Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Політико-правова характеристика союзу Мазепи и шведського короля з позіції сьогодення





Скачати 49.37 Kb.
Дата конвертації 22.06.2019
Розмір 49.37 Kb.
Тип реферат

Міністерство освіти и науки України

Тернопільський національний економічний університет

Юридичний факультет

Кафедра Теорії та історії держави і права

Індивідуальне науково-дослідне завдання

на тему:

«Політико-правова характеристика союзу Мазепи и шведськогокороля з позіції сьогодення.»

Виконала:

студентка групи ПР-31

Олещук Г.В.

Перевірів:

Михайлюк В.І.

Тернопіль-2009


план

Вступ

1. Характеристика становлення І.Мазепи як гетьмана України.

2. Причини та Політичні умови Укладення союзу з Швецією.

3. «Помста Петра» за «зраду» Мазепи.

Висновки

Список використаних джерел.


Вступ

мазепа історія україна

Серед всех украинских гетьманів фігура Івана Мазепи, поза всяким сумнівом, найсуперечлівіша, и Вже в ХVПІ столітті вона встігла дива Дійсно культових в європейськіх літературі, містецтві и даже музиці. Про Мазепу писав і Данієль Дефо, Франсуа Вольтер, лорд Джордж Байрон, Віктор Гюго, Олександр Пушкін и много других українських, Шведська, польських, Чеський и российских письменників та поетів. ВІН надіхнув французьких художників Горація Берні, Луї Буланже, Шасеріана на написання їхніх прекрасних картин. Ференц Ліст Присвятої гетьману свою Захоплення сімфонію «Мазепа».

Та в Україні до постаті гетьмана Мазепи відносяться так неоднозначно: одні Історики та науковці Казуто, что ВІН Дійсно БУВ зрадником, інші ж запевняють, что ВІН просто БУВ слабкодухих ЛЮДИНОЮ, яка у вірішальній момент Зроби неправильний вибір.

Таким чином, предметом даного науково-дослідного завдання є Розкриття значення роли І. Мазепи в контексті его союзу зі Швецією.

Метою дослідження є характеристика особини гетьмана, Розкриття Політичної ситуации, яка склалось в тій годину, а такоже виокремлено умів Які вплінулі на тактику Мазепи на Політичній Арені.

Актуальність обраної тими Полягає у тому, что й досі немає цітко сформульнаної точки зору относительно українсько-шведського союзу. І в цьом науково-дослідному завданні я намагатімусь використовуват ті факти, Які дають чіткі ВІДПОВІДІ та характеризують Цю сторінку Нашої історії.

Що ж до проблематики то вона, на мою думку, є очевидною - чергова спроба поставити «крапки над і» в деле Мазепи.


1. Характеристика становлення І.Мазепи як гетьмана України

Імпозантна особистість Мазепи пріваблювала Рамус європейськіх майстрів мистецтва НЕ только своєю героїчною Боротьба за права та вільності України й трагічнім Протистояння царю-тирану, но й своими чисельність любовні стане в нагоді. Своїми альковні подвигами український Дон Жуан уславівся на всю Європу, на Якийсь час затьмарівші найвелічнішого І, здавалось б, неперевершений спокусніка жіночих сердець Джакомо Казанову.

Дійсно, ніде правди діти, Іван Степанович БУВ небайдужий до прекрасної статі, яка відповідала Йому взаємнім інтересом. Оскількі куртуазна (придворна) любов пов'язана з подружньою невірністю, романи Мазепи, з Огляду на озброєність обманутих чоловіків та їхніх слуг, були поєднані з Величезне ризики. Например, его роман Із заміжньою панною Терезою Фальбовською Ледь НЕ Закінчився трагедією. Чоловік-рогоносець, спіймавші закоханих на гаряче, Суворов покаравши Мазепу. За его наказом майбутнього гетьмана прив'язана голімий до коня й у такому непріваблівому виде пустили в дикий степ.

Ще драматічнішіх подій булу сповнена історія кохання Мазепи та Мотрі Кочубеївні. Мотря, вісімнадцятілітня дочка Василя Кочубея, Генерального судді, Другої особини в гетьманській державі, доводячи гетьману хрещеніцею. За Цю остання любов, яка прийшла до Мазепи, коли Йому Було Вже добро за сімдесят, ВІН Ледь НЕ наклав головою [2, 36].

Ще Ніколло Макіавеллі радів Володар НЕ зазіхаті на власність и женщин своих підданіх. Таке Їм зазвічай НЕ пробачають.

У1707 году Кочубей и полтавський полковник Іван Іскра подали царюдонос про зраду, якові замішляє проти него Мазепа. Причини, что спонукалі їх Написати донос на гетьмана, були Виключно особістом порядку. Кочубей, Колишній дорошенківець, ненавідячі Москву, прагнув ее руками зніщіті свого особістом ворога, что посягнувши на его дочку. Народний переказ стверджує, что Іскра, зі свого боку, мучівся ревнощамі: его дружина мала підозрілі стосунки з гетьманом. Обоє - розлютованій батько й збожеволілій вщ ревнощів чоловік, Палау Бажанов помстітіся Мазепі.

Альо тоді Мазепі якімось дивом пощастило избежать смертельного «імпічменту». Его вороги досяжними прямо протилежних ефектів. Засліплені ненавистю, смороду належно чином не подбалі про докази. Цар наказав перевіріті донос, но Нічого підозрілого на гетьмана НЕ Було знайдено. За закінченні слідства донощікі були засуджені на страту. Мазепа намагався Врятувати життя Кочубею и попереду его про арешт, однак тієї отказался Прийняти порятунок Із рук свого заклятого ворога. Зрештою московський кат відрубав Обом ревнивця голови.

Іван Степанович Колединський-Мазепа належали до православного шляхетського роду, відомого з тисячу п'ятсот сорок чотири року, коли Українському шляхтичу Міколі Колединський польський король Жигмонт І подарували на условиях ВІЙСЬКОВОЇ служби село Мазепінці на річці Кам'янці (територія сучасної Київщини). Від назви цього родового гнізда Майбутній гетьман получил своє прізвісько. Двоюрідній дід Мазепи Федір брав активну участь у Повстань К. Косин-ського и С. Наливайка, за що БУВ Страчених поляками.

Точна дата народження Мазепи невідома. Заданими академіка М. Возняка17, це могло буті 20 березня 1 632 року. Мазепа здобув блискучії на ті часи освіту. ВІН БУВ Вихованця Києво-Могилянської академії, что пізніше Якийсь час звали Києво-мазепинського. Французький дипломат Фой де ля Невіль, якому довелося зустрічатіся з гетьманом, отмечает его досконале володіння латиною. Кроме латіні, гетьман говорів французькою, німецькою, татарська й російською.

Це свідчіть не так про Унікальні здібності Мазепи до Вивчення мов, як Про загальну високий рівень освіченості тодішньої старшини. Атмосфера в Українському суспільстві булу такою, что освіта козацької еліти булу поставлено на належно європейський рівень, через что Неодноразово вінікалі проблеми в малоосвіченіх московських служивих людей. Так, у +1667 году боярин Шереметьєв звертався до царя з таким слізнім послання: «Полковники и всяких чінів люди про Різні справи пишуть польським и латинську листом, ті ж гетьман Брюховецький. У нас, холопів твоїх, - немає перекладача ».

У тій годину невід'ємною частина освіти знатного українця були подорожі. Вважаю, что молода людина шляхетного походження винна подивитись світ, порівняті звичаї та порядки чужих народів з вітчізнянімі й Взагалі розшіріті свой Кругозір.

Мазепа много подорожував Європою, відвідав Францію, Нідерланди, Італію, Німеччіну. Цікаво, что у своєму Заповіті племін ник Мазепи А. Войнаровський, зокрема, вислови волю, щоб его син Станіслав «пройшов студії та подорожі в чужі країни».

За плечима Мазепи булу солідна придворна школа. ВІН віховувався як паж при дворі польського короля Яна-Казимира, відразу Опинившись у бурхливих вірі придворних інтріг, дуель І, Звичайно ж, галантно авантюр. Відомій на всю Європу ловелас, дуелянт, співає, автор лірічніх віршів и Досить популярних на тій годину пісень-шлягерів, ВІН змолоду віконував діпломатічні доручення польського короля. Одного разу вражені молодістю королівського посланця запоріжці даже відмовіліся вести переговори з «молокососом» [5, 121].

Шлях Мазепи до влади БУВ тернистим и звівістім. ВІН належали до тієї породи правітелів, якіх Н. Макіавеллі влучно визначили як «лисиці». У Народі про таких віверткіх и хитрих політіків говорять, что, Потрапивши піддощ, смороду здатні проходити между краплю. З цієї Особливості вітікалі як Сильні, так и слабкі Сторони гетьмана як правителя.

Мазепа БУВ пріродженім придворним ідіпломатом, но Ніяк НЕ воїном. Завдяк лісячій хітрості ВІН умів легко входити в Довіру до коронування и вплівовіх осіб. Польські Королі Август II и Станіслав Лещинський, что люто ненавіділі один одного, а такоже шведський король Карл XII и російський цар Петро І були в пріятельськіх стосунках Із Мазепою.

Вікорістовуючі свои діпломатічні здібності, Мазепа зумів стати з полонених запоріжцямі дорошенківця довіреною особою гетьмана Самойловича и течение семи років віховував его дітей. Мазепа безпосередно брав участь у підготовці змов проти І. Самойловича, зокрема подписал на него донос. Йому удалось заручітісь підтрімкою князя Голіціна - фаворита тодішньої правітелькі России царівні Софії, и за его помощью скинути гетьмана І. Самойловича. (Кажуть, що в цього ж боярина Мазепа купивши згоду Москви на заняття ним посади гетьмана за 10 тисяч карбованців.)

Мазепа захопів владу Шляхом перевороту, и самє ВІН Несе відповідальність за трагічну долю родини Самойловича. Уся вона разом Із колішнім гетьманом булу заарештована й заслана до Сібіру «удалекі городи на вічне поселення». Старший син Самойловича Григорій - Чернігівський полковник, за ті, что не дозволено колись місцевім москвофілам повісіті на міській ратуші російський герб на знак того, что Чернігів «є особиста власна їхньої царської велічності отчина», БУВ обезголовлення. Московський кат відрубав Йому голову, рубаючі разів зо три для більшої муки. А щоб молодий гетьманич и на ТІМ мире не знаючи Спок, ВІН БУВ обезголовлення без сповіді [6, 241].

Опинившись у Москві во время обострения конфлікту между Боярський угрупованнямі (прихильники царівні Софії) та Петром Олексійовічем (майбутнім Петром Великим), Мазепа скоро зорієнтувався І, зрадь свого колишня союзника князя Голіціна, перейшов на БІК молодого царя, легко завоювала его Довіру.

Ставши власником гетьманської булави, Вже на самому качана свого гетьманства Мазепа БУВ змушеній піті на значні поступки Москві. У так званні «Коломацькіх Стаття» 1687 року, зокрема, гетьман и старшина зобов'язували піклуватіся про зближені українців з Великоросії, особливо через змішані шлюб, для чого малоросійськім жителям дозволявся вільний перехіду московські міста.

За годину свого гетьманства Мазепа зарекомендував себе вірнім ставленик Москви.

Треба Сказати, что на Певної етапі союз Із Москвою БУВ дуже вігіднім для гетьмана, оскількі спріяв зміцненню режиму его особістої власти. Мазепа зміг завоюваті повну Довіру царя й тім самим убезпечів собі від доносів старшини в Москву (а Такі Спроба Неодноразово робіліся - відомо понад двадцять доносів на Мазепу). Цар відавав донощіків Мазепі, а тієї вже передаючи їх у руки катів. Маючі надійний тил у Москві, Мазепа МІГ НЕ боятися старшинському змов та других претендентів на Гетьманська булаву.

За міркамі того часу, Мазепа провівши доволі ефективна економічну політику, при цьом НЕ забуваючі й про самозбагачення. При Мазепі погліблюються процеси феодалізації українського Суспільства, зокрема відбувалося подалі зростання старшин-ськогоземлеволодіння. А найбагатшім землевласніком ставши сам гетьман. У его маєтках Працювало понад 120 тисяч залежних селян. Мазепа БУВ типів Українським олігархом, что будували своє благополуччя за рахунок народу. Але, як писав Поль Валері, «влада без зловжівань утрачає свою пріваблівість».

При цьом нельзя Сказати, что Мазепа не пріділяв Рамус соціальному захістові своих підданіх. ВІН Наживо низьку ЗАХОДІВ, спрямованостей на пом'якшення становища простих людей. Так, на Лівобережжі панщина булу обмежена двома днями на тиждень, буліліквідовані непопулярні в Народі оренди. Однакчерез свою, в цілому, простаршінську політику Мазепа БУВ вкрали нелюбимий пробачимо народом.

Багатства, что нагромадів Мазепа, давали Йому можлівість зайнятості меценатською діяльністю. Період его гетьманства золотими літерами вписаного до історії української культури під назв «Мазепинського бароко». Зовнішня політика Гетьманщини Йшла Цілком у фарватері Москви, и тому гетьман НЕ МІГ похвалітіся Якими-небудь значними зовнішньополітічнімі успіхамі. Спроба закріпітіся на Правобережжі, об'єднати розчленовану країну НЕ вдалася через Опір России, в інтересах якої Було Збереження дружніх отношений (зрозуміло, за рахунок України) з річчю Посполитою, у складі якої тоді булу Правобережна Україна.

Таким чином, Завдяк добрим стосунки Із російськім царем Мазепа змігдосягті тімчасової стабілізації на Лівобережній Україні.Головного его заслугою слід вважаті припиненням Громадянської Війни - «Руїни», что трівала з часу смерти Б. Хмельницького.

До того дня, коли в похідній табір російського царя Петра І принесли звістку про перехід Івана Мазепи на БІК шведського короля Карла XII, український гетьман досягнув значних висот у жітті. Понаддвадцять років ВІН БУВ дере особою в Україні, заслуживши приверженность з боку російського царя, про что наочно свідчать чісленні нагороди, прівілеї й титул Мазепи. У 1700 году ВІН одержує російський орден Андрія Первозванного, у 1702 году - польський орден Білого Орла. У 1707 году Мазепа став князем Священної римської імперії.

За ОБСЯГИ Владніл повноважень Мазепа БУВ справжнім «самодержцем Козацька», «малоросійськім королем». Даніель Дефо писав у Книзі про Петра І, что гетьман НЕ МАВ королівського титулу, но «він БУВ рівнім королю относительно власти, й в усякім відношенні БУВ Рівний, если завдань обставинні НЕ перевершував тодішнього польського короля Августа II».

І действительно, напрікінці свого гетьманства Іван Мазепа МАВ усе, что может только бажати людина: владу, багатство, славу, щастя в особістом жітті (любов вісімнадцятілітньої дівчини!). Що ж спонукало сімдесятісемілітнього старця різікнуті усім, чого ВІН досягнув Із такими Величезне зусилля й обміняті забезпечення старість на неспокійну та небезпечний частку Вигнанці? [3, 156].

Англійський посол у Москві Чарльз Вітворт вісловлював сумнів относительно того, что сімдесятілітній бездітній багатий гетьман, Який МАВ права монарха, перейшов на БІК Карла XII Із коріслівіх спонукані. Даже заклять ворог Мазепи О. Меньшиков БУВ змушеній Визнати, что гетьман «це вчинивши не для однієї своєї особи, но заради всієї України».

Чи можна вважаті Мазепу зрадником? Так. Тоді, коли ВІН вірою й правдою служив России. Альо его зрада НЕ булу позбавлено патріотичних спонукані. ВІН сподівався, что підкорити можна вберегтись Україну від остаточної загібелі.

2. Причини та Політичні умови Укладення союзу з Швецією

Коли гетьман Мазепа перейшов на БІК Карла XII, его вчинок БУВ актом державної зради з подивимось імперського права. «Зрада» Мазепи пролягав в ТІМ, что ВІН задумавши позбавіті російського самодержця права володіння Частина государевих земель в Україні. У 1723 году, маючі на увазі всю Історію взаємін России й України, Петро писав: «Понєже усім відомо, что від часу Богдана Хмельницького ... Ідо покійного Скоропадського всі гетьмани були зрадниками и Пожалуйста велосипеді бідство держава наше терпіла, а щонайпаче Мала Росія» .

Навівші ЦІ слова Петра, найвідомішій російський історик Є. Анісімов указує нате, что такий погляд узагалі характерний для імперського розуміння в России підданства різніх народів, что входили до складу імперії, як акту незмінного й вічного, усяк спроба Изменить Який розцінювалася імперською свідомістю та законодавством, Пожалуйста ее віддзеркалювало, як пряма державна зрада.

Далі цею дослідник Цілком справедливо Зазначає, что самодержавство розглядало гетьманів України XVI - XVII століть так само, як российских князів и бояр XV століття, а самє НЕ як васалів, а як «государевих холопів», тому вихід з підданства російського царя зі своєю землею БУВ , за російськім законодавством, злочином - «злодійством» и «зрадою».

Німецькому філософу Йоганну Готлібу Фіхте Належить віслів: «Горе тим народам, Чию Історію написали їхні поневолювачі». Донедавна історичні події епохи Гетьманщини вісвітлюваліся Виключно з подивимось загарбників України. Согласно з ЦІМ Подивимося, Мазепа - такий же зрадник українського народу, як и всі ті, хто коли-небудь насмілювався підняті прапор боротьбу за незалежність своєї Вітчизни.

Насправді ж Мазепа рятував свою країну від страшної небезпеки, что загрожувала їй з боку імперії-монстра. Бо ж Із приходом до влади Петра І в России встановівся по суті тоталітарній політичний режим [8, 142].

Петра І вважають великим реформатором России. Хоча насправді зроблений ним перелому жітті народу й країни слід Характеризувати як тоталітарну революцію згори. Дотепер над нами тяжіє стереотипне сприйняттів цієї суперечлівої історичної фігурі. Російська, а Згідно и радянська література, а Надто кіно (під особістом контролем Й. Сталіна), доклалися Чима зусіль, щоб создать позитивний образ Петра І, показавши его только як такого Собі реформатора-західніка, освіченого історічного діяча. Так утворівся героїчний ореол вокруг цієї фігурі.

Це булу людина Дійсно неабіякої ЕНЕРГІЇ, что маладосіть різнобічні Захоплення: «і мореплавець, и Тесля, и академік, и герой», а такоже стоматолог-зубодер (мішок з вірванімі ним зубами дотепер зберігається в Кунсткамері) и кат, что брав участь у нічніхдопітах та особисто Катувал свои жертви (среди них и рідного сина Олексія). ВІН особисто голива НЕ только бороди, но й Рубан голови.

До речі, обрізання борід Петром можна розцінюваті як глибока сімволічній акт. Відомо, что в древніх слов'ян гоління бороди пов'язувалося з навертанням у рабство. Тому в Давній Русі бороди вільніх людей на законодавчий Рівні захищали від такого безчестя [5, 221].

Сенс Усього життя Петра І пролягав у будівництві імперії, и самє на втілення цієї Ідеї булу спрямована вся его Бурхливий енергія. Головного напрямком агресівної зовнішньої політики Россі Було завоювання віходів до Балтійського та Чорного морів. При цьом Захоплення чужих територій слід Було розуміті як засіб захисту власної территории. Однако реалізація загарбніцькіх планів булу Неможливо без модернізації середньовічного Московского царства. З цією метою, як писав російський філософ и богослов Г. Флоровській, цар Петро заснував «поліцейську державу». ВІН БУВ одержимий тоталітарною ідеєю «побудуваті й« регулярно укласті »все життя країни й народу, все життя шкірного окремий обиватель заради его власної та заради Загальної корісті».

Якпісав Є. Анісімов, «самодержавної правления вході реформ Петра різко підсілілося, Набуль елементів тоталітаризму. Імперська політика много в чім відтворювала РІСД внутрішнього ладу, Заснований на кріпосному праві, рабських менталітеті, ПОВНЕ безправ'ї станів, воєнізації й бюрократізації ».

Як и его попередники Іван Грозний, Петро Великий ВІВ безжалісну боротьбу з Боярський олігархамі та з церквою. У1718 году цар заснував Святішій Всеросійській Урядуючій Синод вместо колишня Патріаршого правления, Пожалуйста разом Із Патріархом Було Скасований. Головою церкви ставав сам цар. На чолі Синоду з тисяча сімсот двадцять два року стояв обер-прокурор, особа світська, яка булу «оком государевим» над усіма духовними справами. Петро не довіряв духовенству, а тому в 1721 году ВСТАНОВИВ над ним поліцейський нагляд - інститут так званні інквізіторів. Обер-прокурору Синоду підпорядковувався й доповідав протоінквізітор, а тому були підпорядковані провінціал-інквізіторі, а Вже Їм - сонм рядових інквізіторів. Духовенство превращается в чіновніків, «служивий клас».

У1722 году Петро І видав указ, Яким попам настановлялося доносіті про сповіді. Обов'язок доносіті на підозріліх у селі посіяв розклад та епідемію доносів у середовіщі духовенства.

Петро заснував при своєму дворі скандальну пародію на святішій Синод - «сумасброднєйшій, всеплутєйшій и всещутєйшій собор» и на ньом богохульно вісміював духовенство. «Собор» цею винен БУВ славити Бахуса пітієм непомірнім. ВІН складався з п'яниць, что вітворялі Такі РЕЧІ, про Які не заведені писати. Чи не відставав від них и сам цар. Письменник Олексій Толстой стверджував, что Петро І знав матірній віслів, Який складався Із 161 слова! Ще при жітті Петро І БУВ прозваний своим народом «Антихристом».

У ситуации геополітічного суперніцтва Росія Почаїв запекла спроба наздогнаті Європу. Ціна «Великого Стрибки» России в напрямку Європи булу такою.

За підрахункамі російського історика Павла Мілюкова, населення імперії за годину правления «царя-реформатора» скороти на третина. Если судити НЕ з абсолютних цифр, а за процентними співвідношенням жертв Петровського реформ до загально числа населення імперії, то в народовбівстві Петро Великий перевершив самого Сталіна, такоже відомого серійного вбивцю. Альо в імперіях крітерієм державної велічі всегда булу Кількість загублених Людський душ.

Завжди дівували зворушліво-ніжна любов російського народу до таких тіранів-душогубів, як Іван Васильович Грозний, Петро Великий, Ленін, Сталін. Повага до ціх «хіжаків, білувальніків людського м'яса» (М. Волошин) Належить до загадок російської душі.

«Мідний вершник», під копита которого стікала кров'ю й українська земля, посідає Цілком особливе місце в галереї российских царів и генсеків.

Таким чином, Стратегічні національні Інтереси України діктувалі Мазепі необходимость розріву с Россией. Занадто Вже незавидна роль у Петровський Перетворення відводілася Україні.

Ее теріторію Петро розглядав як плацдарм, трамплін для Стрибки России в Європу, Україна булу покликали буті Джерелом ресурсов для Посилення військово-Політичної могутності імперії. Внаслідок цього союз України с Россией оказался для України Економічно невігіднім. Керуючий інтересами розвитку Нових российских економічних центрів и портів, Петро І у +1701 году видав указ, согласно з Яким український експорт повинен БУВ йти в Європу через ... Архангельський, тобто товари з Гетьманщини та патенти Було спершись везти через Москву до Білого моря, а Вже потім, вокруг Скандінавії, - в Англію, Німеччіну та інші західноєвропейські країни.

Населення України активно вікорістовувалося як Гарматна м'ясо в чисельності загарбніцькіх війнах імперії. З 1703 року Петро І віношував плани ліквідації козацтва Шляхом его превращение на регулярні солдатські полки. Вольтер розповідає про цею епізод так: «Государ [Петро], пріймаючі Мазепу, предложили Йому завести в себе в Малоросії Такі Самі порядки, что й у России». З відмовою Мазепи поспріяті втіленню ціх планів у життя пов'язана его особиста образа на Петра І. Власне, ВІН сам не пріховував цього: «Початок Загальна недуга наших пізнав я на самому Собі. Аджея вам відомо, что за відмову мою в задум его, убівчіх для Нашої Вітчизни, бив мене по щоках ... »[1, 100].

У політіці Особисті образи за кривду могут відіграті роль детонатора. Згадаймо Б. Хмельницького чи нашого сучасника Дж. М. Дудаєва! Типові історичні приклади, коли під Вплив особістом образ Цілком лояльний підданій превращается в затято революціонера.

А тут ще доля у Північній війні важкий тягара лягла на Україну. Марно Петро І наказувано своим полкам, щоб Україну проходили «скромно, чи не завдаючі ніякіх кривд мешканцям и руйнування малоросійського краю під побоюванням нашого гніву й страта». На Україні ж московські війська, пише закордонний дослідник Л. Р Левіттер, «своими грабежами, підпалюваннямі, побоями й насильством нагадувалі скоріше каральну експедіцію, чем союзних армію». Последнего краплю стало критичним, почти безвіхідне становище, в якому опинилась Україна после вступления шведської армії на ее теріторію. А тут Петро І, по суті, кідає напрізволяще свого союзника: Мовляв, обороняйся як можеш.

Непідробній трагізм відчувається в словах, что їх сказавши Мазепа в промові перед Козацька військом: «Ми стоїмо, браття, между двома Безодня, Які Готові нас пожерті, Якщо не оберемо шляху для себе надійного, щоб їх обійті. Монархи, что воюють между собою, так розлючені один на одного, что підвладні Їм народи терпілі, терплять уже і ще перетерплять безодню зла невімірну, а ми между ними як точка чи ціль Усього нещастя ».

Чому ж Із ціх двох «безодень», что загрожують поглінуті Україну, гетьман звертаючись самє Шведська? Якими міркуваннямі керувався Мазепа при візначенні орієнтації на Швецію?

Російські Історики Д. Зенін и К. Смирнов стверджують, что насправді Петро БУВ узурпатором російського трону, тоді як закон російськім царем БУВ Карл! Смороду посілаються на пункти Російсько-шведськіхдоговорів 1609,1613 и тисячі шістсот шістьдесят один років, согласно з Якими у разі смерти російського царя самє шведський монарх повинен посісті его місце. Законного государя Іван V помер у віці тридцяти років (1666-1696), що не залишилось Заповіту. Таким чином, таємне підґрунтя Північної Війни сортаменту й пролягав в тому, что Петро БУВ самозваним царем, Який узурпував російський престол [7, 334].

Если дива на Цю позицию, то формально Мазепа Взагалі НЕ вчинив ніякої зради, оскількі перейшов на БІК легітімного російського монарха - Карла.Але, зрозуміло, імовірніше за все, Підстави для Вибори Мазепи були інші. По-перше, на тій годину Швеція булу однією Із найвелічнішіх Військових держав Європи. Як і друга, много значила й традиційна україно-шведська дружба. За суті, Мазепа продовжував політику своих попередніків - Б. Хмельницького та І. Виговського.

Свій союз Із Швецією (1708) Мазепа Уклав на таких условиях: 1. Перехід України під протекцію шведського короля. 2. нейтралітет українських войск у Російсько-шведській війні. Козацькі війська повінні були стояти в належно місцях и захіщаті только свою Вітчизну. Для всіх воюючи войск Україна могла віставляті за плату провіант и фураж у кількостях, можливо без власного розорення (Мазепа БУВ ощадливості хазяїн и дбав про благополуччя свого краю!) 3. При Майбутнього пріміренні всех воюючи держав Україна ставала Незалежною державою. Гарантії ее безпеки ПОГОДИЛИСЯ дати Мазепі Франція та Німеччина.

Таким чином, цею українсько-шведський договір є собою свого роду шедевр дипломатичного мистецтва. Хоча Україна вимушено й ставала театром Війни, хитрий лис усе повернувши таким чином, что вона только надавала свою теріторію для бойовий Дій, на Якій, немов два гладіаторі на Арені Колізею, повінні були зійтіся у двобої шведський король и російський цар.

Віходячі з договором, Швеція винна булу боротися за незалежність України ... без участия самих українців! Причем шведи ще й брали на себе зобов'язання платіті готівкою за необхідне Їм продовольство та фураж.

Альо чого Ніяк НЕ МІГ Передбачити гетьман, так це того, что московський цар поведе в Україні як Справжній варвар, Який відкінув усілякі правила цивілізованої Війни. «Історія Русів» дает Кривава-Сонячно образ тих часів, что настали для України, розкріває діявольську механіку підкорення ее імперською властью. Упадають в око аналогії между Полтавська Епоха та епох комуністічного настане на Україну. Аналогії, что свідчать про незмінність методів побудова імперії.

Петро Ірозв'язав Справжня ідеологічну войну против мазепинців, спрямованостей на розпалення ворожнечі Всередині українського Суспільства и самперед релігійніх суперечностей. Тільки-но Петро І довідався про «зраду» гетьмана Мазепи, ВІН видав МАНІФЕСТ до українського народу, в якому между іншім Було сказано: «ніякий народ під сонцем такими свободами й прівілея ми и легкістю похвалітіся НЕ може, як з Нашої Царської Велічності мілості - народ малоросійській ».

(У зв'язку з ЦІМ можна нагадаті, як у самому розпалі Кривава чищені 30-хроківужеXX ст. Співалося: «Я іншої такої країни не знаю, де так вільно дихає людина». Або сталінське заклинання: «Жити стало краще, жити стало веселіше ».) [7, 384].

Варварські методи Війни, Які імперія вікорістовувала на территории України, містілі й тактику спаленої землі. Например, Одразу ж после переходу Мазепи на БІК шведів Петро І наказав палити поля старшини, щоб Карл XII не зміг отріматі продовольство.

Серед причин поразка шведів під Полтавою можна виокремити такий фактор, як почти п'ятіразова перевага російської армії.

А ще чималий роль відіграв невтрімній авантюризм Карла XII. Цей молодий, самовпевненій полководець, Який в усьому намагався буті подібним до Олександра Македонський, з дитинства відрізнявся упертістю, гідною Краще! Застосування. Про нього розповідають, что одного разу ВІН, розгнівавшісь, что перед ним не відчінілі двері, розігнався, вдарив у них головою й впавши, Втрата свідомість. ВІН действительно віправдовував своє прізвісько «Король - Залізна голова». Его впертість и хоробрість межувалі з нерозсудлівістю.

Безумовно авантюрою булу его спроба взяти Полтаву без допомоги важкої артілерії. Кроме того, напередодні битви відбулася нещасліва нічна сутичка, під час якої Карл БУВ Важко поранений у ногу: куля роздробі Йому гомілку. Тому Йому довелося Керувати своими військамі, сидячі в качалці: в одній руці в него БУВ пістоль, у второй - шпага, и так ВІН як МІГ підбадьорював своих солдат.

На світанку 27 червня 1709 року Карл повів війська на російські позіції. Жартома ВІН говорів солдатам, что смороду йдут обідаті в російський табір. Бій, однак, БУВ дуже жорстокий и кровопролитних. Якоїсь миті здали, что шведи здолають Петра, но коли Гарматна ядром розбили гойдалку, на Якій носили Карла, шведи начали тікаті. Марно шведський король вола до них: «Шведи! Шведи! »- его ніхто НЕ слухав. Підчас утечі кілька разів ноші упускали. Про 11 годіні ранку бой Закінчився. На полі битви лежало понад дев'ять тисяч убитих шведів и почти вдвічі больше росіян. Близько дев'ятнадцятий тисяч Шведська солдат здався в полон. Карлові з Мазепою пощастило дерло переправітіся через Дніпро и сховатіся в Туреччині.

Фатально роль для Мазепи відігралі его Власні Політичні прорахункі. Например, ВІН НЕ скорістався Зручне моментом для виступа в союзі Із Семеном Палієм - душею й організатором козацтва правобережної України. Палій розраховував на союз Із шведами та їхнімі польськими прібічнікамі - князями Любомірськімі. У квітні 1704 року Мазепа з військом з'явився на Правобережжі. Цей Прихід гетьмана на Правобережній Україну Палій Вважаю моментом Воз'єднання всієї України під булавою Мазепи. Однако тоді Прийняття з рук Палія власти над Правобережною Україною означало би Відкрите противостояние Москві, якові влаштовувалі існуючі кордони. У 1704 году Мазепа й не думав про розрив Із Москвою. Тому цією Єдиною для себе можлівістю очоліті народний рух на Правобережній Україні ВІН НЕ скорістався [2, 82].

А можлівість булу насгіравді унікальною. Петро І у цею годину загрузнув під стінамі Нарви, потенційній союзник Мазепи Карл XII перебував поруч, у Польщі, й під его лещата польським королем звертаючись Станіслава Лещинська - «маріонетку» шведів. Мазепа ж и не думав про розрив Із Москвою, підступно заманив Палія до свого табору, заарештувала его як шведського агента и відправів у Москву, звідки того потім заслали до Сібіру. Так Палій Із вірного союзника ставши лютим ворогом Мазепи. Це булу Величезна помилка Мазепи, что потім відгукнулася Йому під Полтавою.

Кроме того, гетьман зніщів людей, Які могли бі Із ним іти проти імперії. Страта вплівовіх на Гетьманщіні Кочубея та Іскри внесла розкол у ряди старшини. їхня смерть відштовхнула від Мазепи декого з козацьких самостійників, среди якіх и Чернігівського полковника Павла Полуботка ( «іншого Мазепу», за словами Петра І).

Мазепа БУВ за своєю натурою придворним. Можливо, й вік давав про себе знати. На жаль, у найрішучішій момент гетьману забракло бійцівськіх якости. У ситуации, что тоді склалось, Було не Досить буті лисом. Належало буті ще й лівому, щоб учинити Гідний Опір Петрові та перетягнуті на свой БІК старшину, яка вага. Мазепа ж явно почував себе невпевнено в роли революціонера. Кроме того, напевно, до останнього моменту ВІН НЕ втрачав надії на примирення Із Петром.

Війська Мазепи підчас битви перебувалі в обозі. Смороду Унікал боротися з військамі Петра І дотрімуваліся суворого нейтралітету, обумовлених Мазепою в договорі Із шведського королем и Оголошення в его деклараціях по всій Україні. Річ у ТІМ, что Мазепа, будучи глибоким побожність християнин, шановні смертної гріхом проліваті кров своих земляків та одновірців и дотрімувався цього з рішучою твердістю, що не схіляючісь на жодні Переконаний. І тому ніхто не довівши, что мазепінці були прічетнімі до убийства хоча б одного росіяніна.

Чому ж населення Малоросії НЕ підтрімало Мазепу та его прібічніків?

В очах населення Виступ Мазепи виглядаю як старшинському змов. Звісно, ​​что олігархи НЕ віклікалі Співчуття з боку простолюдінів. У свою черга, Мазепа та его соратники, здається, чи не відчувалі необхідності в масовій підтрімці їхньої різікованої справи. (Звідсі Відверто Слабкий ідеологічна підготовка повстання).

Кроме того, Взагалі для європейськіх арістократів того часу, что боролися з тіранією, булу характерною ставка на Іноземні держави. Рішення Мазепи прієднатіся до шведського короля Фактично прізвело до розкол козацького війська на старшину й рядові козацтво. А Реакція розколоти Суспільства булу, загаль, передбачуваності. Це булу звичайна Реакція дезорієнтованої масі - байдуже пасівність и зрадництво. Як тут не прігадаті Розповідь Геродота про поведение кіммерійців перед загроза Скіфської небезпеки? [4, 306].

Вступ шведів у Малоросії зовсім НЕ БУВ схожий на ворожу навалу. Шведи Нічого в обівателів НЕ Вимагаю й не забирали, а що нужно - купували за готівку.

Незважаючі на ті что, На Відміну Від московських войск, шведські війська не чинили насильства та грабежів, населення Почаїв проти них Партизанська войну. Інакше Кажучи, ми маємо дело з проявити типового релігійного фундаменталізму.

Як сообщает автор «Історії Русів», народ тутешній БУВ подібний тоді до диких американских індіанців. Народ, віходячі з укріттів своих, дівувався сміренності шведів, но за ті, что смороду розмовляю между собою незрозумілою мовою та зовсім НЕ хрестилися, вважаю їх за нехрістів и невірніх, а Побачивши, что смороду їдять у п'ятницю молоко й м'ясо, решил, что смороду безбожні бусурмани, и вбивали їх усюди, де только малими партіями й поодінці найти МІГ, а іноді забирав їху сповнений и перепроваджував до Государя, за що давали Йому плату, спершись грошима по кілька карбованців, а потім - по чарці горілки з вдячністю: «Спасібо, хахльонок!».

Тому від питання «Кого зрадив гетьман Мазепа?» Давно настав час перейти до РОЗГЛЯДУ питання «Хто зрадив гетьмана Мазепу?».

Вище Вже йшлось про генерального суддю В. Кочубея та Полтавського полковника І. Іскру, Які з особістом мотівів донесли на Мазепу. Заплямував своє имя й прилуцький полковник Ніс, Який зрадив героїчніх Захисників Батурина. ВІН показавши уразливостей місце в обороні гетьманської столице. Полонених старшину та всех беззбройніх міщан, Які були у своих Будинки і ніякої участия в задум Мазепи не брали, Меншиков, Який керували облогу, покаравши убити усіх до одного, що не помілувавші ні жінок, ні старих, ні даже немовлят.

Як же Петро подякував зрадником за їхню самовідданість?

3. «Помста Петра» за «зраду» Мазепи

В «Історії Русів» розповідається про ті, як после перемоги під Полтавою цар Зробив Великі мілості полонених шведів. ВІН нагородив российских генералів, офіцерів, видав підвіщену платних рядів. Одні только малоросіяні лишилися в презірстві, тобто без нагороди й подяка, хоча смороду у зніщенні Шведська войск найбільше за всех показали запопадлівість и старання. Усе це Було забуть, й смороду лишилися без винагороди и шанування, словом, «віддалі Їм злом за благо й ненависті за любов».

Для залякування населення імперія задіяла могутній апарат репресій. Безпощадній терор МАВ на меті зломіті Опір українців. Причем, репресії проти відкритих ворогів - мазепинців Почаїв ще до Полтавської битви. Йдет про знищення Меншиковим Батурина - гетьманської столице. За данімі Британського посла в России Чарльза Вітворта, тоді в Батуріні Було зарізано Шість тисяч чоловік, на вік и стати уваги не звертали. Батуринська трагедія завершилася пожежа. Місто Було з усіх кінців підпалене й перетворенням на згаріще. Така ж доля спіткала більшу часть України. Загони Царське війська, роз'їжджаючі по Україні, палили и грабувалі всі житла без вінятку.

Розповідають, что Мазепа перед самою смертю покаравши подати Йому скрінькуз паперами й спаливши їх, сказавши прісутнім: «Нехай сам я буду нещаслівій, а не ті чісленні патріоти, про якіх вороги мої не гадали чи думати НЕ наважувалісь: но частка жорстока все зруйнувалося на невідомий кінець! »[1, 105].

Якже трагічно помілявся великий гетьман относительно діявольської вінахідлівості слуг імперії. «Коли, - пише автор« Історії Русів », - треба Було ліквідуваті таких мазепинців, провини якіх ніякімі способами нельзя Було довести, їх покарали за ордінарні« шкідніцтва », а самє: що в тих вівці и барани Дорогоцінні, якіх цар роздав БУВ на Утримання в Україні, поздіхалі від недбалості та злих намірів, тихий мазепинців, что не про баранів думали, лишь про політику - «про свои Сейму й вибори».

Цей привід Надто Вже нагадує Політичні процеси над «шкіднікамі» в 30-х рокахXX століття.У XVIIІ столітті хохлів-саботажніків карали за знищення Царське баранів, а в XX столітті - за поломку сталінськіх тракторів.

Во время допиту полуботківців ставить трагікомічній епізод. Генерального писаря Савича в Таємній канцелярії сам Петро живити: «Чи знав ВІН про злий Намір товаришів его та земляків, Які душили баранів», а ВІН відповідав Із звичних малоросійською ввічлівістю: «Не скажу Вашеці!». За ЦІ слова его засудили на катування. На щастя Савича, канцелярист Володьковській, Який чека своєї Черги, заявивши Петрові, что слова Савича «Не скажу Вашеці!» Не означають упертості чи навмісного заперечуваного, а означають смороду ввічліве: «Не можу Сказати Вашій Велічності» чи «Не знаю». Цар Зупини катування Савича, но пославши у Малоросії спеціального чиновника довідатіся, чи Дійсно так говорять у Малоросії. Ця філологічна експертиза коштувала Скарбниці сімдесят карбованців, Які з катованого Савича й були стягнені.

Взагалі, в часи правления Петра Великого Таємна канцелярія працювала, так би мовити, «на повну котушки». Так, у Лебедіні були проведені Масові Страті українців, запідозреніх у зраді. Звірства «Царське КДБ», за свідченням автора «Історії Русів», віклікалі шок. Багатьох старшин и козаків, якіх запідозрілі в сімпатіяхдо Мазепи через ті, что смороду НЕ з'явилися на Загальні збори для віборів нового гетьмана, вітягувалі прямо з будинків и віддавалі на тортура в містечку Лебедин около Ахтирка. Провина їхня встановлювали відповідно до їхніх Визнання, адля Визнання надійнім засоби були катування, что їх вели з усією акуратністю й відповідно до Соборної уложення, тобто ступі-нями й по черзі: канчуками, батогом и розжаренімзалізом, и тела від того кіпілі, шкварки и здіймаліся .

Тих, хто пройшов одні тортура, піддавалі іншім. Жертву Звичайно колесувалі або четвертувалі. А забавою вважаю вішаті та голови рубати. У такий способ Було Страча около дев'ятісот чоловік (місце їхнього поховання в Лебедіні тепер відоме підназвою «Гетьманці»). А щоб замучені козаки НЕ малі Спок й на ТІМ мире, їх посмертно відлучілі від церкви.

У тій же «Історії Русів» читаємо, як частина українського війська булу послана в Роменщини для того, щоб покараті українське населення, Пожалуйста співчувало шведам: «Похід на Роменщини МАВ на меті віпробуваті, як на пробному камені, Вірність и старанність войск малоросійських», доручили Їм каїнову роботу. «І ЦІ війська, немов збожеволілі, Із замруженімі очима й Із скам'янілім серцем: різалі свою ж таки безневинного братію».

Французький посол доповідав у Париж: «Україна залита кров'ю, зруйнована грабежами и представляет Скрізь страшну картину варварства переможців». Варварські методи БОРОТЬБИ проти мазепінської Політичної еміграції - ще одна ганебна сторінка російського самодержавства.

У 1710 году гетьманом БУВ избран Пилип Орлик (1672 - 1742), спадкоємець чеського баронського роду, частина которого в XV столітті жила в Польщі, а Інша частина - в Пруссії. У 1702 году Орлик БУВ Генеральним писарем при Гетьмані Мазепі. Відомій ВІН кож як автор двох поетичний збірок. Его сінГрігорій ставши генералом французької армії, членом Таємної ради короля Людовіка XV з приводу его смерти сам Людовік XV вислови Співчуття вдові. Центральний аеропорт французької столице Орлі назв так тому, что розташованій на місці колишня маєтку Орліків.

Кошовий Запорізької Січі Кость Гордієнко та старшина підпісалі з Орликом документ, відомій як Бендерська Конституція (або Пакти й Конституція прав и вольностей Війська Запорізького), что БУВ учет 10 квітня 1710 року.

СКОРОЧЕННЯ текст Конституції, підготовленій Орликом, Войнаровська и Грігорієм Герцик Латинська мовою, БУВ знайденій у Бібліотеці-Архіві замку Дентевіль (Східна Франція), Який належали дружіні Г. Орлика. Цім документом установлювалася Конституційна Гетьманська монархія.

Избран козаками-Вигнанці гетьманом после смерти Мазепи, Пилип Орлик понад тридцять років намагався добиться незалежності України с помощью Швеции, Оттоманської Порти, Криму, Польщі, Членів Ганноверської ліги Франции, Голландії й Данії. Мазепінці ВСТАНОВИВ контакти з Буджацькою та Кубанська ордою, Донська козаками, башкирами, Казанська й астраханськімі татарами.

Хоча діяльність Орлика та Мазепинського емігрантів не принесла Волі Україні, самє его активні діпломатічні зусилля заставил уряд России Проводити більш помірковану політику на Гетьманщіні. З Іншого боку, Активність української еміграції спонукала російський уряд Відкрити сезон полювання на ее керівніків. Спершись імперія помста родинам емігрантів, что залиша в Україні. (Хіба НЕ схожими методами корістуваліся сталінські Сатрапі з катівень НКВД? Смороду так само вірізнялі окрему категорію - дітей и дружин ворогів народу.) Рідних и близьким заарештовувалі й кидали до в'язниць. Тих емігрантів, хто НЕ піддавався на умовляння, Петро І вікрадав з територій чужих держав, нехтуючі нормами МІЖНАРОДНОГО права. Так, у 1716 году БУВ Викрадення Із Гамбургу племіннік Мазепи Андрій Войнаровський, что вважався головного суперники П. Орлика в суперечці за спадщину Мазепи. Нізові козаки підтрімалі кандидатуру Андрія Войнаровська. Альо тієї Чомусь передумав.

Войнаровський БУВ Надзвичайно колоритно особістістю. Мав блискучії освіту й БУВ вхожим у вищє суспільство європейської знаті. Так, Войнаровський дружити Із блискучії графині Аврори Кенігсмарк, у велікосвітському салоні якої збірався весь цвіт тодішньої європейської арістократії [6, 501].

Спецоперацією з Викрадення Войнаровська керували Румянцев, тієї самий, Який до цього за наказом царя викрав его сина - царевича Олексія. Войнаровська Схопи й перевезли в Російське видання консульство.

Гамбурзькій магістрат БУВ невімовно обраних такими нахабно діямі агентів російського царя на территории вільного міста. Спалахнув гучній міжнародний скандал. Щоб загасіті его, царські представник були змушені обіцяті Войнаровська, что при поверненні в Україну его амністують. Войнаровський повірів. Однако БУВ жорстокі обдурити. ВІН провів сім років у страшній Петропавлівській фортеці й загінув у ее казематах. Мученіцька частка племінніка Мазепи надіхнула поета-декабриста К. Рилєєва на создание поеми «Войнаровський». Така ж доля спіткала й наказного Полтавського полковника Григорія Герцика, Який живий у Варшаві під чужим ім'ям.

Російські агенти прагнулі «зрушіті землю й небо», щоб схопіті батьківщину Пилипа Орлика, а за его сина Григорія давали золотом Вагу его голови.

(Багата чого з методів Петра І потім перейшло в практику радянського тоталітарного режиму. У 20-30-х роках XX століття Закордонний Особливий центр НКВД провів серію терористичний акцій за кордоном, у ході якіх були вікрадені й убіті Політичні противники Радянської влади та Особисті вороги Й . Сталіна: отаман Дутов, генерал Кутепов, Енвер-паша, Л. Троцький.)

Більш слухнянім українцям дісталося Почесне правона ударну працю на славу імперії. Тільки за останні п'ять років свого життя Петро Залуччя до різноманітніх будівельних робіт сто п'ятдесят тисяч українців. Розкішна столиця імперії на Неві, что будували в північніх болотах у 1721-1725 роках, стала могилою для понад двадцяти тисяч козаків.

Разом Із представник других народів українці гінулі від вологості, віснажлівої праці й холоду на будівництві каналів: Волго-Донського, Ладозького та Біломорського (ЦІ ж грандіозні будівництва свого часу завершував Й. Сталін). І НЕ Було Ніякого перебільшення, коли Т. Шевченко писав, что Петро Великий "поставивши столицю на їх трупах катованіх».

Завойовник квапівся закріпіті військово-політічну победу типів колонізаторськімі методами. До 1708 року даже Росіяни, Не кажучи Вже про іноземців, які не малі права без Дозволу гетьманської адміністрації СЕЛІТА в Україні.

После придушенням Петром І виступа українців під проводом Івана Мазепи СтрімКо растет чісельність росіян в Україні. За підрахункамі харківського історика В. Скляра, за 1719-1897 роки їхня Кількість збільшілася в п'ятдесят два рази, тоді якукра-їнців только в Чотири рази. ЦІ демографічні Зміни на Користь Завойовника підкріплюваліся процесом русіфікації, початок якому БУВ покладених самє в Петровські часи. Петро І політику русіфікації оформивши у систему. Дерло ж русіфікаторськім документом может вважатіся МАНІФЕСТ царя Олексія Михайловича «Най-тіхішого», батька Петра І, про угоду з Б. Хмельницьким, в якому українцям давали таку вказівку: «Поділ Із поляками створіть як вірою, так и чином; хохли, что у вас на головах, постріжіть »[3, 224].

Такою булу кара для всієї нації за малодушність, виявлення ее елітою та народом у вірішальній момент, коли БУВ найунікаль-нішій історичний шанс реалізуваті європейський вибір України. У 1709 году, коли населення поставили перед Вибори - Європа чи Євразія, простий народ через ненависть до старшини й гетьмана Зробив вибір на Користь імперії и на Двісті з лишком років попал под ее залізну п'яту.

Таким чином, Наслідки поразка мазепинців під Полтавою були справжнім шоком для України. День битви під Полтавою Варто Було б оголосіті днем ​​национальной жалоби. Ми й дотепер відчуваємо Наслідки полтавської «вікторії» Петра.

Спроба звільнітіся з-під влади імперії с помощью Заходу, но без мобілізації зусіль усієї нації булу Невдалий. После цієї битви ліквідація козацької арістократічної РЕСПУБЛІКИ стала харчування й годині.

Головний урок старшінської революції 1709 року Полягає в ТІМ, что булу ще раз продемонструвати самоцінність национальной свободи й державної незалежності - Ідей, Які нельзя вімірюваті жодними матеріальнімі благами, бо, як помітив Сомерсет Моем, люди, Які ставлять особистий матеріальний добробут вищє за волю свого народу, втратять НЕ только свободу, но й Самі ЦІ матеріальні блага.

Народ, Який заради «ласощів Нещасний» зрікається прав свого політічного первородства, пріреченій на ті, щоб буті м'ясом на бенкеті історії. Если ми забудемо Цю прописну істіну, Україну может очікуваті новий, ще більш кривавий погром з боку наступніків Петра. Необхідна духовна консолідація українського Суспільства вокруг своєї национальной еліти в Критичні моменти национальной історії.

Як казав соратник Ю. Пілсудського в борьбе за незалежність Польщі генерал Е. Ридз-Сміглі, патріот має право рятуваті Батьківщину даже проти Волі більшості ее населення, особливо, если ця більшість настолько розбещена, что розгубіла НЕ лишь останні рештки национальной гідності, но й елементарно почуття самозбереження [8, 210].

Мазепа став символом самостійництва, державницьких устремлінь українського народу, ВІН органічно впісується в традіцію національно-візвольної БОРОТЬБИ. Як символ ВІН БУВ и залішається для імперії довічнім нагадуванням про смерть. Як стверджував М. Костомаров, «у глібінідуші шкірного українця живе Мазепа». Щоправда, великий російський та український історик розглядав Мазепу як «злощасного зрадник», но по суті з его суджень может Погодитись як «українофіл», такі «українофоб», вкладаючі в него КОЖЕН своє.


Висновки

Отже, у даного науково-дослідному завданні я намагались вернуться до тих історічніх аргументів, Які показують нам Мазепу як спадкоємця попередньої державної Політичної традиції, як людину, яка шукала альтернативного шляху для України и ее решение базувалося на підставі попередня історічного досвіду.

На мою думку, Ближче за всех до розуміння Мазепи наблізівся український публіцист Дмитро Донцов. За его словами, гетьман є «трагічною фігурою нашого ренесансу», Яскравий особістістю, великою в добрі й злі, и в ТІМ, «як ВІН НЕ задовольнівся ласкою и благодіяннямі царя, и« зрадив »его, як ВІН НЕ задовольнівся дочірньою любов'ю хрещеніці, а лишь Хотів ее «вуст кораловий», як ВІН <...> и в 70-літньому віці зберіг вогонь и Блиск молодості в очах, и як ВІН впавши жертвою апатії стомленої країни своєї ... »


Список використаних джерел

1. Борщак І. Мазепа. Орлик. Войнаровський. Історичні есе. - Львів .: "Червона калина", 1991. - 255 с.

2.Борщак І., Мартель Р. Іван Мазепа: Життя і Порив великого гетьмана / Автор. пер. з франц. М.Рудніцького. - Київ: Вид-во СП "Свенас", 1991. - 136 с.

3. Крупніцькій Б. Гетьман Мазепа та його доба. - К .: Видавництво "Україна", 2003. - 240 с .: іл.

4. Павленко С. Іван Мазепа як Будівничий української культури. - К .: Від.дім "КМ Академія", 2005. - 304 с.

5. Павленко С. Іван Мазепа. - К .: Відавнічій Дім "Альтернативи", 2003. - 416 с .: іл.

6. Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. - К .: Вид. дім "КМ Академія", 2004. - 602 с.

7. Радішевський Р., Свербигуз В. Іван Мазепа в сарматсько-роксоланському вімірі високого бароко. - К .: Видавничий центр "Просвіта", 2006. - 551 с.

8. Субтельний О. Мазепінці. Український сепаратизм на качана XVIII ст. - К .: Либідь, 1994. - 240 с.