Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Діяльність Миколи Василенка в редакціях газет на початку ХХ ст.





Скачати 25.28 Kb.
Дата конвертації05.03.2019
Розмір25.28 Kb.
Типреферат

реферат

ДІЯЛЬНІСТЬ МИКОЛИ ВАСИЛЕНКА У РЕДАКЦІЯХ Київських ГАЗЕТ НА початку ХХ ст.


Вагомий місце в подіях українського національного руху кінець. ХІХ - дере десятіліть ХХ ст. посідалі українські Історики. У літературі Вже поставлено питання як про їх особисту практичність роль у різніх секторах тогочасного політічного процесса, так и про співвідношення їхніх суто ПРОФЕСІЙНИХ, історіософськіх та політічніх дискурсів (праці В.Масненко про М.Грушевського та В.Липинського, Я.Пеленського про В. Липинського, Д.Буріте про Д.Дорошенко, В.Яремчука про О.Маліновського та ін.).

На нашу мнение, у цьом СЕНСІ много цікавіх відкріттів для дослідження Загальної проблеми "українські Історики та національний рух" може принести Вивчення постаті знаного історика та громадсько-політічного діяча Української революції Миколи Прокоповича Василенка (1866 - 1935). На сьогоднішній день в спеціальній літературі НЕ достаточно розроблення залішається харчування не только роль М.Василенко в Суспільно-політічному жітті України на зламі ХІХ и ХХ ст. (Маємо лишь науково-популярних працю В.Вороненка, Л.Кістерської, Л.Матвєєвої, І.Усенка "Микола Прокопович Василенко" (К., 1991)), а й еволюції его світогляду, взаємовпліву между Національними, політічнімі, а отже й історічнімі візіямі та досвідом безпосередньої актівної участия в бурхливих подіях української історії - революції 1905 р., післяреволюційної Реакції, національно-державному будівництві 1917-1919 рр.

Мета, якові ставімие в Цій розвідці, - дослідіті громадсько-політічну діяльність М.Василенка в 1904-1910 рр., Домінуючім напрямком якої Було Співробітництво в опозіційній прессе и реконструюваті на основе тодішніх публікацій історика, Які містілісь вінятково на страницах Київських опозіційніх газет, его політичний и національний світогляд того часу.

При написанні статті Використано Публікації Миколи Прокоповича в газетах "Киевские відгуки", "Київські відгомони", "Відлуння життя", "Київські вісті", "Київська думка" за 1904-1909 рр. Такоже автор послуговувався документами особістом походження (спогади М.Василенко, епістолярії), більшість з якіх є неопублікованімі та зберігаються в таких архівосховіщах, як Інститут рукописів Национальной бібліотеки України ім. М.Вернадського НАНУ та Центральний державний ахів-музей літератури и мистецтва України.

Навесні 1904 р. газету "Киевские відгуки" решила купити в братів Александровський група Київських Громадський діячів, среди якіх були І.Лучіцькій, М.Василенко, Л.Лічков, В.Александровській и ін. 9 березня 1 904 р. видавництво "Київських відгуків" перейшло до В.Александровського 1. Редактором газети став І.Лучіцькій. 25 березня Було оголошено новий ПЕРЕЛІК співробітніків газети, среди якіх БУВ и Микола Прокопович. 2 Незабаром газета ще раз змінила власніків. 20 травня вона перейшла в спільну власність групи Київських вчених та громадсько діячів на чолі з І.Лучіцькім, Е.Ківліцькім та М.Василенко. 3 На початкових етапі газета Вихід "де факто" без цензури, у Фінансовому плане справи йшлі відносно непогано, хоча Боргі продовжувалі зростаті.

Увесь час Микола Прокопович брав активну участь у віданні газети. Думки про неї НЕ полішалі его даже тоді, коли ВІН полішав Київ. Підтвердженням цього є лист, Який М.Василенко написавши Е.Ківліцькому 21 серпня 1 904 р., Коли від'їжджав на короткий відпочинок в Есмань. "Сиджу на вокзалі в Ворожбі, купивши" Русь ", номер відсілаю вам. Помічене я взявши бі для "Відповіді". Номер "Русі", Який я Твір, покаже вам як много ми втрачалі, що не читаючи Петербурзький газет ", - повідомляв у ньом Микола Прокопович. 4

М.Василенко Повністю занурівся в роботу в газеті. Вона НЕ булу для него ні Джерелом прибутку (во время страйку ВІН віддавав на спожи газети свою зарплатну, якові ВІН отримувалася в Статистичний комітеті и попечітельстві народної тверезості), ні органом, де можна Було друкувати Власні статті. Газета стала для Миколи Прокоповича всім життям, таким самим "служінням", Яким за его характеристикою стала "Київська старовина" для ее найближче співробітніків. Заради неї ВІН закинувши усе, даже заняття наукою відійшлі на другий план перед суспільною роботів, Якою для него стала газета. 5

У 1905 году редакція "Київських відгуків" здійсніла значний публікацію. Це були переклади констітуцій, Які спочатку друкувалися в газеті, а потім планувалось Видати окремий збіркою, та Це не Було Здійснено. Кожна конституція друкувалися з передмови особини, яка редагувала переклад. М.Василенко взявши на себе Редагування німецької конституції. Загальна збірка мала війт під редакцією І.Лучіцького. 6

До 1 січня 1906 року Вийшла Публікації перекладів прусської, іспанської, португальської, італійської и данської констітуцій. 7 Планувалось Видати такоже цілий ряд констітуцій других стран. Втіліті ж у життя видання констітуцій окремий збіркою НЕ вдалось.

Підготовка російської революції 1905 року, Загальний страйк були для "Київських відгуків" Гаряча часом. Значення газети в Києві и Київській губернії Постійно зростан. Керували газетою в цею годину М.Василенко и М.Ратнер. После 17 жовтня М.Ратнер активно зайнявся Політичною діяльністю, часто від'їжджав з Києва, Довгий проживав в Петербурге. Таким чином, робота по редакции газети Повністю переходила до Миколи Прокоповича. 8

Во время Загальна страйку ПРАЦІВНИКІВ Південно-Західної залізниці "Київські відгуки» не виходе. Видання газети відновілось после погрому, Який состоялся в Києві в зв'язку з виданням маніфесту 17 жовтня 1905 р. Течение цілого тижня газета друкувалися на своих страницах листи и Свідчення очевідців про погром, что Зроби ее популярну в Києві. Ее тираж на качана листопада 1905 р. досяг 25 тисяч екземплярів - цифри небувалої для того часу в Києві. Популярність газети в Києві робіла ее популярну и в провінції. 9

Із "заміток очевидця" про "жахліві дні" 10 Л.Лічкова можна сделать Висновок, якові роль відігравала редакція "Київських відгуків" в жовтневі дні. Редакція "Київських відгуків," якові очолював М.Василенко, в Жовтні и лістопаді 1905 р. стала Ніби центром, куди Прості громадяни йшлі зі своими проблемами та потребами. После селянського з'їзду в редакцію часто приходили селяни, приносили свои революційні вимоги. Більшість з них не можна Було друкувати через цензуру. 11

Бухгалтерія газети здійснювала Грошові збори на цілі, Які нельзя Було назваті легально, на Користь тих чи других осіб, Які потерпілі від Дій влади. ЦІ збори здійснювалісь Повністю Відкрито и даже запісувалісь в бухгалтерські книги, доки в грудні 1905 року НЕ Вийшов циркуляр генерал-губернатора Сухомлинова, Який їх заборонено. 12

У Києві Б.Юзефовіч ВІВ кампанію проти генерал-губернатора Сухомлинова, а особливо проти управляючого его канцелярією Н.Молчановського. Молчановській БУВ Переконаний українцем и констітуціоналістом, боровся з чорносотенцямі и намагався довести, что жовтневий погром БУВ здійсненій ними, и что головного організатором его БУВ київський поліцмейстер Цихоцький. Цензор О.Сидор підтрімував Б.Юзефовіча в его борьбе против Н.Молчановського. Коли до Києва надійшлі "Тимчасові правила про друк", О.Сидор зібрав редакторів усіх газет, окрім "Киянина", и провів мирні бесіду про пресу и своє Ставлення до неї. Редактори повірілі в добрі намірі цензора, но не минула й два тіжні, як "Київське слово", де згуртувалісь соціал-демократи, Було закрите, а декілька осіб Було прітягнуто до СУДОВОЇ відповідальності за статтю 129 крімінального уложення. Була закрита "Київська газета", яка змінила после того декілька назв и врешті стала віходити під назв "Київська думка", тім самим убезпечівші собі, як стверджував, особистою рентою, яка сплачувалась цензора О.Сідорову. "Київські відгуки" ще тримаюся. Спроба закрити їх наштовхувалісь на спротив Н.Молчановського, а через него генерал-губернатора Сухомлинова. Н.Молчановській НЕ БУВ співробітніком газети и Взагалі Ніякого прямого відношення до газети не МАВ. ВІН БУВ только особисто близьким з професором І.Лучіцькім, а як учасник гуртка "бродніків" був Знайомий з Деяк іншімі співробітнікамі газети, зокрема з М.Василенко. 13

Час від часу О.Сидор лишь конфісковував "Київські відгуки", завдаючі тім самим матеріальну шкоду редакции. Спочатку Йому не вдаватися жодних разу прітягнуті видавців газети до крімінальної відповідальності.

Напрікінці 1905 року хтось зі знайомого Л.Лічкова купивши на Подолі книгу, яка булу недавно в руках В.Юзефовіча. У ній оказался лист О.Сідорова до Б.Юзефовіча, в якому йшлось про необходимость зніщіті "Київські відгуки", тому что ця газета нібіто булу рупором Н.Молчановського. 14

Цензурні переслідування прізвелі до того, что тираж "Київських відгуків" почав зніжуватісь. Грудень 1905 року прініс много змін в діяльність видання. Професор І.Лучіцькій заснував у Києві відділення кадетської партии. "Київські відгуки" залишились безпартійною газетою. Тому І.Лучіцькій Вийшов зі складу редакции и зняв свой підпис як редактор-видавець. Разом з В.НАУМЕНКО ВІН ставши відаваті Кадетський газету "Свобода і право". Зняв свой підпис як видавець "Київських відгуків" такоже І.Ківліцькій, но через інші причини. ВІН БУВ вчителем Київської гімназії. Газета, З якою ВІН співпрацював, булу Яскрава опозіційною до правительства, тож становище І.Ківліцького Було незручно и віклікало незадоволення з боку навчального округу. 15

5 грудня 1905 року Д.Марколін поставивши М.Василенко завдання создать СПІЛЬНЕ товариство з метою придбання газети "Київські відгуки". Це товариство Було Утворення лишь в березні 1906 року. 16

Тім годиною список співробітніків "Київських відгуків" зізналася значний змін. На 1906 р. Було включено 44 Нових, Із попередня складу вібуло 28 співробітніків. Як відповідальні редактори газету підпісувалі В.Желєзнов та А.Суліковській. 17 М.Василенко в своих Спогадах так опісував ЦІ події: "За свідченням відповідальніх редакторів В.Желєзнова та А.Суліковського я остался Фактично редактором газети". 18

Вихід номера "Київських відгуків" від 15 січня 1906 р. спричинив ув'язнення Миколи Прокоповича. У цьом номері Було вміщено статтю про каральну експедіцію Білонова в містечку Сорочинці Полтавської губернії. Взагалі подіям в Сорочинцях "Київської відгуки" пріділілі много уваги и в течение кількох днів друкувалися матеріали про Побиття в Сорочинцях, помістілі Відкритий лист відомого громадського діяча та письменника В.Короленка до Білонова и т. Ін. Слідство довело, что факти, Які наводились в газеті "Полтавщина", звідки в значній мірі черпали свои дані "Київські відгуки", були правильними, но М.Василенко за них получил рік ув'язнення. На другий день в газеті Було надруковано звіт про Засідання з'їзду кадетської партии, и снова Микола Прокопович як редактор БУВ прітягнутій до СУДОВОЇ відповідальності, засуджений Київською Судовою палатою на два тіжні ув'язнення. 19

20 січня 1906 р. газета булу закрита за Розпорядження міністра внутрішніх справ П.Дурнова. На Наступний же день вона Вийшла під назв "Київські відгомони". Назва газети булу набрана шрифтом "Київських відгуків", и рознеслі ее попередні розповсюджувачі. 20

Зі Всього ходу подій Було зрозуміло, что О.Сидор и Б.Юзефовіч, що не маючі возможности закрити "Київські Відгуки" Адміністративною властью в Києві, начали діяті через Петербург. 21

Подейкував, что сам генерал-губернатор, одержавши газету, сказавши: "Від молодці, й жодних дні не Почекаев". ВІН БУВ дуже незадоволення тім, что министр внутренних дел П.Дурнов закрити газету в его генерал-губернаторстві, що не спитай перед тім его думки. 22

У Першому номері "Київських відгомонів" Було повідомлено, что за поданих міністра внутрішніх справ Київському, Подільському и Волинському генерал-губернатору видання газети "Київські відгуки" прізупінено на годину військового стану в Києві.23

Нова газета проіснувала лишь один день. Во время випуску іншого номера Було допущено недогляд: в одній зі статей промайнула фраза "як у нас Було повідомлено днями". Оскількі ця фраза могла стосуватись только "Київських відгуків", то цензор ВСТАНОВИВ безпосередній зв'язок между газетами, доповів про це генерал-губернатору, и тієї змушеній БУВ закрити й "Київські відгомони". 24

Редакція и работники газети начали готувати до випуску третьої газети під назв "Київський голос". 25 січня, коли всі Було вже підготовлене до друку, до редакции Прийшли селяни, якіх визвали в жандармське управління, и розповілі, що там їх багато розпитував про селянський союз и згадувать "Київські відгуки" явно вороже. М.Василенко решил, что в редакции буде обшук, и порадує співробітнікам зніщіті усі компрометуючі матеріали в редакции и вдома. В редакции Почаїв поспішна ревізія столів, шаф, ПАПЕРІВ и т.д. В цей час завідуючий бухгалтерією Кранц показавши Міколі Прокоповичу книгу, в якові запісував пожертвує на Різні цілі, в тому чіслі и Заборонені. 25

М.Василенко покаравши Кранцу Негайно зніщіті книгу, но тієї стверджував, что вона потрібна Йому для звітності, и давши слово, что заберу ее. Проти свого слова Кранц НЕ дотрімав.

Того ж вечора були проведені обшукі в редакции, а такоже на квартирі у М.Василенко и Деяк співробітніків газети. Вранці Миколу Прокоповича Було заарештовано. Виявило, что Кранц не забрав книги, и ее виявило жандарми, а тієї з переляку обвинили у всьому М.Василенко. 26 ЙОГО Було ув'язнено в Лук'янівську в'язницю Києва.

Во время перебування у в'язниці були Заборонені побачення, собі не дозволяли передаваті такоже и газети. Таким чином Миколу Прокоповича Було Повністю відрізано від зовнішнього світу.

Тім годиною розпочалісь клопотання про звільнення М.Василенко. Видавець "Київських відгуків" та один з найближче его друзів М.Требінська ходила до начальника жандармського управління полковника Домбровського и просила якнайшвідше звільніті Миколу Прокоповича, як редактора, за відсутності которого вона Несе Великі збитки. Цей аргументом подіяв на Домбровського. 27 В цілому М.Василенко просідів у в'язниці біля двох тіжнів.

На качана лютого 1906 р. видання "Київських відгомонів" Було Припін. 4 лютого 1906 р. вместо цієї газети Почаїв віходити Інша - "Відлуння життя" 28. Ее редакція обіцяла Виконати взяті на себе редакцією "Київських відгуків" зобов'язання перед передплатнікамі як у Києві, так и провінції, друкувати усі оголошення, прійняті "Київськими відгуками". 29

"Відлуння життя" спочатку відавалісь як вечірня газета в невеликі форматі, а з 5 березня виходом Вже як денна газета великого формату. У Цій газеті працювала співробітнікі "Київських відгуків", в тому чіслі и М.Василенко.

Течение лютого и березня газета особливо Рамус пріділяла харчування віборів до державної Думи як в Києві, так и в других містах. 26 березня Було надруковано фельєтон М.Василенко (без підпісу), присвячений виборам. У тому ж номері в передовій статті (теж без підпісу) обговорювалась проблема представництва міста Києва в Думі: ходили чутки, что Партія народної свободи вісувала кандидатуру барона Ф.Штейгеля. В дуже коректній форме стаття Вказував на ті, что ця кандидатура є Невдалий, что для Першої державної Думи нужно вісунуті актівнішу особу. "Барон Ф.Р.Штейгель без сумніву дуже корисний член партии, но для члена I російської Думи, для діяча дійсного Бойового моменту російського політічного життя ВІН - величина Занадто не определена, дотепер ВІН НЕ виявило себе в суспільній ДІЯЛЬНОСТІ и не має за собою політічного досвіду. У Київській групі кадетів є особи з більш яскраве індівідуальністю, є люди Із широким кругозором, Із широкою теоретичного підготовкою и належно суспільним темпераментом ". 30

Ця стаття віклікала хвилю незадоволення среди кадетів. У їхньому Друкований органі газеті "Вільна думка", яка замініла "Свободу і право", з'явилася різка стаття у відповідь. 29 березня в передовій (без підпісу) "Відлуння життя" знову повторювалі, что барон Штейгель НЕ найкраща кандидатура до державної Думи. У Цій же статті Вказував на більш "гідного" Членів кадетської партии - С.Іванова, І.Лучіцького, С. Булгакова. Ця Полеміка трівала аж до избрания барона Ф.Штейгеля членом Думи. 31

11 вересня 1906 р. вихід газети Було прізупінено. 32 Замість неї вже на Наступний день став віходити "Київський голос". Перший номер газети Вийшов 12 вересня за підпісом редактора С.Дрелінга. 33

Хоча М.Василенко и БУВ співробітніком "Київського голосу" (15 травня 1907 р. ВІН получил посвідчення про роботу в газеті), 34 проти его доля у віданні булу набагато менше, чем у двох попередніх виданнях.

После закриття газети "Київський голос" 2 червня Вийшов перший номер новой газети, редактором-видавця ее вважався М.Калішевіч. Газета відновіла стару назви "Київські відгуки". У цьом варіанті вона проіснувала тиждень. 35 З 10 червня газета Почаїв віходити під іншою назв - "Київські вісті". Серед співробітніків газети зустрічалісь почти всі старі співробітнікі "Київських відгуків", кроме М.Василенко. Можливо, ВІН продовжував писати ПЕРЕДОВІ статті без підпісу, як це ВІН робів у всех попередніх статтей.

З літа 1907 р. Микола Прокопович Фактично відійшов від співробітніцтва у Цій газеті. Судів Засідання, Пожалуйста відбулося 15 січня 1907 р., Засудило его до року ув'язнення. Підготовка до державного іспіту екстерном за юридичний факультет, и врешті самє відбування наказания в "Хрестах" відірвало его від праці в газеті. Ось что писав до него з цього приводу В.Модзалевській: "Перспектива річного ув'язнення, як позбавлення Волі, для вас є дуже важка, проти я радий, что ві залиша газету и звернули до науки, мені всегда Було сумно дивитись на вас, як на людину зі здібностямі самє до науки, но яка займається НЕ тім, в чому ви могли б проявіті собі Найкращий чином ". 36

Звичайно, на мнение людини, яка цінувала наукову роботу вищє Громадської, В.Модзалевській БУВ абсолютно правий. Микола Прокопович за годину керівніцтва газетою з 1904 по 1908 р. НЕ надрукував жодних слова поза межами газети.

Про ті, як Важко Було відмовітісь М.Василенко від суспільної ДІЯЛЬНОСТІ, Наскільки глибока ВІН БУВ Захоплення суспільними и політічнімі інтересами, свідчіть его лист до І.Лучіцького, написаний самє в розпал віборів до ІІІ державної Думи 22 жовтня 1907 р. В цей час М.Василенко БУВ в Одесі, де здавалось екстерном міжнародні по на юридичний факультет. І ось під час напруженої роботи Йому нужно Було здати всі предмети юридичного факультету, причому готувався ВІН до них лишь п'ять місяців. Чи не зважаючі на це, его думки були в Києві: "Якщо б ви знали, як я, сидячі в Одессе, и зайнятий Повністю конкретною делом, хвиля результатом віборів у Києві. Починаючі з 17 жовтня, я, можна Сказати, сам не свой [...] и мучусь результатами віборів у Києві ". 37

После здачі іспітів и повернення до Києва, М.Василенко знову брав участь у віданні газети. Проти тепер ВІН вже менше віддавався Цій делу, чем Ранее. У січні и лютому 1908 р. ВІН помістив декілька своих статей під псевдонімамі и під вігаданім прізвіщем, в тому чіслі и Яскравий фейлетон "Доносітельних справ людці". 38

У Переліку співробітніків газети "Київські вісті" на одному половину 1908 р. є такоже и прізвище М.Василенко. В цей период Микола Прокопович писав в основному статті, прісвячені Українському життю. Проти поступово "Київські вісті" йшлі до свого занепад. Восени 1908 р. в конторі газети Було Виявлено розтрат. Касир сам зізнався, что пріховував гроші, Які отримувалася на подписка. 39 Популярність газети поступово падала.

После повернення з "Крестів" М.Василенко остался співробітніком "Київських вістей", які не беручи ніякої участия у редакційніх справах для. ВІН тепер Повністю занурівся у наукову діяльність. Можливо, что Особисті зв'язки Миколи Прокоповича з членами редакции все ще зберігалі силу, но формально ВІН відійшов від неї. Ось что М.Василенко пише про це у лісті до В.Модзалевського: "У Сейчас годину я ніде НЕ працюю, зв'язок з газетних світом у мене скоріше Випадкове, Завдяк друзям, но в редакційніх організаціях не беру участия, пишу в основном по вопросам наукового характеру, так зрідка в "Киевских вістях" ". 40

За годину после звільнення и до грудня М.Василенко надрукував 5 статей. Одна з них стала причиною до полемікі. На качану жовтня М.Калішевіч надрукував статтю з приводу "відрубної" системи землевпорядкування селян и вислову у ній мнение про бажаність ее введення. На Цю статтю Микола Прокопович помістив у "Киевских вістях" свою репліку під назв "Кілька слів з приводу статті г.Вікторова" (Вікторов - псевдонім калишевич). Проаналізувавші Історію селянського землевпорядкування, ВІН вісловлював негативно Ставлення до "відрубів". У життя без статті М.Василенко вказано, что ця система может прізвесті до обезземелення селянства. 41

На це заперечення М.Калішевіч помістив у "Киевских вістях" відповідь під назв "Про землеустрій, відповідь Миколі Василенко". У Цій статті М.Калішевіч остался при життя без думці, но найцікавішім у Цій ВІДПОВІДІ БУВ редакційній вступ з пріміткамі. Вказано, что стаття М.Василенко віклікала ряд зауваження, редакція, помістівші відповідь М.Калішевіча, закривається полеміку. Позначають, что оскількі Микола Прокопович ознайомівся з відповіддю на его статтю ще до друку, но НЕ має возможности Надрукувати свою відповідь, то редакція считает за потрібне Додати до статті "Вікторова" свої Власні Примітки, відмежувавшісь від его думки. До кожного абзацу статті М.Калішевіча редакція помістіла свои Примітки та зауваження. 42

Поступово М.Василенко Повністю відходіть від роботи в газеті, а 13 лютого 1911 р. "Київські вісті" Було об'єднано з "Київської поштою". Газета мала носить назв "Київська пошта" і віходити у тому ж форматі. "Київська думка" заявила, что це об'єднання Було насправді ліквідацією "Київських вістей". 43

Таким чином, М.Василенко БУВ активним учасником громадсько-політічного життя Києва в революційний та післяреволюційній период. У своих публікаціях М.П.Васіленко сміліво пропагував Ідеї загальноросійської демократії, хоча жодних чином не виявило свого Ставлення до українського національного руху та національніх проблем. Така громадська позиція М.Василенко свідчіть про достаточно повільну еволюцію его національніх поглядів, від загальноросійської подвійної ідентічності до української, на якові, очевидно, помітно НЕ вплінуло зростання динаміки українського руху после революції 1905 року.


ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

1. Інститут рукопису Национальной бібліотеки України ім. М.Вернадського НАНУ (далі - ІР НБУВ) .- Ф.40.- Оп.1.- Спр.956.- Арк.1;

2. Центральний державний архів музей літератури и мистецтва України (далі-- ЦДАМЛМ) .- Ф.542.- Оп.1.- Спр.44.- Арк.453;

3. Там само.- Арк. 454, 456;

4. Цит. за ІР НБУВ.- Ф.71.- Оп.1.- Спр.410.- Арк.2;

5. ЦДАМЛМ.- Ф.542.- Оп.1.- Спр.44.- Арк.463;

6. Там само.- Арк.492;

7. Там само.- Арк.494;

8. Василенко М. Два тіжні в Лук'янівській в'язниці // Український історік.- 1972.- Ч. 1-2 (33-34) .- Спр.110;

9. Там само.- С.111;

10. Київські відгуки. 1905 30 жовтня - С.2;

11. ЦДАМЛМ.- Ф.542.- Оп.1.- Спр 44.- Арк.506;

12. Там само.- Арк.507;

13. Там само.- Арк.511-512;

14. Там само.- Арк.512;

15. Василенко М. Два тіжні в Лук'янівській в'язниці // Український історік.- 1972.- Ч. 1-2 (33-34) .- С.113; 1

6. ЦДАМЛМ.- Ф.542.- Оп.1.- Спр.44.- Арк.517;

17. Там само.- Арк.518-519 .;

18. Цит. за Василенко М. Два тіжні в Лук'янівській в'язниці // Український історік.- 1972.- Ч. 1-2 (33-34) .- С.114;

19. ЦДАМЛМ.- Ф.542.- Оп.1.- Стр.44.- Арк.525;

20.Там само.- Арк.526;

21. Василенко М. Два тіжні в Лук'янівській в'язниці // Український історік.- 1972.- Ч. 1-2 (33-34) .- С.115;

22. Василенко М. Два тіжні в Лук'янівській в'язниці // Український історік.- 1973.- Ч. 1-2 (37-38) .- С.130;

23. Київські отголоскі.-1906 №1.- 21 січня - С.1;

24. ЦДАМЛМ.- Ф.542.- Оп.1.- Спр.44.- Арк.528;

25. Василенко М. Два тіжні в Лук'янівській в'язниці // Український історік.- 1973.- Ч. 1-2 (37-38) .- С.131;

26. Там само.- С.131;

27. ЦДАМЛМ.- Ф.542.- Оп.1.- Спр .44.- Арк.530;

28. ІР НБУВ.- Ф.40.- Оп.1.- Спр.966.- Арк.1;

29. ІР НБУВ.- Ф.40.- О.1.- С.967.- Арк.1-2;

30. Цит. за Відлуння життя.- 1906 26 березня.- С.2;

31. ЦДАМЛМ.- Ф.542.- Оп.1.- Спр.44.- Арк.351-353;

32. Там само.- Арк.377;

33. Там само.- Арк.382;

34. ЦДАМЛМ.- Ф.542.- Оп.1.- Спр.36.- Арк.1;

35. ЦДАМЛМ.- Ф.542.- Оп.1.- Спр44.- Арк.401;

36. Цит. за ЦДАМЛМ.- Ф.542.- Оп.1.- Спр.44.- Арк.407;

37. Цит. за: ЦДАМЛМ.- Ф.542.- Оп.1.- Спр.44.- Арк.408;

38. ЦДАМЛМ - Ф.542.- О.1.- С.44.- Арк.411;

39. Там само.- Арк.418-419;

40. Цит. за ЦДАМЛМ.- Ф.542.- Оп.1.- Спр.11.- Арк.53;

41. Київські весті.-1909 № 256.- 17 жовтня.- С.1;

42. Київські весті.-1909 № 282.- 23 жовтня .- С.2;

43. Київська думка.- 1911 № 44.- 19 листопада - С.3.