Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Історія ВАТ ГАЗ





Скачати 106.4 Kb.
Дата конвертації25.07.2019
Розмір106.4 Kb.
Типреферат

Gorky Automobile plant in the years of Great Patriotic war .


The 22 of june, 1941. This sunday was unusually festive for workers of Automobile Plant. On the eve, on saturday, the plant personnel marked an important labour achievement - the assembly of the 1,000,000 th engine. Factory's newspaper «Autogigant» issued with the big title across whole strip: «There is the millionth engine!». «Gorkovskaya kommuna» congratulated the plant personnel on a big labor victory. On the radio there was a concert for the best workers of the plant. Already in the morning there were a lot of people on the bus 'stops. Some of them were going to Striginski wood, the other - to the Oka's beach, the lovers of sports hurried to the stadium. Everywhere there were happy faces, music. Who could think, that in a few hours everything would be changed? Who could know, that it had already changed ...

An hour later it was a big meeting in front of the plant. «... We declare ourselves mobilized to defend our beloved Motherland and are ready to work and to struggle, ..., up to complete victory over the enemy!».

And immediately there were the first applications requesting to direct people to the front. On the same day after the meetings many workers went to their work places. On the 22 of june the master of tools and stamps Shabanov together with a grinder Dorogavtsev and a fitter Rykalin and others performed a huge work, without going out of the workshop for 21 hours. In usual conditions four days were required for this work. On the same day the planeman of the workshop of hot stamps NN Tulumbasov completed three rates. VD Pastuhov surpassed the rate in 4 times and after the shift till the night he worked at the another task. There were tens and hundreds of similar examples of labor heroism.

In the hour of trouble hundreds of people went to the Communist Party Commitee, Young Communist League commitee, millitary registration office. In their applications they asked to direct them as volunteers to the front. More than 100 applications were received from the workers on the 22 nd of June and their number being increased every day .

The bright manifestation of patriotism, readiness of people to defend their Motherland was the creation of territorial armies. People of different ages and professions went there. They were united by a common ambition - to battle out liberty and independence of the Motherland with weapons in their hands. In a short period of time about 10 thousand of workers became territorial armies members. After a hard working day they were trained to shoot, to master a rifle, a machine-gun, a grenade. Hundreds of YCL members headed self-protection groups. Special detachments for guarding the industrial objects, for struggling against fire, spies and saboteurs were created in workshops.


* * *

War changed the conditions and tasks of working of all enterprises of industry and transport. It was necessary in the shortest possible period to restructure industry to the military way, maximally use all reserves and possibilities for the victory over the enemies. Gorky Automobile Plant workers in the shortest time-limits had to pass to the output of light tanks, of tanks engines, armoured cars, mortars, ammunition. At that time the director of the plant was Ivan Kuzmich Loskutov (was born in 1900).

The restructuring of the enterprise was developed according to a new schedule. The equipment was placed in the workshops according to the new plan. Technological chain of producing units and details was reconsidered. Such plants as «Red Sormovo», «Red Etna», Gorkovskii metallurgical, Pavlovsky buses ', Kulebaksky metallurgical and others rendered much assistence in the timely supply of the steel bodies of tanks, rolled metal, normals, driving tools, various materials.

Manifesting the greatest persistance, energy, initiative, the Gorky Automobile Plant staff successfully mastered new production processes, continuously increased the output of tanks and tanks engines, mortars and ammunition. It was impossible to imagine, that a man is able to work continuously for 20-30 hours. But now workers, fulfilling the tasks of the front, did not go out of the plant day and night. In the foundry the oven broke down. With the risk of his life electrician NK Sorokin together with his assistant AV Lupov began repairing the oven, without cooling it. The same day it was repaired. Emergent military order was fulfilled in time.

The restructuring of manufacture to a military way of production was connected with the problem of cadres. Thousands of people went to war, and the front imperatively required the new production. At the Gorky Automobile Plant, just like nationwide, powerful patriotic movement of women for mastering the new professions began. They replaced husbands and brothers, came to machine-tools, persistently mastering new specialities, for a long time have not abandoned the workshops fulfilling military orders. Only in the first month of war more than 1500 housewives came to the factory. Practically there was no such profession which was not mastered by soviet patriots. More than 500 women in short period successfully mastered difficult (male) professions - they became blacksmiths, steel founders, warmers, etc. Amid the workers awarded at the end of 1941 for selfless labor there were many women: PE Mokshina, NV Vorobyova, TI Maslennikova, DK Emelianova, MV Malysheva, AV Alexandrova and others.

The factory's staff had difficult technical and organizational tasks. If to pre-war preparing, setting up and mastering of the passenger car M-1 took two years and the significant quantity of import equipment, and mastering of more difficult weaponry was ended at the plant in five months without any additional equipment. At the enterprises new processes were arranged: the production of rubber and its parts, the manufacturing of carbide, metal rolling etc. Because of absence of metal sheets the plant had to begin the output of trucks with wooden cabins.

Understanding the importance of Gorky city as a large industrial centre, enemy tried to paralyze the activity of one of the principal armories of the country. Workers met courageously the first air raids. Thousands of workers, engineers, technicians, housewives, students came out after work and learnt to construct bomb-proofs. The hundreds of groups to struggle with incendiary bombs functioned at the enterprise. The workers gave more and more tanks, tank's engines, military machines, mortars, ammunition to the front every day.

Thanks to the great organization work and selfless labor of the staff of GAZ at the end of 1 941 the restructuring of manufacture to the military rails was mainly ended. The output of production for the front (except the automobiles) grew from month to month.

Movement for combining of professions at the plant was increasing. In august of тисяча дев'ятсот сорок одна there were 668 people who were mastering several specialities. At the beginning of october the members of YCL of the plant set a new form of socialist competition - front brigades. In a few days, front brigades were created in many workshops. On 15 october of 1 941 32 front brigades were functioning at the plant, which united 256 young patriots. The first front brigade of V. Shubin, V. Tikhomirov, I. Yakimenko, V. Shabaev, P. Davydova, F. Liubavin and others displayed the examples of genuine labor heroism.

In the short time-limits the plant mastered the manufacturing of a new tank T-70 and armored car. For the development of the constructions of the new types of light tanks and armored cars, the main designer of the plant AA Lipgart, deputy of the main designer NA Astrov and designer VA Grachev were awarded «The Goverment bonus».


* * *


The summer of 1943 brought the difficult trials to the warriors of the Soviet Army and the workers of the plant.

On the 4 of june, 1943 at 23:40 the air alert was declared. The enemy dropped high-explosive and incendiary bombs on the plant, lighted by the enemy's missiles. A lot of workshops, houses of Sotsgorod, offices, building were burnt. Water-supply was broken, there was nothing to extinguish the fires. In many workshops the wooden walls were set in fire. The substation, which was receiving the electricity from Gorenergo was put out of action by splinter of bomb. The plant was in the flame. More than 100 high-explosive bombs were dropped to the plant on the first day of air-bombing. Blacksmith №3, chassis workshop, the main conveyer, partially spring workshop and another workshops were put out of action. Several houses, children's garden, a hospital were destroyed in the plant's settlement.

But the enemies continued air-bombing. From 4 to 22 of june of 1943 they appeared at the same time over the plant. Many workshops were destroyed or capitally damaged, arterial communication networks were seriously damaged, the production cycle was impaired. At all enterprise 50 buildings and constructions, more than 9 thousand metres of conveyers, 5900 units of process equipment, 8 thousand of engines, 28 cranes, 8 workshops substations, 14 thousands of kits of instruments and many other were destroyed or damaged.

But despite the destructions, the plant continued to live and to work. The largest Gorky factories: «Red Sormovo», «The engine of revolution», «Red Etna», the aeronautic factory of Orjonikidze and other enterprises were engaged in reconstructive work. Workers, restoring the plant, at the same time increased the tempoes of manufacturing. And on the 18 of august of 1943 all the workshops of the Gorky Automobile plant were working.

28 of october, 1943 plant workers and builders reported to the national Committee of Defense about the plant recovery. The manufacturing program of the IV quarter of 1 943 to goods production was fulfilled 121%. Annual plan was completed ahead of time, on the 17 of December.

Victory was provided not only in the workshops of the factory, but also in design bureaus. The outstanding designers were AA Lipgard, VA Dedkov, VA Grachev, NA Astrov, AM Kriger, IN Sorochkin, LV Kostkin, VK Rubtsov, NI Efimov, NF Denisiuk. They all were awarded by the local authorities and the government for their work. At the beginning of 1945 by efforts of the chief-designer AA Lipgard, designers AM Kriger, YN Sorochkin, LV Kostkin and other talanted designers new lorry automobiles GAS-53, GAS-AAЂЂ, GAS-63, car M-20 «Victory» ( «Pobeda») were created.

At that time Soviet soldiers successfully stormed Berlin. The news about our victory was brought out among the workshops of the plant. Two hours later the order which was the shortest one in the war period under signature stamp «urgently» appeared - 1293. The factory director IK Loskutov congratulated workers on their great victory , and the day of 9 th of May was declared completely out of work for all workshops and departments. Thousands of tanks, automotive installations and lorries were given to the front by GAZ during the years of the Great Patriotic War. For success in the all-union socialist competition the Red Banner of GCD was given to the GAZ staff for 33 times. The Red Banner GCD as the symbol of courage and labor heroism was passed over to them for eternal storage.


Literature


  1. «Gorky Automobile Plant», Moscow, 1981.

  2. «Gorky Automobile Plant», Moscow, 1964.

  3. «Labour and deed write the history», Gorky, 1981.

  4. The materials from the archive of GAZ.


анотація


1 січня 1997 року акціонерному товариству «ГАЗ» виповнюється 65 років.За всі ці роки Горьковський автомобільний завод (пізніше ВАТ «ГАЗ») пройшов величезний шлях розвитку. Було освоєно виробництво великої кількості різних типів вантажних і легкових автомобілів, а також військової техніки. Завод завжди стояв на передових рубежах вітчизняного автомобілебудування.

Історія Горьківського автомобільного - одна з славних сторінок історії нашої країни. У важкі роки Великої Вітчизняної війни автозавод в найкоротші терміни перебудувався і почав давати фронту військову техніку. Саме про це важкому періоді в історії заводу я і хотів би розповісти в моїй роботі. І, звичайно, перш за все моя розповідь буде про людей, які героїчно трудилися в тилу на Горьківському автомобільному заводі.

«Все для фронту, все для перемоги» - під таким девізом працювали, не шкодуючи сил, автозаводци все 1418 суворих військових днів. На місце пішли на поле битви чоловіків стали жінки, підлітки. Виконуючи завдання фронту, люди цілодобово не виходили з цехів.

За роки війни завод став справжньою кузнею зброї: танки, самохідні установки, бронеавтомобілі, боєприпаси, навіть легендарні «Катюші» і багато іншого озброєння народжувалося в цехах.

На розбитих фронтових дорогах горіли "полуторки" і самохідки, йшли під лід Ладоги, рятуючи життя людей. Ішли в безсмертя ... Як і тисячі автозаводцев, що не повернулися з Великої Вітчизняної. Як і тисячі автозаводцев, загиблих на своїх робочих місцях під час нальотів фашистської авіації. Вічна їм пам'ять!

Горьковський Автомобільний завод

в роки Великої Вітчизняної війни.


... 22 червня 1941 року. Цей недільний день був для автозаводцев по-незвичайного святковим. Напередодні, в суботу, з конвеєра зійшов ювілейний мотор. Мільйонний мотор! Заводська багатотиражна газета "Автогігант» вийшла з помітним заголовком через усю газетну смугу: «Є мільйонний мотор!». «Горьковская комуна» вітала автомобілебудівників з великою трудовою перемогою. По радіо йшов концерт за заявками передовиків виробництва.

Вже з ранку на трамвайних і автобусних зупинках людно. Одні прямували в Стрігінскій бор на масове гуляння, інші на Окський пляж, любителі спорту поспішали на стадіон. Усюди веселе пожвавлення, радісні обличчя, музика. Хто міг подумати, що через лічені години все це круто зміниться? Хто міг знати, що вже змінилося ...

О першій годині дня з репродуктора почулися гучні удари метронома. Вони насторожували, змушували зменшити крок, зупинитися. А через мить сувора грізна звістка сколихнула і вразила людей. Вона увірвалася в їхнє життя коротким і страшним словом: «війна!». Разом перекинувся мирний уклад, порушився звичний трудовий ритм, кожен по-новому глянув на своє місце в житті. Як присягу на вірність, як клятву сприйняли автозаводци заключні слова урядового повідомлення: «Наше дело правое. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами!".

З Соцмістечко, Стрігінскій бору, з Окського пляжу до прохідних автозаводу кинувся людський потік. Незважаючи на недільний день, автозаводци йшли на свої ділянки, до своїх верстатів, робочих місць.

Потужною хвилею прокотилися по цехах і відділам велелюдні мітинги. Майоріли на вітрі щойно написані гасла: «Все, як один, на захист Батьківщини!», «Розгромимо фашистських агресорів!», «Відповімо на удар ворога нищівним ударом!», «Кожен повинен вимагати від себе і від інших дисципліни, організованості, самовідданої роботи ». Гнівно і схвильовано звучали виступи робітників, інженерів, службовців.

Годиною пізніше на площі біля головної прохідної відбувся общезаводской мітинг. Один за одним піднімалися автозаводци на імпровізовану трибуну. Їх виступи були пронизані однією думкою - віддати всі сили, а якщо буде потрібно, то і життя справі перемоги. Кожен серцем відчував: перед такою єдністю, такий згуртованістю не буде стояти, ніякому ворогу. Море рук злетіло над площею, коли одностайно приймалася загальна резолюція: «... Ми оголошуємо себе мобілізованими на захист нашої улюбленої Батьківщини і готові трудитися і боротися, не шкодуючи сил, до повної перемоги над ворогом!»

І тут же до президії мітингу стали надходити перші заяви з проханням, з вимогою негайно направити їх на фронт. Заяви патріотів, написані за велінням серця на листочках із записників, на бланках робочих нарядів, на куточках ранкових газет.

Багато учасників мітингів, змінивши святковий одяг на робочі спецівки, в той же день встали до верстатів, агрегатів, машин. Усвідомлюючи всю глибину небезпеки, яка загрожувала Батьківщині, автозаводци поклялися працювати не покладаючи рук, не рахуючись з часом, відчуваючи себе на заводі, як на лінії вогню, а у верстатів - як у знарядь.

22 червня майстер інструментально-штампового відділу Шабанов разом з робітниками своєї зміни шліфувальником Дорогавцева, слюсарем Рикалін, фрезерувальником штокової і іншими виконували відповідальне завдання, не виходячи з цеху 21 годині. У звичайних умовах на цю роботу треба було б чотири дні. У той же день строгальщик-багатоверстатник майстерні гарячих штампів Н. Н. тулумбасів на строжке відповідальних деталей виконав три змінні норми. Зміна майстра колісного цеху А. І. Бондарчука 24 червня досягла небувалого рекорду. При нормі 2600 коліс за зміну було зібрано 3030, на другий день - 3416. Кращий строгальщик ремонтно-механічного цеху В. Д. Пастухов перевиконав норму в 4 рази і після закінчення зміни до першої години ночі працював над виконанням іншого термінового завдання. Подібних прикладів трудового героїзму були десятки, сотні.

О першій годині суворих випробувань сотні автозаводцев почали брати в облогу партком, комітет комсомолу, військкомат. У своїх заявах вони просили направити їх добровольцями на фронт, щоб із зброєю в руках виступити на захист своєї Батьківщини. 22 червня від автозаводцев надійшло понад 100 заяв, 23 червня - 160 заяв, число їх росло з кожним днем.

Гарячою любов'ю до своєї Батьківщини, глибокою вірою в перемогу над ворогом була перейнята колективний лист автозаводцев своїм товаришам, які від'їжджають на фронт. Опублікована 1 липня 1941 р сторінках обласної газети «Горьковская комуна» і заводської багатотиражки, воно закликало кріпити єдність фронту і тилу, віддати всі сили на розгром ворога: «Проводжаючи вас в Червону Армію, ми обіцяємо працювати так, щоб дати нашій армії в надмірній кількості снарядів, кулеметів, танків, літаків, автомобілів ... А якщо завтра країна призве нас до лав Червоної Армії, ми так само, як і всі, зі зброєю в руках підемо нещадно бити ворога. У верстатів нас замінять дружини, матері, сестри ».

Яскравим проявом патріотизму, готовності автозаводцев стати на захист Батьківщини стало створення народного ополчення. За велінням серця в народне ополчення йшли люди різного віку і професій. Всіх їх об'єднувало єдине прагнення - зі зброєю в руках відстояти свободу і незалежність Вітчизни. За короткий час ополченцями стали близько 10 тисяч автозаводцев. Після напруженого робочого дня, незважаючи на втому, вони навчалися стрілецької справі, вміння володіти рушницею, кулеметом, гранатою.

На даний штаб з підготовки бойових резервів перетворився по суті комітет комсомолу заводу. Сотні комсомольців відправлялися на роботу інструкторами ПВХО і керівниками груп самозахисту. У цехах створювалися спеціальні комсомольсько-молодіжні загони з охорони промислових об'єктів, по боротьбі з пожежами, зі шпигунами і диверсантами, з ворожими парашутними десантниками. Автозаводці брали шефство над військовими госпіталями, допомагаючи медперсоналу доглядати за пораненими бійцями, виступали з концертами художньої самодіяльності, готували подарунки захисникам Батьківщини.

Варто також сказати про службу воєнізованої охорони заводу (ВОХР). Я хотів би навести спогади колишнього командира 2-го зведеного загону ВОХР Желвакова А. В. з охорони Горьковського Автомобільного Заводу в роки Великої Вітчизняної війни:

«У ніч з 4-го на 5-е листопада 1941 року був здійснений масований наліт фашистської авіації на Горьковський Автомобільний завод.

Загороджувальний зенітний артилерійський вогонь, винищувальна авіація не дала прорватися ешелону ворожої авіації на автогігант. Однак окремим бомбардувальникам вдалося прорватися.

В результаті був зруйнований вибухами бомб від серійно-залпового бомбометання і охоплений полум'ям навчальний комбінат, частково зруйнований транспортний цех. Ряд бомб було скинуто в Соцмісті.

Під час нальоту ворожої авіації на автомобільний завод начальник зведеного загону товариш Нікітін перебував на командному пункті, а я керував резервами зведеного загону і постами наземного і повітряного спостереження, територія ВОХР і прилеглої місцевості, яка перебувала в штабі зведеного загону.

Пост повітряного спостереження на території загону ВОХР повідомив, що сильний вибух стався в районі військового містечка.

На цій території було влаштовано багато щілин для укриття сімей працюючих на ГАЗі і сімей воєнізованої охорони.

Командиру окремого загону товаришеві Гамаеву мною було дано завдання розвідати місцевість від військового містечка і до головної прохідної заводу. У разі завалу людей в щілинах або виявлення поранених надати їм допомогу.

Через 25 хвилин командир товариш Гама по телефону доповів: «Бомба вибухнула біля мас ентузіастів, навпроти управління заводу. Є поранені, мед-сан служби надають їм допомогу. Населення військового містечка не постраждало. Прямую в зведений загін. »

Наліт ворожої авіації тривав до початку світанку.

Пост наземного спостереження повідомив про те, що фашистська авіація застосовує отруйні гази, є запах хлору. Я подзвонив про це на командний пункт. Командир 2-го зведеного загону товариш Нікітін відповів: «Командним пунктом команд« Газ! »Не давалося.»

Хімічної розвідкою зведеного загону було встановлено, що біля під'їзду гуртожитку зведеного загону ВОХР була розбита пляшка з соляною кислотою. При взаємодії кислоти зі снігом утворився туман і запах хлору.

Після семи годин було дано відбій. Натиснувши на всі важелі комутатора я дав команду: «Відбій! Всім начальникам караулів доповісти про результати нальоту ворожої авіації на об'єкт і стан особового складу. »1


* * *


Війна різко змінила умови і завдання роботи підприємств промисловості і транспорту. Необхідно було в найкоротший термін перебудувати промисловість на військовий лад, максимально використовувати всі резерви і можливості для забезпечення перемоги над ворогом. Горьковские автомобілебудівники в найкоротші терміни повинні були перейти на випуск легких танків, танкових моторів, броньовиків, мінометів, боєприпасів.

Директором заводу в цей час був Іван Кузьмич Лоскутов (народився в 1900 році). Член партії з 1919 року, учасник громадянської війни. Закінчив Ленінградський політехнічний інститут. З 1934 року він в колективі горьковских автомобілебудівників. Його життєвий шлях від рядового конструктора до директора найбільшого підприємства країни характерний для багатьох автозаводцев. І. К. Лоскутов працював в Міністерстві електростанцій СРСР і Держплані РРФСР. Двічі нагороджений орденом Леніна та іншими орденами і медалями Союзу РСР.

Перебудова підприємства йшла по строго розробленому графіку. За новим планом розмістили в цехах обладнання, переглянули технологічний ланцюжок виготовлення вузлів і деталей. Самі виготовляли нові інструменти, штампи, пристосування.

Заводи міста та області ( «Червоне Сормово», «Червона Етна», Горьковський металургійний, Павловський автобусний, Кулебакскій металургійний та інші) надавали велику допомогу у своєчасній поставці броньових корпусів танків, прокату металу, нормалей, шоферського інструменту, різних матеріалів.

Виявляючи найбільше завзятість, енергію, ініціативу, колектив Горьковського автозаводу успішно освоював нові виробничі процеси, безупинно нарощував випуск танків і танкових моторів, мінометів і боєприпасів. Неймовірним могло здаватися раніше, що людина здатна безперервно працювати 20-30 годин. Але коли Батьківщина опинилася в небезпеці, робітники, виконуючи завдання фронту, цілодобово не виходили з заводу. Одного разу поламався зубонарізний верстат, на ремонт якого був потрібний тижневий термін. Виробничий графік зривався. Виправити становище взялася бригада Миколи Батурина. 36 годин безперервної роботи - і дефіцитна деталь була здана на збірку точно в намічений час. У ливарному цеху вийшла з ладу піч. Ризикуючи життям електрик Н. К. Сорокін разом зі своїм помічником А. В. лупів взялися відремонтувати піч, що не охолоджуючи її. У азбестових костюмах вони тричі проникали всередину печі. В той же день вона була відремонтована. Терміновий військовий замовлення було виконано в строк.

Перебудова виробництва на військовий лад найтіснішим чином була пов'язана з проблемою кадрів.Тисячі автозаводцев пішли воювати, а фронт настійно вимагав все нової продукції. На автозаводі, як і по всій країні, розгорнувся потужний патріотичний рух жінок за оволодіння виробничими професіями. Вони замінили чоловіків і братів, встали до верстатів, наполегливо опановували новими спеціальностями, цілими днями не покидали цехів, виконуючи військові замовлення. Тільки за перший місяць війни на завод прийшли більше 1500 домогосподарок. Практично не було такої професії, яку б не освоїли радянські патріотки. Коли Анна Мельникова проводила свого батька, коваля за професією, на фронт, вона стала працювати на його місці. Завзятість і наполегливість дозволили їй досягти високої вироблення. Анна систематично виконувала по дві з половиною норми в зміну. У жовтні 1941 року, змагаючись з ковалем Н. К. Горбунової, вона встановила рекорд. На штампуванні готової деталі вона виконала п'ять норм, а її змінниця - чотири. Стала ковалем і Анна Ложкіна. Працюючи в бригаді знатного коваля Е. В. Куратова, молода смазчіца після зміни подовгу затримувалася у кувальних машин, стежила за роботою нагревальщікамі і ковалів, опановувала їх професійними секретами. Анна досконало оволоділа складною професією, надалі їй було присвоєно звання кращого коваля заводу. Збиральництва стрижнів ливарного цеху Софія Єфремова, виконуючи термінове замовлення фронту, чотири доби не виходила з цеху. Однією з перших на автозаводі вона була нагороджена орденом Леніна.

Більше п'ятисот жінок в короткий термін успішно опанували складні "чоловічими" професіями - стали ковалями, сталеварами, нагревальщікамі, формувальники і т.д.

Серед автозаводцев, нагороджених в кінці 1941 року за самовіддану працю орденами і медалями, було чимало жінок. Серед них станочніца цеху шасі П. Е. Мокшина, фрезеровщіца Н. В. Воробйова, стерженщіца Т. І. Масленникова, прессовщіца Д. К. Ємельянова, строгальщіца М. В. Малишева, зварювальниця А. В. Александрова та інші.

Знову вставали до верстатів ветерани праці, старі виробничники, що знаходилося до війни на заслуженому відпочинку. Одними з перших повернулися на завод Анурін, Болдирєв та інші.

З перших днів війни гостро стояло питання харчування, палива, одягу. При завкомі була створена комісія з постачання робочих, яку очолила заступник предзавкома профспілки К. І. Шаронова. Було прийнято рішення доставляти гарячі обіди прямо до робочих місць. Для ослаблених і підлітків організували додаткове харчування.

Особливого значення набуло в ті роки городництво. Кожен клаптик землі був зорано і засаджений картоплею, овочами. Цехи, відділи отримували земельні ділянки, інвентар, насіння. Завод допомагав і в збиранні врожаю. Сім'ї фронтовиків перебували на особливому обліку, їм виділялися ордера на промтовари, паливо, виявлялася матеріальна допомога.

Фашистські полчища захопили промислові райони України, Білорусії, західних областей Російської Федерації. Ворог рвався до Москви. Порушилися сформовані кооперовані і економічні зв'язки з сотнями суміжних підприємств, а це призводило до перебоїв у постачанні металом, паливом і електроенергією. Для того, щоб давати фронту все більше танків, танкових моторів, автомашин, боєприпасів, необхідно було максимально використовувати місцеві резерви, ощадливо витрачати сировину і матеріали.

Перед заводським колективом стояли складні технічні та організаційні завдання. Якщо на підготовку, наладку та освоєння легкового автомобіля М-1 в довоєнний час було потрібно два роки і значна кількість імпортного обладнання, то освоєння складнішою бойової техніки було закінчено на заводі в п'ять місяців без додаткового обладнання.

На підприємствах були організовані нові, не властиві йому технологічні процеси: налагоджено виготовлення гуми і деталей з неї, виробництво карбіду, прокат металу та ін. Через відсутність запорізького автолиста завод змушений був перейти на випуск вантажівок з дерев'яною кабіною, що має м'яку дах.

У перші дні війни творчі пошуки автозаводцев дозволили не тільки освоїти, а й значно спростити технологію виробництва важливих оборонних виробів. У конструкціях ряду деталей клепка була замінена зварюванням, кування - литтям, механічна обробка - штампуванням. Все це давало економічний ефект, різко підвищувало продуктивність праці, скорочувало час на виробництво бойової техніки. Тільки заміна механічної обробки однієї з деталей штампуванням дозволило вивільнити на заводі понад 100 верстатів.

Зусилля раціоналізаторів і винахідників на заводі були спрямовані на пошук високоефективних методів роботи. У роки війни набув широкого поширення прогресивний метод автоматичного електрозварювання під шаром флюсу, розроблений академіком Є. О. Патоном.

До війни автозаводци застосовували головним чином контактне зварювання і лише в рідкісних випадках дугову електрозварювання. Перехід заводу на масовий випуск танків та іншої бойової техніки зажадав значного збільшення електрозварювальних робіт. Тільки для виконання програми з виробництва лише одного виду виробу було потрібно більше 100 електрозварників і 60 зварювальних апаратів. Встала складне завдання заново створювати великий електродний цех, навчити багато висококваліфікованих електрозварників. Але і дугове зварювання не могла повністю задовольнити потреби виробництва. У порівнянні з ручною вона підвищувала продуктивність праці лише в 2 рази. Невисоким було і якість зварювання.

Під керівництвом інженерів П. Г. Гребельника, С. І. Русакова, А. І. Гуляєва, М. М. Маркова, конструкторів М. І. Духінова і С. А. Єгорова була висунута і обгрунтована ідея освоїти на заводі новий високопродуктивний метод автоматичного зварювання. У короткий термін були спроектовані і виготовлені верстати для автоматичного зварювання, зварювальні головки, пульти управління і потужні зварювальні трансформатори. В результаті завод не тільки забезпечив виконання напруженого плану, а й отримав величезний економічний ефект. Продуктивність однієї зварювальної установки (а їх було 25) в 7 разів перевищувало продуктивність дугового електрозварювання. Кожен автоматник замінив 12-14 висококваліфікованих електрозварників, витрата електродного дроту скоротився на , Економія робочої сили на виготовлення електродів склала 90%, витрата електроенергії знизився на 41%. І подібних прикладів було чимало.

Розуміючи важливість міста Горького як великого промислового центру, ворог намагався паралізувати діяльність одного з найважливіших арсеналів країни. Стойко і мужньо зустріли автозаводци перші повітряні нальоти. Тисячі робітників, інженерів, техніків, домогосподарок, учнів виходили після роботи і навчання на будівництво бомбосховищ. На підприємстві чітко діяли сотні ланок по боротьбі з запальними бомбами, щодо усунення аварій і руйнувань. З кожним днем ​​автозаводци давали фронту все більша кількість танків, танкових моторів, військових машин, мінометів, боєприпасів.

21 жовтня 1941 року завод отримав урядову телеграму із завданням у найближчі два-три дні різко збільшити випуск танків Т-60. Автозаводці поклялися дати танки захисникам Москви. Використовувався кожну годину, кожну хвилину. Ділянки і цехи, безпосередньо пов'язані з виробництвом танків були укріплені кращими робітниками і інженерно-технічними працівниками.

Керівники заводу директор І. К. Лоскутов, начальник виробництва М. А. Пашин, головний інженер А. М. Лівшиць, голова завкому профспілки Н. Н. Шахов, головний технолог К. В. Власов, начальник конструкторського бюро В. А. Дедков , начальники цехів Г. К. Паришів, Е. Я. Глінер, А. Н. Сомов, В. І. Черепенніков, Н. В. Сазанів, А. П. Троїцький, Л. Н. Петров, секретар парткому І. В . Маркін і багато інших перейшли на казармений стан, жили в цехах разом з бригадами робітників, не виходили з заводу по кілька діб.

Колектив автозаводу з честю впорався із завданням. Рівно через місяць, 21 листопада, директор заводу І. К. Лоскутов доповідав на пленумі Горьковського обкому партії: «Автозаводці випускають тепер все більше і більше танків на добу. Жовтневий план по виробництву танків перевиконано. У грудні ми плануємо збільшити їх випуск в півтора рази. »

В результаті величезної організаторської роботи і завдяки самовідданій праці багатотисячного колективу автозаводу до кінця 1941 року перебудова виробництва на військові рейки була в основному закінчена. Випуск продукції, що йде безпосередньо на фронт (крім автомобілів) ріс з місяця в місяць: червень - 100%, липень - 107, серпень - 250, вересень -303, жовтень - 488, листопад - 817%. При цьому автозаводци освоїли і запустили в потокове виробництво такі види озброєнь, як танки, міномети, танкові мотори двох типів, автомобілі високої прохідності, снаряди, міни та багато іншої продукції.

29 грудня 1941 «За зразкове виконання завдань партії з випуску оборонної продукції» Горьковський автозавод був нагороджений орденом Леніна. Більше 150 автозаводцев були нагороджені орденами і медалями. Батьківщина гідно оцінила трудовий подвиг автозаводцев в перші місяці війни.


* * *


«Хочеш перемогти ворога на війні - план виконуй подвійно і втричі!» - це гасло військового часу закликав автозаводцев працювати не покладаючи рук, мобілізувати всі сили на розгром ворога.

Конкретне вираження це гасло отримав в широко розгорнулося русі двухсотников і трьохсотенників. Значна частина робітників була мобілізована до лав Червоної Армії, а що залишилися на виробництві давали слово працювати не тільки за себе, але і за товариша, який пішов на фронт. Це патріотичний рух відразу ж отримало широке поширення на автозаводі.

Передові двохсотенників заводу токар Василь Шубін і фрезерувальник Іван Якименко, змагаючись між собою, в 5, 10 і навіть 15 разів перевищували встановлені норми. «На другий день війни, - згадує В. Ф. Шубін, - на фронт пішли мій брат Іван і зять Петро. У перших же боях Петро загинув, сиротами залишилися четверо малолітніх дітей. Потім прийшов лист від Івана - він лежав у госпіталі. Я, як і всі, часто ходив у військкомат, рвався на фронт, але у військкоматі сказали коротко: не оббивати пороги - не допоможе, твоя гвинтівка - твій верстат. Перед очима стояли рядки з листа Івана: «Братуха, давай більше зброї!». Важко усвідомлював просту істину: кому-то треба ж бути в тилу. Вирішив працювати і за себе, і за брата і загиблого зятя. »І верстат патріота дійсно всю війну працював за кілька людей, був справжнім місцем бою. 19 жовтня В. Шубін домігся небаченої виробітку - 25 норм за зміну. Весь свій заробіток він перерахував до фонду оборони країни.

У той же час розгорнувся рух за багатоверстатне обслуговування і суміщення професій. Стругальник майстерні гарячих штампів Н. Н. тулумбасів до війни працював на двох верстатах і виконував виробничу норму на 170%. У перші дні війни він перейшов на обслуговування чотирьох верстатів, потім п'яти, перевиконуючи змінні завдання в 3-3,5 рази. Працівниця складального цеху А. Я. Макарова успішно працювала на шести верстатах. На чотирьох верстатах працювали в другому моторному цеху Силіна, Солдатов, Сурков. Зазвичай вони виконували змінні завдання на 150-160%.

Сотні робітників прагнули оволодіти суміжними професіями, дати фронту якомога більше продукції. Так, ріхтовщіца ковальського цеху Клавдія Тихонова, ущільнюючи робочий час, освоїла чотири професії: Заточника, шлифовщика, коваля і рихтувальника. Прессовщіци ковальсько-ресорного цеху Н. К. Губанова та С. А. Кузьмичева освоїли професії машиніста на парових молоти, а прессовщіца З. М. Рудневская - професії машиніста і коваля на паровий молот. Це дозволило їм систематично виконувати змінне завдання на 130-140%.

У вересні 1941 року Радінформбюро розповіло про трудові успіхи робітниці пресового цеху автозаводу Олени Боряковой. На другий день у багатьох цехах був вивішений яскравий плакат: "Ширше розгорнемо рух за суміщення професій! Вчора Радінформбюро повідомило: стахановка пресового цеху Горьковського автозаводу Олена Борякова вивчила чотири спеціальності і може тепер виконувати роботу електросварщіци, Прессовщіци, сверловщіци і наждачніци. Товариші автозаводци, дотримуйтесь її приклад! Опануйте кілька професій! Замінюйте товаришів, які пішли на фронт! »

Рух за багатоверстатне обслуговування і суміщення професій придбало на автозаводі широкого розмаху.У серпні 1941 року на підприємстві налічувалося 1359 багатоверстатників і 668 чоловік, які опанували кількома спеціальностями. На початку жовтня комсомольці автозаводу одночасно з молоддю Уралмашзавода висунули нову форму соціалістичного змагання - фронтові бригади. «Самовідданою працею надамо допомогу захисникам столиці. Будемо працювати по-фронтовому! »- цей бойовий клич молодих автозаводцев був широко підхоплений не тільки на горьківських підприємствах, а й по всій країні.

Минуло всього кілька днів, а фронтові бригади з'явилися вже в багатьох цехах. ДО 15 жовтня 1941 року на автозаводі діяли 32 фронтові бригади, які об'єднували 256 молодих патріотів. Перші комсомольсько-молодіжні бригади В. Шубіна, В. Тихомирова, І. Якименко, В. Шабаева, П. Давидової, Ф. Любавіна і інших показували приклади справжнього трудового героїзму.

Комсомольсько-молодіжна бригада колісного цеху почала працювати 23 жовтня, і в перший же день члени бригади Горшков, Русинова, Проніна, Абатурова, Кузнєцова, Рибакова, Симаков і Дегтяренко перевиконали норму в 2 рази. Колісний цех ще не знав такої високої колективної продуктивності праці; на наступний день вироблення склала 218%, а 25 жовтня - 225%. У цеху ріжучого інструменту трудилася фронтова бригада І. Якименко. У неї входили фрезерувальники А. А. Осьмушніков, Н. І. Солодухин, Д. Ф. Шагаєв, строгальщіца М. І. Lugina, заточник В. Н. Земсков, контролер П. Е. Лук'янов. Взявши зобов'язання виконати змінне завдання на 200%, вони довели вироблення до 245%. Члени бригади П. Давидової з ливарного цеху сірого чавуну в перший же день виконали змінне завдання на 225%. У механо-складальному цеху працювала бригада В. Шабаева, яка систематично виконувала змінне завдання на 600%, а в окремі дні - на 800%. Так працювали десятки фронтових бригад.

«У праці, як в бою!» - під цим патріотичним гаслом багатотисячний колектив автозаводцев виявляв небачене мужність і стійкість, з кожним місяцем нарощуючи темпи виробництва. У стислі терміни освоїв виробництво нового танка Т-70, бронеавтомобілі і аеросаней. За розробку конструкцій нових типів легких танків і бронемашин головному конструктору заводу А. А. Ліпгарту, заступнику головного конструктора Н. А. Астрова і конструктору В. А. Грачову була присуджена Державна премія.

У всесоюзному змаганні в липні 1942 року автозавод завоював друге місце, а в серпні - перше. Колектив автозаводу був удостоєний високої нагороди - перехідного Червоного прапора Державного Комітету Оборони.

У вересневі дні важких боїв на вулицях Сталінграда перед Горьківський автозаводом було поставлено складне завдання по значному збільшенню випуску бойової техніки. Робітники, інженерно - технічні працівники і службовці першого моторного цеху закликали колектив заводу оголосити першу декаду вересня фронтовий. І в цьому місяці перехідний Червоний прапор ДКО присуджується автозаводцам.

У жовтні ливарники та ковалі зі сторінок «автогігант» звернулися до робітників заводу з закликом провести декаду допомоги Сталінграда: «Будемо працювати день і ніч не покладаючи рук, не відходячи від верстатів, і забезпечимо виконання фронтових замовлень кожною зміною, кожним робочим!». Наші будні та свята тих днів - приклад масового героїзму. Ось один з них. Для випуску нової бойової машини, на освоєння якої було відпущено всього два тижні, необхідно було зробити складний штамп. 20 годин, не відходячи від електрограйнёра, працювали слюсарі Кузьмін і Нєвєжин. А коли закінчили роботу, підійшов начальник цеху: «Рятуйте. Треба терміново обробити деталі, викував новим штампом ». Після нетривалого відпочинку вони знову стали до верстатів. Повідомили додому, що живі-здорові, виконують бойове завдання. Два тижні не виходили патріоти з цеху, спали по 4-5 годин на добу. Також працювали і інші автозаводци, виконували терміновий фронтовий замовлення. через два тижні колона бойових машин попрямувала під Сталінград.

Гідний внесок у забезпечення перемоги радянських воїнів під Сталінградом вніс колектив Горьковського автомобільного. 19 грудня автозаводци рапортували Батьківщині про дострокове виконання плану 1942 року. В останні дні фронт отримав додатково значну кількість бойової техніки і боєприпасів. У 1942 році автозаводци випустили продукції в 1,5 рази більше, ніж в 1941 році. Виробіток на одного робітника зросла на 35%.

Уже в перші дні війни на автозаводі, як і по всій країні, почалося могутній рух зі створення фонду оборони, надання всебічної допомоги фронту. Автозаводці заявили про свою готовність не тільки працею, а й особистими коштами брати участь у додатковому випуску літаків, танків, гармат і іншої бойової техніки. Робітники, інженери, техніки ухвалювали рішення про відрахування до фонду оборони частини свого заробітку, компенсацій за невикористані відпустки. Раціоналізатори і винахідники перераховували в цей фонд винагороди.

Восени 1941 року автозаводци одними з перших в Горьківської області почали збір теплих речей для воїнів Червоної Армії. 10 вересня «Горьковская комуна» опублікувала лист колективу автозаводу. «Ми, - писали автозаводци, - звертаємося до всіх трудящих області із закликом прийняти разом з нами активну участь в забезпеченні Червоної Армії всім необхідним для ведення війни в зимових умовах. У кожній родині знайдеться тепла річ, яка може бути корисна бійцеві. Здавайте її до фонду Червоної Армії ». З вересня 1941 року по лютий 1942 трудящі автозаводу зібрали для воїнів 22 тисячі різних теплих речей і білизни. До Нового року, Першого травня, 7 листопада автозаводци посилали на фронт любовно приготовані подарунки, теплі, сердечні листи.

Широкого розмаху набуло на автозаводі патріотичний рух по збору коштів на будівництво авіаескадрильї і танкових колон. «Нехай мої трудові рублі важким молотом обрушаться на голову фашистського звіра, допоможуть Червоної Армії завдати йому смертельну рану», - заявив на мітингу коваль Елизар Васильович Куратов. До середини січня 1943 автозаводци зібрали на будівництво авіаескадрильї імені В. П. Чкалова і танкового корпусу «Радянський танкобудівниками» 5 125 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


* * *


Літо 1943 року приніс важкі випробування воїнам Червоної Армії і трудівникам тилу.

4 червня 1943 в 23 години 40 хвилин була оголошена повітряна тривога. На завод, освітлений ворожими ракетами, впали фугасні і запальні бомби. Горіли ковальські і ливарні цехи, будинки Соцмістечко, адміністративні будівлі. Перебиті водопроводи, не було чим гасити виникли пожежі. На багатьох цехах спалахнула маскувальна дерев'яна обшивка, руйнувалися ажурні конструкції цехів. Осколком від бомби виведена з ладу підстанція, яка бере електрострум від Міськенерго. Завод охоплений полум'ям. Начальник 2-го термічного цеху в роки війни К. Н. Шаганова згадує: «Відчуття, коли гублять справа твоїх рук, життя твоєї. Я навіть не знаю, як вам це передати. Не думайте, що це прикрашено, - але ми про життя тоді не думали.

Перша бомбування сорок третього року мене застала вдома, тому що ми жили вже більш-менш спокійно переліченням: сорок третій рік, німці вже там, у Орла.

І ось вночі - сигнал повітряної тривоги, а найголовніше - вогненно світило. Від цього світла ми і прокинулися. Вони повісили освітлювальні ракети над заводом і над Соцмісто.

Перше прагнення - бігти на завод. Ніхто не змушував, нічого не говорив, просто іншого пориву не було ... Підбігла коли до цеху - все горить. Горить весь завод, горить мій цех. »2

А ось слова Пасхіна Івана Олексійовича, працівника Горьковського автозаводу з 1934 року:

«У червні місяці 1943 року згорів колісний цех. Тоді завод методично щодня фашисти бомбили все цехи та ливарні і шасі, а головний конвеєр перетворився в сплетіння скоцюрблений конструкцій. Особливо страшно горів цех шасі, де в кожному верстаті було залито масло. Але ми колісний цех бачили своїми очима як він горів. У нього несучі конструкції даху і стін були дерев'яні і від цеху залишилися одні стовпи. Колісний цех був союзного значення так як колеса робилися на всі типи автомобілів і тому на другий же день для відновлення цеху були кинуті великі фахівці і монтажники і через 10 днів цех почав працювати, даху, стін немає, а обладнання працює і почали виходити колеса. Фашисти давно добиралися до колісного цеху, мабуть розвідка засікла цей цех як виробляє не тільки колеса, але і снаряди для гвардійських мінометів і в лютому 1943 року в глуху північ одиночний фашистський літак прорвався на завод і скинув 6 бомб, одна з них потрапила в термичка цеху , одна в мотор №2 де загинуло багато робітників. У колісному вбило молоду дівчину і кілька людей поранено ділянку реактивних снарядів не постраждав. Травильних відділення колісного цеху мало суцільно скляні стіни і щоб замаскувати освітлення стіни обшили тесом ще на початку війни і ось в 1943 році від скинутої запальнички цей тес сухий як порох перетворився на палаючу мішень для бомбардування і знову посипалися бомби на травілку де розбили цистерни з сірчаною кислотою і на наш склад пробивши в декількох місцях підкранові шляхи і розкидавши штабелі з металом. Приміщення конвеєра також було розбите ... Завод майже не оборонявся на високій частині ШИК стояла якась хлопавка з розрахунком на дівчат, близько колісного цеху стояв кулемет на тринозі. Він звичайно літак збити не міг, але світильники на парашутах збивав спритно ... За червень місяць розбомбили багато цехів залишилася цілою тільки ТЕЦ це на наше щастя. »3

У перший день нальоту на автозавод було скинуто понад 100 фугасних бомб, були виведені з ладу парова кузня кувальних машин, цех шасі, головний конвеєр, частково ресорний цех, кузня №3 та інші цехи. В Автозаводському селищі було зруйновано кілька будинків, дитячий сад, ясла, лікарня.

Ніч з п'ятого на шосте червня. Другий запеклий наліт повітряних піратів. Нові руйнування, нові осередки пожежі, нові жертви.

Третя ніч. Третій раз - повітряна тривога. І знову над заводом гірлянда освітлювальних ракет. Знову виття фугасних і запалювальних бомб. Знову покручені форми цехових прольотів, металоконструкцій, купи задимлених руїн. Знову пожежі, нові жертви. І знову самовіддана героїчна боротьба автозаводцев за свій рідний завод, за його корпусу і цехи, за його життя, за його майбутнє. У хвилину серйозної загрози вони проявляли найбільшу стійкість і мужність, разом з загонами МППО енергійно ліквідували осередки пожеж.

В результаті прямого попадання загорівся ділянку маслохозяйства цеху шасі. Швидко розповсюджувався вогонь загрожував вибухом баку з маслом. Старший майстер Б. Т. Федоричев, ризикуючи життям, запобіг вибуху бака, вирячивши його з-під вогню, тим самим врятував від руйнування знаходилося поблизу найцінніше обладнання. Перебуваючи на посаді біля складу боєприпасів, боєць охорони Грекова була відкинута вибуховою хвилею вибуху бомби. Прокинувшись, вона не розгубилася і загасила запальну бомбу, ніж запобігла неминучий вибух. Під час бомбардування в третьому механічному цеху несподівано спалахнули електролампи. Необхідно було негайно вимкнути світло. Три рази вибухова хвиля збивала з ніг працівника ОТК П. С. Прохорова, але, ризикуючи життям, він дістався до електрощита і вимкнув рубильник.

Справжній героїзм і мужність виявляли медичні працівники. Політрук медсанвзвода І. К. Лісових в ніч з 5 на 6 червня виявив бомбосховище, в якому завалило десятки людей. Не чекаючи, поки припиниться бомбардування, взвод швидко розкопав бомбосховище і врятував людей, які там.

Під час бомбардувань були і важкі втрати. На бойовому посту загинув директор філії автозаводу Герасим Кузьмич Паришів, начальник ковальського цеху Іван Васильович Китаєв, новатори виробництва Григорій Іванович Масленников та Іван Леонтійович Лишня. Посмертно вони були нагороджені орденом Вітчизняної війни I ступеня. Дбайливо зберігаючи пам'ять про славетних товаришів, автозаводци назвали їх іменами вулиці, робітничі селища.

Але фашисти, як і раніше продовжували свої нальоти.З 4 по 22 червня 1943 року гітлерівці методично в один і той же час з'являлися над автозаводом.

Автозаводу було завдано значної шкоди. Багато цехи були зруйновані або грунтовно пошкоджені, виведений з ладу ряд енергосооруженій, серйозно пошкоджені магістральні комунікаційні мережі, порушений потоковий виробничий цикл. Всього на підприємстві було зруйновано або пошкоджено 50 будівель та споруд, понад 9 тисяч метрів конвеєрів і транспортерів, 5900 одиниць технологічного обладнання, 8 тисяч моторів, 28 мостових кранів, 8 цехових підстанцій, 14 тисяч комплектів електроапаратури і приладів та ін.

Але тим не менш завод-гігант, незважаючи на руйнування, продовжував жити і працювати. До відновлювальних робіт було залучено найбільші горьківські заводи: «Червоне Сормово», «Двигун революції», «Червона Етна», авіаційний завод імені Орджонікідзе та інші підприємства.

На відновленні заводу рахунок йшов на дні і на годинник. Всіма володіла одна думка - якомога швидше підняти зруйновані цехи і корпусу, відбудувати рідний завод, пустити виробництво на повну потужність.

У героїчні дні відновлення в ході соціалістичного змагання виник рух за швидкісний ремонт обладнання, ініціатором якого була бригада слюсарів Султана Ібрагімова з ремонтно-механічного цеху. Новий, прогресивний метод, застосований патріотами, спростував технічні розрахунки, які показували, що на ремонт виведених з ладу верстатів необхідно затратити 2 282 тисяч людино-годин, що вимагало більш 3 тисяч ремонтників. Кожен член бригади виконував певну операцію: малокваліфіковані робітники виробляли розбірку верстатів і очищення деталей, ремонтники середньої кваліфікації - шабровку площин і складання вузлів, бригадир займався остаточною збіркою і налагодженням верстата. Замість 40-50 днів бригада С. Ібрагімова відремонтувала перший верстат за 9 днів, другий - за 8, третій - за 6, четвертий - за 5 днів. У виключно короткі терміни було відремонтовано 50 верстатів. 4

Велике значення отримало чудове рух майстрів, старих кадрових робітників - вставати у вільний час за верстати і працювати рядовими робітниками. Ініціатором змагання стала майстер А. Н. Воронов. На початку липня він звернувся до всіх майстрам інструментально-штампового цеху із закликом з'явитися в вихідний день в цехи і встати до верстатів. Виклик прийняли 126 майстрів. Досвідчені виробничники воістину творили чудеса. А. Н. Воронов, працюючи на трьох верстатах, виконав норму на 825%; не відставали від нього майстра А. Ф. Удод, В. І. Любимов, Н. А. Немикін і інші. 126 патріотів зробили в цей день норму 500 осіб. Наступної неділі за верстатами вже працювали 400 майстрів. Змагаючись, вони виконували по 6-8 норм. В один з вихідних днів майстер А. Ф. Удод дав 860%, В. Ф. Фокін - 800, А. П. Соколов - 720, В. Я. Павлов - 625%. Чотири майстри замінили працю 30 чоловік. Молоді робітники пишалися трудовими досягненнями наставників. Молодь прагнула оволодіти секретами досконалості своїх професій.

Чудових успіхів домігся колектив 2-го ливарного цеху. На нього було покладено завдання забезпечити траками всю танкову програму заводу. Раніше цей обсяг роботи повністю виконувався трьома ливарні цехи. З ініціативи сталевара Л. З. Броннікова в липневі дні розгорнулося рух за швидкісні плавки. Використовуючи внутрішні резерви ливарники домагалися виключно високих показників. 27 липня ливарники цеху №2 дали 6 плавок замість звичайних 3-5 на добу, 17 серпня - 7 плавок, 7-8 вересня - 8 плавок. Скоро вони стали давати по 12 плавок. Колективи інших ливарних цехів підхопили почин. 25 вересня ливарники цеху №3 видали 11 плавок, 9 жовтня - 13, вищий рекорд - 18 плавок на добу.

Швидкісні плавки різко підвищили техніко-економічні показники. Якщо раніше вироблення на одного робочого в цеху №2 становила 9,2 тонни металу, то при швидкісному методі роботи - 46 тонн; витрати часу на одну плавку з 315 хвилин скоротилися до 83; витрата електроенергії на 1 тонну рідкого металу з 1300 кВт Ч год до 613. Аналогічні показники були в 3-м ливарному цеху.

Автозаводці, відновлюючи завод, одночасно нарощували темпи виробництва. І ось 18 серпня 1943 року всі цехи Горьковського автозаводу працюють. У липні виробнича програма виконана на 127%. Заводу вручено перехідний Червоний прапор Державного Комітету Оборони.

Справжній трудовий героїзм проявляли будівельники. Десятки бригад каменярів, теслярів, штукатурів оголосили себе фронтовиками, не виходили з будівельних майданчиків поки не перевиконували змінне завдання в 1,5-2 рази. За цей час автозаводци стали випускати броньований автомобіль БА-64 поліпшеної конструкції з широкою колією, вантажний автомобіль з модифікованої кабіною. Відновили випуск легковий повнопривідний машини ГАЗ-67, опановували виробництво самохідних установок СУ-15. У жовтні перші самохідні установки з маркою Горьковського автозаводу пішли на фронт.

28 жовтня 1943 року в Державний Комітет Оборони автозаводци і будівельники відправили рапорт про відновлення заводу.

За дострокову ліквідацію наслідків нальотів ворожої авіації, за успішне виконання завдань ДКО з освоєння виробництва нових видів бойових машин і озброєння, за вдосконалення бойової техніки і зразкове постачання фронту військовою продукцією завод 9 березня 1944 був нагороджений другим орденом - орденом Червоного Прапора.

Завод продовжував набирати сили. Безперервним потоком йшли на фронт танки і самохідні установки, броньовики і автомобілі, міномети і боєприпаси.


* * *

Перемога Червоної Армії під Курськом завершила корінний перелом у ході Великої Вітчизняної Війни. До листопада було звільнено майже радянської території, захопленої німецько-фашистськими окупантами. Але незважаючи на це для перемоги необхідно було не послабляти, а навпаки ще більше нарощувати темпи виробництва нових видів озброєнь. Саме тому на Горьківському автомобільному тривали бої за подальше збільшення випуску продукції.

По всій країні були відомі доблесні справи фронтової бригади Василя Шубіна. Її колектив домігся в один з днів небаченої на заводі рекордної вироблення. Виробниче завдання було виконано на 1134%. Він сам дав за зміну 25 норм, затиловщік Василь пилові виконав завдання на +1778%, шліфувальник Євген Родіонов - на 1186%. Така висока продуктивність виникала в результаті правильно організованої праці, ущільнення робочого дня, впровадження раціоналізаторських пропозицій, переходу на багатоверстатне обслуговування, суміщення професій. Бригадир досконало володів чотирма спеціальностями, Е. Родіонов і В. пилові - трьома. За роки війни В. Шубін виконав 24 річні норми. За воєнні роки бригада виготовила надпланової продукції майже на 1 мільйон рублів.

Колектив заводу з честю справлявся зі своїми зобов'язаннями. Виробнича програма IV кварталу 1943 року по товарній продукції була виконана на 121%. Річний план був завершений достроково, 17 грудня. За підсумками всесоюзного соціалістичного змагання в 1943 році автозаводцам 9 раз присуджувалося перехідний Червоний прапор ДКО і перша премія.

Творча думка робітників, інженерів, техніків наполегливо вишукувала невикористані внутрішні резерви, висувала нові ефективні пропозиції щодо вдосконалення технологічного процесу, раціоналізації праці, збільшення випуску бойової продукції. Це було тим більш необхідним, так як виробнича програма на 1944 р в порівнянні з попереднім роком була збільшена автозаводу на 25%.

Великий економічний ефект був отриманий при удосконаленні технології термічної обробки одного з трудомістких виробів. Раніше тільки на нагрів в камерних нефтепечах витрачалося не менше 5 годин, завантаження представляла виключно трудомісткий процес. Інженери М. І. Борисов та Г. І. Масленников сконструювали і виготовили електроагрегат, в якому виріб під загартування нагрівалася струмами високої частоти. Нагрівання проводився протягом всього 11-12 хвилин, тобто час нагрівання вироби під загартування скорочувалася в 25 разів. Значно підвищувалася продуктивність праці. Кількість кваліфікованих робітників зменшилася на 15 осіб. Витрата мазуту скоротився в 3 рази.

У 1943 році автозаводци впровадили 7250 раціоналізаторських пропозицій, в 1944 році - 17100. Економічний ефект від раціоналізаторських пропозицій склав відповідно 17,7 і 31,7 мільйонів рублів.

«Все для фронту! Все для перемоги! »- під цим гаслом розвивалося і ширився соціалістичне змагання, в якому брало участь більше 90% автозаводцев. Під цим гаслом нарощувалися темпи виробництва 1900 двухсотников і трьохсотенників 1000 багатоверстатників, 1250 суміщають професії. Під цим же гаслом діяли 915 фронтових бригад. Захисники батьківщини високо оцінили їх самовіддану роботу. У квітні 1945 року на ім'я керівника фронтової бригади А. Ф. Удода прийшов лист Маршала Радянського Союзу Г. К. Жукова. «Гаряче вітаю Вас і весь склад Вашої фронтовий бригади з чудовими досягненнями, яких Ви добилися своєю самовідданою працею, - писав Маршал автозаводцам. - воїни-фронтовики високо цінують продукцію, створену вашими руками. Ворог вже не раз відчував на своїй спині нищівну міць наших ударів. І кожен наш боєць так само знає, що зброя, яка йому дала в руки наша Батьківщина, ніколи не підведе в бою і принесе нашому народові повну перемогу над ворогом. Зараз, коли перемога вже близька і Червона Армія бореться під стінами Берліна, потрібно ще чимало зусиль фронту і тилу, щоб остаточно добити і розгромити ворога.

Упевнений, що ваш прекрасний досвід стане прикладом для інших і допоможе всьому колективу заводу домогтися нових, ще більших успіхів в героїчну працю для справи перемоги ».

Перемога кувалася не тільки в цехах заводу, але і в конструкторських бюро. Видатними конструкторами, новаторами в області танкобудування і розробки інших машин військового призначення показали себе А. А. Липгарт, В. А. Дедков, В. А. Грачов, Н. А. Астров, А. М. Крігер, Ю. Н. Сорочкин , Л. В. Косткіной, В. К. Рубцов, Н. І. Єфімов, технолог Н. Ф. Денисюк. За видатні роботи в області танкобудування і оборонної техніки вони були удостоєні в роки війни Державної премії.

На початку 1945 року творчими зусиллями головного конструктора А. А. Ліпгарта, начальників бюро А. М. Крігера і Ю. Н. Сорочкіна, провідного конструктора А. Д. Просвирнина, конструкторів В. Н. Борисова, С. А. Зісліна, Д . М. Горохівського, Л. В. Косткіна, Н. Г. Мозохин і інших були створені нові вантажні автомобілі ГАЗ-53 з 6-циліндровим двигуном замість застарілої моделі ГАЗ-АА, ГАЗ-63 з двома провідними мостами, легковий автомобіль М- 20 ( «Перемога») з новим 4-циліндровим двигуном. Дослідні зразки цих автомобілів були представлені урядової комісії і затверджені для виробництва.

Зведення Радінформбюро приносили радісні вісті. Радянські воїни штурмували лігво ворога - Берлін. І ось вона, довгоочікувана перемога! Вночі о 2 годині 10 хвилин пролунав спокійний і урочистий голос диктора, який сповістив про переможний закінчення Великої Вітчизняної війни. Звістка блискавично рознеслася по цехам автозаводу. Всі, хто працював в нічну зміну, тріумфально, зі сльозами радості обіймали один одного, вітали: «Перемога! Перемога! »

Через дві години під грифом «терміново» вийшов наказ по заводу. Це був, мабуть, самий короткий за всю війну наказ - №293. Він був терміново розмножений і розклеєний у всіх цехах і відділах та переданий по заводському радіо. Директор заводу І. К. Лоскутов поздоровляв колектив з великою перемогою. День 9 травня оголошувався повним неробочим днем ​​для всіх цехів і відділів.

Батьківщина високо оцінила героїчний труд автозаводцев в завершальний період війни. 16 вересня 1945 року колектив Горьковського автозаводу був нагороджений третім орденом Вітчизняної війни I ступеня.

Тисячі танків, самохідних установок і автомашин дав фронту автозавод в роки Великої Вітчизняної війни.За успіхи у всесоюзному соціалістичному змаганні славному колективу 33 рази присуджувалося перехідний Червоний прапор ДКО. Перед священним Прапором автозаводци урочисто клялися віддати всі сили, а якщо буде потрібно - і життя в ім'я перемоги. Червоний прапор ДКО як символ мужності і трудового героїзму автозаводцев передано їм на вічне зберігання.

Використовувана література.


  1. «Горьковський автомобільний», Москва, «Думка», 1981.

  2. «Виробниче об'єднання ГАЗ», Москва, «Мир искусства», 1991.

  3. Словник-довідник «горьковчане у Великій Вітчизняній війні», Волго-Вятское книжкове видавництво, © 1990.

  4. «Праця і подвиг історію пишуть», Горький, Волго-Вятское книжкове видавництво, 1981.

  5. «Горьковський автомобільний», Москва, Профиздат, 1964.

  6. Велика кількість матеріалів з архіву музею ВАТ «ГАЗ».


1 «Спогади колишнього командира 2-го зведеного загону ВОХР Желвакова А. В. з охорони Горьковського Автомобільного Заводу в роки Великої Вітчизняної Війни.», Архів ГАЗу.

2 «Горьковський Автомобільний», Москва, изд. «Думка», 1981

3 Пасхін І. А. «Горьковський автозавод в роки мирного розвитку і воєнний час 1934-1968 р.р.», архів ГАЗу (орфографія і пунктуація автора збережені).

4 Всі дані отримані зі словника-довідника «горьковчане у Великій Вітчизняній війні», Волго-Вятское книжкове видавництво, © 1990


анотація

Історія ВАТ "ГАЗ" - одна з найцікавіших сторінок в історії нашої країни. У своїй роботі я намагався дати уявлення про становлення і розвиток прославленого підприємства, розповісти про його людей, долі яких пов'язані з автозаводом.

ГАЗ будувався у важкі для нашої країни 30-і роки, і в найкоротші терміни зайняв провідне місце у вітчизняному машинобудуванні.

ГАЗ вніс великий вклад в перемогу нашого народу над ворогом в роки Великої Вітчизняної війни, проявивши себе справжнім героєм. Розповідаючи про ГАЗі я не можу не згадати людей, які під гаслом "Все для фронту, все для перемоги! ", Не шкодуючи себе, працюючи день і ніч, перевиконували план у кілька разів.

Також я хочу показати, що в післявоєнні роки завод не тільки одним з перших перейшов на випуск мирної продукції, а й став розвиватися і нарощувати виробництво. Автомобілі з маркою "ГАЗ" стали відомі далеко за межами нашої країни.

В даний час ВАТ "ГАЗ" є одним з небагатьох підприємств Росії, у великій кількості випускають конкурентоспроможну продукцію, що користується попитом. ВАТ "ГАЗ" впроваджує сучасні технології, освоює виробництво нових моделей автомобілів. Про це я хочу детально розповісти в своїй роботі.


вступ

У своїй курсової мені хотілося б відзначити, що народжений в роки першої п'ятирічки Горьковський автомобільний завод готуватися відзначити своє 65-річчя. Його життєвий шлях насичений багатьма подіями, він складний і часом суперечливий. Але це - наш шлях, нелегка доля нашої країни і вона не може не хвилювати. Завод жив єдиної з країною життям. Тут в 30-і роки вперше в СРСР було освоєно конвеєрне потокове виробництво автомобілів. Завод будував нові цехи, проектував і збирав автомобілі, захищав Батьківщину від ворога, розвивався і ріс. Були прорахунки, помилки, але були успіхи, і досягнення. Пройшли роки, але і сьогодні Горьковський автомобільний завод займає особливе місце у вітчизняному автомобілебудуванні. Він єдиний випускає як вантажні, так і легкові автомобілі. І, може бути, за масштабами виробництва автозаводи, народжені в останні десятиліття пішли вперед, але ГАЗ, який віддав їм чимало своїх фахівців, зберіг за собою роль майстри-універсала.

Своїм народженням і розвитком Горьковський автомобільний значною мірою зобов'язаний багатьом чудовим людям, які пов'язали з ним свої долі. За 65 років на заводі склався багатотисячний високопрофесійний колектив. І не дивно, що багато заводські фахівці стали значними організаторами виробництва, вченими, головними конструкторами і технологами підприємств галузі. Серед передовиків виробництва, знатних людей країни чимало які пройшли школу ГАЗу.

Виробниче об'єднання «ГАЗ» зберегло своє провідне становище в галузі. Воно стоїть в ряду флагманів автомобілебудування і його 65-річний трудовий шлях - наочне тому свідчення.


З чого все починалося

На рубежі 20-30-х років Радянський Союз став на шлях індустріалізації. Поряд з десятками інших галузей промисловості отримало розвиток і автомобілебудування.

4 березня 1929 року голова ВРНГ СРСР В. В. Куйбишев підписав наказ про будівництво автомобільного заводу. Фахівці СРСР не мали досвіду автомобілебудування, особливо з організації масово-потокового виробництва. Вирішено було звернутися до автомобільним компаніям США, куди в травні 1929 року виїхала урядова комісія на чолі з заступником голови ВРНГ СРСР В.І.Межлауком і 31 травня 1929 року була підписана угода.

Компанія «Форд мотор корпорейшн» зобов'язалася надавати СРСР технічну допомогу і консультацію в будівництві автозаводу, в організації виробництва легкових і вантажних автомобілів, дозволявся доступ на заводи компанії радянських фахівців і практикантів в кількості 50 чоловік щорічно.

Товариство з обмеженою відповідальністю в США «Остін і К о» взяло участь в розробці технічного проекту і робочих креслень архітектурно-будівельної частини заводу. Для реалізації намічених планів Президія ВРНГ СРСР утворив комісію, головою якої був призначений начальник Автостроя С.С.Дибец. Комісія у складній обстановці проводила в США напружену роботу по виконанню договорів, вирішуючи численні й різнобічні питання з проектування та будівництва Нижегородського автозаводу, по підбору та закупівлі обладнання.

За договором з Фордом в США виїхала група радянських фахівців. У місті Детройті було створено проектне бюро, де на папері народжувався автогігант.

Місце будівництва заводу в наказі ВРНГ не зазначалося. У пресі називалися Москва, Ленінград, Ярославль і інші міста і райони. Кожне з цих місць мало певні переваги, але в комплексі вони були сконцентровані в Нижньому Новгороді. Тут були досить розвинена металообробна промисловість і кваліфіковані кадри, лісові та водні ресурси, можна було також забезпечити дешеву перевезення напівфабрикатів і готової продукції.

30 березня 1929 на нараді в ВРНГ СРСР з представниками Нижнього Новгорода обговорювалося питання про місце будівництва заводу. 6 квітня 1929 Президія ВРНГ СРСР ухвалив намітити попередній район споруди заводу близько Нижнього Новгорода. У травні 1929 року в Нижній Новгород прибула комісія та розпочала роботу з обстеження місцевості по обидва береги річки Оки. 22 червня було прийнято рішення будувати завод на лівому березі річки Оки в районі села Монастирок. 2 травня 1930 року - історичний день-день закладки автозаводу.


Будівництво автогіганта

Після велелюдного мітингу будівництво автозаводу почалося з того, що в фундамент побутових ковальського корпусу було закладено перший камінь. На наступний днів 3 травня було розпочато будівництво механоскладального корпусу, 21 травня - пресового корпусу. У будівництві особливо відзначилася молодь. Комсомольсько-молодіжні бригади-комуни В. Сорокіна, Г.Переходнікова, О.Прянішніковой стали відомі далеко за межами Нижегородського краю. Майже 30 тисяч чоловік працювало на будівництві заводу. Ентузіазм, ударничество, висока особиста відповідальність кожного з його учасників дали фантастичний результат - через 18 місяців будівництво було закінчено.

У підготовці до пуску заводу складним завданням був монтаж устаткування. У 30 величезних корпусах треба було змонтувати 4500 верстатів і агрегатів, 8 тисяч електромоторів. Таких масштабів машинобудівні заводи СРСР ще не знали. Монтажних робіт на Нижегородському автозаводі було виконано на 20 млн.руб. більше, ніж на Сталінградському та Харківському тракторних заводах разом узятих. Монтажні роботи велися в складних умовах. Не вистачало мостових кранів, такелажні пристрої. Але робочі сміливо долали ці труднощі, їм допомагали іноземні та радянські фахівці. Два місяці йшла напружена підготовка до пуску автогіганта.

Була проведена велика і важлива робота з підготовки великої армії кваліфікованих автомобілебудівників. На навчальних базах Автостроя вона почалася з 1930 року: на базі №1 при Нижегородському судноремонтному заводі імені В.І.Ульянова готувалися монтажники, ливарники, токарі, слюсарі, фрезерувальники; на базі №2 при Автостріт навчалися комсомольці, спрямовані райкомом ВЛКСМ, серед них були демобілізовані червоноармійці і червонофлотці; навчальна база №3 на заводі «Гудок Жовтень» готувала робітників для головного конвеєра автозаводу; на курсах Центрального інституту праці (ЦІТ) велася підготовка слюсарів-інструментальників. ДО 15 грудня 1931 роки для першої зміни завод мав 11503 людини (робітників-7242, ІТП-1743, службовців-1824 молодшого обслуговуючого персоналу-694).

У 1932 році повернулися на автозавод проходили виробниче навчання на підприємствах Москви, Ленінграда, Сталінграда, Ростова-на-Дону, Харкова близько 600 кваліфікованих ковалів, верстатників та робітників інших спеціальностей. Група радянських фахівців вчилася збірці автомобілів в Америці на заводах Форда.

Підготовка кадрів тривала і в процесі освоєння виробництва. 1 січня 1932 року завод став до ладу діючих підприємств країни. У будівлі ремонтно-механічного цеху відбулося урочисте засідання, де було зачитано рапорт про готовність до пуску заводу. Ось тільки головні дані, що характеризують обсяг виконаних робіт:

укладено бетону 230000 куб.м.

освоєно металу 25000 тонн

засклений корпусів 186000 кв.м.

під землею укладено різних труб

загальним протягом 247 км.

Змонтовано обладнання 5847 монтажних одиниць

кубатура виробничих корпусів

і заводських споруд 2186000 куб.м.

внутрішньозаводські і підземні шляхи

(Залізничні) 38 км.

Прокладено шосейних доріг 22 км.

Крім того було побудовано 50 чотириповерхових будинків, 10 каркасних, 18 стандартних, 48 щіткових, 40 будинків американського селища, 100 бараків, хлібозавод на 3500кг хліба в день, фабрика-кухня на 150 тисяч страв, школа на 1800 чоловік, лазня, пральня.


Перша продукція.

В обстановці численних труднощів і недоробок молодий колектив автогіганта почав підготовку до складання перших автомобілів марки ГАЗ-АА. Робітники, майстри, інженери, освоювали ковкий чавун, кольорове лиття, вивчали верстати і машини, штампування складних деталей, ліквідовуючи одночасно недоробки.

І ось 29 січня 1932 року в 19 годин 15 хвилин під оплески і крики «Ура», звуки заводської сирени зійшов перший півторатонний вантажівка марки ГАЗ-АА. Ці автомобілі протягом майже трьох десятків років служили безвідмовно у всіх галузях народного господарства. Вони возили цеглу, зерно, пошту і продукти. На них в роки війни транспортували боєприпаси і солдатів. Ці дуже прості і надійні машини-«полуторки», як їх любовно називали шофери, можна було зустріти в будь-якому куточку країни.

В знак подяки автомобілю-трудівника і як символ трудової доблесті автозаводцев ГАЗ-АА встановлено на постамент біля воріт Головною прохідної автозаводу. 6 грудня 1932 з конвеєра зійшли і перші легкові автомобілі ГАЗ-А. Одночасно з будівництвом Нижегородського автозаводу на 2-х підприємствах «Гудок Жовтень» в Н. Новгороді і заводі ім.Кім в Москві проводилася збірка вантажних і легкових автомобілів з імпортних деталей. По суті обидва цих заводу стали школою з освоєння новітніх методів масового виробництва. Отриманий там досвід в чималому ступені сприяв випуску машин на ГАЗі. 27 березня 1934 ЦВК СРСР за видатні заслуги будівельників і організаторів виробництва Горьковського автозаводу, що забезпечили в рекордно-короткий термін закінчення будівництва заводу і освоєння його виробництва нагородив 24 працівників автозаводу і 7 будівельників орденами Радянського Союзу.

17 квітня 1935 року з конвеєра зійшов 100-тисячний автомобіль, на якому делегація автозаводцев вирушила до Москви і 3 травня була прийнята Г.К.Орджонікідзе.


становлення заводу

Подальший розвиток підприємства йшов по шляху вдосконалення випуску моделей, нарощування виробництва, освоєння нових технологічних процесів. Росла і продуктивність праці робітників. Високими виробками прославилися тоді стахановец коваль А.Х Бусигін. Його послідовниками стали ковалі С.Фаустов, Ф.Велікжанін, станочніци А.Генералова, А.Стрюкова, А.Маликіна, слюсар Г.Масленніков.

Масове бусигінское рух за оволодіння технікою і підвищення продуктивності дало можливість в найкоротший термін освоїти виготовлення нового автомобіля М-1. 16 березня 1936 року з конвеєра зійшли перші автомобілі.

Як відомо, прототипом першого легкового автомобіля ГАЗ-А була фордовская модель. Для виробництва на Горьківському автозаводі модель «Форд» була вибрана не випадково. З точки зору умов експлуатації в нашій країні саме вони володіли рядом переваг в порівнянні з автомобілями інших марок: невеликою масою, хорошою прохідністю, простотою пристрою і технічного обслуговування.

На цьому етапі розвитку вітчизняного автомобілебудування метод запозичення зарубіжних конструкцій і технології з'явився обгрунтованим і повністю виправдав себе згодом. Він дозволяв у винятково короткий термін створити сучасне автомобільне виробництво.

Новим якісним стрибком у розвитку конструкції автомобілів Горьковського автозаводу стало створення легкового автомобіля М-1. Вже в 1933 році стало ясно, що автомобіль ГАЗ-А з відкритим кузовом «фаетон» не відповідає умовам експлуатації нашої країни, що має різноманітні кліматичні зони, тому конструктори приступили до проектування нового легкового автомобіля. Це було іспитом зрілості всього колективу конструкторсько - експериментального відділу, який повинен був в короткий час розробити конструкцію, придатну для масового виробництва, виготовити дослідні зразки і випустити в виробництво всю технічну документацію.

У 1938 році автомобіль М-1 гідно представив СРСР на Всесвітній виставці в Парижі.


Автозавод в період сталінських репресій

Є в історії автозаводу сторінка, про яку численні хронікери і літописці довгий час соромливо замовчували. Настав час згадати про тих Автозаводці, кого доля закинула в кошмари сталінських таборів. Репресії, ми зараз називаємо «сталінськими» торкнулися всіх категорій працівників заводу, але особливо важко вони відбилися на технічної інтелігенції.

Після лютневого партійного пленуму 1937 року, рішення якого по суті стимулювали репресії, арешти на ГАЗі набули масового характеру. В цей час були заарештовані найкращі фахівці заводу: головний інженер А.С.Іванов, гл.енергетік Г.М.Зельберг, заступник директора Е.М.Рубін, начальник інструментального штампового корпусу С.З.Бондарчік, нач.сбита В. С.Куканов, колишній секретар парткому А.С.Зашібаев, зам.секретаря парткому С.А.Осіпов, ватажок Автозаводським комсомольців В.Сорокін. До кінця 1937 року на заводі майже не залишилося начальників цехів. Всі були арештовані. Зазнали репресій майже всі проектанти автозаводу, які пройшли стажування в Америці. Були знищені багато іноземних фахівців, які приїхали на початку 30-х років будувати завод, налагоджувати виробництво і залишилися в СРСР.

Величезною втратою для заводу був арешт С.С. Дьяконова. У ті роки його ім'я було широко відомо нашій країні. Великий господарник, прекрасний фахівець, Дьяконов користувався на ГАЗі заслуженим авторитетом і загальною любов'ю, його дуже високо цінував нарком важкого машинобудування Г. К. Орджонікідзе. "10 років тюремного ув'язнення без права листування за активну участь в правотроцткісткой організації" - так було записано у вироку. Дьяконова тоді ще не виповнилося і сорока років. Реабілітований посмертно в 1956 році.

Але життя йшло. У 1939-1940 роки закінчилося розпочате ще при Дьяконова будівництво другої черги заводу. Були побудовані інструментально-штампувальний корпус, ливарний, арматурно-радіаторний, кузовний, моторний. Працював вже на повну потужність колісний цех.

До кінця 30-х років завод став провідним автозаводом СРСР і дав країні 450 тисяч автомобілів і на 3,5 мільярда рублів продукції. Завод освоїв і випускав 17 моделей і модифікацій автомобілів. Він справляв 68,3% усіх випущених в СРСР автомобілів.

В суботу 21 червня 1941 року на заводі відзначалася велика трудова перемога: був зібраний мільйонний мотор. А на наступний день почалася війна.


Автозавод в роки Великої Вітчизняної Війни

"Все для фронту, все для перемоги! "- під таким девізом працювали, не шкодуючи сил, автозаводци все 1418 суворих військових днів. На місце пішли на поле брані товаришів вставали жінки підлітки.

Війна різко змінила умови і завдання роботи підприємств промисловості і транспорту. Необхідно було в найкоротший термін перебудувати промисловість на військовий лад, максимально використовувати всі резерви і можливості для забезпечення перемоги над ворогом. Горьковские автомобілебудівники в найкоротші терміни повинні були перейти на випуск легких танків, танкових моторів, броньовиків, мінометів, боєприпасів.

Заводи міста та області ( "Червоне Сормово", "Червона Етна", Горьковський металургійний, Павловський автобусний, Кулебакскій металургійний та інші) надавали велику допомогу у своєчасній поставці броньових корпусів танків, прокату металу, нормалей, шоферського інструменту, різних матеріалів.

Виявляючи найбільше завзятість, енергію, ініціативу, колектив Горьковського автозаводу успішно освоював нові виробничі процеси, безупинно нарощував випуск танків і танкових моторів, мінометів і боєприпасів. Неймовірним могло здаватися раніше, що людина здатна безперервно працювати 20-30 годин. Але коли Батьківщина опинилася в небезпеці, робітники, виконуючи завдання фронту, цілодобово не виходили з заводу.

Яскравим проявом патріотизму, готовності автозаводцев стати на захист Батьківщини стало створення народного ополчення. За велінням серця в народне ополчення йшли люди різного віку і професій. Всіх їх об'єднувало єдине прагнення - зі зброєю в руках відстояти свободу і незалежність Вітчизни. За короткий час ополченцями стали близько 10 тисяч автозаводцев. Після напруженого робочого дня, незважаючи на втому, вони навчалися стрілецької справі, вміння володіти рушницею, кулеметом, гранатою.

На заводі, як і по всій країні розгорнувся потужний патріотичний рух жінок за оволодіння виробничими професіями. Вони замінили чоловіків і братів, встали до верстатів, наполегливо опановували новими спеціальностями, цілими днями не покидали завод, виконуючи військові замовлення. Тільки за перший місяць війни на завод прийшли більше 1500 домогосподарок. Практично не було такої професії, яку не опанували б радянські патріотки. Більше 500 жінок в короткий термін успішно оволоділи чоловічими професіями стали ковалями, сталеварами, нагревальщікамі, формувальники. Патріотизм жінок не знав кордонів. Вони були і донорами. За роки війни 38800 патріоток здали 12500 літрів крові, яка допомогла повернути в стрій багатьох захисників батьківщини. Жінки формували і обладнали евакогоспіталі, допомагали медичному персоналу в догляді за пораненими бійцями і офіцерами, в палатах читали для них газети, збирали книги, подарунки. В обідні перерви жінки в'язали шкарпетки, рукавиці, шили шапки-вушанки для червоноармійців.

Перебудова підприємства йшла по строго розробленому графіку. За новим розмістили в цехах обладнання, переглянули технологічний ланцюжок виготовлення вузлів і деталей. Самі виготовляли нові інструменти, штампи, пристосування. На підприємстві були освоєні нові, не властиві йому технологічні процеси: налагоджено виготовлення гуми і деталей з неї, виробництво карбіду, прокат металу та багато іншого. Через відсутність запорізького автолиста завод був змушений перейти на випуск вантажівок з дерев'яною кабіною, що має м'яку дах.

Про те, як багато було зроблено в дні перебудови підприємства говорить такий факт: тільки в другій половині 1941 автозаводци освоїли виробництво більше 20 тисяч наіменованій- деталей, танків. Автозавод перетворився на величезну кузню зброї. Випуск продукції, що йде безпосередньо на фронт, ріс з місяця в місяць

І ось уже в грудні 1941 року Указом Президії Верховної Ради СРСР "За зразкове виконання завдань партії з випуску оборонної продукції Горьковський автозавод був нагороджений орденом Леніна. Орденами і медалями була нагороджена велика група автозаводцев.

"Хочеш перемогти ворога на війні - план виконуй подвійно і втричі!" - це гасло військового часу закликав автозаводцев працювати не покладаючи рук, мобілізувати всі сили на розгром ворога.

Конкретне вираження це гасло отримав в широко розгорнулося русі двухсотников і трьохсотенників. Значна частина робітників була мобілізована до лав Червоної Армії, а що залишилися на виробництві давали слово працювати не тільки за себе, але і за товариша, який пішов на фронт. Це патріотичний рух відразу ж отримало широке поширення на автозаводі.

Передові двохсотенників заводу токар Василь Шубін і фрезерувальник Іван Якименко, змагаючись між собою, в 5, 10 і навіть 15 разів перевищували встановлені норми. "На другий день війни, - згадує В. Ф. Шубін, - на фронт пішли мій брат Іван і зять Петро. У перших же боях Петро загинув, сиротами залишилися четверо малолітніх дітей. Потім прийшов лист від Івана - він лежав у госпіталі. Я, як і всі, часто ходив у військкомат, рвався на фронт, але у військкоматі сказали коротко: не оббивати пороги - не допоможе, твоя гвинтівка - твій верстат. Перед очима стояли рядки з листа Івана: "Братуха, давай більше зброї!". Важко усвідомлював просту істину: кому-то треба ж бути в тилу. Вирішив працювати і за себе, і за брата і загиблого зятя. "І верстат патріота дійсно всю війну працював за кілька людей, був справжнім місцем бою. 19 жовтня В. Шубін домігся небаченої виробітку - 25 норм за зміну. Весь свій заробіток він перерахував до фонду оборони країни.

У той же час розгорнувся рух за багатоверстатне обслуговування і суміщення професій. Стругальник майстерні гарячих штампів Н. Н. тулумбасів до війни працював на двох верстатах і виконував виробничу норму на 170%. У перші дні війни він перейшов на обслуговування чотирьох верстатів, потім п'яти, перевиконуючи змінні завдання в 3-3,5 рази. Працівниця складального цеху А. Я. Макарова успішно працювала на шести верстатах. На чотирьох верстатах працювали в другому моторному цеху Силіна, Солдатов, Сурков. Зазвичай вони виконували змінні завдання на 150-160%.

Сотні робітників прагнули оволодіти суміжними професіями, дати фронту якомога більше продукції. Так, ріхтовщіца ковальського цеху Клавдія Тихонова, ущільнюючи робочий час, освоїла чотири професії: Заточника, шлифовщика, коваля і рихтувальника. Прессовщіци ковальсько-ресорного цеху Н. К. Губанова та С. А. Кузьмичева освоїли професії машиніста на парових молоти, а прессовщіца З. М. Рудневская - професії машиніста і коваля на паровий молот. Це дозволило їм систематично виконувати змінне завдання на 130-140%.

Рух за багатоверстатне обслуговування і суміщення професій придбало на автозаводі широкого розмаху. У серпні 1941 року на підприємстві налічувалося 1359 багатоверстатників і 668 чоловік, які опанували кількома спеціальностями. На початку жовтня комсомольці автозаводу одночасно з молоддю Уралмашзавода висунули нову форму соціалістичного змагання - фронтові бригади. "Самовідданою працею надамо допомогу захисникам столиці. Будемо працювати по-фронтовому! "- цей бойовий клич молодих автозаводцев був широко підхоплений не тільки на горьківських підприємствах, а й по всій країні.

Минуло всього кілька днів, а фронтові бригади з'явилися вже в багатьох цехах. ДО 15 жовтня 1941 року на автозаводі діяли 32 фронтові бригади, які об'єднували 256 молодих патріотів. Перші комсомольсько-молодіжні бригади В. Шубіна, В. Тихомирова, І. Якименко, В. Шабаева, П. Давидової, Ф. Любавіна і інших показували приклади справжнього трудового героїзму.

Комсомольсько-молодіжна бригада колісного цеху почала працювати 23 жовтня, і в перший же день члени бригади Горшков, Русинова, Проніна, Абатурова, Кузнєцова, Рибакова, Симаков і Дегтяренко перевиконали норму в 2 рази.Колісний цех ще не знав такої високої колективної продуктивності праці; на наступний день вироблення склала 218%, а 25 жовтня - 225%. У цеху ріжучого інструменту трудилася фронтова бригада І. Якименко. У неї входили фрезерувальники А. А. Осьмушніков, Н. І. Солодухин, Д. Ф. Шагаєв, строгальщіца М. І. Lugina, заточник В. Н. Земсков, контролер П. Е. Лук'янов. Взявши зобов'язання виконати змінне завдання на 200%, вони довели вироблення до 245%. Члени бригади П. Давидової з ливарного цеху сірого чавуну в перший же день виконали змінне завдання на 225%. У механо-складальному цеху працювала бригада В. Шабаева, яка систематично виконувала змінне завдання на 600%, а в окремі дні - на 800%. Так працювали десятки фронтових бригад.

У стислі терміни автозаводци освоїли виробництво нового танка Т-70, бронеавтомобілі і аеросаней. За видатні заслуги в галузі оборонної техніки і танкобудування група конструкторів була удостоєна Державної премії СРСР.

У всесоюзному змаганні в липні 1942 року автозавод завоював друге місце, а в серпні - перше. Колектив автозаводу був удостоєний високої нагороди - перехідного Червоного прапора Державного Комітету Оборони.

Влітку 1943 року, готуючись до наступу на Орловсько-Курському напрямі, ворог прагнув вивести з ладу стратегічні об'єкти радянського тилу. Фашисти хвалькувато заявляли, що зітруть з лиця землі кузню зброї-Горьковський автозавод.

З 4 по 22 червня Горьковський автозавод піддавався нальотів ворожої авіації. Від 7 нальотів значно постраждали 50 будівель і споруд заводу. Були сильно зруйновані головний конвеєр, цех шасі, термічний № 2, колісний, ковальський, пресовий, кузовний, інструментальний, ремонтно-механічний.

Суворі випробування ще більш згуртували колектив. Завод - гігант, незважаючи на руйнування, продовжував жити і працювати. Те, що фашисти трощили вночі, люди відновлювали днем. Нічні бомбардування, пожежі вимотували, несли десятки життів, а люди не здавалися, робили все, що в їх силах, боролися за кожен верстат, кожна будівля.

У червні 1943 року в Горький приїхала урядова комісія на чолі з секретарем ЦК ВКП (Б) Щербакова. Був розроблений розгорнутий план відновлювальних робіт. У відновлювальних роботах взяло участь 35 тисяч осіб. З ініціативи комсомольців були створені комсомольсько-молодіжні відновлювальні загони та бригади. Люди працювали, не рахуючись з часом, по-фронтовому. Цехи стояли без стін і дахів але вже видавали продукцію. 28 жовтня 1943 автозаводци відправили рапорт ДКО про відновлення заводу. Його підписали понад 27 тисяч осіб. За дострокову ліквідацію наслідків нальотів ворожої авіації 9 березня 1944 року завод був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Батьківщина високо цінувала героїчну працю автозаводцев в завершальний період війни. Указом Президії Верховної Ради СРСР за успішне виконання завдань Державного Комітету Оборони з випуску самохідних артилерійських установок Горьковський автомобільний завод 16 вересня 1945 року був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеня.

За час війни ГАЗ випустив понад 140 тисяч вантажних автомобілів, близько 12 тисяч танків, понад 10 тисяч мінометів, близько 30 тисяч снарядів для ракетних установок ( "Катюш"), 232 тисячі автомобільних моторів, запасних частин на 435 млн.руб.

За успіхи у Всесоюзному соціалістичному змаганні славному колективу 33 рази присуджувалося перехідний Червоний Прапор Державного Комітету Оборони. Це прапор як символ мужності і трудового героїзму автозаводцев передано їм на вічне зберігання.

Автозаводці допомагали фронту не тільки своїм доблесним працею. Уже в перші дні війни на автозаводі, як і по всій країні, почалося могутній рух зі створення фронту оборони, надання всебічної допомоги фронту. Автозаводці заявили про свою готовність не тільки працею, а й особистими коштами брати участь у додатковому випуску літаків, танків, гармат і іншої бойової техніки. Робітники, інженери, техніки ухвалювали рішення про відрахування до фонду оборони частини свого заробітку, компенсацій за невикористані відпустки. Раціоналізатори і винахідники перераховували в цей фонд винагороди. Трудящі вносили в цей фонд облігації державних позик, цінності, підписувалися на військові позики. Широкого розмаху на автозаводі придбало патріотичний рух по збору коштів на будівництво ескадрильї і танкових колон. Своїми особистими заощадженнями автозаводци прагнули ще більше зміцнити міць Радянських Збройних Сил, наблизити день перемоги.

У ці важкі роки випробувань багато автозаводци пішли на фронт, віддали життя за незалежність Батьківщини і захистили Батьківщину. Їх мужність, відвага і героїзм відзначені орденами і медалями. 35 присвоєно звання Героя Радянського Союзу.


післявоєнний час

Країна знову повернулася до мирної праці. Необхідно було в найкоротші терміни ліквідувати важкі наслідки війни, визначити конкретні шляхи відновлення і розвитку народного господарства країни. Постанова Державного Комітету Оборони "Про відновлення і розвиток автомобільної промисловості", прийняте в серпні 1945 року, стало конкретною програмою дій багатотисячного колективу горьківських автомобілебудівників в післявоєнний період.

Багато з цехів довелося перебудовувати, розширювати. У 1946 році було перемонтувати та змонтовано заново 4036 одиниць обладнання.

Горьківський автомобілебудівникам належало освоїти випуск нових моделей, сконструйованих ще в роки воїни, вантажівок ГАЗ-51, ГАЗ-63 і легкового автомобіля "Перемога".

На особливу увагу заслуговує легковий автомобіль М-20 "Перемога". Йому судилося стати не просто етапним, а вписати яскраву сторінку не тільки вітчизняного, але і світового автомобілебудування. Це була справжня перемога наших конструкторів, які зуміли передбачити події, обігнати час. "Перемога" була першим радянським автомобілем з несучим кузовом, першим в світі серійним автомобілем з кузовом "безкрилої" форми. Незалежна підвіска передніх коліс, двигун з тонкостінними вкладишами колінчастого вала, термостат в системі охолодження, гідравлічний привід гальм - все це вперше знайшло застосування на автомобілях ГАЗ. Новий автомобіль не тільки перевершував своїх попередників по міцності, надійності, паливної економічності і комфортабельності, але і знаходився на рівні кращих зарубіжних зразків свого класу. За створення "Перемоги" та освоєння виробництва група інженерів під керівництвом головного конструктора А.А.Ліпгарта була відзначена Державною премією СРСР. Ім'я А.А.Ліпгарта стоїть в одному ряду з відомими автоконструкторами країни. Заслуги його в області створення і розвитку вітчизняної школи конструювання автомобілів незаперечна. За 18 років роботи Андрія Олександровича на посаді головного конструктора заводу колектив ГАЗу розробив і випусти такі автомобілі, як: М-1, М-20 "Перемога", ГАЗ-12 "ЗІМ", ГАЗ-61, ГАЗ-67, ГАЗ-69 , Т-60, Т-70, СУ-76, БА-64 і ін. У Ліпгарта було рідкісне поєднання таланту конструктора з вродженими здібностями лідера, організатора. П'ятиразовий лауреат Державної премії СРСР був компетентний не тільки в конструюванні, а й в технології машинобудування, враховував інтереси не лише заводу, а й усього народного господарства.

Освоєння нових автомобілів відбувалося одночасно з нарощуванням випуску колишніх моделей. У грудні 1945 року були зібрані перші вантажівки ГАЗ-51, а в червні 1946 року почався їх масовий випуск. 28 червня 1946 року на невеликій ділянці, розташованому в цеху автоматів, збирається перша "Перемога".

У другому півріччі 1949 автозаводци приступили до підготовки і освоєння виробництва нового лімузина - легкового автомобіля великого класу ГАЗ-12. Освоєння серійного випуску автомобіля ГАЗ-12 являло собою великий крок і в той же час сприяло подальшому поліпшенню якості вже випускається легковий машини "Перемога".

У 1950 року перша партія комфортабельних автомобілів ГАЗ-12 з емблемою у вигляді біжить оленя була відправлена ​​споживачам. За розробку конструкції та освоєння виробництва лімузина ГАЗ-12 групі працівників автозаводу була присуджена Державна премія СРСР. Більш високим ступенем в розвитку радянського автомобілебудування стало створення досконалого і економічного легкового автомобіля ГАЗ-21 "Волга". 15 жовтня 1956 була виготовлена ​​перша машина. Перша партія автомобілів прямує до Москви. Вона призначалася для учасників VI Всесвітнього фестивалю молоді та студентів, що проходив влітку 1957 року. На всесвітній виставці в Брюсселі в 1958 році "Волга" ГАЗ-21, "Чайка" ГАЗ-13 і ГАЗ-52 були відзначені найвищою нагородою виставки.

У 1959 році почався випуск легкових автомобілів великого класу "Чайка" ГАЗ-13. Вона замінила застарілу модель ГАЗ-12.

60-ті роки - важливий етап у розвитку заводу. Колектив підприємства повинен був замінити випускаються моделі автомобілів на більш досконалі і економічні. І це йому вдалося завдяки проведеній в ці роки реконструкції.

Вона почалася з переобладнання ливарних цехів. Були розширені старі корпуси, побудовані нові. Створено перший в країні цех точного лиття по моделях, що виплавляються, обладнаний оригінальними автоматичними лініями. Поряд з оновленням діючих цехів йшло створення нових. Вони були необхідні для організації випуску автомобілів нових марок. Організовуються нові цехи: шасі № 4, МСЦ-7, МСК № 4, 6, 9. Були побудовані нові заводи: перший у країні спеціалізований завод штампів та пресформ, завод коробок швидкостей. З'явилися і інші філії. У їх числі - завод гусеничних тягачів в місті Заволжя, заводи запасних частин в місті Арзамасі і місті Чернігові.

У ці роки на автозаводі був зроблений ряд цікавих технічних розробок в області ливарного, термічного, пресового виробництва, значення яких вийшло далеко за межі підприємства. У реконструкції брали участь 19 проектних і дослідницьких НДІ, понад 20 будівельних і монтажних трестів, понад 500 заводів і фабрик постачали обладнання та прилади.

Саме цей період характерний найбільшим успіхом у створенні і випуску автомобілів нових марок. Було розпочато випуск нового вантажного автомобіля ГАЗ-52, вантажопідйомністю 2,5 тонни. У вересні 1961 року увінчалися успіхом зусилля зі створення вантажівки вищою вантажопідйомності. Автомобіль ГАЗ-53 (4 тонни), що має 40 модифікацій, став незабаром незамінним в сільському господарстві. Високу оцінку фахівців отримав автомобіль високої прохідності ГАЗ-66 з 8-ми циліндровим двигуном.

Вперше в СРСР на такому автомобілі було застосовано конструктивне виконання кабіни, розташованої над двигуном. що дозволило при мінімальній довжині автомобіля збільшити площу платформи і підвищити його прохідність.

Рубіж десятиліть автозаводци відзначили ще однією подією. 15 липня 1970 роки без зупинки конвеєра відбувся перехід на випуск нового, більш комфортабельного автомобіля ГАЗ-24 "Волга" замість застарілої моделі ГАЗ-21.

У 1971 році "За успішне освоєння виробництва нових вантажних і легкових автомобілів для народного господарства" завод був нагороджений орденом Леніна. Це - четвертий орден на прапорі підприємства.

Розпочаті в 60-70-і роки реконструкція і технічне переозброєння особливо інтенсивно розгорнулися в 80-е. 1 вересня 1985 року наказом генерального директора був затверджений план технічного переозброєння Горьківського автомобільного заводу

Реконструкція 80-х найбільша на заводі за всю історію, основне завдання якої - дизелізація вантажних автомобілів. для організації виробництва нового сімейства машин побудовані нові корпуси: дизельних силових агрегатів (нині завод автомобільних моторів, в січні 1993 року дав першу продукцію), кольорового лиття, пресового і ковальського цехів та інші інженерні споруди.


ГАЗ в наші дні

Сьогодні ГАЗ - відкрите акціонерне товариство.Зареєстровано 21 грудня 1992 року і є однією з провідних автомобільних компаній країни.

Спеціалізується на виробництві легких і середніх вантажівок, мікроавтобусів і легкових автомобілів середнього і великого класу. Крім того, в сферу діяльності компанії входять: виробництво колісних і гусеничних транспортерів, виробництво автомобільних вузлів і агрегатів, виробництво верстатів, штампів і пресформ, виготовлення заготовок з чавуну, сталі, кольорових металів, промислове та житлово-цивільне будівництво, виробництво і переробка сільгосппродукції, виробництво і продаж теплової та електричної енергії, виробництво товарів народного споживання, операції на фінансовому та фондовому ринках. Число працівників перевищує 110 тисяч осіб. Компанія має 9 дочірніх підприємств: 5 заводів (велозавод, Арзамаський машинобудівний завод, Заволзький завод гусеничних тягачів, Саранський завод автосамоскидів, Канібаданскій завод гальмівної апаратури), три тресту (ГАЗжілстрой, Газпромстрой, ГАЗстройіндустрія). Основні виробничі потужності складаються з 5 заводів: автомобільних моторів, мостів вантажних автомобілів, штампів і пресформ, коробок швидкостей, деревообробного заводу "Нова сосна" і цілого ряду структурних підрозділів - виробництв і цехів.

Виробниче об'єднання міцно вросло в економічний організм країни. 256 заводів-суміжників поставляють на ГАЗ близько 7 тисяч найменувань своїх виробів, які необхідні при виробництві автомобілів. У свою чергу автозавод поставляє свою продукцію більш 300 заводам країни. Щоб підприємство ефективно працювало, давало країні автомобілі, потрібні не тільки досконалі конструкції машин, але необхідні і найсучасніші методи їх виробництва, і нове обладнання.

Основне і допоміжне виробництва дозволяють компанії виготовляти всі деталі автомобіля за винятком електрообладнання, гуми і скла. ГАЗ має розгалужену збутову мережу. Дилери станції технічного обслуговування розташовані в 200 містах Росії і ближнього зарубіжжя. Дилерська мережа виробляє не тільки продаж і передпродажну підготовку автомобілів, але і гарантійне технічне обслуговування, діагностику та ремонт, забезпечення запасними частинами. ВАТ "ГАЗ" бере участь в діяльності 59 акціонерних товариств, в 11 з них частка ГАЗу більше і дорівнює 50%.

Колектив підприємства спроектував близько 220 моделей і модифікацій автомобілів, понад 100 з них було освоєно і запущено у виробництво. Це більше 15 мільйонів різних автомобілів.

Моделі ГАЗ традиційно зарекомендували себе надійними, довговічними і витривалими на складних російських дорогах.

ГАЗ і сьогодні посідає особливе місце в російському автомобілебудуванні. Завод єдиний випускає як вантажні, так і легкові автомобілі. І, може бути, за масштабами виробництва автозаводи Росії, народжені в останні десятиліття пішли вперед, але ГАЗ, який віддав їм чимало своїх фахівців, зберіг за собою роль майстри-універсала.

ВАТ "ГАЗ" - традиційний постачальник універсальних вантажних автомобілів для сільського господарства, надійних повнопривідних вантажівок для армії і цивільного сектора, а так само легкових автомобілів "Волга", модифікації яких розроблялися для найскладніших кліматичних умов і специфічних доріг.

Прийнята в даний час на ГАЗі технічна політика, передбачає на підставі вивченого попиту впроваджувати у виробництво нові сучасні агрегати на існуючі автомобілі, в значній мірі покращуючи їх споживчі якості, і працювати над створенням нових конструкцій.

Першими кроками в цьому напрямку були і освоєння нової кабіни базового вантажівки, модернізація автомобілів "Волга" і ГАЗ-66, введення в лад унікального виробництва дизельних двигунів 6-ти і 4-х циліндрових з турбонаддувом для існуючих і перспективних вантажних автомобілів заводу, освоєння агрегатів для нового 16-ти клапанного двигуна з безпосереднім уприскуванням палива потужністю 150 к.с., 5-ти ступінчастої коробки передач і початок випуску півторатонних вантажних автомобілів ГАЗ-3302 ГАЗель.

Фінансова стабілізація заводу зв'язується з нарощуванням випуску вантажівок ГАЗ-3302, підготовкою до виробництва і освоєнням сімейства "полуторок" (мікроавтобуса, цельнометаллического фургона, "швидкої допомоги", спеціального автомобіля для міліції та ін.)

Сьогодні народжується нове сімейство малотоннажних вантажних, вантажопасажирських і пасажирських автомобілів ГАЗель: ГАЗ-3223; ГАЗ-3221, ГАЗ-2705 "комбі". Основна ідея, закладена при створенні цього сімейства - широка уніфікація вузлів і агрегатів при досягненні різних споживчих властивостей.

Скорочення замовлень міністерства оборони змусило конструкторів, використовуючи вузли і агрегати бронетранспортерів, вантажних автомобілів, створити цілий ряд машин, які не мають аналогів в Росії. Вони незамінні при використанні в різних галузях, особливо в умовах бездоріжжя, при проведенні геологорозвідувальних і рятувальних робіт, в паливно-енергетичному комплексі, для пасажирських служб і т.д.-ГАЗ-5903В - всюдихід з установкою для імпульсного пожежогасіння, ГАЗ-3403 - снегоболотоход, ГАЗ-3934 СІАМ (інкасаторський).

Забезпечення постійного попиту на продукцію і отримання прибутку головні завдання ВАТ "ГАЗ". Перспективи розвитку: постановка на конвеєр модернізованого варіанту "Волги" ГАЗ-3110, освоєння закупленої у австрійської фірми "Штайер" ліцензії на виробництво 4,5,6-ти циліндрових дизельних двигунів водяного охолодження для ГАЗелі, "Волги" і середньотоннажних вантажівок, освоєння модифікацій на базі розроблених міні вантажівок типу "Отаман", випуск на базі "Волги" ГАЗ-31029 особливо малих вантажних і вантажопасажирських моделей ГАЗ-2304 "Бурлак", розробка і постановка на виробництво принципово нової моделі передньопривідного автомобіля ср еднего класу.

Символом міжнародного визнання продукції ГАЗ є міжнародний приз "За якість" і нагорода "Золотий Меркурій". Своїм народженням і розвитком Горьковський автомобільний значною мірою зобов'язаний багатьом значним людям, які пов'язали з ним свої долі. За 65 років на підприємстві склався високопрофесійний колектив. І не дивно, що багато заводські фахівці стали значними організаторами виробництва, вченими, головними конструкторами і технологами підприємств галузі. Серед робітників високої кваліфікації, відомих в країні, чимало пройшли школу ГАЗу.

Країна гідно оцінила трудові заслуги автозаводцев. Тисячі передовиків виробництва нагороджені орденами і медалями. П'ятнадцять - удостоєні звання Героїв Соціалістичної Праці, понад вісімдесят робітників, техніків, інженерів, організаторів виробництва удостоєні Ленінської і Державної премій СРСР.

Високопродуктивну працю людини складається з багатьох чинників, в тому числі зацікавленості в роботі, особисте благополуччя.

Соціальному забезпеченню, відпочинку, культурного розвитку, медичного обслуговування автомобілебудівників приділяється на автозаводі велику увагу. Житловий фонд об'єднання становить 4 700 000 квадратних метрів. Кількість місць в заводських дитячих садах і яслах перевищило 22 тисячі. Щорічно за пільговими путівками в будинках відпочинку, пансіонатах і санаторіях відпочиває кожен третій автозаводец. Медичне обслуговування працівників ведеться в сучасній великий заводський лікарні, поліклініці, двох профілакторіях, цехових здоровпунктах.

У автозаводцев свій Палац культури, будинок "Юного автомобіліста", Будинок техніки.

Захоплених спортом автомобілебудівників об'єднує спортивний клуб "Торпедо". Він налічує в своїх рядах близько п'ятдесяти тисяч чоловік, які займаються тридцятьма видами спорту. Найбільші спортивні досягнення автозаводцев пов'язані з хокеєм. Хокейна команда "Торпедо" відома всій країні. До послуг автозаводцев - Палац спорту, плавальний басейн, стадіони, спортивні майданчики.


висновок

Скоро ВАТ "ГАЗ" збирається відсвяткувати своє 65-ти річчя. До цього торжества автомобільний завод підходить, як саме успішні підприємство серед автомобільних заводів Росії.

Що говорити, в країні зараз складна ситуація, але ВАТ "ГАЗ" намагається не тільки "вижити", але нарощує виробництво, розробляє і ставить на виробництво нові, більш сучасні автомобілі. Зовсім недавно запущено у виробництво сімейство нових автомобілів ГАЗель. Це півторатонні вантажівки, суцільнометалеві мікроавтобуси на базі яких проводяться машини швидкої допомоги, міліції, і ін. Вже зараз по місту їздять, зроблені на базі суцільнометалевого мікроавтобуса, маршрутні таксі - "Експрес НН". Широке застосування знайшли півторатонні вантажівки. В даний момент готується до серійного запуску новий варіант легкового автомобіля "Волга" Газ 3110.

Також ВАТ "ГАЗ" грає важливу роль в житті міста. Автозавод приносить до міського бюджету набагато більше коштів, ніж інші підприємства. В даний час велику проблему становить безробіття. В цьому напрямку ВАТ "ГАЗ" також зробило великий крок для зміцнення економіки міста. Тільки на самому автомобільному заводі працює понад 100 тисяч осіб - і це не рахуючи лікарень, шкіл, дитячих садів і т.д.

У ВАТ "ГАЗ" приділяється велика увага соціальному забезпеченню і соціальної захищеності, відпочинку, культури, освіти, медичного обслуговування працюючих. В структуру підприємства входять такі підрозділи, як агропромисловий комплекс, управління житлово-комунального господарства, медсанчастину, комбінат харчування, торговий центр, дитячі установи. ГАЗ містить стадіон "Торпедо", центр культури і дозвілля ДК ГАЗ, музей.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗ" з надією дивиться в майбутнє. Запорукою цього є досвідчений колектив професіоналів і 65-ти річна історія.

Історія заводу - це історія вітчизняного автомобілебудування, це - літопис, сторінки яких вписані Горьковського автомобілебудівниками. Великий шлях від будівництва заводу до наших днів пройшли ветерани заводу. Це вони - невтомні трудівники передавали свої знання і досвід новим поколінням автозаводцев, тим, хто буде продовжувати їх справу, вписувати нові сторінки історії ГАЗу.


Використовувані матеріали:

  • "Горьковський автомобільний" Москва: изд. "Думка" 1981 року

  • "Праця і подвиг історію пишуть" Горький: Волго - Вятское книжкове вид-во, 1981 року

  • "Горьковчане у Великій Вітчизняній Війні" Горький: Волго - Вятское книжкове вид - у, 1981 рік

  • Матеріали музею ВАТ "ГАЗ"

  • Відеокліп ВАТ "ГАЗ"


  • Вічна їм память!
  • Використовувана література.
  • Автозавод в період сталінських репресій
  • Автозавод в роки Великої Вітчизняної Війни
  • Використовувані матеріали
  • "Горьковчане у Великій Вітчизняній Війні"