Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Столітня війна (1337-1453)





Дата конвертації11.01.2019
Розмір9.76 Kb.
Типреферат

Столітня війна между Англієб та Францією - найбільш трівалій в історії міну-

лого військово-політичний Конфлікт. Термін "війна" стасовно цієї події, як и ее

хронологічні рамки, достаточно умовний, так як військові Дії течение більш як

столітнього ПЕРІОДУ Постійно НЕ веліся. Качаном суперечок между Англією та Францією Було химерного переплетення історичної долі ціх стран, розпочавшеєся

з нормандського завоювання Англии у +1066 году. Укріплені на англійському пре-

столі герцоги нормандські Прийшли з Північної Франции. Смороду об'єднали під своєю властью Англію та часть континенту - північнофранцузьку область Нормандію.У 12 столітті володіння англійськіх королів у Франції різко зросли

внаслідок Приєднання Шляхом дінастійніх шлюбів областей у Центральній та Південно-Західній Франции. После трівалої та тяжкої БОРОТЬБИ французька мо-

нархія на качана 13 століття повернула Собі більшу часть ціх земель. Разом з традіційнімі володіннямі французьких королів смороду склалось ядро ​​сучасної Франции.

Проти під англійською властью залиша теріторія на південному-Западе - между Піренеямі та долиною Лаурі.У Франции ее називали Гієнью, а у Англии - Га-

сконією. "Англійська Гасконь" і стала однією з головних причин, розпочавшіх Столітню войну. Збереження англійського господарювання на південному-захо-

ді робіло ненадійнім положення французьких Капетінгов, заважало реальній Політичній централізації країни. Для англійської монархії ця область могла ста-

ти плацдармом у спробі повернути колішні велічезні володіння на контіненті.

Кроме того, две найбільші західноєвропейські монархії змагає у борьбе за

політичний та економічний Вплив у Фактично Незалежності графстві Фландрсь-

кому (сучасні Нідерланди). Фландрські міста, закупавшіє англійську шерсть, відправілі до Англії багатого купця Із Гента, Якова Артевельде, и запропонува-

Чи Едварду III корону Франции. В цей час у Франції осіло Династія Валуа (1328-1569), молодша лінія Капетінгов (попередня Королівська Династія).

Ще одним об'єктом Гостра суперечок булу Шотландія, незалежності якої заг-

рожувала Англія. У пошуках Політичної опори в Европе Шотландська королівс-

тво прагнуло до союзу з Основним суперники англійської корони - Францією. Із обострения англо-французський суперечок обідві монархії намагались зак-

ріпіті свои позиции на Піренійському півострові. Піренійські країни дуже ціка- вили їх тому что смороду межувалі з "англійською Гасконією". Все це призвело до з'явиться військово-політічніх союзів: франко-кастільського (тисяча двісті вісімдесят вісім), франко-шот-

ландського (1295), между англійською короною та містамі Фландрії (1340).

У 1337 году англійський король Едвард III оголосів Франции войну, вдавшись до звічайної для того часу юридичної форми: Він оголосів собі закон коро-

лем во Франции в протівагу Філіппу VI Валуа, которого звертаючись на престол французькі феодала у 1328 году, после смерти его кузена, що не мавши Синів, короля Карла IV - последнего Із старшої Гілки дінастії Капетінгов. Між тім Едварл III БУВ сином старшої сестри Карла IV, віданої заміж за англійського короля.

Історію Війни поділяють на Чотири етапи, между Якими трапляє періоді від-

носно трівалого Затишшя. Перший етап - від оголошення Війни у ​​1337 году до світу 1360 року у Бретіньї. В цей час військова перевага Було на стороні Англии. Більш організованіше англійське військо здобуло кілька славетних перемог - у морській Битві при Кресі (1 346) и Пуатьє (тисяча триста п'ятьдесят-шість). Головна причина англійськіх

перемог при Кресі и Пуатьє - дисциплінованість та тактична Досконалість Дій піхоти, Утворення Із лучніків. Англійська армія пройшла Суворов школу війн в гірській Шотландії, в тій годину як французькі лицарі звіклі до відносно легких перемог та Славі кращої кінноті у Европе. Здатні Фактично лишь до індівідуа-

льного бою, смороду не знали дисципліни и маневру, воювали ефективного, но НЕ ощадно. Організовані Дії англійської піхоті під чіткім керівніцтвом Едварда III привели до двох ніщівніх поразок французького війска. Хроніст - Сучасник Столітньої Війни писав про "Загибель французького лицарства". Жахліві пораз-

ки во Франции, яка загубила армію та короля (после Пуатьє ВІН опинивсь в англій-

ському полоні), дозволили англійцям нещадно грабуваті країну. І тоді народ Франции - городяни и селяни - Самі підняліся свой захист. самооборона мешкан-

ців міст та селищ, Перші партізанські загону були початком майбутнього ши-

рокого візволітельного руху. Це Примус англійського короля укласті тяж-

кий для Франции світ у Бретіньі. Вона загубила Великі володіння на південному Западе, но залишилась самостійнім королівством (Едвард III отказался от претензій на французьку корону).

Війна заново у 1369 году. Ее другий етап (1369-1396) БУВ Цілком вдалині для Франции. Французький король Карл V та талановитий військовий начальник Бертран Дюгеклен Використана підтрімку мас, Які допомоглі частково реорга-

нізованій французькій армії вітіснуті англійців з Південного заходу. Під їх властью все ж таки залишилось кілька великих и стратегічно важлівіх портів на французький узбережжі: Бордо, Байонна, Шербур, Кале. Перемир'я 1396 року Було Укладення в зв'язку з крайнім віснаженням сил обох сторон. Воно НЕ вірі-

шило жодних суперечностей питання, что робіло неминучий продовження Війни

Третій етап столітньої Війни (1415-1420) - самий короткий и найбільш драма-

тичний для Франции. После новой висадки англійської армії на півночі Франции и жахлівої поразка французів при Азенкурє (1415) Самостійне Існування Францу-

зького королівства опінію під загрозою. Англійський король Генріх V за п'ять років більш активних, чем попередні, війсковіх Дій підкорів Собі біля по-

ловині Франции та домагаючись укладання договору в Труа (1420) по якому винне Було случиться об'єднання англійської та французької Короні під его властью. І знову народні масі Франции ще більш рішуче, чем Ранее, втрутіліся у частку Війни. Це визначили ее характер у заключний четвертому етапі.

Четвертий етап розпочався у 20-х роках 15 століття и завершівся вигнання англійців Із Франции в середіні 50-х років. На протязі ціх трьох десятіріч війна

зі сторони Франции мала візволітельній характер. Розпочавшійся почти 100 років тому як конфлікт керующіх королівськіх домів, вона стала дла французів Боротьба за Збереження возможности самостійного розвитку та ство-

рення основ майбутньої национальной держави. У 1 429 году селянська дівчина Жанна д'Арк Очола боротьбу за зняття осади Орлеана, добілася офіційної Коронації у Реймсі законного спадкоємця французького престолу Карла VII. Вона вселила народу Франции тверду віру у победу.

Жанна д'Арк народилась у містечку Домремі На межі з Лотарінгієй. У 1428 р. війна докотилася и до цієї околиці. У серце дівчини ввійшла "велика жалість, кусающа як змія", срорбота про нещастя "мілої Франції" .Так визначили сама Жанна ті почуття, Пожалуйста Примус ее Залишити батьківський дім і відправітісь до КарлаVII, щоб буті на чолі армії и вігнаті англійців з Франции. через обла-

сті, зайняті англійцямі та їх спільнікамі бургундцями, вона добралася до Ши-

нона, де знаходівся Карл VII. Ее поставили на чолі армії, Аджея всі - народ, вій-

ськовоначальнікі, солдати - довірялі Цій неймовірній дівчіні, ее обіцянкам урятувати Батьківщину. Природний розум та Гостра спостереженність допомог-

Чи їй правильно орієнтуватіся в обстанові І ШВИДКО засвоїті нескладну військо-

ву тактику того часу. Вона всегда булу Попереду всех у найнебезпечнішіх міс-

цях и за нею кидалися туди ж ее віддані воїні. После перемоги під Орлеаном (їй знадобілосьвсього 9 днів, щоб зняти облогу з міста, трівавшую більш 200днів) и Коронації Карла VII слава Жанни д'Арк Зросла Неймовірно. Народ, армія, міста бачили в ній НЕ только візволітельніцу Батьківщини, но й керівника. З нею раділіся по різнім харчування. Карл VII та его оточення стали віявляті до жа

нни все более недовірі и Нарешті просто зрада ее. Во время однієї вілазкі, від-

ступаючи з Купка воїнів по напрямку до Компьєну, Жанна опинилась у пасці: по наказу коменданта-француза БУВ піднятій міст та наглухо зачин воро-

та фортеці. Жання потрапила у полон до бургундців, а звідті ее продали англійцям за 10 тисяч золотих. Дівчину Тримай у залізній клітці, пріковуючі на ніч лан-

цюгом до постелі. Французький король, забов'язаний їй престолом, ничого НЕ зродив для визволення Жанни. Англійці звініватілі ее в єрісі та чаклунстві и стратили (вона булу спалена на вогні в Руанє за наказом церковного суду).

Альо Це вже НЕ змогло Изменить реального положення справ. Французька армія реорганізована Карлом VII, одержала при підтрімці городян та селян кілька важлівіх перемог. Більш велика среди них - битва при Форміньї у Нормандії. У тисяча чотиреста п'ятьдесят три году капітулював англійський горнізон у Бордо, что умовно вважається закінченням Столітньої Війни. Течение ще 100 років Англійці утрімувалі фра-

нцузьій порт Кале на півночі країни. Альо основні Суперечка були розв'язані у середіні 15 століття.

Франція Вийшла з Війни дуже Знищення, більшість областей були пограбовані и спустошені. І все ж перемога допомогла закінченю об'єднання французьких земель та розвитку країни Шляхом Політичної централізації. Для Англии війна такоже мала серьозні Наслідки - англійська корона відмовілась від Спробуй ство-

ріті імперію на Британських островах та контіненті, в стране Зросла національ-

на самосвідомість. Все це підготувало формирование національніх держав в обох странах.