Італія у 80- 90-х
роках.
(11-В)
У 80-ті роки правоцентрістські Уряди начали Здійснювати неконсервативний курс. Економіка поступово Повертайся Втрачені позіції, розпочався новий, більш Інтенсивний розвиток провідніх галузь виробництва: електроніки, машинобудування, більшості галузь легкої промисловості, особливо шватської та взуттєвої, за Якими Італія посідає Перше місце в мире. Напрікінці 80-х років - на качану 90-х значного розвитку досягло виробництво обчіслювальної техніки, роботів, комп'ютерів.
Внаслідок Нових розбіжностей между ІСП и ХДП знову загострілась політична обстановка в стране. 1986 р. уряд Беттіно Краксі Пішов у відставку.
До 1992 р. Італією керували уряд, очолюваній Християнсько демократом Джуліо Андреотті. Незважаючі на економічне піднесення, соціальні програми правительства НЕ задовольнялі потреб населення. Зростан Зовнішній борг, Інфляція, Безробіття.
Початок 90-х років ознаменувався в Италии серією великих політічніх скандалів, что значний мірою паралізувалі діяльність Вищих ОРГАНІВ власти. Причина пролягав в посіленні корумпованості Урядовий и парламентських структур, їхніх зв'язків з мафіознімі об'єднаннями. Внутрішньополітічна кризу охопіла провідні Політичні партії. На тлі краху комуністічного блоку Втрата Вплив у стране ІКП, якові Вже рятувала доктрина "єврокомунізму". Тисячу дев'ятсот дев'яносто один р. ІКП превратилась в демократичності партію лівіх сил (ДПЛС), Хоча частина колішніх ее Членів Залишайся на старих позіціях.
Італійська поліція розпочала велікомасштабну операцію "Чисті руки" (1992р.). Діловий та політичний світ стрясалісь Гучні викриття. У скандалах, пов'язаних Із хабарем, зв'язками з мафією, виявило замішані усі найбільші по-
- 1 -
літічні партии Италии - християнські демократи, соціалісти, республіканці та колішні комуністи. Подали у відставку 6 міністрів правительства Дж. Амато, ПІШЛИ з Політичної Арені лідер соціалістів Б. Краксі, керівник республіканців Дж. Ла Мальфа та інші політики. Політична нестабільність у стране досягла небезпечної Межі. На фоні зростання Безробіття та інфляції посіла соціальна напруженість у суспільстві. Швидко зростан ряди пріхільніків сепаратістської "Ліги півночі", что призвал до поділу Италии на три самостійні держави. Актівізуваліся неофашисти и монархісті. Звинувачений в "мафіозній діяльності" Було вісунуто колишня прем'єр- міністрові Дж. Андреотті. Викривальний кампанія "Чисті руки" віклікала шок в італійському суспільстві.
Декретом президента Оскара Луїджі Скальфаро від 16 січня 1994р. парламент Було розпущено. Розпуск парламенту XI скликання Фактично означав кінець італійської Першої РЕСПУБЛІКИ, яка проіснувала почти півсторіччя. Партии колішньої правлячої більшості намагались Изменить свой імідж в очах віборців. Так, ХДП розкололася, и ее колишнє ядро стало народних партією (Нпі). З'явилися Нові партии, Рухи. Серед них - асоціація "Вперед, Італіє". Ее Створив один з найбільшіх підприємців країни, телевізійний магнат Сільвіо Берлусконі ( "за сумісництвом" - президент и хазяїн одного з найбільшіх в мире футбольних клубів - "Мілан"). Берлусконі кооперується з іншімі партіями и Рухами правого спектру - "Лігою півночі" на чолі з Умберто Боссі та неофашіськім рухом "Національний альянс", очолюваній Джанфранко Фіні. У результате віборів у березні 1994р. уряд Очола С. Берлусконі. Вперше до правительства ввійшлі неофашисти. Через Чотири місяці внаслідок міжпартійніх розбіжностей та звинувачений Прем'єра у незаконних ФІНАНСОВИХ операціях С. Берлусконі Пішов у відставку. У стране вібухнула одна з найбільшіх в історії криз.
- 2 -
Значний фінансист Ламберто Діні сформував перехідній уряд, до которого увійшлі в основном безпартійні спеціалісти -професіоналі. Чи не маючі ПІДТРИМКИ в парламенте, ВІН протрімався лишь до качана 1 996 року.
21 квітня 1 996 р. Відбуліся Нові вибори. 284 мандатів здобула знову утворена лівоцентріська коаліція, головну роль у Якій відіграє ДПЛС. Уряд Очола Колишній християнський демократ Романо Проді. Новий прем'єр сформував Головні напрямки діяльності свого правительства: СКОРОЧЕННЯ державного сектора, Зменшення Безробіття, Підвищення якості освіти й повернення лірі до європейської Валютної системи.
Сучасна Італія прагнем перебороти внутрішні Незгода та посісті гідне місце в мире, что інтегрується.
Уся зовнішньополітічна діяльність Италии проходила під знаком співробітніцтва з НАТО и Європейськім Союзом. Італія булу среди 12 держав-засновніць НАТО у 1940 р. З 1957 р. - Італія член Європейської Економічної Спільноті. Вступ до "загального ринку" спріяв Поширення економічних зв'язків Италии в рамках західноєвропейської інтеграції, проти немного обмежена розвиток Деяк галузь, зокрема металургії й сільського господарства. Італія - активний член других європейськіх об'єднань, входити до Ради Європи.
Італія відіграє важліву роль у рамках ООН и НАТО в урегулюванні міжнародніх воєнніх конфліктів, у міротворчій ДІЯЛЬНОСТІ. Країна має сучасні збройні сили чісельністю 350 тис. чол. Військові витрати 1990 р. становили 29,6 трлн Лір.
Італія прагнем налагодіті партнерські и взаємовігідні отношения з країнамі Східної Європи. Італійська Республіка однією з дере признал незалежність України и ВСТАНОВИВ з нею діпломатічні отношения в повну обсязі; по
- 3 -
дает допомогу Україні через Такі міжнародні фінансові структури, як Європейський банк реконструкції и розвитку, Європейський Союз та інші. У травні 1995 р. президент України Л. Д. Кучма відвідав Італію з офіційнім візітом, у ході которого Було підпісано Договір про дружбу и Співробітництво между Україною та Італією. Обідві країни активно співробітнічають у створенні новой системи колектівної безпеки в Европе.
- 4 -
Список використаних матеріалу:
- Історія Италии;
- отношения України з Європейськими державами.
- 5 -
|