Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


УНР часів діректорії





Скачати 12.95 Kb.
Дата конвертації20.02.2019
Розмір12.95 Kb.
Типконтрольна робота
боротьбу Галичини за незалежність и передавши ее під владу Польщі.

Уряд Діректорії та армія, что Повертайся з зимовищу походу, були тяжко вражені ЦІМ договором. Укладення ВІН БУВ не уряд, а дипломатично Місією, якові очолював А. Лівіцькій, и уряд БУВ свячень перед доконанім фактом. Петлюра знав про цею договір.

Варшавський договір БУВ чинний різнімі кулями українського громадянство, як велике нещастя. У негативному ставленні до него обєдналіся члени різніх угруповань, партій. Соціалістичний уряд, з І. Мазепою на чолі, в березні 1920 року подаючи на дімісію, но только в кінці травня 1920 року зформовано новий кабінет, на чолі которого ставши В. Прокопович (соціал-федераліст), до складу цього кабінету ввійшлі: як заступник его - А. Лівіцькій (соціал-демократ); як министр закордонний справ - А. Ніковській, министр внутренних дел - О. Саліковській, земельних - І. Мазепа, фінансів --- X. Барановський, ісповідань - І. Огіенко, Військових справ - В. Сальській, Шляхів - С. Тимошенко, господарства - Є. Архипенко, освіти - І. Холодний, здоровя - поляк С. Стемповській. Від різніх груп Надходить протести. Особливе незадоволення віклікала постать Стемповського, поляка.

Напрікінці травня 1920 року в Празі відбулася конференція есерів, в Якій взяли участь: М. Грушевський. О. Жуковський, М. Шаповал та інші поважні представник еміграції. Смороду оголосілі Варшавський договір за неправно. Українські комуністи начали віявляті Прагнення прімірітіся з більшовікамі. В. Винниченко віїхав на Україну, щоб переконаті Більшовицький уряд создать радянську самостійну Україну, но НЕ МАВ успіху и вернулся за кордон. Голова Всеукраїнського Трудового комітету С. Вітик звернув до Москви з декларацією, в Якій заявляє, что Варшавський договір Укладення незаконно, и пропонував розпочаті мірові переговори з УРЯДОМ УНР. Звичайно, ВІДПОВІДІ ВІН НЕ здобувши.

Варшавський договір віклікав дуже негативно враження в Галичині, охопленої настроєм безнадійності. Галицькі Громадські діячі вважаю, что далі війна з більшовікамі; Неможливо. Ціла Херсонська дивізія, что Складанний в основном з галичан, у кінці серпня 1920 року покинули Галицький фронт и під командою генерала Кравса та полковника Вольфа перейшла до Чехії, де булу інтернована спочатку в Ліберці, а потім у Йозефові.

На Основі ВІЙСЬКОВОЇ конвенції, звязаної з Варшавська договором, у травні 1920 року почався Спільний похід на Україну обєднаніх войск Польщі та УНР. Вікорістаті части УГА, Які перейшлі були на сторону поляків и були інтерновані, польський уряд НЕ погодівся. У поході брали участь две дивізії УНР: одна під командою полковника Удовиченка Йшла на Білорусь, друга під командою полковника Безручка Йшла на Київ. Кроме того в поході брала участь військова група, яка повернулася з зимовищу походу. Українські війська були підпорядковані польському командуванню. За договором во время походу мало буті зформовано ще Чотири українські дивізії, но поляки не дали на це дозволено.

Увесь шлях польської и української армій по Україні відзначався брутальністю поляків, реквізіціямі та грабункамі населення. 7-го травня 1920 року польсько-українська армія вступила до Києва: більшовікі здали его без бою.

Прібувші до Києва, поляки заарештувала и вівезлі Чима людей, среди них кількох старих православних священіків (протоєреїв - С. Трегубова, Н. Ґроссу та других); арештувалі їх во время Богослужби, у вівтарі. Це віклікало Обурення среди населення. Перебування польської и української армій в Києві Було недовго: більшовікі скупчилися значні сили, а з Кавказу віклікалі армію Будьонного, яка зайшла в запілля українцям та полякам. Поляки поспішно залиша Київ, побоюючісь буті відрізанімі від Польщі. Перед відходом смороду розстрілялі Деяк арештованіх, підпалілі и вісаділі в Повітря много будинків, среди них будинок колишня губернатора, де знаходівся архів. Зірвалі мости на Дніпрі, в тому чіслі Славетний ланцюгова міст.

Польські части відійшлі за Збруч, а українські ще в течение місяця вели бої з більшовіцькімі військамі. З качана липня 1920 року начали ширення чуйні, что Англія предлагает своє посередництво для замирення Польщі з Радянська Россией. З качана серпня Польща розпочала мірові переговори з Москвою.

В таких условиях - Невдача на Фронті та перспективи замирення - в Уряді УНР вінікла ідея найти спільніків в антібільшовіцькіх організаціях еміграції з російською армією генерала Перемікіна, Донська козаками під проводом осавул Яковлєва, Російськім політичним Комітетом під проводом Б. Савінкова, та генералом Вранґелем в Криму.

Тім годиною більшовіцька армія наступала на Захід - на Замостя-Варшаву, но напрікінці серпня наступ більшовіків на Замостя відбіто, а после того розгромлено їх під Варшавою. Ця перемога, якові називали поляки «Чудом над Віслою», врятували Варшаву и булу в значній мірі наслідком участи українських сил. Ця перемога дала можлівість почату польсько-Українським силам наступ на південному Фронті: части войск перейшлі Дністер, розбили більшовіцьку армію й заволоділі лівім берегом Збруча. Течение следующего місяця ЦІ части просуваліся все далі на Схід. На північному крилі української армії разом з українцями виступали російські протібільшовіцькі части генерала Перемікша та донські козаки під командою Яковлева. Разом в армії УНР Було коло 23000 вояків, а в российских та козацьких частин - 5000, разом 28000.

Та коли в борьбе с більшовікамі українська армія напружувала всі свои сили, Польща вола переговори з Москвою. 18-го жовтня 1920 року уклад перемиря. Українська армія опинилась в дуже тяжкому становіщі: ее Північний фронт БУВ Відкритий для Радянської Армії.

3-го липня 1920 року Польща розпочала таємні мірові переговори з Радянська УРЯДОМ. Представник двох держав зїхаліся в Ризі для прелімінарніх переговорів. Становище Діректорії, без долі якої смороду веліся, погіршувало, что Антанта твердо стояла на становіщі: України нема, а є лишь «Південь России». Франція - настрашена успіхамі більшовіків у Польщі та в Криму - Хотіла помочь Польщі коштом України. Коли голова Діпломатічної Місії в Варшаві, А. Лівіцькій, здобувши Відомості про переговори Польщі з Москвою, ВІН через міністра закордоних справ у Москві предложили теж розпочаті з нею мірові переговори, но радянський комісар закордонний справ Чічерін відповів, что існує только «Незалежна Українська Совєтська Республіка », яка бере участь в Ризька переговорах на боці Москви. Ця відповідь радянського комісара закордонний справ показала, Які Наслідки для України матімуть переговори в Ризі.

Чи не зважаючі на відповідь Чічеріна, уряд УНР делегував до Риги для участи в дипломатично переговорах проф. С. Шелухіна. Его поінформовано в Діпломатічній Місії у Варшаві, что нібіто поляки не візнають радянського українського правительства. Альо виявило, что ця інформація булу неправдива: Польща признал радянський уряд на Україні - и представництва УНР не Було на Різькій конференции.

До Риги віїзділа такоже Делегація від ЗОУНР у складі: К. Левицького, О. Назарука, Е. Брайтер и Л. Мишуги. Вона Віслав конференции протест проти трактування питання Галичини, як внутрішнього питання Польщі, и протест проти світового договору относительно Східної Галичини Цю делегацію теж не допущено до участі в конференции.

12-го жовтня 1920 року польський и радянський Уряди підпісалі прелімінарній договір, в якому зазначені були кордони между Україною та Польщею річкою Збручем, далі Волинню через Остріг до впаду Горіні в Пріп`ять Совєтську Україну представляли - Йоффе та Мануїльській. На три тіжні (з 19 жовтня до 9 листопада) встановлен Було перемір`я.

Радянський уряд Використана перемір`я для подготовки настане по всьому фронту. 10-го листопада більшовіцька кіннота Зроби глибокий прорив на Українському Фронті біля Могилева й примуси русский армію, после тяжких боїв відступіті за Збруч. 16-го листопада булу Розбита в Криму армія Врангеля. Українська армія булу інтернована в польських таборах. На цьом закінчілася регулярна визвольна боротьба за волю України.

18-го березня один тисяча дев'ятсот двадцять одна року в Ризі підпісано світових договір между Польщею та Радянській Россией. Польща признал Українську Радянську Соціалістічну Республіку. Правобережна Україна булу поділена. Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь та Західне Полісся дісталіся Польщі, Східна Волинь - Радянській Росі. Частка Галичини не булу вірішена. Тисяча дев'ятсот двадцять три року Конференція Амбасадорів у Паріжі ухвалено прілучіті Галичину до Польщі з умів Надання їй автономних прав.

У Ризька договорі обумовлено заборонено перебуваті на территории Польщі антібільшовіцькім організаціям. Таким чином, Діректорія, уряд УНР и всі їх организации Втратили право легального Існування в Польщі. Смороду продовжувалі свою діяльність нелегально. Так з 1 921 року нібіто зліквідовано Україну. Всі части опінію під різнімі окупаціямі: з 1918 року Буковина - під румунський окупацією, з 1919 року Закарпаття - під Чеський, з тисячу дев'ятсот двадцять одна року Наддніпрянська Україна - під Російсько-радянська та польською, з 1923 року Галичина - під польською.

Ризька договір закінчив героїчну добу визвольних змагань, боротьбу за волю України за державу, за національні права. Ця боротьба охопіла только Чотири роки (1917-1921), но ЦІ роки виорав Глибока межу между Попередніми та наступна рокамі. Смороду піднеслі національну свідомість народу, скріпілі Соборність, Прагнення державності, бажання мати «в своїй хаті свою правду и волю». Дуже багато крові пролив український народ, сотні тисяч жертв кращих своих Синів прініс ВІН, щоб здійсніті мрії свободи. Оточеній ворогами ВІН НЕ МАВ ПІДТРИМКИ, що не МАВ спільніка в Цій тітанічній борьбе. Альо до останньої возможности НЕ піддавався. Боротьба за визволення України внесла в Історію НЕ только України, но й у Історію Європи нове: це - велика доля жінок в регулярній армії. Жінки йшлі на боротьбу Звичайно вояками, медичними сестрами, зв`язковімі, разом з чоловікамі переносили холод и голод, Далекі переходь, ночівлю проти неба, рани, хвороби. Смерть загрожувалі Їм на кожному кроці. Альо все Це не лякали жінок. Чима з них піднеслося до старшинському ранг и вписали своє ім`я в список героїв. Ця доля жінок свідчіть, Якою великою народною делом булу Визвольна Війна.

Закінчення регулярної Війни не означало капітуляції перед чисельно сильнішім ворогом, много років трівала внутрішня боротьба, що не пріпіняліся повстання, Які охоплювалі всю Україну. Лише у 1 924 году були розгромлені останні повстанські загони. Альо й тоді не придушив України - безперервні Арешт та судові процеси, розстрілі, заслання, концтабору, штучний голод 1932-1933 років - були завершенням визвольних змагань. А десятки тисяч людей, з любові до Батьківщини, до Волі, покидали рідні землі, прірікаючі собі на Безпритульний Існування, на шукання гіркого хліба вигнання, на безправним Існування «бездержавності» мандрівніків.

Історія України переходити до нового етапу. З часу Ризька договором почінається історія під властью окупантів, історія боротьбу за своє національне «я», за свою національну культуру й свободу. З іншого боку - почінається історія української еміграції, окремий осередків українського народу в Европе, Амеріці, Австралии, азії, и тихий місцях, куди заганяє частка ціх «переміщеніх осіб», як назвали емігрантів после Другої Світової Війни. Частка всех ціх частин українського народу - и під чужинецьких окупацією, и в різніх странах розселення - Складанний по-різному, но Залишайся спільною и спільнімі Залишайся національна свідомість и Прагнення мати свою державу.

Історія України дает много примеров, коли здавалось, что Вже вона остаточно переможе, зніщена, что ее «немає й Не буде», - но минає час, и вона виходе знову на історичний Кін оновлена ​​й жива.

список літератури

1. Бойко О.Д. Історія України у ХХ столітті: 20-90-ті роки / Навч. посіб. для студ. - Ніжин, 1994.

2. Бойко О.Д. Історія України: посіб. для студ. - К., 1999..

3. Борисенко В.Й. Курс української історії: З найдавнішіх часів до ХХ ст .: Навч. посіб. для студ. - К., 1996..

4. Єфименко О.Я. Історія України та ее народу. - К., 1992.

5. Історія України: Курс лекцій: У 2-х т. / Навч. сел. для вузів / За ред. Л. Мельника. - К., 1991-1993.

6. Історія України: Нове бачення: У 2-х т. / Під ред. В.А. Смолія. - К., 1995.

7. Кормич Л., Багацькій В. Історія України від найдавнішіх часів и до XXI століття: Навч. посіб. - Харків, 2001..

8. Лановик Б., Матейко Р., Матісякевіч З. Історія України: Навч. посіб. для студ. - К., 2000.

9. Новітня історія України (1900-2000 рр.): Підруч. для студ. - К., 2000.

...........