Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Загальноосвітня школа України в контексті Суспільно-політічного життя 20-х - качана 30-х рр. ХХ століття





Скачати 61.41 Kb.
Дата конвертації13.01.2018
Розмір61.41 Kb.
Типавтореферат

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

НІКОЛІНА ІННА ІВАНІВНА

УДК 930.85 (477) "19": 371

ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА УКРАЇНИ

В КОНТЕКСТІ Суспільно-ПОЛІТІЧНОГО ЖИТТЯ

20-Х - качани 30-Х РР. ХХ СТОЛІТТЯ

07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступенів

кандидата історічніх наук

Чернівці - 2008

Дісертацією є рукопис

Науковий керівник:

доктор історічніх наук, професор

Курило Володимир Михайлович,

Київський національний лінгвістичний університет,

професор кафедри історії України та зарубіжних країн.

Офіційні опоненти:

доктор історічніх наук, професор

Баженов Лев Васильович,

Камянець-Подільський державний університет,

професор кафедри всесвітньої історії

кандидат історічніх наук, доцент

Місінкевіч Леонід Леонідович,

Хмельницький університет управління та права,

доцент кафедри філософії та політології.

Захист состоится 22.02.2008 р., Про 14 рік. на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18)

З дісертацією можна ознайомітіся у Науковій Бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

Автореферат розісланій 20.01.2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.М. Скорейко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Для сучасної історичної науки України характерним є помітне зростання інтересу до історії розвитку освіти. Інтеграція и глобалізація економічних и культурних процесів, Які відбуваються в мире, перспективи розвитку української держави на найбліжчі десятиліття вімагають глибокого оновлення системи освіти, зумовлюють потребу в ее віпереджувальному характері. Входження України у світовий освітній простір супроводжується розробка єдініх крітеріїв и стандартів у Цій сфере, зумовлює приведення вітчізняніх освітніх стандартів, зокрема относительно трівалості здобуття Загальної середньої освіти, у відповідність з нормами СВІТОВОГО співтоваріства, предполагает Вироблення власної стратегії розвитку освіти. Для гармонізації ціх процесів важліве значення має Вивчення історії та перспектив розвитку освіти загаль та загальноосвітньої школи зокрема.

Суспільно-політичні процеси 20-х - качана 30-х років ХХ ст. в УСРР безпосередно вплівалі на Функціонування загальноосвітньої школи як освітнього інституту. Тому без всебічного дослідження історії ее розвитку нельзя Відтворити цілісну картину духовного життя тих років, Аджея становлення загальноосвітньої школи, загальна спрямованість ее ДІЯЛЬНОСТІ відобразілі наявні на тій годину Політичні, соціальні та національні суперечності.

Вивчення даного питання важліве и для осмислення проблем політехнізації, Здійснення Загальна обовязкового Початкове навчання. Аджея сучасний світ НЕ лишь насіченій інформацією, ВІН Надзвичайно технологічний, тому школа на основе досвіду 20-х - качана 30-х років ХХ ст. має создать умови для Достатньо оволодіння дітьми жіттєво необхіднімі політехнічнімі знань, уміннямі и навички. Трудова підготовка у школі винна Сприяти професійному самовизначення школярів, Формування у них якости, необхідніх для Трудової ДІЯЛЬНОСТІ в різніх сферах виробництва, обслуговування, побуті и Подальшого їх навчання та професійного удосконалення.

Процеси реорганізації и розвитку системи освіти в Україні у 1920-х - на качану 1930-х років, як и сегодня, відбуваліся за умов економічної кри та Реформування господарства, Які спричинили цілу низьку подібніх негативних проблем. Слід Визнати, что більшість з них, а самє: залішковій принцип фінансування освітньої Галузі, дитяча безпрітульність, прінізлівій соціальний статус педагога у суспільстві, Певного мірою удалось вірішіті у ті часи. Тому цею досвід є корисний и для сьогодення.

Актуальність обраної тими обумовлена ​​ще й тим, что однією з функцій освітньої системи є Зміцнення позіцій державної мови. На сегодня в Україні продолжает тріваті дискусія вокруг статусу російської мови. Створення державних програм для успішного вирішенню даної проблеми Неможливо без урахування культурних, етнічніх та регіональніх особливо сучасного Суспільства. І тому необхідне обєктівне переосмислені історічного досвіду українізації, его впліву на розвиток загальноосвітньої школи.

Отже, демократизація та гуманізація освіти України, ее інтеграція до європейської освітньої системи потребують ретельного АНАЛІЗУ ее розвитку в Різні історичні періоді, критичного незаангажованого узагальнення досвіду Минулого та вінесення з него історічніх уроків з подалі Використання в сьогоднішніх условиях Реформування освіти, гармонізації міжетнічніх взаємовідносін. Аджея в Україні винна Сформувати нова, максимально набліжена до потреб Суспільства та держави, загальноосвітня школа.

Звязок роботи з Наукова програмами, планами, темами. Дісертаційне дослідження Виконання в руслі Наукової тими "Український національно-визвольний рух новітньої доби" кафедри історії України та зарубіжних країн Київського національного лінгвістичного університету.

Мета и завдання дослідження. ВРАХОВУЮЧИ наукову новизну и практичність значімість тими, спіраючісь на доробок попередніків, широку Джерельна базу автор поставила за мету на їх Основі комплексно дослідіті та охарактерізуваті процес становлення, розвитку загальноосвітньої школи України в контексті Суспільно-політічного життя в 20-х - на качану 30-х років ХХ ст.

Реалізація мети конкретізується такими завдання:

· Проаналізуваті стан розробки проблеми и візначіті рівень ее наукового осмислення, Узагальнити історіографічні надбання, оцініті Джерельна базу;

· Проаналізуваті державну політику у сфері становлення та розвитку загальноосвітньої школи;

· Показати Вплив процесса українізації на формирование загальноосвітніх закладів в Україні в 20-х - на качану 30-х років ХХ ст .;

· Дослідіті Вплив етнонаціональної и социальной политики партии більшовіків та українського радянського правительства на Функціонування загальноосвітньої школи;

· Вісвітліті розвиток загальноосвітньої школи в условиях НЕПу та зясувати залежність загальноосвітніх закладів від Владніл структур в условиях формирование тоталітарної системи в Україні;

· Дослідіті фінансове забезпечення, Особливості Відновлення матеріально-виробничої бази загальноосвітньої школи;

· Вісвітліті політику більшовіцького режиму Стосовно формирование педагогічних кадрів та забезпечення загальноосвітньої школи вчителями, Показати їх залежність від тогочасного Суспільно-політічного життя;

Обєктом дослідження є шкільна освітня система України 1920-х - качана 1930-х років, спеціфіка ее Функціонування в контексті Суспільно-політічного життя РЕСПУБЛІКИ.

Предметом дослідження визначили освітню політику радянського правительства та процеси становлення и Функціонування загальноосвітньої школи в зазначеним период, а такоже ее сутнісні Властивості та ознака.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють период 20-х - початок 30-х років ХХ ст. Нижня хронологічна межа візначається початком модернізації Радянську владу системи освіти загаль и організаційно-політічніх основ загальноосвітньої школи зокрема. Верхню хронологічну межу становляться події качана 30-х років ХХ ст., Тобто фактичного згортання українізації загальноосвітніх закладів та Введення єдиної системи народної освіти для всіх союзних республік.

Територіальні Межі дисертації окреслюються теріторією Української СРР. Використання у работе назви "Україна" стосується лишь территории УСРР у складі СРСР.

Методи дослідження. Відповідно до мети и Завдання дисертації вікорістовуваліся загальнонаукові та СПЕЦІАЛЬНІ історичні методи. Зокрема аналітичний та узагальнюючій, конкретно-пошуковий метод (аналіз и систематизація джерел з проблеми), проблемно-хронологічній (Вивчення спеціфікі отношений радянсько-партійного керівніцтва з вчітельством впродовж досліджуваного ПЕРІОДУ), критичність метод (виокремлено з масі різнопланових джерел и літератури конкретно-історічніх Фактів ), історико-статистичний (дослідження статистичних джерел, встановлення чісельності контингенту учнів та педагогічних кадрів, мережі шкіл та визначення змін у їх дінаміці та пітомій вазі), порівня льний (порівняння досягнені та прорахунків в освітній сфере), діалектичний (Висвітлення подій и їх результатів у Русі, взаємовплівах, причинно-наслідкових звязках з урахуванням обставинні часу).

Наукова новизна одержаних результатів Полягає у тому, что:

· Вперше у вітчізняній історичній науке комплексно Вівче процес становлення и розвиток загальноосвітньої школи України в контексті Суспільно-політічного життя у 20-х - на качану 30-х років ХХ ст .;

· Проаналізовано становлення загальноосвітньої школи на качана 20-х років ХХ ст. в УСРР, основні напрямки ее роботи в контексті Суспільно-політічного життя;

· Узагальнено Наслідки национальной политики радянського режиму, Які врешті-решт зумов звуження СФЕРИ вживання української мови, русіфікацію та уніфікацію шкільної освіти;

· Висвітлено Наслідки залішкового принципом фінансування загальноосвітньої школи, его Вплив на матеріально-технічне забезпечення загальноосвітньої школи;

· Простежено напрямки адміністративного контролю за діяльністю закладів народної освіти;

· Зясовано репресивно-каральні Механізми державної влади относительно ПРАЦІВНИКІВ загальноосвітньої школи та учнів.

Практичне значення одержаних результатів Полягає в тому, что наведені в дисертації факти та Узагальнюючі Висновки могут буті вікорістані в процесі сучасного Реформування загальноосвітньої школи України. Результати дослідження могут буті вікорістані при складанні сістематізованого фактографічного матеріалу у подальшій Науковій розробці історії загальноосвітньої школи, а такоже при підготовці узагальнюючіх праць з історії України, історії освіти та культури в 20-х - на качану 30-х років ХХ ст. Матеріали дисертації станут у нагоді при чітанні спецкурсів з історії України та історії педагогіки, при підготовці бібліографічніх видань.

Апробація результатів дослідження здійснена Шляхом ее Обговорення на засіданнях кафедри історії України та зарубіжних країн Київського національного лінгвістичного університету, кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Результати дослідження були опрілюднені на міжнародніх та науково-практичних конференціях: науково-практічній конференции "лінгвістична наука і освіта у європейському вімірі" (Київ, квітень 2005 р.), ХХ Вінницькій Науковій історико-краєзнавчій конференции "Вінниччина: минуле та сьогодення" (Вінниця , жовтень 2005 р.), міжнародній науково-практічній конференции "Розвиток наукових досліджень 2005" (Полтава, листопада 2005 р.), обласній науково-практічній конференции "Політичні репресії та Голодомор на Вінниччині в ХХ ст. у контексті национальной памяті "(Вінниця, листопада 2005 р.), науково-практічній конференции" Актуальні проблеми лінгвістікі та лінгводидактики у контексті євроінтеграції "(Київ, квітень 2006 г..), міжнародній Науковій конференции" Над Дніпром, Віслою и Рейном. Німеччина, Польща і Україна в системе міжнародніх та міжнаціональніх отношений Центральної и Східної Європи "(Київ, вересень 2006 р.), ІІ міжнародній Науковій конференции" Національна інтелігенція в історії та культурі України у ХІХ - ХХІ ст. "(Вінниця, жовтень 2006 г. .), науково-практічній конференции "Лінгвістика та лінгводідактіка у сучасности інформаційному суспільстві" (Київ, квітень 2007 р.), ІІІ міжнародніх Гуржіївськіх історічніх читання (Черкаси, вересень 2007 р.), VІ Буковінській міжнародній історико-краєзнавчій конференции, прісвяченій 60 0-річчю Першої пісемної згадка про Чернівці (Чернівці, жовтень 2007 р.).

Публікації.Основні положення и результати дослідження відображені у 11 публікаціях, з них 6 - у провідніх наукових фахових виданнях.

Структура дисертації зумовлена метою та завдання дослідження. Робота складається зі вступления, чотірьох розділів (8 підрозділів), вісновків, Додатків, списку використаних джерел и літератури. ОБСЯГИ основного тексту ставити 194 Сторінки. Список використаних джерел складає 540 найменувань.

Основні ЗМІСТ дисертації

У вступі обґрунтовано вибір тими дісертаційного дослідження та ее Актуальність, визначили хронологічні рамки и територіальні Межі, сформульовано основнову мету и завдання, наукову новизну и практичне значення роботи.

У Першому розділі "Історіографія и джерела дослідження" аналізується стан Наукової розробки тими та дається характеристика джерельної бази. Перший розділ складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Історіографія проблеми" проведений аналіз наукових розробок, в якіх висвітлено процес становлення и розвитку загальноосвітньої школи України, что дозволяє нам умовно віділіті кілька історіографічніх періодів. Перший - 20-ті - початок 30-х років ХХ століття. Другий - 30-ті - 50-ті роки ХХ ст. Третій - кінець 50-х - 80-ті роки ХХ ст. Четвертий - 90-ті - и следующие роки.

Слід відзначіті, что у Першому історіографічному періоді НЕ має суто історічніх праць, Які б здійснювалі аналіз розвитку загальноосвітньої школи. Дерло річковиками, Які піднялі проблему популярізації освітньої політики правлячої партии були безпосередні учасники тих подій, Державні и партійні діячі, публіцісті. Серед них слід віділіті Г. Гринька, В. Затонського, М. Скрипника, О. Шумського, Я. Ряппо, Є. Квірінга, М. Авдієнка, Я. Звігальського та М. Іванова. В їх Працюю вікладені офіційні підході, наведено концептуальні погляди Реформування загальноосвітньої школи. Проти це Вивчення проходило в условиях полемічної БОРОТЬБИ между народних комісаріатом освіти (далі - НКО) України и России у відстоюванні принципова позіцій української схеми организации школи на протівагу російському варіанту, что Певна чином позначілось на характері публікацій и Зроблений у них висновка.

Для 30-х - 50-х років ХХ ст. характерна інертність у вивченні освітнього та культурного життя України. Існування жорсткої цензури Якуб Накладал Значний відбіток заангажованості на ті нечісленні статті, монографії з цієї проблеми, что побачим світ у цею период. Так, Л. Крахмальнік, М. Ніжинський розглянулі розвиток системи народної освіти УСРР в 1920-х роках лишь у контексті загально проблем Здійснення культурної революції. Заслуговує на Рамус праця М. Грищенка "Розвиток народної освіти на Україні за роки Радянської влади", В якій містіться Значний фактичність материал. Автор намагався обґрунтувати розвиток освіти за период Радянської влади відповіднім цифровим матеріалом.

У третини історіографічному періоді Вивчення вітчізнянімі історікамі проблеми розвитку загальноосвітньої школи актівізувалося. Досліднікі М. Гриценко, А. Слуцький, Г. Шевчук у своих Працюю Зроби спробую зясувати процес становлення и розвитку Загальної освіти дітей в Україні. Узагальненім Вивчення ціх вопросам позначена монографія Г. Ясніцького "Розвиток народної освіти на Україні (1921-1932 рр.)". Автор Вперше ґрунтовно дослідив структуру та ятір єдініх трудових шкіл, підготовку педагогічних кадрів.

Комплексному дослідженню співробітніцтва УСРР и РСФРР в Галузі освіти в зазначеним период Присвячую монографія В. Даниленка "Співпраця УРСР і РРФСР в галузі освіти і науки в період побудови соціалізму". У 1980-х роках простежувалась подальша ідеологізація історичної науки, тому Вивчення проблеми розвитку загальноосвітньої школи продовжувалось на Рівні РОЗГЛЯДУ окремий вопросам образования, а освітня політика характерізувалась як ланцюг постійніх Успіхів Радянської влади.

Якісно новий етап у дослідженні проблеми розпочався в условиях незалежної української держави. У 1990-х - 2000-х роках зявилась низька праць, в якіх розкрівається становище та підготовка вчітельства загальноосвітніх шкіл досліджуваного ПЕРІОДУ. Окремо хотілося б віділіті вагомий внесок у розробка ціх вопросам Г. Касянова, В. Даниленка, Л. Сігаєвої, В. Майбороди.

Все больше науковців почінають цікавітіся проблемами українізації и национальной политики держави в освіті Взагалі, и у загальноосвітній школі, зокрема. Узагальнену картину Здійснення політики українізації Було висвітлено в колектівній монографії Інституту історії України НАН України "Українізація" 1920-30-х років: передумови, здобуткі, уроки ".

В останні роки зявілось ряд ДОСЛІДЖЕНЬ, присвячений проблемі історії освіти національніх меншин в Україні. Глибокий аналіз розвитку національніх загальноосвітніх шкіл на качана 1930-х років БУВ зроблений у монографіях Г. Єфіменка. Національно-культурне життя етнічніх представителей, Які проживали на территории України нашли своє відображення у Працюю Л. Баженова, Л. Місінкевіча, Л. Якубової, Л. Дімідовіч. Характерістіці ДІЯЛЬНОСТІ керівніків НКО прісвячені праці І. Лікарчука, В. Шарпатов, Ю. Шаповала. Окремо хотілося б віділіті монографію В. Липинського, в ній Зроблено спроба Розкрити Сутність української Концепції та моделі освіти. Заслуговують уваги праці В. Борисова, в якіх зясовано характерні Особливості розвитку шкільної мережі та визначили місце загальноосвітніх закладів у культурному жітті того часу. На великому Фактично матеріалі Розкрити досвід роботи освітніх закладів, їх здобуткі и прорахункі у навчанні та віхованні молоді в Україні за часів Радянської влади у монографії В. Курила та В. Шепотько "Освіта України и науково-технічний та соціальний прогрес: історія, досвід, уроки ".

Визнання Наукової громадськості получил Публікації, прісвячені Регіональній історії та місцю загальноосвітньої школи в ній. З-поміж них найближче поєднані з темою дісертаційного дослідження, что належати І. Богінській, М. Оксі, В. Нестеренко.

Заслуговують на Рамус дослідження з історії загальноосвітньої школи в Україні закордонний науковців, зокрема В. Коляски, С. Николишина, Г. Ващенка. Потрібно зауважіті, что питання шкільництва в їхніх Праця є в основному складових частин досліджуваніх ними загально проблем культурного розвитку України. З упевненістю можна Говорити, что среди зарубіжніх науковців найбільш ґрунтовно дослідив загальноосвітню школу України 1920-х - качана 1930-х років С. Сірополко. У своих працюю, на підставі статистичних Даних, автор намагався зясувати дінаміку розвитку народної освіти.

Зроблений огляд Наукової літератури, яка стосується тими дісертаційного дослідження, дает Підстави стверджуваті, что поруч Із беззаперечна здобуткамі існують прогалини та упущення в досліджуваній в дисертації темі, Які потребують Подальшого Вивчення.

Підрозділ 1.2. "Джерельна база дослідження" складається з опублікованіх та неопублікованіх матеріалів та документів. Найбільш значущими групу джерел, Які лягли в основу нашого дослідження, представляються документи і матеріали 53 ФОНДІВ, значний Кількість якіх Маловідома або Вперше введена в обіг.

Так основнову Джерельна базу дослідження склалось документи Центрального державного архіву Вищих ОРГАНІВ власти та управління України (ЦДАВО). Фонд 166 "Народний КОМІСАРІАТ освіти УСРР" містіть Значний пласт архівних матеріалів, что дозволили нам простежіті напрямки державної політики в освітній сфере, Побачити Зміни в кількісному складі учнівського та Вчительська контінгентів, мережі загальноосвітніх шкіл и проаналізуваті основні здобуткі та прорахункі ДІЯЛЬНОСТІ НКО УСРР, стан фінансування УРЯДОМ шкільного будівництва. Інформатівна Цінність ціх джерел є доволі скроню, но зважаючі на їх офіційний характер слід співставляті їхні дані з іншімі видами джерел.

Дослідження документальних матеріалів фонду 2717 "Всеукраїнське центральне управління всесоюзного професійного союзу робітніків освіти" дає уявлення про соціально-економічне становище ПРАЦІВНИКІВ освіти, їх методичну та Виховна робота в загальноосвітніх закладах. Документи фонду 413 "Центральна комісія національніх меншин при ВУЦВК УСРР" допомагають зясувати принципи будівництва загальноосвітньої школи для національніх меншин в межах УСРР, вісвітліті ее Особливості в національно-культурному, політічному, соціальному контексті в зазначеним период.

Важлівімі для дослідження тими є документи фонду 1 "ЦК Компартії України" Центрального архіву Громадський об'єднань України (ЦДАГО), Які включаються документи про політику держави относительно загальноосвітньої школи, процес русіфікації та денаціоналізації, Механізми управління освітою, діяльність партійніх, Громадська ОРГАНІЗАЦІЙ, підготовку ПРОФЕСІЙНИХ кадрів , стану шкільної мережі в Республіці ТОЩО.

Цінна інформація булу знайдено у Державному Архіві Вінницької області (ДАВО), Державному Архіві Житомирської області (ДАЖО), Державного Архіві Київської області (ДАКО) та у Державному Архіві Хмельницької області (ДАХО). Ці матеріали дали змогу охарактерізуваті освітню політику держави в окремий адміністративно-територіальних округах.

До опублікованіх джерел відносяться матеріали Нарада, ЗАКОНОДАВЧІ, нормативно-правові акти, статистичні видання, матеріали "вселюдних" перепісів. Чисельність групу джерел становляться вітчізняні періодичні видання 1920-х - качана 1930-х років, Які є важлівім Джерелом для Вивчення НЕ лишь історії загальноосвітньої школи, а й загальнополітічної ситуации в стране.

Джерельна база є достаточно широкою для создания комплексного дослідження розвитку загальноосвітньої школи України у контексті Суспільно-політічного життя 1920-х - качана 1930-х років.

У іншому розділі "Становлення Радянської системи освіти: традиції і проблеми" аналізуються Головні напрямки та Пріоритети державної політики у сфері становлення та розвитку загальноосвітньої школи в УСРР у 20-ті - на качану 30-х років ХХ ст., Вісвітлюються основні причини, что спріялі або перешкоджалі цьом процесса. Другий розділ складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Заходи державних та місцевіх ОРГАНІВ власти по Подолання кризиса загальноосвітньої школи" розкривають основні аспекти Дискусії, что точилася у НКО та педагогічних колах на качана 1920-х років, про місце загальноосвітньої школи у системе народної освіти УСРР, а такоже аналізуються прійняті УРЯДОМ документи, спрямовані на налагодження Функціонування закладів освіти в складних условиях.

У Перші роки Існування Радянської України під керівніцтвом наркома освіти В. Затонського втілювалася в життя запозічена концепція та модель освіти РСФРР, яка НЕ ​​враховувала вітчізняні економічні Особливості, булу фінансово незабезпеченою в условиях перехідного ПЕРІОДУ. Наступний керівник НКО Г. Гринько піддав Критиці Цю систему и предложили іншу, в Якій в основу организации навчання дітей покладали НЕ девятірічна загальноосвітня школа, а семірічна, после якої випускники повінні були навчатися в професійно-технічних закладах, технікумах, інстітутах, академіях. Власна модель освіти, яка відстоювала суто практичність підготовку фахівців для розбудови зруйновану господарства, получила статус офіційної у 1920 году.

Одним з ключовими, проти помилковості, положень української Концепції освіти булу заміна школи дитячим будинком. Ця пропозиція базувалася на хібній оцінці керівніцтвом НКО УСРР причин безпрітульності у стране та неспроможності сімї виховати "громадянина Радянської РЕСПУБЛІКИ", бо "економічні умови розхіталі сімейні устої ...". Єдине, что стрімувало процес повної ліквідації школи в тій годину - це нестача коштів, оскількі Утримання одного Вихованця у дитячому будинку коштувало удесятерила дорожча, чем учня у загальноосвітній школі.

З покращенням економічної ситуации Цю помилки начали поступово віправляті Самі ж розробник зазначеної концептуальної тези.І у +1923 году НКО УСРР остаточно отказался от Ідеї повної заміні школи дитячим будинком, зроби загальноосвітню школу головного формою освітньої роботи.

У цьом підрозділі дисертації аналізуються прійняті УРЯДОМ документи, Які у складних економічних условиях допомоглі розвязати елементарні проблеми для нормального Функціонування закладів освіти. Завдяк різноманітнім формам допомоги місцевої влади, профспілковіх ОРГАНІЗАЦІЙ, Всього населення України, Які були необхіднімі в условиях Відновлення народного господарства, були створені спріятліві умови для роботи шкіл. З тисяча дев'ятсот двадцять-три року по 1926 рік асігнування на освіту зросли почти в 7 разів. Почаїв зростаті мережа загальноосвітніх шкіл, пожвавілася діяльність освітніх ОРГАНІВ. Усе це спріяло того, что 1924 рік став підготовчім роком для впровадження загально навчання.

У Підрозділ 2.2. "Політика українізації та ее Вплив на розвиток загальноосвітньої школи" автор Аналізує Вплив українізації на становлення та розвиток загальноосвітньої школи. Досліджується динаміка росту україномовних загальноосвітніх шкіл, розкривають основні напрямки діяльності НКО УСРР у цьом напрямку, робиться Висновок про позитивний Вплив цього процесса.

Відповідно до запровадження у 1923-1924 роках законодавчо АКТІВ по вопросам образования, передбачало привести систему освіти в УСРР у відповідність з національнім складом населення. Відзначено, что процес українізації загальноосвітньої школи характерізувався планомірністю, послідовністю и скроню темпами. Про вражаючі успіхі українізації свідчать следующие дані. Если в 1922 р. шкіл з українською мовою викладання функціонувало 50%, то у 1925 р. - 77,8%, в 1929-1930 навчальному году (далі - н. Р.) - 79,4%. Відсоток учнів української національності, что вчились рідною мовою у 1929-30 н. р. Складанний 97,4%. Таким чином, Корінний етнос УСРР на 1930 рік почти Повністю БУВ забезпечення рідною школою.

У дисертації зазначається, что Існування регіональніх відмінностей безпосередно вплівало на процес формирование национальной освіти. Так, у Полтавській губернії Відсоток українського населення стає 92,9%, а українських шкіл діяло в цьом РЕГІОНІ 97,7%, в Подільській, відповідно, 81,6% и 89,6%, в Київській губернії 76,8% и 92 , 4%. Тобто Відсоток українських шкіл перевіщував відсоткове співвідношення українського населення в ціх регіонах. На Відміну від цих губерній, Повільно проходила Українізація шкіл Харківщини. На 79,2% українського населення, Пожалуйста проживало тут, українських шкіл функціонувало 29,1%. Практично НЕ булу українізована школа на Донеччині - тут їх Працювало 0,4%, а проживало 47,9% українців. Взагалі Українізація шкіл Донбасу, як позначають в документах, мала довготрівалішій характер, порівняно з іншімі губерніямі, в якіх у встановлений 2-річний срок завдання по українізації школи віконувалося.

Розкривають причини, что гальмувалі українізацію шкільної освіти. Смороду пролягав НЕ лишь у нестачі вісококваліфікованіх кадрів, Які б володілі українською мовою, або відсутності навчально-методичної літератури у загальноосвітніх закладах, а й у жорсткій контролі з боку партійніх та директивних ОРГАНІВ за вчітельством, что на качана 1930-х років прізвело до штучної діскредітації тієї части Вчительська складу, Пожалуйста підтрімувало політику українізації. Уповільнювало Поширення українізації загальноосвітньої школи и небажаним Деяк партійніх керівніків як місцевого, так и республіканського уровня переходіті на ведення діловодства українською мовою.

Доведено, что Українізація загальноосвітньої школи УСРР суперечіла компартійному керівніцтву, у плани которого не входила посил увага до національного питання. З 30-х років ХХ ст. поступово растет мережа російськомовніх шкіл під вигляд Зміцнення пролетарського інтернаціоналізму, Залучення українського народу до російської мови та культури. Значний скороти Кількість шкіл з українською мовою викладання. Зокрема, у м. Харькове на 1 вересня 1933 р. порівняно з минулим учбовим роком на 10 российских шкіл стало больше, а российских груп додатково Було Відкрито - 81. З 44 існуючіх Ранее українських шкіл залиша лишь 30, при цьом незмінною залишилась Кількість єврейськіх, польських, татарських и німецькіх.

Проти, чи не ідеалізуючі досягнені та ВРАХОВУЮЧИ прорахункі, Варто відзначіті, что здійснені кроки з українізації загальноосвітньої школи є одним з найбільшіх досягнені, Пожалуйста допомогло вістояті нашому народові в условиях тотальної русіфікації. Навчання в школах УСРР українською мовою Набуль Загальна планового характеру. До 1932-33 н. р. українці становили 83% від усієї кількості школярів. У школах з українською мовою навчання налічувалося 89,4% всех учнів.

Третій розділ "Діяльність загальноосвітньої школи в условиях формирование тоталітарного режиму". У ньом автор вісвітлює основні класові Пріоритети Радянської влади при формуванні учнівського колективу в загальноосвітніх закладах, показує негативний Вплив класової ідеології на роботу шкіл УСРР у досліджуваній период, візначає місце школи національніх меншин в системе народної освіти УСРР та зясовує значення Загальної обовязкової початкової політехнічної освіти при підготовці кваліфікованіх фахівців в период ВІДБУДОВИ народного господарства УСРР. Цей розділ складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Трансформація загальноосвітньої школи: соціальний и національний аспекти" розкрівається соціальний підхід при формуванні учнівського колективу, при візначенні суми оплати за навчання та наданні пільг, а такоже наблюдается процес организации шкіл для національніх меншин України, досліджується динаміка їх розвитку.

Доведено, что школа в условиях Радянської влади, що не зважаючі на проголошення гасла "знищення розподілу Суспільства на класи", мала віразні ознака соціально-Політичної селекції при формуванні учнівського контингенту та педагогічного корпусу. Різнімі методами Із загальноосвітніх шкіл вітісняліся вчителі, учні, Які могли внести "антірадянські ідеї". Радянській власти потрібні були Нові кадри педагогів, Які здатні були спрійняті й Проводити політику партии в Галузі освіти, Незалежності від їх знань, компетенції й досвіду. Перевага при зарахуванні на навчання до загальноосвітньої школи надавали дітям робітніків и селян. Зокрема, на 1 січня 1922 року в 264 школах Із Загальної кількості учнів 13529 віхідцямі з робітніків були 2764, селян - 10195, СЛУЖБОВЦІВ - 399, других - 171.

Створення мережі семірічок такоже Було під контролем місцевіх відділів народної освіти. Діти робітніків и незаможних селянства, Які закінчілі звичайна для села трьохрічну чи чотірьохрічну школу, малі можлівість продовжіті своє соціальне виховання. Діти ж других СОЦІАЛЬНИХ верств, за відсутності вакантних Місць у школах ІІ концентру, малі влаштовуватіся просто робітнікамі. Таким чином, обовязковість освіти Фактично НЕ ширше на дітей "буржуазії" і "куркулів".

За всех округах УСРР БУВ встановлений и соціальний підхід при візначенні суми оплати за навчання. Пільги при сплаті коштів за навчання дітей у загальноосвітніх школах отримувалася робітники в залежності від їхньої щомісячної заробітної плати, діти міліціонерів, червоноармійців, безробітніх, Членів комнезамів.

У цьом підрозділі дісертанткою Було встановлен, что система национальной освіти створювалася з врахування політики коренізації. Аналіз архівних матеріалів свідчіть, что радянські Єврейські школи були непопулярними среди євреїв. Відсутність у Переліку Навчальних дисциплін староєврейської мови та переконаність батьків у прогресівності російської культури змушувало їх віддаваті дітей в основном до российских шкіл. До речі, Останнє тверджень частково відносілось и до представителей других національностей, Які проживали в Україні у досліджуваній в дисертації период. Причинами цього Було, что при переведенні загальноосвітніх Навчальних Закладів на викладання мовою певної національності не брали до уваги Такі фактори як асіміляція населення, що не володіння рідною мовою, что виробляти до небажаним батьків відпускаті дітей навчатися в ЦІ школи, а в Деяк випадка даже до відмові від своєї національності.

У процесі дослідження Виявлено Існування неузгодженості ступенів навчання в системе Загальної освіти національніх меншин УСРР та корінного населення, Пожалуйста пролягав у тому, что в 20-х роках ХХ ст. діти шкільного віку національніх меншин були забезпечені більш-Менш задовільно лишь I концентром, Який давав початкових освіту. Например, у 1932-33 н. р. 4-річніх польських шкіл Було 339, 7-річніх - 85 и функціонувала лишь одна 10-річка. Це пояснювалося існуванням в суспільстві загальнопошіреної думки про ті, что нужно Перш за все ліквідуваті непісьменність рідною мовою. Як вихід з даної проблеми Було подалі навчання дітей у школах з іншою вікладовою мовою.

З 30-х років ХХ ст. спостерігалося СКОРОЧЕННЯ мережі загальноосвітніх закладів національніх меншин. Основними причинами їх закриття стали Зменшення фінансування шкіл, безпідставні звинувачений вчителів в "націоналухільніцтві" та "буржуазному націоналізмі", неправомірні Дії місцевіх керівніків. Така ситуация замовчувалася Владніл структурами, а на широкий Зага винос лишь інформація, что свідчіла про стале Збільшення кількості шкіл для національніх меншин України. Однако, що не підлягає сумніву, что розвиток национальной шкільної освіти МАВ велосипеді значення, Аджея ВІН спріяв зростанню грамотності и культури представителей різніх національностей, Які проживали на территории УСРР.

У Підрозділ 3.2. "Здійснення Загальної обовязкової початкової політехнічної освіти: завдання, проблеми, Наслідки" встановлен, что Завдяк прийнятя заходам по пожвавлення господарського життя у Республіці и Формування місцевого бюджету Було Створено спріятліві умови для запровадження Загальної обовязкової початкової політехнічної освіти.

Однако, питання всеобучу, что запроваджувався в УСРР, незважаючі на велічезні зусилля, у досліджуваній нами период, органам народної освіти так и не удалось вірішіті. У чисельності ухвалив та рішеннях партійніх и Радянська ОРГАНІВ різніх рівнів передбачало діференційовані Механізми реализации всеобучу, визначавши Терміни їх Виконання. На наш погляд, причина провалу у запровадженні Загальної освіти пролягав в тому, что справа загально обовязкового навчання розглядалася НЕ Стільки як Захід, Який МАВ бі Сприяти підвіщенню освітнього уровня населення, скільки як пропагандистсько крок для того, аби довести Преимущества соціалістічної системи господарювання. По-перше, через Відсутність шкільних приміщень и нестача Вчительська кадрів до шкіл у Першу Черга прийомів дітей робітніків, Селянської бідноті. Таким чином "обовязковість" Трудової школи не пошірювалася на дітей "буржуазних елементів." По-друге, в школах тогочасної України булу дуже велика плінність учнів. За офіційнімі данімі НКО, у тисяча дев'ятсот двадцять-сім р. передчасно вібуло зі школи 14,2% дітей. Майже половина дітей з тих, Які залишились школу, вчились у ній НЕ более двох років. Відрізнялося охоплення дітей школою и по концентр. Так, у 1929-30 навчальному году (далі - н. Р.) Охоплення дітей навчання у початковій школі становило 82,8%, а в семірічній - 23,8%. Як і Третє, на охоплення дітей школою в Україні вплівало введення плати за навчання. За чверть, незадовільне фінансування плану проведення загально навчання у всеукраїнському масштабі такоже гальмувало цею процес.

Однако, що не зважаючі на ряд труднощів, на Основі широкого кола джерел автором встановлен значні Досягнення в охопленні школою дитинства. У 1932-33 н. р., як свідчать статистичні довідники, загально навчання Було охоплено 98% дітей ВІКОМ до 10 років, а 95% випускників початкової школи продовжувалі навчання у пятіх класах.

Особливе Рамус в дисертації пріділено проблемі політехнізації школи, в процесі якої учні знайомиться з основами промислового и СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО виробництва та здобувана навички поведение з найпростішімі знаряддямі праці.Таким чином, нова радянська школа винна булу готувати НЕ лишь освіченіх людей, а й майбутніх пролетарів и колгоспніків.

Встановлен, что важлівімі елементами політехнізації закладів освіти стали запровадження виробничого навчання на базі майстерень та індустріалізація и агрономізація шкіл. Останні пролягав в тому, что 7-річні школи в містах начали набуваті індустріального ухилу в змісті навчання, перетворюючісь у фабрично-заводські семірічкі (АЗС), а в сільській місцевості - школи колгоспної молоді (ШКМ).

Дісертанткою при розгляді цього питання Було зясовано, что запровадження політехнізації НЕ підкріплювалось матеріально и зводу здебільшого лишь до формальної звітності про проведення роботу та до ЕКСПЛУАТАЦІЇ дитячої праці. За суті поєднання теоретичного навчання в школі з виробничою практикою існувало. В окремий випадки опрацювання технічних елементів промислового виробництва відбувалося через суто теоретичне Ознайомлення дітей з механізмамі.

Однако, будівництво загальноосвітньої політехнічної школи у досліджуваній период дозволило учням Включити в систему суспільніх отношений, а їх продуктивна праця давала змогу створюваті додаткові матеріальні цінності, что вікорістовуваліся для удовольствие потреб усіх Членів Суспільства. При цьом створюваліся умови для професійного самовизначення школярів.

Четвертий розділ "Створення умов для роботи загальноосвітньої школи". У цьом розділі досліджуються основні напрями матеріально-технічного забезпечення та кадрової політики НКО УСРР, розкрівається стан та рівень подготовки Вчительська кадрів для загальноосвітніх закладів. Четвертий розділ складається з двох підрозділів.

Підрозділ 4.1. "Проблеми становлення и розвитку матеріально-технічної бази закладів освіти". Проведень аналіз та зіставлення джерел доводити, что однією з головних проблем у ДІЯЛЬНОСТІ загальноосвітньої школи в УСРР булу проблема матеріально-технічної бази закладів освіти. На ее вирішенню були спрямовані сотні постанов республіканськіх, обласних, міськіх та районних ОРГАНІВ партійно-Радянської влади.

За закінченні Військових Дій всі зусилля влади були спрямовані на Подолання труднощів, повязаних з Економічною та Політичною криз у стране. Фінансування та ресурсне забезпечення загальноосвітньої школи Було недостатнім, но даже віділені кошти НЕ всегда вікорістовуваліся за призначення. Нерідко в шкільних пріміщеннях розміщуваліся інші организации, много шкіл були непрістосовані до зайняти.

Єдиним можливий виходом з цього становища стало Залучення до справи реализации СОЦІАЛЬНОГО виховання Громадського ОРГАНІЗАЦІЙ. Значний допомогу у розшіренні мережі шкіл надавали виробничі колективи, пошірювався метод ВІДБУДОВИ та будівництва за рахунок народної ініціативи. Зокрема, в ДОНЕЦЬКІЙ губернії в 1922-23 роках с помощью робітнічіх ОРГАНІЗАЦІЙ розпочалі заняття до 90% шкіл.

У міру того, як відбудовувалась промисловість та сільське господарство, збільшувалісь асігнування на будівництво і ремонт шкіл, забезпечення школярів книгами, навчальна посібнікамі и приладдям. Если в 1922-23 н. р. на народну освіту Було віділено около 15 млн. крб .., то у 1926-27 н. р. - понад 111 млн.

Збільшення ВИДАТКІВ з державного бюджету на освіту та ініціатива, якові виявляв населення в спорудженні своими силами шкільних приміщень, спріялі того, что починаючі з середини 20-х років ХХ ст. в Республіці здійснювалось Масове шкільне будівництво. Если за період з 1918-1920 рр. Було збудовано 124 школи, то за 1926-1928 рр. - 1582, 1929-1932 рр. - 1543. проти, темпи приросту шкільної площади відставалі від потреб организации навчального процесса. Це призводе до дво- и трізмінності у работе багатьох шкіл, что негативно вплівало на якість навчання.

Ограниченной надходження бюджетних коштів негативно позначали й на формуванні та комплектуванні шкільних бібліотек. Книжковий фонд БУВ незначна, у ньом переважала Агітаційна або дореволюційна література, яка НЕ ​​відповідала новій Радянській Програмі навчання. Видана ж навчальна література у 20-х роках ХХ ст. мала низька якість як за змістом так и оформлення, про что свідчать протоколи Вчительська педагогічних рад.

Наочні приладдя, Які Виготовляю, були теж Надзвичайно нізької якості и не відповідалі вісунутім до них вимоги. Недостатнє забезпечення шкіл навчально-виробничим обладнанням Було суттєвою перешкоду у налагодженні якісного процесса навчання, Аджея НЕ вістачало шкільних парт, столів, стільців, наочно приладдя для оснащення Навчальних кабінетів та майстерень.

У дисертації зазначається, что Державні та діректівні органи, усвідомлюючі велосипеді значення освіти, взяли на себе зобовязання Забезпечити учнів гарячими сніданкамі, одягом та взуттям. Випробування методами ставали "Суботник", "місячнікі" допомоги школі, соціалістічні змагання за кращий організацію будівництва и ремонту шкіл. Проти ЦІ заходи, які не підкріплені фінансово, не давали та й не могли дати очікуваніх результатів.

У підрозділі 4.2. "Особливості підготовкі та формирование Вчительська кадрів" вісвітлюються основні вимоги относительно формирование Вчительська кадрів, зясовується їх соціальне становище, Суспільно-політична атмосфера, в Якій смороду працювать, розкрівається спрямованість та методи партійно-ідеологічного тиску, мотивація карально-репресивно ЗАХОДІВ относительно педагогів. Дається загальна характеристика системи педагогічної освіти в УСРР 1920-1933 років.

Однією зі Спроба подолати нестача педагогічних кадрів на качана 1920-х років булу ліквідація УНІВЕРСИТЕТІВ та заміна їх інстітутамі народної освіти (далі - ІНО). Доведено, что встановлення єдиної системи педагогічної освіти та організація ІНО прізвело до Збільшення числа фахівців з віщою та СЕРЕДНЯ спеціальною педагогічною освітою. Однако теоретична та методична підготовка більшості Нових вчителів у цею годину Залишайся ще на низьких Рівні. Чи не спріялі ее підвіщенню часті "соціальні чистки" среди викладачів и студентов ІНО, педтехнікумів, курсів.

На підставі фактичного матеріалу робиться Висновок, что в Україні на качана 1930-х років НЕ удалось вірішіті кількісну проблему підготовки кадрів загальноосвітньої школи за рахунок Збільшення набору до педагогічних Навчальних Закладів студентів з Пролетарська прошарків населення.

У підрозділі вісвітлюється рівень професійної кваліфікації та політична орієнтація вчітельства. Автором доводиться теза про ті, что прилаштування більшої части вчітельства до Нових вимог Радянської влади відбулося не в кінці 1920 року, як стверджував у Радянській історичній літературі, а лишь на качана 1925 року. Аджея на качана 20-х років ХХ ст. все ще проводять звільнення з роботи в освітніх закладах колішніх учасников національно-визвольного руху, продовжуваліся звинувачений на адресу вчителів в опозіційності до Радянської влади за навчання учнів у Дусі національніх традіцій. До непокірніх влада застосовувала репресії. Зокрема, на Поділлі у 1923 году було "ліквідовано" ворожу групу вчителів, 25 з них губернська Надзвичайна комісія засудила до страти, 56 - до різніх термінів увязнення, а 25 Було звільнено з роботи. До речі, процес переходу педагогів на БІК Радянської влади супроводжувався як заходами примусових характеру, так и матеріальнім та моральним заохочення з боку Владніл структур.

У підрозділі показань негативний Вплив складного матеріального становища вчителя на рівень его професійної кваліфікації, жіттєву поведение. Незадовільнім БУВ и правовий стан вчителя загальноосвітньої школи в суспільстві. Так, архівні джерела свідчать про Тисячі віпадків переслідування ПРАЦІВНИКІВ освіти, Масові їх звільнення, переведення щорічно восени без достатніх на ті підстав з одного місця роботи на інше. Однако, підготовка та формирование педагогічних кадрів в Перші десятиліття Існування Радянської влади малі Значний прогрес, что в свою черга спріяло розв'язання найважлівішого завдання культурного відродження нації - Здійснення Загальна Початкове навчання на базі українізації освіти.

У висновка підбіто Підсумки проведеного дослідження, виклад его результати, основний Зміст якіх винос на захист.

У дисертації наведення теоретичне узагальнення и нове вирішенню Наукової проблеми, что віявляється у комплексному вівченні становлення и розвитку загальноосвітньої школи України в контексті Суспільно-політічного життя у 20-х - на качану 30-х років ХХ ст. На підставі Залучення широкого кола архівних джерел, тодішньої періодики, Наукової літератури доведено вагому роль загальноосвітньої школи як дієвого чинника піднесення национальной самосвідомості корінного населення України. Вирішення Наукової проблеми, Якій Присвячую дисертація, важліве и в практичному СЕНСІ, оскількі узагальнення досвіду Минулого та вінесення з него історічніх уроків может буті використаних в сьогоднішніх условиях Реформування освіти, гармонізації міжетнічніх взаємовідносін.

В історіографії проблеми становлення и розвитку загальноосвітньої школи и до кінця 80-х років ХХ ст. більшість праць носили здебільшого публіцістічній характер (як Радянська, так и зарубіжніх), а з Другої половини 1980-х років відбуліся суттєві якісні Зміни - зявилася низка праць наукового характеру без ідеологічної заангажованості. Історіографічній огляд літератури показавши, что проблема розвитку загальноосвітньої школи Вже прівертала Рамус дослідніків. Однако, у більшості з них, низька аспектів ее розвитку залиша поза уваги, что требует подготовки узагальнюючої праці по поставленій в дисертації проблемі. Наявна джерельна база дісертаційного дослідження є Достатньо для АНАЛІЗУ проблеми, дозволяє повну мірою досягті мети дослідження, вірішіті поставлені завдання.

Відзначено, что загальноосвітня школа України в 20-х - на качану 30-х років ХХ ст. Знаходиться у прямій залежності від Суспільно-політічніх, економічних явіщ и процесів, Які в цілому визначили ее Зміст и Функціонування. Державні и діректівні органи ставили ті чи інші завдання в Галузі освіти, проти у Деяк випадка форсування, но НЕ забезпечення державою Економічно темпів шкільного будівництва, виготовляють до фальсифікації існуючого стану речей. Так, відмова на початкових етапі становлення и розвитку народної освіти від участия у навчанні та віхованні родини поряд зі школою порушувала природний біологічний звязок дитини з сімєю.

Шкільна політика НЕ ​​всегда спіралі на конкретні умови и реальні возможности тогочасного Суспільства. Загальноосвітня школа в досліджуваній период, як свідчать документи, в багатьох випадка знаходится під контролем іноді Взагалі некомпетентних осіб в освітній делу. Через что вінікалі певні непорозуміння, невідповідність еволюції навчального закладу до постанов директивних ОРГАНІВ. А це НЕ спріяло налагодження нормального навчального процесса.

Доведено, что невідємною частина Впровадження национальной политики Було Розширення мережі загальноосвітніх шкіл з українською мовою викладання та організація освіти для національніх меншин. При цьом однією Із головного прогалин Радянської системи освіти при вірішенні питання Відкриття національніх шкіл, ставши мовний фактор. Чи не враховуваліся національно-культурні Особливості, традиції, релігійні Відмінності, Захоплення як українського автохтонного населення, так и представителей різніх національностей, что проживали на территории України. Це Було одним Із підтверджень того, что радянська влада таким чином розпочала формирование новой Радянської спільноті.

Відмічається, что в условиях пріорітету в суспільному жітті класового цінностей над загальнолюдського порушувалося право на здобуття Загальної освіти, вільного Вибори учнями та їх батьками Навчальна х закладів. Розвиток шкільних закладів обмежувався Певна соціальнімі рамками.

До беззаперечна досягнені шкільництва 20-х - качана 30-х років ХХ ст.слід Віднести налагодження навчального процесса, ліквідацію ганебної спадщини Царське самодержавства - непісьменності, Здійснення Загальної обовязкової початкової, семірічної, а потім восьмірічної освіти молоді, Озброєння учнів технічнімі знань. Держава та громадськість надавали підтрімку, якої потребувалі школи при підготовці молоді до наступної їх виробничої ДІЯЛЬНОСТІ.

Зясовано, что залішковій підхід до фінансування загальноосвітньої школи спричинив відставання матеріально-технічної бази від реальних потреб, згубну позначівся на інформаційному пространстве шкільництва (забезпеченні підручнікамі, учбовим приладдям ТОЩО). А це, як наслідок, негативно вплівало на якість навчання підростаючого поколения. Важлівімі Чинник ПІДТРИМКИ школи були громадськість, батьки учнів, Індивідуальна зацікавленість самих ПРАЦІВНИКІВ школи, ее керівніків, Які вішукувалі додаткові засоби для Функціонування школи. Шкільні колективи відчувалі дієву допомогу колгоспів, підприємств ТОЩО.

Предметом постійної уваги державних ОРГАНІВ булу проблема Вчительська кадрів. Як наслідок, в 20-х - на качану 30-х років ХХ ст. у Республіці діяла продумана система педагогічної освіти. Вона відіграла вірішальну роль при їх підготовці та формуванні. Реальна досягнені були раціональне размещения мережі педагогічних Навчальних Закладів, підготовка вчителів широкого профілю. Однако, ЦІ Досягнення були б значний більшімі за умови послаблення жорсткий контролю за діяльність Вищих Навчальних Закладів з боки держави, демократизації системи управління, відмові від встановлення СОЦІАЛЬНИХ квот для абітурієнтів.

Підкреслено, что визначальності рісою кадрової політики партійно-радянське ОРГАНІВ булу недовіра до інтелігенції. У більшості загальноосвітніх шкіл педагогічні колективи були замінені Повністю. Вживалися заходи з метою ідеологічного виховання вчітельства. Незадовільнім Було соціальне та правове становище педагогічних ПРАЦІВНИКІВ. Держава хоча и виявляв Турбота, проти вона булу недостатньою при підвіщенні їх заробітної плати, створенні пристойних житлово-побутових умов.

Основні ЗМІСТ І ВИСНОВКИ Дисертації викладу У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Ніколіна І.І. Загальноосвітня школа України в контексті Суспільно-політічного життя 1920-х - качана 1930-х рр .: огляд літератури // Вісн. Київ. нац. лінгвіст. ун-ту. - К., 2004. - Вип. 9. - С. 125-133. - (Історія, економіка, філософія).

2. Ніколіна І.І. Вчітельство Поділля у 1920 - 30-х рр. ХХ ст. // Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзн. дослідження: Матеріали ХХ Вінниц. наук. іст.-краєзн. конф., 27-28 жовт. 2005 р. - Вінниця, 2005. - С. 155-161.

3. Ніколіна І.І. Державна освітня політика на Україні в 20-х рр. ХХ ст. // Розвиток наукових досліджень 2005: Додати Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Полтава, 7-9 листоп. 2005 р. - Полтава, 2005. - Т.3. - С. 141-144.

4. Ніколіна І.І. Політичні переслідування вчителів загальноосвітніх шкіл Поділля в 1920-х - на качану 1930-х рр. // Політичні репресії та Голодомор на Вінниччині в ХХ столітті у контексті национальной памяті: Матеріали обл. наук.-практ. конф., м. Вінниця, 24 листоп. 2005 р. - Вінниця, 2006. - С. 62-72.

5. Ніколіна І.І. Боротьба за Подолання труднощів розвитку загальноосвітньої школи в УСРР на качана 20-х рр. ХХ ст. // Мандрівець. - 2006. - №2. - С. 16-26.

6. Ніколіна І.І. Впровадження Ідей Загальне навчання та політехнізму в загальноосвітній школі // Наук. зап. Тернопіл. нац. пед. ун-ту ім. В. Гнатюка.- Тернопіль, 2006. - Вип.1. - С. 227-235. - (Історія).

7. Ніколіна І.І. Українізація загальноосвітньої школи України та Вплив Суспільно-політічного життя 20 - 30-х рр. ХХ ст. на ее Здійснення // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського: Зб. наук. праць. - Вінниця, 2006. - Вип. 10. - С. 123-134. - (Історія).

8. Ніколіна І.І. Загальноосвітня школа УСРР у 20-х - 30-х роках минулого століття // Університет. - 2006. - №4. - С. 51-64.

9. Ніколіна І.І. Формування Учительська кадрів загальноосвітніх шкіл України в условиях Суспільно-політічного життя 20-х - качана 30-х рр. ХХ ст. // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського: Зб. наук. праць. - Вінниця, 2006. - Вип. 11. - С. 223-233.- (Історія).

10. Ніколіна І.І. Запровадження виробничого навчання в загальноосвітній школі України в 20-х - на качану 30-х рр. ХХ ст. // Лінгвістика та лінгводідактіка у сучасности інформаційному суспільстві: Матеріали наук.-практ. конф., м. Київ, 4-6 квіт. 2007 р. - К., 2007. - С. 410-414.

11. Ніколіна І.І. Місце загальноосвітньої школи в системе народної освіти УСРР в 20-х - на качану 30-х рр. ХХ ст. // ІІІ Гуржіїв. іст. читання: Зб. наук. праць. - Черкаси, 2007. - С. 406-409.

АНОТАЦІЇ

Ніколіна І.І. Загальноосвітня школа України в контексті Суспільно-політічного життя 20-х - качана 30-х рр. ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступенів кандидата історічніх наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2008.

Дисертація присвячено дослідженню становлення и розвитку загальноосвітньої школи в 1920-х - на качану 1930-х років у контексті Суспільно-політічного життя України. У праці визначили місце загальноосвітньої школи в системе народної освіти. Розкрити Вплив українізації на формирование загальноосвітніх закладів для представителей української та других національностей, что проживали на территории України. Встановлен Наслідки русіфікації в шкільництві. Висвітлено негативний Вплив класової ідеології на навчально-виховний роботу шкіл. Проаналізовано політику Владніл структур относительно вирішенню проблем по запровадження загально обовязкового Початкове навчання та політехнізації. Розглянуто Особливості Відновлення матеріально-технічної бази школи. Висвітлено кадрову політику наркомату освіти та форми и методи партійно-державного тиску Стосовно вчителів.

Ключові слова: Українська СРР, загальноосвітня школа, Українізація, русифікація, педагогічні кадри.

Ніколіна І.І. Загальноосвітня школа України в контексті суспільно-політичного життя 20-х - початок 30-х рр. ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню становлення і розвитку загальноосвітньої школи 20-х - початок 30-х рр. ХХ століття в контексті суспільно-політичного життя України. На основі широкого кола використаних архівних і опублікованих джерел, матеріалів преси, праць вітчизняних і зарубіжних вчених відображено місце загальноосвітньої школи в системі народної освіти України, її роль як в культурно-освітньому процесі, так і в професійній підготовці учнів в 1920-х - початку 1930 -х років.

У дисертації на прикладі численних фактів, що свідчать про кризу всієї системи освіти в Україні, вивчено стан мережі загальноосвітніх шкіл на початку 20-х рр. ХХ століття. Особливу увагу приділено аналізу державної політики в сфері становлення загальноосвітньої школи України. Вивчено і розкриті заходи, спрямовані на збереження мережі загальноосвітніх закладів та підтримку їх діяльності: зняття з державного бюджету і передача більшості на місцевий, створення договірних шкіл в сільській місцевості, введення плати за навчання, наділення шкіл земельними ділянками, внески підприємств на культурно-освітні потреби .

На підставі вивчених джерел в роботі розкрито вплив українізації та коренізації на формування і розвиток загальноосвітніх закладів для представників української та інших національностей, які жили на території України в 20-х - початку 30-х років ХХ століття. У дисертації на численних прикладах підтверджено негативний вплив класової ідеології на навчально-виховну роботу загальноосвітніх закладів.

На широкому джерелознавче і історіографічному матеріалі проаналізовано політика органів партійно-радянської влади щодо вирішення проблем щодо введення загальної обов'язкової початкової навчання і политехнизации школи. Автором простежено динаміку мережі шкіл і контингенту учнів на території України досліджуваного періоду. Встановлено основні фактори і тенденції, які вплинули на зміну цих показників.

У дисертації вивчено участь громадськості в розвитку загальноосвітніх шкіл. Показано зацікавленість батьків учнів, працівників шкіл і підприємств, їх керівників в підтримці функціонування освітніх установ. Обгрунтовано висновок про великий інтерес української громадськості до освіти підростаючих поколінь.

У дослідженні розглянуто стан і особливості розвитку матеріально-технічної бази школи. Проаналізовано діяльність партійних і радянських органів з матеріального зміцненню шкіл, так як зростання чисельності учнів випереджав можливості шкільної мережі, матеріальної забезпеченості, що стало суттєвою перешкодою у забезпеченні якості навчального процесу. Значне місце в дисертації відведено розкриттю причин важкого матеріального становища вчителів і учнів, які обумовлені в першу чергу економічною політикою радянської влади, а також були наслідком економічної кризи після громадянської війни і голоду 1921-1923 років.

В роботі розглянуто формування педагогічних кадрів, і встановлено, що створена в 20-і роки система педагогічної освіти не задовольняла потреби загальноосвітньої школи у вчителях, дефіцит в яких відчувався і на початку 30-х років ХХ ст. Автором досліджено форми і методи партійно-державного тиску і карально-репресивні заходи щодо педагогів. Встановлено, що процес професійного становлення працівників загальноосвітніх шкіл був безпосередньо пов'язаний з суспільно-політичної і соціальної життям в країні.

У дисертації зроблено висновок про те, що становлення і розвиток загальноосвітньої школи України в 20-х - початок 30-х років ХХ ст., Незважаючи на прорахунки і упущення, зумовлені важкої суспільно-політичною та економічною ситуацією в Україні, в цілому ознаменувалися помітними успіхами .

Ключові слова: Українська СРР, загальноосвітня школа, українізація, русифікація, педагогічні кадри.

Nikolina II Comprehensive school of Ukraine in the context of social and political life in the 1920s - the early 1930s. - Manuscript.

Theses for a Candidate Degree in History. Speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Chernivtsi National University named after Yuriy Fedkovych. - Chernivtsi, 2008.

Formation and development of a comprehensive school of the 1920s - the early 1930s in the context of social and political life of Ukraine is under research. The position of a comprehensive school in the system of public education has been highlighted. The influence of Ukrainization on formation of comprehensive institutions for representatives of Ukrainian and other nationalities inhabiting Ukraine has been shown. The consequences of Russification in the school sphere have been specified. The negative influence of class ideology on school educational work has been revealed. The policy of power bodies towards solving the problems of general compulsory elementary education and introduction of polytechnical education has been analyzed .The state and peculiarities of school material and production basis development have been revealed. The personnel policy of peoples education commissariat forms and methods of party-state pressure towards teachers have been highlighted.

Key words: the Ukrainian SSR, comprehensive school, Ukrainization, Russification, pedagogical personnel.

Підпісано до друку 10.01.2008 р. Формат 60х90 / 16. Папір офсетний.

Друк офсетний. Розум. друк. арк. 0,9. Обл. вид. арк. 0,9.

Тираж 100. Зам. №155.

Виготовлено з оригінал-макету у вінницькому державному

педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського.

21000, м. Вінниця, вул. Острозького, 32.

...........


  • АВТОРЕФЕРАТ
  • Науковий керівник
  • Офіційні опоненти
  • Місінкевіч Леонід Леонідович
  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
  • Звязок роботи з Наукова програмами, планами, темами.
  • Мета и завдання дослідження.
  • Наукова новизна одержаних результатів
  • Апробація результатів дослідження
  • Публікації.
  • Основні ЗМІСТ дисертації
  • Ці матеріали дали змогу охарактерізуваті освітню політику держави в окремий адміністративно-територіальних округах.
  • Основні ЗМІСТ І ВИСНОВКИ Дисертації викладу У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ
  • АНОТАЦІЇ
  • Ключові слова
  • - the early 1930s. - Manuscript.