Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Соціальне забезпечення сімей червоноармійців, "жертв контрреволюції" та біженців в Україні (1919-1922 рр.): Історичний аспект





Скачати 29.08 Kb.
Дата конвертації23.03.2019
Розмір29.08 Kb.
Типреферат

Соціальне забезпечення СІМЕЙ ЧЕРВОНОАРМІЙЦІВ, "ЖЕРТВ КОНТРРЕВОЛЮЦІЇ" ТА БІЖЕНЦІВ В УКРАЇНІ (1919-1922РР.): Історичний АСПЕКТ


Система СОЦІАЛЬНОГО забезпечення є Історично зумовленою організаційною формою обслуговування непрацездатної та знедоленої части Суспільства, яка в усі часи спріяла зміцненню громадського миру, Спок и суспільного порозуміння. Функціонування СОЦІАЛЬНОГО інституту допомоги є крітерієм гуманності тієї чи Іншої Суспільно-Політичної системи, ее дієспроможності, а з іншого боку, набуває ознака універсальної категорії для визначення історічніх форм та якості повсякденного життя великих груп людей.

У історичній літературі інститут СОЦІАЛЬНОГО забезпечення залішається недостатньо вісвітленою проблемою.Більше. У Радянській історіографії пріорітетною булу тема становлення та Зміцнення Радянської влади, яка подавалася Яскрава наголошуючі на перевага соціалістичного ладу. Справжнє повсякденного життя СОЦІАЛЬНИХ груп, особливо Упродовж 30-х рр., Залишайся поза уваги історіків, а деякі проблеми (жалюгідне матеріальне становище народу, Відсутність належно розумів життя, мізерні матеріально-фінансові видатки знедолення ТОЩО) належали до розряду заборонених.

Тому только в 90-х рр. з'явились Перші статті, Які вісвітлюють деякі аспекти історії СОЦІАЛЬНОГО забезпечення в Україні, зокрема Б.Андрусішіна, О.А.Мельнічука та других 1. Метою даної Публікації є Висвітлення процесса СОЦІАЛЬНОГО забезпечення сімей червоноармійців, "жертв контрреволюції" та біженців, что є складового Частина дослідження Загальної проблеми Виникнення та Функціонування системи СОЦІАЛЬНОГО забезпечення в Україні в 20-30-х рр.

Перша світова війна завершилася, но трівала громадянська та національно-визвольна боротьба УНР в Україні, відтак до тисяч поранених солдатів "імперіалістічної" долучень жертви Нових соціально-гуманітарних катастроф. Упродовж Першої половини 1919 р. органи Радянської влади в Україні запроваджувалі декретування соціальної допомоги "солдат Червоної армії": продовольчими пайками, одноразові копійчаних видачу. Так, 15 лютого 1919 р. червоноармійцям тілові частин відавалі одноразово 150 крб., для діючіх - 250 крб., а їхнім родинам "пайкових допомогу" з розрахунку 60 крб. на одного члена сім'ї 2. Забезпечення червоноармійців відбувалося в армії согласно норм військового часу, а органи Радбезу малі дело з категоріямі інвалідів Війни та їхнімі родинами. Функція СОЦІАЛЬНОГО захисту стосувалася НЕ демобілізованіх и абсолютно ПРАЦЕЗДАТНИХ солдатів, а Виключно інвалідів різніх груп. 28 лютого 1919 р. РНК УСРР ухвалено декрет "Про видачу пайка солдатам и червоноармійцям", 30 квітня - "Про забезпечення солдат робітнічо-Селянської Червоної Армії харчування", 28 червня - "Про забезпечення сімей солдатів старої армії та флоту, что не обернулася з полону" 3. Солдатські добові и видача пайка всім категоріям Військовослужбовців свідчілі про належно Турбота про них та саму армію, ее боєздатність и про забезпечення лояльного Ставлення до неї населення.

Упродовж лютого-червня 1919 р. РНК УСРР видала три Декрети з аналогічнімі назв - "Про забезпечення червоноармійців та їх сімей": перший з'явився 28 лютого, другий - 30 травня, третій - 26 червня. Согласно первого, родинам червоноармійців надавати допомога: 100 крб. на місяць при наявності одного непрацездатного члена; 120 крб. - при двох; 180 крб. - при трьох; 240 крб. - при чотірьох; 300 крб. - від п'яти и более. Їх звільнялі від квартплати, всіх видів оподаткування, кроме натурального 4. Декрет від 30 травня зобов'язував Місцеві органи Радбезу та власти віплачуваті "пайкових допомогу" сім'ям червоноармійців з урахуванням кількості непрацездатніх, но НЕ более тарифної ставки оплати праці даної місцевості. Напрікінці червня 1919 р. робітнікам и службовця, мобілізованіх до лав Червоної Армії, вірішілі відаваті матеріальну допомогу у размере двотіжневого заробітку, а селянам-червоноармійцям 150 крб. за рахунок страти 5.

До кожного декрету були підготовлені інструкції, Якими передбачало забезпечення сімей червоноармійців матеріальною с помощью та квартирами. Інструкція до декрету від 26 лютого лишь звільняла від квартплати, до декрету від 30 травня такоже, а такоже від 28 червня, тому ніхто їх НЕ забезпечував квартирами 6. Влітку 1920 р., Тобто рік после Ухвалення інструкції, на Волині налічувалося 10 тис. червоноармійців, родини якіх одержувалі "грошовий пайок" 7, хоча ВІН НЕ МАВ реального продовольчих змісту.

Пайок, Який називали Офіційно "продкартка" Червона Зірка "(назва запозічена від НКСЗ РСФРР - Авт.), Віконував более політічну, чем соціально-побутову функцію, тому что держава намагались у такий способ досягнуть добровільної мобілізації робітнічо-Селянської молоді до Червоної армії. НКСЗ УСРР звертав Рамус місцевіх ОРГАНІВ на ті, Щоб не забувай такоже и солдат старої армії, тобто вікорістовувалі своєрідній виховний момент.

Чісельність сімей червоноармійців, Які підлягалі соціальному забезпечення системою НКСЗ, залежаний від вічерпності їх Виявлення та актівності самих заявників.

Чісельність червоноармійськіх сімей у містах почти у 2,5 рази виявило менше від сільського контингенту, но разом засвідчувала СПІЛЬНЕ соціальне джерело - робітнічо-селянське походження. Південні губернії вірізняліся з-поміж других, тому что именно смороду трівалій годину були тілові, но вражає Донецька губернія, у Якій зосереділася третина Загальної кількості червоноармійськіх родин. Це можна поясніті відносною стабільністю Суспільства после Завершення Громадянської Війни, а їх незначна Питома вага у західніх губерніях Політичною орієнтацією населення (служба у війську УНР, повстанських загонах ТОЩО). 30 липня 1921 р., За Попередніми підрахункамі місцевіх ОРГАНІВ Радбезу, до списку на Отримання Гасу записати 257.523 родини червоноармійців, у якіх налічувалося 760.506 осіб 9.

Для упорядкування обслуговування червоноармійськіх родин НКСЗ запровадів 5 тарифних поясів. Например, до первого попали міста Харків, Луганськ, Одеса, Таганрог, Суми, 30-кілометрова смуга вокруг Харкова, до іншого - Катеринослав, Чернігів, до третього - Бахмут, Горлівка, до четвертого - Дебальцеве, Бердянськ, до п'ятого - Синельникове , Слав'янськ, а Київ - поза всякими поясами. Продпайок відавалі шкірного первого числа за місяць наперед.

Перший пояс вважався максимальним, а інші стають 90%, третій - 85%, четвертий - 75%, п'ятий - 65% тарифної ставки 10. Однако, беручи до уваги Відсутність продовольчих резервів влітку тисяча дев'ятсот двадцять одна р., Продуктові пайки НЕ малі ні грошового, а тім паче полного удовольствие харчами. Голод у південніх губерніях ВНІС суттєву корективи до фонду матеріального забезпечення. Наркомпрод скасував продовольчих забезпечення сімей червоноармійців, про что йшлось у Телеграма з Чернігова, Бахмута, Миколаєва, Катеринослава. 3 грудня +1921 р. ВІН підтвердів своє решение відповіднім циркуляром: "До всіх Продкомгубів, копія Губпродінспеції, Держплану. Постачання родин червоноармійців непередбачено. Терміново прізупініть будь-яку видачу продуктів для цієї мети "11. Українська економічна рада при РНК УСРР віділіла НКСЗ 30.000 пайків для забезпечення сімей червоноармійців лишь у тих районах, Які постраждало від посуху 12.

У роки Громадянської Війни органи СОЦІАЛЬНОГО забезпечення Працював під гаслом: "Все для сімей червоноармійців!". Це гасло Було політичним заходом, Який НЕ МАВ реального матеріального Наповнення. Неп та обострения економічної ситуации Певна чином дезорганізувалі роботу місцевіх ОРГАНІВ СОЦІАЛЬНОГО забезпечення, Які вішукувалі джерела для допомоги сім'ям червоноармійців. Держава такоже намагались найти резерви. За січень-жовтень тисячі дев'ятсот двадцять одна р. Наркомпрод видав 810.586 пудів хліба, 79.935 пудів крупи та 131.800 пудів овочів, а на грошовий пайок витрат около 2 млр. крб. 13. Забезпечення родин червоноармійців Залишайся пріорітетнім для держави. "Констатуючого, что НЕ віключена можлівість (поза як ми Продовжуємо перебуваті в оточені капіталістічніх держав) виступа Червоної Армії, - позначають в одній з підсумковіх статей про роботу серпневої Наради обозів тисячі дев'ятсот двадцять одна р., - тези відзначають, что соціальне забезпечення сімей червоноармійців и надалі залішається завдання надзвічайної Політичної важлівості "14. Найоптімальнішою формою їх забезпечення вважать "твердий пайок". Кількість сімей червоноармійців в містах становила 90.547, в Сільських районах - 214.226, но НКСЗ решил скоротіті їхню чісельність на 30%, спіраючісь на Поліпшення матеріального становища внаслідок запровадження НЕПу 15. Така оцінка булу Надто умоглядною та абстрактною. У 1920/21 р. лишь 12% сімей червоноармійців забезпечен паливом 16, а в селах про них просто забули, перекладаючі Тягар на комбіді та комнезам. Перспективи создания Радбезу виробничих підприємств з метою забезпечення родин червоноармійців виявило такоже мало оптімістічнім. "Організація виробництва, простіше Кажучи, создание которого-небудь підприємства, даже самого дрібного, - позначають І. Цекіновській, - требует значний матеріальніх и копійчаних ресурсов, якіх у Радбезу немає "17. Підпріємлівість окремий керівніків губернськіх чи повітових відділів Радбезу, Яким удалось заснуваті промислові заклади, які не вірішувалі Нагальне потреб СОЦІАЛЬНОГО забезпечення.

11 листопада 1921 р. при НКСЗ відбулася міжвідомча нарада з представником Наркомзему, Південбюро ВЦРПС та Наркомфіну, на Якій йшлось самє Про надання допомоги родинам червоноармійців в условиях НЕПу. Нарада ухвалено Наступний решение: 1. а) Вважаті, что сім'ї червоноармійців, віходячі з фізичних, побутових, СОЦІАЛЬНИХ та других умів, что ускладнено для багатьох з них за новой економічної ситуации, становляться з себе мало прістосовану и мало прідатну для господарської ДІЯЛЬНОСТІ групу; б) Внаслідок цього розраховуваті на можлівість! застосування до неї принципу самозабезпечення на засадах господарської самодіяльності недоцільно, відтак весь Тягар їх забезпечення має взяти на себе держава; 2. Допомога винна надаватіся Виключно знедолення з належно правом; 3. а) Вважаті, что у зв'язку з грошовою системою, яка постала, найдоцільніше перейти на копійчану систему Надання допомоги з обов'язковим натуральним ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ за рахунок грошової допомоги; б) Розмір забезпечення повинен ВІДПОВІДАТИ мінімуму жіттєвіх потреб, тобто повинен досягаті мінімального заробітку для середньої сім'ї з 3-х осіб; 4. Натуральне забезпечення становляться: а) Для міського населення - продовольчий пайок за твердою нормою, постачання паливом та іншімі натурального видатки (мануфактура, взуття, одяг ТОЩО), б) Стосовно забезпечення сільського населення, форма натуральної допомоги має буті в основном у виде державного постачання предметами широкого вжитку: реманентом та знаряддямі праці. Центр ваги повинен буті зосередженій на господарській допомозі місцевіх ОРГАНІВ взаємодопомоги на селі; 5. Вважаті необхіднім и надалі звільняті родини червоноармійців від всех державних податків, за віключенням прибуткового, промислового и натурального; 6. Варто підтрімуваті всяку можлівість вікорістаті господарську ініціатіву и самодіяльність, спрямованостей на Поліпшення становища родин червоноармійців; 7. З метою вічерпного обліку і Дійсно фактичного забезпечення, всі види грошової и натуральної допомоги повінні буті заброньовані відповідно планових заявок 18. Питання раціонального использование існуючіх матеріальніх ЗАСОБІВ з метою забезпечення червоноармійськіх сімей Набуль особлівої Політичної ваги, тому Наркомпрод и Центральна комісія допомоги червоноармійцям, что демобілізуваліся хворими, пораненими та інвалідами Війни, вірішілі терміново "розверстаті" по губерніях продукти. До цієї справи долучайтесь и Місцеві органи влади. Так, восени 1921 р. Харківський губземвідділ Створив комітет - губкомчервоза (губернській комітет Червоноармійського господарства), Котре займався Сільськогосподарським виробництвом (сіяв, Збирай хліб, заготовляв паливо, лісобудівельній материал, забезпечував реманентом та худобою). На его піклуванні перебувало 9195 сімей солдатів Червоної армії, з них Надано безпосередно допомогу - 7828 родинам: оброблено 1478 дес. землі, перевезено 1066 кубометрів дров, бачено паливом 5295 кубів, 59000 одиниць цегли для забудови, 7070 стовбурів лісу, 376 листів скла, 126 аршин мануфактури, відремонтовано реманент для 83 сімей, передано 971 голів Великої рогатої худоби, 178 возів полови для годівлі худоби и грошовий пайок на 266.234 крб. 19.НКСЗ та губернські відділи проводили недільнікі допомоги сім'ям червоноармійців, забезпечуючі їх хлібом, худобою, реманентом, лісобудівельнімі матеріалами 20.

Грошова допомога булу мізерною, сума якої НЕ задовольняла потреб даже однієї губернії, а натуральна действительно мала споживчий віразнік, тому что мануфактура Йшла на виготовлення одягу. Упродовж Першої половини тисячі дев'ятсот двадцять дві р. Одеський губсоцвідділ Надав допомогу 589 родинам червоноармійців та 366 пропалих без вісті, віділівші 295 пудів хліба, 24 Пуді макаронів, 24 Пуді Олії, а Катеринославський губсоцвідділ зменшіть обслуговування червоноармійськіх сімей на 65%, тому что бракувалась харчів 21. За 1921 р. Запорізький губсоцвідділ задовольнів 2545 заявок у городе та 8375 сімей в губернії 22. На Поділлі грошовий пайок для сімей червоноармійців бачили 782 родинам з 1395. А в Катерінославі органи Радбезу засіялі 22 дес. та 2233 дес. по губернії, тому что 800 пудів борошна, одержаний від Наркомпродові, дозволило в течение місяця відаваті по фунту хліба на одну особу 23. За "червоним пайком" в Мелітопольському повіті чека 2475 родин, а в Міколаївському губсоцвідділі 9203 сім'ї, но смороду НЕ з'являлися за копійчану пайком, тому что ВІН БУВ мізернім 24. В Одеській губернії, яка булу Ураж голодом, налічувалося 1 червня тисяча дев'ятсот двадцять-дві р. 7245 сімей, но їх забезпечувалі в основном у голодуючіх районах - Одеса, Вознесенськ, Тирасполь 25.

Притулка для інвалідів Війни малі централізоване постачання, хоч и мізерне, но адресну. До них потраплялі колішні солдати Першої Світової Війни та червоноармійці. 1 травня тисячі дев'ятсот двадцять дві р. в УСРР діяло 342 Притулка для інвалідів, у якіх перебувало 19548 осіб, у тому чіслі 3872 інвалідів Війни 26. За данімі НКСЗ, у 1921 р. Було 369 установ для інвалідів, у якіх налічувалося 36082 особи, з них у майстерню та підсобних господарство Працювала 987, а в УСРР тоді Було понад 184 тис. інвалідів праці та Війни 27. Значний частина колішніх Військовослужбовців, Які повернув додому, не подавали заяв на оформлення пенсій, тому что за орден и заслуги не платили, а символічна допомога радянського Радбезу прігнічувала їхню Гідність. З іншого боку РНК УСРР ще у вересні 1920 р. Заборона жебракування 28, тому десятки тисяч калік Втратили шанс Вижити. Будинки Притулка для інвалідів НЕ малі належно опалення, забезпечення білізною, одягом, санітарного обладнання. Например, в Одеській губернії налічувалося "інвалідів Червоної армії - 663, старої армії - 273" 29, Які оформили пенсію, но НЕ одержувалі ее. В Харькове, де діяло 11 будинків для інвалідів, їхнімі послуги корістуваліся 78 інвалідів Червоної армії та 135 "старої" армії 30, тобто до них потраплялі покалічені на фронтах Першої Світової та Громадянської воєн.

Економічна скрутили качана 20-х рр. та віснажлівій голод, Котре враз основном Південні губернії України 31, негативно вплінулі на Функціонування всієї системи СОЦІАЛЬНОГО забезпечення. Оптімістічні настрої и революційний пафос, прітаманні для качана ее становлення, Набуль виразности нігілістічно-песімістічніх ознака у вісловлюваннях та позіції керівніх місцевіх ОРГАНІВ державної влади. Система, яка звелічувана ідеямі соціальної рівності и державної Турбота про знедолення Почаїв діскредітуваті ее саму. Упродовж Першої половини тисячі дев'ятсот двадцять дві р., Коли в работе собезів виявило Труднощі, начали з'являтися "ліквідаторські" Тенденції, про что йшлось у періодичних виданнях 32. 9 червня тисячі дев'ятсот двадцять дві р. Президія Полтавського губвіконкому проголосувала за ліквідацію собезів, тому что їх переводили на Утримання місцевіх ОРГАНІВ власти 33. За рік до запровадження НЕПу, тобто навесні 1920 р., Член ПРЕЗИДІЇ Київського губвіконкому Ліфшіць заявивши: "Вважаю необхіднім ліквідуваті Радбезу тепер, Позаяк ВІН НЕ задовольняє самих мінімальніх потреб и лишь підріває авторитет Радянської влади" 34. Соціально-економічні Наслідки Війни та революції виявило катастрофічнімі, відтак силами и засоби системи НКСЗ та его місцевіх ОРГАНІВ їх Було не вірішіті. Вона, кроме других категорій населення, допомагать голодним дітям, похилилася, інвалідам, сім'ям червоноармійців у 1921-1922 рр. 35.

До соціальної категорії населення, Який органи НКСЗ надавали матеріальну допомогу, належали "жертви контрреволюції и бандитизму". Для коордінації організаційної роботи Було засновано Спеціальний підвідділ "помжеркор" (допомога жертвам контрреволюції - Авт.), А такоже при місцевіх органах Радбезу. Его підопічнімі були службовці Радянська установ та Різні групи населення. У липні 1919 р. уповноважений НКСЗ Склаві Доповідь для наркома М.Р.Зубкова про руйнівні Наслідки перебування Червоної армії на Волині, де "військові радянські части проходять через села и все буквально грабують" 36. Відділ соціальної допомоги НКСЗ 9 серпня 1920 р. Зробив запит до Південно-Західного фронту Про надання информации Стосовно розграбованіх міст и СІЛ Волині, Поділля, Київщини, Чернігівщини, Катеринославщини, Херсонщини з метою Відправлення туди продовольчих и санітарних потягів 37. Відділи СОЦІАЛЬНОГО забезпечення НЕ відшкодувалі матеріальніх збитків, а надавали посильну екстренної допомогу жертвам "єврейськіх погромів", білогвардійського терору и контрреволюції, тобто мирному населенню. Вона відавалася у разі Втрата працездатності, ЗАСОБІВ Існування, майна, житла, худоби. Існувалі два види допомоги: термінова и довготривала. Перша завершувалася Надання продуктів харчування, одягу, друга - Влаштування до інвалідних будинків, оформлення пенсій, стаціонарнім лікуванням 38.

У серпні 1920 р. НКСЗ передбача умови СОЦІАЛЬНОГО забезпечення сімей - "мобілізованіх, полягли и переміщеніх партією комуністів", Яким відавалі продукти, Промтовари з розподільніків єст (єдініх СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ - Авт.), Но за списками собезів засвідченіх партійнімі комітетамі 39. Сільських комуністів, Які малі власне господарство, що не обслуговував, відтак смороду боролися Виключно "за ідею". Для Загибла на "партійній работе в тилу" відавалі матеріальну допомогу на похорони (від 10 до 20-разової місячної зарплати), а копійчані допомогу за твердими ценам 40.

16-22 червня одна тисяча дев'ятсот двадцять одна р. відбулася перша Всеукраїнська нарада "помжекорів", яка розглянула організаційні та функціональні проблеми їхньої ДІЯЛЬНОСТІ. Вона признал доцільнім создания організаційно-господарських форм для матеріального самозабезпечення цієї категорії постраждалого. Вперше Було з'ясовано Поняття "бандитизм" - "одноосібні випадки пограбування та убийства и групові наскоки банд з метою пограбунку та убийства", а такоже "Поняття про контрреволюцію в вузьких значенні" - постраждалі від Нашестя білогвардійської армії, Місцеві збройні Виступи з метою Захоплення власти, Виступи "місцеві на національному грунті" 41. Для Безпритульний дітей Наркомсобез влаштовував дітбудінкі, надававши екстренної допомогу, но перекладав подалі Піклування про них на встанови Наркомохоронздоров'я та Наркомосу.

Отже, судячі з соціально-вікових груп, Які були віднесені до категорії "жертв контрреволюції", помітнім Джерелом поповнення юрб Безпритульний дітей виявило погроми, побутово-кримінальний бандитизм. Кількість дорослих "жертв" свідчіть про соціальну Ціну політико-революційніх експеріментів в Українському суспільстві. Протистояння різніх політічніх сил спричинило та поглібіло соціо-гуманітарну сітуацію в Україні, яка, кроме Всього, зізналася найбільшіх руйнівніх наступів после Першої Світової та Громадянської воєн. Восени 1921 р. Наркомсобез намагався просто одягнуті людей, тому просив у Наркомпрода віділіті 40 тис. аршин білизни, 462 аршини сукна, 186 дюжин ниток, а такоже понад 400 тис. пудів картоплі для Утримання відповідніх установ 42. У зв'язку з ЦІМ "помжеркорі" начали займатіся господарсько діяльністю, влаштування підопічніх на підпріємствах, Створення виробничих артілей та кооперативних товариств. Відділи допомоги "жертвам контрреволюції» не підтрімувалі Ідеї запровадження грошового пайка, схіляючісь до натуральних форм допомоги (Відновлення житла, Надання одягу, лікування, влаштування калік до інвалідних будинків). "Помжеркорі" спіралі на губернські та повітові відділи, но питання реальної допомоги з'ясовували міжвідомча комісія з представителей раднаргоспу, губчека, парткому та виконкому. Все-таки "комжеркорі" були посередниками между ключовими органами державної влади та відповіднім соціальнім контингентом, що не маючі Власний ФОНДІВ.

Виявлення "жертв контрреволюції" Займаюсь повітові КОМІСІЇ, спіраючісь на "Інструкцію для губернськіх и повітових комісій за допомоги жертвам контрреволюції", видання НКСЗ у квітні 1919 р. Смороду малі на увазі передовсім следующие категорії населення: Радянська ПРАЦІВНИКІВ, Членів партии и політично амністованіх, тобто звільненіх з полону "білогвардійськіх банд", політічніх біженців з районів, окупованіх білогвардійцямі, політічніх емігрантів, трудових елементів міста и села 43. Одночасно з'ясовували ОБСЯГИ матеріальної допомоги. До кошторису зараховувалі следующие статті витрат: на відбудову зруйновану господарств, на продовольчі пайки та громадське харчування, на забезпечення одягом и взуттям, на Відкриття Місць у гуртожитках, в інвалідних Будинком, Притулка, на підтрімку безробітніх, на лікування, на Здійснення дезінфекції та санітарного Нагляду , на одноразові допомоги, пенсії, пайки, на викуп Із в'язниць (організація Втеча), на Утримання штату установ Радбезу. Зведений кошторис ухвалювала Центральна комісія допомоги жертвам контрреволюції при НКСЗ УСРР, яка НЕ ​​відавала аванси та кредити, без належної документації та вічерпної информации. Для того, щоб з'ясувати "жертву контрреволюції", вона мала відповісті на 39 запитань: прізвище, вік, адреса, де, коли и як постраждав, до якої партии належали, якові партійну посаду МАВ, зізналася політічніх репресій, професія, фах, Інвалідність, джерела Існування, майновий стан, ОБСЯГИ збитків, соціальне становище батьків до 1917 р., склад сім'ї, Кількість непрацездатніх ТОЩО 44.

Територія України виявило полем НЕ лишь політічного противостояние різніх партій та угруповань, а такоже ареною Військових Дій, починаючі з 1914 р. и до глібокої осені 1920 р. Тут перебувалі десятки тисяч біженців, якіх переслідувалі Різні Політичні сили, а головне господарська руїна, суспільна нестабільність, соціальне походження та майновий стан втікачів. Переважно більшість хова від "червоних, Інша від" білих ", друга від" жовто-блакитних ". Проблема СОЦІАЛЬНОГО забезпечення біженців Набуль в Україні 1919 р. Ознака гуманітарної катастрофи, тому что дати раду и допомогу у перелюдненіх містах, особливо на півдні, виявило делом непростою. 17 лютого 1919 р. РНК УСРР видав декрет "Про Головну Українську Комісію у справах для полонених и біженців", яка перебрала на себе Функції колішніх установ, хоча коордінуючу роль віконувала Всеросійська Центральна колегія 45. ГУК у справах для полонених и біженців перебувала у 1919 р. в Києві, яка мала Власний організаційну структуру, завдання и мету. Вона Займаюсь реевакуацією військовополоненіх росіян з-за меж РСФРР, відправкою "ворожок полонених" за кордон, надаючі всіляку допомогу: встановлення особистості, Надання Притулка, оформлення належно документів для ідентіфікації полонених, забезпечення пайком та транспортування на Батьківщину. ГУК діяла як самостійна установа у складі Комісаріату з Військових справ, маючі у губерніях штат губернськіх Комісарів, а ее очолював в Україні А. Литвиненко. 4 березня 1919 р. відбулася "націоналізація всех благодійніх організацій", а 15 березня смороду перейшлі у підпорядкування Наркомсобезу, відтак ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ біженців переймався відділ загально допомог та опікі, Котре дублював роботу ГУК течение березня-травня 1919 р., а Припін свою роботу лишь на качана червня 1919 р. 46 согласно декрету РНК УСРР від 4 квітня 1919 р. НКСЗ видав "біженській пайок": 75 крб. при наявності в сім'ї одного непрацездатного, 100 крб. - при 2-х, 150 крб. - при 3-х та 200 крб. - при 4-х і більше 47.Наркомсобез утрімував дитячі Притулка, КОЛОНІЇ та інші установи для забезпечення матеріально-побутових потреб біженців, а проблемами освіти, фінансування, господарської ДІЯЛЬНОСТІ Займаюсь відповідні наркомати. Порядок відачі пайка біженцю передбачувався "Інструкцією №116" від 21 червня 1919 р. НКСЗ УСРР, яка признал соціальний статус біженця - особа, что залиша без місця свого постійного проживання у зв'язку з війною и Зобов'язано вернуться на Батьківщину 48. ВІН подавши заяву про допомогу, а такоже Залишайся "підпіску" про виїзд разом з родиною до дому, відтак НЕ МАВ Дозволу на постійне проживання в Україні, если, Безумовно, що не получил громадянство. На шкірного біженця булу заведена облікова картка, до якої запісувалі ОБСЯГИ та види соціально-побутової допомоги.

Таким чином, органи СОЦІАЛЬНОГО забезпечення надавали посильну матеріальну допомогу червоноармійцям, їхнім сім'ям, колішнім Військовослужбовцям "старої армії", "жертвам контрреволюції", полонених и біженцям.


джерела і література

1. Андрусишин Б. У пошуках соціальної рівновагі. - К., 1995. - 191 с .; Мельничук О.А., Мельничук О.Ф. Організація СОЦІАЛЬНОГО забезпечення на Поділлі на качана 20-х рр. ХХ ст. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія: Історія. Вип. VI. - Вінниця, 2003. - С.157-162;

2. Шарпатов В.Г. Особливості Функціонування системи СОЦІАЛЬНОГО забезпечення в Україні 1920-30-х років: історичний аспект // Там само. - С.63-67; 2. ЦДАВО України. - Ф. 348. - Оп. 1. - Спр. 9. - Арк. 36;

3. Известия В.Р.К.П У.С.Р.Р. - 1919. - 2 березня, №58; 30 квітня, №30; 28 червня, №77;

4. Известия В.Р.К.П У.С.Р.Р. - 1919. - 26 лютого, №56;

5. Соціальне забезпечення. - 1919. - №2-3. - С. 96-99;

6. Там само. - С. 103-106;

7. ЦДАВО України. - Ф. 348. - Оп. 1. - Спр. 127. - Арк. 29;

8. Там само. - Спр. 247. - Арк. 55;

9. Там само. - Спр. 265. - Арк. 3;

10. Там само. - Спр. 223. - Арк. 22;

11. Зняття сімей червоноармійців з держ. постачання // Вісник соціального забезпечення. - 1921. - №1. - С. 37;

12. Там само;

13. Цекіновскій І. Наші завдання (до питання про забезпечення сімей червоноармійців) // Там само. -1921. - №2-3. - С. 8;

14. Там само;

15. Там само. - С. 9;

16. Там само. - С. 10;

17. Там само;

18. Хроніка. До питання забезпечення сімей червоноармійців // Там само. -1921. - №2-3. - С. 40;

19. Там само. - С.41;

20. ЦДАВО України. - Ф. 348. - Оп. 1. - Спр. 175. - Арк. 5;

21. На місцях // Вісник соціального забезпечення. - 1922. - №8-11. - С. 59, 61;

22. На місцях // Там само. - №1-3. - С. 28;

23. На місцях // Там само. - №5-7. - С. 39;

24. Там само. - С. 41;

25. Там само. - С. 42;

26. ЦДАВО України. - Ф. 348. - Оп. 1. - Спр. 40. - Арк. 4;

27. Корнєєв І. Стан соціального забезпечення в У.С.Р.Р. в 1921 р // Вісник соціального забезпечення. - 1922. - №4. - С. 17;

28. ЦДАВО України. - Ф. 348. - Оп. 1. - Спр. 163. - Арк. 1;

29. На місцях // Вісник соціального забезпечення. - 1922. - №5-7. - С. 39;

30. Там само. - С. 40;

31. Голод 1921-1923 років в Україні: Збірник документів и матеріалів - К., 1993;

32. Про ліквідаторів і ліквідаторстві // Вісник соціального забезпечення. - 1922. - №4. - С. 3;

33. ЦДАВО України. - Ф. 348. - Оп. 1. - Спр. 40. - Арк. 2;

34. Там само;

35. Соцзабези і голод // Вісник соціального забезпечення. - 1922. - №4. - С. 33-34;

36. ЦДАВО України. - Ф. 348. - Оп. 1. - Спр. 10. - Арк. 13-14;

37. Там само. - Спр. 202. - Арк. 34;

38. Там само. - Спр. 178. - Арк. 15-19;

39. Там само. - Спр. 223. - Арк. 4;

40. Там само. - Спр. 222. - Арк. 20;

41. Матеріали з'їздів і нарад // Вісник соціального забезпечення. - 1921. - №1. - С. 28;

42. ЦДАВО України. - Ф. 348. - Оп. 1. - Спр. 247. - Арк. 56;

43. Соціальне забезпечення. - 1919. - №1. - С. 32-36;

44. Там само. - С. 32-33;

45. Там само. - С. 58-59;

46. ​​Там само. - №2-3. - С. 75-76;

47. Известия В.Р.К.П. У.С.Р.Р. - 1919. - 4 квітня, №12; 48. Соціальне забезпечення. - 1919. - №2-3. - С. 84.