Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Велікоморавська держава





Скачати 55.08 Kb.
Дата конвертації25.06.2019
Розмір55.08 Kb.
Типкурсова робота

ПЛАН:

Вступ

Розділ І. Історія Виникнення Велікоморавської держави

І.1 Передумови и причини Виникнення

І.2 Історія та розвиток держави - Велика Моравія

Розділ ІІ. Найвізначніші пам'ятки Велікоморавської культури

ІІ.1 Спільні РІСД пам'яток Великої Моравії

ІІ.2 Мікульчіцьке городище - найвідоміша пам'ятка Велікоморавської держави

ІІ.3 Поселення Старе Місто - Одне з найбільшіх міст Великої Моравії

ІІ.4 Городище Бржецлав-поганський - аграрне поселення Велікоморавії

ІІ.5 Нітра и Девіна - словацькі пам'ятки Велікоморавської культури

ІІ.6 Аналіз археологічних знахідок та письмовий джерел про Велікоморавську державу

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки


Вступ

Велика Моравський держава ранньофеодальна держава західніх слов'ян в ІХ - поч. Х ст. Передумови Виникнення Велікоморавської держави віявівівся процес феодалізації й необходимость оборони від франкської експансії.

У период свого розквіту Велика Моравський держава охоплювала территории Моравії, Словаччині, Чехії, калюжка, Паннонії, очевидно, Малої Польщі й часть словенськіх земель. Столицею Було м. Велеград, точне місце Розташування которого не встановлено и є предметом Дискусії. Багаточісельні розкопки чехословацькіх археологів (В. Грубого, І. Поуліка, Ф. Калоусека) на теріторїї Моравії свідчать про скроню культуру землеробства у Великій моравській державі, розвиток ремесел - гончарного, залізоробного, скляного, ювелірного й ін., Про розквіт торгівлі. Судячі з археологічних знахідок, існувалі тісні торговельні зв'язки Велікоморавської держави з Візантією, Київською Руссю й Чорноморський містамі.

Економічне и політичне життя Велікоморавської держави зосереджувалися в градах - укріпленіх Фортеця и резіденціях знаті, Які були центрами ремесла й торгівлі. Найважлівіші з них: Старе Місце в м. Угерське-Градіште, Мікульчіце в м. Годонін, поганський, Нітра, Девінське, Нова-Вага. При археологічних розкопки тут віявлені Залишки храмів, житлових будівель, Великі цвинтарі, де знайдені чісленні прикраси, предмети побуту й інші.

Дерло Історично відомим князем БУВ Моймир I (правив в 830-846 рр.), Який прієднав до Велікоморавської держави Нітранське князівство (833 р.), При ньом Почалося Поширення християнства. Правления спадкоємця Мойміра Ростислава (846-870 рр.) Було часом Посилення Велікоморавської держави. Ростислав ВІВ активно боротьбу проти франкської агресії, Уклав союз Із Візантією (862 р.). У 863 на прохання Ростислава у Велікоморавську державу прібулі з Візантії Славетні просвітітелі Кирило й Мефодій. Смороду создали незалежну від франкського єпіскопата церкву (869 або 870 рр.), Яка спріяла зміцненню Політичної самостійності Велікоморавської держави. Творці слов'янської писемності Кирило й Мефодій спріялі того, что надалі Велика Моравія превратилась в ті вогнище, звідки слов'янська пісемність ширше в інші слов'янські країни.

Актуальність теми. В ході загально переосмислені Світової історії, Пожалуйста відбувається впродовж останніх років, дедалі актуальнішою становится необходимость Розширення історічніх ДОСЛІДЖЕНЬ про населення ранніх хронологічніх горізонтів історічного процесса. Аджея підваліні культурної неповторності СУЧАСНИХ мешканців Європи та Усього світу закладаються самє у дописемної годину. В результате Первісна людність, яка мешкала на территории сучасної Європи, поступово становится об'єктом історічного дослідження поряд Із традіційнімі для історичної науки суспільствамі пізнішіх періодів.

Історичні реконструкції, что стосують дописемної годині, базуються в основном на всебічному аналізі матеріальніх решток життєдіяльності давніх колектівів и потребують! Застосування своєрідніх методологічних підходів для їх теоретичного осмислення й інтерпретації.

Отже, Актуальність теми обумовлюється тією важлівою рол, якові відігравала Велікоморавська держава в загальноєвропейській історії і самперед в історії Суспільно-політічніх отношений тієї доби та історії воєн. Всебічне Висвітлення оригінального комплексу історічніх подій, Які відбуваліся на годину Існування Велікоморавської держави, визначення ее місця в еволюції історії та культури Східної та Західної Європи и зокрема Словенії та Чехії, Вироблення та удосконалення відповідного Пліній історічніх подій на сучасности етапі дозволяють дослідіті Історію Велікоморавської держави та ее населення більш детально и ґрунтовно.

Науковим завдання роботи ставши аналіз історії Існування, Суспільства, Пожалуйста населяло, зовнішньої та внутрішньої політики князів Велікоморавської держави.

Мета предполагает необходимость вівчіті, сістематізуваті та Узагальнити фактичність материал, з історії Моравської держави та державних Утворення давніх моравів, економічний та Суспільно-політичний стан Велікоморавської держави часів раннього середньовіччя, дослідіті археологічні знахідки, на Основі якіх зробити аналіз культури и побуту населення Велікоморавської держави. Для цього доцільнім Вважаємо вирішенню Наступний завдань дослідження:

- збір, Вивчення та аналіз джерел та літератури з історії Існування Велікоморавської держави;

- аналіз суспільної та Політичної организации в период Виникнення, становлення та розвитку державних Формування моравів ІХ - X ст .;

- встановлення особливо культури жіттєзабезпечення та побуту населення Моравської держави;

- узагальнення Даних про Історію Велікоморавської держави та визначення значення ее Існування для подалі поколінь.

- дослідження найвідомішіх пам'яток часів Велікоморавської держави.

Об'єктом дослідження постає давня історія Виникнення та розвитку Суспільно-політічного та економічного життя Велікоморавської держави та аналіз побуту ее населення.

Предмет дослідження - Вивчення процесів та основних механізмів, об'єктивних та суб'єктивних факторів, Які зумов Виникнення та становлення Велікоморавської та закономірності ее розвитку в ранньосередньовічній период.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють период Заснування Велікоморавської держави - ХІ ст. - до ПЕРІОДУ ее завоювання Мадяр у ХІ ст.

Джерельна базу дослідження становляться дані археології (результати розкопок та розвідок археологічних пам'яток різніх тіпів), геології, культурології; Використовують теоретичні моделі, розроблені представник ціх та других наукових дисциплін.

Методологічну основу дослідження складають принципи історізму, дослідження явіщ в їхньому розвитку, всебічності, об'єктивності. Вікорістовувалісь порівняльно-історичний, хронологічній та інші методи історічніх ДОСЛІДЖЕНЬ.

Практичне значення проведеної роботи Полягає в тому, что ее аспекти могут буті вікорістані при науково-дослідніх роботах, написанні узагальнюючіх и науково-популярних праць, а такоже в ході Наукової та вікладацької ДІЯЛЬНОСТІ

Структура курсової роботи складається зі вступления, двох розділів, вісновків, Додатків та списку використаної літератури.

Розділ І. Історія Виникнення Велікоморавської держави

І.1 Передумови и причини Виникнення

Слов'яни центру й відразу Європи в 454 - 560 р. переживали епохи відносного благоденства через Відсутність зазіхань на їхні землі з боку кочівніків відразу й Прагнення германців опануваті теріторіямі полеглої Західно-римської імперії. Район, зайнятий пам'ятками археологічної культури Прага - Корчак V - VII ст., Вказує на ті, что слов'яни в V - VI ст. Спустившись долинами рік Прут и Дністер до нізов'їв Дунаю.

Одночасно слов'яни-анти, Які создали археологічну культуру Прага - Пеньківка V - VII ст., Просунув з территории правобережного подніпров'я на землі сучасної Румунії й такоже Вийшла на Дунайський рубіж Східно-римської імперії ромеїв.

У второй половіні VI ст. у долину Дунаю ввірваліся орди аварів. Із приходом новой Хвилі войовнічіх тюркських кочівніків епоха благоденства для слов'ян центру й відразу Європи завершилася й Почаїв довга боротьба за виживання з жорстокости й чисельність ворогами.

У 627-662 р. зложівся військово-державний союз слов'ян центру Європи на чолі Із Само. У VII ст. Могутність аварів у центрі Європи Було похітнута НЕ только воєннімі діямі держави Само, но й невдача в борьбе с Візантією й непріміренністю, что панували в степах Північного Причорномор'я. Візантія Мистецького зіштовхувала тюрків-аварів з тюрками-болгарами й хазарами, нейтралізуючі й тих, и других.

Західні слов'яни в 630 р. завдан ВІЙСЬКОВОЇ поразка армії франків, очолюваній королем Дагобертом.

После кончини Саме союз західніх слов'ян розпався. ВІН у значній мірі виконан своє завдання по стримування аварів и франків. У чеській и словацькій історичній літературі обговорюється питання про роль напівдержавного Утворення Саме в становленні Велікоморавської держави. Більшість дослідніків считает, что основи моравської державності були закладені в борьбе слов'ян з аварами й Велику Моравію Варто розглядаті як продовження князівства Само [22, 23-25]. Археологічні знахідки свідчать, что економічне життя в Моравії йшлось попереду других земель Аварського каганату. Фіксуються сліді розвитку металургії й різніх ремесел. Цілком очевидно, что культурні Досягнення Великої Моравії були підготовлені місцевімі слов'янами в VIII сторіччі. Однако питання про локалізацію князівства Само залішається невірішенім.

Археологічні матеріали VI-VII ст., З усією візначеністю свідчать, что розселення слов'ян у басейні Мораві там, де пізніше зложілося ядро ​​Велікоморавської держави, здійснювалося НЕ ціліснімі племіннімі праслов'янських групами. Це Було Масове переміщення більш-Менш великих и дрібніх груп носіїв пражсько-корчакської культури з різніх Місць ее ареалу, у результате которого колишня Племінна структура булу в значній мірі зруйнована.

Це відповідає й информации історічніх джерел. Російський літопис прямо сообщает: "... пришедше седоша на ріці імянем' Марава, и прозвашася морава" [1, 68]. Якіх помітніх регіональніх розходження в археологічних Матеріалах на территории Моравії віявіті НЕ вдається [2, 18]. Очевидно, что Мораві були новим теріторіальнім Утворення ранньосередньовічного слов'янства, Пожалуйста склалось Вже в басейні річки Мораві в условиях стабілізації життя й формирование державності.

У VII-VIII ст. слов'янське населення басейну Мораві входило до складу Аварського каганату. Аварська культура, яка відбіває аваро-слов'янський сімбіоз, пошірювалася й на цею регіон. Моравія булу окраїною каганату, и є всі Підстави стверджуваті, что слов'янський етнічній компонент тут БУВ на всех етапах домінуючого, а Досить нечісленні авари-тюрки, что віконувалі військово-Адміністративні Функції [2, 18-19], вже до середини VIII ст . Розчин в місцевому середовіщі. Говорити про слов'яно-аварській сімбіоз для цієї окраїнної землі можна лишь з великим застережень.

Так, поступово на ПЕРЕДОВІ позіції в мире слов'ян центру Європи стала віходити Моравія, відбіта й очищена від аварів. Так звернемося до історії Моравії, тому что ее роль в мире слов'ян Європи в IX ст. булу чи не визначальності.

І.2 Історія та розвиток держави - Велика Моравія

Хоча Велика Моравія - велике державне Утворення слов'ян Середнього Подунав'я - проіснувала порівняно недовго, вона стала великим осередком розвитку матеріальної й духовної культури ранньосередньовічного слов'янства. Створені в Моравії культурні традиції стали потужного імпульсом розвитку культури Всього слов'янського світу.

После завершальній ударів, почату в 805-806 роках Карлом Великим проти аварів, слов'янське населення Середнього Подунав'я остаточно звільнілося від їхнього панування.У слов'янському мире цього регіону Почалося Зародження самостійніх політічніх Утворення. Близько 822 р. франкські Аннали фіксують етнополітічну спільність моравів. У грудні цього року на придворний з'їзд франкського короля і "імператора римлян" Людовика Благочестивого, что МАВ місце у Франкфурті-на-Майні, Моравія поряд з іншімі політико-племіннімі утвореннями того часу Віслав своих послів и піднеслі дарунка. Це ПОВІДОМЛЕННЯ дозволяє вважаті, что до 20-х років IX ст. у Середньому Подунав'ї оформити Самостійне Моравський князівство. Локалізується воно в басейні р. Мораві, лівого рукава Дунаю.

У зальцбургському Трактаті "Звернення баварів и карантанців", Який БУВ складень у 870-871 рр., Розповідається про князя При-Біна, до складу володінь которого входила Нітра. Повідомляється, что в Нітрі - граді Прібіні - був спорудження християнський храм, освячення около 828 р. зальцбургськім архієпіскопом Адальрамом (824-836 р.). У 30-х роках IX ст. Прібіна БУВ вигнання зі своих володінь Мойміром - "князем мораван над Дунаєм" [23, 211-212]. Много фортець, спорудження при правлінні Прібіні, були зруйновані дощенту й Ніколи Вже НЕ відновлюваліся.

У Епоха піднесення імперії франків Моравія булу Примуш до плати Даніна германців. Кроме того, в IX ст. землі Моравії були густо заселені германської колоністамі. У першій половіні IX ст. князь Моймир почав поєднуваті слов'ян, Які населяли Моравію. Так Моймир оказался основоположником державного устрою Великої Моравії IX ст.

Розглядаючі Історію Древньої Русі IX - XI ст., Можна Побачити, як много Загальне в шляхах прімноження різніх слов'янських держав. Втім, є ї різніця в їхніх долях. Если в центрі Європи слов'яни боролися з латінізованімі франками, то на сході Європи рідкий рік обходівся без набігу тюркських кочівніків.

Моймир I (пом. Около 846 р.) БУВ дере великим політичним діячем Велікоморавскої держави. Ее територія охоплювала Моравію й значний часть сучасної Словаччини (додат. І). У IX ст. у Моравію стало пронікаті християнство. І у 831 р. єпископ Пассау (Баварія) охрестів "всіх мораван".

Аналіз Повідомлень, Які містяться в "Каролінгськіх анналах", дозволив польському історіку Г.Ловмяньському стверджуваті, что Велика Моравія в Розглянуто годину булу Вже формуючімся ранньодержавнім Утворення. Племінна знати змушена булу піті з історичної сцени, затверджувалося уявлення про теріторію держави як власності за князівського роду, складався ранньофеодальній панівній клас [19, 15-17].

При правлінні спадкоємця Мойміра Ростислава (846-870 р.) Велікоморавська держава чинила завзятий Опір кількаразовім Спроба східно-франкськіх королів підкоріті ее життя без влади. Франкські джерела повідомляють про потужні фортеці, споруджені Ростиславом и ворожими військамі, Які витримала натиск. Саме названа только фортеця Dowina - Девін, де Ростислав в 864 р. злом натиск войск Людовика Благочестивого.

Згадується ще столиця Моравії (не названа по імені), яка віділяється потужного характером своих зміцнень. Міцності, як повідомляють Аннана, були такоже центрами світської й духовної влади, здійснюючі керування окремий теріторіямі Велікоморавскої держави.

Церковне підпорядкування Моравський земель Баварського центрам у Збезлісенні й Пассау негативно позначілося в борьбе Із франками за державну незалежність. Духівніцтво НЕ Було опорою держави, воно проводило політику своих королів и герцогів.

Тому Ростислав звернув в Константинополь Із офіційнім Проханов направіті єпіскопа. Візантійський Імператор Михайло III задовольнів прохання, и в 863 р. у Моравію прібула візантійська Миссия на чолі з Кирилом и Методієм, Які стали основоположниками слов'янської писемності. З іменамі ціх просвітітелів зв'язана Ціла епоха культурного життя Велікоморавської держави.

Як ми бачим, аж Ніяк НЕ Випадкове князь Великої Моравії Ростислав в 862 р. відправів послів у Візантію, просячі надіслаті християнського проповідніка.

Звернемося до Свідчення "Іпатіївського літопису". Під 898 р. у ньом поміщена Розповідь про події, что Ранее відбуліся у Великій Моравії: "князі Ростислав, Святополк и Коцел послали до царя Михайла (Михайло III 842 - 867 р.) говорячі - земля наша хрещусь, но немає в ній учителів. Хто б нас навчить и розтлумачів святі книги, тому что НЕ Розуміємо ані грецької мови, ані латінської. На раді Михайлу сказали, что є в Солуні чоловік ім'ям Лев, а его сині розуміють мову словенську. Михайло пославши у Солунь - надіслаті Мефодія й Костянтина. Смороду Прийшли до князів Ростислава й Святополка й Коцела. І начали становитися письмен а Абетка слов'янською. німці (ньчії) начали хулить слов'янські книги, говорячі, что негідно жодній з мов мати букв своих кроме єврейської, грецької и латінської "(переклад зі старослов'янського Зробив автор книги). [12, 36]

І отут укладач Іпатіївського літопису давши одповідь латинян: "... так аще хто хулить словеньску грамоту так буть відлученій від церкві ... ти бо суть волци. А не овци ..." [7, 58]

Костянтин вернулся вчитись болгар, а Мефодій остался в Моравії. Князь Коцел поставивши Мефодія на чолі кафедри єпіскопа в Паннонії. Мефодій посадивши за роботу попа-скорописця, и через Шість місяців, з березня по жовтень, були перекладені християнські книги Із грецької на слов'янську мову. Так світ слов'ян центру Європи в 862 р. прийнять християнство з рук Візантії.

Велика Моравія стала Вогнище, звідки слов'янська пісемність пошірювалося в інші слов'янські землі. У Моравії здобуло предпочтение грецький й слов'янське духівніцтво, Було допущене богослужіння слов'янською мовою.

У 869 р. Ростислав домігся создания для Великої Моравії й сусідніх з нею слов'янських земель архієпіскопства (на базі колишня єпіскопства Сірмія-Срем), на чолі которого вставши Мефодій.

Реакція германського духівніцтва НЕ заставил Довгим чекати. Латиняни повели нещадну боротьбу з Ростиславом, політика которого налякалася їх более, чем все слов'янське воїнство. У Німеччині Згадаю про Святополка, Який правив у Нітрі, племінніка Ростислава. Останній Схопи дядько й видав германців. Ростислава засліпілі й кинули до темніці. [12, 38]

У тій же година у полон до германців попал Мефодій.

Князь Святополк в 870 р. затвердівся на престолі Великої Моравії, признал Верховну владу германської імперії. І знову надії Німеччини були обмануті. Святополк, Який підозрівався в невірності, БУВ схопленій и відправленій у Регенсбург на суд Людвіга німецького. А покинута князями Моравія попала в руки маркграфів.

Немає Нічого дивного в тому, что дуже скоро над Моравією зайнять полум'я повстання, на чолі которого стала людина на имя - Славомир. Людвіг Німецький решил погасіті полум'я зустрічнім вогнем. У Німеччині Святополка признал невинно и відправілі на умиротворення Моравії. І знову надії Німеччини НЕ збулося. Святополк об'єднався з повсталімі, Вигнан з Моравії маркграфів и вініще Ледь не всі германської військо. Відбуліся ЦІ події в 871 р.

І отут частка, хоча й Не надовго, змилостивилася над Великою Моравією. У 874 р. у Форхгеймі Людвіг Німецький, стиснутий хвілюваннямі у Німеччині, Уклав зі Святополком мир, Вигідний скоріше Моравії. Одночасно розгорнулі окуті залізом ворота перед Мефодієм, Який вернувся в Моравію.

Альо кінця борьбе Латинська заходу зі східнім (православних) християнством, что розгорілася у Моравії в IX ст. видно не Було. Германської партія Примус Святополка поставити в помічники до Мефодія єпіскопа Вікінга. Мефодій помер у 884 р (деякі джерела вказують на 885 р.)., И Вікінг, ставши на чолі архієпіскопської кафедри Моравії й Паннонії, прійнявся за вигнання учнів Мефодія й передачу церковної влади в руки віхідців з Німеччини. [12, 39]

Є и Інша версія Стосовно становища церкви после смерти Мефодія. Слов'янська Миссия у Великій Моравії трівала двадцять один рік. После смерти Мефодія князь Святополк НЕ захотів підтрімуваті Занадто суворо релігію, яка забороняла багатоженство, яка Вимагаю Дотримуватись чисельності постів и Якуб Накладал строгі єпітімії за церковні гріхі. Моравський знати много в чому продовжувала зберігаті язічеські традиції, на Які латинська церква дівілася поблажливо. Святополк віганяє учнів Мефодія Із країни, більшість Із них знаходится прістановіще в Чехії й Болгарії, куди й переміщається центр слов'янської культури.

У 887 - 899 р. Німеччіною правив Арнульф. Князь Святополк зумів уберегті Межі Великої Моравії від маркграфів. Більше того, Могутність Святополка охороняла БЕЗПЕКУ Чехії, Паннонії, Лузації, Словаччини, Які входили в склад держави.

Тому, можна стверджуваті, что найбільшого розквіту політичне життя Велікоморавської держави досягла за часів правления Святополка (870-894 р.). Значний розшірюється и ее територія. Влада Святополка пошірюється на землі басейну верхів'їв Ельба (із Влтавою) на Западе й на всю Словаччина до Тиси на сході. Області верхньої Віслі такоже підкоріліся Моравський князеві. У результате успішніх воєн з Східно-франкськім королівством у складі Великої Моравії опіняються й заселені слов'янами паннонські землі аж до ніжньої течії Драви. У військово-політічніх союзніцькіх відносінах з Великою Моравією перебувалі сорби. [3, 49-51]

Однако, за своим характером Велика Моравія НЕ булу централізованою державою, що не мала єдиної системи керування. Місцеві князі только формально підкоряліся Святополку й платили Йому Даніна, а на Першу Вимоги правителя віставлялі свои війська, разом з тім Кожне окремо взяте князівство Було Досить самостійнім.

Тому, таке велике політичне Утворення виявило неміцнім. После кончини Святополка (+ 894 р.), Як часто Трапляється в історії, его сині прийнять за поділ батьківської спадщини, що не трімаючі при цьом в Голові й думки про цілісність и силу держави. Цім скорісталася Чехія. Частина областей, прієднаніх до Велікоморавської держави Святополком відпала від неї. Трівалі військові конфлікти между Моравією й Східно-франкськім королівством, Пожалуйста претендувало на деякі землі Велікоморавскої держави. Остання Якийсь час стрімувала натиск свого потужного західного сусіда, но державна влада в останніх десятіліттях IX ст. значний ослабла.

Тім годиною и Арнульф усе более вникав у справи Моравії. Альо в цею годину у центр Європи ввірваліся вугри. Запитавши їх на середній Дунай Арнульф.

Ослаблена смутою Моравія НЕ вістояла. Ее землі заволокло пилом, Який піднявся від копит мадярськіх коней. На самому качана Х ст. у Прідунайській нізовіні з'явилися угорці. За словами російського Літописця, вугри "... устремішася черес' гори великия яже прозвашася гори Угорьскіа, и почаша воювати на живуча ту волохи й словени. Седяху бо ту преже словени, и Волохове прияша землю словеньску. Посем' ж Вугре прогнаша вол'хі, и наследіша землю ту, и седоша зй словени, покорівша я під ся, и оттоле прозвася земля Угорьска "[6, З3]. Сформована до цього часу кризового ситуация підірвала військовий Потенціал Великої Моравії. Вона НЕ змогла вітримати натиск угорців, Який прізвів до Падіння цієї держави.

І ми знову зіштовхуємося з особлівістю слов'янської історії. Угри зруйнувалися державність Великої Моравії. Альо вугри ж відкінулі германців на Захід від слов'янських земель Карпатської улоговіні.

В XI ст. Моравія булу віднята в угрів Чехією й з тих пір виступала як самобутні провінція Чеської держави. Словаччина, что простягалась до північного сходу від земель Моравії, при сині Святополка князі Моймир II такоже підпала під владу угрів. Частина Словаччини, что тяжіла до Чехії, зі своими князями Спітігневом и Вратіслава угорскому вторгненню віддала предпочтение владу Німеччини. У 900 р. Словаччина Виступ як спільніця Німеччини во время походу германців у Моравію.

Особлівість Словаччини в тому, что вона довше за Чехію й Моравію зберігала Вірність грецький обряду, кирилиці й всьому ладу архітектури, мови й культури, властівім слов'яни центру Європи епохи велікоморавськіх князів Ростислава й Святополка.

Отже, напрікінці IX ст. Велікоморавська держава розпалася під натиском союзу мадярськіх племен, Які перемістіліся в басейн Дунаю, зі Східної Європи, однак за порівняно короткий период его Існування розвинено матеріальна культура, ідеологія, форми соціальної организации населення Зроби Сильний Вплив на мешканців сусідніх слов'янських територій, спріяючі їхній еволюції убік формирование державності.

Процеси ЦІ завершилися до кінця Х ст.Створення Польської й Чеської ранньофеодальніх держав. Джерела дозволяють уявіті повну мірою лишь заключний етап цього процесса (середина - друга половина Х ст.), Коли ліквідація останніх "племінних" князівств відбувалася в обстановці Гостра суперніцтва между Чеський й польськими правителями. Перші кроки до Утворення єдиної ранньофеодальної держави на территории пізнішої Чехії були розпочаті в 80-ті роки IX ст., Коли князь племені чехів Боржівой з роду Пржемісловічів, Який прийнять хрещення у дворі Святополка, зумів за его підтрімкою стати головним среди племінних князів Чеської долини. Залишкова об'єднання племінних князівств Чеської долини під властью Чеський князів зі столицею в Празі відносіться до правления князя Болеслава I (935-972 рр.). До цього часу влада Празька правітелів ширше й на землі в районі Мораві - старе ядро ​​Велікоморавської держааві, и на землі слензян и їхніх сусідів на Верхній Одрі, землі лендзян и віслян на верхній Віслі й даже на часть східнослов'янськіх племен, что межували з останнімі . Велика держава булу, однак, настолько ж неміцною по складу, як и Велікоморавська держава. Це виявило, коли ЕКСПАНСІЯ Чеський князів зштовхнулася з експансією політічного центру, что виник на землях племінного князівства полян и зумів до середини Х ст. підкоріті Собі ряд сусідніх територій. В останніх десятіліттях Х ст. розгорнулася Гостра боротьба между князем полян Мешко I (помер 992 р.) и Чеський князем Болеславом II (973-999рр.), у результате якої Чеські князі Втратили владу над землями в басейні верхньої Одри, а в 90-ті роки син Мешко I Болеслав Хоробрий (992-1025 рр.) опанував и землі віслян и лендзян. Надалі всі ЦІ землі міцно закріпіліся в складі нового державного Утворення полян, Пожалуйста охоплювало всю теріторію течій Віслі й Одри аж до земель поморян на півночі й чеське землях на півдні. Від племені полян, до которого належала князівська Династія, ця держава Вже на рубежі X-XI ст. здобула Загальну Назву Polonia - Польща. Болеслав Хоробрий намагався піті далі й підкоріті життя без власти й центр Чеської держави. Альо тут его політика зіштовхнулася з опором вже сформованому в Чехії панівного класу й ранньофеодальної держави й Не мала міцного успіху. Его панування в Чехії трівало дуже недовго. Моравія до качана 20-х років XI ст. теж повернулася під владу чеського Пшеміслівців. [4, 354-355]

Розділ ІІ. Найвізначніші пам'ятки Велікоморавської культури

ІІ.1 Спільні РІСД пам'яток Великої Моравії

У басейні ріки Морава Виявлено Величезна Кількість селищ, городищ, фортець, могільніків епохи Існування Велікоморавської держави. У них знаходять Залишки вісокорозвіненої середньовічної культури. Досліднікі віявляють Величезне Кількість срібніх, бронзових и золотих прикрас, Виконання у техніці зерні й скані (контакт Із візантійськімі майстрами), оригінальні вироби з кольорових металів мікульчіцького типу. Много знахідок вказують на розвиток різніх ремесел: столярного, гончарного, Ковальського й ін. Франкські джерела повідомляють про велику Кількість фортець, Які споруди Ростислав, спадкоємець Мойміра. У них Мораві вітрімувалі чісленні облоги німецькіх феодалів, зокрема, докладно розповідається про міцність Довіна (855 рік), де Ростислав здобув победу над Людовик Благочестивий (Німецькім). Таку ж укріплену міцність представляла й столиця Велікоморавскої держави - місто Велеград, точне місце Розташування которого зараз не встановлено. Кроме кам'яних фортець, церков и кам'яного ж дитинця, у містах пошірені зрубні конструкції Із керамічними підлогамі й глинобитними печами в одному з кутів житла (Мікульчіцькій кам'яний град з дитинцем и передмістям). Сільські ж поселення були в мораван неукріпленімі, житла в них в основному стовпові дерев'яні з кам'яною або глинобитні піччю у куті.

У довелікоморавськіх кулях знаходять фігурки людей, тварин, різноманітні Посудини, что ма ють ритуальний характер. У кулях, что ставлять до велікоморавської епохи, знаходять безліч хрестіків и наконечніків Із збережений священіків и хрестів, позолочений мощевик, Виконання у виде богослужбової книги. Храмові Будівлі свідчать про Поширення християнства в Моравії з різніх країн Європи. Зокрема, з Баварії, а такоже Адріатікі й Далмації.

Отже, у басейні р. Мораві - центральній області Велікоморавської держави - Виявлено й досліджено безліч пам'ятників розглянутої епохи -селіща, городища, могильники. Політична й військова міць Моравський князів спиратися самперед на укріплені міста, среди якіх нельзя НЕ назваті Мікульчіце на правому березі річки Мораві, Старе Місце в м. Угерсько Градішті, поганський біля Бржецлаві, Девін при впаданні р. Мораві в Дунай и Нітру в Словаччині. Первісні назви їх (кроме Девіна) НЕ зберегліся. Вважаємо, что вивченню кожної з ціх пам'яток слід пріділіті окрему увагу.

ІІ.2. Мікульчіцьке городище - найвідоміша пам'ятка Велікоморавської держави

Значний центром Було городище Мікульчіце. У VII-VIII ст. тут перебувало поселення, Пожалуйста Було захищено частоколом. Самий Нижній обрій культурних відкладень містів ліпну кераміку пражсько-корчакського вигляд.

У довелікоморавськіх нашаруваннях досліджена безліч залишків зрубних житлових будівель Із керамічними або піщанімі підлогамі. Великий Інтерес представляет Відкриття майстерень по обробці золота й бронзи, у якіх знайдені тігелькі й безліч бронзових и позолочених виробів. Керамічний матеріал уявлень фрагментами вісокоякісніх гончарних посудин.

Серед знахідок є чісленні гліняні фігурки людей, Тварини і кінськіх сідел, что ма ють безсумнівно ритуальний характер. Передбачається, що тут перебував язічеській жертовник.

Для вирішенню питання про суспільне становище Мікульчіцького городища VIII ст. Важливі знахідки залізних и бронзових шпор з гачком. Смороду зустрічаються тут у Великій кількості, что помітно віділяє цею пам'ятник среди других синхронних поселень. Це дозволило досліднікам вважаті, что Мікульчіцькій град БУВ резіденцією одного з ранньоморавськіх племінних князів, де розміщалася и его кінна дружина [3, 12-13].

Напрікінці VIII ст. колішні укріплення на Мікульчіцькому городіщі були замінені новімі могутнішімі Фортечний спорудження. За частоколом БУВ спорудження вал Із внутрішнімі конструкціямі з дерева, Із зовнішньої сторони до которого прімікала кам'яна стіна. У Північно-західній части городища були влаштовані В'їзні ворота. Площа городища при его реконструкції збільшілася більш чем удвічі й склалось 6 га. Це БУВ дитинець - замок, у якому жили князь и пануюча Верхівка велікоморавського Суспільства.

До него з декількох сторон прімікалі посадські селища й укріплені садиби НЕ аграрного характеру, де розміщаліся вельможі, їхні дружинники й слуги. Загальна площа поселення досягала 200 га. Розкопки в передмісті Відкрито понад сотню будинків зрубної конструкції Із керамічними підлогамі й глинобитними печами. Розміри жител - від 16 до 70 кв.м. У декількох садиба віявлені Залишки кам'яних церков.

Много дослідніків вважають, что Мікульчіцькій кам'яний град Із передмістям и садиба вельмож и БУВ столицею Ростислава, яка безіменно Згадаю у Фульдському Літописі. Усередіні Мікульчіцького граду відкриті фундаменти понад десяти кам'яних церков. Серед них Найбільший храм - волошки з трьома нефами и баптістерієм. Розкопки встановлен, что вона булу відділена від Іншої территории князівського дитинця частоколом. Це булу автономна церковна ділянка. У цьом зв'язку вісловлене припущені, что в Мікульчіцах у тій период, коли архієпіскопом БУВ Методій, перебував такоже и церковний центр. Втім, Інша група історіків відстоює локалізацію резіденції Моравський архієпископа на городище Старе Місце.

Матеріали розкопок Мікульчіцького поселення вказують на Досить високий рівень реміснічого виробництва. Різноманітній набір Ковальських виробів и інструментарій свідчать, что ця галузь ремесла булу однією з найважлівішіх у віробнічій ДІЯЛЬНОСТІ велікоморавського ПЕРІОДУ. Серед знахідок Із заліза помітне місце Належить знаряддям столярної справи - сокира, пилка, долоту, Свердлов, Струга. [8, 46]

Величезне Інтерес представляет мікульчіцька колекція золотих, срібніх и бронзових виробів, среди якіх Чима вісокомістецькіх творів прикладного мистецтва. Це - різнотіпні прикраси, пряжки, наконечники (додат. ІІ) и накладні бляшки розкішніх поясів, хрести, позолочені шпори й інше.

Більшість їх Виготовлено в місцевіх бронзоливарне и ювелірних Майстерня, деякі з якіх були досліджені Розкопки. Серед ремісніків були й місцевіх умільців, и майстри з Узбережжя Адріатікі й зі східного Середземномор'я. Початок велікоморавського прикладного мистецтва в основному ж пов'язане з місцевімі традіціямі. Для Першої половини IX ст. характерними є вироби з кольорових металів оригінального мікульчіцького типу. До таких, зокрема, належати позолочені й срібні поясні наконечники з рельєфнімі або гравірованімі зображеннями чоловічіх фігур з піднятімі руками (додат. ІІІ), бронзові хрести з людським масками на лопатах (додат. ІV), позолочені шпори. У второй половіні IX ст. здобуло Поширення виробництво сережок, перснів и других прикрас, Виконання у техніці зерні й скані, что вказує на контакти Моравії з візантійськім Майстерня. Типова знахідкою стають бронзові, срібні й позолочені ґудзікі, прікрашені Карбований рослини або геометричність візерунком.

Розкопки в Мікульчіцях дали Важливі матеріали для характеристики текстильного ремесла. Полтава біля двох тисяч глиняних пряселець, деякі з якіх прікрашені геометричність візерункамі. Тканини Виготовляю на вертикальних ткацького верстатах, вікорістовуваліся як рослинні волокна, так и вовна. Близько 70% дослідженіх залишків тканини Було виконан полотняного переплетення, більш рідкі знахідки саржевого переплетення. У двох випадка зафіксоване виготовлення тканин Із двох матеріалів - з вовни й шовку й з льону й шовку. [22, 19-20]

Про гончарні виробництво свідчать чісленні знахідки фрагментів глиняного посуду. В основному це були горщікоподібні Посудини, прікрашені у верхній части поясами Із хвілястіх або горизонтальних ліній. Кроме того, зустрічається в значний меншій кількості более якісна кераміка. Це - глечики, дворучні амфори й бутілкоподібні Посудини, віконані з добре відмученої жовтої глини. Виготовляю ця кераміка, як показали археологічні дослідження, у Мікульчіцькому граді й, ймовірно, прізначалася для родин пануючого стану.

У Мікульчіцях Знайди такоже велика Кількість ціліх скляних предметів и їхніх фрагментів. Слідами місцевого склоробства є лишь знахідки шлаків, самих майстерень поки не виявлено. Основна ж маса виробів зі скла є предметами імпорту. До таких Безумовно належати кубки, прікрашені золотом и кольоровий візерункамі. Деякі з них прівезені з Рейнську регіону. Предметами імпорту були такоже шовкові тканини (з Візантії), італійські денарії, наконечники поясу з альмандином и перлами й інші знахідки.

Досліднікамі Мікульчіцького поселення встановлен, что продукція землеробства Надходить сюди в основному з околішніх аграрних селищ. У велікоморавьскіх кулях Мікульчіця знайдені зерна жита, пшениці, ячменю й проса, насіння огірків и зерна винограду. Ботанічні дослідження показали, что в самих Мікульчіцях були фруктові дерева (слива, персики, Ренклод). Розкопки Мікульчіцького передмістя й садиб встановлен, что їхні жителі малі велику Кількість худоби. Серед остеологічніх матеріалів переважають кості свиней (до 60%), розвод такоже кози, вівці й коні. Одним Із ЗАСОБІВ Існування жителей Мікульчіця булу риболовля. При Розкопки знайдені залізні й бронзові рибальські гачком, гарпуни, грузила й безліч кісток риб. [3, 26]

Плани дослідженіх Розкопки кам'яних церков відрізняються один від одного, что обумовлено Поширення християнства в Моравії місіонерамі з різніх країн Європи. Ряд мікульчіцькіх храмових будівель Першої половини IX ст. (Церкви Із прямокутна "пресвітеріямі") безсумнівно пов'язаний з Баварією. Кілька церков віявляють аналогії з будівелямі Адріатікі й Далмації.

Про Поширення християнства в Мікульчіцях свідчать НЕ только церкви, но й знахідки хрестіків и наконечніків Із зображеннями священіків и хрестів.Однією з найцікавішіх знахідок є позолочений мощевик, Виконання у виде богослужбової книги. Біля волошки з трьома нефами знайдені металеві писала.

У Мікульчіцях при церквах и біля них досліджено понад півтори Тисячі поховань. Чима поховань супроводжували різнімі промовами. Серед них є залізні мечі, шпори, много з якіх позолочені або інкрустовані сріблом и міддю, розкішні пояси з позолоченими й срібнімі наконечниками. Аналіз похоронного інвентарю дослідженіх цвінтарів свідчіть про значний соціальну діференціацію велікоморавського Суспільства. Серед поховань є Чима представителей пануючого й князівсько-дружинного стану, а в одному з них досліднікі вбачають поховання князя Мойміра I. поховань з розкішно оброблений зброєю й шпорами, золотими й срібнімі прикрасами, Залишки дорогоцінніх імпортних тканин протистоять масі поховань, Взагалі позбавлені будь-якіх предметів або Які супроводжуються простими одінічнімі промовами.

У першій половіні Х ст. Мікульчіцьке поселення Прийшла в запустіння. Его укріплення й Будівлі поступово руйнуваліся, и ніхто їх не оновлюється [3, 29]. На околицях Мікульчіць археологами Виявлено кілька селищ, де проживало землеробське населення. Життя на ціх поселеннях трівало й после Падіння Велікоморавської держави.

ІІ.3 Поселення Старе Місто - Одне з найбільшіх міст Великої Моравії

Великим виробничим и торговим центром Великої Моравії Було поселення Старе Місце, розташоване при закруті ріки Мораві біля м. Угерське Градіште. У результате багаторічних розкопок встановлен, что воно вінікло ще в VII ст. и Нижні обрії его культурного шару містять пражсько-корчакську кераміку. На качана IX ст. поселення захіщається ровом шириною 5 м и довжина около 350 м, Який БУВ заповнений водою й своими кінцямі виходом до заплави ріки. Потім поселення розростається, и біля середини IX ст. споруджуються ще два рови, з якіх Зовнішній розташовувався через 300 м від раннього. До кінця цього сторіччя на відстані около 500 м вінікає нова система зміцнень, что Складанний Із частоколів и ровів и что обмежена забудовань ділянку площею в 250 га. Дослідник пам'ятника В. Грубий вбачає в территории, обгородженій дере, внутрішнім ровом, град - дитинець, а в іншій части поселення - два передмістя. У цілому ВІН считает це поселення одним з велікоморавськіх міст. [22, 23]

Розкопки поселення відкриті чісленні житла, что розподіляються по трьох будівельних обріях; більша дерев'яна будівля, ймовірно Монастирська; майстерня по обробці оленячіх рогів - сировини для кісткорізного ремесла; три плавільні печі й фундаменти кам'яних церковних будівель. Печі малі округлі форми діаметрамі 1,3-1,9 м. Дно їх Було чашеподібнім. У печах переплавлявся метал (мідь, олово, свинець), з которого Виготовляю Різні прикраси. При Розкопки поселення Виявлено безліч речових знахідок, у чіслі якіх є парі золотих сережок. (Додат. V).

Фундаменти церков споруджуваліся з бутового каменю, что скріплювався вапняних розчин. Пріпускається, что на ціх фундаментах стояли кам'яні стіні, оштукатурені й побілені Вапно. На Деяк Шматко штукатурки замічені коричневі й чорно-коричневі Смуги - сліді колишня розпису храму. Розкопки зафіксовані такоже Відбитки дерев'яних стовпів и Залишки якіх дерев'яних конструкцій. Чи є смороду частинами фахверкових стін, что піднімаліся над кам'яними, або це Залишки перекріттів, Сказати Важко.

Встановлен, что одна з дослідженіх церков булу споруджена ще до Прибуття кирило-мефодієвської місії. У Якийсь час вона серйозно постраждала під час пожежі, булу заново відбудована й Незабаром после 900 р. булу остаточно зруйнована. Біля церкви трівалій годину функціонував цвинтар, у якому налічується понад 2000 могил. Много поховань супроводжували глиняними посудинами (Горщик, одноручного глечиками, дворучною амфорами або флягами), рідше дерев'яними цебро або Бадді Із залізними обручами. У ряді поховань віявлені предмети Озброєння (мечі, наконечники Копій и стріл), залізні шпори, іноді зі срібною або мідною інкрустацією, побутові вироби (ножі, сокири, серпи), залізні й бронзові пряжки, бронзові, срібні й позолочені ґудзікі. У жіночих могилах много серг різніх тіпів, у тому чіслі понад сотня золотих, нерідкі персні й шійні намисто зі скляного, пастового и бронзового намисто (додат. VІ).

До числа вісокомістецькіх добутків Належить карбованние оздоба з листового срібла, знайде в похованні біля храму в місцевості "Шпіталькі". На віробі збережений вершник, Який трімає в руці сокола. Мисливець одягненій у короткий підперезаній каптан, на ногах м'які чоботи, волосся довге, розпущене (додат. VІІ). Соколине полювання в Середні століття Було Улюблений розваги. Містецтвознавчій аналіз свідчіть про зв'язок Виконання цієї знахідки з художнім ремеслом СЕРЕДНЯ Відразу.

У джерелах XII ст. у районі цього городища згадується торговельне село Веліград. У цьом зв'язку В.Грубій считает, что Старомістцьке укріплене поселення велікоморавського ПЕРІОДУ йменувалося Веліградом и после его руйнування жителі, Які залишились, заснувалі по сусідству невеликі селище, давши Йому колишня Назву [10, 298-299].

Залишки кам'яних церков велікоморавського ПЕРІОДУ з некрополями досліджуваліся археологами й у найближче околицях Старого Місця. На территории с. Сади при впаданні р. Вільшанки в Мораву кроме залишків кам'яної Будівлі IX ст. Розкопки були вівчені гончарні горни, у якіх обпікалася Згадаю вищє Високоякісна кераміка жовтої глини, форми якої, як вважають досліднікі, пов'язані з античністю традіцією [22, 25].

ІІ.4 Городище Бржецлав-поганський - аграрне поселення Велікоморавії

Великий Інтерес представляються и роботи на городищі Бржецлав-поганському, Пожалуйста перебуває недалеко при злітті рік Дії й Морава. Поселення, оточене валом, має площу 28 га. Багаторічнімі археологічнімі Розкопки встановлен, что в VI-VII ст. у цьом РЕГІОНІ спостерігається концентрація поселень пражсько-корчакської культури [12, 43-44]. Життя на них трівало й у следующие сторіччя. У велікоморавській период це були Аграрні поселення, Які поставляли продукцію сільськогосподарської праці вініклому тут укріпленому протогородському центру.

Розкопки на городищі розкріті Залишки кам'яних храмових будівель, досліджуваліся чісленні поховання. Матеріали пам'ятника много в чому тотожні мікульчіцькім. Найбільший Інтерес представляет монографічне дослідження однієї Із садиб велікоморавського вельможі. В ее истории віділяється два етапи. На качана (середина IX ст.) Садиба Займаюсь площу 4230 кв.м, по періметрі вона булу обгороджена дубовим частоколом. Резиденція ее хазяїна булу віділена внутрішнім частоколом. Кроме того, садиба мала две прибудова, одна з якіх обгороджувала культових місце, друга ж прізначалася для захисту будівель, у якіх утрімувалася худоба. На Наступний етапі, Який датується другою половиною IX ст., Площа садиби збільшується до 7000 кв.м. Если Ранее для в'їзду в неї були зроблені Прості ворота, то тепер влаштовані ворота з башнеподібною надбудовою [3, 46].

Розкопки Бржецлаві-поганському зібрана велика колекція різніх речових знахідок, среди якіх Чима прикрас Із дорогоцінніх металів, Які є творами мистецтва (додат. VІІI). До найцікавішіх виробів велікоморавського художнього ремесла Належить оздоба з листового срібла з Карбований збережений коня з хіжім Птаха, Який сидить верхи, знайдене в одному з поховань у Желенков (додат. ІX).

ІІ.5 Нітра и Девіна - словацькі пам'ятки Велікоморавської культури

У Словаччині найважлівіші результати були отрімані при дослідженнях у Нітрі й Девіні. Останнє поселення назвою, Як було сказано вищє, в одному франкському Джерелі під 864 р. Це Було невелике в порівнянні з описом вищє городищами Прикордонне укріплення, у якому Розкопки відкриті такоже Залишки кам'яних церковних будівель [3, 47].

Велікоморавськая Нітра булу засновано такоже у щільно заселених слов'янами РЕГІОНІ ще в VI-VIII ст. Залишки князівського граду Прібіні є городище з валами й ровами, влаштоване на підвіщеній місцевості в підніж'я гори Забір. У граді Розкопки віявлені Залишки церковної Будівлі, а в укріпленому передмісті зафіксовані сліді бурхлівої реміснічої ДІЯЛЬНОСТІ (кування заліза, Ковальська й бронзоливарне справа, виготовлення кістяніх Гребенів и жерновів). Розкопки на Штуровій вулиці відкриті склоробні печі, а на Лупці - гончарні горни [12, 49].

ІІ.6 Аналіз археологічних знахідок та письмовий джерел про Велікоморавську державу

Розглянуті Великі укріплені поселення, розчленовані на гради й передмістя, у якіх концентрувалося торгово-ремісніче населення, свідчать про глибокий соціальну діференціацію велікоморавського Суспільства й початкова стадію становлення не феодального ладу. ЦІ поселення стали центрами Велікоморавської культури, імпульсі якої пошірюваліся по всьому ядру Велікоморавської держави. Наслідком державної й культурної інтеграції слов'янського населення Чеської Моравії й Південно-Західної Словаччини, что становляться це ядро, стали, мабуть, и Єдині етномовні процеси, Які протікалі тут. Інші землі, у різний час включені до складу Великої Моравії, характеризуються спеціфічнімі культурними особливо й не стає етнокультурної єдності Із ЦІМ регіоном.

Ряд непрямих свідчень письмовий джерел дозволив Б.Н.Флоре Висловіть припущені, что в Моравії МАВ місце процес формирование Велікоморавськіх народностей и становлення етнічної самосвідомості [7, 91]. Прямих підтверджень цьом в археологічних Матеріалах Розглянуто НЕ вдається. Альо если такий процес Дійсно відбувався, то ВІН БУВ рішуче перерваній на качана Х ст., Коли відбулося руйнування державності. Адміністративно-культурні центри Великої Моравії Припін Існування, а надалі части ее территории виявило в різніх історічніх условиях. Слов'яни західної части ядра Велікоморавської держави були пов'язані з угорцями лишь данніцькімі відносінамі й були залучені в процес формирование Чеський народностей. Моравський діалектна група сучасної чеської мови, мабуть, походити від ранньосередньовічного Утворення мораван, Які склалось західну часть населения ядра Велікоморавської держави. Населення східної части цього ядра виявило в складі Угорської держави; надалі тут почався процес складання Словацькою народностей, у вивченні которого Вже НЕ могут буті вікорістані археологічні матеріали. Деякі словацькі досліднікі вважають, что Моймир I, розгромили нітранського князя Прібіну, зруйнувалися много укріплень прібіновського ПЕРІОДУ й ширше політічну владу на землі сучасної Словаччини, які не зміг Завершити процес державної уніфікації на всій территории Великої Моравії. [7, 93-94]

Течение всієї історії Велікоморавської держави існував Певний "дуалізм"; словацькі землі розвивалась до деякої Міри Незалежності, зберігаючі й збільшуючі традиції прібіновського князівства в Нітрі. Від цього часу й походити початковий процес становлення словацького Етнос [2, 65-66].

На Закінчення нельзя НЕ Сказати про існуючі у науке Дискусії относительно локалізації ядра Велікоморавськох держави. На качану 70-х років І.Боба опублікував роботу "Моравський історія. Реінтерпретація середньовічних джерел", у Якій, проаналізувавші історичні, Філологічні й археологічні дані, стверджував, что ядро ​​Великої Моравії (Моравія Святополка й Мефодія) перебувало не в сьогоднішній Моравії й Словаччині , а в південній части сЕРЕДНЯ Подунав'я, у Славонії [3, 71]. У Наступний годину цею дослідник продовжено вишукування в цьом напрямку. На підставі інтерпретації історічніх відомостей І.Боба локалізує єпархіальній центр Мефодія на правому березі Сави, ототожнюючі его з античних Сірміумом. В "Житії Мефодія" прямо говориться, что ВІН успадковував престол святого Андроніка, а Останній, як добро відомо, БУВ єпіскопом Сірміума (Сремська Мітровіца) [3, 77]. Археологам, Які відкрілі Яскраві сліді Велікоморавської цівілізації в Чеській Моравії й Словаччині, Важко погодитись Із цімі положеннями І.Бобі.

Висновки

Розвиток феодальних отношений в VIII и IX ст.Створив передумови для більш міцного об'єднання Чехо-Моравії. Важліве значення мала при цьом необходимость, Загальної оборони слов'ян у зв'язку Із загарбніцькімі діямі Карла Великого и его спадкоємців и особливо у зв'язку з агресією германської королівства, Пожалуйста вінікло после розпад Каролінгської імперії. У першій половіні IX ст. между Середнім Дунаєм и верхів'ямі Лаби й Одри утворілася велика держава західніх слов'ян - Велікоморавське князівство. Спадкоємець Карла Великого - Людовік Благочестивий, Котре прагнув до знищення вініклої Самостійної слов'янської держави, спробував здійсніті свои плани с помощью Деяк зі слов'янських князів и феодалів, что були ворогами центральної влади. Однако союзник Людовика - князь Нітрі Прібіна БУВ вигнання з Нітрі велікоморавськім князем Мойміром (818-843 рр.).

Першому королю германської королівства Людовику Німецькому удалось скинути Мойміра с помощью его племінніка Ростислава. Альо спроба нав'язати слов'янській державі панування чужоземніх феодалів и с помощью німецького духівніцтва пошіріті среди слов'янського населення західнохрістіянську релігію віклікала протест народних мас Велікоморавії й заставил більшість велікоморавськіх феодалів и самого князя Ростислава (846-870 рр.) Віступіті проти Людовика німецького . У 860 р. Мораві вбили Прібіну, Який провівши політику в інтересах німецькіх феодалів у его новому князівстві - Паннонії. После цього син Прібіни - Коцела зайнять Стосовно Людовіка німецького ворожу позицию.

Рішуча боротьба з експансією німецькіх феодалів віклікала потребу создания у Велікоморавії власної слов'янської церковної организации. Ця ж боротьба Зроби для Велікоморавії необхіднім політичне зближені з Візантією, что такоже булу зацікавлена ​​в обмеженні німецького продвижения на Схід. На прохання князя Ростислава візантійський уряд направив у 863 р. у Велікоморавію Костянтина (Кирила) и брата его Мефодія, діяльність якіх здобула важліве політичне й культурне значення в історії ряду слов'янських народів. Ця діяльність спріяла Створення в них церковної организации, пов'язаною Із східною православною церквою й з богослужінням слов'янською мовою, булу закладами й основа писемності старослов'янську мовою.

Боротьба з агресією німецькіх феодалів стала у Велікоморавії всенародного делом. Незважаючі на ті, что германської королю удалось в значній мірі залучіті на свой БІК велікоморавського князя Святополка (870-894 рр.), Який домігся влади за его ПІДТРИМКИ, Збереження незалежності Велікоморавії Було забезпечен рухом народних мас. У 874 р. Людовік Німецький БУВ змушеній Визнати незалежність слов'янської держави.

Створення Велікоморавської держави й здобуті нею перемоги малі важліве політичне значення для всіх західніх слов'ян. Влада Велікоморавської держави ширше на Паннонію, заселену в тій годину в основном слов'янами, а такоже на слов'янські землі по верхів'ях Лаби, Одри й у Карпатах.

З 80-х років Почалося поступове ослаблення Велікоморавії. Ця Величезна держава Ще не мала внутрішню міцність. До того ж у пануючому класі все БІЛЬШОГО значення набувалі елементи, Які прагнулі обпертися на західнохрістіянську церкву в борьбе за покріпачення селянських мас.

При сінах Святополка у Велікоморавській державі Почаїв внутрішні хвілювання. ОКРЕМІ слов'янські племена відпалі від держави, и ослаблена Велікоморавська держава не має змогла відбіті удару, нанесеного їй в 905-906 р. Кочово племенами угорців. Угорці завоювала словацькі землі, что становили значний часть Велікоморавської держави. Із цього часу історичний розвиток словаків, Які підпалі під ІНОЗЕМНЕ ярмо, Пішов особливо шляхом, відрізняючісь від розвитку чехів, Які утворілі свою самостійну державу.


Список використаних джерел та літератури:

1. Артамонов М.И. Походження слов'ян. -М., 1950; 2. Вaнечек В. Держава моравов // в кн. Великоморавська держава. - Прага, 1963. - с. 18;

3. Великоморавська держава. Тисячолітня традиція державності і культури. // пров. з чеськ. - Прага, 1963;

4. Всесвітня історія: У 24 томах. Т. 7: Раннє середньовіччя / Редакційна колегія І.А. Аляб'єва; Т.Р. Джума, С.М. Зайцев, В.Н. Цвєткова, Е.В. Шиш. - Мінськ: Література, 1998 - 592 с.

5. Історія середніх віків: Європа / А. Н. Бадак, І. Е. Войнич, Н. М. Волчек і ін. - Мн .: Харвест 2000. - 717 c .;

6. Грот К. Я. Моравія і мадяри з половини IX до початку Х століття. - СПб., 1881;

7. Гудзь-Марков А. В. Історія слов'ян. - М., 1997;

8. Дістав Б. Деякі загальні проблеми археології Київської Русі та Великої Моравії // Давня Русь і слов'яни. - М., 1978. - С. 84;

9. Історія західніх и південніх слов'ян (з давніх часів до XX ст.). Курс лекцій / В. Яровий, П. М. Рудяков, В. П. Шумило та ін. - К .: Либідь, 2001;

10. Історія Чехословаки // під ред. Санчук Г.Е. і Третьякова П.М. - М., 1956 - Т.1;

11. Історія південних і західних слов'ян: В 2 т. - М., 1998. - Т. 1;

12. Истрин В.М. Моравська історія слов'ян і історія Поляна руси як передбачувані джерела Початковою російської літописі // Byzantinoslavica. - 1931. - Roc. III. - С. 36 - 55;

13. Кобилі В. П. У пошуках прабатьківщини слов'ян. - М., 1973; 14. Козьма Празький. Чеська хроніка. - М., 1962;

15. Ковалевський А. П. Слов'яни і їх сусіди в першій половині Х ст. за даними аль-Масуді // Питання історіографії та джерелознавства слов'яно-німецьких відносин. - М., 1973;

16. Королюк В.Д. Слов'яни і східні романці в епоху раннього середньовіччя. - М., 1985;

17. Коротка історія Угорщини. З найдавніших часів до наших днів. - М., 1991;

18. Коротка історія Чехословаччини. З найдавніших часів до наших днів. - М., 1988;

19. Ловмяньскій Г. Походження слов'янських держав. // Питання історії, 1977- №12;

20. Повість временних літ. Ч. 1. - М .; 1950. - С. 21. С. 11;

21. Розвиток етнічної самосвідомості слов'янських народів в епоху раннього середньовіччя. - М., 1982- С. 82-96;

22. Третьяков П. Н., Нові дані про великоморавський державі // Питання історії, 1961, - № 5;

23. Хрестоматія з історії південних і західних слов'ян: В 2 т. - Мінськ, 1987. - Т. 1.


Додатки

велика Моравія

Великоморавської держави при правлінні Моіміра I и Ростислава; б - територіальні Збільшення до 874 року; в - Збільшення при правлінні Святополка; г - ареал слензан, что ймовірно входять до складу Велікоморавскої держави; д - регіон сорбів, Які перебувалі за правления Святополка в союзніцькіх відносінах з Великою Моравією; е - границі сусідніх політічніх Утворення; ж - найважлівіші Населені Пункти Великої Моравії.


  • Розділ І. Історія Виникнення Велікоморавської держави
  • І.2 Історія та розвиток держави - Велика Моравія
  • Розділ ІІ. Найвізначніші памятки Велікоморавської культури
  • ІІ.2. Мікульчіцьке городище - найвідоміша памятка Велікоморавської держави
  • ІІ.3 Поселення Старе Місто - Одне з найбільшіх міст Великої Моравії
  • ІІ.4 Городище Бржецлав-поганський - аграрне поселення Велікоморавії
  • ІІ.5 Нітра и Девіна - словацькі памятки Велікоморавської культури
  • ІІ.6 Аналіз археологічних знахідок та письмовий джерел про Велікоморавську державу
  • Список використаних джерел та літератури