|
влені, а учасники покарані.
Катіліна зазнав поразки не тільки внаслідок одностайної виступу проти нього всадничества і більшості нобілів, а й тому, що не отримав необхідну підтримку з боку демократичних кіл, плюс не мав достатньої військової силою.
Змова Катіліни був одним з показників протиріч в середовищі класу рабовласників, відображенням прагнення рабовласницької верхівки до переходу від республіканської форми правління до імперської.
На закінчення слід сказати, нарешті, чим же були події 63 року до н.е. в Римській Республіці: змовою купки аристократів, які прагнули захопити владу за всяку ціну, божевіллям розбещених лиходіїв, спраглих знищити державу, як уявляв це Цицерон, або демократичним рухом, яка охопила всю Італію, широкі соціальні верстви? Мабуть, найбільш раціональним буде припущення, що змова починався саме як змова кількох нобілів з метою проведення державного перевороту, щоб захопити владу і поправити майновий стан. Про спроби серйозно похитнути основи Римської Республіки годі й казати. Навряд чи знищення держави і руйнування Риму, в чому нас намагається переконати Цицерон, були в планах змовників. Але з розвитком подій, змова поступово переріс в громадський рух, що охопив всіх незадоволених політикою сенату і консулів і стало, мабуть, останнім виступом демократії в Римській Республіки. Катіліна вміло скористався ситуацією і оголосив себе захисником знедолених і пригноблених, закликав їх до боротьби за владу і свободу.
Висновок.
Змова Катіліни відбив серйозна політична криза Римської Республіки. Він показав численні протиріччя в середовищі аристократії, слабкість сенату. Все чіткіше стали виявлятися тенденції до встановлення диктатури. Республіка доживала останні дні. Невдоволення існуючим порядком речей було посилено фінансовою кризою, яка підірвала добробут багатьох громадян. До 60-х років стало очевидно розбіжність інтересів сільського і міського плебсу. Перший недолюблював аристократів, вважаючи їх дармоїдами, і мало цікавився політикою. Другий же, навпаки, не мав бажання займатися сільським працею і вимагав «хліба і видовищ». Цицерону вдалося на час згладити протиріччя, об'єднавши в боротьбі проти змовників нобілітету і всадничество. Але вже незабаром після розправи з змовниками він сам потрапив в число неугодних. Римські громадяни не могли пробачити йому розправи над змовниками, влаштувавши яку, Цицерон скористався наданим йому сенатом надзвичайних правом над життям і смертю громадян, приймаючи при цьому відповідальність на себе. За що і поплатився. У день складання консульських повноважень він хотів було знову виступити з промовою про свої заслуги перед державою в справі його порятунку, але натовп не дала йому цього зробити. Незабаром під загрозою судового розгляду і замахів з боку противників, Цицерон був змушений виїхати у вигнання, з якого, правда, повернувся якого зустрічали почестями. Але політична обстановка все загострювалася. Розвивалося протистояння Помпея і Цезаря. Вибухнула нова громадянська війна.
Додаток.
1 Бенкліев С.Н. «Другий змову Катіліни і його характер» // Праці Воронезького державного університету; том 47, Воронеж; 1957
2 Бенкліев С.Н. «Криза римської демократії і змова Катіліни»; Л .; Ленінградський державний університет імені Ломоносова; 1951
3 Сергєєв В.С. «Нариси з історії стародавнього Риму»; М .; 1938
4 Машкін Н.А «Історія стародавнього Риму»; М .; 2005
5 Ковальов С.І. «Історія Риму»; М .; 1 948
6 Віппер Р.Ю. «Нариси історії Римської імперії»; М .; тисяча дев'ятсот двадцять три
7 Кузищин В.І., Маяк І.Л. Історія Стародавнього Риму, навч. для вузів. М., 2001.
8 Цицерон Марк Туллій, Речі проти Катіліни // Речі, т.1, М., 1962
9 Гай Саллюстій, Про змову Катіліни // Твори, М., 1981
10 Плутарх, Життєписи видатних діячів Стародавнього Риму. М., 1964
11 Аппиан Олександрійський, Громадянські війни. Книга 2 // Римська історія. , 2002
12 Гай Саллюстій, Про змову Катіліни // Твори, М., 1981. С. 6
13 Там же, розділ Додатки. С.155
14 Лівшиць Г.М. «Соціально-політична боротьба в Римі 60-х рр. I століття до н.е. і змову Катіліни »; Мінськ; видавництво Білоруського державного університету; 1960. С. 20
15 Гай Саллюстій, Про змову Катіліни // Твори, М., 1981. С. 7
16 Цицерон Марк Туллій, Речі проти Катіліни // Речі, т.1, М., 1962. мова друга. С. 304
17 там же. С. 307-309
Список використаної літератури.
Історіографія.
1) Бенкліев С.Н. «Другий змову Катіліни і його характер» // Праці Воронезького державного університету; том 47, Воронеж; 1957
2) Бенкліев С.Н. «Криза римської демократії і змова Катіліни»; Л .; Ленінградський державний університет імені Ломоносова; 1951
3) Віппер Р.Ю. «Нариси історії Римської імперії»; М .; тисяча дев'ятсот двадцять три
4) Кірбятьев С.С. «Змова або рух Катіліни?» // Вчені записки Чкаловського педагогічного інституту; випуск 1; Чкалов; 1 948
5) Ковальов С.І. «Історія Риму»; М .; 1 948
6) Лівшиць Г.М. «Соціально-політична боротьба в Римі 60-х рр. I століття до н.е. і змову Катіліни »; Мінськ; видавництво Білоруського державного університету; 1960
7) Машкін Н.А «Історія стародавнього Риму»; М .; 2005
8) Сергєєв В.С. «Нариси з історії стародавнього Риму»; М .; 1938
9) Утченко С.Л. «Цицерон і його час»; М .; «Думка»; 1986
10) Штаерман Е.М. «Історія селянства в стародавньому Римі»; М .; «Наука»; 1996
11) Кузищин В.І., Маяк І.Л. Історія Стародавнього Риму, навч. для вузів. М., 2001.
джерела
1. Цицерон Марк Туллій, Речі проти Катіліни // Речі, т.1, М., 1962
2. Гай Саллюстій, Про змову Катіліни // Твори, М., 1981
3. Плутарх, Життєписи видатних діячів Стародавнього Риму. М., 1964
4. Аппиан Олександрійський, Громадянські війни. Книга 2 // Римська історія. , 2002 ...........
|