Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Причини Першої Світової Війни





Скачати 30.78 Kb.
Дата конвертації01.03.2018
Розмір30.78 Kb.
Типреферат

19

Зміст

Вступ

1. Боротьба за новий переділ світу

2. Розробка планів Війни та создания двох протіборчіх блоків

3. Стан Збройних сил напередодні Війни, як Показник подготовки до Війни:

а) Французька армія

б) Англійська армія

в) Сербська и болгарська армії

г) Російська армія

д) Німецька армія

е) Австро-Угорська армія

Висновки

література

Вступ

Розпочаті свою роботу мені хотілося б з найпростішого й необхідного, а самє з Пояснення ее назви й Деяк Особливе.

За словами історика Джеймса Джолла, Липнева криза 1914 р. что прізвела до першої Світової Війни, виявило в підсумку «найбільше повно документованою у сучасній історії». Проти дослідження, прісвячені причин Війни, продолжают інтенсівно й почти Безперервна публікуватіся. У кожному разі у життя без работе ставлю перед собою Досить обмеження ціль. Зупини на роботах декількох авторів, вісвітліті події что передувалі першій мировой війні

Дотепер дослідження з історії Першої Світової Війни віклікалі подвійний Інтерес. По-перше, смороду фокусувалісь на найгострішій ліпневій кризі 1914 р., Пройшовші через якові ЄВРОПЕЙСЬКІ держави (за вінятком Италии - ее можна назваті Могутнє державою только з Певного застережень) виявило в стані Війни один з одним. Як і друга, смороду фокусувалісь на попередня періоді - причинах, что йдут коріннямі в минуле, або "факторах", почти Із самого качана, Які й привели до Війни.

Чи кріються передумови Виникнення Війни в кризі липня 1914 р., У ТІМ неймовірному клубку СИТУАЦІЙ, подій, РІШЕНЬ, что НЕ МІГ буті розплутаній інакше як за помощью Збройних конфлікту? Або Політичні, економічні, військові, соціальні й культурні причини Війни візрівалі течение трівалого ПЕРІОДУ; и чи БУВ липень 1914 р. божевільнім, но Цілком передбачуваності кінцем хвороби, у тій момент вже невіліковної, котра стала очевідної после повільного, оманного, даже сховок інкубаційного ПЕРІОДУ? Саме це питання продолжает хвілюваті дослідніків. Більше того, при розгляді робіт з даної проблематики віявляється формирование двох "моделей" - "короткого" та "трівалого" ПЕРІОДУ. Незважаючі ні на что, ЦІ две моделі існують дотепер и заслуговують более уважний АНАЛІЗУ. У даній работе автором основнову Рамус звернено на «трівалій» период, оскількі ВІН краще відображає причини Війни, тоді як Липнева криза булу лишь приводом.

Часто, говорячі про "короткий" й "трівалому" періоді, особливо коли це стосується причин Війни 1914-1918 р., Ми Розуміємо під цімі двома категоріямі Кількість явіщ і подій, часом Досить різніх и другорядніх. В кінцевому Рахунку це розходження двох різновідів історічного опису, и коли одні говорять про "короткий" период, то ма ють на увазі діпломатів, канцлерів - головні діючіх осіб. Коли ж інші говорять про "трівалій" періоді, то предметом їхнього РОЗГЛЯДУ становится ще економічна й соціальна історія. Таке співвідношення двох підходів НЕ є обовязковим, но іноді воно вінікає самє собою.

Если ми знову звернемося до уроків липня 1914 р., Коли Європа Дійсно перебувала на Грані Війни й миру й віпробовувала на Собі всю Вагу цього Вибори, что лякає его невідомістю й сумнівнімі Спокуса, ми зможемо краще зрозуміті Історію великого конфлікту и его місце в подіях Нашої епохи. Сподіваюся, ця робота внесен свою лепту в Обговорення даної проблеми.

1. Боротьба за новий переділ світу

Боротьба за новий переділ світу - за перерозподіл чужих земель, колоній, за Захоплення рінків збуту товарів, сировини й рінків, Накопичення капіталів - Було основною причиною и Війни, что спалахнула в 1914 р.

Грабіжніцька, загарбніцька війна 1914 р. зачіпала Захоплення всех європейськіх стран. Проти протіріччя между Англією й Німеччіною зігралі основнову роль у вінікненні й розвитку Війни. З початку XX в. суперніцтво й боротьба между цімі державами стали головним протіріччямі в мире.

Англо-німецький Конфлікт розвівався з неймовірною силою в багатьох напрямку. Самперед протіріччя между Англією й Німеччіною вініклі в області промислової конкуренції. Німецька буржуазія с помощью Військових контрібуцій и найжорстокішої ЕКСПЛУАТАЦІЇ робітнічого класу створі до початку XX в. Передові промисловість. За рівнем промислового виробництва Німеччина перегнала Англію й посіла Перше місце в Европе. На європейському Сайти Вся німецькі товари усе более вітіснялі англійські. У тій годину як на ринках Європи Німеччина реалізувала 76% свого експорту, Англія - ​​только 38%. До того ж у самій Англии німецькі капіталісті реалізувалі 11% Усього свого експорту. Подібне положення не могло Довго тріваті. Власник бірмінгемської металургійної индустрии й манчестерської текстільної промісловості НЕ міріліся з успіхамі своих німецькіх конкурентів. Англійські промісловці наполеглива Жадан від свого правительства, щоб ВІН швідше поклали кінець німецькому промисловому продвижения, и в Першу Черга Заборона б Ввіз в Англію німецькіх металургійних и текстильних товарів.

Чи не Менш серйозно БУВ Конфлікт между Німеччіною й Англією харчування про КОЛОНІЇ. Площа англійськіх колоніальніх володінь перевершувала площу самой метрополії почти в 100 разів, у Франції - почти в 25 разів, у тій годину як колоніальне володіння Німеччини були более площади метрополії только в 5 разів, и до того ж смороду перебувалі в пустельніх місцевостях Африки з дуже рідкім населення.

Німеччина, превратилась у могутнього промислового суперники Англии, завзято Почаїв домагатіся Розширення й своєї колоніальної могутності. Зміцнівшісь в 80-90-х роках X ст. у Центральній Афріці, Німеччина неухильного намагались прієднаті до своих володінь лежачі поруч Із ними італійські КОЛОНІЇ. На початку XX ст. Німеччина, побудував залізницю Берлін - Багдад, наблізілася до Індійського океану.

Чи не Менш напруженного БУВ и франко-німецький Конфлікт. Німеччина Цілком розуміла, что пятіміліардна контрібуція, Стягнено нею Із Франции по закінченні Війни 1870-1871 р., И відірвані від ее найбагатші провінції - Ельзас и Лотарінгія створюють постійну напругу у франко-германської відносінах. Політика реваншу за +1871 р. булу почти для всіх французьких Урядів незміннім (хоча й сховок) пунктом їхньої зовнішньополітічної програми.

У суперніцтві между Німеччіною й Францією Дода Нові фактори. Конкуренція металургійних концернів, очолюваніх у Німеччині Круппом и во Франции Шнейдером, Зросла в XX в. до небаченіх Розмірів. Ця боротьба загострювалася ще й тим, что Франція, володіючі 25% (у тій годину відоміх в мире) покладів залізної руди, мала мізерно малу Кількість камяного вугілля. Ее багаті запаси вугілля после Війни +1871 р. виявило в руках Німеччини. У силу такого положення німецькі металургійні Королі на чолі Із Круппом рвалися відняті у Франції ее запаси залізної руди, а їхні конкуренти - французькі промісловці з НЕ МЕНШЕ силою направляли свои зусилля на ті, щоб повернути Собі ельзасській камяновугільній район.

Боротьба между Німеччіною й Францією розпалювалася й вокруг колоній. Німеччина додавайте Чима сил до того, щоб відняті у Франції ее деякі КОЛОНІЇ. Між Францією й Німеччіною Йшла Суперечка, через Марокко. Німецькі Політичні й військові діячі, а такоже фінансісті й промісловці Зроби много для того, щоб вітіснуті Францію з Марокко.

Таким чином, десятіліттямі франко-німецьке Зіткнення, что зріло, так як и німецько-англійські протіріччя, спріялі ВИНИКНЕННЯ Війни в 1914 р.

2. Розробка планів Війни та создания двох протіборчіх блоків

Опубліковані за кордоном й в Україні воєнно-історичні праці, прісвячені підготовці Світової Війни, дозволяють Установити процес Вироблення Генерального штабу «планів Війни» у тому розумінні, что у цею годину вкладається в план операцій. План Війни в сучасности розумінні представляється програмою ДІЯЛЬНОСТІ всієї держави на відомій период років для захисту зі зброєю в руках своих жіттєвіх інтересів и самперед своєї незалежності. План Війни охоплює всі елементи подготовки до неї, что забезпечують Досягнення ее цілей Шляхом! Застосування Збройних сил, підкріпленіх всіма економічнімі й політічнімі заходами. У такому змісті плану Війни НЕ існувало до 1914 р. у жодній державі. Однако у Франції й особливо в Англии підготовка до Війни в широкому державному масштабі почата булу з моменту Утворення Вищих ОРГАНІВ по обороні країни: у Франції - вищої ради державної оборони в 1906 р. й в Англии - Імперського комітету оборони в 1911 р. Цімі радами БУВ проведень ряд ЗАХОДІВ, ідейно підказаніх Певна планом Війни. Щонайкраще розроблення план операцій належали Німеччині й охоплював Означення ее вихідних воєнніх операцій. До економічного плану майбутньої Війни в Німеччині приступили Було лишь в 1913 р.

Початок стратегічної подготовки Війни 1914-1918 р. может буті віднесене до 1871 р. Вже у квітні 1871 р. фельдмаршал Мольтке у своєму черговий мемуарі писав, что «найнебезпечнішім випробування для Існування молодої Німецької імперії би була одночасна війна ее с Россией й Францією, и тому что можлівість такой зелених сандалів НЕ может буті віключена, ті Варто завчасно взяти до уваги засоби для оборони в таких условиях . Із цього моменту й аж до 1914 р., Протягом 44 років, у Великому генеральному штабі в Берліні велася розробка плану Війни на два фронти, в залишковим підсумку ясно ВСТАНОВИВ основнову ідею операции проти Франции й России, чіткій Розподіл всех німецькіх сил и характер первісніх воєнніх Дій.

З підпісанням У жовтні 1 879 р. союзу з Австро-Угорщиною начальник німецького Генерального штабу встановлювали роль австро-угорських Збройних сил при спільній борьбе обох союзніків проти Франции й России. Із прієднанням Италии до Центрального союзу в 1882 р. у Берліні враховувалося использование італійськіх сил для Військових цілей Троїстого союзу, но участия італійської армії Ніколи НЕ надавати першорядного значення внаслідок хіткості військово-політічніх звязків между Італією й Австро-Угорщиною.

Зато економічне поневолення Турции, особливо после Прибуття в Константинополь німецької місії Лиману фон Зандерса, робіло ее слухнянім знаряддям у руках Німеччини, а положення речей на балканська півострові робіло для німецької діпломатії небезпідставнім розрахунок на можлівість Залучення на свою сторону Румунії й Болгарії й обєднання, таким чином , в один суцільній фронт всієї середньої Європи від Північного до Середземних моря.

Два докоро относительно стратегічної подготовки до Війни Звичайно ставлять Союзу центральних держав: Відсутність пісаної ВІЙСЬКОВОЇ конвенції между ними, что жорсткий визначавши б взаємні Оперативні зобовязання контрагентів союзу, и умовчання про обєднане керівництво Опис союзних силами, особливо через теріторіальну нерозділеність держав союзу, что давала право вважаті їхню теріторію Єдиним театром Війни. Однако перший докір почасті відкідається на підставі статті 1 союзного договору между Німеччіною й Австро-Угорщиною, по Якій обідві держави зобовязуваліся допомагаті один одному всіма своими Збройних силами при нападі России на одну з них. Відсутність більш конкретних оперативних зобовязань между Обом арміямі підкреслюється політічнімі причинами. Німецький Генеральний штаб не Бажан заздалегідь Відкривати своих карт союзнікові, військову Цінність которого ВІН розцінював невісоко. Потрібно Було рахувати й з формальної участі Италии в союзі. Разом з тим Німеччина побоювалася віявітіся на буксірі в австрійської діпломатії, політика якої в течение 35-літнього Існування союзу не раз прагнула спровокуваті войну заради сепаратних інтересів клаптевої імперії. Політика заважала такоже встановлених єдиного верховного командування. Два начальника генеральних штабів постійнім особістом спілкуванням усувалі огріхі в документі, что МІГ шкідліво відбітіся на свободі Дій обох армій в обстановці дійсної Війни. Питання про єдине союзне командування, як свідчіть досвід всех коаліційніх війн, у тому чіслі й світовий, що не может буті дозволів добровільно, тому что торкається основних прав верховної влади кожної держави, что беруть участь у союзі. Єдине союзне головнокомандування до кінця Світової Війни формально Було досягнуть на обох сторонах, но Власне Кажучи воно Залишайся только делікатнім компромісом, что опірався лишь на добровільну згоду союзних Урядів.

На іншій стороні, у французів й у росіян, праворуч Із планом Війни формально йшла краще, но по ясності керівної Ідеї, по смілівості ее проведення в життя й по чіткості союзніцької взаємодії їхній план значний поступалося німецькому.Если можна минути більш-Менш віпадкові епізоді франко-російського зближені в 1875 й в 1878 р., То Виникнення Союзу центральних держав треба вважаті залишкової Поштовх, что спонукав французькі й російські Уряди одночасно піті назустріч один одному для виступа, на протівагу Центральній спілці, у серпні 1891 р. союзного договору, а через рік - ВІЙСЬКОВОЇ конвенції, підпісаної, за Уповноваженому Урядів, генералами Буадефра й Обручевим и остаточно ратіфікованої в січні одна тисяча вісімсот дев'яносто чотири р.

Два Уряди зобовязуваліся у випадка нападу на одну з їхніх держав віступіті всіма силами проти ворога, причому стаття 3 конвенції визначавши віставляння проти Німеччини з боку Франции 1 300 000 чоловік, а з боку Росії - від 700 000 до 800 000 чоловік з метою змусіті Німеччіну вести боротьбу одночасно на сході й на Западе. За статті 4 генеральні штаби обох держав повінні були перебуваті в постійні между собою зносинах для практичного Здійснення зазначеним вищє зобовязання. Во время останньої Наради обох начальніків генеральних штабів (1913 р.) Жоффр особливо протоколом змінів у конвенції цифру сил, что віставляють Францією, до 1 500 000 чоловік, Із вказівкою рядок їхньої мобілізації на 10-й день и качана настане на 11-й день , вместо чого Жілінській (начальник російського Генерального штабу) заявивши про віставляння більшої части з обіцяніх 800 000 чоловік до 15-му дня на німецькому кордоні й про Негайно їх наступ на теріторію Німеччини. На підставі періодічно доповнювалі військову конвенцію протоколів Нарад французький Генеральний штаб вплівав на російське Залізничне будівництво, причому уряд Франции ОХОЧЕ надававши Грошові капіталі для розвитку в Бажанов для Франции змісті російської залізнічної мережі.

Отже, на одній стороні Задовго до Війни існувала писана військова конвенція й на додаток до неї періодичні Наради начальніків генеральних штабів, что закріплюваліся протоколами. На іншій стороні НЕ Було конвенції й зафіксованіх на папері стратегічніх постанов. Преимущества виявило на Последний стороні, тому что именно російський план операцій, скутість формально Вимогами конвенції, віклікав, як буде видно далі, непоправні помилки у вихідних операціях російської армії.

На додаток до ВІЙСЬКОВОЇ конвенції в 1912 р. булу уклад в Паріжі франко-російська морська конвенція, яка установлювала Розподіл завдання обох союзних флотів и забезпечення ними.

Що стосується Англии, то доля ее у військовому віступі Згоди НЕ Було, по принципах брітанської політики, оформлено Попередніми зобовязань й обмежувалося в останні роки перед війною офіціознімі натішиться начальніків французьких, британських и бельгійського генеральних штабів.

Ще Менш точно були коордіновані Стратегічні намірі МОРСЬКИХ сил держав Антанти. Серед них пануючу роль безперечно Займаюсь найсільнішій флот Англии. У 1912 р. британський и французький Уряди підпісалі два секретних документи. Один стосувався розподілу МОРСЬКИХ сил обох держав: французький флот у випадка Війни зосереджувалися у Середземних море, а охорона Ла-Маншу й Атлантичного Узбережжя Франции покладали на британський флот. Іншою письмовий угідь два Уряди зобовязуваліся при немінучості європейської Війни підпісаті військову й морську конвенції, заздалегідь віроблені Французький й англійськім Генерального штабу. Простіше говорячі, з Наближення Війни автоматично набувалі ЧИННОСТІ зазначені конвенції, як це й відбулося в дійсності в серпні 1914 р. Напередодні самой Війни, у травні й червні 1914 р., Всі три Уряди Антанти малі Намір укласті Загальну військово-морську конвенцію относительно розподілу союзних флотів й оперативних завдання, что віплівають Із него. Через існуючого Вже по цьом харчування догоди между Францією й Англією Залишайся ті ж питання врегулюваті между Англією й Россией. Переговори между Обом Уряду про Підписання морської конвенції були перервані війною, что наступила.

3. Стан Збройних сил напередодні Війни, як Показник подготовки до Війни:

Для характеристики ВІЙСЬКОВОЇ могутності воюючи сторон нужно Було б оцініті всю сукупність ЗАСОБІВ, Які мала Кожна держава, что прийнять активну участь у війні, до моменту ее Виникнення в серпні 1914 р. Подібне завдання в ее повну обсязі навряд чи здійсненна в ограниченной размере даної праці.

До качана Світової Війни Жодна держава не має передбачало Розмірів прійдешньої БОРОТЬБИ, особливо ее трівалості. У результате воюючі боку, маючі только боєприпаси мирного часу, зштовхнуліся во время самой Війни Із цілим рядом несподіванок, переборюваті Які доводи Вже наспіх у процесі БОРОТЬБИ.

а) Французька армія

Французька армія понад сорок років булу під враженнями розгром ее прусською армією й готувалася до безсумнівного в Майбутнього Зіткнення зі Своїм сусідом-ворогом нема на життя, а на смерть. Ідея реваншу й захисту свого великодержавного буття спочатку, боротьба з Німеччіною за світовий ринок Згідно, заставил Францію з особливими дбайлівістю ставити до розвитку своих Збройних сил, поставивши їх, по возможности, у Рівні умови з ее східнім сусідом. Для Франции це Було особливо Важко, через різніцю в кількості ее населення в порівнянні з Німеччіною й характером керування Країною, через которого то збільшуваліся, то зменшуваліся Турбота про ее військову міць.

Політична напруженість останніх перед війною років заставил французів віявіті Посилення Турбота відносно своєї армії. Військовий бюджет сильно зріс. Французькі корпуси, так само як и Росіяни, були в порівнянні з німецькімі більш бідно постачені артілерією; только останнім часом перед війною булу Зверни увагу на значення важкої артілерії, но до качана Війни ще Нічого НЕ встіглі сделать. Відносно розрахунку необхідної наявності боєприпасів Франція булу так само далека від дійсної спожи, як й інші країни.

Командний склад БУВ на вісоті вимог сучасної Війни, и на навчання его булу Зверни велика увага. На підготовку осіб ВИЩОГО командування булу Зверни особлива увага. Навчання войск стояло на високому Рівні того часу. Французькі солдати були індивідуально розвінені, й Цілком підготовлені до польової й позіційної Війни. Армія ґрунтовно готувалася до маневреної Війни; на практику похідніх рухів більшіх мас булу звернено особлива увага.

Свій метод забезпечення маневрування масових армій Із глибин французи гарантувалі потужного Мережа рейкових Шляхів и розумінням необхідності широкого! Застосування на театрі Війни автотранспорту, на шлях розвитку которого смороду стали дерти Із всех європейськіх держав й у чому досяглі більшіх результатів.

У загально німці Цілком ґрунтовно вважаю французьку армію самим небезпечний своим ворогом. Головний недолік ее пролягав у нерішучості первісніх Дій до Марнської перемоги включно.

б) Англійська армія

Характер англійської армії різко відрізнявся від армій других європейськіх держав. Англійська армія, что прізначалася, головні чином, для служби в колоніях, комплектувалася вербуванням вояків Із трівалім терміном служби. Частини цієї армії, что перебувалі в метрополії, становили Польова експедіційну армію (6 Піх. Дівізій, 1 кав. Дивізія й 1 кав. Бригада), что и прізначалася для європейської Війни.

Кроме того, булу Створена територіальна армія (14 Піх. Дівізій й 14 кав. Бригад), что прізначалася для захисту своєї країни. За свідченням німецького Генерального штабу, англійська польова армія котірувалася як Гідний супротивник з гарним Бойовий практикою в колоніях, з підготовленім командно складом, но НЕ прістосованім до ведення Великої європейської Війни, тому что у ВИЩОГО командування НЕ вістачало для цього необхідного досвіду. Кроме того, англійському командуванню НЕ удалось зжіті й бюрократизму, что панували у штабах Вищих зєднань, а це віклікало масу непотрібних терть й ускладнень.

Індивідуальне навчання окремий солдата, Виконання походів и навчання стріляніні стояли на високому Рівні. Озброєння й спорядження були Цілком на вісоті, что давало можлівість високо культівуваті мистецтво стріляніні, и Дійсно, за свідченням германців, кулеметній и рушнічній вогонь англійців на качана Війни БУВ Надзвичайно міток.

Недоліки англійської армії різко виявило в Першому ж зіткненні з німецькою армією. Англійці зізналася невдачі й понесли Такі Втрата, что надалі їхні Дії відрізняліся Зайве обережністю й даже нерішучістю.

в) Сербська и болгарська армії

Армії ціх двох держав, як и весь їхній народ, віпробувалі во время Війни найбільш важка частку первого удару сусідніх стран и Втрата своєї территории. Обідві смороду відрізняліся скроню Бойовий якости, но в ІНШОМУ между ними помітна й різніця.

Бельгія, забезпечен «вічнім нейтралітетом", не готувала свою армію для Великої Війни, тому вона й Не мала характерних, міцно стали особливо. Довга Відсутність бойової практики Якуб Накладал на неї відомій відбіток, и в дерло Бойовий зіткненнях вона виявило природну недосвідченість у веденні Великої Війни.

Сербська армія, навпроти, мала великий и вдалий бойовий досвід балканської Війни 1912-1913 р. й являла собою як Міцний військовий організм значний силу, Цілком здатно, як це й Було в дійсності, відволікті на собі переважаючі по числу війська супротивника.

г) Російська армія

За десять років до качана Світової Війни з великих держав только Росія мала бойовий (і Невдалий) досвід Війни - з Японією. Це обставинних винна Було сделать, и в дійсності Зроби, Вплив на подалі розвиток і життя российских Збройних сил.

Росія встігла залікуваті свои рани й сделать великий крок уперед у змісті Зміцнення своєї ВІЙСЬКОВОЇ могутності. Мобілізована російська армія досягла в 1914 р. грандіозної Цифри 1816 батальйонів, 1110 ескадронів й 7088 артілерії, 85% якіх по обставинних могло буті вісунуто на Західний театр воєнніх Дій. Розширення повторних зборів запасних для навчання, а такоже ряд перевірочніх мобілізацій поліпшувалі якість запасних и робілі более достовірнімі всі мобілізаційні розрахунки.

У російської армії під Вплив японської Війни вдосконалілося навчання, розшіріліся Бойові порядки, Було звернено Рамус на значення вогню, роль кулеметів, звязок артілерії з піхотою, індивідуальне навчання окремий бійця, на підготовку молодшого командного й особливо офіцерського складу й на виховання войск у Дусі активних рішучіх Дій. Але, з Іншого боку, залиша Було без уваги вісунуте японська війною значення в Польова бої важкої артілерії, что, втім, Варто Віднести й до погрішностей всех других армій, кроме германської. Чи не були Досить враховані ні Великі витрати боєприпасів, ні значення техніки в Майбутній війні.

У загально російська армія Виступ на войну з гарним полками, з посереднімі дівізіямі й корпусами й з поганими арміямі й фронтами, Розуміючи Цю оцінку в широкому змісті подготовки, но НЕ особистих якостей.

Росія усвідомлювала Недоліки своих Збройних сил и з 1913 р. качана Здійснювати більшу військову програму, что до 1917 р. винна булу набагато підсіліті російську армію й много в чому заповнити ее Недоліки.

д) Німецька армія

Німецька армія после Успіхів своєї оружия в 1866 р. й особливо в 1870 р. корістувалася репутацією кращої армії в Европе.

Німецька армія булу зразки для ряду других армій, більшість якіх перебувало під ее Вплив и даже точно копіювало ее устрій, німецькі устави.

Відносно організаційніх вопросам німецьке військове відомство послідовнім розвитку кадрів у кількісному и якісному відношеннях и підтрімкою запасних у змісті навчання й виховання досягло возможности розвити свои збройні сили до максимального использование чоловічого населення.

У навчанні армії НЕ только в Теорії, но й на практике широко проводівся принцип актівності, зухвалості й взаємній допомозі й Виторг.Чи не можна Сказати, что центром ваги в навчанні войск БУВ індивідуальний боєць: дисципліна, что переходити у муштру, рух в атаку густими Ланцюг були властіві німецької армії 1914 р. Утягнутість и Щільні побудова разом з німецькою пунктуальністю робілі ее найбільш здатної до маневрування й до похідніх рухів у великих масах. Основним видом бою вважався зустрічній бой, у принципах которого головного чином и навчаюсь німецька армія.

У тій же година вона более других армій пріділяла Рамус тактічній обороні.

Німецька військова думка вікрісталізувалася в Досить Певного й чітку доктрину, что основною ниткою пройшла через весь командний склад армії.

Останнім учителем германської армії перед світовою війною, что зуміла з енергією провести своє навчання в товщу армії, БУВ начальник германського Генерального штабу Шліффен, великий шанувальник флангових операцій з подвійнім охопленням (Канни). Ідея Шліффена пролягав в тому, что сучасні бої повінні звестіся до боротьбу за фланги, у Якій переможе тієї, хто буде мати останні резерви нема за серединою фронту, а на его вкрай фланзі. Шліффен Вихід з того Висновки, что в прійдешніх боях природньо бажання Забезпечити собі, у звязку Із Прагнення вікорістаті всю силу сучасної оружия, приведе до Величезне подовжений фронтів бою, Які будут мати зовсім Інший протяг, чим це Було Ранее. Щоб досягті рішучого результату й розгром супротивника, та патенти, вести Настанов Із двох або Із трьох сторон, тобто Із фронту й Із флангів. При цьом необхідні для сильного флангового удару засоби можна здобудуть, послабляючі, Наскільки можливо, фронт, что у всякому разі такоже повинен брати участь у настанні. Всі війська, Які колись затрімувалі для использование в рішучій момент, тепер повінні буті з місця вісунуті в бой; розгортання сил для бою повинною почінатіся з моменту вивантаження войск Із залізниць.

У технічному відношенні німецька армія булу добро Постач й відрізнялася у вигідну відносно своих ворогів сторону порівняльнім багатством польовий, чи не только легкої, но й важкої артілерії, значення якої вона зрозуміла краще, чем інші.

е) Австро-Угорська армія

Австро-Угорська армія Займаюсь Одне з останніх Місць среди первісніх учасников Війни. Наявний склад Військових частин БУВ дуже послаблень (60, Згідно 92 чоловік у роті); для доведення польових войск до полного Бойового складу не вістачало запасу навченості людей; ландвер до 1912 р. НЕ МАВ ніякої артілерії. Хоча принципи, покладені в підставу уставів, Цілком відповідалі годині, но навчання Кульган, и старші військові начальники НЕ малі досвіду в керуванні військамі.

Відмітною рісою австро-угорської армії БУВ різнонаціональній характер ее, тому что вона Складанний з німців, мадяр, чехів, поляків, русинів, сербів, Хорватів, словаків, румун, італійців и циганів, обєднаніх только офіцерськім складом. На мнение германського Генерального штабу, австро-Угорська армія, будучи одночасно зайнятості Боротьба на два фронти, не могла звільніті германські сили, Зібрані на російській границі, а чисельного склад ее, степень навчання, організація й почасті Озброєння Залишайся бажати много чего. За швідкості мобілізації й зосередження австро-Угорська армія перевершувала російську, проти якої їй и доводять діяті.

Висновки

Порівнюючі підготовку сторон до Війни можна сделать следующие Висновки:

Всі учасники готуваліся до Війни на протязі Довгого годині. Смороду були Глибока переконані в ее швідкоплінності, тому что вважаю, что Жодна держава не має має сил вітримати тиску трівалої Війни. Шукало Швидкого вирішенню, и тому Скрізь ішла підготовка до Війни наступальної, котра Із самого ее качана ведеться з ПОВНЕ напругою й СтрімКо закінчується.

У військовому відношенні іншім державам задавала тон Німеччина; ее економічне становище можлівість блокади й незабезпеченість Власний ресурсами, з одного боку, и війна на два фронти - з Іншої з особливими настійністю Жадан від ее в найкоротшій рядків добиться рішучіх результатів на війні.

Між Головними учасниками обох союзів існувалі взаємні військові зобовязання, что намічалі только загаль кількості сил, что віставляють, и керівну ідею їхнього оперативного использование на качана Війни.

Між Россией й Францією існувала письмовий конвенція. Поступове уточнення цієї конвенції усе более стіскувало свободу Дій российских армій. Такою дорогою ціною сплачувала Росія за надані їй Францією Великі кошти на розвиток Збройних сил и залізниць.

Період Першої Світової Війни БУВ одним з найважлівішіх рубежів Світової історії. У найкоротшій годину відбуліся Воістину революційні Зміни в индустрии, у технології, у засоби масової комунікації, в организации національного економічного життя, у системе внутрішніх СОЦІАЛЬНИХ отношений. Перша світова війна з колосальний силою «вісвітіла» національне питання, дала Сучасний форму націоналістічнім Рухам. Вона ж в залишковим підсумку вівела на арену історії ті масі народу, Які як би «спали до цього історічнім сном». Суспільна думка до цієї Війни й после - два різніх явіща.

література

1) Брюханов В. А. Змова проти миру. Хто розв'язав Першу світову війну. - 2005. - 653 с.

2) Вержховскій Д. В. Перша світова війна 1914 - 1918 рр. - М., 1954. - 116 с.

3) Всесвітня історія: У 24 т., Т. 19. Перша світова війна - 2002. - 512 с.

4) Звавич. А. І. Загострення протиріч між імперіалістичними державами напередодні першої світової війни. - М., 1962. - 144 с.

5) Історія першої світової війни. 1914 - 1918. В 2-х т. За ред. Ростунова. Т. 1 - М., 1975. - 446 с.

6) Кіган Д. Перша світова війна. - 2002. - 576 с.

7) Уткін А. І. Перша світова війна. - 2001. - 592 с.

8) Перша світова війна // Батьківщина. - 1993. - № 8-9. - С. 8 - 24.

9) http://www.firstwar.info/timeline/index.shtml?