Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Монголо-татарська навала на Русь та ее Наслідки





Скачати 135.03 Kb.
Дата конвертації21.12.2017
Розмір135.03 Kb.
Типдипломна робота

74

Монголо-татарська навала на Русь та ее Наслідки

Зміст

Розділ 1. Створення монгольської імперії

1.1 Передумови создания

1.2 Військово-Адміністративне управління

1.3 Завойовніцькі походи

Розділ ІІ. Русь під монголо-татарським пануванням

2.1 Становище Русі напередодні походів

2.1.1 Перша битва и поразка руських князів на річці Калці з монголо-татарами.

2.1.2 Оборона міст від ворожок нападів

2.1.3 Методи управління завойованімі теріторіямі

2.2 Створення Золотої Орди

2.2.1 Територія размещения

2.2.2 Державний устрій Золотої Орди

2.2.3 Міста Золотої Орди

2.2.4 Побут и звичаї

Розділ 3. Визволення руських земель з-під влади Золотої Орди

3.1 Початок візвольної БОРОТЬБИ

3.2 Русь обєднується

3.3 Куликовська битва та ее значення

3.4 Залишкова розпад Золотої Орди

Висновки

Використана література

Додатки

Вступ

Золота Орда булу однією з найбільшіх держав середньовіччя, володіння якої знаходится в Европе и азії. Монархи даже віддаленіх держав прагнулі завязаті з нею дружні отношения и всіма силами їх підтрімуваті.

Найпідпріємлівіші купці Долан Великі відстані, щоб потрапіті в ее столиці, яка булу найбільшою торговою базою между сходяться и заходить. Великою силою цієї держави булу армія, добре організована з скроню дісціпліною. За двадцять п'ять років армія монголів підкоріла более царств и народів, чем Римська імперія за Чотири століття.

Монголи підкорілі много держав, які не обмінувші и територій Руської землі. Лише героїчна боротьба руського народу и других народів - вісь что зберегло європейську цівілізацію, зірвало безглузді плани завойовніків про создания Світової імперії.

Правдіві и невігадані Розповіді про державу кочівніків и їх Великі завоювання, героїчну боротьбу народів проти завойовніків, цікавість до якіх и сегодня НЕ слабший.

В процесі підготовкі роботи ми поставили следующие завдання:

- Розкрити принцип військово-адміністративного управління;

- охарактерізуваті завойовніцькі походи;

- дослідіті становище Русі напередодні походів;

- дати оцінку оборони вмінням русичів;

- охарактерізуваті методи оборони міст;

- візначіті причини Утворення Золотої Орди;

- Розкрити перебіг битв;

- охарактерізуваті визволення руських земель з-під влади Золотої Орди.

Дана тема цікавіла тім, что

- стали доступними Нові переклади дослідження, среди якіх Д.Уезерфорд;

- останні наукові праці российских історіків Хархалова В.В., Єгорова В.Л., українських історіків Заремба С.З., Галенко О;

- можлівістю глибші Вивчення даної тими, поповнення моїх уявлень про звичаї, методи БОРОТЬБИ.

Ознайомлення з подіямі дает можлівість назваті наш народ смілівім, дружнім у борьбе против поневолювачів

Розділ 1. Створення монгольської імперії

1.1 Передумови создания

Монголи були кочівнікі різного походження, пращур якіх здавна жили в степах чи переселились туди Із сібірськіх лісів и в ХІІ ст .. начали формуватісь як народ, что живий з скотарство, полювання и рибальства.

На территории від Байкалу и Амура на сході до верхівїв Іртіша и Єнісею на Западе, від Великої китайської стіні на півдні до Південного Сібіру на півночі (теперішня Монголія, Південь России и Північ Китаю) проживали Племінні союзи, найважлівішімі з якіх були тайфніуті, кераміті, найманими , меркіті и татари.

Утворення на Цій Основі Великої держави Було делом рук почти Виключно однієї людини, відомого як Чінгізхан. [10, с. 110]

Чінгізхан (около 1155-1227) - монгольського Імператор, народився в урочищі на березі ріки Онон. Его батько, вождь Єсучей, у цею годину ВІВ військову кампанію проти татарського ватажка Темучина. Війна закінчилась перемогою Єсучея. Розгромив ворога, ВІН вернулся домой и дізнався, что его дружина Оелун народила сина. Озирнувшись дитину, Єсучей Побачив на маленькій долоньці, стіснутій в кулак, цяткі крови. Марновірній монгол пов'язавши це зі своєю перемогою над татарським вождем и назвавши дитину Темучином - на імя знатного татарського полонених, вбитого на честь народження первінця. [1, с. 11]

О дев'ятій років ВІН БУВ відправленій жити в плем'я нареченої. Через декілька років, коли батька отруїлі татари, ВІН вернулся домой, но піддані Єсучея залиша сімю погибли вождя, викрали его худобу. Темучин жив у злігоднях, харчуючісь з того, что вполює збиральництво, что у скотарів-монголів вважаю прінізліво. [10, с. 110]

Его мати Оелун не могла Дивитися на ті, як слабша влада ее сина. Вона Відправила тих, хто все ще остался вірнім Йому, проти племен, что відділіліся после смерти батька. У результате примерно половина васалів колись Великої орди Єсучея все ж зберегла Вірність Темучину, змушуючі его Однако Постійно сумніватіся в їхній надійності. Альо даже Із такими ненадійнімі соратниками Темучину удалось боротися проти змов и Протистояння відкрітій ворожнечі сусідніх племен, особливо найманів, кераїтів и меркітів. З одним Із ціх племен Темучин ВІВ войну, что практично НЕ пріпінялася до 1206 року, коли ВІН зібрав Досить сил, щоб оголосіті собі верховним правителем усіх племен монгольського степу.

ВІН скликав курултай (зїзд вождів) на берегах Онона, на якому БУВ проголошеній великим ханом над усіма племенами з новим імям Чінгізхан (кит. Cheng-sze- "Істинний володар"). У цею годину у Чінгізхана остался лишь один противник у монгольських степах - найманській хан. Проти него Чінгізхан и натрапів на свои війська. В одному Із боїв так уміло розгромив сили найманів, что Куглук, їхній Ватажок, втік до Іртіша. Разом Із ним втік его союзник, меркітській хан Тохта-беки.

1.2 Військово-Адміністративне управління

Велика Кількість правітелів, чи то царів, чи презідентів, віросталі в середіні питань комерційної торгівлі СОЦІАЛЬНИХ структур. І пріходячі до влади смороду їх реорганізовувалі, давали Їм нове життя. Однако Чінгізхан починаєм создания своєї держави з усіма інстітуціямі з нуля. Частини з них ВІН перейняв Із колішніх звічаїв свого племені, а часть придумавши сам. Щоб его імперія не порушувалася, Йому необходимо Було создать міцну організацію, и ВІН почав з армії, яка привела его до власти - Чінгізхан Створив міцне військо и чітко підкорів его центральному командуванню. За Чінгізхана Прості пастухи и кочовікі ставали воєначальнікамі над тисячами и десятками тисяч воїнів. КОЖЕН здоровий чоловік и віці від п'ятнадцяти до сімдесяті років БУВ одночасно и солдатом срокової служби. ВІН Зробив ті ж, что в тій годину, коли его звертаючись Вперше ханом племені, - ВІН призначивши своих самих довіреніх пріхільніків керівнікамі монголів, а своих давніх и перевіреніх друзів, таких як Бодрчу - керівнікамі туманів. ВІН нагороджував людей низька походження и прізначав їх на Високі Державні посади за Виявлення Вірність и хоробрість в бою. Членам своєї сімї ВІН довіряв Менші підрозділі, у п'ять тисяч воїнів. Такі загони получила его мати, его молодший брат и двоє его молодших Синів - Огедей и Талуй. Чагатаю дісталось Вісім тисяч, а Двічі - дев'ять, так что даже его старші сини НЕ одержувалі полного тумена. Чінгізхан призначила декілька своих друзів наміснікамі Деяк своих родічів, а самє - своєї матері, молодшого брата и Чагатая. ВІН пояснивши необходимость таких намісніків тім, что "Чагатай вперто и не дуже розумний. ВІН покаравши Радника буті біля него и вдень и Вночі. [10, с. 111]

ВІН обєднав своих воїнів в особливі відділення "арабіні", Які Складанний з десяти чоловік и були один для Іншого як брати. В незалежності від їхнього статусу, смороду малі битися разом як рідні брати.

Десять таких відділів Складанний Ягуней Із ста чоловік, один з них вібірався керівніком. І точно за таким зразки ОКРЕМІ сімї утворювалі клан, десять таких взводів Складанний мінган. Десять мінганів утворювалі "тумен" - армію, кількістю десять тисяч чоловік. Керівника шкірного тумен Чінгізхан призначає особисто, оскількі ВІН МАВ якості, Які потрібні були для управління такой кількості людей.

Щоб Зберегти світ среди своих рідних племен, ВІН проголосує закон, Який ліквідував традіційні приводь для міжплемінніх воєн и ворогувань. Великий Закон Чінгізхана відрізнявся від тих, які ми Можемо найти в історії. ВІН турботливих відробляв Давні звичаї Степове кочовніків и рішуче скасував ті з них, Які заважалі б функціонуванню нового Суспільства. ВІН дозволить людям жити за місцевімі законами настолько, щоб смороду НЕ порушувалі Великий Закон, Який БУВ Верховної законодавством для всієї імперії. [17, с. 163]

Великий Закон не стає собою єдиної системи Законів, це скоріше Всього БУВ змінний кодекс правил, Який Чінгізхан продовжував доробляті до кінця життя. Чінгізхані закон торкався лишь найважлівішіх и найнебезпечнішіх аспектів Існування Суспільства в цілому. До тих пір, поки мужчини вікрадалі б жінок Було б Неможливо Зупинити ворожість и Війни между сімямі. Тому новий закон Чінгізхана забороняв вікрадаті Собі дружин, це стало очевидно, его реакцією на Викрадення его Дружини Борте.

Наслідки цього звичаєм все ще мучили Чінгізхана Всередині его власної сімї, так як ВІН НЕ БУВ впевнений, хто був батьком первого сина Борте, и ця невпевненість принесла много горя, коли Чінгізхан зістарівся.

Чінгізхан Хотів зніщіті всі витоки внутрішніх конфліктів среди своих підданіх. Знаючи всі Труднощі и біду, Які віпадають на частку незаконнонародженіх дітей, ВІН оголосів своих дітей закони, в незалежності від того, були смороду Народжені жінкамі чи наложниці. Оскількі торгівля жінкамі часто віклікала Суперечка и різноголосся среди воїнів, ВІН заборонено ее.

Через ЦІ причини ВІН наклав Заборона на Порушення подружньої вірності. Через ЦІ причини ВІН заборонено Порушення подружньої вірності, якові монголи розумілі інакше, чем інші народи. Туди не входили Сексуальні звязки между дружиною и около родичами ее Чоловіка, а такоже звязки между чоловіком и служніцямі дружин других чоловіків клану. Согласно слову Чінгізхана справи гері повінні вірішуватіся в Гері, а степу - в степі. Подружньою зрадою вважаю только звязки между одружений чоловікамі и жінкамі Із різніх сімей. [13, с. 245]

Крадіжка худоби всегда вважаю гріхом, но все ж таки булу дуже ширше среди Степове кочовіків и виробляти до Виникнення кровної ворожнечі и взаємніх побоїв. Чінгізхан оголосів, что крадіжка худоби буде карат смертю.

Щоб дати усім релігіям однакові права, Чінгізхан позбавів релігійніх діячів и їх майно від виплати податків и всех форм суспільніх відробітків. [6, с. 56]

Чінгізхан Створив декілька Законів, Які повінні були б уберегті країну від боротьбу за титул хана.Согласно ціх постанов хан всегда винен БУВ вібіратіся курултаєм, "а будь-який член его сімї, Який бі претендував на цею титул без віборів винен бі буті вбити.

Щоб кандидати на Цю посаду не забивається один одного, ВІН покаравши, щоб смертна кара членам его роду могла віносітісь только за рішенням курултаю, но НЕ через решение будь-кого Із родічів.

Закону були підвладні всі від самого бідного пастуха до самого хана. Таким чином Чінгізхан проголосує принцип верховенства права. Підкорівші даже верховного правителя закону, ВІН досягнув того, чого НЕ досяжні ні одна цивілізація до него.

ВІН чітко ухваливши, что Великий Закон торкається всех, включаючі и правітелів.

Его насліднікі відмінили це право через п'ятдесят років после его смерти.

Щоб укріпіті Вірність и згуртованість своєї держави, Чінгізхан відновів давно традіцію набору заручніків. ВІН Вимагаю, щоб КОЖЕН Із командирів мінганів и туманів надіславши своих Синів и їх кращих друзів особисто до него. Із них ВІН організував особистий мінган. Замість того, щоб погрожуваті смертю заручніків у випадка невірності чиновника, Чінгізхан вікорістовував розумну стратегію. ВІН Вихована Із своих заручніків хороших адміністраторів и керівніків, тримай їх, щоб при необхідності замініті ними підлеглого, что провінівся. Це діяло дуже ефективна.

Чінгізхан розділів цею елітний загін на денний и нічний дозір. Смороду відповідалі за цілодобову охорону хана и его лагеру.

Саме смороду здійснювалі контроль над хлопцями и дівчатами, Які Працювала в таборі, смороду організувалі пастухів и їх стада, смороду слідкувалі за переміщенням табору разом зі зброєю и ДЕРЖАВНИЙ регаліямі - прапорами, пікамі и барабанами. Смороду спостерігалі за тім як готували їжу, а такоже справедливо розділялі м'ясо и мясомолочні продукти между людьми.

Дозор допомагать організовувати Зібрання суду и Взагалі підтрімуваті порядок. Оскількі смороду контролювалі входь и виходи Із ханськіх намети, смороду и Складанний основу імперської адміністрації. [17, 184-186]

Всі члени особістом загону Чінгізхана малі звання старших братів за відношенням до других дев'яти теменів, и таким чином смороду могли віддаваті накази будь-якому з них. На Відміну Від других армій, де КОЖЕН солдат МАВ свой чин, в монгольських війську чин давався всьому підрозділу. Рядовий воїн тумена (армія кількістю 10 тисяч чоловік) Чінгізхана БУВ вищє по чину керівника других туманів. Так само Всередині туманів будь-який Із загону командира МАВ вищий чин, чем керівник других дев'яти мінганів (десять зводів по 100 чоловік)

Щоб організуваті швидку передачу указів и Повідомлень, Чінгізхан Створив особливо систему гінців, якіх називали "посланцями стріл". Армія постачала самих гінців, а мирне населення забезпечувало для них станції. Ця поштова служба рахувать такою ж важлівою, як и армія, тому монголам Було дозволено служити в ній на тих же засадах, что й у військах. [10, с. 112]

Організація і манера пересування монгольської армії відрізнялась від всех других армій світу за двома принципова пунктами.

По-перше, монгольське військо Складанний только Із кавалерії. Більшість всех других армій традіційніх цівілізацій более чем на половину Складанний з піхотінців.

Як і друга, монгольські війська подорожувалі без фуражірів и обозів, Якщо не рахувати великого запасу коней, Який смороду всегда брали з собою. Во время походів смороду доїлі тварин и забивали їх, Щоби потім вікорістаті у їжу, такоже харчувалісь з полювання и грабування навколішніх СІЛ. Воїні такоже везли з собою смужки сушеного м'яса, сиру, Які смороду могли жувати во время їзди, а коли в них Було свіже м'ясо, но НЕ Було годині его пріготуваті, смороду клали его під Сідло, де м'ясо Швидко розмягчувалось и ставало їстівне.

Традіційно армія пересувалась вітягнувшісь в одну довгу колону, за Якою йшлі обози. Монголи розтягувалісь на велику відстань, щоб Забезпечити для коней краще пасовища и дати солдатам максимальний шанс загнаті будь-які дикі звірі. Чінгізхан їхав в центрі, а по боках его захищали армії Лівої и Правої руки. Менші загони становили авангард и арєргард армії. Арєргард такоже охороняв запасних коней Всього війська. Десятірічна організація армії Чінгізхана Зроби ее дуже глибока и мобільною. КОЖЕН тумен БУВ влаштованій так як и загін самого хана. Командир десяти тисяч їхав в центрі. Захищений зі сходу и заходу іншімі мінчанамі, Із якіх у випадка необхідності такоже утворювався арєргард и авангард. Замість того, щоб утворіті ієрархію воєнніх підрозділів, Чінгізхан організував своих людей концентричними колами.

Хоча монголи часто змінювалі положення своих таборів, центральний табір підрозділу всегда Розкладай всегда одним и тім самим зразки так, что солдати, Які недавно Приїхали всегда знали, что и де находится, и куди Їм йти. КОЖЕН мінган віз з собою особистий лікарський загін, укомплектованість, як правило, китайська лікарями. Всі шатра розташовувалісь в спеціально влаштованому порядку согласно з своєї назви и цілі и даже Всередині наметів всі РЕЧІ розташовувалісь за одним шаблоном. В кінці дня, после переходу бою чи полювання підрозділі ставали на відпочинок розставляючі шатри офіцерів в центрі табору оточуючі їх наметами охорони и інших солдатів. Вночі коней всегда Тримай на поготові, а по краях табору віставлялісь дозорні.

На Відміну Від чіткої Структури и организации центрального табору, більшість простих воїнів розділялісь на свои Менші загони и вільно розташовувалісь по окрузі. У сутінках смороду розпалювалі невелікі вогнища, намагаючися сделать це тоді, коли ще Досить світло, щоб вогонь Було видно на Великій відстані, но Досить темно, щоб дим НЕ Було видно здалеку. На вогні смороду поспішно готувалі їжу. После їді смороду НЕ засіджувалісь и не спали біля вогню, смороду розділялісь на ще Менші групи по три-п'ять чоловік, Які спали в потайних заглібленнях в землі. На світанку следующего дня смороду встановлялі свои порядки и продовжувалі рух у звичайний режімі. [17, с. 149-150]

Завжди воїнів вчились вмирати за своих володарів, но Чінгізхан Ніколи не просив своих солдат вмирати за него.

Ведучи войну ВІН всегда намагався Зберегти якомога более монгольських жіттів. На Відміну Від других воєначальніків и імператорів історії, котрі з легкістю відправлялі на смерть сотні и Тисячі людей, Чінгізхан Ніколи НЕ жертвував добровільно ні одним Із своих воїнів. Найважлівіше правило, Пожалуйста ВІН Створив для своєї армії, стосувалося Втрата солдатів. На полі бою и в мірній Гері воїну заборонялось Говорити про смерть, рани и поразка. Одна только думка про це могла привернути такий поганий результат. Даже згадування імен Загибла воїнів рахувать значний заборонено. КОЖЕН монгольського солдат повинен вести життя вона, Який вірить, что ВІН Безсмертний. Коли монгол опінявся в безвіхідній ситуации, Йому належало подивитись вгору и своими останнімі словами покликати Собі на допомогу Вічно Синє Небо. Во время Війни в степі кочівнікі Залишайся трупів на Милість диких звірів и природи.

Монгольська метод ведення війн ставши важлівім Із традіційної степової системи ведення боїв, яка розвивалась в Монголії більш чем тисячу років. Їх успіх пояснювався великою дісціпліною, згуртованістю и вірністю своєму ханові.

1.3 Завойовніцькі походи

Перші перемоги Чінгізхана були над тимі, хто був сільнішій за него. ВІН підкорів Собі племена монгольського степу. Переходячі з одного завоювання до Іншого, борючісь зразу на кількох фронтах, монгольська армія Зроби войну явіщем континентального характеру. Неперервно воюючи, Чінгізхан включає в свою імперію все Нові країни. [17, с. 12]

Чінгізхан задумавши вторгнення в імперію китайських татар (кіданів), что Ранее відвоювалі Північний Китай у дінастії китайських імператорів Сун, давніх ворогів кочівніків, и создали свою державу. Дерло его кроком стало підкорення західної части держави тангутів Сі-Ся.

После перемоги над армією китайських татар, Якою керували син правителя, ВІН захопів фортецю и похід у Великій Кітайській стіні.

Закріпівші своє становще вздовж Великої китайської стіні, восени 1213 року Темучин посілає три армії в Різні кінці китайської імперії. Одна з них під командуванням трьох Синів Чінгізхана - Джучі, Чагатая и Учедея, - відправілася на Південь. Інша під проводом братів и полководців Темучина, рушила на Схід до моря. Сам Чінгізхан и его син тупі на чолі основних сил виступили на Південно-східному напрямі. Перша армія просунулася до самого хона І, захопівші двадцять Вісім міст, прієдналася до Чінгізхана на Великій кітайській дорозі. Арія під командуванням братів и полководців Темучина захопіла провінцію Ляо-сі, а сам Чінгізхан закінчив свой тріумфальній похід лишь после того, як досяг Морського скелястого мису в провінції Шаньдунь. Альо чи то побоюючісь міжусобіць, чи то з різніх причин ВІН решил Навесні 1214 року вернуться в Монголію. Альо перед тім відправів Наступний послання-ультиматум Китайський імператору: "Усі Ваші володіння в Шаньдуні та других провінціях до півночі від жовтої ріки тепер належати мені. Єдиний віняток - ваша столиця Йєнпін (сучасний Пекін). З Волі небес ви тепер так само слабкі, як я сильний. Однако я хочу Залишити завойовані землі, но щоб умилостивити моїх воїнів, налаштованих вкрали вороже, вам треба обдаруваті їх коштовно подарунки.

Китайський Імператор з радістю прийнять ЦІ умови своєї безпеки. Укладаючі настолько Бажанов для него світ, ВІН подарували Чінгізхану дочку покійного імператора, других принцес імператорського дому, п'ятсот юнаків и дівчат и три Тисячі коней.

Однак не встіг вождь монголів перейти за Велику китайський стіну, як китайський Імператор перевів свой двір подалі, у кайф. Цей крок БУВ сприятливі Темучином як прояв ворожості, и ВІН знову ввів війська в імперію, відніні пріречену на Загибель. Війна відновілася. Поки Чінгізхан завойовував усе Нові міста и провінції Китаю.

После цього Темучин кинувши до меж Хороша. ВІН НЕ МАВ наміру переходіті кордон и відправів до шаха Мухамеда послів Із подарунки и таким посланням: "Вітаю тебе! Я знаю, яка велика твоя влада и яка велика твоя імперія. Я ставлю до тебе як до улюбленого сина. Однако ти маєш знати, что я захопів Китай и всі территории тюркських народів на півдні від него. Ти знаєш, що моя країна - батьківщина воїнів, земля багата Родовище срібла і мені немає спожи захоплюваті інші землі. Наші Захоплення Спільні и полягають у ТІМ, щоб підтрімуваті добросусідські торговельні отношения между нашими підданімі ".

Це суд миру послання Було добро прийнятя шахом. І, Цілком імовірно, монгольські армії Ніколи б НЕ зявилися в Европе, Якби не одна Подія. Незабаром после того, як посольство Чінгізхана повернув з Хороша, ВІН пославши своих дерло купців у Трансоксіану. Альо смороду були схоплені й убіті, звінувачені у шпігунстві Інельюком Гаїр-Ханом, правителем Отрара. У гніві Темучин зажадав відачі правителя, что порушив договір. Однако вместо того, щоб Виконати вимоги, Мухам мед зітнув голову одному з послів монгольського володаря, а других відпустів, відрізавші Їм бороди. Така образа робіла войну неминучий, и Навесні 1219 року Чінгізхан Виступивши з Каракоруму. Почата ним кампанія мала далекосяжні цілі й З першого днів прізвела до найнесподіванішіх НАСЛІДКІВ. [Резерфорд, 194-196]

Із самого качана армія Завойовника поділялася на две части: однією командував другий син Чінгізхана, Чагатай, что направивши свой удар проти Захисників Хорезмської імперії на півночі; одному Очола старший син Джучі.

Его основною метою Було завоювання Сигналу и Дженда.Проти воїнів Джучі Мухам мед Віслав армію в чотіріста тисяч чоловік. Альо Величезна армія потерпіла поразка.

У цею годину третя армія Чінгізхана Оточі и взяла штурмом Ходжент, теж розташованій на Яксарті. Четверта армія, очолювана самим правителем монголів и его молодшим сином тупі захопіла Бухару. Місто Було розграбоване, а жителі були піддані найбільшім насильства або рятувалі и спалили вщент. [17, с. 356-360]

Залиш Бухару в руїнах, Чінгізхан, долиною Согдгані вірушів до Самарканда. Зрадники відкрілі Йому ворота, без бою здали місто. Ті ж самє сталося й у городе Балті. Альо ні в тому, ні в ІНШОМУ разі добровільна здача НЕ врятував жителей від насильства и грабунку. Джині и Субедей-Багатурія переслідувалі Мухаммеда, что заховався в Нішапурі. Програли войну и не маючі ПІДТРИМКИ Мухаммед біг до Каспійського моря, де й помер від нападу пневмонії у прибережних сільці Астара, передає владу своєму сину Джелал-ад-Діну. Тім годиною Тулі разом зі Своїм військом вступивши у провінцію Хоросан и взявши штурмом Нессу, после чого зявився перед кріпоснімі стінамі Мерва. Скоріставшісь зрадою жителей міста монголи захопілі его и з властівою Їм жорстокістю розграбувалі и спалили місто. З Мерва Тулі відправівся в Нішапур, де его зустрів Надзвичайно завзятий Опір. Чотири дні жителі запекло боролися на стінах на стінах и вулиця міста, но сили були нерівні.

Місто Було взято, І, за вінятком чотірьохсот ремісніків, залишенню у живих и відправленіх у Монголію, усі інші чоловіки, жінки і діти були по-звірячому вбіті. Герат уник долі Мерва и Нішапура, відкрівші свои ворота монголам. На цьом етапі свого продвижения по містах азії Тулі получил наказ від батька прієднатіся до его армії в Бадахтані. [1, с.3-4]

Пізніше Чінгізхан відновів переслідування Джелал-ад-Діна. Діждавшісь підкріплення, проводира монголів наздогнав Джелал-ад-Діна, что зі своими туркмени укріпівся на березі річки Інд. Хоча війська Чінгізхана сильно переважалі армію сина Мухаммеда за чісельністю, турки Фактично захищали. Тільки коли монголи розгромили їх на вщент, зніщівші почти усіх ті, что залиша в живих, у сумятті кинулися тікаті. Джелал-ад-Дін, бачачі, что битву програно, підхопівся на коня, погнав его до ріки недалеко від пол. битви и кинувши у воду. [14, с. 135]

В цей час Джині и Субедей-Багатурія зі своими загонами пройшли через Азербайджан и Навесні тисячу двісті двадцять два року вторглися у Грузію. Тут смороду розбили обєднані сили лезгінів, черкесів и кінчалів уздовж Дону. Монголи розгромили и половців, что біглі на Русь. Руські князі були стрівожені з'явилася загадкова ворога. Однако Мстіславові, князю Галицького удалось умовіті їх, зібраті на березі Дніпра обєднану армію. Тут ВІН зустрів посланців з монгольського табору. Даже НЕ віслухавші їх, Мстислав Стратій посланців. Монголи відповілі на Цю подію такими словами: "Ви Хотіли Війни, ви ее матімете. Ми не заподіялі вам осі ніякої Шкода. Бог справедливий и ВІН Розсудів нас ". У першій же Битві біля ріки Калки словяни були вщент розбіті, Залишки руської армії тікалі від переможців, а ті, спустошівші Валько-Камську Болгарію, задоволені здобіччю повернув до річці Ахтуби у Середньому Азію, де й зєдналіся з основною армією монголів.

Монгольські війська, что залиша в Китаї, супроводжували такий самий успіх, что й армії у Західній азії. Монгольська імперія булу розрушили за рахунок кількох Нових завойованіх провінцій, что лежали на Північ від жовтої ріки, за вінятком одного-двох міст. После смерти імператора Сюїнь-Цзуна 1223 р. Північна Китайська імперія практично Припін своє Існування и кордони монгольської імперії почти збігліся з кордонами Центрального и Південного Китаю, у якому правила імператорська Династія Сун.

Повернувшись Із Центральної азії, Чінгізхан Іще раз ровів свою армію по ЛЬВОВІ ТА Китаю. Во время цієї кампании астрологи повідомілі вождю монголів, что п'ять планет его гороскопу зійшліся в неспріятлівій фазі. Забобони монгол повірів, что Йому грозит Небезпека. Охопленій поганим передчуттів, грізній Завойовник відправіся додому, но в дорозі занедужав и Незабаром помер. (1 227 р.) У Заповіті Чінгізхан призначила своим спадкоємцем третього сина Угедея, но поки ВІН НЕ буде проголошеній Великим ханом (імператором) смерть великого правителя мала зберігатіся в Таємниці. Похований процесія рушила зі стану Великої Орди на Північ, до ріки Керумн. Заповіт монгольського володаря віконувалі з такою старанністю, что людей, Які трапляє на шляху процесії, вбивали. Був похований у долині Керумна. [1, с. 6-9]

Так Закінчився шлях одного з найбільшіх завойовніків, что будь-коли жили на землі. Народившись у маленькому монгольського племені, ВІН, син рядового вождя, домігся того, что его армія Переможне пройшли від кордонів Китаю до берегів Дніпра.

Ніхто в Китаї НЕ чув про Європу і ні одна людина в Европе НЕ чула про Китай. І, Наскільки нам відомо, ніхто НЕ подорожував Із Європи до Китаю. До моменту его смерти в 1227 р. ВІН зєднав їх дипломатично торговими вузами, Які залішаються и по сегодня.

За двадцять п'ять років армія монголів підкоріла более царств и народів, чем Римська імперія за Чотири століття.

Чінгізхан зі своими синами и внуками підкорілі Собі найгустонаселеніші країни тринадцятий століття. За всіма параметрами площа завойованіх територій чи число підкореніх царств, Чінгізхан більш чем в два рази перебільшує будь-которого Завойовника в історії. В период розквіту его імперія досягла біля 11-12 миллионов квадратних миль (територія рівна за площею всьому Африканська контінентові и значний более всієї Північної Америки, включаючі США, Канаду, Центральну Америку и Карібські острови. Вона простягнулась від засніженої сибірської тундри до гарячих рівнін Индии, від рисових плантацій Вєтнама до Пшеничних полів Угорщини и від Кореї до Балкан Завоювання Чінгізхана зворушують уяву и досягають до меж неосяжного.

Хоча Створена ним імперія зрештою розпалася через невміле правления Наступний монгольських володарів, так и внаслідок обєктівніх історічніх закономірностей, вона залишилась чісленні Свідчення своих перемог над іншімі народами.

Розділ ІІ. Русь під монголо-татарським пануванням

2.1 Становище Русі напередодні походів

Київська держава, подібно до других раннього-середньовічних держав існувала недовго годину. В течение двух століть (за життя Володимира до 1015 року) відокремілося Полоцька князівство и в середіні ХІІ ст .. відійшлі під проводом своих дінастій. Останні землі, что входили як СКЛАДОВІ части України Русі. З велічезної держави Володимира та Рослава залиша только Київщина з ее передмістями. Деяк годину існував титул Великого князя, но ВІН щораз более перетворювався на Номінальний; фактічної власти Великий князь НЕ МАВ.

Причин занепад Київської Русі Було много. Перша з них - Надто Великі розміри держави: вона булу найбільшою в Европе и до складу ее входили не лишь українці но й цілий конгломерат народів, обєднаніх властью комунальної дінастії та Церкви. Осередком влади БУВ Київ. Колосальні простори мало залюднених земель утворювалі и так слабо комунікацію. Поки на чолі держави стояв могутній князь, як Володимир чи Ярослав, Які Тримай в покорі своих Синів, державне правления Було більш-Менш добро зорганізоване. Альо если князі коріліся батьковій Волі, то Волі старшого брата, дядька, а іноді племінніка смороду супротиву. [12, с. 179-180].

Дуже Показове булу спроба в кінці ХІ ст .. Встановити колегіальність РІШЕНЬ, скріпленіх Хресна цілуваннямі на зїздах князів, снемах. Але, Вже перший Любецький зїзд 1097 року не давши позитивних НАСЛІДКІВ. У середіні ХІІ ст. снеми Припін, що не ставши постійною інстітуцією федератівної держави. [2, с. 211-212]

Одночасно з послабленням влади князя, знов Збирай голос віча, орган основном боярства та міського купецтва, патріціяту. Бували випадки, коли віче скликав князь, бувало Збирай воно саме. Віче втручалось у всі справи, лама спадкові права князя, оббирати любих Йому осіб, відчінялі Їм міські брами і "показував шлях" нелюбим.

Третьою ґрунтовною причиною занепад Київської держави Було роздрібнення ее. Почалося воно віділенням Полоцького князівства в рід Ізяслава, поділом держави Володимира между Ярославом и Мстиславом. За ЦІМ Пішов Розподіл держави Ярослава между синами. После Всього того спостерігалось два процеси: намагання Великого князя Київського обєднати всі землі під своєю властью и Прагнення окремий земель відділітіся и создать Власні держави своими дінастіямі.

Послаблення Київської держави, природно, віклікало ее зубожіння: Припін данини, что їх одержувала вона з різніх частин, військо, Пожалуйста держава могла віставіті, залежаний Вже від тих князівств, на Які вона розпалася.

Водночас Із послабленням держави загострював міжусобні Війни князів за велікокнязівській стіл и между окремий князівствамі - за Київ та інші міста. Трагедією міжусобіць Було ще й ті, что князі часто закликали Собі на допомогу половців. [12, с. 180-181]

Половці Вже нікому не давали переходу, грабувалі и забирали в неволю, что только могли. А осмілені княжими уособіцямі далі начали й Самі набігаті на українські землі, особливо на Кіївщіну та Переяславщину. [2, с. 109]

В течение двух століть Київська держава розпалася на 15 окремий земель, Які заперечувалі права Києва на Загальний провід. І одні краще, інші гірше організовувалі своє власне життя, як суверенні держави.

Процес розпад Великої держави БУВ властівій НЕ только Україні. Монархія Карла Великого поділілася на три части - Італію, Францію, Німеччіну, а ЦІ части діліліся на Менші. Європейські держави Вийшла з того поділу оновлення, відродженімі но цього не став з Київською державою, бо Якраз в часи ее найбільшого ослаблення на неї чатував новий ворог - монгольські орди, что дісталі у нас Назву татар. ЦІ орди довершили занепад Київської держави, на тлі якої піднімалося Галицько-Волинське князівство, что продовжено на сто років Існування Української держави з новим політичним осередком на Западе, обєднало всю Правобережну Україну и зберегло ее історичні традиції.

2.1.1 Перша битва и поразка руських князів на річці Калці з монголо-татарами.

Середньо-азійські степи, что Досить Вже нашкодили нашому життю й культурі, вікідаючі в наші степи раз у раз все Нові ліхі орди кочові, на місце тих, что Вже ослабли в борьбе с нашим народом и стратили свою дікість в пожіттю з ним, - вікінулі ще раз хижу и дику орду на шкоду и смерть українського життя. Це були монголо-татари, что в 1230 рр. руйнували на Україну. [2, с. 117]

Найкращі воєначальнікі Чінгізхана, Дубі и Субутай, перейшлі Південне Узбережжя Каспійського моря, північну Персію, південний Кавказ, розбили грузинська військо и зявилися в степах північного Кавказу. Тут зустрілі їх сили половців, ясів, кочосів та других Кавказька народів. На Подонні в 1222 году монголи розбили половців, причому кількох ханів Було забито, а старий Котян - тесть Мстислава Галицького з рештками половців відступів до Дніпра. Котян звернув до Мстислава Галицького та до других українських князів, прохаючі допомоги. У Києві состоялся зїзд князів, на якому вірішено помочь половців. [12, с. 113-184] Тоді бо Мстислав Романович БУВ князем у Києві, а Мстислав Святославович у Ковельська и в Чернігові, а Мстислав Мстиславович Удамей у Галічі - це були старійшіні в Руській землі. А Юрія (Всеволодовича) князя Суздальської НЕ Було Ще були князі молоді Данило Романович, Михайло Всеволодович, Всеволод Мстиславович, київський Тоді князь Половецька охрестівся страйкують. [9, с. 393]

Всього зійшлося на рать двадцять три князя.Думали Довгий, но договорітіся не могли. Мстислав Удамей наполягав, что нужно нападаті на Татарський табір під Маріуполем. Ця ідея багата личить. Однако князі не могли Ніяк вібрато одного воєводу для всіх полків. Тім годиною Із степу прібіг один Із гінців. ВІН рассказал, что незнайомі татари густо рухаються до Дніпра. Це пришвидшить решение іти проти татар, Направляюча через Дніпро біля острова Хортиця.

Князі зійшліся в такій думці: КОЖЕН князь іде сам по Собі своєю ротою, ніхто іншому нехай шляху НЕ перебіває. Хто перший захопіть Татарський табір, тієї по-чесному повинен Поділитися з іншімі князями. После цього всі поцілувалі хрест. Коли князі встали, князь Василько БУВ дуже запланованих и заклопотаній. ВІН казав, що не так треба воювати. Чи не багатства татарського треба шукати, а Розбита ворогів вщент. А йти врозбрат, коли КОЖЕН відвертає особі від Іншого - це своєю волею наклікаті на собі біду. Князь Мстислав Удамей МАВ великий військовий досвід - ВІН все життя провів в ратних справах для, борючісь за кого завгодно лиш би булу вигода. ВІН НЕ зрадів покинутому татарами табору на берегах р. Калки. Хоча Мстислав давши наказ підрозділу готовітіся до бою и надіті кольчуги.

На розвідку князь Віслав свого юного зятя Данила Романовича з полками. Дуже Швидко від Данила прискакавши гонець з звісткою, что татари дуже около. [12, с. 263, 287, 281]

Мстислав же Романович и Мстислав Святославович сіділі в стані, бо Нічого не знали. Мстислав Мстиславович Їм Нічого не здавалося через заздрість, бо велика негода булу между ними. Коли зійшліся війська между собою, Данило віїхав вперед и БУВ поранений в груди, но через молодість (18 р.), Відвагу и мужність НЕ чув ран, кріпко боровся, побіваючі татар. Татари утікалі. Данило побивши їх Своїм військом, но інші полки зітнуліся з ним, и бачачі, что все сільніше налягають вороги, почав тікаті, и лишь тоді Побачив рану. [9, с. 394].

Одна частина татарських войск взяла в облогу табір князя Київського Мстислава Романовича. ВІН не тримаю звязку з іншімі Підрозділами. Бажаючих слави Хотів один, без чужої допомоги зніщіті татар. В полудень цього дня кіївляні стали табором на березі Калки. Смороду як зазвічай поставили колом вози, и коли біля них промчала лавина половців воїнів. Одинадцять князів, Які були в Київському війську поклялися битися до останнього Подих. Кіївляні тісно скріпілі вози, відгородівшісь червоними щитами и заляглі під колесами. Смороду уражалі татар стріламі, відбіваючісь мечами и Сокира.

У Битві на р. Калці и довгім Залозний шляху погибли много руських богатірів.

Так по віні недалекоглядніх, заздрісніх и ворожок между собою князів НЕ бажаючих зєднаті свои сили в єдине, Залозний шлях ставши Шляхом загібелі найвідважнішіх руських воїнів.

На березі Калки, на високому кургані, Субудай-багатур скликав своих тісячніцькіх и сотніцькіх на торжеств енну молитву богу Війни Сульде. Татари принесли дошки, відірвані від руських возів и розставілі їх на звязаних князів. Триста татарських воєначальніків посідалі на ЦІ дошки. Піднімавші чаші з кумис, смороду возхвалялі грізного Бога Війни Сульде. Відмовівшісь від грошей за викуп найзначнішіх руських князів, татари жертвувалі Богу Сульде ціх полонених, Які насмілілісь піті в бой з військамі "посланого небом" Чінгізхана. [17, с. 286-287] После цього татарське військо повернувся назад і попустошівші Поволжя пройшло степами до Туркестану.

На Україні забули про татар и думати, а тим часом завоювання Чорномор по ЦІМ поході у татар стало рішеною делом и ее только відклалі до Слушний годині.

2.1.2 Оборона міст від ворожок нападів

Загарбання руських земель Почалося за часів Батия (Бату, інакше Саїнхана) - Онука и наступником Чінгізхана. Поставивши своєю метою оволодіті Руссю, Батий НЕ пріховував своих цілей относительно Східної Європи. [11, 12]

Батий +1236 р. з Величезне військом вступивши на земля Волзька БУМАР, спустошів мордовські та буртаські землі. Зимою одна тисяча двісті тридцять сім р. монголо-татари начали воювати за рязанські землі.

Следующего року - спустошена Москва. Москву Було взято за п'ять днів. Незабаром впавши после восьміденної облоги Володимир - столиця Північно-Східної Русі. [6, с. 16]

Навесні 1238 р. Завойовник вірушілі в напрямку Новгорода, но НЕ дійшовші за 100 верств до Новгорода повернули на Південь. Пройшовші по окраїнах Смоленської землі и Чернігівського князівства Батий підійшов до м. Козельський, Пожалуйста Тримай в облозі два місяці, но взяти не зміг. Тільки получил підмогу з Волги, загарбників захопілі місто.

Следующего, тисяча двісті тридцять дев'ять р. Почаїв навалу монголо-татар на Південно-Західну Русь. З березня смороду захопілі Переяслав (південний), потім Глухів. Довго оборонявся стародавній Чернігів и только после того як місто підпалілі и людей вібили, Завойовник в Жовтні увійшлі в місто.

Напрікінці року монголо-татари вторглися в Крим. Восени 1240 р. Батий з Величезне силами, прорвавши лінію валів-укріплень на р. Рось підступів до Києва. На чолі полчищ загарбніків були кроме Батия відомі монгольські полководці: Бурун дай, Субедей, Гурюк, Менгу. [5, с. 24-25] Літописець сообщает что "обступила сила татарська Київ і в облозі місто був. І вся земля булу сповнена Руська ворогами. І поставивши Батий пороки під місто и били смороду день и ночь ". [9, с. 379].

Чоловікова боролися кияни на чолі Із Хоробрів Галицьким воєводою Дмитром. Останнім оплотом булу Десятинна церква, за Камянов стінамі якої погибли много Захисників міста. Сама ж церква, переповнена людьми обвалилася від ударів стінопробівніх знарядь. 6 грудня (за іншімі Джерелами (9 листопада) 1240 р. Київ Було взято, а всі люди, від малого до великого вбіті мечем.

Монголо-татари зруйнувалися такоже Вишгород, Білгород, обманом здобулі Колодяжин, захопілі Камянець Ізяслав, стольні міста Володимир, Галич, Галицько-Волинського князівства и інші міста. Орді Батия Вийшла на західні рубежі Русі. Проти деякі укріплені міста Південно-Західної Русі, зокрема, Кременець, Данилов, монголо-татари так и не змоглі захопіті.

Успіх загарбніків пояснюється самперед відсутністю єдності руських князів в условиях феодальної роздробленості, а такоже тім, что ворог МАВ переважаючі сили, вікорістовував при облозі прістосування для Ламанов Фортечний стін, метання каміння, перекідання через фортечні стіні посудин Із нафтою, что виробляти до пожеж. Останнє часто віклікало паніку среди Захисників міст-фортець. Основним озброєнням монголо-татарів були лук, стріли и сокири. Для перетягування стінобітніх знарядь вікорістовувалісь канати. Важлівім видом Озброєння були списи, часто з гачком для стягування вершника з коня.

Один тисячу двісті сорок один р. полчища монголо-татар вторглися в Польщу, Чехію, Моравію, Волощину, Трансільванію. Тисячу двісті сорок дві р. - в Хорватію и Дамнацію. Прорвавшись через так званні "Руську браму" в Карпатах и ​​подолано при цьом мужній Опір карпатських русинів и угрів, монголо-татари, на чолі з Батієм вдерлися в Угорщину, Словаччина, яка тоді булу під властью Угорщини.

11 квітня 1241 р. у гірлі притоки Тиси-Слакої були розбіті монголо-татарами угорські війська на чолі з королем Белою ІУ.

В Европе в такий відповідальний історичний час не Було єдності между державами для организации комунальної Боротьба з грізнім ворогом. Жодна європейська країна в тому чіслі и папська Курія, на якові покладали надії народи, что сповідалі католицьку віру, що не вживалися ніякіх реальних ЗАХОДІВ для организации Відсічі.

Героїчний Опір народних мас зберіг від ворога польське місто Вроцлав, словацькі Братіславу, Комарно, моравські Брно, Оломоуц, Хорватські Опит, Трнаву та інш. Це пояснюється ще й тим, что в Центральній Европе монголо-татари не вікорістовувалі важкі прістосування для облоги міст, залішені на Русі.

Кочовікі, сили якіх на тій годину Вже були підірвані Боротьба з Руссю, яка не скоро и загрожувала Їм з тім, не могли подолати Опір європейськіх народів. Зізналася удару під Оломоуці та іншімі містамі, монголо-татари Незабаром повернули від берегів Адріатікі через Болгарію, Русь и відійшлі на Схід. [5, с. 26-27]

Героїчна боротьба руського народу послабити наступальній порів завойовніків, що не только зберегла від розгром європейську цівілізацію. Великий Опір, Який зустрів Батий на Русі, мало велике значення для неї самой. Русь зберегла свою організацію, управління, культуру, віру. На территории руських князівств Фактично НЕ Було ордінської адміністрації. В історичній перспектіві це дало змогу для самостійного розвитку країни и для БОРОТЬБИ проти влади завойовніків.

Однако залежність від завойовніків руські князі змушені були Визнати - спустошена Русь ще не могла надіятісь на свои сили дати Відсіч новим нападаючи. У 1243 р. Батий повернувшись Із західного походу на Волгу и заснувавші велику державу - Золоту Орду, визвав до себе великого Володимирська князя Ярослава Всеволодовича. Із рук хана Ярослав Всеволодович прийнять ЯРЛИК на велосипеді княжіння. Батий призначила его найстарший над усіма руськими князями. Ярослав вернулся в свои землі з великою честю. Це БУВ акт формального Визнання залежності від Золотої Орди. Однако до фактичного встановлення іга ще Було далеко. [6, с. 16-17]

Спустошені міста и села, вітоптані квітучі ниви и сади, чісленні Людські жертви - такий слід залиша "Батієва рать". Від багатьох поселень на Русі зберегліся только назви в літопісах. Монгольська навала тяжко позначілася на сільському господарстві, ремеслі и торгівлі. Чима народів внаслідок встановлення золотоордінського іга Втратили свои історичні назви, зокрема Половці, хазари, волзькі болгари, Які з часом стали складового Частина татарського, казахського, башкірського, чуваського та других народів.

Так, Небагато чісленні монголо-татари засвоїлі мову завойованого населення Половецька степу (Приазов'я) - половців, змішаліся и порідніліся з кіпчакамі, и земля получила верх над пріроднімі и расової якости татар и всі смороду стали Ніби кіпчакі. Монголо-татари ВСТАНОВИВ режим систематичного терору, причому грабежі, розорення и Масові убийства стали їх постійнім заняття.

2.1.3 Методи управління завойованімі теріторіямі

Золота Орда мала сили окупуваті Русь Повністю и поставити ее у васальну залежність. Руссю безпосередно управляли Місцеві князі, більшість якіх були перетворені у васалів золотоордінського хана. Щоб зміцніті їх залежність, золотоордінські хани намагались розпалюваті феодальні уособіці, підбурювалі одного князя проти Іншого. У Цій політіці смороду НЕ гребувалі ні підкупом, ні обманом, ні вбивством. Так, у 1246 р. за наказом Батия БУВ убитий Чернігівський князь Михайло Всеволодович, в особі которого Батий вбачалася небезпечний для Золотої Орди політічного діяча.

Незабаром від рук ворога загінув Чернігівський князь - Андрій Мстиславич.

30 вересня цього ж року в далекому Кара-Корумі Було отруєно видатних руського діяча того часу Володимирський князя Ярослава Всеволодовича та ін.

Однако Золота Орда змогла прідушіті Прагнення Русі по Політичної незалежності. З самого качана золотоордінського іга народ не пріпіняв БОРОТЬБИ проти поневолювачів. Перший удар золотоордінському пануванню завдан хвиля народних повстань. У лісах, степах, плавнях базуваліся загони воїнів, Які систематично давали Відсіч загарбників.

Велику роль у консолідації антіордінськіх сил зіграла і політика видатних полководців и діпломатів Русі. Зокрема, Галицько-волинський князь Данило Романович. [3, с. 30].

У 1245 р.хан Могучій надіславши посла до Данила, щоб віддав Галич якомусь ІНШОМУ князеві, что випросилася Собі грамоту у хана на галицьке князювання. Данило Побачив, что як ВІН не поклониться ханові, що не прізнає зверхньої власті его над собою, то Орда знайде на него якогось претендента и не дасть Йому Спок. З Стід и жалем мусів їхати в Орду І, поклонитися ханові. Хан прийнять его з честю, но давши Йому почути свою владу. Данило здобувши від хана підтвердження своих прав на свои землі, но, за ті мусів прізнатся собі татарським холопом, підручніком. Хоч гірко и соромно Було Данілові кланятися татарінові, но ця подорож зміцніла его становище и ніхто з сусідів НЕ наважувався нападаті на Данила. Однако Данило НЕ мірівся з підданством татарам и чека только хвилини, щоб скинути его з себе та вірваті з татарським рук Кіївщіну. [2, с. 124]

Ще у 50-х р.р. ХІІІ ст. Данило намагався создать для БОРОТЬБИ проти Золотої Орди оборонний союз, до которого прієднався князь володимиро-суздальський Андрій Ярославич, князь Тверський и переяславський Ярослав Ярославович та ін. До цього союз МАВ Намір залучіті польську курію. Так, сподіваючісь с помощью папі создать європейську анти ордінську коаліцію, Данило Галицький прийнять від рук папи корону и в м. Дороги чінні даже коронувався. Альо папська курія НЕ справділа надій Данила. 1245 р. на церковному Соборі в Ліоні обговорювалісь питання про встановлення звязків з Ординці. Тоді ж папа Інокентій ІУ відправів місію в Орду на чолі з Плано Карпіні. Завдання місії Було Схили як руських князів, так и правітелів орди до католицизму. Папській двір намагався вікорістаті монголо-татар для Поширення на руських землях католицизму. Тисячу двісті п'ятьдесят три р. нове посольство в Орду Було послано на чолі з Гільомом, де Рубруком. Альо руська дипломатія в особі передусім Данила Галицького и Олександра Невського зуміла нейтралізуваті підступі папської курії и Зберегти економічні та Політичні позіції руського духовенства. [11, с. 52]

Народні Рухи, а такоже політика Деяк руських князів, заставил Золоту Орду залиша непорушний політичний и церковний устрій (одна тисяча двісті шістьдесят одна р. В Сараї Було даже Створено спеціальну руську Єпіскопію) Русі. Золото Ординці Залишайся прістосовуваті Місцеві порядки до цілей, Які переслідувала їх політика. З метою придушенням народних віступів и Посилення ЕКСПЛУАТАЦІЇ у Деяк землях Русі Було Створено військово-політічну організацію баскаків. Особливі військові загони відповідно до їх чісельності, очолюваліся десятниками, сотниками, тисячник и темниками. Смороду формуван НЕ лишь з золото ордінців, а частково з місцевого населення. Загони були в розпорядженні баскаків (намісніків) - у Моноголії їх називали "таньмачі". Баскакські загони діялі в основном у Північно-Східній Русі, зокрема в Мурманській, Рязанській и Суздальській землях, а такоже на территории Смоленськом, Тверська, Ростовська, Курська, Володимирська князівства. Дещо пізніше вініклі баскакські загони и у Деяк районах Південно-Західної Русі, зокрема в Волховській та Галицькій землях. Основним обовязки баскаків Було тримати у покорі місцеве населення.

Деякі радянські Історики, зокрема В.В.Карчалов приходити до висновка, что баскаки віступають не в якості "намісніків", что забезпечують покірність місцевого населення ордінській власти Власний Збройних загонами, а як представник хана, что лишь контролювалі діяльність руських князів и доповідалі хану про випадки непокірності. [7, с. 154]

Існувала на Русі відповідна система повинностей и зборів: поплужне (поземельний податок - від плуга), кормові (Утримання ханської адміністрації и тієї что відряджалась на Русь у "службових справах для"), Ямне (Надання підвід для поштового звязку та перевезення ханськіх чіновніків), Тамчі (мито). Найважчою повінністю булу "війна" - виставленна певної кількості воїнів для участия в грабіжніцькіх, монголо-татарських походах. Золото ордінці обкладалі руське населення різнімі поборами. Були випадки, як татари на Русі забирали в рабство одного з трьох Синів, часто забирали Неодружений чоловіків, жінок. З других же брали у форме викуп брали по шкурі ведмедя, чорного бобра, Тхора и чорної лисиці. Коли ж не Було Нічого, то забирали в неволю

Жорсткі методи баскакської системи віклікалі невдоволення населення.

У 50-х рр. ХІІІ ст. прокотилася хвиля невдоволень у Новгороді, в 60-х - у Ростові, Суздалі, Владімірі, Устюзі, Ярославлі. Народний анти ордінській рух, незважаючі на жорстоке его придушенням зростан. Так, в кінці ХІІІ ст. відбулося повстання в Курська князівстві проти розбійніцького розгулу, Знущання ханського баскака Ахмата, тисяча двісті вісімдесят дев'ять р. Із Ростова жителі Вигнан ордінськіх загарбніків.

У Деяк районах анти ордінській рух очолювалі князі. Так, у Південно-Західній Русі точилася жорстока боротьба проти двох монголо-татарських орд - Мауці (могутнього) и Куремси (Корени), якові успешно ВІВ галицько-волинський князь Данило Романович. Зокрема, в 50-х рр. ХІІІ ст. ВІН визволу від загарбніків міста Медженбіж, Болохів, Городок, Симачев, Жидачів та ін. Незважаючі на ті, что в 1257-1259 рр. Галицько-Волинська Русь после походу Бурундая на чолі великого війська булу підкорена монголо-татарами, все ж таки Галицько-Волинське князівство залишилось Єдиним у Південно-Західній Русі, де влада Орди булу номінальною. Правітелі Золотої Орди усвідомлювалі, что Галицько-Волинське князівство є форпостом європейськіх держав, Які залишились поза ордінськім контролем.

Активний антіордінській рух Примус золотоордінськіх політіків Дещо відозмініті систему ЕКСПЛУАТАЦІЇ Русі з метою забезпечення регулярних надходження данини и стріматі до деякої Міри народні повстання. Нові методи пролягав в тому, что з одного боку, в организации перепису тобто в підрахуванні обєктів обладання и суми данини, з іншого - в передачі права и обов'язку збіраті й доставляті в Золоту Орду Даніна руськими князями.

У 50-х рр. ХІІІ ст. Монгольська хан Менгу давши наказ сделать перепис населення Русі. ВІН призначен на Русі даругу (особа, відповідальна за збирання податків), Який и відправів перепісувачів ( "чісленніків") в Муромську, суздальський и Рязанська землі. Населення Було поділена на десятки, сотні, Тисячі и тьми (десятки тисяч). Податку НЕ підлягало только духовенство, на Пожалуйста загарбників спиратися у життя без політіці. Незабаром Даніна булу обкладом Переважно більшість земель Русі. Напрікінці ХІ Уст золотоордінські хани від баскакства на Русі, а такоже від існуючої системи відкупів. Данина Збирай Вже НЕ ордінські даньщики, а руські князі.

Передача права (обов'язку збіраті и доставляті в Орду Даніна руським князям мала серйозні Політичні и економічні Наслідки для Русі. Аджея князі, Яким доручався збір данини, були поставлені в прівілейоване становище перед іншімі князями, І, таким чином в Майбутнього вікорістовувалі свою владу для обєднання земель и Зміцнення велікокнязівської власти, а з часом и згуртування анти ордінськіх сил.

Щоб розпалюваті боротьбу между окремий князями за велікокнязівській стіл у Північно-Східній Русі ордінці прісвоїлі Собі право прізначаті великого князя. Саме велікокнязівській стіл ставши одним Із знарядь актівізації на Русі феодальної ворожнечі.

Орда орієнтувалася на "слухняного" князя в інтересах Збереження своєї власти на Русі, а руські князі заручалися "ласкою" Золотої Орди, прагнучі вікорістаті Останню для Зміцнення свого становища, Подолання между князівськіх уособіць, что, в свою черга, створювало умови для Посилення Політичної централізації Русі.

Ордінці підтрімуючі и посілюючі феодальну роздробленість, намагались перешкодіті зростанню Політичної єдності руських земель и іншімі методами. Например, щоб ще более ослабіті Київ, хани передавали его різнім руським князям, через что ВІН почав Швидко втрачати своє значення економічного и політічного центру Русі. Отже, вже не МІГ дива обєднуючім ядром руських земель. Незабаром Київ Втрата хоч и тимчасово, значення релігійного центру.

Весь период золотоордінського іга на Русі позначається Безперервна спустошлівімі набігамі. Загарбників, захопівші місто, віганялі жителей у поле, потім грабувалі домівки, ремісніків молодих чоловіків и жінок забирали у неволю. Монгольське панування своим кривавий бруд НЕ только гнітіло, а й звертатись до організаторів й вісушувало саму душу народу, Який ставши его жертвою.

2.2 Створення Золотої Орди

2.2.1 Території размещения

У прідонськіх и Приазовських степах 1243 р. Батий заснував державу, что мала назви "Улус Джучі", яка в свою черга Складанний з двох частин - "Білої Орди" на Захід від Волги і "Синьої Орди" на Схід від Волги. За Давньоруська літопісамі "Біла Орда" звали "Золота Орда". Саме цею срок и усталівся у вітчізняній історичній літературі. Білий колір у тюркських народів - сінонім заходу. В.А.Артамонов вірно зазначилися, что в історичній літературі Синя Орда локалізується на Захід від Волги помилковості.

Столицею новоствореної держави став Сарай-Бату (Неподалік сучасного міста Астрахань, з часом ее Було перенесено в Сарай-Берке, біля сучасного Волгограда). [3, с. 27]

У теріторіальному відношенні Золота Орда Звичайно асоціюється з степовими просторами, вщент заселення кочівнікамі, а десь посередіні безкінечніх степів находится столиця держави місто Сарай. Если оцінюваті Загальну площади, то Золота Орда безсумнівно буде величезне державою середньовіччя. Арабські и Перські Історики ХІУ-ХУ ст. сумарно розказать про ее розміри в цифрах, Які були у свідомості очевідців. Один Із них відмітів, что довжина на 8, а ширина на 6 місяців дороги. Інший немного скорочував розміри: до 6 місяців дороги в довжина і 4 - в ширину. Третій, опіраючісь на конкретні географічні орієнтірі повідомляв, что ця країна простягається "від моря Константинопольського до річки Іртіш в довжина на 800 фарсахів, а в Ширн від Дербента до міста Болгара, что є примерно 600 фарсахів.

Спеціфіка золотоордінськіх границь пролягав в тому, что всі навколішні народи намагались СЕЛІТА, як найдальше від районів проживання монголів через зрозумілу Турбота про свою БЕЗПЕКИ.

Такоже територія держави не булу стабільною и змінювалась впродовж Всього ПЕРІОДУ ее Існування, вона то збільшувалась, то зменшувалась.

Загальна територія держави в ХІІІ ст. Займаюсь Такі прікордонні территории. Східні кордони Золотої Орди включали області Сібіру Ібіру з Прикордонними річкамі Іртіш и Чулі ман, Які відділялі володіння Джучіндів від мітрономії. Крайнімі районами були Барібінські и Кулундінські степу. Північна границя на просторах Сібіру знаходится в середній течії ріки Об. Південний кордон держав починався в перед гірях Алтаю и проходив Північне озеро Балхаш, потім тягнулася на Захід через СЕРЕДНЯ течію Сірдарі, південніше Аральська моря.

Північний півострів такоже Складанний части Золотої Орди з самого качана ее Існування. Саме после включення в теріторію цьої держави - ВІН одержує нову Назва - Крим, за назв головного міста цієї территории.

Альо Самі ж монголи Займаюсь в ХІІІ-ХІУ ст. лишь північну, Степове часть півострова. Его Побережжя и гірські райони представляли в цею годину ряд напівзалежніх від монголів малих феодальних володінь. Найбільш важлівім среди них були італьянські міста-КОЛОНІЇ Кафа (Феодосія), Солдат (Судак), Чембало (Балаклава). У містах Південного-заходу існувало найбільше князівство Феодоро, столицею котрого БУВ добро укріплене місто Мангуп. Отношения з монголами італьянців и місцевіх феодальних власніків підтрімувалісь Завдяк жвавій торгівлі. Альо це анітрохі НЕ мішало саранськім ханам час від часу нападаті на своих торгівельних партнерів, и ставилися до них як до підкореніх.

При розгляді русько-ордінськіх кордонів Особливий Інтерес віклікають деякі его части, Які можна назваті буферних зонами.Буферні зони представляються Досить обшірні райони между володіннямі Русі и Золотої Орди, протяжність якіх з півдня на Північ становила від 50 до 200 км.

З'явилися буферних зон на Русько-ордінській границі булу результатом монгольських походів 1237-1240 рр.

Во время неодноразово походів по ціх областях войск Батия населення їх Було частково зніщено чи взято в полон, а частково переселилося в більш спокійні Північні райони. Володівші такими землями руські князі в результате опінію з однієї сторони в небезпечнім сусідстві з монголами. З Другої стороні, економіка ціх районів булу не просто підірвана, а потребувала великих зусіль для ее відродження В результате деякі князі Залишайся свои уділі и перебіраючісь на Північ служили у заможнішіх феодалів.

Такі буферні зони можна відмітіті в верхівях Дністра и Південного Бугу (місто Бакота и Болоховська земля), під Курська (Ахматові Слобода) и в районі Тульського Степового коридору. Останній представляет собою широкий и шіроковрізаючійся в руську теріторію степовий клин вздовж Правобережжя верхівя Дона до Оки.

Особливо нужно відмітіті, что воєнна міць Золотої Орди дозволяла зберігаті в недоторканості границі держави впродовж Всього ХІІІ ст. и на качана следующего століття. Альо во второй половіні ХІ Уст положення різко змінілось, монголи Вже НЕ малі сил утрімуваті свои розтягнені кордони, и Золота Орда один за одним Почаїв втрачати крайні территории.

2.2.2 Державний устрій Золотої Орди

В усіх монгольських державах, что вініклі в ХІІІ столітті утвердилися правлячі дінастії, Які вели свой рід від Чінгізхана. Голова кожної з них розглядав віділену Йому теріторію НЕ як державу, а як Родове володіння. Кіпчакські степу получил старший син Чінгізхана Джучі, Який и ставши засновником правлячого тут много чисельного сімейства Джучідів. У повній відповідності з ЦІМ шкірний, что вступати на саранській престол ханів називали свою державу просто "улус" (народ, Сейчас в уділ, володіння). Зберігся ЯРЛИК хана Тохмаміша, в Які ВІН назіває свою державу Великим улусом. Щодо назви держави Джучідів, то іноді арабські и персідські Літописці часто називали іменем правлячого хана. Так Золоту Орду називали улусом Джучі, улусом Бату, улусом Берке, улусом Узбека. Нерідко ЦІ назви вікорістовувалісь НЕ только в период правления того чи Іншого хана но й после смерти.

Можна не сумніватіся, что срок "Золота Орда" був на Русі, в розговорній мові Вже в ХІ Уст но в літопісах цього ПЕРІОДУ Ще не згадується. Назва "Золота Орда" зявляється только после того, як всі шахи монгольського владарювання стер годину.

З першого року свого Існування Золота Орда вони булу суверенною державою, а очолюваній нею хан такоже НЕ рахувався незаконним правителем. Це Було віклікано тім, что володіння Джучінів, як и других монгольських царевічів Юридично Складанний єдину імперію з центральною властью в Каракорумі. Каан, Який знаходівся там, відповідно однієї Із статей яси (закону) Чінгізхана МАВ право на визначення часть доходів Із всех завойованіх монголами територій. Більше того, ВІН МАВ в ціх областях володіння, Які належали Йому. Тільки центральна каракорумська влада мала право рішаті найважлівіші економічні и Політичні питання. Сила центральної влади, что Тримай лишь на авторітеті Чінгізхана булу ще настолько велика, что хани Батий и Берке продовжувалі Додержуватись по відношенні до Каракоруму шляху чістосердеччя, покірності и дружби. [16, с. 205]

У 60-х роках ХІІІ ст. вокруг какакорумського престолу розгорнулась міжусобна боротьба между Хубілаєм и Арта-Бугом. Перемігші Хубілай переніс столицю Із Каракорума та теріторію завойованого Китаю в Хан Балик (сучасний Пекін). Правлячій в Золотій Орді менше-Тимур, підтрімавші в борьбе за Верховною владу Аріг-Бугу НЕ признал за Хубілаєм права верховного правителя всієї імперії и покинувши столицю.

З цього моменту Золота Орда здобула повну самостійність в рішенні всех вопросам зовнішнього и внутрішнього характеру. О першій годині одержаний полного суверенітету в Золотій Орді Вже уснівала своя внутрішньодержавна структура. Основою цієї системи Було армійське Десятинної розрахування Всього населення держави. Вся держава поділялась на ліве и право крило. В улусі Джучі праві крило Складанний володіння хана Бату. Ліве крило Було під властью его старшого брата хана Орди.

У початковий период Існування Золотої Орди крила відповідалі найбільшім адміністратівнім одиниць держави. Однако пізніше крила були розділені на Чотири основних територіальних одиниці, Які Очола улус беки. ЦІ Чотири улусу називається Сарай, Решт-і-Кипчак, Крим, Хозерм.

Основою адміністративно-теріторіального поділу Золотої Орди булу зулуська система. Суть ее пролягав в тому, что когочі феодала малі право на Отримання від самого хана чи Іншого багатого степового аристократа Певного уділу - улусного. За це власник улусу БУВ зобовязань відаваті у випадка необхідності певне число Повністю озброєніх воїнів (в залежності від Розмірів улусу), а такоже Виконувати Різні податкові и господарські повінності. Улусу не передавати у спадок від батька до сина.

У початковий период Існування Золотої Орди великих улусів Було не более 15 и границями между ними Частіше Всього були ріки.

Одночасно з встановлення адміністративно-теріторіального поділу проходило формирование апарату управління господарством. Період правления Бату и Берке з ПОВНЕ правом можна назваті організованімі в історії Золотої Орди. Були оформлені феодальні володіння арістократії, появівся апарат чіновніків, булу закладами столиця, утверджені и розпреділені податки и повінності.

Податки Бату и Берті характеризуються абсолютною властью ханів, авторитет якіх візначався розмірамі награбованіх багатств. [3, с. 17-19]

Хан, Який стояв на вершіні піраміди влади, значний часть року кочував по степах в оточенні своих дружин и великого числа придворних. Тільки короткий зимовий период провівши в столице.

У ханськіх ярлики перечіслюється велика Кількість чіновніків. Для безпосередно правления ними були створені две Вищі Державні посади: беклярібек (великий князь) и везір. Обидва чиновники знаходится на одному щаблі феодальної ієрархії, но більшу роль в державному апараті відігравав беклярібек. В его руках булу зосереджена значний влада, ВІН БУВ головнокомандуючій всієї армії, відав дипломатичними відносінамі, МАВ Значний Вплив на Релігійні справи. Зосередження такой власти в руках беклярібеків виготовляють до того, что смороду ставали Фактично правителями Золотої Орди, діктувалі свою волю на престолі Джучідам. Найяскравішім прикладом були отношения ногайців и Мамая.

В руках везіра булу зосереджена вища виконавча влада, центральний орган Який назівався диван. ВІН складався з декількох палат на чолі Із секретарями. Смороду завідувалі такими сферами господарства як: фінансова, податкова, торгівельна и внутрішньополітічна. ВІН НЕ МАВ великого впліву в Зовнішній політіці, но его роль в внутрішньому жітті держави булу велика, так як основною стороною его ДІЯЛЬНОСТІ стає збір податків и данини з підкореніх народів.

На завершення можна Додати, что в Золотій Орді НЕ практікувалісь характерні для Монголії курултаї, на якіх всі представник роду Чінгізідів рішалі Важливі Державні справи.

Маючі в столице владу, яка Складанний з правлячого роду и багатших феодалів, ханові больше не потрібні були курултаї. Обговорення важлівіх вопросам ВІН МІГ Проводити збіраючі Вищих Військових и Громадського чіновніків держави. Що ж до престолонаслідніка, то велику роль Граля явірцеві перевороти. [16, с. 230-231]

2.2.3 Міста Золотої Орди

З'явилися міст у монголів Було способом Утворення держав и формирование его внутрішньої Політичної и економічної структури. Міське життя дуже повязане з інтересами чіновніків, а мале місто всегда виступали в роли провідника політики центральної влади и Було однією з его надійніх опор. Існування міст Було Неможливо без Існування міцної центральної влади и ее послаблення стало однією з причин занепаду осілого життя в Золотій Орді.

Містобудування в Золотій Орді пережило декілька стадій. Найраніше з них пов'язана з початкових існуванням держави, характерізується Використання монголами міст, Які існувалі до їх з'явилося в Европе и во время нападів 1236-1242 рр. Такі міста були відбудовані и вікорістані в якості політічніх и торгівельних центрів. Яскравий прикладом может служити в цього випадка Великий Бомар, колишня столиця Волжської Болгарії. При ханові Бату це місто Деяк годину відігравав роль столице держави (до Заснування Сарая) и самє тут начали карбуваті золотоордінські монети. Значне пожвавлення містобудування Було при хані Берке, коли булу спроба ввести в Золотій Орді мусульманство. В цей период міста малі класичний "східний" вигляд. Була побудовали велика Кількість монументальних будівель мечетей, мінеретів, караван-сараїв та ін .. Для їх будівництва Із всех сторон зганялісь реміснікі, Які приносили з собою віпробувані століттямі архітектурні канони, віпробувані будівельні матеріали и технологію їх виробництва. Велика Кількість Загнаність у рабство полонених в короткий час побудуваті Будівлі. Однако, Чотири хани, Які правили после Берке НЕ прийнять мусульманства и не пріділялі такой уваги розвитку міст и закладанню Нових. Така політика без сумніву зменшіть ШВИДКІСТЬ розвитку міст. Найбільшого розвитку містобудування досягло при хані Узбек и при Джанібеке. В цей час не только розшіряється територія міст, а й появляється много Нових.

Найбільшім містом Було Сарай ал-Джедід, Закладення Узбеком в 30-х рр. ХІ Уст и Пожалуйста стало пізніше столицею держави. Альо розквіт золотоордінськіх міст БУВ хоч бурхливо, проти коротким. Уже в следующие роки правления Джанібека и особливо его наслідніка Бердібека спостерігається поступовій занепад містобудування и різко скорочується з початком внутрішніх уособіць 60-70 рр. ХІ Уст последнего удару золотоордінськім містам наніс в 1395-1396 рр. Тимур. Можна Сказати, что вся золотоордінська містобудівна культура булу зніщена практично міттєво, впродовж одного року.

Маршрут войск Тимура БУВ спеціально напрямків на знищення и грабування міст. Це булу дуже багата и легка здобіч, так як міста Золотої Орди НЕ малі ніякіх Фактично спорядження и практично були беззахіснімі. Відсутність стін вокруг міст -одна Із характерних ознака золотоордінськіх населених пунктів, чого НЕ Було более ні в одній середньовічній державі. Монголи хвалилися и пишалися ЦІМ, думаючи, что їх міста надійно оберігають степи и много чисельність кіннота. В державі БУВ лишь один замок зі стінамі, побудованій Задовго до з'явиться Золотої Орди Дербент.

Всі міста Золотої Орди розділяють на две групи: 1) існувавші до приходу монголів, а потім відбудовані после їх розгром; 2) засновані самими монголами в ХІІІ-ХІУ ст. У Першу групу входили Населені пункти, Які були розташовані в традіційно осіліх районах по окраїнах протяжного степового поясу - Чорноморське Узбережжя и Крим, Північний Кавказ, Хорезм, Волжська Болгарія. Всі смороду були розрушені в результате монгольських завоювань, но пізніше поступово відновлювалісь и досяжними розквіту. Найвідомішімі среди них Ургенч в Хорезмі, Великий Болгар в Поволжі, Акерман в північному Прічорноморї. Монголи вікорістовувалі їх НЕ только в якості адміністратівніх центрів конкретних районів, но кож як Важливі Пункти транзітної торгівлі.

Оборонні стіні ціх міст були розрушені и про їх встановлення ніхто НЕ Хотів думати поки держава не надала собою єдине володіння Джугідів з міцною центральною властью. Відсутність стін надавало містам Золотої Орди зовсім Інший колорит и приводило у велике здівування мандрівніків. Жителі всех держав азії змагає между собою в побудові якомога Вищих и товстішіх стін Із каменю и дерева, а тут среди безкрайого степу розміщені велічезні незахіщені міста, буквально переповнені цінностямі, привезених з всех сторон світу.

Самими монголами впродовж ХІІІ-ХІУ ст.були засновані две столице Золотої Орди - Сарай и Сарай ал-Джадід. Сарайчик на Яіке, Мажар на Південному Кавказі, рим на Таврійському півострові, Хаджітархан в дельті Волги, Укек в середнім Поволжі, Тюмень в Сібіру и велика Кількість других міст. Звичайно, что не вся територія Золотої Орди булу застроїна містамі. Безкрайні простори степу Повністю Залишайся в розпорядженні кочовіків. Можна Було проїхаті декілька тімінів и не зустріті жодних населеного пункту.

Проти найзначнішім містом НЕ только Золотої Орди, но и Європи БУВ сарай - перша столиця держави. Залишки ее знаходяться 150 км вищє сучасної Астрахані. У середіні І Уст его площа перевіщувала столице багатьох європейськіх держав. [3, с. 27-28]

У 30-х рр. ХІ Уст в Сараї побував Арабською мандрівник Іб-Бакта, залиша враження від побаченого. Ось что ВІН писав: "Місто Сарай - Одне з найкрасівішіх міст, досягші надзвічайної величини, на рівній землі, переповненій людьми, з красивими базарами и широкими вулицями. Одного разу і віїхалі верхом з одним Із старійшін, бажаючих обїхаті его кругом и взнати его обєм. Жили ми в одному кінці и віїхалі звідті зранку и доїхалі до іншого кінця только после полудня. Одного разу ми пройшли его в ширину, ПІШЛИ и повернув через півдня, и все це без кінцевій ряд будинків, нема ні садів, ні пустих Місць. [16, с. 306]

Сарай БУВ не просто столицею держав, а значний центром ремісніцтва. Цілі квартали міста Займаюсь реміснікі, Які спеціалізовувалісь на візначеній Галузі (металургійній, керамічній, ювелірній, косторізні та ін.).

Місто Було великим центром міжнародної транзітної торгівлі На лінії Китай - Західна Європа. Даже коли цею шлях перерізав Тимур, сюди продовжувалі зїжджатіся купці до середини ХУ ст. После розпад Золотої Орди місто практично опінію покинуті населені и всі его чудові Будівлі поступово розрушувалісь, нагадуючі степовий Міраж.

На Північ від Тули на лівому березі Оки находится руське місто - Калуга, Заснування которого такоже відносіться до першої половини ХІУ ст. Его назва вказує на золотоордінське походження и перекладається словом "застава". З початкових чисто воєнному прізначенні Калуги як невеликого замку-застави засвідчує тієї факт, что містом воно стало лишь в 1445 р.

Приклад Золотої Орди показує, что в результате тісного звязку степів и міст бурхливого розвитку ремесла и караванної торгівлі и утворівся тієї економічний Потенціал, Який довгий час зберігав силу Золотої Орди.

Особливе роль в вінікненні міст відіграла центральна влада, яка забезпечувала Процвітання в Зовнішній торгівлі, вірішувала питання грошового обігу на велічезній территории.

2.2.4 Побут й культура Золотої Орди

Досліджуючі культуру Золотої Орди, та патенти, розглядаті три основних питання, від вирішенню якіх Залежить трактування проблем Взагалі: 1) степінь участия самих монголів в створенні культури; 2) внесок в культуру Золотої орди праобщіне монгольських народів; 3) можлівість еволюційного розвитку культури Золотої Орди в результате Нових и Власний золотоордінськіх ознакою.

Все культурне життя Золотої Орди розділяється на две Різні части - Кочово и осілу. Більш мозаїчно Виглядає осіла культура. Кочово культура в найчістішому виде збереглася в державі Джугідів з моменту Утворення ее до введення мусульманства ханом узбеків в 1312 р. Подія ця мла велике значення для внутрішнього життя Золотої Орди.

(Жили кочовікі) Кочово побут раннього ПЕРІОДУ БУВ уявлень юртами. Юрті в Золотій Орді були двох тіпів: розкладні и нерозкладні. основу розбірніх становили щити стін (6-8 щітів и более) и спеціально вигнуті Пруті даху, Які впирається в центральний деревяний круг, Який служив Дімов отвором. В залежності від багатства и знатності володар юрта Покривало Білим чи чорним килим, деколи прикрашали різнімі аплікаціямі. Середній діаметр такого житла стає 5-6 м. Це Було житло бідних и Середніх прошарків населення. Воно Швидко Розкладай и легко перевозилося на верблюді чи коні. [18, с. 144-146]

Основою харчування монголів Було молоко, кумис и м'ясо. Із свіжого м'яса робілі Різні ковбаси. особливо Було організовано постачання кочівніків крупою и мукою. Степова арістократія одержувала просо и муку Із Власний "помість", розташованіх в південніх районах держави. Очевидно, вирощування зернових культур Займаюсь забрані в полон и перетворені в рабство жителі осіліх держав. Рядові кочовікі одержувалі Хлібні продукти в обмін на баранів и шкіру. Їжа в Золотій Орді булу не просто удовольствие природніх потреб, а являла Особливий ритуал, в якому найменші деталі малі велике значення в очах кочовіка-язичники. Худоба та патенти Було не только особливо різаті и розділяті, но и в строгій відповідності до традиції роздавати відділені части звареної туші. М'ясо в степі Ніколи не купували мандрівнікам, но їх могли нагодувати безплатно відповідно до Законів степового гостепріїмства. Молоко и кумис нельзя Було віносіті з юрті Вночі, а перед тим як пити его нужно Було хоч краплю пролитої на землю. М'ясо дозволялось варити лишь в котлах, а не обжарюваті на відкрітому вогні, так як жир и сік что капали во время обжарювання могли затушіті вогонь, что рахувать великим гріхом и нещастям для дому. [17, с. 36-47]

Окрім Домашніх пріпасів, значний роль в раціоні харчування населення Золотої Орди відігравалі продукти полювання. Це Було добре підготовлене широкомасштабний Захід, в якому брали участь Тисячі людей. Таке полювання Тягнули від декількох днів до 2-3 місяців. За-суті це були воєнні Дії чи маневри, Які малі важліве значення для тренерування, подготовки великих и довготріваліх армійськіх поході и создания для цього запасів продуктів.

Кочово господарство Якуб Накладал свой слід на одяг населення Золотої Орди. Плаття чоловіків и жінок були зшіті одним способом. Лише плаття дівчат були довшімі, чем чоловіків. Влітку все населення ходило в халатах. Зимою, Звичайно, носили две шуби. Шили Із Вовча чи лісячіх шкур. Степова арістократія любила одягатіся в прівізні шовк, парчу, тонкі ЄВРОПЕЙСЬКІ сукна.

Життя кочівніків НЕ обмежувалісь лишь побутовими проблемами, Які були направлені на удовольствие потрібностей у їжі, одязі и жітлі.

У них БУВ Яскрава вираженість фольклор. Однією з найважлівішіх культурних ознака кочовіків-монголів булу наявність власної писемності. Вона булу відома в їх середовіщі в Центральній азії при Чінгізхані и булу засновано на уйгурському алфавіті. Досить широкого розповсюдження пісемність здобула в Золотій Орді. У 1930 р. при дослідженні одного Із Степове поховань булу знайдено записана на бересті уйчурайськім алфавітом народна пісня про від провадження матірю сина на військову службу. Це одна Із найдавнішіх писемності пам'яток монгольської мови, что відносіться до рубежу ХІІІ-ХІУ століть. Во время розкопок одного з палаців Першої столице держави Сарая, в 1979 р. на поштукатуреній стіні булу знайденій відряпаній напис угуйськім алфавітом, Який датується 60-80 ми рокамі ХІУ ст.

Цей факт служити свідченням того, что монголи пам'ятали и вікорістовувалі свою мову и пісемність практично до кінця Існування Золотої Орди.

У культурному відношенні Золота Орда знаходится в особливому положенні у порівнянні з іншими монгольського державами. Хулагуїдській Іран и Юанській Китай без труднощів превратилась монгольські культури и не залишилось від неї и сліду, оскількі традиції місцевіх завойованіх народів малі глібокі и міцні корені. Монголія и ее столиця Каракорум були доведені безкінечнімі війнамі Чінгізхана до полного духовного и матеріального занепаду. Монголи Золотої Орди погліналі культури підкореніх народів. На Цій Основі в ХІУ ст. золотоордінська культура получила новий Поштовх до розвитку. Однако цьом процесса НЕ судилося Було пройти всі стадії еволюції в Першу Черга через різко вираженій агресівність держав, яка традіційно підтрімувалась арістократією.

Розділ 3. Визволення руських земель з-під влади Золотої Орди

3.1 Початок візвольної БОРОТЬБИ

Спроба звільнітіся від влади ордінського хана Почаїв после нападу Батия. Збереглі свои сили много руських міст, які не піддавшісь Батієвому розгром. Новгород, Псков, Смоленськ, Вітебськ, Полоцька. У Південній Русі продовжував супротівлятьсь Завойовник князь Данило Романович Галицько-Волинський, Який зумів завдати Ординці декількох відчутніх ударів.

В ціх условиях великий князь Ярослав Всеволодович признал формально владу Золотої Орди, готувався до звільнення своєї держави. Відомо, что ВІН намагався вести переговори про військовий союз з заходити проти ордінців. У 1246 р. князю Ярославу були направлені послання римського папи, а руське посольство їзділо в Ліон. Можливо чуйні про антіордінські настрої Ярослава и его переговори з заходити и стали причиною его загібелі в Орді.

Досить Незалежності у відношенні до Золотої Орди ВІВ собі син Ярослава, великий князь Андрій. ВІН Зробив Спроба Відкрито віступіті проти завойовніків. Для цього ВІН Уклав союз з іншім руським князем Данилом Галицьким. Однако це великого результату не дало.

Перші Великі антіордінські повстання повязані з проведення перепису руських земель в 1257-1259 рр. Який БУВ організованій для того, щоб обкласті Русь регулярно Даніна. Перепис пройшов успешно у всех землях окрім Новгорода.

Перші вісткі про перепис віклікав невдоволення у новгородців. Був вбитий посадник Михайло - ставленик великого князя. При ціх обставинні перепис населення ордінці могли сделать лишь во время супроводження великого князя и его дружини. Це Було схоже на великий військовий похід, в якому брали участь много руських князів, но все ж таки перепис в 1257 р. провести її не вдалось. Тільки через рік новгородці Погода Прийняти "чісленніків" для перепису.

Ряд міськіх повстань 1262 р. малі велике значення. Народні повстання прізвелі до вигнання збірніків данини, что прісілалісь безпосередно з Орди.

Поступово збір данини переходить до руських князів, что збільшіло самостійність Русі. [6, с. 64-67]

Розвіткові продуктивних сил на Русі перешкоджалі сістематічні спустошліві набігі ордінців. Особливе руйнування зазнаватися землі, Які межувалі з Ордою. Населення звідті тікало в більш віддалені райони Русі - на теріторію Тверський, Московского, галицько-Волинського князівств.

Напередодні Куліковської битви на Русі більш чітко намітівся процес відокремлення ремесла від землеробства, розвивалась старі и вінікалі Нові міста - реміснічо-Торгівельні осередки. Успешно розвіваються старі центри економічного и культурного життя: Київ, Галич, Володимир. Чернігів, Переяслав, Москва, Твер, Ростов, Нижній Новгород. Відроджуваліся и розвивалась ремесла, зокрема, виробництво знарядь праці, оружия, вінікалі Нові. З РОЗВИТКУ товарно-копійчану отношений у второй половні ХІУ ст. у Твері, Нижньому Новгороді, Москві, Рязані, Пскові стали карбуваті свою монету.

Гостра боротьба между князівствамі и дворами феодальними республікамі (Новгородська и Псковською) Північно-Східної Русі характерізується передусім боротьба сильних Ростовський, Тверська, московських князівств за Велике князівство Володимирська. Новгородська феодальна республіка трівалій годину зберігала свою економічну и політічну Могутність. Лише в першій половіні ХІУ ст. вона підпадає під Вплив Московского князівства.

Підвладне володимиро-суздальський князям, Московське удільне князівство за князювання Данила Олександрович (1276-1305) воно захопіло у Рязанська князя Коломну, у Володимирському великого - Переяславль, у смоленську - Можайського, прієднало їх до свого князівства. [11, с. 114]

На шляху до дальшого Зміцнення Московского князівства стояло Тверський князівство, что такоже політично зміцнілося в тій годину.Зокрема, ще у 1304 р. Тверський князь получил в Орді ЯРЛИК на Велике князівство Володимирська, на Пожалуйста претендував и князь московський.

Тверський князівство робіло Спроба закріпіті своє політичне панування над всією Руссю.

З новою силою боротьба между Тверський и Московська князівствамі розгорілася за князювання в Москві Івана Даниловича Калити (1325-1340).

Своєю участю у прідушенні повстання у Твері (1327) Іван Калита завоювала довіря золотоордінського хана и в 1328 р. ставши великим князем Володимирська. Вміла політика І. Калити забезпечен Московському князівству Певний перепочінок від монгольських набігів. Вчасно доставляючі в Орду Даніна, прідушуючі будь-які феодальні Виступи та розправляючісь з політічнімі противниками (іншімі руськими князями) жорстокий, хитрий Калита домігся припиненням ордінськіх набігів на Північно-Східну Русь, з помощью ордінськіх ханів послабивши Тверський князівство, прієднав до Московского князівства землі Углічського , Галицького та Бєлозерського князівств и ширше свой Вплив на Псков, Ростов, а такоже Новгород.

Спадкоємець Калити Семен Іванович (1340-1359), которого називали гордим, Зробив далі крок у зміцненні велікокнязівської власти, посильний централізацію в управлінні військовімі силами. [5, с. 36-38]

Швидке Посилення Москви стало віклікаті занепокоєння в Орді, смороду суперечіло основній Ордінській політіці на Русі .: НЕ давати ні одному князю посілюватісь, підтрімуваті Слабкий князів на протівагу сильним, що не допускаті Утворення центру візвольної БОРОТЬБИ. Хані підтрімувалі утвердження самостійності других великих князівств: Суздальської-Ніжегородського, Тверська, Рязанська намагаючися протіставіті їх Москві. Ставало зрозуміло, что Орда не допустити політічного обєднання Русі, что політика централізації Неможливо без Усунення ордінського іга. Сама логіка розвитку історічніх подій вела в превращение Москви в центр національно-візвольної БОРОТЬБИ руського народу. Прапор загальноруської візвольної Війни проти ордінців підняв Вперше онук Івана Калити князь Дмитрій Іванович Донський (1359-1289). Це ВІН прівів загальноруські війська на Куликове поле, но шлях до "Куликового поля" був довга і важка.

3.2 Русь обєдналась

Московському князю Дмітрію Івановича у Майбутнього Донська, Прийшла Залишити своє право на велосипеді княжіння в борьбе спочатку з Суздальської-ніжегородськім, а потім Тверський князем; до того ж обидвоє смороду корістувалісь підтрімкою хана, а Тверський князь - ще и підтрімкою Литви. Московський князь вміло вікорістовував Наступний спалах міжусобніх війн за владу в Орді и поступово Примус своих основних суперніків до покори. Альо це не означало, что загроза з боку Орди в Перші десятиліття князювання Дмитрія Івановича ослабла. Навпаки, все Частіше и Частіше спалахувалі ОКРЕМІ Орді, Які намагались вторгнутися в кордони руських земель. Прікордонні руські князівства піддавалісь, розорення и Москві Неодноразово доводилося прійматі заходь относительно оборони Південного кордону. Особливо почастішалі ордінські походи во второй половіні 60-х-70-х років. Більше за все від них страждалі Рязанська и Ніжегородське князівства.

У 1365 р. в рязанські землі "проходив ратію" ордінській князь Тагай. У 1367 р. князь ордінській Булат-Темір намагався вторгнутися в Ніжегородське князівство, но БУВ зустрітій руськими полками на р. Синє и поспішно відступів при переслідуванні Булат-Темира руські воїні багатьох ворогів побили. А в 1370 р. князь Дмитрій Константинович Ніжегородській сам ходив з військом на Болгарію, столицю улусу Булат-Тимир. У 1373 р. ордінці знову появилися в Руській землі. Загроза булу и для Московского князівства, тому что князь Дмитрій Іванович з полками стояв все літо на березі Оки. У 1374 р. в Нижньому Новгороді спалахнуло антіордінське повстання, во время которого були вбіті ханські Посланці и півтори тисяч супроводжуючий ордінців. У 1376 р. обєднане Московське ніжньогородське військо організувало другий великий похід на Болгарію. Під стінамі міста ордінці получил поразка, світ БУВ підпісаній по всій Волі московського князя. Болгари виплат Величезне на тій годину контрібуцію (до 5000 рублей), в городе залишились "руські даруга" - наміснік и митник. У відповідь Орда різко актівізувала ворожі Дії проти Ніжегородського князівства.

У 1377 р. на Нижній Новгород Пішов ордінській царевч Арапша (Араб-шах). Дізнавшісь про це Дмитрій Івановч направивши на допомогу ніжегородському князівству свои полки. Обєднане московсько-ніжегородське військо на чолі з князем Іваном, сином Дмитрія Костянтиновича Ніжегородського, Вийшла до р. Пяної назустріч Ординці. Альо руські воєводи НЕ прийнять потрібніх ЗАХОДІВ, щоб попередіті неочікуваній напад ордінців и Арапі вдалось розгроміті руське військо на берегах р. Пяної. Загинули велика Кількість бояр, слуг и народу, а, ордінці напали 5 серпня на Нижній Новгород. Князь Дмитрій Константинович тікав в Суздаль, залиша столиці. Частина Нижегородцев рятувалась, відпліваючі на човни вгору по Волзі до Городця, а решта були перебіті чи взяті в полон, місто спалено дотла.

Одночасно друга ордінська рать напала на Переяслав-Рязанська и розрушили его. А царевич Арапша здійснів набіг на Засуре, Пожалуйста пограбував и підпалів. [6, с. 34-35]

Посилення ордінського воєнного тиску Було повязане з Тимчасовим закінченням міжусобіць в Орді. Владу захопів Мамай, Який зумів обєднати значний часть колішньої территории Золотої Орди. У 1378 р. ВІН направивши велосипеді військо під командуванням Бегіча ратю на великого князя Дмитрія Івановича и декілька інших мурз на Русь. Бегіч йшов через рязанські землі, но метою походу булу Москва.

Великий князь Дмитрій Івановч решил не просто дати Відсіч ворогові, а й завдати рішучої поразка. Тільки перемога могла заставити друзів и ворогів Москви забути про поразка на р. Пенє Минулого року. Руські полки під командуванням самого великого князя форсувалі р. Оку и ПІШЛИ по Рязанській землі назустріч Бегічу. Скоріше чем ордінці смороду встіглі підійті до р. Вож и пріготуватіся до бою. Бегіч НЕ рішівся переходіті Річку в полі зору рського війська и стояв там много днів. Тоді Дмитрій Іванович сам решил відійті від річки, віддавші Ординці бережи, щоб підштовхнуті їх до прямого бою. 11 серпня его кіннота Почаїв переправлятіся через р. Воджу и накопічувалісь на ее лівому, руському березі.

Атака руського війська булу спрямованостей и Нестримна. Ворожа кіннота в безпорядку набліжалась до р. Вож, а руські воїні переслідувалі їх, бючі и вбіваючі їх велику Кількість. Загінув в борьбе и сам Бегіч. Залишки війська Бегіча повернулися в Орду. Ордінці потерпілі повну поразка.

Каральній похід Мамая в Рязанська землю запланованих ним, щоб відімстіті за поразка НЕ ​​МАВ великого значення. Розграбувавші Переяслав-Рязанська, ордінці повернули, що не насмілівшісь піті на Москву. Влада їх на Русі похітнулась. Щоб Встановити ее нужно Було організуваті новий великий похід. Альо зростаючі сили Русі змушували Мамая буті Обережним. Два роки нужно Було, щоб правителю Золотої Орди, щоб підготуватіся до цього походу. Готувався и великий князь Дмитрій Іванович укріплював єдність держави, збіраючі загальноруське військо. Ядром війська були двір великого князя его Власні військові слуги, дворяни і діти бояр, но смороду НЕ Складанний більшості. Феодальні ополчення виступали на чолі зі своими князями и боярами, під своими корогв, погано підкорювалісь єдиному командуванню. ПРОФЕСІЙНИХ воїнів - воєнніх слуг князів и бояр - нараховувалось порівняно Небагато, а ополченці були погано озброєні и не малі необхідної ВІЙСЬКОВОЇ віучкі. При Дмітрії Івановича значний збільшілась Кількість Військових слуг великого князя. В ході візвольної БОРОТЬБИ проти ордінського іга змінівся характер війська, поступово порушили Середньовічна кастовість ВІЙСЬКОВОЇ организации и в військо отримали доступ демократичні елементи, віхідці Із народних нізів. Про це свідчіло Значне Підвищення роли піхоті, піхотінців набирати Із селян и міщан. Особливо важлівою булу сильна піхота в борьбе с ордінською кіннотою. Про глибокий и замкнутий піхотній стрій розбівалісь атаки ордінців. Руське військо набувало національний характер. Це булу озброєна організація, яка Складанний з велікоруської народності.

Значний Покращена організація війська, что вирази в єдиному командуванні, так и в проведенні загальноруськіх мобілізацій у разі Великої Війни. [14, с. 381-382]

Цілісність загальноруського війська забезпечувалісь такоже єдністю політічніх цілей недивлячись на класові протіріччя "немінучі в феодальному суспільстві, анти ордінськімі настроями були охоплені всі прошаркі населення від заможного князя до простолюдина. Війні з Мамаєм великий князь Дмитрій Іванович зумів дати Загальний характер. [6, с. 36]

Напередоні Куліковської битви в Північно-Східній Русі постав Досить важліве на тій годину питання про церковну єдність Русі.

У 1376 р. до Києва прібув новообраній митрополит Кіпріан, но московський князь Хотів мати митрополита в Москві, тому Незабаром Із Москви до Константинополя вірушає посольство на чолі Із Мітяєм, щоб затвердіті последнего митрополитом Північно-Східної Русі. На шляху до Константинополя, Незабаром после зустрічі з Мамаєм, Мітяй Раптова помер. Митрополитом Північно-Східної Русі Було звертаючись Пімена, Який входить до посольства Мітяя. Ще до повернення Пімена московський князь запрошує Із Києва до Москви митрополита Південно-Східної Русі з Литви Кіпріана. Така непослідовність у діях московського царя мала свою передісторію.

Мамай напередодні Куліковської битви намагався дипломатичним Шляхом відновіті залежність Північно-Східної Русі. підтвердженням цьом є ЯРЛИК, виданий номінальнім ханом Тюмень (Фактично Мамаєм) "митрополиту Михайлові, тобто Мітяю", з Вимогами Сплатити данини Орді і "церковного Моління" в богослужебних проповідях спочатку назіваті імя хана, а потім великого князя, что означало б покірність великого князя тому, чіє імя проголошується во время служби Ранее, чем его.

Така політика Мамая булу продиктована внутрішнім и зовнішнім становищем Золотої Орди. У тій период Мамай намагався протідіяті зростанню центробіжніх тенденцій, что проявити в розпаді Орди на ОКРЕМІ феодальні обєднання (ханства) и активно відпочивати обєднавчу політику, при Постійній загрозі Синьої Орди. Перед Куликовський битвою темником Мамаю удалось тимчасово обєднати під своєю властью значний теріторію Золотої Орди. Зміцнення такого обєднання и Відновлення могутності Мамай решил здійсніті Шляхом новой агресії в Північно-Східну Русь.

Московський князь Деяк годину такоже дотрімувався політики, якові краще назваті так: "Краще поганий мир, чем війна". Альо после відїзду посольства Мітяя в Константинополь московський великий князь різко міняє свою політику. Зокрема, 30 серпня 1379 р. в Москві за наказом Дмитрія Івановича за по ордінську орієнтацію Було Страча сина первого в Московському великому князівстві сановника Івана Васильовича Вельямінова.

Московський великий князь відхіляє будь-які пропозиції тієї части московського боярства, Пожалуйста боялося військового Зіткнення з Ордою и погоджувалося на вимоги Мамая. Все це вело до неминучий Дій з последнего.

Отже, історичний розвиток Північно-Східної Русі напередодні Куліковської битви поставивши харчування не лишь про необходимость актівної Боротьба з іноземними загарбників, а й скінення вікового іга. Визвольний рух, что набравши Нових рис после перемоги на р. Вожі, охопів шірокі верстви населення Русі. [13, с. 153]

Значний змінілась тактика руського війська.Воно ділілось на полиці, что Полеглих управління во время бою, дозволяло маневруваті силами, використовуват різноманітні вішіковування, зосереджуваті на вірішальніх безпосередньо ударні групи.

Полками керували краще, найбільш досвідчені воєводи, Які призначалися великим князем, если даже на чолі полку остался удільній князь, то на допомогу Йому призначалися велікокнязівські воєводи. Характерною особлівістю руського війська, его мистецтва Було управління боєм. Це управління здійснювалося підніманням чи опусканням стягів, сигналами труб, заздалегідь спланованості діямі окремий полків в різніх Бойовий сітуаціях. Все це Було продемонструвати руськими воєначальнікамі во время Куліковської битви.

Покращується и Озброєння. Основною ударною зброєю становится однакове, з вузьколистого наконечником списи "таранної" Дії. На озброєнні піхотінців були такоже важкі рогатини з наконечниками лавролістової форми, Бойові сокири и Бойові паліці.

Новим виявило использование в Руській кінноті шабель. Довгі, тонкі, різко загнуті до кінця клинки виявило дуже зручні во время бою з легкоозброєнімі ордінськімі Вершники. Звичайно зброєю дальнього бою були військові луки.

Значний Покращена и захисне Озброєння руських воїнів. Голови захищали плавно вітягнуті вгору и загострені до верху Шолом, кольчужний сітка, яка прікрівала шию.

Довгі мігдалевідні щити, характерні для Давньоруська війська, начали замінюватісь маленькими круглими щитами, Які прікрівалі в основному особі, плечі и грудей. Легкі и міцні щити, були прізначені НЕ только для оборони, а й для активного відбівання ударів, були зручні во время бою. Зявились и невелікі трікутні, серцевідні и прямокутні щити, такоже зручні для рукопашного бою. Вцілому руське військо Було озброєне краще, чем ордінська кіннота. [6, с. 39-41]

Готувався до Війни і Мамай. ВІН зумів обєднати для набігу сили всієї Золотої Орди и зібрав величезне для того часу військо. Для походу були спеціально найняті Сильні загони найманців, Які повінні були доповніті не добробут в ордінському війську, піхоту. Це були черкеси, вірмені, яси (осетини) та інші війська народів и племен Кавказу.

Одночасно Мамай домовився про Спільні Дії проти Русі з Литвою и Рязані. Над Руссю нависла серйозна загроза.

Похід Мамая почався в червні чи на качана липня 1380 р. 23 липня 1380 р. в Москві булу получил "вістка" про похід Мамая. Всі сили руського війська були за наказом князя зосереджені в Коломні, фортеця около устя Москви-ріки, найкоротшій дорозі від берега до столице. Мамай зволікав, чекаючі на Литовське військо, Пожалуйста винне Було обєднатіся з ним для Спільного удару на Русь. В цей час у Москві Збирай руські полки.

У великого князя Дмитрія Івановича появилися две возможности: обороняті всіма силами традіційній кордон берега Оки чи віступіті "в поле назустріч Ординці". Оборонна тактика в цьом випадка булу стратегічно НЕ вігідною. Упустити ініціатіву великому князю, Прийшла бі мати справу з обєднанімі ордінсько-Литовське силами. Наступальна операція дозволила б Розбита ворогів поодінці, однак булу Важка и небезпечний. Великий князь Дми рій Іванович насмілівся на рішучі Дії. Так БУВ задумане похід до річки Дону, Який прівів руське військо на Куликове поле. [3, с. 54-55]

3.3 Куликовська битва та ее значення

Важлівім є склад учасников Куліковської битви. Так, за літопіснімі данімі, на боці московського великого князя були загони князів Смоленськ, Стародубського, Брянськ, псковського, Ростовського Каширського, Полоцького, ново сільського, Ярославська, Оболенського, моложського, Холмська, Євецького, мещерського, муромського, кемського карголомського, андомського, устюжського , бєлозерського, таруського, були й загони очолювані воєводамі - Коломенський, Володимирський, юрївськім, Костромська, переяславським.

На боці московського великого князя в Куліковській Битві брав участь Трубчевськ и Стародубській князь Дмитро Ольчердовіч, а з ним и військові раті з Чернігово-Сіверщини, а такоже Андрій Ольчеровіч Полоцький, а з ним и полоцькі раті. Отже, у Куліковській Битві у війську Дмитрія Івановича були як віхідці з Південно-західніх, так и західно-руських земель.

Військо великого князя Дмитрія Івановча перед Куликовський битвою Було загальноруськім за складом и обєднувало всі прошаркі Суспільства Русі. Єднання для вирішенню Великої национальной задачі - скінення ненавісного чужоземного іга - Було Запорука майбутньої перемоги. На Куликовський полі переміг руський народ, и велічність Дмитрія Донського як полководніка, державного діяча в Першу Черга проявівся в тому, что ВІН зумів правильно зрозуміті и очоліті загальнонародній патріотичний рух.

За прямій від Коломни до Куликовський поля Було примерно 150 кілометрів. Альо великий князь Дмитрій Іванович Вибравши другий шлях, довшій, но вігіднішій. ВІН Пішов Із Коломни на Захід вздовж Оки до устя Лопатні. Очевидно, при віборі шляху руські воєначальнікі враховувалі и Політичні, и Стратегічні мотівації. [6, с. 46-47]

За Львівським и Єрмолінськіім Літописом, Мамай. Ягайло іОлег будинків зібраті свои війська на берегах Оки на Семенів день, тобто 1 вересня. Намітівші Спільний план Дій проти Московского Великого князівства, Мамай відправляє посольство до Московского великого князя з Вимогами Сплатити Йому данину у такому размере, як це Було при Царі Женібеце. Посли Мамая, намагаючися залякаті Дмитрія Івановича и заставить его підкорітіся, повідомлялі, что Мамай стоит з великою стіною війська около Дону. Альо даже у разі Згоди московського князя на Сплату такой Великої данини, навряд чи удалось б відвернуті від Північно-Східної Русі навалу золотоордінців.

Дмитрій Іванович, маючі дані про військо Мамая, затягував переговори, старався віграті годину, щоб зібраті військові сили и підготуватіся до рішучої битви. З цією метою ВІН посілає до Мамая Захарія Тютчева з двома перекладач. За дорозі до ставки біля рязанської землі Тютчев дізнався про переговори Мамая з Олегом и Майклом. Незабаром з цімі вістями ВІН и відіслав гінця до Москви.

Московський великий князь розумів, что нужно організуваті чітку и оперативну розвідку, яка б спостерігала за пересування НЕ только Військових сил ордінців, а й великого князя литовського та Олега Рязанська. тому Було вірішено поставити сторожу в полі. На праві притоки Дону - Річку Вістря та Тиху Сосну віїхалі Андрій Волосатий, Радіон Іжевській, Василь Тупік и много других. Через кілька днів Було Відправлено для спостерігання за діямі противника нову групу розвідніків у складі Кліментія Полені на, Івана Святослава, Григорія судоку та ін .. Вперше в Північно-Східній Русі так широко вікорістовувалі розвідку, яка діяла сміліво, швидко и вправно.

Виступ войск проти Мамая БУВ детально розроблення и узгодженням между полководця. Накреслені плани враховувалі досвід перемоги на р. Вожі. Альо в даній ситуации вініклі Нові обставинні: проти московського війська золотоордінці виступали в союзі з Рязанська и Литовсько князями. Необходимо Було перешкодіті обєднанню ворожок Військових сил. Московський князь пріймає сміліве и несподіване для тогочасної практики Боротьба з Ордою решение - дати бой нема на территории свого князівства, а віступіті назустріч ворогові и змусіті его Прийняти бой на невігідній для него місцевості.

Дмитрій Іванович прийнять правильне решение: розгроміті ворожі війська до їх зєднання.

Значний частина раті Збирай в Москві, а Інша - вірушіла прямо до Коломни.

12 серпня з трьох кремлівськіх воріт входило Московське військо. Сучасники позначають, что вся Москва проводжала своих Синів, біля шкірного воріт стояли священики и благословляли воїнів на подвиг.

Московське військо на чолі з великим князем прібулі до Коломни 18 серпня, а 20 серпня вірушілі далі. 19 серпня московський князь на Дівочому полі організував огляд войск, розділів їх на полиці. таких полків Було сформувати п'ять: Передовий, Великий полк Лівої и Правої руки, сторожову. Військо Було Розбита на три групи: 1) Передовий полк, 2) Основні сили в складі Великого полку, полків Лівої и Правої руки, 3) сторожову полк. [5, с. 60-70]

Весь похід від Коломни до Дону протяжністю біля 200 верств руські полки пройшли за 11 днів (ВРАХОВУЮЧИ стоянку в Лопатні и біля Містечка Березує). Руське військо НЕ дійшовші Дону Зупини в с. Черідва. 7 вересня вранці Дмитрій Іванович зібрав військову раді, на Якій вірішувалі почінаті битву на Цій стороні Дону чи переправлятісь на іншу. Прийнять решение Дмитрій івановч давши Розпорядження наводити через Дон мости, відшукуваті броди и дати бой Ординці и підходу Ягайла. Переправа через Дон булу наведена между гирлом р. Непрядвой и поселень Матінка.

Рішучій похід назустріч Мамаю переслідував ціль его розгром, что можна Було сделать только в прямому бою, в Польова зіткненні. Пасивно стояти на березі Дону, прикрившись від ворога широкою и повноводною річкою Було безглуздо и небезпечний. Ініціатива в такому випадка віддавалась Мамаю, литовський князь Ягайло отримувалася годину для обєднання з Ординці. На кінець за Доном Було найвігідніше місце для Боротьба з Мамаєм. Великий князь Дмитрій Іванович, як рахують військові Історики, спеціально Руху до Куликового поля и переправа через Дон булу просто одним Із етапів цього цілеспрямованого руху.

Руські воєводи добро знали Особливості ВІЙСЬКОВОЇ тактики степовіків. Ордінці Звичайно починаєм бої атаками кінніх стрільців, Які звязувалі боєм лави противника, а тим часом Головні сили ордінської кінноті здійснювалі небезпечні обхідні маневри, наносили удари з флангів и Тілу. Особливе Куликового поля перешкоджалі Мамаю використовуват Сильні Сторони ордінської кінноті. Поле Було з трьох сторон огороджений рікамі: з заходу и північного-заходу непрямий, и півночі - самим Доном, з сходу и Південного-сходу р. Ріхоткою. Мамай МАВ можлівість наступіті только з півдня, зі сторони червоного пагорба, посередіні Куликового поля.

Саме Куликове поле мало ширину 8 кілометрів. Ширина Зручне для бою місця НЕ перевіщувала 8-9 кілометрів, и руські полки могли покриттям его суцільнім глибоким строєм. За примерно підрахункамі, руські воїні повінні були вішікуватісь при глібіні строю 15-25 чоловік на відстань 3-5 км. Зніщені мости на Дону и Непрядві відрізалі шлях до відступу. Питання стояло так: перемога або смерть! [Єгоров, с. 59-60]

Основною тактовно ідеєю вішіковування руських полків на Куликовому полі Було заманіті ордінців для невігідної для них фронтальної атаки, втрімуваті Тиск Мамая и неочікуванім ударом Засадного полку вірішіті подалі перехід битви. Шести полкового вішіковування, Пожалуйста Було новиною для цього часу, что забезпечувало более маневреність управління військамі во время битви. [6, с. 47-49]

Настав ранок 8 вересня 1380 р. Ще не розвіявся густий туман, что Покривало Чагарнику, ліси и балки вокруг Куликового поля, а руські війська Вже готуваліся до бою. У центрі Розташування руських войск стояв Великий або Велікокнязівській полк, на чолі з великим князем Дмитрієв Івановічем, Іваном Родіоновічем діжу, Іваном Бронко, Іваном Васильович, Смоленськ князем, московський воєводою Т.В.Вельяміновім. Праворуч на лісістому березі р. Нижній Дубяк стояв полк Правої руки на чолі з князем Андрієм Федоровичем Ростовський и Андрієм Федоровичем Стародубськім, а такоже Федором Грункою. До складу полку Правої руки Вхід и загін Південно-західніх руських (українських) воїнів Із Стародуба. Полк Лівої руки на чолі з Ярославський князем (імя которого Невідоме) Васильович, моложськім князем Федором Михайловичем Львом Морозовим стояв з лівого боку біля р. Смолку. Перед Великим полком розмістівся передовий полк на чолі з князями Андрієм и Дмитром Ольчердовічамі, князем Федором Романовичем Білозерськім. В его складі були московські ополченці и Вже відомій загін розвідніків Семена Мелька. За основний Велікокнязівськім полком стояв сторожову полк (резерв), Який очолювалі князь Семен Костянтинович Оболенській, князь таруській Іван, Михайло Іванович, Андрій Серкізавіч. Нарешті в зеленій діброві между Смолка и Доном розмістівся Засадного полку, очолюваній Володимиром Андрійовічем Серпуховськім и Дмитром Борок-Волинський.

Відомо, что Мамай з військом підійшов до Куликового поля во второй половіні дня 7 вересня.Як правило, воєначальнкі орденського війська особисто НЕ взявши участия в бою. так Було и во время Куліковської битви. Намет Мамая Було Розбита на підвіщенні, что мало назви "Красний пагорб". Керували Мамай боєм с помощью умовних знаків, сігналів. При Собі Мамай Тримай резерв, Який посілався в бой у найвірішальнішій момент.

У центрі ордінського війська розташовуваліся загони найманої піхотіченуезці, осетини, черкеси. Смороду малі на Собі Легкі жупанів темного кольору, Шолом. Ординці були вдягнені в шаровари, підкачені до колін. Основним озброєнням були списи, Довгі у воїнів задніх рядів, что клали їх на плечі воїнів, Які йшлі Попереду. У багатьох Із них були сокири, пікі з гачками, почти у всех ножі Військо пересувалося зімкненімі рядами. За обидвоє боки від піхоті Руху ордінська кіннота. В одязі кіннотніків переважалі Шолом и шкіряні панцири з нашитими металевий лусочкамі.

Озброєна ордінська кіннота булу Кривава Шаблій, луками та стріламі, а такоже спис, мечами. Брязкіт оружия тупіт багатьох тисяч коней, верблюдів та людей злівався у монотонний, гнітючій шум. Підійшовші до руських войск на відстань польоти стріли, військо Мамая Зупини.

Зброєю руських воїнів були луки и стріли, списи, мечі Короткі и Довгі, сокири, Довгі шаблі, воїні Деяк загонів малі Корді (Короткі польські мечі). Князів и воєвод прікрашалі золочені Шолом, золоті и срібні хрестики, что вісілі на ланцюжки.

Іззахісноїзброї у руських слід віділіті металеві и деревяні щити, пофарбовані Інколи в червоний колір, кольчуги, Шолом, наколіннікі. Кольчуги були у виде сітки, поопускали на лица, шию и плечі чи сорочки до колін з металевих нагрудниками, металевий у багатьох воїнів и шкірянімі (Товсті шкіряні смужка зшіваліся на зразок кольчуг) у бідних. [13, с. 272-273]

Великий князь в обладунках простого воїна ставши у бойовий ряд Великого полку. Коли князю предложили не самому в полку битися, а краще спостерігаті за боєм, то ВІН скорістався тактовно ходом: прісутністю великого князя в дерло рядах воїнів надихана їх на подвиг.

За середньовічнім звичаєм бої розпочіналіся єдіноборством сілачів. Близько 11 рік. ранку (за Давньоруська рахунки про 6 годіні) з рядів ордінців віїхав велетень Темір-Мурза (Талеб). З Розташування руського війська віїхав монах Троїцького монастиря в некогда любутській боярин, відомій силач та чудовий вершник Олександр Пересвєт, одягненій у монашській клобук и схизму.

Телебей и Пересвєт пустили коней галопом назустріч один одному. Зустрічній удар БУВ настолько сильним, что від него прісілі коні, а противники, збівші спис один одного з коней впали мертвими. Вся битва точилася около трьох годин, від 11 до 14 години. Дерло прийнять на себе бой передовий полк, воїні которого почти всі полягло під ударами золото ордінців. Через ті, что Величезна Кількість людей и коней булу скупчилися на порівняно невелікій территории, люди задіхаліся, гінулі під копита коней та верблюдів. Луки и стріли вікорістовуваліся только в Перші хвилини бою, в подалі це булу рукопашного бою. Потім Мамай, щоб дати можлівість життя без кінноті зайти в тил Великому полку спрямував головний удар проти полку Правої руки. Цей маневр, що не удалось здійсніті через несприятливого рельєф місцевості, что ускладнював пересування ордінської кінноті. Натиск ворога полк Правої руки витримала. Далі Мамай спрямовує удар на лівий фланг, проти полку Лівої руки. Розрахунок БУВ простий: відірваті руських від переправ и притиснути до Непряді. Если руським и вдасть переправітісь через Непрядва, гадав ВІН, то за нею почінається Дон, де немає переправ и до того ж заболочені береги. Тобто руське військо мало потрапіті в кільце и Загибель его би була у такому випадка неминучий.

Проти Підрахунки Ворог не віправдалісь. Розбите полк Лівої ріки, ордінці начали обходити Великий полк, загрожуючі его Лівому флангу. Резерв, что находится позаду Великого полку и змінів фронт, щоб прікріті лівий фланг, оголень после розгром полку Лівої руки, не зміг Зупинити продвижения золотоордінців в тил Великого полку. Полк Правої руки не зміг йти в наступ, тому щоб Відкрився и правий фланг Великого полку, кроме того, ЦІМ порушувався Загальний бойовий порядок. воєначальнікі, очевидно, не одважіліся на наступ ще й тому, что побоювалісь потрапіті у пастку. У такій ситуации основні військові сили руських начали відступаті до Непрядвой, деякі воїні начали тікаті в напрямку бродів через Дон.

На полі пролунав Переможне клич золотоордінців. Мамай відчував уже около победу и не бачив спожи кідаті в бой свой резерв. На шляху золото ордінців, что переслідувалі відступаючі руські війська, у діброві знаходівся Засадний полк воїні которого уже давно Поривай в бой.

Раптовий сильний удар Засадного полку Зупини золотоордінців, відкінув від Дону. Скоріставшісь таким замішанням, почав наступати и Великий полк, підтрімуваній полком Правої руки. Це БУВ поворотний момент бою. У ворожок таборі Почаїв ПАНІКА. Много ордінців Було порубали, інші начали тікаті. Мамай, намагаючися організуваті оборону біля свого стану на Червоному холмі, и на цею зараз не кинувши в бой резерв. Свіжі сили Засадного полку зімявші праві крило ворожок війська Вийшла на ставку Мамая. Мамай, зрозумівші, что битва програли, почав тікаті, залиша намет та Дорогоцінні РЕЧІ.

Взагалі на Куликовому полі погибли в Битві з Ординці около 60 тисяч чоловік. Щодо Загибла золотоордінців, то на їх Кількість джерела НЕ вказують, но можна стверджуваті, что ордінців погибли значний более.

Героїчна битва 8 вересня 1380 р. что завершилася славною перемогою руських войск над золотоордінцямі, стала подією великого історічного значення и переломним моментом у візволенні Північно-Східної Русі від золотоордінського іга. Вона розвіяла міф про непереможність ордінського війська и намітіла початок ліквідації Золотої Орди як державного обєднання. Куликовська битва булу однією з наймасовішіх воєнніх операцій ХІУ ст. у Східній Европе и Наслідки ее виходом далеко за Межі БОРОТЬБИ Золотої Орди и Московского Великого князівства.

3.4 Залишкова розпад Золотої Орди

Славна перемога на Куликовому полі завдала Золотій Орді Важко удару. Однако скинути ордінське іго в 1380 р. НЕ вдалось. Новий правитель Орди Тахтаміш в 1382 р. неочікувано напав на Русь и спаливши Москву Великий князь Дмитрій Донський БУВ змушеній платіті Даніна Орді. Ордінській хан, як и Ранее рахувався верховним правителем Русі, но его влада над руськими землями значний слабший. Куликовська битва остаточно поховала віру в непереможність завойовніків. Залежність від Золотої Орди руські люди розглядалі тепер як тимчасову и готуваліся до залишкового визволення рідної землі від іноземного іга. Про ті, на скільки впав престиж хана на качана ХУ ст. засвідчує ЯРЛИК ордінського правителя Едігея сину Дмитрія Донського великому князю Васілію І Егідей жалівся на неуважність до ханськіх послів, на небажаним Русі платіті Даніна и даже НЕ требував, а буквально умовляв збіраті Даніна. Негідей спробував підкріпіті свои спожи силою в 1408 р. напавши на Русь, но зустрів гідну Відсіч. Озброєна Відсіч, дана Великим князем Васілієм І Ординці показала, что Русь скоро відновіла сили после кровопролитного "Мамаєвого погрому". Альо Архів НАЙГОЛОВНІШЕ, что Куликовська битва НЕ только послабила, а навпаки пришвидшити процес політічного обєднання Русі. [6, с. 66-67]

Дмитрій Донський Досить Швидко зумів подолати внутрішньополітічні складності, Які наступили после "Тохтамішевої навали, коли ніжегородській, Тверський, Рязанська князі начали супротівляться Москві, незважаючі на це ВІН продовжено політику обєднання Русі. Подальші успіхі цієї політики повязані з іменем Великого князя Василія І Дмитрійович (1389-1425) гідного наступником свого прославленого батька.

В результате централізованої політики Івана ІІІ значний частина руських земель опинилась під властью великого князя, дуже розшірілісь мобілізаційні возможности країни, Було Створено загальноруське військо, Пожалуйста підкорялось єдиному командуванню. Все це створювало умови для успішної БОРОТЬБИ Із зовнішнімі ворогами.

Друга половина ХУ ст. булу часом великого національного підйому, глибокого усвідомлення руськими людьми необхідності єдності рідної землі. Зовнішнім проявити цього Було утвердження в народній свідомості и в писемності джерелах Поняття "Росія", Пожалуйста замініло колишня назви "Русь".

Заколоти удільніх князів ледве НЕ влилися в феодальну войну, серйозно ускладнено внутрішньополітічну обстановку в России. Тім більшою показується заслуга великого князя Івана ІІІ, Який зумів організуваті загальнонародну національно-визвольну войну против Орди в условиях Ще не вікорененіх "удільніх порядків". [3, с. 61-62]

Рішуче ломлячі супротивлення удільніх князів, збіраючі їх вокруг Москви, великий князь Іван ІІІ підготовлював создания могутньої Російської держави, Пожалуйста может завоюваті незалежність и відстояті ее від будь-якіх зовнішніх ворогів.

В цей час Золота Орда розпадалась на напівсамостійні улусу, Які в залежності від Успіхів чи невдача тих чи других ханів то тимчасово обєднуваліся під однією властью, то знову відокремлювалісь, взаємно послаблюючі одні других в Військових Сутички. До середини століття в декількох великих улусах утвердилися свои ханські дінастії и Золота Орда як єдине ціле остаточно перестала існуваті.

Звичайно, розпад Золотої Орди и суперніцтво между окремий улусами послаблювалі сили завойовніків и давали можлівість Івану ІІІ для вігідніх дипломатично комбінацій, что ВІН и робів, вікорістовував ворожість Великої Орди, что булу самим великим и сильно улусом и Криму. Однако ордінці продовжувалі залішатіся Небезпечна и могутнім противником. Військові сили Великої Орди, яка претендувала на владу над Россией, були значними. Чи не дує надходить Великій Орді и військо Кримського ханства, судячі з перемінного успіху в війнах между ними. Безпосередно військова Небезпека для Прикордонний руських князівств после розпад Золотої Орди даже збільшілась. З Ординці тепер Було почти Неможливо Встановити Які-небудь стабільні Політичні отношения, даже світ з ханом и виплата данини не рятували від спустошлівіх набігів. Загроза зі сторони Великої Орди ще более Зросла во время великого княжіння Івана ІІ Васильовича. Це БУВ годину значного Посилення Ахмед-хана, якому вдалось Завершити багатовладдя и тимчасово обєднати всю Велику Орду. На ордінськіх монетах начали карбуваті Пишний титул: "Султан Верховний Ахмедхан". Основний суперник Ахмед-хана Улуг-Мухаммед відійшов зі своєю ордою на Середньому Волгу и володіння Великої Орди тепер безпосередно межував з руськими землями. Для Ахмед-хана відкрівався шлях на Моску. Намірі Ахмед-хана прослідковуються чітко: Він прагнув досягнувші обєднання під своєю властью значної части территории и Військових сил колішньої Золотої Орди, Шляхом спустошлівого набігу Повністю Встановити ордінське іго над Руссю, знекровіті завойовану країну, щоб віключіті в Майбутнього Спроба з ее боці звільнітіся від залежності. Мова Йшла про долю руського народу, про ті ,, вдасть Йому чи ні Зберегти умови для самостійного історічного розвитку. Если б Росія НЕ вістояла у Цій борьбе, то би була відкінена на століття назад.

Безпосереднімі завданнями перед великим князем Іваном ІІІ були: організація надійної оборони Південного кордону, яка б могла затріматі військовий наступ Великої Орди, а на Западе - стабілізація отношений з Литвою и Лівонськім орденом, яка б хоч на Деяк годину забезпечен безпеки цею кордон.

1472 р.Ахмед-хан Пішов на Москву даже НЕ намагаючися форсуваті р. Оку, ВІН решил обійті Головні сили руського війська з заходу. Однако Ахмед-хан НЕ Дивлячись на Відсутність бою получил поразка. Ні одна з его цілей НЕ булу досягнуть. Ордінці понесли значні Втрата и відступілі. Влада Великої Орди булу значний послаблена. Це нашли відображення в зменшенні данини. Відомо, что в середіні ІУ ст. вона становила 7 тис. рублей, у 1472 - 4200 рублей, в 1475 чи 1476 віплачуваті Даніна Взагалі перестали. [11, с. 106-108]

Івану ІІІ Було необходимо запобігті Утворення анти руської коаліції, дере за все воєнного союзу Великої Орди Із Польсько-Литовсько державою. Чи не Менш важлівім Було для него перешкодіті Утворення єдиного фронту ордінськіх улусів. Ключем для решение и цієї и Іншої зовнішньополітічної задачі знаходівся в Криму.

Укладення військового союзу з кримського ханством Було великим дипломатичним досягнені великого князя Івана ІІІ. Воно віключає можлівість одночасного виступа проти России двох сильних ордінськіх улусів - Великої Орди и Криму. Загроза возможности нападу на Південні Литовські и польські землі з боку Криму змушували буті Обережним короля Казимира "перешкоджала его повній одінокості" з Ахмед-ханом.

Реально зовнішньополітічна ситуация, яка склалось, показала Івану ІІ єдіно Правильний вихід: чи не покладаючи на результати дипломатично комбінацій, організуваті Відсіч набігу Ахмед-хана.

Великий князь Іван ІІІ МАВ годину для организации оборони, причому Перші заходи относительно укріплення Південного кордону були проведені ним ще весною. Перш за все Івану ІІІ та патенти Було прікріті військамі прямий шлях до столице для чого на традіційному оборонному рубежі берега Оки були зосереджені значні сили. План Війни обговорювалі на Великій раді в Москві. В якій брали участь Іван ІІІ, его дядько князь Михайло Андрійович Верейській, мати великого князя Марфа, Митрополит Геронтій и всі бояри. План передбачало прикриття берегів Оки и по черговість руху войск: спочатку полки Зібрані в Москві, а потім "низів воїнство" ( "низом" називали Володимиро-Суздальської Русь ") и на кінець" Верховна воїнство "з північніх войск, что означало мобілізацію всех Військових сил Москви.

Бурні військові події, что відбуліся на Угрі осінню 1480 р. можна назваті протіборством двох Величезне ратей - руської и ордінської. Перша, руська боролася за майбутнє за незалежність рідної землі, за можлівість самостійного історічного розвитку, друга - ордінська - домагатися Історично нереальної цілі - Встановити важкий іго над Величезне державою, в Якій Вже Складанний Могутня, централізована держава. На осінніх берегах Угри Суперечка булу вірішена. [7, с. 172-174]

Ордінська кіннота з'явилася на берегах Угри-ріки на качана жовтня 1480 р. Ахмед-хан Хотів зі сходу форсуваті Угру и піті далі на Москву. Поблизу устя Угри в районі Калуги були зосереджені сили руського війська під командуванням князя Івана Івановича менше - сина Великого князя. На них обрушилися зі своими Головними силами Ахмед-хан, намагаючися прорватіся через руську оборони лінію.

Противники зійшліся навпроти один Іншого. На лівому, руському березі Угри вістроїлісь руські лучники, були розставлені важкі пищали и матраци, прітаїлісь зі своими легкими рушниця підрозділі "вогненним стрільців". Руські воєводи постаралися максимально вікорістаті доблесність свого війська в вогнестрільній оружия и не допустили переправи ордінців на лівий берег, розстрілюючі їх на воді.

У них полетілі стріли, ядра. Кіннота булу готова обрушітіся на ворога, если б ВІН зумів переправітіся через Угру. Бій на переправі через Угру розпочався 8 жовтня в 1 рік. и продовжувався 4 рік. Судячі з літопісніх розповідей. Ординці НЕ вдалось переправітісь через Угру и розпочаті рукопашний бой на лівому березі Ордінці Повільно плівучі до руського берега стали Зручне мішенню для руських пітальніків и вогнестрільніх стрільців. Несучі значні Втрата Ахмед-хан змушеній БУВ відійті від берега и відкласті на Деяк годину Спроба форсуваті Угру.

Між іншім військові події начали розвіватіся в напрямку заздалегідь НЕ передбачені Ахмед-ханом, но Бажанов для руських. Повернувши свои кінні підрозділі на Захід и Південь, Ахмед-хан почав спустошуваті Литовські володіння. А самє верховськіє князівства, Які утворіліся в ХІУ-ХУ ст. в верхівях Оки и в процесі феодального роздробленості Чернігівського князівства. Удільнімі князями стали нащадки колішніх чернігівськіх удільніх князів Одоєвські, Воротінські, Мосальські, Ново сільські, Трудчевські та ін. На качана ХУ ст. ЦІ руські князівства попали в васальної залежність від Великого князівства Литовсько и платили Йому Даніна [16, с. 125]

Ахмед-хану удалось в результате походу на "верховськіє князівства" Забезпечити свой тил, но Изменить в свою Користь Загальну стратегію положення ВІН так и не зумів. Головного для него Було отріматі литовську допомогу, но цього ВІН НЕ досягнув. Чи не зумів ВІН перешкодіті и закінченню заколотів братів великого князя. А без ціх двох сприятливі умов надіятісь на победу Було Важко.

Набліжалась зима. Як и Ранее Попереду булу осіння річка, всі броди и перелазити через якові надійно захищали руські полки. Надії на форсування Угри больше не Залишайся. Стратегічна ініціатива булу остаточно втрачено Ахмед-ханом. Даже прорив через Угру, если б его удалось здійсніті, перспектив для ордінців НЕ МАВ. Попереду були ліси и водяні перепони. Лівобережжя Угри, а за ним - велике резервне військо Івана ІІІ. На шляху до Москви їх неминучий чека Нові бої, подалі перебіг якіх Важко Передбачити.

Неважко Собі уявіті умови смути, Які були в ордінському стані. Король Казимир на допомогу не доводиться. Манглі-Гірей з Тілу, зі сторони "Дикого Поля". ВІН Ще не перейшов до активних Дій проти Великої Орди, но МІГ сделать це в будь-який момент. Окраїні Угри були розорені Повністю самими Ординці во время походу на "верховськіє князівства», не достаточно Було продуктів и корму для коней. Зима 1840 р. наступила Ранее, чем Звичайно и булу дуже Суворов. Сила Великої Орди танула без боїв. Прийшов час думати про відступ, щоб Зберегти Залишки війська. [6, с. 74-81]

Далі події розвиватись так. Відвід руських войск від Угри почався после льодоставу, 26 жовтня. З воєнної точки зору цею маневр можна Повністю поясніті. Угра перестала буті перепони для ордінської кінноті и розтягнута лінія руських полків ставала уразливостей для ордінськіх ударів. Фактично Ахмед-хан зосередів в одному місці значні сили, МІГ бі легко прорватіся в будь-якому місці берега и руське військо Одразу ж опінію б у важкий становіщі.

Відвівші війська до Боровська, великий князь пріготувався дати бой у вігідніх для него условиях.

Ахмед-хан НЕ рухався через оголені Угру, ВІН планував відступ заздалегідь. Кінне військо ордінців покинуло район Угри поспішно. Ахмед-хан втік від Угри Вночі. а зворотньому шляху ордінці намагались пограбуваті руські землі, но невдало. Дії руської кінноті относительно переслідування ордінців показують, як сміліво Іван ІІІ перехід від оборони до наступальніх Дій.

Іван ІІІ в 1480 году НЕ вживаючи активних Дій знову заставил ордінців наступати на заздалегідь підготовлені позіції на березі Угри, а потім Ніби пропонував Ахмед-хану переправітісь через замерзло ріку під удар свого обєднаного під Боровков війська

Цей план відповідав законам військового мистецтва. Прийнять его поступово запровадівші в життя досягнув успіху з мінімальнімі Втрата

После поразка Ахмата впродовж двох десятіліть отношения Росії з Великою Ордою часто регулювалися військовімі акціямі достаточно значного масштабу. Від стратегічної оборони Іван ІІ в 80-90-х роках ХУ ст. переходити до активних наступальніх Дій. Походи проти Великої Орди и других улусів, організовані ними в цею период вірішувалі Важливі загальнополітічні задачі, завершуючі звільнення России.

Діпломатічні маневри, Які Іван ІІІ як и Ранее Майстерня вікорістовував, малі успіх только тому, что їх підкріплювалі успішні військові Дії проти Великої Орди.

На качана ХУІ ст. в условиях початої Війни России и Польсько-Литовсько державою через верховскіє князівства Небезпека з боку Великої Орди значний Зросла. В цей час Фактично оформляється новий союз короля Олександра и Ших-Ахмеда, Який ставши ханом Великої Орди. Цьом союзу протистоять союз Москви и Криму.

На південному кордоні России назрівала велика війна.

Літом 1500 р. Велика Орда підійшла до Дону и Зупини около устя тихої Сосни, недалеко руського кордону. Одночасно Ших-Ахмед погрожував Кримська ханству. Манглі-Гірей в страсі писав Івану ІІІ, что військо Шах-Ахмеда переважає 20 тисяч и терміново просив руських воєвод з пушками. Однако после пятіденного бою біля Дону Манглі-Гірей відступів, що не попереду руського союзника, Який Надав допомогу. Руське військо змушене Було вернуться до свого кордону. [1, с. 8-9]

Осінню 1500 р. Ших-Ахмед з 60-тисячний армією Пішов на Південь, щоб повернути пріморські пасовища, дуже зручні для зімівлі. Манглі-Гірей заховався за Перекопом. Прорватися на Кримський півострів Ших-Ахмеду НЕ удалось. Зима булу дуже сувора, в Великій Орді почався голод и гінув худобу. ОКРЕМІ мурзу начали залішаті зі своими ордами хана.

Тоді Ших-Ахмед Пішов до Києва під захист своих литовських союзніків и только следующего року знову появівся в степах.

У 1501 р. ВІН знову намагався напасти на Крим з 20-тисячний військом, но знову невдало. Осінню его орда Пішла для зімівлі в район Білгорода. Тепер Велика Орда загрожувала Вже НЕ Криму, а руським кордонам.

Осінню 1501 р. Ших-Ахмед, син Ахметов своєю ордою Заволжською з великими спис ставши біля Новгородом сіверським и біля других міст почти до Брянськ и заполонивши незліченні воїнством. Новгород-Сіверський БУВ взятий і ще декілька міст. Очевидно, что ордінці зустрілі в Сіверський землі достаточно Сильний Опір, что їх успіхі були Такі скромні Ших-Ахмед намагався завести переговори про мир з великим князем Іваном ІІІ, но невдало. Великий князь віддав предпочтение Збереження воєнного союзу зі Своїм старим союзником Кримська ханом - Манглі-Гіреєм. Можна Сказати, что остання спроба військового тиску Великої Орди на Росія виявило в 1501 р. Невдалий. Ординці НЕ удалось заставить Івана ІІІ перерваті союз з Криму ні воєннім, ні дипломатично Шляхи. А потім актівізація Кримського ханства заставил Велику Орду назавжди відмовітісь від серйозна нападів на руські прікордонні землі. [6, с. 81-85]

Попереду будут ще завзяті Війни з іншімі ханства ми, Які в першій половіні ХУІ ​​ст. намагались під егідою турецького султана утворіті анти руський фронт и різко посил свой Тиск на руські кордони. 48 Кримська и біля 40 Казанський походів відібє за Цю половину століття Росія, створи на своєму кордоні міцну Загальнодержавне систему оборони, прикрившись зі сторони "поля" багато чисельність полками. Будуть небезпечні напади кріянців во второй половіні ХУІ ​​ст., Коли смороду, скоріставшісь відверненням руських полків на Аі поля Ліванської битви, прорвуться даже до самой Москви.

І знову Росія змушена буде налагоджуваті оборону південніх кордонів. Будуть много чисельність ордінські набігі в першій половіні ХУІІ ст., Які змушувалі Російську державу прікладаті Великі зусилля относительно укріплення Південного кордону, створюючі потужні Оборонні споруди, Які протягувалісь на сотні верств.

Однако ця боротьба буде мати принципова Інший характер: більше Ніколи НЕ підніметься питання про ті, что буті чи не буті России Незалежною, суверенною державою. Це питання Було вірішене остаточно на Угрі-ріці осінню 1480 р.

Висновок

Розглядаючі усі питання, повязані Із монголо-татарського навалом та встановлення золотоордінського іга на руських землях, ми дійшлі таких Висновки.

Вже Перші Наслідки завойовніцькіх походів монголів були катастрофічнімі для слов'янських земель:

- Руйнація та Падіння міст;

- занепад ремесла и торгівлі;

- демографічні Втрата

- знищення значної части феодальної еліти.

Суть золотоордінського іга як історічного явіща Полягає у формуванні та зміцненні стійкої системи залежності руських земель від завойовніків.

Встановлення золотоордінського іга на Русі мало свои Особливості:

- руські землі НЕ увійшлі безпосередно до складу Золотої Орди;

- на территории Русі НЕ Було Створено Постійно діючого адміністративного апарату завойовніків;

- толерантність Ставлення золото ордінців до християнства та православного духовенства.

Монгольське завоювання зумов з'явилися низькі тріваліх тенденцій, Які помітно вплінулі на історичний розвиток Східних слов'ян, якісно змінілі характер державних структур, наклав Значний відбіток на ментальність народу. Смороду проявити в:

- переміщенні и своєрідному роздвоєнні центру суспільного життя Східних слов'ян;

- консервації та поглиблення феодальної роздрібненості;

- поступовому вітісненні в стосунках между князем и місцевою знаття принципом васалітету та запровадження системи підданства;

- послабленні обороноздатності Русі прізвело до того, что в ХІУ-ХУ ст. Південні та західні руські землі опіняються в складі Литовсько та Польського королівства, а Північно-Східна та Новгородська землі залішаються під властью Орді.

Отже, загальмувавші соціально-економічний розвиток Русі, Суттєво деформувалася Суспільні отношения, помітно вплінувші на Етнічні процеси, якісно змінівші структуру власти в Північно-Східних руських землях, монгольське Нашестя та золотоордінське іго наклав свійй відбіток на Східну Європу Глибинне на много віків вперед, підкорігувалі ее Історію.

література

1. Галенко О. "Про татарські набігі на українські землі // Історія України 2004 - № 21-22

2. Грушевського М. Історія України Київ 1990

3. Єгоров В .. Золота Орда: міфи і реальність. - М .: Знание, 1990. - 64 с. - (Нове у житті, науці, техніці. Сер. «Історія» № 9)

4. Жуковський А. Субтельний О. Нарис історії України / Ред. Я. Грицак. О.Рокеанів - Львів. Тов-во ім. Т.Г.Шевченка) одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дві р.

5. Заремба С.З. Куликовська битва та ее історичне значення. К .: "Наукова думка" 1980.

6. Карга лов В.В. Кінець ордінського ярма. М .: Наука, 1984.

7. Карга лов В.В. Чи існувала на Русі "військово-політична баскаческая організація монгольських феодалів?" - Історія СРСР № 1 1962

8. Котляр М.Ф. Полководці Давньої Русі - 2-е вид. - К.Україна. 1996 р.

9. літопис руський, перекл. з давньоруської Л.С.Махновця. К .: Дніпро, 1989 р.

10. Лорпейн Мартіндейл Як це було насправді? Франція «Рідерз Дайджест» 2003

11. Пашуто В.Г. Героїчна боротьба російського народу за незалежність ХІІІ М., 1956

12. Полонська-Василенко Історія України Т 1 до серед ХУІІ ст. Київ «Либідь» 1 993

13. Разін Е.А. Історія військового мистецтва. М .: 1957 Т 2

14. Рибаков Б.А. "Військове мистецтво ХІІІ-ХУ в". М., 1969 ч.1

15. Русина О.В. Україна під татарами и Литвою / Україна крізь віки - До 1998 Т 6.

16. Тизенгаузен В.Г. Збори матеріалів, які стосуються історії Золотої Орди - СПБ, 1884 - Т 1.

17. Резерфорд Дейнека Чингісхан і народження сучасного світу - М - 2005.

18. Ян В. Чінгіз-хан, Батий Т.2. М .: Правда, 1989 р. ст. 540

...........


  • Розділ 1. Створення монгольської імперії
  • 1.2 Військово-Адміністративне управління
  • 1.3 Завойовніцькі походи
  • Розділ ІІ. Русь під монголо-татарським пануванням
  • 2.1.1 Перша битва и поразка руських князів на річці Калці з монголо-татарами.
  • 2.1.2 Оборона міст від ворожок нападів
  • 2.1.3 Методи управління завойованімі теріторіямі
  • 2.2 Створення Золотої Орди
  • 2.2.2 Державний устрій Золотої Орди
  • 2.2.3 Міста Золотої Орди
  • 2.2.4 Побут й культура Золотої Орди
  • Розділ 3. Визволення руських земель з-під влади Золотої Орди
  • 3.2 Русь обєдналась
  • 3.3 Куликовська битва та ее значення
  • 3.4 Залишкова розпад Золотої Орди