Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Українське козацтво





Скачати 25.39 Kb.
Дата конвертації30.07.2018
Розмір25.39 Kb.
ТипКонтрольна робота

Українське козацтво













КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Тема:

«Українське козацтво»

Зміст

Вступ

1. Зародження козацтва, его роль в об'єднанні українського народу

2. Визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького

2.1 Причини Війни

2.2 Початковий период Війни (1648-1649 рр.)

2.3 Події 1650-1654 рр.

3. Держава Богдана Хмельницького

3.1 Переяславська рада

3.2 Характеристика державних засад Гетьманська козацтва

3.3 Внутрішні та Зовнішні причини руйнації держави Богдана Хмельницького

Висновки

література

Вступ

Українське козацтво є одним з популярних об'єктів для дослідження НЕ только у вітчізняній історії, но й у історічніх науках других стран. Подібного явіща не знала історія жодної країни. Про козаків у годину їхнього розквіту знали не з только їх бліжні сусіди, а й уся Європа. Неодноразово пріїжджалі на Україну Різні досліднікі, щоб Ближче познайомитися з життям та побуту козацької верстви. Разом з тим, незважаючі на ті, Що за історічнімі міркамі, це відбувалося відносно недавно, має місце неповна візначеність та різна оцінка тих подій, что відбуваліся за часи козацтва. Ця робота охоплює період з качана Виникнення козаків и до часів, что зараз в історіографії ма ють назви "Руїна". Завдання цієї роботи Було: вікорістовуючі твори СУЧАСНИХ авторів розібратіся з походження українського козацтва, їх ВІЙСЬКОВОЇ организации та прослідкуваті розвиток подій во время Візвольної Війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького; узагальнюючі Хід та розвиток тих трагічніх подій сделать Висновки относительно внутрішніх та зовнішніх причин занепад держави Богдана Хмельницького, превращение незалежної української держави в своєрідній полігон для політічніх амбіцій России, Турции, Польщі, Швеции.

1. Зародження козацтва, его роль в об'єднанні українського народу

Українське козацтво - це дуже складне Історично-соціальне явіще. Видатний історик М.С. Грушевський писав про це так: "Внаслідок своєї орігінальності, а такоже Завдяк гучної роли в історії Східної Європи, козацтво звертає на себе Рамус здавна; Чима (історіків) Їм Займаюсь, но при цьом дуже много залиша неясного, и в літературі по цьом харчування існують годиною суджень дуже сумнівні та Помилкові ".

Наступний етап еволюції українського козацтва пов'язаний з ВИНИКНЕННЯ Запорізької Січі. Це Було Утворення військово-політічного характером, что мало свои органи управління, чітку систему организации війська и прагнуло підтрімуваті зв'язки Із сусіднімі державами. Це БУВ зовсім новий етап у розвитку козацтва и течение трівалого годині Запорізька Січ віконувала Функції державного Утворення.

Запорізька Січ булу засновано на Дніпровському острові Хортиця в 50-х роках XVI століття. Одним з ее засновніків вважають легендарного князя Дмитра Вишневецького-Байду, Який примерно у 1553 году побудував для себе замок на острові Хортиця. В подалі місце перебування Січі змінювалось Неодноразово. Це булу фортеця, загороджена ровом и десятиметрової земляним валом, на вершіні которого стояв дерев'яний частокіл. Тут знаходится Високі башти з бійніцямі для гармат. У середіні фортеці знаходівся майдан Із церквою и стовп, де карали вінніх. Навколо майдану стояли Великі Довгі хати - курені, де жили січовікі, знаходится будинки старшини, канцелярія, а далі - склади, арсенали, ремісніцькі майстерні, торгові лавки. Всього налічувалось до 38 куренів, в якіх проживали козаки - земляки. Чи не Випадкове більшість куренів носила назви українських міст (например, Батуринський, Браїлівській, Іркліївській, Канівський, Корсунський, Полтавський та ін.).

Чісельність козаків на Січі колівалася в залежності від пори року, ходу воєнніх Дій та других причин. Альо вона Рідко перевіщувала 15-20 тисяч. Основна маса козаків-запорожців - проживала за межами Січі, займаючісь різноманітнімі господарськими справами. Лише в период подготовки до військового походу чи во время избрания старшини Запорізька Січ на короткий час перетворювалась у місто з багатотісячною озброєною армією.

На Відміну Від європейськіх держав, де в тій годину панували монархічні режими, у запорожців існувала РЕСПУБЛІКАНСЬКА форма правления. КОЖЕН запорожець МАВ право голосу у Загальній раді, Якій належала вся повнотіла власти. Рада керували всіма важлівімі харчування життя та ДІЯЛЬНОСТІ Січі, ее внутрішньою та зовнішньою політікою, вірішувала проблеми Війни і миру, прийомів посольства, займаюсь судочинства.

З тисячі п'ятсот сімдесят два року з'являються так звані реєстрові козаки, формирование якіх Складанний Із запорізькіх козаків указом польського короля для захисту південніх рубежів країни и прідушування селянських повстань.

Це Було найманими військо козаків, Бійці котрого заносилися в СПЕЦІАЛЬНІ списки (реєстри). Організація цього війська відрізнялася від Січової тім, что вместо ділення на паланки и курені воно Складанний Із полків и сотень. После переходу реєстровіх козаків на БІК Б. Хмельницького в период Візвольної Війни українського народу 1648-1654 рр., Їх воєнна організація булу впроваджено у військо Хмельницького.

Запорізьке козацтво відігравало видатних роль в борьбе народів України проти феодально-кріпосного гніту. В часи підйому антифеодального и визвольного руху на Україні Запорізька Січ Неодноразово ставала опорою и плацдармом для повстанських войск. Так Було, зокрема, в часи Селянська-козацьких повстань під проводом К. Косинського (1591-1593), С. Наливайка (1594-1596), І. Трясила (1630), І. Сулими (1635), П. Павлюка и К. Скидана (1637), Я. Острянина (1638). Одночасно Запорізьке козацтво вело трівалу боротьбу проти турецько-татарської агресії, разом з козаками з Дону прийомів доля в героїчніх МОРСЬКИХ и сухопутних походах проти Османської імперії и Кримського ханства, підтрімуючі визвольну боротьбу підкореніх цімі державами народів и візволяючі з полону людей різніх національностей. Врешті-решт Запорозька Січ становится НЕ лишь основною силою у борьбе против турецько-татарської агресії, як того домагався Польща, а й центром національно-візвольної БОРОТЬБИ українського народу за незалежність. Найбільш видатний Козацькими керівнікамі цього ПЕРІОДУ були: С. Кішка (1600-1602), П.Конашевича-Сагайдачний (1616-1622), М. Дорошенко (1623-1628).

Особливо заслуговує уваги діяльність Петра Конашевича Сагайдачного, Який активно боровся за національне відродження української державності та культури. ВІН прославівся військовімі походами на турецькі крепості Їзмаіл, Кафу, Синоп, Царград. В условиях Заборона православної церкви боровся за ее відродження. У 1620-l621 рр. прийнять Ієрусалімського патріарха Феофана, что Надал можлівість відновіті керівництво Опис православною церквою на Україні. Разом Із Запорозьким військом Сагайдачний вступив в Київське братство, что означало Готовність Запоріжжя служити в інтересах України. Во время Хотінської Війни, в условиях, коли Річ Посполита залиша беззахісною перед турецьким агресією, блискучії переміг турецький військо. Сам Сагайдачний під Хотином БУВ смертельно поранений та скінчався. Особистість Сагайдачного булу суперечлівою (ВІН захищали Захоплення заможніх козаків, конфліктував з "народним" гетьманом бородавки), но, незважаючі на деякі помилки, ВІН боровся за відродження української державності, підняв статус запорозького козацтва, захистів український народ від турецького панування.

В цей час козацтво Вже мало свою сімволіку: малиновий прапор Із збережений на одному боці св. архангела Михайла, а на ІНШОМУ - білого хреста; герб на печатці - зображення козака Із рушниця на плечі, з шаблею та пікою; Гетьманська булава - символ влади.

Українське козацтво з качана свого Існування до подій Візвольної Війни відіграло значний роль в тих процесах, что відбуваліся тоді на Україні. Воно опанувало велічезні простори півдня України, Було надійнім захисника кордонів держави від турецько-татарської агресії. Запорозькі козаки стали основною силою антіфеодальної, анти польської, антікатоліцької БОРОТЬБИ українського народу того часу. Козацтво розпочало новий етап державного Відновлення України. Козацьке військо під проводом Б.Хмельницького нанесла ніщівної поразка польському пануванню на Україні.

2. Визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького

2.1 Причини Війни

Напрікінці 40-х років ХVII ст. колоніальний гніт Речі Посполитої на українських землях став нестерпнім. Посил експлуатація з боку польських панів, старост и орендарів-євреїв. Польська адміністрація булу нестерпною для міщан та дрібної української шляхти. (Треба Додати, что сам Б.Хмельницький постраждав від подібного свавілля польського шляхтича). Реєстрові козаки були незадоволені лещата старшини, яка Скрізь булу польською. Особливе незадоволення народу віклікало примусове окатоличений, розповсюдження унії, знищення православ'я на территории України. За всій стране вставали жахліві картини неймовірних Знущання и визиску, від якіх страждалі НЕ лишь ОКРЕМІ верстви, а й весь український народ, включаючі вищє православне духовенство, православної шляхти, Заможне міщанство. Все це стало причиною візрівання среди козаків и селян нового повстання проти СОЦІАЛЬНОГО и релігійного гніту польської шляхти, и воно вібухнуло у всенародному масштабі під назв Візвольної Війни українського народу 1648-1654 рр.

Повстання Очола видатний військовий и державний діяч (надалі гетьман) України Богдан Хмельницький. Цілі повсталіх були Прості и блізькі Серце и розуму шкірного громадянина України. До цього ж особиста пріваблівість, висока Популярність Б.Хмельницького среди козацтва Запорізької Січі и народу України відігралі велику роль у швідкій мобілізації козацтва и Всього трудового люду на справедливу, смертельну боротьбу з ненавіснім ворогом.

2.2 Початковий период Війни (1648-1649 рр.)

Військо повстанців зростан на очах и Вже у травні +1648 р. воно вщент розгромили корону армію поляків під жовто Водами и Корсунем, а Чима шляхтічів, в тому чіслі й головнокомандуючі - гетьмани М. Потоцький и М.Каліновській - були взяті в полон. На звістку про победу під Корсунем піднялася вся Україна. Полум'я повстання охопіло Білорусію, частково Литву й Польщу. Територія, визволу козацько-селянське військом, розшірювалась дуже Швидко. Скрізь діялі поборники Б. Хмельницького, среди якіх найбільш авторитетних були полковники Максим Кривоніс, Данило Нечай, Іван Богун, Прокіп Шумейко, Іван Ганжа, Нестор (Станіслав) Морозенко, Мартин Небаба, Ілля Голота, Станіслав-Михайло Кричевський.

У Битві під Пилявцями (вересень 1648 р.) Польсько-шляхетське військо ганебно втекли з поля бою, и це Надзвичайно посил Впевненість повстанців у перемозі. Пізніше Богдан Хмельницький говорів: "Минуло ті часи, коли нас сідлалі ляхи, котрі Ранее били турків, Москву, німців, татар ... Померли від страху, як нас побачим, и повтікалі ..." Гетьман продовжував: "Віб'ю з людської неволі весь народ руський. Поможе мені вся чернь по Люблін и Краків, котрої я не відступлюсь, бо то права рука наша, - люди, котрі НЕ вітерпівші холопства, ПІШЛИ у козаки ". [1]

У трівалій війні військо Б. Хмельницького продовжувало отрімуваті бліскучі перемоги. Так, влітку одна тисячі шістсот сорок дев'ять р. поляки були обложені у Збаразькому замку, розгромлені під Зборовом, и сам король Ян ІІ Казимир немного НЕ попал до полону. Лише зрада Кримського хана не дала змогі вініщіті Королівське військо и тому прийшла задовольнітіся умів компромісного (хоч и вігідного для повстанців) Боровського мирного договору.

2.3 Події 1650-1654 рр.

Альо и в обставинних поразка козаки показував чудеса хоробрості, героїзму и самовідданості. Польські джерела того часу розповідають, что во время Розгром під Берестечком триста козаків засілі на невеличка острові на річці Стир и оборонялися цілий день. Потоцький предложили Їм здати, обіцяючі за це помілування, но смороду відмовіліся. Король такоже пріїздів, щоб подивитись на безстрашно козаків. Поляки, незважаючі на Великі Втрата, кидали все Нові й Нові сили в атаку проти жменьки смілівців. Врешті решт, Із них в живих остался только один козак, простріляній и порубаного. ВІН стрібнув в човен и косою відбівався від нападаючий. Король обіцяв подарувати Йому життя, но ВІН отказался. Декілька німців по шию увійшлі в воду и закололи его спис. Ім'я цього героя залишилось невідомім.

После поразка під Берестечком, а потім перемог повстанців під Батогом и Жванцем в бойовий діях наступивши Деяк затишок. Ворогуючі Сторони знесіліліся. Альо перемогті повсталій народ Було Неможливо. В цей момент створюється українсько-російський союз, мета которого - об'єднання зусіль для розгром Польщі. Согласно з умів договором, Укладення между Україною и Россией, после Переяславської ради (8 січня 1 654 р.) Две держави об'єдналися у своєрідну конфедерацію, в Якій Україна зберігала свой суверенітет [3].

У пам'яті народу Богдан Хмельницький остался як національний герой, видатний державний діяч, талановитий полководець и дипломат. Саме за его гетьманату в роки візвольної Війни події на Україні прикрутив до себе Рамус всієї Європи, Надзвичайно піднялі авторитет запорізького козацтва, Чиї Високі Бойові якості и військове мистецтво відзначалі Сучасники: італієць Д. Асколі, турецький літописець ХVII ст. Наіма, французи Боплан, П'єр Шевальє та інші.

3. Держава Богдана Хмельницького

3.1 Переяславська рада

Богдан Хмельницький та царський уряд розглядалі події 1654 року самперед як входження України «під скроню Царське руку», тобто під протекторат Російської держави. Повномочна рада, в Якій узялі участь делегати від усіх козацьких полків, багатьох міст и містечок, відбулася 8 січня тисяча шістсот п'ятьдесят-чотири року у Переяславі. Россию представляло велике посольство на чолі з думним боярином В. Бутурлінім.

Юридичний статус України в складі России Було закріплено Березнева Стаття 1654 року, что нада Україні політічну автономію. Смороду відомі кож під назв «Договір Богдана Хмельницького». Согласно цієї догоди Україна зберігала військово-адміністратівну систему на чолі з гетьманом, судові справи регулювалися місцевімі правовими нормами. Лівобережна Україна получила право зносин з іноземними державами. Однако царський уряд, что послідовно проводив політику жорсткої централізації Російської держави й національного гноблення окраїн, Одразу ж почав обмежуваті автономію України, відміняті права й прівілеї ее населення.

Український народ позитивно спрійняв решение Переяславської ради. Як писав Сучасник, літописець, відомій під ім'ям Самовидця, «по всій Україні народ це (присягнув на Вірність России) з охотою учинив» 1. Вірішальнімі факторами при цьом були етнокультурна спорідненість двох народів, спільність віри, ідея давньоруської єдності, что століттямі жила в серцях східнослов`янськіх народів, допомога России во время Візвольної Війни, послідовна підтримка з боку російського правительства православ'я на Україні в борьбе против церковної унії .

Наслідки входження під протекторат России були для України неоднозначними й суперечлівімі. З одного боку, Лівобережна Україна з Києвом опінію в складі православної країни, населення якої, так само, як українці, вважаю та називається собі руськими людьми. Це спріяло національному й культурному Збереження нашого народу. Було покладаючи край наступові католицизму й уніатства, зазіханням Речі Посполитої, Криму й Турции. З Іншого - царський уряд и поміщікі Росії з самого качана взяли курс на обмеження, а далі й ліквідацію автономії України, прідушувалі найменші прояви национальной свідомості й визвольних настроїв. Українська державність, що не встигши зміцнітісь, загасає. Хоча, согласно РІШЕНЬ Переяславської ради, Правобережна Україна такоже попала під протекторат России, но неспріятліві Підсумки ее Війни з річчю Посполитою прізвелі до того, что аж до кінця XVIII століття ця частина українських земель Залишайся під властью польських магнатів и шляхти.

3.2 Характеристика державних засад Гетьманська козацтва

Ще в ході повстання вся Україна булу поділена на полки (губернії) та сотні (повіті). На правому боці Дніпра - Чігіріньскій, Подольський, Білоцерківський, Брацлавський, Київський, Канівський, Корсунський, Уманський, Кальницький, Паволоцькій полки. На лівому боці Дніпра - Переяславський, Миргородський, Прилуцький, Чернігівський, Лубенський, Полтавський, Ніжинський, Стародубській и Гадяцький полки.

Устрій держави нагадував запорозький лад, но організаційні форми, Які віправдалі собі среди нечісельного населення Січі, які не відповідалі зажадає Великої країни. Це стосувалося передусім головного органу січового народоправства - заради. Функції Генеральної ради перейшлі до заради старшин, что Збирай кілька разів на рік для вирішенню найважлівішіх справ. Альо й ця Рада не мала повної законодавчої компетенції, а булу лишь дорадчих органом, Останнє слово позбавляє за гетьманом.

Керівництво в Україні здійснювалі віборні урядовці. Найвищий керівніком країни БУВ гетьман. ВІН МАВ титул «ясновельможний». Оббирали его усім народом на раді. ВІН БУВ найстарший Державним діячем, найстаршому суддю и військовім начальником. Гетьман повинен БУВ делать ті, чого прагнув народ, что порадує Генеральна рада. Мав велике право - роздавати землі, збіраті податки. Жалування НЕ одержував, МАВ дохід з маєтків.

Генеральна старшина булу органом центрального правительства у стране. До неї входили: генеральний обозний - завідував усією артілерією, генеральний військовий писар - начальник Генеральної канцелярії, через якові проходили усі найважлівіші Державні справи та документи, двоє генеральних Суддів - по черзі очолювалі Генеральний суд, генеральний підскарбій - министр финансов, завідував генеральний скарбівніцею и Скарбового канцелярією, генеральний військовий осавул - завідував усіма військовімі справами в Україні, генеральний військовий хорунжий - носів хоругву на парадах и походах, генеральний бунчужний - носів бунчук, генеральний Гарматна отаман - начальник усіх гармашів.

Кроме центральних урядовців були Керівники на місцях: в полках - полковники (оббирати всім полком та керували усіма справами полку - військовімі, земельними, Земському, судів, внутрішнімі). Кроме полковніків в полках булу полкової старшини - полковий обозний, полковий суддя, полковий писар, полковий хорунжий, полковий осавул, полковий канцелярист. У сотнях усіма справами своєї сотні керували сотник.

При Б.Хмельницького Україна мала право своєї управи, Незалежності від Царське урядовців, а такоже незалежне власне законодавство та судівніцтво. Держава могла вільно зносити з іншімі державами (кроме Польщі и Турции, Які були ворогами Московщіні)

Зовнішня політика Хмельницького, особливо его зближені з Швецією, яка перебувала у стані Війни з Москвою, віклікала велосипеді незадоволення московського царя. Хмельницький, у свою черга, МАВ претензії до России, яка ввела свои закони у Білорусії, хоча там народ прагнув козацької форми правления. Мірні переговори Москви з Польщею у Вільно (серпень - жовтень 1656 р.) За спиною Хмельницького ще более ускладнено українсько-російські отношения. Взаємні докоро та непорозуміння настолько поглібіліся, что гетьман БУВ на шляху до розріву альянсу з Москвою. Водночас поразка Закінчився українсько-семигородський наступ у Польщі. Підкошеній Невдача, Важко хворий Хмельницький помер 6 серпня +1657 року у Чігіріні.

3.3 Внутрішні та Зовнішні причини руйнації держави Богдана Хмельницького

Смерть Богдана Хмельницького підірвала підваліні Української держави. После смерти Хмельницького козаки контролювалі Кіївщіну, Брацлавщину та Чернігівщіну - теріторію з півторамільйоннім населення. Майже половина земель, что до того належали польській короні, стали власністю Запорізького Війська. 33 відсотки земель належали козакам та українській шляхті, 17 відсотків - Церкві. Територія булу поділена на 16 округів, відповідно до кількості розміщеніх на ній козацьких полків. Козацька старшина, что булу спочатку віборною, превратилась Згідно свои посади на спадкові. На чолі військово-Політичної козацької формації стояв гетьман, что спірався на генеральну старшину, своєрідну раду міністрів. Нова політична формація називається Запорізькім Військом. Росіяни називали ее Малоросією, поляки продовжувалі назіваті Україною.

Україна продовжувала залішатіся об'єктом територіальних зазіхань для России, Польщі, Турции. Кожна з них мала в Україні пріхільніків свого протекторату. На самій Україні такоже НЕ Було єдиної думки за ЦІМ приводом. Внутрішні протіріччя роздіралі українське суспільство. Всі розумілі, что внаслідок реальної слабкості незалежної України, вона НЕ зможу встояті без сильного сюзерена, но не могли візначітіся з ЦІМ сюзереном. Старшина, сподіваючісь, что авторитет роду Хмельницький поможет пріпініті внутрішні конфлікти, звертаючись гетьманом Юрія Хмельницького (1659-1663). Москва, что направила в Україну нове військо, примуси молодого гетьмана переглянутися статті Переяславської догоди. Нові домовленості були значний кроком у намаганнях росіян посіліті свои позиции на українських землях: збільшувалася Кількість урядовців та российских гарнізонів, гетьманові заборонялося вступаті у зовнішньополітічні контакти без Дозволу царя, обраних козацьке керівництво Опис затверджувалося Москвою. Розчарований Юрій Хмельницький у Жовтні 1660 року Виступивши на боці Польщі, допоміг Розбита московські війська під Чудновом и подписал з річчю Посполитою новий договір. Альо лівобережні полки під командуванням Якима Сомка залиша вірнімі Москві й виступили проти Ю.Хмельніцького. Неспроможності опануваті сітуацію и покласти край внутрішнім конфліктам, ВІН на качана 1663 року зрікся від влади и постригся у ченці. Почався период перманентної спустошлівої Війни. У цею годину, что дістав Назву «Руїна», Україну Було поділено вздовж Дніпра на две сфери впливу: польську - на Правобережжі та московсько - на Лівобережній Україні, включно з Києвом. Турецька прісутність відчувалася на півдні. Так закінчила своє Існування єдина українська держава, что булу Створена та відбудована Богданом Хмельницьким после польського панування.

Висновки

Українське козацтво з'явилося в Певний історичний период, коли вінікла необходимость Самозахист населення Вже неіснуючої слов'янської держави від зовнішнього ворога. Різні Версії походження козацтва свідчать про ті, что їх з'явилося булу неординарним явіщем и Пояснення цього факту якоїсь однією причиною буде неправильним и однобоким.

Українське козацтво Було з самого качана спрямовано на відродження колішньої могутньої слов'янської держави та збереженні своєї віри, яка в свой годину поставила Київську Русь в один ряд з могутнімі Європейськими державами Середньовіччя. Альо разом з ЦІМ розвиток подій з моменту Виникнення козацтва свідчів про ті, что українські козаки, як и весь український народ того часу дуже толерантно вели себе по відношенню до Речі Посполитої, у складі якої наші землі пробули около 200 років. Тільки нещадна експлуатація, примусове перехід до Іншої віри та безжалісна внутрішня політика польської шляхти до Всього українського прізвелі до СОЦІАЛЬНОГО Вибух, после которого Вже польський та український народ не могли співіснуваті на однієї территории. Українське козацтво в тій годину показало, что воно здатно має справити з будь-Якім зовнішнім ворогом. После перемоги над поляками стало зрозумілім й ті, что если з зовнішнім ворогом українці спроможні боротися, то внутрішні протіріччя подолати не в силах. Саме Відсутність єдності в рядах козацької старшини, підбурювання ними простого люду до рішучіх Дій прізвелі спочатку до розкол держави на два табору, а потім - остаточної Втрата незалежності.

література

1.Авраменко А.М., галушок В.Г., Бачинська О.А., БОГІРА А.М., Верстюк В.Ф. Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т. - К.: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2000. - 724с.

2. Білоусько О.А., Киридон А.М., Киридон П.В., Кравченко П.А. Історія України: Компаратівні нариси. - Полтава: АСМІ, 2002. - 522с.

3. Бойко О.Д. Історія України: навч. посібник. - К.: Академвидав, 2007. - 687c.

4. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. - Львів, 1993. - 232с.

5. Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків. - К., «Україна», 1993

6. Мицик Ю., Плохій С., Стороженко І. Як козаки воювали. - Дніпропетровськ: "Січ", 2001. - 316с.

7. Старицький М. Богдан Хмельницький. Кн. 3. - К., 1987.

8. Чуприна В., Чуприна З. Хмельниччина (1648-1657 рр.): Визвольна війна українського народу під проводом Б.Хмельницького. - Л.: Світ, 2003. - 176с.


[1] Мицик Ю.А., Плохій С.М., Стороженко І.С. Як козаки воювали. Дніпропетровськ: "Січ", Київ. МП "Пам'ятники України", 1991.- С. 225.

[2] Старицький М. Богдан Хмельницький. Кн. 3. К., 1987. - С. 600.

[3] Старицький М. Богдан Хмельницький. Кн. 3. К., 1987. - С. 604.

1 М.Котляр, С.Кульчіцькій. Шляхами віків. К., «Україна» 1993. - С.74


  • 1. Зародження козацтва, его роль в обєднанні українського народу
  • 2. Визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького
  • 2.2 Початковий период Війни (1648-1649 рр.)
  • 3. Держава Богдана Хмельницького
  • 3.2 Характеристика державних засад Гетьманська козацтва
  • 3.3 Внутрішні та Зовнішні причини руйнації держави Богдана Хмельницького