Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Утворення давньоруської держави: проблеми походження, суспільного устрою и розпад





Скачати 37.21 Kb.
Дата конвертації05.09.2018
Розмір37.21 Kb.
Типреферат

Міністерство освіти и науки України

Полтавський національний технічний університет

ім. Ю.Кондратюка

Кафедра історії

реферат

на тему: "Утворення давньоруської держави: проблеми походження, суспільного устрою и розпад"

Виконаю: студент групи 101-МЕ

Дорогобід В.П.

Перевірів: Гавриленко І.М.

Полтава 2007

план

1) Вступ

2) Утворення Давньоруської держави.

3) Походження слова "русь".

4) Роль норманів у утворенні Русі.

5) Київські князі Аскольд и Дір.

6) Розвиток Київської Русі.

7) Розквіт Русі за часів Володимира Великого и Ярослава Мудрого.

8) Суспільний устрій.

9) Київська Русь на завершальній етапі.

Висновок.

1.Вступ

Першу державу східних слов'ян літопісі та інші пам'ятки давньої літератури назівають Руссю, або Руською землею, Вчені-Історики-Київською, або давно Руссю. Належала вона до найбільшіх, Економічно, політично й культурно розвинутих держав середньовіччя. Вона охоплювала теріторію від Чорного моря до Білого моря, від Карпатських гір до Волги. Київська держава є колискою української народності, яка стала прямим нащадкам ее культури. На міжнародній Арені Київська Русь посіла Одне з провідніх Місць.

У східних слов'ян напередодні Утворення Київської Русі існувало 14 союзів племен, что малі Такі назви: поляни, деревляни, улічі, тіверці, Дуліби, бужани, волиняни, білі хорвати, сіверяні, в'ятічі, радімічі. Дреговічі, крівічі, ільменські словени. Виникнення їх можна Віднести до VІ-VІІ ст. Територія полян охоплювала землі между Десною та Россю. На Північний Захід від Києва, на Східній Волині, розташуваліся землі деревлян. Улічі жили на Дніпрі й Бузі, тіверці-у міжеріччі Дністра и Пруту на территории сучасної Молдови. На Западе сучасної України Мішкан Дуліби, бужани й волиняни. Район Прикарпаття населяли племена білих Хорватів. У басейнах Десни, Сейму, Сули жили сіверяні. За Оці розмістіліся племена в'ятічів, на прітоці Дніпра-Сожі-радімічі. На Правобережжі Дніпра, между Прип'яттю и Західною Двіною, мешкали дреговічі. Верхів'я Дніпра, Західної Двіні и Волги населяли племена крівічів. Найпівнічнішу групу східнослов'янськіх земель залюднена ільменські словени.

В условиях Боротьба з кочовікамі в Середньому Подніпров'ї склалось велосипеді об'єднання союзів племен під назв «Русь». Походження Русі та ее назви-Одне з діскусійніх вопросам історичної науки. Досить Поширення є точка зору, за Якою Русь VІ-VІІ ст. ототожнюється з об'єднанням кількох союзів племен-полян, сіверян та уличів. Це об'єднання Займаюсь теріторію между Десною на півночі, Сеймом и Сулою на сході, Россю й Тясмином на півдні, Горинню на Западе. Тут є много річок з одне коріннімі назв-Рось, Росава, Роставиця, - що. Можливо, й покладаючи в основу назви «Русь». Кроме русичів Подніпров'я, існувалі й інші Великі об'єднання союзів східнослов'янськіх племен: дулібо-волинське, крівічів.

Течение VIII-IX ст. состоялся процес об'єднання союзів племен східних слов'ян у Великі Державні Утворення-князівства. Східні слов'яни того часу малі своєрідній Суспільний устрій. Що дістав Назву ВІЙСЬКОВОЇ демократії. Розклад родового ладу спричинив формирование сусідської теріторіальної громади, майнового розшарування Суспільства, віділення родової арістократії.

Головного писемності Джерелом Вивчення історії Русі є літопісі. Найвідоміші среди них "Повість временних літ" (склад у Києві около 1111р.), Київський ХІІ ст., Галицько-Волинський ХІІІ ст., А такоже Новгородські (їх кілька), Суздальської, Московський, Ніконівській та ін.

Русь много важіла в політічному жітті Європи та близьким Відразу. Течение пів тисячоліття вона затуляла собою європейський світ и Візантію від кочовіків прічорноморськіх степів. Спустошліві вторгнення спочатку хозар та болгар, далі печенігів, берендеїв, ковуїв, половців, віснажліві, почти безперервні Громадянські Війни между князями хоч и завдавалі Шкоди, но не могли підірваті економічного життя Русі. І лишь страшний удар орд Батия, Загибель сотень тисяч руських воїнів та мирних жителей зруйнувалися Цю державу, но, загінувші сама, Русь слабший ворожу силу и тім урятувала від спаплюження й загібелі всю Європу

2.Утворення давньоруської держави

Основним Чинник процесів, что привели до создания Києво-Руської держави, були:

1) внутрішні: основані на еволюційному розвитку східнослов'янськіх племінних груп;

2) Зовнішні: прінесені (но НЕ насаджені) готами, гунами, аварами, хозарами, норманами.

Творцем Києво-Руської держави булу південна група східних слов'ян - предків українського народу. Створена ця держава булу на українській землі (Північно-східні землі Київської Русі слід розглядаті як ее провінції). Як імперія Рюріковічів, Київська держава на Якийсь час (Х-30-ті рр .. ХІІ ст.) Об'єднала всі части східного слов'янства и Надала Їм Назву дінастії князів: Русь. Це Було політичне (з Прийняття християнства-й ідеологічне) Утворення и аж Ніяк НЕ єдина Давньоруська народність.

Центром Зародження східнослов'янської державності Було Середнє Подніпров'я, де сформувалося Полянська князівство з центром у Києві, Виникнення которого відносіться до кінця V ст. Дерло Полянським князем літопис назіває Кия, Який з братами Щеком и Хоривом та сестрою Лібіддю заснував Київ. Щодо особи Кия, одні Літописці вважають, что ВІН БУВ перевізником через Дніпро, інші, що не погоджуючісь з Прихильники думки про просте походження Кия, відзначають, что Кий ходив до Царгорода, его з почестями прийомів візантійський Імператор. Повертаючісь Із Візантії, Кий МАВ Намір осісті на Дунаї, де збудував містечко, но під лещата місцевіх племен змушеній БУВ вернуться до Києва. После смерти Кия Полянського князівство перейшло до его нащадків.

Розвиток виробництва у східних слов'ян зумов зростання продуктивності праці, Вдосконалення землеробськіх знарядь. Відпала потреба в спільному обробітку землі. Земля і все вірощене на ній переходило у власність окремий родин. Сім'ї, что жили на одній территории, об'єднувалися в сусідську теріторіальну громаду. Поміж Членів громади посілювалось Майнове розшарування. Родоплемінна знати, старійшіні, воєначальнікі зосереджувалися в своих руках багатства. Перш за все-ділянки орної землі, на якіх застосовувалася праця рабів або збідніліх Членів громади. Поступово Племінна Верхівка перетворювалася на землевласніків, а Вільні общинники поповнювалі категорії залежного населення.

З Расписание родоплемінного ладу вместо племінних союзів поступово утворюваліся Нові територіальні об'єднання-князівства, на чолі якіх стояли князі. Центрами їх стали "городи": у полян-Київ, у ільменськіх словенів-Новгород, у сіверян-Чернігів ТОЩО. Для Утримання влади, захисту своих земель та завоювання Нових територій князі формуван військові загони-дружини.

Процес об'єднання слов'янських князівств в єдину державу пріскорювало ускладнення зовнішньополітічної ситуации, зумовлене "великим переселенням народів". Через Південні східнослов'янські землі йшлі на Дунай болгари та вугри, хвилями накочуваліся кочовікі, великого лиха завдан авари, хозари, з півночі слов'яни загрожувалі нормани.

Для БОРОТЬБИ Із навалом зовнішніх ворогів ОКРЕМІ князівства об'єднувалися. Вже в VII-IX ст. існувалі три Великі східнослов'янські Державні Утворення, Які арабські авторизованого називали так: Куявія (земля полян з Києвом), Славія (Новгородська земля), Артанія (Прічорноморська Русь).

Найбільшім Було державне об'єднання, до которого входили поляни, деревляни й сіверяні. Літописець назіває его Руською землею. Історічнім ее ядром стало Середнє Подніпров'я. Сучасники-арабські й візантійські автори-називали Перше державне об'єднання східних слов'ян Руссю, а народ, что живий его, - русами. Оскількі центром цієї держави БУВ Київ, у історичній літературі воно дістало Назву Київська Русь.

3.Походження слова "русь".

Як и коли правляча в Києві Династія здобула назви "русь", теж достеменно невідомо. З'ясовуючи це питання, поколение вчених в течение 200 років написали Тисячі праць Із розмаїтімі, часто протилежних подивиться на Цю проблему, проти вона й досі НЕ має загальнопрійнятого вирішенню. З'явилися в Східній Европе (в середній течії Дніпра та Волги, на Чорному та Каспійському морях) Досить агресивного племені "рось / русь" фіксується синхронними візантійськімі й Арабською Джерело, починаючі з ІХ ст. и -масово-з Першої половини Х ст., причому етнічно це плем'я НЕ візначається, но й Не ідентіфікується зі слов'янами. Воно постає як соціально домінуюча в Середньому Подніпров'ї окрема етнографічна група, об'єднана спільністю зайняти-Далекий торгівлею та військовою делом. Вірогідно, руси малі скандинавських походження, но сформуваліся під Вплив інтенсівніх контактів зі слов'янами й степовими народами Східної Європи. Первісне значення терміну "русь" могло бути "військо, дружина". Відірвавшісь від балтоскандінавського кореня, ця назва в ІХ ст. жила самостійнім життям, ставши Означення ранньосередньовічного східнослов'янського лицарства, новой, над племінної військово-торговельної суспільної верстви, что консолідувалася вокруг ватажка, утворюючі его дружину и ланки адміністративного апарату.

Проблема Утворення Київської держави досі віклікає наукові Дискусії. Початок Їм БУВ покладених у ХVIII ст., Коли кілька провідніх учених Петербурзької Академії наук проголосує засновниками Руської держави норманів. Ця концепція відразу віклікала критику з боку других учених. Котрі визначальності роль у становленні держави відвелі місцевім слов'яни. Відтоді точиться Гостра Суперечка между норманістамі и антінорманістамі. У ХХ ст. деякі Вчені виступили Із тверджень, Ніби ідея державності булу занесена в середовище слов'ян Із більш розвинення західніх и Східних регіонів, а носіями цієї Ідеї (і засновниками Руської держави) були Професійні воїні-іноземці та міжнародні торговці. Много СУЧАСНИХ дослідніків Обережно ставитися як до слов'янських, так и до антіслов'янськіх концепцій походження Русі. Заявил, что чужоземці приходили на территории, де Вже існувалі східнослов'янські переддержавні структури, протіставляють нагадування про ті, что до Утворення Київської держави на территории України БУВ один такий союз-Дулібській, та й тієї розпався.

4.Роль норманів у утворенні Русі

Питання про роль, якові відігралі скандинави-нормани (Які називається на Русі варягами) у складі в ІХ-Х ст. Першої держави на східнослов'янськіх землях-Київської Русі, є предметом давньої Дискусії, что часто виходом за суто наукові рамки. У цілому можна Говорити, что нормани, відіграючі значний роль у конкретних подіях, пов'язаних з формуваннями Давньоруської держави не привнесло спеціфікі в процеси, что визначавши розвиток східнослов'янського Суспільства. Це Було зумовлено збігом прінціпової сутності ціх процесів у Скандінавії и в слов'ян та їх сінхронністю в обох регіонах. Щодо впліву норманів на темпи державотворення на східнослов'янськіх землях, то останнім часом становится Загальна місцем теза, что смороду пришвидшити цею процес, будучи великою військовою силою, до того ж над племінною, що не пов'язаною з місцевімі традіціямі. Це положення здається логічнім (хоча уявлення про східнослов'янське суспільство ІХ-Х ст. Як племінне, є помилковості [1]), но так само логічно можна обґрунтувати й протилежних точку зору. Скажімо, пріпустіті, что нормани внесли до політики Київських князів орієнтацію на Далекі походи (на Візантію та Схід), на захоплення воєнної здобічі, через что консервувався розвиток внутрішніх процесів. Так, протягом трівалого годині зберігалася внутрішня "автономія" ряду східнослов'янськіх союзів племінних князівств, Які ще в ІХ ст. стали данниками Київських князів (дреговічі, радімічі, крівічі) -вони булу ліквідована лишь в кінці Х ст., тобто в епохи, коли можна пріпустіті ослаблення варязького впліву (после загібелі почти Всього війська Святослава в далеких походах и Відправлення Володимиром найнятого ним варязького загону в Візантію). Можна вважаті, что орієнтація на воєнну здобіч НЕ спріяла и раннього розвіткові великого приватного володіння на Русь и т.п. Спробуємо тому відійті від умоглядніх спонукати и подивитись на темпи розвитку Київської Русі у порівнянні з іншімі слов'янськими державами.

Ранее, чем на Русі, склалось держави у Великій Моравії та Хорватії-у слов'ян, Які контактувалі з більш розвинутих суспільствамі-франкськім та візантійськім.Полабські й поморські слов'яни відсталі у своєму розвитку. Найбільш синхронно з Руссю розвивалась Чехія й Польща. Тут складання держав відбувалось у межах ІХ-Х ст .; до кінця Х ст. закінчілося підкорення князями, відповідно, чехів и гнезненськіх полян сусідніх слов'янських перед державних спільностей и остаточно вінікла нова, державна територіально-політична структура.

У цілому Розгляд питання про роль норманів на Русі крізь призму зіставлення особливо и темпів державотворення у східних слов'ян та в других слов'янських землях приводити до висновка. Що віхідці Із Скандінавії, незважаючі на їх значний роль у "зовнішніх" проявах цього процесса, що не малі помітного впліву на его прінціпові характерні РІСД и Темпи розвитку.

5.Кіївські князі Аскольд и Дір.

Під 862 р. літописець згадує Київських князів діра и Аскольда. Очевидно, смороду були останнімі зі слов'янської дінастії князів, початок Якій поклали Кий. Правили смороду, напевно, у Різні часи. Їхнє князювання позначілося низкою видатних подій. Дір князював у 30-50-х роках ІХ ст. ВІН вже володів багатьма містамі, значний теріторією. До его столице пріїзділі купці з других стран.

Досить ефектно князівство Аскольда сповістіло світ про своє Існування й початок боротьбу за першість Із Візантією на Чорному морі. У 860 р. руський флот Із 200 лодій Раптова вдерся до бухти Царгорода (Константинополя). Напад оказался настолько несподіванім, что Берегова сторожі не встігла натягті над поверхнею води велетенській ланцюг и зачініті вхід до бухти. Візантійському урядові довелося Сплатити контрібуцію ватажкові русичів, аби ВІН Припін облогу й вернулся домой.

Вірішальній крок на шляху до східнослов'янської державності Було Зроблено напрікінці ІХ ст. Близько 882р. Новгородська князь Олег з дружиною спустівся Дніпром, взявши Смоленськ, Любеч, потім хітрістю захопів Київ, убивши Київських князів Аскольда и діра й проголосують Київ столицею своєї держави: "Хай буде Київ матір'ю градам руським". З того часу надходять сістематічні Відомості про розвиток державності на Русі.

6.Розвіток Київської Русі

Князювання Олега в Києві (882-912) Почалося согласно зі свідченням "Повісті временних літ" зі создания опорних пунктів центральної влади у племінних княжіннях міст, зі встановлення попервах примерно порядку стягання данини на підвладніх князеві землях. Нестор розповідає про поступове Поширення влади Києва на землі незалежних Ранее племінних княжінь. Були прієднані землі ільменськіх словен та псковськіх крівічів. Землі інкорпорованіх до держави князівств Одразу ж обкладаліся Даніна, на них пошірюваліся системи судочинства й адміністрації. Так утворювалася державна територія Давньої Русі.

Наполеглива діяльність Олега относительно создания держави дала добрі Наслідки: в останні роки его правления у Києві власти князя підкоряліся поляни, ільменські словени, сіверяні, крівічі, радімічі, древляни, улічі, можливо, Дуліби й хорвати, а такоже неслов'янські Племінні об'єднання - чудь и меря.

В часи князювання Олега пожвавівся економічний розвиток Суспільства. Розбудовувався стольний град Київ. Давньоруська держава часів Олега Залишайся все ж таки не Досить консолідованою. Влада київського князя в землях племінних княжінь булу ще Слабкий, часом формальною, а системи управління, стягання данини й судочинства - прімітівнімі й діялі годину від годині, коли наїжджалі княжі дружинники з Києва. Та країна булу, як на свой годину, Економічно розвинута й мала велику військову потугу, про что свідчіть сама можлівість Здійснення Переможне воєнного походу Русі на Візантію у 907р. Письмові догоди Києва з Константинополем 907 та 911 років стали дерти політічнімі актами молодої держави.

Течение Першої половини Х ст. київські князі наполеглива й послідовно згуртовувалі у спільній державі Племінні княжіння східних слов'ян. Справу Олега, за свідченням "Повісті временних літ", 912р. Продовж его наступником Ігор. ВІН знову прієднав до держави княжіння уличів и древлян, что відпалі после звісткі про смерть Олега.

На 40 рр. Х ст. припавши новий спалах воєнної актівності давньоруської панівної верхівкі. Київський князь ширше свою владу на східний Крим і Тамань. Ігор вчинив два великих походи на Візантію, что малі на меті як захист південніх рубежів, так и забезпечення вигод для руських торгових людей у ​​Константінополі та других грецький містах.

Великі й малі Війни приносили славу й багатство князям и старшим дружинникам. Водночас смороду відрівалі від мірної праці много народу, у війнах гінулі Тисячі людей, что послаблювало економіку держави. Головного же Джерелом постачання війська зброєю, харчами, кіньми Залишайся стягання данини, якові князі прагнулі увесь час збільшуваті. Особливо жорстокі Було збирання полюддя, что в Х ст. йшлось безпосередно на Утримання ВІЙСЬКОВОЇ дружини. Саме під Вплив своих дружінніків князь Ігор, зібравші один раз полюддя в землі древлян, вернулся туди, щоб Стягнуто его раптом, за що БУВ забитий повсталімі 944р. Зі смертю Ігоря Закінчився перший етап у розвитку державності на Русі.

Святослав, син Ігоря, БУВ ще хлопчиком, и на князівській престол Сіла его дружина Ольга. Вона виявило себе Розумна, енергійнім та далекогляднім діячем. Ольга жорстокости придушила повстання древлян Навесні 945р., Штурмом здобувші їх головне місто Іскоростень, забівші Древлянський князів и много воїнів. Водночас княгиня, певно, зрозуміла, что настав час Встановити розмір данини, самперед полюддя, Із залежного населення, что вона й зроби. Ольгою такоже були влаштовані опорні Пункти центральної влади на місцях, адміністративна ж и судова системи пошірені на всі підвладні Києву землі племінних княжінь.

В часи Ольги розбудовувався, прікрашався и зміцнювався стольний град Русі. З князюванням Ольги можна пов'язувати Настанов іншого етапу в розвіткові давньоруської державності. ВІН ознаменувався візітом Ольги до Константинополя около 946р. Уперше в історії глава Давньоруської держави Ішов до Візантії на чолі мирного посольства. Результатом цього візіту Укладення союзної русько-візантійської догоди, но очікуваного результату вона не дала. Незадоволена княгиня демонстративно запросила до Києва єпіскопа и священників з Німеччини. Коли ж Миссия прібула, виявило, что справжніх намірів хрестіті Русь Ольга не віношувала. Коли и за якіх обставинні стала християнка сама княгиня, невідомо. Можливо, вона Хресто у Києві, де Вже булу церква св. Іллі. Легенда про хрещення Ольги в Константінополі, ймовірно, народилася пізніше и булу пов'язана з конкретними завдання Поширення християнства на Русі.

Недовго князювання Святослава (964-972) сповнені почти Безперервна походами и битвами, внаслідок якіх Руська держава значний розшірілась. ВІН повернувши до складу Київської Русі племінне княжіння в'ятічів, что попал под владу хозарів. Для цього Йому довелося здійсніті похід у Межиріччя Оки и Волги.

По тому, 968р., Святослав задав поразка Хозарському каганатові. Далі Святослав втрутівся у войну между Візантією й Болгарією. Того ж таки 968 р. Печеніги Раптова напали на Київ. Вчасно попередження гінцем Святослав спішно вернулся до стольного града й відігнав печенігів. Безперервна воюючи п'ять Довгих років, ВІН Дещо занедбав Державні справи.

Однако Було б однобічно й неправильно розглядаті Святослава Виключно як Завойовника. Святослав провів адміністратівну реформу, перед тим як вірушіті в другий и Останній похід до Болгарії. Старшого сина Ярополка ВІН посадивши своим намісніком у Києві, молодшого Олега - в Овручі, а позашлюбного сина - Володимира ВІН пославши правити від свого імені до Новгорода. Цей Захід поклали початок державній реформі, в результате якої вся Давньоруська держава опинилась під властью однієї князівської дінастії.

Другий похід Святослава на Болгарію НЕ МАВ успіху. Повертаючісь до Києва Святослав загінув в бою з печенігамі.

Між его синами розпочалася боротьба за владу. Олег і Володимир НЕ Бажана візнаваті Верховної княземстаршого брата. У свою черга Ярополк решил пріборкаті братів и дива єдіновладнім Володарем Русі. З цією метою ВІН у 977р. вірушів з військом на Овруч. Олег програв Йому битву и загінув. Володимир не ставши чекати поки Ярополк нападе на него. ВІН набравши військо Із варягів и в 978 рушів на Київ. У короткій війні между братами Ярополк загінув, и 11 червня того року, за свідченням автора середини ХІ ст. Іакова Мніха, Володимир вокняжівся в Києві.

Форму Руської держави ІХ-Х ст. Історики визначаються як дружина, Аджея панівній прошарок складався з верхівкі Княжої дружини. Течение трівалого годині вона утворювала прімітівній адміністративний апарат, стягає дантним й чинила суд на місцях.

7.Розквіт Русі за часів Володимира Великого и Ярослава Мудрого

Існування цієї форми державності завершилося за Володимира Святославовича (978-1015), прозваного Згідно Великим. Із Другої половини его князювання Русь Набуль ознака ранньофеодальної монархії. Своєю діяльністю ВІН Ніби з'єднав две доби: пізню родоплемінну й ранню феодальну.

Князівська дружина перестала брати участь у державних справах для. На перший план вісунуліся бояри, прошарок якіх складався з тих же старших дружінніків та віхіжців зі старої племінної арістократії.

Володимир Очола державу, котра булу на тій годину усе Ще не Досить консолідованою. Влада племінних вождів и князів на місцях, у віддаленні від центру на много днів кінного шляху. булу почти БЕЗМЕЖНИЙ. Смороду неохоче віконувалі накази київського князя й прівласнювалі много данини, что належала Йому. Течение 981-984 рр. Володимир повернувши до складу Русі землі племінних княжінь Хорватів та дулубів, відновів владу Києва над княжіннямі радімічів и в'ятічів.

Близько 988 р. Володимир провів адміністратівну реформу. Вождів основних племінних княжінь замінілі 12 его Синів. Так Було Зламал сепаратизм племінної верхівкі, а Русь стала об'єднаною Країною. Це значний зміцніло систему державної влади на місцях: в усіх ключовими містах від імені київського князя Збирай данінсу, управляли и чинили суд его наміснікі (сині й старші дружинники), котрі у свою Черга малі у підлеглості урядовців нижчих рангу, Які порядкувалі у волостях.

Князь докладать Величезне зусіль до Зміцнення рубежів держави. Напрікінці Х ст. булу Створена Величезна за розмахом (вали простягаліся почти на тисячу км.) доладна й РОЗГАЛУЖ система валів, фортець, укріпленіх міст, что мала захістіті Русь від печенігів.

Володимира можна назваті дерло реформатором на Русі. Кроме адміністратівної ВІН провів и судової реформи. У Літописі Нестора читаємо, что Володимир разом з дружинниками дбав про "Устав земляний", ішлося про Вироблення закону, что регулювалися бі правові отношения в суспільстві. Родоплемінне суспільство стало переростаті в ранньофеодальне.

Роки князювання Володимира в Києві Дехто з історіків назіває Богатирська добою в історії Київської Русі. Тоді успешно й Швидко зводу велична будова держави, творилася Яскрава й самобутні культура ее народу, а звітяжні успіхі руської оружия прославили країну на увесь середньовічній світ.

"Вибір віри", зроблений 988 року князем Володимиром Святославовичем, що не здається Випадкове. До візантійської орбіті молоду Руську державу підштовхувало и Традиційне тяжіння, и економічно-торгові Захоплення, здавна поєднані Шляхом із варяг у греки, и загальнополітічні розрахунки.

Охрещення Володимира та его одруження на Сестрі візантійського імператора ввело Київських володарів до християнської сім'ї європейськіх правітелів.

Навесні 990р. князь з молодою дружиною вернулся до Києва й заходівся насаджуваті християнство. Руські люди неохоче відмовляліся від віри батьків и дідів. Тому хрістіянізація Русі розтяглася на кілька століть. Альо вірішальній крок на тому шляху Було Зроблено.

Запровадження християнства на Русі мало Позитивні Наслідки. Воно зміцніло авторитет и владу князя, спріяло розбудові держави. Значний Поштовх дала нова ідеологія піднесенню давньоруської культури. Лише з часу "хрещення Русі" у ній ширше пісемність и кніжність. У Києві, а далі повсюдне на Русі начали влаштовуваті школи й кнігопісні майстерні, и Незабаром Східнослов'янська країна стала однією з найкультурнішіх у середньовічній Европе. Запровадження християнського віровчення Зроби можливий рівноправні й плідні Взаємовідносини между нею та Візантією, Германією й іншімі державами.

Заключний етап у складанні державності на Русі пріпадає на роки правления в Києві Ярослава (1019-1054).Часи Ярославового княжіння характеризуються як нове піднесення Київської держави (іноді це піднесення назівають найвищу). Польща повернула Русі захоплені во время смути західноукраїнські землі; Печеніги в 1036 р. були вщент розгромлені під Києвом, їх напади на Русь после цього Припін. З руських воєнніх акцій Невдалий булу лишь одна-похід 1043 р. на Константинополь (Останній Із Серії походів ІХ-ХІ ст.).

Ярослав завершивши розпочате батьком грандіозне міське будівництво, проічому На Відміну Від Володимирового "Корсуня" Споруди "Контантінополь-на-Дніпрі": 3,5-кілометровій міський вал охопів теріторію бл. 70 га, тобто в 7 разів більшу за місто Володимира. Твердіні таких масштабів Русь потребувала ні тоді, ні в течение Наступний 200 років. Очевидно, князь Бажана уподібніті Власний столиці до Царгороду. На Користь цього припущені свідчіть и спорудження в Києві Софійського собору.

За правления Ярослава Русь стала по-Справжня європейською державою. Цьом значний мірою спріяла дінастічності політика київського князя, котра Зроби его знайомцем половини Європи. Чісленні дінастічні шлюб єдналі Ярослава з візантійськім імператором, Шведська, польським, французька, норвезькім. угорським королями.

Особливі успіхі були досягнуті у сфері духовного життя. Князь піклувався про розвиток культури. Вченість саого князя підкреслює его прізвісько "Мудрий". З Ярославом пов'язується перша кодифікація Давньоруська права-"Руська правда" (1015-1016 рр.). На мнение Деяк історіків, Ярослав затвердивши свой вариант римської імперії, ідеологічнім центром якої Зробив Софійський собор у Києві, а підгрунтям-систему писаних Законів, что походили з Новгорода. Ярослав увів як сакральну (священну) й державну мову церковнослов'янську (болгарський) и Зробив Спроба вівесті руську церкву з-під прямої залежності від Візантії, наставивши у 1051 р. митрополитом Слов'янин Іларіона без санкції контантінопольського патріарха. (Ряд учених Переконаний, что вчинок князя БУВ лишь актом "непросвіщенної побожності" и не переслідував жодних намітів підірваті владу пітріарха, до того ж помилки мвідко виправив)

Князювання Ярослава Володимировича, что тяглом почти 40 років. Поліш важлівій слід в історії східного слов'янства.

8.Суспільній устрій

Політична система Київської Русі базувалася на князівсько-дружинної устрої при одночасному збереженні місцевіх (вічовіх) ОРГАНІВ самоуправління. У політічному устрої поєднувалісь три Тенденції: монархічна (князь), аристократична (Боярська дума), демократична (віче). Вінятковім правом князюваті володіла Династія Рюріковічів, причому порядок переходу князівської влади у спадщину БУВ заплутаній и породжував чісленні конфлікти между спадкоємцямі. На чолі держави стояв київський князь, Який зосереджувалися у своих руках законодавчо, виконавчо, Судову й військову владу. ВІН же розпоряджався всіма доходами (поділу майна на державне и частное князівське НЕ існувало). Князі носили особливе вбрання и Владні символи (діадемі). Гербом Княжої держави БУВ трізуб.Внутрішнє управління здійснювалі довірені люди князя (посадники, тісяцькі, дворецькі, тивуни та ін.). Князівська влада спіралі на постійну військову дружину. Князь годину від годині МІГ радити з Боярський думою, де представлені були такоже церковні ієрархі, но самостійніх постанов дума прійматі не могла. У важлівіх випадки князем чи городяни скликати віче, Пожалуйста давало оцінку князівській політіці и могло укладаті з князем "ряд" (догоду). Князі, як правило, зважалі на мнение громади, представленої вічем. Постійного складу віче багато. Керівну роль в ньом могли відіграваті як Визначні бояри чи міщані, так и соціальні НИЗИ.

Київська Русь сформувалась як одноосібна монархія и розвинулася у федерацію або конфедерацію окремий князівств. Історія Київської держави свідчіть, что проблема верховної влади Постійно булу основною Політичною проблемою.Більше Русі І, незважаючі на чісленні СПРОБА, так и залишилась нерозв'язаною. Це дозволяє стверджуваті, что Україна-Русь прийомів завершеного монархічного устрою и течение учієї своєї історії тяжіла до республіканськіх форм.

Населення Київської Русі Було соціально розшарованім. Соціальна структура держави відповідала ее Економічній (феодальній) системе. Феодальні верхи, пов'язані между собою системою васальніх взаємін, протистоять решті населення. Верховна власником усієї державної территории БУВ великий князь київський. До панівного стану входили: "Світлі князі" і Родова арістократія-земські бояри ( "мужі"). Найбільші з них володілі окремий князівствамі й містамі. Бояри корістуваліся правом Спадкового володіння маєткамі (вотчинами). До міської верхівкі належали "мужі градські" -велікі купці и фінансісті, а такоже княжі управітелі (посадники, тісяцькі, тивуни, огнищани). До Мінш вплівовіх и бідних городян належали крамарі й реміснікі, а такоже наймані робітники (чернь). Величезне більшість населення (85%) становили Вільні селяни-общинники (смерди), зобов'язані феодалові лишь Даніна (продуктова рента). Феодальнозалежнім населення були рядовічі, закупи. ізгої. На становіщі рабів перебувалі холопи и челядь. Окрему соціальну групу, что Постійно зростан, становило духовенство й т.зв. "Церковні" люди. Таким чином, соціальна структура кієворуського Суспільства булу Досить Строката: водночас Із новімі групами (феодала и залежні селяни) існувалі реліктові форми попередніх епох (Вільні общинники), а такоже зародки Нових буржуазних верств (міські торговці й реміснікі).

Давньоруська суспільство характерізувалося соціальнімі суперечностей, Які іноді переростали в Масові повстання и Рухи (1068-1069, 1113, 1146-1147, тисяча сто п'ятьдесят-сім рр.у Кієві1219 у Галічі та ін.). Учасниками їх були зубожілі міські верстви, рідше-селяни. После народних віступів забирає деякі Зміни в законодавство ( "Правда Ярославовічів" -доповнення до "Руської правди" Ярослава, "Статут про закупів" Володимира Мономаха). Наявність власного законодавства булу характерною рісою руської державності, причому правові Поняття були Досить високо розвінені. Завжди візначався публічній характер злочини: вінуватець винен БУВ компенсуваті завдання шкоду І, при необхідності, понести грошове наказание. При цьом панівна Верхівка забезпечувалася правовою охороною краще, чем інші верстви населення. Смертної карі Русь не знала-даже за вбивство можна Було відкупітіся грішми. Основу грошової системи становила гривня (фунт срібла). За Володимира Великого Почалося карбування монети. У копійчаних обігу перебувала такоже валюта других держав.

9.Кіївська Русь на завершальній етапі.

ХІІ-ХІІІ ст. на Русі-период феодальної роздробленості. Ее причини корініліся у тогочасного виробничих и суспільніх відносінах, Які розвивалась на базі піднесення продуктивних сил у сільському господарстві й ремеслі. Розвиток феодального ладу и его утвердження на всій территории Давньоруської держави привели до віділення окремий областей - "земель" -та їхніх центрів, через натуральний, а отже-замкнутий характер феодального господарства слабо зв'язаних поміж собою. Місцеві економічні Інтереси в условиях натурального господарства породжувалі Прагнення до відособлення: ставши землевласнікамі-вотчинниками, дружинники-колишня опора великого князя київського-пройняліся "Земському" інтересами. Вімагаючі служби й матеріальніх витрат, влада Києва Почаїв їх обтяжуваті.

Водночас Посилення феодального гноблення смердів боярами-вотчинниками віклікало Опір трударів. В условиях розгортання в окремий землях Русі народних віступів - "коромолах" -Великий князь київський НЕ МАВ вже змогі Забезпечити Захоплення феодалів на всій территории держави. Удільні князі й бояри створювалі апарат власти Ближче до своих вотчин. Роль центру регіональніх політічніх сил Почаїв відіграваті головне місто землі. Тут знаходится резиденція удільного князя, Який в інтересах місцевого боярства та ще более-своих дедалі енергійніше домагався відособлення від Києва.

Отже, роздробленість булу природним наслідком розвитку феодального ладу. Вона мала й певне прогресивний значення, оскількі супроводжували піднесенням економіки в окремий землях. Разом з тім Втрата державної єдності й князівські міжусобіці підірвали міць Давньоруської держави. З цього скорісталіся Зовнішні вороги-Половці, лицарі-хрестоносці, феодал Польської й Угорської держав та ін. Їхні напади на Русь значний почастішалі. Однако послеблення зовнішньополітічніх позіцій НЕ Завада розвіткові внутрішніх соціально-економічних процесів: у период феодальної роздробленості на базі зростання продуктивних сил на Русі Складанний й зміцнюваліся передумови для нового, міцнішого об'єднання в Майбутнього руських земель в єдіній державі.

В процесі роздробленості в середіні ХІІ ст. єдина до цього Давньоруська держава розпалася на ряд окремий земель (князівств): Київську, Володимиро-Суздальської, Новгородська и Псковську, Галицько-Волинське, Рязанська, Смоленська, Полоцька-Мінську, Переяславська та ін. У них відбуваліся розвиток и Зміцнення місцевого державного апарату та Збройних сил. Влада й управління в Деяк землях будували за принципом васалітету. На чолі землі стояв князь, нерідко титулований великим князем. ВІН спірався на постійну військову дружину, з якої Вихід військові слуги- "мілостніком", котрі разом з міською верхівкою підтрімувалі своих князів у їхній борьбе против опозиції великого боярства. Князівство-земля, в свою черга, поділялося на манші князівства, або волості. Сюди великий князь прізначав адміністраторів: посадніків, тісяцькіх, вірніків, туінів. В окремий землях - "уділах" -князівства сіділі Менші князі-Васа великого князя.

Для вирішенню важлівіх вопросам князь Збирай Боярський раду; відбуваліся такоже князівські з'їзди своєї землі - "снеми". Роль віча у головних містах земель дедалі более занепадала, хоча в ряді міст (например, у Новгороді, Києві) воно діяло и надалі. Військові слуги й управітелі повінні були Забезпечити володарювання великого князя, прідушуючі Виступи смердів и городян. Водночас на Русі зберігаліся монархія з номінальнім центром у Києві, а такоже єдина руська православна церква Із центром-мітрополією в тому ж Києві.

Кожна руська земля мала свои Особливості політічного влаштую. Так, у результате трівалої БОРОТЬБИ місцевого боярства проти князів у Новгороді та Пскові утворіліся боярські РЕСПУБЛІКИ, в других землях (зокрема у Володимиро-Суздальській) перемогла міцна князівстка влада, в Галицько-Волинській великий Вплив на політичне й соціально-економічнежіття справляло боярство, хоча в ОКРЕМІ періоді тут зміцнювалася влада князя.

Висновок

Київська Русь булу Могутнє державою середньовічної Європи, яка відігравала важліву роль в історії східнослов'янськіх народів. Утворення Давньоруської держави поліпшіло Суспільно-політичний, економічний и культурний розвиток слов'ян. Київська Русь мала важліве значення на міжнародній Арені. Такоже прославилася своєю військовою могутністю, успешно протистоять нападу кочівніків. Русь захищали західно-європейську цівілізацію зі сходу.

Давньоруська держава мала високий економічний рівень розвитку. Важліву роль на Русі відігравало скотарство та замлеробство, такоже розвиватись ремесло. Культура Київської Русі булу духовно и матеріально багатою, даже деякі традиції виявило настолько міцнімі, что дійшлі до сегодня.


Список використаної літератури

· Білоусько О.А., Киридон А.М., Кравченко П.А. Історія України / Корпоративні нариси; Навч. посібник. - Полтава "АСМІ", 2002.

· Гавриленко І.М. Історія України; Навч. посібник. - Полтава, 2007.

· Горський А.А. Український історичний журнал №1; стаття "Ще раз про роль норманнів у формуванні Київської Русі" .- К., 1994.

· Грушевський М.С. Історія України-Руси; - К. "Наукова думка", 1991.

· Дорошенко Д.І. Нарис історії України; -К. "Глобус", 1991.

· Лях Р.Д., Темірова Н.Р. Історія України з найдавнішіх часів до ХV ст .; Підручник. - К. "Генеза", 2000.

· Моця О.П. Український історичний журнал №7; стаття "Давньоруська народність". - К., 1990..


[1] Спільності, что склалось после слов'янського розселення в VI-VIII ст.по Центральній, Східній та Південно-Східній Европе, були Вже НЕ племенами, а утвореннями територіально-політічного характером.


  • Кафедра історії
  • Перевірів: Гавриленко І.М.
  • 2.Утворення давньоруської держави
  • 3.Походження слова "русь".
  • 4.Роль норманів у утворенні Русі
  • 5.Кіївські князі Аскольд и Дір.
  • 6.Розвіток Київської Русі
  • 7.Розквіт Русі за часів Володимира Великого и Ярослава Мудрого
  • 9.Кіївська Русь на завершальній етапі.