Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Рунічний камінь G 88, Кюльвер





Дата конвертації08.11.2019
Розмір6.34 Kb.
Типреферат



план
Вступ
1 Історія виявлення
2 Напис А
3 Напис B
Список літератури

Вступ

Рунічний камінь G 88, Кюльвер - найдавніший з відомих пам'яток, що містять повний старшеруніческій ряд, футарк.

1. Історія виявлення

Камінь був знайдений влітку 1903 р Хансом Ханссоном, ректором народної гімназії Гамлебю, в одній з гробниць при розкопках могильника в півкілометра на південь від хутора Кюльвер (швед. Kylver), прихід Стонга, острів Готланд, Швеція. На жаль, цілісність поховання була порушена задовго до розкопок, і початкове положення пам'ятника невідомо. Передбачається, що він використовувався в якості стінки саркофагу, а його надписати сторона була звернена всередину поховання. [1] Відповідно до археологічними даними гробниця датується раннім залізним віком, тобто чотирьохсот роками н. е.

Відразу ж після виявлення камінь був переправлений до Державного історичного музею в Стокгольмі, де його можна побачити і в даний час. Інвентарний номер експонату - 13436.

Пам'ятник являє собою прямокутну вапнякову плиту, найбільша довжина якої - 1,05 м, ширина - 0,70-0,75 м, товщина у верхнього краю - 9 см. На обробленої стороні плити висічені два написи старшими рунами.

2. Напис А


(f) uþarkg (w) hni (j) pėRstbemlŋdo- [2]

Складається з 25 знаків, перші 24 з яких утворюють старшеруніческій лад, футарк. Замикає напис символ, схожий на «ялинку», який зазвичай трактується, як повторена кілька разів руна t, або як комбінована руна ta.

Існують дві версії інтерпретації напису. Згідно з першою, «магічною», напис всередині гробниці була одним з похоронних дарів померлому; заклинанням, мобілізуючим силу всіх рун футарка, що охороняє спокій могили або запобігає повернення небіжчика у світ живих [3] [4] [5]. Друга, «раціональна», версія припускає, що використання каменю в якості будівельного матеріалу для гробниці вдруге, і напис на ньому могла бути написана задовго до цього, наприклад учителем, які розповідають про рунах, або учнем, практиковані в їх написанні [6].

3. Напис B

Налічує 5 рун і являє собою паліндром.

su (e) us [2]

Значення слова залишається невизначеним, незважаючи на численні спроби тлумачення, що почалися відразу після виявлення пам'ятника. Першим, що запропонував свій варіант інтерпретації, став Леопольд Фредерік Леффлер. За його версією, це латинське слово, записане рунами, слід читати, як sveus, від лат. svecus - «шведський» [7].
Софус Бугге відкинув трактування Леффлера, так як однозначно вважав напис скандинавської. Але і своє пояснення sueus, як su ueu s (sū wēu es) - «священно (це)», «(цей футарк) священний» не рахував бездоганним [8].
Отто фон Фрісен припускав, що напис слід читати, як sulius, проте не робив спроб інтерпретувати її [9]. Використовуючи прочитання фон Фрісена, Адольф Нурен перевів siliu як «основа», пов'язавши це слово з близькими за формою і значенням словами з родинних мов: Готського. sulja, середньовічної н.-нім. sul, др.-швед. sula, да. syll. Всю напис він витлумачив, як «футарк є основа» [10].
Відштовхуючись від симетричності написання sueus, Карл Марстрандер висунув гіпотезу, згідно з якою напис слід читати, починаючи з центральної руни e в будь-якому напрямку, т. Е. Як eus. Марстрандер вважав e (h) us готської формою древнегерманского * ehwaR - «кінь» і припускав, що слово могло бути ім'ям майстра висекшего руни, або ж ім'ям померлого [11] [12].
Артур Норден вважав, що паліндром sueus є руническим заклинанням в допомогу померлому, подібним до формули suhurah: susih на камені з Нулебю [13]. Схожу точку зору висловлював і Ерік Хардінг, в його тлумаченні слово su-eus означало «удача», «благополуччя», і було залишено на камені, щоб похований знайшов спокій в могилі, і не повернувся назад [14].
Suevs, «свебов» - таке прочитання та інтерпретація написи зроблена Тінеке Лоойенга [15].

Список літератури:

1. Sven BF Jansson, Elias Wessén Gotlands runinskrifter. Del. 1. Almqvist & Wiksell, 1962. S. 133

2. Sven BF Jansson, Elias Wessén Gotlands runinskrifter. Del. 1. Almqvist & Wiksell, 1962. S. 134

3. Wolfgang Krause Runeninschriften im älteren Futhark. Max Niemeyer Verlag, 1937, S. 10

4. Sven BF Jansson, Elias Wessén Gotlands runinskrifter. Del. 1. Almqvist & Wiksell, 1962. S. 136

5. Terje Spurkland Norwegian Runes and Runic Inscriptions. The Boydell Press, 2005. P. 2. ISBN 1 84383 186 4

6. Elmer H. Antonsen Runes and Germanic Linguistics. Trends in Linguistics. Mouton de Gruyter, 2002. P. 179. ISBN 3 11 017 462 6

7. L. Fr. Läffler Bidrag till tolkningen av Rökstensinskriften // Nordiska studier tillegnade Adolf Noreen på hans 50-årsdag. - Uppsala: Appelberg, 1904. - P. 205.

8. Sophus Bugge Norges Indskrifter med de ældre Runer. Indledning. - Christiania: AW Brøggers, 1904. - P. 34-35.

9. Otto v. Friesen, Hans Hansson Kylfverstenen. En 24-typig runrad // Antikvarisk tidskrift för Sverige, Del. 18: 2. - Stockholm: Ivar Hæggströms, 1908. - P. 20.

10. Adolf Noreen Altisländische und altnorwegische Grammatik. - Halle: Max Niemeyer, 1923. - P. 382.

11. Carl JS Marstrander De gotiske runeminnesmerker // Norsk Tidsskrift for Sprogvidenskap 3. - Oslo: 1929. - P. 73.

12. Carl JS Marstrander De nordiske runeinnskrifter i eldre alfabet . Skrift og språk i folkevandringstiden. Danske og svenske innskrifter. Særtrykk av Viking 1952. - AW Brøggers, 1952. - P. 163-164.

13. Arthur Nordén Från Kivik till Eggjum (шв.) // Fornvännen. - Swedish National Heritage Board, 1934. - В. 35. - P. 99.

14. Erik Harding Språkvetenskapliga problem i ny belysning eller Bidrag till nordisk och germansk språkhistoria , Häfte 3. - Lund: Carl Bloms, 1939. - P. 29.

15. Tineke Looijenga Texts & Contexts of the Oldest Runic Inscriptions. - Leiden - Boston: Brill, 2003. - P. 333. - (The Northern World). - ISBN 90 04 12396 2

Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Рунический_камень_G_88,_Кюльвер


  • (f) uþarkg (w) hni (j) pėRstbemlŋdo