Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Розвиток соціалістичного суспільства в 1960-1980-х рр.





Скачати 6.32 Kb.
Дата конвертації 03.07.2018
Розмір 6.32 Kb.
Тип доповідь

Розвиток соціалістичного суспільства в 1960 - 1980-х рр. (застій)

На початку 60-х рр. політичний розвиток країни був суперечливим. Для того щоб настав комунізм потрібно вирішити 3 завдання: 1) створити матеріальну базу комунізму, 2) створити нові соціальні інститути, 3) виховати нову людину. На практиці ж проводилося в життя положення про зростаючу роль КПРС. Решта ж організації (комсомол, профспілки) розглядалися як приводні ремені партії. Строго охоронявся принцип номенклатури. У жовтні. 64 г з посади 1 рук-ля країни був зміщений Хрущов. У суспільстві це не викликало розчарування, оскільки реформи проведені Хрущовим викликали невдоволення. 1 секретарем був обраний Брежнєв. Голова Ради Міністрів - Косигін. Навесні 1966 року відбувся 2 з'їзд партії, який ще більше зміцнив партійну еліту і номенклатуру. Було вирішено, що керівництво не може обиратися більше ніж на 3 терміну. Був відновлений пост Генерального секретаря. У 1977 р була прийнята нова Конституція СРСР. В основу нової редакції Конституції було покладено концепція "розлитого соціалізму". Головним принципом державної влади проголошувалося повновладдя народу. Політична основа держави - Ради народних депутатів. Але на практиці країною керував Політбюро. Стаття шоста Конституції закріплювала за КПРС роль керівної і спрямовуючої сили суспільства, яка визначає генеральну перспективу його розвитку, лінію внутрішньої і зовнішньої політики. Підтверджувалася основа економічної системи - соціалістична власність на засоби виробництва в двох її формах: державної і кооперативно-колгоспної. Партія складалася з 2 частин: рядові комуністи і партійно-державна еліта. З середини 70 р.- став розвиватися культ Брежнєва. Велич сполучалося з усиливавшейся застарілість і прогресом маразму. У вищих сферах насаджувалися протекціонізм і кумівство. У вищих сферах процвітали хабарі, корупція. Номенклатура прагнула приватизувати державну власність. Все це вело до крайньому падіння престижу влади, наростання апатії => зростання алкоголізму і злочинності. Реставрація сталінізму і криза соц-економічної системи, а також падіння надій на демократію викликали у об-ве рух дисидентів (незгодних). Найбільш яскравими представниками е були історик Рой Медведєв, письменник Солженіцин, фізик Сахаров. У 66 р група либарельно налаштованої інтелігенції (музиканти, художники, письменники) звернулися з відкритим листом до Брежнєву, в якому йшлося про небезпеку реабілітації Сталіна і неприпустимість відродження неосталінізму. У 68 р було організовано демонстрація протесту в зв'язку з вторгненням радянських військ і країн ОВД в Чехословаччину. Виникла бесцензурная друк "Самвидав". Налагодилася публікація за кордоном видань, заборонених в країні. Дії дисседентов розцінювалися керівництвом країни як "ШКІДЛИВІ" І "ВОРОЖІ" Їх садили в психушки, висилали з країни (Солженіцин), садили в тюрми (генерал Григоренко). До початку 80 р був створений потужний промисловий потенціал, пріоритетне увагу чинився військово-промислового й паливно-енергетичного комплексам. Низькі темпи розвитку с / г викликали перебої в постачанні населення продовольчими товарами. Для вирішення труднощів була створена Продовольча програма СРСР (82г) і передбачала комплексне розвиток с / г і обслуговуючих його галузей промисловості - Агропромисловий комплекс. Ускладнилася демографічна ситуація - зменшилася народжуваність в 60-х р (наслідок ВВВ). Це призвело до скорочення припливу трудових ресурсів (робочі руки). Адміністративно-командні методи, управління з єдиного центру посилили прагнення прибалтійських республік до виходу зі складу СРСР. Несприятлива економічна ситуація склалася на світовому ринку. Різко впали ціни на нафту - найважливіший предмет радянського експорту. Паралельно з державною з'явилася тіньова економіка (невраховані статистикою підприємства в сфері промисловості, торгівлі та ін.) Повільно росли доходи населення. Різко скоротилися капіталовкладення в соціальну сферу, вона фінансувалася за залишковим принципом, причому сільське населення відчуло це сильніше (недолік медичних, дошкільних дитячих установ, підприємств громадського харчування і побутового обслуговування). Це стало причиною відпливу селян до міст. За переписом населення чисельність городян збільшилася до 62%. З'явився новий соціальний шар - номенклатура (керівництво вищого і середнього рівня). Для них існувало спец. обслуговування - поліклініки, лікарні, магазини, продукти харчування і промислові товари, санаторії. Посилення соціальної нерівності, порушення законності з боку деяких керівний працівників, славослів'я на адресу Брежнєва - викликали невдоволення в країні. Падав авторитет Комуністичної партії.

В середині 80-х р до влади прийшла група молодих енергійних працівників. Генеральним секретарем став Горбачов М.С (85), головою Ради Міністрів Рижков. Суть відновлення суспільства (політична реформа) Горбачев бачив у поєднанні соціалізму і демократії, становлення "кращого соціалізму". У 85-86 рр. розгорнулася боротьба з порушеннями виробничої дисципліни і корупцією. Була створена комісія з репресованим в 30-50 рр. громадян. Реабілітовані багато невинно засуджені, Бухарін. Риков (опозиція Сталіна) - посмертно. Демократизація суспільно-політичного життя сприяло запровадження альтернативних виборів партійних секретарів в партійні організації. Політична реформа (курс на політичну реформу було прийнято на 19 Всесоюзній партійної конференції), проведена Горбачовим, націлена на створення правової держави. Суть реформи полягала у передачі влади Радам особисто КП. У країні був введений пост президента (90 р на 3 з'їзді народних депутатів) - першим президентом СРСР став Горбачов. У березні була скасована 6 стаття Конституції СРСР про керівну роль КПРС. В економічній реформі спостерігався спад. Для економічного розвитку було запропоновано широкий розвиток ринкових відносин. Не поліпшило справ в народному господарстві. З'явилися фермерські господарства, приватні селянські госп-ва. У 89-90 рр. різко скоротилися темпи зростання виробництва промислової продукції. Збільшилися розміри дефіциту держбюджету, зростало безробіття. До 90 р близько 6 млн. Безробітних.

При підготовці даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.studentu.ru