Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


велика Вітчизняна війна





Скачати 28.93 Kb.
Дата конвертації22.03.2019
Розмір28.93 Kb.
Типреферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ

Державна освітня установа

Вище професійно ОСВІТИ

"БРАТСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"

Кафедра історії

реферат

За вітчизняної історії

велика Вітчизняна війна

Виконав Зайцева А.А.

студент групи УП-09

Науковий консультант Кудашкин В. А.

кан. істор. наук, доцент

Братськ 2009


зміст

Вступ

1. Витоки світової кризи

1.1 Криза Версальської системи

1.2 Радянський фронт у війні

1.3 Німецький окупаційний режим

1.4 Німецький "фронт на батьківщині"

1.5 Влада і суспільство в CCCР в роки війни

2. Радянсько-німецький фронт

2.1 Початок війни

2.2 Московська битва

2.3 Літньо-осіння кампанія 1942 р

2.4 Сталінградська битва

2.5 Курська битва

2.6 Завершення війни

висновок

історичні джерела


Вступ

Як відомо, історичний процес незворотній. Змінюються покоління з їх фундаментальними і минущими цінностями. Коливання, а тим більше кардинальні зміни політичної ситуації відображаються на оцінці історичних подій. Одним з таких великих історичних подій є Велика Вітчизняна війна радянського народу проти фашистської Німеччини 1941 - 1945 років. Сьогодні ця проблема набула найбільшу актуальність і значимість. Вивчення досвіду Великої Вітчизняної війни, які добуваються, при цьому, уроки і висновки дозволяють нам більш чітко виявляти наявні проблеми і виробляти дієвих заходів щодо їх вирішення. У тому числі і в умовах раптового нападу противника. Адже з розвитком сучасних засобів збройної боротьби неможливо передбачити, чи будемо ми мати у своєму розпорядженні часом для підготовки до відбиття можливої ​​агресії чи ні.

Говорячи про актуальність теми реферату, необхідно сказати, що в роки війни, як ніколи до цього часу, проявилися патріотизм і інтернаціоналізм радянського народу, що виступив як єдине ціле в боротьбі з фашизмом. Нинішнє покоління, по суті, не зазнало на собі наслідків Великої Вітчизняної війни, не має конкретного уявлення про ті складні процеси, які відбувалися в нашій країні в роки війни. У зв'язку з цим дана тема набуває в даний час особливу значимість, тому що в республіках колишнього Радянського Союзу багато фактів і події свідчать про відхід від патріотизму і інтернаціоналізму, ігноруються історичні завоювання радянських людей в роки війни.

Особливо гостро звучить сюжет, пов'язаний з початком війни і її підготовкою, навколо нього киплять справжні пристрасті. Однією з вигадок останнього часу є концепція "превентивної війни": Гітлер, по суті, всього лише випередив Сталіна, який готував агресію проти Заходу. Дійсно радянська військова доктрина була наступальної, тобто передбачала негайне розгром агресора в разі нападу і перенесення бойових дій на його територію. "Синдром наступальної війни" згубно позначилася на оборонних боях, які довелося вести Червоної Армії. Але справа навіть не в тому, хотів Сталін напасти на Гітлера чи ні, які плани розроблялися у військових штабах. Фактом залишається те, що першою напала Німеччина, а не СРСР, і з цього потрібно виходити, розглядаючи хід подій.

Вивчення Великої вітчизняної війни необхідно, щоб воскресити властиву російському народу енергію творення. Це історична подія свідчить про те, що найбільший ефект для країни може бути тільки там, де буде концентрація зусиль на зрозумілих і досяжних конкретну мету.

Цінність Великої Вітчизняної війни стала набагато більш відчутна сьогодні, оскільки набула більш реалістичний характер. Більшість людей від малого до великого пишаються перемогою СРСР у цій війні. У той же час вони більше, ніж інші країни, знаходяться в соціальних очікуваннях, в уявленнях про демократію не тільки як про права і свободи особистості, а й про те, що держава повинна виступати їх гарантом, піклуватися про інтереси всього суспільства, виступати поборником соціальної справедливості.

Актуальність теми визначається і посиленням дискусій на сторінках періодичних видань з питань історії Великої Вітчизняної війни, критики мобілізує і організуючу роль державної влади та ролі всього радянського народу в перемозі над фашистською Німеччиною. Безсумнівно, що розглядається, в даній роботі, історична подія внесло щось нове в вітчизняну історію, що заслуговує на увагу сучасників при визначенні перспектив розвитку суспільства в ХХI столітті. Досвід Великої Вітчизняної війни - наше надбання, яке необхідно використовувати з урахуванням мінливих умов, різко зрослих можливостей і, безумовно, з урахуванням наявних недоліків напередодні і в ході Великої Вітчизняної війни.

Мета написання реферату: зрозуміти роль цієї війни в історії нашої країни, усвідомити внесок радянського народу в справу Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Завдання: актуалізувати знання з теми, закріпити навички самостійної роботи з літературою, створити позитивне ставлення до слави предків.

Перемога над фашизмом - великий приклад і великий урок всім народам. Урок, який актуальний і сьогодні, коли знову знаходяться ті, хто йде на військові авантюри. Зараз, як ніколи, очевидно, що безпечний світ можливий лише там, де суворо дотримуються норми міжнародного права, і тому наша країна виступила ініціатором розробки та укладення юридично зобов'язуючого договору про європейську безпеку. Такий регіональний пакт вніс би остаточну ясність у значення чинника сили у взаєминах в євроатлантичному співтоваристві.


1. Витоки світової кризи

1.1 Криза Версальської системи

Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин не могла надовго відновити рівновагу сил на міжнародній арені. Встановлення влади більшовиків в Росії, а потім націонал-соціалістичного режиму в Німеччині поставили ці найбільші європейські держави в положення країн-ізгоїв, противників ненависної їм нової системи міжнародних відносин. Всього через два роки після приходу нацистів до влади Німеччина відмовилася від дотримання умов Версальського миру. Країни-гаранти цієї системи виявилися не здатні перешкодити їй. Та й серед самих гарантів на той час уже не було єдності, протиріччя роздирали самих вчорашніх союзників.

Франко-російський союз, який показав свою ефективність як фактор стабільності в Європі, був після 1917 р підірваний. У США знову взяли гору ізоляціоністські настрої. У Європі поступово визрівали три нових вузла протиріч: між СРСР і Німеччиною, між Англією, Францією і Німеччиною, а також між СРСР, Англією і Францією. Були відсутні і ефективні механізми міжнародного впливу на порушників Версальського договору. Прагнення англійців і французів за всяку ціну добитися миру в Європі незабаром вилилося в політику "умиротворення", апогеєм якої стали Мюнхенські угоди 1938 року, що відкрили фашистам шлях на схід. Ситуація в Європі стрімко змінювалася, а загроза війни ставала все більш реальною.

1.2 Радянський фронт у війні

Якщо європейський театр військових дій був основним у війні, то радянсько-німецький фронт з самого початку Великої Вітчизняної війни і до її останнього дня був головним на європейському театрі Другої світової війни. Саме тут вирішувалася доля не тільки СРСР і Німеччини, а й без перебільшення всіх воюючих країн.

Німеччина розгорнула проти СРСР величезну, нечувану на ті часи армію вторгнення: 190 дивізій, 47,2 тис. Гармат і мінометів, 4300 танкових і штурмових гармат, близько 5 тис. Літаків. [3] Ворог перевершував сили західних прикордонних округів в 2 рази по особовому складу, майже в 3 рази по середнім і важким танкам, в 1,3 рази з гармат і мінометів і більш ніж в 3 рази по бойовим літакам нових типів. [3] На основних напрямках противник мав трьох, чотириразове перевагу. [3]

Втрат, яких зазнала вже в перші тижні війни проти СРСР, німецька армія не знала ніколи до цього. До кінця липня 1941 р втрати сухопутних військ вермахту склали 213 тис. Чоловік, була знищена половина танків, які беруть участь у наступі, а також майже 1300 літаків противника. [3]

Збройні сили СРСР зіграли вирішальну роль у розгромі гітлерівської Німеччини, саме їх перемоги вирішили результат Другої світової війни. Радянськими військами були розгромлені 607 дивізій фашистського блоку - майже в 3,5 рази більше, ніж на всіх інших фронтах Другої світової війни. На радянсько-німецькому фронті німці втратили більше 75% літаків, 75% танків і штурмових гармат, 74% артилерійських знарядь, знищених союзниками у війні. [3] На радянсько-німецькому фронті вермахт втратив 10 млн. Чоловік (понад 70%) убитими і полоненими з 13,6 млн. Загальних втрат. [3]

1.3 Німецький окупаційний режим

Цілі Німеччини у війні з європейськими країнами були різні. Якщо на заході йшлося виключно про підкорення країн і народів, то на сході ще й про "боротьбу на знищення" корінного населення, причому не тільки на фронтах боїв, але і на окупованих територіях.

Тому форми управління окупованими землями також були різними. Під військовим управлінням перебували області, впритул прилягали до районів бойових дій. Тилові території управлялися цивільною адміністрацією, підпорядкованої Східному міністерству на чолі з А. Розенбергом. Військові коменданти були необмеженими господарями окупованих міст і районів, населення яких було позбавлене будь-яких політичних, економічних, юридичних прав.

Терор окупаційної влади проти місцевого населення східних територій (під ними розуміли зазвичай територію Польщі та СРСР) носив яскраво виражений характер геноциду. В СРСР було знищено близько 7 млн. Чоловік з числа мирних жителів, в Польщі - майже 2 млн. Осіб. Проведена німецькими властями "боротьба з бандитизмом" на окупованих територіях в результаті привела до скорочення чисельності корінного слов'янського, а також єврейського населення.

У створених німецькими властями концтаборах на території Німеччини та інших країн утримувалися і гинули мільйони громадян практично всіх європейських країн, а також США і Канади.

У жовтні 1939 року Гітлер підписав розпорядження, згідно з яким "невиліковним з точки зору здорового глузду хворим при критичній оцінці їх хворобливого стану могла бути забезпечена милостива смерть". Цією "милістю" нацистські лідери обдарували не тільки сотні тисяч хворих і поранених на окупованих територіях, а й близько 100 тис. Власних співгромадян, надто довго займали місця в госпіталях і лікарнях.


1.4 Німецький "фронт на батьківщині"

Нацистське керівництво, починаючи "велику війну", прагнуло забезпечити єдність нації. З перших днів війни Геббельсом було проголошено гасло забезпечення "фронту на батьківщині". [3] Для забезпечення стабільності в німецькому суспільстві в умовах війни основна ставка була зроблена на збереження високого життєвого рівня населення за рахунок пограбування населення окупованих країн. Тисячами ешелонів в країну завозилося продовольство, сировину для німецьких фабрик і заводів, робоча сила. Все це дозволяло забезпечити захоплену підтримку населенням країни агресивного курсу Гітлера.

Іншим важелем впливу стала геббельсівська пропаганда, покликана переконати населення в правильності проведеного політичного курсу. [3] До "нетямущим" застосовувалися репресивні заходи.

Однак так було до перших поразок гітлерівської військової машини на сході.Після Сталінграда офіційна пропаганда посилилася. Тепер населенню кожен день прищеплювалася почуття страху перед можливою перемогою СРСР. З цією метою, зокрема, нацистська пропаганда широко використовувала матеріали розслідування виявлених в Катинському лісі під Смоленськом останків розстріляних в 1939 р польських офіцерів. [3]

У міру настання радянських військ і наближення лінії фронту до Німеччини "фронт на батьківщині" поступово втрачав колишню єдність. Якщо раніше проти нацистів виступали лише німецькі комуністи, тепер за усунення гітлерівського режиму виступали навіть ті, хто раніше поділяв ідеологію націонал-соціалістів. Їх прозріння було пов'язано, зокрема, з інформацією про ті злочини, які від імені всього німецького народу здійснювали на окупованих територіях сили вермахту і СС.

Настрої ще більше змінилися з початком трудових, а потім і "тотальних" військових мобілізацій, введенням постійно знижуються норм постачання продуктами першої необхідності, загибеллю мільйонів співгромадян на фронтах.

У середовищі патріотично налаштованого військового і частини політичного керівництва Німеччини влітку 1944 року (в розпал висадки союзників у Нормандії і стрімкого наступу радянських військ в Білорусії) виникла змова проти Гітлера. Однак замах на нього закінчилося невдачею, а учасники змови були страчені.

Настрої в німецькому суспільстві стали знову змінюватися в кінці 1944 - початку 1945 року, коли почалися масовані бомбардування союзниками німецьких міст, а радянські і англо-американські війська вступили на територію Німеччини (тільки в ході бомбардування англо-американською авіацією Дрездена загинуло 135 тис. Мирних жителів цього міста, який не мав жодних військових об'єктів). [3] Це викликало хвилю патріотичних настроїв і прагнення населення чинити опір противнику, що багато в чому пояснює запеклий опір німецьких солдатів і жителів міст в останні місяці війни.

1.5 Влада і суспільство в СРСР в роки війни

У роки війни відбулася помітна еволюція влади і суспільства в СРСР. Влада змінила акценти, приглушивши на час комуністичну риторику і посиливши патріотичне виховання населення.

У прагненні зміцнити антигітлерівську коаліцію Сталін пішов навіть на розпуск Комінтерну (1943) і "реабілітацію" Російської православної церкви. Все це помітно розширювало соціальну базу влади, вело до загальнонаціонального об'єднання. Разом з тим репресивні дії влади проти народів, представники яких співпрацювали з німецькими військами і окупаційною адміністрацією, не могли сприяти досягненню цієї мети.

Радянське суспільство в роки війни також змінилося. У перші дні війни виховані на довоєнної пропаганді швидкої перемоги "малою кров'ю на чужій території" населення очікувало стрімкого наступу Червоної Армії і розгрому німців. Поразки РККА в перші місяці війни стали потрясінням для мільйонів. Колишні настрої для багатьох змінилися панікою, а для деяких - бажанням співпрацювати з опинилися сильнішим ворогом. Для більшості ж радянських людей і для влади країни лейтмотивом поведінки в ці дні стало прагнення мобілізувати всі зусилля і ресурси на розгром ворога.

Перші успіхи РККА в битві під Москвою породили у Сталіна ілюзію швидкого закінчення війни. Ці установки також вплинули на суспільні очікування.

Масовий терор фашистів на окупованій території, війна на знищення не могли не призвести до спалахів гніву і формуванню почуття помсти у радянських воїнів. Військовому командуванню і цивільній владі насилу вдавалося стримувати воїнів і місцеве населення від розправ без суду і слідства над полоненими солдатами вермахту і співробітниками адміністрації. Ще більше доводилося про це дбати після вступу Червоної Армії на територію Німеччини. Командування вимагало зганяти ненависть до ворога не в тилу, а на поле бою в ході військових операцій. Винних у розправах над мирним населенням і полоненим чекало суворе покарання. Дуже важливим в стані суспільства було досягнуте в ході війни бойову єдність радянських народів. Формувалося в передвоєнні роки силами офіційної пропаганди, воно було в буквальному сенсі скріплене кров'ю, а також спільними стражданнями в роки війни. Війна викликала і зростання релігійних настроїв. Люди звернулися до Бога і церкви в пошуках порятунку своєї Батьківщини, рідних і близьких. У цих умовах влада була змушена піти на відродження ролі і значення церкви в житті суспільства.


2. Радянсько-німецький фронт

2.1 Початок війни

У 1941 р Друга світова війна вступила в нову фазу. До цього часу фашистська Німеччина та її союзники захопили фактично всю Європу. У зв'язку зі знищенням польської державності встановилася спільна радянсько-німецький кордон. У 1940 р фашистське керівництво розробило план "Барбаросса", мета якого полягала в блискавичному розгромі радянських Збройних сил і окупації європейської частини Радянського Союзу. Подальші плани передбачали повне знищення СРСР. Для цього на східному напрямку були зосереджені 153 німецькі дивізії і 37 дивізій її союзників (Фінляндії, Румунії та Угорщини). [2] Вони повинні були нанести удар в трьох напрямках: центральному (Мінськ-Смоленськ-Москва), північно-західному (Прибалтика-Ленінград) і південному (Україна з виходом на Чорноморське узбережжя). Планувалася блискавична кампанія в розрахунку захоплення європейської частини СРСР до осені 1941 р

Здійснення плану "Барбаросса" почалося на світанку 22 червня 1941р. широкими бомбардуванням з повітря найбільших промислових і стратегічних центрів, а також настанням сухопутних військ Німеччини та її союзників по всій європейській кордоні СРСР. [2] За кілька перших днів німецькі війська просунулися на десятки і сотні кілометрів. На центральному напрямі на початку липня 1941 року була захоплена вся Білорусія, і німецькі війська вийшли на підступи до Смоленська. На північно-західному - зайнята Прибалтика 9 вересня блокований Ленінград. На півдні гітлерівські війська окупували Молдавію і Правобережну Україну. Таким чином, до осені 1941 р був здійснений гітлерівський план захоплення величезної території європейської частини СРСР.


2.2 Московська битва

В кінці вересня - на початку жовтня 1941 г. почалася німецька операція "Тайфун", націлена на взяття Москви. [2] Перша лінія радянської оборони була прорвана на центральному напрямку. Впали Брянськ і Вязьма. Друга лінія під Можайськом на кілька днів затримала німецький наступ. У кровопролитних боях Червона Армія зуміла зупинити противника - закінчився жовтневий етап гітлерівського наступу на Москву.

Другий етап наступу гітлерівців на Москву розпочався 15 листопада 1941 р Їм вдалося вийти на підступи до Москви, охопити її півкільцем на півночі в районі Дмитрова, на півдні - близько Тули. На цьому німецький наступ захлинувся. В результаті боротьби були звільнені Калінін, Малоярославець, Калуга та інші міста. Гітлерівський план блискавичної війни остаточно провалився.

2.3 Літньо-осіння кампанія 1942 р

Фашистське керівництво влітку 1942 р робило ставку на захоплення нафтових районів Кавказу, родючих областей півдня Росії і промислового Донбасу. [2]

В кінці червня 1942 розгорнулося загальне німецьке наступ. Фашистські війська вийшли до Воронежа, верхній течії Дону і захопили Донбас. Далі ними була прорвана наша оборона між Північним Дінцем і Доном. Це їм дало можливість розгорнути широкий наступ у двох напрямах: на Кавказ і на схід - до Волги.

На кавказькому напрямі гітлерівська угруповання переправилася через Дон. В результаті були захоплені Ростов, Ставрополь і Новоросійськ, але їм так і не вдалося вирішити своє головне завдання - прорватися в Закавказзі для оволодіння нафтовими запасами Баку. До кінця вересня наступ фашистських військ було зупинено.

Для прикриття східного напрямку був створений Сталінградський фронт. В кінці липня 1942 противник завдав потужного удару. Однак, незважаючи на значну перевагу в силах, протягом місяця фашистським військам вдалося просунутися лише на 60-80 км і з великими труднощами вийти на далекі оборонні рубежі Сталінграда. У серпні вони вийшли до Волзі і посилили свій наступ.

З перших днів вересня почалася героїчна оборона Сталінграда, яка тривала до кінця 1942 У період боротьби за місто радянські війська під командуванням генералів В. І. Чуйкова і М. С. Шумилова відбили до 700 ворожих атак і з честю витримали всі випробування. В результаті в боях за Сталінград ворожі війська зазнали колосальних втрат. До середини листопада 1942 німецько-фашистські війська були змушені припинити наступ.

2.4 Сталінградська битва

19 листопада 1942 почалося наступ Південно-Західного і Донського фронтів. Через добу виступив Сталінградський фронт. Наступ було несподіваним для німців. Воно розвивалося блискавично і успішно. В результаті була оточена німецьке угруповання під Сталінградом.

Перемога в Сталінградській битві привела до широкого наступу Червоної Армії на всіх фронтах: у грудні 1943 р була прорвана блокада Ленінграда; в лютому - звільнений Північний Кавказ. [2] У результаті осінньо-зимової кампанії 1942/43 р військова міць фашистської Німеччини була підірвана.


2.5 Курська битва

На центральному напрямі після успішних дій навесні 1943 р на лінії фронту утворився так званий Курський виступ.

Битва на Курській дузі - найбільша битва Другої світової війни. 5 липня 1943 року розпочалося наступ німецьких військ, а 12 липня ворог був зупинений. [2] Розпочався контрнаступ Червоної Армії.

В результаті поразки німецько-фашистських військ під Курськом в серпні 1943 радянські війська оволоділи Орлом і Бєлгородом. Продовжуючи наступ, радянські війська завдали гітлерівцям нищівного удару в ході Белгородско-Харківської операції. У вересні були звільнені Лівобережна Україна і Донбас, в жовтні - форсували Дніпро і в листопаді узятий Київ.

2.6 Завершення війни

У 1944-1945 рр. Радянський Союз досяг економічного, військово-стратегічного та політичного переваги над противником. [2] Посилився опір народів в окупованих Німеччиною країнах. Воно вилилося в широкий партизанський рух, повстання і саботаж. В цілому опір народів Європи, в якому брали участь і радянські люди, що бігли з німецького полону, стало істотним внеском в боротьбу проти фашизму.

Слабшало політичну єдність німецького блоку. Японія так і не виступила проти СРСР. В урядових колах союзників Німеччини (Угорщини, Болгарії, Румунії) зріла ідея розриву з нею. Італія капітулювала і потім оголосила війну Німеччині.

У січні 1944 року була остаточно знята блоку Ленінграда. Північно-західна частина території СРСР була звільнена. [2]

Влітку 1944 Червона Армія провела одну з найбільших операцій ( "Багратіон"). Була повністю звільнена Білорусія. Ця перемога відкрила шлях для просування в Польщу, Прибалтику і Східну Пруссію. У середині серпня 1944 радянські війська на західному напрямку вийшли на кордон з Німеччиною.

На початку 1945 року на східному фронті в результаті потужного наступу Червоної Армії були остаточно звільнені Польща, велика частина Чехословаччини та Угорщини. На західному фронті також завдали Німеччини вирішальні поразки, звільнили значну частину Західної Європи і впритул наблизилися до кордонів Німеччини.

У квітні 1945 радянські війська почали Берлінську операцію. Вона була націлена на взяття столиці Німеччини і остаточний розгром фашизму. Війська Білоруських і Українського фронтів знищили берлінську угруповання противника. Фашистське керівництво була деморалізована, а Гітлер покінчив життя самогубством. Вранці 1 травня було завершено взяття Берліна.

8 травня 1945 в передмісті Берліна Карлсхорсте наспіх створене новий уряд Німеччини підписало Акт про беззастережну капітуляцію. [2] 9 травня є розгромлені залишки німецьких військ в районі Праги. Тому 9 травня стало Днем Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні.


висновок

До початку Великої Вітчизняної війни промислова база Німеччини майже вдвічі перевищувала радянську.При підготовці до нападу на СРСР Гітлер використовував і потенціал завойованих європейських країн. Перемоги німецьких військ в 1941 - 42 рр. дозволили їм зайняти великі території Радянського Союзу. Таким чином, Німеччина стала перевершувати СРСР за обсягом промислового виробництва майже в 4 рази.

У цій критичній обстановці країну врятувала не тільки надцентралізація і директивний характер економіки, не тільки величезні простори і природні ресурси, але і масовий трудовий героїзм, максимальне напруження сил народів Радянського Союзу (в першу чергу - російського народу).

Вже до початку 1942 р падіння промислового виробництва було зупинено, незважаючи на втрати від окупації. Величезних зусиль зажадала евакуація устаткування більш 2 тис. Заводів і організація їх роботи на нових місцях, переклад цивільного сектора промисловості на випуск військової продукції. У другому півріччі 1941 року виробили в 2,8 рази більше танків, ніж в першому (довоєнному); літаків було вироблено більше в 1,6 рази, пістолетів - кулеметів - в 8 раз, мінометів - в 4 рази. [4] До середини 1942 р вдалося на повну потужність запустити евакуйоване обладнання. З цього часу почалося зростання виробництва і в базових галузях промисловості, в тому числі в металургії та машинобудуванні.

Радянський Союз зумів в короткий термін перевести економіку "на військові рейки", тобто на успішну і ефективну роботу в надзвичайних умовах. З червня 1941 по травень 1945 рр. в СРСР було виготовлено майже в 2 рази більше бойової техніки та озброєння, ніж в гітлерівській Німеччині і на підвладних їй територіях. [4] Це було тим більше дивно, що більшу частину трудящих в тилу становили жінки, підлітки, люди похилого віку. Робочий день подовжився до 11 годин, понаднормові роботи стали обов'язковими, відпустки були скасовані. [4]

Вирішальне значення для перемоги мав не тільки кількісний, але і якісний фактор. Радянські вчені і конструктори забезпечили високу якість і надійність бойової техніки, за багатьма показниками кращої в світі.

Всі ці успіхи стали можливими завдяки невичерпному ентузіазму широких народних мас. Воля багатьох мільйонів людей виражалася в гаслі - "Все для фронту, все для перемоги!".

Не виправдалися розрахунки Гітлера на неміцність СРСР, його надії на розпад багатонаціональної держави, на ізоляцію комуністів. Народи СРСР не підтримали тих, хто став співпрацювати з окупантами.

Чи не страх перед сталінськими репресіями був головною причиною незламної монолітності Радянського Союзу 40-х років. Єдність фронту і тилу спиралося на глибину почуттів патріотизму та державного самозбереження російського народу і багатьох інших народів СРСР, на усвідомлення ними смертельної небезпеки, яка нависла над Батьківщиною.

Сталінський режим, який чуйно реагує на становище, в роки війни проявив відому гнучкість. Відновлюються окремі атрибути стародавньої російської державності, починається співпраця з Російською православною церквою, відкриваються сотні православних храмів. У пропаганді робиться наголос на патріотизм, на звернення до славних бойових традицій предків.

Саме Радянський Союз вніс вирішальний внесок у розгром сил фашизму. На Східному фронті німецька армія втратила 73% особового складу, ¾ танків, артилерії, авіації. Безповоротні втрати гітлерівців і їх союзників в боротьбі проти СРСР склали 8,6 млн. Чол.

Перемога дісталася нам дуже дорогою ціною. Були зруйновані понад 1700 міст, спалені 70 тис. Сіл. Країна втратила майже третину свого національного багатства. У роки війни загинуло близько 27 млн. Радянських громадян.

В даний час значне розширення доступу до архівів, вивчення нових матеріалів дозволяє об'єктивно і всебічно досліджувати і переосмислити роль війни, зробити науково обґрунтовані висновки і дати практичні рекомендації у вирішенні питань єднання, доброзичливості, почуття громадянської гордості, готовності і здатності працювати на благо Отечества.На сучасному етапі розвитку держави і суспільства визначена справжня роль ВВВ в процесі формування суспільної свідомості та морально-психологічного настрою сов етскіх людей в той період, що представляє не тільки теоретичний, а й практичний інтерес.Іменно на основі історичного досвіду, зокрема на події Великої Вітчизняної війни, виховується в підростаюче покоління почуття патріотизму і інтернаціоналізму. У липні 2005 року була затверджена державна програма "Патріотичне виховання громадян Російської Федерації на 2006-2010 роки". У ній наголошується на необхідності вдосконалення процесу патріотичного виховання, який включає в себе наступні пункти: - розробка навчальних курсів з історії Вітчизни, російської науки і техніки стосовно кожної спеціальності; - виховання гордості за Російську державу, його звершення; - увічнення пам'яті воїнів, які загинули під час захисту Вітчизни; - виховання готовності до гідного і самовідданому служінню суспільству і державі, до виконання обов'язків щодо захисту Вітчизни та ін. [5]

історичні джерела

1. Всесвітня історія: У 24 т. Т. 23. Друга світова війна / А. Н. Бадак, І. Е. Войнич, Н. М. Волчек і ін. - Мн .: Современ. літератор, 1999. - 592с.

2. Історія України: навч. - 3-е изд., Перераб. і доп. / А. С. Орлов, В. А. Георгієв, Н. Г. Георгієва, Т. А. Сивохина. - М .: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2006. - 528с.

3. Росія і світ в ХХ - на початку ХХІ століття: 11 кл .: навч. для загальноосвіт. установ / Л. Н. Алексашкина, А. А. Данилов, Л. Г. Косуліна.- 3-е изд., дораб. і доп. - М .: Просвещение, 2007. - 431с.

4. Степанова Л. Н., Тамбовцев Г. Н. Історія Росії (для вступників до вузів). М .: Видавництво. відділ УНЦ ДО МГУ, 1997. - 296с.

5. www.businesspravo.ru