|
план
Вступ
1 Походження слова
2 Гетьмани в Чехії
3 Гетьмани в Речі Посполитої
4 Гетьмани на Україні
5 Гетьмани в Молдавському князівстві
Список літератури
Вступ
Гетьман (чеськ. Hejtman, польск. Hetman, укр. Гетьман, літ. Etmonas, рум. Hatman) - історична назва командувача армією в Чехії часів таборитів, у Речі Посполитої, на Україні і в Молдавському князівстві.
1. Походження слова
На думку більшості вчених, слово «гетьман» має німецьке походження. Чеське слово «hejtman» при цьому виводиться від древневерхненемецкого «hauptmann» ( «haupt» означає «головний» або «голова», «mann» - «людина»), а польське «hetman» - з середньонижньонімецька «hōd-man» (в XIV-XV століттях використовувався варіант «etman», з XV століття - «hetman»). У німецькій мові того часу це слово мало значення «командир збройного загону», «капітан». У сучасних збройних силах німецькомовних держав звання «гауптман» відповідає званню капітана. Альтернативна версія походження німецького слова від польського має мало прихильників.
Подібне запозичення не є поодиноким. Тісні зв'язки Польщі і німецьких держав призвели до масового входження слів німецького походження, в основному військової та адміністративної тематики, в польську мову.
2. Гетьмани в Чехії
У Чехії в період гуситських воєн гетьманом (чеськ. Hejtman) називали командувачів військом таборитів. Першим таборітскім гетьманом став в 1420 році Ян Жижка. Фактично він був головнокомандувачем, хоча формально був лише одним з чотирьох гетьманів.
Після адміністративної реформи 2000 року, яка розділила Чеську Республіку на краю, гетьманом називають главу краю.
3. Гетьмани в Речі Посполитої
У Речі Посполитої гетьман (пол. Hetman) був командувачем армією, і підкорявся тільки королю. Вперше він з'явився в Великому князівстві Литовському (в 1497 році), в Польському королівстві - в 1503 році. Спочатку титул гетьмана давався тільки воєначальникам на період бойових дій, проте з 1581 року його стає постійним. З XVI століття в Речі Посполитої існує чотири гетьманських титулу: два для «Литви» ( «Литовські гетьмани») і два для власне Польщі, «Корони» ( «Коронні гетьмани»): відповідно, Великий гетьман литовський, Пільний гетьман литовський (створений в 1521 році), і Великий гетьман коронний, Пільний гетьман коронний (створений в 1529 році). Гетьмани мали широкі повноваження у військовій сфері.
У 1776 році права гетьманів були обмежені створенням військового департаменту Постійної ради.
Гетьманські титули проіснували до самого кінця Речі Посполитої і були скасовані лише в 1795 році при її третьому розділі.
4. Гетьмани на Україні
Після створення в 1572 році польського, а потім російського реєстрового козацького війська, його начальник іменувався «Гетьман його королівської величності Війська Запорозького» [1]. Титул гетьмана використовували і керівники козацьких рухів, не підпорядковувалися уряду Речі Посполитої. Після придушення козацько-селянських повстань 1637-1638 років титул гетьмана реєстрових козаків був скасований.
У 1648 році на Україні почалося повстання (1648-1654). Гетьманом було проголошено Богдан Хмельницький. Після Переяславської Ради з Росією (1654 рік) гетьмани були визнані царським урядом головною владою на Україні. Хмельницький пішов на визнання протекторату московського царя над Гетьманщиною.
Після смерті Богдана Хмельницького його наступники переходили на бік Речі Посполитої, проте не були підтримані усім козацтвом. В результаті військових дій, які йшли з перемінним успіхом, в 1667 році був закріплений розкол України по Дніпру, і в кожній частині України аж до 1704 року було свій гетьман ( "Гетьман Лівобережної України" і відповідно "Гетьман Правобережної України"). У 1669 році гетьман Правобережної України Петро Дорошенко перейшов у підданство турецького султана, отримавши за це спадкову владу. Після вторгнення турків на Україну поляки уклали з султаном Бучацький мир, за яким вони відмовлялися від Правобережжя. Українське населення правого берега Дніпра масово бігло на ліву сторону. У 1674 році лівобережний гетьман Іван Самойлович разом з воєводою Ромодановським переправився через Дніпро, в тому ж році Рада проголосила його гетьманом обох берегів Дніпра, але під час війни за Дорошенко вступили турки і татари. Об'єднати Україну не вдалося, а Правобережна частина України тимчасово спорожніла і втратила своє стратегічне значення.
У 1704 році лівобережний гетьман Іван Мазепа, скориставшись повстанням проти Речі Посполитої і вторгненням в Польщу шведських військ, зайняв Правобережжі, об'єднавши Україну. Восени 1708 гетьман Мазепа перейшов на бік вторглися шведських військ, проте не був підтриманий більшістю українського козацтва. Новообраний в 1708 році гетьманом Іван Скоропадський залишився вірним союзником Росії.
Поступово влада гетьмана ослабла; протягом деяких періодів гетьмани не призначалися. Остаточно гетьманство було скасований Катериною II в 1764 році.
Протягом квітня - грудня 1918 року титул гетьмана мав підтримуваний Німеччиною глава Української Держави Павло Скоропадський. Після встановлення на Україні влади Української Директорії, Павло Скоропадський склав із себе звання гетьмана, емігрував до Німеччини, де загинув в місті Потсдам в травні 1945 року під час нальоту авіації США. До 1954 року його син Данило вважався його прихильниками в Лондоні та Мюнхені легітимним спадкоємцем гетьманського титулу ( «гетьманича»).
5. Гетьмани в Молдавському князівстві
В Молдавському князівстві гетьман (рум. Hatman) був другим за старшинством (після воєводи) воєначальником. Він входив в диван - рада при господаре, був хранителем княжого меча і палиці. Крім того, він був пиркелабом (рум. Pârcălab, начальник фортеці) і портаром (рум. Portar, високий сановник при господаре, що відповідає за охорону воріт фортеці і служив також перекладачем при прийомі іноземних посольств) Сучави, столиці князівства. Гетьман міг навіть займати посаду Великого Спетару (рум. Mare spătar - головнокомандувач). Назва титулу було запозичене з Речі Посполитої.
Список літератури:
1. Енциклопедія козацтва. Москва «Віче», 2007, стор. 357
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Гетман
|