Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Освіта давньоруської держави





Скачати 16.51 Kb.
Дата конвертації27.12.2018
Розмір16.51 Kb.
Типреферат

.

Час утворення держави-землі і подальший розвиток державної території в 1-му періоді.

а) Час походження земського держави має бути віднесено до епохи доісторичної. Початкова літопис перераховує землі-князювання (здебільшого, які ми знаходимо в XI і XII ст.) Слов'янські племена вже тоді (до початку літописних сказань) перейшли від чисто племінного побуту до битугосударстаенному, земському, т. Е. Утворили князювання - землі, межі яких не завжди збігалися з межами племені '. Літописець, розповівши про міфічес-ких трьох братів - київських князів, продовжує: "І по цих братії держати частіше рід їх (потомство) княжити до Полях, а в Деревльов (було) своє (княжент), а Дреготчі - своє, а Словени - своє в Новгороді, а інший (князювання) на Полоті, іже полочани ". Неяк-до менш ясно виражається літопис про кривичі смоленських і північно-нах; про перших вона каже, що його суспільне життя зосереджені-валась в "граді Смоленьський". У доісторичні часи існували вже старші міста кожної землі: Київ, Новгород, Полоцьк, Смо-Ленський, Чернігів, Ростов. Літописний розповідь про покликання варяжс-ких князів може мати історичний сенс тільки при тому перед-положенні, що це був звичайний заклик князів Великим Новгородом з його володіннями в північній частині Кривичів (де Ізброск, впос-ледствии - Псков) і з його колоніями середу Весі (Белоозеро) і Мері (Ростов); в цих межах розмістилися потім брати Рюрика і його мужі. Окреме згадка про участь (в покликанні) цих запро-пологів і колоній пояснюється тим, що вже тоді вони почали отла-гаться від Новгорода і були напівнезалежні. - Подальші заво-Еван варязьких князів здійснюються за допомогою підкорення од-ного центрального міста кожної землі; "Олег прия град Смоленськ і посади в ньому чоловік свої" (882), тим часом корилась вся країна кривичів. Древлянська земля з її князівської владою, вічовим ус-штування і містами (як детально описується в літописі за по-воду оповідання про помсту Ольги під 946 р), звичайно, не могла образо тися після пришестя Олега в Київ, коли цей князь і його преем-ник Ігор "прімучівалі" древлян. Князі-варяги застали всюди готовий державний лад.

б) Прибуття і рйспространеніе влади династії Рюриковичів в IX і Х ст. не з меніло цілком колишнього побуту (окремого істота-вання земель - князівств): за Олега в кожній землі залишаються "під рукою його князі світлі". Договір Олега з греками 911 р укладений "по волі і велінням наших князів". Олегручается в договорі, що світ не буде порушений з вини "сущих під рукою наших князь світло-лих". Греки зобов'язуються зберігати любов "до князем світлим нашим руським". Данина, яку умовилися платити греки, ділиться між Києвом, Черніговом, Переяславом, Полоцькому, Ростовом, Любечем і іншими містами, бо "по тим містом седяху князі, під Ольга суще". Залежність місцевих князів від київського складалася тільки в сплаті данини (військові походи здійснювалися добровільно, заради до-бичі). Князі руських земель були або племінні слов'янські (князь травня в землі Дреяяяіхксв), або іноземні - прийшлі (Роговольд Полоцький).

в) Династія Рюриковичів поклала перша підстава до сблі-ню між окремими землями, на що вказує вже данину, пла-тима місцевими князями в Київ, і взагалі перебування їх "під ру-кою" князя Київського. З кінця Х ст., Тобто зі вреіен Володимира Свя-того і в продовження XI ст. зв'язок ця посилюється тим, що місцеві князі замінюються молодшими членами роду Рюриковичів (початок цього належить згаданим покликанням Володимира в Новгород) -синовья Володимира розмістилися не по провінціях, штучно виділеним зі складу єдиної держави, а по готових государ ствам - землям (сам Володимир - в Києві, Ярослав - в Новгороді, Станіслав - в Смоленську, Ізяслав - в Полоцьку, Святополк - в Турові, Святослав - в землі Деревської, Всеволод - в землі По-линской, Борис - в Ростові, Гліб-в Муромі). Таким чином, питома система повела ні до роздроблення уявного єдиний-ства держави, а до більшого злиття колишніх розділи-них земель.

г) У XII в. від місцевих князів Рюриковичів утворилися в каж-дой з емле особливі лінії князівського роду, пр стендів авшіе на виключним видом-ве володіння своєю землею як спадковим надбанням; в зв'язку з цим відбулося здається усіяеніедробності государ-ственной території. Насправді ж помітно посилюються початку майбутнього державного єдності (які будуть указу-ни нижче у своєму місці). Кожна земля ділиться, в свою чергу, на безліч князівств (по числу членів своєї лінії княжого роду); але ці князювання аж ніяк не нові державні одиниці: князі передмість замінюють лише посадників; внутрішню єдність землі не порушується; у зовнішній політичній діяльності виступають не окремі князювання, а цілі землі. Так, посли в чужі держ-ства відправляються не від кожного з князів окремо, а від каж-дой з російських земель: коли в 1164 р суздальський єпископ Леон вів дебати про піст в Греції перед імператором Мануїлу, то це про-виходило в присутності всіх колишніх у царя (російських) послів: "Ки-евьский Сол, і Суадальский Ілля, і Переяславьский і Черніговс-кий" (Лавр. років.) .; тим часом в той час був не один князь київський, чернігівський і пр., а в кожній зі своїх земель було безліч кня-зей. Внутрішні війни того часу виникають не тільки з вража-ди князів між собою (їх родових рахунків), але головним чином з суперництва одній землі в відношенні до інших; при цьому війни ведуться від імені цілих земель в інтересах останніх.

Збереження внутрішньої цілісності земель в кінці Х11в. Засвіт-детельствовано літописцем в знаменитій формулі: "изначала новий-Городці, смоляни, Кьян, полочани і вся влада на віча сходяться, і на чому найстаріші вирішать, тому йдуть і передмістя". З цього місця слід, що в кінці XII ст., По свідомості тодішнього населе-ня, державний устрій полягає не в князівських відно-ях, а в земських (старших міст до передмість, про що нижче) і саме поняття держави приурочується ні до князювання , а до тих зем-лям, які тут перераховані, і до подібних, про які літопис-сец не доказав (Чернігівської, Галицької, Волинської).

На початку XIII в., Коли дроблення князівств досягло крайнього ступеня, в свідомості сучасників Русь представлялася, проте, не як строката мережу цих князівств, а як союз тих же земель, які існували з IX ст .: в 1216 р перед знаменитої Липецької битвою, один з бояр князя Юрія говорив князям: "Не було того ні з дідів-прадідів, ні при дедех, ні при батькові вашому, щоб хто-небудь увійшов раттю в сильну землю Суздальську і вийшов би цілий; і вся Руська земля: і Галицька, і Київська, і Смоленська, і Чернігівська, і Але міська, "Рязанська - ніяк проти такої сили не встигнуть" (Тро-ІЦК. років.). Тоді ж князі Суздальської землі, не сумніваючись у перемозі, уклали між собою письмовий договір про розподіл Руської землі; Грамота після поразки їх новгородцями і смолянами була знайдена в таборі князя Ярослава Тверського; в ній, зокрема, сказано: "Мені (кн. Юрію) Володимирський земля і Ростовська, а тобі (Ярославу) Новгород, а Смоленськ брату нашому Святославу, а Київ дай Чернігівським князям, а Галич - нам же".

Взагалі сенс історії так званого питомої періоду полягає не в междукняжеских, а в междуземскіх відносинах; якщо князівські відносини впливали на відносини земель між собою, то більшою мірою помічається і зворотний вплив.

д) З кінця XII в. сусідні землі починають групуватися в 6олее великі державні одиниці: північно-східну, централь-ним зерном якої стала земля Суздальська, і юто-західну, в центрі якої стоїть Галицька земля, що і послужило переходами утворення в наступному періоді двох великих держав: Мос-ковського і Литовсько-Руської.

Чи не задовольняючись розширенням своєї влади над Північною Руссю, Всеволод III зробив передчасну спробу до затвердження загальноруського единодержавия: в 1195 році він відновив старий опорний пункт суздальських князів на півдні - місто Городець на Ост-ре: "послав тіуна свого Юрія з людьми в Русь і створив град на Городці, оновив свою отчину ". У тому ж році, коли помер київський князь Святослав Ольгович, "поспав великий князь Всеволод своїм чоловікам в Київ і посадив у Києві Рюрика Ростиславича" (там же). У 1201 "поспав князь великий Всеволод Юрійович сина свого Ярос-лава в Переяславль Русский (південний) княжити" (там же). Таке рас-поряжение князівськими столами в чужих землях є абсолют-ної новиною: перед ним, ані київські князі, ні інші не розпоряджаючись-лись столами в Чернігівській, Полоцької або інших землях.

Ми назвали таке прагнення передчасним. Дійсно відс-но, одночасно з утворенням першого зерна майбутнього північно-російського единодержавия на крайньому південному заході закладаються ос-нови іншого російської держави. Сучасник Всеволода Роман Волинський мав тут точно таке ж значення, як Всеволод на се-вірі. Роман з'єднав під своєю владою два великі і сильні зем-лі - Волинь і Галичину. Центром цього нової держави могла стати саме Волинь, як за своїм становищем, так і по могущест-ву; але Роман зробив помилку, перенісши центр в прикордонну Галичину, що повело до віешательству в долю цієї держави яно-земцея - мадяр і ляхів. У всякому разі при Романі держава його було настільки могутнім, що южнорусский літописець титулує його так само, як північноруських Всеводод, т. Е. Самодержцем і царем. Освіта сильного держави повело і тут до стрем-лення розширити його вплив на сусідів, саме на Київську "Чер-ніговскую землі. Близько даух великих політичних тел інші на-чшают обертатися, як їх супутники; впротем, доля їх ще колеб-лется, факти недостатньо визначені, щоб рсяптп ", в сферу како-го з двох названих світил потраплять ці супутники. Таке невизначеним ленне положааіе займають Київська я Чернігівська землі.

Але з 2-ї половини XIII в. син і наступник Романа, знаменитий Данило Галицький, поширив свою владу і на Київську землю, створивши з південноруських земель могутнє і велике государ-ство. На півночі продовжувачем справ Всеволода з'явився Александр-вський, сучасник Данила.

Таким чином, справа підстави єдинодержавію розпочато задовго до татар.

Теорії походження давньоруського. держави

Найпримітивніша -марксісткая: рос. слов'яни створили гос-во сам-но в міру розшарування їх суспільства на класи експлуататорів і експ-екпортувати. Др. Оліч. риса-концепція гос. пристрою і держ. ладу. Рус. гос-во - інструментподавленія всіх націон-стей, що населяють Росію. Суть гос-ва зводиться до створення апаарата придушення б-ством меншини. Як тільки він виникає, відразу виникає і гос-во. Протиставлення веде до клас. боротьбі у вигляді повстань гноблених. Автор концепції - Покровський "Російська історія в самому стислому нарисі", Рожков "Російська історія в порівняльно-історичному висвітленні". ** Найстаріша концепція -норманнская. З часу своєї появи вона пережила неск. модернізацій, тому можна виділити визна. періодизацію її історії. 1-ий період-сер.18 по нач.19в -під домінантною німецької історіографії. Расистських період на увазі національної упередженості тих, хто своїми працями склав його історію (Міллер, Шльоцер, Струбе). Другий період -19век. Акад. Кунік, Погодін -складається ціла вітч. школа антинорманнистов, кт своєю критикою зуміли оасшатать доти стрункий будівлю норманської школи (ісклаі дополн. док-ва як покликання варягів, так і їх впливу на слав. племена). Саме значить. вироб-ня антинорманнистов -Гедеонов "Варяги і Русь" (блискучий аналіз). Норман. школа в цілому намагається дати відповіді на питання: 1) походження етноніма Русь. 2) чи мало місце покликання князів. 3) чи було гос-во засновано варягами або вони тільки скористалися старою структурою. 4) наскільки сильне юр. вплив зробили норамнни на племена сх. слов'ян. 5) яке історичне значення норман. покликання. ** Факт покликання ми визнаємо. Рюрик -Особа історичне (850г шведський вікінг Рюрик розорив Фриз, тому він цілком міг бути покликаний 12 років по тому княжити в Ладогу за порадою Гостомисла). Дем. принцип норманів д. був восторжествувати ьі у нас, а цього не було (О. Толстой "Історія гос-ва Рос. від Гостомисла до Тимашева"). В кінці 19в школа норамнністов зазнала розтрощить. поразку. ** Євразійська теорія сформ. до нач.30х 20ст в колах рус. еміграції: 1) Між Руссю і Вел. Степом немає одвічного антагонізму: немає антагонізму між слов'янами і тюрками. Ці 2 етносу в ході своєї історії являють собою приклад політ. і культурного симбіозу (праці Гумільова). 2) В ПВЛ є вказівку, що поляни платили данину хозарам, а в'ятичі припинили її платити тільки після підкорення їх Святославом. 3) Наїб. значимий рус. місто -Київ-місце перевозу з лівого берега на правий, таким чином початковий шлях йшов не з варяг у греки, а з хазар до Європи (зі Сходу на Південний Захід та Захід). 4) Нект. дослідники знаходять в Кие, легендарного засновника Києва, риси хазаріна або Савромата. 5) Русь, плем'я, кт так себе називало, спочатку локалізується на півдні. Нестор в даному випадку сфльсіфіціровал історію на догоду впливовою в Кіевсок Русі 13 ст. партії, глава кт Вл. Мономах і вищий клір Рус. правосл. церкви, кт хотіла бачити в спадкоємців Рюрікова будинку єдиних господарів єдиної Росії. ** Т.о. суть Євразійської теорії полягає в протиставленні гос. установ Русі, а потім і Росії Заходу. Євразія-це не просто самий величезний континент, це особливий культурний материк, що розвивається за моделями ідеократичної автаркії. Але оскільки в межах цієї автаркії знаходиться ціла ойкумена, то д-сть, право, культура і тп.п, створені на її основі, явл. теж цілими і самодостатніми, вони не потребують західної раціоналістичної (і від цього ущербної) інтенсифікації та модернізації.

Джерела права давньоруської держави

1-ий джерело -звичаї (протримався до 1917 р для всього рус.хрест-ва). Обчних право отримувало свою форму у вигляді письмових пам'ятників. Наїб. значення -Рус. Правда. За класифікацією вона належить до варварських правд, тобто народи, розтрощивши Рим. імперію, створювали свої збірники права. Найперші варварські правди записані в конце5 століття (lex sabica) Остання -13в- Ютландская Правада (датчан). особливість вар. правд: вони однотипні, тому що містять записи звичаєвого права. Однакові як з матеріального утриманні., Так і за формальною (Руська-Салічна). Однотипні за структурою, ні систематизації. Норми в них йдуть безладно. Вони явл. збірниками процесуального (формального) права. Наказують форми встановлення права. Форми штрафів (віра) -прішлі на зміну кровної помсти. Приблизно скрізь однакові. ** 1016-1019-князь Ярослав1 в Новгороді (рос. П.). Виданню послужили заворушення в Новгороді (вікінги і новгородці). Щоб втихомирити -Ярослав видав Статут (до нас не дійшов). Пізніше-князь Рюриковичі (Правда Ярославичів). Списки РП: майже всі дійшли поряд зі збірниками канонічного права, тобто РП застосовувалася дост. довго (до сер. 15в, а в зап. районах -до н.16в). ** Єдиний збірка видана лише в 1551г - "Стоглав". ** Псковська (к.14в), Новгор. (Н.15в) -епоха пізнього середньовіччя. Це перехідний щабель до більш розвиненого Моск. праву. Джерело грамот -рп. Друге джерело-звичайне право пн.-рус. племен і договори руських з німцями. Архаїчність: норми до одних і тих же інститутам права розкидані. Але більш систематизовані. Від новго. грамоти залишився уривок (30-40 статей) -постанови про суд. інстанціях. *** Найдавнішим джерелом явл. договори руських з греками. Договір Олега з греками (911). Але насправді російські четь не взяли Коснт0ль і це було не в 911, а в 860 (865г). Договір складений як і в наст. час -преамбула, осн. частина і висновок. 1) Рівне під собою підстави суб'єктності Русі та Візантії (а Віз. Крім персів нікого не визнавала!). 2) Постанови про видачу злочинців. Нац. закон має перевагу перед місц. законом в кримінально-цивільних. справах (кров. помста російського греку). 3) Постанови берегового права і ін. Ігор з Візантією (945г). Поразка. Русь змушена перебувати в васальних відносинах з Візантією. ** Договори руських з німцями (12-13вв): київські та полоцькі князі з німцями Ордена і між Нов. і Пск. і торговим союзом німець. міст. Німцям можна судитись за своїм правом, мати своє управління. Статус ньому. торгівлі був високий. ** Церковні статути. Перший -у Вл. Святого після хрещення Русі. З дробленням князі стали видавати свої статути. Встановлювалася десятина (податок церкви) і др.Постан, кт визначали компетенцію церк. суден. Церква-вища суд. інстанція по сімейним і наслед. відносинам. ** Акти юр. побуту: договори, листи. Погано до нас дійшли. Междукняжіе ряди (договори) -о шлюбі, купівлі-продажу, дарчі акти. ** Юр. прислів'я та приказки. Вони явл. свідченням того, як населення сприймає юр. феномени.


  • Теорії походження давньоруського. держави
  • Джерела права давньоруської держави