Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Особливості козацького життя та ДІЯЛЬНОСТІ





Скачати 23.84 Kb.
Дата конвертації15.04.2018
Розмір23.84 Kb.
Типкурсова робота
нотою у битвах з поляками. Та пізніше козацька кіннота розвинулася Досить сильно.

Тактика піхоті. Вірішну ролу в козацькому війську мала піхота. З початком битви піхотінне військо пробував в таборі, під охороною таборових возів. Коли кіннота Почаїв Вже герці й увага ворога звернули на неї, виходом піхота, стараючісь непомітно підійті до ворожок позіцій. Під Хотином 1621. р. наперед вібігла кіннота, а потім піхотінці «лізуть по землі під турецький табір». Так само в бою з поляками під Крукова тисячу шістсот двадцять п'ять р. козаки Зроби вилаз Із табору: спершись нехай кіннота, а піші «на черевах лізлі по землі».

На догідному місці піхота насіпала шанці. В тому козаків поважали за Незвичайна майстрів. «Про них кажуть, что нема на світі війська зручнішого закладаті шанці, як козаки», свідчіть семігородець Кравс. Козаки вмілі чудово використовуват характер Терену, особливо Горбки, яри, річки, болота, Багна. «Для козака, что живе над Дніпром, вся надія, й Відвага и в воде, ріці, болоті», пише учасник козацької Війни 1637-38. р. «Коли козак НЕ має води, болота або яру, то пропав. З ЦІМ много може, много вміє, много доказує, - без цього «глухий німець», Нічого НЕ вміє й як та муха, гине. Тім-то зима, Коли вже копати нельзя, коли Ніяк водою НЕ втечеш - для него Суворий ворог; но весна, літо, а почасті й осінь, це его хліб, скарб, достатки и всяка фортуна »...

До шанців козаки вживатися лопат и мотик. «Козак має ЦІ обидвоє прилади на одному держаку, завсіді прівязані до пояса, ними ВІН сипле землю й Робить укріплення проти кінноті среди БЕЗМЕЖНИЙ рівнін своєї країни», оповідає папській нунцій. У німецькому опісі битви під Лойовім 1651. р. є згадка про ті, что й Кожний кінний козак МАВ лопатку при сідлі. Козацькі шанці Складанний з окопів, ровів и ям, де хова козаки від обстрілу. «Кожний має свой захист, яму в землі. Ставши на ноги, смороду стріляють Із рушниць, а коли стріляє ворог, ховаються по ямах, и жадібна куля їх НЕ влучіть », опісує Павло Алепській.

Копаючі шанці, піхота підступала все Ближче до ворога. До ворожок позіцій зайдіть только з фронту, а й з боків; не раз и около свого табору владувалі засідкі І намагався пріманіті туди ворога. Не раз и кіннота під напором ворога наслідувала піхоту: сідала з коней або «спішувалася», обкопувалася Шанцев й так борони.

З поза шанців козаки обстрілювалі Безперервна ворога. Козацька стрільба бувала Незвичайна густа та сильна. Очевидець поляк запевняє, что в бою під Кумейками козаки вістрілялі 50.000 куль. Сильний вогонь піхоті Звичайно вірішував битву, - так Було в боях під Корсунем, Пилявцями, Зборовим, Конотопом. Під обстрілом Із мушкетів ворожа кіннота не могла Довго вітримати й утікала з втратами, - тоді й козацька кіннота могла здійсніті нову атаку.

Деколи й сама піхота робіла наступ на ворога. Під Гомелем1651. р. козаки-піхотінці, під охороною шанців, підійшлі аж під міський паркан, ПІШЛИ НА напад по четверо, підійшлі так щільно під паркан, что обухами вібівалі з рук мушкети, что віставалі зі стрільніць.

Добра піхота булу силою козацького війська, но водночас вона булу й его слабою стороною. Тактики піхоті можна Було Вжити только тоді, коли ворог спінівся на місці, й коли булу догідна позиція, щоб звесті бой. Альо до БОРОТЬБИ на широких просторах, до погоні й до вірішної атаки необхідна булу кіннота. Саме тому Богдан Хмельницький остерігав своє військо: «Як прийде до битви, не спускалися на Ваші лопати та ями, - Вже там добре придется огінатіся, щоб слави и душ наших НЕ втратіті!»

Артілерія. Перші Гармата в козацькому війську стрічаємо в 1580-х роках; смороду походили зі здобічі, захопленої з турецьких замків. У 1590-х рр. запорожці дісталі кілька гармат Із Австрії, коли були на Цісарській службі. Коли Почаїв боротьба з поляками, козаки позабирали немало гармат Із Прикордонний замків. Косинський 1593 р. МАВ їх уже 23, но втративши їх усі .в бою під п'ятою. Наливайко, «сам» чудовий Пушкар «, МАВ ізнову 20 пушок й дуже пильно ними опікувався .. У боях під Лубнами 1596 р. козаки Втратили до 3О гармат. Реєстрове військо 1601 р. мало знову їх 12. Під Хотином у козацькому таборі Було 22 гармат; в 1628. р. в поході на Крим запорожці добулі 20 пушок.

За Хмельниччини військова артілерія Незвичайна Зросла. Вже после дерло перемог під жовто водами и Корсунем козаки малі 74 гармат. Як повстання ширше далі, козаки добулі Великі артілерійські запаси з різніх замків, напр., У самому Полонному 60 пушок. У Берестецька поході +1651 р. в козацькій армії Було понад 100 пушок. З того числа при Гетьмані Було 3О, при полках по 5-6. Значний частина артілерії стояла по замках, напр. у містах білоцерківського полку Було понад 50 гармат. Головне місце постою ВІЙСЬКОВОЇ Гармата за Богдана Хмельницького БУВ Переяслав, за Юрія Хмельницького - Корсунь.

Артілерією кермував генеральний обозний, а при ньом були Гарматна осавул, писар и хорунжий. В 1659. р. «На послузі при гарматі» Було 80 пушкарів, 80 гармашів, 12 ремісніків, 6 стадніків, 2 довбіші, 1 цирульник, 2 Коновал. Бував теж відділ козаків для оборони артілерії, 200-300 людей.

Пізніше головний осередок артілерії перенесено на Лівобережжя. Брюховецький на Утримання генеральної артілерії призначила Лохвиця й Ромні. За Самойловича на «гармату» віддано Короп и це містечко утрімувало артілерію до часів Апостола І, мабуть, до кінця Гетьманщини.

Коли на Гетьманщіні начали відліваті свои Гармата - про це питань комерційної торгівлі відомостей немає. Між пушкарями трапляє певно Кращі майстри, что НЕ только направляли, но й пробували віробляті Нові. Є звістка з 1663. р, что Золотаренко й Сомко переливали дзвони на гармати. У артілерійському музеї в Петербурге переховували одна гармата з імям Мазепи, - можливо, что вона походила з гетьманської Ливарні. Мазепа сам замолоду Вивчай артілерійське мистецтво й, може, своє знання Використана для української артілерії.

Розвіткові української артілерії поклали кінець цар Петро после своєї перемоги під Полтавою. Даремно Скоропадський домагався, щоб цар повернувши козакам їх артілерію. Пізніше Апостол наново обновлював Генеральний й полкову артілерію, но про результати его ЗАХОДІВ знаємо Небагато.

У половіні XVIII ст. зорганізовано при генеральнім обознім артілерійську канцелярію, что мала догляд над полкового й сотень артілерією, вироби гармат, и пороху, Добування и доставок) селітрі, а такоже над Будова валів и фортець.

У бою козацька артілерія мала другорядне значення. Гармати застосовуваліся только з початком бою, и то доволі Рідко, и могли щонайбільше пошіріті переполох среди ворожок війська, а мало завдавалі Шкода. Підчас самой битви артілерія только у вінятковіх моментах доходила до голосу. Такоже при Облогах Рідко де Козацькі гармати добулі успіх. Козацька гармата все булу более, «клейноди и оздоб» запорозького війська, як проявити его справжньої сили.

Замки й фортіфікації. Як у ХV-ХVІ ст., Так и за козацької влади для оборони України служили чісленні містечка, чи замки. На козацькій территории від Случу по московський кордон у половіні XVII ст. нараховувалі їх более, чем 200. Скрізь укріплення Складанний з двох частин: сільнішого замку и слабшіх укріплень Містечка. Більша частина замків булу побудовали з дерева; деревяні були башти, ворота, частокіл й паркани. Таких деревяних замочків прібуло дуже много за Хмельниччини, особливо на південній окраїні, де були частіші напади татар. Смороду давали захист місцевому населенню й меншим відділам козацького війська, а для ворога були важливіші перепони в поході, - треба Було їх добуваті артілерією. Во время Кривава воєн Хмельниччини не один замочок уславівся, Хоробрів обороною, згадаті хоч би подільську Бушу, що так завзято борони від поляків.

Фортіфікаційне мистецтво змінілося значний в XVII ст. - у звязку з розвитку артілерії. У тих часах щораз более пошірюються земляні фортіфікації, что складаються з валів, шанців, окопів, редут.

І в козаків високо розвинулася земляні фортіфікації, Незалежності від чужих вплівів, а только, з потреб власної оборони, у війнах Із поляками та з татарами. Козацьке військо вміло укріплюваті свои замочки ще сільніше, чем укріплювало табір підчас настане ворога. Польський мемуарист не шукати слів похвали, опісуючі фортіфікації Дмитра Гуні. в Голтві 1638. р. Замок БУВ укріпленій Сама частоколом. Козаки »вал за палямі вісіпалі, брами сильно забили й закопали, перед містом від річки до річки кинули могутній вал, перед валом могилу замінілі на сильний шанець и укріпілі 6 гарматами« ... Довкола побудував шанці, переколов, засідкі, - "невсіпущою своєю працею почти, дорівнялі нідерландськім батареям «... Подібні укріплення вісіпав БУВ Гуня на урочищі Старці» Не один інженер дівувався праці и добрій інтенції простого хлопа, оглядаючі Сильні вали, шанці, батареї, заслони, що частки, переколов землі, дірі, дубові палі й частоколом, привал та вали. За Хмельниччини полкові городи були так сильно укріплені, что полякам доводять облягаті їх безуспішно. Особливо визначився БУВ тоді полковник Іван Богун в кампании 1655. р .: Пограничний Гумань ВІН забезпечен БУВ такими могутнімі фортіфікаціямі, что поляки порівнювалі їх зі славною нідерландською Фортеця марення.

До земляних робіт вживатися НЕ козаків, а селян, або всякий збирання люд. Так напр. у похід на Молдову 1652. р., окрім козацького війська, ходила сила обеззброєного люду, что Пішов Із козаками, даже у супроводі дітей. Пояснюють це тим, оповідає Сучасник, «що в Цій стране доводитися раз-у-раз то прокідаті, то замікаті дороги, копати рови, й Сипатого шанці, и Хмельницький НЕ МІГ обійтіся без такой сили хлопства, бо воно, віконуючі ЦІ роботи, дает змогу воякам НЕ відтягатіся и не втомлятіся, а пільнуваті только бою й буті в ньом сільнішімі ».

Альо в ХVІІІ ст. з наказу російського царя козаки цілімі полками ходили на прімусові земляні роботи на Нових »лініях« від степу, і ще более - на Далекі від України роботи на Волзі, Ладозі и ін.

Флот. Козацький флот зявився в половіні XVI ст. и до найбільшого розвитку дійшов в 1620-1630-тих роках. Козацькі кораблі звалися човни або чайками; назва чайка, з походження, мабуть, турецька, уживалася рідше. Боплан в «0пісі України» подавши доповідну описание и малюнки козацького човни. Човен БУВ довгий коло 20 м., Широкий 3-4, глибокий 2,5 м. Основою човни БУВ пень верби або липи, коло 15 м. Завдовжкі; на ньом набивали борти (боки) з дощок, Довге на 3.20 до 3.80 м., одні на другі, аж човен дійшов до наміченої довжина ї ширини. За зверхній стороні човни прівязувалі довкола в'язанки очерету; в'язки були грубі, як бечівка, прівязані міцно липовими або черешневий вужівкамі, щільно прітікалі до себе. Середина човни булу поділена поперечними дошку на перегородили, помосту поверху НЕ Було. Човен МАВ кермо, по обох кінцях так, что легко Було плісті в шкірних сторону.

Козацькі чайки Можемо порівняті з іншімі тогочасної кораблями. Венеційські галери, что були тоді типів воєннімі кораблями, малі довжина до 40 м., Ширину 5 м., У воду загліблюваліся на 2 метри, - отже чайка булу вдвоє Менша.

Як порушну сили козаки уживаються весел и Вітрил. При чайці Було 10-15 весел, по однім и по другім боці; щогла булу Рухом так, что в потребі можна Було ее покласти на дно човни. Тягар чайки БУВ Значний; коло порогів перетягало ее волоком 200 до 300 людей. Альо скорість руху булу дуже значний; шлях від гирла Дніпра до Малої азії козаки перебувалі в 36 до 40 годин, тобто на годину робілі 13-15 км. На чайці містілося 50 до 70 козаків; бувало такоже 4 до 6 фальконетів, легких пушок.

В часи Хмельницького БУВ світ з татарами й турками й козаки перестали Здійснювати Цілком походи на море.Альо як Австрія и Венеція начали плануваті християнський союз проти невірніх, гетьман запевняв, что может поставити 300 човнів.

Тактику козаків у морській Битві опісує Боплан. Козаки Рідко виступали Самі до бою, - метою їх походів булу НЕ боротьба з турецьким флотом, а радше здобуття з Побережний міст. Зачіпною стороною були найчастіше Самі турки. Турецький флот МАВ свои Головні бази у Босфорі, при Устю Дунаю и під Очаковом на Дніпровому лимані; тут Звичайно приходило до бойової зустрічі, Битва починаєм стріламі артілерії, но что гармати несли недалеко, скоро починався бой зблизька; Козацькі чайки уставляли у півмісяць, обступали Турецький галеру и намагались вдертіся на поміст и тут докінчіті бой. Морські битви кінчіліся Звичайно перемогою козаків. Легкі чайки Обертана скоріше и зручніше, чем тяжкі галери, а до того вільне козацьке товариство мало моральну предпочтение над турецьким вояками, что не раз только під примусом ішлі до бою.

Боплан Наступний чином опісує морські походи запорожців: «Так зібравшісь, їдуть смороду Дніпром. Отаман має свой значок на щоглі и пливе Звичайно Попереду. Човни їдуть так тісно, ​​что зливі один одного торкається. Турки Звичайно знають про похід и трімають кілька галер на Устю Дніпра, Щоб не дати Їм війта. Альо козаки перехітрують їх и Виходять темною ніччю, перед новим місяцем, ховаючісь в очерет, что ростуть на Дніпрі. Галереї не Важа заходіті туди, бо там прийшов би Їм кінець; тому вдоволяються тім, что чекають їх у проході. Тоді идет алярм по всех странах, аж до Константинополя. Султан розсілає гінців по побережжях Анатолії, Болгарії, Румунії, щоб люди стерегли, бо козаки на морі. Альо це Нічого НЕ помагає, бо смороду вібірають настолько відповідній годину и пору, что за 36 або 40 годин смороду Вже в Анатолії.

«Пріїхавші, позбавляються на кожнім кораблі только двох козаків и двох хлопців для сторожі, а Самі, шкірні з рушниці в руках, нападають на міста, здобувають, грабують и палять; іноді заходять на милю від берега, но зараз вертають и зі своєю добічею сідають на кораблі. Їдуть на інше місце, попробувати ще там щастя; коли трап что, нападають, а як ні, вертають з добічею до дому ».

Як нагод Їм стрінуті кілька турецьких галер або других кораблів, смороду женуть за ними, нападають и здобувають. А роблять це так. Їх чайки підіймаються над водою Всього лишь на 2,5 стопи, тому смороду Бача Інший корабель скоріше, чим їх помітять. Тоді смороду спускають щогла своєї чайки и зауважівші направление вітру, пільнують, .щоб мати під вечір сонце ззаді. На годину перед заходом сонця смороду почінають сильно гребті до галери, щоб підійті на одну милю, щоб НЕ стратіті ее з виду и так трімаються до півночі. Тоді дають знак и гребуть сильно до галер, а половина людей готуватися до битви, цебто, щоб, приставши до кораблів, кинутися в їх середину. Ворог здівованій бачіть, что его обсіло 80 до 100 човнів; козаки влазять на ворожі кораблі и здобувають їх відразу. Здобувші грабують, что могут забрати, з грошей и дрібного товару, Який НЕ псується від води, такоже Гармата и все, что на їх мнение может Їм придатися, а корабель з людьми топлять. «Коли галери зустрінуть козаків на морі в день, смороду почінають сильно стрільбу з гармат и розганяють їх як шпаків. Одні потопають, інші, кому удалося віхопітіся, збентежені втікають, куди зможуть. Альо раз зав'язавши битву з галерами, смороду трімаються, що не рухаючісь зі своих крамниць. Весла прівязані вужівкою. Одні стріляють, и по кожнім вістрілі товариші подаються Їм другі набіті рушніці, для нового вістрілу; так стріляють безперестанку и стріляють добро. Галера может звесті відручній бой только з одною чайкою, но ее Гармата роблять Великі Шкоди так, что в такій стрічі гине добрих две третина козаків. Рідко коли вертають смороду з половиною війська. Зато приносять багату добічу: іспанські реалі, арабські цехіні, ковдри, золото, бавовняні и шовкові матерії й Інший цінній крам ...

«Тепер треба вертатіся. Сторожа на гірлі Дніпра тимчасом подвоєно, щоб звесті з козаками порахункі. Альо козаки Сміються з цього. Смороду ідуть в затоку, что лежить на 3 до 4 милі на Схід від Очакова, а від него идет вузький прохід від моря до Дніпра; води в ній підіймається часом на пів стопи. Тут козаки, по Двісті й триста тягти один човен; так перетягають один за іншим и за два-три дні дістаються до Дніпра з усій добічею. Так смороду обмінають стрічу з галерами, что стережутся проходу під Очаковом. Кінець кінцем вертають до своєї ВІЙСЬКОВОЇ Скарбівніці и ділять добічу ».

РОЗДІЛ V. Запорозька Січ

Найдавніша Січ згадується на острові Мала Хортиця, хоч Сучасники назівають ее НЕ Січчю а просто замком. Цей замок поставивши князь Дмитро Вишневецький біля +1553 р., Щоб мати опору для Боротьба з татарами. Тут ВІН витримала две татарські облоги, но, чи не маючі нізвідки допомоги, остаточно мусів Залишити це місце, и турки замок зруйнувалися. Мала Хортиця (такоже Пущина Вірява або Канцерівській острів) це острів невеликий, но високий. скелістій, добро Підходить під укріплення. На східній стороні его залиша й досі сліді твердіні. Смороду ма ють у плане форму Підкови. Це глібокі рови з валами на 4-6 метрів заввишки, з редутами по вуглах. У найшіршому місці ця фортеця має 126 м., У найвужчім 74 м .; ввесь обвід довкола дает более, чем 700 м. Важко сказати, чи це останки замку Вишневенького. ВІН БУВ бі розмірамі значний більшій, як напр. .тодішні замки в Черкасах, Каневі, Вінніці й ін. До оборони таких укріплень Герасимчука б тих невеликих сил, Які МІГ мати Вишневецький. Може це сліді якоїсь пізнішої кріпості, что вінікла на руїнах замку князя Дмитра.

В 1581. р. козаки малі головну базу на острові Томаківка. Томаківка це великий острів, тепер пустиня, но колись тут БУВ великий ліс, озеро Багате на рибу и добра трава для коней. У південній части Томаківкі залиша до ніні сліді фортіфікації у форме відовженого чотірікутніка; з трьох сторон ідуть. рови й вали, до 7 м. заввишки, від півдня боронить приступу високий беріг Дніпра. В обводі ця Твердиня має більш 500 метрів. Альо козаки жили тоді такоже и по других островах: один відділ на Таволжаному, де булу татарська переправа, другий на Малій Хортиці.

В 1594. р. осередком запорожців булу Вже действительно »Січ« на острові Базавлуці, при Чортомліну, одному з рукавів Дніпра (т. зв. Чортомлицька Дніпріще). Військо жило в наметах Із хмизу, вкрітіх козяче шкірамі від дощу; ЦІ намети звали кошами. Був тут Якийсь магазин військового майна (скарбівніця), були поставлені гармати, при острові знаходится козацька флотілія. Коні взимку тримали на Великій Хортиці. Січ булу тут и пізніше: в 1629 р. гетьман Левко Іванович писав свои листи «з Січ у Чортомлін».

Далі Січ булу на Микитин Роге, на правому березі Дніпра.

Коло 1 652 р. кошовий Лутай заснував Січ при усті річки Чортомлін. Пізніше вона. Звали «Стара Січа». Ця Січ, з одного боку, виходом на поле, тобто на степ, з других боків булу обведена річкамі Підпільною, Прогноєм (тепер Гнила), Чортомліном та їх припливи. Тепер - це окремий Острівець коло села Капулівкі, Досить високий, заросли деревами и травою. Залиш ще сліді валів и ровів. Довкола Січі йшов вал до 10 м. Заввишки. Від води вал БУВ скріпленій кошами, Наповнення землею. Від степу на валу стояв частокіл Із палів зі стрільніцямі. Від степу булу їздова башта, понад 3О метрів в обводі, з віконцямі до стріляння. До води вело 8 хвірток чи пролазів, таких вузьких, что МІГ пройти только чоловік з водою. Укріплення малі довкола коло 1500 м, а в промірі від Чортомліну коло 170 м. У Старій Січі кошовий Бували Брюховецький, Сірко, врешті Гордієнко. У 1709; р. з доручення царя Петра, Січ на Чортомліну Московське військо зруйнувалися.

З Чортомлицької Січі частина запорожців перенесли на турецький теріторію й осіла при усті річки Камінкі до Дніпра. Тут запорожці сіділі коротко, только до 1711. р., Коли перенесли до Олешок. Альо Згідно, коло 1730. р. смороду знову перебралися на Камінку й тут пробули до 1734 р. План Січі творів неправильний чотірікутнік з боками на 200, 110, 210 и 60м. Укріплення були з дикого Кам'яне. Цілий простір Січі Займаюсь 40 куренів, рівної величини, 15 м. Завдовжкі, 8,5, завширшки. Між куренями у двох місцях були вулиці, на 5-10 м. Завширшки, окремий Майдану не Було. Недалеко Січі Було цвінтаріще, де збереглася могила кошового Костя Гордієнка. После первого побуту над Камінкою запорожці 1711 р. переселилися до Олешок на лівому боці Дніпра, проти теперішнього Херсону. Тут козаки жили під турецьким властью десь до 1730. р. Ця Січ Займаюсь коло два гектари простору, мала план чотірікутніка, обведена булу ровами й валами, з редутами и воротами на З, 5 м. Завширшки по північному боці. Посередіні БУВ майдан на 70 м. Завширшки. З цієї Січі НЕ залиша ні сліду: в 1845 р. це місце розорано, засаджено лозою й іншімі кущами, щоб спинити піскові Кучугури, что засипается містечко. Пізніше Січ над Камінкою називали теж «Старою Січчю».

В 1734. р. запорожці дісталі Дозвіл від російського правительства вернутися на Давні місця й заснувалі т. зв. Нову Січ над річкою Підпільною. Вона знаходиться у Червоному куті между лівім берегом Базавлука та правим берегом віткі Підпільної. Це Було недоступна місце среди лабірінту річок, озер и плавнів. Січ ділілася на три частини: Внутрішній кіш, Зовнішній кіш и т. Зв. ретраншемент. Внутрішній кіш звався такоже замок або кріпость, ВІН творив правильне коло, 350 м в обводі, БУВ обведень валом и з північної Сторони МАВ шірокі ворота з Башту, збудованою з дикого каменю. Посередіні йшов широкий, Рівний майдан, на якому відбуваліся заради. В однім куті майдану стояла церква, поруч з нею висока дзвіниця, далі пушкарня або «цейхгауз», військова скарбівніця, або «замок», «верстат» кошового, й довкола майдану підковою 38 куренів для війська й Різні військові будинки. Зовнішній кіш або базар БУВ на 350 м. Завдовжкі и 120 м. Завширшки; тут Було побудовали т. зв. ретраншемент для московської залоги. Був це чотірікутнік, на 145х85 м .; обведень валом, а в ньом були казарми для солдат и всякі військові магазині. Над берегом Підпільної булу Пристань для козацьких човнів. Нову Січ зруйнувалися Московське військо 1775 р. На цьом місці є тепер село Покровське; в ньом зберегліся останки січових валів и ровів.

ВИСНОВОК

Розвиток козацького війська трівав три століття - з кінця XV до кінця XVIII ст. и припавши на період бездержавності українського народу. У найкрітічнішій момент історії, коли вірішувалося питання самого Існування Нашої нації, народ спромігся вітворіті військову силу, яка в борьбе с нерівнімі ворогами НЕ лишь зуміла вістояті, а й здобути політічну свободу. Проти слід Одразу ж наголосіті, что Поняття "народ» не є тотожня Поняття "чернь", самє національна еліта сформувала з розрізненіх напівтерорістічніх загонів потужного мілітарну республіку.

Із поглиблення польського національного та релігійного гніту та збільшенням татарського нахабства козаки все более усвідомлювалі собі як єдина дієва українська сила. Остаточно перехід від "козацького вільного лицарства" до "народу руського" состоялся в период Хмельниччини во время БОРОТЬБИ на всех можливий напрямку.

Козацький устрій, Вироблення у прічорноморськіх степах, почав використовуват тепер для управління всією теріторією Української держави; козацьке військо превратилась в регулярному армію и окрему соціальну верств, утворівся устрій, Який якнайкраще відповідав світогляду та традіціям нації. Інша річ, что цею позитивний етап трівав недовго з Огляду на ряд причин, Які ще Довго впліватімуть на нашу Історію.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Н. Яковенко. Нарис історії України. - Київ: "Генеза", 1997.

2. Микола Аркас. Історія України-Руси. - Київ: "Вища школа", 1988.

3. Іван Крип'якевич. Історія українського війська. Том 1: Львів, 1936.

...........


  • РОЗДІЛ V.
  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ