|
Уїнстон Леонард Спенсер Черчілль народився 30 листопада 1874 р Народився він не як всі діти. Його мати, красива, жива, любляча розваги жінка, 30 листопада 1874 р всупереч порадам рідних вирішила взяти участь у балі, який герцог Мальборо давав у своєму родовому палаці Бленхейм. В середині вечора леді Черчілль несподівано відчула себе погано і її ледве встигли доставити в одну з найближчих кімнат, яка з нагоди балу була перетворена в дамську роздягальню. У цій незвичайній обстановці - на купах пальто, капелюхів і горжеток - і з'явився на світ Уїнстон Черчілль. Дитина була рудий. Тупим і кирпатим носом він був схожий на своїх предків з роду Мальборо. Уїнстон ріс в лондонському будинку свого батька, відданий на піклування няні на прізвище Еверест. Молодим батькам було не до нього. За існуючим в той час в Англії традиціям люди цього кола самі вихованням дітей не займалися. Уїнстон ріс, по суті не знаючи батьків, і все більше і більше прив'язувався до няні, яку палко любив до самої її смерті. Згодом, коли Черчілль був великим державним діячем, портрет няні завжди знаходився у нього в кабінеті. Він ріс міцним, але далеко не красивим дитиною. У хлопчика був великий дефект мови: він заїкався і шепелявив. Разом з тим він був страшний базіка і майже безперестану розмовляв з тих пір, як навчився вимовляти слова. Уїнстон відрізнявся надмірною самовпевненістю та завзяттям. Ці якості посилювалися в міру того, як хлопчик підростав.
З самого початку Уїнстон виявив цілковите небажання вчитися так, як вчаться всі діти. Він володів чудовою пам'яттю, але засвоював легко і швидко лише те, що його цікавило. Все, що йому не подобалося, він категорично не бажав учити. Згодом Уїнстон сам визнавав, що був до крайності поганим учнем. Злюбив цифри з найперших днів навчання, він так ніколи не примирився з математикою. Уїнстон терпіти не міг класичні мови і за багато років навчання засвоїв з латинської та грецької тільки алфавіт, та й то не дуже твердо. Зате він любив англійську мову і добре знав його.
Маленький Вінні жив досить складним життям. У сім років його віддали в закриту підготовчі школу в Аскоті. Це була фешенебельна і дуже дорога школа, годівшаяся своїми традиціями. Вінні довелося тут дуже важко. Через кілька років його перевели в середню школу в Херроу. Невдачі Вінстона в школі глибоко засмучували його батьків. Батько прийшов до думки, що син недостатньо розумний, щоб зробити юридичну кар'єру, і тому останні роки в Херроу Уїнстон навчався в класах, які готують учнів до вступу у військову школу. Після двох невдалих спроб вступити до вищої школи Сендхерст в серпні 1893 він все-таки був зарахований до школи.
24 січня 1895 помер батько Уїнстона. Його смерть стала тяжким ударом для сина. У той рік юнак сильно подорослішав. Здавши свій останній іспит в Сендхерсті, він став лейтенантом.
У 1900 році Черчілль вперше виставив свою кандидатуру в парламент. Черчілль з працею переміг на виборах, але це вже не мало значення, головне, що він став тепер членом парламенту. На цих виборах він був членом партії консерваторів. Догляд Черчілля від консерваторів мав кілька стадій. У грудні 1903 року він, як завжди, виступив з нападками на політику консерваторів і одного разу скінчив свою промову фразою: "Слава богу у нас є ліберальна партія!" У березні 1904р він почав іменувати себе незалежним консерватором. Його промови ставали все більш і більш лівими і демагогічними. Одного разу, коли Черчілль піднявся з місця, щоб виступити з питання про тарифи, велика частина прихильників уряду на чолі з прем'єр-міністром негайно покинула палату. Зате його мова була тепло прийнята лібералами, і особливо з Девідом Ллойд Джорджем. У квітні 1904 Черчілль офіційно розірвав стосунки з консервативною партією. Після Цього півдюжини виборчих округів запропонували йому виступити у них кандидатом в депутати на наступних виборах до парламенту в якості незалежного прихильника вільної торгівлі. Але ці пропозиції не залучали Черчілля. У 1906 році на наступних виборах Черчілль вже став зам. міністра у справах колоній. За дуже короткий термін Черчілль проявив себе як енергійний молодший міністр, дуже працездатний і ініціативний. Сильні світу сього починали розуміти, що Уїнстон, якщо йому дати владу, буде сумлінно служити інтересам капіталістичної Англії, бо реалізація його особистих честолюбних задумів найтіснішим чином пов'язана з благополуччям англійської імперіалістичної держави. Один з наближених короля Едуарда VII писав Черчіллю 15 серпня 1906 р: "Його величність радий відзначити, що ви стаєте надійним міністром і, понад те, серйозним політичним діячем, що може бути досягнуто тільки в тому випадку, якщо ви будете ставити інтереси держави вище партійних міркувань ". У травні 1907 послідувало офіційне визнання заслуг Черчілля. Він був зроблений таємним радником, що не часто траплялося з діячами у віці 32 років, які займали пост зам. міністра. Тепер, виступаючи в парламенті, його колеги повинні були адресуватися до нього як до "високоповажного джентльменові".
У квітні 1908 року прем'єр-міністр Англії Кемпбелл Баннерман подав у відставку. Прем'єр-міністром став Асквіт, сформував уряд на свій розсуд. Він запропонував Черчіллю пост військово-морського міністра. Зваживши всі "за" і "проти" той вважав за краще відмовитися. Коли почнеться війна, поки залишалося неясним, і адміралтейство не обіцяло великих можливостей для нетерплячої і динамічної натури Черчілля. Тоді Асквит запропонував йому міністерство місцевого самоврядування. Тут можна було багато чого зробити в області соціальних проблем. Але Черчілля ці проблеми ніколи не захоплювали, і він ухилився від цієї пропозиції. Черчілль вирішив прийняти пост міністра торгівлі, незважаючи на те що цей пост котирувався не надто високо. Його не збентежило, що міністр торгівлі отримував 2 тис. Ф. ст. в рік, тоді як багато інших міністри - 5 тис. ф. ст. Визначальним було те, що міністр торгівлі отримував місце в складі кабінету. Крім того, міністерство торгівлі могло з'явитися хорошим трампліном для нового стрибка вгору.
Спосіб життя Черчілля наводив його друзів на думку, що Уїнстон вирішив залишитися холостяком. Але ось, 15 серпня 1908 в газетах з'явилося повідомлення про його заручини з 23-річною Клементина Хозье. Наречена була з дуже небагатої сім'ї, але належала до того ж колі, що і Вінстон. Її покійний батько був драгунським полковником, а мати дочкою роду Ейрлі і походила з відомої ірландсько-шотландської аристократичної прізвища. Ця сім'я мала сильний вплив в Данді - новому виборчому окрузі Черчілля. Клементина вільно говорила по-французьки і по-німецьки, була добре освічена, володіла тонким розумом і почуттям гумору. Вона питала жвавий інтерес до політики і, за визнанням сучасників, була не тільки дуже привабливою, але і безумовно красивою жінкою.
До 33 років життєвий шлях Уїнстона Черчилля повністю визначився. Він домігся безперечного успіху в політиці: представляв у парламенті надійний виборчий округ, був членом кабінету, користувався великим впливом, знаходився в центрі подій. Тепер уже всім було ясно, що "квапиться молода людина" вступив в пору зрілості.
У 35 років Черчілль опинився в кріслі міністра внутрішніх справ, який мав в той час в Англії дуже широкими повноваженнями. У веденні цього міністерства перебували всі тюрми і колонії для малолітніх злочинців, лондонська поліція і пожежна охорона, контроль над імміграцією і дороги, мости, канали, шахти, сільське господарство, рибна ловля і т. П. Міністерство мало певними повноваженнями з проведення парламентських виборів, воно давало поради королю щодо помилування злочинців. Міністр внутрішніх справ повинен був бути присутнім при народженні королівських принців і принцес. Він проголошував спадкоємця престолу і нового короля, який входить на престол. На додаток до всіх цих різноманітних функцій Черчиллю було доручено писання щоденних листів королю, що містять інформацію про дебати в парламенті. Це доручення він виконував з особливим задоволенням.
Перед початком 1-ї світової в-ни Черчілль приділяє все більше і більше уваги питанням зовнішньої політики. Він витрачає багато часу на вивчення відносин Англії з країнами Європи. На підставі ідей та інформації, отриманої у військових фахівців, Черчилль склав меморандум про "військові аспекти континентальної проблеми" і вручив його прем'єр-міністру. Цей документ був безсумнівним успіхом Черчілля. Він свідчив про те, що Черчілль, володіючи досить скромним військовою освітою, яке дала йому школа кавалерійських офіцерів, зміг швидко і професійно розібратися в ряді важливих військових питань. Черчілль зумів зібрати найбільш цікаві думки і висновки видатних військових фахівців і просіяти їх крізь сито власного здорового глузду. Уява і здоровий глузд при цьому він виявив досить значні. Черчілль відмовився від ілюзій щодо направлення розвитку міжнародних відносин і від думки, що розмови про неминучість в-ни з Німеччиною не мають під собою грунту. Колишні міркування Черчілля про те, що в майбутній війні Англія повинна битися в основному за допомогою військово-морського флоту і що нечисленна англійська армія неминуче потоне серед масових армій континентальних держав, тепер відкидалася ім. Все це свідчило про збільшену зрілості Черчілля як політика.
Рішучі заходи Черчилля по боротьбі з робітничим рухом, а також виявлені їм здатності при розгляді військових питань спонукали Асквіта та інших провідних членів кабінету звернутися до кандидатури Черчілля. В кінці вересня Асквит запитав Черчілля, чи не хотів би він піти в адміралтейство. Відомо, що той же Асквіт поставив це питання Черчиллю кілька років тому. Тепер Черчілль відразу ж відповів згодою. 23 жовтня 1911 р Маккена прийняв в Черчілля міністерство внутрішніх справ і в той же день здав йому військово-морське міністерство. З переходом Черчілля у військово-морське міністерство закінчується період його формування як державного діяча. Його завданням на новому місці була якнайшвидша підготовка військово-морського флоту Англії до війни з Німеччиною, до війни, яка, як він вважав, могла початися в будь-який момент.
Вже на початку війни позначилися позитивні результати діяльності Черчілля в адміралтействі. Флот був підготовлений до війни. На переконання адмірала Фішера, війна могла початися в другій половині 1914 р Ймовірно, і Черчілль поділяв це переконання, в зв'язку з чим в 1914 р англійський флот не проводив своїх звичайних щорічних маневрів. Замість цього Черчілль віддав наказ провести пробну мобілізацію флоту, в ході якої суду і особовий склад були приведені в бойову готовність. Навчання проходили в середині липня і закінчилися традиційним парадом 17 і 18 липня. У звичайних умовах флот розпускався і суду направлялися на свої бази. Проте 20 липня адміралтейство оголосило, що перший флот відданий наказ залишитися в сконцентрованому стані.
Протягом десяти днів, що передували вступу Англії у війну, англійське уряд розглядав питання про своє ставлення до неї. Черчілль зайняв тверду позицію на користь негайного вступу у війну. Він вимагав термінової мобілізації. Коли 1 серпня Німеччина оголосила війну Росії, Черчілль під свою особисту відповідальність, не отримавши санкції уряду, віддав наказ про повну мобілізацію флоту. Це був сміливий крок, хоча подібне самоуправство могло і не сподобатися. Але все обійшлося для нього благополучно. На наступний день уряд підтвердив рішення Черчілля про мобілізацію флоту. 4 серпня 1914 р Англія оголосила війну.
На початку 1-ї світової війни здавалося, що доля відкриває перед Черчіллем блискучі перспективи. Але його зарозумілість і самовпевненість всюди створювали йому ворогів і врешті-решт надовго перервали його політичну кар'єру.
У день, коли Англія закінчила 1 світову війну, всі помисли Черчілля були вже звернені до нової війни - війни проти Радянської Росії.На початку 1921 р виявився повний провал спроб Англії та інших імперіалістичних держав повалити Радянську владу. Радянська Росія завойовувала все більш міцне місце в міжнародних відносинах, і Англія була змушена піти на визнання більшовицького уряду. Це означало, що Черчиллю вже нічого було робити в військовому міністерстві.
1921 рік був нещасливим для сім'ї Черчилля. У червні у віці 67 років від зараження крові померла його мати. Черчілль не встиг ще оговтатися від цієї тяжкої втрати, як в серпні його спіткало ще більш страшне горе - померла дворічна дочка Меріголд.
У січні 1921 Черчілль отримує нове призначення - в міністерство колоній. Тверда рука Черчілля була тепер потрібна англійською правлячим колам для того, щоб боротися з національно-визвольним рухом в Британської колоніальної імперії.
Підсумки наступних виборів 1922 р були тяжким ударом для Черчілля. Він зазнав нищівної поразки. Вперше з 1900 р Черчілль опинився поза парламентом. Лікарі порадили Черчиллю відпочити. Після оголошення підсумків виборів Уїнстон з Клементина відправилися на південь Франції.
Люди, близькі до Черчілля і добре його знали в той час вважали, що з політичною кар'єрою Черчілля покінчено і що в подальшому він, ймовірно зможе проявити себе лише в галузі літератури. Друзі Черчілля рано поставили хрест на його політичній кар'єрі. Сам він явно не мав наміру задовольнитися тим, чого досяг у області політики на початок 20-х років. Для нього було ясно одне: до влади він може прийти тільки через консервативну партію, і, отже, треба будь-якою ціною повернутися до консерваторам. Черчиллю щастило в житті. Пощастило і на цей раз. У 1923 р пішов у відставку через невиліковну хворобу лідер консерваторів прем'єр-міністр Бонар Лоу. Таким чином, зник з політичної сцени найнепримиренніший і впливовий противник Черчілля в консервативному таборі, людина, що не бажав йти на компроміси і беззастережно виступав проти його повернення в консервативну партію. Лідером консерваторів став Стенлі Болдуін, з яким у Черчілля налагоджувався деякий контакт. Болдуін в той час був прихильником негайного введення протекціонізму. Тому він розпустив парламент і призначив на грудень 1923 р нові вибори, з тим щоб провести їх під прапором протекціонізму. Це дало Черчіллю можливість спробувати пройти в парламент. І на цей раз виборча кампанія Черчілля була невдалою.
Після другої поразки Черчілль ще більше посилив нападки на лейбористську партію. Подібна поведінка дуже шкодило йому в очах трудящих, але робило більш близьким і потрібним в очах трудящих.
Нові вибори проводилися 29 Жовтень 1924р. Консерватори офіційно висунули Черчілля у виборчому окрузі Еппінг. Нарешті він знову був обраний до парламенту. Стенлі Болдуін сформував консервативний уряд. Англійці були здивовані, дізнавшись список провідних міністрів. Черчілль значився в ньому як міністр фінансів.
Наступні нові вибори відбулися в травні 1929 р. Чільною партією виявилися лейбористи. Уїнстон Черчілль, як консерватор, природно, втратив свою посаду. Тоді було важко припустити, що його перебування не при справах, в ролі задньолавочника, затягнеться на 10 довгих років.
Черчілль настроїв проти себе консерваторів, а також поглибив ворожі почуття, які відчували до нього майже всі лейбористи. У 1935 р здавалося, що Черчілль - це людина без майбутнього. На цьому кар'єра Черчілля, ймовірно, і закінчилася б, якби він не зробив у той час радикального повороту і не зайнявся проблемою небезпеки, яка все більше і більше загрожувала Англії з боку Німеччини, яка порушувала після приходу нацистів до влади прапор реваншу. Виступи Черчілля з цього питання протягом ряду років допомогли йому відновити свою репутацію.
Після провалу конференції з роззброєння Черчілль відчув, що його руки розв'язані, і став боротися вже не проти можливого роззброєння, а за енергійне переозброєння Англії. На відміну від багатьох англійських державних і військових діячів Черчілль вірно оцінював значення техніки в війнах ХХ століття. Предметом його уваги стала військова авіація. Черчілль виходив з того, що потенційним військовим супротивником Англії є Німеччина. Оскільки Англія відділена від Західної Європи значною водною перешкодою, то їй слід побоюватися перш за все німецької військової авіації. Черчілль найуважнішим чином стежив за розвитком військової авіації в Німеччині і домагався якнайшвидшого переозброєння англійської авіації.
Промови Черчілля в палаті громад з цього питання відносяться до числа найбільш раціональних і вдалих. Вони свідчать про гарну обізнаності Черчілля як щодо того, що відбувається в Німеччині, так і про стан англійських озброєнь.
Влітку 1935 англійський уряд утворило секретний комітет, який повинен був відати дослідницькою роботою в області протиповітряної оборони. Болдуін запропонував Черчіллю увійти в комітет. Черчілль погодився, але обмовив, що зберігає за собою право критики дій уряду, бо він незадоволений приготуваннями Англії в області авіації. Болдуін прийняв цю умову. Він погодився також на вимогу Черчілля включити до складу технічної підкомісії професора Линдемана. Протягом чотирьох років Черчілль був присутній на засіданнях комітету і таким чином отримував вже офіційну інформацію, що стосується протиповітряної оборони країни. Він постійно обговорював цю проблему з Ліндеманн, який постачав його додатковими матеріалами і допомагав виробляти ті чи інші пропозиції.
На виборах в 1935 р Черчілль, як і раніше, балотувався у виборчому окрузі Еппінг. У цей час він вже зрозумів маневр Болдуіна і сам виступав з вимогою проведення політики санкцій проти фашистської Італії - доводилося враховувати настрої виборців. Черчілль гаряче бажав отримати цю посаду. Протягом місяця обговорювалося, включати Черчілля в уряд чи ні. І все-таки його не включили.
Черчілль раніше багатьох інших англійських політиків зрозумів загрозу, яку Німеччина представляла для Англії. Він віддавав собі звіт в тому, що для Англії більш важливим було не те, що Німеччина готова була вести боротьбу проти Радянського Союзу, а то, що вона була найнебезпечнішим ворогом Англії. Зрозумівши це, Черчілль показав свою перевагу над іншими політиками того часу.
28 травня 1937 р Болдуін пішов у відставку з поста прем'єр-міністра. Його наступником став Невіль Чемберлен. І знову Черчілля не включили до складу уряду.
Друга світова війна наближалася. Було ясно, що коли вона вибухне, до складу уряду увійдуть енергійні люди, здатні керувати веденням війни проти Німеччини. Об'єктивне розвиток подій підвищувало шанси Черчілля увійти в уряд і прийти до влади. Чемберлен в той час записував у своєму щоденнику: "Шанси Черчілля на включення до складу уряду поліпшуються, у міру того як війна стає більш вірогідною, і навпаки". Навіть навесні і влітку 1939 р Чемберлен, незважаючи на всі його провали, сподівався, що війни між Англією і Німеччиною не буде, що йому вдасться домовитися з Гітлером. А раз так, то Черчилль в уряді був не тільки не потрібний, але і шкідливий, бо включення його до складу уряду Гітлер розглядав би як недружній відносно Німеччини акт.
Черчілля це явно не влаштовувало: він не хотів чекати розвитку подій. А тим часом політика Чемберлена все більше втрачала підтримки англійської громадської думки. Англійська народ розумів, що запобігти новій війні не можна без союзу з СРСР. Черчілль у своєму прагненні домогтися союзу з СРСР просунувся настільки далеко, що вимагав шанобливого ставлення до Радянського Союзу. Ці виступи Черчілля свідчать, що в гострі історичні моменти він, незважаючи на сильні антирадянські упередження, був у стані підніматися до вельми розумних і глибоких суджень. У цьому позначалися якості Черчілля як великого політичного діяча.
У день нападу Німеччини на Польщу Черчилль отримав запрошення від Невіл Чемберлена відвідати його ввечері на Даунінг-стріт, 10. Він одразу ж зрозумів, у чому справа, і тому вів собі 1 вересня стримано і обережно. Його припущення виправдалися. Чемберлен запропонував йому ввійти до складу уряду і стати членом військового кабінету. Черчілль відразу ж погодився.
Оголошення війни Німеччини було офіційним визнанням краху політики Чемберлена. Тому Черчілль був заклопотаний тим, щоб вступити на посаду прем'єр-міністра. В уряді він отримав пост військово-морського міністра. У цей час у нього встановлюється контакт з президентом США Рузвельтом.
Англійська народ засуджував політику Чемберлена, і в той же час з ентузіазмом ставився до Черчілля. Не тільки лейбористи, ліберали і консерватори зрозуміли, що уряд пережило себе. До цієї думки прийшли тепер навесні 1940р. і багато прихильників Чемберлена. Підсумки голосування означали, що уряд повинен піти у відставку. Очевидним наступником Чемберлена на посаді прем'єр-міністра міг стати тільки Черчілль. 10 травня 1940 король доручив сформувати уряд Черчиллю. Нарешті Черчилль отримав ту владу, до якої прагнув усе життя. Черчілль любив займатися зовнішньою політикою і приділяв їй велику увагу. Основні проблеми англо-амер. відносин вирішував він сам в особистому листуванні з Рузвельтом.
Англійська народ знайшов у собі неабияку мужність, усвідомлюючи, яка смертельна загроза створилася його існування, він готовий був з новою силою продовжити боротьбу проти Німеччини. Уїнстон Черчілль у цей час проявив волю до боротьби, рівну волі англійського народу. Це великою мірою збільшило його популярність. Він перетворювався в народного військового лідера. Глава гос-ва став виразником того духу спокою і завзяття в боротьбі з ворогом, який випробовував англійський народ під час війни. Незабаром Черчілль став і лідером партії.
У неділю, 22 червня, секретар Черчілля був розбуджений о 4 годині ранку телефонним дзвінком; повідомили, що Німеччина напала на СРСР. Томпсон пише про атмосферу, що панувала в той час там: "Важко зрозуміти те почуття надзвичайного полегшення, несподіваного звільнення від гніту", рішення Гітлера напасти на Росію було даром богів для Черчілля. Це було найкраще звістка, яке Черчилль отримав протягом довгого часу.
Прийшовши до влади Черчілль виявив велику рішучість і не вагаючись виступив за продовження війни. Він раніше і ясніше інших англійських діячів зрозумів, що запорука порятунку Англії - у військовому союзі з СРСР і США. Це знайшло своє вираження в підписаному 26 травня 1942 англо-радянському союзному договорі. Тепер уже було ясно, що Англія вижила і що діяльність Черчілля сприяла зняттю смертельної загрози, що нависла в 1940-1941 рр. над країною. На рубежі між 1942 і 1943 рр. політика прав-ва Черчілля вступила в нову фазу.
Протягом всього свого життя Черчілль був прихильником тісних відносин між Англією і США. Черчілль прийшов до висновку, що у Англії в загальному одні і ті ж суперники. В Європі - Німеччина, на Далекому Сході - Японія, а в усьому світі - соціалізм і револ. рух.
У перші роки війни уряд широко рекламував готовність розібрати систему реформ. У міру того як перемога ставала все більш реальною і близькою, уряд все менше згадувало про проекти повоєнних реформ. Велике невдоволення викликало те, що Черчілль все більше концентрував владу в своїх руках. В Англії поступово наростало критичне ставлення до Черчиллю. У якийсь момент зростання його популярності сповільнився, а потім почався зворотний процес. Останні місяці війни, безперечно, пройшли під знаком саме такого зворотного процесу. Консерватори не надавали цьому значення і незабаром зіткнулися великими неприємностями на виборах в 1945 р
У військових мемуарах Черчілль пише, що його політика і стратегія в березні 1945 р полягала в тому, що тепер для нього Росія - Це стрімка загроза, і проти неї повинен бути негайно створений новий фронт. Зрозуміло, офіційна позиція його залишалася незмінною, від ялтинських рішень він тоді ще не відмовився, але в дійсності його політика перебувала в прямій суперечності з цими рішеннями. В Наприкінці травня 1945 р до Черчілля прибув особистий представник Трумена Девіс для підготовки Потсдамської конференції глав трьох урядів. У бесідах з ним Черчілль виявив таку ворожість у відношенні СРСР, що Девіс був вражений різкою зміною його ставлення до Радам. Сам же Черчилль зізнавався, що до весни 1945 р радянська загроза в його очах вже встала на місце нацистського ворога.
Роки, коли Черчілль очолював англійський уряд і представляв свою країну в антигітлерівської коаліції, були його найбільшим досягненням як держ.діяча, вони з'явилися найвищою точкою політичної кар'єри Вінстона Черчілля.
23 травня 1945 Черчілль подав у відставку. Він не вловив настроїв, що панували в країні. Він усе своє життя був далекий від народу, і виборці це відчували. Консерватори зазнали на виборах нищівної поразки. Це був тяжкий і зовсім несподіваний для Черчілля удар. О першій годині його вищого урочистості, коли здавалося, що авторитет його досяг апогею, виборці відкинули Черчілля і його партію.
Протягом 6 років правління лейбористів англійський народ все більше і більше переконувався, що все їх розмови про соціалізм, про д-ві загального благоденства були фальшю, що їх внутр. і зовн. політика проводилася в інтересах монополістичного капіталу.
Черчілль не надавав достатньої уваги своїх обов'язків лідера опозиції, не намагався якось згуртувати консерваторів в палаті громад в монолітну групу, що діяла злагоджено під єдиним керівництвом. Моран зауважує з цього приводу: "Вінстон старіє. Його справу вже зроблено, він живе в минулому ".
Взимку 1945.46 рр. Черчілль провів неск. місяців в США. Тут він зустрічався з президентом Труменом, керуючи-ми гос. департаменту та ін. діячами. Під час цих зустрічей виникла ідея виступу Черчілля і була визначена його загальна лінія. Коли мова була готова, він разом з Труменом відправився в Фултон, де і виголосив 5 березня 1946 р знамениту промову, що поклала початок холодної в-ні.
23 лютого 1950 в Англії відбулися чергові вибори в палату громад. Прав-во лейбористів залишилося при владі, спираючись на незначну більшість в палаті громад. Несприятливе становище в країні і партії змусило лейбористський прав-во призначити дострокові вибори в парламент на 25 Жовтня. 1951 У результаті Черчілль знову став прем'єр-міністром Англії.
Черчиллю вже було 77 років. Його могутній організм почав здавати. Глухота значно посилилася. Він уже був не в змозі як раніше схоплювати суть речей і подій.
У лютому 1952 року в віці 56 років помер англійський король Георг VI. Королевою Англії була проголошена його дочка Єлизавета II. У 1953 р молода королева нагородила Черчілля найвищим орденом Англії - орденом Підв'язки. Нагорода давала йому лицарське гідність і право іменуватися сером Уїнстоном Черчиллем.
Останній термін перебування Черчілля у Влада був блідим періодом в його політичній біографії. До середини 50-х рр. виявилася неспроможність зовнішньої політики Черчілля. До того ж він був дуже старий і хворий. Черчілль знав, що в консервативній партії посилюються настрої на користь його відставки, і в січні 1955 року він прийняв остаточне рішення піти від справ. Відставка Черчілля готувалася поступово, без шуму. Його проводжали зі сцени з усіма можливими почестями. 5 квітня всі формальності були завершені. Він вручив королеві прохання про відставку зі своєї посади. До кінця своїх днів Черчілль зберіг слабкість до різного роду почестей і нагород. Президент Де Голль нагородив його медаллю Визволення. У квітні 1963 р амер. конгрес прийняв спеціальний акт, що проголошував Вінстона Черчілля почесним громадянином США.
Якось Черчілля запитали, яким чином йому вдалося при такій інтенсивній, насиченою справами і подіями життя досягти такого похилого віку. Він відповів: "Я ніколи не стояв, коли можна було сидіти, і ніколи не сидів, коли можна було лежати".
На початку січня 1965 Черчілль застудився і зліг. 15 січня біля нього стався крововилив у мозок, і він втратив свідомість. 24 січня він помер. Офіційна Англія влаштувала Черчиллю гос. похорон, за пишністю і урочистості рівні похорону королів. Церемонія тривала неск. днів і закінчилася похованням останків Черчілля на скромному цвинтарі старовинної парафіяльної церкви в Бладоне, де свого часу були поховані його батько і мати.
|