|
ПОЛІТІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ Студентської МОЛОДІ УКРАЇНИ В РОКИ Першої РОСІЙСЬКОЇ революції
Президентські вибори 2004 року в Україні черговий раз підтверділі значімість участия в Суспільно-політічному жітті країни самє молоді, Активність, наполегливість та цілеспрямованість якої ма ють велике значення у розвитку подій. В условиях стабільного Суспільства Фактично відбувається только відтворення молоддю СОЦІАЛЬНОГО досвіду попередніх поколінь. А в условиях СОЦІАЛЬНИХ, тім более революційніх, змін Потенціал молоді, позбавленої традіціоналізму та консерватизму, спріяє переходу Суспільства на принципова інші історичні умови розвитку.
Революція 1905-1907 рр. пожвавіла громадсько-політичне життя в Російській імперії та спріяла актуалізації українського питання. І.Лісяк-Рудницький з цього приводу Зазначає, что после 1905 року множаться симптоми, Які віщують відродження України як соціально-здіференційованої та політично самосвідомої модерної нації 1.
Історія Першої російської демократичної революції 1905-1907 рр. Частіше Всього досліджувалася в комплексних працюю, присвячений Загальне вивченню національно-визвольного руху на початку ХХ століття. Це дослідження В.Сарбея, Р.Вєтрова и С.Донченка, А.Павка, А.Фартушного 2 та других. Внесок Студентської або учнівської молоді в розвиток революційніх подій визначавши О.Берендєєв, О.Бабіна, Н.Левіцька 3.
Альо несмотря на розмаїття існуючої Наукової літератури історія молодіжного руху зазначеним ПЕРІОДУ залішається недостатньо дослідженою. Тому метою даної статті є визначення роли молоді в політізації суспільного життя в Україні 1905-1907 роках.
Спеціфічною особлівістю Суспільно-політічного життя в досліджуваній период стало Виникнення нового типу революційного руху, в якому переплелися три Суспільні сили: рух селянства за аграрну революцію, Робітничий рух и національно-визвольний рух народів національніх окраїн.
Зростання революційного руху в імперії Було підтрімано Студентський молоддю. Перший серед українців, Які зреагувалі на революційні події 1905 р., Були студенти Петербурга. Уже З першого днів революції Головна студентська рада превратилась у Тимчасовий український революційний комітет, Який 2 березня випустила Друкований відозву "До українського громадянство, студентство, робітніцтва и українських офіцерів у Петербурге". У ній, зокрема, були Такі слова: "Гасло демократичної РЕСПУБЛІКИ, виставленна російською демократією, Забезпечує Громадянські права кожної окремої людини ... Альо українська демократія, українські масі потребують забезпечення НЕ лишь своих загальногромадянськіх прав, но й своих окремий прав національніх ... Найповнішім вислови Ідеї національного визволення є національно-державна самостійність, и лишь создания власного суверенного державного організму может Забезпечити якнайширшого культурний розвиток українського народу "4.
14-15 січня 1 905 р. в Київському політехнічному інстітуті відбуліся збори 500 студентів, на якіх обговорюваліся Можливі форми Реакції на події в Петербурге. Біля входу в КПІ булу організована Демонстрація. З цього приводу заарештовано 10 студентів, а Київський університет та Київський політехнічний інститут були тимчасово закриті 5.
Професорсько-викладацький склад Вищих Навчальних Закладів м. Харкова того ж січня 1905 р. в прівітальному лісті Московському універсітетові з нагоді 150-літнього его ювілею позначають, что "Тисячі юнаків вікінуто з УНІВЕРСИТЕТІВ через ті, що там немає культу істини и правди, а все ґрунтується только на культі системи наказів, яка закріпачіла науку". Молодші викладачі Харківських Середніх шкіл ухвалено й надіслалі урядові резолюцію, в Якій зазначилися, что Політичні умови країни не дають достатньої Запорука относительно введення по школах академічної автономії, Вимагаю Негайно повернути на роботу всех товаришів викладачів, якіх усунено від педагогічної ДІЯЛЬНОСТІ. "Двері академии, - говориться в резолюції, - треба Негайно Відкрити для студентів, вікінутіх адміністрацією за участь в політічнім жітті країни та боротьбу за академічну волю" 6.
У Києві діяльність студентських ОРГАНІЗАЦІЙ активно розгорнулася з початком навчального процесса - з осені 1906 р. Кроме персональної участия в загальноуніверсітетськіх "виконавчій КОМІСІЇ" та "раді студентських представителей", студентська Фракція (з 1905 р. Фракція УСДРП, як наступніця РУП) віддавала предпочтение ведення партійної роботи, что носила національний характер, пріділяючі мало уваги академічнім харчування 7.
У революційний период у вузах надалі продовжувався процес Поширення українських земляцтво та громад. Їх діяльність значний актівізувалася такоже за межами України - в найбільшіх Університетських центрах Росії - Петербурге, Москві, Дерпті, Казані. Кроме Звичайно матеріальніх та освітніх вопросам, смороду ставили завдання участия в Громадському жітті України 8.
В цей час велику Актуальність среди студентов-українців, як Членів політічніх партій, так и Безпартійних Набуль національно-державніцькі питання. Течение 1905-1907 рр. у вузах проводилися Зібрання, на якіх заслуховуваліся реферати й відбуваліся Дискусії относительно можливий Шляхів вирішенню національного питання в Україні, найбільш популярну булу ідея Введення автономії 9. Українські студентські громади Києва, Харкова, Одеси и Москви виступали за превращение Російської держави у федеративну демократичну республіку з надання автономії для України, Вимагаю Введення української мови у школах.
Студентська молодь на початку ХХ ст. взяла участь в Акції, яка получила назви "рух за українізацію вищої освіти в Україні". Ця проблема широко обговорювалася в Українському суспільстві и розглядалася як складового формирование национальной свідомості. Такі вимоги Постійно місяць з боку земств, міськіх радий та різніх науково-просвітніх інституцій Наддніпрянської України. Напружено ситуация в Україні Примус уряд в кінці 1904 р. розпочаті заходи относительно вирішенню "української мовної проблеми", но реальні кроки в Цій делу були зроблені лишь з початком російської революції 1905-1907 рр. Це Було пов'язано з Поширення української періодічної преси, розгортанням ДІЯЛЬНОСТІ українських політічніх партій, самперед - УСДРП та УДРП, Заснування національніх клубів, товариств "Просвіта", виданням книг та підручніків українською мовою 10.
Завдяк ЦІМ змінам проблема українізації вищої школи Набуль актуальності. Виключно місце у започаткуванні викладу українознавчіх курсів у віщій школі України належала студентам. Ще восени 1905 р. студенти-українці Петербурзька та Одеського УНІВЕРСИТЕТІВ порушили на своих вічах питання про создания українознавчіх кафедр. 1906 р. до них прієдналіся кияни. Їхнє багаточисельних віче прийнять ряд резолюцій относительно українізації вищої освіти в Україні. Була кож ухвалено петіція до універсітетського Сенату з Вимогами закладів кафедр з історії України, української літератури, мови ТОЩО. Вимога введення в навчальний процес українознавчіх предметів булу включена и до загальноуніверсітетської резолюції, наданій професорській раді Одеського університету. Це заставил адміністрацію Висловіть за введення в Університетський курс предметів, Вказаною студентами - української мови, історії, літератури и географії України. Мова викладання предметів мала залежаться від національного складу більшості студентів 11.
На качану 1906 р. питання про українські курси Було поставлених студентами історико-філологічного факультету в Харківському університеті. У відповідь на Звернення студентських земляцтво, зокрема Чернігівського, Харківського, Полтавського, ректор університету в травні 1906 р. відповів, что справа Заснування українознавчіх кафедр (історії України, української літератури, мови, етнографії з викладу українською мовою) поки НЕ можлива з причин відсутності матеріальніх ресурсов, викладацького складу та необхідної кількості українських студентів. Лише у грудні 1906 р. за ініціатівою історико-філологічного факультету Рада професорів Харківського університету звернули до Міністерства освіти з Проханов Відкрити у ВУЗі две Українознавчі кафедри з викладання курсів українською мовою 12.
Ідея Введення українознавчіх дисциплін у закладах вищої освіти Набуль значного Поширення после ее Обговорення студентами Київського університету на Загальній сходці 16 жовтня 1906 р. А газета "Рада" ще на качана жовтня 1906 р. опублікувала Заклик до студентів Київського, Харківського та Одеського УНІВЕРСИТЕТІВ продовжіті активні Дії относительно українізації вищої школи 13.
Збори ухвалено ряд резолюцій относительно українізації вищої освіти в Україні и петіцію до Ради професорів з Вимогами Відкриття кафедри українознавства для викладання таких предметів - історії України, української літератури, мови та права. Подібна заява булу подана до Ради від слухачок Київських Вищих жіночих курсів з 500 підпісамі (тобто абсолютної більшості їхнього складу) 14.
Напрікінці жовтня 1906 р. збори студентів історико-філологічного факультету Київського університету прийнять резолюцію з Вимогами до адміністрації віпісаті до Студентської бібліотеки серію книг и журналів з українознавства, в тому чіслі Збірки "Наукового товариства імені Шевченка", праць М.Грушевського, Т.Шевченка, І.Франка, Б .Грінченка, І.Нечуя-Левицького та других. Через місяць під петіцією студентів до Ради професорів університету относительно Заснування українських кафедр Було зібрано понад 1400 підписів 15.
У лістопаді Делегація в складі студентів Д.Дорошенко, Я.Міхурі та В.Андрієвського передала петіцію относительно использование в університеті української мови. Ректор університету Д.Цітовіч заявил, что в університеті як державній Інституції, мусіть панувати Виключно державна російська мова 16. Результатом переговорів стала домовленість про можлівість Заснування "приватних" курсів при існуючіх Вже кафедрах та інформування Міністерства освіти про следующие кроки относительно розв'язання цієї проблеми.
"Гурток українців-студентів" в КПІ в лістопаді 1906 р. такоже розпочав збір підписів під вимоги Відкриття ряду українознавчіх кафедр в інстітуті.
Підняте студентами Вищих Навчальних Закладів питання про Утворення українознавчіх кафедр та введення в універсітетах України викладання українською мовою Набуль широкого розголосу, получил підтрімку среди інтелігенції, учнів Середніх шкіл, всех украинских осередків России та за ее межами. На знак солідарності виступили и студентські громади далеко за межами Наддніпрянської України, зокрема, в Петербурге, Москві, Казані, Дерпті, Львові, Ватікані.
После дерло публікацій про ініціатіву студентів до редакцій українських газет масово начали надходіті листи від робітніків и селян, від Військових спілок и ОРГАНІЗАЦІЙ, в якіх вісловлювалася підтримка вимог вузівської молоді. Всього на качана 1907 р. только до "Заради" на підтрімку Відкриття українських кафедр надійшло листів более чем від 10 тис. осіб 17.
Незважаючі на Активність Студентської молоді та широку підтрімку громадськості, Впровадження української мови у вузах йшлось Досить Повільно. На Рівні міністерства освіти питання Відкриття українознавчіх кафедр принципова так и не Було вірішено. Последнего Спроба Вже на законодавчий Рівні вірішіті це питання стало Подання членами Української громади в 2-й Державній думі (травень 1907 р.) На ее Розгляд законопроекту про создания в Київському, Харківському та Одеська універсітетах кафедр українознавства з викладання українською мовою 18. Альо Липневій переворот 1907 р. ставши на заваді ЦІМ намірам.
Лише в течение 1907 р. у вузах Одеси, Харкова, Києва були відкриті ОКРЕМІ Українознавчі курси. Однако з настала Реакції викладання українською мовою в універсітетах, започатковане в 1906-1907 рр., Було Припін.
Український студентський рух боротьбу за українські кафедри спріяв єднанню свідомої молоді.Аджея организации молоді, что існувалі в Попередній период, малі основном партійній характер, а це породжувало Значне ідейне розшарування.
На мнение Володимира Дорошенка, даже коротке Існування українських кафедр відіграло велику освітню роль. З одного боку, "рух за ними спрічінівся до значного Поширення национальной свідомості среди широких верств українського громадянство, з іншого - допоміг Українському студентство об'єднатися й зорганізуватіся на загальноукраїнській делу" 19.
1 905 року по всех Середніх школах організуваліся Політичні гуртки. Керівники ціх гуртків переслідуваліся адміністрацією. На качану 1906 р. Тимчасовий генерал-губернатор Харківщини розіслав директорам Середніх шкіл обіжніка, вімагаючі закриття всех учнівських ОРГАНІЗАЦІЙ и віключення активних учасников мітингів и Заворушення. 50 учнів Харківської духовної Семінарії Було віключено, а 5 з них Відправлено до тюрми. Арешт 3-х учнів реальної школи віклікав протест и Демонстрації учнів Середніх шкіл, что заставил керівництво Опис звільніті заарештованіх.
У Харківському технологічному інстітуті на підставі Розпорядження губернатора були закриті центральна студентська організація та "Технічне товариство". Оголошення студентами-технологами бойкоту чорносотенному професору Альбіцькому прізвело до суднового процесса. 15 Членів центрального Студентського органу постали перед судом. Суд оштрафував студентів Короткевича, Родзянко, Шашутіна на 25 крб. шкірного, а решта віправдав 20.
1906 року в 3-й гімназії Було Виявлено нелегальний журнал "Тарабат", Який відавалі учні Гринько, Білогірський (Горний), Попов, Купчинський.
1907 р. ставши роком суцільніх обшуків та частина арештів у навчальний заклад, ліквідації більшості студентських та учнівських ОРГАНІЗАЦІЙ.
В цілому ж український рух розвівався в Досить складних условиях. Як слушно відзначав з цього приводу М.Грушевського, что незважаючі на Справжній вибух українського громадсько-політічного життя, "среди бурхлівої Хвилі російської революції 1905 р. Український рух здавався дрібнім провінціоналізмом, что МАВ - могло думати - Згідно потонути и розплівтіся в російській морі" 21.
Таким чином, Українському руху революція 1905-1907 рр. принесла две перемоги: Було покладаючи край урядовій політіці Заборона української мови й дозволено легально об'єднуватися для культурно-просвітніцької праці на Користь українського народу. Незважаючі на ті, что українське питання НЕ Було розв'язання революцією, вона актівізувала політічну діяльність українських ОРГАНІЗАЦІЙ та об'єднань.
Во время революції 1905-1907 рр. свідоме українське студентство, кроме безпосередньої участия у революційніх подіях, взяло найактівнішу доля в національно-громадського жітті. Виступи вузівської молоді носили вже, як правило, характер політічного протесту. Це колективне непідкорення адміністрації, масова відмова відвідуваті заняття, проведення сходок, відкриті протести проти Дій монархічно налаштованої професурі, засуджених реакційніх законоположень правительства.
Царизм ВІВ постійну боротьбу зі студентство, вікорістовуючі реакційні организации, монархічні видання, вдаючися до провокацій, арештів та заслання.
После 1905 - 1906 рр. українські студентські громади прагнулі дива Незалежності від політічніх ОРГАНІЗАЦІЙ и зосередіті свою Активність в професійно-студентській площіні. Чісельність їхніх Членів значний збільшується, а діяльність поступово легалізується.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Лисяк-Рудницький І. Структура української історії в ХІХ ст. // Історичні есе в 2 т. - Т. 1. - С. 199;
2. Сарбей В.Г. Національне відродження України // Україна крізь віки в 15 т. Т. 9. - К., 1999. - С. 187-209; Вєтров Р.І., Донченко С.П. Політичні партії в Україні в І чверті ХХ ст. (1900-1925). - Дніпропетровськ -Дніпродзержінськ, 2001. - 245 с .; Павко А.І. Політичні партії та организации в Україні напрікінці ХІХ - на початку ХХ ст .: методологія, Історіографія, проблеми, перспектівні напрямки наукових досліджень. - К., 2001. - 112 с .; Фартушний А. Українська національна ідея як Підстава державотворення. - Львів, 2000. - 308 с .;
3. Берендєєв О. Студентський рух у Києві: 1895 - 1908 // Історія в школі. - 1998. - № 3. - С. 42-44; Бабіна О. Молодіжний рух за Поліпшення гімназічної освіти (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) // Рідна школа. - 1998. - № 7/8. - С. 74-75; Левицька Н.М. Студентство в національно-визвольному Русі України напрікінці ХІХ - на початку ХХ ст. - К., 1998. - 25 с .;
4. Центральний державний історичний архів, м. Київ (далі - ЦДІАК України). - Ф.311. - Оп.1. - Спр.5. - Арк. 247-248;
5. Марахов Г.І. Київський університет в революційно-демократичному русі (1834-1984). - К., 1984. - С. 112;
6. Ткачуків І.П. Репресії на Україні за царату. Харківщина. - Харків, 1929. - С. 16;
7. Державний архів м. Києва. - Ф.16. - Оп.469. - Арк. 2-3;
8. Рада. - 1906. - 7 листопада. - С. 2;
9. Рада. - 1906. - 9 грудня. - С. 4;
10. Записка про український рух за 1914-1916 роки з коротким нарисом історії цього руху, як сепаратистського революційного течії серед населення Малоросії. - Б. м., 1916. - С. 27;
11. Щеголев С.Н. Український рух як сучасний етап южнорусского сепаратизму. - К., 1912. - С. 163;
12. Рада. - 1906. - 20 грудня. - С. 2;
13. Рада. - 1906. - 3 жовтня. - С. 3;
14. Україна. - 1907. - Т. 1. - Кн. 1. - С. 20;
15. Рада. - 1906. - 26 жовтня. - С. 4;
16. Нова громада. - 1906. - № 12. - С. 153;
17. Грушевський М. Питання про українські кафедрах і потреби української науки. - СПб., 1907. - С. 3;
18. ЦДІАК України. - Ф.321. - Оп.1. - Спр.238. - Арк. 92-94;
19. Дорошенко В. українство в России: новійші часи. - Відень, 1916. - С. 71-75;
20. Ткачуків І.П. Вказана праця. - С. 17;
21. Грушевський М. Ілюстрована історія України. - К., 1919. - С. 536.
|