|
"ТАЙФУН" У БОЯХ під Вязьмою І Брянськ
(30 вересня - 6 жовтня)
На початок операции «Тайфун» у складі протистоять німецькім ударні угрупованням фронтах - ЛЬВОВІ ТА, Брянськ и Резервному - малося 1 танкова (108-я), 2 мотострілецькіх (101 и 107-а) дивізії, 13 танкових бригад (42, 121, 126, 127, 128, 141, 143, 144, 145, 146, 147, 148, 150) і 2 окремий танковий батальйон (43 и 113-й), что налічувалі 545 Танків. Розподіл танкових частин Було таким.
На ЛЬВОВІ ТА Фронті (22, 29, 30, 19, 16 и 20-а армії), Чотири з п'яти танкових бригад (126,127,143 и 147-а) и одна мотострілецька дивізія з двох (101-а) були зосереджені в резерві уздовж автостради Москва - Мінськ. Саме на цьом напрямку командування фронту очікувало головний удар противника. 128-а танкова бригада перебувала в резерві 19-ї армії, а 107-а мотострілецька дивізія - в районі Білий, в смузі 30-ї армії.
Дві армії Резервного фронту (24 и 43-тя) Займаюсь оборону между Західнім и Брянськ фронтами, а решта его армії (31, 32, 33, 49-а) розташовуваліся в 35-50 км за арміямі Західного фронту. Через низьких укомплектованості стрілецькіх дівізій Резервного фронту всі его Чотири танкові бригади Було Надано арміям. Так, 144 и 146-а бригади становили резерв Командувачу 24-й, а 145 и 148-а бригади - 43-ї армії. Кроме того, до складу дівізій народного ополчення - 2, 7, 8 и 13-а (в кінці вересня тисяча дев'ятсот сорок одна перетворені в 2, 29, 8 и 140-у стрілецькі дивізії. - - Входили танкові батальйони, на озброєнні якіх Було по 16 машин (танкетки Т-27, танки Т-37, Т-38).
Танкові части Брянськ фронту (3, 13 и 50-а армії, оперативна група генерала Єрмакова), незважаючі на наказ Ставки ВГК від 10 вересня 1941 року про перехід войск до оборони, спільно з іншімі Сполука продовжувалі вести бої за рішенням приватних завдання. В результате, до 30 вересня зізналася великих Втрата в Особова складі и матчастіні (202 танки, з них 6 КВ-1, 79 Т-34, J 8 БТ та 99 Т-26). Например, до цього часу 108-а танковому дивізія, яка становила резерв фронту (перебувала в районі Брянськ), мала Всього 64% Особова складу и 35 Танків - 3 КВ-1, 15 Т-34, 1 БТ-7 и 16 Т- 37. Кроме того, в резерві фронту знаходится 42-а танкова бригада (61 танк).
У 13-ї армії булу 141-а танкова бригада (25 машин) и 43-й окремий танковий батальйон (28 машин).
Альо найбільше Танків Було в оператівній групі генерала Єрмакова - 121 (54), 150-а (20) танкові бригади та 113-й окремий танковий батальйон (29 машин).
Вранці 30 вересня тисячу дев'ятсот сорок один року німецькі части 2-ї танкової групи Гудеріана после артілерійської подготовки перейшлі в наступ проти войск Брянськ фронту. Погано підготовлена оборона на лівому фланзі 13-ї армії и в смузі оператівної групи генерала Єрмакова виявило нездатною протістояті масованому удару Танків и піхоті противника. Кроме того, части групи Єрмакова зайнять вихідні позіції для настане на Глухів, в результате німецької артпідготовкі зізналася Важко Втрата. У результате бою части опергрупа були відкінуті на Схід, оголивши лівий фланг 13-ї армії. На кінець дня німці вклинилися в оборону Брянськ фронту до 20 км, при цьом розрив между частинами опергрупа Склаві около 30 км. Спроба командування фронтом контратакуваті частинами 13-ї армії, опергрупа Єрмакова та резервами, Зроблено 1 жовтня, успіху НЕ мала.
121 та 150-а танкові бригади за ПІДТРИМКИ піхотніх и кавалерійськіх частин опергрупа Єрмакова завдан удару, намагаючися закрити пролом в обороні фронту. Альо через великих Втрата, понесених у попередніх боях и почти повної відсутності ПІДТРИМКИ з Повітря, цею удар оказался безуспішнім.
Чи не МАВ успіху и удар стрілецькіх дівізій 13-ї армії за ПІДТРИМКИ 141-ї танкової бригади.
Що стосується фронтових резервів, то передбачало використовуват для контрудару 42-ютанковую бригаду (командир генерал-майор М. Воєйков) - єдину частина з резервів, что опінію на Орловська напрямку. Альо через Втрата командуванням Брянськ фронту управління військамі и погано організованою розвідки, бригади не получила відомостей про ворога від Вищих штабів и упустила Зручний момент для нанесення удару у фланг німецької танкової колоні, что пройшла Всього в трьох кілометрах від ее позіцій. У результате 42-а бригада вступила в бой з піхотнімі частинами противника и булу відкінута в болотистій район, зізналася при цьом Втрата.
Незважаючі на ті, что ЦІ погано організовані контрудари НЕ досяглі своєї мети - ліквідуваті прорив фронту - смороду зумілі, хоча б ненадовго затріматі части противника. Так, генерал Гальдер відзначав у своєму Щоденнику:
«1 жовтня. Танкова група Гудеріана прорвала на своєму центральному ділянці оборону противника на всю глибінь и просунув на 60 км. Віклікає тривогу на правому фланзі танкової групи Гудеріана. Цей фланг в результате запеклася контратак противника (мова идет про части групи Єрмакова) значний відстав від наступаючим центру. Своїм лівім флангом Танкова група подався примерно на 20 км у глибінь
2-а танковому група опінію у важкий становіщі. Вона НЕ может вівесті з бою свои части, что діють на правому фланзі. Одному полку 25-ї моторізованої дивізії НЕ удалось відірватіся від противника. 9-у танкову дівізію такоже довелося знову ввести в бой, внаслідок чого затрімується ее перекідання на Північ. В ІНШОМУ операція по прориву фронту противника (чісельність и угруповання сил которого нам удалось своєчасно и правильно віявіті) розвівається успешно ».
В ході боїв 30 вересня - 1 жовтня 1 941 части опергрупа Єрмакова були відкінуті на Схід, и начали неорганізованій відхід в Хінельські лісу (в районі Хінель) через єдиний міст на всьому заболоченому ділянці. Для того щоб дати можлівість піхоті и тілові Частина переправітіся, 150-а танкова бригада полковника Б. Бахарова зайнять оборону на відстані 6 км від переправи, и вміло маневруючі, стрімувала противника в течение шести годин.
У 10.00 2 жовтня німці прорвали до переправи и зруйнувалися ее, відрізавші 150-у бригаду від своєї піхоті. Продовжуючи вести важкі бої, бригада побудував гать через болото и до 23.00 з'єдналася з основними частинами групи, яка до цього часу перебувала в оточенні.
Для прориву в 01.00 5 жовтня танковий полк 150-ї бригади здійснів нічну атаку, в результате якої прорвався до штабу 9-ї танкової дивізії німців и відкінув німецькі части и до 3.00 проробів прохід шириною до 8 км. Завдяк цьом до 7.00 наші части Вийшла з оточення. У подалі части 150-ї танкової бригади прікрівалі відхід групи генерал-майора Єрмакова в напрямку Піди.
У боях 30 вересня - 5 жовтня танкісті бригади виявило мужність и героїзм. Так, в районі Глухова старший лейтенант лий Корнієнко з трьома Т-34 вступивши в бой з 14 німецькімі танками, з них 4 підбів, а решта звернув у втече. ВІН же дерло на Т-34 увірвався в Розташування штабу 9-ї танкової дивізії и зніщів 15 автомашин.
Лейтенант Кокурін, перебуваючих в засідці біля хутора Горілій, підпустів до себе колону з 40 Танків и вступивши у бой. У результате німці, Втрата 8 машин, відійшлі. Незважаючі на ті, что его танк БУВ підбітій, Кокурін продовжував вести вогонь. Підійшлі, на допомогу машини 150-ї бригади застали танк Кокурін Палаюча и ма ють 33 пробоїні.
Командир танкового батальйону капітан Каплюченко в районі Хінелі маневруючі 10 Т-34 в течение чотірьох годин стрімував 60 Танків противника, прікріваючі будівництво гаті через болото. В ході бою его трідцятьчетвіркі підбілі 7 Танків и декілька бронемашин противника.
У смузі Західного и Резервного фронтів німецький наступ Почалося 2 жовтня +1941 року. Їй передувала потужного Артилерійська підготовка. На правому фланзі фронту головний удар наносівся в стик 19 и 30-ї армій у напрямку Пагорб-Жірковскій, Вязьма. Тут полки 6 і 7-ї танкової дівізій 56-го моторизований корпусу німців були об'єднані в танковій бригаді (более 300 Танків).
«Танкові полки 6 і 7-ї танкової дівізій НЕ були Повністю комплектуваті. Тому з метою Збільшення їх пробивний Мощі, від чого залежався успіх прориву, смороду були Зведені в окрему танкову бригаду и підпорядковані командуванню 6-ї танкової дивізії. Більше 300 Танків 11 и 25-го танкового полків вішікуваліся двома ешелону на Фронті шириною 2 кілометрі. Таке масування сил в дивізії вікорістовувалося Вперше. Частини 7-ї танкової дивізії (без танкового полку) перейшлі в наступ 2 жовтня в 07.15 после Сильної артілерійської подготовки - более 100 гармат на кілометр в місці прориву фронту.
Атака через Кокош удалось Завдяк ретельній підготовці та ефектівності артілерійського вогню. ПЕРЕДОВІ части досяглі річки Вопь до Настанов темряви (о 17.00), а 37-й дівізіон вініщувачів Танків форсував ее, як только на східному БУВ зайнятий важлівій для Подальшого настане плацдарм. Майже без Втрата, но по поганих дорогах и рубаними гатям через болота ми просуваліся вперед. Увечері 3 жовтня форсувалі Дніпро, после чого танкові полки були знову підпорядковані своим дівізіям ».
Командування Західного фронту прийнять решение завдаті контрудару по флангах прорвалася угруповання противника з ранку 3 жовтня. Для цього передбачало задіяті части 30-ї (107-а моторизована и 242-а стрілецькі дивізії) и 19-й (три стрілецькі дивізії и передана з резерву 127-а танкова бригада - 5 КВ-1, 14 БТ, 37 Т-26 ) армій, а такоже фронтові резерви. Останні, Яким відводілася вірішальна роль у контрударі, об'єднувалися в оперативну групу під командуванням генерал-лейтенанта І. Болд-ну: 15-та Стрілецька, 45-а кавалерійська и 101-а мотострілецька дивізії, три танкових бригад 126, 128, 147-а, Всього 241 танк. Їм наказувано контрударом розгроміті части противника в районі Пагорб-Жірковскій. Правда, опергрупа НЕ мала артілерійської и авіаційної ПІДТРИМКИ.
Через ті, что части Болдіна знаходится осторонь від місця прориву, смороду НЕ змоглі нанести удар одночасно з 19 и 30-ю арміямі. Тім НЕ менше, з 3 жовтня під містом Холм-Жірковскій Почаїв важкі бої. На жаль, про Хід бойовий Дій опергрупа Болдіна практично НЕ збереглося документів. Частини вводити в бой на Фронті примерно 20 км по частині, по мірі їх підходу. Головний ударна силою тут були танкові частині, так як піхота НЕ встігала вісуватіся. ПІДТРИМКИ з Повітря практично НЕ Було, артілерії у наших войск Було мало. Дерло вступила в бой 128-а танкова бригада, спочатку діяла Досить успішно.
Вона зуміла відобразіті три німецькі атаки, в ході якіх 6-а танковому дивізія німців Втрата 5 Танків згорілімі и 38 підбітімі. У цьом бою Чотири танки капітана Тарінова и три КВ-1 командира 1-го батальйону Корпенко з 128-ї бригади підбілі и зніщілі 11 ворожок бойовий машин. Воєнком 1-ї роти 1-го батальйону цієї ж бригади політрук Солдатов повів у контратаку два KB-1 і в ході 20-хвилинах бою Вивів з ладу 5 німецькіх Танків и захопів два.
Незабаром німецька авіація завдан ударів по Частина групи Болдіна, на ее лівому фланзі булу вісунута протітанкова артілерія и танки 6-ї танкової дивізії вермахту, Незабаром Посилення Підрозділами 5-го армійського корпусу. У результате, незважаючі на героїзм наших танкістів, до вечора 3 жовтня німці Вийшла до Дніпра и захопілі мости.
Тільки на Наступний день Болдін зміг ввести в бой інші сили опергрупа. В результате боїв 4-5 жовтня удалось немного сповільніті темп настане 4-ї танкової групи німців, но Зупинити ее продвижения наші части НЕ змоглі. Про запеклості боїв свідчіть тієї факт, что в только в течение 4 жовтня Пагорб-Жірковскій двічі переходило з рук в руки. У результате цього командування 3-ї танкової групи НЕ зважено переправляті на лівий берег Дніпра основні сили, які не відобразівші удар групи Болдіна. Правда, у своих документах німці це візнають НЕ всегда. Например, у звіті про Бойові Дії 3-ї танкової групи говорилося:
«На Південь від Холм (Пагорб-Жірковскій) розгорілося танковій битві з підійшлі з півдня и півночі російськімі танкових дівізіямі, Які зізналася відчутніх Втрата під ударами частин 6-ї танкової та 129-ї піхотної дівізій, а такоже від авіаційних нальотів 8-го авіакорпусу .Супротивник БУВ тут Розбитий в ході багаторазове боїв.
Проти цею наступ зірвалося через поганий постачання 3-ї танкової групи. У зв'язку з Важко дорожнімі умів 4 жовтня 3-тя Танкова група опінію почти без пального, и наступ танкових дівізій захлинули. Пропозиції 2-го повітряного флоту доставіті їй пальне Було відхилено, так як танкісті вважаю, что могут організуваті підвезення Власний силами.
Проти, коли їхні транспортні колони остаточно застрягли на непрохідніх дорогах, Увечері 4 жовтня командування танкової групи все ж таки Було змушене звернути с помощью до АВІАЦІЇ. Таким чином, Було втрачено более доби, и з'єднання 3-ї танкової групи получил можлівість продовжіті наступ только во второй половіні дня 5 жовтня ».
Проти Командувачу 3-ї танкової групою Г. Гот у своих Спогадах писав: «Прорив у напрямку Новосілки - Горб - Вязьма планувалося здійсніті зосередженімі силами 3-ї танкової групи, Якій були перепідпорядковані сусідні 5 и 6-й армійські корпуси. Опір противника на ділянці прориву Танків виявило Менш завзятим, чем очікувалося. Танкові части 56-го танкового корпусу Швидко прорватися через лісістій район вздовж річки Вопь, на півдорозі между Новосілки та Холмом. Запеклі бої розгорнуліся на південний Захід від Холма. Сюди з півдня підійшла танкова бригада российских, яка боролися не на життя, а на смерть. ЦІ бої Затримали форсування Дніпра ».
В течение 6 жовтня части групи Болдіна продовжувалі бої в районі Пагорб-Жірковского, но потім були змушені відійті на Південь. На кінець дня Втрата матчастіні в Деяк бригадах - 128 и 144-я - досяглі 70%, 127-а бригада попала в оточення, но потім зуміла вірватіся з кільця.
У смузі Резервного фронту (на его стику з Брянськ) німецький наступ Почалося про 6.30 2 жовтня такоже после артілерійської подготовки. Тут головна ударна сила супротивника - 4-а танковому група - діяла на ділянці 23 км. У результате переважної Преимущества в силах, до 17.00 головна смуга оборони Резервного фронту булу прорвана.
Спроба командування фронту організуваті контрудар по флангах вклинившись угруповання противника силами п'яти стрілецькіх дівізій 32 и 24-ї армій, 144, 148-ї танкової бригади виявило нездійсненною. Для Висунення ціх частин до місця прориву потрібен час, а его НЕ Було. У результате, части Резервного фронту з боями начали відходіті, а німецькі танкові части просуваліся Спас-Деменська и Юхнова. До последнего німецькі танки Вийшла 5 жовтня.
Про 22.30 5 жовтня Ставка ВГК віддала директиву про відхід войск Західного и резервного фронтів на Ржевська-Вяземській оборони рубіж. Проти Було Вже Пізно - у второй половіні дня 6 жовтня 1941 части 3 та 4-ї танкової груп з'єдналися в районі Вязьми, який замкнув таким чином кільце оточення войск Західного и Резервного фронтів. У кільце попали 38 дівізій (у тому чіслі две мотострілковіх - 101 и 107-а) и всі дев'ять танкових бригад двох фронтів.
література
1. Лопуховській Л. Вяземська катастрофа 41-го року. М., «Яуза», «Ексмо», 2006.
2. Розгром німецько-фашістськіх войск під Москвою. М., 1964.
3. Битва під Москвою. М., 1989.
|