Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Велика еміграція и національно-визвольний рух у 30-40-х роках ХІХ ст. у Польщі





Скачати 14.05 Kb.
Дата конвертації16.12.2017
Розмір14.05 Kb.
Типреферат

Реферат на тему:

що Я еміграція" і національно-визвольний рух у 30-40-х роках ХІХ ст. у Польщі

После придушенням повстання Тисячі польських вояків віїхалі до Пруссії и Австрии. Емігрувалі такоже члени національного правительства, депутати сейму, письменники, журналісти, студенти, середня та дрібна шляхта, реміснікі и селяни. На Відміну Від старої еміграції, в основном магнатсько-шляхетської, нова еміграція за своим соціальнім складом булу Надзвичайно строкатий. Напрікінці тисячі вісімсот тридцять одна р. Микола І оголосів амністію, что дозволяла біженцям вернуться на Батьківщину. Однако ця Амністія НЕ пошірювалася на політіків, а такоже жителей областей, что не входили до королівства Польського.

Прусські й Австрійські власті Примус багатьох рядових и підофіцерів Прийняти "Царське ласку" й вернуться до королівства, де їх відразу забрали до російської армії. Проти понад десять тисяч осіб - офіцерів и солдат, а такоже політічніх діячів - звертаючись для себе частку вігнанців. Еміграція после поразка Листопадового повстання за ее чісленність и визначний роль у змаганнях за незалежність, у розвитку культури й зміцненні національного духу дістала Назву Великої еміграції.

Біженці оселяліся в європейськіх державах, на Співчуття якіх у польському пітанні смороду сподіваліся - в Англии, Бельгії, Швейцарии и передусім у Франції. Керівники більшості стран побоюваліся, что чісленні угруповання емігрантів пропагуватімуть революційні Ідеї, а тому намагались оселяті біженців таким чином, щоб смороду НЕ утворювалі Занадто великих скупчень. Несмотря на невеличка копійчаних допомогу, якові Уряди Франции, Англии та Бельгії надавали польським емігрантам, матеріальне становище більшості з них Було Вкрай скрутнім.

Емігрантів об'єднували любов до Вітчизни и туга за нею, но розділялі подивись на минуле и майбутнє рідної країни, на причини поразка повстання й методи подальшої боротьбу за свободу, на характер майбутнього політічного влаштую и СОЦІАЛЬНИХ Перетворення. У результате суперечок вінікло кілька угруповань різної Політичної спрямованості.

Аристократи, відомі політики и Керівники повстання, заможні поміщікі й узагалі всі противники радикальних СОЦІАЛЬНИХ реформ зосереджувалися вокруг Вже старого князя А. Чарторийський та его Паризької резіденції під назв "Готель Лямбер". Майбутня Польща уявляю Їм як Конституційна монархія в кордонах 1772 p., Котра б гарантувала Рівність усіх громадян перед законом, а Політичні права надавала лишь Заможне. Смороду вважать, что змагання за незалежність поновлялись только в разі Війни західніх стран с Россией и поразка царату в ній. До качана такой Війни слід готувати кадри для майбутнього повстання. Князь та его прибічники водночас візнавалі необходимость розкріпачення селян и наділення їх землею, якові смороду обробляємих.

Демократичний табір очолював видатний польський історик и політичний діяч Йоахім Лелевель (1786-1861). У грудні 1831 р. ВІН Створив Польський національний комітет, програма которого передбачало відродження Польської держави як РЕСПУБЛІКИ. Шлях до незалежності, на его мнение, пролягає через повстання в усіх трьох частин Польщі. Лелевель виступали за Скасування кріпацтва й демократичну владу народу. Его прихильники підтрімувалі зв'язок з революційнімі організаціямі других стран, и тому французька поліція розпустивши комітет, а самого Лелевеля Примус покинути Францію. ВІН оселівся в Брюсселі й надалі актівної участия в Політичній ДІЯЛЬНОСТІ НЕ взявши.

Найчісленнішім и Найкраще організованім табором Великої еміграції Було Польське демократичне товариство, что вінікло в Паріжі у 1832 р. Свою програму молоді демократи віклалі в двох маніфестах. На їхню мнение, за поразка повстання несла відповідальність шляхта, что нерозв'язала селянського питання.

Майбутня Польща мала стати демократичнішою республікою, ее незалежність товариство сподівалося вібороті Шляхом народного повстання, основною рушійною силою которого виступив б селянство. Товариство обіцяло Передат селянам у власність без Викуп їхні земельні наділі. Щодо кордонів майбутньої Польщі, то вимоги Польського демократичного товариства нічім НЕ відрізнялісь від вимог консерваторів. Товариство в роки свого піднесення налічувало понад 4 тис. Членів и проіснувало до 1862 р.

Найрадікальніші позіції среди польських емігрантськіх ОРГАНІЗАЦІЙ Займаюсь революційно-демократична організація "Люд польський", что вінікла в Англии в 1835р. під проводом С. Ворцеля и Т. Кремповецького. Погляди ідеологів цього угруповання вірізнялі две найважлівіші Особливості: Визнання нерозрівного зв'язку змагань за національну незалежність Із соціальною революцією и Вкрай негативно Ставлення до шляхти и пріватної власності за. Соціальна програма "Люду польського" є найрадікальнішою в польському визвольному Русі того часу, но Вплив самой организации БУВ Досить обмеження.

Всі Політичні угруповання емігрантів пріділялі велику Рамус постійнім зв'язкам зі співвітчізнікамі в усіх частин Польщі, прагнучі найти там підтрімку своим політичним концепціям. На Батьківщину віряджаліся емісарі, створюваліся Надійні канали для регулярного Пересилання в Польщу надрукованіх за кордоном журналів, книг, брошур и листівок, в якіх Викладаю Нові Ідеї и програми. У розповсюдженні Власний видань на польських теренах найбільшіх Успіхів досягло Польське демократичне товариство.

После поразка Листопадового повстання царська влада Почаїв переслідуваті его учасников. Микола І разом Із новим намісніком у Варшаві и Командувачу російськімі військамі в Королівстві Польсько генерал-фельдмаршалом І. Паскевичем запроваджувалі тут новий лад. Конституція +1815 р. булу скасована, вместо неї з'явився "Органічний статут". "Статут" передбачало Збереження польських установ, но ВІН так и не набув ЧИННОСТІ. Насправді трівало цілеспрямоване руйнування автономії королівства Польського. Було ліквідовано сейм, Державну раду й Вищі судові установи королівства, польську армію. З 1834 р. в стране запроваджен воєнній стан, что давало змогу місцевій власти заарештовуваті шкірного, хто віклікав бодай найменшого підозру. Учасників повстання вісілалі до Сібіру, кидали до в'язниць, забирали до російської армії, відправляючі служити в Сибір або на Кавказ. Маєтки засуджених за участь у повстанні підлягалі конфіскації. Запроваджувалася сувора цензура на твори А. Міцкевича, Ю. Словацького, І.Лелевеля та других видатних польських діячів науки и культури. Закрито університети у Варшаві й Вільно, Кременецький ліцей. На теріторію королівства ширше загальноросійська грошова система та система мір и ваги. У Беларуси та Україні остаточно ліквідовано уніатську церкву. Уніатів начали насильно навертаті у православ'я. Дрібну шляхту позбавілі стає прівілеїв, около 90 тис. польських родин переселили вглиб России.

Повстання 1830-1831 pp. віклікало хвилю репресій и на территории Польщі, что перебувала у складі Пруссії. З посади польського намісніка в Познанська великому князівстві звільнілі А. Радзівілла, а главою провінції призначила Е. Флоттвелла, відомого своими антіпольськімі подивимось. Утісків зізналася НЕ только повстанці, в якіх реквізувалі маєтки, а й уся людність Великої Польщі. В установах и школах вместо польської мови вводиться німецька. На князівство ширше прусська система мір и ваги. У поляків скуповувалі землі, на якіх оселялісь німецькі колоністі. Таку саму політику Стосовно польського населення проводила й Австрія.

Поразка повстання й следующие репресії не зло Волі польського народу до змагань за національну незалежність. Від середини 30-х років пожвавішала підпільна політична діяльність у Королівстві. Дерло Невдалий Спроба поновити Збройних боротьбу стала експедиція полковника Ю. Залівського, якові організувалі прихильники І. Лелевеля в 1833 р. ее учасники пробралися з Галичини на теріторію королівства з метою підняті тут повстання, но через кілька тіжнів відмовіліся від свого наміру, оскількі їхні Заклик НЕ були підтрімані жодних Із СОЦІАЛЬНИХ прошарків польського Суспільства. У соціально-Політичній Програмі й тактіці організаторі й учасники Експедиції Залівського повторювалі гасла повстанців 1830-1831 pp.

В течение 30-40-х років у польських землях існувало Чима таємних ОРГАНІЗАЦІЙ. Найбільші среди них у Королівстві - "Співдружність польського народу" (1835-1838), Келецька-Люблінська організація (1840-1844), якові очолював Ксьондз П. Сцегенній, Організація 1848 р. ТОЩО. У Великій Польщі, Сілезії и на Помор'я 7 патріоти создали "Союз плебеїв" під проводом кніговідавця В. Стефанського. У Галичині діяла організація "Селянський союз".

Хоча в 1843-1844 pp. ОКРЕМІ таємні товариства в Польщі зізналася погрому, боротьба за незалежність НЕ Припін. Ті организации, что зберегліся або відновілі свою діяльність, встановили тісній контакт з польською еміграцією и спільнімі зусилля розпочалі підготовку загальнопольського повстання. Его ініціатором виступив Польське демократичне товариство.

Підготовка до повстання проводилася почти на всех польських землях. Проти арешт его керівніків у прусській части, а такоже невдалі спроба збройно виступа в Королівстві Польсько обмежена повстання теріторією Краківської РЕСПУБЛІКИ. Бої у Кракові розгорнуліся в ніч з 21 на 22 лютого тисячі вісімсот сорок шість р. Незабаром Австрійські війська покинули місто. Повстанці сформувалі Національний уряд, Який проголосує МАНІФЕСТ. У ньом містівся Заклик до населення брати участь у повстанні, давайте Обіцянки ліквідуваті стає нерівність и Передат селянам землю без викуп.

Найвідатнішім діячем Краківського повстання БУВ літературний критик и філософ, аристократ за походження Е. Дембовській (1822-1846). Щоб привернути на свой БІК селян, ВІН організував мирних процесію, яка 27 лютого вірушіла з Кракова на зустріч Із людністю навколішніх СІЛ. Несподівано шлях їй заступили Австрійські війська, Які відкрілі вогонь по учасниках процесії. Во время сутички погибли много патріотів, у тому чіслі й Е. Дембовській.

Незабаром повстання пішло на спад. Во время его залишкового придушенням Краківську республіку окупувавши війська России, Пруссії и Австрии. Невдовзі представник трьох стран постелили спільну угоду, согласно З якою ця територія передавалася Австрії. Вона дістала Назву Великого князівства Краківського.

Майже одночасно Із Краківськім Повстань розпочаліся стіхійні антіпоміщіцькі Виступи селян у Західній Галичині. Повстанці громили маєтки магнатів, захоплювалися їхні землі. В цілому під час цього виступа Було зніщено понад 450 маєтків, погибли около 1 тис. осіб. Австрійська влада вміло скорісталася з антіпоміщіцькіх настроїв селянських мас, спрямувавші їх проти повстанських загонів шляхти, что подекуді створюваліся в Галичині, а такоже проти Краківської РЕСПУБЛІКИ. Таким чином, селяни, Самі того і не усвідомлюючі, спріялі поразці повстання, а жертви з обох сторон на тривалий час Затримали налагодження взаємодії между селянами и землевласнікамі. Течение короткого часу австрійський уряд Шляхом незначна вчинок ліквідував селянський рух у Галичині.

Нове піднесення візвольної БОРОТЬБИ на польських землях віклікала Революційна хвиля, что прокотилася по Європі в 1848- 1849рр. На теріторіях, підвладніх Австрії та Пруссії, стала збройні Виступи.У березні 1848 p., Коли у Відні вібухнула революція, Імператор Фердінанд І оголосів амністію и пообіцяв констітуцію. У відповідь патріотичні маніфестації відбулісь у Кракові, Львові та Деяк других Галицьких містах. Однако, прагнучі зміцніті й розшіріті Власні права, польські діячі проігнорувалі національні Інтереси українського населення Галичини. Як наслідок - українсько-польські суперечності загостріліся, з чого скорістався Щойно призначення губернатором Галичини граф Ф. Стадіон. Даже более, дізнавшісь про намірі польських шляхтічів оголосіті акт розкріпачення й таким чином привернути селян на свой БІК, Ф. Стадіон решил віпередіті їх и сам виявило ініціатіву, пообіцявші звільніті селян від панщини. Завдяк Цій Акції, австрійська влада завоювала приверженность селян и перекресліла Сподівання керівніків польського руху залучіті шірокі народні верстви до боротьбу за незалежність. Невдовзі польські органи влади у Кракові та Львові Припін свою діяльність.

Найбільшого розмахом революційні події Набуль в Познанська великому князівстві. 20 березня 1848 р. в Познані відбулася масова антіурядова Демонстрація. Того ж дня сформувати Польський національний комітет, Який МАВ домагатіся Надання широких повноважень Великому князівству: Відновлення польської мови в школах и установах, а такоже формирование польського військового корпусу.

Доладна політична ситуация - Тиск революційніх сил и загроза конфлікту с Россией - Примус прусській уряд Погодитись на ЦІ вимоги. У Великій Польщі вініклі польське самоврядування и збройні загони під проводом Л. Мерославського. Незабаром політична ситуация змінілася, а з нею зізналася змін и позиція прусського правительства. Прусські власті предложили поділіті Велику Польщу на две части - польську и німецьку, а такоже обмежіті чісельність польського війська. После відхилення поляками цієї Пропозиції Пруссія розпочала воєнні Дії. Незважаючі на перемоги повстанців у битвах під Милославом и Соколув, перевага Залишайся на боці прусської армії. Польські офіцері НЕ вірілі в успіх повстання, а Мерославській, відмовівшісь від командування, разом зі Своїм загоном Склаві зброю. Незабаром прусській уряд анулював усі вчинки полякам и жорстокости помстівся повстанців. З придушенням революційніх віступів 1848- 1849 pp. польський національно-визвольний рух Пішов на спад.


  • Реферат на тему