Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Історія міжнародніх отношений України





Скачати 52.73 Kb.
Дата конвертації14.12.2017
Розмір52.73 Kb.
Типкурс лекцій

1.Східні словянські племена та їх звязки зі своими Сусідами (ІІ-VІІ ст.)

Зародження слов'янства та їх розселення

Від найдавнішіх часів Терен України були місцем, де проживали Різні племена и народи; тут пролягає межа между двома світовімі цівілізаціямі: світом осіліх землеробськіх культур, что заклали основи європейської цівілізації, та Степове азійськім світом.

Через Відсутність писемності пам'яток Висвітлення стародавньої історії можливе только Завдяк археологічнім данім. Еволюція людського Суспільства трівала міліоні років и для Краще розуміння та орієнтації у цьом процесі ділять ее на Чотири основні періоді: Кам'яна вік (2 млн. Р. До н.е. - 6-5 тис. Р. До н. Е.). Своєю Черга ВІН діліться на: палеоліт (старокамяній вік) - 2 млн. Р. до н.е. - 12 тис. р. до н. е .; мезоліт (середньокамяній вік) - 12-7 тис. до н. е .; неоліт (новокамяній вік) почінається примерно: 6-3 тис. р. до н. е .; енеоліт (міднокамяній вік) - 4-3 тис. р. до н. е .; Бронзовий вік - кінець 3 - початок 1 тисячоліття до н. е .; Ранній залізний вік є останнім в археологічній періодізації. На территории України ВІН почінається з VI - V ст .. до н.е.

Розвиток людства на Україні відбувався так як и у других регіонах Землі. На заміну пітекантропу и неандертальців, Які жили в раннього палеоліті, приходити кроманьйонський тип людини (примерно 40-35 тис. Років тому), якові назівають "гомо сапієнс" (людина розумна). Відповідні Зміни відбуваються и в суспільній организации. Первісне Людський стадо у часи пізнього палеоліту поступається місцем віщій форме организации - родовій общіні зі спільною власністю на засоби виробництва. Рід становится основою суспільної организации. ВІН обєднує родічів по матерінській Лінії, на Основі чого можна Говорити про Виникнення матріархату. Матріархат не означав головної роли жінки у віробнічій сфере, однак жінка охороняла вогонь, житло, дітей.

У пізньому палеоліті вдосконалюються знаряддя праці - на заміну дрючки и обострения каменю приходити метальних спис. Камяні знаряддя стають різноманітнімі, розповсюджуються знаряддя з кісток, зявляється одяг. Оскількі посуд Ще не Було, то наші предки вікорістовувалі черепа тварин (від цього, очевидно, походити слово "черепок", а від шкірок з черева малих звірів, Якими людина обтягувала ноги, - "Черевик"). Однако найбільшім відкріттям палеолітичної людини стало штучне видобування вогню. Стоянки доби пізнього палеоліту розташовані по всій территории України. Залишки матеріальної культури паолеолітічніх племен знайдені в Мізіні на Десні, а такоже в других місцях, что свідчіть про високий рівень розвитку тутешніх палеолітічніх племен. Людина епохи палеоліту відчувала Існування вищої сили, что керували ее життям и Хотіла прикрутити ее Рамус до себе Певна діямі, амулетами, Якими слугувалі різноманітні жіночі фігурки, браслети з складаний візерункамі. Відтоді й досі в побуті українського народу зберегліся статуетки тварин, зображення птахів на Коровай, а орнамент на писанках точнісінько такий самий, Який БУВ на браслетах, знайденіх археологами на стоянці палеолітічніх людей у ​​Мізіні та других стоянках. ЦІ факти свідчать про ті, что палеолітічні племена нужно вважаті за найдавнішіх предків українців.

У Епоха мезоліту (12-7 тис. Р. До н. Е.) ЛЮДИНОЮ Було Зроблено Відкриття лука та стріл. Основним ее заняття Залишайся полювання и рибальство. Вона приручила дерло тварин: собаку, вівцю, рогата худоба. В Україні Відкрито селища тієї доби: Погоріле на Чернігівщіні, Збанкі на Волині та інші. В часи мезоліту появляються племена людей и формується родоплемінній лад. Его розквіт пріпадає на добу неоліту, Який почався в Україні около 7 тис. лет назад. Високий рівень знарядь праці приводити до продуктивного господарства - землеробства и скотарство. Тоді зявляються вдосконалені камяні сокири, човни - перший транспортний засіб людства, обпаленій керамічний посуд - кераміка.

Дерло неолітічною хліборобською культурою булу Трипільська культура. Хронологічні рамки УІ-ІІ тис. до н. е. Територія. Займаюсь Землеробство. Розвинутості скотарство. Вігодовувалі тріпільці и домашню птицю, займаюсь бортництвом. Великого розвитку Набуль гончарство, вікорістовувалі гончарний круг. Тріпільці вмілі виготовляти тонку тканин і фарбувати ее ТРАВНЯ и рослини фарбами. Знаряддя праці Виготовляю з каменю, кремнію, а потім и з МІДІ. Відзначалась високим будівельним мистецтвом: Будівлі були з дерева, устатковані конструкціямі з віпаленої глини, малі цегляні долівкі. Вже тоді існувалі Великі Племінні центри: Сушівка, Володимирівна, Петрени, Більче Золоте з широкою періферією економічних вплівів, что сяга Чернігівського та Волинського Полісся та Малої азії.

Трипільців вважають основоположниками українського народного мистецтва. Розмальована Трипільська кераміка булу попередницею пізнішіх грецький ваз та усієї егейської та крітської культури, яка розквітла у ІІ тісячолітті до н.е. У трипільців булу своя пісемність. Вона Створена булу на основе звукового алфавіту.

Тріпільці создали свою систему поглядів на світ, яка має звязок з українською и характерна только для неї. Тріпільці заклали заклали основи українського національного світогляду й витвором ті своєрідні українські традиції, якіх немає в других народів.

Тріпільці малі Великі Досягнення в Галузі будівництва.

Все це свідчіть про Вплив неолітічніх тріпільськіх племен на етногенез українського народу. Матеріальна та духовна культура стоит найближче до СУЧАСНИХ українців.

У Деяк дослідженнях є тверджень, что в першій половіні ІІІ тис. до н.е. на территории північного Причорномор'я відбулося Зіткнення двох чужорідніх Людський спільнот - землеробської и кочової, в результате якої победу здобулі останні. Це були так звані племена аріїв, Які належали до індоєвропейської групи племен, прабатьківщіною якіх БУВ Східний Сибір. Смороду частково вініще, частково Примус відступіті трипільців зі своих земель и затвердити у північному Прічорноморї.

Тут на рубежі ІІ-І тис. до н.е. смороду розділіліся на много груп и вірушілі в подалі Мандрівку з України. Лише на Північ від Чорного моря цілою залишилась велика група старих індоєвропейськіх племен. Серед них, на мнение пріхільніків цієї Теорії, и нужно шукати праукраїнців. Проти цієї Теорії, про Прихід індоєвропейців з азії на теріторію України, ще у середіні ХІХ ст. много вчених виступили проти неї. М.Грушевського зауважував, що таке тверджень НЕ має жодних підстав, а ґрунтується на традіційному уявленні про Азію як прабатьківщіну людського роду. Натомість на основе лінгвістічніх ДОСЛІДЖЕНЬ Вчені дійшлі висновка, что ймовірно їх прабатьківщіною булу лісостепова смуга, яка простягається в Південно-ЛЬВОВІ ТА напрямі через Східно-Європейську рівніну. У мові індоєвропейськіх племен Виявлено слова, повязані Із заняття скотарство, а такоже назви бджоли, меду, ведмедя. Отже предки українців автохтонні на певній части своєї территории.

В период МІДІ-бронзи (ІУ- початок І тис. До н.е.) відбувається диференціація індоєвропейськіх племен и віділення з них поодиноких народів и мовних груп. Спочатку індоєвропейці поділіліся на две групи: східну и західну. До східної належали племена арійські (Іранські та Індійські), тракійсько-албанські (предки нінішніх вірмен и албанців), словянські и Литовські; до Другої групи - західної, відносяться грецькі, кельтські та германські. Слов'яно-литовська група Займаюсь проміжне становище между арійською и германської, причому найближче вона стояла до арійських племен. Це підтверджено лінгвістічнімі дослідженнямі. Найбільша спорідненість спостерігалась у мовах слов'янських и литовських племен, тому что залишкової їх розділення відбулося примерно в середіні І тис. до н.е.

Таким чином, індоєвропейці чи арійці були автохтонного населення Східної Європи, можна стверджуваті, что до них належали и тріпільці. Залишки тріпільськіх поселень знаходять НЕ лишь на территории України, а й поза ее межами, зокрема в Німеччині и Скандінавії. Разом з тім знайдені там пам'ятки є набагато молодшими за ті, Які відомі в Україні, тобто смороду зявилися там внаслідок розселення тріпільськіх племен.

Спіраючісь на сучасні методи ДОСЛІДЖЕНЬ, а такоже на основе археологічних знахідок, много вчених схіляються до думки, что правітчізною індоєвропейців Було Північне Причорномор'я.

Десь на качана ІУ-ІІІ тис. до н.е. розпочінається Конфлікт между племенами західної землеробської культури (трипільців) и східної скотарської, что належалт до тієї самой індоєвропейської спільноті. Завоювала теріторію поселень тріпільськіх племен, кочівнікі НЕ асімілювалі їх, а навпаки, підпалі під їх Вплив и стали вести осілій способ життя, займатіся Землеробство ім. ремеслом. Серед багатоманітності землеробсько-Скотарське племен Східної и Середньої Європи в ІІ тис. до н.е. віділяються племена культури шнуркової кераміки. Пам'ятки цієї культури знову ж повязують Україну з СЕРЕДНЯ Азією, Кавказом, а такоже з егейською культурою.

Напрікінці епохи МІДІ-бронзи райони Північного Причорномор'я від Карпат до гирла Дунаю и Кубані опанувалі кімерійці. Це перший народ Східної Європи, власна назва которого збереглась в писемності джерелах (Геродот). Смороду Займаюсь скотарство и Землеробство, підтрімувалі торговельні контакти з Кавказом и Середземномор'я, Виготовляю и широко застосовувалі металеві знаряддя праці и зброю. Кіммерійці малі укріпленні городища. Їх етнічна пріналежність остаточно НЕ зясована. Деякі досліднікі вважають, что їхня культура булу продовження тріпільської, прістосована до умов табунного скотарство, тому что перехід дол. Него штовхав нащадків трипільців на Південь у степу Причорномор'я.

Починаючі з УІІІ ст .. до н.е., кіммерійців вітісняють з північного Причорномор'я Скіфи.

Скіфи создали Першу рабовласницьку державу около УІ ст. до н.е., заселяли теріторію между Доном и Дунаєм. Держава являла собою деспотичну монархію. У 513 р. до н.е. Скіфи розгромили перських царя Дарія. Малі активні контакти з греками, тому что у УІІ-УІ ст .. до н.е. на північному Причорномор'ї вінікають грецькі КОЛОНІЇ - міста-держави. Це були типові рабовласніцькі держави. Смороду багатілі на торгівлі хлібом, рабами, рибою, реміснічімі виробами.

Геродот поділяв скіфів на ОКРЕМІ групи: на лівому березі Дніпра жили Скіфи-кочівнікі, по обох берегах Дніпра - Скіфи-хлібороби, в басейні Середнього Бугу жили Скіфи-орачі, Які називали себе сколотами. Найновіші дослідження схіляють вчених до думки, что це були словянські праукраїнські племена, Які беруть свой початок від трипільців.

За етнічною пріналежністю Скіфи належали до індоєвропейської спільноті, а самє - іранської групи племен. Если Дотримуватись Теорії європейської прабатьківщіні індоєвропейців, то їхню з'явилися у Північному Причорномор'ї можна поясніті зворотнім рухом Кочово племен, вікліканім міграційнімі процесами в Середній азії.

ЦІ факти підтверджують неперервність етногенезу українського народу. Київський вчений М.Суслопаров, дешіфруючі пісемність трипільців, виявило, что нею корістуваліся и племена Зрубної культури, зокрема кіммерійці. Ряд дослідніків дотрімуються думки про віділення Вже у ІІІ-ІІ тис. до н.е. на Наддніпрянщіні відповідніх діалектів, Які стали предками пізнішіх прібалтійської и прасловянської мов. Скіфі- землероб (сколоти) за своєю матеріальною культурою перебувалі у безпосередно звязку з тріпільцямі, а тому брали участь у формуванні протісловян (протоукраїнців). Поховання скіфів ма ють аналогію з поховань трипільців та кіммерійців під курганами, а видатних осіб спалювалі на вогні. Обидвоє обряди продовжувалі зберігатіся аж до слов'янських дохрістіянськіх часів на Кіївщіні та Чернігівщіні; Скіфи продолжают розробка тріпільської міфології, якові перейнялі и словяни. Скіфи корістуються всіма формами посуд, Вироблення тріпільцямі. Его характерні стилістичні РІСД зберегліся и в сучасности народному гончарстві; від скіфів маємо традіційні білі штани и сорочку, чоботи шпілеподібні, Козацьку шапку, перначі, сагайдаки, келепи ТОЩО.

Починаючі з ІІ ст.. до н.е., скіфів вітісняють інші кочові племена - сармати. Смороду, як и Скіфи, належали до іранської групи племен и вірушілі з Південного Узбережжя Каспійського моря в результате натиску других племен з Середньої азії. Сармати були Кочово племенами, лишь невелика їх частинка Займаюсь хліборобством біля Дунаю та Азовського моря. Це БУВ войовнічій народ, Який усе життя провів у війнах, но так и не Створив єдиної Політичної организации, а живий окремий племенами.

З переселенням сарматів у степи Північного Причорномор'я значний розшіріліся їхні звязки з античними містамі. ЦІ звязки спріялі поглиблення у сарматів процесса творення різніх СОЦІАЛЬНИХ верств и Посилення племінної знаті, довкола якої групуваліся військові дружини. У них, як и у скіфів, існувала приватна власність на худобу, что булу їх багатством и головного засоби виробництва. Чільне місце у їхньому господарстві посідала праця рабів, в якіх смороду перетворювалі Захоплення во время Безперервна воєн полонених.

Сармати підтрімувалі звязок з Кітаєм, Індією, Іраном, Єгіптом. Кочово способ життя сарматів и торговельні звязки з багатьма народами спріялі Поширення різніх культурних вплівів. Їх культу поєднувала елементи культури Сходу, античного Півдня и Заходу.

У ІІІ ст .. н.е. Північно прічорноморські степи опановують германські племена готі, что туди Прийшли з-над Балтики. І в кінці ІІІ-ІУ ст. розпочінається велика Слов'янський міграція.

Словяни становили окрему слов'яно-литовську групу. Їхньою Батьківщиною вважається територія между Віслою, Балтійськім морем, Дністром, Бугом и Середнім Дніпром. Литовські народи Займаюсь північну часть цієї территории. Велике Слов'янський переселення ІІІ-ІУ ст .. не лишь остаточно розріває слов'яно-литовську групу індоєвропейців, а й розпочінає діференціацію в середовіщі самих слов'ян. Поєднання археологічних та лінгвістічніх Даних дает Підстави відносіті скіфів-землеробів (сколотів) до праукраїнців, зокрема полян и русів. Перші пісемні згадка про слов'ян відносяться до І ст .. н.е. У творах авторів І-ІІ ст. зокрема Плінія, Таціта, Птоломея смороду віступають під назв венедів. Назва "словен", "славний" зявляється у УІ ст. и стосується західніх слов'ян. Поділ слов'ян на західніх, Східних и південніх розпочінається ще перд їх розселення, а в его процесі лишь закріплюється. Предки українців проживали у Південно-східній части прасловянської территории в районі середньої течії Дніпра.

Готській історик Йордан говорити "... венеди походять від одного корінного и ніні відомі під трьома назв - венеди, анти, словени". Отже венеди діліліся на две части: західну (склавенами) и східну (анти). Венеди - це стара германської назва склавінів. Анти, - писав Йордан, - прожівають между Дністром и Дніпром аж до Чорноморського Побережжя. Відомості про антів залиша и візантійський історик Прокопій Кесарійській. Починаючі з УІ ст. анти регулярно вторгалися в Межі візантійської імперії.

У ІУ-УІ ст. н.е. давньословянські племена були обєднанні у два Великі Союзі державного типу, очолювані царями - антського на сході и Склавінській на Западе. Відомо, что анти создали міцну державу на чолі з королем, яка існувала у ІУ-УІ ст. Головного заняття антів Було землеробство, Пожалуйста досягло високого розвитку. Такоже розвивалась городніцтво, рибальство, збиральництво, мисливство, Які становили важлівій засіб розвитку зовнішньої торгівлі.

Для антського Суспільства качана І тис. до н.е. булу характерна територіальна громада. Одні землі, залішаючісь у колектівній власності за громад, Вже передавати наділамі в індивідуальне Користування окремий сімямі.

За такой форми земельних отношений продукт, отриманий в результате обробітку конкретної ділянки землі, стає Вже приватну власність и МІГ буті Джерелом збагачення. Відбувається диференціація Суспільства.

В антів існувало рабовласництва, однак воно НЕ превратилась у них в основу суспільного ладу, а відразу еволюціонувало до більш прогресивних феодальних отношений.

У ІУ ст. анти вели запеклі Війни з готами, что Прийшли з над Балтики. Анти зізналася Сильної поразка. Готи полонили и розпялі антського короля Буса (Божа) разом Із синами и 70 старшинами. Однако готській король Вінітірій течение року БУВ Розбитий антами, а его державу зруйнувалися гуні, Які Прийшли з Алтайськіх гір. Смороду создали велику державу, что охоплювала теріторію между нижньої Волги и Доном аж до басейну Дунаю. Антського царство Уніклей гунського погрому тому что виступали союзником гунів. После розпад гунського державного обєднання, Який настав відразу ж по смерти короля Атілі в 453 р., Антського царство пережіває піднесення.

559 р. анти разом з іншімі Слов'янський племенами вдерлися до Тракії и дійшлі почти дол. Константинополя, но були змушені відступіті и вернуться на свои землі.

Анти є безпосереднімі предками українців, а їхня держава попередниця Київської Русі. Анти віступають на территории, де у УІІІ-ІХ ст. зявляється імя "русин". В середину УІ ст. на антського царство напали кочові племена аварів, что Прийшли з прікаспійськіх степів. З Другої половини УІ ст. Антського держава занепадає. Остання згадка про неї відносіться до 602 р. Во время Війни з аварів и Візантії на боці останньої виступили анти. Це свідчілі, что анти були підкоренні аварії не остаточно, оскількі вступали в союзніцькі звязки з іншімі державами. Можна пріпустіті, что під лещата аварів смороду відступілі в Середнє Придніпров'я.

У карпатській улоговіні авари заснувалі свою державу - Аварській каганат. Вона проіснувала до Другої чверті УІІ ст. и булу розгромлена Франкською імперією.

З початком УІІ ст. уріваються пісемні згадка про Східних слов'ян. На зміну Антській державі приходити Полянська-руський політичний союз у Середньому Прідніпровї, якому судилося стати завершальній етапом формирование українського Етнос.

Літопис "Повість временних літ" дає такий огляд племен, что у УІІІ-ІХ ст. проживали на территории сучасної України: поляни жили на правому березі Дніпра, поблизу Києва; сіверяні - над Десною, Сеймом и Сулою; древляни - между Тетеревом и Пріпяттю; Дуліби (або бужани) - вздовж Бугу (їх називали волиняни); білі Хорватії на Прикарпатті; улічі - над Бугом; тіверці над Дністром. З ціх племен и повстали український народ. Всіх східнословянськіх племен налічувалось понад сто. Смороду обєднуваліся у 14 великих племінних союзів.

Поляно-руські племена Займаюсь рільніцтвом, скотарство, полювання, бортництвом, рибальство, гончарством, ткацтво, обробляємих залізо. Смороду вели жвавих торгівлю Із сусіднімі и далекими країнамі, користуючися торгівельнімі шляхами. Серед них - великий водний шлях "з варяг у греки"; шлях зі сходу на Захід (з Каспійського моря - через Київ - Володимир - Краків - Прагу - Регенбург), зєднуючі Арабською світ з Центральною и Західною Європою; шлях на Схід від України (від Каспійського до Балтійського моря), єднаючі Арабською світ з Прибалтикою и Скандінавією.

Про майновий діференціацію и Поширення торгівлі в тій годину свідчать знайденні при Розкопки скарби монет и коштовно.

Київська держава у УІІІ ст. вела інтенсівну торгівлю з Візантією, Волзька Болгарією, Хозарськім каганатом, країнамі Центральної та Західної Європи, а такоже арабської світу.

Головну роль среди Східних слов'ян відігравалі поляни. Столицею полян БУВ Київ, сіверян - Чернігів, деревлян - Іскоростень (Коростень), дулібів - Волинь (Городок над Бугом), в уличів - Пересічень. Відома Ціла система міст повязаних з життям білих Хорватів. У середіні І тис. князь Киї за переказом "Повісті временних літ", заснував Київ. Вігідне Розташування на перехресті торгових Шляхів Швидко превратилась его у могутній економічний, культурний и торговий центр.

На середину Х ст. у різніх Частина східнословянської территории сформуваліся три Великі Політичні Утворення, відомі в Арабською джерелах під назв Куявія, Славія та Арсанія. Куявію ототожнюють з Київською Руссю, державою великого Нащадки Кия - Аскольда. Славія - це обєднання ільменськіх словен та окремий несловянськіх народів, майбутня Новгородська земля. Ее столицею булу Лагода. Арсанія знаходится в Пріазовї та Прічорноморї, де пізніше утворілося Тмутараканське князівство.

Територія де жили словяни, це терен перехрещування культурних и політічніх вплівів Відразу и Заходу. Вона зберігала нашарування різніх культур и розвивалась свою багату культуру, яка Згідно сінтезувала ЦІ впливи. Однако Відкритий характер землі у сусідстві з Кочово степом, чи не спріяв розвитку цієї культури, оскількі всі сили народу спрямовуваліся на боротьбу Із нападників.

Духовний світ праукраїнців Антської держави БУВ доволі складним. Кожне плем'я шанувать своих богів. З процесом творення держави відбулося віділення загально племінних богів, головні з якіх були: Дажбог - бог сонця, Велес - бог худоби, Сварог - бог неба, Ярило - бог весни, краси, кохання. Марен - богиня смерти. Дещо пізніше БУВ встановлений для усіх племен Спільний культ Перуна - бога Війни і блискавки. Кроме того, праукраїнці вірілі, что у воде Живуть русалки, у полі - мавки и Польовик, у лісі - лісовікі, у хатах - домовики, у болотах - дідькі. Це били другорядні божества, якіх називали Слов'янський словом - бісамі.

Благословення Вищих и нижчих богів здобувана різнімі молитвами, обіцянкамі та жертвами. Для своїх богів анти споруджувалі СПЕЦІАЛЬНІ культові споруди - капища. Дещо пізніше зявляться служітелі культу - волхви.

В антів БУВ поховальний обряд. Мертвих або закопувалі в землю, або палили на великому вогніщі, а попіл Збирай в горщики и ставили їх на стовпи на роздоріжжі. Агата покійніків Хован дуже Пишний. З ними живцем закопувалі в яму або палили їх жінок, слуг, коней, усе, что могло знадобітіся покійніку у потойбічному мире. После похорону на его могилі справляли тризну (поминки) - пили, їли, співали.

Таким чином, українське населення є автохтонним и споконвіку проживало на ціх землях. Починаючі з неоліту и Упродовж Наступний етапів формирование протоукраїнців, колискою цього складного процесса виступали Придніпров'я, звязане з цівілізацією Середземномор'я та іншімі народами як Європи так и азії. Саме на ціх землях Всередині І тис. н.е. Почалося формирование державності майбутньої Київської Русі.

У 860 р. у літопісах згадуються київські князі Аскольд и Дир., Які нібіто були спершись боярами Рюрика, но відпросіліся в него в похід на Царгород и на шляху до него здобулі Київ. За іншою версією (Шахматов, Грушевського, Толочко, Брайчевський) проаналізувавші літопісні ПОВІДОМЛЕННЯ смороду зроби Висновок про ті, что Аскольд и Дир. Були Нащадки Кия, останнімі представник місцевої Київської дінастії. Князювалі смороду, напевно, в різний час. Спочатку - Дір, про которого згадує Ал-Масуді, вважаючі его найвідатнішім Із слов'янських князів, что володів багатьма містамі и великими теріторіямі. Набагато более свідчень збереглося про Аскольда. Найвізначнішімі зовнішньополітічнімі акціямі Аскольда були походи на греків (860,863,866,874), результатом якіх стали дуже Вигідні для него договори.

860 р., После перемоги над греками, Аскольд запровадів у Київській Русі християнство и здійснів Перше хрещення свого народу. У Києві Було Створено мітрополію, куди Було направлено архієпископа (митрополита) М.Сіріна та Шість підлеглих Йому єпіскопів. Почалося будівництво церков. Аскольд прийнять титул кагана, что дорівнював імператору. У 882 р. Аскольд БУВ вбитий Олегом, что прийшов з півночі.

- Норманська и анти норманські Теорії походження назви Русь.

- Вплив норманців на формирование державності.

В Останній чверті ХІІ ст. у писемності джерелах зявляється назва "Україна". Уперше ее фіксує Іпатіївській літопис 1 187 р.

- походження назви "Україна".

Формування й обєднання Київської Русі Було впоратися не только щасливих походів, но й зручної діпломатії. Міжнародні відносини цього ПЕРІОДУ відбуваються як у різніх формах, так и у різніх напрямку. Основними формами є торгівля й культурні звязки. Серед напрямків зовнішньополітічної ДІЯЛЬНОСТІ Русі можна відзначіті Такі: Русь и країни Європи; Русь и країни Сходу. Тієї чи Інший напрямок набув першорядної ваги у звязку з обєктівнімі подіямі. Відповідно змінюваліся и мета зовнішньої політики Русі, методи ее проведення. Если до кінця ХІ ст. головного Було Розширення кордонів Київської Русі за рахунок колонізації сусідніх територій з метою забезпечення торгових Шляхів, а такоже охорона своих кордонів, а другий период - период розпад й занепад Київської держави - характерізується підпорядкуванням зовнішньополітічної політики забезпечення цілісності держави.

Тема 2.

Міжнародні відносини Київської Русі та Галицько-Волинської держави (4 год.).

Князівська держава проіснувала п'ять століть. В історичному розвитку українського народу вона Виконала Надзвичайно важліву роль - запобігла его Знищення и забезпечен розвитку господарства и культури.

Київська Русь булу найбільшою державою Європи. Вона творила величезне обєднання народів, Рівного якому на Западе НЕ Було. Ее економічний розвиток НЕ только забезпечував населенню прожиток, а й поставляти много продуктів на експорт. Внасідок Зручне географічного положення на перехресті торговельних Шляхів между Чорним та Балтійськімі морями и между Азією та СЕРЕДНЯ Європою праукраїнстька територія стала одним Із важлівіх чінніків міжнародної торгівлі. Великі простори захищали державу від наступів сусідів - у воєнніх змаганнях вона всегда Вихід переможця. Хозарська держава впала під ударами Києва. Візантія Ніколи НЕ відважілась війта поза Крим і только політічнімі інтрігамі намагались стріматі зростання могутності північного сусіда. Війни з Угорщиною, Польщею та Литвою носили Пограничний характер, и в кінцевому підсумку українська територія НЕ зменшувалася, а розшірювалася. Боротьба, яка вела Київська Русь, булу однією з ланок у відвічніх змаганнях, что проводила Європа проти натиску азії. Україні у Цій борьбе Віпа найнебезпечніше місце для оборони - проти азійськіх "воріт народів", что пропускали в Європу дикі орди. Вона перша брала на себе удари кочівніків и століттямі вважаю "Непереможне щитом" Європи.

Займаючі Величезне теріторію від Балтійського моря и Північно-Льодовітого океану до Чорного моря и від Волги до Карпат, Київська Русь відігравала важліву роль у формуванні Політичної історії Європи. Зрозуміло, неабиякий роль як в Київській Русі, так и Галицько-Волинській державі відводілося міжнароднім відносінам.

1. Зовнішня політика Київської Русі

Пісемні джерела, зокрема "Повість временних літ", фіксують формирование Київської держави з УІ ст .. Важлівім Чинник у процесі Політичної консолідації Полянського міжплемінного союзу стало Заснування Києва.

Надзвичайно зручні географічні, культурні, економічні умови спріялі Швидко розвитку его як головного політічного центру української держави. Спіраючісь на Дружини полян-русинів, київський князь володарював над усіма тимі племенами, Головні ріки якіх текли до Києва: над деревлянами, дреговичами, радимичами, сіверянамі. Дерло Київським князем, согласно з Літописом, БУВ Кий.

Автор літопису "Повість временних літ" назіває Кия дерло Полянським князем, Який разом Із братами Щеком, Хоривом та сестрою Лібіддю заснував місто. Літопис наводити две Версії относительно особини Кия. Согласно Першої ВІН БУВ перевізником через Дніпро, а за другою князем. А Користь Другої Версії є более літопісніх свідчень. Кия з почестями прийомів візантійський Імператор. Повертаючісь з Візантії Кий МАВ Намір поселітіся на Дунаї, де збудував місто Кієвець, но під лещата місцевіх племен змушеній БУВ вернуться до Києва. (За Грушевського).

М.Брайчевській говорів, что Кий походити зі східнословянського племені Хорватів, Пожалуйста входило до складу Полянського союзу. Під ударами аварів антського-Полянський союз розпався. Авари переселили Хорватів на Балкани. Належали Кий до соціальної еліти, яка змушена булу терпіті аварську зверхність. Учівся в Константінополі, БУВ приятелем майбутнього імператора Іраклія.

Близько 635 р. Кий підняв повстання проти аварського каганату. Маючі підтрімку Іраклія, здобув низьку перемог, намагався закріпітіся на нижньому Дунаї, де здобув Кієвець. Однако у подальшій борьбе зізналася Невдача и відійшов на Північ до Середньої Наддніпрянщіні, де и заклать Київ.

У УІІІ-ІХ ст., За Літописом, у Середньому Подніпровї склалось державне обєднання - Київська Русь, до складу которого увійшлі поляни, деревляни, сіверяні.

860 р. у літопісах згадуються київські князі Аскольд и Дір, Які нібіто спершись були боярами Рюрика, но відпросіліся у него в похід на Царгород и на шляху до него здобулі Київ. Ця версія спростована О.Шахматові, М.Грушевського, П.Толочка и М.Брайчевськім. Проаналізувавші літопісні ПОВІДОМЛЕННЯ смороду зроби Висновок про ті, что Аскольд и Дір були Нащадки Кия, останнімі представник Київської дінастії. Спочатку князював Дір, про которого згадує Ал-Масуді, вважаючі его найвідатнішім Із слов'янських князів, что володів багатьма містамі и великими теріторіямі. Набагато более свідчень збереглося про Аскольда. Найвізначнішімі зовнішньополітічнімі акціямі Аскольда були походи на греків (860, 863, 866, 874), результатом якіх стали дуже Вигідні для него договори.

После перемоги над греками в 860 р. Київське князівство Уперше сповістіло середньовічній світ про своє Існування й початок боротьбу за першість з Візантією на Чорному морі, Південно-Східній Европе та Передній азії. Внаслідок вдалих походів на володіння Візантії, Київська держава постелили дуже Вигідні договори.

860 р., После перемоги над греками, Аскольд запровадів в Київській Русі християнство и здійснів Перше хрещення свого народу. У Києві Було Створено мітрополію, куди направлено Було архієпископа (митрополита) М.Сіріна та Шість підлеглих Йому єпіскопів. Почалося будівництво церков. Аскольд прийнять титул кагана, что дорівнювало імператорському. У 882 р. Аскольда Було вбито прібулім з півночі Олегом.

- норманська теорія Утворення давньоруської держави (В.Антонович, С.Томашівській, В.Липинського, Д.Дорошенко та інші);

- походження назви "Русь" (М.Грушевського, О.Єфременко, Б.Рибаков, П.Толочко, С.Макарчук).

В Останній чверті ХІІ ст .. у писемності джерелах зявляється назва "Україна". Уперше ее фіксує Іпатіївській літопис 1 187 р.

- походження назви "Україна". (С. Скляренко).

Формування й обєднання Київської Русі Було впоратися не только щасливих походів, а й зручної діпломатії. Міжнародні відносини взаєміні того ПЕРІОДУ відбуваються як у різніх формах, так и у різніх напрямку. Основними формами є торгівля й культурні звязки. Серед напрямків зовнішньополітічної ДІЯЛЬНОСТІ Русі можна візначіті Такі: Русь и країни Європи; Русь и країни Сходу. Тієї чи Інший напрямок набував першорядної ваги у звязку з обєктівнімі подіямі. Відповідно змінюваліся и мета зовнішньої політики Русі, методи ее проведення. Если до кінця ХІ ст. головного Було Розширення кордонів Київської Русі за рахунок колонізації сусідніх територій, з метою забезпечення торгових Шляхів, то другий период - период розпад й занепад Київської держави - характерізується підпорядкуванням зовнішньополітічної політики забезпечення цілісності держави.

Організація діпломатічної ДІЯЛЬНОСТІ. Закордонний взаємінамі князівства керували князь. Хоча є дані что у Х-ХІ ст. утворілась окрема канцелярія при Княжий дворі для чужоземніх справ. Пізніше, в период феодальної роздробленості Київської Русі, Такі канцелярії могли перестаті існуваті, бо ОКРЕМІ князівства не в змозі були утрімуваті їх.

Для переговорів з іноземними державами посіла набліжені до князя особини, Яким князь довіряв и Які знали іноземні мови. Часто в роли діпломатів виступали представник духовенства. Даже монгольські хани у зносинах з Царгородом вікорістовувалі руське духовенство. Латинська духовенство залучалось до переговорів з галицько-волинська князями.

Постійного дипломатичного корпусу за кордоном Київська Русь мала, хоча в Деяк іноземних державах перебувалі якісь княжі представник.

Руська дипломатія керували Певна нормами МІЖНАРОДНОГО права. У ІХ ст. Почаїв діяті право оголошення Війни, Яким послуговувався Святослав. З того часу відоме

и одного правило - точне Дотримання мирного договору, такоже, недоторканість уповноважених для переговорів, признання рівноправності сторон у міжнародніх договорах, оборона свобод торгових Шляхів, особливо морів и рік.

Діпломатічні методи и Прийоми. Дипломатія стародавніх русичів вікорістовувала, з одного боку, традиції и звичаї східнословянськіх племен, а з Іншого, - міжнародний досвід, самперед слов'янських державних Утворення, візантійської імперії, держав Східної и Північної Європи, передньої азії.

Засвоїлі процедуру укладання усніх договорів про припиненням Військових Дій и обміну полонених, навч укладаті перемиря і мир, зокрема з місцевою візантійською властью у Північному Прічорноморї; стали направляти посольства в сусідні держави, пізніше вступали в Прямі діпломатічні контакти з центральним візантійськім уряд, з державою франків, Хорватією та іншімі державами. На качана ІХ ст .. почінається налагодження дипломатично отношений. Уже в 836-839 рр. є Відомості про руське посольство до імператора Феофіла. 860 р. Русь после вдалого походу на Константинополь постелили перший відомій договір "миру и любові" з Візантією. Цей договір став своєріднім дипломатично Визнання Київської Русі. ВІН передбачало встановлення между державами мирних отношений.

З кінця ІХ ст. договори "світу и любові" були укладені з варягами, уграми; дружні отношения повязувалі напрікінці ІХ - на качану Х ст. Русь и Болгарію.

У Х ст. у міру Зміцнення и розвитку Київської держави, актівізувалася и зовнішня політика: Русь освоювала щоразу Нові форми дипломатично отношений з навколішнімі країнамі й народами.

З Візантією були укладені договори 907, 911 и 944 рр. Договір 907 р. містів традіційні для договорів "світу и любові" умови. Смороду передбачало Відновлення мирних отношений между країнамі, Сплату імперією данини Київській Русі і визначення статусу посольськіх и торговельних місій. Судячі по спільніх Військових діях Русі и Візантії проти сильних протівніків, цею договір містів й засну домовленість про військовий союз. Вироблення спочатку перемиря, а Згідно и світу у 907 р. супроводжували посольськімі обмінамі та посольськімі конференціямі. Це були Перші руські посли, Які представляли на переговорах Київську Русь.

За договором Олега з греками від 911 р., Один з дере руських князів вімовляє Собі контрібуцію, право торгівлі без мита и візначає норму торговельних зносин Русі з греками. Руські купці, прібуваючі до Царгорода, малі право залішатіся там Шість місяців І, повертаючісь, отримувалася на дорогу потрібні припаси. Проживати смороду у Царгороді смороду мусіли на передмісті. Входити до міста могли только групами НЕ более 50 осіб, без оружия и в супроводі грецького урядовців. Договір визначавши такоже форми суднового процесса между русинами и греками, СПЕЦІАЛЬНІ припаси относительно корабельних пригод на морі, про спадщину померли на грецькій территории руських купців и Дозвіл русинам служити в імператорському війську.

Русько-візантійський договір 911 р.показавши, что на качана Х ст. Русь только вміла укладаті звічайні для того часу договори "світу и любові", а й Йшла до Освоєння вершин тогочасної діпломатії - письмовий двохсторонніх рівноправніх міждержавніх договорів, Які охоплювалі Політичні, економічні, військові та юридичні питання. Київське посольство в Візантії прийомів відповідно до встановлення правил, Поширення и на інші Іноземні місії.

Договір 911 р. ставши якісно новим щаблем у історії давньоруської діпломатії. ВІН включає на только головну Загальну догоду 907 р. - ідею "світу и любові", а й "ряд" - конкретні статті, прісвячені різноманітнім Торговельна, військово-союзним, юридичним та іншім харчування.

Угода булу зафіксована в автентичних грамотах, написання рідною мовою обох сторон, и в копіях, написання мовою Іншої сторони. Обмін орігіналамі и копіямі, порядок Підписання грамот візантійськім імператором и руськими послами, процедура їх клятвено ствердження свідчілі про рівноправність міждержавніх переговорів.

У середіні 30-х рр .. Х ст. економічна, військова и політична міць Русі продолжает зростаті. Вона хоче оволодіті Північнім Причорномор'я, зруйнуватися візантійські опорні пункти в Криму, міцно закріпітіся на Східних торговельних шляхах. После припиненням виплати данини Візантією Київська Русь начинает войну з Візантією 941 р.

Війна закінчується в 944 р. спочатку перемир'я а потім Укладення нового договору. Согласно него, встановлювали свобода дипломатично и торговельних зносин, забороняліся безчинства русичів на грецькій территории, обмежуваліся закупівлі паволок (дорога шовкова тканина) руськими купцями, були внесенні статті про повернення рабів, что втікалі від своих панів, про підсудність русичів на годину побуту в Царгороді, про викуп полонених. Спеціальною ухвалив Русь зобовязувалась НЕ втручатіся до справ Корсунської області в Криму. Русичам дозволялось вільне рибальство у гірлі Дніпра, но нельзя Було там зімуваті.

Фактично цею договір увібрав у себе попередні договори 907 и 911 рр. Угода 944 р. стала вершиною давньоруської діпломатічної практики и документалістікі - дере Розгорнутим письмовий договором про військовий союз двох держав.

Новий крок Зроби руська дипломатія и в период руського походу на Схід 945 р. Захопівші місто Бердаа, русини Зроби спробую закріпітіся у краї и здійснілі заходь относительно Укладення миру з місцевім населенням.

Руська дипломатія много досяжні за правления Дружини Ігоря Ольги (945-964). У міжнародній політіці вона намагались Забезпечити Захоплення держави дипломатично Шляхи. 946 р. княгиня у супроводі великого посольства відвідала Константинополь. У переговорах з імператором йшлось про отношения двох держав й актуальну для Русі дело хрістіянізації.

Щоб добитися більшіх вчинок з боку Візантії, Ольга актівізувала діпломатічні отношения з західноєвропейськімі державами. В часи ее правления зріс міжнародний авторитет Київської держави.

Таким чином, у середіні Х ст. Русь стабілізувала свои отношения з Візантією, Хазарією, угорцями, варягами, Болгарією, печенігамі, ВСТАНОВИВ мірні отношения з Німеччіною.

Із середини 60-х років Х ст. Київська Русь вступила в смугу тріваліх и Важко війн и дипломатія Святослава розвівається в основном в условиях військового часу, Які малі Певний Вплив на ее характер.

У часи Святослава дипломатія Київської Русі розвязувала Нові завдання, Які посталі перед державою у звязку з актівізацією его зовнішньої політики, підпорядкуванням его власти більшості східнословянськіх племен, зміцненням позіцій у Північному Прічорноморї, зокрема в районі Таманська півострова, в Нижньому Подніпровї и Подністровї.

Нові зовнішньополітічні завдання давньоруської держави, за Святослава, Вимагаю и нового уровня діпломатії. Різноманітні Прийоми и методи давньоруської діпломатії при Святославі базуваліся на дипломатичному досвіді минув, спріялі его подалі збагачення відповідно до розвитку давньоруської державності, розшірюючі Політичні звязки Русі з іншімі країнамі.

Нейтралітет Візантії Завдяк союзному (944 р.) Договором давши можлівість Святославу напасти на Волзька Болгарію, землі буртасів, Хозарській каганат. Водночас Русь здійсніла низьку політічніх ЗАХОДІВ для оволодіння Захоплення районами Приазов'я и Поволжя. Договір, Укладення Із населенням відвойованіх у Хазарів народів, винен БУВ тут Забезпечити тут міць и трівалу владу давньоруської держави.

Залишкова, наперекір договору 944 р., Оволодіння Руссю гирлом Дніпра, підпорядкування життя без власти словяноруським племен, Які проживали по Дніпру и Бугу, встановлення протекторату над грецьким володіннямі в Криму создали серйозно загроза візантійськім володінням у Північному Прічорноморї, самперед Херсонесу. У звязку з тим Візантія Укладає Із Руссю таємний договір 967 р., Який передбачало Відновлення мирних отношений между двома державами, порушених руською агресією в Криму, відмову Київської Русі від подалі нападів на візантійські володіння у Північному Причорномор'ї, згоду Візантії НЕ перешкоджаті Русі в оволодінні Ніжнім Подунав'я.

Готуючісь у 967 р. до Дунайський походу, Святослав Створив Першу коаліцію, забезпечен союз у угорцями. Внаслідок наростаючого конфлікту Святослав весною 970 р. начинает войну з Візантією.

У Цій війні Київська Русь Виступ на чолі коаліції, до складу якої входила Болгарія, Печеніги и угорці. Ее создания передувалі руські посольства в Панонію до угорців и в прічорноморські степи до печенігів, а такоже певні Політичні кроки относительно Болгарії, в підсумку якіх болгарський народ Виступивши союзником Київської Русі у Цій війні.

У ході візантійської компании договір влітку 971 р. Святославу НЕ вдалось відродіті анти візантійську коаліцію у попередня складі. Русько-візантійський договір 971 р. ознаменував залишкової їх відмову від догоди 967 р. относительно Болгарії и снова Повертайся Київську Русь и Візантію до віхідної точки - до тих отношений, Які склалось между двома державами до 966 р., тобто до року Успіхів руської оружия на Сході.

Діпломатічні зусилля Київської Русі ПЕРІОДУ 60-70-х років Х ст. спріяв широкому Вихід давньоруської держави на міжнародну політічну арену, були одним Із могутніх чінніків Розширення и розвитку давньоруської феодальної держави.

Повертаючісь з походу 972 р., Святослав БУВ вбитий печенігамі в районі дніпровськіх порогів.

Діяльність Святослава Важко оцініті однозначно. Дбаючі про Зміцнення міжнародніх позіцій свои держави, ВІН почти НЕ займався ее внутрішнімі проблемами. Его військові походи свідчать про недостатнє розуміння реальної ситуации, разом з тім смороду спріялі зростанню роли Київської держави у вірішенні міжнародніх вопросам.

Володимир Великий (980-1015). Завершується трівалій процес обєднання территории Київської держави.

Замість далеких походів, Володимир зосередівся на захісті Власний кордонів. ВІН звернув погляд на Захід и Додав до своих володінь Перемишль и червенські міста (981 р.). Заставил литовських ятвягів (983 р.) Визнати его верховенство. З метою Зміцнення Північно-Східних кордонів Русі Володимир здійснів похід на Волгу проти болгар (985 р.). Володимир налагодиться дружні отношения з поляками, Мадяр и чехами. В Основі цієї західної орієнтації лежало его Прагнення підпорядкуваті Собі Головні торговельні шляхи на Захід, а такоже прокласті інші шляхи на Константинополь.

Впровадження християнства

У 987 р. у Візантії спалахнуло повстання проти імператора Василя ІІ під проводом Варди Фокі. Василій ІІ звернув до князя Володимира за військовою с помощью, пообіцявші Видати за него заміж свою сестру Анну. Але, коли Небезпека минула, Імператор НЕ захотів Виконувати свою обіцянку. Тоді Володимир напавши на візантійські міста в Криму, взявши Корсунь (Херсонес) и погрозивши походом на Константинополь. Імператор відповів, что НЕ может Видати своєї сестри за поганця. У відповідь прозвучала заява Володимира про Готовність охрестітіся. Щоб Врятувати Вітчизну від Загрози Війни, принцеса Анна решила Погодитись на шлюб. Хрещення, а водночас и шлюб Володимира з Анною, можливо, відбулося у Корсуні в 987 р. За пріїзді князя до Києва, ВІН охрестів своих Синів и киян (988 р.).

Значення Прийняття християнства

По-перше, християнство принесло в Україну вищий рівень культури, спріяло Поширення писемності. Як і друга, спріяло обєднанню держави и зміцненню МІЖНАРОДНОГО авторитету Київської держави среди християнського світу. Як і Третє, Прийняття християнства зміцнювало державну владу князя, бо освячувало ее.

15 липня 1015 р. князь Володимир помирає. Відразу по его смерти розпочінається усобіці между его синами.

Часи Ярослава Мудрого (1019-1054) - период Найвищого розвитку Київської держави. Вона відігравала важліву роль у міжнародній політіці. У 1030-1031 рр. Ярослав відвоював захоплені Польщею червленські міста в Забужжі. Унаслідок походів на Північ прієднав до Русі фінські племена чудь, завоювала місто Юріїв. 1 036 р. Ярослав завдан ніщівного удару печенігам. Усе ж у Зовнішній політіці Ярослав Мудрий надававши предпочтение дипломатично методам налагодження звязків з різнімі країнамі, підкріплюючі їх дінастій ними шлюб.

Сам ВІН БУВ одружений з Інгігердою - дочкою норвезького короля Ольфа, а іншим шлюбом - з Анною, дочкою візантійського імператора. Дочка Ярослава Анна булу дружиною французького короля Генріха І. Друга дочка Ярослава Мудрого стала дружиною норвезького короля Гаральда Смілівого, а третя, Анастасія, Вийшла заміж за угорського короля Андрія. Три сини - Ізяслав, Святослав та Всеволод - були одружені відповідно Із сестрою польського короля Казіміра, Онука німецького цісаря Генріха ІІ и дочкою візантійського імператора Костянтина ІХ Мономаха.

Активні діпломатічні отношения мала Русь з германської імперією, обмінюючісь посольствами в часи воєнніх Дій 1030-1031 и 1040-1043 рр. Сторони вважать, что їх отношения будут взаємовігідні - Русь прагнула мати союзника в борьбе против Візантії, Германія в особі Генріха ІІІ Хотіла скористати військовою підтрімкою Русі в зовнішньополітічніх акціях.

На схілі літ князь поділів Київську Русь между пятьма синами: Ізяслав здобувши Київ, Древлянський землю з Туровому та Новгородом Із Псковом; Святослав - Чернігів, Муромі Тьмутороканя; Ігор - Володимир-Волинський; Всеволод - Переяслав, Суздаль и Ростов; В'ячеслав - Смоленськ. Ярослав увів принцип сеньйорату. Сині князя, Які на досяглі князівства, називається "ізгоямі", їх позбавлялі права на землю. Система сеньйорату булу однією з причин міжусобіць, ослаблення І, зрештою розпад держави.

После смерти Ярослава Ізяслав (1054-1078) намагався пошіріті свою владу и на деякі землі братів. ВІН зайнять Володимир-Волинський после смерти Ігоря (1060 р.), А такоже Полоцька (тисяча шістьдесят сім р.), Отже усі землі на правому березі Дніпра були під его властью. Поразка, завдвнв половцями у 1 068 р., Віклікала повстання киян проти Ізяслава. Смороду вибрать Собі за князя Всеволода, Який перед тім БУВ увязненій, Ізяслав мусів тікаті до Польщі, просити допомоги у короля Болеслава Хоробрів. Ізяслав усе-таки повернувши Київ, но грабіжніцтво союзніків и помста князя киянам віклікала Нові заворушення. Кроме того, Ізяслав посварівся з братами и у 1073 р. мусів удруге втікаті до Польщі и подаючи далі у Європу шукати допомоги.

В цей час у Києві правив Колишній Чернігівський князь Святослав ІІ (1073-1076). После его смерти Ізяслав помірівся з братом Всеволодом и втретє ставши князюваті у Києві (1076-1077), но Незабаром загінув у борьбе зі Святославович.

Останній Ярославич на київському престолі - Всеволод І (1078-1093) обєднав Головні землі Київської Русі.

После Всеволода Святополк ІІ (1093-1113) увесь час ВІВ боротьбу з половцями. У Цій борьбе Йому допомагать Володимир Мономах, переяславський князь, під проводом которого Було здобути перемоги над половцями у 1105-1111 рр.

Володимир Мономах (1113-1125) головну Рамус пріділяв зміцненню політічноїб єдності держави. Дипломатично методами и військовою силою ВІН домігся Визнання своєї власти почти усіма князями. Здійснів переможні походи на половців у 1103, 1107 та 1111 рр.

Володимир Мономах підтрімував звязки Із Західною Європою, БУВ одружений з дочкою англійського короля Гідою. Син Мономаха Мстислав БУВ одружений зі шведського королівною, а его дочки нашли чоловіків у Норвегии и Данії. Добрі взаєміні МАВ Володимир Із Візантією.

Із смертю Мономаха зовнішня політика перестає буті найвищу пріорітетом у державному жітті. Найстарший син Мстислав І (1125-1132) получил Київ, Смоленськ и Новгород, інші землі перейшлі до братів. ВІН прогнавши половців з українських степіва. Мстислав підтрімував звязки Із Західною Європою, БУВ одружений зі шведського королівною, а дочок видав заміж за королів Угорщини, Данії, Норвегии.

После смерти Мстислава І Київська держава розпалась на кілька окремий князівств.

Феодальна роздробленість Русі змінила характер ее зовнішньої політики. Єдіній Зовнішній політіці наступивши кінець. Кожне князівство проводило політику, вигідну только Йому и часто невігідну для країни загаль. Водночас залішаються и Спільні для всіх князівств методи ведення міжнародної політики. Русь продолжает віступаті як значний міжнародна сила в Европе.

У часи феодальної роздробленості, підтрімуючі з Візантією дружні отношения, Київська Русь Однако намагається звільнітіся з-під надмірної опікі Візантії., Самперед церковної, что здійснюється через мітрополітів-греків. Політичні мотиви переплітаються з теологічнімі, творячи складаний палітру русько-візантійських отношений.

Важлівім є отношения українських князівств з Польщею. Польщі БУВ Потрібний союзник у борьбе против Германии. Водночас Польща НЕ відмовлялася загарбаті руські землі, Які ослабли внаслідок міжусобної Війни. До Польщі тяжілі Волинське и Чернігівське князівство. Поляки брали участь у поході Чернігівського князя на Галич 1144 р., Дочка Чернігівського князя Всеволода Вийшла заміж за сина польського короля. У великих Київських князів були такоже добрі отношения з Польщею. Син Ізяслава одружився Із сестрою Болеславовічів, а Мешко ІІІ взявши за дружину Євдокію Ізяславівну. Напрікінці ХІІ ст. намітівся поворот Галича до Польщі. Завдяк цьом галицько-волинська-польські отношения, що не Дивлячись на ОКРЕМІ конфлікти, були союзніцькімі. Ярослав Осьмомисл вікорістовував поляків у конфлікті Із сином Володимиром. Міцні звязки з польським королем Казіміром ІІ мало и Чернігівське князівство. Відомі и Спільні походи польсько-українських князів проти ятвягів. ЦІ факти свідчать про ті, что у ХІІ ст .. отношения между Українськими князівствамі и Польщею були Досить тіснімі.

Чеський-українські отношения були дружнімі. Самперед це стосується Волині. Ще тисяча сто двадцять три р., Відстоюючі свои права на Волинь, князь Святослав Ярополчін, кроме польських та угорських вікорістовував и Чеські наймані війська, Які Неодноразово брали участь у міжусобіцях на Русі. У 30-70-ті рр .. Галицький князь Осмомисл БУВ в анти візантійській коаліції разом з чехами. Чеський князь Володислав повертався Із Христового походу з Візантії через Київ і МАВ Політичні контакти з великим Київським князем.

Криза візантійської імперії и Утворення іншого болгарського царства спріялі зміцненню отношений между болгарами и українцями. Це проявилося при Асені ІІ, Який в1207 р. знайшов притулок у Галічі. Тоді ж руські війська перебувалі у складі болгарського. Русь-Україна такоже брала участь в угорській війні через Сербію и спріяла борьбе за самостійність Сербії и Болгарії.

Отношения Із Угорщиною малі Досить складаний характер. Спочатку Угорщина допомагать відокремленню Галичини и Волині, Згідно, боячися Зміцнення Галицького князівства, підтрімувала Волинь. Мадяр такоже були зацікавленні у сильному союзнику проти Візантії. У 1145-1146 рр. король Геза ІІ скріплює цею союз шлюбом Із Єфросінією Мстіславівною, но в конфлікті между Галичиною и Волинню угорські війська несподівано повернулись назад: угорці брали участь у поході Волинського війська на Київ. Відомо НЕ менше шести походів на Русь. +1152 р. состоялся похід на Галичину, Який Закінчився для неї невдало. Загаль у Галичині з Угорщиною склалось дружні звязки, Які ускладнено после 1118 р., Коли Угорщина вступила в боротьбу за Галич.

...........


  • Тема 2.
  • 1. Зовнішня політика Київської Русі
  • Впровадження християнства
  • Значення Прийняття християнства