Доісторичний людина кембріджський путівник

Давид Ламберт

ДОІСТОРИЧНИЙ

Кембриджський
ПУТІВНИК

Scaned and Created by BOBER

THE CAMBRIDGE
GUIDE TO

PREHiSTORiC

David Lambert
and the Diagram Group

Denis Kennedy
Annabel Else
David Harding
Arthur Lockwood
Richard Hummerstone
Graham Rosewarne, and
Joe Bonello, Ray Burrows, Richard Czapnik,

Brian Hewson, Philip Patenall

CAMBRIDGE UNIVERSITY PRESS

Cambridge

London New York New Rochelle Melbourne Sydney

Давид Ламберт

ДОІСТОРИЧНИЙ

ЛЮДИНА

Кембриджський
ПУТІВНИК

ПЕРЕКЛАД З АНГЛІЙСЬКОЇ
В. 3. махлин

ПІД РЕДАКЦІЄЮ
А. Н. ОЛІЙНИКОВА

ББК 26.323

Л 21
УДК 569.9-03.20

Ламберт Д.

Л 21 Доісторичний людина: Кембриджський путівник:

Пер. з англ Л .: Недра, 1991.- 256 с: іл.-

Пер. вид .: Англія, 1987.

ISBN 5-247-01726-9 (рос.)

ISBN 0-521-33364-4 (англ.)

ISBN 0-521-33644-9 (англ.)

У чудово ілюстрованій книзі доступно розгорнуто родовідне древо
людини і його найближчих родичів: від предків приматів до вищих мавп і перших людей.
Показано, як в процесі еволюції виникли і трансформувалися основні органи і фізіолого
ня системи людського організму. Наведено сучасні палеоантропологические
і археологічні методи дослідження та аналізу доісторичних антропоїдів по їх іско
паєм залишкам. Ілюстрації органічно пов'язані з текстом і є основним утримуючи-
ням книги.

Для широкого кола читачів - від старшокласників до науковців, музейних працівників,
популяризаторів науки.

_л 1904000000-313 _{52 91} ББК 26.323

043 (01) -91

ISBN 5-247-01726-9 (рос.)

ISBN 0-521-33364-4 (англ.)

ISBN 0-521-33644-9 (англ.)

© Diagram
Visual Information
Ltd, 1987

© Переклад на російську мову.

В. 3. Махлин, 1991
© Від редактора перекладу.

А. Н. Олейников, 1991

This book was originally published in the English language by Diagram Visual Information Ltd of
195 Kentish Town Road London NW5 8SY, England.

Від редактора перекладу

Передмова

Глава 1

Що таке людина?

18 Унікальне тварина-

20 Найдавніші предки людини

22 Свідоцтва еравншельной анатомії

24 Коегі і м'язи

26 Череп, щелепи і зуби

28 Кінцівки

30 Шкіра

32 Нерви і оршни почуттів
34 Мозок

36 Т ри системи жи а к-Обеста течії
38 Розмноження

40 Ембріональний розвиток людини
42 Вади нашою орншізма
44 біомолекулярні зв'язку
46 Людина-примат

глава 2

примітивні примати

50 Як з'явилися примати

52 напівмавпа

54 Мир, в якому вони жили

56 Перші примати

58 / Утапіси

60 Лемури

62 До.тгопяги

глава 3

еволюція

антропоїдів

66 Про антропоі тах
68 Тваринний світ і клімат міоцену
70 Мавпи Нового Світу
72 Антропоїди Старого Світу
74 Мавпи Старою Світла (1)
76 Мавпи Старою Світла (2)
78 Нтміноіти
80 дріопітеків і труть
82 Стародавні пошіни

глава 4

людиноподібні
мавпи і людина

86 Великі людиноподібні мавпи
88 Люди, мавпи і молекули
90 Порівняльна анатомія людини

і людиноподібних мавп
92 Людина - родич мавпи
94 Спосіб життя людиноподібних

глава 5

«Людиномавп»
і ранні люди

98 Становлення людини
100 Людська триба
102 Австралопитек з Атара
104 Австралопітек африканський
106 Австралопитек могутній
108 Австралопитек Бойса
110 Людина умілий

112 Ранні сліди матеріальної культури

114 Перші стоянки

116 Тваринний світ древньої Африки

глава 6

людина прямоходяча

120 Людина прямоходяча

122 Мінливий світ

124 прямоходяча людина в Африці

126 прямоходяча людина в Європі

128 прямоходяча людина в Азії

130 Рубала і чоппери

132 Полювання

134 Житло і вогнище

глава 7

неандертальський
людина

138 Напрями еволюції людини

140 Заледеніння

142 Про неандертальської людину

144 Європейські неандертальці

146 Неандертальці за межами Європи

148 Знаряддя неандертальців

150 Полювання

152 Петера, курені і одяг

154 Поховання, ритуали, мистецтво

глава 8

Сучасна людина
в Європі

158 Про ранньому сучасну людину
160 Нові прийоми обробки каменю

і кістки
162 Культура кроманьйонців
164 Способи полювання
166 Мисливська здобич
168 Житло і одяг
170 Мистецтво і ритуали
172 кроманьонского поховання
174 Мезоліт

176 Знаряддя епохи мезоліту

глава 9

Сучасна людина
освоює Землю

180 Походження сучасної людини
182 Сучасна людина в Африці
184
186

188 Людина і тваринний світ Америки

190 Перші австралійці

192 Клімат, колір шкіри і статура

глава 10

після льодовикового
періоду

196 Потепління клімату

198 Виникнення землеробства

200 Скотарство

202 Знаряддя епохи неоліту

204 Будинки, могили і святилища

206 Від каменю до металу

208 Поява міст

210 Знаряддя епохи бронзи

212 Культура Північної Америки

214 Центральна і Південна Америка

216 Харчування і статура

218 Зростання чисельності населення

220 Майбутнє людства

глава 11

пізнання історії
людства

224 Освіта викопних решток
226 Пошуки викопних решток
228 Наукові розкопки
230 Реконструкція викопних решток
232 Кістки і предмети матеріальної
культури

234 Ключі до пізнання навколишнього середовища
236 Відносна датування
238 Абсолютна хронометрія
240 Труднощі, пов'язані з вивченням

викопних решток
242 В пошуках стародавнього людини (1)
244 В пошуках стародавнього людини (2)
246 Музейні експозиції (1)
249 Музейні експозиції (2)
252 Музейні експозиції (3)

Список літератури

ВІД РЕДАКТОРА ПЕРЕКЛАДУ

Протягом останніх десятиліть
наука про походження і розвиток людини
збагатилася багатьма відкриттями. вона взя-
ла на озброєння точні методи біології,
фізики і хімії, тісно сплелися з геологі-
тичними дисциплінами, освоїла ряд вдосконалення-
шенних технічних прийомів і вийшла на
нові теоретичні рубежі.

Книга Давида Ламберта «Доісторіче-
ський людина », присвячена цій інтерес-
ної області знання, була вперше опублі-
кована Видавництвом Кембриджського уні
версітета в 1987 році.

Видавництво Кембриджського універ-
тету - одне з найстаріших в Західній
Європі. Напис на його фірмову марку
свідчить, що право «видавати і продавати
книги будь-якого змісту »було пожало-
вано Університету королем Генріхом VIII
в 1534 році. Починаючи з 1584 року універси-
тет постійно видає різноманітну літе-
ратуру, серед якої чільне місце зані-
мают природничо роботи. Крім
Кембриджа видавництво має відділення
в Лондоні, Нью-Йорку, Нью-Рошелль,

Мельбурні та Сіднеї. А видання, з якого
зроблений переклад, було надруковано в Турині.

За задумом видавців, книга Давида
Ламберта про доісторичному людині приз
вана доповнити написаний цим же авто-
ром і випущений двома роками раніше
науково-популярний огляд «Доісторична
життя »(Кембридж, 1985), що оповідає
про походження і еволюцію органічного
світу - від найпростіших клітинних структур
до людини. Переклад книги «Доісторіче-
ська життя »також буде видано Ленінград-
ським відділенням видавництва «Надра».

Ємний і цікавий розповідь Д. Лам-
Берта про становлення людства сопро-
вождается великою кількістю превосход-
них ілюстрацій, виконаних ко-
вом художньої групи «Діаграма».

Мова книги легкий для сприйняття, що
робить текст її цілком доступним навіть для
непідготовленого читача. Разом з тим
виклад матеріалу ведеться без будь
яких спрощень, при повному дотриманні
наукової строгості змісту. Автор не
уникає питань, невирішених наукою
остаточно, і в ряді випадків викладає
конкуруючі погляди різних уче-
них. У книзі чимало вказівок на матеріали,
отримані в нашій країні. Однак преоб-
Лада частина відомостей стосується більш
відомих автору даних по закордонних
територіям.

Вчені різних країн нерідко слідують
традиціям здавна склалися націо-
нальних наукових шкіл. . певною
міру такий підхід можна простежити, читаючи
книгу Д. Ламберта. Так, наприклад, в нашій
країні третинний період геологічної ис
торії, про який йде мова в декількох гла-
вах, вже давно поділені на два періоди:
палеогенових, що включає палеоцен, еоцен
і олігоцен, і неогенових, що охоплює
міоцен і пліоцен. А докембрийские отложе-
ня поділяються на дві акротеми: ар-
хейскую (в яку входять азойскіе і архе-
озойскіе освіти) і протерозойскую.
Уважний читач, ймовірно, обнару-
жит і деякі інші подробиці, які не
цілком збігаються з трактуванням фактів,
відомої йому з вітчизняної літератури.

Однак слід пам'ятати, що різні
аргументовані точки зору мають
рівне право на існування. І посколь-
ку викладається автором матеріал завжди
супроводжується посиланнями на наукові ис-
гасити розташоване поблизу, звідки зачерпнути відповідним
щие відомості, ми повністю зберегли з-
що додаються автором концепції, що дають мож
вість познайомитися з сучасними
поглядами англійських дослідників.

Існують міжнародні правила,
згідно з якими в біологічної та палеон-
тологических літературі назви живіт-
них і рослин в обов'язковому порядку

пишуться по-латині. Це дозволяє уникнути
помилок, нерідко виникають внаслідок
того, що на різних мовах одне і те ж
тварина (або рослина) може називатися
по-різному або, що ще гірше, один і той же
назва може використовуватися для обозна-
чення різних організмів. для жителів
країн, що користуються латинським шрифтом,
вкраплення в текст латинських термінів НЕ
складає труднощів при читанні. сохра-
нив в перекладі використані автором
латинські назви біологічних
об'єктів має сенс нагадати нескладні
правила їх читання. На відміну від англійско-
го, німецької та французької мов, біль-
шинство латинських букв і їх поєднань чи-

Буква «s» між двома голосними чітает-
ся як «з».

Без праці запам'ятавши ці основні прави-
ла, можна зробити перший крок до свобод-
ному читання біологічної і палеонтоло-
ня літератури.

Олександр Олейников

ПЕРЕДМОВА

Ця книга - стислий виклад історії походження людства.
Популярна форма подачі матеріалу поєднується в ній з суворою науковою
термінологією. Численні реалістичні зображення, реконструк-
ції палеобиологические об'єктів, діаграми і родоводи древа снаб-
дружини належними поясненнями. В результаті вдалося створити корисне посо-
біє, доступне кожному - від допитливого школяра до початківця
вченого.

У книзі 11 глав. Кожній з них предпослано короткий вступ, після
якого слідують розділи, присвячені конкретним питанням, відбитим
в їх назвах.

Глава 1. Що таке людина? Тут розглядаються основні ознаки,
які відрізняють нас від інших живих істот. Показано, як развива-
лись в ході еволюції органи і фізіологічні системи людського
організму.

Глава 2. Примітивні примати. У цьому розділі йдеться про походження
приматів - групи ссавців, в яку входить і людина. Опіси-
ються також нижчі примати, вимерлі і сучасні напівмавпи.

Глава 3. Еволюція антропоїдів. Тут простежено основні тенденції
еволюції вищих приматів - групи, до якої відносяться человекооб-
різні мавпи і людина. Глава закінчується розповіддю про доісторіче-
ських людиноподібних мавп, які, ймовірно, були предками совре-
сних мавп і людини.

Глава 4. Людиноподібні мавпи і людина. розглядаються мно-
гочісленние ознаки подібності, за якими можна судити про тісну спорідненість
між людиною і сучасними людиноподібними мавпами.

Глава 5. «людиномавп» і ранні люди. Висвітлено основні про
процеси еволюції, в результаті яких доісторичні людиноподібні
мавпи перетворилися в первісної людини. Дано опис австрало-
Пітек і їх можливого нащадка Homo habilis (людина уміла) - першого
відомого представника нашого роду.

Глава 6. Людина прямоходяча. Охарактеризовані зовнішній вигляд
і спосіб життя широко поширеного в минулому виду людини - Homo
erectus (людина прямоходяча), який, очевидно, був нашим предком.

Глава 7. Неандертальський людина. У цьому розділі йдеться про древней-
ших представників виду Homo sapiens (людина розумна); до цього виду
відноситься сучасна людина.

Глава 8. Сучасна людина в Європі. Тут розказано про древней-
ших європейських представників найбільш досконалого підвиду современ-
ного людини - Homo sapiens sapiens.

Глава 9. Сучасна людина освоює Землю. Як випливає з загла-
вія, мова йде про розселення сучасної людини по земній кулі.

Глава 10. Після льодовикового періоду. У цьому розділі розказано, як
змінилося життя людини в ході культурної еволюції за останні
10 тисяч років.

Глава 11. Пізнання історії людства. Йдеться про працю вчених,
досліджують наше доісторичне минуле, про досягнення найбільших
палеонтологів і археологів, про музеї, де представлені цікаві Експо
зиции з історії людства.

На закінчення наведено перелік книг для самостійного читання.

У книзі «Доісторичний людина» внесені незначні зміни
в класифікацію приматів, запропоновану в 1979 році Ф. сала і Е. справ-

соном; прийнятий проведений в 1982 році вченими Кембриджського універ-
тету перегляд датування ряду підрозділів шкали геологічного вре-
мени; відзначені спірні питання, щодо яких у фахівців
є різні точки зору.

Автор несе повну відповідальність за всі відомості, викладені в цій
книзі, і дякує всім фахівців, які сприяли підготовці настоя-
ного видання.

Витримати в цій книзі відповідність вимогам совре-
сних поглядів автора допомогли консультанти:

Доктор Л. Айєлло [Dr Leslie Aielio, University College,
University of London];

Доктор П. Ендрюс [Dr Peter Andrews, British Museum
(Natural History), London];

Доктор П. Л. Древетт [Dr Peter L. Drewett, Institute of
Archaeology, University of London];

Доктор X. Штрінгер [Dr Christopher Stringer, British
Museum (Natural History), London];

Професор Б. Вуд [Professor Bernard Wood, The Univer-
sity of Liverpool, England].

При підготовці книги до друку були використані мно-
Гії довідкові видання, велика частина яких перерахована
нижче. Висловлюю подяку авторам і видавцям цих
робіт і приношу вибачення за можливу неповноту при-
виїденого списку.

Aielio L. Discovering the Origins of Mankind. Longman,

+1982.

Archer M. and Clayton G. (editors). Vertebrate Zoogeo-
graphy and Evolution in Australasia. Hesperian Press. Austra-
lia, 1984.

Bordaz J. Tools of the Old and New Stone Age. David and
Charles, 1971.

Brace CE and Montagu A. Human Evolution. Macmil-
lan, 1977.

Clapham FM (editor). The Rise of Man. Sampson Low,

Тисячу дев'ятсот сімдесят-шість.

Cole S. The Neolithic Revolution. British Museum (Na-
tural History), 1970.

Coles JM and Higgs ES The Archaeology of Early Man.

Faber and Faber, 1969.

Day MH Fossil Man. Hamlyn, 1969.

Gribbin J. and Chef as J. The Monkey Puzzle. Bodley Head,

+1982.

Jurmain R., Nelson H., Kurashina H. and Turnbaugh WA
Understanding Physical Anthropology and Archeology. West
Publishing Co., 1981.

Kennedy GE Paleoanthropology. McGraw Hill, 1980.

Leakey M. Olduvai Gorge. Collins, 1979.

Leakey RE The Making of Mankind. Michael Joseph,
1981.

Lewin R. Human Evolution. Blackwell Scientific Publi-
cations, 1984.

McEvedy C. and Jones R. Atlas of World Population Histo-
ry. Allen Lane, 1978.

Napier P. Monkeys and Apes. Hamlyn, 1970.

Oakley KP Man the Tool-Maker. British Museum (Natu-
ral History), 1972.

Palmer S. Mesolithic Cultures of Britain. Dolphin Press,
1977.

Phillips P. The Prehistory of Europe. Penguin Books, 1981.

Poirier FE Fossil Evidence. CV Mosby Co., 1981.

Reader J. Missing Links. Collins, 1981.

Romer AS Man and the Vertbrates. Penguin Books, 1954.

Romer AS The Vertebrate Body. WB Saunders Co.,
1970. Наступні

Semenov SA Prehistoric Technology. Adams and Dart,
1964.

Shackley M. Neanderthal Man. Duckworth, 1980.

Szalay FS and Delson, E. Evolutionary History of the
Primates. Academic Press, 1979.

Tomkins S. The Origins of Mankind. Cambridge Univer-
sity Press, 1984.

Weiner JS Man's Natural History. Weidenfeld and Nicol-
son, 1971.

Wood B. The Evolution of Early Man. Peter Lowe, 1976.

Крім того, ряд відомостей почерпнуть з серії публікацій
The Emergence of Man (Time-Life Books, 1972-1973), з
Британської енциклопедії та журналу National Geographic.

ЩО ТАКЕ ЛЮДИНА!

У цьому розділі дається загальний
огляд фізіологічних і
психічних особливостей,
роблять вигляд Homo sapiens
(гомо сапієнс - людина ра-
зумний) унікальним.
Однак, будучи результа-
тому еволюційного про-
процесу, наше тіло унаследо-
вало ряд систем від інших
організмів. порівняння з
різними сучасними і
вимерлими хребетними
дозволяє виявити основні
зміни, які привели
до формування специфи-
чеських особливостей в ладі-
ванні кісток, легенів, системи
кровообігу та інших ор-
Ганах людини.

В кінці глави визначається
місце людини в царстві
тварин як члена загону
приматів класу млекопі-
танучих.

На малюнку видно 46 хромосом
в клітині людського тіла
під час її поділу (збільшено
в 5600 разів) Гени людських
хромосом є носіями
тієї спадкової інформації,
яка робить наш вид
відмінним від усіх інших.
(За фотознімку з журналу
«Сайентіфік Америкен»).

2 Зак. 5116

унікальну тварину

особливості людського

організму.

На цих чотирьох малюнках
зображені характерні
особливості, що відрізняють нас
від інших живих істот.
1. Ходьба на двох ногах.
Вага тіла переноситься з п'яти
через зовнішній край ступні
на подушечки і великий палець.
Нога і ступня діють
подібно до важеля.
а - Навантаження передається
через кістку.
б - Точка опори доводиться
на носок.

в - Зусилля створюється

ахіллесовим сухожиллям,
яке, скорочуючи м'язи ікри,
піднімає п'ятку.
2. Різноманітність функцій рук.

а - Силове захоплення.
б - Точний захоплення.
в - Долоні, що утворюють чашу.

Увазі Homo sapiens давали найрізноманітніші ви-
ділення: розумне, політичне, яке користується
знаряддями, суспільне і володіє самосоз-
наніем істота. Збройні високорозвиненою тех-
никой і організовані в великі соціальні груп-
пи, ми в даний час використовуємо рослини і
тварин, перетворимо поверхню Землі для удов-
летворенія наших потреб в їжі, паливі,
житло і транспорт. Для захисту від собі подібних
ми зараз володіємо також зброєю, здатним пів
ністю стерти з лиця нашої планети більшість
видів живих організмів.

І тим не менше, людина розумна (Homo sa-
piens) - це наймогутніше з усіх живих істот-
складається з тих же хімічних елементів: вуглецю,
водню, кисню та азоту, що і будь-які інші
ссавці. Ми відрізняємося лише тим, як ці
елементи згруповані в хімічні сполуки,
клітини, тканини і системи органів, які утворюють
організм, що володіє всебічним поєднанням
різноманітних здібностей, які не зустрічаються
більше в жодного іншого живої істоти.

Стрибає кінь обжене біжить.
У орла більш гострий зір, ніж у нас. нашим зубам
і нігтям не зрівнятися з іклами і кігтями леопар-
да. І все ж ми володіємо чотирма вирішальними осо-
бенностями, поєднання яких притаманне тільки на-
шему увазі; це прямостоящий скелет, рухливих
руки, здатні маніпулювати предметами, трьох-
мірне колірний зір і унікальний за своєю слож-
ності мозок. Сукупність цих чотирьох властивостей дає
людям переваги, здатні перетворювати їх у господарів
планети.

Прямостоящий скелет дозволяє нам передвігать-
ся, на відміну від інших тварин, на двох ногах, пе-
ренося вага з п'яти на пальці ноги, що перетворює
кожен крок в вправу по балансуванню, тре
бующее миттєвої координації роботи м'язів
спини, стегон і ніг. Ми можемо не тільки ходити, але
також бігати, стрибати, плавати, пірнати і підійматися
на скелі і дерева. Бігуни на довгі дистанції
своєю витривалістю перевершують оленя.

Не відчуваючи потреби спиратися на передні
кінцівки, ми користуємося гнучкими і чуйними паль-
цами рук, щоб дослідити поверхню перед-
метов на дотик, а також стискати їх з необхідною
силою і точністю. Користуючись за своїм бажанням тим
або іншим знаряддям поперемінно, ми можемо значи-
кові ефективніше впливати на навколишнє
наше довкілля, ніж будь-які інші ссавці, перед-
ня кінцівки яких забезпечені копитами або
озброєні кігтями.

Дивляться вперед і чутливі до кольору очі
дозволяють нам чітко фокусувати ізображе-
ня, точно визначати відстань і розрізняти
тільки колір, але також форму і яскравість освітлення
предметів. Ці здібності є у небагатьох
інших ссавців. Ми можемо спостерігати за пере-
розміщенням предметів, не повертаючи голови, при
допомогою одного лише руху очей. А то, що ми
стоїмо прямо, підносячись над рівнем землі, позво-
ляє нам бачити значно далі, ніж бачать дру-
Гії наземні ссавці таких же розмірів.

І нарешті, мозок, дуже великий щодо роз-
меров тіла, володіє чудовими здібностями
до навчання, логічного мислення, управління
промовою і до точної координації зору і рухів
рук.

3. Бинокулярное
(стереоскопічне) зір.

Обидва очі можуть бути
сфокусовані на об'єктах,
розташованих в різних
напрямках і віддалених
на різні відстані:
а - Близько.
б - Зліва.
в - Справа.
г - Далеко.

4. Великий мозок.

якщо розглядати
людський мозок зверху,
видно, що він поборознена
глибокими звивинами. Площа
їх поверхні дуже велика,

від цього і залежать значною
ступеня розумові
здібності людини.
а - Видима площа
поверхні мозку.
б - Площа поверхні
мозку з «розправленими»
звивинами (2090 см ^2).

Аналогічні структури.

а - Крило кажана,
хребетного Це крило складається
з шкіряних перетинок,
натягнутих між кістками
передніх кінцівок,
пальцями і задніми
кінцівками.
б - Крила метелика,
безхребетного. кожне
крило - це перетинка,
розтягнута на жорстких
трубчастих прожилках і
покрита лусочками,
які перекривають один
друга.

Гомологічні структури.

А - Кістки крила кажана.
Б Кістки руки і кисті людини.
Крило і рука можуть здаватися
несхожими, по вони мають загальні
структурні особливості,
успадковані від загального
хребетного предка.
а - Плечова кістка.
б - Променева і ліктьова кістки.
в - П'ять пальців.

В схожості будови тіла людини і деяких
сучасних і вимерлих тварин лежить ключ до
вирішення питання про їх спільних предків: чим більше
подібних ознак, тим ближче спорідненість. але анатоми
проводять ретельне відмінність між гомологіч-
ними органами тіла, подібність яких викликано про-
вдім походженням (наприклад, рука людини і
крило птиці), і аналогічними органами, які
хоча і здаються схожими, однак не пов'язані єдиний-
ством походження (наприклад, крила мух
і птахів).

Сучасні примітивні морські організми,
дуже схожі на жили 700 мільйонів років тому,
свідчать про значну давнину основних
характерних рис нашого тіла: його внутрішнього будів
ення і зовнішнього вигляду, його передній і задній сто-
рон, його правого і .левого боків.

У морській актинії тільки два шари клітин: один -
зовнішній - служить їй захистом і передає інфор
мацію про зовнішній світ, а інший вистилає її внут-
реннюю порожнину і забезпечує харчування і размно-
ються. Через єдиний отвір надходить
їжа, яку перетравлюють клітини, що вистилають

внутрішній мішечок, і через той же отвір виді-
ляють відходи життєдіяльності тіла і отлага-
ються яйця. У хробаків цей мішечок перетворюється в
трубку, що має рот з одного кінця і задній про-
хід з іншого, що. в основному відповідає будів
енію і нашої системи травлення.

Таке розташування органів автоматично при-
водило до того, що у тіла можна було розрізнити
передню і задню частини. Спеціальні клітини,
згруповані у вигляді м'язів, допомагали организ-
мам рухатися вперед в пошуках їжі для рота. вок-
руг рота з'являлися пучки щупалець або зуби, слу-
жащие для захоплення їжі. Клітини, які специа-
лизировать в пошуку їжі по запаху або внеш-
нього виду, також зосереджувалися в передній ча-
сті тіла, де формувалася голова з мозком, коорди-
дінірующім сигнали нервової системи, складність
якої все зростала.

Тим часом тіло ранніх червоподібний предків
людини набуло двосторонню симетрію: каж-
дая сторона представляла собою дзеркальне отраже-
ня іншої. Це полегшувало просування вперед, пово-
рот в ту чи іншу сторону і збереження правильного
курсу руху. Парність наших кінцівок, очей,
вух і ніздрів є наслідком такого ладі-
ня тіла.

Передня і задня частини тіла.

На цьому поздовжньому розрізі
хробака показано спрямоване
проходження їжі,
обумовлене розвитком трьох
функціональних структур.

а - Рот.

б - Травний канал.
в - Анальний отвір.

Amphioxus, сучасний
ланцетник.

У нього немає ні голови,
ні щелеп, ні хребців,
але подібні істоти, ймовірно,
були предками всіх
хребетних - від риб до
людини.

Як і у риб, у ланцетника
є:

а - Зябра.
б - Нервовий тяж.
в - Homox орда

(Попередник хребта).
г - Хвостовий плавник.

Кістки і м'язи

Розвиток хребта.

На шести малюнках
простежується еволюція
хребта від горизонтального
стрижня до вертикального
стовпа.

1. Прямий хребет риби
еустеноптерон

(Eusthenopieron) дав виграш
в силі її плавальним м'язам.
Ця риба жила 375 мільйонів
років тому.

2. Сильний вигнутий
хребет підтримував
ранніх плазунів
земноводних, таких як
іхтіостега (Ichthyostega),
при їх пересуванні по суші.

3. Складні зміни
хребетного стовпа і ребер
поліпшили здатність

до пересування по суші
стародавнього плазуна
тринаксодон (Thrinaxodon),
схожого на ссавців,
предком яких він, можливо,
був.

Людське тіло складається в основному з кісток
і м'язів, які розвинулися з середнього шару клітин, ко
торий вперше утворився між двома іншими
шарами у деяких ранніх безхребетних. У мно
гих з них з'явилася зовнішня раковина або скелет
для захисту і опори, а у хребетних розвився внут-
ренній кістяний скелет. Скупчення кальцію і Фос
фора служили подвійної мети: як захист життєво
важливих органів і як місце прикріплення м'язів,
що створювало точку опори для кінцівок або плав-
ників. Краб змушений у міру зростання скидати
час від часу свій панцир, втрачаючи захисту
до тих пір, поки не затвердіє нова броня. внут
ренній же скелет зростає одночасно з усім те-
лом.

Основною частиною скелета біґосів риб і всіх
пізніших хребетних є спинний хребет
(Хребет), що складається із з'єднаних один з
другом хребців. Вони вкривають легко уразливий
спинний мозок. Ребра, розташовані через визна
лені проміжки по обидва боки спинного
хребта, захищають м'які внутрішні органи і слу-

жать місцемприкріплення знаходяться між ними
м'язових волокон.За допомогою м'язів риба пово-
рачівает своє тіло, відштовхується хвостом від води
і просувається вперед.

У риб майже прямий хребет і порівняно
слабкі хребці. Хребетні, що пересуваються
по суші, потребують більш сильною внутрішньою
опорі. Ранні земноводні, такі як Ichtyostega,
мали міцний, вигнутий у вигляді плавної дуги поз-
воночнік, до якого знизу було підвішено тіло;
велика грудна клітка підтримувала тіло, коли
воно лежало на землі. Крім того, ребра, ймовірно,
розсовувалися і зсувалися, допомагаючи роботі легких.

У деяких наземних хребетних спинний хре-
бет зазнав складні зміни. У міру того як
кінцівки ставали органами пересування,
хвіст зменшувався і перетворювався просто в балан-
сир або волоть, відганяє мух. У человекообраз-
них мавп і людини хвіст зник зовсім, ребра
в області шиї і попереку поступово зійшли нанівець.
У плазунів, колишніх предками млекопіта-
чих, зменшився розмір шийних ребер, що дозво-
лило їм більш вільно рухати головою, а шийні
хребці випростались і підняли голову вгору. У не-
яких ссавців в результаті подальшого
зміни двох перших шийних хребців голова
стала ще більш рухомий. У людини позначився
другий вигин хребта в нижній частині спини,
який підняв груди і подав її кілька на-
зад. Груди і голова виявилися вищими стегон, що забезпе
печіло тілу гарний баланс при стоянні на двох
ногах.

4. Гнучкий хребет ранніх
комахоїдних ссавців,
схожих на цю сучасну
полуобезьяну тупайя, дозволяв
їм лазити по деревах.

5. У майже прямоходящих
шимпанзе хребет більш
прямий, ніж у їх чотириногих
мавпоподібних предків,
мали дугоподібно вигнутий
хребет.

6. Міцний і рухливий
хребетний стовп людини
має вигини, що дозволяють
утримувати голову і тіло над
центром тяжіння.

Череп, щелепи і зуби

Наші череп, щелепи і зуби мають різне і складність
ве походження.

У ранніх хребетних, кілька нагадували
нині живучих біґосів риб - міног, у сущно-
сти, не було ні черепа, ні щелеп. В їх шкірному
покриві перебували хрящові або кісткові пластин-
ки, які прикривали голову і шию, захищали
мозок, очі і внутрішнє вухо і надавали міцність
зябрових щілин, що розташовувався по боках го-
лови.

У деяких риб частину зябрових пластинок зникне
ла, а одна пара збільшилася і утворила рухливі
щелепи, з горбків яких згодом розвинулися
зуби - гострі покриті емаллю відростки, укреп-
лені (як і зараз у акул) в шкірі. З часом
деякі захисні пластинки, що знаходилися в ко
ж, злилися воєдино з черепною коробкою, прікрив-
шей більшу частину голови, і, з'єднавшись з че-
Люст, перетворилися в міцний кістяний череп.
При цьому в нижній щелепі утворилися додаткового
тільні кістки.

Розвиток черепа (зліва).
На п'яти черепах (чотири з
яких належать
викопних тварин)
показана еволюційна
тенденція до зменшення числа
кісток.

1. кистеперої риба.

2. Примітивне земноводне.

3. Примітивне
плазун.

4. Викопний лемур
(Ссавець).

5. Сучасна людина.

Розвиток щелеп.

На трьох малюнках показано,
як зяброві перегородки риби
перетворюються в щелепи.
А - безщелепні риба.
Кісткові зяброві перегородки
(Пофарбовані) перемежовуються
з зябрами.

Б - Перша пара зябер,
зменшуючись, перетворюється
в бризгальце - крихітне
отвір для всмоктування
очищеної від мулу води.
В - Перша пара зябрових
перегородок зміщується,
утворюючи рухливі щелепи.

Розвиток кінцівок.

На шести малюнках
простежуються зміни
кісток тазу і грудної клітини
(Стегон і плечей), які дали
кінцівкам виграш
в міцності і силі.

1. Таз риби Eusthenopteron
ні прикріплений до спинного
хребту, а плечовий пояс цієї
ріпістідіі був з'єднаний з майже
нерухомим черепом.

2. Тазовий пояс, який з'єднує
задні кінцівки

з хребтом, і плечовий
пояс, відокремлений від черепа,
давали більший виграш
в силі і велику свободу
рухів раннім чотириногим
тваринам, подібним до цього
земноводному Ich thyostega.

3. Подальші зміни
зробили кінцівки цього
звіроподібного
плазуна -
тринаксодон - ще більш
сильними і рухливими.

4. У напівмавпи тупайя
довгий вузький таз і рухливе
плечове з'єднання, що
дозволяє їй піднімати
передні лапи і лазити

по деревах.

кінцівки

Руки і ноги є відростки тіла,
історію яких можна простежити по викопних
залишкам, починаючи з масивних плавників ріпідіс-
тий (Rhipidistia) - кистеперих риб, які, мож
можна, є предками всіх наземних позво-
нічних.

Ці плавники служили головним чином в якос-
стве балансиров, але були досить сильними, що
дозволяло їх власникам, які дихали віз
духом, переповзати короткі відстані по суші.
Передні плавники (попередники рук) були
приєднані до плечового поясу, прикріпленому
в свою чергу до черепа. Задні плавники (перед-
шественнікі стегон і ніг) прикріплялися до кісток
таза всередині тіла.

У ранніх земноводних з плавників розвинулися
членисті кінцівки. Коліна та лікті видавалися
убік по сторонам тіла. Задні кінцівки були
прикріплені до тазового поясу, посиленому зв'язкою
зі спинним хребтом, що полегшувало просування впе-
ред. Одночасно з цим плечовий пояс отсоеді-

пілся від черепа, і тепер голова і передні конеч-
ності отримали можливість рухатися неза
мо один від одного. Майже кожна з кісток кінцево
стей цих древніх доісторичних тварин має
свій аналог в скелеті людини. зміни пов'язані
в основному не з числом кісток, а з співвідношенням їх
розмірів.

У високорозвинених плазунів, схожих на
ссавців і є далекими потомка-
ми земноводних, розвинулися кінцівки з ліктями і
колінами, що знаходяться з нижнього боку тіла,
що дозволило робити більш широкі кроки і швидше
пересуватися по суші. Кожна з кінцівок за-
канчівалісь п'ятьма витягнутими вперед кігтистими
пальцями; колишній масивний плечовий пояс став
легше, що збільшило рухливість передніх ко
кінцівках.

Таке ж будову тіла збереглося і у ранніх
ссавців.Подальший розвиток тіла, позво-
лівш приматам врешті-решт перейти до ходьби
на двох ногах і звільнило їх руки, буде роз-
дивлено в наступних розділах.

5. Таз і плечовий пояс
людиноподібної мавпи
дозволяють їй ходити і лазити,
використовуючи всі чотири кінцівки,
а також висіти на гілках,
тримаючись за них руками.

6. Короткий широкий таз

і широкі рухливі лопатки
людини дозволяють йому
ходити на двох ногах
і вільно обертати руками.

шкіра

Наша шкіра, як і нервова система, ймовірно, про-
утворених з зовнішнього шару двошарових тіл наших
безхребетних предків. У нас, як і у риб, маю-
щих тих же предків, шкіра захищає м'які, влаж-
ні нутрощі від небезпек зовнішнього світу. але
залишки кістяного панцира ранніх риб у нас або
зникли, або занурилися в тіло, утворивши клю-
чіци і значну частину черепа.

Наша шкіра водонепроникна, як і у рептилій,
але від роговий луски, якій були покриті тіла
наших плазунів предків, у нас залишилися
тільки нігті - сплощені щитки на пальцях
рук і ніг, що розвинулися з пазурів. Способствую-
щие чіпкості гребінці на пальцях рук і ніг (папіл-
лярні лінії) залишилися у нас від жорстких подуше-
чек, які допомагали нашим предкам ходити і лазити.

Будова шкіри.

Поперечні розрізи шкіри
риби, плазуна
і людини показують
схожість їх будови: товста
волокниста сполучна
тканина - дерма - розташовується
під більш тонким поверхневим
шаром - епідермісом. наявність
цих двох шарів передбачає
спільне походження шкіри
всіх хребетних.

1. Розріз шкіри риби.
а - Епідерміс.

б - Луска.
в - Дерма.

2. Розріз шкіри
плазуна.

а - Рогова луска.
6 - Епідерміс.
в - Дерма.

3. Розріз шкіри людини.
а - Епідерміс.

б - Дерма.
в - Волосся.

г - Канал потових залоз.

Волосся, що покривають тіло людини, ймовірно,
розвинулися з чутливих виростів на шкірі, ко
торие вперше спостерігаються у теплокровних те-
ріодонтов - плазунів, що з'явилися безпосереднім
чими предками ссавців. менш яс
вим є походження шкірних залоз;
ймовірно, вони розвинулися у ранніх ссавців
з сальних залоз, виділення яких підтримай -
ють в здоровому стані шкіру і волосся. між
іншим, у деяких людей є додаткові
грудні соски, залишки тих рядів перс, які,
очевидно, були па нижній стороні тіла ранніх
ссавців.

М'язи під шкірою обличчя, що розвинулися у наших
предків-приматів, дозволяють нам користуватися ми-
Мікою - - мовою виразів обличчя. міміка отсут-
ствует у таких нижчих хребетних, як риби,
які, подібно до маскам, зберігають непроніцае-
мій вираз.

Розвиток нервової системи.

два безхребетних
(Зображені з сильним
збільшенням) представляють
основні стадії еволюції
нервової системи.

А - Гідра (Hydra),
прісноводна родичка
медуз і актиній (морських
анемонов), має нервову мережу
охоплює все тіло
систему нервових клітин.
Б - Планария (Planaria),
плоский черв'як, має
двосторонню симетрію
і центральну нервову
систему.

а - Мозок, розташований
в головній частині.
б - Нервові тяжі
(Попередники нашого
спинного мозку).

Нерви і органи чуття

Всі тварини спілкуються і керують своїм тілом
за допомогою нервових клітин. Наша складна нервова
система сходить до невпорядкованою нервової мережі
нижчих істот, подібних медузам. У риб появи-
лась внутрішньо взаємопов'язана нервова структура,
спинний мозок якою управляє рефлекторними
діями, пересилає в головний мозок сигнали від
нервових закінчень, що спеціалізуються на вкусо-
вих, нюхових і зорових відчуттях. Нерв-
ная система також підтримує рівновагу і пе-
Реда накази головного мозку окремим групам
м'язів.

У нас, як і у ранніх хребетних, основні
органи чуття зосереджені в голові - колишньому
передньому кінці тіла. У людини, як і у риб, біль-
шинство цих органів отримують відчуття від ве-
речовин, розчинених у воді, або від вібрацій, про-
що ходять по рідини. Так, смакові сосочки мови
людини розрізняють речовини, розчинені у воді.
А носові мембрани повинні бути вологими, щоб
відчувати запахи. Оскільки носові мембрани
пов'язані і з ротом, запахи є, насправді,
поєднанням смакових і нюхових відчуттів.

Як і у риб, рідина, укладена в закритих
трубках внутрішнього вуха людини, забезпечує йому
відчуття рівноваги. Але зміни в ході ево-
люции - спочатку у земноводних, потім у пресми-
каються і нарешті у ссавців - преобра-
поклику будова деяких частин колишніх риб'ячих
зябер, забезпечивши вуха зовнішніми отворами і прев-
ратів їх в ефективні органи слуху, які вос-
приймають звукові коливання, що передаються по
повітрю. Усередині вух звуки перетворюються в коле
банія рідини, яка омиває нервові вікон-
чания в равлику - згорнутої трубці внутрішнього
вуха.

Очі виникли навіть раніше, ніж вуха, образо-
вавшись з чутливих до світла плям, імевшіх-
ся у примітивних безхребетних. Вже у перший риб
биглі парні очі, дуже схожі на наші і устро-
енние подібно фотокамері. Але слізні залози,
які змочують очі, схильні до воздей-
ствию повітря, з'явилися тільки у земноводний,
а повіки утворилися ще пізніше - у пресмикаю-
щихся. Гостре бінокулярний колірний зір, кото
рим володіє людина, виникло у провідних денний
спосіб життя предків людиноподібний мавп.

Почуття нюху.

На поздовжньому схематичному
розрізі чотирьох голів показано
розвиток органів нюху.

1. Риба; нюхові
мембрани в порожнинах,
відокремлених від рота.

2. Плазун;
нюхові мембрани

в носовій порожнині, пов'язаної
з ротом.

3. Типове ссавець;
органи нюху збільшилися,
чю дозволяє гостро відчувати
запахи.

4. Людина; органи нюху
зменшилися, що
свідчить про більшу
залежності людини від зору,
ніж від почуття нюху.

Розвиток органу слуху.

Поперечний розріз тих же
чотирьох голів показує,
як переміщення кісточок
допомогло посилювати звуки,
принесені коливаннями
повітря, і передавати їх у
внутрішнє вухо.
А - Внутрішнє вухо.
Б - Середнє вухо.
В - Зовнішнє вухо.

а, б - Під'язикова кістка (а)
перетворюється в стремечко
(Слухову кістка) (б).
в, г - Квадратна щелепна
кістка (в) перетворюється
в ковадло (г).
д, е - артикулярную кістка (д)
перетворюється в молоточок (е).
ж - Барабанна перетинка,
передає звукові хвилі
в середнє вухо.

3 Зак. 5116.

мозок

Розвиток мозку.

По поздовжніх розрізах
чотирьох голів простежуються
послідовні зміни
пропорцій трьох основних
відділів мозку.

1. Мозок риби.

2. Мозок плазуна.

3. Мозок примітивного
ссавця

4. Мозок людини.

У кожному н з них ми бачимо:
а - Задній, або ромбоподібний,
мозок (включаючи його відгалуження -
мозочок).
б - Середній мозок.
в - Передній (великий) мозок
Шари мозку (вгорі на с. 35).
Згідно з однією з теорій, наш
мозок складається з трьох шарів,
які відображають стадії його
еволюції.

а - Стадія плазунів;
задній і середній мозок -
рудимент минулих епох.

Людський мозок, який винайшов стільки раз
нообразних речей - від крем'яних сокир камеї
ного століття до атомних бомб, бере початок від про
стого здуття спинного мозку в його головний часто
близько основних органів чуття. Головний мозок в
як координуючого центру нервової систе-
ми з'явився вже у таких примітивних тварин
як дожили до теперішнього часу плоскі чер-
ві. Але ці істоти, як і більшість беспоз-
воночних, керувалися головним чином
інстинктом; розумна поведінка стало можливим
тільки з появою більш великого й складного
мозку.

Вже у ранніх риб мозок, як і у нас, складався і
трьох основних частин: задній, середній (мезен

цефалон) і передній (діенцефалон). але функції
мозку риб дуже обмежені. Його задня частина
забезпечує рівновагу, середня відповідає за зір,
а передня відає головним чином нюхом.

У плазунів порівняно сильніше розвинені
задня і середня частини мозку, що сприяє
поліпшенню слуху, зору та координації діяль-
ності органів почуттів; всі ці еволюційні ви-
нання допомагають пристосуватися до наземного способу
життя.

У ранніх ссавців мозок стає зна-
чительно більшим і складним, ніж у пресми-
каються. У задній частині мозку з'являється великий
мозочок, схожий за своєю формою на кочешок ка
порожні; він здійснює координацію складних дви-
жений. Функція координації діяльності органів
почуттів передалася в передню частину, з якої
розвинувся великий, що володіє численними
звивинами відділ головного мозку, керуючий
процесами запам'ятовування і навчання. Навіть у мле-
копітающіх з маленьким мозком, наприклад у їжака,
передня частина мозку переважає над середньої.
У більш високорозвинених ссавців, наприклад
у мавп, передні частки мозку стають відноси
кові ще більшими (цей процес розглядають
ється в декількох наступних розділах). величезний
головний мозок людини - місцеперебування разу-
ма - переріс і затьмарив своїми розмірами осталь-
ні частини мозку, значно перетворивши при
цьому сам череп.

Розвиток кори головного мозку

(зліва).

На схематичному зображенні
(Вид збоку) простежуються
тенденції розвитку кори
лівої півкулі. Велика
частина сірої речовини, багатого
нервовими клітинами, збирається
на поверхні мозку, утворюючи
його кору, або палліум
( «Плащ»).

А - Примітивна форма мозку.
Б - Земноводне.
В - Примітивне
плазун.
Г - Високорозвинуте
плазун.
Д - Примітивне
ссавець.
Е - Високорозвинуте
ссавець.

зображені наступні
органи.

а - Нюхова цибулина.
б - Палеоіалліум (стара
плашевідная частина головного
мозку).

в - Архіпалліум
(Примітивна плетевідний
частина).

г - Базальні нервові центри.
д - Неопалліум (нова
плащевідная частина, багата
асоціативними центрами).
е - Гиппокамп, або аммонійців
ріг (колишній архіпалліум).
ж - Нюхова частка мозку
(Колишній палеопалліум, або
«Нюховий мозок»).

Як виникли легкі (вгорі).
На поздовжніх розрізах видно
спільне походження легких
у наземних хребетних
і плавального міхура у риб.

1. Примітивне легке
Двоякодихаючої риби розвинулося
з горлового кишені (мішка,
камери).

2. Модифікація легкого
Двоякодихаючої риби.

3. Наповнений повітрям
плавальний міхур,
надає плавучість
костистим рибам.

4. Легке наземного
хребетного з має багато
складок внутрішньою стінкою,
яка дозволяє дихати
ефективніше, ніж більш прості
легкі риби.

розвиток кровообігу

(Праворуч).

1. Кровообіг риби;
двокамерну серце нагнітає
венозну кров з тіла в зябра,
свіжа кров надходить з
зябер в тіло.

2. Кровообіг одного
з плазунів;
трикамерну серце нагнітає
змішану кров в легені і тіло.

3. Кровообіг
ссавців;
четирехкамерное серце не дає
змішуватися венозної

і артеріальної крові.
а - г Камери серця.
д - Тіло.

е - Капіляри зябер.
ж - Легкі.

Три системи життєзабезпечення

Легкі, система кровообігу і нирки осущест-
вляют життєво важливі функції. легкі снабжа-
ють тіло киснем, необхідним для «спалювання»
їжі і забезпечення життєвих процесів енергією,
а також видаляють з організму відпрацьований газ -
двоокис вуглецю. Кров постачає клітинам тре
бующіеся їм поживні речовини і кисень.
Нирки очищають кров і видаляють шкідливі відходи
життєдіяльності тіла.

Легкі за своїм походженням, ймовірно, вос-
ходять до вологим мішечках в горлі кистеперих риб,
в яких вони накопичували атмосферне повітря,
необхідний для життя в болотних калюжах з низ-
ким вмістом кисню. Легеневі мішки зем-
новодних і навіть плазунів ще й зараз
мають ділянки поверхні, пристосовані для
поглинання кисню. легкі ссавців
крупніше за розмірами і складніше за будовою. У зем-
новодних повітря накачується м'язами горла, а
у ссавців свого роду вакуумний насос при-
водиться в дію м'язами ребер і діафрагмою.

У Дводишні риб ніс, який виконував першо-
початково лише функції нюху, перетворився
в орган, який дозволяє всмоктувати повітря в ліг-
кі і запобігає потраплянню в них води. У прес-
поневірятися треба ротом з'явилося кісткове небо,
частково відділяє їжу від вдихуваного повітря.
У ссавців до кістковому неба додалося мяг-
дещо небо, що дозволяє не переривати дихання під
час їжі, що життєво необхідно для теплокров-
них тварин.

Наша система кровопостачання успадкувала
дуже архаїчні риси: так, солоний смак крові
свідчить про те, що нашими предками є-
ються прості одноклітинні організми, приспо-
собления до проживання в морському середовищі. Однак
система кровообігу піддалася корінному
перетворенню. Стара система серце - зябра,
имевшаяся у предків сучасних риб, преобразова-
лась в систему, що складається з серця і кровоносних
судин, по яких венозна кров подається в ліг-
кі, а свіжа, збагачена киснем кров по
ступає з легких в клітини по всьому тілу. У наших
холоднокровних земноводних і плазунів
предків легкі розвивалися швидше, ніж система
кровообігу. Тільки у птахів і ссавців
є четирехкамерное, так би мовити «двустволь-
ве », серце, в якому свіжа (артеріальна) кров
повністю відокремлена від венозної. така ефектив-
ная система кровообігу робить нас теплокров-
ними і дозволяє нашому тілу підтримувати рав-
ний темп життєдіяльності - незалежно від
часу доби і температури навколишнього середовища.

Нирки, мабуть, походять від тих, що були
у безхребетних крихітних ізольованих тру-
бочок, по яким покидьки життєдіяльності орга-
нізма відкачувати з порожнин між органами.
У риб ці насоси згрупувалися у вигляді двох
довгих смужок, розташованих усередині тіла; до них
додалися очищають кров фільтри - нирки,
і покидьки організму стали віддалятися через спе-
соціальне вивідний отвір - клоаку. У пресми-
каються нирки утворили два щільних скупчення,
зосереджених в далекій задньої частини тіла. У че-
ловека і інших ссавців кожен з ка-
нальцев нирок придбав довгий завиток, виводя-
щий частина води назад в тіло, що перешкоджає
його висихання.

Зменшення числа артерій

(Внизу).

На п'яти малюнках показано
зменшення числа артерій,
супроводжував перехід
від зябер до легким.
А - Примітивна риба.
Б - Риба, дихаюча легкими.
В - Земноводне.
Г - Плазун.
Д - Ссавець.
1-6 - Дуги аорти
(Спочатку пов'язані
з зябрами).
а - Камери серця.
б - Легкі

розмноження

Розвиток статевих органів.

Зміна чоловічих і жіночих
статевих органів сприяло
переходу до внутрішнього
запліднення.

1. Самець нижчого хребетного
тварини; сперма з яєчок
виходить через клоаку.

2. Самка нижчого хребетного;
яйцеклітини з яєчників виходять
через клоаку.

3. Самець ссавця;
сперма з яєчок (зазвичай
опушених) проходить через
сечовипускальний канал
статевого члена (не показаний
на малюнку), а потім потрапляє
в піхву.

Спосіб, за допомогою якого запліднюється
людська яйцеклітина, і її подальше зростання
в материнському тілі абсолютно несхожі на під-
докинути ризикованим випадковостям манеру раз-
множения наших далеких предків. Подібно їх совре-
менним родичам, ці стародавні морські без-
хребетні, по всій ймовірності, безладно
метали в море величезні кількості чоловічих і дружин-
ських клітин. У хребетних ж розвинулися більш
цілеспрямовані та ефективні способи виделе-
ня статевих клітин, що гарантують запліднення
яєць спермою.

У примітивних хребетних статеві залози
випускають сперму і яйця в порожнині тіла, звідки вони
виділяються через пори, розташовані поблизу
від отворів, що виводять з тіла покидьки. Але у риб
розвинулися особливі трубки для виведення назовні
продуктів діяльності статевих залоз.

Земноводні, подібно рибам, метають свого не
має твердої шкаралупи ікру в воду, де вона
запліднюється поза тілом самки. У плазунів
спосіб розмноження пристосовується до наземного
способу життя. Самці вводять сперму безпосередній
але всередину тіла самок, де волога оберігає спер
матозоіди від загибелі. запліднення яйцеклітини
всередині тіла дозволяє самкам плазунів
відкладати менше яєць, ніж, скажімо, жаба або

а - Яєчка.
б - Клоака.
в - Яєчники.

г - Сечівник.
д Піхва.
е - Матка.
ж - Нирки.

жаба, щоб забезпечити достатню для сохране-
ня даного виду чисельність потомства.

Яйця плазунів пристосовані для роз-
витку в наземних умовах. Вони покриті скорлу-
співай, оточені плівкою - мембраною і містять
вмістилище рідини, що охороняє зародок
від пошкоджень і висихання. У яйцях є
також значний запас їжі у вигляді жовтка,
своєрідні «легені» і колектор для відходів жиз-
недеятельности.

Людина і інші ссавці успадкували
від плазунів основні особливості ладі-
ня цього так званого амниотического яйця,
але в той час як більшість плазунів
відкладають яйця і залишають їх в прогрітому солн-
цем грунті до тих пір, поки вилупляться дитинчата,
яйця плацентарних ссавців розвиваються
в теплі і безпеці в материнській утробі.тут
тимчасовий орган - плацента - постачає ще не
народженого дитинча великою кількістю пита
тільних речовин, ніж те, яке могло поміститися
всередині яйця, обмеженого шкаралупою; через пла-
центу же здійснюється і виділення з зародка
продуктів розпаду. Це нововведення в способі размно-
вання виявилося настільки успішним, що наш вид про-
должает процвітати, незважаючи на тривалу бере-
менность, що закінчується зазвичай народженням
лише одного безпорадного малюка.

Ембріони і еволюція.

На трьох розрізах
простежуються зміни в
захисту і харчуванні зародка,
що розвивається в тілі матері.
А - Ембріон земноводного.
Б - Ембріон плазуна.
В - Ембріон людини
(Ссавця).
а - Ембріон.

б - Жовток (запас пиши).
в- Білок (запас їжі).
г - Оболонка (захист).
д - Водяна оболонка, або
амнион (амортизуючий
мішечок).

е - Хоріон (повітряне
простір, через яке
надходить кисень і видаляються
газові покидьки).
ж - Аллантоис, сечовий
мішок (місце, де збираються
відходи метаболізму).
з - Плацента (тимчасовий
орган з хорноновой або
аллантоідной структурою);
що проходить через плаценту
кров матері постачає ембріон
поживними речовинами

Рудиментарні органи.

Ці три органи, які виникли
в ході еволюції, зберігаються
у людини, хоча і не виконують
Зараз ніяких корисних
функцій.
а - Апендикс.
б - Вушні м'язи.
в - Копчик (рудиментарная
хвостова кістка).

ембріональний
розвиток людини

Подібність людського ембріона з ембріонами
інших тварин є переконливим доказом на
користь нашого спорідненості з іншими формами життя.

У кожної тварини, від черв'яка до людини, зростання
тіла починається з усього лише двох шарів деля-
щіеся клітин - зовнішнього (ектодерми) і внутрен-
нього (ендодерми), які відповідають двом
верствам клітин, що створює тіло таких примітивних
безхребетних, як медуза. З ектодерми роз-
вають шкіра і нервова тканина; з ендодерми - внут-
реннее покриття травного тракту і свя-
занние з ним органи, такі як підшлункова ж-
леза і печінку, а також зяброві або легеневі тканини
і деякі інші органи. Але у всіх позвоноч-
них з третього середнього шару - мезодерми -
розвивається більшість частин тіла, включаючи кос-
ти, м'язи, артерії та вени, органи статевої і сечо
виття систем і хрящової стрижень (хорда), являю-
щійся попередником хребта.

На ранній стадії життя ембріона клітини мезо-
дерми по обох боках хорди утворюють сегменти
(Соміти), що є двосторонніми зачатками
сегментированного тіла хребетних. На цій ста-
дии людський зародок нагадує зародок
риби: має подібний риб'ячому мозок, «зяброві
мішки »на шиї, зачатки кінцівок, схожі на
плавники; розділені на сегменти м'язи уздовж
тулуба; хвіст; серце і нирки, як у риби, і не-
скільки великих парних кровоносних судин, по-
добних тим, які у риб з'єднують серце і
зябра.

Однак незабаром первинні органи, що роблять
зародок людини схожим на риб'ячий, подвергают-
ся змінам в напрямку уподібнення його мле-
копітающему. Зяброві перегородки не превра-
щаются в зябра, а утворюють обличчя, щелепи, міськ-
тань, мова, вуха і ендокринні органи, располо-
женние в шиї. З потенційного риб'ячого плава-
ного міхура розвиваються легені. більшість
парних кровоносних судин, що з'єднують серце
і зябра, зменшуються в розмірах і зникають.
Артерії кінцівок перебудовуються і починають
забезпечувати кров'ю ноги і руки. У серці утворюються
перегородки; нирки набувають форму, характер-
ву для ссавців. тулуб втрачає
частина миші - з'являється талія. через деякий
час про хвості зародка нагадують тільки срос-
шиеся кістки в нижній частині хребта.

За період між четвертою та шостою тижнями
розвитку людський ембріон перетворюється з
рибоподібних організму в організм, не відрізняється
від зародка мавпи. У двомісячному віці
зародок вже, поза всяким сумнівом, є кро-
шечно людською істотою.

Зародок людини (вгорі).
органи людського
зародка, аналогічні
органам зародків інших
хребетних.
а - зяброві кишені.
б - соміти (сегменти тіла).
в - Зачатки кінцівок.
г - Хвіст.

докази еволюції

(зліва).

Три стовпці малюнків
зображують розвиток риби,
свині і людини - їх
перетворення з яйця в ембріон
і потім у дорослий організм.
Ранні стадії розвитку
кожного з хребетних
аналогічні, і це є
доказом того, що всі ці
три істоти походять від
одних і тих же давніх
хребетних тварин.

1 - Риба.

2 - Свиня.

3 - Людина.

Вади нашого організму

Незважаючи на численні переваги,
форма нашого тіла має свої вади. один автор
навіть заявив, що людина - це «недосконале
створення, справжній вінегрет ознак ».

Більшість найбільш важливих проблем пов'язано
з вертикальним положенням скелета, первоначаль-
ная конструкція якого частково була схожа на
горизонтальний арочний міст. Тепер, для того что
б ми могли повертати тулуб і нахилятися,
у нас з'явилися клиновидні хребці, опіраю-
щіеся на свої масивні передні краю. Але це
послаблює нижню частину хребта, і подима-
ня важких предметів може призвести до зміщення хребця
або зносився міжхребцевого хряща (диска),
що викликає гострий біль в спині. Крім того, в
зв'язку з вигином підстави хребта деякі
хребці заходять досить глибоко в родові шляхи,
доставляючи неприємності матерям під час пологів.

Оскільки тіло спирається лише на дві кінцево
сти, ноги іноді страждають від перевантаження, а звід
стопи прогинається, що призводить до плоскостопості,
зміни форми кісток і навіть до викривлення
пальців ніг і появи сумок на їх зовнішній
поверхні.

випадання міжхребцевого
диска.

Випадання хрящового диска,
що є буфером між
двома спинними хребцями,
створює хворобливу навантаження
на спинномозкової нерв
і зменшує рухливість.

1. Нормальний диск.

2. Випав диск.
а - Хребець.

б - Нерв.
в - Диск.

Частини тіла, що створюють
особливі проблемидля людини.

Справа внизу показані
деякі частини скелета,
системи кровообігу
та інших органів, які
створюють особливі проблеми для
людини.

А - Зуби.

Занадто тісне розташування
зубів є наслідком
зменшення розмірів щелеп,
яке відбулося в процесі
еволюції порівняно недавно.

Б - Випадання диска.
Захворювання нижньої частини
хребта зазвичай є
наслідком дегенеративних
вікових змін,
пов'язаних з передачею навантаження
через хребет на дві, а не
на чотири кінцівки, як це
було у наших древніх
ссавців предків.

В - Апендицит.
Це захворювання пов'язане
з інфекційним зараженням
і запаленням апендикса -
рудиментарного червоподібного
відростка сліпої кишки.

Г Грижа.

Випинання кишок в слабких
частинах черевної стінки.
У чоловіків і жінок грижа
зазвичай виникає в кілька
різних місцях.

Д - Варикозне розширення
вен.

Це захворювання клапанів вен,
що приводить до скупчення крові,
може вражати як стегна,
так і ноги.

Е - Плоскостопість.

Ослаблення зводу стопи широко
поширене і пов'язане з тим,
що вага людського тіла
доводиться на ступні тільки
двох ніг.

Ще одним покаранням за перехід до ходіння на
двох ногах є грижа. У чотириногих живіт-
них кишечник прикріплений до хребта широкої
зв'язкою; у людини кишечник менше і закріплений
не настільки міцно. Тому кишки можуть випинатися,
випинаючи вперед через ослаблену черевну стінку.

Вертикальне положення тіла заважає навіть кро-
воснабженію. Для того щоб повернутися від ніг до
серцю, кров повинна долати силу тяжіння
протягом приблизно 1,2 м. Якщо пошкоджену
ні клапани ножних вен не можуть воспрепятство-
вать зворотному стоку крові, то ми відчуваємо
тяжкість і втому в ногах і інші симптоми вари-
підступи розширення вен. Поганий відведення венозної
крові може також бути причиною запалення бід-
ренной вени лівої ноги при вагітності, коли
посилений тиск внутрішніх органів притискає
цю вену до гострої кістки в місці з'єднання двох
хребців в нижній частині хребта.

Погіршення прохідності родового каналу в ре-
док двоногого ходіння і збільшення черепів
немовлят, що створюють труднощі при деторожде-
ванні, а також інші неприємності - все це слід-
наслідком недосконалого устрою нашої тіла.

біомолекулярні зв'язку

серологічні реакції

(Вгорі).

За силою реакції антиген -
антитіло при введенні сироватки
чужої крові можна судити
про біологічне споріднення: чим
сильніше реакція, то тісніше
передбачуване спорідненість.
а - Введення сироватки крові
людини кролику.
б - Сироватка крові кролика
з антитілами до сироватці крові
людини.

в - Сироватка крові людини
(Реакція 100%).
г - Сироватка крові шимпанзе
(97%).

д - Сироватка крові бабуїна
(50%).

е - Сироватка крові собаки (0).

До числа найбільш переконливих доказів
еволюційного походження людини відносяться
дані, отримані в результаті порівняння біо-
хімічних структур - цеглинок, з яких
складаються тіла всіх живих організмів.

Клітини тіла людини і майже всіх інших живіт-
них і рослин містять аденозинтрифосфат
(АТФ), який використовується у внутрішньоклітинних енерге-
тичних процесах, а також дезоксірібонуклеіно-
ву кислоту (ДНК) - спадкове речовина,
передане через гени.

Відмінності між биомолекулами людини та інших
організмів допомагають встановити велику або мень-
шую ступінь нашого спорідненості з деякими іншими
групами. Так, фосфокреатин мається на м'язах
людини і інших хордових (тварин зі спинним
стрижнем - хордою), але його немає у більшості без-
хребетних.

Фахівці придумали безліч ізощренней-
ших дослідів, щоб визначити, які з нині жіву-
щих хордових найбільш близькі нам в біохіміче-
ському відношенні.

Молекулярне древо життя.

Порівняння молекул гемоглобіну
48 плацентарних
ссавців, що відносяться
до семи груп, говорить
про наявність еволюційних зв'язків,
показаних на цій схемі.
Шкала часу (в мільйонах
років) заснована на інформації,
отриманої при вивченні
викопних решток.
а - Гризуни.
б - Копитні.
в - Комахоїдні.
г - Хижі.

д - Зайцеподібні (кролики
е - напівмавп тупайя
(Можливо, комахоїдні).
ж - Примати (лемури, лорі,
долгопяти, нижчі мавпи,
людиноподібні мавпи
і, крайній праворуч, людина).

Про те, наскільки сильно протеїни різних
видів тварин відрізняються один від одного, можна
судити за імунологічними дослідженнями, поки-
зувати, як різні тварини реагують на
чужу сироватку крові.

У число інших дослідів входить порівняння після-
довательности амінокислот, з яких складається дан
ний протеїн. Чим більше схожа ця послідовність
ність у різних тварин, тим, як предполага-
ється, в більш тісному родинному один з одним вони на-
ходятся. Важче виявити зміни послідовності
ності нуклеотидів, з яких побудовані довгі
ланцюжка молекул ДНК. Як так званого
«Кінцевого предка» ДНК є берегинею
того, що було названо «остаточної істиною мо-
лекулярной еволюції ».

Взяті у своїй сукупності дані прямого і
непрямого порівняння молекул підтверджують виводи-
ди анатомії і фізіології: найближчі з нині
живуть наших родичів відносяться до тієї груп-
пе, в яку входять людиноподібні і інші
мавпи, і, отже, у нас повинні бути про-
щие з ними предки.

Далі (див. С. 88-89) ми познайомимося з раз-
особистими, часом спірними, гіпотезами молекулярних
ної біології про час розбіжності генетичних
гілок, до яких належать мавпи і людина.

Генетичний код (вгорі).
Генетичний код. визначальний
приналежність до даного виду.
являє собою
послідовність підстав,
зв'язують дві нитки
нуклеотидів, які утворюють
подвійну спіраль ДНК
А - Підстави на ділянці однієї
з ниток нуклеотидів.
Б - Фрагмент однієї з ниток.
В - З'єднання
комплементарних
(Доповнюють один одного)
підстав.

Г - Дві нитки, з'єднані
і скорочення у вигляді спіралі.
а - Тимин.
б - гуанін.
в - Цитозин.
г - Аденін.

послідовності
амінокислот (ліворуч).

Організми відрізняються але
послідовності амінокислот
в білковому нітохроме c
фермент, який необхідний
для виробництва енергії. чим
більше зазначений на діаграмі
номер, то більша
відмінності між будь-якими двома
істотами.
а - Людина.

б - Мавпа макака-резус.
в - Кролик.
г - Качка.

д - Гримуча змія.
е - Тунець.
ж - Метелик.
з - Дріжджовий грибок.

ж

Людина-примат

Еволюційне древо приматів.

На схемі показані можливі
зв'язку між сучасними
і вимерлими групами приматів
за класифікацією Шалая
(Szalay) і Делсон (Delson).
Їх схема дещо відрізняється
від традиційних класифікацій.
Номерами 1-4 позначені
підряди: буквами - а-д -
підпорядковані їм групи; шкала
часу дана в мільйонах років.

1. Предок приматів,

2. ПІДЗАГІН Plesiadapiformes.

3. ПІДЗАГІН Strepsirhini.
а - Adapiformes.

б - Lemuriformes (лемури і
лорі).

4. ПІДЗАГІН Haplorhini.
в-Tarsiiformes (долгопяти).
г - Platyrrhini (широконосі),
нижчі мавпи Нового Світу.
д - Catarrhini (вузьконосі),
нижчі мавпи Старого Світу,
людиноподібні мавпи

і людина.

Хоча по загальних особливостей нашого організму
ми належимо до ссавців, по совокупно-
сти більш детальних анатомічних ознак нас
можна віднести до приматів, т. е. до того ж загону
високорухливих ссавців, що і лемури,
нижчі і людиноподібні мавпи. По всій віді-
мости, більшість особливостей, характерних
для приматів, розвинулися в результаті пріспособле-
ня до життя, що проводиться головним чином на вет-
вях дерев.

По-перше, на руках і ногах всіх приматів име-
ються, як правило, п'ять гнучких пальців, на яких
ростуть не кігті, а нігті. Великі пальці рук і
зазвичай ніг ​​протиставлені іншим пальцях, що
зручно для хапання предметів. чутливі
кисті на кінці довгих рухливих рук служать
в якості органів дотику.

Корінні зуби з порівняно низькими виступила-
пами і збільшена нижня частина кишечника з фер-
ментаціонной камерою, що складається із сліпої кишки
і апендикса, пристосовані для подрібнення і пе-
реваріванія рослинної їжі, хоча багато при-
мати всеїдні.

При деревному способі життя приматів бвіо ліг-
че здійснювати зв'язок між собою за допомогою
зору, а не нюху, і тому у них носи коротше
і нюх розвинене слабше, ніж у багатьох інших
ссавців. Зір же приматів неймовірно
загострилося.

Великі, спрямовані вперед очі з острвш
тривимірним баченням (колірним у провідних днев

ної спосіб життя) дозволили приматам точно оце-
нивать відстань при стрибках з гілки на гілку.

Що збільшився в розмірі мозок має сильно роз-
кручені ділянки, які керують діяльністю
органів відчуття і координують рухи, що
необхідно при акробатичних стрибках, вдосконалення-
вирішальним в лічені частки секунди.

Скорочення лицьовій частині, збільшення очей і
мозку, а також вертикальне положення тіла, ідеаль-
але придатне для того, щоб сидіти на гілці, - все
це призвело до зміни форми черепа приматів.

Після тривалого періоду вагітності у біль-
шинства самок народжується одне дитинча, який
смокче молоко з двох молочних залоз на грудях
матері. Молодняк довго перебуває під наглядом
матерів: така стратегія виживання при проживанні
на деревах істот, чия поведінка визначається
скоріше навичками, придбаними в процесі обуче-
ня, ніж інстинктами.

І нарешті, більшість приматів витягають
вигоди з групового способу життя, який дозво-
ляє їм обмінюватися відомостями про місця нахожде-
ня їжі, об'єднуватися для спільного захисту
і передавати один одному засвоєні навички поведе-
ня.

У кількох наступних розділах мова піде про
тенденції розвитку різних груп приматів,
еволюція яких привела до появи людини.

Ознаки, характерні для
приматів.

Спільними для людини та інших
приматів є наступні
характерні ознаки
(Позначені літерами д з.
зустрічаються також у різних
нижчих ссавців).
а - Збільшений мозок з двома
унікальними складками.
б - Великі, звернені
вперед очі (очниці
оточені кістковими
прикриттями).
в - Специфічна будова
середнього вуха.

г - Зуби «примітивного» типу.
д - Ключиця.
е - Роздільні променева
і ліктьова кістки.
ж - Роздільні
большеберцовая та малої гомілкових
кістки.

з - П'ять рухливих пальців
на кожній кінцівці.
і - Великі пальці рук зазвичай
протиставлені іншим
пальцях, що дозволяє
захоплювати предмети.
до - Чітко виражена п'яткова
кістка.

л - Плоский ніготь
на великих пальцях ніг і, як
правило, нігті (а не кігті) на
інших пальцях.

Місце людини в природі.

Багато фахівців вважали,
що класифікаційна система
приматів, до яких відноситься
людина, включає вісім
ієрархічних рівнів.
Дотримуючись нової точки
зору, ми поміщаємо людини
і людиноподібних мавп
в одне сімейство. В цьому випадку
класифікація сучасних
і деяких вимерлих приматів
набуває вигляду, показаний
на малюнку внизу зліва.

Ми почнемо із зухвалою
багато суперечок гіпотези про
появі приматів раніше 60
мільйонів років тому і дамо
короткий огляд підряду
нижчих приматів, яких
називають також полуобезь-
Янами. На цих сторінках
піде мова як про вимерлих
ранніх формах, так і про їх
сучасних нащадків:
лемурів, лорі і долгопятов.
Серед їхніх попередників
були і предки людини.

Як з'явилися примати

напівмавпи

Розвиток середнього вуха.

На малюнку показано, як
можливі зміни в ході
еволюції різних
полуобезьян привели
до появи ектвтімпанума
міцного кільця або трубки,
підтримують барабанну
перетинку вуха приматів.
а - Ектотімпанум.
б - Поздовжнє перетин
слуховий порожнини.

1. Передбачуваний предок
приматів.

2. Нижчий примат.

3. Мегаладапід.

4. Лорі.

5. Плезіадапід.

6. Древній долгопят.

Перші примати з'явилися, ймовірно, в Північній
Америці або Європі близько 70 мільйонів років тому.
Вони мали різні розміри: одні були величиною
з миша, інші з домашню кішку. Відбулися вони,
можливо, від комахоїдних, схожих на тупайя
(Див. С. 50-51).

У перших приматів, як і у їх віддаленого потім-
ка - людини, збереглося по п'яти пальців на кож-
дою кінцівки. Ця примітивна особливість, як
з'ясувалося, була більш корисною, ніж вузько специа-
лизировать кінцівки таких ссавців,
як кити або коні, які опинилися назавжди свя-
заннимі з однієї певної середовищем проживання або
з певним способом життя.

Ранні примати мали не нігті, а кігті, і у них
не було таких великих, спрямованих вперед очей
і такий укороченою лицьової частини, як у большін-
ства пізніх приматів, але їх корінні зуби вже
походили на зуби мавп і людини. до недавнього
часу вчені об'єднували ранніх приматів, а так-
ж лемурів, лорі і долгопятов, що живуть нині в
тропічних лісах Африки, Мадагаскару і Азії, в
один підряд, названий Prosimii ( «до-мавпи»).
Згідно з більш сучасною класифікацією, низ-
шие примати діляться на два підряди: примітив-
них Plesiadapiformes і більш високорозвинених Strep-
sirhini, які навчилися краще стрибати, хапаючись
при цьому за гілки.

Розквіт полуобезьян збігся з епохами палеоцену
і еоцену, коли виникали, змінюючи один одного, десят-
ки нових видів тварин.

Деякі з перших полуобезьян, ймовірно, оби
талі переважно на землі. Однак 60 мілліо-
нов років тому конкуренція з боку з'явилися
в цей час гризунів змусила полуобезьян перейти
до життя на деревах. Тепер гострі зуби ранніх
комахоїдних приматів змінилися перемаливаю-
ські молярами, пристосованими для измель-
чення листя і фруктів; щелепи наводилися
в рух за допомогою миші, прикріплених до ши-
рокім і сильним виличним кісток. Тим часом
кінцівки теж змінилися, пристосовуючись до
стрибків і лазіння. Очі зрушили в передню
частина голови і стали фокусуватися на одному і
той самий предмет, що дозволило здійснювати більш
точні стрибки з гілки на гілку і полегшило полювання
за комахами.

Однак 30 мільйонів років тому напівмавпи на-
чали здавати позиції, з'явившись жертвами похоло-
дання клімату на континентах Північної півкулі
і конкуренції з боку своїх власних потім-
ков - мавп.

Світ, в якому вони жили

Дрейф континентів.

На трьох картах показано, як
відбувся поділ
континентів, яке призвело
до ізоляції деяких популяцій
ранніх приматів.

1. 200 мільйонів років тому.

2. 65-46 мільйонів років тому
(Палеоцен - середній еоцен).

3. 46-38 мільйонів років тому
(Пізній еоцен).

а - Лавразия.
б - Еврамерики.
в - Азіамеріка.
г - Північна Америка.
д - Євразія.

Ранні примати успадкували від своїх предків
світ, що піддається серйозним змінам. коли
65 мільйонів років тому закінчився крейдяний період,
два доісторичних надконтиненту Лавразия (се-
вірний) і Гондвана (південний) розкололися на шматки.
У палеоцене і еоцені маси суші почали приобре-
тать свої сучасні обриси і займати совре-
менное положення. Північна Америка і Європа
відокремилися один від одного, а Південна Америка превра-
тилась в острів, спочатку лише вузькою смужкою океану
відокремлений від Африки. Тим часом на деяких
континентах мілководні, врізалися в сушу моря
то відступали, то просувалися вперед. В цей же
час зросли ранні Анди, Скелясті гори і дру-
Гії гірські хребти.

Переміщення континентів вплинуло на клімат.
Спочатку Північна Африка і Європа купалися в теп-
ле. Але до олігоцену (36-26 мільйонів років тому)
всюди сталося похолодання клімату. Це при-
вело до зміни рослинного світу. Субтропіче-
ські ліси, буйно розрослися раніше на значитель-
ної частини Північної Америки і Європи, поступилися
тепер місце морозостійким деревам і травам.

Все це вплинуло на плацентарних млекопі-
танучих, серед яких почали швидко виникати
різноманітні види, пристосовані до нового
способу життя і до тих середовищ існування, які
звільнилися в результаті вимирання динозаврів
в кінці крейдяного періоду. ранні плацентарні
ссавці змогли тепер широко поширеною
ниться по Євразії та Північній Америці, де і появи-
лось більшість ранніх приматів. Якщо гори або
океани поділяли один і той же вид на окремі
популяції, в деяких з них виникали нові
різновиди, а інші види просто вимирали.

На час палеоцену від плацентарних млекопі-
танучих розміром з щура відбулися великі види,
серед яких особливо виділяються примітивні
копитні травоїдні - кондилартр і ранні хіщ-
ні ссавці - креодонти. На час еоце-
на вони зіткнулися зі дедалі зростаючу конкурен-
єю з боку ранніх сучасних копитних і
хижаків. Тим часом гризуни витіснили ранніх
приматів з землі на дерева.

Тваринний світ палеоцену.

Тут представлені дев'ять
доісторичних тварин
палеоцену (масштаб не
дотримані). Малюнки в-і
відображають вибухоподібну
еволюцію ссавців.

Безхребетні.

а - Тентакуляти
(Щупальцевих).

Земноводні.

б - червяг.

Ссавці.

в - Амбліподи.
г - шерстокрилов.
д - Примати.
е - кондилартр (стародавні
копитні).

ж - Багатогорбкозубі
(Мультітуберкуляти).
з - Непарнокопитні.
і - Гризуни.

~ ^ W-CC

■ ■ if

Тваринний світ еоцену.

Ці 18 доісторичних тварин
були найбільш поширені
в еоцені (масштаб не
дотримані).

Безхребетні.

а - Кишковопорожнинні.
б - Черви нематоди.

до - Ламантини.
Хоботні.
Непарнокопитні.
Парнокопитні.
Неповнозубі.
Кити.

Птахи.

р - безкілевих птиці.
Кільові птиці.

перші примати

Вважається, що перші примати становили під-
загін Plesiadapiformes ( «близькі до Adapiformes»).
Більшість з них фахівці відносять до пріма-
там виходячи з будови внутрішнього вуха. Але їх череп,
кінцівки і довгі, більш низько посаджені сред-
ня різці, які виступали вперед, володіли
примітивними рисами, що не зустрічаються у більш
пізніх приматів. Ця група, ймовірно, произош-
ла від ранніх комахоїдних, але багато хто з состав-
лявшего її видів харчувалися жорсткої рослинної
їжею. З'явилося, по крайней мере, п'ять родин,
в які входило 20 сильно відрізнялися один від
друга пологів розмірами від миші до кішки. багато
з них, можливо, були схожі на гризунів, але
більшість відомо нам лише по викопних
зубам і осколках черепа. Від якої-небудь з цих
ранніх форм, можливо, і відбулися всі інші
примати.

Ця група жила 70-40 мільйонів років тому
і, очевидно, поширилася з Північної Америки
в Європу через Гренландію, яка представляла
собою тоді теплий, порослий лісами сухопутний
перехід, що зв'язував ці два континенти. візьмемо
в якості прикладу представників чотирьох з цих
сімейств.

1. Purgatorius - найдавніший з відомих нам
приматів, завбільшки з пацюка. Мав чотири предко-
корінних зуба (це більше, ніж у пізніших при-
матів) і гострі трехбугорние корінні зуби, та-
кі, як у комахоїдних, але з додатковим виступом,
що має назву «п'ятою», що забезпечувало збільшення
жувальній поверхні. Час - пізня крейда -
палеоцен. Місце - штат Монтана (США). сімейне
ство Paromomyidae.

2. Plesiadapis був схожий радше на білку з довжин-
ної мордочкою, розташованими з боків очима,
виступаючими вперед долотоподібні різцями,
пухнастим хвостом і кігтями на лапках, які не приспо-
собления для хапання. Він харчувався листям, хоро-
шо стрибав і, можливо, жив стадами, часто вже не на
деревах, а на землі. Час - середній палеоцен -
ранній еоцен. Місце - штат Колорадо (США) і
Франція. Сімейство Plesiadapidae.

3. Carpodaptes був завбільшки з миша, мав ко
ренние зуби з пилкоподібними краями і величезний
предкоренной зуб (премоляр) для різання жорсткої
рослинної їжі. Час - палеоцен - ранній
еоцен. Місце - Північна Америка. сімейство Сагро-
lestidae.

4. Zanycteris був крихітним, схожим на мишу
приматом з корінними зубами, як у кажана.
Він міг харчуватися нектаром квітів, фруктами або
комахами. Час - пізній палеоцен. Місце -
Північна Америка. Сімейство Picrodontidae.

Череп карподапта.

Як і інші плезіадапіди,
Carpodaptes мав довгі
виступаючі вперед нижні
різці (а), а також великі
нижні предкоренние зуби (б).
Довжина черепа близько 1 дюйма
(2,54 см).

1. Notharetus мав досить довгу мордочку,
гнучку спину, довгі тонкі ноги; його великі
пальці були відокремлені від інших. свій довгий
хвіст він використовував як балансира при ла-
пізнанні на верхівки дерев і при стрибках. У нього
були невеликі ікла, маленькі вертикальні
різці й годі! й набір корінних зубів, включаючи
моляри з низькою коронкою, здатні розтирати
листя, перетворюючи їх в м'яку кашку. довжина -
33 дюйма (84 см). Час - середній еоцен. Місце -
штат Вайомінг, США. (Мешкав переважно в
Північній Америці, але зустрічався також в Європі,
Африці і Азії). Підродина Notharctinae.

2. Adapts дещо схожий на Notharctus, але його
сильні короткі щелепи були здатні рухатися
лише вгору і вниз і не могли розтирати їжу боко-
вимі рухами. Adapts, ймовірно, харчувався жест-
кими волокнистими рослинами. У нього був не-
скільки примітивний головний мозок, але зі порівняй
кові більшими скроневими частками, ніж у
ссавців НЕ-приматів. Довжина - 16 дюймів
(40 см). Час - середній і пізній еоцен. Місце -
Західна Європа. Підродина Adapinae (Європа
і Північна Америка).

Черепа адапід.

Черепа нотарктуса (А)
і смілодектеса (Б)
(Різновид з укороченою
лицьовою частиною) мають
характерні для адапід
особливості, що не зустрічаються
у плезіадапід.
а - Спрямовані вперед
очі, що забезпечують
стереоскопічне бачення.
б - Костяная пластинка,
захищає очі ззаду.
в - Щодо великий мозок.
г - Укороченная лицьова
частина.

д - Більш вертикальне
становище різців.

1. Lemur catta- нині живе лемур. У нього
типова собача мордочка лемуроіда, 36 зубів,
голий носик, великі пухнасті вуха, рухливі
кінцівки, чіпкі кисті рук і стопи ніг з нігтями,
довгий пухнастий хвіст, в забарвленні якого чере-
дуються темні і світлі кільця. сімейство Lemu-
ridae.

2. Indri indri - індріобразний лемуріформ,
має довгі кінцівки, короткий і товстий хвіст;
чіпляється за дерева і стрибає по ним вгору. се-
мейства Indriidae.

3. Daubentonia madagascariensis, ай-ай, має за-
остренную мордочку, величезні вуха, пухнастий хвіст,
пазуристі пальці і всього лише 18 зубів. своїми рез
цами гризуна він розкриває кокосові горіхи, а гинув-
ким середнім пальцем тисне комах - древо-
точцев. Сімейство Daubentoniidae.

4. Galago crasslcaudatus, толстохвостий галаго,
має собачу мордочку, великі очі, подвиж-
ні вуха, довгий пухнастий хвіст і широкі поду-
шечку на кінчиках пальців. Довжина - 25 дюймів
(64 см). Місце - Африка. Сімейство Lorisidae (Цей
найбільший з сучасних галаго, можливо, по-
хо на Progalago раннього міоцену.)

5. Nyctlcebus coucang, товстий лорі, у нього корот-
кая мордочка, великі очі, тонкі зап'ястя і ло-
дижкі; хвоста немає. Довжина - 13 дюймів (33 см). ме
сто - Південно-Східна Азія. Сімейство Lorisidae.

Пяль лемуровдов.

нумерація рисунків
відповідає прийнятій в тексті.

1. Lemur catta.

2. Indri indri.

3. Daubentonia
madagascariensis.

4. Galago crassicaudatus.

5. Nycticebus coucang.

u--

долгопяти

До Tarsiiformes відноситься понад 30 пологів дрібних
приматів з укороченими мордочками; всі вони,
крім одного роду, вже вимерли. три збережених
виду долгопятов мають великі очі, ведуть нічний
спосіб життя і схожі на казкових будинкових. але
саме вони, можливо, є нашими бліжай-
шими родичами після мавпи, так як у довго-
гопята, мавп і людини багато схожих рис в
будову носа і очей, структурі головного мозку,
будову тканин і в біохімічному складі клітин
тіла. І дійсно, багато фахівців відно
сят секцію Tarsiiformes поряд з вищими пріма-
тами до одного і того ж підряду Haplorhini
( «Прості носи»).

Tarsiiformes відбулися в палеоцене від Adapifor-
mes, а може бути, від Plesiadapiformes. Вони дали
різноманітні форми і поширилися по кон-
континентів Північної півкулі і Африці. їх рас
колір припав на еоцен, але в олігоцені большінст-
у з них вимерло, можливо, тому, що вони не
могли змагатися з появою в цей час
мавпами.

а - Довгий тонкий хвіст.
б - Довга кісточка.
яка допомагає стрибати по
верхівках дерев.
в - Наполовину зрощені
болипеберцовой
та малої гомілкових кістки.
г - Довгі тонкі пальці
кистей і стоп.
д - Приєднання
хребта до черепа знизу,
а не ззаду (тому голова
зазвичай тримається прямо).

Наведемо приклади з двох сімейств.

1. Necrolemur мав коротку мордочку, великі,
спрямовані вперед очі, важкі висунуті
нижні передні зуби і довгі шпори кістки.
Він чіплявся вертикально за стовбур дерева і, мож
можна, не згинаючись стрибав з гілки на гілку. разме-
ри такі ж, як і у сучасного долгопята (2).
Час - еоцен. Місце - Європа. сімейство ото
myidae.

2. Tarsius, сучасний долгопят, має сухий,
шерстяний ніс, 34 зуба, величезні очі,
великі вуха, короткі руки, довгі гнучкі ноги
з довгими таранними кістками, подушечки на кон-
чіках пальців і короткі нігті (але на кожній з
ніг є по два пальця з пазурами, службовцями для
причісування). Довжина - 4,7 дюйма (12 см), що не вва
тая довгого тонкого хвоста. харчується комахами
і ящірками. Місце - Південно-Східна Азія (ви-
мершій Afrotarsius жив в Африці).сімейство
Tarsiidae.

Долгопяти - предок і нащадок
(Масштаб не дотримано).
нумерація рисунків
відповідає прийнятій в тексті.

1. Necrolemur.

2. Tarsius.

ЕВОЛЮЦІЯ антропоїдів

На цій гравюрі XIX століття
зображена безхвоста
берберійська мавпа Старого
Світла (магот), яка
зустрічається в Північно-Західній
Африці і па мисі Гібралтар.

про антропоїдах

Нижчі і людиноподібні мавпи н чоловік _____

вищі примати - традиційно об'єднуються в
один великий підряд приматів Anthropoidea.
Антропоїди походять від предків нині живих
маленьких долгопятов (або, може бути, лемурів).
Вперше вони з'явилися в Північній Америці або
Євразії близько 40 мільйонів років тому. цей під-
загін розділився на дві секції: Platyrrhini, широко-
носие (нижчі мавпи Нового Світу), і Catar-
rhini, вузьконосі (нижчі мавпи Старого Світу,
людиноподібні мавпи і людина).

Сучасні антропоїди різні за розмірами:
від крихітних ігрунка (тамаринів) розміром з
білку до горил, що важать в три рази більше, ніж
середня людина. Тварини, що належать до недо-
Другим з видів антропоїдів, ходять на четвереньках,
інші чіпляються за дерева руками, ногами, хво-
стом. Тільки людина постійно пересувається на
задніх кінцівках. Хвости деяких мавп
довше їх тіла; у людиноподібних мавп, як і
у людини, хвостів немає. Один вид мавп веде ноч-
ної спосіб життя, інші антропоїди - денний.

Але якщо ми отвлечемея від цих відмінностей, то уви-
дим, що більшості антропоїдів притаманні ви-
поділені загальні основні риси. більшість з
них можуть сидіти прямо, що вивільняє руки для
тримання різних предметів, захоплювати кото
риє допомагають великі пальці рук і ніг, які
можуть загинатися всередину. У більшості видів на
пальцях рук і ніг є плоскі нігті і отсутст-

еволюційне древо
антропоїдів.

Лініями показані можливі
еволюційні зв'язки між
родинами антропоїдів
і їх вірогідними предками
(Див. Також розділ 2).
а - Omomyidae.
б - Cebietae.
в - Atelidae.
г - Parapithecidae.
д - Oreopithecidae.
е - Cercopithecidae.
ж - Pliopithecidae.
з - Proconsulidae.
і - Hylobatidae.
до - Hominidae.

вуют ті кігті, які служать лемурів для расче-
сиваніі своєї шерсті.

Голова антропоїдів нахилена вперед під кутом
до спинного хребта. Лицьова частина, як правило,
вкорочена, але очі збільшені і спрямовані вперед,
причому кожне око не просто захищений кістяний
платівкою, як це було у більш примітивних по-
луобезьян, а поміщений в захисну кістяну порожнину.
Округлений череп захищає мозок, який срав-
ково крупніше, ніж у напівмавп; звивин в
мозку антропоїдів більше, і у них інший малюнок;
ділянку мозку, що керує нюхом, має мень-
шие розміри, а ті ділянки, які відповідають за зре-
ня і розумову діяльність, навпаки, збіль-
чени.

Все 30-36 зубів розташовані вертикально. У їх
число входять укрупнені корінні зуби з низькими
буграми, призначені не просто для разреза-
ня жорсткої їжі і ввгжіманія з неї соку, але і
для її повного подрібнення; низькі предкоренние
зуби (премоляри) часто чіпляються за верхні кли-
ки, сточуючи і загострюючи їх. Такі зуби дозволяють
багатьом антропоїдам харчуватися будь їжею.

У антропоїдів тільки дві молочнвге залози, кото
риє знаходяться на грудях. Їх плацента відрізняється від
плаценти полуобезьян; в порівнянні з цими при-
матами, у антропоїдів довше період беременно-
сти, а також більше тривалість життя.

Світ в міоцені.

На цій карті світу видно, що
в міоцені континенти зайняли
своє сучасне становище.
Лініями відзначені екватор,
тропіки і полярні кола.

Скорочення розмірів морів
(Внизу).

На малюнку показана частина
Африки і Євразії близько
16 мільйонів років тому.
Скорочення обсягів моря
Тетіс і поява нової
сухопутної перемички
дозволили антропоїдам
мігрувати між Африкою,
Європою і Азією.
а - Море Тетіс.
б - Море Пара-Тетіс.
в - Аравійська сухопутна
перемичка.

Тваринний світ і клімат міоцену

На час міоцену (25-5 мільйонів років тому)
число різноманітних видів антропоїдів значитель-
але зросла і вони заселяли вже Африку, Європу і
тропічну Америку.

У цю епоху світ зазнав значних зраді
данням. Крижаний щит вкрив Антарктику, Індія при-
з'єдналася до Азії, виросли найбільші гірські
хребти світу. В Африці розверзлася Рифтовая до-
лина під акомпанемент вивержень вулканів.
Величезне доісторичне море Тетіс перетворилося
в великі солоні калюжі: Середземне, Чорне і кас-
пійское моря. Тварини легко мігрували з Евра-
зії в Африку і назад. Листопадні, широко-
листяні вічнозелені і хвойні дерева покри-
вали тепер континенти Північної півкулі. по-
ше на південь розміри тропічних лісів скорочувалися
в міру того, як клімат ставав більш сухим.
У Східній Африці тропічні ліси все ще окайм-
лялі річки і нижні схили гір, але великі рівнини
перетворилися в савану - відкриті, схожі на
парки простору, зарослі високою травою, серед
якої розкидані окремі дерева.

Похолодання клімату Північної півкулі,
яке почалося в олігоцені (38-25 мільйонів років
назад), ймовірно, сприяло еволюції антро-
Поиде. Там, де зменшувалася кількість листя
і фруктів, які можна було вживати в їжу
цілий рік, напівмавпи здебільшого або
просто вимирали, або рухалися на південь слідом за
відступаючим тропічним лісом. По всій видимості,
антропоїди походять від тих приматів, які
проявляли більше гнучкості у виборі раціону пита
ня і легше переносили холод. У тих місцях, де

Ш.Я (gf

в певні сезони фруктів ставало менше,
їх частка в харчовому раціоні, природно, повинна
була скорочуватися, а частка кори і листя вечнозеле-
них рослин зростати. збільшувалися розміри
тіла антропоїдів, що сприяло збереженню
в ньому тепла. Ймовірно, це здійснювалося поряд
з подовженням термінів вагітності, скороченням
числа новонароджених і переходом від нічного способу
життя до денного, внаслідок чого зір слід придбати
тало все більшого значення в порівнянні з Обоно
ням ..

Міграція тварин.

На цій діаграмі дана схема
міграцій ссавців
в епоху міоцену, коли
континенти Північного
півкулі були з'єднані
сухопутними перешийками.
Однак американські
мавпи так ніколи і не
перейшли в Північну Америку;
можливо, їм перешкодили
кліматичні бар'єри.
Еволюція мавп Нового Світу
проходила виключно
в Південній Америці, яка
тоді була островом. Чи не
з'явилися примати і в
Австралії.

Мавпи Нового Світу

г

Platyrrhini ( «плоскі носи») - це мавпи тро-
піків Нового Світу. У них широко розставлені,
вивернуті назовні ніздрі; три предкоренних зуба
по обидва боки кожної щелепи; порівняно
більший мозок з великим числом звивин, ніж
у Tarsiiformes; кілька черепних кісток, що мають
чітко виражені зчленування; довгі (иног-
да чіпкі) хвости; їх великі і інші пальці сла
бо розвинені і погано пристосовані для хапання.
Розміри цих мавп різні: від крихітних
ігрунка до ревунів, що важать близько 22 фунтів
(10 кг).

Мавпи Нового Світу, можливо, відбулися
близько 40 мільйонів років тому від північноамериканських
Tarsiiformes, але поширилися тільки в Цент-
ральной і Південній Америці. Найдавнішою з іскопае-
мих знахідок є Branisella з нижнього олігоце-
на Колумбії (близько 35 мільйонів років тому). третя
частина всіх 20 відомих нам пологів вимерла, але 35%
сучасних антропоїдів відносяться до шіроконо-
Сим мавпам.

Ми даємо викопні й сучасні приклади
з двох сімейств, класифікація яких була не-
давно переглянута на основі будови їх черепа
і зубів.

в - Щодо більш
великий і складний головний
мозок, ніж у Долгопятова.
г - 36 зубів, в тому числі по три
предкоренних по обидва боки
кожній щелепі.

Для всього сімейства Ateiidae
характерні наступні
ознаки.

д - Голі, без волосся вуха.
е - Короткі криві, але
схожі на нігті, кігті.

1. Neosaimiri, можливо, були предками бе-
лічьіх мавп (саймірі), у яких маленькі
виразні мордочки, а хвіст в три рази довше
тіла. Довжина - 20 дюймів (50 см). Час - сред-
ний міоцен. Місце - Колумбія. Сімейство Atelidae.

2. Callithrix jacchus, звичайний игрунок, має
пучки волосся на вухах, 32 зуба, довгі нижні різці,
кігті на більшості пальців і нігті на великих
пальцях ніг. Сімейні групи харчуються лісовими
рослинами і комахами. Довжина - 20 дюймів
(50 см). Час - справжнє. Місце - Бразилія.
Сімейство Cebidae.

3. Stirtonla, можливий предок ревунів, була,
ймовірно, великої згорбленою бородатої мавпою
з чіпким хвостом; харчувалася листям; видавала
гучний рев, щоб відлякати суперників. довжина -
3 фути 7 дюймів (1,1 м). Час - середній міоцен.
Місце - Колумбія. Сімейство Atelidae.

4. Cebupithecia мала довгі, вузькі, виступаю-
щие вперед різці, великі ікла і невеликі, тісно
посаджені предкоренние зуби (премоляри); пита
лась фруктами. Можливо, вона була схожа на з-
тимчасових бородатих саки. Довжина - 31 дюйм
(80 см).

Час - середній міоцен. Місце - Колумбія. се-
мейства Atelidae.

5. Tremacebus мав величезні очі і, можливо,
був схожий на трехполосную дурукулі - єдність-
ву з сучасних мавп, провідну нічний спосіб
життя; харчувався фруктами і комахами. довжина -
30 дюймів (75 см). Час - пізній олігоцен.
Місце - Аргентина. Сімейство Atelidae.

П'ять широконосих мавп.

нумерація рисунків
відповідає прийнятій в тексті.

1. Neosaimiri (за зовнішнім виглядом
трохи нагадують білку).

2. Callithrix jacchus.

3. Stirtonia (схожа на
мавпу-ревуна).

Антропоїди Старого Світу

До вузьконосий Catarrhini ( «загнуті носи») відно
сятся нижчі мавпи Старого Світу, человекооб-
різні мавпи і людина. Відомо близько 40 пологів,
понад половину з яких зараз вимерли.

Ніздрі вузьконосих посаджені близько одне до одного
і спрямовані вниз або вперед. Їх великі і інші
пальці краще пристосовані для хапання, ніж
пальці нижчих мавп Нового Світу, але у них від-
сутствует чіпкий хвіст. У багатьох пізніх нижчих
мавп розвинулися укорочені хвости; з часів-
ні людиноподібні мавпи, як і людина,
хвоста не мають. У всіх вузьконосих порівняно
великий мозок і схоже влаштовані вушні отвори;
всі вони, за винятком деяких примітивних
видів, мають по два предкоренних зуба (премоляра)
по обидва боки кожної щелепи. вузьконосі раз-
Особисто за величиною: від Apidium розміром з білку до
величезної людиноподібної мавпи Giganto-
pithecus (обидві давно вимерли).

Ця група мавп, ймовірно, походить від Tar-
siiformes 40 мільйонів років тому. батьківщиною самих
ранніх з відомих нам вузьконосих була Південна
Азія, але потім вони дали різноманітні форми і
розмножилися по Африці і всієї Євразії.

До наведених тут прикладів відносяться недо-
торие можливі попередники человекооб-
різних і нижчих мавп Старого Світу.

1. Pondaungia відома тільки по стертим про-
ломка викопної щелепи з широкими корінними
зубами (молярами), покритими товстим шаром
емалі. Вона, можливо, була схожа на пропліопі-
тека (Propliopithecus) (див. с. 78-79). ймовірно,
ця мавпа лазила по деревах і харчувалася фрук-
тами. Час - пізній еоцен. Місце - Пандаун
(Бірма). Сімейство не визначене.

2. Oligopithecus, яку називають по-різному:
то «першої безсумнівною людиноподібної обезья-
ної », то« частково полуобезьяной », можливо, є-
лась предком длинноруких гібонів. наявність греб-
ній на корінних зубах говорить про те, що вона пита
лась листям і комахами. Розміри - як у
маленької мавпочки. Час - ранній олігоцен.
Місце - Єгипет. Сімейство не визначене.

3. Apidium була за розмірами не більший білячої
мавпи (саймірі), на яку вона, можливо,
була схожа. Ймовірно, вона бігала по гілках на
четвереньках і розжовувала своїми многобугор-
чатимі зубами фрукти і комах. Час - сред-
ний олигоцен. Місце - Єгипет. сімейство Parapithe-
cidae (схожі на нижчих мавп антропоїди;
вимерли до кінця олігоцену).

Мавпи Старого Світу (1)

Нижчі мавпи Старого Світу сімейства мар-
тишкообразних (Cercopithecidae) разом зі країн-
ної, нині вимерлої мавпою Oreopithecus состав-
ляють надродина антропоїдів Cercopithecoidea,
яке, можливо, походить від сімейства пліо-
петіцідових.

Міоцени і більш пізні копалини знахідки
дають тільки слабке уявлення про історію низ-
ших мавп Старого Світу. Більшість з них -
це ссавці малих або середніх розмірів,
мають великий, добре розвинений мозок, великий
округлий череп; тільки по два предкоренних зуба
по обидва боки кожної щелепи; маленькі
зовнішні вуха і довгий або короткий, але не чіпкий
хвіст. Існують два надсемейства: Cercopitheci-
nae і Colobinae. Мавпи Cercopithecinae (мартиш-
ковие) мають защічні мішки, більш всеїдні і
менш пов'язані з деревним способом життя, ніж
колобіни; живуть вони в Африці і Азії. До них відно
сятся Генон, бабуїни, макаки і гелади. Ви можете
побачити тут на малюнках ореопітек (Oreopi-
thecus) і трьох мартишкових мавп.

1. Oreopithecus, великий ранній антропоїд, про-
Лада особливостями, характерними як для низ-
ших, так і для вищих мавп і гомінідів. він цеп-
лялся своїми довгими руками за гілки, але іноді
міг і ходити на двох ногах. Зростання 3 фути 11 дюймів
(1,2 м). Час - пізній міоцен. Місце - Північ
ная Італія і, можливо, Південно-Західна Росія.
Сімейство Oreopithecidae (еволюційний тупик, в
якому опинилися предки нижчих мавп Старого
Світла).

2. Cercopithecus, Генон, маленькі, передвігаю-
щіеся на четвереньках мавпочки, хвости яких
довший за тіло. Більшість з них живуть на деревах
і харчуються плодами. Час - від пізнього пліоцену
до сих пір. Місце - Африка.

3. Papio, павіани, мають виразні риси обличчя;
це ті, хто ходить на четвереньках наземні мешканці
(Самці значно більші за самок), з потужними
руками і ногами однакової довжини, вигнутим дугою
хвостом, подовженої мордою, схожою на собачу,
і потужними іклами. Павіани живуть зграями, пита
ються рослинами і дрібними тваринами. час -
від пізнього пліоцену до наших днів. Місце - Аф-
ріка і південний захід Аравії.

4. Масаса, макаки, ​​сильні мавпи малих і
середніх розмірів з довгими округлими мордоч-
ками; їх руки і ноги мають однакову довжину; у
деяких відсутній хвіст. Час - від пізнього
міоцену до наших днів. Місце - від Північно-Захід-
ної Африки до Японії.

^ Сь

= 9 Q

Зубна формула.

Кожна сторона верхньої щелепи
павіана-самця відповідає
типовою зубної формулою
антропоїдів Старого Світу.
а - Два різця.
б - Один ікло.
в - Два предкоренних зуба.
г - Три корінних зуба.

представники сімейства
церкопітекоідов.

нумерація рисунків
відповідає прийнятій в тексті.

1. Oreopithecus.

2. Cercopithecus.

3. Papio.

4. Масаса.

Характерні ознаки колобін.

На скелеті цієї викопної
мавпи (Mesopithecus)
спостерігаються такі
характерні ознаки, які
дозволяють віднести її до
колобінам.

Мавпи Старого Світу (2)

Нижчі мавпи Старого Світу, у яких біль-
шие пальці рук вкорочені або відсутні, обра-
товують підродина мартишкових Colobinae. це
назва походить від грецького слова "kolobur",
що означає «покалічений». У колобін зазвичай
довгі тіла, кінцівки і хвости; більшість з
них чудово лазять по деревах і здійснюють
стрибки на величезні відстані високо в повітрі.
Їх зуби і шлунки добре пристосовані до пере-
розробці великої кількості їжі, що складається в
основному з листя.

Колобіни, ймовірно, з'явилися в Африці приклад-
але в середині міоцену і поширилися по Евра-
зії. Було близько десяти пологів колобін, половина

з яких вимерла, але залишилися налічують
багато видів і поширені головним чином в
Південної Азії.

У наших прикладах представлені різні під-
групи.

1. Victoriapithecus, одна з найбільш ранніх извест-
них нам мартишкових; була, можливо, перед-
кому колобін. Але ті кілька викопних знахідок,
які об'єднані цим ім'ям, відносяться до роз-
особистим пологів. Розмір маленький. Час - від
раннього до середнього міоцену. Місце - Східна
Африка.

2. Mesopithecus мав довгі сильні кінцівки;
великі пальці рук у нього довше, ніж у будь
або з сучасних колобін. Можливо, від нього
відбулися худорляві довгоногі довгохвості
лангури сучасної Азії.Mesopithecus мешкав
в схожих на парк ландшафтах і часто ходив на
четвереньках по землі. Розмір - від маленького до
середнього. Час - від пізнього міоцену до пізнього
пліоцену. Місце - Європа і Південно-Східна Азія.

3. Colobus - це родова назва мешкають
в Африці перевірених колобін з довгими кінцево
стями, яких називають також гвереци. У них
відсутня великий палець руки; мордочка корот-
кая, а верхня губа трохи нависає над нижньою.
Більшість з них живуть високо на деревах.
Розміри - від 18 до 24 дюймів (46-60 см), що не вва
тая ще більш довгого хвоста.

4. Presbytis, лангури і інші харчуються ли
стьямі азіатські мавпи, схожі на Colobus,
але у них є короткі великі пальці на руках,
а у багатьох на шиї є волохата грива або хохо-
лок. Лангури ведуть денний спосіб життя; живуть ста-
ями. Довжина 16-31 дюйм (40-80 см), не рахуючи ще
довшого хвоста. Час - від пізнього міоце-
на до наших днів. Місце - від Пакистану до Индо-
незіі.

гоміноїди

Ознаки гібонів.

Більшість з них притаманне
також людиноподібним
мавпам і людині.
а - Великі розміри тіла.
б - Відсутність хвоста.
в - Широка грудна клітка.
г - Дуже рухливий плечовий
суглоб.

д - Велика мозкова коробка.

Людиноподібні мавпи і людина відносяться
до надсемейству вузьконосих Hominoidea. їхні передні
зуби не такі, як у нижчих мавп Старого Світу,
а руки і плечовий пояс дуже рухливі, і на них
зручно висіти. У сучасних гоминоидов немає хво-
стов; їх мозок і тіло більше, ніж у нижчих мавп.
Крім того, швидкість їх розмноження і розвитку
повільніша.

Гоміноїди і нижчі мавпи Старого Світу,
ймовірно, з'явилися в Африці до кінця олігоцену;
їх предками були маленькі ранні антропоїди
з сімейства Pliopithecidae. фахівці дотри-
живаються різних думок щодо при-
надлежности, значення і родинних зв'язків тих чи
інших копалин форм. У цій книзі ми виходимо
з наявності трьох сімейств гоминоидов: Hylobatidae
(Гібони і сиаманги), Proconsulidae (гоміноїди
«Основного стовбура») і Hominidae (великі чоло
векообразние мавпи, людина і їх найближчі
предки).

е - Руки довше ніг.
ж - Рухоме зап'ясті.
з - Довгі чіпкі кисті.
і - Великий палець руки
протиставлений іншим
пальцях.

Ми бачимо на цих малюнках трьох пліопітекідов
і одного гілобатіда.

1. Pliopithecus, пліопітек, колись вважався
предком гібонів, був завбільшки з гібон і мав
таку ж коротку мордочку, як у гібон; боль-
шие очі і великі гострі ікла, але, на відміну від
гібон, у нього не було таких довгих рук і, мож
можна, був хвіст. Він бігав, лазив, стрибав і висів
на деревах. Час - міоцен. Місце - Європа.
Сімейство Pliopithecidae.

2. Propliopithecus (званий також Aegypto-
pithecus) міг бути малої або середньої величини; те-
лосложеніем походив на мавпу ревуна і мав
довге, опущене вниз особа. Він бігав на четве-
реньках і лазив, хапаючись за дерева руками і но-
гами. Час - середній олігоцен. Місце - Єгипет.
Сімейство Pliopithecidae.

3. Dendropithecus був не більший гібон, мав
тендітна статура, як у паукообразной обезь-
яни (коати). Він лазив, стрибав і висів на деревах.
Час - ранній міоцен. Місце - Кенія. сімейство
Pliopithecidae.

4. Hylobates, гібони, - це невеликі широ-
когрудие так звані «менші человекообраз-
ні мавпи ». Живуть сімейними групами, пита
ються плодами, голосно кричать; висять, чіпляючись за
дерева руками, які у них значно довше
ніг. Гібони зрідка ходять на двох ногах. довжина
голови і тіла 16-26 дюймів (40-65 см). час -
від плейстоцену до наших днів. Місце - Південно-Восточ-
ная Азія. Сімейство Hylobatidae.

Дріопітек і інші

У цій книзі вимерлі Dryopithecinae рассмат-
риваются як одне з трьох підродин, образую-
щих сімейство Hominidae (в два інших подсемей-
ства входять великі людиноподібні мавпи,
людина і вимерлі «майже люди»). У гомінідів, як
правило, руки, плечовий пояс і зап'ястя в деякій
мірою пристосовані для того, щоб гойдатися на
деревах; груди широкі, поперек укорочена,
але підстава спини (зрощені кістки крижів) довжин-
ве; є рудиментарний хвостова кістка (куприк)
і розширені верхні тазові кістки. Зуби і че-
реп із широкою громадськістю часто подовженою лицьовою частиною
дуже схожі на зуби і череп інших антропоїдів
Старого Світу, але розміри тіла і відносна
величина мозку зазвичай більше.

Dryopithecinae ( «деревні мавпи») - це ран-
ня людиноподібні мавпи, які, ймовірно,
з'явилися в Африці в міоцені і прийшли в Європу

Морди і зуби (вгорі).
А - Горила, порівняно
довга морда і великі ікла.
Б - Рамапітека, більш коротка
морда і менші за розмірами
ікла.

Схема родинних зв'язків.

На цьому спрощеному
еволюційному древі гоминоидов
буквами А-В - позначені
сімейства, а буквами а-в -
підродини.

А - Proconsulidae.
Б - Hylobatidae (гібони).
В - Hominidae
(Людиноподібні мавпи
і людина).
а - Dryopithecinae
б - Ponginae.
в - Homininae.

стародавні понгіни

До підродини гомінід, яке називається
Ponginae, відносяться предки єдиною совре-
тимчасової великої азіатської людиноподібної обезь-
яни - орангутана (див.с. 86-87). Ponginae, мож
можна, з'явилися в Африці, але поширилися
в Європі і Азії і існували приблизно від 17
до 1 мільйона років тому. Більшість з них були
менше людини, але деякі доісторичні Пон-
Гіни перевершували самців горил.

Викопні знахідки, серед яких є
редуковані (зменшені в розмірах) різці
і великі корінні зуби, покриті товстим шаром
емалі, говорять про те, що ці тварини мешкали
в більш відкритій місцевості, ніж дріопітеціни, і
харчувалися сухішою і грубою їжею. Це, ймовірно,
стало наслідком пристосування до умов оби
тания у відкритій лісистій місцевості, яка кош-
нила дощові ліси в тих районах, де в пізньому
міоцені скоротилася кількість атмосферних
опадів.

Гіпотеза про людиноподібної мавпи, яка
вела наземний спосіб життя, поряд з предполагае-
мим схожістю зубів, щелеп і будови черепа
з людськими, привела багатьох фахівців до
висновку про те, що Ratnapithecus ходив на двох ногах,

користувався знаряддями праці і був прямим перед-
шественніком тієї еволюційної лінії, від якої
походить людина. Скептики не згодні з цією
точкою зору, хоча один фахівець і ототожнив
Ramapithecus з Sivapithecus, назвавши його людино
образної мавпою ₄ від якої йшов шлях до людини.

1. Sivapithecus був схожий особою на орангутана,
кістками ступні - на шимпанзе і міг обертати за-
П'ястів. Він, можливо, лазив по деревах, міг
висіти на гілках і ходив на четвереньках. Розміри -
приблизно, як у орангутана. Час - близько 15-9
мільйонів років тому. Місце - Європа і Південна
Азія.

2. Ramapithecus, як припускають, був
зменшеним варіантом Sivapithecus, але у нього були
укорочена запала лицьова частина і більш дрібні,
кілька плоскі зуби з порівняно більшою
поверхнею кусання, ніж у людини і великих
людиноподібних мавп. Причому ці зуби сиділи
в глибокій щелепи, яка була коротшою і гостріше,
ніж у людини, великих людиноподібних мавп
і Dryopithecinae. Маса - близько 31 фунта (14 кг).
Час - 15-7 мільйонів років тому. Місце - Єв-
ропа і Азія.

3. Gigantopithecus, остання і найбільша
в своїй групі величезна людиноподібна обезь-
яна зі впалим коротким особою, потужними челюстя-
ми, досить маленькими іклами, якими вона
користувалася, як і корінними зубами, для рости-
Ранія їжі, і з дуже великими молярами. високо-
та - до 9 футів 10 дюймів (3 м). Час - 10-1
мільйон років тому. Місце - Азія, від Пакистану
до Південного Китаю.

людиноподібні
МАВПИ І ЛЮДИНА

До середини 1980-х років у
вчених не було безперечних
копалин доказів
наявності загального предка у
сучасних человекообраз-
них мавп і людини. але
свідченням загального про-
исхождения є сход
ство в будові тіла, пове-
ження і перш за все в біо-
хімічних речовинах, з ко-
торих складається організм.
біомолекулярні исследо-
вання вказують на те, що
найближчими з наших сов
ремінних родичів яв-
ляють великі человекооб-
різні мавпи Африки.
Крім того, молекулярні
дані говорять про те, що
еволюційні лінії челове-
ка і людиноподібних
мавп розійшлися всього
лише 5-8 мільйонів років
назад - значно ближче
до нашого часу, ніж це
колись передбачалося.

На цих 16 гравюрах
зображені майже людські
пози і жести, які можна
спостерігати у сучасних
людиноподібних мавп
(Ілюстрації взяті з книги
А. Брема «Життя тварин»).

Великі людиноподібні мавпи

Ознаки орангутана.

а - Відсутність хвоста.
б - Подовжений таз.
в - Широка і містка
грудна клітина.
г - Ноги коротше рук.
д - Довгі кисті рук
з короткими великими пальцями.
протиставленими іншим
пальцях.

е - Кістковий гребінь на черепі.
ж - Великий, в порівнянні
з розмірами тіла, головний
мозок.

У число вимерлих дріопітецінов і понгін, про
яких йшлося в попередньому розділі, безсумнівно,
входили предки людини і сучасних великих
людиноподібних мавп - цих великих волоса-
тих розумних мешканців тропічних лісів Африки
і Південно-Східної Азії. Викопні дані про перед-
ках великих людиноподібних мавп трохи-
Чисельність, якщо не брати до уваги знахідок, що дозволяють
зв'язати орангутана з тією групою копалин обезь-
ян, в яку входив Ramapithecus. Але в ході біо-
логічних досліджень було доведено, що у круп-
них людиноподібних мавп і людини був не-
давній загальний предок.

За традицією зоологи об'єднували великих чоло
векообразних мавп - орангутана, шимпанзе і
горилу - в сімейство Pongidae, а сучасного
людини разом з викопним людиною і «обезья-
нолюдьмі »поміщали в інше сімейство - Homi-
nidae. Однак на підставі ретельного вивчення
будови тіла, способу життя і молекулярної біоло-
гии більшість фахівців приходять зараз до
переконання, що людиноподібні мавпи і чоло
століття відносяться до одного сімейства - Hominidae.
У його складі встановлюються два підродини:
Ponginae, до якого належить орангутанг, і Ho-

mininae, що об'єднує горилу, шимпанзе і чоло
століття.

1. Pongo, орангутанг, у нього кудлата рудувата
шерсть, довгі руки, порівняно короткі ноги,
короткі великі пальці на руках і ногах, великі
корінні зуби з низькими коронками. він харчується
плодами, гойдається на гілках дерев, чіпляючись за
них руками або ногами. Розміри - самці бувають
ростом до 55 дюймів (1,4 м) і важать до 165 фунтів
(75 кг) - в два рази важче самок. Час - совре-
менное. Місце - Борнео (Калімантан), Суматра і
колись Південно-Східний Китай. підродина
Ponginae.

2. Pan, шимпанзе, у нього довга кудлата чер-
ная шерсть, руки довші ніг, обличчя не вкрите
шерстю, з великими надочноямковими валиками,
великими виступаючими вухами, плоским носом і
рухливими губами. Харчується плодами, листям,
насінням і дрібними тваринами; лазить по деревь-
ям, чіпляючись руками і ногами, висить на гілках і
ходить по землі, спираючись на кісточки пальців. Раз
заходи - до 5 футів (1,5 м), якщо випрямиться; маса
110 фунтів (50 кг). Час - сучасне. Місце -
Екваторіальна Африка. Підродина Homininae.
Трібо Panini.

3. Gorilla, горила, - найбільша з сучасним
них людиноподібних мавп. Самці в два рази
більші за самок, досягають зростання 6 футів (1,8 м) і
маси 397 фунтів (180 кг). У цій сильній, щільно
складеної мавпи густа чорна шерсть, голі
обличчя і груди, великі розширюються ніздрі і
порівняно маленькі вуха; у дорослих самців
кістковий гребінь на потилиці і масивні щелепи.
Горили ходять, спираючись на кісточки пальців; пі
тають листям, пагонами, стеблами і корінням.
Час - сучасне. Місце - Екваторіальна
Африка. Підродина Homininae. Трібо Panini.

Люди, мавпи і молекули

Про що нам говорять
біохімічні сполуки.

Нижче на трьох групах діаграм
зображені біохімічні
методи, за допомогою яких
встановлюється, що великі
людиноподібні мавпи
Африки є нашими
найближчими родичами.

Молекулярні і інші дослідження свідок-
обхідних про дивно близькій спорідненості людини
і великих людиноподібних мавп, особливо
африканської горили і шимпанзе.

Візьмемо, наприклад, нагрівання ДНК. вчені
змішують відокремлені один від одного ланцюга подвійних
спіралей, які складають ДНК, взяті від жи
Вотня, що належать до різних видів. кош-
змішані ланцюга з'єднуються, утворюючи гібридні двой-
ні спіралі, але поєднуватися можуть лише відповідним
щие один одному ділянки двох ланцюжків. Після цього
за допомогою нагрівання, що розділяє ланцюжка, ви-
деляют теплостійкість кожної гібридної спіралі.
Очевидно, що чим більше потрібно тепла, тим біль-
ше є відповідних один одному ділянок і,
отже, тим тісніше спорідненість тих тварин, від
яких були взяті ланцюжка ДНК. Цей досвід поки-
зивает, що ДНК шимпанзе і людини подібні на
99%.

Порівняння процентної частки відмінностей в амінокіс-
лотах, складових протеїн, дає аналогічні
результати. Дослідження імунологічної реак-
ції приматів на антитіла, які утворюються в орга
низме кроликів у відповідь на білкова речовина з чоло
веческое крові, підтверджує ці висновки.

Порівняння анатомічних особливостей убедітель-
але говорить на користь того, що тіло людини - не
що інше, як тіло людиноподібної мавпи, спе-
ціально пристосоване для ходіння на двох но-
Гах. Наші руки і плечі мало відрізняються від рук
і плечей шимпанзе. Однак, на відміну від человекооб-
різних мавп, ноги у нас довше рук, а таз, позво-
нічник, стегна, ноги, ступні і пальці ніг подверг-
лись змін, які дозволили нам стояти і
ходити, тримаючи тіло у вертикальному положенні.
(Великі людиноподібні мавпи можуть стояти
на двох ногах, тільки зігнувши коліна, і ходити на но-
Гах, похитуючись з боку в бік.)

Пристосування ніг до нової функції означало,
що ми вже не могли використовувати великі пальці
ніг на кшталт великих пальцях рук. великі пальці
на наших руках порівняно довше, ніж у чоло
векообразних мавп, і можуть, зігнувшись над
долонею, доторкнутися своїми кінчиками до кончі-
кам інших пальців, що забезпечує точність хва-
тания, яка нам потрібна при виготовленні і ви-
користуванні знарядь.

Ходіння на двох ногах, більш розвинений інтелект
і різноманітна їжа - все це сприяло
появі відмінностей черепа, мозку, щелеп і зубів
у людини і мавп. Порівняно з розмірами
тіла мозок і черепна коробка людини значно
більше, ніж у мавпи; крім того, мозок людини
більш високоорганізованих, а його порівняно більш
великі лобові, тім'яні і скроневі частки совмест-
але здійснюють функції мислення, управління
суспільною поведінкою і людською мовою.

Щелепи сучасного всеїдної людини зна-
чительно коротше й слабкіше, ніж у людиноподібних
мавп, які дотримуються в основному веге-
таріанской дієти. У мавп є амортизуючі
удари надочноямкові валики і кісткові черепні
гребені, до которвш прикріплені потужні щелепні
м'язи. У людини відсутні товсті шийні
м'язи, які у дорослий мавп підтримують
виступаючу вперед морду. Ряди наших зубів рас
покладені в вигляді параболи, відрізняючись цим від распо-
лежання в вигляді латинської букви U зубник рядів
людиноподібних мавп; крім того, клижі обезь-
ян значно більші, а коронки корінних зубів
значно вище, ніж у нас. Але зате корінні зуби
людини покриті більш товстим шаром емалі, що
робить їх більш зносостійкими і дозволяє пе-
режевивать більш тверду їжу.

Відмінності в будові мови і глотки у людини
і шимпанзе дозволяють нам видавати більш різно

образні звуки, хоча як у людини, так і у шім-
панзе риси обличчя можуть приймати різні ви-
ражения.

У наступних розділах ми покажемо, що деякі
особливості, властиві людиноподібним обезья-
нам, збереглися і у ранніх представників
людського роду.

мозкової коробкою, вертикально
збалансований
на хребті.
б - Невеликі щелепи.
маленькі зуби, покриті
товстим шаром емалі, корінні
чуби з низькою коронкою;
зубна дуга, що має форму
параболи.

в - Довгі пальці руки,
що дозволяють точно захоплювати
дрібні предмети.
г - Коротка поперек.
д - Широкий короткий таз.
е - Ноги довше рук.
ж - Великий Пален ноги
розташований паралельно іншим
пальцях і допомагає під час
ходьби переносити вагу тіла.
Б. Особливості анатомії
горили.

а - Череп з виступаючою
вперед подовженою лицьовою
частиною розташований спереду
від спинного хребта і має
кістковий гребінь,
підтримує потужну
щелепу і м'язи шиї.

Порівняння головного мозку.

А - Головний мозок людини.
Б - Головний мозок шимпанзе.
а - Лобова частка (різні
функції).

б - Центр Брока (центр мовлення),
у людиноподібних мавп
розвинений слабо.
в - Тім'яна частка
(Діяльність органів почуттів
та ін.).

г - Скронева частка (нам'яти
та ін).

д - Потилична частка (зір).
е - Мозочок (координація).

б - Масивні щелепи
з великими іклами, великими
корінними зубами, які
мають високі коронки і тонкий
шар емалі, і з зубними дугами
у формі латинської букви U.
в - Короткий великий палець
і довгі інші пальці рук.
г - Поперек порівняно
коротша, ніж
у людини.
д - Подовжений таз.
е - Ноги коротше рук.
ж - Відставлений в сторону
великий палець ступні
пристосований для хапання.

Людина - родич мавпи

Значні непрямі дані про наявність про-
ного предка у людини і великих людиноподібних
мавп дає нам неотенія - збереження у до-
лом віці тих особливостей, які у інших
видів зустрічаються тільки серед дитинчат. так,
у дорослих людей є численні харак-
терни риси, які є у дитинчат шімпан-
зе, але втрачаються ними в зрілому віці.

Як і у людей, у дитинчат шимпанзе тіло по-
крито рідким волоссям. Як і у нас, у них порівняй
кові великий мозок, захищений опуклим чере-
пом. Кістки їх черепа, як і нашого, тонкі і не
мають яскраво виражених надочноямкових валиків і
потиличних гребенів. Обличчя в них ще не розвинулося,
і тому воно не виступає вперед; щелепи і зуби
невеликі, але підборіддя висунутий вперед. У де-
тенишей шимпанзе, як і у людини, мозковий стовбур
з'єднується з головним мозком через отвір,
розташоване під середньою частиною черепа, і таким
чином при ходьбі на двох ногах череп знаходиться
в рівновазі над спинним хребтом. Як і у дружин-
нок, піхву юних самок шимпанзе направлено
вперед, а не назад.

У людини і шимпанзе тривалий дитинство,
що забезпечує перевагу істотам, поведе-
ня яких грунтується не стільки на інстинкті,
скільки на навичках, отриманих під час навчання. настільки
тривале дитинство людини призводить до того, що
тривалість його життя довше, ніж у будь-якого
з інших ссавців.

Таким чином, великий мозок, маленькі челю-
сти і прямостояння - всі ці найхарактерніші
риси, які, як вважається, відрізняють нас від
мавп, є, принаймні частково, ре-
Результатом неотении.

Механізми, які перетворили мавп в людини,
ймовірно, складалися просто в зміні наборів
генів, які то підключалися, то відключалися,
регулюючи темпи і величину зростання різних си-
стем організму. Ці зміни в основному впливають на
організм через такі гормони, як соматотрофін,
стимулює ріст кісток, і мелатонін, який
сприяє досягненню статевої зрілості.В ході
природного відбору в дорослому віці просто
зберігалися ті дитячі риси, які спбсобство-
вали виживання наших предків.

Розвиток черепа.

Дуже схожі у зародків
черепа шимпанзе і людини
в подальшому розвиваються
абсолютно по-різному.
Спотворення ліній сітки
координат показує ті частини
черепа, які з віком
піддаються найбільш сильним
змінам.

1. Череп шимпанзе.

а - Череп зародка.
б - Череп дитинчати.
в - Череп дорослого шимпанзе.

2. Череп людини.

г - Череп зародка.
д - Череп дорослої людини.

Вираз обличчя.

Хоча шимпанзе не володіють
даром мови, вони можуть висловлювати
свої емоції мімікою, яка
дуже схожа на людську.
На наших малюнках
представлені чотири вирази
особи шимпанзе.

1. Спокій.

2. Привітання.

3. Посмішка, видно тільки нижні
зуби.

4. Гнів, оголюються як
верхні, так і нижні зуби.

Спосіб життя
людиноподібних

В образі життя мавп-приматів також прояв
ляется схожість між ними і людиною. як низ-
шие, так і людиноподібні мавпи живуть з-
соціальними групами, які підкоряються прави-
лам, пов'язаних з віком, статтю і певної
ієрархією. На відміну від груп інших тварин
(Скажімо, птахів), групи мавп здебільшого
постійні, охоплюють представників обох по-
лов і поводяться слідуючи не інстинктам, а слід придбати
тенним навичкам поведінки.

Найближче до людини в цьому відношенні стоять
шимпанзе - умньге, найвищою мірою громадські
тварини, що живуть стадами. Ядро стада складається
з груп самців з молодими самками, яких
набирають з боку.

Шимпанзе відчувають сильну міцну при-
В'язані один до одного і спілкуються між собою,
користуючись різноманітною мімікою, жестами, по-
зами і звуками. Хоча у шимпанзе відсутні точ-
ні еквіваленти звукової мови, вони можуть привет-
відати і підбадьорювати один одного, виявляти
шанобливість або агресивність, майже як че-
ловек.

Деякі шимпанзе виготовляють знаряддя; коли-
то вважалося, що ця здатність властива тільки
людині. Шимпанзе, особливо самки, харчуються
термітами, спійманими за допомогою гілочок, за-
остренних так, щоб ними можна було расковирі-
вать ходи в термітниках. Окремі шимпанзе
висмоктують воду з губок, зроблених з листків;
користуються палицями як важелями; замахуються
кийками на ворогів.

У деяких групах самці допомагають один одному
при полюванні на нижчих мавп, а потім ділять між
собою їх м'ясо. І хоча шимпанзе не ведуть між
собою міжусобних воєн, відомий випадок, коли

шш 1

u а

'QLIч

fc-f

одна група самців влаштувала набіг на іншу і пере-
била її членів. Правда, можливо, це було визва-
але тим, що сусідні фермери вирубали частину лісу,
де жили шимпанзе, що призвело до перенаселеності.

Отже, говорячи коротко, шимпанзе обра-
товують групи з порівняно постійним складом,
що мешкають в захищених від нападу ділянках
ліси, де їх члени збирають їжу, полюють, размно-
жаются і іноді виготовляють прості знаряддя. якщо
додати до цього ходіння на двох ногах і зависи-
мость від застосування знарядь, то ми можемо перед-
ставити собі спосіб життя тих доісторичних су-
речовин, які перейшли межу, що відділяла нашого
предка мавпу від раннього людини.

Сімейне життя.

Як і люди, шимпанзе
відчувають почуття сильної
взаємної симпатії.
Батьківські відносини матері
до дитини допомагають дитинчат
під час тривалого періоду їх
навчання. необхідність
захисту молодняку ​​сприяє
зміцненню

внутрігрушювих зв'язків
в кожному стаді шимпанзе.

«Людиномавп»
І РАННИЕ ЛЮДИ

Близько 4 мільйонів років тому
від людиноподібних мавп
в Африці відбулися гомі-
Ніди, які ходили тільки
на двох ногах. ходіння
на двох ногах сприяло
координації рухів рук
і очей і розвитку головного
мозку. Так виникла чоло
веческое триба Hominini.
До її найстарішим представ
телям, очевидно, ставився
рід Australopithecus. мно
Гії вчені вважають, що від
однією з таких «людино
мавп »стався малень-
кий Homo habitis - перший
з відомих нам видів на-
шего роду Homo ( «чоло
століття"). В цьому розділі рассмат-
риваются будова тіла і
спосіб життя цих істот,
жили понад мільйон років
назад або навіть ще раніше.

На цій картині-реконструкції
художника Моріса Вілсона
показано зіткнення між
найдавнішими людьми
і австралопітека. Місце
дії - Олдувай
в Східній Африці; час -
близько 2 мільйонів років тому.

Клімат і гомініди.

Основні етапи еволюції
людини, мабуть,
відображають кліматичні
зміни, викликані
подіями епох зледенінь
(Шкала дана в мільйонах років).
а - Предки людиноподібних
мавп.

б - Ранні австралопітеки.
в - Пізні австралопітеки.
г - Види роду Homo.
А - Освіта
антарктичної льодової шапки.
Б - Освіта арктичної
льодової шапки.
В - Чергування оледенений
і межледникових періодів.

Перші відбитки слідів ніг.

1. Викопний слід ноги з
Лаетолі в Танзанії. Він залишився
в щойно випав м'якому
вулканічному попелі, який
незабаром після цього перетворився
в тверду породу.

2. Обриси викопного сліду
ноги.

3. Слід ноги сучасного
людини.

За малюнками 2 і 3 можна
зробити висновок, що ці сліди
залишені істотами,
подібними за розмірами і за вагою.

4. Сліди трьох прямоходящих
гомінідів, які здійснювали
спільну прогулянку більш
3,5 мільйона років тому.

fO

становлення людини

Три з половиною мільйони років тому всі усили-
вающий холод льодовикового періоду скував так
багато води у вигляді льоду, що кількість дощових
опадів в світі різко зменшилася і тропічні
савани почали змінювати лісу, площа яких
скоротилася. В Африці стали розмножуватися круп-
ні травоїдні і інші тварини, пріспособлен-
ні до життя в савані, в той час як мешканці
лісів постраждали, втративши своєї природної
довкілля.

Деякі істоти, що відбулися від дріопі-
тецінов, але не цілком пристосовані до життя
на деревах, мабуть, почали пріноравлівать-
ся до існування в відкритій місцевості. цими
«Человекообезьянамі» були австралопітеки (про них
піде мова далі в цьому розділі) і перший «насто-
ящий людина », ймовірно, стався від австра-
лопітеков. Гомінізація (становлення людини),
мабуть, була пов'язана з сукупністю з-
менений, які взаємно підкріплювали один одного.
Про деякі з них можна судити по іскопае-
мим знахідкам, про інших можна тільки здогадуватися.

Викопні відбитки стоп віком 3,8 мілліо-
на років говорять про те, що до цього часу ходіння
на двох ногах звільнило руки. Це дозволило перей-
ти до виробництва і регулярного використання
знарядь, найдавніші з яких мають вік
2,5 мільйона років. Розміри іклів зменшувалися,

ймовірно, внаслідок того, що знаряддя все більше
замінювали ці зуби, виконуючи їх завдання. виготов-
ня знарядь і прямоходіння стимулювали раз-
витие головного мозку і привели до нової стратегії
поведінки, спрямованої на виживання, яка
полягала в заготівлі рослинної їжі і дичини.
Згодом деякі з гомінін втратили воло-
сяной покрив на тілі, і у них з'явилися потові
залози, а ці зміни допомогли боротися з пере-
Гревьє тіла на жарких, позбавлених тіні рівнинах.

Полювання на велику дичину, що дає багато м'яса, або
поїдання трупів тварин, убитих хижаками, при-
вели до того, що цілі групи гомінін змогли
тепер ділитися запасами їжі на «домашніх ба-
зах », де їх спільна діяльність сприяла
взаємного спілкування, яке передувало появ-
лению мови. Тут молодь вчилася у старших з-
виготовлених і використання знарядь. Вперше в істо
рії еволюції перевагу отримав інтелект: те-
перь вже від мозку, а не від мускульної сили або ско-
рости ніг залежало, які з гомінін виживуть, а
які вимруть.

Процеси зі зворотним зв'язком.

Зміни в навколишньому
середовищі, можливо,
сприяли еволюції
гомінідів, послуживши початком
ряду процесів, які в свою
чергу взаємно впливали один
на одного.

а - Групове співпрацю
допомагало вижити в умовах
відкритої савани.
б - Наявність домашніх стоянок,
де проводився розділ їжі,
скріплювало суспільні зв'язки.
в - Виготовлення
і застосування знарядь розвивало
координацію зору і ручних
операцій, допомагало в збиранні
їжі і в полюванні, стимулювало
ходьбу на двох ногах.
г - Ускладнення мозку полегшувало
спілкування і підвищувало
здатність до навчання при
виготовленні і використанні
нових знарядь.

д - Подовження термінів догляду
за дітьми і їх навчання
сприяло виживанню
гомінідів.

людська триба

Збільшення розмірів мозку, зміна зубів і
пристосування стегон і нижніх кінцівок до хож-
ня - такі основні ознаки, що відрізняють
людську трибу Hominini. У неї входять, по край-
ній мірі, два роду: вимерлий Australopithecus
( «Південна мавпа») і Homo ( «людина»). некото-
риє вчені додають до них і рід Ramapithecus
(Описаний на с. 82-83).

Австралопітеки, так звані «обезьянолюді»,
з'явилися в Африці 4 мільйони років тому або навіть
раніше. Вони, очевидно, походять від дріопітеці-
нового предка людиноподібних мавп, якого
ще належить знайти. Всього виникло три або чотири
виду (думки фахівців розходяться). два мил
Ліона років тому від одного з них, ймовірно, проізо-
йшов перший вид, що відноситься до нашого роду (див.
с. 110). Обидва роду (Australopithecus і Homo) суще-
ствовали пліч-о-пліч протягом ще 1 мільйона
років, аж до решти останні австралопітеки,
які, можливо, були винищені своїми більш
розумними наступниками.

Цілком ймовірно, що тіло австралопітеків було
вкрите волоссям; одні з них були крихкого тіло-
складання і не крупніше шимпанзе, а інші мали
мускулисте тіло і за розмірами наближалися до
сучасній людині. співвідношення величини
мозку і тіла було не набагато краще, ніж у челове-
кообразних мавп, а мавпоподібних голова
мала увігнуту лицьову частину, плоский ніс і сре-
занний підборіддя. Щелепи і корінні зуби були
великими і могутніми, причому зубні дуги мали
форму латинської букви V або загостреною U. Але
на відміну від людиноподібних мавп, нижні
кінцівки австралопітека були довші рук і слу-
жили перш за все для прямоходіння.

Австралопітеки, очевидно, пріввжлі користуватися
руками для перенесення вантажів і виготовлення кам'яний
них знарядь, якими можна бвіо різати м'ясо,
хоча їх зуби бвіі придатні для дроблення зерен і
розжовування листя.

Збираючи плоди, харчуючись трупами убітвк хіщні-
ками тварин, а іноді, можливо, навіть полюючи
на них, невеликі групи австралопітеків бро-
дили по тропічним пасовищах Східної і Південної
Африки. Деякі з них, можливо, переходили
також в Азію і Європу.

Наступні вісім сторінок присвячені більш
докладного опису чотирьох видів цих первобит-
них гомінін.

д - Характерний вигин
хребта в формі букви S.
е - Короткий широкий таз.
ж - Довга гомілкова кістка,
спрямована під кутом всередину,
з - Колінний суглоб з плоскою
поверхнею.
і - Довгі нижні
кінцівки.

до - Стопа ноги у вигляді
«Платформи».

Погляди на | ю .т про немов
людини.

Ра особисті пре (положення
про походжу деніі
австралопітека, людини
і африканських
людиноподібних мавп
представлені у вигляді двох
альтернативних еволюційних
| Рев. є значні
розбіжності в оцінці
тривалості існування
деяких видів. пунктиром
поки зани лінії, що ведуть від
невідомих предків (шкала
часу дана в мільйонах років).
А - Людина пішла
від австралопітека.

Б - Людина відбувся не від
австралопітека.
а - Австралопітек з Атара
(Australopithecus ajarensis).
б - Австралопітек африканський
(Australopithecus africanus).
в - Австралопітек могутній
(Australopithecus robuslus).
г - Австралопітек Бойса
(Australopithecus boisei).
д - Людина уміла (Homo
habilis).

е - Людина прямоходяча
(Homo erect us).
ж - Людина розумна (Homo

sapiens).

з - Африканські

человекообра зние мавпи.

зе, і, ймовірно, ще не міг керувати промовою. Особа
було таким, як у людиноподібних мавп: з низ-
ким чолом, надочноямковим валиком, плоским носом,
зрізаним підборіддям, але виступаючими вперед
щелепами з масивними корінними зубами. перед-
ня зуби мали щербини, очевидно, тому, що ними
користувалися як знаряддями для хапання.

Австралопітек з Атара ходив на злегка согну-
тих ногах, а його стегна, кілька схожі на стегна
шимпанзе, і вигнуті кістки пальців рук і ніг сви-
чать про те, що він проводив багато часу
на деревах і, можливо, спав високо серед гілок
поза межами досяжності хижаків. самки мали
значно ближчий поставленнвге стегна і,
отже, більш вузькі родові шляхи, ніж у з-
тимчасовий: жінок, а тому вони, мабуть,
народжували дитинчат зі значно меншими голів-
ками і обсягом мозку, ніж у сучасний новорож
денний: людських немовлят.

Сімейні групи займалися збором рослинної
їжі, в яку входили жорсткі, тверді або по-
Локнистому насіння і плоди. деякі окремі
особини, можливо, виготовляли грубі знаряддя з
дерева і каменю, щоб відокремлювати м'ясо від кісток жи
Вотня, убтих хижаками.

Майже немає сумніву, що до того, як афарскіе
австралопітеки вигмерлі 2,5 мільйона років тому,
від них прямо або побічно відбулися інші австра-
лопітеціни і наш рід Homo.

австралопітек африканський

Australopithecus africanus ( «африканська південна
мавпа ») розселився на Землі приблизно
3 мільйони років тому і припинив своє істота
вання близько мільйона років до наших днів. Він, веро-
Приємно, стався від Australopithecus afarensis, і не-
які автори напівжартома висловлюють припустити
ються, що він з'явився предком шимпанзе.

Маленький, крихке складений africanus, схожий
на людиноподібну мавпу, був на зріст з неболь-
шого африканського бушмена, а важив не більш 12-
літньої європейської дівчинки. Він ходив випрямів-
шись, хоча м'язи його ніг і відрізнялися від наших.
Руки були порівняно довгі, а їх великі і
інші пальці, ймовірно, менш уміло зверталися
з предметами, ніж це виходить у нас.

Нижня частина його обличчя виступає вперед, але не
настільки значно, як у людиноподібних мавп.
На деяких черепах помітні сліди потиличного
гребеня, до якого були прикріплені сильні миш-
ци шиї. Мозок був не більший, ніж у горили, але слеп-
ки свідчать про те, що за будовою мозок не-
скільки відрізнявся від мозку людиноподібних обидві-
зьян. З порівняльного співвідношенню розмірів
мозку і тіла африканус займає проміжне по-
-ложении між сучасними людиноподібними
мавпами і людьми.

Статура.

На цьому малюнку австралопитек
африканський для порівняння
зображений поруч із сучасним
людиною. Зростання 3-4 фути
(1 - 13 м). Маса 45-90 фунтів
(20-40 кг).

Порівняння зубних дуг.

А - Велика зубна дуга
з дуже великими корінними
зубами, що належить
австралопитеку африканського.
Б - Менша зубна дуга
з більш дрібними зубами,
що належить сучасному
людині.

Учені розходяться в думці щодо того,
який спосіб життя вів африканус. будова зубів
і щелеп дозволяє думати, що цей обезьяноче-
ловек пережовував рослинну їжу, але, по-
можна, також обгризав м'ясо тварин, убитих
хижаками. Фахівці оскаржують його спосіб-
ність до виготовлення знарядь: більшість костя-
них «знарядь», виявлених близько копалин
залишків африканус, виявилися просто залишками
їжі гієн або інших хижаків.

Деякі автори припускають, що афріканус-
не самостійна вид, а просто самки гомінідів,
які повинні бути віднесені до іншого виду -
Australopithecus robustus. Однак представники
цього виду явно відносяться до більш пізнього вре-
мени, ніж більшість відомих нам примірників
африканус. Як вважають деякі фахівці,
найдавнішою знахідкою африканус є обло-
мок щелепи, що датується 5,5 мільйона років, з
Лотегама в Кенії, а наймолодший екземпляр
має вік 700 тисяч років. Але не можна з повною
упевненістю стверджувати, що ці австралопітеки
дійсно відносяться до виду африканус.

Більшість викопних знахідок виявлено в
печері Стеркфонтейн в Південній Африці. інші
знахідки говорять про те, що африканус мешкав також
в Ефіопії, Кенії і Танзанії.

р.Ніл

1

оз. 1 уркаід

оз. Віктора я

р.Лімпопо

5 *

g • Преторія

австралопітек могутній

Австралопітек могутній (Australopithecus ro-
bustus), якого у свій час називали парантро-
пусом (Paranthropus - «близько-людина»), був
більшим і краще розвиненим фізично, не-
Желі австралопітек африканський. Як ми вже гово-
рили, деякі автори вважають, що обидві ці «юж-
ні мавпи »є відповідно самцями
і самками одного і того ж виду, але більшість
фахівців не підтримують це припущення.

Австралопітек могутній був такого ж зростання, як
багато європейських жінки - 1,6 м, але важив
менше, ніж більшість з них, - близько 50 кг.
У порівнянні з африканус у нього був більш круп-
ний і плоский череп, вміщав більший
мозок - близько 550 см ^3, і більш широке обличчя. До ви-
сокому черепному гребеню були прикріплені мощ-
ні м'язи, що приводили в рух масивні
щелепи. Передні зуби були такими ж, як у
африканус, а корінні - більшими. при
це корінні зуби у більшості відомих нам
примірників зазвичай сильно зношені, незважаючи на
то, що вони були покриті товстим шаром міцної
емалі. Це може свідчити про те, що жи-
Вотня харчувалися твердої, жорсткої їжею, в приватно-
сті зернами злаків.

По всій видимості, австралопітек могутній поя-
вився близько 2,5 мільйона років тому. всі останки
представників цього виду знайдені в Південній Аф-
рике, в печерах, куди їх, ймовірно, затягли хіщ-
ні звірі. Вимер цей вид близько 1,5 мільйона років
назад. Від нього, можливо, стався австралопитек
Бойса (див. С. 108-109). А будова черепа австра-
лопітека могутнього дозволяє припустити, що
він був також предком горили.

Статура.

На цьому малюнку австралопитек
могутній показаний для порівняння
поруч із сучасним
людиною. Зростання 4 фути
11 дюймів - 5 футів
7 дюймів (1,5-1,7 м).

Зубна дуга.

Судячи з масивним корінним
зубам і маленьким різцям,
австралопітек могутній був
травоїдним.

Знахідки в ущелинах.

Знайдені в ущелинах
вапняку кістки
австралопітека могутнього,
ймовірно, виявилися там
наступним шляхом.

Місця, де мешкав
австралопітек могутній.

1. Кромдраай.

2. Сварткранс.

Багато фахівців вважають.
що житлами цього
австралопітека були також
стоянки, перераховані на с. 109.

А - Рівень денний
поверхні в давнину.
Б - Сучасний рівень
денної поверхні.
а - Леопард тягне труп
австралопітека вгору на дерево,
де його не зможуть дістати гієни.
б - Кістки австралопітека
падають в ущелину
вапняків.

в - Кістки захоронюються під
шарами опадів.

а - Отвори в черепі
австралопітека могутнього.
б - Розміри отворів
відповідають величині іклів
леопарда.

Порівняння черепів (внизу
праворуч).

А - На зображеному
з поворотом в три чверті черепі
Australopithecus robustus видно
кістковий гребінь і масивні
щелепи. Обсяг черепа 500 см ^3.
Б - Зображення черепа Homo
sapiens sapiens з поворотом
в три чверті. обсяг мозку
1400 см ^3.

австралопітек Бойса

Цей найбільш великий і сильний з усіх австра-
лопітеков отримав свою назву на честь англійського
бізнесмена Чарльза Бойса, який допомагав фінансуються
ровать палеонтологічні дослідження в Восточ-
ної Африці, в результаті яких в 1959 р був
знайдений невідомий раніше науці вид «південних обезь-
ян ». Спочатку Australopithecus boisel імено-
вався Zinjanthropus, що означає «східно-Афри-
канський людина ». Час його існування - від
2,5 до 1 мільйона років тому.

Деякі палеоантропологи вважають, що австра-
лопітек Бойса не є самостійним видом,
а являє собою лише місцеву різновид
австралопітека могутнього. Проте для нього
характерні багато відмітні ознаки. судячи
по реконструкцій, зробленим на підставі изу-
чення копалин кісток черепа і кінцівок, недо-
торие екземпляри цього виду досягали зростання совре-
менного людини. Мозок у них був таких же разме-
рів, як у австралопітека могутнього, т. е. приблизно
втричі менше нашого мозку. Ці істоти ходили
прямо. Своїм потужним статурою вони напоми-
нали горилу. Як і у горил, самці були, по-віді-
мому, значно більші за самок.

Подібно горилу, австралопітек Бойса мав
великий череп з надочноямковими валиками і цент-
ральних кістковим гребенем, які служили для при-
кріплення потужних щелепних м'язів. Але по сравне-
нію з горилою, гребінь у австралопітека Бойса
був менше і більш висунутий вперед, обличчя - більш
плоске, а ікла - менш розвинені. Через огром-
них корінних і предкоренних зубів це тварина
отримало прізвисько «Лускунчик». але біомеханіче-
ські дослідження показують, що ці зуби не могли

Статура.

Великий австралопитек Бойса
показаний поруч з сучасним
людиною. Зростання 5 футів
3 дюйма - 5 футів
Юдюймов (1,6-1,78 м), але
міг бути і менше. маса
132-176 фунтів (60-80 кг).

Зубна дуга.

На цій неповної зубній дузі
(Показаної в зменшеному
масштабі) помітні ознаки,
характерні для виду
Australopithecus boisei.
а - Маленькі різці,
призначені для
відкушування.

б - Величезні корінні зуби,
здатні розмелюють їжу.

надавати сильного тиску на їжу і були при-
способлени для пережовування не надто жорсткого
матеріалу, наприклад листя.

Оскільки разом з кістками австралопітека Бой-
са, вік яких становить 1,8 мільйона років,
була знайдена оббита галька, можна припустити
жити, що ці істоти могли використовувати камінь
в практичних цілях.Однак не виключено, що
представники даного виду просто стали жертвою
свого сучасника - людини вмілого, преуспев-
шего в застосуванні кам'яних знарядь (див. с. 110
111).

Чотири зображення черепів.

1. Череп самця Australopithecus
boisei.

а - Саггитальний
(Стріловидний) гребінь.
б - Реконструкція нижньої
щелепи.

2. Череп, що належав,
ймовірно, самці, яка була
значно менших розмірів.

3. Бічний вид черепа самця.
в - Надочноямковий валик.

4. Форма черепа зверху.

Місця, де мешкав австралопитек
Бойса.

А - Африка (район знахідок
відзначений чотирикутником).
Б - Район знахідок, даний
зі збільшенням.

1. Омо.

2. Кообі Фора.

3. Олдувайское ущелині.

4. Пеніндж.

5. Чесованджа.

Ступня ноги і кисть руки (вгорі
зліва).

Судячи зі знайдених кісток
ступні і кисті (на малюнку вони
пофарбовані), людина уміла
ходив на двох ногах, а пальці
його кистей мали сильну
і точну хватку.

Статура.

Людина умілий показаний для
порівняння поруч із сучасним
людиною. Зростання 4-5 футів
(1,2- 1,5 м). Маса - близько
110 фунтів (50 кг).

Зубна дуга.

Вигин дуги має більш
«Сучасний» вигляд, а корінні
зуби кілька вже, ніж
у австралопітека.

Людина уміла жив у Східній Африці і, мож
можна, в Південній Африці ( "Telanthropus") і в
Південно-Східної Азії ( "Meganthropus").

Залишки матеріальної культури, знайдені близько
кісток людини вмілого, дозволяють думати, що
ці істоти займалися виготовленням кам'яних
знарядь, будували нескладні укриття, збирали рости-
тільну їжу, відрубували великі шматки м'яса від
туш тварин, убитих хижаками, і полювали на
малу, а може бути, і на досить велику
дичину.

Від Homo habilis, ймовірно, стався Homo
ereclus.

Три віза черепа.

У людини вмілого голова
була округлі, мозок більший,
а лицьова частина менше, вже
і довше, ніж у австралопітека,
однак вона мала і деякі
архаїчні риси. на малюнках
відсутня нижня щелепа.
Відсутні фрагменти черепа
показані штрихами.

А - Передня панель.

Б - Вид збоку.

В - Вид зверху.

Місця, де мешкав чоловік
умілий.

1. Кообі Фора.

2. Олдувайское ущелині.

3. Сварткранс (можливо).
Деякі вчені відносять
до Homo habilis знахідки,
зроблені і в інших районах
Східної Африки.

Ill

Знаряддя з Олдувая.

Ранні кам'яні знаряддя з
Олдувайского ущелини
в Танзанії.

А - Грубе рубило (чопер)
з лави; їм користувалися для
різання м'яса або для
розколювання кісток.
Б - Багатогранник (поліедр)
з трьома або з великим числом
ріжучих країв.

В - дискоїд з гострими краями.
Г - Скребло для обробки
шкур.

Д - Кам'яний молоток.

ранні сліди
матеріальної культури

Ранній людина була повільніше і слабкіше, ніж
великі хижаки, і не мав такого природного
зброї, як ікла й пазурі. І все-таки ранні го-
Мініни навчилися компенсувати ці недоліки.
Вони стали надавати шматках каменю, кісток і дерева
форму, що дозволяє різати, скребти і копати. В
відміну від іклів і пазурів, такі знаряддя можна
було збирати, зберігати або за своїм бажанням
змінювати одне на інше. Згодом ці знаряддя
дали людині безпрецедентну владу над навколиш-
щей його середовищем.

Першими знаряддями, ймовірно, були осколки ко
стей, гострі палиці і підноси з кори для збору
їжі. Такі, в основному неміцні, знаряддя НЕ з-
зберігалися. Але камінь виявився довговічніше. ми
знаємо, що ранні гомініни в Ефіопії свідомо
розщеплює невеликі камені, можливо, для того,
щоб отримати тверді, гострі краї для різання м'яса.
З того часу (2,5 мільйона років тому) приблизно
до 5 тисяч років тому камінь домінував в чоло
веческое техніці.

Знаряддя палеоліту, або давньокам'яного віку,
можна знайти всюди, куди тільки ступала нога
людини приблизно до 10 тисяч років тому. майстри
раннього палеоліту навчилися створювати гострі ору-
Дія, сильно б'ючи каменем об камінь. вони відбирали
тільки ті камені, які легко розщеплювалися при
ударі і саме уздовж тих тріщин, які були
потрібні майстру. Вибиралися досить тверді
гірські породи, якими можна було різати, дро-
бити, розщеплювати або скребти рослинні і жи-
Вотня матеріали.

Кремень, кремнистий сланець (рис), кварцит
і гірський кришталь виявилися найбільш придатними
для цього гірськими породами, але жодна з них не

зустрічається всюди. У Східній Африці самі
стародавні знаряддя виготовлялися з лави, яка
дає більш грубу поверхню, ніж кремінь.

Найбільш відомими древніми інструментами
є типові знаряддя «олдованской» культури
з Олдувайского ущелини в Танзанії. Тут 1,9 міль-
Ліона років тому Homo habilis (або будь-якої з
сучасних йому австралопітеків) розщеплював ба-
Зальтена і Кварцитові гальку, надавав їм форми,
які зараз називають грубими рубилами (Чоп
перами), скреблами, різцями, топоровіднимі ору-
діямі, а по їх контурах ділять на дискоїд, мно-
гограннікі (поліедри) або субсфероіди.

Деякі вчені вважають, що насправді
істинними знаряддями були не перераховані форми,
а так звані «непридатні» осколки, отщеплен-
ні від цих ядер. Без сумніву, 1,5 мільйона років
тому біля озера Туркана в Кенії гомініни викорис
поклику маленькі кам'яні відщепи для того, щоб
обробляти туші антилоп. Подряпини від зубів, на-
Відвідуючи на кістках тварин під подряпинами від
ріжучих знарядь, наводять на думку, що ранні
гомініни зазвичай зіскоблювали м'ясо з туш живіт-
них, убитих хижаками. Але цілком ймовірно, що
ранні люди виготовляли також і знаряддя для полювання.
Кам'яні кулі з Олдувая, пов'язані ременями,
перетворювалися в мисливський снаряд, метнувши який,
можна було збити з ніг антилопу, подібно до того як
в наші дні ковбої ловлять худобу за допомогою метатель-
них куль-бола.

Олдованской індустрія (звана також ру-
біло-осколкової або галькової) і її більш пізні
варіанти широко поширилися по значної
ної частини Африки і Євразії раннього кам'яного віку.
У деяких місцях ця культура процвітала ще
200 тисяч років тому - вже багато років по тому після
винаходи більш досконалих технологічних
прийомів кам'яного віку.

Олоувайская тимчасова шкала.

1. Шар № I: 2,0-1,7 мільйона
років тому.

2. Шар № 2: 1,7-1,1 мільйона
років тому.

3. Шар № 3: 1,1-0.8 мільйона
років тому.

4. Шар № 4: 0,8-0,6 мільйона
років тому.

а - Типові олдувайские
знаряддя.

б - Досконаліші
і різноманітні знаряддя.
частково схожі на знаряддя,
характерні для людини
прямоходячої.
в - Австралопитеки.
г - Людина умілий.

Найдавніша хатина? (Праворуч).
Вік цього нагромадження
каменів і викопних решток
1,8 мільйона років, і воно,
можливо, являє собою
сліди найдавнішого з відомих
нам людських осель. камені,
ймовірно, притискали до землі
гілки, які становлять каркас
хатини на березі озера
в Олдувае.

Стародавнє житло (внизу).
Ця реконструкція стародавньої
доісторичної хатини
заснована на знахідках кіл
з каменів і на вивченні тих
будівельних прийомів, які
і зараз ще в ходу у груп
мисливців-збирачів
в окремих районах Африки.
Дахом міг служити зроблений
на швидку руку настил з гілок
з листям.

убитих хижаками, і шматки лави з довколишніх
гір, щоб обробити їх на місці. Близько 1,7 мілліо-
на років тому вони, здається, користувалися також ору-
діямі, які приносили вже готовими з гір, рас
покладених на відстані 10 миль (16 км), що
може бути, означало навіть і зачатки дуже ранній
торгівлі.

Ретельні дослідження вказують на те, що
місця більшості з приблизно 20 дуже ранніх
стоянок в Олдувае були ретельно обрані там,
де потоки свіжої питної води вливалися в багате
дичиною солонувате озеро.Можливо, найбільш за-
мечательно відкриттям стало те, що ці стародавні
люди почали будувати житла. На одній стоянці
розташування кісток і каменів свідчить про
тому, що з навітряного боку люди були защи-
щени від вітру огорожею або щитом з чагарника.
На іншій стоянці є коло з каменів близько
13 футів (4 м) діаметром, які підтримували тепер
вже давно зниклі гілки, з яких була з-
Зброя хатина, подібна до тих, які і зараз
ще будують подекуди в Африці. Це укриття, вік
якого приблизно 1,8 мільйона років, є пер-
вим відомим нам людським спорудою в
світі.

Тваринний світ древньої Африки

Тваринний світ Олдувая.

Внизу і праворуч дані
зображення восьми тварин,
нумерація яких
відповідає прийнятій в тексті
(Відносні масштаби
зображень тварин
не дотримано).

1. Tilapia.
l .Xenopus.

3. Chamaeleojacksonii.

4. Phoeniconaias.

5. Megantereon.

6. Deinotherium.
l .Sivatherium.

8. Pelorovis.

Тисячами розколотих кісток тварин всіяна
земля в місцях ранніх стоянок в Східній Африці
де ранні люди жили і займалися обробленням туш
тварин. Ретельне вивчення стоянок Танзанії
Кенії і Ефіопії говорить про те, що 2 1,5 мільйона
років тому поряд з ранніми людьми десятки великих
і дрібних тварин мешкали в савані, в лісі і на
берегах озер. Найбільш детальні дослідження
були проведені на місцях колишніх стоянок, распо
викладених на берегах зменшується в розмірах
доісторичного озера в тому районі, який зараз
прорізається олдувайского ущелиною. розповімо
наприклад, про деякі з цих тварин, як про сов
ремінних, так і про вимерлих (їх порівняльні
розміри на рисунках не дотримано).