Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Військо Запорізьке





Скачати 29.38 Kb.
Дата конвертації22.07.2019
Розмір29.38 Kb.
Типреферат

Міністерство науки та освіти України

Міжнародний науково-технічний університет

Науковий реферат з історії України

на тему:

"Військо Запорізьке:

склад, устрій, тактика "

студента 1 курсу

групи М-31

Шаяна Євгена

Київ 2004


ПЛАН:

1. Вступ ............................................................ .1

2. Характеристика козака ................................. .. ... ..2

3. Засади Запорізького війська .............................. ... 3

4. Одяг та Озброєння козаків .................................... 4

4.1 Одяг ............................................................ 4

4.2 Зброя ......................................................... .5

5. Військо ............................................................ 9

5.1 Чісельність армії ........................................ ... 9

5.2 Поділ війська ............................................. ..11

6. дисципліна ................................................... ... 13

7. Бій ............................................................... ..14

7.1 Табір ......................................................... 14

7.2 Кіннота у бою ............................................. 15

7.3 Тактика піхоті .......................................... ... 15

8. Висновок. ...................................................... 17

9. Список використаної літератури ........................ ..19

Додатки.

Вступ:

З з'явиться козаків почінається нова доба в історії українського війська. Всі наші давніші військові формації організуваліся з качана держави, а малі характер державного війська. Козаччина повстала таким способом, вона Вийшла з суспільніх нізів, булу від качана народних військом. Перші Козацькі ватаги Складанний з людей різного походження, різніх станів, и даже різніх народів: їх лучила разом только полювання до Воячко, потреба пожівітісь, полювання погуляти у степах, здобути Собі здобіччю и як скоро добуті, так и скоро потратіті. "Доки жита, доки бита" - булу пріповідка ціх добітчіків.

Альо боротьбу з татарами смороду вели з завзяттям и ненависть, готові були на найсмілівіші и найріскованіші походи, які не жалувавші свого праці й крові та ЦІМ добувалі Собі славу и любов Усього громадянство.

Та це, буйне, Нестримна козацтво легко могло піті на бездоріжжя та пропасти в нетрах анархії. Альо найшліся талановіті, ідейні поводірі, Такі як Дмитро Вишневецький, Сагайдачний, Михайло Дорошенко, что зумілі опануваті Небезпечна течію й превратить Козацькі ватаги у правильне, дісціпліноване військо. Смороду очистили Козацькі ряди від усяк шумовіння й анархічніх елементів, до війська людей втягнулі осіліх, зв'язаних Із землею та хліборобством, кинули между Козацьке військо Нові гасла й дали стану Нові завдання. Козаччина Почаїв пріслуховуватіся до змагань усієї України, пройнялася ідеєю оборони віри й народу, зрозуміла необходимость Політичної организации, зацікавілася культурою - почула себе частина громадянство та его представником. Запорозьке військо стало Українським національнім військом.

2. Характеристика козака.

Як за зовнішнім вигляд, так и за внутрішнімі етносістемамі запорозькі козаки загаль були характерними типами свого народу й свого часу. За описом сучасніків, смороду були в основном СЕРЕДНЯ зросту, плечісті, ставні, міцні и Сильні, на лица повні, округлі, а від літньої спеки й степового Повітря смагляві. З довгими вусами на верхній губі, з розкішнім оселедцем на тім'ї, у смушковій гостроверхій шапці, Вічно з люлькою в зубах, Справжній запорожець дивився якось Сонячно, спідлоба, сторонніх спочатку зустрічав спочатку непрівітно, вельми неохоче відповідав на питання, но Згідно помаленьку лагіднішав лица его во время розмови поступово веселішало, живі пронікліві очі засвічуваліся вогнем, и вся его постать диха мужністю, молодецтвом, заразлівою веселістю й неповторним гумором. Запорожець БУВ здоровим, вільним від хвороб, вмирає более на війні, чем будинку.

На війні козак відзначався розумом, хітрістю и умінням. Для того щоб налякаті ворога, запорожці нерідко Самі пошірювалі на свою силу и непереможність неймовірну чуйним, змушуючі й других віріті в це. У вільний від походів час Запорізькі козаки любили лежать на животах Потеревенити, послухати Розповіді других.

3. Засади Запорізького війська

Запорізькі козаки, живучи в січі без жінок и без нащадків и водночас щорічно, а часом и щоденно зменшуючісь у кількості від Війни, хвороб и старості, всіляко намагались поповніті свой склад и збільшити своє військо. Отож зрозуміло, чому козаки прийомів у своє товариство кожного, хто приходив до них и взявши на себе певні зобов'язання, необхідні для вступу в січ. Люди, блізькі до Запорозьких козаків, у своих Спогадах одночасно свідчать, что в Січі можна Було зустріті всякі народності, віхідців чи не з цілого світу - українців, літовців, поляків, білорусів, велікоросів, євреїв, німців, донців, болгар, волохів, чорногорців , французів, італійців, іспанців, англійців. Альо головний Відсоток прібуліх на Січ давала, Звичайно Україна.

Та кожному, ким би ВІН НЕ БУВ, звідки й коли не прийшов на Запоріжжя, доступ у Січ БУВ вільним за чотірьох умів:

- буті вільною и Незалежною ЛЮДИНОЮ,

- розмовляти українською мовою,

- сповідаті Православної віру,

- пройти певне навчання.

Друга Умова Вимагаю, щоб чинний, если ВІН БУВ НЕ руським, забув свою рідну мову й говорів Козацька, тобто по-русски, Цю вимоги Ніколи и ніхто НЕ порушував. За третьою умів ВІН мусів неодмінно сповідаті Православної віру, візнаваті ее догмати, дотримуватись постів, знаті символ віри й молитви; если ВІН БУВ католиком, чи мусульманином, повинен БУВ Прийняти православ'я. За четвертою умів тієї, хто вступав до січі повинен БУВ спочатку прідівітіся до Військових порядків, вівчіті Прийоми січового лицарства, а Вже потім запісуватіся в число випробувань товаришів, что могло буті НЕ Ранее, як за сім років.

Вступивши у Січ, новачок ставав справжнім козаком лишь тоді, коли Вивчай Козацькі правила и вмів картає Кошового отаманові, старшіні й цьом товариству. У стосунках между козаками Браво до уваги НЕ вік, а час вступления

4. Одяг та Озброєння козаків.

4.1 Одяг.

Одяг запорізькіх козаків Початкове БУВ Надто пробачимо: на качана свого історічного Існування Запорізькі козаки не могли поважно даже думати про ті, щоб займатіся своєю зовнішністю й віряджатіся в дорогі «шати»; козак и злидні тоді були сінонімамі. До того часу Цілком можна відносіті слова української пісні - «сидить козак на могилі та й штани латає», або слова козацької вірші: «козак - душа правдива - сорочки НЕ має». Ганяючісь за звіром безкраїмі степами, глибокими балками, непролазними лісовімі хащамі, проводячі ночі в основном під відкрітім небом, вісіджуючі по кілька годин у Грузьке болоті й густому очереті, запорожці були более схожими на злиденності голодранців, чем на «славних лицарів», ім'я якіх , вже в Ранні часи їх Існування гріміло в Европе. Та и в пізній период Запорізької історії, коли у козаків уже ввійшлі в силу певні звичаї й Певний костюм, много хто з них, у силу різніх віпадків на війні чи у себе вдома, через бідність и зліденність, а годиною даже через особливе бажання шикнути злиденності одягом, часто вдягався Надто просто.

Альо з Пліній годині з одного боку вдалі Війни, з іншого й сам розвиток життя много змінілі в Поняття и побуті запорізькіх козаків: Розбите татар чи турків, пограбувавші панів чи євреїв, козаки, повертаючісь на Січ, привозили з собою безліч грошей, одягу й дорогих тканин. Дані, что дійшлі до нашого часу, свідчать, что именно з одягу здобувана Собі Запорізькі козаки на війні - шуби, жупані, шаровари, сорочки, шапки, чоботи, чекмені, смушкові шкури ТОЩО.

У XVIII ст. польські письменники Вже докладніше опісують запорізький одяг. За їх словами, Запорізькі козаки носили шаровари з широким золотим галуном вместо блямів, сукняні напівкунтуші з відкіднімі рукавами, білі жупані з шовкової тканини, шовкові пояси з золотими Китиця й Високі шапки зі смушевій околицях сірого кольору й червоним Шовкова верхом, что закінчувався золотою Китиця. Напрікінці того ж століття Сучасник запорізькіх козаків, запорожець Микита Корж, головний одягом запорожців назіває жупан, черкеску, саєтові Яскрава барв шаровари, завширшки Чотири аршини, сап'янові кольорові чоботи, шалевий пояс, шапку-кабардинку з річкового звіра кабарги чи відніхі або Відра, оздоблення навхрест позументом, І, врешті, кудлату вовняну бурку для Негода, звання поляками вільчурою. Такий одяг, за словами Коржа, запорожці носили вдома в Січі и в походах во время Війни.

4.2 Зброя.

Зі оружия у вжитку запорізькіх козаків були Гармата, рушніці, ПІСТОЛЕТИ, списи, шаблі, келепи, стріли, сагайдаки, якірці, кінджалі, ножі, панцер. Історик Зеделлер стверджує, что рушниця, як и Шаблій, запорізькіх козаків дерло озброїв 1511 р. Яків Собеській на качана XVII ст. каже, что много хто з козаків НЕ користувався Шаблій, но рушніці були у всех. У тому ж столітті про зброю козаків пише Боплан. За его словами, у запорожців були у вжитку фальконети, ядра, порох, піщалі й шаблі; вірушаючі в похід, КОЖЕН козак брав одну шаблю, две піщалі, Шість фунтів пороху, причому важкі боєприпаси Складанний у човен, а Легкі Залишайся при Собі. Піщалі, як зауважів Боплан, були «Звичайно» зброєю козаків, з якої смороду дуже влучно Стріляли. Тисяча шістсот сорок вісім р. Запорізькі козаки віталі Богдана Хмельницького постріламі з мушкетів. У тому ж XVII ст. у актах, Які дійшлі до нас, є вказівка, что Запорізькі козаки застосовувалі Гармата й піщалі для охорони фортець. У тому ж XVII ст. про зброю запорізькіх козаків згадує літопис Самовидця: за его словами, у запорожців були у вжитку самопали, шаблі, списи, стріли й обухи, тобто келепи чи Бойові молотки. У середіні XVIII ст. про зброю запорізькіх козаків пише Мітецькій, вказуючі, что у запорізькому війську, як у старого, так и у малого булу вогніста зброя, рушніці або флінті ПІСТОЛЕТИ, холодна зброя - списи й шаблі, а порох и свинець купували в Польщі й Україні - свой хоч и робілі, но ВІН НЕ відзначався доброю якістю. Більшість цієї оружия козаки здобувана у поляків, росіян и особливо у татар и турків. Головна маса пороху спочатку Йшла від польського правительства, а Згідно, после переходу запорізькіх козаків у підданство російського царя, від російського з Москви у Січ щороку Твір жалування запорізькім козакам, а разом з ним російський уряд Твір Їм Певна Кількість пудів пороху.

Переважно частина запорізькіх гармат, что дійшлі до нас, польського, турецького й російського виробництва, деякі Генуезька: «Гармат запорожці в собі не ма ють, а Використовують несподівано захоплені на турецьких кораблях и галерах». У самій Польщі Гармата (мідні) начали відліваті НЕ Ранее XV ст .; через ті в першій половіні XVI ст. смороду були Досить рідкіснімі як у самій Речі Посполітій, так и в запорізькіх краях. На Рахунку булу Кожна гармата в Кожній Із польських фортець и в Кожній Із запорізькіх.

Рушніці (правільніше ручніці, від слова «рука»), або ж самопал, у запорізькіх козаків були найрізноманітніші: більшість булу з довгими стволами, оправлена ​​сріблом з насічкамі й чорні на ложах, стріляла Завдяк Покладення на полицю порохові й пріпасованому до полиці й курка Кременя . Так само виглядаю й Менші за розмірамі, з «просторнммі» стволами ПІСТОЛЕТИ, звані запорізькімі козаками пістолямі; КОЖЕН козак МАВ при Собі Чотири ПІСТОЛЕТИ й носів два з них за поясом, а два у шкіряніх кобурах (від татарського «ку-бур» - шкіряний чохол), прічепленіх ззовні до шароварів. Рушниця, пістолетамі й Шаблій запорожці особливо любили шікуваті и звертали на них велику Рамус, оздоблюючі дорогою оправою та прикрасами й всегда намагались утрімуваті їх у Великій чістоті (через что й побутував віслів «ясна зброя»)

Списи й Ратище (від слова «рать») такоже широко вікорістовувалі запорожці: «козакові без Ратище, як дівчіні без Намисто».Зі спісів, что дійшлі до нашого часу, видно, что всі смороду Виготовляю з тонкого й легкого дерева завдовжкі в п'ять аршінів, спірально помальованого червоною й чорною Фарби. На кінці Ратище БУВ залізний наконечник, а на нижньому две невелічкі, одна під одною, дірочкі для ремінної петлі, что одягалася на ногу. На Деяк Ратище робілі ще залізну перетинки, щоб пронизаний спис ворог зопалу НЕ просунувши по Спису аж до рук козака и не зчепівся знову битися з ним, Аджея бувало, что комусь розпанахають живота, а з него даже кров не брізний, ВІН цього даже НЕ помічає , далі лізучі в бійку. Деякі списи робілі з вістрямі на обох кінцях, ними можна Було класти ворогів и сюди й туди. Списи часто служили запорожцям вместо мостів при переході через болота: дійшовші до Грузьке місця, смороду відразу кладуть один за одним два ряди спісів - в кожному ряду спис и вздовж та впоперек, - и переходять по них; коли перейдуть через один ряд, відразу стають на другий, а перший знімуть и з него мостять третій, та так и перебіраються.

Шаблі вікорістовувалі НЕ Надто кріві й Не дуже Довгі, середня довжина в п'ять чвертей, потім на внутрішню дуже гострі: «як рубоне кого, то так надвоє й розсіче, - одна половина голови сюди, а друга туди». Леза шабель Вкладай у дерев'яні обшіті шкірою чи обкладені металом піхві (від слова «пхати»), часто прікрашені на кінці, біля руків'я, якімось вірізанім із дерева звіром чи Птахом; на самих лезах часто робілі золоті насічкі. Шаблі носили при лівому боці й прив'язував за два кільця, Одне вгорі, а друге нижчих середини, вузенькім ремінцем за пояс. Шабля булу настолько необхідною запорізькім козакам, что в їхніх піснях всегда називається «шаблею-сестрицею, ненькою рідненькою, панночка молоденька».

Загаль про Озброєння запорізькіх козаків слід Сказати, что все низове військо Було озброєне вогнепальна та холодною ручною зброєю; козак-піхотінець, зокрема, МАВ мушкет, шаблю й Ратище, кінний козак МАВ мушкет, шаблю, Ратище й Чотири ПІСТОЛЕТИ, два з якіх носів за поясом, а два в кобурі біля передньої луки Сідла; порох и Кулі піший носів у чересі вокруг пояса, кінний - у ладунці через плечі. До цього слід Додати кінджалі, ятаганів, ножі, сокири, стріли й дротики, Які вікорістовувалі ті й інші.

5. Військо

5.1 Чісельність армії.

Чісельність козацького війська дуже змінілася течение століть. З кінцем XVI ст., Коли козаччина Вперше виступив як окреме, організоване військо, рахувать его від 2000 до 10.000. Так, например, Косинський у 1593. р. МАВ біля 4000; на австрійську службу 1594 р. запорожці обіцялі віставіті до 6000 добірного війська. Сили Наливайка нараховувалі 12.000; у боях під Лубнами Було 6.000 учасников, но между ними только 2.000 доброго війська.

Число війська зросли сильно в московських війнах, у двох дерло десятіліттях XVII ст. З Дмитром Самозванцем ходило 12-13.000 козаків, під Смоленськом 1609 - 1 611 р. могло буті 30.000, чи даже 40.000, під Хотином 1621. р. - понад 40.000. Альо среди війська Було много челяді, джур и всякої помічної служби. Один Із тодішніх знавців воєнної справи, Старовольській, засвідчує 1628. р .: »Самих козаків буває 15.000, но з Новиков Вихід сороктісячне військо«.

У 1620-1630 рр. число козаків вже не збільшувалося, а власне - меншало. У повстанні 1 625 р. налічувалось козаків 30.000, а з них у боях мало загинуть 8.000; у переяславській кампании 1630 р. налічувалі 37000 повстанців; у московському поході 1633. р. Було 30.000 козаків; у повстанні 1 637 р. Павлюк МАВ 23000.

Для тих часів помітно, як поступово збільшувалося число реєстровіх козаків на королівській службі. У 1575-1576 роках Було реєстровіх только 300, в 1580. рр. - 600, в 1590-1591 р. - 1000 козаків;

у 1622-1623 р. Було предложено 2000 до 4000; у тисяча шістсот двадцять п'ять р. встановлено реєстр- 6000, 1630 р. збільшено число реєстровців до 8000;

у +1635 р. зменшено до 7000; у новій ордінації +1638 р. Залиш только 6000. Коли Почалося повстання 1648. р., сам Хмельницький Вимагаю только 12.000 реєстрового війська.

За Хмельниччини число козацького війська зросли до нечуваної досі кількості. У Пілявецькому поході військо Хмельницького налічувалі на 100.000, під Львовом 1648. р. на 200.000, у Зборівській кампании на 300.000; а й сам Хмельницький говорів Московський послам, что під Зборовом его військо доходило до 360.000 людей. Альо в Цій Великій масі справжнього війська булу только невелика частина. Це видко з того, что у Зборівському мірі Хмельницький погодівся на 40.000 реєстрового війська, а в Переяславська переговорах Із царем, де ВІН МІГ вільно ставити свои умови - не повідомивши ВИЩОГО числа, чем 60.000. Альо й це військо, в порівнянні з арміямі, Якими розпоряджалісь на Западе Різні Сильні держави, Було Вже дуже велике.

После смерти Хмельницького почінається занепад козацького війська, в основному через ті, что від Гетьманщини відпала правобережна Україна. Виговський намагався спочатку втріматі реєстр 60.000, но в Гадяцькій умові погодівся на 30.000 реєстрового и 10.000 найманими війська. Юрій Хмельницький и Брюховецький, у переговорах з Московщиною, наполягалі на ціфрі 60.000 реєстрового війська. Альо Многогрішній у Глухівській умові +1668 р. Погодівся на 30.000 війська, и це число збереглося в пізнішіх условиях Самойловича 1672. р. й Мазепи 1687 р. Альо ж насправді козаків, что повну військову службу Було куди более; у ХVІІІ ст. українська армія знову чисельного растет. У 1723 р. нараховувалі 55.241 козаків и до 1000 мисливського війська. У опісі тисячі сімсот сімдесят сім р. нараховувалі аж 179.128 козаків, та не знати, чи все це були действительно озброєні люди, чи только ті, что належали до козацького стану. В 1783. р., Тобто последнего року перед Скасування козацького війська, числився 176.886 віборніх козаків и 198.295 козаків-підпомішніків.

5.2 Поділ війська.

Козацьке військо ділілося на полиці, сотні й курені. Полк означав и відділ війська и округу, де цею відділ діслокувався. У 1620-1630 рр. Було 6 реєстровіх полків: Білоцерківський, Канівський, Корсунський, переяславський, черкаський, Чигиринський и короткий час ще - Миргородський й Лубенський. За Богдана Хмельницького Було 17 полків: Білоцерківський, Брацлавський, Кальницький або Винницький, Канівський, київський, Корсунський, пивенський, Миргородський, Ніжинський, паволоцькій, переяславський, полтавський, прилуцький, уманський, черкаський, Чернігівський, Чигиринський, а Деяк годину ще й біхівській або білоруський, подільський й інші. У XVIII ст. Залиш козацьке військо только на Лівобережжі (й у Києві); тоді полків Було 10: гадяцький, київський, Лубенський, Миргородський, Ніжинський, переяславський, полтавський. прилуцький, стародубській, Чернігівський.

Величина козацького полку за ЦІ два століття безнастанно зростан.

На переломі ХVІ-ХVІІ ст. козацький полк складався пересічно з 500 людей. Так, відділ козаків, набраних за Баторія, МАВ 530 чоловік; в 1601. р. козацьке військо числа 2000, мало 4 полковніків; австрійський посол до козаків 1594. р. Еріх Лясота каже, что на Запорожжі полковник це старший над 500 людьми. У 1620-1630 рр. козацький полк БУВ вже удвоє більшій, МАВ 1000 людей. Таку величину полку Прийнято в организации реєстровіх козаків того часу. Деколи полк БУВ Іще більшій; у війську Сагайдачного під Хотином 1621 р. були полки по 3000, а то й 4000 кіннотніків.

За Хмельниччини ця висока чісельність козацького полку збереглася. Так, під Збаражем 1649 р. »Було 23 полковники, а в кожному полку від 5.000 до 20.000; менше 5.000 в полку не було ". У 1651 р. Козацькі полковники говорили Московський послам, что у війську то прібуває, то відбуває людей: »в таких полках, де Ранее Було по 1000 и 2000, тепер буває й по 5000«. Альо при организации реєстрового війська, после Зборівської умови 1649 р., Прийнято величину полків від 2000 до 3000 и только єдиний Ніжинський полк доходив до 1000 чоловік.

У XVIII ст. полк став Іще чісельнішій. В 1723. р. полки малі, в основном, 5000 козаків, но Ніжинський полк МАВ почти 10.000 людей. В 1782. р. полки містілі по 10.000 до 20.000, а Ніжинський доходів до 40.000 віборніх козаків.

Полк ділівся на сотні. Первісній, невеликі полк МАВ справжні сотні по 100 людей.

Сотню ділілі спершись на десятки, пізніше на курені. У 1581 р. у реєстровому війську десяток складався з отамана й 9 козаків. У 1601 р. сотня мала 8 десятніків и на одного десятника припадало 12 »чорних« вояків. Поділ війська на десятки стрічаємо ще й за Хмельниччини. Так на поміч ханові 1650. р. Хмельницький Віслав козаків »одвуконь, з оружжям добрим, огнистої, один віз на десяток Чоловіка«; у поході на Польщу тисячі шістсот п'ятьдесят одна р. козаки малі по 2-3 бочки сухарів на десяток.

6. дисципліна

У війні панували у війську сувора дисципліна. За давнім звичаєм козакам заборонено Було пити горілку підчас походу. Альо пізніше цею звичай, мабуть, чи не втрімався. Сторожі довкола обозу пільнувалі, щоб неохочі НЕ втікалі з війська и втікачів ловили. У таборі, відбувався не раз суд и вінуватіх карали військовімі карами: пріковувалі до гармати, карали киями, а за більші злочини прісуджувалі й смертну кару.

ОКРЕМІ санітарні встанови в ЦІ часи Ще не існувалі. У козацькім війську Бували лікарі и цирульники, но только прінагідне, що не на постійному військовому утріманні. Похідніх шпіталів НЕ Було; поранений опікуваліся только люди доброї Волі, або церковні братства по містах. Славний козацький шпиталь у Трехтемірові БУВ НЕ справжнім шпиталем, а захист для калік та інвалідів. Коли з'являлася де-небудь яка пошесть, військо ставило застави и не пропускало людей з загородженіх околиць.

Військо у поході мало своих священіків-капеланів, а деколи й похідну церкву.

7. Бій

7.1 Табір.

Козацьке командування намагались провести бой на місці, что заздалегідь Було приготування до зустрічі, щоб ворога відразу поставити у невігідну сітуацію. Це видно особливо у боях Хмельницького, під Корсунем чи під Зборовом, де гетьман заскочив поляків, непідготовленіх до битви.

Базою для війська, что Вихід у бой, БУВ табір. Боротьба й оборона з табору булу характерною особлівістю козацької тактики.

Табором, називали укладані разом обозові вози, за Якими ставало військо. Такий способ оборони БУВ відомій в українських степах уже за княжих часів; наше військо на безлюдному місці, мовляв, не можна Було найти захисту в терені, змушує від половців возами. Табори уславіліся у XV ст. в Чеський гусітів, якіх звали даже таборитами, знали его й Литовські й польські війська. Альо спопулярізувалі цею способ оборони козаки; довівші его до незвічайної вмілості.

Табір починаєм порядкувати тоді, коли військо готувалося до зустрічі з ворогом. Обозові вози ставали тоді по одному и іншому боці війська, простою лінією, один за іншим, у кілька рядів. В 1596. р. Лобода під білою Церквою МАВ табір з п'ятьох рядів возів, Гаврилюк 1637. р. Ішов табором у Шість рядів. Посередіні ставало військо, піхота и кіннота. Перед и зад БУВ теж забезпечення возами, там пріміщувалі такоже артілерію.

Коли ворог надійшов около, піхота з-поза возів починаєм стрільбу з рушниці, як и артілерія. Чи треба Було йти вперед, чи відступаті, військо під охороною табору, за кількома рядами возів, Було добре забезпечення, від настала.

Табір бував деколи дуже просторий. Під Берестечком 1651. р. табір Хмельницького МАВ мати по сім верстов уздовж и вшир. В оборонному таборі вози ставили около один біля одного и зв'язували Одне до одного їх колеса. Деколи звертали вози голоблями до ворога.

7.2 Кіннота у бою.

До бою Руша наперед кіннота, а самє невелікі відділи, что віклікалі ворога на герць.

З якою зброєю виступала кіннота до атаки, про це докладно НЕ відомо. У давніших часах козаки Тримай татарської тактики, здалека обстрілювалі ворога з луків, зблизька вдаряюсь спис. За Хмельниччини деякі Козацькі відділи малі Вже пістолі. Компанійці в XVIII ст. малі Короткі рушніці або ПІСТОЛЕТИ. Альо в остаточній зустрічі з ворогом вірішальною зброєю вершника булу шабля и бой на шаблі Акцію закінчував.

Козацька кіннота НЕ булу вісокоякісною.Боплан Зазначає: "На коні смороду НЕ найліпші; мені трапляє Бачити, як 200 польських кавалерістів прімушувало втікаті 2000 найкращого козацького війська «. Подібно вісловлюється один поляк перед боєм під Берестечком: »Піше військо буде битися добре, но на комонників слабка надія: один добрий юнак может відігнаті 10 кінніх козаків«. Саме тому Хмельницький БУВ змушеній користуватись татарського кіннотою у битвах з поляками.

7.3 Тактика піхоті.

Вірішальну роль в козацькому війську мала піхота. З початком битви піхотінне військо пробував в таборі, під охороною таборових возів. Коли кіннота Почаїв Вже герці й увага ворога звернули на неї, виходом піхота, стараючісь непомітно підійті до ворожок позіцій.

На догідному місці піхота насіпала шанці. В тому козаків поважали за Незвичайна майстрів. »Про них кажуть, что нема на світі війська зручнішого закладаті шанці, як козаки«, свідчіть семігородець Кравс. Козаки вмілі чудово використовуват характер Терену, особливо Горбки, яри, річки, болота, Багна. »Для козака, что живе над Дніпром, вся надія, й Відвага в воде, ріці, болоті«, пише учасник козацької Війни 1637-38. р. »Коли козак НЕ має води, болота або яру, то пропав. З ЦІМ много може, много вміє, много доказує, - без цього »глухий німець«, Нічого НЕ вміє й як та муха, гине. Тім-то зима, Коли вже копати нельзя, коли Ніяк водою НЕ втечеш - для него Суворий ворог; но весна, літо, а почасті й осінь, це его хліб, скарб, достатки и всяка фортуна «...

До шанців козаки вживатися лопат и мотик. »Козак має ЦІ обидвоє прилади на одному держаку, завсіді прівязані до пояса, ними ВІН сипле землю й Робить укріплення проти кінноті среди БЕЗМЕЖНИЙ рівнін своєї країни«, оповідає папській нунцій. У німецькому опісі битви під Лоєвом 1651. р. є згадка про ті, что й Кожний кінний козак МАВ лопатку при сідлі. Козацькі шанці Складанний з окопів, ровів и ям, де хова козаки від обстрілу. »Кожний має свой захист, яму в землі. Ставши на ноги, смороду стріляють Із рушниць, а коли стріляє ворог, ховаються по ямах, и жадібна куля їх НЕ влучіть «, опісує Павло Алепській.

Копаючі шанці, піхота підступала все Ближче до ворога. До ворожок позіцій зайдіть только з фронту, а й з боків; не раз и около свого табору встановлювали засідкі І намагався пріманіті туди ворога. Не раз и кіннота під напором ворога наслідувала піхоту: зсідала з коней або »спішувалася«, обкопувалася Шанцев й так борони.

З-поза шанців козаки обстрілювалі Безперервна ворога. Козацька стрільба бувала Незвичайна густа та сильна. Очевидець поляк запевняє, что в бою під Кумейками козаки вістрілялі 50.000 куль. Сильний вогонь піхоті Звичайно вірішував битву, - так Було в боях під Корсунем, Пилявцями, Зборовом, Конотопом. Під обстрілом Із мушкетів ворожа кіннота не могла Довго вітримати й утікала з втратами, - тоді й козацька кіннота могла здійсніті нову атаку.

8. Висновок

Розвиток козацького війська трівав три століття - з кінця XV до кінця XVIII ст. и припавши на період бездержавності українського народу. У найкрітічнішій момент історії, коли вірішувалося питання самого Існування Нашої нації, народ спромігся вітворіті військову силу, яка в борьбе с нерівнімі ворогами НЕ лишь зуміла вістояті, а й здобути політічну свободу. Проти слід Одразу ж наголосіті, что Поняття "народ» не є тотожня Поняття "чернь", самє національна еліта сформувала з розрізненіх напів-терористичний загонів потужного мілітарну республіку.

Із поглиблення польського національного та релігійного гніту та збільшенням татарського нахабства козаки все более усвідомлювалі собі як єдина дієва українська сила. Остаточно перехід від "козацького вільного лицарства" до "народу руського" состоялся в период Хмельниччини во время БОРОТЬБИ на всех можливий напрямку.

Козацький устрій, Вироблення у прічорноморськіх степах, почав використовуват тепер для управління всією теріторією Української держави; козацьке військо превратилась в регулярному армію и окрему соціальну верств, утворівся устрій, Який якнайкраще відповідав світогляду та традіціям нації. Інша річ, что цею позитивний етап трівав недовго з Огляду на ряд причин, Які ще Довго впліватімуть на нашу Історію.

9. Список використаної літератури:

1. Микола Аркас - "Історія України"

2. Наталія Полонська-Василенко - "Історія України"

3. Орест Субтельний - "Історія України."

Додатки:


Держак козацької шаблі XVII ст.


  • склад, устрій, тактика "