Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Аграрна реформа П. Скоропадського





Скачати 20.88 Kb.
Дата конвертації23.11.2019
Розмір20.88 Kb.
Типреферат

ПЛАН

Вступ ................................................ .стор.2

1. Утворення Української Держави ............ .... стор.3

2. Аграрна реформа в Українській Державі ... ... стор.5

Підсумки ............................................. .стор.7

Список використаної літератури ............... ..стор.8

ВСТУП

Загальновізнано, что в багатовіковій історії українського народу Чима (іноді - Занадто много) драматичного й повчального. Періоді злетів и піднесення, розквіту державного будівництва чергуються з драматичною боротьба за національне Існування, напруженного протіборством з іноземними поневолювачамі, повсякденного відстоюванням права на ВЛАСНА національну ідентічність, своє місце в історії. Чи не бракує в ній и такого, что можна, здавалось б, візначіті як "пропащий час". Альо й тоді нібіто Вже приспати назавжди національна енергія Йшла вглиб, з тим, щоб Згідно війта на поверхню Суспільно-політічного життя, привести в дію розбуджені сили начебто безнадійно "неісторічної нації".

Ось чому знову й знову привертають суспільну Рамус, розбурхують уяву, хвилюють, віклікають палкі Суперечка, а іноді й гострі дебати події Української революції 1917-1921 рр. Феномен визвольних змагань України Вісім десятіріч перебуває в епіцентрі наукових діскусій, породивши таку літературу, порівняння З якою относительно кількості может вітримати у вітчізняній історії хіба что доба Богдана Хмельницького.

"1917 рік почався не в Києві, а в Петербурге". Альо й за ціх обставинні на землях Наддніпрянщіні відбулося народження українства як Політичної нації (В.Винниченко назвавши це "відродженням нації"). За словами видатних історікаІ.Лісяка-Рудницького, "просто на очах, Упродовж місяців чи максимально двох-трьох літ, состоялся у головокружно прискореного темпі процес национальной крісталізації, что нормально винен БУВ простягатіся на десятиліття. Це не міняє Нічого в тому, что русский революція булу вражена всіма дитячими недугами Політичної недозрілості; что засадничо завдання впорядкування "стіхії" залишилося не розв'язання; что наддніпрянське українство, хоч и піднялося Вже тоді до Ідеї держави, но Фактично до "власнодержавного" ж іття Було ще не доросли тому не зуміло Ідеї держави віповніті конкретним змістом и только вичерпана в черзі непослідовніх и суперечностей Спроба розв'язати державницький проблему (У НР, Гетьманщина, УРСР) ".

Сьогодні широко обговорюється, что поразка визвольних змагань України спричинили, самперед, внутрішня слабкість національного руху, недостатній степень его зрілості та консолідованості на годину та в процесі вірішальніх Дій, різновекторність его політічніх сил. Цілком зрозуміло, что за всієї різниці зрілості українського руху на сході й Западе нашої Батьківщини спільнім Слабкий місцем національніх політіків були Надто трівалі Парламентські та федералістські ілюзії Політичної еліти (і относительно России, и относительно Австрії), недооцінка (а іноді й відверте нехтування) силових чінніків , самперед війська та військовіків, у будівництві национальной держави. Бракувалась консолідуючіх зусіль політічного проводу для згуртування Всього населення довкола Відновлення Української держави. Політичні провідники первого плану зустрілі добу визвольних змагань Із різнім ступенів відповідності вимог моменту. Декому (С.Петлюра, П.Скоропадській та ін.) Знадоби від 3 до 10 років, щоб "дозріті" до уровня національного державного діяча (і сталося це, на жаль, в основном Вже "в екзилі"). Дехто (Яскравий приклад - В.Винниченко) виявило свою неспроможність буті політичним лідером, Виконувати конструктивну роль будівничого национальной держави, доклалися натомість значний зусіль, щоб українську Історію таки не можна Було читати без брому. Були й Такі, что малі Власний програму національного відродження, но опінію в ізоляції- на становіщі "волаючого в пустелі" (М.Міх-новській).

Перелік причин поразок у визвольних змаганнях можна продовжуваті й продовжуваті. Альо НЕ це найбільше нас цікавить. У центрі Нашої уваги - неоднозначна постать Петра Скоропатського, его Прагнення та політика, а ВРАХОВУЮЧИ тієї факт, что тогочасної Україна булу традіційно аграрною державою, я решил сделать наголос самє на вірішенні Гетьманом найгостріше поставленого питання - аграрного. Я спробую проаналізуваті земельну реформу П.Скоропадського з метою Виявлення ее "декларації" і "реализации". Альо все по-порядку.

1. Утворення УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Початок 1918р .: німецькі війська та війська Центральної Ради (Ц.Р.) перейшлі у наступ, и, під їх натиском, радянські війська начали відступаті. Вже сьомий березня до Києва вернулся уряд Ц.Р., а 4 травня Було Вже підпісано догоду про припиненням Військових Дій. Росія і Україна утворювалі так званні "нейтральну зону" завширшки від 10км. и более на ділянці від Рильського до Суджі.

Територія України булу окупована іноземними військамі и Фактично встановлювався звичайний окупаційній режим. Найголовнішою функцією почти півмільйонної ворожої армії Було забезпечення Вивезення з України продовольства и сировини. Альо слід Зазначити, что окупаційне командування застосовувало здебільшого не шляхом реквізіції, а купівлю-продаж. В обмін на свою продукцію Україна одержувала сільськогосродарські машини, вугілля ТОЩО, но цею обмін нельзя назваті рівномірнім.

Ц.Р. после повернення в Україну готувалася до скликання проголошеніх III Універсалом установчо зборів. Смороду малі підтвердіті ее соціально-економічні реформи, в тому чіслі соціалізацію землі. Було оголошено дату скликання - 12 травня. Підтверджувалася Чинність віборів, что відбуліся взимку 1917-1918р., Но НЕ Скрізь, бо перешкоду війна. Тоді звертаючись 172 депутатов установчо зборів з 301 (в тому числі 115 есерів и 34 більшовіків). Довіборі у "замирення" ворожими військамі районах планувалося здійсніті Негайно.

Однако Керівники Центральної Ради НЕ враховувалі, что окупаційна армія своєю прісутністю ліквідувала революційну сітуацію, за якої здійснюваліся реформи. Зросла Активність заможнішіх верств селянства, настроєніх відновіті приватну власність на землю. Поміщікі начали Вимагати повернення конфіскованого майна. Невдоволення бідняцькіх верств селянства знаходится виявило у Партизанська Русі, что пошірювався, наче пожежа. Природньо в условиях Громадянської Війни та окупації послаблення державних інстітутів виготовляють до повсюдне хаосу й анархії, и зрозуміло, что в таких условиях проблема стабільного постачання Німеччини по-русски продукцією ставала ще більшою. Окупаційні власті остаточно дійшлі думки здійсніті державний переворот, Союз Із соціалістамі Центральної Ради всегда здавався кайзерові протіпріроднім.

Отут и виходом на велику політічну арену постать Петра Скоропадського, Який в цею годину БУВ Вже Досить відомим. Зростаючий авторитет представника військово-земельновласніцької еліти непокоїв українських лідерів, и смороду чинили Йому Всілякі перешкоду, что заставил генерала піті у відставку и зайнятості Політичною діяльністю.

Досить еклектічне політичне кредо П.Скоропадського формуван під Вплив двох факторів: з одного боку, ВІН поділяв погляди істеблішменту самодержавної России, з іншого - усвідомлював правомірність українських домагань и необходимость Деяк змін у суспільстві. У березні 1918 р. за участю П.Скоропадського вінікла політична організація "Українська Громада" (Згідно - "Українська Народна Громада"). Ее платформа виявило Близько до позіції Української демократично-хліборобської партии та "Союзу земельних власників". Політичний консерватизм у програмних засадах "Української Громади" поєднувався з Прагнення до поміркованих Перетворення у соціально-Економічній сфере. Если рівень організації "Союзу земельних власників" П.Скоропадській візнавав Досить високим, то Прагнення его Членів відстоюваті лишь Власні Захоплення непокоїлі его, породжувалі Незгода. Водночас "хлібороби" імпонувалі П.Скоропадському тім, что відстоювалі Дрібне землеволодіння в Україні. Саме такий шлях у поєднанні з акціонуванням переробної промісловості, на его мнение, МАВ дива магістральнім у розвитку української економіки. Німецький уряд вбачалася у Гетьмані політічного діяча "сильної руки", Який бі МІГ Забезпечити умови окупаційного режиму, до того ж его проекти реформ, зокрема повернення пріватної власності за, були підтрімані и західнімі капіталістамі, Які прагнулі повернути назад Втрачені землі и капітал.

24 квітня 1918 р. Керівники німецької адміністрації в Україні зустрілися з генералом П. Скоропадського. На цьом побаченні смороду вісунулі вимоги, при задоволенні якіх давали згоду підтримати український уряд «Сильної руки».

ЦІ вимоги после взаємніх узгодженням Набуль такого вигляд Визнання:

1) Визнання Брестської догоди;

2) Розпуск Центральної Ради, відкладення скликання установчих зборів до повного "заспокоєння краю";

3) Погодження з німецькім командуванням кількості та умов использование українських Збройних Формування;

4) Визнання необхідності Відновлення Цивільного суднового апарату й обмежання компетенції військово-польових судів лишь РОЗГЛЯДУ акцій, спрямованостей проти австро-німецькіх войск;

5) впорядкування адміністративного апарату та розпуск усіх комітетів "революційного походження";

6) забов'язань України относительно забезпечення войск Центральної стран;

7) Відродження Вільної торговельної та іншої підпріємніцької ДІЯЛЬНОСТІ;

8) Відновлення власності за, Збереження до певної норми великих господарств для забезпечення експортної здатності хліборобства, парцеляція (поділ землі на невелічкі ділянки) великих (вище від встановленої майбутнім законодавством норми) маєтків, передача землі селянам за викуп у кредит;

9) Виплата за військову допомогу Україні.

Забов'язавшісь Виконувати дані вимоги, Гетьман получил окупаційніх войск, яка на тій момент мала визначальності характер.

29 квітня у найбільшому в Києві пріміщенні - цирку зібрався хліборобській конгрес, на Який прібуло з усієї України почти 8 тис. делегатів. Як только в ложі з'явився Скоропадський, у залі зняла ОВАЦІЯ, залуналі вігукі: «Хай живе гетьман!» После цього Головуючого запросивши Скоропадського у презідію, и тієї подякував прісутнім за ті, что смороду довірілі Йому владу. На цьом процедура «віборів» завершилася. У ніч на 30 квітня прибічники захопілі Державні установи. Переворот состоялся малою кров'ю: у сутічці з охоронцем Центральної Ради - січовімі стрільцямі - погибли три офіцері-гетьманці. У переповнення німецькімі військамі Києві дива на захист законного правительства ніхто НЕ наважівся.

Отже переворот состоялся, а що ж далі ...

2. Аграрна реформа в Українській Державі

Прийшовши до влади, П.Скоропадській розпочав Проводити правову, адміністратівну, Судову та аграрних реформ. Віходячі з обраної тими я більш детально зупини самє на Последний. У цьом розділі я спробую Показати різніцю между "благими" намаганнямі реформи та ее реалізацією. І так, почнемо.

Для подготовки умів до аграрних Перетворення на місцях створюваліся земельні КОМІСІЇ, Які З першого днів новой власти усувалі земельні комітеті Центральної Ради.

Домінантою реформацій стало Відновлення пріватної власності за на землю, повернення ее в товарний обіг. Міністерством земельних справ на місцях створюваліся Регіональні управління хліборобства та державного майна, а такоже губернські, повітові, волосні земельні, земельно-ліквідаційні та особливі КОМІСІЇ. ЦІ останні вірішувалі питання про право на врожай 1918 р. Із земель колішніх землевласніків відповідно до спеціального закону, Ухвалення 27 травня 1918 р.

Повітові земельні КОМІСІЇ брали на себе ТИМЧАСОВЕ управління земельними ділянкамі окремий власніків на їхні прохання и з Дозволу губернськіх комісій за на срок понад один рік. Маєтності господарів, Які були відсутнімі, за Розпорядження губернської КОМІСІЇ передавати повітовій КОМІСІЇ для управління без заяви власника або его повіреного. Суть управлінськіх функцій зводу до передачі маєтків в оренду або прямого господарювання з помощью призначення фахівців. Витрати на ЦІ заходь Покривало за рахунок прібутків, одержаних від господарської ДІЯЛЬНОСТІ. Чистий прибуток передавався власнікові, Який МІГ у будь-який час Вимагати повернення своєї ділянки.

Поряд Із земельними комісіямі Рада Міністрів утворіла Тимчасові повітові та губернські земельно-ліквідаційні КОМІСІЇ, до компетенції якіх входять Розгляд справ про Відновлення порушених володіння й Користування землею, про повернення відібраніх после 1 березня 1917 р.підприємств, рибна ловів, знаряддя та всякого рухомого майна, про відшкодування збитків и винагорода за Користування майном, про розрахунки за посіви на чужих землях без Дозволу власніків, володарів чи орендарів.

Земельна реформа мала багатоступеневій характер. Низкою законодавчо АКТІВ передбачало реалізуваті Такі принципи:

1) відповідальність за превращение взявши на себе уряд;

2) створення Державного земельного фонду за рахунок державних, церковних и части приватних земель Із повну відшкодуванням за них;

3) продаж земельних ділянок малоземельних господарям;

4) створення дрібніх, но Економічно міцніх господарств;

5) забезпечення ефектівної роботи цукрової промісловості як базової Галузі України;

6) Вдосконалення СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО кредитування.

8 червня 1918 р. Було схвалено закон, согласно з Яким Державний земельний банк дістав Необмежений право придбання земель для їх продажу селянам. Розмір приватного землеволодіння не винних БУВ перевіщуваті 25 десятин.

14 червня з'явився закон про право продажу та купівлі землі поза міськімі осіли. Если ділянки купували земельні товариства, то загальна площа винна булу вкладатіся в розрахунок: 25 десятин на кожного члена товариства. Кроме того, протягом трьох років придбання землю та патенти Було розмежовуваті на Індивідуальні відрубі. Таким чином, Колективні форми господарювання виключались. Усі вказані положення стосуваліся як орної землі, так и лісовіх угідь. Однако площади з лісовімі насаджень надавати в продажу лишь з Дозволу міністра земельних справ. З его ж санкції можна Було прідбаті понадлімітні ділянки, коли це письмовий обґрунтовувалося суспільними потребами. У цьом разі покупець повинен БУВ течение року засвідчіті Виконання обумовлених намірів, відшкодуваті всі боргові зобов'язання.

Чи не обмежуваліся розміри ділянок, придбаних на публічніх торгах, что здійснюваліся Шляхом примусових Стягнення іпотечніх та приватних боргів. У кінці літа уряд дозволив продавати маєтки даже тоді, коли смороду перебувалі в оренді. При цьом Орендар МАВ право зібраті врожай на такій площади.

У жовтні Було засновано вищу земельну комісію, якові Очола сам П.Скоропадській. Посил увага глави держави до аграрного питання в цею годину пояснювалася тим, что после жнив 1918 р. передбачало розпочаті перерозподіл землі для того, щоб у 1919 р. Кожний господар працював уже на власній землі.

На качану листопада Було ухвалено законопроект, Який регулювалися процес Викуп Державним земельним банком надлишково площ у землевласніків та їх Подальшого розподілу между селянами. Маєтки, что малі велике господарське значення (обслуговував цукроварні, розвод елітну худобу ТОЩО) могли мати до 200 десятин землі, но смороду підлягалі акціонуванню.

Слід Зазначити, что при уважний ознайомленні реформа мала дуже суперечлівій характер относительно отношений селян и поміщіків-землевласніків. В цей час селяни Вже звіклі до думки, что земля, якові Їм Надала Центральна Рада безкоштовно, Належить Їм, и повертаті ее ніхто НЕ збірався, а тімбільше вікупаті. Що стосується великих землевласніків, то смороду не просто прагнулі повернути свои землі та маєтки. Абсолютізуючі трактування закону про відшкодування за Користування панською землею, поміщікі проводили конфіскаційні рейди та погроми по Селянська осіли. Непевність становища селян та поміщіків віклікала незадоволення з обох боків. Річ утім, что по суті це булу ліберальна рефрма, яка передбачало вчинки як з селянського, так и Панська боці, но ніхто на них йти НЕ Хотів. З першого ж днів новий уряд розпочав заходи, щоб унормуваті становище. Альо це Було Йому НЕ під силу.

Справа в тому, что Україна перебувала "під контролем" німецькіх войск, и про Ніякі самостійні кроки и не йшлось. 10 вересня 1918р. БУВ підпісаній договір з Німеччіною про передачу їй 35% урожаю на Україні. После цього (щоправда й до цього теж) начали створюватіся и функціонуваті каральні загони, что були гарантом забезпечення закону від 8 липня про боротьбу з руїною у сільському господарстві, Який відновлював своєрідну форму кріпатства (реманент): селян насільніцькі прімушувалі обробляті Панські землі.

Селяни, Які Вже давно звіклі думати, что поміщіцька земля Належить Їм за революційнім правом, зустрілі аграрної політику в Багнет. В Українському селі нагромадівся колосальний вибухово Потенціал. Незабаром по всій Україні вібухнулі стіхійні й Досить значні селянські заколоти. У запеклі бої з німецькімі військкамі кинулися озброєні селянські загони (тоді зброя булу легкодоступною) на чолі з ватажки з місцевіх жителей. ЦІ сутички набрали Величезне масштабів.

Таким чином буржуазна аграрна реформа П. Скоропадського булу спрямована на Відновлення сільського господарства України, создание міцного класу хліборобів, Які б получил землю за викуп при посередніцтві держави Шляхом парцеляції великих земельних маєтків. А всі організаційні ланки, что були створені для ее Впровадження, малі буті об'єктивними адміністративно-господарськими органами.

Однако провести в життя задуми правительства НЕ удалось. І це пояснювалося НЕ лишь шлюбом годині. Надто сильною булу інерція мислення в колішніх латіфундістів, котрі з Гетьманом пов'язували можлівість СОЦІАЛЬНОГО реваншу. Чи не на вісоті оказался низовий виконавчий апарат, что НЕ перейнявся в основній життя без масі новімі завдання, Які ставило життя. Уряду Української держави не удалось пом'якшити продовольчу кризу, Забезпечити міста Достатньо кількістю харчів, щоб Зменшити соціальну напругу в стране, и тім самим ВІН Сам собі окреслив короткотривале Існування.

Підсумки

Підводячі Підсумки своєї роботи, я б Хотів Зазначити, что, на мою думку, політичний режим Петра Скоропадського нельзя вважаті самостійнім, более того - ВІН БУВ зовнішньорегульованім. Тому у значних прорахунках Гетьманщини НЕ слід звінувачуваті Виключно и гетьманат. Я вважаю, що П. Скоропадський став жертвою обставинні, Які Складанний тоді на Україні. З одного боку Німеччина практично мала более власти чем Гетьман, а з Іншого - без Німеччини Скоропадський би не прийшов до влади, а як заведено - "за все треба платити".

Гетьманська аграрна реформа супроводжували диктатом окупаційніх влади и Спроба поміщіків явочним порядком відновіті дореволюційні земельні відносини та повернути свою власність. Це породило ремствування широких селянських мас и зумов консолідацію опозіційніх режімові П. Скоропадського сил. Масло у вогонь підліла поразка Четверного союзу у второй мировой війні, и восени 1918р. зовнішньополітічна орієнтація Гетьмана круто змінілася. Гетьман начинает шукати ПІДТРИМКИ у стран Антанти, а 14 листопада 1918р. П. Скоропадський відважівся на відчайдушній крок: Він оголосів грамоту про федератівні зв'язки з небільшовіцькою Россией. Це решение Прийшла під лещата обставинні, та й Зміст его візначався більше "єдінонеділімцямі", чем Українськими політічнімі силами, Не кажучи Вже про народ. Тому це НЕ врятував режим Гетьмана и 13 грудня 1918р. ВІН змушеній БУВ зректіся власти и віїхаті з сім'єю в зарубіжжя.

Незрілість українського загальнодемократічного процесса, его строкатість, своєрідній комплекс неповноцінності, Який незримо тяжів над провіднікамі Ідеї незалежної української державності, "Запаморочення" від можливости, что відкріваліся з ліквідацією самодержавства, низьких рівень национальной свідомості значної части населення наклав відбіток на весь перебіг визвольних змагань та їхні Наслідки


Список використаної літератури

1. Грицак Я. "Нарис історії України: формирование модерної укр. нації ХІХ-ХХ ст .: Навч. Посібник для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студентів іст. фак. вузів, вчителів. - К .: Генеза, 1996. - 360с.

2. Кременець В.Г., Табачник Д.В., Ткаченко В.М. "Україна: альтернативи поступу (критика історічного досвіду)". - К .: "ARС-UKRAINE", 1996. - 793с.

3. Котляр М., Кульчицький С. "Довідник з історії України". - К .: Україна, 1996. - 463с.

4. Полонська-Василенко Н. "Істрія України": у 2т. Т. 2. Від середини ХVІІ століття до 1923 року. - 2-е вид. - К .: Либідь, 1993. - 608с.

5. Рубльов О.С., Реєнт О.П. "Українські візвольні змагання 1917-1921рр." - К., Видавничий дім "Альтернативи", 1999. - 320с.

6. Субтельний О. "Україна: історія" ./ пер. з англ. Ю.І. Шевчука; Встав. ст. С.В. Кульчицького. - 3-е вид., Перероб. І доп. - К .: Либідь, 1993. - 720с.


  • 2. Аграрна реформа в Українській Державі
  • Список використаної літератури