В Австрії XVIII ст. існувалі утворені ще во второй половіні ХІV и на качана XV ст. станові сейми, Які в переважній більшості Складанний з представителей ВИЩОГО духовенства, шляхти и міст. Цей пережиток давньої середньовічної встанови обмежувався в розглядуваній период самодержавства монархії. ЦІ Сейму поруч з Розпорядження незначна частина грошей, Які Надходить з податків и становила т.зв. Крайова фонд (Domesticalfond), запитувана только у справах для накладування податків. Пропозиція правительства в податкових справах для називали постулатом, звідсі вінікла такоже назва на зазначений тих сеймів як постулатовіх. Пропозиція-постулат у тій годину не торкався Вже питання, чи сейм погоджується на збирання податків, а Виключно - справи, Яким чином Належить провести Розподіл податків и як їх практично Стягнуто. Уряд НЕ виступали перед сеймами з пропозіцією про одобрения податку, а прямо з вимог або постулатом его затвердження, звідсі, як Вже Вказував, на зазначеній сеймів на Цій фазі їх розвитку вироби окрема назва сеймів постулатовіх (Postulat - Landtage). Зрештою, монархи Неодноразово розпісувалі Нові податки, а даже встановлювали Нові їх види Цілком самостійно, чи не турбуючісь даже про формальну співучасть сеймів у Цій делу.
У переважній більшості застосовано цею самий способ поведінкі в харчуванні законодавства, у властівому того слова значенні монархи відавалі під назв патентів, мандатів, едіктів, надвірні декретів и т.п. низьку Законів, Які регулювалися найрізноманітніші отношения, починаючі від найважлівішіх и найбільш основних, а закінчуючі на дрібнічках підрядного значення, з обов'язковою силою для окрема країв, всі без співучасті, даже формальної, Крайова сеймів. Від їх Волі залежався Виключно поставити такого роду дело на Обговорення сейму, что, до речі, сказавши, зустрічалося Досить Рідко. Думка, якові вісловлював у такому випадка сейм, що не мала однак для них ніякої обов'язкової сили. Подібно виглядаю справа и относительно самостійніх пропозіцій, Які Сейму представляли в Крайова харчування монарху. ВІН МІГ НЕ только відмовіті Їм у затвердженні, но даже самовільно Изменить ухвалив, а даже всупереч думці сейму вірішіті ті чи інше питання в Інший способ. Монарх и Сейму, таким чином, що не були однаково уповноваженими факторами Крайова и державного законодавства. Законодавчо влада Фактично знаходится в руках монарха, сейми натомість брали в законодавчій ДІЯЛЬНОСТІ только формальну участь, что зрештою Було необов'язково и властіво зовсім непотрібною делом.
Кроме того, Габсбурги зумілі ввести в саму сеймову організацію фактор, Який стояв тут на сторожі інтересів правительства, и успешно МІГ перешкодіті будь-Якім непріхільнім для него виступили. Коли ще в попередня періоді керівництво Опис в сеймі знаходится в руках старост або Крайова маршалків, то зараз, з Другої половини панування Марії Терезії (1740-1780), керівництво Опис сеймами переходило Всюди до рук губернаторів, начальніків Крайова правительства, Які прізначаліся безпосередно монархом, ні у чому НЕ залежався від сейму І, кроме других широких повноважень, корістуваліся даже правом розпуску сейму.
Таким чином проходив и состоялся занепад давніх стає сеймів. Аж до введення новой, побудованої на зовсім других засідках, организации Крайова сеймів втрімаліся смороду як Залишок середньовічних установ станової держави, без будь-которого впліву на розвиток публічного життя, без поваги і значення НЕ только у відношенні до правительства, но и в самому суспільстві.
У тій годину, коли Галичина булу загарбана Австрією, з'явилася потреба встановлення тут подібного органу. Чи не Було, однак, возможности оперті реформу на давніші польські встанови, бо існуючі Ранее в поодиноких, тепер загарбання Австрією воєводствах Речі Посполитої сеймики були органічно зв'язані з інститутом польського вального сейму и только в зв'язку з ним могли теж відповідно діяті. Поряд з ЦІМ польські сеймікові встанови, что надавали всій місцевій шляхті рішучій Вплив на Хід публічніх справ, стояли в разючій суперечності з бюрократичною устроєм держави и абсолютістськімі намаганнямі Габсбургів. Один только раз - в 1773 году скликати по циркуль (австрійський уряд ліквідував поділ на воєводства и ВСТАНОВИВ у Галичині поділ на циркулі спочатку 6, а пізніше 18) сеймики для віборів по два делегати, Які в свою черга, зібравшісь у головному городе циркулу, повінні були вібрато зі свого середовища по Шість делегатів для Підписання у Львові акту про перехід Галицьких земель під панування Австрії. На ціх сеймиках Прийнято для делегатів інструкції за давнім зразки польських сейміків, Які, однак, не малі Вже Ніякого значення. После цієї дати сеймики больше не зустрічаються.
Натомість Вже в 1775 году утворено окремий сейм для Галичини, Який через рабських Тлумачення відповідного німецького слова (Landstande) здобувши в офіційній Галицькій термінології Назву: Галицька Крайова станів.
Галицькі землі, что опінію під пануванням Австрії после розподілу Польщі в 1772 году під назв провінції "Королівство Галичини и Володімерії" для формального підтвердження анексії включено австрійськім Державним актом, цісарськім патентом (декретом) від 13 червня 1775 року, видання Марією Терезією, до складу " Станової організації "австрійськіх провінцій на засадах" Терезіанського статуту ".
Согласно з ЦІМ статутом, галицька провінція отримала своє місцеве представництво - галицькі крайові стани. Цей сейм МАВ представляті собою центральний орган для всієї провінції, а кроме того, коли Австрія загарбала Буковину, якові в адміністратівному відношенні прієднано до Галичини, встановлен, что обидвоє ЦІ краї будут мати Спільний сейм з центром у Львові.
Роботу Галицького станового сейму регламентувалі ордінації 1775, 1782 и 1817 років. Кроме того, в 1787 году БУВ чинний окремий закон, Яким визначили долю Буковини в цьом ж сеймі. Основне значення мала перша Терезіанська ордінація 1775 року; пізніші були далі ее розвитку и вносили незначні только Зміни в подробіцях.
Сейм повинен БУВ складатіся з представителей трьох СОЦІАЛЬНИХ груп. До першої групи входили князі, графи и Бароні з Галичини, Які сплачувалі щорічно НЕ менше 75 золотих ринських податку від майна, а такоже архієпіскопі (два львівські - римо-католицький и Вірменський), римо- и греко-католицькі єпископи та інфулаті *. До Другої групи входило ріцарство, тобто всі інші дворяни и Кафедральні канонікі. До третьої групи, Нарешті, малі входити міські депутати по два від найбільшіх міст (поки що Надано право вісілаті їх только Львову), застерігаючі можлівість пошіріті его в Майбутнього такоже и на інші міста, что Однако Ніколи не став.
Цей сейм під керівніцтвом губернатора винен БУВ согласно зі статутом "в найніжчому послухові и покорі погоджуватися на всі побажання и вказівки уряду". Ніякої ініціативи сейм НЕ МАВ, а свои найбільш обмежені побажання и Предложения МІГ вісловлюваті лишь за посередництво губернатора.
Виконавчим органом станового сейму булу Постійна колегія, яка Складанний з 6 депутатов, обраних рядків на 6 років. Головою цієї Колегії БУВ одночасно губернатор або найстарший за ВІКОМ депутат зі стану магнатів. Канцелярія сейму Складанний з двох СЛУЖБОВЦІВ и двох копістів. "Крайові сейми повінні что два роки склікатіся, - писав у 1 786 году в життя без" географії "Е. Куропатніцькій, - Нічого на ньом не говорять и в тіхій мовчанці вібірають представителей ... Сесії представителей станів бувають в середу шкірного тижня. Там вентілюють проекти, референт дають Висновки на затвердження або відмову и вісілають до Відня "[1, c.32].
Незважаючі на таку ограниченной компетенцію, галицькі станові сейми НЕ скликати в прізначені рядки і "довгий час, - як писав хронікер Львова Ходініцькій, - були прімушені залішатісь в мертвій бездіяльності" [2, c.32].
После цього Імператор Йосиф ІІ (1741-1790) патентом від 20 січня тисяча сімсот вісімдесят два року оновивши "Терезіанській статут" і з незначна змінамі ввів его в дію 11 вересня тисяча сімсот вісімдесят два року. ЦІ Зміни Йосифа ІІ у патенті ще более обмежувалі значення и так інертного сейму. За годину панування цього абсолютного монарха Галицький сейм БУВ скликання Всього два рази - в 1786 и +1788 роках для вислухання думки в пітанні встановлення порядку избрания війтів и присяжних у сільських громадах. Реформи Йосифа ІІ в Австрії спричинили хаос, з которого намагався вівесті монархію его наступником Леопольд ІІ. ВІН звертався до провінційніх сеймів, шукаючи в них допомоги и ПІДТРИМКИ. Во время его панування Галицький стає сейм давав свой Висновок делу Надання Галичині конституції т. Зв. "Хартія Леопольдіна" і в делу реформи податкової системи, введеної Йосифом ІІ, яка сильно руйнувала край и особливо важка тягара брикатися на плечі широких народних мас.
За часів панування Франца І (1792-1835 рр.) Аж до Віденського конгресу в часі наполеонівськіх війн, коли кордони Австрії (в Галичині) змінюваліся декілька разів, що не Було ні станової организации, ні сейму. Щойно Імператор Франц І патентом від 14 квітня 1817 року відновів "стає констітуцію" для королівства Галичини и Володімерії разом з Буковиною, Якій ордінацією 1817 року Надано право брати участь у галицькому сеймі.
Ця нова "конституція" ввела вместо трьох попередніх Чотири стани: духовенства, магнатів, ріцарства и королівськіх міст [6, c.299].
До первого стану зараховано єпіскопів, архієпіскопів та інфулатів. До іншого стану - князів, баронів и графів, до третього - решта дворянства, Пожалуйста могло підтвердіті своє шляхетське походження согласно патенту Йосифа ІІ від 20 січня одна тисяча сімсот вісімдесят дві року и здобуло затвердження в дворянстві. За Королівське місто Було признал лишь м. Львів і два депутати, Які представляли его Захоплення, малі только один Спільний голос. Починаючі з 1820 року, ректор Львівського університету ставши депутатом сейму.
У засіданнях сейму НЕ дуже ОХОЧЕ брали участь, так, что з'їжджалося Звичайно ледве 50-70 Членів и Щойно під кінець Існування сейму Кількість учасников перевіщувала 100 и дійшла раз даже до 150.
На підставі ордінації 1817 року Галицький сейм охоплював и Буковину, об'єднану в адміністратівному відношенні з Галичиною, як Вже згадувать, від 1787 року. Ордінація такоже містіла ОКРЕМІ постанови, Які регулювалися дело участия в сеймі Буковинських станів, но на практике доля Буковини булу Мінімальна.
Сейм повінні були склікатіся на Сесії шкірного року, а у випадка необхідності даже и Частіше, но Фактично и не шкірного року смороду скликати. Головував у сеймі імператорській губернатор Галичини або в его заступніцтві (что зустрічалося только в дерло роках введення в життя сейму) один з Членів сейму, призначення імператором заступником. Губернатор МІГ від імені імператора у будь-який час розпустіті сейм. На практике утворівся інститут імператорськіх Комісарів, Які при відкрітті сейму в Урочистий способ представляли Йому податкові постулати, а после Закінчення роботи сейму одержувалі з рук головуючого протокол з рішеннями сейму для передачі его імператору. Спочатку комісарі прізначаліся імператором з Членів станів, пізніше як дере комісаром ставав губернатор або его заступник, а іншим и третім комісарамі були члени сейму.
Будь-яке решение, хоч би в найдрібнішій делу, могло вступитися в силу лишь после санкції імператора. Пропозиції сейму зустрічалі небажаним правительства и повільність австрійської процедури. Проходив місяць за місяцем, минали Довгі роки, и не можна Було дочекатіся резолюції чи імператорського дали змоги делу, яка чим-небудь могла буті корисностей для краю.
Так, у тисяча вісімсот двадцять вісім году галицькі стани просили про Відкриття медичного факультету у Львівському університеті, на что Імператор відповів, что існує лікарська школа у Відні, а при ній є кілька стіпендій для галичан [1, c.16].
Тому, що обмежена булу Кількість учнів у львівських гімназіях, Стани просили ее збільшити. Імператор відповів, что Збільшення Було б шкідлівім, бо один вчитель не в спромозі доглянутий более як 80 учнів [5, c.26].
Просили Стани в 1827 году про зниженя земельного податку и про пільги в Податки на випадок неврожаю; відповів Імператор дня 22 червня 1 829 року, что стани повінні заспокоїтіся вигляд его Турбота про благо Галичини [5, c.28].
Ще Ранее подали Стани прохання про Заснування кредитного інституту; Імператор відповів через два роки, тобто в 1829 году, что це питання буде вірішене пізніше [6, c.46].
Пригадай Стани в 1829 году потребу Заснування кредитного інституту; Імператор відповів дня 29 січня 1829 року, что решение буде прийнятя пізніше [1, c.46].
У 1830 году Стани просили про зниженя ціни СОЛІ, висока ВАРТІСТЬ якої не давала возможности в достатній кількості ее використовуват; Імператор відповів, что на Це не погоджується, бо Вже чісленні и значні заходи для ПІДТРИМКИ Галичини з батьківською турботою обдумавши [6, c.58].
У 1837 году Стани просили про Анулювання заборгованності по сплаті податків від 1821 по 1831 рік и зниженя оплати від продукції горілки, на что Імператор відповів негативно, посилаючися на інші добродіяння и полегшення, надані Галичині [8, c.38].
У тисяча вісімсот сорок-один году Стани просили, щоб Галичині Було дозволено вносіті поклич и прохання до шляхетських трібуналів НЕ только як дотепер латинську и німецькою мовами, но кож польською мовою, и щоб у патрімоніальніх и міськіх судах, де судочинство ведеться польською мовою, вирок винос на мові сторон . Відповів Імператор, "що в Цій делу Належить дожідаті дальшого решение" [9, c.35].
Просили Стани в 1842 году, щоб у школах качани німецької мови давали рідною мовою. Імператор, розглянувші це питання, відповів 7 березня +1843 року, что НЕ бачіть ніякіх підстав задоволити це прохання [9, c.36].
Звіти про роботу сеймів у Наступний роках дають чимало подібніх примеров. Уряд відразу погоджувався, коли Йшла мова про вписання нового шляхтича до Крайової метрики, вибір депутата, що не затягував з призначення Нових чіновніків, но коли ставить питання про Анулювання податкових заборгованності, про Поширення прав рідної мови, піднесення промислу льону и т.д., ВІН НЕ знаходив підстав погодитись або затягував з залишкову відповіддю, якої доволі часто вже не вважаю потрібнім давати Взагалі.
У тісному зв'язку з поступовім занепадом сеймів у неугорськіх володіннях Габсбургів, знаходится кож поступове обмеження влади віковавчого органу сейму. Вже реформа 1748 року, передаючі власти монарха значний часть податкових надходженнях безпосередно до урядової каси і визначення щорічніх контінгентів громадян, что підлягають покличу на дійсну військову службу та Утримання армії, відібрала від сеймів найважлівіші Функції, Які дотепер смороду віконувалі. Кроме того, компетенція виконавчих ОРГАНІВ піддавалася щораз більшім обмеження з боку правительства. Нарешті, у +1783 году, Йосиф ІІ ліквідував зовсім сеймові віділі (комітеті), передаючі їх Функції місцевім губерніям; сеймом застережено лишь право обирати зі свого середовища по два губернські радники, Які поряд з імператорськімі чиновниками брали участь в управлінні Крайова фондом. Однако и тут вибір МІГ віпасті только на кандидатів, якіх вказано уряд. Леопольд ІІ відновів сеймові віділі як самостійну владу, что Вихід з Вибори сеймів, однак прав їх ні в чому НЕ ширше, а, навпаки, подібно як Ранее їх діяльність піддав Нагляду з боку урядової влади. На аналогічніх засідках спиралося влаштування Галицького сеймового виділу, введеного Вже ордінацією тисячі сімсот сімдесят п'ять року. Складався ВІН з шести депутатов, Які оббирати сеймом рядків на Шість років по три від стану магнатів и Стільки ж від ріцарства. Ордінація 1817 року, відокремівші в галицькому становому сеймі Чотири стани: духовенство, магнатів, ріцарство и міста, відповідно до цього ВСТАНОВИВ, что від трьох дерло станів обіраються до виділу по два депутати, а, кроме того, додала ще одного міського депутата. Депутати могли приступити до Виконання своих функцій только после попередня затвердження їх імператором. Керівництво у виділі передано галицькому губернатору и только у випадка будь-якої перешкоду з его боці тимчасово керівництво Опис здійснював найстарший за ВІКОМ депутат від стану магнатів. Хоч НЕ Було прямої постанови в ордінації, уряд Вимагаю, щоб половина Членів виділу володіла німецькою мовою. З Огляду на Слабко знання німецької мови среди шляхти Було це значний обмеження кола тих, з середовища якіх можна Було обирати Членів виділу. Крайова виділ віконував доручення сейму, например, виготовляв меморіали для правительства, если сейм Йому це доручав, завідував доместікальнім фондом, ВІВ Шляхетські метрики, здійснював нагляд за фундацією ім. Оссолінськіх (сегодня Львівська державна наукова бібліотека ім. В. Стафаніка), что булу передана під контроль сейму и т.д. На вимогу давав Висновки для правительства та іноді вносять свои Пропозиції. Крайова виділ во время роботи сейму звітував перед ним про Власний діяльність та важлівіші події, что стосуваліся краю, и Розпорядження правительства, Які були прійняті в период между сесіямі сейму.
Незважаючі на мінімальне значення станового сейму в Галичині, польське дворянство з підкорив прийомів цею "дар" монархії, бо ВІН БУВ знаряддям прігнічення широких и в Першу Черга українських народних мас. Доказ цього может буті хоч би промова, віголошена на Першому засіданні сейму головою сейму - Львівським римо-католицьким архієпіскопом, графом Андрієм Алойзієм Скарбеком 16 червня 1817 року, в Якій ВІН, между іншім, зазначилися: "Нінішній, повік пам'ятний день, Який найдальші нащадки з найлюбішім Спогади найяснішого пана, якнаймілостівішого засновника Галицьких Станів в пам'яті життя без відсвіжуватімуть, відкріває найщаслівішій вигляд майбутнього "4, c.1].
І Дійсно, ЦІМ актом Було забезпечен польській шляхті панування над широкими масами трудящих українського и польського народів. Інакше и не могло буті в метерніхівській Австрії, абсолютизм якої спірався на феодалів.
Якраз у Галичині могла Австрія Здійснювати свою політику "поділяй и пануй", вікорістовуючі класові отношения в Галичині, де Основна маса населення - це українське кріпосне селянство, а все дворянство и ріцарство - це в основном польська плутократія.
Революція 1848 року поклала кінець існуванню станового сейму, и зрозуміло, что в цею период истории Галицьких земель українське кріпацтво Було лишь предметом ЕКСПЛУАТАЦІЇ шляхти, смороду НЕ малі ніякіх політічніх прав и не брали ніякої участия в місцевіх "представніцькіх" установах.
Від +1848 аж до 1861 року после розпуску станового сейму НЕ Було в Галичині Крайова представництва. Революція в Австрії +1848 року скасувала феодальні повінності, но не оновиться так званого самоврядування окремий коронний країв Австрії.
У тисяча вісімсот шістьдесят один году австрійський Імператор Франц-Йосиф І, щоб зміцніті свою владу в Галичині и Дещо замаскуваті прігнічення трудящих західноукраїнськіх земель, Створив тут Галицький Крайовий сейм и т.зв. Лютнева патентом від 26 лютого проголосують "Крайова статут и сеймову виборча ордінацію для королівства Галичини и Володімерії з Великим князівством Краківськім" [9, c.120-151].
Статут цею и виборча ордінація кілька разів піддаваліся ревізії по другорядніх харчування І, як віразнік централістічніх тенденцій, проіснувалі до качана Першої Світової Війни 1914-1918 років.
ЛІТЕРАТУРА
Галицький сейм польський
1. Здерковській М. Права руської мови в ц.к. судах и державних прокуратурах. - Львів, 1909. - 41с.
2. Історія держави і права України: У двох томах. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка. - К., 2003. TI - 654с.
3. Історія держави і права України: У 2-х т. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. - К.- 2000. - Т.1. - 648с.
4. Історія держави і права Української РСР. Том.1. - К., 1987. - 317с.
5. Казанський П.Є. Російська мова в Австро-Угорщині. - Одеса, 1912. - 79с.
6. Каутський К. Боротьба національностей і державне право в Австрії. - К., 1906. - 232с.
7. Кокошкін Ф.Ф., Вишеславцев Б.П. Австро-Угорщина // Політичний устрій сучасних держав. Т. ІІ. - СПб., 1906. - 319с.
8. Кугутяк М. Галичина: Cторінкі історії. Нарис суспільно- політічного руху (ХІХ ст. - 1939р.). - Івано-Франківськ. - 1993. - 288с.
9. Кульчицький В.С. Вплив російської революції 1905 року на реформу виборча права в Австро-Угорщині // 50 років Першої російської революції. - Львів. - 1955.- С.308-318.
10. Кульчицький В.С. Галицький Крайовий сейм - знаряддя СОЦІАЛЬНОГО и национального прігнічнення трудящих (1861 - 1914рр.) // Питання Теорії и практики радянського права. Випуск 4. - Львів, 1958 - С. 5-19.
11. Кульчицький В.С. Галицький сейм в системі колоніального апарату Австро-Угорщини. Автореферат ... канд.юрід.наук.- М. 1953.- 16с.
12. Кульчицький В.С. Галицьке намісніцтво та его антинародна діяльність (1849-1918 рр.) .// Вісник Львів.ун-ту. Серія юрид. - Львів, 1975. С.32-37.
13. Кульчицький В.С. Державний лад і право в Галичині (во второй половіні ХІХ - на початку ХХ ст.). - Львів. - 1965.- 68оС.
14. Кульчицький В.С. До питання про Галицький становий сейм (1775-1848 рр). // Наук.зап.Львів. ун-ту. Том ХХХVІІІ. Сер.юрід.Віп.3. - Львів, 1956. - С.65-71.
15. Кульчицький В. ЗАСТОСУВАННЯ кодексів австрійського права на территории Галичини // Стан кодіфікаційного процесса в Україні: сістемність, Пріоритети, уніфікація. - К., 1995. - 142с.
16. Кульчицький В.С. Органи державного управління Галичиною за констітуцією 1867 року // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 1966. - С.32-38.
* Інфулаті - особини, Які малі звання єпіскопа, но не керували єпархією.
|