Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Римський календар





Дата конвертації17.11.2018
Розмір6.42 Kb.
Типреферат



план
Вступ
1 Календар
2 Тиждень
3 Годинники
4 Літочислення

Список літератури
Римський календар

Вступ

1. Календар

За найдавнішій римським календарем рік складався з десяти місяців, причому першим місяцем вважався березень. На рубежі VII і VI століть до н. е. з Етрурії був запозичений календар, в якому рік ділився на 12 місяців: січень і лютий слідували після грудня. Місяці римського календаря носили такі назви:

Юлій Цезар в 46 році до н. е., за порадою єгипетського астронома Созигена, провів докорінну реформу календаря за зразком прийнятому в Єгипті. Встановлювався чотирирічний сонячний цикл (365 + 365 + 365 + 366 = 1461 день) з нерівній тривалістю місяців, прийнятої до сих пір: 30 днів в квітні, червні, вересні та листопаді, 31 день - в січні, березні, травні, липні, серпні , жовтні і грудні, в лютому - 28 днів протягом трьох років і 29 днів для четвертого року. Початок року Цезар переніс на 1 січня, т. К. С цього дня консули вступали на посаду, починався римський господарський рік.

Позначення римлянами чисел місяця грунтувалося на виділенні в ньому трьох головних днів, пов'язаних спочатку зі зміною фаз місяця:

1. 1-й день кожного місяця - календи (Kalendae або Calendae, скор. Kal., Cal.); спочатку перший день молодика, про який сповіщає верховний жрець (від лат. дієслова calare - скликати, в даному випадку для сповіщення про молодику).

2. 13-й або 15-й день місяця - іди (Idus, скор. Id.); спочатку в місячному місяці середина місяця, день повного місяця (по етимології римського вченого Варрона - від етруського iduare - ділити).

3. 5-й або 7-й день місяця - нони (Nonae, скор. Non.), День першої чверті місяця (від порядкового числівника nonus - дев'ятий, 9-й день перед ідамі, вважаючи день нон і ід).

У березні, травні, липні, жовтні іди припадали на 15-е, нони на 7-е число, а в інші місяці - іди на 13-е, а нони на 5-е число. В історії відомі, наприклад, березневі іди, - 15 березня 44 до н. е., день вбивства Юлія Цезаря: Idus Martiae.

Назви цих днів (календи, нони, іди) при позначенні дати ставилися в аблятів часу (ablativus temporis): Idibus Martiis - в березневі іди, Kalendis Januariis - в січневих календ, т. Е. 1 січня.

Дні безпосередньо передують календ, нонам або ідам, позначалися словом pridie - напередодні (в вин. Відмінку): pridie Idus Decembres - напередодні грудневих ід, т. Е. 12 грудня.

Решту днів позначалися за допомогою вказівки, кількості днів, що залишилися до найближчого головного дня; при цьому береться до уваги входили також день, який позначався, і найближчий головний день (пор. по-російськи «третього дня» - позавчора): ante diem nonum Kalendas Septembres - за дев'ять днів до вересневих календ, т. е. 24 серпня, зазвичай писалося скорочено ad IX Kal. Sept.

У четвертому році циклу вставлявся додатковий день безпосередньо після 24 лютого, т. Е. Після шостого дня перед березневими календами, і називався ante diem bis sextum Kelendas Martium - в повторний шостий день перед березневими календами.

Рік з додатковим днем називався bi (s) sextilis - з повторним шостим днем, звідки в російську мову (за посередництвом грецької) проникло назву «високосний».

Огляд року називався kalendarium (звідси календар), так само називалася і боргова книга, т. К. Відсотки платили під час календ.

2. Тиждень

Розподіл місяці на семиденні тижні, що виникло на Стародавньому Сході, в I столітті до н. е. стало вживатися в Римі, звідки пізніше поширилася по всій Європі.

У запозиченої римлянами семиденної тижня тільки один день мав особливу назву - «субота» (ін. Евр. Sabbath - відпочинок, спокій), інші дні називалися порядковими номерами в тижні: перший, другий і т. Д .; пор. в російській понеділок, вівторок і т. д., де «тиждень» означала спочатку неробочий день (від «не робити»). Римляни назвали дні тижня по семи світил, що носив імена богів. Назви такі: субота - день Сатурна, далі - день Сонця, Місяця, Марса, Меркурія, Юпітера, Венери.

Латинські назви, видозмінивши, частково зберігаються дотепер в назвах днів тижня в Західній Європі.

3. Годинники

Поділ доби на годинник увійшло у вжиток з часу появи в Римі сонячних годин (лат. Horologium solarium) в 291 році до н. е .; в 164 році до н. е. в Римі ввели водяний годинник (лат. solarium ex aqua). День, як і ніч, був розділений на 12 годин. У різні пори року тривалість однієї години дня і однієї години ночі змінювалася. День - це час від сходу до заходу сонця, ніч - від заходу до сходу сонця. У рівнодення день вважався з 6 години ранку до 6 години вечора, ніч - з 6 години вечора до 6 години ранку. Напр .: hora quarta diei - о четвертій годині дня, т. Е. О 10 годині ранку, 4 години після 6 години ранку.

Ніч ділилася на 4 варти по 3 години кожна: prima vigilia - перша варта, secunda vigilia - друга варта, tertia vigilia - третя варта і qvarta vigilia - четверта стража.

4. Літочислення

У римлян велися списки консулів (лат. Fasti consulares). Консули обиралися щорічно по два на рік. Рік позначався по іменах двох консулів даного року, імена ставилися в аблятів, напр .: Marco Crasso et Gnaeo Pompejo consulibus - в консульство Марка Красса і Гнея Помпея (55 до н. Е.).

З епохи Августа (з 16 року до н. Е.), Поряд з датуванням по консулам, входить у вжиток літочислення від передбачуваного року заснування Риму (753 до н. Е.): Ab Urbe condita - від заснування міста, скор. ab U. c. , auc

Список літератури:

1. Назви місяців були прикметниками-визначеннями при слові mensis - місяць, напр., Mensis Martius, mensis December.

2. З цієї таблиці видно, що в англо-німецьких назвах днів тижня римські боги ототожнюється з богами німецької міфології: бог війни Тіу - з Марсом; бог мудрості Вотан - з Меркурієм; бог грому Тор - з Юпітером; богиня любові Фрейя - з Венерою.

3. Samedi з средневек. лат. sabbati dies - день суботній.

4. Dimanche з средневек. лат. dies Dominica - день Господній.

Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Римский_календарь