Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Симон Тодорський





Дата конвертації14.07.2019
Розмір8.46 Kb.
Типреферат



план
Вступ
1 Біографія і діяльність
2 Список виданих праць
2.1 Приклад поетичного перекладу Тодорского
2.2 Приклад тексту проповіді

Список літератури

Вступ

Архієпископ Симон ((в миру Симеон Федорович Теодорскій; 1700 або 1701, Золотоноша - 22 листопад 1754, Псков) - архієрей Руської церкви українського походження, перекладач і проповідник, учитель Закону Петра III і Катерини II.

1. Біографія і діяльність

Навчався в Київській духовній академії (1718-1727), потім жив в Ревелі, після чого отримав вищу освіту в Німеччині - в університеті Галле.

Традиційно повідомляється також, що він навчався і в Йенском університеті. Ця інформація сходить до першого видання «Словника історичного письменників духовного чину ...» Євгена (Болховітінова) (СПб., 1818), в якому помилково говорилося про те, що Тодорський саме в Єні закінчив курс наук. Однак Тодорський в автобіографії не згадує Йенского університету; в наступних виданнях «Словника» Євгенія Болховітінова також замість Єни значиться Галле.

Був близький до піетіста. У Галле переклав з німецької «Книгу про справжній християнстві» Йоганна Арндта і «Вчення про початок християнського житія» Анастасія Проповідника. Книги були надруковані в Галле в друкарні Копіевіча (1735), проте в Росії переклад Арндта був заборонений імператрицею Єлизаветою Петрівною в 1743 році - незважаючи навіть на те, що в цей час Симон був уже членом Синоду і придворним проповідником. Роль перекладу Тодорского в становленні російської філософії зазначає В. В. Зіньківський [1]. Перекладав також вірші.

Автограф Симона Тодорського. Рукопис перекладу «Катехизму» А. Г. Франке.

Після Галле Симон працював «з єзуїтами на різних місцях», потім викладав грецьку мову в Белграді. Приїхав до Києва в 1738 р і почав викладати в КДА грецький, давньоєврейську і німецьку мови (перший систематичний викладач цих дисциплін); за оцінкою прот. Георгія Флоровського - «великий знавець мов грецького і східних, учень знаменитого Міхаеліса» [2]. 17 травня 1740 пострижений у ченці (зі збереженням імені) і отримав посаду катехізатора. У 1742 за рекомендацією митрополита Київського і Галицького Рафаїла Заборовського викликаний іменним указом Єлизавети до двору і призначений законовчителем і вихователем спадкоємця, Карла Петера Гольштейн-Готторпского, майбутнього Петра III. Після переходу Петра в православ'я Симон залишався його духівником, а з 1744 року було вихователем і духівником його нареченої - Софії Фредеріка Цербстська, майбутньої Катерини II.

З 1743 - архімандрит Іпатіївського монастиря в Костромі, член Святійшого Синоду, У 1745 висвячений на єпископа Костромського і Галицького, однак виконував ці посади заочно, при дворі. Через п'ять місяців формально «переведений» на Псковську і Нарвську кафедру, залишаючись в Петербурзі. Збільшив витрати на утримання семінаристів в Псковській ДС, подарував свою багату бібліотеку з книгами на рідкісних мовах Псковської семінарії.

Брав участь в підготовці нині прийнятого церковнослов'янської перекладу Біблії - Єлизаветинської Біблії.

У 1748 зведений в сан архієпископа, в 1749 звільнений від обов'язків духівника. Помер в 1754 р, похований в Троїцькому соборі в Пскові. Шанувався як місцевошанованих святий.

З нагоди високоторжественних подій Симон вимовляв публічно проповіді, що друкувалися за розпорядженням імператриці Єлизавети (покровительки придворної гомілетики) великими тиражами; він вважався одним з найбільших майстрів красномовства свого часу.

Катерина II в своїх мемуарах неодноразово з великою повагою пише про своє наставника в православ'ї - «єпископа Псковському».

2. Список виданих праць

Переклад книги Йоганна Арндта. Галле, 1735.

переклади

· Іоанн Арнтд. Чотири книги про справжній християнстві. Галле, 1735.

· Анастасій Проповідник. Повчання до істинного пізнання і спасенну вживання Страждання і смерть Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа. Галле, 1735.

· А. Г. Франке. Початок християнського вчення. Галле, 1735.

· П'ять обраних псалмів царського пророка Давида з преізрящнімі піснями похваліми двох церковних вчителів Амвросія і Августина. Галле, 1730-е.

проповіді

· «Слово на Благовіщення Пресвятої Богородиці» 25 березня 1741 р «Слово на Воскресіння Христове» 29 березня 1741 р «Слово в день Жівоначальния Трійці» 17 травня 1741 року і «Слово, проповідувати в обителі Видубицькій» 6 вересня 1741 м // Тодорський П. Ієромонах Симон Тодорський (архієпископ псковський і Нарвский) і його чотири невиданих слова. Християнське читання VIII-XII. Витяг. С. 1-48.

«Слово на день народження Єлизавети Петрівни» 1746 р

· «Слово на день народження Петра Федоровича» 10 лютого 1743 г. Санкт-Петербург, Друкарня Академії наук; видання з коментарем: Кислова О. І. «Слово на день народження Петра Федоровича» Симона Тодорського // Acta Philologica, 2007, № 1, с. 308-335.

· «Боже особливе благословення» (слово на одруження Петра Федоровича і Катерини Олексіївни) 21 серпня 1745 г.). Москва, Синодальна друкарня; Санкт-Петерубрге, Друкарня Академії наук.

· «Слово на день народження Єлизавети Петрівни» 18 грудня 1746 г. Москва, Синодальна друкарня.

· «Слово на день сходження на престол» 25 листопада 1747 г. Москва, Синодальна друкарня, +1748.

Листування Симона (грецькою, латинською та німецькою мовами) зберігається у відділі рукописів і стародавніх книг (Древлехранилище) Львівського державного музею-заповідника (Ф. 140 од. Хр. Х ст. - сер. XVIII ст.).

Бібліотека, зібрана Симоном, була передана Псковському Архієрейському будинку, з якого в 1817 році вступила в Псковську семінарію, в даний час 55 видань (латинською, грецькою, арабською, давньоєврейською та німецькою мовами) та кілька рукописних книг зберігаються в Древлехранилище Львівського державного музею заповідника.

2.1. Приклад поетичного перекладу Тодорского

ньому. "Auf meinen lieben Gott ...",

Зигмунд Вайнгертнер (нім. Siegmund Weingärtner)

Переклад Симона Тодорського [3]

ньому. Auf meinen lieben Gott
Trau ich in Angst und Noth:
Er kann mich allzeit retten
Aus Trübsal, Angst und Nöthen;
Mein Unglük kann Er wenden,
Steht all's in seinen Händen.

Ob mich mein Sünd anficht,
Will ich verzagen nicht;
Auf Christum will ich bauen,
Und Ihn allein vertrauen:
Ihm thu ich mich ergeben
Im Tod und auch im Leben.

Посредѣ зла многа,
надѣюсь на Бога,
он 'мене НЕ оставіт',
від всѣх' ма бѣд' ізбавіт'.
нижче даст' мнѣ прірви,
все лежить Вь його влади.

Грѣхом' іскушаем',
НЕ отчаяваем'
єсмь, всю мою надѣю,
Вь Іісусѣ імѣю.
йому бажаю служити,
жів' і мертв' його бити.

2.2. Приклад тексту проповіді

Нинѣ поглянь Россïе веселим лицем і зрадів душею на Онука ПЕТРОВА сина Ганни Петрівни, поглянь і дякуй Бога твого, наслѣдствïе ПЕТРОВО на користь твою цѣло Тобі сохранівшаго. Про нього ж ледь чути потужно було, цього Божïімі незбагненними долями, і премудрих Всепресвѣтлѣйшïя правільния Государині твоєї Єлисавети промислом, не тільки відѣті, але і превожделѣнний Тобі день високаго Його рожденïя свѣтло і всеторжественно святкувати сподоляешіся.

Дивись, як дивно і якщо червоно процвѣтает праведний твій Монарх ПЕТРО Перший, в ПЕТРѣ внукѣ своєму! прочитує репорти від гвардïі приносив, прочитує листи від армïі прісилаемия, як же неабияк про репорт міркує, з яким смьіслени цікавістю про стан армïі запитує: удівітіся потреба. Чи не Петрова чи се цвѣт, що не Перьваго чи се ПЕТРА остроумïе, в Його Височествѣ процвѣтает.

Міркує про іноземних державах, про математичних, фізичних та інших ученïях такого особі пристойних, про обученïі військовому, про цивільному поведенïі, з пристойними кожної справи доказами, які не ПЕТРОВ чи се цвѣт, що не Перьваго чи се ПЕТРА мистецтво в Його Височествѣ процвѣтает.

(Цит. За: Кислова О. І. «Слово на день народження Петра Федоровича» Симона Тодорського)

Список літератури:

1. Історія російської філософії

2. Шляхи російського богослов'я

3. За виданням Д. Чижевського в журналі «Kyrios».

Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Симон_(Тодорский)


  • Список літератури