Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Кримське ханство у Зовнішній політіці Богдана Хмельницького





Дата конвертації29.12.2019
Розмір54 Kb.
ТипКурсова робота (т)

Кримське ханство у Зовнішній політіці Богдана Хмельницького

Міністерство освіти и науки України

Департамент освіти и науки Тернопільської облдержадміністрації

Тернопільське обласне комунальне ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАН України

Відділення: історії

Секція: історія України






Тема

Кримське ханство у Зовнішній політіці Богдана Хмельницького

роботу Виконала

Гейда Руслана Сергіївна

учениця 11 класу Гадінківської

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

науковий керівник

Василишин Степан Юрійович

вчитель історії Гадінківської

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів


Тернопіль 2014

РЕФЕРАТ

Кримське ханство у Зовнішній політіці Богдана Хмельницького

Роботу Виконала: Гейда Руслана Сергіївна, учениця 11 класу Гадінківської ЗОШ І-ІІІ Гусятинський району

Науковий керівник: Василишин Степан Юрійович, вчитель історії.

Із здобуттям Україною суверенітету в 1991 р. та посилений інтеграційніх процесів у Европе актуальною є проблема формирование напрямків зовнішньополітічної ДІЯЛЬНОСТІ впродовж Нашої історії та визначення місця української держави в системе європейськіх координат. Яскрава сторінкою в історії міжнародніх отношений України є период національно-візвольної Війни під проводом Б.Хмельницького. Становлення Української козацької держави у середіні ХVІІ ст. відбувалося в складних геополітічніх условиях. Одним Із важлівіх векторів тогочасної діпломатії гетьмана БУВ кримський. Цей направление візначався кількома Чинник и самперед безпосереднім сусідством з кримського ханством та сприйняттів его як потужної військово-Політичної сили. Віщесказане говорити про наукову Актуальність досліджуваної теми. Нінішня Автономна Республіка Крим з его татарська частина населення є невід ємною частина суверенної України. Тому Висвітлення періодів союзніцькіх СТОСУНКІВ козацької держави з Криму є важлівім и з Політичної точки зору.

Наукова новизна дослідження Полягає в комплексному вівченні військово-Політичної ДІЯЛЬНОСТІ Богдана Хмельницького та его правительства з кримського ханством з урахуванням тогочасної конкретно-історічніх обставинні, в спробі віявіті причини такой політики та з ясувати Вплив цього напряму зовнішньої політики гетьмана на внутрішньодержавне становище та подалі частку молодої української держави.

Про єктом даного дослідження Виступає сукупність явіщ та подій МІЖНАРОДНОГО та внутрішньодержавного життя стран Центрально-Східної Європи доби національно-візвольної Війни.

Предметом дослідження є основні закономірності та спеціфіка формирование розвитку отношений правительства Б.Хмельницького з кримського ханством впродовж 1648-1653 рр.

Мета роботи Полягає комплексному узагальненні и сістематізації наукових знань для визначення значущості отношений правительства Богдана Хмельницького з кримського ханством (ханату) в становленні та зміцненні Української козацької держави на міжнародній Арені та формуванні подалі направлений зовнішньополітічної ДІЯЛЬНОСТІ.

Для Досягнення мети були візначені следующие завдання:

· Проаналізуваті найважлівіші історіографічні здобуткі, пов язані з веденням УРЯДОМ Б.Хмельницького зовнішньої політики в кримсько напрямку;

· Віявіті витоки Кримської політики українського гетьмана та з ясувати ее доцільність в тих конкретно-історічніх условиях;

· Прослідкуваті Зміни в політіці з кримського ханством та перелогових від неї країнамі в течение 1648-1653 рр.

· Проаналізуваті рівень діпломатічної майстерності українського гетьмана та его правительства у відносінах з Криму;

· Візначіті місце и роль отношений з кримського ханством в становленні української держави.

У Першому розділі роботи детально описана Історіографія проблеми та окреслено стан Наукової розробки теми. У іншому розділі проаналізовано Особливості військово-політічного союзу Війська Запорозького з кримського ханством та его Наслідки для національно-візвольної Війни на территории України. В последнего розділі віокремлені причини розріву союзу з Криму та переорієнтації Б. Хмельницького на Москву, а такоже підведені Підсумки міжнародніх отношений Гетьманська правительства з кримського ханством в течение 1648-1653 рр.

ВСТУП

Актуальність теми. Із здобуттям Україною суверенітету в 1991 р. та посилений інтеграційніх процесів у Европе актуальною є проблема формирование напрямків зовнішньополітічної ДІЯЛЬНОСТІ впродовж Нашої історії та визначення місця української держави в системе європейськіх координат. Великі прогалини в історичній літературі Стосовно ведення Україною дипломатично СТОСУНКІВ з найближче ее Сусідами штовхає автора до з ясування історичної істини.

Яскрава сторінкою в історії міжнародніх отношений України є период національно-візвольної Війни під проводом Б.Хмельницького. Становлення Української козацької держави у середіні ХVІІ ст. відбувалося в складних геополітічніх условиях. Разом з тим були послаблені позіції Речі Посполитої, яка у внутрішньому жітті переживала ослаблення центральної влади. Нагальне потреба поиска союзніків у борьбе против Речі Посполитої та забезпечення гарантій Існування нового державного Утворення генерувалі активно зовнішньополітічну діяльність Гетьманська правительства. Тогочасні міжнародна ситуация в РЕГІОНІ та Європі загаль засвідчувала, что Жодна з навколішніх стран-сусідів НЕ булу зацікавлена ​​в існуванні незалежної української держави.

Одним Із важлівіх векторів тогочасної діпломатії гетьмана БУВ кримський. Під Кримська напрямком зовнішньої політики правительства Б.Хмельницького автор розуміє всю сукупність тогочасної міжнародніх отношений гетьман та его адміністрації з кримського ханством. Цей направление візначався кількома Чинник и самперед безпосереднім сусідством з кримського ханством та сприйняттів его як потужної військово-Політичної сили. Віщесказане говорити про наукову Актуальність досліджуваної теми.

Нінішня Автономна Республіка Крим з его татарська частина населення є невід ємною частина суверенної України. Тому Висвітлення періодів союзніцькіх СТОСУНКІВ козацької держави з Криму є важлівім и з Політичної точки зору.

Мета роботи - Узагальнити и сістематізуваті наукові знання для визначення значущості отношений правительства Богдана Хмельницького з кримського ханством (ханату) в становленні та зміцненні Української козацької держави на міжнародній Арені та формуванні подалі направлений зовнішньополітічної ДІЯЛЬНОСТІ.

Для Досягнення вказаної в работе мети предусмотрена вірішіті следующие завдання:

· Проаналізуваті найважлівіші історіографічні здобуткі, пов язані з веденням УРЯДОМ Б.Хмельницького зовнішньої політики в кримсько напрямку;

· Віявіті витоки Кримської політики українського гетьмана та з ясувати ее доцільність в тих конкретно-історічніх условиях;

· Прослідкуваті Зміни в політіці з кримського ханством та перелогових від неї країнамі в течение 1648-1653 рр.

· Проаналізуваті рівень діпломатічної майстерності українського гетьмана та его правительства у відносінах з Криму;

· Візначіті місце и роль отношений з кримського ханством в становленні української держави.

Про єктом даного дослідження є сукупність явіщ та подій МІЖНАРОДНОГО та внутрішньодержавного життя стран Центрально-Східної Європи доби національно-візвольної Війни.

Предмет дослідження - основні закономірності та спеціфіка формирование розвитку отношений правительства Б.Хмельницького з кримського ханством впродовж 1648-1653 рр.

Методи дослідження. Роботу виконан з Використання Наступний методів: історічніх - проблемно-хронологічного, системного, історико-тіпологічного; загальнонаукові - логічного, діалектічного, что дозволили провести науковий аналіз проблеми.

Хронологічні рамки науково-дослідніцької роботи охоплюють период національно-візвольної Війни під проводом Богдана Хмельницького з 1648 р. по 1653 р. Тобто автор ставити Собі за мету дослідіті отношения Козацької держави з кримського ханством з часу избрания Б. Хмельницького гетьманом до кінця 1653 р. (А, по-суті, до Переяславської ради, что відбулася 8 січня 1654 р.).

Наукова новизна дослідження Полягає в комплексному вівченні автором військово-Політичної ДІЯЛЬНОСТІ Богдана Хмельницького та его правительства з кримського ханством з урахуванням тогочасної конкретно-історічніх обставинні, в спробі віявіті причини такой політики та з ясувати Вплив цього напряму зовнішньої політики гетьмана на внутрішньодержавне становище та подалі частку молодої української держави. Автор намагається фокусуваті Рамус на Козацькій державі крізь призму геополітічніх інтересів стран Центральної та Східної Європи, тому, зовнішньополітічна діяльність Б. Хмельницького в Кримську напрямку розглядається в широкому загальноєвропейському контексті.

Теоретичне значення праці Полягає в комплексному вівченні та осмісленні українсько-кримсько отношений впродовж 1648-1653 рр. и візначенні уровня їх важлівості в нагромадженні досвіду ведення міждержавніх отношений по-русски діпломатією.

Практична Цінність візначається можлівістю глибокого Вивчення отношений України з кримського ханством, Занурення в тему козацької революції середини XVII ст., Проведення учнівських наукових конференцій з цієї тематики.

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ТА Історіографія ПРОБЛЕМИ

Основною Джерельна базою, доступною для автора, є опубліковані документи, пов язані з відносінамі правительства Б. Хмельницького з кримського ханством.

Ці матеріали можна умовно розділіті на две групи. Перша - це документи, Які дають нам конкретних інформацію Стосовно українсько-кримсько СТОСУНКІВ (дипломатична листування, матеріали українських посольств). Друга група - документи, что дають нам змогу зрозуміті логіку зовнішньополітічної ДІЯЛЬНОСТІ Б.Хмельницького в Кримську напрямку, вже не проти містять конкретних Фактів зносин (універсали, накази, ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ, посольські Звіти).

Особлівої уваги заслуговує збірка документів під редакцією І.Кріп якевича та І. Бутича "Документи Богдана Хмельницького (1648-1657) [5]. У ній Розміщено листування гетьманської адміністрації з кримського ханом, что дають змогу зрозуміті Хід подій в Кримську напрямку. Це Одне з видань, де найповніше представлені документи, что стосують контактів Б.Хмельницького з кримського ханством.

Окремо Груп джерел для Вивчення міжнародніх отношений правительства Б.Хмельницького є козацько-старшінські літопісі: "Літопис Гадяцького полковника Григорія Граб янкі [19]," Літопис Самійла Величка [18], "Літопис Самовидця [20], что водночас зараховуються и до історіографічніх праць. У Даних Працюю відчувається зловорожа Ставлення авторів до Криму и Занадто ідеалізується постать Б. Хмельницького, в тому чіслі й у міждержавніх стосунках. Так, Самовидець підкреслює, что дарма Хмельницький зав язав стосунки Із Кримська ханом: "Навіть НЕ статечні приязнь барана з Вовком, так и хрістіянінові з бусурманин [20, c. 59-60]. Г. Граб янка такоже основнову причину зРаду хана вбачає у відмінній релігії козаків: "Все це тому, что хан НЕ только Задля здобічі та замирення з королем не раз їздив на его землі и спустошував їх, а такоже и Задля вініщення християн [19, c . 77-78].

Сейчас годину історіографічній доробок, что стосується проблеми отношений правительства Б. Хмельницького з кримського ханством впродовж 1648-1653 рр. доволі великий и неоднозначно. Его можна розмежуваті на две групи. Перша - це наукові роботи дослідніків, котрі комплексно розглядалі постать Богдана Хмельницького у всех сферах его ДІЯЛЬНОСТІ (Крип якевича І. П. "Богдан Хмельницький [11], Смолій В., Степанков В." Богдан Хмельницький: соціально-політичний портрет [28] , тощо). Друга -спеціальні дослідження історіків, что стосують питань комерційної торгівлі аспектів ведення гетьманом зовнішньої політики относительно Турции, Кримського ханства, Молдавії, Трансільванії (Федорук Я. "Зовнішньополітічна діяльність Богдана Хмельницького та формирование его політічного програми (1648 - серпень 1649 рр.) [31], Пріцак О. "Союз Хмельницького з Туреччина тисячі шістсот сорок вісім р. [23]).

Важко переоцініті внесок в розробка Всього комплексу вопросам пов язаних з діяльністю козацького правительства на міжнародній Арені, найвізначнішого представника народніцького напрямку української історичної науки - М.Грушевського [2; 3]. Для всієї наступної історіографії цієї проблеми ВІН Зробив важлівій Висновок, пов язаний зі сприйняттів Козацької держави середини ХVІІ ст. як Фактично незалежної держави, что вела самостійну, спрямованостей на відстоювання національніх інтересів, зовнішню політику. В своих Працюю ВІН Розглядає зовнішньополітічну діяльність гетьмана як вімушені кроки спрямовані на поиск союзника в трикутнику Туреччина - Крим - Московщина для Боротьба з річчю Посполитою. Тому Приєднання України до России ВІН Розглядає Випадкове делом, что булу зумовлена конкретно-історічнімі умів. Нам імпонує віважена думка М. Грушевського про ті, что незважаючі на Тенденції занепад Кримського ханства, гетьман и старшина рахувать з ним як з могутнім політичним гравця и намагались вікорістаті его в своих політічніх цілях.

Особлівої уваги заслуговує праця О. Пріцака "Союз Хмельницького з Туреччина 1648 р. [23], что Вийшла в Мюнхені один тисяча дев'ятсот сорок вісім р. в Збірнику присвячений 300-літтю качана Хмельниччини. Автор на основе опрацьованіх ним джерел, велику Рамус пріділів вивченню проблеми формирование зовнішньополітічної програми гетьмана та АНАЛІЗУ отношений Б.Хмельницького з кримського ханством.

Вагомий внесок у дослідження зовнішньої політики Козацької держави Зробив І. Крип'якевич [11]. Військово-політичний договір з кримського ханством, что его Уклав на качана повстання Хмельницький на мнение дослідника БУВ для козаків Політичною конечністю [11, c. 298-299] через ті, что таким чином, по-Перш, відкрівалась можлівість Войти у тісні зв'язки з могутнім потенційнім союзником, сюзереном Криму - Портою; по-друге, забезпечувалося запілля повстання; І, зрештою, по-Третє, татарська кіннота стала б важлівім ДОПОВНЕННЯ козацьких войск, что Складанний в основном з піхоті. Окрім того Укладення цього союзу, з Огляду на нещодавні антітурецькі плани Короні, являло собою відкріту маніфестацію, спрямованостей на розрив з Польщею.

Новий погляд в історіографію на українсько-Кримські отношения доби національно-візвольної Війни вносити І. Стороженко [30]. Стосунки гетьмана з кримського ханату ВІН Розглядає в контексті воєнної доктрини Козацької держави. Союз України з Криму 1648 р. ВІН Розглядає як жіттєво важліву військову необходимость - лишь в поєднанні з сильною татарського кіннотою козацька піхота могла стати грізною силою в Військових змаганнях з армією Речі Посполитої. Дана гіпотеза підтверджується у поразка польської армії на жовто водах, під Корсунем, Пилявцями, Зборовим та Батогом.

У праці львівського дослідника Я. Федорука "Зовнішньополітічна діяльність Богдана Хмельницького и формирование его Політичної програми [31] Здійснено глибокий аналіз міжнародної ДІЯЛЬНОСТІ козацького гетьмана на початкових етапі національно-візвольної Війни (1648-1649 рр.). Предметом его дослідження є політична програма Б.Хмельницького в контексті тогочасної міжнародніх отношений. Велику Рамус дослідник пріділів українсько-кримсько стосунки. У процесі дослідження автор намагався Виводити Висновки з АНАЛІЗУ джерел, окрім тих віпадків, де документального матеріалу НЕ вістачає. У таких випадка ВІН вдається до різніх гіпотез и здогадів, что НЕ всегда нам видають переконливою и Досить часто є діскусійнімі.

Особлівої уваги заслуговує праця В. Степанкова та В. Смолія "Богдан Хмельницький: соціально-політичний портрет [28]. Це дослідження, на нашу мнение, є найбільш предметно та структуроване. Вперше в історіографії Було Здійснено комплексний аналіз міжнародної ДІЯЛЬНОСТІ Б.Хмельницького на основе колосальної джерельної бази и Зроблено обґрунтовані Висновки. Хоча, через Занадто широкий предмет свого дослідження, ЦІМ історікам НЕ удалось детально Зупинити на Кримський векторі політики українського гетьмана, проти отношения правительства Б.Хмельницького з кримського ханством розглядаються в комплексі зі всіма проблемами зовнішньо- та внутрішньополітічного життя молодої української держави. Автори зауважують, что тісні контакти з османського імперією та ее васаламі для України слугувалі Певного мірою як Чинник тиску на отношения з московсько державою та річчю Посполитою, забезпечувалі сприйняттів Козацької держави як потужної військово-Політичної сили в Центрально-Східному РЕГІОНІ.

Таким чином, огляд історичної літератури з даної проблематики засвідчує Існування в історіографії Тенденції до фрагментарного відтворення зовнішньополітічної ДІЯЛЬНОСТІ Богдана Хмельницького. В історичній науке добро вівчені взаєміні гетьманату з Уряду России та Речі Посполитої в 1648- 1653 рр., Но значний менше и швідше епізодічно розглядалася державна політика України того часу относительно Кримського ханства. Тому, даже, незважаючі на сучасні Досягнення історіографії, ще й досі в ряді віпадків залішаються малозрозумілімі мотиви Дій Богдана Хмельницького на міжнародній Арені. З Огляду на це все в життя без работе авторизованого прагнулі простежіті дипломатично діяльність Б.Хмельницького з кримського ханством впродовж 1648-1653 рр., З ясувати ее стратегічний направление и Зміни, спрічінені тактовно міркуваннямі, а такоже Показати ее Вплив на Внутрішнє становище новоствореної держави.

РОЗДІЛ 2. ВІЙСЬКОВО-політичний СОЮЗ війська Запорозького І КРИМУ

У середіні ХVІІ ст. Європа булу поділена на два Таборі - католицький и протестантський. Хмельницький розумів, что, піднявшісь проти Польщі, ВІН НЕ зможите розраховуваті на підтрімку католицьких держав. Тогочасні козацьке піхотінське військо славилося по всій Европе, проти могло стати грізною силою лишь в поєднанні з сильною кіннотою [33, c. 59-60]. На тій годину такою кіннотою могла буті татарська. Саме тому Хмельницький наполеглива добівався союзу з кримського ханством.

Восени тисячі шістсот сорок сім р. похід О. Конецьпольського та І. Вишневецького в Дике Поле на татар дуже стурбував хана. Успіху Хмельницького в Криму спріяло нестійке становище самого Іслам-Гірея [1, c. 104-105]. Згоджуючісь на союз з запорозькими козаками, Іслам-Гірей розраховував зміцніті своє становище.

У второй половіні січня тисяча шістсот сорок вісім р. з Січі вірушіло Перше посольство до Іслам-Гірея [29, c. 85-87]. В історичній літературі є згадка, что среди послів БУВ и син Богдана - Тимофій. Гетьман добився допомоги в хана Іслам-Гірея. Хан наказав готувати до походу Перекопська мурзі Тугай-бея.

-4 тисячний загін Кримська татар виконан своє основне завдання в битвах при жовто Водах и під Корсунем. Вміло скоордіновані Дії козацької піхоті и татарської кінноті завдан відчутного удару військовій могутності Речі Посполитої. Проти Вже в ціх дерло битвах відчувається залежність ходу подій від позіції татар. Протіріччя в українсько-татарському війську вінікалі через розбіжність мети и Завдання союзних сторон. Такоже, збереглісь дані, что Тугай-бей почав віявляті приверженность до Польщі [29, c. 107-108]. До того ж татари захоплювалися Собі більшу часть здобути трофеїв, а такоже грабувалі українські міста й села, что суперечіло умів союзу з Криму [20, c. 82-83].

В. Степанков і В. Смолій пріпускають даже факти зіткнень между козаками и татарами, Які не так-то и легко вдаватися залагодіті Хмельницькому. Гетьман намагався схіліті хана до продовження настане, но той не погодівся [10, c. 10-12].

Перемога під Пилявцями Вимагаю більш тісніх СТОСУНКІВ з союзником. После про єднання українського війська з ордою Крим-Гірея около Ямполя (примерно 20 вересня), відбулася військова рада, на Якій вірішено Було наступати на Львів. В. Голобуцький, на Основі документальних джерел, вказує, что на раді гетьман заручівся підтрімкою калгі-султана лишь на місяць [1, c. 136-137].

Про єднані українсько-Кримські сили напрікінці вересня 1648 р. обклали місто Львів. После Отримання викуп, 13 жовтня Хмельницький зустрівся з калга-султаном Крим-Гіреєм, для Вироблення Подальшого плану Дій. У середіні лютого 1649 р. Хмельницький послав сотника Івана Кравченка до Криму [29, c. 208-209]. У лісті від 19 лютого до калгі-султана гетьман просив, чи не гаючі годині вірушіті козакам на допомогу в їхній борьбе против Польщі [16, c. 111-112]. Внаслідок голоду, что враз Крим напрікінці 1648 - 1649 р., Внутрішнє становище ханства Було скрутнім. Тож хан схвально поставівся до прохання гетьмана та обіцяв прибут в середіні травня. Разом Із тім ВІН пробував схіліті Хмельницького после здобутої перемоги над поляками до Спільного походу проти России [29, c. 208-209].

Напрікінці Весною 1649 р. козацький гетьман опинивсь в Досить скрутному становіщі. Єдиним союзником українського правительства залишавсь кримський хан. Проти гетьман НЕ дуже довіряв татарам, Аджея розумів, что сам Іслам-Гірей ІІІ, плекаючі Надію на создание могутньої держави, прагнув Включити до СФЕРИ ее впліву й Україну.

Ведучи переговори з Криму, Хмельницький активно готував українську армію до майбутньої кампании проти Речі Посполитої. Спільнімі зусилля Хмельницького и хана Було проведено воєнну Нараду, на Якій Було вірішено наступати на ворожі позіції під Збаражем.

В облозі Збаража татарське військо НЕ відіграло великого значення и Вже відчувається двозначна позиція татарської верхівкі. Ще на качана облоги відбулася спроба польської шляхти на чолі з О. Конецьпольського та І.Вішневецькім заручітіся підтрімкою татар, на что Візир Сефер Кази-ага відповів: ми значний более Бажана б перебуваті разом Із вами, чем з хлопами вашими, однак своим життям ми різікуємо заради тих, хто нам более заплатити [29, c.237-238]. Ця спроба переговорів для польської Сторони закінчілася цілковітою Невдача, проти засвідчіла лишь відносну Надійність українського союзника.

Коли для союзного війська стало відомо про Наближення короля з військом, український и Татарський правітелі вірішілі Із добірнімі Підрозділами поспішіті назустріч королеві, залиша часть війська для продовження облоги Збаража. Зіткнення польського війська з українсько-татарським відбулося під Зборовом. Добре продумана и організоване ведення Військових Дій союзніцької армії Було настолько Ефективне, что Вже после кількох годин бою польська армія Вже могла зазнати цілковітого розгром. Іслам-Гірей НЕ Хотів допустіті поразка Речі Посполитої, яка неминучий прізвела б до Утворення незалежної Української держави. Такі плани хана підтверділіся, коли ВІН Пішов на переговори з польським королем Яном Казимиром, что стало наслідком Укладення Зборівського миру.

Хмельницький на сітуацію, яка склалось, що не МАВ жодних впліву. Це можна підтвердіті й тім, что договори Криму и Війська Запорозького з річчю Посполитою укладаліся НЕ одночасно [11, c. 105-106]. Це означало, что Іслам-Гірей на переговорах виступали в роли вершителя долі України, а Хмельницький змушеній БУВ лишь згодітіся з умів договором.

Таким чином, Укладення Зборівський договір нужно розглядаті НЕ як польсько-український, а швідше як кримсько-польсько-українську угоду, яка найвігіднішою булу для Кримського ханства. Вона ще более ускладнювала отношения України з Криму.

После Укладення Зборівського договору хан намагався схіліті Хмельницького до Спільного походу на московські землі. Український гетьман, що не бажаючих ускладнюваті СТОСУНКІВ з можливіть майбутнім союзником, намагався дотримуватись нейтралітету, но погодівся у разі необхідності надаті допомогу в борьбе с свавільнімі ногайське мурзами [29, c. 261-262].

У першій половіні листопада 1 649 р. Іслам-Гірей надіслав листа до Хмельницького, в якому просив надіслаті кілька тисяч козаків, щоб ті допомоглі зібраті "Данина в Черкасах, а такоже скаржівся на напад Донська козаків на татарські улуси во время его перебування в Україні. На качану грудня 1649 р. Хмельницький відправів посольство Івана Бондаря до хана, щоб відмовіті его від наміру організуваті похід на Донський козаків, а Вже в першій половіні січня 1650 р. гетьман повідомляв Іслам-Гірея, что НЕ может взяти участь у поході проти донців, бо НЕ зібрав військо. В цей же час ВІН пославши листа на Дон наполягаючі, щоб тамтешні козаки відмовілісь від походів на море и нападів на татарські улуси [29, c. 263-264].

На качана лютого до гетьмана з явилися один за одним два посли від Іслам-Гірея: перший сповістів про замирення з донцями та припиненням подготовки до походу на них, а другий про Готовність хана прибут Богданові на допомогу, так вважають В.Степанков та В.Смолій [29, c. 262-263]. Напрікінці квітня 1650 р. до Хмельницького прібулі посли від калгі-султана з Проханов надіслаті ханові кілька тисяч козаків для участия в поході на Північний Кавказ. 5 травня гетьман відпісав Йому, повіломляючі, что покаравши 5-ти тисячам козаків вірушіті на допомогу Іслам-Гіреєві.

Течение весни 1650 р. загострюються стосунки между Польщею та Крим з одного боку, и Московією з Іншого. В подалі це могло прізвесті до Війни, в якові би була втягнена і Україна.

Перед Хмельницьким постала Надзвичайно доладна проблема. Взяти участь у нападі на російські землі означало б НЕ лишь Втрата потенційного союзника (Московщину), в борьбе против Речі Посполитої, а ще гірше - превращение его на ворога України. З Іншого боку, відмова від цього походу вела до розріву союзу з Криму. У Цій ситуации Хмельницький решил зволікати годину. У лісті до хана ВІН засвідчів Готовність Виконати взяті на себе зобов язання, но зауважів, что за такий короткий срок ВІН НЕ зможите зібраті полки та віступіті на допомогу Крим-Гіреєві. А у листі до калгі-султана гетьман переконував его Ще не наступати на Московщину, а рухатіся до Дніпра на з єднання з ним [29, c. 269-270].

Ще на качана літа 1650 р. около Кам янця-Подільського Почаїв зростаті чісельність польського війська на чолі з М.Потоцькім. Це вдалині Використана Хмельницький и у листі до кримського хана вмотівовував свою відмову від походу на московські землі тім, что немає безпеки вдома. 30-ти Тисячна орда Крим-Гірея, что набліжалася до Дніпра, довідавшісь про Невдача нападу на російські землі, Почаїв Вимагати від калгі-султана продовжіті цею похід вторгненням в молдовські землі. У середіні вересня 1650 р. про єднані кримсько-українські сили бліскавічно вторглися в Молдавію.

После Укладення Зборівського договору польська дипломатія намагались розірваті союз України з Криму. У второй половіні листопада +1650 р. до Чигирина прібулі посли від Іслам-Гірея, для підтвердження союзу Криму и України. Напрікінці року позиція Бахчисарайський двору Почаїв змінюватіся.

В кінці 1650 р. розпочалася підготовка польського правительства до Відновлення воєнніх Дій проти Б.Хмельницького. Гетьман розумів всю складність мобілізації та Утримання армії в зимовий час. Переходіті самому до воєнніх Дій без відома хана нельзя Було, оскількі Іслам-Гірей виступали своєріднім гарантом Збереження Зборівського договору.

З кінця грудня 1650 р. - до качана лютого 1651 р. Хмельницький відправів до Криму Чотири посольства з Проханов Негайно надіслаті допомогу. Хан спочатку НЕ МАВ наміру посілаті війська, проти через Деяк годину змінів свою позицию. Найбільш ймовірно це відбулося через відповідній наказ з Стамбула.

После дерло Військових зіткнень польської армії з полками Д.Нечая, Хмельницький Негайно відряджає нове посольство до хана, переконуючись его в необхідності Негайно прибут на допомогу. Напрікінці лютого - на качану березня тисячі шістсот п'ятьдесят одна р. гетьман получил з Перекопу ПОВІДОМЛЕННЯ від каймакана Велі-аги про Готовність прибут на допомогу.

травня під Тернопіль прібулі Білгородська орда и півтісячі добруджанськіх татар. Надійшлі листи від хана з повідомленням про ті, что ВІН поспішає на допомогу й вже перебуває під Ліпівцем. Проти Іслам-Гірей Постійно Твір Нурадин-султану накази НЕ віступаті проти короля. Казі-Гірей прямо заявляв Хмельницькому, что ВІН НЕ має наміру вступаті в боротьбу без відповідного Розпорядження хана. Більше того, ВІН, очевидно не без відома Іслам-Гірея, почав схіляті гетьмана й старшину до замирення з королем.

У травні 1651 р. відбуліся кримсько-польські переговори, Які, хоч и не завершилися успіхом, проти ще раз підтверділі ненадійність кримського союзника [29, c. 311-312]. Таким чином, козацько-татарське військо перебазувалися під Берестечко. Перші сутички между союзніцькім військом з короною польською армією відбуліся 18 червня, что ознаменувалі початковий етап Берестецької битви.

В. Голобуцький считает, что именно тоді кримський хан предложили своєму союзнікові НЕ розпочінаті наступальні Дії, а натомість послати татарські загони під Львів і Замостя. Хмельницький рішуче відхілів цею план и наполіг, щоб хан залишавсь з ним до розгромлення ворога.

Українсько-татарське військо зуміло стріматі наступ жовнірів. У тій годину як козацьке військо могло перехопіті ініціатіву, стрімка атака 40-тісячної орди могла відіграті вірішальну роль. Іслам-Гірей НЕ МІГ НЕ розуміті цього, тому затягував момент настане.

Таким чином, в розпалі битви, вместо того, щоб контратакуваті противника, Іслам-Гірей та его набліжені з Дивовижний швідкістю зняла з місця и начали тікаті. Водночас з поля бою подався вся орда. Втеча Іслам-Гірея з поля бою за відсутності серйозної Загрози з боку противника Було логічнім завершення его політики Стосовно України.

Залишенню ордою лівого флангу поставило українську армію в катастрофічне становище. Хмельницький решил повернути татар назад і з кількома старшинами кинувши слід за Іслам-Гіреєм. Коли гетьман его наздогнав между ним и ханом відбулася Гостра розмова [29, c. 325-326]. За данімі козацького полковника С. Савича, Хмельницький Вимагаю повернення під Берестечко самого Іслам-Гірея, або ж Сефера Казі-аги з військом. Володар Криму намагався віправдаті свой вчинок тім, что не думав залішаті свого союзника, а кинувши за татарами щоб повернути їх назад [23, c. 546-547]. Гетьман ставши Фактично бранців хана.

Польський уряд, дізнавшісь про затримання ханом гетьмана, намагався добитися его відачі [11, c. 132-133]. Проти Іслам-Гірей не допустивши цього. Поразка українського війська Цілком задовольняла его, однак ВІН НЕ Хотів допустіті й повної перемоги Польщі, видавши гетьмана королю.

Отже, на цьом етапі національно-візвольної Війни політика кримського хана остаточно перекресліла плани Хмельницького добитися повної перемоги над військом Речі Посполитої та создать Могутнє незалежну Козацьку Українську державу в межах ее етнічніх кордонів.

У тій же година Важко погодитись Із трактування поведінкі хана як зради гетьмана. Крим БУВ сильним гравця на тодішній військово-Політичній Арені Східної Європи й переслідував власний державний Інтерес - максимальне ослаблення своих північніх сусідів, як Польщі, так и України.

РОЗДІЛ 3 .. розра СТОСУНКІВ ІЗ Крим ТА ПЕРЕОРІЄНТАЦІЯ НА МОСКВУ

липня, после поразка під Берестечком, Хмельницький з метою плану Вироблення Наступний Дій провів раду прісутньої старшини, на Якій Було вірішено розпочаті мобілізацію армії [11, c. 125-126].

До Війська Запорозького прібув лист від Іслам-Гірея, в якому тій віправдовував свой відступ з-під Берестечка наявністю там лісів и боліт, а такоже вісловлював Готовність прибут на допомогу, если вінікне загроза від ляхів [3, c. 381-382]. Однако надія на татарську допомогу згасла Вже следующего дня, коли від хана надійшов новий лист, у якому ВІН, розгніваній Козацькими погромами кількох татарських загонів, вислови Глибоке Обурення й поставивши під сумнів подалі Існування українсько-татарського союзу [3, c. 384-385]. Щоб Врятувати дело, до Бахчисарая Було Негайно відряджено посольство з підтвердженням вірності козацької України дружбі з ханством и Проханов допомоги у війні проти поляків.

Хмельницький прагнув Збереження українсько-кримського союзу. Его Лякать можлівість создания польсько-татарської коаліції, что унеможлівлювало б создания незалежної Української держави. Саме це змушувало гетьмана мирить з усіма Важко наслідкамі союзного договору з ханом.

У второй половіні серпня на допомогу Хмельницькому прібув 5-6 тисячний загін татар на чолі з Карач-беєм [29, c. 345-346]. Альо така Кількість татарського війська НЕ ​​рятувала Хмельницького від 35-40 тісячної польсько-литовської армії. Про єднане українсько-Кримське військо хоча й надходять за чісельністю, проти, краще Було забезпечення провіантом. Як позначають літописець Г.Граб янка: ... козацьке військо и татарське стояло в місціні, де Було вдосталь и води и паші ... [19, c. 60-61]. Однако, не вся старшина поділяла мнение Хмельницького Стосовно українсько-кримського союзу. Так, І. Виговський домагався розріву союзніцькіх отношений з татарами, что, на его мнение, спріяло б Вироблення кращих умів майбутнього договору [29, c. 450-451]. Цілком ігноруваті позіції старшини гетьман НЕ МІГ. Пам ятаючі вчинок Іслам-Гірея під Берестечком, Хмельницький МАВ всі Підстави НЕ довіряті Йому.

Зважаючі на ЦІ обставинні, Хмельницький змушеній БУВ укласті 18 вересня з річчю Посполитою Білоцерківський договір.После Укладення договору, у листі до султана Хмельницький чітко називається одну з основних причин Укладення договору: Альо того, что підкріплення як з Криму, так и з Добруцької землі запізнілось, нам довелося укласті світ з ляхами [12, c. 226-227]. Такоже ВІН просив послати Іслам-Гірею Розпорядження, щоб за его дерло сигналом хан Надав допомогу в борьбе против Польщі. 23 вересня гетьман получил у Корсуні листа від хана, Який сообщил, что відправів Йому допомогу и Бажана успіху в борьбе [29, c. 452-453]. Альо воєнна кампанія 1651 р. трагічно завершилася и после Укладення договору й розпуску армії розпочінаті військові Дії проти Польщі НЕ Було ані найменшої возможности.

Я. Дашкевич считает, что ВРАХОВУЮЧИ складне становище України, Хмельницький дійшов думки про можлівість Прийняття турецького протекторату. Є Підстави пріпустіті, что в лістопаді гетьман посилає своих довіреніх людей до хана підтвердіті Вірність союзу України з Криму. Такоже Хмельницький напрікінці листопада - на качану грудня 1651 р. пославши Іслам-Гіреєві на допомогу для Боротьба з Калмиков козацький загін.

Течение зими - весни тисяча шістсот п'ятьдесят два р. гетьман ВІВ активно підготовку до новой ВІЙСЬКОВОЇ кампании. У середіні квітня 1652 р. Хмельницький получил звістку від Іслам-Гірея про ті, что в разі розв язання воєнніх Дій на допомогу українцям піде Нурадин-султан [26, c. 157-158].

Скликати гетьманом старшинському рада схваліла план несподіваного удару об єднаного козацько-татарського війська на позіції польської армії. Підійшовші під Батіг, Хмельницький відразу помітив допущені поляками прорахункі в розташуванні табору [31, c. 248-249]. Следующего дня, 23 травня, Козацькі полки и татарські загони Нурадин-султана, з усіх боків атакувалі польський табір, что до кінця цього ж дня прізвело до повної его капітуляції.

После перемоги під Батогом про єднане українсько-татарське військо руйнувало до стін Кам янця-Подільського [29, c. 380-381]. Тут для Богдана Хмельницького події розвиватись значний гірше. Внаслідок спустошення в попередні роки даного району не Було де дістаті продовольства и фуражу, что віклікало невдоволення крімчаків. Гетьман змушеній БУВ наказаті мешканцям бліжніх Подільських містечок утрімуваті поранених и Хворов татар. Свавільні мурзи НЕ Стільки дбало про боротьбу з ворогом, тім паче, что в штурмі міста кінне татарське військо не могло відіграті суттєвої роли, скільки про свою здобіч. 14 червня з Кам янця, гетьман змушеній БУВ пообіцяті Їм віддаті міста М.Каліновського та О. Конецьпольського.

Було зрозуміло, что за умов дедалі відчутнішого голоду та наростання невдоволення татар, військо НЕ спроможне буде довгий час вести облогу Кам янця. Тому напрікінці червня Хмельницький розпустивши військо. Татарські загони, что Повертайся додому, безжально пограбувалі Подністров я та Брацлавщину [1, c. 339-340]. Так як Хмельницький НЕ МІГ розірваті союзу з татарами, ВІН намагався унікат обострения СТОСУНКІВ з Криму.

Напрікінці вересня, после проведення молдавської авантюри, до гетьмана прібув посол хана з Проханов направіті козаків на допомогу. Хмельницький відмовів хану й сам на качана жовтня попросивши у него допомоги проти поляків [29, c. 393-394].

Битва під Батогом НЕ розв язували проблем между Україною та річчю Посполитою [1, c. 345-346]. У середіні січня 1653 р., Гетьман сообщает хана, что польський уряд готовится розпочаті войну против України, тому просити прислати допомогу. Іслам-Гірей доброзичлива прийнять українське посольство й на качану лютого скликав Нараду мурз, Які вірішілі направіті до Чигирина гінця Аммулу Імельдіша, щоб з ясувати, чи действительно польські війська перейшлі в наступ. У випадка, если б ЦІ Відомості підтверділіся до Хмельницького вірушіла орда під проводом самого хана, а в разі відсутності короля - нурадін- и калга султанів [29, c. 397-398].

На качану квітня до Богдана начали прібуваті ОКРЕМІ татарські чамбули. З являється такоже посланець хана для з ясування годині та місця про єднання українсько-татарських войск. Хмельницький відправляє до Бахчисарая своих представителей врегулюваті данє питання й просити Іслам-Гірея пріскоріті Прибуття допомоги [25, c. 149-150]. Татарське військо чісельністю 12-15 тис. чоловік на чолі з нурадін- и калга-султаном прібулі до козацького табору в середіні травня 1653 року. После чого про єднана армія рушила в напрямку Бара [29, c. 398-399].

В цей час погіршуються стосунки гетьмана з татарськими мурзами, Яким ВІН заборонено грабуваті міста й села. Во время походу з-під Бара в околиці Кам янця татарські загони розвоевав, випалили ряд Подільських містечок, грабувалі села, брали в Ясір людей [20, c. 69-70]. Така ситуация виготовляють подекуді до Збройних зіткнень козацьких войск з Кримчак. На щастя, гетьманові Вчасно удалось залагодіті Конфлікт. Все ж после цього, Хмельницький лістовно звернув до хана зі Скарги про Порушення присяги Війську Запорозькому [7, c. 249-250].

На качану червня 1653 р., Внаслідок спустошення татарами Подільського воєводства, в козацькому таборі відчувалася Гостра нестача продовольства. Козаки начали бунтуваті й вказуваті на негатівні Наслідки воєнно-політічного союзу з ханом, Котре Крим весь наповнив нами [30, c. 235-236]. Проти І в Цій ситуации Хмельницький зумів заспокоїті військо.

Іслам-Гірей, получил Скаргу Хмельницького про Порушення татарами умів Укладення договору, діяв рішуче: покаравши мурзам повернути Захоплення Ясір, змістів з посади Перекопського бея Батіршу й призначила на его місце Караш-агу. Напрікінці липня хан дізнається про українсько-російські зносини. Оскількі ВІН категорично БУВ проти входження України до складу России, то відразу ж направив до Чигирина посла, щоб з ясувати достовірність цієї информации и попередіті Богдана Хмельницького, что в такому разі ВІН (тобто Іслам-Гірей), сослався з Полско королем, піде на нього , гетьмана, війною великим зібранням [26, c. 183-184].

На прохання Хмельницького надаті допомогу козацькому війську, Пожалуйста напрікінці серпня перебувало в Молдавії, Реакція хана булу різко негативною. За свідченням валаськіх послів, Які перебувалі в Бахчісараї, ВІН відповів людям гетьмана: Оскількі син Хмельницького без мого наказу Пішов до Молдавії, нехай НЕ очікує від мене НЕ лишь підкріплень, но й жодної живої душі [3, c. 434-435]. Однако, Незабаром его позиція зазнає змін, бо значний частина мурз Виступ в підтрімку Пропозиції Б.Хмельницького, самперед, через можлівість отріматі велику здобіч.

Напрікінці серпня 1653 р. Хмельницький розпочав мобілізацію української армії. На допомогу гетьмана 20 вересня прібув авангард татарського війська [28, c. 121-122]. Про єднані українсько-Кримські сили руйнували до Кам янця. В цей час польське військо, что стояло під Кам янцем, руйнувало в напрямку Бара, а, получил звістку про Приєднання хана до Хмельницького, скликали королем військова рада, решила відступіті в район Жванця [25, c. 149-150].

Іслам-Гірей до обозу українського війська прібув в середіні жовтня 1653 р. За свідченням І. Виговського, ВІН в ультіматівній форме почав домагатіся Прийняття козаками Кримської протекції: щоб де він нині, гетьман, прісегал, що бути під ханів рукою, інакше, він де хан, допомагати йому, гетьману, нині не буде і надалі на допомогти приходити і посилати ників НЕ учнет [27, c. 84-85]. Проти Хмельницькому удалось відхіліті це домагання, натомість между ним и ханом БУВ підтвердженій рівноправній військово-політичний союз.

ВРАХОВУЮЧИ, з однієї Сторони складне становище польського війська, а, з Іншої, - ненадійність свого союзника, Хмельницький отказался от генеральної битви, натомість Оточі и міцно блокував польське військо під Жванцем. Чи не годі й Погодитись з міркуванням М. Грушевського, что, побачив безпорадне становище Яна Казимира, Іслам-Гірей намагався НЕ допустіті его розгром й знову, як під Зборовом помочь Йому [3, c. 445-446]. Тім паче, что хана турбувалі зв язки гетьмана с Россией.

Течение листопада 1653 p. поряд з воєннімі діямі, намагались досягті Згоди польська та Кримська сторона. 1 грудня Іслам-Гірей предложили Хмельницькому прибут на переговори під Кам янець [27, c. 124-125], на что получил відповідь: оскількі самє ВІН, гетьман, запросивши хана на допомогу проти Польщі, то пристойно де було мірітца з королем йому, гетьману, а не ханові [1, c. 395-396].

Знаючи Вже решение Земському Собору России относительно протекції над Україною, Хмельницький решил НЕ зв язувати собі умів нового договору, до того ж ВІН розумів, что хан знову может порушіті питання про організацію Спільного воєнного походу на московські землі. У переговорах, Які завершилися 5 грудня 1653 p., Українська сторона участия не брала. Переговори завершилися Укладення усної догоди, согласно З якою Стосовно України відновлювалася дія Зборівського договору [11, c. 183-184].

Таким чином, ця польсько-Кримська угода стала своєрідною відповіддю з боку Іслам-Гірея на зносини України с Россией. Б.Хмельницький розумів, что Крим, це не той союзник с помощью которого можна создать Українську державу, тому й змушеній БУВ піті на догоду з Московщиною, хоча й Офіційно українсько-кримського союзу розірвано Ще не Було.

Укладення на качана тисяча шістсот сорок вісім р. союз Б.Хмельницького з Іслам-Гіреєм відкрівав Нові возможности як для України, так и для Кримського ханства. Для України це забезпечувало тил з Півдня, а, такоже, дало змогу отріматі мілітарну допомогу. Для хана цею союз давав змогу отрімуваті Багата здобіч после вдалих битв, зміцніті своє становище в Криму І, даже, звільнітіся з-під васальної залежності Порти. Течение 1648-1653 рр. позиція Криму часто змінюється. Іслам-Гірея более Лякать можлівість перемоги українського війська, чем поразка Речі Посполитої.

Б. Хмельницький розумів усю складність свого становища, тому й намагався НЕ загострюваті СТОСУНКІВ з Криму, йдучи Йому на Різні вчинки, оскількі розірваті союз з кримського ханством, означало б віддаті его в союзники Речі Посполітій.

Таким чином, міжнародні отношения правительства Богдана Хмельницького з кримського ханством в течение 1648 -1653 рр. дали вагомі результати. Внаслідок воєнної допомоги татар, українцям удалось здобути ряд перемог над польською армією І, тім самим, значний послабіті позіції Речі Посполитої. Це дало змогу реалізуваті Прагнення українського народу звільнітіся від польського поневолення и создать Українську Козацьку державу - Військо Запорозьке (Гетьманщину).

Проти поряд з позитивними, були й негатівні Наслідки воєнно-політічного союзу України з Криму. Через двозначну політику хана, Українському війську в течение 1648-1653 рр. НЕ удалось завдаті остаточної поразка Речі Посполітій. Такоже татарські чамбули грабувалі міста и села, брали в полон українське населення, что суперечіло умів союзу та підрівало економічні й демографічні основи козацької держави.

гетьман військо запорозький ханство

ВИСНОВКИ

У з ясуванні політічніх отношений правительства Б.Хмельницького з кримського ханством впродовж 1648-1653 рр. ще й дотепер залішаються білі плями.

Проаналізованій нами історіографічній доробок вітчізняніх авторів показує, что до проблеми міжнародніх отношений ПЕРІОДУ Хмельниччини, слід підходіті на базі якісно Нових методологічних підходів, Які дають змогу зрозуміті логіку подій в тих конкретно-історічніх реаліях епохи. Серед праць дослідніків, присвячений проблемі ведення Б.Хмельницького зовнішньої політики в кримсько напрямку, найбільш аргументованості, на наш погляд, є роботи таких СУЧАСНИХ українських історіків як В. Степанков, В. Смолій, Т.Чухліб, Ю. Мицик, Я. Федорук.

Стосунки Гетьманська правительства з кримського ханством пройшли Досить складаний шлях. Іслам-Гірей ІІІ у життя без політіці дотрімувався принципом вігідного для него співвідношення українсько-польських сил, что НЕ задовольняло українську сторону и прізвело до Укладення невігідного Зборівського договору та поразка під Берестечком.

У тій же година, союз Б. Хмельницького з кримського ханату забезпечував для України тил з Півдня, а, такоже, давайте надії на Отримання необхідної ВІЙСЬКОВОЇ допомоги (тогочасної козацьке військо, основнову масу которого Складанний піхота, могло стати грізною силою лишь в поєднанні з сильною кіннотою). Для хана цею альянс давав змогу отрімуваті Багата здобіч после вдалих битв. У добрих стосунках з Криму, українська сторона вбачалася Запорука Існування доволі-таки ненадійного українсько-кримського союзу, отримувалася вагомі аргументи у дипломатично зносинах самперед з Польщею та московсько державою І, Звичайно, нейтралізувала Кримське ханство як можливий ворога.

Основними причинами Невдача та прорахунків козацького правительства у відносінах з кримського ханством, на наш погляд, були: шлюб досвіду, доладна внутрішньо- та зовнішньополітічна ситуация, релігійна несумісність.

Військово-політичний союз козацької України часів Б. Хмельницького з Криму НЕ БУВ, як відомо, вінятком. Так, в 1624-1628 роках уряд хана Мегмед-Гірея ІІІ трімався при власти, спіраючісь на підтрімку українських козаків під проводом Михайла Дорошенка. У тисяча шістсот тридцять сім р. хан Інаєт-Гірей з помощью козаків Тараса Федоровича завдан поразка ногайців, что вчинили заколот.

-1734 рр. Кримський ханат давши притулок запорозьким козакам, Які Шукало у володіннях хана прихісток від репресій російського царя Петра І за союз Із шведського королем Карлом ХІІ. Як бачим, українсько-Кримські стосунки НЕ вкладаються у звичних схему постійного військового противостояние. Тема взаємовідносін українців и Кримська татар заслуговує докладного Вивчення и ЦІМ я хочу займатісь у Майбутнього.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Голобуцький В. Дипломатична історія визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. - К .: Госполитиздат., 1962. - 360 с.

2. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11т., 12 кн. - К .: Наукова думка, 1996. - Т.8 .: Роки 1626-1650. - 730 с.

3. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11т., 12 кн. - К .: Наукова думка, 1996. - Т.9. - Кн.1 .: Роки 1650-1654. - 880 с.

4. Дашкевич Я.Р. Україна і Туреччина: Дослідження взаємовідносін ХV-ХVІІ ст. // Проблеми української історичної медієвістікі. - К., 1990. - С. 163-189.

5. Документи Богдана Хмельницького (1648-1657) / Упорядник І. Кріп якевича, І. Бутич. - К., 1961. - 738 с.

7. Замлинський В. Богдан Хмельницький. - М .: Мол. гвардія, 1989. - 336 с., іл.

8. Записка руського гінця Г. Кунакова, який їздив з цар ської грамотою до польському королю в Варшаву про події в Польщі та на Україні після укладення Зборівського договору, про відмову сейму затвердити цей договір і про ставлення різних кіл Польщі до Росії і Україні // Возз'єднання Україна з Росіей: Документи і матеріали: У 3.т. - М., 1953. - Т.ІІ. - С.299-317.

9. З статейного списку Г. і С. Пушкіна, російських послів до Польщі, і з справ Посольського наказу про переговори з польськими уповноваженими з українських справ // Возз'єднання України з Росіей: Документи і матеріали: У 3.т. - М., 1953. - Т.ІІ. - С.337-351.

. Кіданюк А. наростання суперечностей та ускладнення українсько-кримсько отношений После Зборівського миру (осінь 1649-літо тисяча шістсот п'ятьдесят одна рр.) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. - Тернопіль, 2003. - Вип. 4. - С.10-15.

. Кріп якевича І.П. Богдан Хмельницький. - Львів, 1990. - 509 с.

. Лист до турецького султана Мухамеда з повідомленням про Укладення миру з поляками та з Проханов наказаті ханові підтрімуваті дружбу з Запорізькім Військом // Документи Богдана Хмельницького (1648-1657). - С.225-226.

. Лист до янічарського аги з Проханов, щоб султан наказав Кримська ханові помочь Запорозькому Війську // Документи Богдана Хмельницького (1648-1657). - К., 1961. - с.204-205.

. Лист до Яна Казимира з повідомленням про перепис Запорізького Війська та про посилки козацьких полків на допомогу Кримську ханові // Документи Богдана Хмельницького (1648-1657). - К., 1961. - с.148-149.

. Лист до кримського калги-салтана з повідомленням про наказ п ятітісячному загону козаків віступіті на Дон и о том, что донські козаки доброзичлива ставлять до Криму // Документи Богдана Хмельницького (1648-1657). - К., 1961. - С.166-167.

. Лист до кримського старшини Антимира з Заклик подати військову допомогу // Документи Богдана Хмельницького (1648-1657). - К., 1961. - С.110-111.

. Лист до Перекопського старшини Пері-аги з Заклик прийти на допомогу Запорізькому Війську // Документи Богдана Хмельницького (1648-1657). - К., 1961. - С.113-114.

. Літопис Самійла Величка: В 2-х т. / Пер. В.Шевчука. - К .: Дніпро, 1991. Т.І. - 213 с.

. Літопис Гадяцького полковника Григорія Граб янкі / Пер. Із староукр. - К .: Знання, 1992. - 192 с.

. Літопис Самовидця / Під ред. Я.І.Дзіра К .: Наукова думка, 1971. - 206 с.

. Мицик Ю. Аналіз архівних джерел з історії визвольної війни українського народу 1648-1654 років. - Дніпропетровськ., 1988. -
319 с.
. Мицик. Ю. Джерела з історії Національно-візвольної Війни українського народу середини XVII століття. - Д .: Дніпро, 1996. - 262 с.

. Пріцак О. Союз Хмельницького з Туреччина 1648 р.- Мюнхен, 1948. - 208 с.

. Санін. Г.А. Україна і російсько-османські стосунки другої половини XVII ст. (Історіографія питання) // Зовнішня політика Росії: (Історіографія). - М., 1988. - С.159-160.

. Санін Г.А. Відносини Росії і України з Кримським ханством в середині XVII ст. - М., 1987. - 283 с.

. Сергійчук В. дипломатично служба Богдана Хмельницького: Хроніка 1648-1657 років. // Жовтень. - 1988. - №9. - С. 72-98.

. Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький: хроніка життя та ДІЯЛЬНОСТІ. - К.: Наукова думка, 1994 р. - 262 с.

. Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький: соціально-політичний портрет. - К .: Знання, 1995. - 610 с.

. Соловйов С.М. Історія Росії з найдавніших часів. Т.9-10 // Соловйов С.М. Твори: В 18 кн. - кн.5. - М .: Думка, 1990. - 718 с

. Стороженко І. Богдан Хмельницький и воєнне мистецтво у візвольній війні українського народу середини XVII ст .. Книга перша: Воєнні Дії 1648-1652 рр. - Дніпропетровськ, 1996. - 320 с.

31. Федорук Я. Зовнішньополітічна діяльність Богдана Хмельницького та формирование его політічного програми (1648 - серпень 1 649 рр.). - Львів., 1994. - 65 с.

. Феденко П. Тріумф и катастрофа: Оцінка досягнені и поразка революції Богдана Хмельницького // Культура і життя. -1990. - №12. - С. 68-84.

33. Шевчук В. Козацька держава: Етюди до історії українського державотворення. - К .: Абрис, 1995. - 392 с., Іл.