Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Наукова и політична діяльність М Грушевського статті и заміткі





Дата конвертації03.01.2019
Розмір13.9 Kb.
Типреферат

Наукова и політична діяльність М.Грушевського: статті и заміткі

Вступ до грушевськознавства: думки з приводу

п'ятдесятих роковин смерти Михайла Грушевського

"Свій довг, свой обов'язок перед Українським народом, перед Україною, перед Українською Державою й самперед перед українською. наукою Грушевський виконан. Альо чи сповнілі ми, Сучасники й спадкоємці Грушевського, свой обов'язок Визнання, пошани и вдячності перед пам'яттю великого українського історика й великого українського громадянина? "

Оглоблин О. Михайло Грушевський и українське національне відродження // Український Історик. - 1964. - Ч.2-3.

П'ятдесят років діліть нас від передчасної смерті академіка Михайла Сергійовіча Грушевського, что спіткала его 25 листопада 1 934 року в Кисловодськ на Кавказі, далеко від рідної землі.

В анналах український історик и організатор українського наукового життя, а в історії України від Виступає як один з провідніх Суспільно-політічніх діячів и батько Першої української держави в 20-му столітті. Проти ЦІ узагальнення НЕ охоплюють Повністю діапазону его ДІЯЛЬНОСТІ и творчости. Михайло Грушевський ставити Епоха українського національно-державного відродження, яка охоплює усі Головні ділянки українського життя и его дінамічну боротьбу за самобутність української нації и ее культури. Наукова и публіцістічна творчість Михайла Сергійовіча поставила твердий фундамент під наукове Українознавство и розвиток української национальной історіографії. Отже, маємо до діла з унікальною ЛЮДИНОЮ енциклопедичний знання, широких світ Оглядовий горізонтів и дінамічної Суспільно-Політичної Дії в усіх ділянках громадського життя. Михайло Грушевський, поруч Тараса Шевченка й Івана Франка, Належить до найвідатнішіх особистостей в історії України, Якій ВІН віддав ціле життя и творчу працю.

І самє тепер, коли відзначаємо 50-ліття смерті Михайла Сергійовіча, Бажаємо Поділитися нашими думками про теперішній стан дослідження життя и творчості Михайла Грушевського, а такоже обговорити інші Важливі питання, пов'язані з его діяльністю.

Михайло Грушевський,

Українська Центральна Рада

и відродження державності України

"Які б тяжкі проби не судила переходіті Україні и Українському народові історична доля, Які пертурбації не лежали б ще перед ними, Великі часи творчості Української Центральної Ради й ее акти зостануться Велика Епоха ее розвою, твердою підставою національного будівництва"

Грушевський М. На порозі Нової України. - 1992. - С.148.

Голова Української Центральної Ради и перший президент Української Народної Республики Михайло Грушевський вислови вищє наведені думки про історичне значення ДІЯЛЬНОСТІ Української Центральної Ради ще на качана 1918 го року. І действительно, сьогодні, з перспективи 75-ох років, оцінюємо Українську Центральну Раду як перший парламент, что спрічінівся до відродження української держави в 1917-18 роках. Тепер ми Повністю усвідомлюємо пророче тверджень Голови Укради про ее Державні акти, Які стали основою українського державного будівництва. Закріплення и Відновлення української державності тисячі дев'ятсот дев'яносто одна року Було б немісліме без Політичної ДІЯЛЬНОСТІ Української Центральної Ради и ее IV-го Універсалу. Саме цею найважлівішій Конституційний державний акт УНР дав тверду основу для сучасного державного будівництва.

Як історик, хочу Поділитися Деяк думками относительно ДІЯЛЬНОСТІ Української Центральної Ради самє в контексті неперервності українського державотворчого процесса. Спробую, бодай коротко, Зупинити на Історично-Політичній спадщіні УНРеспублікі, яка, на нашу мнение, має велику пітому Вагу в теперішній розбудові української державності. Чи не йдет про "Ювілейне за бронзування" Української Центральної Ради и ее творців та провідників - мовіться лишь про об'єктивне Висвітлення ее ДІЯЛЬНОСТІ, яка мала свои Сильні и слабші аспекти. Смороду дозволяються нам глибші зрозуміті розбудову и занепад Першої української демократичної держави в 20-му столітті.

Заки перейдемо до Обговорення окремий вопросам, пов'язаних з діяльністю Центральної Ради, підкреслімо, что в сучасній Україні Повністю розуміють ее значення в борьбе за український державний суверенітет.

У "Заяві" Української Республіканської партии "До 75-ої річниці Утворення Центральної Ради" від 14 березня 1992 року підкреслюється важліва роль Центральної Ради у борьбе за незалежність українського народу.

Сказано ясно и правдиво. Доводиться лишь Висловіть своє повне вдоволення від того, что провідники и будівнічі української держави так чітко пов'язують свои Дії з четвертого Універсалом Центральної Ради и державницький традіціямі Української Народної Республики.

Розуміння і аналіз українського державного будівництва Центральної Ради безпосередно пов'язані з історічнімі и історіософічнімі концепц2іямі ее голови Михайла Грушевського, Який действительно БУВ головного будівничим Української Народної Республики. Тут важліво підкресліті, что й сам ВІН повязував Державотворчий период 1917-18 з Попередніми періодамі державності України, а самє, з українською Княжий середньовічною державою (Київська и Галицько-Волинська) та Козацька-Гетьманська з ее основник Богданом Хмельницьким.

Українську демократичну республіку М.Грушевського НЕ відділяв від ДІЯЛЬНОСТІ Кирило-Мефодіївського братства в Києві (1846), від Костомарова, Шевченка, Куліша та других братчиків, подивись якіх "в'язали з ідеологією визволення України" і малі домінуючій Вплив на Грушевського. Цей зв'язок между Новою Україною Грушевського и Попередніми історічнімі добамі ясно представлені в его статті 1917 року "В сімдесяті роковини Кирило-Методіївської справи" (Літературно-Науковий Вісник. - 1917. - Т.67. - Кн.1).

Грушевський и его однодумці обстоювалося федеральний постулат кіріломефодіївців як постулат побудова української держави, что НЕ суперечів ее Політичній незалежності. В Основі української держави 1917-18 років Було поставлено Народовладдя з усіма атрибутами демократичної держави, а сам федералізм українською провідною верств вважався тоді тією державною концепцією, яка віддзеркалювала самостійність и незалежність української нації. І самє в цьом історіософічно-ідеологічному контексті слід розглядаті державне самовизначення української нації Шляхом проголошення державної незалежності чотірма універсаламі Української Центральної Ради. У "Книзі бітія українського народу" в 104-му розділі виразности стверджується, что "І Україна буде непідлеглою річчю Посполитою в союзі слов'янськім" (Книги бітія українського народу. - 1947. - С.24).

Саме тому Голова Центральної Ради всегда наголошував на відновленні української державності, а не на ее започаткуванню.

Тут схрещуються історичні Концепції найвідатнішого історика України з політічнімі концепціямі Грушевського 1917-18 років, Який добро розумів, що треба наочно наголосіті на безперервності українського державотворчого процесса, что, врешті, завершівся новою державною формацією - русски народних республікою. І Вже УНР своими констітуційнімі актами дала потім тверду основу для Подальшого розвитку української державності.

На Закінчення наших думок треба підкресліті, что починаючі від Богдана Хмельницького - творця козацько-гетьманської держави - на протязі понад 270-літнього історічного розвитку, Михайло Грушевський и Центральна Рада були Єдині, Які допровадили державний постулат української нації до его реализации, проголосують повну самостійність и незалежність України 1918 року. До М.Грушевського и Центральної Ради нікому з державних діячів, жодній українській Політичній течії бабо партии зреалізуваті Це не удалось.

Здається, что перший Президент сучасної Української держави Л.Кравчук добре зрозумів історічну Вагу Грушевського. У статті "Велика постать державотворця" (Демократична Україна. - 1991. - 26.ХІ. - Ч.204) ВІН на це Робить наголос.

Від постанов Центральної Ради з початком березня 1917 року аж до ее ліквідації переворотом гетьмана П.Скоропадського та его декретом від 29 квітня 1918 р., М.Грушевського зі своими соратниками послідовно закладав міцні основи під розбудову української держави, а тому разом з С.Єфремовім , Дм.Дорошенком, В.Винниченком, А.Ніковськім, С.Петлюра, Л.Чікаленком, Д.Антоновича, П.Христюк та іншімі Вибране до Центральної Ради діячамі ставили перед собою вінятково Важливі завдання. Про це виразности можна Прочитати в короткому Нарисі Грушевського "Українська Центральна Рада и ее універсали - перший и другий" (1917).

Це й Було початком ДІЯЛЬНОСТІ Української Центральної Ради и чіткім окресленості ее завдання. Вона постала з ініціативи Товариства українських поступовців (ТУП) и представителей політічніх середовища, наукових студентських, кооперативних та других установ, но у відносно короткому часі ширше свою дію на усі Головні ділянки суспільного життя. Створення Генерального Секретаріату Центральної Ради (15 червня 1917) Із визначенням державних секретарів (міністрів), Які відповідалі за конкретні діяння державної розбудови (внутрішні, міжнаціональні, земельні, військові, освітні та інші справи), пріспішілі процес державного будівництва.

Загаль діяльність Центральної Ради як українського національного парламенту можна поділіті на два основні етапи: Ранній - це период державності, впродовж которого Центральна Рада Шляхом проголошення трьох універсалів та других констітуційніх АКТІВ намагались реалізуваті русский державність й Рівночасно розбудовувала Різні ділянки Суспільно-громадського життя (цею период Закінчився проголошенням Української Народної Республики третім Універсалом Центральної Ради 20 листопада 1917 року). І другий период, Який віплівав з первого та значний погліблював та пошірював Зміст державного суверенітету української нації. Цей другий период Прапора проголошенням и создание найважлівішого державного акту - Четвертого Універсалу, Яким стверджував повна самостійність и незалежність української нації: "Одніні Українська Народна Республіка становится самостійною, ні від кого не залежних, суверенною державою Українського Народу". Отже, хоч новий етап ДІЯЛЬНОСТІ Центральної Ради базувався на ідеологічніх основи первого ПЕРІОДУ ее ДІЯЛЬНОСТІ, проти ВІН вже МАВ зовсім іншу політічну орієнтацію.

Інша вінятково важліва характеристика іншого ПЕРІОДУ Центральної Ради - це, як уже говорилося, кінець московської орієнтації, під впливи якої перебувалі деякі ее провідники. І це визволення "від песього обов'язку" перед Москвою Грушевський вважаю вінятково важлівім и ціннім.

Вслід за ВИНИКНЕННЯ московської орієнтації народжуються Нові Концепції "орієнтації чорноморської" і "західної". Водночас міцнішає державний апарат України, розбудовуються військові кадри, а голова Центральної Ради пише історико-соціологічний трактат про "Підстави Великої України", в якому наголошує роль села, армії, міста и цілої нації в державному будівництві демократичної України. Много з вищє наведення думок Грушевського НЕ Втратили своєї цінності и по сьогоднішній день.

Треба підкресліті, что відродження и розбудова української державності Центральною Радою проходила среди Надзвичайно складних внутрішніх и зовнішніх політічніх обставинні. Перш за все маємо на увазі непідготовленість українського народу до побудова власної держави. А ще - зрусіфікованість значної части українського населення, зокрема в містах. Тоді ж на терені України в розпорядженні російського Тимчасова Уряду булу мільйонна армія, яка Постійно загрожувала державній ДІЯЛЬНОСТІ Центральної Ради. Деякі досліднікі, Які критично ставлять до державного будівництва Ц.Р., забувають, что Тимчасовий Уряд в Жовтні 1917 року почав готувати Судовий процес проти Центральної Ради, обвинувачуючи ее в "державній зраді", но жовтневий переворот перервав Цю підрівну діяльність и на місце Керченська до власти прийшов Ленін з більшовікамі, Які ще нетерпіміше поставити до державних аспірацій української нації. Совєт Народних Комісарів відразу ж розпочав кривавий войну з Українською народних республікою. Тут даже НЕ згадуємо про Різні Політичні ускладнення между Українськими політічнімі партіями, Які, Звичайно ж, чи не спріялі Загальній національній консолідації и підрівалі державне будівництво. І все ж, незважаючі на ЦІ велічезні перешкоду, Центральна Рада и М.Грушевського НЕ лишь спричинилися до національного самоусвідомлення українського народу, но й нада відповідну легально-державну структуру українській державі. Если б лишь перерахуваті ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ Центральної Ради, то й наочно побачимо всі необхідні Державні атрибути розбудови народ оправної української демократичної держави. Згадаємо тут Чотири універсали Центральної Ради, а такоже закон про національно-персональну автономію національніх меншин в Україні, закон про громадянство, закон про генеральний суд, закон про Утворення війська, про випуск кредитових білетів, земельний Закон Центральної Ради, міжнародні договори та інші Державні акти . Аналізуючі законодавчо діяльність Центральної Ради, окрему Рамус звернемо на основний закон української держави - Констітуцію Української Народної Республики, яка були прийнятя на Последний Сесії Центральної Ради 29 квітня 1919 року.

Саме Конституція УНР віддзеркаліла тодішні державніцькі Концепції Президента М.Грушевського и его сподвіжніків. Вона, як и IV Універсал Центральної Ради, стала фундаментом, на якому формуван и розбудовуваліся пізніші державотворчі Концепції української нації, включно Із теперішньою українською державою, яка пов'язує себе з демократичними основами УНР. Цей основний документ про державний устрій, права и вільності громадян может в усучасненій форме значний придатися при укладанні и прійнятті Конституції сучасної Української держави.

Хочеться віріті, что сегодня, в Першу річніцю проголошення Акту про державну незалежність України, спадкоємці Четвертого Універсалу Центральної Ради зуміють віповніті свой державницький обов'язок.


  • Оглоблин О. Михайло Грушевський и українське національне відродження // Український Історик. - 1964. - Ч.2-3.
  • Михайло Грушевський