Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Микола Віталійович Лисенко





Скачати 12.81 Kb.
Дата конвертації13.01.2020
Розмір12.81 Kb.
Типреферат

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

Лисенко Микола Віталійович - видатний музичний та громадський діяч України


(Народився Микола Віталійович Лисенко 10 березня 1842 року в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської області. Батько, Віталій Романович Лисенко, офіцер орденського кірасірського полку, БУВ ЛЮДИНОЮ освіченою, з передовими подивимось на розвиток Суспільства, Глибока знав и любив літературу, народну творчість. Мати, Ольга Єреміївна, походила з Полтавського поміщіцького роду Луценків. навчаюсь вона в Петербурзький Смольного інстітуті Шляхетних дівчат. аристократичність виховання наклав свой відбіток на все подалі життя Ольги Єреміїв і, вігранівші ее характер та світогляд. Розмовляй вона Виключно французькою мовою, в усьому намагаючися создать таку атмосферу, яка б НЕ мала даже натяків на Щось народне, українське.

Село Гриньки належало двоюрідному дядькові Ольги Єреміївні, поміщікові М.Булюбашу, у которого вона віховувалася. ВІН Надзвичайно любив свою племінніцю, а народження Миколи стало для него Справжня радістю.
Тут, у Гриньках, як згадувать пізніше М.Старицький, над М.Лисенком «... зіткнулісь два Цілком протилежних и даже ворожок впливи; з одного боку - французька мова, манери и аристократична манірність (мати й гувернантка), з іншого боку - українська мова ... пестощі и Зайве простота манер. Перша сторона переслідувала НЕ только простонародне слово, но даже и російське, забороняючі всякі зносини з «пейзанами», а друга, навпаки, заохочували всяку простоту, зацікавлювала розум и фантазію дитини Казками народними та піснями, а вечори відпускала весь полк служніць для забав з паничем ; Звичайно, забави ЦІ пролягав в різноманітніх народних Іграх.

Протести матері тут були безсилля, и вперто наполегливість и сльози дитини, Які енергійно підтрімувала обожнююча свого онука бабуся (М.В.Булюбаш), переважалі протести, тім более, что и батько став на сторону тіткі ».

У такому середовіщі, среди таких людей и віростав Майбутній ком-
позітор. Альо самє народна стихія, культура і побут народжувалі у серці малого Миколи невгасіму любов до рідної пісні, мови, мистецтва.

У тисяча вісімсот п'ятьдесят дві году хлопця відвезлі до Києва в пансіон Вейля, звідки ВІН, провчівшісь Усього декілька місяців, переходити до Іншого - пансіону француза Геду. У цьом закладі музика Займаюсь НЕ Останнє місце у віхованні та навчанні. Одінадцятірічній хлопчина показавши себе почти Одразу як у здібностях, так и в старанності.

Літні канікули Микола всегда провівши у рідному селі. На тій годину туди пріїжджав з Полтавської гімназії и Михайло Старицький, троюрідній брат М.Лисенка. Це товарішування зіграло свою благодатну роль у подалі жітті обох велетів Нашої культури.

После Закінчення пансіону Миколу віддають до 2-ї Харківської гімназії.

У 1859 году Микола Віталійович вступає на природничий факультет Харківського університету. Провчівшісь у ньом Всього один рік, ВІН разом з батьками перебірається до Києва. Навчання в університеті, Який ВІН успешно закінчив у 1865 году, М.Лисенко вдалині поєднував з занятть Музик, яка все более и более захоплювалися его. У цею ж годину ВІН много пише, притому звертається НЕ лишь до дрібніх інструментальніх жанрів, но й до музично-драматичних творів.

Подорожуючі, композитор Ніколи НЕ втрачав нагоді Записати завершені зразки пісень до спеціального нотного зошита, з Яким Ніколи НЕ розлучався.
Музика НЕ ​​только вабіла М.Лисенка, а й поступово заповнювала все его життя. Йому праглося більшіх и грунтовнішіх знань, хотілося вдосконалюваті віконавську майстерність.

З 1867 по 1869 рік ВІН навчається у Лейпцігській консерваторії, а з 1874 по 1876 рік - у Петербурге, у класі блискучії майстра оркестру М.Рімського-Корсакова.

Повернувшись до Києва, Микола Віталійович, з властівімі Йому енергією и запалом, порінає у твор-чість, що не забуваючі при тому педагогічну, віконавську та музично-громадського діяльність.

На Українському народному грунті М.Лисенко творити Високохудожні композіції на Шевченків-ську тематику, народні опери «Різдвяна ніч» и «Утоплена», оперу-сатиру «Енеїда», монументальну народну Музичну драму «Тарас Бульба».

Починаючі з 1869 року Микола Віталійович продовжував невтомно віступаті у концертних програмах.

У 1904 году М.Лисенка відкріває дере в Україні національну музично-драматичну школу (з 1913 року - ім. М.В.Лисенка), яка працювала у програмному режімі Вищих мистецьких Навчальних Закладів.

Разом з О.Кошиця організував у 1905 году музично-хорове товариство «Київський Боян», головою которого БУВ до кінця життя.
М.Лисенка БУВ засновником и головою ради правления «Україн-ського клубу» (1908 - 1911 рр.).

Серед огрому Творчої спадщини композитора основне місце посідають опери: «Різдвяна ніч» (1873 р.), «Утоплена» (1883 р.), «Тарас Буль-ба» (1890 р.), «Наталка Полтавка» (1889 р.) , «Енеїда» (1910 р.), «Ноктюрн» (1912 р.), дитячі опери «Коза- Дереза» (1888 р.), «Пан Коцький» (1891 р.), «Зима й Весна» (1892 р .).

Микола Віталійович Лисенко БУВ одним з найкращих інтерпретаторів «Кобзаря» Т.Шевченка, на тексти которого написавши понад 80 вокальних творів різніх жанрів.

Безцінною Спадщина великого композитора стали ОБРОБКИ фольклорно-пісенніх зразків усної народної творчості.

Смерть М.Лисенка, яка настала 6 листопада 1912 року, булу непоправною Втрата для української Музичної культури.

Микола Віталійович Лисенко - Засновник национальной музично-Творчої школи, основоположник української класичної музики. Значення его для української Музичної культури неоціненне. Своєю творчістю ВІН Вперше спробував підсумуваті Величезне период розвитку вітчізняної музики на підвалінах глибокого и всебічного Вивчення народного життя и народної творчості. Величезне пласт народної музики, ряд поодиноких талановитих Музична творів різніх жанрів спріймаліся тепер зовсім інакше, по-новому, знайшовши логічне и справедливе обрамлення тітанічною діяльністю М.В.Лисенка, Який ВСТАНОВИВ чітке й однозначне визначення цьом феномену - українська музична культура.

Музиці М.Лисенка притаманна органічна єдність змісту и форми, глибока ідейність, реалізм, висока композіторська майстерність.
Невтомній організатор, закоханий у свою дело подвижник, талановитий художник, палкий и активний пропагандист української Музичної культури, М.Лисенко за-вжди и Всюди ставив Собі за мету, визначавши як найважливих завдання - Відкривати громадськості невічерпні художні скарби українського народу.

Потрапивши у 1874 году до Петербурга, Микола Віталійович почти Одразу ж включівся в дієву репрезентаційну працю. ВІН начинает влаштовуваті концерти, в якіх демонстрував у хоровому віконанні Кращі зразки музично фольклору. Згідно ВІН включивши у ЦІ Виступи Власні композіції на твори Близько Йому за духом представителей «Могучої купки»: М.Балакірєва, М.Мусоргського, О.Бороді-на, М.Рімського-Корсакова. Ця плеяда Надзвичайно обдарованих музикантів зростан як гідне продовження тих художніх Принципів, Які свого часу заклать геніальний М.Глінка. Тож не Випадкове пізніше самого М.Лисенка порівнюватімуть з великим росіяніном, назіваючі его Українським Глінкою.

На качана тисяча вісімсот сімдесят п'ять року до Петербурга Вперше пріїхав відомій український народний співак-кобзар Остап Вересай. М.Лисенка в усьому допомагать знаменитому землякові.
Перший Виступ Остапа Вересая состоялся у Географічному товаристві. Безсумнівно, через ті, что поруч булу давно знайоме, чуйна, правдива, дорога и Поважна людина, Яким БУВ для кобзаря Микола Віталійович, співак почував себе значний вільніше, розкутіше и з Величезне піднесенням та натхненням виконан програму, проспівавші українські народні пісні та думи.

Враження від концерту Було ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ. Мовби Самі жівотворні вітри далеких епох и велич народу потужного Порив пронесли через душі й серця слухачів. Особливого Відчуття того враження надавало ще й ті, что перед початком вечора Було віголошено вступне слово відомого російського фольклориста професора О.Міллера, в якому поруч Із загально роздуми Було сказано много добрих слів і про М.Лисенка як про видатних вченого, збірача української народнопісенної творчості .

Згідно О.Вересай з Величезне успіхом виступили у так званому «Соляна Городку» в загальнодоступному концерті.

У березні 1875 року в тому ж залі «Соляного Городка» - місці проми-Слово і кустарних виставок - від-бувся концерт слов'янської музики, організованій М.Лисенком. Віконуваліся українські, російські, польські, сербські пісні, композіції самого Миколи Віталійовіча. Виступає тут и кобзар Остап Вересай. Его спів супроводжувався «туманними картинами» з діапозітівів, Які заздалегідь, на замовлення М.Лисенка, виконан український художник П.Мартинович, что Навчався тоді в Академії мистецтв північної столице.
І знову - вражаючій успіх и добра слава про невичерпний багатство українського фольклору. Все це відігравало свою позитивну и конструктивну роль у формуванні в суспільстві цілісного и правдивого враження про Справжній стан такой важлівої Особливості, Показове фактора народного життя, Яким є музична культура.

Збагачуючісь и озброюючісь передових ідеямі и художньо-естетичного крітеріямі свого часу, вівершуючі знання народного життя, переймаючісь болями и радощі народу, усвідомлюючі устремління его на основе неосяжніх багатств Музична фольклору, М.Лисенко закладає міцні підмуркі для новой в історії Світової музики української професійної Музичної школи .
Его подвижництво й мудрість пролягав у тому, что, невтомно пропагуючі Кращі Досягнення великих композиторів, ВІН готував благодатну основу для майбутніх конкретних и практичних справ, розраховуючі, врешті, чи не Стільки на схвальну оцінку, скільки на дієву підтрімку и допомогу з боку наро-ду сортаменту усвідомленням важлівості цієї справи.

Згадується, як ще під час навчання в Лейпцігській консерваторії М.Лисенко Виступивши у Празі 25 грудня 1867 року у грандіозному слов'янському концерті. Микола Віталійович грав українські пісні у власній обробці для фортепіано, віклікавші величезне Захоплення слухачів. Особливо враз слухачів обробка пісні «Гей, чи не дівуйте!», Прослухавші якові, відомій чеський музикант и етнограф Рейєр збуджено підхопівся зі свого місця з вігуком: «Те духи од степу!» Схвальнімі матеріалами на тій концерт відгукнулася газета «Narodni Listy», одну з рецензій на тій концерт передрукував львівський журнал «Правда»: «... Найкраще ж личить українські пісні, покладені ним самим з великою пиль-ністю и дотепністю. Лицарський дух мелодії запорозької и орігінальність «козака» має для нас Щось чаруючого и дивного. Пан Лисенко гадає Намір Надрукувати збірник українських пісень. Ми б дуже Бажана, щоб швідше знайшов видавця, то тім виданням Зробив би действительно велику послугу слов'янській літературі ... »

М.Лисенка сформував и збагатів почти всі існуючі в українській Музичній творчості жанри. Своїми теоретичного працями в Галузі Музична фольклору ВІН значний розвінув вітчізняну науку про народну Музичну творчість. Педагогічною ді-яльністю М.Лисенко заклать підваліні вищої спеціальної Музичної освіти в Україні. Безпосереднімі продовжувачамі кращих творчих традіцій М.Лисенка в українській Музичній культурі були К.Стеценко, Я.Степовий, М.Леонтович.


*

... З Миколою Віталійовічем зв'язані в мене спогади найдорожчих молодих літ, в его хаті Стільки Незабутня пережито! Старицький, Лисенко - сі ймення для других належати только для літератури и Хісту, а для мене смороду Вічно віклікатімуть живі образи, як імення Близько и рідних людей, что, властіво, Ніколи НЕ вмирають, поки живе наша свідомість. Не знаю, чи буде хто з молодшого поколение згадуваті коли про мене з таким почуттям, як я тепер Згадую Миколу Віталійовіча и Михайла Петровича (я все їх бачу тепер поруч!). Альо я б Хотіла на ті заслужіті ...

Леся Українка.

*

Смерть Лисенка розумію як величезне Втрата, но, читаючи опис его похорону ... Відчуваю якесь тремтіння радості в серці: як любить народ свою людину! Як Глибока повчальна ця сумна, но така Могутня, прекрасна церемонія проводів людини, что відслужіла життя без делу, и як радісно відчуваті, что народ зрозумів велич ее праці.
Прекрасна і смерть, коли вона веде за собою таке збудження життя, такий полум'яний розквіт почуття любові и поваги до покійного.

М.Коцюбинського.

*

Я гаряче люблю українську музику. Если Чайковського ми назіваємо чарівником російської музики, то Лисенка - цього чудовим и захоплюючого красою своєї музики композитора - ми сміліво Можемо назваті сонцем української музики.

К.Станіславській


  • Леся Українка.
  • М.Коцюбинського.