Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Суспільно-політичні Чинник Конституційного процесса в Україні





Скачати 56.84 Kb.
Дата конвертації01.01.2018
Розмір56.84 Kb.
Типавтореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АДАМОВИЧ НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА

УДК 94 (477): 342.413

Суспільно-ПОЛІТИЧНІ Чинник

Конституційного процес В УКРАЇНІ

(90-ті рр. ХХ ст. - ПОЧАТОК ХХІ ст.)

Спеціальність: 07.00.01 - історія України

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступенів

кандидата історічніх наук

Київ - 2008

Дісертацією є рукопис.

Робота виконан на кафедрі новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історічніх наук, професор, академік Национальной академии наук України ЛИТВИН ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ, завідувач кафедри новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, віце-президент НАН України

Офіційні опоненти: доктор історічніх наук, професор ШЕВЧУК ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ, професор кафедри інформаційно-пропагандистських забезпечення та ВІЙСЬКОВОЇ журналістики Национальной академии оборони України;

кандидат історічніх наук НАЗАРЧУК ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ, старший викладач кафедри Політичної історії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана

Захист відбудеться "17" березня 2008 р. про "10" годіні на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дісертацією можна ознайомітіся у Науковій Бібліотеці ім. М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланій "15" лютого 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історічніх наук, доцент О.І. Божко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації. Дисертація складається з вступления, чотірьох розділів, вісновків, списку використаних джерел та літератури (649 назв) и шести Додатків (27 с.). Загальний ОБСЯГИ роботи ставити 328 с.

Актуальність дослідження відзначається ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ актуальністю осмислення цілого кола найбільш значущих для суспільного життя вопросам, повязаних Із функціонуванням Конституції в условиях современного вітчізняного державного будівництва. Здобуття Україною незалежності, відродження и утвердження Самостійної, демократичної, правової, соціальної держави, формирование Політичної системи, багатопартійності, громадянського суспільства зумовлюють необходимость ґрунтовного, комплексного історічного дослідження впліву подій Суспільно-політічного життя на перебіг Конституційного процесса, что відігравав вірішальну роль у ході новітнього державотворення , та Вивчення проблем розробки, Прийняття и Внесення змін до Конституції України в 90-х рр. ХХ ст. - качана ХХІ ст.

Аджея, незважаючі на з'явиться цілої низки змістовніх фахових розробок, присвячений дослідженню вопросам сучасного констітуціоналізму в Україні, й досі спостерігається брак наукових праць, повязаних Із всебічнім аналізом новітнього Конституційного процесса и чінніків Суспільно-політічного життя, Які супроводжували его на кожному етапі державотворення.

Если ж враховуваті, что у период розробки, Прийняття та Внесення змін до Конституції України в державі вінікалі Політичні кризиса, за Якими могла настати стагнація Конституційного процесса, то Актуальність досліджуваної тими, ее пізнавальний и нормативно-ціннісній аспект растет у звязку з необхідністю узагальнення Набутів за роки незалежності України досвіду у сфері державного будівництва, поглиблення уявлення относительно роли Конституції в процесі розвитку подій Суспільно-політічного життя сучасної української держави.

Звязок роботи з Наукова програмами. Дослідження Здійснено в межах науково-дослідніцької тими "Історія української державності новой та новітньої доби" історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (державний реєстраційний номер № 06БФ046-01).

Обєктом дослідження є учасники Конституційного процесса в Україні 90-х рр. ХХ ст. - качана ХХІ ст. (Верховна Рада України, Президент України, уряд, Політичні партії та інші), а такоже документи Конституційного значення.

Предметом дослідження є історичні умови формирование констітуційніх Ідей та сукупність Суспільно-політічніх чінніків, что вплівалі на діяльність учасников процесса розробки, Прийняття и Внесення змін до Конституції України Упродовж 90-х рр. ХХ ст. - качана ХХІ ст.

Хронологічні Межі дослідження: початковий рубіж - 1990 р. - зумовленій обострения кризиса радянського ладу та з'явиться незалежної української держави. Реальна виявило цього стала Декларація про державний суверенітет України. Верхня межа - 2005 р. - як проміжній етап дослідження пропозіцій учасников Конституційного процесса относительно Внесення змін до Основного Закону.

Географічні Межі дослідження охоплюють теріторію незалежної України (до 24 серпня тисячі дев'ятсот дев'яносто одна р. Української РСР у складі СРСР).

Мета дослідження: на основе історічного АНАЛІЗУ існуючіх наукових розробок и шірокої джерельної бази всебічно та науково обґрунтовано дослідіті діяльність учасников Конституційного процесса в Україні 90-х рр. ХХ ст. - качана ХХІ ст., Проаналізуваті Суспільно-політичні Чинник, что вплівалі на его перебіг.

Ее реалізація зосереджувалися на вірішенні таких завдання:

- проаналізуваті стан Наукової розробки та рівень джерельної бази досліджуваної проблеми;

- Встановити історичні передумови та закономірності Прийняття новой Конституції України;

- здійсніті періодізацію Конституційного процесса, охарактерізуваті его Зміст и напрями;

- візначіті ключові події шкірного етапу Конституційного процесса, зясувати Суспільно-політичні Чинник, Які вплівалі на їхній перебіг;

- дослідіті мотиви Зародження та поглиблення протіріч между законодавчо и Виконавчою гілкамі власти як одного з основних чінніків Конституційного процесса;

- вісвітліті позіції представителей ОРГАНІВ власти и політічніх партій та їхній Вплив на основні положення констітуційніх документів, Хід розробки, Прийняття и Внесення змін до Конституції України.

Методологічною основою дослідження стали принципи історізму, багатофакторності, синкретизму, сістемності, обєктівності, всебічності, наступності. При вісвітленні тими застосовуваліся порівняльно-історичний, проблемно-хронологічній, історико-генетичний, догматичний методи та методи критично-обєктівного АНАЛІЗУ, сістематізації та актуалізації.

Наукова новизна дослідження Полягає в тому, что Вперше у вітчізняній історичній науке комплексно досліджено тему, яка НЕ ​​получила всебічного та обєктівного Висвітлення Українськими історікамі. На Основі широкого кола джерел Хід Конституційного процесса в Україні в 90-х рр. ХХ ст. - качана ХХІ ст. досліджено крізь призму подій Суспільно-політічного життя. Предложено Власний періодізацію Конституційного процесса, послідовно Розкрити Зміст и Здійснено аналіз шкірного з етапів; доповнено новімі Висновки існуючі напрацювання относительно позіцій представителей ОРГАНІВ власти, політічніх партій та їхнього впліву на процес розробки, Прийняття и Внесення змін до Конституції; досліджено мотиви, что спричинили необходимость Здійснення констітуційної реформи; обґрунтовано Висновки относительно історичної наступності Конституційного процесса в Україні та впліву Суспільно-Політичної ситуации на его перебіг.

Практичне значення дослідження Полягає в тому, что его основні положення та Висновки могут буті вікорістані при розробці нормативних и спеціальніх курсів з новітньої історії України, політологічніх дисциплін, історії держави і права України, Конституційного права, при підготовці підручніків та навчальна посібніків для вищої та загальноосвітньої школи .

Наукова апробація головних Положень дисертації булу проведена при обговоренні на засіданні кафедри новітньої історії України історічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні Висновки доповідаліся в ході науково-практичних конференцій: "Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління" (травень, 2004), "Трансформація політічніх систем у державах на постсоціалістічному пространстве: уроки для України" (грудень, 2006), " Виклики українській ідентічності: політико-економічні та соціокультурні проблеми "(лютий, 2007)," Шевченківська весна "(березень, 2007).

Основні ЗМІСТ дисертації

Перший розділ "Історіографія та джерельна база дослідження" складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1. "Стан Наукової розробки тими" доведено, что історія Конституційного процесса в Україні 90-х рр. ХХ ст. - качана ХХІ ст. є одним Із недостатньо Вивчення явіщ в Новітній історії України.

У першій половіні 1990-х рр., Через короткотривале годин проміжок, дослідження історії відродження новітньої української державності Залишайся поза уваги науковців. Одними з дере сістематізованіх оглядів Перетворення доби перебудови, что відбуваліся в Україні у второй половіні 1980-х - на качану 1990-х рр., Стали праці західніх дослідніків А. Камінського, Т. Кузьо та Е. Вільсона.

З середини 1990-х рр. зявляється ряд вітчізняніх різнопланових ДОСЛІДЖЕНЬ з чіткім хронометражем та систематики історічніх подій незалежної української держави. З історічніх творів найбільш визначний Внески у вітчізняну історіографію стали комплексні узагальнення проблем новітньої історії України, здійснені у Працюю В.Литвина Литвин В. Політична арена України: Дійові особи та виконавці (Суспільно-політичний розвиток України у второй половіні 80-х - першій половіні 90 -х рр.): Дис ... д-ра іст. наук. - К., 1995; его ж. Історія України: У 3 т. - К., 2005. - Т. 3: Новітній час (1914-2004); его ж. Україна На межі тисячоліть (1991-2000 рр.). - К., 2000; его ж. Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті роки ХХ ст.), - К., 2001 та ін., Який, розглядаючі сучасні докорінні превращение України у внутрішньо- та зовнішньополітічніх вимірах, вісвітлів й питання становлення державності, формирование демократичного Суспільства, гармонізації взаємін между гілкамі власти, розвитку Конституційного процесса, багатопартійності, змін в Економічній и соціальній сферах.

Оцінці позіцій представителей гілок влади во время розробки та Прийняття Конституції України присвячено стаття В. Литвина, в Якій наголошується, что Ухвалення Основного Закону мало важліве історичне значення, оскількі гарантувало незалежність української держави Литвин В. Конституційний процес. Основні положення Конституції України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Історія., 2001. - Вип. 52. - С. 32-45 ..

Здобуткі новітнього державотворчого процесса крізь призму виборчих перегонів, боротьбу за Констітуцію України, становлення рінкової економіки, демократичного ладу, інстітутів громадянського суспільства досліджені С.Кульчицьким Кульчицький С. Утвердження незалежної України: Перше десятиліття // Український історичний журнал - 2001. - №4. - С. 3-41; его ж. Закономірності державотворчого процесса в незалежній Україні. - К., 2001., Який одним Із дере розглянув Конституційний процес в незалежній Україні в контексті Суспільно-політічніх Перетворення, підкреслів, что Прийняття Конституції Було однією з ключовими подій на шляху державотворення.

Значний робота относительно осмислення місця Конституції України в контексті історії новітнього вітчізняного констітуціоналізму здійснена А.Слюсаренком та М.Томенка Слюсаренко А., Томенко М. Історія української Конституції. - К., 1997. .. Ними доведено, что Вивчення історії розробки и Прийняття констітуційніх документів є частина дослідження історії розбудови української державності, а такоже зібрано велику Кількість констітуційніх документів.

Існує ряд історічніх дісертаційніх ДОСЛІДЖЕНЬ, авторизованого якіх, вісвітлюючі ті чи інші напрями державотворчого процесса в Україні 90-х рр. ХХ ст. - качана ХХІ ст., Торкають окремий аспектів вітчізняного Конституційного процесса. ЦІ роботи можна поділіті на три групи. До першої належати розвідки, прісвячені АНАЛІЗУ ідеології політічніх партій в условиях становлення новітньої української держави. Конституційні погляди партійніх лідерів розглядаються у них крізь призму основних завдання партій у сфері державного будівництва Гарань О.В. Становлення та діяльність Політичної опозиції в Україні у 1989-1991 рр .: Дис ... д-ра іст. наук. - К., 1996; Назарчук О.М. Відродження та розвиток соціал-демократичного руху в Україні в 90-х рр. ХХ ст .: Дис ... канд. іст. наук. - К., 2003; Терзі О.С. Питання организации державної влади в програмних документах та ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНИХ політічніх партій України (1989-1996 рр.) .: Дис ... канд. іст. наук. - Донецьк, 1997; Шановська О.А. Діяльність Народного Руху України з розробки национальной програми та практичного втілення ее в процесі державотворення (1989-1996 рр.) .: Дис ... канд. іст. наук. - Одеса, 2003 та ін ..

У Працюю Другої групи досліджуються проблеми трансформації Політичної системи в Україні кінця 1980-х рр. та процес формирование сучасної державності. Прийняття Конституції розглядається у них як Одне з завдання на шляху здобуття и закріплення Україною статусу незалежної, правової, демократичної держави Моргун В.А. Суспільно-політичні проблеми розбудови громадянського суспільства в незалежній Україні: історичний аспект .: Дис ... д-ра іст. наук. - Донецьк, 2003; Офіцінській Р.А. Державотворчий процес в Україні 1991-2004 років (на Матеріалах періодики Заходу): Дис ... д-ра іст. наук. - Ужгород, 2006 та ін ..

Третю групу склалось дослідження вопросам становлення державних інституцій в незалежній Україні. У ціх Працюю доводитися, что Досягнення Конституційного процесса 1990-96 рр. спріялі розвіткові законодавчої та віконавчої гілок влади в Новітній українській державі Дроботенко Н.А. Реорганізація та Утворення державних ОРГАНІВ власти в Україні (1990-2000): історичний аспект .: Дис ... канд. іст. наук. - К., 2002; Пекарчук В.М. Законодавчо-розпорядчі Інституції України в контексті трансформації соціуму (90-ті роки ХХ - початок ХХІ століття) .: Дис ... канд. іст. наук. - Луганськ, 2005; Чмихова В.І. Діяльність Верховної Ради України в условиях незалежності (березень 1990 - січень 2000 рр.) .: Дис ... канд. іст. наук. - Львів, 2001. та ін ..

Заслуговує на Рамус дослідження В.Авсєєвіча, присвячений АНАЛІЗУ роли Верховної Ради України у процесі розробки и Прийняття Конституції в 1990-96 рр. Авсєєвіч В.П. Верховна Рада у констітуційному процесі в Україні. 1990-1996 рр .: Дис ... канд. іст. наук. - Запоріжжя, 2002. Проти автором залиша НЕ вісвітленою позиція Президента України относительно форми, змісту та способу Прийняття Основного Закону.

Поряд з історікамі, Новітній Конституційний процес крізь призму проблем Політичної історії України досліджувався політологамі Д.Відрінім, В.Кременем, В. Ткаченко Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу (критика історічного досвіду). - К., 1996. та ін ..

Важліву роботу над визначенням Функції Конституції в контексті вітчізняного и зарубіжного правового досвіду здійснілі Вчені-правознавці, безпосередні учасники подій - члени Констітуційніх комісій за та їхніх робочих груп: Ф. Бурчак, С. Головатий, А. Заєць, М. Козюбра, В. Копєйчіков, В. Погорілко, В. Тацій, В. Шаповал Ю. Шемшученко, Л. Юзьков Головатий С. Конституція України 1996 року в системе Європейського констітуціалізму // Право України. - 1997. - № 8. - С. 28; Юзьков Л. Основні положення проекту новой Конституції України // Розбудова держави. - 1992. - № 5. - С. 36-39; Заєць А. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. - К., 1999. та ін ..

ОКРЕМІ аспекти Конституційного процесса 1990-96 рр., Проблеми розподілу Владніл повноважень вісвітлені В. Медведчуком, О. Мироненком, В. Опришко, П. Стецюк та іншімі Медведчук В. Проекти Конституції України: досвід порівняльного АНАЛІЗУ // Право України. - 1995. - № 4. - С.4-5; Стецюк П. Основи Теорії конституції та констітуціалізму. - Львів, 2004 та ін .. харчування Прийняття и Внесення змін до Конституції України, взаємодії представителей гілок влади прісвячені статті Ф. Веніславського, С. Козлова, М. Мальований, В. Речицький та других Веніславській Ф. Роль Президента України в механізмі забезпечення взаємодії законодавчої и віконавчої гілок влади // Нова політика. - 1998. - № 1. - С. 7-11; Мальований М., Наливайко Л. Конституційний процес в історії України // Актуальні проблеми внутрішньої політики. - 2004. - Вип. 4. - С. 23-29 та ін ..

Отже, стан розробки тими в сучасній історіографії представлено лишь з окремим вопросам Означення дослідження, что НЕ формує цілісної картини проблеми та зумовлює возможности ее Подальшого історічного дослідження.

Підрозділ 1.2. "Джерельна база дослідження" містіть аналіз широкого кола архівних та опублікованіх документів и матеріалів, різніх за походження, змістовністю І ступеня достовірності.

Першу групу джерел склалось архівні документи. У дослідженні широко вікорістані матеріали поточного архіву Верховної Ради України (Ф. 1. - Оп. 35.), в якому зберігаються документи, котрі дають змогу дослідіті етапи новітнього Конституційного процесса, простежіті еволюцію протіріч между гілкамі власти за Розподіл повноважень. Це - постанови, Розпорядження Констітуційніх комісій за, робочих груп, регламенти, протоколи, стенограмі ЗАСіДАНЬ, робочі варіанти законопроектів з правками депутатов, їхні експертні ОЦІНКИ, порівняльні табліці ТОЩО.

Різновідом архівних джерел, котрі дали змогу обєктівно проаналізуваті дінаміку Суспільно-політічніх процесів в Україні на качана 1990-х років, стали документи ОРГАНІВ КПУ, Які зберігаються у фондах Центрального державного архіву Громадський об'єднань України (ЦДАГОУ. - Ф.1 - Оп. 11. ).

Другу групу джерел становляться опубліковані Конституційні та ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ, среди якіх Конституція України, Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, Концепція новой Конституції України, Конституційний договір между Верховною Радою України та Президентом України, Закон України "Про внесення змін до Конституції України "та інші.

Окрему третю групу джерел склалось опубліковані тексти стенограм ЗАСіДАНЬ сесій Верховної Ради України І-IV скликання, Погоджувальніх радий Депутатська фракцій и груп, матеріали парламентських слухання, "круглих столів".

Документи, розміщені в збірках, упорядкованіх історікамі та правник, зокрема, Конституційні законопроекти, розроблені Констітуційнімі комісіямі, народними депутатами, політічнімі партіями, громадсько організаціямі, науковців, становляться четверту групу джерел.

П'яту групу джерел склалось мемуарно-публіцістічні праці безпосередніх учасников подій, котрі містять їхні Виступи, заяви, Звернення, Доповіді, інтервю, статті, в якіх вісвітлюються ОКРЕМІ аспекти Конституційного процесса в Україні, погляди представителей ОРГАНІВ власти во время Ухвалення законопроектів. До їх числа належати мемуари Презідентів України: Л. Кравчука, Л. Кучми, голів Верховної Ради України: І. Плюща, О. Мороза, О. Ткаченка, В. Литвина, премєр-міністрів України: В. Масола и Є. Марчука Кравчук Л. Маємо те, що маємо: Спогади и роздуми. - К., 2002; Кучма Л. Вірю в український народ. - К., - 2000; Мороз О. Слово про Констітуцію // Грані. - 2000. - випуск 20; Плющ I. Хто ми и куди йдемо? - К., 1993; Литвин В. Вимір історією. Інтервю. Виступи. Статті. - К., 2002 та ін ..

Оцінку позіції учасников Конституційного процесса, важліву документальну базу містять спогади народних депутатов України. Це, самперед, мемуарні праці О. Бандурки та В. Гетьмана Бандурка О. Особливості Конституційного процесса в Україні // Конституція України - основа модернізації держави и Суспільства: Матеріали Наукової конференции, 21-22 червня 2001 р. - Харків, 2001. - С. 95-99; Гетьман В. Як прийомів Конституція України: Нотатки учасника розробки Основного Закону України. - К., 1996. та ін .. Згадка про події, повязані з процесом розробки, Прийняття и Внесення змін до Конституції України, залиша Г. Васильєв, А. Корнєєв, Г. Крючков, М. Томенко, Ю. Оробець, М. Сирота , І. Юхновський Васильєв Г. Конституційний аспект Політичної реформи // Голос України. - 2003. - 28 березня. - С. 2; Корнєєв А. Конституційний процес в Україні: від Зародження до Прийняття Конституції // Верховна Рада України дванадцяти скликання 1990-1994 роки. - К., 1998. - С. 37-46; Кудряшов С., Одарич С., Оробець Ю., Томенко М. Хто и як ухвалював Констітуцію України: Експертна оцінка 6 липня 1996 року. - К., - 1996; Крючков Г., Ніколаєнко С., Томенко М., Осташ І., Танюк Л. Керівники комітетів Верховної Ради України про першочергові намірі и плани законотворення: Український парламентаризм // Віче. - 2002. - № 8. - С. 3-9 та ін. та інші.

Збірки, Виданих Парламентське видавництво, становляться шосту групу джерел Верховна Рада України: Інформаційний довідник., - К., 1998; К., 2002; К., 2006 та ін ..

У них вісвітлюється інформація про народних депутатов, аналізується стан розвитку вітчізняного законодавства, наводитися низька статистичних Даних.

Сьоме групу джерел склалось документи політічніх партій: матеріали зїздів, конференцій, резолюції, постанови, відозві, заяви и Виступи їхніх лідерів, использование якіх дало змогу обєктівно дослідіті позіції представителей різніх політічніх сил во время розробки, Прийняття и Внесення змін до Конституції України Про Хід Конституційного процесса в Україні: Заява ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ конференции КПУ // Комуніст. - 1996. - № 18-19. - С. 2; Костицький В. Нова Конституція України в баченні Християнсько-демократичної партии України // Право України. - 1995. - № 11. - С. 9-2 та ін ..

Збірки матеріалів науково-практичних конференцій, семінарів, Громадська слухання, Які проводять в Україні та за кордоном во время обговорювань констітуційніх проектів, становляться восьми групу джерел Державно-правова реформа в Україні: Матеріали науково-практичної конференции. - К., 1997; Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність: Матеріали науково-практичної конференции, 22-23 листопада +1996 року. - К., 1997. та ін ..

Хронологічні довідники з новітньої історії України склалось дев'яти групу джерел. З них найбільш ґрунтовнімі є праці В.Литвина Литвин В. Україна: хроніка поступу (1991-2001). - К., 2001., что відображають Головні історичні події 1990-х рр.

Десяти групу джерел репрезентуються матеріали, что вісвітлюють результати парламентських та Президентський віборів. Це - неопубліковані и опубліковані документи поточного архіву Центральної віборчої КОМІСІЇ, статистичні Збірки, матеріали конференцій, использование якіх дало змогу дослідіті Зміни в розстановці політічніх сил на кожному етапі Конституційного процесса.

Матеріали періодичних видань становляться одінадцяту групу джерел.Важлівою складових джерельної бази стали закони, постанови Верховної Ради України, укази и Розпорядження Президента України, постанови правительства, Центральної віборчої КОМІСІЇ, надруковані в офіційніх виданнях: "Голос України", "Урядовий курєр", "Президентський вісник", "Відомості Верховної Ради України "; Висновки та решение Верховного и Конституційного судів України, розміщені у виданнях ОРГАНІВ власти: "Вісник Конституційного Суду України", "Офіційний вісник України".

Во время дослідження вікорістовуваліся Публікації (заміткі, інформаційні ПОВІДОМЛЕННЯ, аналітичні статті) у періодичних виданнях: "Дзеркало тижня", "Демократична Україна", "Молодь України", "Літературна Україна", "Комуніст", "Товариш", "Сільські вісті" , "Народна газета", "Час-Time", авторами якіх є журналісти, політики, Громадські діячі. Ці матеріали дали змогу отріматі цінні фактографічні та аналітичні дані относительно подій Суспільно-політічного життя в Україні 90-х рр. ХХ ст. - качана ХХІ ст.

Матеріали інформаційної мережі Інтернет склалось дванадцяти групу джерел. Вагомий значення для дослідження малі: стенограмі пленарного ЗАСіДАНЬ, база законопроектів, нормативно-правова база, інформація относительно персонального складу парламенту всех скликання, розміщені на офіційніх веб-сайтах Верховної Ради України, Президента України та правительства. Вікорістовуваліся такоже матеріали, розміщені на веб-сайтах політічніх партій, громадсько ОРГАНІЗАЦІЙ, ЗАСОБІВ масової информации.

Окрему групу джерел склалось Збірки компакт-дисків "Верховна Рада України" і "Законотворча діяльність", Виданих Управлінням компютерізованіх систем апарату Верховної Ради України, в якіх розміщені неопубліковані стенограмі пленарного ЗАСіДАНЬ, тексти законопроектів, порівняльні табліці ТОЩО.

Отже, джерельна база є Надзвичайно широкою та багатоманітною, что зумовлює можлівість комплексного всебічного Вивчення досліджуваної проблеми.

У іншому розділі "Основні етапи Конституційного процесса в Україні (1990-1995 роки)" доводиться, что питання Прийняття новой Конституції УРСР порушувалося в 1960-х-70-х рр. Українськими дисидент. У второй половіні 1980-х рр. Союзні процеси перебудови зумов актівізацію Суспільно-політічного життя и національно-визвольного руху в Республіці. Характерними рісамі стали розкол партійного керівніцтва на консерваторів и реформаторів та активні спроба опозиції прийти до влади, Які віліліся у Масові мітинги и Політичні Акції.

После віборів до Верховної Ради УРСР 4 березня 1990 р. політична Активність перемістілася до парламенту, а ее рушійною силою стали члени "Народної ради" (лідер І.ЮХНОВСЬКИЙ), Які малі на меті создания Самостійної української держави.

Дерло важлівім кроком на шляху до незалежності Було Прийняття 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України. Ця Подія започаткувала Новітній Конституційний процес та стала наслідком політічного компромісу между носіями різніх політічніх сил у Верховній раді. Чинник, Які спонукалі до ее Прийняття комуністічну більшість - "групу 239" (лідер О.Мороз), були власна невізначеність относительно подалі Дій, зростання впліву опозиції, бездіяльність центрального керівніцтва, розширення прав республік внаслідок союзної констітуційної реформи, формирование в регіонах Ідей місцевого патріотізму та приклад других республік.

Проти, Відсутність у депутатов комунальної програми державного будівництва прізупініла Конституційний процес. Члени "Народної ради" наполягалі на наданні Декларації Конституційного статусу, комуністи НЕ погоджуваліся з ЦІМ. Обострения Політичної ситуации влітку-восени 1990 р. через Загальний страйк шахтарів и студентов, Які, среди других вимог, порушувалі питання про Надання Декларації Конституційного статусу, актівізувало процес формирование КОМІСІЇ по розробці новой Конституції Української РСР під головуванням Голови Верховної Ради Л.Кравчука.

Діяльність КОМІСІЇ та ее РОБОЧОЇ ГРУПИ на чолі з Л.Юзькова відбувалася в условиях противостояние между депутатами-комуністамі и членами "Народної ради" вокруг Обговорення проекту Союзного договору та на фоні масових віступів шахтарів, вікліканіх проведення 17 березня тисяча дев'ятсот дев'яносто один р. референдуму относительно долі СРСР. Наслідком ее роботи та черговий Політичною вчинки стало одобрения 19 червня 1991 р. Концепції новой Конституції України, яка визначили ключові принципи розбудови держави.

Головного завдання іншого етапу Конституційного процесса стало здобуття Україною незалежності. Чинник, Які спонукалі Верховну Раду УРСР до Прийняття 24 серпня тисячу дев'ятсот дев'яносто одна р. Акта проголошення незалежності України, виступили серпневі події в Москві та Заборона ДІЯЛЬНОСТІ КПРС, внаслідок чого документ підтрімалі депутати-комуністи. Ухвалення Акт спріяв розвіткові Конституційного процесса, оскількі вміщував принципи создания незалежної держави, неподільність та недоторканність ее территории, Чинність Виключно Конституції и Законів України.

После всеукраїнського референдуму и віборів Президента України 1 грудня 1991р. діяльність Констітуційної КОМІСІЇ та ее РОБОЧОЇ ГРУПИ актівізувалася, про что свідчіть розроблення ними на основе Концепції новой Конституції один за одним чотірьох констітуційніх проектів.

Характерною особлівістю цього етапу є Зародження протіріч между гілкамі власти, повязане з Заснування 5 липня 1991р. посади Президента України, в особі которого члени "Народної ради" бачили символ державної незалежності, а комуністи - можлівість забезпечення Власний позіцій у разі Зміни політічного режиму. Однако, через брак констітуційно-правової практики жодні з них не малі чіткого уявлення про его роль та функції.

Владні суперечності, Які вініклі відразу после Президентський віборів, малі інстітуційній характер й були спрічінені ініціатівою Президента України Л.Кравчука вібудуваті Власний виконавчого вертикаль Шляхом Заснування посад представителей Президента на місцях, як Вищих посадових осіб віконавчої власти, Бажанов перебраті на собі Частка повноважень парламенту, відаючі указ з економічних вопросам, та Прагнення безпосередно Керувати УРЯДОМ.

Боротьба за Розподіл повноважень между Л.Кравчуком та премєр-міністром Л.Кучмою, что відбувалася на тлі погіршення економічного становища Суспільства, спричинили у червні 1993 р. політичний страйк шахтарів Донбасу, Які Вимагаю проведення референдуму про Довіру Презідентові, парламенту и радам усіх рівнів. Гостра криза влади, что вінікла в державі, прізвела до дострокового припиненням повноважень Президента и парламенту 24 вересня тисяча дев'ятсот дев'яносто три р. З Огляду на підготовку до майбутніх віборів питання Прийняття Конституції відійшло на другий план.

Третій етап Конституційного процесса, Який розпочався виборча кампанією 1994р., Засвідчів про его актівізацію, повязану з намаганням новообраного Президента України Л.Кучми Здійснювати Пряме керівництво Опис Виконавчою властью та закріпіті ЦІ Функції положеннями Конституції. Так, 6 серпня 1994р. Л.Кучма видав Указ относительно забезпечення керівніцтва Кабінетом Міністрів України, іншімі органами віконавчої власти та підпорядкування Собі голів рад та їхніх віконкомів.

4 вересня Президент направивши до парламенту Звернення, в якому наголошував на необхідності Відновлення Конституційного процесса. 20 вересня Верховна Рада ухвалено Постанову "Про чисельного склад КОМІСІЇ з опрацювання проекту новой Конституції України", а 21 листопада ратифікувала ее персональний склад.

Діяльність Констітуційної КОМІСІЇ виявило малопродуктивних головного чином у звязку з тим, что после внесених главою держави 4 грудня 1994р. на Розгляд парламенту законопроекту "Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні" стосунки между ними загостріліся в ході Обговорення и Прийняття документа.

Оскількі одобрения 18 травня 1995 р. закон "Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні» не зміг набраті ЧИННОСТІ, Л.Кучма предложили Голові Верховної Ради України О.Морозу укласті Конституційний договір между парламентом и Президентом, Який давши змогу избежать конфронтації у взаємінах гілок влади й спріяв продовження роботи над розробка новой Конституції.

У третини розділі "позіції політічніх сил во время Прийняття Конституції України 1996 року" доведено, что хоча факт укладання Конституційного договору й спріяв розвитку Конституційного процесса, започаткувавші его черговий четвертий етап, принципи документу не розвязалі проблем, что склалось у Владніл стосунках. З метою оперативного опрацювання пропозіцій до проекту Конституції Конституційна комісія 19 червня 1995 р. утворіла Робоча група, до складу якої увійшлі 10 правознавців (Ф. Бурчак, А. Заєць, В. Шаповал та ін.).

Взявши за основу Конституційний проект від 26 жовтня +1993 р., Робоча група розроб законопроект, Який увібрав у себе проекти політічніх партій, громадсько ОРГАНІЗАЦІЙ, Пропозиції народних депутатов, ОРГАНІВ власти, вітчізняніх и зарубіжніх фахівців. Документ Було Прийнято за основу на засіданні Констітуційної КОМІСІЇ 23 листопада 1995 р. З цього часу розпочався етап політічного Узгодження его Положень Робоча група на чолі з В. Буткевичем та Л. Підпаловім.

Зрештою на засіданні Констітуційної КОМІСІЇ 11 березня 1 996 р. доопрацьованих проект Було схвалено. Однако, розбіжності у подивиться глави держави та голови Верховної Ради на процедуру Прийняття Конституції - Шляхом погодження матеріалів на референдумі (Л. Кучма) або Ухвалення парламентом (О. Мороз), прізвелі до обострения отношений между представник гілок влади, что уповільніло Конституційний процес.

На етапі Подання законопроекту до парламенту виявило й розходження позіцій народних депутатов относительно его Прийняття. Члени лівіх фракцій (КПУ, СПУ) НЕ погоджуваліся на обговорювання проекту на засіданні Сесії з Огляду на ризики его попередня одобрения та направлення на референдум и віражалі недовіру Констітуційній КОМІСІЇ. За їхньої ініціативи офіційне представлення проекту Конституції України відбулося 20 березня 1996 р. на Спеціальному засіданні, Пожалуйста віключає необходимость реєстрації народних депутатов у сесійній залі. З цього часу Конституційний процес Повністю перемістівся в політічну площинах, а его ініціатива перейшла на БІК президентського оточення.

Тиск з боку глави держави заставил представителей правих и центрістськіх фракцій парламенту создать у квітні 1996 р. Депутатська узгоджувальну групу під головуванням М. Сироти, яка получила статус Тімчасової спеціальної КОМІСІЇ. Ее діяльність булу спрямована на обєднання представителей різніх політічніх сил та гілок влади з метою Узгодження суперечлівіх Положень и Прийняття проекту Верховною Радою України. Водночас, у парламенте реєструваліся Альтернативні проекти, розроблені депутатами-членами КПУ, ХДПУ, СДПУ: № 0496/1 (С. Гмиря, Г. Долженко), № 2327/1 (В. Моісеєнко), № 0496/2 (Ю. Буздуган ), № 0496/3 (М.Карнаух), № 0496/4 (В. Шишкін).

Обговорення проекту Конституції в Першому и іншому чітанні засвідчіло Неоднозначність Ставлення народних депутатов до его Прийняття: представник центрістськіх, правих фракцій и Частка позапартійніх депутатов вбачалася у ньом можлівість вібудуваті новий державний лад, представник лівіх фракцій знаходится в опозиції до проекту. Була ще й частина депутатов, Які з питань комерційної торгівлі причини не визначили свою позицию относительно новой Конституції. Така неузгодженість гальмувала Конституційний процес у парламенте та віклікала незадоволення з боку глави держави.

Указ Президента "Про проведення Всеукраїнського референдуму з питання Прийняття новой Конституції України", виданий 26 червня 1 996 р., Ледве НЕ спричинив черговий політічну кризу та заставил представителей різніх політічніх сил, прісутніх у Верховній раді, піті на вчинки й обєднатіся вокруг Прийняття Основного Закону. 28 червня 1 996 р. после двох діб напруженої роботи Верховна Рада України прийнять нову Констітуцію України.

У четвертому розділі "Передумови Внесення змін до Конституції України (1996-2005 роки)" доводиться, что з Прийняття Конституції почався п'ятий етап Конституційного процесса, Аджея реалізація президентського-парламентської форми правления не привела до оптимального розподілу повноважень между гілкамі власти, поза правовим полем вирішенню лішілася низька протіріч, Які назрілі у їхніх стосунках.

Вперше питання про внесення змін до Конституції України Було віведено на рівень законопроектів у 1998-99 рр., Коли до Верховної Ради були внесені проекти № 2339 (Г. Крючков, П. Симоненко) и № 3029 (А. Єрмак, Г. Омельченко) , в якіх пропонувалося Изменить Основний Закон в части взаємін между парламентом, Президентом та Уряду. Проти до їхнього РОЗГЛЯДУ впоратися не дійшла з Огляду на підготовку до майбутніх парламентських и Президентський віборів.

Неспроможність Верховної Ради України Вчасно Прийняти закон "Про Державний бюджет України на 2000 рік" зумов обострения Політичної та соціально-економічної ситуации в стране та прізвела до создания 13 січня 2000р. парламентської більшості у складі 11 центрістськіх и правих фракцій, яка вислови Готовність ВІДПОВІДАТИ за Здійснення реформ та наполягала на переобранні керівніцтва парламенту.

После избрания на другий срок Президент України Л.Кучма з метою Розширення Власний повноважень за рахунок Верховної Ради та зростання впліву регіонів ініціював Внесення змін до Конституції України. Реальна виявило цього стало видання ним 15 січня 2000р. Указом "Про проголошення Всеукраїнського референдуму за народною ініціатівою".

Результати референдуму, проведеного 16 квітня 2000р., Засвідчілі підтрімку почінань глави держави з боку громадськості й спричинили черговий політичний Конфлікт, что прізвело до противостояние в середіні правих фракцій, Які утворювалі Парламентське більшість. У виконавчій власти Конфлікт вілівся в ті, что Президент почав відчуваті опозіцію з боку глави правительства. Однако, у звязку з відсутністю в Українському законодавстві становищем, Які б закріплювалі порядок Виконання державою ухвала народного волевіявлення та відповідальність парламенту на випадок їхнього ігнорування, решение референдуму залиша НЕ втіленімі у життя.

29 травня 2000р. Президент України Створив Констітуційну комісію, яка внесла на Розгляд Верховної Ради Конституційний законопроект. Відповіддю на ініціатіву Л.Кучми ставши проект закону № 5300-1, розроблення Груп у складі 152 народних депутатов (Г. Крючков, С. Головатий, М. Сирота, О. Мороз та ін.).

На цьом етапі уповільнення Конституційного процесса Було спричинено черговий обострения СТОСУНКІВ между главою держави и парламентом, вершиною которого ставши "касетний скандал" - оприлюднення народним депутатом О. Морозом 28 листопада 2000 р. Записи розмов, Які начебто стосуваліся прічетності Л. Кучми та других посадовців до справи про знікнення опозіційного журналіста Г. Гонгадзе. У відповідь народні депутати від опозиції виступили з ініціатівамі відставкі міністрів силових відомств, качана процедури імпічменту Президента та організувалі проведення масових демонстрацій. Владніл противостояние прізвело до вімушеної відставкі 17 квітня 2001 р. премєр-міністра України В. Ющенка.

Актівізація Конституційного процесса розпочалася после парламентських віборів 2002 р. Із внесених депутатами до Верховної Ради констітуційніх проектів № 0998 (О. Ющик, М. Лавриненко та ін.) и № 0999 (Г. Крючков, О. Мороз, А. Матвієнко та ін.). У тій же година Л.Кучма ВНІС до парламенту свой законопроект "Про внесення змін до Конституції України" та організував проведення его всенародного Обговорення. 12 липня 2003 р. Президентський проект Було направлено до Конституційного Суду України, однак 23 серпня відклікано главою держави у звязку з тим, что частина депутатов розкрітікувала его положення.

Натомість народні депутати подали до Верховної Ради України відразу три законопроект про внесення змін до Конституції: № 3207-1 від 1 липня 2003 р. (А. Матвієнко, В. Мусіяка, А. Мартинюк, О. Мороз), № 4105 від 4 вересня (С. Гавриш, Р. Богатирьова, П. Симоненко та ін.) И № 4180 від 19 вересня (Р. Богатирьова, С. Гавриш, К. Ващук та ін.) Їхньою спільною рісою булу пропозиція относительно переходу до парламентсько-презідентської форми правления.

Активна Конституційна діяльність народних депутатов України прізвела до Блокування роботи Верховної Ради членами опозіційніх фракцій (БЮТ, "Наша Україна", СПУ), Які наполягалі на вілученні з проектів Положень про избрания Президента України парламентом. Наслідком політічніх протіріч у Верховній раді стало попереднє одобрения 24 грудня 2003 р. проекту закону "Про внесення змін до Конституції України" № 4105. Однако, во время Голосування 8 квітня 2004 р. цею проект не набравши необхідної кількості голосів и БУВ зняти з РОЗГЛЯДУ.

Подалі кроком парламенту Було Прийняття 26 травня решение про Утворення РОБОЧОЇ ГРУПИ на чолі з дере заступником Голови Верховної Ради України А.Мартінюком для доопрацювання проекту змін до Основного Закону на базі трьох існуючіх законопроектів, результатом ДІЯЛЬНОСТІ якої стало одобрения 23 червня в Першому чітанні проекту № 4180 .

З Наближення черговий віборів Президента України увага всех учасников Конституційного процесса перейшла на БІК майбутньої віборчої кампании. 5 липня 2004 р. Центральна виборча комісія зареєструвала 26 кандидатів на посаду глави держави. Виборчі перегони супроводжували значними зловжіваннямі, маніпуляціямі голосами віборців, переслідуванням опозиції, цензурою ЗАСОБІВ масової информации. Замах на життя кандидата від опозиції В. Ющенка Вкрай загострів політічну сітуацію в державі. 19 жовтня 2004 р. представник депутатської більшості у парламенте С. Гавриш заявивши про небажаним фракцій и груп більшості брати участь у пленарних засіданнях до завершення президентського віборів.

Результати іншого туру Президентський віборів спричинили Масові Виступи громадян на підтрімку В. Ющенка та В. Януковича. Обласні ради Центральної и Західної України признал Президентом України В. Ющенка, а представник радий усіх рівнів Луганської області підтрімалі В.Януковича й начали заклікаті до создания автономії.

За обставинні, что склалось, актівізував Конституційний процес Президент, Наголос, что підпіше закон "Про Особливості! Застосування Закону України" Про вибори Президента України ", Який малі на меті ухваліті народні депутати з метою Запобігання фальсифікації голосів віборців, лишь за умови Внесення змін до Конституції .

8 грудня 2004 р. Верховною Радою України Було ухвалено пакет Законів, до которого увійшлі законопроект "Про Особливості! Застосування Закону України" Про вибори Президента України "і" Про внесення змін до Конституції України ". Отже, Конституційний процес в черговий раз ставши заручниками у борьбе за владу и допоміг розв'язати гостре політічну кризу.

Проведення дослідження зумовлює можлівість сделать Такі Висновки:

- Загальний аналіз літератури з історії Конституційного процесса в Україні 90-х рр. ХХ ст. - качана ХХІ ст. засвідчів наявність Певного наукового доробки, різнопланового за проблематикою та ОБСЯГИ Висвітлення тих чи других аспектів. Водночас, питання залішається недостатньо Вивчення. Критична оцінка та узагальнення праць попередніків, наявність різноманітної джерельної бази дали змогу вірішіті основні завдання дослідження;

- Про необходимость Прийняття новой Конституції Української РСР йшлось за часів СРСР. Відродження Громадської свідомості, актівізація національно-визвольного руху в кінці 1980_х рр., Зумовлені союзними процесами перебудови, були основними Суспільно-політічнімі Чинник, Які спричинили активний поиск правових ЗАСОБІВ суверенізації РЕСПУБЛІКИ и започаткувалі Новітній Конституційний процес;

- Конституційний процес проходив у п'ять етапів: 1) літо 1990 - літо тисяча дев'ятсот дев'яносто одна р .; 2) літо 1991 - кінець 1993 р .; 3) початок 1994 - червень тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять р .; 4) червень 1995 - 28 червня тисяча дев'ятсот дев'яносто шість р .; 5) червень випуску 1996 - грудень 2004 р. и відбувався за кількома напрямами: внесення змін до чінної Конституції УРСР, підготовка проекту, Прийняття окремий нормативних АКТІВ у сфері Конституційного законодавства, Ухвалення Основного Закону и закону "Про внесення змін до Конституції України";

- Перший етап Конституційного процесса розпочався в межах Радянської політико-правової системи з Прийняття 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України, яка дала Поштовх процесса ВІДБУДОВИ державної незалежності. На цьом етапі відбулося создания Першої Констітуційної КОМІСІЇ, наслідком ДІЯЛЬНОСТІ якої стало Прийняття 19 червня +1991 р. Концепції новой Конституції України. Характерною особлівістю іншого етапу Конституційного процесса, Який почався з проголошення 24 серпня 1991 р. Акта незалежності України, стала плідна діяльність РОБОЧОЇ ГРУПИ Констітуційної КОМІСІЇ, котра на основе Концепції розроб один за одним Чотири проекти Конституції. Боротьба за Розподіл повноважень между представник різніх гілок влади під кінець тисяча дев'ятсот дев'яносто три р. спричинили Владніл кризу, яка прізвела до Позачергове віборів та гальмування Конституційного процесса. Головні події третього етапу засвідчілі бажання глави держави перебраті ініціатіву Конституційного процесса на собі, наслідком чого стало укладання 8 червня +1995 р. Конституційного договору между Президентом и парламентом. Для четвертого етапу Конституційного процесса властіве обострения протіріч между главою держави та Верховною Радою України и представник різніх політічніх сил у парламенте, что прізвело до Утворення Тімчасової спеціальної КОМІСІЇ для доопрацювання проекту Конституції. Головне значення ее ДІЯЛЬНОСТІ зводу до зусилля обєднати віразніків різної ідеології з метою Узгодження розбіжніх норм законопроекту та Прийняття его Верховною Радою України. З Прийняття 28 червня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто шість р. Конституції розпочався п'ятий етап Конституційного процесса, головні завдання которого стало Вдосконалення механізму розподілу Владніл повноважень. Перші Законопроекти були внесені до парламенту в 1998-99 рр. Однако, актівізацію Конституційного процесса віклікалі спроба глави держави посіліті Президентський гілку влади й проведення 16 квітня 2000р. всеукраїнського референдуму. Характерною рісою цього етапу булу активна Конституційна діяльність народних депутатов. Впродовж 2004 р. Конституційний процес проходив в рамках гострої боротьбу за владу во время проведения черговий Президентський віборів, а чинний 8 грудня 2004 р. закон "Про внесення змін до Конституції України" ставши наслідком компромісу между представник різніх політічніх сил;

- Владні протіріччя малі інстітуційній характер и були спрічінені запровадження в 1990 р. посади Президента України. У звязку з відсутністю чіткої візначеності функцій последнего Л.Кравчук и Л.Кучма прагнулі перебраті на собі часть повноважень Верховної Ради и Кабінету міністрів України, вібудуваті Власний виконавчого вертикаль власти, підпорядкуваті уряд та закріпіті здобуті повноваження положеннями новой Конституції України, что віклікало подалі обострения суперечностей между гілкамі власти;

- Започаткувалі Новітній Конституційний процес депутати-члени "Народної ради", Які прагнулі здобути незалежність української держави й відстоювалі позицию Надання Конституційного статусу Декларації про державний суверенітет України. Поступово ініціатива Прийняття новой Конституції перейшла на БІК Президента України, Який МАВ на меті розшіріті Власні Владні повноваження с помощью положень Основного Закону. Активно протідіялі цьом у Верховній раді представник КПУ. Саме смороду ініціювалі Перші законопроект про внесення змін до Конституції относительно Вдосконалення механізму розподілу влади. Чергова спроба глави держави розшіріті свои права за рахунок парламенту зумов актівізацію констітуційної ДІЯЛЬНОСТІ депутатов від більшості, спрямованих на Впровадження парламентсько-презідентської форми правления. Депутати від опозиції (БЮТ, "Наша Україна", СПУ) були змушені підтримати Пропозиції относительно Внесення змін до Конституції України в условиях гострої Політичної кри во время Президентський віборів 2004 р.

Список основних опублікованіх праць за темою дисертації:

1.Боротьба політічніх сил за Прийняття Конституції України 1996 р. // Вісник Академії праці и СОЦІАЛЬНИХ отношений Федерации профспілок України. - К., 2007. - № 1. - С. 147-153;

2. Проблеми взаємодії гілок влади в контексті констітуційної реформи // Буковинський журнал. - Чернівці. - 2007. - Ч. 1. - С. 72-82;

3. Обєктівні реалії змін до Конституції України 1996 року // Україна ХХ ст .: Культура, ідеологія, політика. Збірник статей. - К .: Інститут історії України НАН України, 2007. - Вип. 11. - С. 495-509.

4. Основні етапи констітуційної реформи в Україні (1990-1996 роки) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Історія. - Вип. 91-93. - С. 75-78.

Анотація

Адамович Н.М. "Суспільно-політичні Чинник Конституційного процесса в Україні (90-ті рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст.)". - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступенів кандидата історічніх наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

Дісертацію присвячено комплексному дослідженню ДІЯЛЬНОСТІ учасников Конституційного процесса в Україні 90-х рр. ХХ ст. - качана ХХІ ст., Всебічному АНАЛІЗУ Суспільно-політічніх чінніків, что вплівалі на Хід розробки, Обговорення, Прийняття та Внесення змін до Конституції України.

На Основі шірокої джерельної бази встановлен історичні передумови та закономірності Прийняття нового Основного Закону, Здійснено періодізацію Конституційного процесса, досліджено причини Зародження и поглиблення протіріч между представник законодавчої та віконавчої гілок влади як одного з головних чінніків новітнього Конституційного процесса. Висвітлено позіції представителей державних ОРГАНІВ власти и політічніх партій у вірішенні або поглібленні Гостра Суспільно-політічніх проблем, Які вінікалі в Новітній українській державі в процесі Прийняття и Внесення змін до Конституції України, доведено їхній Вплив на основні положення констітуційніх документів, что розробляліся Упродовж 90-х рр. ХХ ст. - качана ХХІ ст.

Ключові слова: Конституційний процес, державотворення, незалежність, Україна, Конституція України, Верховна Рада України, Президент України, Конституційна комісія, Конституційний договір, Конституційна реформа.

АНОТАЦІЯ

Адамович М.М. "Суспільно-політичні чинники конституційного процесу в Україні (90-ті рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст.)". - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню діяльності учасників конституційного процесу в Україні 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст., Всебічного аналізу суспільно-політичних чинників, які впливали на хід розробки, обговорення, прийняття та внесення змін до Конституції України.

На основі історичного аналізу існуючих наукових розробок і широкої кола джерел встановлено історичні передумови і закономірності необхідності прийняття нового Основного Закону, здійснено періодизацію новітнього конституційного процесу в Україні, охарактеризовано його зміст і напрямки, безумовно ключові події кожного етапу.

Досліджено суспільно-політичні чинники, які супроводжували хід розробки, обговорення, прийняття та внесення змін до Конституції України на протязі 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст., Обгрунтовано їх вплив на динаміку конституційного процесу. З'ясовано причини зародження та поглиблення протиріч між представниками законодавчої та виконавчої гілок влади як одного з головних чинників конституційного процесу.

Доведено, що початок новітньому конституційному процесу в Україні поклали в 1990 році народні депутати-члени "Народної ради", які прагнули домогтися незалежності української держави. Після введення посади Президента України поступово ініціатива ухвалення нової Конституції перейшла на сторону глави держави, який керувався метою перебрати на себе частину повноважень Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, вибудувати власну виконавчу вертикаль влади, безпосередньо керувати урядом і закріпити досягнуті повноваження положеннями нової Конституції України.

Аргументовано, що ініціатива Президента України розширити владні повноваження за допомогою норм Основного Закону викликала подальше загострення протиріч між гілками влади. Активно протидіяли починанням глави держави у Верховній Раді України народні депутати - члени лівих фракцій.

Відображено позиції представників державних органів влади та політичних партій у вирішенні або поглибленні гострих суспільно-політичних проблем, які виникали в новітньому українському державі в процесі розробки, обговорення і прийняття Конституції України. Доведено їх вплив на основні положення конституційних документів, які розроблялися в Україні протягом 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст.

Обґрунтовано, що з прийнята 28 червня 1996 року нової Конституції України розпочався п'ятий етап новітнього конституційного процесу, головним завданням якого стало удосконалення механізму розподілу владних повноважень. Перші законопроекти про внесення змін до Конституції України ініціювали в 1998-1999 роках народні депутати України - члени КПУ. Чергова спроба глави держави розширити власні права за рахунок парламенту і виданий ним указ "Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою" зумовили активізацію конституційної діяльності народних депутатів - членів депутатської більшості Верховної Ради України, спрямовану на впровадження парламентсько-президентської форми правління.

Доведено, що прийнятий 8 грудня 2004 року Закон України "Про внесення змін до Конституції України" хоч і перетворив Україну з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську республіку, що не вирішив проблемних питань конституційної реформи, оскільки ухвалювався народними депутатами України за наполяганням глави держави в умовах гострої політичної кризи, яка виникла в Україні під час проведення виборів Президента України 2004 року.

Ключові слова: конституційний процес, створення держави, незалежність, Україна, Конституція України, Верховна Рада України, Президент України, Конституційна комісія, Конституційний договір, конституційна реформа.

ANNOTATION

Adamovich NN "Social and political factors of constitutional process are in Ukraine (90th XX item is beginning of XXI item)". - Manuscript.

The dissertation for a degree of candidate of historic sciences in specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - National Taras Shevchenko University of Kiev. - Kiev, 2008.

Dissertation is devoted complex research of activity of participants of constitutional process in Ukraine 90th to the XX item - beginning of XXI item, comprehensive analysis of social and political factors, which influenced on motion of development, discussion, acceptance and making alterations in Constitution of Ukraine .

On the basis of a wide spring base historical pre-conditions and conformities to the law of passing a new Basic Act are set, a division into the periods of constitutional process is carried out, explored reasons of origin and deepening of contradictions between the representatives of legislative and executive branches of power as one of main factors of the newest constitutional process. Positions of representatives of public organs of power and political parties are reflected in a decision or deepening of sharp social and political problems which arose up in the newest Ukrainian state in the process of acceptance and making alterations in Constitution of Ukraine, their influence is proved on the substantive provisions of constitutional documents which was developed during 90th to the XX item - beginning of XXI item.

Key words: constitutional process, creation of the state, independence, Ukraine, Constitution of Ukraine, Supreme Soviet of Ukraine, President of Ukraine, Constitutional commission, Constitutional agreement, constitutional reform.

...........


  • Конституційного процес В УКРАЇНІ
  • Науковий керівник
  • Офіційні опоненти
  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
  • Основні ЗМІСТ дисертації
  • Список основних опублікованіх праць за темою дисертації