Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Полтавська битва і Україна





Скачати 12.01 Kb.
Дата конвертації21.05.2018
Розмір12.01 Kb.
Типреферат

Україна перед Полтавська катострофа.

Перехід Мазепи до Шведів застав Петра І в Новгорді - Сіверському. Біля царя були увесь вищий склад армії - Меншиков та Шеремєтьєв, керевні члени правительства: кнцеляр І'олвкін, его помічник Шафіров та Колишній посол у Польщі, князь Г. Долгорукий. Це значний полегшувало Акцію царя й давало Йому можлівість діяті з бліскавічною швідкістю.

Петор І розгорнув енергійну діяльність. Вже 27 жовтня ВІН видав перший МАНІФЕСТ до украйнського народу, в якому сповіщав, что Мазепа "беззвестно пропав2. ВІН покаравши Негайно з'явитися старшіні, полковникам і "іншим" на Нараду, и, если виявило "невірність" Мазепі, зверни новорічні гетьмана. 28 жовтня Петро І видав другий манівест, в якому повідомляв про зраду Мазепи, про его мету Передат "Малоросійску землю" знову під польське володіння, а церкви віддаті уніятам. Собі віставляв цар, як захисника українського народу, І, з демагогічною метою, скасував деякі податки, Які Мазепа наклав нібіто на свою Користь. Віщим духовним особам: мітрополітові Йоасафові Кроковському, Черніговському архієпіскові Іванові Максимовичу та полковникам обіцяно при тому "Високий Милість". Так розпочалася пропагандивну діяльність Петра І, якові Б. Крупніцькій влучно назвавши "війною маніфестів".

Україна булу поділена на две части: одну - менше - окупувавши Шведська військо, а друга - більша - перебувала під властью гетьмана Скоропадського, Фактично - Москви. Справділісь побоювання Мазепи: терен Війни перенесень БУВ на Україну.

Непідготовлена ​​заздалегідь людність зустрічала Шведська армію, як Взагалі зустрічають окупантів: здебільшого вороже. Розташувавшісь на зимові квартири, шведи Вимагаю продуктів, фуражу. Це віклікало Опір среди населення, а на Опір шведи відповідалі репресіямі. До цьго треба Додати постійну, вперто агітацію московських агентів та терор супроти тих, кого московський уряд вважать "мазепинцями". Зима булу Надзвичайно сувора и шведська армія терпіла від шлюбу помешкання и одягу, что віклікало хвороби. Шведам доводи з бою брати Пирятин, Смілу, Веприк, Зіньків, Які не впускали їх до себе.

Становище Мазепи погіршувалося. Много старшин втекла до Петра. Це деморалізувало рядів козацтво, что такоже розбіглось. Залиш неповні сердюцкі та компанійські полки. Спроба шведів пошіріті терен Війни на Схід, на Слобідську Україну, були невдалі. Шведи плюндрувалі міста, села зніщілі Краснокутськ, Городню, Коломак, котелень, Мурафу, Колонтаїв. Наслідки для них були Фатальні: Почалося протішведська партизанська війна.

На партізанські Дії шведи відповідалі репресіямі, Які віклікалі ще більшій спротив населення. Таким чином сили шведської армії вітрачаліся на бородьбу з народом, на допомогу которого розраховував Карл ХІІ, ідучі походом в Україну.

2. Оборона Полтави.

Сили протівніків були нерівні. Петро МАВ разом з Українськими полками Скоропадського понад 50.000 вояків з 72 гармат. У війську Скоропадського БУВ Повернення Із сібірського заслання Білоцерківський полковник Семен Палій, тепер в разні полковника охочекомонних полку.

Сили протівніків були нерівні. Петро МАВ разом з Українськими полками Скоропадського понад 50 000 вояків з 72 гармат. У війську Скоропадського БУВ Повернення Із сібірського заслання Білоцерківський полковник Семен Палій, тепер в ранзі полковника охочекомонних полку. Українськи полки не брали безпосередньої участия в бою, служачи резервів для діючої части армії. Шведів Було не более як ​​25 000, а більша частина їх артілерії погибли під Лісною. Кроме того бракувалась набоїв, запаси якіх залишились в Батурні. Військо Було втомлену Суворов зимою та безнадійностю Загальної ситуации. За Шведська Славетний армією не стояв резерв; вона відрізана від Батьківщини, стояла на чужій теріторії, Оточі ворожок населення. В таких условиях тількі диво могло Врятувати шведів, и смороду вірілі в чудо, в Щасливе зірку свого короля. На лихо, легковажним и необережному Карл ХІІ за кілька днів до бою поїхав оглядаті форпост и БУВ тяжко поранений в ногу.

Шведська армія опинилась между двох вогнів: Полтава - з одного боку - и велика московська армія - з іншого. Карл ХІІ сподівався розпочаті бой 29 червня (ст.ст.), но дістав ПОВІДОМЛЕННЯ, что Петро Почни наступ 28 червня. Тоді ВІН решил почату бой 27 червня, передає командування генералові Реншільдові. Короля привезли на поле бою на ношах.Війска Мазепи та запорожці, розташовані біля с. Пушкарівкі - з одного боку - не давала можливости Полтавській залозі прієднатіся до московської дійової армії, а з іншого - захищали Шведська армію від обхідного маневру ворожок війск.

На світанку 27 червня шведи начали наступ на земляні укріплення, но, чи не зважаючі на хоробрість, здобути їх НЕ змоглі. Карл ХІІ решил обійті ЦІ укріплення - и снова зізналася невдачі. Втрата були дуже Великі и це Примус шведів відступіті до Будіщенського лісу, щоб перешикувати там. Про 9-й годіні ранку почався рішучій бой, в якому перевага виявило на боці московських сил. Артілерія засипается шведів дощем ядер, ВІДПОВІДАТИ на Який шведи не могли, и тому кинулися в рукопашний бой. Альо їх спіткало нове нещастя: Гарматна ядро ​​розрбіло ноші Карла ХІІ. ВІН знайшов у Собі сили сісті верхи, но коня під ним забито. Король впавши на землю и его вінесли непрітомного з бою. Це віклакіло среди шведів паніку. Страшно натиском та гураган вогнем артілерії Московське військо Примус їх відпустіті, залиша табір та масу полонених. За ЦІ Вісім годин перекинувся сторінка історії: став найбільша катастрофа в історії НЕ только України, а й всієї Європи.

Шлях для втечі оббирали уздовж правого берега ріки Ворскли, что впадала у Дніпро почти на 100 верст нижчих Полтави.

Шведи для переправи через Дніпро нашли десь на Ворсклі пором и пригнали его на Переволоченській перевіз. На цею пором начали сідаті шведські солдати й переправляли на протилежних берег Дніпра. Інші для цього ж ламали обозні вози, кидали дошки в ріку й, Лежачі на них, намагались подолати ріку вплав. Деякі кидали в Дніпро колеса й на колесах пускають сплата платником. Погано вміючі плаваті и не можучи має справити з Плінія річкових хвилях, шведські солдати зазнаватися Великої небезпеки втонуті, но Всюди Їм надавали велику допомогу Запорізькі козаки. Одні запоріжці сідалі верхи на своих коней и сміліво пускають на них у плав, а коли ті стомлюваліся, хапати за гриву коней І, допомагаючі у воде шведам, вітягалі їх на протилежних берег ріки. Інші з них на швидку робілі плоті, прив'язував тонкі Матузко до одного кінця шкірного плота, а второй кінець затискали у своих міцніх зубах и так переплівалі Дніпро.

Запоріжські козаки, котрі залишились зі шведами, передбачаючі свою частку, вірішілі краще втопітіся у Дніпрі, аніж віддатіся росіянам на місці. Кідаючісь масами у Дніпро з надією переплісті его, запорожці НЕ всі могли подолати течію Хвиля и в основном потонули в ріці. В ТІМ деяки з них зумілі переплісті Дніпро и Врятувати від переслідування російськіх войск. Альо ті з запоріжців, котрі чи не всіглі кинути в ріку, чи не зважено сделать це, попали в російській сповнений и були жорстокі Страчені за наказом царя. Цар, страшенно роздратованій запоріжськімі козаками, вігадував найвітонченіші Страті для них: одних Із запоріжців ВІН звелів колесуваті; других, котрі перевдягліся у шведські мундири й тому початково збереглі життя, наказувано безжально пополоті Багнет; третіх зволів закуваті в кайдани й у віддалені місця Сібіру заслаті. Помілувалі Певна Кількість простих козаків, котрі Самі з'явилися повініті до царя. Таких зібралося до липня сьомий дня до 15 000 чоловік. Зголоднілі, вімучені страхом, смороду Довго переховували после полтавської перемоги по різніх нетрах и лісах, и з'явилися до Петра в день его тріумфу над переможених ворогом и віддаліся на волю царя. Цар, зворушеній тяжким становищем бідолах, вібачів Їм провину й задовольнівся только тім, что позбавів їх козацького звання й покаравши розмістіті по різніх українськіх селах.

Така сама лиха доля спідкала й тіх запорожців, Котре захопілі полковники Яковлєв и Галоган у самій Січі: шкірного десятого з них покарали стратіті, а других на каторжні роботи до Сібіру заслаті. Водночас стратили десятого з 24 козаків, котрі намагались вчініті напад на місто Кременчу, но були схоплені Данилом Апостолом, полковником

Миргородський полк.

3. Полтавська битва та ее історичне значення.

Полтава мала велике значення для ходу кампании: вона стояла на схрещенні Шляхів Із Запоріжжя, Криму, Турции, Правобережної України, Дону, Московщини. Хто володів Полтавою, володів Південним Лівобережжям. Кроме того в Полтаві були Великі запаси харчів, фуражу, одягу, Які Зробив ще Мазепа. Про ті, Полтава признал владу Скоропадського, и в ній стояла велика московська застави, якові Петро все збільшував.

После розгром Шведів під Полтавою и взяття Всього, что Було тут їхнього, виряді Державної податкової багатьох генералів и Князя Меньшикова з корпусами переслідуваті їх по дорозі, яка провадиться до Дніпра. Корпуси тії, йдучи Слідами Шведська, брали в полон усіх тіх, кого здоганялі Із слабкими, поранених и заблуканіх у стране незнайомій, а дорогу Їм показував ті, что померли з ран та Конан на шляху Із знемогі; и стан їхній БУВ такій жалісній, что НЕ торкнув їх ніхто вбивати або ж озлоблюваті, а всяк підпомогав їх їжею, а особливо водою, без якої смороду томіліся Спрага и в муках помирали. Досягнувші Дніпра, нашли всі Залишки Шведів у вузькій місціні между Дніпром и Ворсклою, над гирлом останьої за містечком Кішенькамі, так назва, очевидно, за своє розтошуваня. Війська Російські вішукувалі тут лінію свою супроти Шведів, од берега одної ріки до Другої. Одначе Шведи, бувши під командою Генерала свого Левенгаупта без пороху и куль, які не діждавші атаки Росіян, предложили Їм піддатіся на капітуляцію. Договір про капітуляцію БУВ короткий, и согласно з ним піддаліся смороду, поклали зброю и віддавші прапори и штандарти в руки переможцям з усім тім, что в них Було приналежного до Озброєння, и тому взято їх у полон; рядових погнали пішкі, а офіцерів повезли підводамі до России, и їх усіх рахувать в полоні до 17 000. "Перемогу над шведами, таку славну й рішучу, святковану, Звичайно, молебні та бенкет, на Які запрошувано и всех полонених генералів та Міністрів Шведськіх. "

После Вихід з України шведів и после піддання Мазепи анафемі новий гетьман Іван Ілліч Скоропадській липня 17 дня подавши на затвердження государеві дев'ять статей, на підставі якіх Україна входила до складу Великої России. У сьомій з ціх дев'яти статей ішлося й про запорожців: "Хоч и добро, что прокляті запорожці через зраду Втратили Січ; но українці корісталіся звідті сіллю, рибою и звірямі; тому просимо, аби нам дозволили їздіті туди по здобіч и щоб ні кам'янозатонській Воєвода, ні гарнізон не чинили ПРОМИСЛОВЦІВ кривд и перепони ".

Альо цар Петро Олексійович, Який Бажана забороніті Всілякі зносини українців з запорожцями, на таку статтю давши негативну відповідь: "Щодо цього буде зроблене залишкової визначення Згідно, а тепер того дозволіті Неможливо, бо під ЦІМ приводом бунтівнікі запорожці могут загніздітіся на попередніх місцях и влаштуваті бунтівнічі Зібрання ".

На качану 1710 року відбулося затвердження пунктів, на підставі якіх гетьман Скоропадський БУВ чинний під вісокодержавну руку государя, при чому Було оголошено, что для відвернення на майбутні часи зради з боку гетьмана біля него затверджувалі особливого з велікоросіян чиновника,

Який БУВ наче очима й вухамі государя.

література:

1. Драч В. Історія русів - К .: Родянській письменик, 1991 р. (с.270 - 275).

2. Полонська - Васильченко Н. Історія України. К. Либідь, 1992 р. (с.68 - 75).

3.Рибалка І.К. Історія України. Харків: Логос, 1994 р. (С.112 - 117).

4. Субтельскій О. Україна: Історія К.Лібідь тисячі дев'ятсот дев'яносто одна р. (С.208 - 210).

5. Яворницький Д.І Історія запорізькіх козаків. К .: Наукова думка, 1990. р. (с.293 - 299)


  • 2. Оборона Полтави.
  • 3. Полтавська битва та ее історичне значення.