Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Реформація в Швейцарии





Скачати 18.17 Kb.
Дата конвертації14.09.2018
Розмір18.17 Kb.
Типреферат

Реферат на тему:

Реформація в Швейцарии. католицька Реакція

план

1. Передумови Реформації в Швейцарии.

2. Ульріх Цвінглі.

3. Кальвіністська Реформація.

4. Контрреформація.


У різніх странах Реформація набувала різніх форм в залежності від характеру и конкретних умов. Реформаціійні ж течії в Швейцарии малі загальне значення для розвитку реформаційного руху в Европе. У Швейцарии зародилися напрями, пов'язані з Цвінглі и нашли грунт для розвитку вчення Кальвіна. ЦІ вчення більш послідовно, чем лютеранство, вислови буржуазних Сутність реформації.

Для розуміння причин, чому Швейцарія стала місцем, де ширше Реформація, треба згадаті ее Особливості. Це - Гірська країна. Ее населення могло Довго зберігаті общинний побут. Через альпійські перевали Швейцарія булу пов'язана з італійською торгівлею.

Ядром Швейцарського союзу стали три гірськіх лісовіх кантони - Швіц, Урі, Унтервальден. З ХІІІ ст. смороду Тримай ключі від Сен-Готардського перевалу, Який зв'язував Італію з іншімі країнамі Європи. Габсбурги малі в ціх 3-х Катона своих управітелів - фогтів и Великі земельні володіння.

Місцеве населення зуміло відстояті свою незалежність. Великі міста - Цюріх и Женева стали центрами, звідки пошірювалась Реформація. У 1 291 р. Кантоні Швіц, Урі, Унтервальден постелили между собою угоду для БОРОТЬБИ проти Габсбургів. Інші області теж піднялісь на боротьбу. У тисячу триста тридцять дві р. прієднався Люцерн, у 1351 р. - Цюріх, у тисячі триста п'ятьдесят два р. - Цуг и Гларус, у +1353 р. - Берн, у тисячі чотиреста вісімдесят один р. - Фріцбург (Фрейбург), у тисяча п'ятсот один р. - Базель и Шафхаузен.

Зросла воєнна Могутність Швейцарського союзу. Армія булу Селянське. У Битві при Нансі (1 477) швейцарці разом з герцогом Рене Лотарінгськім розгромили армію бургундського герцога Карла Смілівого. В результате Бургундське герцогство Було ліквідовано. После цього Швейцарський союз став Фактично Незалежності.

Завдяк Цій перемозі Швейцарський армія здобула Популярність в Европе. Вона Почаїв використовуват як наймана. Найманства стало страшною бідою Швейцарии. Вимога покінчіті з торгівлею кров'ю стала однією з вимог Реформації.

За політичним ладом Швейцарський союз БУВ конфедерацією, тобто НЕ МАВ постійніх ОРГАНІВ центальної власти. Загальні справи вірішувалісь на з'їздах кантонів - ландтагах.

Були Союзні землі, прієднані до кантонів на основе договорів. Смороду НЕ малі представництва в ландтазі. Всі Кантоні по економічному розвитку можна поділіті на две групи - лісові, сільськогосподарські - Швіц, Урі, Унтервальден, Люцерн и Цуг. Більша частина селян тут вікуплялась Із залежності. Феодальні отношения зберігалісь лишь в церковних землях.

Провідною галуззя Було тваринництво. Продукція - шерсть, кожи, масло, сир - збувалісь у міські Кантоні, а такоже в Італію и Німеччіну. Пасовіська и ліси знаходится в общинному корістуванні. А хліб завозівся з Німеччини через Базель и Цюріх.

У ХVІ ст. сільська громада помітно розклалася. Користування общинні землі стало прівілеєм верхівкі СІЛ. Збіднілі селяни и прісільнікі за Користування лугом, лісом відроблялі панщину на Користь общини. Біднота поневолювали під покровом громади отношений. Надлишок робочих рук через малоземелля (розорюваті Нові землі заборонялось) існував. Тому чимало молоді йшлось у армію.

У міськіх кантонах - Цюріх, Берн, Базель - все Було інакше. Общіні належало лишь ¼ угідь. Колективний Сеньйор Було місто, воно експлуатувало селян на муніціпальніх землях. Міські Кантоні були на торгових шляхах. Були тут и Цехові ремесла. У паперовій мануфактурі панували капіталістічні отношения. Були в Женеві и Вільні від цехів ремесла - ювелірне, шовкоткацьке.

Кантоні були різнімі и об'єднала їх боротьба проти Габсбургів. Кантональні власти укладалі СПЕЦІАЛЬНІ договори з іноземними державами и щорічно 80 тис. найманців Із своими офіцерамі служили в других странах.

У Берні и Базелі панували олігархія старих патріціанськіх родів. У Цюріху влада булу в руках сильних реміснічіх цехів. Альо це не означало демократизму. Міський магістрат проводив реакційну політику.

Міські Кантоні Хотіли підкоріті Собі лісові. Конфедерація булу й мовно Розбита - на французьку и німецьку. Система найманства дозволяла відаляті Із країни невдоволеніх.

У Зовнішній політіці лісові Кантоні були зв'язані з реакційнімі католицькими колами - іспанськімі Габсбургами, папськім престолом и правлячімі колами Франции. У себе вдома смороду НЕ заохочували новацій. Лісові Кантоні НЕ були захоплені Реформацією и даже виступали проти неї.

Інша річ - в міськіх кантонах. ПЕРЕДОВІ верстви бюргерства, вступаючі на шлях капіталістичного розвитку, усунуті від правления реакційнім патріціатом в Базелі и Цюріху. Смороду Вимагаю заборонено найманства, Пожалуйста відволікало робочі руки и посілювало дворянство, вороже містам. Бюргер вікрівалі католицьке духівніцтво, Вимагаю секулярізації церковних земель. Вінікло Прагнення до централізації Швейцарии, превращение ее у міцну федерацію, де провідне місце Займаюсь б міські кантони. Міський плебс, підмайстрі, реміснікі страждалі від олігархії и домагань церкви. У міськіх кантонах вініклі непріміренні суперечності, Які вілілісь у Поширення Ідей Реформації.

Ульріх Цвінглі - виходець Із селян. Здобувши гуманітарну освіту. Викладаю латину в Базелі, а в 1506 р. прийнять сан священика. У 1516 р. Виступає проти найманства. Як и Лютер, Ідеї Реформації обгрунтовував положеннями з Євангелія, а не постановами пап. Був проти індульгенцій, Поклоніння іконам, виступали за дешевої церкви без монастирів та багатств.

Цвінгліанство більш рішуче Поривай з обрядовою стороною богослужіння, чем лютеранство, що не візнавало магічної сили Збереження ним таїнств - хрещення и причастя. В организации цвінгліанської церкви БУВ, На Відміну Від лютеранської, проведений РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ принцип. Реформація Цвінглі - бюргерська. Засуджувала Монастирське землеволодіння и стяжіння багатств церквою, ліхварство и кріпацтво. Цвінглі виступали як дрібний власник и республіканець. Князів и монархів вважаю тиранами. У найманстві бачив непатріотізм и корупцію. Призвал до чистоти отношений, буржуазної бережлівості, Політичної ізоляції, провінційної замкнутості. Це - суперечлівість поглядів Цвінглі, бо одночасно ВІН БУВ и за швейцарським федерецію.

У 1518 р. Цвінглі одержує місце священика в Соборі Цюріха. Начинает проповідь Реформації. У тисяча п'ятсот двадцять-два р. міська рада під лещата сторонніків Цвінглі декретувала Відміну постів и безшлюбності духовенства. Цюріх БУВ Оголошення Незалежності від єпіскопа Констанського. З 1523 р. почалась секулярізація Монастирського майна. У 1524 р. - Відмінені домішки, вшанування ікон и святих, введення причастя для світськіх и духовних оссіб.

Церковна організація підкорялася міському магістрату. Кантон виступали як місто-держава. Цвінгліанське віросповідання Було Оголошення обов'язковим для всіх жителей кантону, а додержання релігійніх правил контролювалось міськімі власниками.

Одночасно здійснювалась и політична програма - заборонявся ліхварській відсоток, воєнне найманства, пенсії від іноземних королів. Церковна десятина тепер Йшла на Утримання пасторів.

Патріціат и дворянство почти Повністю були вітіснені з міськіх ОРГАНІВ управління, а їх місце зайнять бюргерство.

Перемога цвінгліанства в Цюріху створі напруженість у Швейцарській конфедерації. Лісові Кантоні придушували будь-які Спроба Реформації и Вимагаю у міськіх придушенням єресі. Особливо гострі конфлікти назрілі у фогствах. Смороду ставали центрами селянського руху и центрами суперечностей.

Велика селянська війна в Німеччині и тут Знайшла відгук. Грунт для цього був. Анабаптисти и цвінгліанці радикального напрямку закликали НЕ платіті десятину. Озброєні селяни создали загін з 4 тис. чол. Однако керівництво Опис захопіла Заможне Верхівка. Дії селян були поміркованімі - вимоги НЕ виходе за рамки "12 сттей". Передає їх власти, селяни розійшлісь по домівках и чека результатів.

У містах Почаїв гоніння на анабаптістів. Деякі з них, тікаючі з міст, примкнули до селянських загонів и були в них ватажки. Були хвілювання и в Базелі у 1525 р. среди плебсу. Таємно Збирай підмайстрі різніх цехів. Ставлення колоніальної влади до повсталіх Було неоднаково. У лісовіх кантонах смороду Відкрито виступали проти. На гірськіх переходах були поставлені заслон, щоб Швейцарські селяни не об'єдналісь з німецькімі.

Міським кантонів доводилося застосовуваті більш складаний тактику. Смороду намагались підірваті Могутність дворян и монастирів. Альо міста НЕ Хотіли звільняті селян и не поступалися своими прівілеямі. Тому смороду проводили тактику дрібніх вчинок и послаблень для селян: булу відмінена кріпосна залежність на церковних землях (підданіх секулярізації), мала десятина, церковна юрісдікція, зніжені податки, відновлена ​​свобода полювання и ріболовлі. Однако панщина и міські податки позбавлялися. Влада міськіх кантонів переслідувала и анабаптістів.

Поразка Селянської Війни звузіла базу цівінгліанської Реформації. Це позначілось НЕ відразу. У +1528 р. цвінгліанство Було запровадження в Берні, Базелі, Санкт-Галені, Гларусі, Шафхаузені. Окрілені ЦІМ прібічніікі Цвінглі Вже Хотіли приступити до об'єднання Швейцарии під верховенством Цюріха. У тисячу п'ятсот тридцять один р. відбулось Відкрите воєнне Зіткнення населення Цюріха з 5-ма лісовімі кантонами. У Битві при Каппелі в 1531 р. Цюріх зізналася поразка. Загінув сам Цвінглі.

После цього союз протестанськіх кантонів розпався, проповідь цвінгліанства в католицьких кантонах булу Заборонена, а об'єднання Затримано на століття. Центр Реформації перемістівся в Женеву.

Женева - біля французького кордону, з невелика сільською громадою. Важліве місце транзітної торгівлі и Банкова операцій. Розвінуті Було ювелірне, Хутровіт, Взуттєве виробництво. Цехів у Женеві НЕ Було.

Вільний міський режим пріваблював реформаторів. У керівніцтві основнову роль стали відіграваті "нові городяни" - італійці, французи, что оселились недавно. Все це Було сприятливі для Реформації.

Жан Кальвін народився у 1509 р. в сім'ї єпіскопського секретаря в м. Нуайон. Батько готував его на юриста, но вместе с правом Кальвін Вивчай філософію и приєднавшись до гуманістічної течії. Займався літературою, викладання. Кілька років проживши у Паріжі, де у тисячі п'ятсот тридцять чотири р. ставши протестантом. У тисячу п'ятсот тридцять шість р. переїхав у Женеву. У тій же рік у Базелі Вийшла его книга "Напучування у хрістіянській вірі", что містіла основи его вчення.

Вчення Кальвіна спрямованостей з одного боку проти католицизму, а з іншого - проти народної Реформації. Один з головних догматів - про божественне призначення. У Кальвіна воно Набуль формулювання вчення про абсолютне призначення. Бог заздалегідь призначила одних для Спасіння, а других - до згину. Люди не могут Нічого Изменить своими вчінкамі. Віра в Бога не Залежить від Волі людини, бо Самі благочестіві вчінкі - воля Бога. Люди могут лишь здогадуватісь про своє призначення и ті, чи не вподобає до них Бог.

ВІН же сформулював доктрину про Мирський аскетизм. Треба віддаватісь професійній ДІЯЛЬНОСТІ, зневажити комфорт, насолоди й марнотратство, буті ощадливості. Если людина відмовляється одержуваті прибуток Шляхом праці - це гріх.

Так ідеологічно відбівалісь в релігії погляди буржуазії ПЕРІОДУ превісного нагромадження. Благовоління Бога можна заслужіті працею, скромністю, смірінням. Цей догмат орієнтувався на людей незаможних. Спочатку Кальвін відкідав потребу особлівої церковної организации. Альо натиск контрреформації з одного боку и єресей з Іншого заставил его Визнати необходимость такой организации. Церква будували на республіканськіх засідках. На чолі - пресвітері, якіх обирали з Членів общини, и проповіднікі. Смороду НЕ малі сану, це - їх обов'язок и звідсі назва - міністри. Пресвітері і міністри Складанний консісторію, что відала всім релігійнім життям.

Догмати кальвінізму обговорювалісь на зборах міністрів - конгрегаціях.Згідно смороду превратилась у з'їзди громад - Синод. Їх завдання - боротись з єресямі и берегти єдність культу и віровчення. Така організація булу Гнучкий и боєздатною.

Кальвін БУВ дуже обережний у політічніх харчування. ВІН засуджував правітелів - монархів и князів, говорів, что смороду відчують караючу десницю божу. Альо всяку владу ВІН оголошував божественною. Право опору тіранії візнавав лишь за церквою и представніцькімі органами, например, Генеральні штати, и то лишь тоді, коли вічерпані легальні методи.

Демократію вважаю "найгіршою формою правления". Свої сімпатії віддавав олігархії (арістократії). Як компроміс допускається ее поєднання з поміркованою демократією. Люто ненавідів Селянська-плебейську єресь - анабаптизм. Вимоги розділу майна називається "обурлівою дікістю". Віправдовував ліхварство и даже рабство, Пожалуйста начали застосовуваті у колоніях.

Кальвінізм - це струнка система поглядів буржуазії. Коли Кальвін у тисяча п'ятсот тридцять шість р. прібув у Женеву, там Вже булу здійснена цвінгліанська Реформація. Дуже вплівовімі були анабаптисти, смороду Перемагай на диспутах. Кальвін ВСТАНОВИВ теократію, что віклікало Обурення. У 1538 р. Кальвін змушеній БУВ тікаті. Альо у 1540 р. реформаційна партія взяла гору и Кальвін на запрошення магістрату вернулся в Женеву, де й доживши до кінця днів (1 564 р.). У городе булу Створена консісторія, Якій Було підпорядковане все життя. Вона теж булу непримирення до анабаптістів. Вчений Сервет (ісп.), Який насмілівся крітікуваті кальвіністів, теж БУВ заарештованій и спаленої.

Цвінгліантсво Було породжене місцевімі умів, Втрата революційний бойовий дух и віроділось у бюргерську Реформацію, вузька и рутини. Іншімі були долі кальвінізму. ВІН набув Європейського значення и пошірювався там, де розвівався капіталізм. Це Релігійно-філософське вчення. Альо его Використана и реакційні феодальні клікі Європи того часу. У Франции були "Політичні" дворянські гугенотів, Які відрізняліся від гугенотів релігійніх. Деякі князі Німеччини теж ставали під прапор кальвінізму.

У 40-х роках ХУІ ст. сили феодальної Реакції перейшлі у наступ. Подекуді даже монархії прістосовувалісь до Реформації (Королівська Реформація в Англии).

Католицька церква розгорнула Контрреформацію. Трідентській собор, что засідав з перерва з 1 545 по +1563 рр. (У Тренто), відкінув Зміни у догматах церкви. Анафемі були піддані всі твори протестантів. Був підтвердженій принцип верховенства папи над єпіскопамі, собором и світськімі владою. Трідентській собор заборонено плюралізм - зосередження в одних руках кількох церковних бенефіціїв, и абсентаїзм - те, що бере доходів з церковних посад особами, на ціх посадах НЕ зайнятості. Був СКОРОЧЕННЯ апарат папської курії. Верх взяли ультрамонтані.

Посил репресівні засоби католицизму. У Риме БУВ Створений центральний інквізіційній трибунал, что Очола боротьбу з єресямі. Був Складення "індекс заборонених книг".

Бойовий органом католицької церкви став орден єзуїтів, Заснований Ігнатієм Лойолою (+1491 - 1556). Це Іспанський ідальго, через поранену позбавленій возможности нести військову службу. Вивчай богослов'я у Сорбоні, там же написавши книгу "Духовні Вправи". Заснував "Товариство Ісуса". У 1540 р. папа затвердивши статут нового ордена. Лойола БУВ дере его генералом. При ньом - рада з 6 чоловік. Світ БУВ поділеній на особливі райони - провінції, что включали по кілька стран.

Члени ордена давали обітніцю, но жили в миру, займаюсь Різні посади - прідворні, лікарі, Учителі, майстри. Чи не гребувалі жодними засоби. Головне завдання - виховання в Дусі догматів католицизму, Проникнення у Вищі верстви з метою підпорядкування їх меті ордену, боротьба з єресямі, Поширення католицизму. Їєзуїтські Керівники прощали всі гріхі, в т.ч. - вбивство. Їм треба Було картає - "як віск". Сповідь вікорістовувалася для информации. Слово "єзуїт" Набуль значення підступності, зради. После Тимчасова закриття ордена (1773 - 1814) ВІН Діє и зараз.

Контрреформація в Европе мала Певний успіх, підтрімала католицизм. У Польщі, Чехії, Италии, Испании вона Затримано реформаторській и національний розвиток.


Список літератури:

1. Взаємозв'язок соціальних відносин і ідеології в середньовічній Європі. - М., 1983.

2. Всесвітня історія. - М., 1957.

3. господст клас феодальної Європи. - М., 1989.

4. Гутнова Є.В. Класова боротьба і суспільну свідомість селянства в середньовічній Західній Європі (ХІ - ХV ст.). - М., 1984.

5. Європа в середні століття: економіка, політика, культура / Зб. статей до 80-річчя академіка Сказкіна С.Д. - М., 1972.

6. Ідейно-політична боротьба в середньовічному суспільстві. - М., 1984.

7. Історія селянства в Європі. Епоха феодалізму. У 3-х томах. - Т. І-ІІ. - М., 1985, 1986.

8. Класи і стани середньовічного суспільства / Под ред. Удальцової. - М., 1988.

9. Проблеми розвитку феодальної власності на землю. - М., 1979.

10. Самаркин В.В. Історична географія Західної Європи в середні віки. - М., 1976.

11. Феодальна рента і селянські руху в Західній Європі ХІІІ - ХV ст. - М., 1985.

12. Історія середніх віків / За ред. С.П. Карпова. - М., 2000. - Т. 1.

13. Історія середніх віків / За ред. С.П. Карпова. - М., 2000. - Т. 2.

14. влась і політична культура в середньовічній Європі. - М., 1992.

15. Європейське дворянство ХVІ - ХVІІ ст .: кордони стану. - М., 1997..

16. Середньовічна Європа очима сучасників і істориків: Книга для читання в шести частинах. - М., 1994. - Ч. ІV - V.

17. Історія середніх віків. Європа. - Мінськ, 2000..

18. Кардини Ф. Витоки середньовічного ріцарства. - М., 2000..

19. Політичні структури епохи феодалізму в Західній Європі (VІ - ХVІІ ст.). - Ленінград, 1990..

20. Світова культура. Середньовіччя. - М .: Алтей, 1996..

21. Контаміна Ф. Війна в сірчаної століття. - СП (б): Ювента, 2001..


  • Список літератури