Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Українська кооперація у громадсько-політічному жітті Західної України





Скачати 67.73 Kb.
Дата конвертації28.10.2018
Розмір67.73 Kb.
Типреферат

ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

ДРОГОМІРЕЦЬКА Людмила Романівна

УДК 94 (477.8) 19

УКРАЇНСЬКА кооперація У ГРОМАДСЬКО-

ПОЛІТІЧНОМУ ЖІТТІ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

(1920-1939 рр.)

Спеціальність - 07.00.01 - історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступенів

кандидата історічніх наук

Івано-Франківськ - 2004

Дісертацією

є рукопис

Робота виконан на кафедрі історії України Прикарпатського університету

імені Василя Стефаника Міністерства освіти и науки України

Науковий керівник -

доктор історічніх наук, професор

Грабовецький Володимир Васильович,

Прикарпатський університет імені Василя Стефаника,

завідувач кафедри історії України

Офіційні опоненти:

член-кореспондент НАН України, доктор історічніх наук, професор

Реєнт Олександр Петрович, Інститут історії України НАН України,

заступник директора

кандидат історічніх наук, доцент

Матейко Роман Михайлович, Тернопільська академія народного господарства, доцент кафедри українознавства

Провідна

установа - Львівський національний університет імені Івана Франка, Міністерство освіти и науки України, м. Львів

Захист відбудеться "2" липня 2004 р. про 11 00 рік. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступенів кандидата історічніх наук у Прикарпатський університеті імені Василя Стефаника (76025, м.Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57).

З дісертацією можна ознайомітіся у Науковій Бібліотеці Прикарпатського університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ,

вул. Шевченка, 57.

Автореферат розісланій "1" червня 2004 р.

вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історічніх наук,

доцент Райківській І.Я.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Розбудова української демократичної держави требует обґрунтованого прогнозування Шляхів суспільного прогресу, что є Неможливо без аналітичних и сінтезованіх оцінок фундаментальних вопросам громадсько-політічного та господарського життя України в некогда. Одним Із ключовими моментів у цьом комплексі проблем є дослідження історії української КООПЕРАЦІЇ. Інтерес до кооператівної тематики зумовленій наявністю вігідніх перспектив для успішного розвитку КООПЕРАЦІЇ як форми народного самоуправління и демократії, ефективного способу Залучення широких верств населення до участі в суспільному жітті и трансформаційніх економічних процесах.

У цьом зв'язку особлівої актуальності набуває з'ясування місця и роли КООПЕРАЦІЇ у громадсько-політічному жітті Західної України в 1920-1939 рр. - періоді, Який Сучасники, на наш погляд, об'єктивно назвали "кооперативного". ВІН характерізувався перетворенням КООПЕРАЦІЇ на вплівову економічну й політічну силу, яка в условиях польських політічніх режімів спріяла Формування национальной самосвідомості українців, забезпечувала матеріальну підтрімку їхній борьбе за Громадянські та Політичні права, за економічну самостійність и політічну незалежність. Результатівність ДІЯЛЬНОСТІ КООПЕРАТИВіВ забезпечувалася Шляхом налагодження та поглиблення зв'язків Із Національними політічнімі партіями и Громадського общество, что стало Вагомий Чинник самоорганізації й консолідації українського Суспільства. З Огляду на це, дослідження історії української КООПЕРАЦІЇ як невід'ємної части національного життя Західної України в 1920-1939 рр. ставити неабиякий науковий та пізнавальний Інтерес. Окреслено проблема дотепер НЕ булу предметом спеціального дослідження, в якому БУВ бі здійсненій комплексний аналіз розвитку української КООПЕРАЦІЇ в контексті громадсько-політічного життя в краї. Отже, наукова та Суспільно-політична Актуальність и Відсутність глибокого аналітичних ДОСЛІДЖЕНЬ проблеми зумов вибір тими дисертації.

Зв'язок роботи з Наукова програмами, планами, темами. Избран напрямок дісертаційного дослідження пов'язаний Із плановою темою Відділу регіональніх проблем Інституту політічніх и етнонаціональних ДОСЛІДЖЕНЬ НАН України та Прикарпатського університету імені Василя Стефаника "Західна Україна у ХХ ст.".

Мета и завдання дослідження. Авторка поставила Собі за мету візначіті місце и роль системи українських кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ у громадсько-політічному жітті Західної України у 1920-1939 рр.

Реалізація поставленої мети предполагает вирішенню таких завдання:

- простежіті історичні обставинних становлення української КООПЕРАЦІЇ;

- з'ясувати структуру та візначіті етапи організаційно-ідеологічного розвитку системи українських кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ;

- вісвітліті форми и методи ДІЯЛЬНОСТІ кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ у різніх суспільніх сферах;

- прослідкуваті еволюцію взаємін КООПЕРАТИВіВ з політічнімі партіями й об'єднаннями, церквою, Українськими Громадський організаціямі;

- візначіті роль КООПЕРАЦІЇ у віхованні национальной свідомості и патріотізму;

- підсумуваті здобуткі и Недоліки ДІЯЛЬНОСТІ українських кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ у досліджуваній период, віробіті науково віважені рекомендації для Реформування сучасної кооператівної системи.

Об'єктом дослідження є українські кооператівні организации як один Із ключовими чінніків громадсько-політічного життя Західної України у 1920-1939 рр.

Предмет дослідження - організаційно-ідеологічне становлення української КООПЕРАЦІЇ, ее еволюція та громадська діяльність в контексті національно-політічного, економічного и культурного розвитку Західної України у 20-30-х рр. ХХ ст.

Хронологічні рамки роботи. Умовно крайнімі точками хронологічніх між нашого дослідження взято вересень 1920 р., Коли в західноукраїнськіх землях Було встановлен польський окупаційній режим, та вересень 1 939 р., Коли после приходу Радянської влади українська кооперація булу націоналізована и Фактично Припін свою діяльність.

Географічні Межі дослідження охоплюють территории, что впродовж досліджуваного ПЕРІОДУ входили до складу Польської держави: Східну Галичину, західну часть Волині, західне Полісся, Холмщину й Підляшшя.

Методологічну основу дисертації становляться ЗАГАЛЬНІ принципи наукового Пізнання (об'єктивність та історізм) и власне історичні (проблемно-хронологічній, порівняльно-історичний, статистико-аналітичний) методи дослідження, Які дозволили всебічно Розкрити значення КООПЕРАЦІЇ в громадсько-політічному, господарському та культурному жітті українського народу.

Наукова новизна роботи Полягає у тому, что Вперше в українській історіографії Зроблено спроба дати об'єктивну оцінку участия українських КООПЕРАТИВіВ у громадсько-політічному жітті Західної України у 1920-1939 рр., Довести визначальності роль КООПЕРАЦІЇ у зміцненні економічного підґрунтя національно-візвольної БОРОТЬБИ українців за Досягнення економічної самостійності та национальной незалежності. У дісертаційному дослідженні прослідковано генезу кооператівної ідеології, істотно розшірено Відомості й Зроблено наукові узагальнення про трансформаційні процеси у сфері КООПЕРАЦІЇ в контексті політики польського правительства, Здійснено аналіз Громадської ДІЯЛЬНОСТІ КООПЕРАТИВіВ. У науковий обіг введено велику Кількість Нових джерел, что дало змогу простежіті еволюцію взаємін кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ Із Громадського общество: "Просвітою", "рідною школою", "Союзом українок", "Сільським господарем"; з'ясувати Вплив національніх політічніх партій на український кооперативний рух; візначіті роль греко-католицького духовенства в его развития.

Теоретичне значення роботи візначається новизною и конструктивно-критичним аналізом порушеннях у ній проблем, что дозволяє Суттєво збільшити повнотіла та об'єктивність Вивчення історії українського кооперативного руху, погліблює розуміння кооператівної Ідеї, спріяє Формування Наукової Теорії становлення и розвитку кооператівної системи господарювання.

Практичне значення дослідження Полягає в тому, что теоретичні положення и Висновки дисертації могут буті вікорістані во время наукового прогнозування Реформування Суспільно-політічніх та економічних отношений в Україні, зокрема для модернізації існуючої в Україні системи КООПЕРАЦІЇ. Матеріали дисертації могут буті вікорістані для подготовки узагальнюючіх и спеціальніх праць з історії України та українського кооперативного руху, зокрема для розробки нормативних лекційніх курсів и спецкурсів з новітньої історії України, історічного краєзнавства у навчальному процесі Вищих Навчальних Закладів; для проведення факультативної зайняти та виховної роботи у Середніх школах; для лекційної пропаганди кооператівної Ідеї среди широкого загалу.

Апробація основних положень и результатів дослідження здійснена на Міжнародній Науковій конференции "Українсько-польські отношения в Галичині у ХХ ст." (Листопад 1996 р., Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, м.Івано-Франківськ); Міжнародній Науковій конференции "Україна і Польща: історія та сучасність" (березень 1998р., Державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, м.Тернопіль); Всеукраїнській Науковій конференции "Україна между минулим и майбутнім" (квітень 2001 р., Прикарпатська філія НАВСУ, м.Івано-Франківськ); річніх звітніх наукових конференціях викладачів Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (2000 - 2004 рр., м. Івано-Франківськ), вікладені у семи публікаціях, у тому чіслі в чотірьох Стаття видань, что візнані ВАК України як фахові.

Результати дослідження обговорені на засіданнях кафедри історії України Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Матеріали дисертації Використовують во время читання лекцій з курсу "Економічна історія України" у Прикарпатський університеті імені Василя Стефаника.

Структура дисертації. Робота складається зі вступления, чотірьох розділів, вісновків, Додатків та списку використаних джерел и літератури (645 найменувань). ОБСЯГИ основного тексту дисертації - 180 сторінок.

Основні ЗМІСТ дисертації

У вступі обгрунтовано Актуальність теми, ее зв'язок з Наукова програмами, визначили мету и завдання, об'єкт и предмет наукового поиска, хронологічні й географічні рамки, Розкрити наукову новизну отриманий результатів, методологічні засади та методи дослідження, теоретичне й практичне значення роботи, вказані форми апробації та структура дисертації.

У Першому розділі - "Історіографічна та джерельна база дослідження" - проаналізовано стан Наукової розробки проблеми, подано огляд використаних джерел.

Проведень аналіз історіографії проблеми дает змогу умовно сістематізуваті ее за кількома групами: до першої групи належати праці, Які побачим світ у досліджуваній период; до Другої - роботи Радянська дослідніків; третю групу складають дослідження науковців незалежної України; четверту - студії історіків українського зарубіжжя; п'яту - Публікації польських учених.

В історіографії міжвоєнного ПЕРІОДУ знаходімо практично единогласно оцінку КООПЕРАЦІЇ як природного виявило соціальної та Громадської самоорганізації народу в условиях бездержавного розвитку українського Суспільства. У центрі уваги авторів опінію генезу и розвиток системи українських кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ, Вплив КООПЕРАЦІЇ на політичне и соціально-економічне становище українців у ІІ Речі Посполітій. Дерло Спроба Наукової розробки обраної тими можна вважаті низьку праць активних діячів українського кооперативного руху А. Гаврилко, К.Коберського, О. Луцького, Ю. Павліковського, Є. Храпливого та ін. Чільне місце у них належало вісвітленню засадничих Ідей кооперативного руху, харчування визначення стратегії розбудови української КООПЕРАЦІЇ, формам и методам ДІЯЛЬНОСТІ КООПЕРАТИВіВ. У Працюю А.Жука Здійснено аналіз основних тенденцій розвитку українського кооперативного руху, Зроблено спроба візначіті місце української КООПЕРАЦІЇ в кооперативному Русі Польщі.

Українські радянські досліднікі в оцінках кооперативного руху були змушені дотримуватись постулатів партійно-тоталітарної доктрини, діяльність української КООПЕРАЦІЇ трактувалась ними як "буржуазна", "націоналістічна" або просто замовчувалась. Показове, что досліджувана нами проблема не Знайшла належно Висвітлення у таких фундаментальних академічніх виданнях Радянської доби, як "Історія народного господарства та економічної думки Української РСР: У 3 т., 4 кн."; "Історія Української РСР: У 8 т., 10 кн." Та ін. Переважно більшість Радянська дослідніків (М. Зільберман, Г. Ковальчак, Л. Корнійчук, Я. Хонігсман, М. Герасименко и Б. Дудикевич) обмежена констатацією факту Існування української КООПЕРАЦІЇ в Західній Україні, що не вдаючися до АНАЛІЗУ форм и методів ее ДІЯЛЬНОСТІ, визначення ее роли в національному жітті краю.

Дещо по-новому, нетрадіційно для Радянської історичної науки, вісвітлілі ряд проблем історії українського кооперативного руху львівські досліднікі С. Макарчук, Ю. Сливка, Л. Олесневіч. Зокрема, С. Макарчук відтворів Хід соціально-економічних процесів у західноукраїнському суспільстві, что обумовлювалась розвиток української КООПЕРАЦІЇ. Глибоким підходом до теми відзначаються праці Ю. Сливки, в якіх автор розкрили негативний Вплив антіукраїнської економічної політики Польщі на діяльність КООПЕРАТИВіВ. Л. Олесневіч трактував кооперацію як єдіно прийнятною форму господарювання українського населення в условиях польського політічного режиму, доводячи ее позитивний Вплив на всі СФЕРИ суспільного життя.

Віходячі з потреб суспільного розвитку, відродження кооперативного руху в незалежній Україні, з качана 90-х років ХХ ст. розпочалось наукове переосмислені и Вивчення історії української КООПЕРАЦІЇ. На Основі широкого использование Нових джерел и! Застосування СУЧАСНИХ методів дослідження Створено низьку наукових праць, у якіх розробляліся Різні аспекти історії українського кооперативного руху.

Центром дослідження кооператівної проблематики стала Львівська комерційна академія, науковці якої підготувалі низьку колективних праць. Серед них необходимо віділіті серійне видання "Українська кооперація: історичні та соціально-економічні аспекти" за загальною редакцією С. Гелея, на страницах которого знаходять Висвітлення найрізноманітніші проблеми з історії української КООПЕРАЦІЇ. Дослідженню історії українського кооперативного руху крізь призму жіттєвої долі подвіжніків кооператівної Ідеї присвячений біографічний збірник "Українські кооператори", до двох томів которого увійшло понад 50 історічніх Нарисів про видатних кооперативних діячів.

Життєвий шлях та діяльність організатора фахової кооператівної освіти Є.Храплівого на багатому Фактично матеріалі показано в монографії С. Злупко ( "На чатах рідної землі: Євген Храпливий - навчань, організатор, патріот").

ОКРЕМІ аспекти історії українського кооперативного руху в Західній Україні у 1920-1939 рр. вісвітлені у Кандидатська дісертаціях. В. Чайковський розглянув українську кооперацію в контексті економічної історії. О. Ковальчук досліділа діяльність Д. Коренця. Т. Вісіна простежіла розвиток українського кооперативного руху на Волині. З. Струк охарактерізувала форми и методи ДІЯЛЬНОСТІ виробничо-торгівельних коператівів, значний Рамус пріділіла підготовці кадрів для ведення господарської ДІЯЛЬНОСТІ. ОКРЕМІ Висновки и узагальнення молодих українських науковців нашли Наступний розвиток у пропонованому нами дослідженні. Особлівість его Полягає у нашому прагненні підійті до Висвітлення відповідніх проблем більш сінтезовано, з урахуванням Ширшов спектра національно-суспільніх процесів, а такоже Показати власне бачення багатьох важлівіх явіщ.

Кооперативна проблематика Знайшла своє відображення у фундаментальних виданнях, что побачим світ в українській діаспорі. Одним Із найбільш змістовніх ДОСЛІДЖЕНЬ, присвячений даній темі, безперечно, є "Історія українського кооперативного руху" І. Вітановіча, яка стала підсумком его багатогранної Наукової ДІЯЛЬНОСТІ. Автор обґрунтував передумови Виникнення українського кооперативного руху, прослідкував дінаміку розвитку КООПЕРАЦІЇ з Другої половини ХІХ ст. до 60-х років ХХ ст., вісвітлів практично всі напрямки діяльності КООПЕРАТИВіВ.

Історія КООПЕРАЦІЇ стала важлівім напрямком наукових інтересів А. Качора, Який у праці "Українська молочарських кооперація в Західній Україні" здійснів глибокий аналіз становлення та розвитку кооперативного молочарства в краї. Одним Із дерло ВІН Зробив Спроба дати оцінку внескові відоміх кооперативних діячів Б.Мартоса, М. Туган-Барановського, Д. Коренця, А. Мудрика, А. Палія, О. Луцького, Є.Храплівого у розвиток українського кооперативного руху. Найбільшім досягнені цієї когорти українських коопертівніх діячів дослідник вважаю піднесення национальной свідомості рідного народу.

Новизною у підході до ряду аспектів проблеми вірізняється стаття А. Жука "Роль кооперативного руху в українській візвольній борьбе" в англомовному Збірнику, присвячений 700-річчю Львова. Зазначилися праця прівертає Рамус тім, что містіть ряд тверджень Стосовно місця и роли української КООПЕРАЦІЇ в Суспільно-політічному жітті Західної України.

Традіційно велика увага до українського кооперативного руху характерна для польської історіографії. ОКРЕМІ аспекти ДІЯЛЬНОСТІ українських КООПЕРАТИВіВ у Другій Речі Посполітій нашли відображення у Працюю М. Філінського, Т.Клапковського. М.Папєжінська-Турек проаналізувала стан української КООПЕРАЦІЇ у 1921-1926 рр. Економічний Потенціал української КООПЕРАЦІЇ досліджував З. Павлучік. Важливі аспекти проблеми розглядаються у Працюю М. Сича, в якіх прослідковано структурно-організаційну еволюцію української КООПЕРАЦІЇ впродовж досліджуваного ПЕРІОДУ, висвітлено форми и методи ДІЯЛЬНОСТІ КООПЕРАТИВіВ, характер взаємін українських кооперативних установ Із польськими властями. Праці польських дослідніків містять Певний фактичність материал з історії української КООПЕРАЦІЇ, почерпнуті з Архівів Польщі. Проти, спеціальніх ДОСЛІДЖЕНЬ, присвячений вивченню означеної нами проблеми, в польській історіографії немає.

Таким чином, незважаючі на незаперечні успіхі історіків у вивченні кооператівної тематики, проблеми Громадської ДІЯЛЬНОСТІ українських КООПЕРАТИВіВ, взаємодії української КООПЕРАЦІЇ з іншімі Національними інстітуціямі як вінятково важлівій аспект Суспільно-політічного та соціально-економічного життя краю потребують комплексного и ґрунтовного дослідження.

Джерельна базу дісертаційного дослідження складають, самперед, неопубліковані архівні джерела. Найбільш чісленні за кількістю та цілісні за повнотіла Висвітлення досліджуваної проблеми Зібрання документів містяться у Центральному державному Архіві Громадський об'єднань України (ЦДАГОУ), Центральному державному історичному Архіві (ЦДІА) України у м. Львові, державних архівах Волинської (ДАВО), Івано-Франківської (ДАІФО), Львівської (ДАЛО) та Тернопільської (Дато) областей. Зокрема, в ЦДАГОУ, у Фонді 6 (Центральний комітет Комуністичної партії Західної України. 1917-1936 рр.) Зберігається значний Кількість документів, Які стосують ДІЯЛЬНОСТІ українських політічніх и Громадського ОРГАНІЗАЦІЙ у сфері КООПЕРАЦІЇ. Ціннім Джерелом для Вивчення тими стали протоколи ЗАСіДАНЬ керівніх ОРГАНІВ Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО), Комуністичної партії Західної України (КПЗУ), доповідні записки партійніх осередків про стан и роботу кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ, Які допомоглі візначіті спектр партійніх вплівів на кооперацію.

Вагомий Джерелом є фонди ЦДІА України у м. Львові. Для дослідження взаємін українських кооперативних установ з Національними політічнімі партіями важліве значення малі фонди 344 (Українське національно-демократичне об'єднання. 1925-1939 рр.) Та 351 (Центральний комітет Українського Селянська-робітнічого соціалістичного об'єднання "Сельроб", м. Львів ). У фондах 206 ( "Рідна школа" - Українське педагогічне товариство у Львові. 1881-1939), 302 (Крайове сільськогосподарське товариство "Сільський господар", м. Львів. 1899-1944), 348 (Товариство "Просвіта", м. Львів. 1868-1939 рр.) містяться матеріали про Координацію ДІЯЛЬНОСТІ центральних кооперативних установ з Українськими Громадська культурно-просвітніцькімі та господарськими общество. Для ілюстрації Ставлення Греко-католицької церкви до українського кооперативного руху послужили матеріали фонду 358 (Митрополит Греко-католицької церкви). Значний науковий Інтерес для авторки становили документи центральних фахових кооперативних союзів, Які містяться у фондах 449 (Кооператив "Народна торгівля" у Львові) и 762 ( "Центросоюз". Союз кооперативних союзів З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ у Львові).

Важливі матеріали, Які всебічно вісвітлюють роль української КООПЕРАЦІЇ у громадсько-політічному жітті Західної України, віявлені авторки в державних архівах Волинської (ДАВО), Івано-Франківської (ДАІФО), Львівської (ДАЛО) та Тернопільської (Дато) областей. Різноманітні за характером документи, что розкривають особлівість Суспільно-Політичної ситуации в РЕГІОНІ, форми и методи ДІЯЛЬНОСТІ українських політічніх партій у сфері КООПЕРАЦІЇ, міжпартійну боротьбу за Посилення вплівів на кооперативи, містяться у ДАІФО, у Фонді 2 (Станіславське воєводське управління). Характер політики Владніл структур та комплекс проблем партійно-політічного противостояние вокруг КООПЕРАЦІЇ відображають матеріали, что зберігаються у фондах 6 (Станіславське повітове староство), 68 (Станіславське воєводське управління державної полиции), 226 (Прокуратура окружного суду). У ДАВО, у фондах 36 (Луцьке повітове староство), 45 (Луцька повітова команда державної полиции), 46 (Волинське воєводське управління) зберігаються рапорти и донесення польських посадових осіб про стан української КООПЕРАЦІЇ у Волинському воєводстві, зокрема статистичні дані про Кількість КООПЕРАТИВіВ та їхній кадровий склад, інформаційні Звіти польських державних структур про діяльність українських кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ. Цікаві матеріали з досліджуваної тими віявлені у ДАЛО. Серед них Найбільший Інтерес віклікалі документи фонду 110 (Львівське міське староство), Які стосують ДІЯЛЬНОСТІ центральних кооперативних об'єднань и пролівають світло на процеси ідейної та організаційної еволюції українського кооперативного руху. У Дато, у Фонді 231 (Тернопільське воєводське управління), зберігаються документи, Які містять донесення польських державних структур про діяльність українських кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ на підзвітній территории, інформаційні ПОВІДОМЛЕННЯ про Хід міжпартійної боротьбу за впливи на кооперацію.

Суттєвім ДОПОВНЕННЯ до архівних джерел є опубліковані документи та матеріали.Ціннім Джерелом для Вивчення досліджуваної проблеми є збірники з історії української Суспільно-Політичної думки, упорядковані науковця в Україні та діаспорі, Які містять документи, что відображають позицию українських політічніх партій и Громадського ОРГАНІЗАЦІЙ, Греко-католицької церкви относительно української КООПЕРАЦІЇ.

Окрему групу історічніх джерел складає мемуарна література, яка подає Відомості про Суспільно-політичні та соціально-економічні процеси в Західній Україні. Неабиякий Цінність у цьом контексті ма ють Регіональні історико-мемуарні збірники, на страницах якіх опубліковані спогади колішніх активних учасников громадського життя та кооперативного руху. Цікаві Відомості з історії української закупівельно-збутової КООПЕРАЦІЇ містяться у Спогадах І. Мартюка. Інформацію про спеціфіку отношений КООПЕРАТИВіВ з політічнімі організаціямі знаходімо у Спогадах партійніх діячів І. Макуха, В. Мартинця та П. Мірчука.

Джерелознавчу базу дослідження Суттєво збагатіло Залучення значної кількості періодичних видань. У дісертаційному дослідженні широко Використана кооперативна Періодика ( "Господарсько-кооперативний часопис", "Кооперативна республіка", "кооперативні молочарство", "кредитові кооперація"); періодичні видання національніх політічніх партій и об'єднань ( "Діло", "Громадський голос", "Мета", "Наші вісті", "Українська Нива", "Нова зоря" та ін.); українських громадсько товариств ( "Календар" Сільського господаря "," Календар товариства "Просвіта", "Календар Жіночої Долі"); польські часописі "Sprawy narodowosciowe", "Sprawozdanie z zucia mniejszosci narodowych". Періодичні видання НЕ только вісвітлювалі розвиток подій у Західній Україні, но й коментувалі їх, что дало можлівість сделать деякі Висновки про еволюцію тогочасної Громадської думки относительно українського кооперативного руху.

Важлівою Груп джерел є статистичні збірники, Які містять значний часть матеріалів про кількісній и якісний склад українських кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ, а такоже результатівність ДІЯЛЬНОСТІ КООПЕРАТИВіВ. Порівняльно-сінтезованій аналіз зафіксованіх у них показніків дозволив візначіті основні Тенденції розвитку українського кооперативного руху.

Використання усієї сукупності наявний джерел з обов'язковим їх осмислення Робить можливий ґрунтовно дослідіті місце и роль українського кооперативного руху в громадсько-політічному жітті Західної України у 1920-1939 рр.

У іншому розділі - "Розвиток українського кооперативного руху в условиях национальной политики Другої Речі Посполитої" - охарактеризовано основні етапи ідеологічно-організаційного розвитку української КООПЕРАЦІЇ у 1920-1939 рр., З'ясовано особлівість Функціонування українських КООПЕРАТИВіВ в условиях панування польських політічніх режімів.

Відзначається, что система української КООПЕРАЦІЇ в досліджуваній период формуван на основе творчого использование досвіду, здобути в кінці ХІХ - на початку ХХ ст., Відповідно до Нових національно-політічніх и соціально-економічних умов життя українців у Польщі. Відродженню української КООПЕРАЦІЇ спріяв закон від 29 жовтня 1920 р., Який дозволяє створюваті національні кооператівні об'єднання, гарантував Дотримання основних демократичних Принципів кооперативного руху (вільне и Відкрите членство, нескладний способ Заснування и реєстрації КООПЕРАТИВіВ ТОЩО).

Уже в Перші місяці после ухвала кооперативного закону спостерігалась помітна актівізація ідеологічно-організаційних пошуків теоретиками й засновниками української КООПЕРАЦІЇ. В основу кооператівної ідеології булу покладаючи теза про злиттів кооперативного руху в Одне ціле з національно-визвольний Боротьба українського народу заради здобуття державної самостійності. Теоретики вбачалася в КООПЕРАЦІЇ єдиний шлях до економічного и национального відродження, тому прагнулі залучіті в ее систему якомога более українських селян, обстоювалося за кооперацією право господарської самодіяльності.

У розділі проаналізовано поиск засновниками КООПЕРАЦІЇ оптимальних форм кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ и раціональної Структури кооператівної системи. Стверджується, что в результате проведення копіткої організаційної роботи у 1920-1925 рр. в основному, завершилося організаційне оформлення системи українських кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ, сформуваліся Чотири Головні види украпнськоп коопераціп І, в залежності від виду, склалось їхня різноступенева Організаційна форма: господарсько-споживча (у 30-х роках ХХ ст. - закупівельно-ЗБУТОВА) кооперація прийнять триступеневу організацію (сільські кооперативи, повітові й Окружні союзи, "Центросоюз"), двоступеневих форму прийнять міська споживча (міські споживчі кооперативи, "Народна торгівля"), молочарських (Районні молочарні, "Масл союз "), кредитна (сільські и міські кредитні каси -" райффайзенівкі "і" українбанкі "," Центробанк ").

Ідейно-Організаційним и ревізійнім центром украпнськоп коопераціп ставши Крайова ревізійній союз (з 1929 р. - Ревізійній союз українських КООПЕРАТИВіВ, РСУК), Який спріяв Поширення кооператівної Ідеї среди народу, забезпечував создания розгалуженої кооператівної мережі, здмйснював періодичні Перевірки та ревізії ДІЯЛЬНОСТІ КООПЕРАТИВіВ усіх рівнів, коордінував співпрацю окремий відів української КООПЕРАЦІЇ. У 1921-1925 рр. Кількість КООПЕРАТИВіВ усіх тіпів, підпорядкованіх Крайова ревізійному союзу, збільшілась з 579 до 1 029, їх членами були 158 057 осіб.

На качану 20-х років ХХ ст. польська влада спріймала создания національніх КООПЕРАТИВіВ як доконаній факт и не здійснювала помітного впліву на кооперативний рух. Проти українська кооперація розглядалась владою як засіб унезалежнення українства. Із встановлення у травні 1926 р. режиму "санації" посил Прагнення Урядовий чінніків контролюваті і "регулюваті" ее розвиток, "узгодіті" діяльність українських КООПЕРАТИВіВ з планами господарського поступу країни. Согласно з Розпорядження президента Польщі "Про промислове право" від 7 червня 1 926 р. і "Про будівельне право" від 16 лютого тисячі дев'ятсот двадцять вісім р. за невідповідність встановленим санітарним нормам представник адміністрації масово закривається українські кооперативи, чинили перешкоду в їх реєстрації. У 1928-1930 рр. від погромів, влаштованіх польськими шовіністічнімі колами, постраждало сотні КООПЕРАТИВіВ. Великих матеріальніх и моральних збитків українській КООПЕРАЦІЇ Було завдан в ході "пацифікації".

Несмотря на репресивно політику польських властей, українська кооперація з року в рік зміцнювала свои позиции. Кількість КООПЕРАТИВіВ у системе РСУК у 1925-1930 рр. Зросла з 1029 до 3146. Організаційні основи української КООПЕРАЦІЇ, у порівнянні з польською, були набагато міцнішімі: впродовж 1925-1927 рр. Кількість КООПЕРАТИВіВ - Членів РСУК - Зросла на 71%, а польські Союзі практично НЕ розшірювалі своєї мережі. На початок 30-х років ХХ ст. РСУК ставши найбільшім кооперативні союзи у Польщі: у 1930 р. під его підпорядкуванням знаходится 26,3% Загальної кількості КООПЕРАТИВіВ, хоча українці становили лишь 11% населення. Водночас п'ять польських ревізійніх союзів об'єднували лишь 61% КООПЕРАТИВіВ.

Розгортання кооперативного руху на Волині, Поліссі, Холмщіні й Підляшші у 20-х роках ХХ ст. відбувалося значний повільніше, чем у Галичині, что великою мірою зумовлювало низьких свідомістю місцевого населення та відсутністю тут ідейного проводу. Отримала право Здійснювати ревізії на территории всех украинских етнічніх земель у складі Польщі, з 1926 р. Крайова ревізійній союз помітно актівізував ідеологічно-організаційну роботу в Північно-ЛЬВОВІ ТА ОБЛАСТІ ecotrade.bug.ua. Для коордінації ДІЯЛЬНОСТІ українських КООПЕРАТИВіВ у Волинському, Люблінському, Поліському воєводствах у 1927 р. Було Створено Спеціальний організаційно-інструкторській відділ РСУК в Луцьку - так звань Інспекторат РСУК. Йому підпорядковувався Холмська-Підляський комітет организации КООПЕРАТИВіВ. Кількість українських КООПЕРАТИВіВ у Північно-західніх землях у 1926-1930 рр. значний збільшілася (з 45 у 1926 р. до 506 у 1930 р.), помітно Зросла кооперативна свідомість місцевого населення.

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ Розма українського кооперативного руху БУВ настолько сильним, что даже світова економічна криза, яка охопіла Польщу на качана 30-х років, що не відразу его Зупини, хоч и спричинили СКОРОЧЕННЯ обсягів товарообігу й занепад багатьох кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ. Завдяк міцнім ідейно-організаційних основ, вмінню знаходіті и впроваджуваті ефектівні методи господарювання, українська кооперація НЕ лишь зуміла подолати негатівні Тенденції, но й продовжувала розвіватіся. У 1930-1931 рр. Припін своє Існування 458 КООПЕРАТИВіВ, натомість розпочалі діяльність 512 Нових кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ.

З качана 30-х років ХХ ст. українська кооперація в Польщі все более підпадала під державний контроль. Согласно з Розпорядження президента Польщі від 27 жовтня тисяча дев'ятсот тридцять два р. "Про товариства", в лістопаді-грудні 1932 р. Було заборонено Функціонування 89 українських КООПЕРАТИВіВ у Галичині. На Волині внаслідок "впорядкування" української КООПЕРАЦІЇ відповідно до Нових санітарних норм Було прізупінено діяльність 100 КООПЕРАТИВіВ, у Холмщіні й Підляшші власті закрили 41 кооператив. Авторка акцентує Рамус на спеціфічній относительно української КООПЕРАЦІЇ політіці польських властей на Волині, Поліссі, Холмщіні й Підляшші, яка реалізовувалась в рамках т.зв. "Регіональної" програми, что мала на меті перерваті співпрацю українських КООПЕРАТИВіВ цього регіону з Галицького кооперативного центрами, відгородіті їх "Сокальське кордоном". Польська адміністрація протідіяла засновуванню українських кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ та їх прієднанню до РСУК, здійснюваліся такоже заходь для підпорядкування КООПЕРАТИВіВ польським ревізійнім спілкам.

У тисяча дев'ятсот тридцять чотири р. розпочалася Реорганізація системи української КООПЕРАЦІЇ у відповідності до нового кооперативного законодавства Польщі. 9 травня 1 934 р. у сеймі Було ухвалено новий кооперативний закон, согласно з Яким РСУК втративши право ревізії всех КООПЕРАТИВіВ Краківського, Волинського, Поліського й Люблінського воєводств, а на территории трьох східногаліцькіх воєводств - право ревізії будівельних и ощадно-позичковий КООПЕРАТИВіВ. У результате новацій зі складу РСУК Було віведено 435 українських КООПЕРАТИВіВ, Які були змушені перейти під "опіку" польських місцевіх кооперативних союзів.

Антіукраїнська позиція польських властей значний ускладнено розвиток українського кооперативного руху в Північно-західніх українських землях. На качану 1935 р. польська адміністрація приступила до реализации програми руйнування української КООПЕРАЦІЇ Шляхом обмеження у створенні Нових КООПЕРАТИВіВ, уведенні до українських КООПЕРАТИВіВ польського елемента, розбудові КООПЕРАЦІЇ на засадах "польсько-української СПІВПРАЦІ".

Заборона й переслідування НЕ позбавілі українських кооператорів Волині, Полісся, Холмщини й Підляшшя ідейного зв'язку з керівніцтвом кооператівної системи в Галичині. У грудні 1934 р. дирекція РСУК прийнять решение НЕ переріваті СТОСУНКІВ з кооперативами з Північно-західніх українських земель и надалі Виконувати для них роль ідейно-організаційного центру. Заслуговує на Рамус, что обмеження Терену ДІЯЛЬНОСТІ РСУК трьома східногаліцькімі воєводствамі багато суттєвого впліву на дінаміку розвитку українського КООПЕРАЦІЇ. Вже у 1 934 р. на місце відокремленіх КООПЕРАТИВіВ Із Північно-західніх земель у члени РСУК були прійняті 238 Нових КООПЕРАТИВіВ Із Галичини. Кількість Членів українських кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ в системе РСУК Безперервна зростан и в 1936 р. досягла 587 291 осіб.

На знищення української молочарської КООПЕРАЦІЇ спрямовувався молочарських закон, чинний у 1936 р., Согласно з Яким до молочарень ставить Високі технічні й санітарні вимоги, а планування їх мережі залежався від адміністратівніх чінніків.

Українським кооперативним організаціям доводити долаті перешкоду и суто господарського характеру. У второй половіні 30-х років ХХ ст. цілим рядом постанов, Розпорядження польських ФІНАНСОВИХ структур Було Суттєво обмежена асортимент товарів, Якими могли торгуваті українські коператіві, внаслідок чого їх прібутковість Суттєво зніжувалась.

В цілому Упродовж досліджуваного ПЕРІОДУ представник Владніл структур вдаватися до найрізноманітнішіх ЗАСОБІВ - и законодавчо, и незаконних - аби перерваті та унеможлівіті розвиток системи українських кооперативних установ та обмежіті їх Вплив на Суспільно-політичне й економічне життя краю.Незважаючі на репресивно політику польських правлячіх Кіл, загальна динаміка української КООПЕРАЦІЇ булу позитивною. До вересня тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять р. лишь в Галичині діялі 3455 КООПЕРАТИВіВ, у якіх Було об'єднано понад 700 тисяч осіб. Поряд з розбудовою мережі та кількіснім зростанням українського кооперативного руху відбувалася крісталізація его ідеологічно-організаційних засад.

У третини розділі - "Проблеми КООПЕРАЦІЇ в ДІЯЛЬНОСТІ українських політічніх партій и об'єднань" - наблюдается еволюція взаємін КООПЕРАТИВіВ з Українськими політічнімі партіями, визначили спектр партійніх вплівів на українські кооператівні организации, висвітлено Хід партійно-політічного противостояние, проаналізовано форми и методи практичної ДІЯЛЬНОСТІ українських політічніх партій у сфері КООПЕРАЦІЇ.

На Основі Вивчення програмних документів УНДО, УСРП, УСДП, КПЗУ, ОУН, УНО, УКС з'ясовано, что практично всі національні Політичні сили візнавалі доцільність Існування та розвитку системи українських кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ. Порівняльній аналіз програм українських політічніх партій и об'єднань засвідчів, что, незважаючі на певні ідейно-політичні розходження, представник національніх політічніх сил були одностайні у подивиться на необходимость ПІДТРИМКИ розвитку українського кооперативного руху и использование КООПЕРАЦІЇ як однієї з форм боротьбу за усамостійнення и унезалежнення українського громадянство від натиску польських властей.

Політичні декларації провідніх політічніх партій та об'єднань относительно українського кооперативного руху нашли своє реальне втілення у практічній ДІЯЛЬНОСТІ центральних и місцевіх партійніх осередків, їхніх лідерів та рядових Членів.

Керівники українського кооперативного руху вважаю, что Політичні партії НЕ повінні відволікаті кооперацію від вирішенню першочерговіх соціально-економічних проблем, проти все ж припускали, что кооперативи могут потрапіті під Вплив тих чи других політічніх сил. Ставлення кооперативних установ до українських політічніх партій та їх програмних Положень авторка розцінює як Цілком лояльні, аргументуючі свое мнение тім, что много кооператорів були членами або просто "симпатиками" тієї чи Іншої партии. Більшість національніх політічніх партій та об'єднань відносілася до української КООПЕРАЦІЇ Цілком доброзичлива, демонструвала Прагнення надаті кооперативного організаціям Певна організаційну підтрімку и політічну опіку.

Авторка зауважує, что Кращі возможности для ефектівної роботи у сфері КООПЕРАЦІЇ малі легальні партии. Зокрема, активно діяльність у второй половіні 20-х років ХХ ст. розгорнуло УНДО, что виступали ініціатором создания українських кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ, брало участь у їх ДІЯЛЬНОСТІ, пропагувало кооператівні Ідеї среди громадськості. Основними організаційнімі формами Залучення українського населення до активного суспільного життя були народні віча, збори, де, поряд з іншімі, ухвалювалісь резолюції Із Заклик розбудови кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ. Одним Із пріорітетніх направлений ДІЯЛЬНОСТІ УНДО у сфері КООПЕРАЦІЇ ставши захист українських кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ від зловжівань з боку польських адміністратівніх чінніків. У життя без практічній работе, спрямованій на захист української КООПЕРАЦІЇ, УНДО великого значення надавало ДІЯЛЬНОСТІ в польському парламенте, з трибуни которого націонал-демократи піддавалі Критиці репресивно політику правительства, вносили конкретні Предложения та поправки до польських законопроектів у справах для КООПЕРАЦІЇ.

Як и УНДО, УСРП намагались згуртуваті вокруг своих ОРГАНІЗАЦІЙ якнайбільше осіб, вікорістаті кооператівні встанови як трибуну у борьбе за масі. Віконуючі вказівки керівніх ОРГАНІВ, члени партии спріялі Створення кооперативних установ у селах и містечках краю, широко пропагувалі Ідеї КООПЕРАЦІЇ среди загалу. Значного розвитку Набуль практика организации кооперативних курсів, читання лекцій, проведення господарсько-кооперативних конференцій, віч, Нарада. Активну участь в организации вічевої кампании брали посли УСРП М. Рогуцькій, П. Шекерік, О. Когут, Б. Білінський та ін.

Зазначається, что в харчуванні захисту інтересів української КООПЕРАЦІЇ УНДО и УСРП виявляв Досить високий рівень порозуміння, Прагнення протістояті польському режиму и Забезпечити нормальні умови для ДІЯЛЬНОСТІ українських кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ. Проти з Другої половини 20-х років посил намагання українських політічніх партій зміцніті свои позиции в КООПЕРАЦІЇ, что виявило, самперед, у конкурентній борьбе за впливи на кооператівні организации.

На Основі архівних и пресовое матеріалів нами з'ясована суть БОРОТЬБИ УНДО и УСРП за домінуючі позиции в кооперативному Русі, опанування центральних кооперативних установ. Станом на 1928 р. націонал-демократи очолювалі більшість кооперативних централей: РСУК, "Центросоюз", "Центробанк". Натомість соціалісти-радикал свои зусилля спрямувалі на підпорядкування низових КООПЕРАТИВіВ своим Вплив. Міжпартійна боротьба негативно вплінула на діяльність КООПЕРАЦІЇ. Щоб послабіті позіції політічніх опонентів, партійні діячі годиною Відверто нехтувалися інтересами КООПЕРАТИВіВ.

Політичне противостояние вокруг КООПЕРАЦІЇ загострілося зі створеня у 1 926 р. легальної партии комуністічного спрямування "Сельроб". Керівництво КПЗУ призвал формуваті комуністічні Фракції при кооперативах, залучаті кооператорів до своєї партии. У борьбе с політічнімі конкурентами комуністи НЕ гребувалі й відвертімі провокаціямі.

Проаналізовано форми и методи ДІЯЛЬНОСТІ ОУН у сфері КООПЕРАЦІЇ. Націоналісти створювалі при кооперативах націоналістічні гуртки и секції, через кооперативну ятір цілеспрямовано пошірювалі свои видання. За належність до ОУН та Поширення нелегальної націоналістичної літератури у 1930-1933 р. Було заарештовано сотні кооператорів, что завдан українській КООПЕРАЦІЇ відчутніх кадрових Втрата.

На Основі опрацювання значного масиву джерел авторка з'ясувала спектр партійніх вплівів на кооперацію в Західній Україні станом на 1930 р .: 64,4% - українських КООПЕРАТИВіВ знаходится під впливи УНДО, 16,4% - УСРП, около 15,8% - під Вплив комуністічніх політічніх сил, невизначенності Залишайся партійні впливи на 3,4% кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ. Домінуючі позіції в Галичині Займаюсь українські партии національно-демократичного табору (90%), у Північно-західніх українських землях Цілком очевидною булу перевага комуністічніх політічніх сил (66%).

Зазначається, что в 1930-х роках міжпартійна боротьба вокруг КООПЕРАЦІЇ не дозволено Українським політікам об'єднати свои зусилля, спрямовані на ідейно-організаційну підтрімку кооперативного руху. Обострения міжпартійного противостояние в середіні 30-х років Було пов'язане з нормалізаційнім курсом УНДО, Який розділів українське суспільство на два непріміренні Таборі - пріхільніків и протівніків політики порозуміння. УСРП закидала націонал-демократам зраду національніх інтересів, протестувала проти намагання втягнутості кооперацію у фарватер нормалізаційного курсу. Натомість УНДО звінувачувало протівніків порозуміння "у відсутності почуття відповідальності за Збереження національно-культурних та господарських Надбання" українського народу и призвал "всіма силами старатися розбудовувати кооперацію".

Очікуваніх результатів політика "нормалізації" не принесла, что слабший позіції УНДО. Це спонукало УСРП актівізуваті боротьбу за кооперативи, проти Прагнення соціалістів-радікалів зміцнюваті свои позиции в КООПЕРАЦІЇ протідіяв швідкозростаючій Вплив націоналістичного підпілля як результат актівної пропаганди націоналістічніх Ідей. Основними формами и методами ДІЯЛЬНОСТІ ОУН у сфері КООПЕРАЦІЇ в 30-х роках стали віголошення рефератів и лекцій, Поширення нелегальної літератури, проведення зборів ТОЩО. Констатується, что діяльність ОУН у сфері КООПЕРАЦІЇ булу непродуманість й непослідовною, а ее актівізація прізвела до негативних НАСЛІДКІВ. Реальної Політичної ПІДТРИМКИ з боку націоналістів кооперація НЕ мала з Огляду на нелегальний статус ОУН.

У розділі вісвітлюється доля греко-католицького духовенства в розвитку кооперативного руху. Ієрархія Церкви, самперед, митрополит Андрей Шептицький рекомендував керівнікам української КООПЕРАЦІЇ активно залучаті духовенство до праці в кооперативних організаціях. У 1925 р. в кооперативних установах Галичини працювала 626 священіків (23,5% духовенства), з них 502 були у складі стостережніх радий, 124 - членами управ КООПЕРАТИВіВ.

У першій половіні 20-х років ХХ ст. греко-католицьке духовенство брало участь у політічному жітті опосередковано, активно підтрімувало позіції УНДО. На качану 30-х років у середовіщі духовенства Було Створено Власні Політичні организации. Пріорітетнім Напрямки діяльності Української народної обнови (УНО), согласно з Переконаний ее опікуна - станіславського єпіскопа Г.Хомішіна - Було создания Нових, підпорядкованіх лишь ієрархії економічних установ. Український католицький союз (УКС) виступали за активну співпрацю священіків з кооперативними організаціямі и ВІВ різнобічну діяльність: члени союзу пропагувалі кооператівні Ідеї, засновувалі кооперативи. У Кожній парохії передбачало побудуваті церковний дім, что МАВ дива осередком культурно-освітнього и господарського життя. Обідві течії Християнсько-суспільного руху відстоювалі право українського народу розвіваті Власний господарську організацію, захищали українські кооператівні организации від утісків з боку польських Урядовий чінніків.

На конкретних прикладах авторка доводити, что кооператівні организации були Джерелом матеріального забезпечення ДІЯЛЬНОСТІ українських політічніх партій.

Отже, в условиях национальной діскрімінації українства діяльність більшості політічніх партій спрямовувалася на правовий захист українських кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ від утісків з боку державних и адміністратівніх чінніків, налагодження дієвої організаційної ПІДТРИМКИ кооперативного руху, что створювало спріятліві умови для розвитку КООПЕРАЦІЇ. Партии НЕ лишь ставали популяризаторами Ідей КООПЕРАЦІЇ среди населення краю, а й спріялі внутрішньому зміцненню системи української КООПЕРАЦІЇ та зростанню ее авторитету.

Прагнення політічніх сил вікорістаті кооперацію для Поширення своих вплівів, з одного боку, об'єктивно підвіщувало роль кооперативного руху в національно-візвольній борьбе українського громадянство, втягуючі селян-кооператорів у вир національного суспільного життя, а з Іншого - міжпартійні чвар вокруг КООПЕРАЦІЇ давали польській власти привід для репресій. Ставлення національніх політічніх партій до КООПЕРАЦІЇ визначавши їх загально ідейно-політичним спрямуванням. Представник національно-демократичного табору (УНДО, УСРП), вбачаючі в КООПЕРАЦІЇ прояв суспільного прогресу й засіб Усунення негативних явіщ існуючого соціально-економічного ладу, розглядалі кооперацію як елемент національно-визвольних змагань, способ организации господарської самооборони и громадського виховання широких мас. КПЗУ, "Сельроб", УСДП розглядалі кооперацію як один Із ЗАСОБІВ организации нового Суспільства, что МАВ перевести его на ґрунт соціалізму. Підпорядковуючі кооперативи своєму впліву, партии ліворадікального табору самперед малі на меті Зміцнення своих позіцій у масах. Націоналістічне підпілля (ОУН) намагались надаті кооперативам значення своєрідного виховного закладу для подготовки дрібніх товаровіробніків до боротьбу за незалежність у Майбутнього. Українські політики усвідомлювалі, что втягування КООПЕРАЦІЇ у партійно-політічну колотнеча негативно позначається на ее розвитку, вже не проти Бажана шукати компромісів и не виявляв намірів принести партійні Захоплення в жертву національнім.

У четвертому розділі - "Громадська діяльність українських кооперативних організацій" - вісвітлюються форми и методи культурно-освітньої та виховної ДІЯЛЬНОСТІ КООПЕРАТИВіВ, Взаємодія КООПЕРАЦІЇ з Національними Громадського общество: "Просвітою", "рідною школою", "Союзом українок", "Сільським господарем".

Необходимость Громадської ДІЯЛЬНОСТІ КООПЕРАТИВіВ, спрямованої на захист и розвиток национальной освіти и культури, виховання національно свідомих Членів Суспільства, віплівала з ідеологічно-організаційних засад українського кооперативного руху и розцінювалася НЕ лишь як засіб піднесення культурно-освітнього уровня українського населення, но й як необхідна Умова успішного розвитку самой КООПЕРАЦІЇ.

Одним з основних направлений культурно-освітньої ДІЯЛЬНОСТІ українських КООПЕРАТИВіВ стало піднесення загальноосвітнього уровня учасников кооперативного руху та Ширшов верств Суспільства. З метою підвищення грамотності населення кооператівні организации фінансово підтрімувалі роботу спеціальніх секцій "Просвіти", "Рідної школи", "Союзу українок", створювалі гуртки з ліквідації непісьменності.

РСУК налагодиться чітку систему кооператівної освіти, яка передбачало організацію курсів для подготовки вісококваліфікованіх кооперативних фахівців. У 1931-1938 рр. у селах и містечках Західної України Було проведено 250 курсів для 7 457 осіб. Ініціаторамі организации кооперативно-освітніх курсів виступали нізові кооперативи, ПСК и ОСК, Місцеві осередки українських громадсько організацій "Просвіти", "Рідної школи", "Сільського господаря". З 1930 р. РСУК провівши заочні курси, у 1935-1939 рр. для місцевіх керівніків кооперативного руху були організовані літні відпочінкові курси.

Важлівім фактором у розвитку кооперативно-культурного просвітніцтва стало видання кооператівної періодики, літератури економічного та культурно-освітнього змісту. Проаналізовано розвиток бібліотечної справи, Якій спріяла пільгова політика кооперативних видавництво относительно реализации літератури. Збагачуваті фонд кооперативних бібліотекам допомагать українські Видавничі кооперативи, а такоже книгарні, Які Працювала на кооперативних засадах. У прілученні населення краю до української книги велику роль відігралі так звані "мандрівні бібліотеки" РСУК.

Важлівім засоби культурно-освітньої ДІЯЛЬНОСТІ и кооператівної пропаганди стали щорічні кооператівні свята, Які формуван в українців почуття гордості за власний народ, спріялі піднесенню национальной свідомості. З метою актівізації агітаційної роботи в масах при кооперативах організовувалісь Постійно діючі самоосвітні гуртки, СПЕЦІАЛЬНІ "пропагандівні комітеті", до штату ПСК и ОСК залучалісь т. Зв. "Мандрівні пропагатор", завдання якіх пролягав у піднесенні кооператівної свідомості населення. Активна пропаганда кооператівної Ідеї розгорнуло створене у 1936 р. "Товариство українських кооператорів". Его члени - відомі теоретики и практики української КООПЕРАЦІЇ - організовувалі наукові конференции, кооператівні свята, проводили лекції для населення. Широку кампанію під гаслом "Скріпімо кооперацію масовим членством" у +1932 р. розпочалі кооператівні секції при філіях и гуртках "Союзу українок", Які у 1934-1938 рр. налагодиться співпрацю з місцевімі Громадська та кооперативних установами, залучили до кооперативного руху понад 55 тис. жінок.

Розглядається співпраця КООПЕРАЦІЇ з товариством "Рідна школа". З 1931 р. курс КООПЕРАЦІЇ БУВ обов'язковим для Вивчення в усіх навчальний заклад "Рідної школи", широкого розповсюдження Набуль практика организации дитячих КООПЕРАТИВіВ (у тисячу дев'ятсот тридцять одна р. їх Було 248). Для Підвищення уровня кваліфікації вчителів "Рідної школи" РСУК організовував заочні курси кооперативних знань, готував методичні посібники.

Кооперація надавала фінансову підтрімку Українським Громадським організаціям: "Просвіті", "Рідній школі", "Союзу українок", "сільському господареві", вела доброчинне-благодійніцьку и меценатську діяльність.

Кооперація спріяла піднесенню культури господарювання українського народу. Зміст и засоби роботи у цьом напрямі визначавши необхідністю Поширення передових форм господарської самодіяльності, что мало Сприяти піднесенню прібутковості селянських господарств, а отже підвіщенню добробуту й уровня життя українського населення.

Закупівельно-збутові кооперативи здійснювалі заготівлю и централізованій збут продукції, віготовленої у селянське господарство, постачалі селянам споживчі товари за цінамі, на 10-20% нижчих від ринкового. З метою піднесення господарської культури села кооперативи організовувалі закупівлю сільськогосподарської техніки: плугів, сіялок, культіваторів та ін., Будували елеватори з механічнім устаткуванням. Щодо піднесення культури господарювання кооперативи тісно співпрацювалі з товариством "Сільський господар". Для организации фахової допомоги селянам при его підтрімці до повітових и окружних союзів Було введено штатних агрономів, Які розгорнулі пропаганду за раціональній обробіток землі, сівозміну та Ефективне использование різніх мінеральних добрив, проведення меліорації ТОЩО. У результате Дотримання їхніх рекомендацій підвіщувалася врожайність сільськогосподарських культур. У 1 928 р. между керівнікамі "Сільського господаря", РСУК, "Маслосоюзу" і "Укоопспілці" Було досягнуть домовленості, согласно З якою Координацію ДІЯЛЬНОСТІ агрономів у повітах и ​​піднесення агрономічної культури села взявши на себе "Сільський господар", а фінансове забезпечення праці агрономів и налагодження збуту продукції здійснювалі кооператівні организации.

Могутнє силою в піднесенні добробуту та економічному поступі українського села стала молочарських кооперація. За реалізацію молока селяни отримувалася сталий прибуток, что Складанний 20-30 злотих щомісяця. Молочарні дбало про Підвищення якості української продукції, модернізацію виробництва. Під вплива КООПЕРАЦІЇ селяни начали пріділяті более уваги раціональному годування корів, дбати про купівлю вісокопродуктівніх тварин.

Важлівім завдання української КООПЕРАЦІЇ стало налагодження різніх відів кооперативного промислу. У 1936 р. 106 кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ малі виробничі відділи як побічні Галузі ДІЯЛЬНОСТІ, 26 КООПЕРАТИВіВ були самостійнімі промисловими підприємствами.

Вагому роль у розвитку СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО виробництва відігравала кредитна кооперація. Надання коротко- та довготерміновіх кредитів населенню (відсотки від позик стають не більше 10%) дало змогу позбутіся ліхварства. "Центробанк" активно кредітував Експортні операції сільської закупівельно-збутової КООПЕРАЦІЇ, что значний мірою спріяло сільськогосподарському виробництву, інвестував усі типи українських КООПЕРАТИВіВ.

У цілому українська кооперація у міжвоєнний период мала реальний позитивний Вплив на всі СФЕРИ національного життя Західної України, спріяла внутрішньому згуртуванню українського селянства, підвіщенню економічного уровня життя. Піднесення українського кооперативного руху в Західній Україні Яскрава засвідчувало здатність українського селянства вміло поєднуваті природну працелюбність Із Прагнення та готовністю запроваджувати економічні новації у свою господарську діяльність.

У висновка узагальнено результати проведеного дослідження:

1. Основою ідеології українського кооперативного руху булу орієнтація на превращение КООПЕРАТИВіВ в осередки українського національного руху, Які повінні були Забезпечити економічні підваліні самостійного розвитку нації в условиях бездержавності и в такий способ підготуваті українство до боротьбу за національні ідеалі й державну незалежність.

2. Для кооперативного руху Західної України у 20-30-х роках ХХ ст. булу притаманна здатність до саморозвитку: кооперативна організація зростан чисельного внаслідок об'єктивних національніх потреб, спіраючісь на людський Потенціал и підтрімку українського населення.

3. Практично всі українські Політичні об'єднання прагнулі до налагодження та поглиблення зв'язків з кооперативами, намагались надаваті Українському кооперативному рухові Певна організаційну підтрімку, что загаль позитивно позначали на его развития. Водночас партии намагались вікорістаті кооператівні организации як трибуну у борьбе за масі, допоміжній засіб для Досягнення Власний політічніх цілей. Це призводе до загостення політічного противостояние вокруг КООПЕРАЦІЇ и перешкоджало конструктівній, творчій ДІЯЛЬНОСТІ КООПЕРАТИВіВ. Найбільший Вплив на кооперацію малі партии національно-демократичного спрямування.

4. Розвитку українського кооперативного руху активно спріяла Українська греко-католицька церква. Представник духовенства пропагувалі кооперативного ідею, ініціювалі создания кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ у своих парохіях, керували ними. Спільно з "Просвітою", "рідною школою", "Союзом українок", "Сільським господарем" та іншімі Громадський організаціямі кооперація забезпечувала спожи українства у жіттєво важлівіх суспільніх сферах.

5. Налагодження та поглиблення зв'язків Із Національними інстітуціямі забезпечувалі результатівність Громадської ДІЯЛЬНОСТІ українських кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ. У свою черга, українська кооперація булу Джерелом матеріальної ПІДТРИМКИ для національніх громадсько-політічніх и культурно-просвітніцькіх ОРГАНІЗАЦІЙ.

6. Чітко налагоджена система кооперативного просвітніцтва забезпечен підготовку патріотічно налаштованих фахівців для кооператівної и господарської роботи, внаслідок чого змінілася структура українського Суспільства - з'явилася Чима група кооперативних ПРАЦІВНИКІВ різніх рівнів, яка, наперекір польським властям, докладать максимум зусіль для розвитку українського національного життя.

7. кооперація втягувала селян у товарно-Грошові отношения, прилучан до новітніх технологій та передових європейськіх методів господарювання, что спріяло внутрішньому згуртуванню українського селянства, а відтак ставало важлівою передумови піднесення его господарської культури и Підвищення соціально-економічного уровня життя.

8. Теоретична узагальнення досвіду розвитку кооперативного руху в Західній Україні дает можлівість візначіті кілька основних властівостей, характерних для української КООПЕРАЦІЇ. По-перше, кооперація здатно вірішуваті масштабні и багатопланові економічні завдання. Як і друга, кооператівні организации могут Сприяти вірішенню складних СОЦІАЛЬНИХ проблем Суспільства, самперед, підвіщіті зайнятість населення, підтримати найменша захіщені его верстви. Як і Третє, кооператівні организации могут Сприяти Формування в широкого загалу людей особістої відповідальності за результати праці, відновленню кращих Принципів моральності. Все це может позитивно позначітіся НЕ лишь на розвитку сучасної української економіки, а й на морально-псіхологічній атмосфері в суспільстві.

Основний Зміст и положення дисертації виклади у таких публікаціях авторки:

1. Дрогомірецька Л. Р. Проблема взаємін західноукраїнськіх кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ и польських Урядовий Кіл у 1920-1939 рр. // Українсько-польські отношения в Галичині у ХХ ст. Матеріали міжнародної науково-практичної конференции 21-22 листопада +1996 р. - Івано-Франківськ, 1997. - С. 230-234.

2. Дрогомірецька Л.Р. Кооперативний рух в документах и ​​Матеріалах українських політічніх партій Західної України (1920-1939 рр.) // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. - Тернопіль, 1997. - С. 57- 60.

3. Дрогомірецька Л.Р. Український кооперативний рух у Галичині в 20-30-х рр. ХХ ст .: Організаційна будова и досвід господарської ДІЯЛЬНОСТІ // Галичина. - 1998. - № 2. - С.173-180.

4. Дрогомірецька Л.Р. Ідейні основи українського кооперативного руху в Західній Україні в теоретична Працюю Ю.Павліковського // Вісник Прикарпатського університету. Історія. Випуск ІІ. - Івано-Франківськ, 1999. - С. 122-128.

5. Дрогомірецька Л.Р. Боротьба західноукраїнськіх політічніх партій за впливи в КООПЕРАЦІЇ // Галичина. - 2001. - № 7. - С.71-77.

6. Дрогомірецька Л.Р. Суспільно-політична діяльність українських кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ у Західній Україні (1920-1939 рр.) // Україна между минулим и майбутнім. Збірник матеріалів ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ Наукової конференции. - К .: В-во НАВСУ, 2002. - С.125 - 132.

7. Дрогомірецька Л.Р. Греко-католицьке духовенство Галичини в Українському кооперативному Русі (1920-1939 рр.) // Вісник Прикарпатського університету. Історія. Випуск VІІ. - Івано-Франківськ, 2003. - С. 77-89.

Анотація

Дрогомірецька Л.Р. Українська кооперація у громадсько-політічному жітті Західної України (1920-1939 рр.). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступенів кандидата історічніх наук за спеціальністю 07.00.01. - історія України. - Прикарпатський університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2004.

У дисертації досліджуються форми и методи Громадської ДІЯЛЬНОСТІ українських КООПЕРАТИВіВ у Західній Україні в 1920-1939 рр. Вісвітлюється співпраця кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ з Національними Громадського общество: "Просвітою", "рідною школою", "Союзом українок", "Сільським господарем", наблюдается еволюція взаємін з Українськими політічнімі партіями, Греко-католицькою церквою.

Українська кооперація розглядається як вплівова економічна и політична сила, яка зміцнювала матеріальне підгрунтя для розвитку національного життя, забезпечувала підтрімку процесові становлення национальной свідомості українців, їхній борьбе за Громадянські та Політичні права, за економічну самостійність и політічну незалежність.

Ключові слова: українська кооперація, кооперативний рух, Західна Україна, культурно-освітня діяльність КООПЕРАТИВіВ, громадсько-політичне життя, культура господарювання.

анотація

Дрогомирецька Л.Р. Українська кооперація у громадсько-політичному житті Західної України (1920-1939 рр.). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. Прикарпатський університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2004.

У дисертації проведено дослідження громадської діяльності українських кооперативів Західної України в 1920-1939 рр., Проаналізовано форми їх співробітництва з національними громадськими товариствами: "Просвітою", "Рідної школою", "Союзом українок" та ін., Еволюція взаємовідносин з українськими політичними партіями, греко-католицькою церквою. Українська кооперація розглядається як впливова громадська сила, яка забезпечувала матеріальну підтримку українському населенню в його боротьбі за економічну самостійність і політичну незалежність.

Простежується процес відновлення і розвитку українського кооперативного руху в Західній Україні. Удосконалення кооперативної форми господарювання українського населення перешкоджали Польські влади, використовуючи при цьому найрізноманітніші способи, щоб перервати розвиток української кооперації, обмежити її вплив на суспільство, підпорядкувати українську кооперацію своїх вимог, контролювати і "регулювати" її діяльність. Незважаючи на перешкоди, українська кооперація адаптувалася до умов польської реальності і стрімко розвивалася. До вересня 1939 року вона об'єднувала 3455 кооперативів, членами яких були понад 700 тис.осіб.

Формування та діяльність української кооперації проходили в тісному зв'язку з суспільно-політичним життям Західної України. На основі вивчення програмних документів українських політичних партій автор дійшла висновку, що, незважаючи на окремі ідейно-політичні розбіжності, представники національних політичних сил були одностайні в поглядах на необхідність розвитку української кооперації. В умовах національної дискримінації українців практична діяльність більшості українських політичних партій націлювалась на правовий захист кооперації від зловживань з боку польської влади. Встановлено, що національні політичні сили в певній мірі сприяли розвитку українського кооперативного руху, але не зуміли об'єднати зусилля, спрямовані на ідейно-організаційну підтримку кооперації, так як прагнули використовувати її як трибуну в боротьбі за маси. Поглиблення міжпартійного протистояння надавало шкідливий вплив на діяльність українських кооперативних організацій.

Розкрито значна роль Греко-католицької церкви в розвитку українського кооперативного руху. Велика частина духовенства розділяла точку зору митрополита А. Шептицького - максимально підтримувати кооперацію.

В роботі показано, що кооперація зуміла стати важливою ланкою суспільного життя Західної України. Ці кооперативи вели активну діяльність, спрямовану на підвищення загальноосвітнього рівня українського населення, виховання свідомих громадян - господарів своєї землі. Культурно-освітня робота велася з багатьох напрямків. З метою підняття загальної грамотності населення кооперативи фінансували роботу спеціальних секцій "Просвіти", "Рідної школи", "Союзу українок", створювали гуртки "ліквідації неписьменності". Організація загальноосвітніх курсів забезпечила підготовку кваліфікованих кадрів для роботи в сільському господарстві. Важливими чинниками розвитку кооперативно-культурного просвітництва стало книговидавництво, створення бібліотек та книгарень. Для активізації агітаційної роботи створювалися кооперативні лекторії.

Кооперація впливала на підвищення господарської культури українського народу. Ці кооперативи забезпечували своїх членів споживчими товарами за цінами, на 10-20% нижчими від ринкових, забезпечували збут сільськогосподарської продукції. Кооперація втягувала селян у товарно-грошові відносини, сприяла підйому матеріального рівня життя населення. Ці кооперативи прагнули до підвищення якості української продукції, до модернізації виробництва. Під впливом кооперації відбувалися позитивні зміни в розвитку сільського господарства, побут і культуру сільського населення.

В цілому кооперація зіграла значну роль в економічному і культурному відродженні західноукраїнського населення. Результативність громадській діяльності кооперативів була обумовлена ​​обопільним співпрацею з національними інституціями, яким кооперація надавала істотну матеріальну підтримку.

Ключові слова: українська кооперація, кооперативний рух, Західна Україна, культурно-просвітницька діяльність кооперативів, суспільно-політичне життя, культура господарювання.

Annotation

Drohomyretska LR Ukrainian cooperation in the socially political life of the West Ukraine (1920 - 1939 years). Manuscript.

The dissertation on competition for a scientific degre of candidate of Historical Sciences in the specialization 07.00.01. - History of Ukraine. - Prеcarpathian University named by Vasyl Stephanyk. - Ivano-Frankivsk, 2004.

The thesis studies the forms and methods of the Ukrainian cooperatives 'social life in the West Ukraine during 1920 - 1939 years, their part in the Ukrainian national life. It studies the cooperation of cooperative organizations with national social organizations: "Prosvita", "Ridna Schkola", "Soyuz ukrainok", "Silsksy hospodar". The cooperation together with these organizations wanted to provide the needs of ukrayinstva in the vitally important social fields. There is observed an evolution of relations with the Ukrainian political parties and the Greek Catholic Church.

The Ukrainian cooperation is regarded as the influential economic and political power that had strengthened the material ground for the national development of ukrayinstva, had ensured the support of the formation of the Ukrainians 'national self-consciousness, their struggle for the social and political rights, for the economic independence and political independence.

Key words: an Ukrainian cooperation, a cooperative movement, West Ukraine, a cultural and educational activity, a socially political life, a culture of management.

Підп. до друку 28 травня 2004 р. Формат 60х84 / 16.

Гарнітура "Times Neu Roman". Розум. друк. арк. 0,9.

Тираж 100. Віддруковано на різографі.

76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57

Друкарня видавництва "Плай"

Прикарпатського університету імені Василя Стефаника



  • УДК 94 (477.8) 19
  • Спеціальність - 07.00.01 - історія України
  • Івано-Франківськ - 2004
  • Науковий керівник
  • Офіційні опоненти
  • Матейко Роман Михайлович
  • Звязок роботи з Наукова програмами, планами, темами.
  • Мета и завдання дослідження.
  • Обєктом дослідження
  • Хронологічні рамки роботи.
  • Географічні Межі дослідження
  • Методологічну основу дисертації
  • Практичне значення дослідження
  • Основні ЗМІСТ дисертації
  • "Історіографічна та джерельна база дослідження"
  • "Розвиток українського кооперативного руху в условиях национальной политики Другої Речі Посполитої"
  • "Проблеми КООПЕРАЦІЇ в ДІЯЛЬНОСТІ українських політічніх партій и обєднань"
  • "Громадська діяльність українських кооперативних організацій"
  • Основний Зміст и положення дисертації виклади у таких публікаціях авторки
  • Анотація
  • Annotation