва. М., 1991. С. 31 - 43.

{8} Politisches Archiv des Auswartigen Amts Bonn: Handakten Etzdorf Vertr. AA beim OKH. Ru land: Vortragsnotizen und Berichte, Lagebeurteilung Ost (betr. Fremde Heere Ost) (R 27361). Bl. 387293 - 387294.

{9} Див .: Киршин Ю.Я., Раманічев Н.М. Напередодні 22 червня 1941 р .: (за матеріалами військових архівів) // Нова і новітня історія. 1991. № 3. С. 3 - 19; Прихована правда війни: 1941 рік: Неопубліковані документи. М., 1992. С. 13 - 50; Баграмян І.Х. Так починалася війна. 2-е изд. М., 1977. С. 71 - 75; Жуков Г.К. Указ. соч. Т. 1. С. 322 - 341; Гречко А.А. 25 років тому // ВИЖ. 1966. № 6. С. 9 - 10.

{10} Див .: Орлов А.С. Сталін, Гітлер і Суворов // "Аргументи і факти". 1995. № 15.

{11} Сандалов Л.М. На московському напрямку. М., 1970. С. 67; Баграмян І.Х. Указ. соч. С. 100 - 101.

Вішлёв О.В. Готувався чи Сталін до війни з Німеччиною, або Чому не можна погодитися ні з Хрущовим, ні з Суворовим?


  • Список літератури