Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Зміни в системе місцевого самоврядування, внесені реформою Катерини II





Скачати 20.32 Kb.
Дата конвертації04.11.2018
Розмір20.32 Kb.
Типреферат

ЗМІСТ

Вступ

1. Витоки місцевого самоврядування на українських землях

2. Зміни в системе місцевого самоврядування, внесені реформою Катерини II

Висновок

Список використаних джерел


Вступ

Мiсцевого самоврядування в Українi має Досить довгу i драматичну iсторiю.Воно пройшло довгий шлях розвитку вiд его з'явився, як дере Спроба мiського самоврядування середнiх вiкiв i часiв козацької республiкі, до практично полного занепад пiсля об`єднання України з Росiєю i знищення Гетьманщини, з Наступний Деяк вiдновленням прав мiськіх громад на самоуправлiння в останнi роки Росiйської iмперiї. Спроба Впровадження широких, демократичних основ мiсцевого самоврядування булу Зроблено i в часи УНР, проти поразка УНР завершилася повну Знищення будь-якої згадка про мiсцевого самоврядування за часiв комунiстічного режиму.

Саме в перiод iснування України як Радянської республiкі у складi СРСР навiть самє слово "мiсцевого самоврядування" як форма саморганiзацiї теріторiальніх громад чи колектівiв Було вилучений iз вжитку. А влада радий вважаласьнайдемократічнiшім здобутком "соцiалiстічного суспiльства" iназівалась "Народовладдя", хоча формуван i керували віключнооднiєю комунiстічною партiєю, що не допускаючі будьякої опозіцiї.

Фактично Вiдродження мiсцевого самоврядування в Українi почалосьпiсля избрания депутатiв Верховної Ради Української РСР та мiсцевого Раднародніх депутатiв в березнi 1990 року. Саме цi Першi демократічнi чімайже демократічнi вибори привели в склад Депутатська корпусу новіхлюдей, Яким булу невiдома (оскiльки смороду нiколи не працювала в цiйсістемi) i непрійнятна комунiстічна система тотальногодержавнопартiйного керiвніцтва всiм життям України i в Першу чергуорганамі мiсцевої влади (деякi iз депутатiв все життя проти неїборолісь i терпiлі вiд неї чісленнi утиски).

Традиції місцевого самоуправління сягають Своїм корінням у сіву давнини. Ідея місцевого самоврядування народилася ще у Стародавній Греції, де мешканці були добре інформовані про справи у полісі и брали у его работе активну участь. У римській імперії назва міста, Пожалуйста мало прівілеї самоврядування позначали словом "Муніципальний", что є сінонімом слова "місцевий", де его мешканці самостійно обирали посадових осіб, а не підпорядковуваліся імперськім чіновнікам.Слово "municipium" складається з двох складових: "munis" (ноша, тягар) і "capio", "recipio" (прийомів, беру на себе). Мешканці брали на себе "ношу", тобто відповідальність за Власні справи у городе. Проблеми самоуправління пріваблювалі и європейськіх міслітелів Середньовіччя. Ж.Ж. Руссо розроб основи суспільного договору, назвавши его об'єднанням людей, де КОЖЕН віддає собі и свои возможности при найвищу головуванні інтересів, а І.Кант Створив основи всесвітньої міролюбної громади, в Якій люди жітімуть за законом, встановленим ними для самих себе, дотрімуючі почуття власної гідності.Під годину тоталітарного режиму проблема місцевого самоврядування НЕ булу затребуваної, а лишь навантажувалася старим менталітетом "Служіння вождю" або "ідеї" и Активність людей згасала, бо людина булу "гвінтіком" Величезне соці ального організму з централізованім управлінням и планування. Однією з глобальних проблем перебудови посттоталітарніх суспільств є децентралізація державного управління в різніх аспектах й галузь. Тому самоорганізація громадян для вирішенню місцевіх проблем - Ключовий момент у розумінні демократії взагалі.Україна має багату Історію місцевого самоврядування. Спеціфікою українського досвіду в Цій сфере є ті, что наша країна Довгі сторіччя НЕ мала власної державності, а на ее теренах вікорістовуваліся Різні моделі организации самоуправління місцевіх громад. Місцеве самоврядування з'явилося в Україні у Середніх віках в містах, Які вибороли для себе прівілеї самоуправління - "Магдебурзьке право", Пожалуйста існувало й за часів козацької РЕСПУБЛІКИ, но практично занепали после об'єднання України с Россией и знищення гетьманщіні.В середіні ХІХ сторіччя в Російській імперії, абсолютістській монархії, назріла потреба в децентралізації влади, что привело до Деяк Відновлення прав міськіх громад на самоуправління. Запровадження віборніх інституцій у містах и ​​селах зумов даже з'явилися Нових міськіх Статутів, хоча до реального самоврядування Було ще й дуже далеко. Спроба создать умови для действительно широкого, демократичного місцевого самоврядування булу Зроблено у часи української Народної Республики. За довгий час комуністічного режиму про місцеве самоврядування даже и не згадувать. У период Існування України як Радянської РЕСПУБЛІКИ у складі СРСР даже самє словосполучень "місцеве самоврядування" як форма самоорганізації територіальних громад чи колектівів Було вилучений з ужітку.А самє "влада рад" Вважаю найдемократічнішім здобутком "соціалістичного суспільства" и називається "Народовладдя", хоча формуван и керували Виключно однією комуністічною партією, яка не допускала будь-якої опозіції.Вже тепер, з набуттям незалежності, за Невеликий проміжок часу, місцеве самоврядування в Україні пройшло Еліка шлях, як з точки зору організаційніх засідок, правової бази, так и в плане Наповнення реального справами. За останні роки місцеве самоврядування в Нашій державі змінювалося у напрямі від Вкрай одержавленої моделі місцевого управління до схеми, яка предполагает реальну здатність територіальних громад самостійно, або під відповідальність ОРГАНІВ місцевого самоврядування вірішуваті питання місцевого значення в межах Конституції и Законів Україні.Веліку системотворчим роль у процесі розвитку місцевого самоврядування мало Прийняття Конституції України, яка Вперше в історії вітчізняного Конституційного права в окремий розділі (Розділ ХІ. Міс Єві самоврядування. Статті 140 - 146) закріпіла статус та гарантії ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ місцевого самоврядування.

1. Витоки місцевого самоврядування на українських землях

У второй половіні XVIII ст. частина козацької старшини намагались відновіті автономні права Гетьманщини. Під вплива фаворита імператріці Єлизавети Петрівні Олексія Розумовського Дозвіл на Відновлення гетьманства БУВ отриманий. Останнім гетьманом став брат фаворита Кирило Розумовський (1750-І764). ВІН намагався відстоюваті Певна свободу Гетьманщини в Галузі фінансів, здійснів превращение у козацькому війську, провів реформу СУДОВОЇ системи, віношував плани про Заснування в гетьманській столице Батуріні університету. При К. Розумовського значний посил роль старшінської верхівкі, Якій гетьман передаючи управління во время своих Частина І тріваліх віїздів з України. Почали проводитись старшінські з'їзди, де обговорювалісь питання поточної політики.

Альо Останнє гетьманування мало під собою хитка основу - Царське примха. Як только 1 762 р. на престол зійшла Катерина П, вона відразу заявила про необходимость Скасування гетьманства. Цариця наказала К. Розумовського Скласти булаву, что тієї и Зробив без будь-которого опору 1764 р.

Замість гетьмана булу встановлен одного Малоросійська колегія. Фактична влада в Колегії належала ее президенту, малоросійському генерал-губернатору П. Румянцеву.

На місцях козацьке самоуправління зберігалось до качана 1780-х років. +1781 р. поділ Лівобережжя на полки й сотні Було ліквідовано. Натомість запроваджувалася загальноросійська адміністративно-територіальна система. +1783 р. Було ліквідовано козацьке військо. З козацького війська создали 10 регулярних полків, російської армії. З 1797 р. среди козаків начали проводитись рекрутські набори.

Так само розвивалась події и на Слобожанщіні. Військово-адміністративна реформа 1732-1737 рр. звелено нанівець автономію краю. Тисяча сімсот шістьдесят дві р. Катерина II призначила Слідство над місцевою старшиною, за підсумкамі которого 1 765 р. БУВ виданий МАНІФЕСТ, де говорилося про безладдя и непотрібність козацької служби. Слобідське козацьке військо Було ліквідоване, а вместо него Створено гусарські полки. Поділ территории на полиці и сотні БУВ кож Скасований. Натомість Із центром у Харкові булу Створена Слобідсько-Українська губернія, что Складанний з п'яти провінцій, однойменніх Із колішнімі полками.

Процес ліквідації автономного устрою Лівобережжя и Слобожанщини супроводжувався закріпаченням місцевого населення. У 60- 70-ті роки XVIII ст. царський уряд видав низьку указів про обмеження права вільніх переходів селян з однієї місцевості в іншу. Указ Катерини II від 3 травня 1 785 р. законодавчо закріпів на Лівобережній и Слобідській Україні кріпацтво.

Одночасно на українські землі пошірювалась дія «Жалуваної грамоти дворянству», согласно З якою козацька старшина и русский шляхта зрівнюваліся в правах з російськімі дворянами, что віключає ее Опір ліквідації української автономії у складі Російської імперії. Таким чином, на кінець XVIII ст. Україна Повністю Втрата особливо адміністративно-теріторіальну, військову и соціальну організацію, ставши Звичайно провінцією Російської держави.

У второй половіні XVIII ст. трівала боротьба между Россией и Туреччина за Узбережжя Чорного моря. Вона переросла у две Російсько-турецькі Війни 1768-1774 и 1787-1791 рр. Наслідком перемог России над Туреччина стало Приєднання до России Північного Причорномор'я и Приазов'я. +1783 р. до складу России увійшов Крим.

Уже после Першої Російсько-турецької Війни булу вірішена частка Запорозької Січі. Ее значення як форпосту, что обороняв Південні кордони, відпало. Кроме того, Січ залишилась осередком антіфеодальної БОРОТЬБИ, а Це не влаштовувало російський уряд. У травні тисячі сімсот сімдесят п'ять р. Запорозька Січ булу остаточно ліквідована, а ее землі увійшлі до складу Новоросійської и Азовської губерній. Частина козаків відступіла за Дунай, де у володіннях турецького султана вінікла Задунайський Січ. Решта опінію на службі России и булу врешті-решт переселена на Кубань.

З кінця XVIII ст. Північне Причорномор'я стало Швидко заселятіся. Осідалі тут и переселенці, доставлені уряд, зокрема іноземці (німці, серби, болгари), а такоже поміщікамі. Зводу Великі міста: Катеринослав, Миколаїв, Херсон, Одеса, Севастополь. Головного галуззя економіки краю стало Зернові господарство.

У второй половіні XVIII ст. спостерігалося послаблення Речі Посполитої. Внаслідок трьох поділів (1772, 1793 и 1795) територія цієї держави булу поділена между Россией, Австрією и Прусією. После іншого поділу Польщі 1793 р. територія Правобережної України увійшла до складу Російської імперії. Галичина и Північна Буковина опинилась у складі Австрії.

Если становище народних мас на Правобережжі з прієднанням до России почти НЕ змінілося, то у складі Австрійської імперії на західноукраїнськіх землях стали певні Зміни, пов'язані з реформами імператріці Марії Терезії та імператора Йосифа II у 70-80-і рр. XVIII ст., Суть якіх пролягав у скасуванні особістої залежності селян від поміщіків и обмеженні розміру феодальних повинностей (зокрема, панщини до 30 днів на рік), а такоже Деяк Перетворення у культурно-освітній и релігійній сфере (рівноправ'я всех РЕЛІГІЙ).

2. Зміни в системе місцевого самоврядування, внесені реформою Катерини II

У 1764-1783 рр. Було ліквідовано Гетьманщину й автономний устрій України, а з ним и Магдебурзьке право в ее містах. У +1785 р., Відповідно до віданої імператріцею Катериною ІІ «Жалуваної грамоти містам», на Лівобережній та Слобідській Україні створюються Нові органи станового місцевого самоврядування - міські думи. Це знаменувало уніфікацію форм организации суспільного життя в России та Україні.

У 1796 р. Імператор Павло І спробував поновити існуючу Ранее структуру управління в Україні, но відродіті Магдебурзьке право Вже НЕ удалось. У 1831 р. Було видано царський указ про офіційну Відміну Магдебурзьке права. Указом царя Миколи І від 23 грудня 1834 р. Магдебурзьке право Було скасовано и в Киеве. После цього в Україні трівало формирование загальноімперськіх ОРГАНІВ місцевого самоврядування. У 1838 р. Микола І запровадів місцеве стає самоврядування для державних селян та вільніх трудівніків.

Значний Вплив на суспільне життя України мала проведена Олександром II у 1 864 р.Земському реформа. В Європейській части Російської імперії, включаючі Лівобережну та Слобідську Україну, засновуваліся земські встанови як органи місцевого (регіонального) самоврядування. Введення в дію в 1864 р. «Положення про земські установи» здійснювалі Тимчасові волосні КОМІСІЇ, что Складанний з представника дворянства, міського голови, чіновніків від палати державного майна и від контори удільніх селян. Положенням 1864 р. діліло віборців на три курії:

землевласнікі всех станів;

ВЛАСНИКИ нерухомого майна в городе;

сільські товариства.

Вибори проводилися окремо: від дерло двох Курій - на з'їздах їх представителей. На з'їзді представителей Першої курії могли перебуваті Великі и Середні поміщікі; Другої - домовласнікі, фабриканти, купці ТОЩО. У ВИБОРИ не могли брати участь:

особини молодші 25 років;

судімі и не віправдані судом;

звільнені з посади;

что знаходяться під слідством;

віключені з духовного відомства.

Вибори гласних від селян були багаторівневімі. Гласні оббирати на три роки. После избрания голосні оббирати уїзні земські збори. На Першому засіданні уїзні гласні обирали зі свого середовища губернськіх голосні: від 6-ти волостей - один губернській голосні. Губернські збори проводилися один раз на рік, но могли склікатіся и позачергові збори. Для поточної роботи и уїзні, и губернські збори обирали Управи у складі 3-х чоловік: голови и двох Членів. В Основі Положенням 1864 року БУВ закладеності принцип майнового цензу, з селянами рахувать мало. Домінуючій Вплив на Місцеві справи належали дворянству. У віданні Земському установ знаходится:

Утримання доріг, мостів, перевезень;

винаймання будівель для стає пріставів, судів слідчіх;

Утримання канцелярій посередницьких комісій за;

Утримання місцевіх установ з селянських справ;

Утримання статистичних комітетів;

розвиток торгівлі и промислу.

Земство розпоряджалось мізернімі матеріальнімі можливий. Головного Джерелом доходів Було право оподатковуватись платників новімі Податками. Земство могло асігнуваті певні суми на справи народної освіти, но розпоряджатіся цімі сумами багато права. Земства НЕ корістуваліся повну свободою и самостійністю. Будь-яка постанова могла буті опротестована губернатором.

16 червня 1870 р. Було Прийнято Містове Положення Олександра ІІ. Согласно з ним виборча право (активне и пасивне) надавати кожному жителю міста, если ВІН БУВ російськім підданімі, що не молодшим 25 років та володів в межах міста будь-Якім нерухомости майном.

Нове Земському Положення Фактично багато зв'язку з ідеєю самоврядування. Воно позбавляло виборча права духовенство, селянство, товариства, селян, Які володіють в волості приватності землею, власніків торгових, промислових установ, а такоже євреїв. За суті БУВ Знищення принцип віборності управ. У тисяча вісімсот дев'яносто два р. Містове Положення значний врізало виборча право для жителей міст, что прізвело до Зменшення числа віборців у 6-8 разів. Зменшіть булу и Кількість гласних (примерно у два рази). Відбулісь такоже Зміни у внутрішньому устрої ОРГАНІВ місцевого управління: управа стала більш Незалежною від думи, права міського голови були розшірені за рахунок прав гласних, дума позбавлено права віддаваті під суд Членів управи. Реформа 1890-1892 рр. відкінула становлення місцевої влади далеко назад. Реально існуюче земство НЕ протрімалось и 25 років.

Схожі процеси у второй половіні XIX и на початку XX століття відбуваліся в Галичині, что перебувала в складі Австро-Угорщини. Місцеве самоврядування там Було Заснований на принципах австрійського закону про громади від 5 березня 1861 року, Який встановлювали засади місцевого самоврядування в імперії. Галичина булу корону краєм у складі Австрійської імперії и Галицький сейм 12 серпня тисяча вісімсот шістьдесят-шість р. прийнять закон про громади для Галичини разом з виборчих ордінацією.


Висновок

Останнім часом у зв'язку з утвердження незалежної України и проведення широкого спектру реформ економічного и політічного характером доволі актуальною стала проблема науково-політічного осмислення невітребуваного потенціалу українського державотворення, включаючі и багатий історичний досвід місцевого самоврядування.

Про це свідчіть Заснування "Фонду сприяння становлення и розвитку місцевого и регіонального самоврядування", "Асоціації міст України", "Українських асоціацій місцевіх и регіональніх влад", "Асоціації демократичного розвитку и самоврядування України", что за підтрімкою конгрес місцевіх и регіональніх влад Європи у 1995 году провели міжнародну науково-практичній конференцію "Європейський досвід місцевого самоврядування".

Розглядаючі проблему розвитку місцевого самоврядування крізь призму загальноцівілізаційніх підходів, авторизованого звертають и до национальной історичної традиції, починаючі з часів Київської Русі и перебування українських земель у складі Великого князівства Литовсько. Досвід самоврядування міст XIVXVIII ст. візначається як такий, что у жертву принесений Юридична основу вітчізняного місцевого самоврядування в системе государственной власти и получил своє продовження у годину реформ 60-70 рр. XX ст., Зокрема у міській.

Зазначімо, что и представник сучасної вітчізняної академічної медієвістікі НЕ залиша осторонь проблеми менталітету українців як історичної категорії. Звернувши до переломних епох у їх жітті - кінця XVI - XVIII ст., Смороду з'ясували комплекс новаційніх стереотіпів, Які закріпіліся на ментальному Рівні и домінують у національній вдачі СУЧАСНИХ українців.

Вітчізняні досліднікі одностайні у візнанні наявності в Українському менталітеті стійкіх Самоврядна архетипів, что складають его генетичний код. До его складу входять Такі РІСД, як:

1) психологія працьовита господаря з его здатністю даже за несприятливого умів знаходіті різноманітні Індивідуальні та Громадські форми раціонального господарювання;

2) стихія Вільної самодіяльної особистості, природного демократизму, что спонукає до самореалізації на локальному Рівні;

3) психологічне неспрійняття народом деспотичного характеру центральної влади и Прагнення до громадсько-Політичної творчості "знизу";

4) перевага практично-СОЦІАЛЬНИХ інстітутів над політічнімі и Схильність до творення cоціального порядку на Рівні компактних спільностей.

При цьом Цілком слушно наголошується, что така відносно стійка структура як ментальність НЕ может вважатіся став. Ее модіфікація наблюдается як по вертікалі (в історичному часі), так и по горізонталі (ментальні Відмінності регіонального характеру, что властіві державам Із великою теріторією и різнімі умів соціально- економічного и політічного розвитку Окремо ее частин).


Список використаних джерел

1. Федів І. Місцеве самоврядування, ТЕРИТОРІАЛЬНЕ и РЕГІОНАЛЬНЕ управління в історії України // Місцеве и РЕГІОНАЛЬНЕ самоврядування в Україні. - К. - 1995. - Вип. 1-2. - С. 46-51;

2. Делімарській Р. Магдебурзьке право у Києві. - К., 1996. .; Его ж. Боротьба Київського магістрату з Гетьманська УРЯДОМ за свою автономію у 30-60 р. XVIII ст. // Українська козацька держава: витоки та шляхи історічного розвитку.

3. Місцеве та регіональне самоврядування в Україні. - Вип. 1-2. - К., 1995. - С. 46-51.

4. Сас П.М. Політична культура українського Суспільства кінця XVI - середини XVII ст. - К., 1998; Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст .: політика, ідеологія, військове мистецтво. - К., 1998;

5. Матяк В. Вплив Візвольної Війни на суспільну свідомість українського Етнос (у пошуках Нових підходів до Висвітлення історічніх реалій) // Там само. - С. 207-227; Сісін Ф. Хмельниччина та ее роль в утвердженні модерної u1091 української нації // Український історичний журнал. - 1995. - № 4. - С. 67-77;

6. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея ХVІІ-ХVШ ст. Проблеми формирование, еволюції, реализации. - К., 1997; Черних І.Д. Менталітет як категорія наукового Пізнання духовного світу людини й нації (огляд вітчізняніх ДОСЛІДЖЕНЬ) // Українська козацька держава: витоки та шляхи історічного розвитку. Матеріали всеукраїнськіх історічніх читань. - Київ; Черкаси, 1997. - Т. 1. - С. 195-208;


  • Список використаних джерел