Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Кіммерійці, Скіфи, сармати та інші народи на территории України





Скачати 24.68 Kb.
Дата конвертації20.12.2017
Розмір24.68 Kb.
Типреферат

12

Кіммерійці, Скіфи, сармати та інші народи на территории України

Много років тому на территории сучасної України жили племена, Які, зміняючі Одне одного, залиша про себе мовчазні свідоцтва, Які допомагають Скласти уявлення про їх заняття и способ життя.

Найдавнішім народом на территории України були кіммерійці. Давньогрецький поет Гомер (роки життя точно не відомі, І датуються від XII до VII ст. до н. е.) у Поемі «Одіссея» І писав, что їхня країна знаходиться біля входу до потойбічного світу. «Закотий сонце й покрити тьмою усі шляхи, а судно наше досягле кінця глибокого океану. Там народ і місто людей кіммерійськіх ». Реальність цього народу підтверджують и ассірійські клінопісні джерела. У 722--715 pp . до н. е. смороду зафіксувалі победу кіммерійців над урартськім царем Руссо.

Примерно в X - середіні VII ст. до н. е. кіммерійці Займаюсь теріторію между Тіром (Дністром) и Танаїсом (Доном), а такоже Кримський и Таманська півострові. Смороду швідше за інші народи перейшлі до Кочово скотарство и Завдяк цьом випередив у своєму розвитку навколішні племена. До того ж кіммерійці одними з дере начали віплавляті залізо спочатку тигельна, а потім сіродутнім способом с помощью горна, їхні майстри навч кувати залізо й виготовляти вісокоякісну сталь. Прикладом їхньої майстерності є меч І, довжина 1 м 8 см з бронзовим руківям, знайденій у Суботівському городіщі на Чігірінщіні. Зявилися залізні наконечники для стріл. Озброєні залізними мечами, стріламі й неперевершений на тій годину луками, булавами або бронзовими Бойовий Сокира, кіммерійці Довгий не знали Собі рівніх у воєнніх Сутички и битвах. Трівалій годину кіммерійська кіннота булу Непереможне й наводила жах на своих супротівніків Політична історія кіммерійців відома мало. Знаємо лишь, что смороду успешно воювали з Урарту, Ассірією (722-- 715 pp . до н. е.) и не встоялі перед скіфамі. Через Кавказ кіммерійці з боями начали відходіті в передню Азію. У 676-- 674 pp . до н. е. в союзі з Урарту смороду розгромили Фрігію, потім на чолі Із царем Лігдамісом завоювала Лідію. Остаточно кіммерійці Зниклий з Політичної Арені после поразка від войск лідійського царя Аліата (615-- 565 pp . до н. е.).

Течение XIX - III ст. до н. е. у Криму жили таври (від грецького слова «таброс» - тур, бик). Перші дані про них сообщает нам уже згадуваній Гомер. Таври були працелюбні й мужні люди, займаюсь в горах скотарство, у долинах - Землеробство, у прибережних районах - Рибальство. Малі вісокорозвінуті гончарство, ткацтво, Виготовляю РЕЧІ з каменю, дерева та других матеріалів. У второй половіні І тис. до н. е. в таврів почався перехід від родоплемінного ладу до рабовласницького. Виокремилися арістократія, яка обєднала Таврійські племена на боротьбу проти Херсонеса й відіграла важліву роль у Відсічі агресії римських легіонів. Таври малі Непрості отношения зі своими могутнімі Сусідами скіфамі та сарматами. Однако їхні гірські племена збереглі свою незалежність до дерло століть Нашої єрі. За імям таврів Сучасники назівають нінішній Кримський півострів Таврідою, Таврікою, Таврією.

У VII ст. до н. е. на территории півдня України зявилися незнані досі войовнічі племена скіфів, Які Слідом за кіммерійцямі прорвалися в Передню Азію розгромили Мідію, пронеслися по Сирії, Палестіні, дійшлі до володінь давно Єгіпту й заставил фараона Псамметиха дати Їм великий викуп. Панування скіфів у Передній азії закінчілося тім, что мідійській цар Кіаксар запросивши на бенкет скіфських царів и перебивши їх. Залишки скіфів через 28 років повернув в Північне Причорномор'я, Пожалуйста вважаю своєю Батьківщиною. Тут Їм довелося вітримати Сильні бої з синами їхніх жінок и рабів, останні з якіх НЕ Бажана потрапляті у рабство.

З поверненням ОСНОВНОЇ масі скіфів обстановка в Степове и лісостеповіх районах України загострілася. Племена «Царське» скіфів розпочалі підкоряті навколішні племена, и Незабаром Величезна територія від Дунаю до Дону й від Чорного моря до Києва опінію під їхньою властью. Напрікінці VI ст. до н. е. утворілася Скіфія зі столицею около сучасного м. Кам'янки-Дніпровської на Запоріжжі. Держава поділялась на три царства, Одне з якіх вважаю головного. Ним Було державне обєднання «Царське» скіфів у Північному Прічорноморї та Пріазовї. Влада царів булу Спадкового, а суспільство Складанний з общінніків, воїнів та жерців.

Давньогрецький історик Геродот (Н. Между 490 и 480 - п. между 430 и 424 до н. е.) в «Історії» поділів населення Скіфії на две основні групи: скіфів-кочівні-ків и скіфів-землеробів. Смороду Складанний з окремим племен. Північне Причорномор'я и Приазов'ї Займаюсь Скіфи-кочівнікі й «царські» Скіфи іранського походження. Структура їхнього Суспільства булу Ідеально прістосована до умов кочування и ведення Війни. Роді й племена превратились на своєрідні військові підрозділі для охорони худоби й пастухів, а такоже нападів на сусідів з метою заволодіті їхнімі багатствами. Серед скіфів підтрімуваліся традиції хоробрості, ненавісті до ворогів и одно- 1 часно ВІЙСЬКОВОЇ дружби, побратимства та стійкості, вірності своим обрядам и звичаєм. ( «Скотарство забезпечувало скіфів-кочівніків усім необхіднім. Давало Їм м'ясо, молоко,« іппаку »(сир з кобилячого молока), зовні, шкури. Справжнім багатством скіфів були коні, непоказні на вигляд и невібагліві до кормів ^ При вісоті в холці до 144 см смороду не знали Собі рівніх у бігові на Далекі дістанції. Ось что писав очевидець ціх змагань давньогрецький історик Арріан (между 95 и 175): «... можна Побачити, як тієї Прудкий, росли и гарячий кінь вібівається з сил, а ця малоросла й шолудіва конячка спочатку переганяє его, а потім залішає далеко позаду ». Серед худоби 1 переважалі безрогі та короткорогі породи заввишки в холці, до 125 см. Скіфи віпасана много овець, значний менше З кіз, Які за своими розмірамі та іншімі Показники мало чим відрізняліся від СУЧАСНИХ. Трапляє в них верблюди. Чісленні стада коней и Великої рогатої худоби, отари овець належали родовій знаті. Ми не знаємо мінімальної кількості тварин, необхідної для забезпечення Прожитковий мінімуму Скіфської сімї. Однако можна провести аналогію з кочів-никами-казахами XIX ст., коли сімя з п'яти осіб потребувала 15 коней, шести голів Великої рогатої худоби, двох верблюдів и не менше 50 овець. Напевне, Такі ж норми забезпечення сім ї кочівніка продукцією тваринництва існувалі и в Скіфії. До скіфів-землеробів Геродот відносів Місцеві нескіфські племена різніх регіонів України. Підставою для цього стало, что смороду перебувалі в скіфській державі й платили їй Даніна. За характером господарювання ЦІ племена значний відрізняліся від скіфів-скотарів. Смороду вели осілій способ життя й Займаюсь в основном сільським господарством.

У поніззі Південного Бугу мешкали калліпіді, північніше - алазони, а в зоне Правобережного Лісостепу - Скіфи-орачі. Назва последнего племені свідчіть про Поширення рільніцтва у ціх регіонах Із ЗАСТОСУВАННЯ деревяного плуга. Причем его значущість у жітті населення Скіфії відбіта в місцевій міфології. У легенді про походження скіфів зовсім НЕ Випадкове на Перше місце поставлені золоті плуг и ярмо, предмети, Які аж Ніяк НЕ були Головними у жітті кочівніків. Завдяк широкому ЗАСТОСУВАННЯ плуга Зернові землеробство осіліх племен Швидко розвивалась й Фактично превратилась в товарне виробництво. шишки хліба орачі у Великій кількості продавали грецьким колоніям Північного Причорномор'я и Греції. Із зернових культур в основном вірощувалі пшеницю, просо, ячмінь, жито. Культівувалі такоже горох, нугу, чуфу, вігни, сочевіцю, часник, цибулю. Трапляє плантації конопель, щоправда, що не відомо якіх, дікоросліх чи Вже окультурених. У зонах Лісостепу та Полісся проживали неври, мела-нхлені, андрофаги, Гелони, Будині та інші народи. Даних про їхній устрій та заняття немає. З певністю можна лишь стверджуваті, что етнічно смороду НЕ були споріднені зі скіфамі. Досить високо у скіфів були розвінуті чорна металургія й обробка металів. Залізо віплавлялося з болотних руд у спеціальніх горнах. Майстри вмілі делать Різні сплави й зварюваті метал. Виготовляю зброю, сокири, стамески, долота, свердлив, інші знаряддя, прикраси, виливати котли місткістю до 600 великих амфор ТОЩО. Осілі племена ліпілі з глини різний посуд, прясліці, грузила, навч лощіті свои вироби. Значного Поширення Набуль Такі ремесла, як вічінка кожи, виготовлення тканин, зернотерок, тероч- ників и пестів. Десь Із VI ст. до н. е. Зовнішнє становище Скіфії стабілізувалося. Вона НЕ мала серйозний ворогів и не вела тріваліх віснажлівіх воєн. Тільки у 513 р. до н. е. Скіфи мусіли відбіваті наступ Величезне війська перських царя Дарія І Гістаспа (522-- 486 до н. е.). Побудував міст через р. Істр, перси з Фракії вторгається в Межі Скіфії. Скіфів та їхніх союзніків гелонів, савроматів и будінів очолювалі Царі Іданфірс, Скопасіс и Таксакіс. Відступаючі на Схід, Скіфи засипается колодязі, палили траву, завдавалі несподіваніх ударів нападників. Дійшовші до невелікої р. Оар, яка впадала в Азовське море, Скіфи повернули на Північний Захід. Таким чином смороду заманювалі персів на племена меланхланів, андрофагів и неврів, котрі Ранее відмовіліся допомагаті Їм. Спроба Дарія І укласті світ з Іданфірсом ні до чого не привели. Персі ледве врятували поспішнім Відступом. Перемога над персами зміцніла позіції Скіфії І, напевне, врятував від розгром Грецію.

Напрікінці 90-х років V ст. до н. е. Скіфи дійшлі до Мармурова моря й предложили царю Спарта Клеомену спільну войну против персів. Трівалій годину Скіфи жили у мірі та Злагоді зі своими Сусідами на Западе - фракійцямі. Проти з кінця V - качана IV ст. до н. е. Скіфи начали тиснути на них. Скіфський цар Атей (р. Н. Невід. - п. 393 до н. е.) у IV ст. до н. е. разом Із Македонський царем Філіппом II розгромив царство одрісів и зайнять землі за. Дунаєм. Проти Незабаром отношения между союзниками ускладнено и переросли у ворожі. У Великій Битві в 339 р. ^ О н. е. Філіпп Македонський завдан поразка військам Атея. г) Сам 90-річний Скіфський цар загінув у Битві. З цього ско- ^ ристали фракійські племена гетів и захопілі землі в межіріччі Дунаю и Дністра. Наміснік Олександра Македонський Зопіріон у 331 р. до н. е. на чолі 30-тисячний війська здійснів похід на Ольвію, но не взявши ее и на зворотнього шляху БУВ наголову Розбитий скіфамі.

У III ст. до н. е. почався занепад могутньої держави скіфів. У кількох битвах з Кочово племенами сарматів «царські» Скіфи зізналася невдачі й мусіли відступіті. Основна частина «Царське» и Кочово скіфів осіла в Нижньому Подніпровї та Степовому Криму й утворіла нову державу - Малу Скіфі кх ее столицею ставши Неаполь, Залишки которого й досі зберігаються в передмісті Сімферополя. Частина .скіфів поступово переходила до осілого способу життя, зайнять Землеробство, садівніцтвом и торгівлею. Пожвавіліся отношения з античними містамі-державам і.У II ст. до н. е. - III ст. н. е. Мала Скіфія пережіває период піднесення. Вона ВСТАНОВИВ владу над Ольвією й Почаїв Збройних змагання з Херсонесом и Боспором за панування над всією Таврідою. Альо .на прохання херсонесців понтійській цар Мітрідат VI Євпатор (132--63 до н.е.) у ПО р. до н. е. військовою силою поклали край скіфській експансії. (Без воєнніх трофеїв, у замкненому пространстве, Із застарілім суспільним ладом, Мала Скіфія виявило нежіттєздатною. До цього додали агресія сарматів, что остаточно доконала скіфську державу. В III ст. н. е. Мала Скіфія Припін своє Існування. Частина скіфів віжіла у воєнній круговерті й пізніше асімілювалася среди других народів.

У III ст. до н. е. у володіння «Царське» скіфів з-за Дону вдерлися кочові племена з а р м а т и в. Як и «царські» Скіфи, смороду належали до племен іраномовної групи, сліді якої залишились у сучасній осетінській мові. Подібно урагану пронеслися по Приазов'ї и Північному Причорномор'ї спочатку «царські» сармати и язиги, а за ними в II ст. до н. е. - р оксо лані. Величезна територія Швеція України опінію під властью сарматів. З І ст. до н. е. Античні авторизованого називали ее Вже НЕ Скіфією, а САРМ а т ією. Нова держава відігравала важліву роль на міжна р одній Арені, ее Царі то робілі набігі на скіфів Таврійського півострова, то разом з ними воювали проти понтійського царя. Був период, коли смороду виступали на боці Мітрідата VI в его борьбе с Римом. Щоб зміцніті союз з кочівнікамі, ВІН повідавав своих дочок заміж за сарматськіх царів.

У середіні І ст. до н. е. посілюються напади роксоланів на Ольвію и східні рімські провінції. Сила роксоланів зро з тала з підходом чисельного племені алан ів, напевне, недаремно назву давнімі авторами Хоробрів, сильно та багатокіннімі вошамі. Пізніше алани посілі панівне становище среди сарматськіх племен и даже передали Їм свою назв. З прибуттів до Дунаю алани дедалі Частіше нападали на східні рімські провінції та заставил Рим платіті Собі Даніна. Сарматській период Закінчився на территории України в середіні III ст. н. е. внаслідок експансії готів и гунів. Сармати справили Значний Вплив на підкорені ними народи. У свою черга, Самі запозічілі Кращі надбання місцевіх племен и частково асімілюваліся среди них. Грецька колонізація Північного Причорномор'я. З VIII ст. до н. е. перенасічена людністю рабовласницька Греція Почаїв віштовхуваті надлишком населення за Межі метрополії. Спочатку греки колонізувалі Узбережжя Середземних моря. Потім настала черга й других регіонів. Еліні Вийшла на Південне й західне Узбережжя Чорного моря, заснувавші тут міста-КОЛОНІЇ Синоп, Трапезунд та ін.

Колонізаційній потік греків у Північне Причорномор'я рухався в основном з Іонії, на якові Постійно нападали перси та лідійці. Освоєння греками цієї территории можна розділіті на Чотири етапи. На Першому етапі (середина VII ст. до н. е.) переселенці закладають міста Істрію у поніззі Дунаю та Борисфен на сучасности о. Березань під Очаковом. На іншому етапі (перша половина VI ст. до н. е.) розвіваються старі й засновуються Нові міста - Ольвія около сучасного с. Парутине Очаківського р-ну Міколаївської області, Пантікапей (Керч), Феодосія. На третьому етапі (друга половина VI - початок V ст. до н. е.) зявляються міста Tip (Білгород-Дністровський), Керкінітід (Євпаторія). На четвертому етапі ( V ст. до н. е.) вінікає Херсонес Таврійський (поблизу нінішнього Севастополя). У V ст. до н. е. Пантікапей підкорів життя без власти міста Фанагорію, Тірітаку, Корокондама (понад 20 міст-держав и колоній) Керченська й Таманська півостровів та Кубані й утворів Боспорське царство.

За благодатність клім ату греки назвали Чорне море За нтом Евксінськім (від грецького - Гостинне море), а Азовське - за назв місцевіх племен меотів - Меотійськім морем або озером.

Утворіліся Чотири центри антічної колонізації Північного Причорномор'я. У мініатюрі смороду нагадувалі собою метрополію Грецію и були схожими между собою. Кожне місто-держава становило окрему рабовласницьку демократичну республіку. Верховна влада належала народних Зборів, виконавча - колегіям и магістратам, обраних відкрітім Голосування. Управління містом здійснювала колегія архонтів з п'яти осіб. Окремо харчування життя міст відалі інші Колегії. За вінятком рабів, іноземців та жінок, всі жителі малі шірокі Політичні права. У VI - III ст. до н. е. грецькі міста-держави Бурхливий розвивалась на засадах рабовласницького способу виробництва. на рубежі IV - III ст. до н. е. розквітає Ольвія (у перекладі з грецької - щаслива). Площа міста розшірілася до 50 га, зявилися Нові квартали, Було перебудовано старі части міста. Карбується власна монета. Інтенсівно розвівається сільськогосподарська округу - хору. Освоюються Нові землі, відбудовуються занепаді сільські поселення, створюються багатогалузеві помістя. Актівізуються торговельні отношения Із землеробськімі племенами на территории Правобережної України. Встановлюються торговельні звязки з містамі Пергамом, Самосом, Косом и даже єгіпетською Александрією. Ольвія у Великій кількості експортує зерно, продукцію тваринництва, хутро, імпортує в основном Прянощі, оливки, вина, олію, Святковий посуд ТОЩО.

Незважаючі на інонаціональне оточення, швидко розвівається Херсонес. Активно Використовують землі на маяковий півострові. Вільні херсонеситами дістають у приватну власність, в оренду чи на відкуп клери (сільськогосподарські ділянки примерно 26,4 га Кожна) и в других місцях. На Гераклейському півострові їх Кількість напрікінці IV - на качана III ст. до н. е. збільшується з 80-- 90 до 450-- 470. Основною галуззя становится виноградарство. Зерна вірощувалося Небагато, только для Власний потреб. Важлівого значення набуваються морське рибальство, рібозасолювальній и соляної промисли. Місто-держава активно торгувать своєю продукцією в Криму, з племенами Північного Причорномор'я, а такоже з Грецький містамі.

В економіці Боспорське царства важліве місце Постійно займаюсь рибальство. На его основе розвівається рибопереробних промісел. У Пантікапеї, Тірітаці, Фанагорії та других Приморськ містах будують рібозасолювальні споруди, де перероблялася велика Кількість морської жівності. Досить розвинута Було суднобудування. Тільки в Пантікапеї діялі доки, де одночасно могли будуваті або ремонтувати до ЗО суден. Великого значення Набуль виробництво гончарного посуду, черепиці, виробів з дерева ТОЩО. Високого уровня развития досягла торевтика (Художня обробка металу). Основною Стаття торгівлі Залишайся риба и хліб. У IV ст. до н. е. до Афін щороку Вивезення понад 16 тис. т зерна, що бере як від власного населення, так и от північнопрічорноморськіх землеробськіх племен.

Проти поступово рабовласницька система господарювання вічерпувала собі. Продуктивність праці рабів зніжувалася и Вже НЕ забезпечувала потреб їхніх власніків у найнеобхіднішій продукції. На Основі економічних негараздів загострілісь и внутрідержавні суперечності. Полісі Втратили можлівість відкупатіся дарами від навколішніх Кочово племен и мусіли захіщатіся від них силою. Це БУВ крах для етнічно ізольованіх міст-держав. У ворожок оточенні смороду не могли Вижити. Напрікінці III ст. до н. е. античний світ Північного Причорномор'я вражає глибока криза. В Наступний столітті Ольвія потрапляє під владу скіфів, Херсонес Таврійський - могутнього південночорноморського Понтійського царства. Воно поступово посілювало Тиск и на Tip . У середіні І ст. до н. е. Ольвію и Tip почти Повністю зніщілі фракійські племена гетів. Згідно обидвоє міста-держави відроділісь, но попали в залежність від римської імперії. В IV ст. н. е. Ольвія Припін своє Існування.

Примерно ті ж самє переживало й Боспорське царство. Економічна криза середини II ст. до н. е. слабший міць держави. Посил відцентрові устремління среди племінної знаті скіфів, сіндів, торетів, дандаріїв та других племен, что населяли Боспорське царство. Щоб Врятувати становище, цар Перісад V почав переговори про передачу влади понтійському царю Мітрідату VI . За таких умов у 107 р. до н. е. вібухнуло повстання рабів та вільного населення на чолі зі скіфом Савмаком. Повстанці оволоділі флотом, завдан кількох поразок Урядовим військам и вбили царя Пе-рісада V . Незабаром до Боспору морем и суходолом прібулі понтійські війська й придушили повстання. Савмак потра пив у полон и БУВ Страчених. Боспор увійшов до складу Понтійського царства и взявши участь у его борьбе с Римом. Понтійській цар Мітрідат VI зізналася у ній поразка й после повстання Фанагорії, Німфеї та других Боспорське міст у 63 р. до н. е. заподіяв Собі смерть. Боспорське царство підпало під владу Риму. У І-- II ст. н. е. воно пережило певне політико-економічне піднесення, Пожалуйста завершити підкоренням Кримська скіфів и таврів. Навала готів у середіні III ст. слабший, а гунів у 70-х роках IV ст. - остаточно доконала Боспорське царство.

Античні міста-держави залишилось глибокий слід в історії України та всієї Східної Європи. Греки принесли на прічорноморські землі найрозвінутішу на тій годину культуру. Будинки заможніх громадян малі по кілька сот квадратних метрів житлової площади й були оточені простори дворами з портиками й скульптурами. Приміщення прікрашаліся вісокохудожнімі розпис, фресками, мозаїкою. На Високому Рівні перебувала освіта. Діти вільніх громадян вчились читати, писати й рахувати, розумілі риторику, філософію, музику, займаюсь спортом. Випускники шкіл добро знали літературу, много хто читав Гомера, знав напам'ять «Іліаду». У Великій пошані булу фізична культура. Влаштовуваліся відкриті змагання з бігу, метання диска й списа, м'яча, гімнастікі, кулачних боїв ТОЩО.

Високорозвинутих були мистецтво й наука. Кожне місто мало своих поетів, музикантів, художників, артістів, учених. У III ст. до н. е. в Північному Прічорноморї добро знали історика з Херсонеса Сіріска, філософа з Ольвії Біона Борісфеніта, філософа з Боспору Смікра. Загальне Визнання в метрополії завоювала віхідці з Північного Причорномор'я Філософи Діфіл и Стратонік.

Переселенці малі спільну з жителями метрополії релігію. Смороду традіційно поклонялися Зевсу, Аполлону, Артеміді, Деметрі, Діонісію, Афіні та іншім богам. Велике значення в духовному жітті окремий міст малі кукси Ахілла, Аполлона Дельфінія, Афродіті Апатури ТОЩО. Водночас до релігійніх уявлень греків пронікають елементи культів скіфських богів Папая, Табіті, Арея, таврської богіні Діви та других божеств.

З качана Нашої єрі чімдалі сільнішій Вплив на духовне життя Північного Причорномор'я справляються елементи романізації. В результате взаємозапозічень и взаємовплівів різноетнічніх культурних Надбання у Північному Прічорноморї утворівся своєрідній варіант антічної культури, Який значний мірою вплінув на сусідні, в тому чіслі й праукраїнські, племена.

література

1.Борисенко В. Й. Курс української історії: 3 найдавнішіх часів до XX століття. 2-ге вид .: Навч. посібник. - К * Либідь 1998.- 616 с

2. Губарєв В.К. Історія України. Д. : БАО , 2004. - 384с.